Валютна система. Функцii офшорноi системи

Мiжнароднi стратегii економiчного розвитку

Виконав студент 5 курсу 1 групи

Ковтуненко Павло РЖгорович

Киiв

1. Реформування свiтовоi фiнансовоi i валютноi системи

Глобальна економiчна криза ХХРЖ столiття тАУ результат провалу iснуючоi свiтовоi валютноi системи, фiнансовi iнститути якоi, зважаючи на останнi подii, пiдтвердили невiдповiднiсть iх дiяльностi потребам сучасного багатополярного свiту. Через вiдсутнiсть iнструментiв щодо запобiгання i мiнiмiзацii наслiдкiв кризових явищ i важелiв впливу на стратегii учасникiв ринку, свiт зiткнувся iз серйозними економiчними потрясiннями i, як результат, зi зростанням глобальноi соцiальноi нестабiльностi.

Очевидним i те, що в умовах глобалiзацii для нормального функцiонування свiтовоi економiки необхiдна стабiльна, передбачена i функцiонуюча за заздалегiдь вiдомими правилами мiжнародна валютна система, в основi якоi буде лежати пiдтримка макроекономiчноi i фiнансовоi дисциплiни провiдними свiтовими економiками.

Головною розбiжнiстю в питаннi реформування свiтовоi валютноi системи i рiзне бачення того, наскiльки глибокими мають бути реформи. Деякi краiни, а саме США i Великобританiя, вважають, що достатньо буде лише Влнавести ладВ» в окремих елементах iснуючоi системи. У цьому контекстi мова йде лише про часткову модернiзацiю, за якоi основнi важелi впливу на фiнансову ситуацiю у свiтi залишаться без змiн, тобто США, збережуть домiнуючий вплив американського долара як основноi резервноi валюти.

РЖншi краiни, до яких належить i Росiя, переконанi, що всi сучаснi проблеми були закладенi ще Бреттон-Вудом, i свiтова валютна система потребуi кардинальних змiн, у тому числi за рахунок розширення кола краiн, що будуть мати вплив на свiтовi фiнансовi iнститути, вiдходу вiд домiнування однiii резервноi валюти та посилення контролю за фiнансовими потоками i операцiями. Саме такi позицii були проголошенi на першому самiтi ВлВеликоi двадцяткиВ», що вiдбувся 15 листопада 2008 р. у Вашингтонi i мав на метi обговорення шляхiв подолання свiтовоi фiнансово-економiчноi кризи. За пiдсумками цього Вашингтонського самiту його охрестили iсторичним. Адже декiлька десятилiть поспiль сiм промислово розвинених держав свiту Влсидiли за штурвалом величезного лайнераВ» пiд назвою Влсвiтова економiкаВ». Але прийшов час суттiвих змiн у розстановцi сил на свiтовiй аренi, час, коли такi краiни третього свiту, як Бразилiя, Китай, РЖндiя та РЖндонезiя, маючи необхiдний для подолання кризи резерв капiталу, почали виборювати права голосу.

У контекстi представлених двох дiаметрально протилежних пiдходiв доцiльним i аналiз кожного з них.

Так, вiдповiдно до позицii росiйських представникiв, зокрема, президента РФД. Медведiва, пiд час другого самiту ВлВеликоi двадцяткиВ», який проходив 2 тАУ 4 квiтня2009 р. у Лондонi, майбутня реформа валютноi системи повинна покласти край домiнуванню долара США в глобальнiй економiцi як основноi розрахунковоi валюти.

Одним iз ключових принципiв новоi валютноi системи маi стати створення нових валютних зон. У зв'язку з цим виникаi необхiднiсть стимулювання регiональноi економiчноi iнтеграцii задля появи нових регiональних резервних валют, якi поряд iз доларом США та iвро зможуть значно пiдвищити стiйкiсть свiтовоi валютноi системи.

У перспективi такими зонами можуть стати:

1) рублева зона (Росiя, краiни-члени РДвразiйського економiчного спiвтовариства та окремi краiни СНД);

2) зона юаня та йiни (Китай, Японiя, краiни АСЕАН та iншi краiни АТР);

3) валютна зона краiн Латинськоi Америки на базi краiн-членiв МЕРКОСУР

(Бразилiя, Аргентина, Парагвай, Уругвай, Венесуела) i краiн Андськоi групи (Болiвiя,Колумбiя, Перу, Венесуела, Еквадор);

4) зона Влзолотого динараВ» тАУ арабськi краiни Близького i Середнього Сходу та iншi мусульманськi держави (близько 55 краiн-членiв РЖсламського банку розвитку).

Водночас Росiя вважаi, що виходом iз ситуацii також може стати формування сильних регiональних валют i створення на iх основi новоi свiтовоi резервноi валюти, якою було запропоновано вибрати СДР (Special Drawing Rights) тАУ штучний платiжний засiб у безготiвковiй формi, що емiтуiться (випускаiться) МВФ з метою регулювання сальдо платiжних балансiв, поповнення резервiв та розрахункiв iз МВФ.

Довiдка: СДР iснуi з 1969 р. як облiкова одиниця, а з 1979 р. як основний резервний засiб мiжнародноi валютноi системи. Вартiсть СДР спочатку визначалася золотим паритетом долара США (на той час тАУ 35 доларiв за унцiю). У 1976 роцi вона була визначена на основi кошика валют 16 краiн. У 1981 роцi мало мiсце нове визначення вартостi СДР на основi 5 основних валют. У наш час СДР складаються з 0,632 долара США, 0,410 iвро, 0,184 японськоi йiни та 0,0903 британського фунта. Проте в найближчiй перспективi можливе розширення Влмультивалютного кошикаВ» за рахунок юаня i рубля, валют, що, на думку Д. Медведiва, вже давно активно перетинають кордони своiх краiн.

Точки зору економiстiв з приводу доцiльностi СДР розходяться. Однi вважають, що використання СДР може стати першим кроком на шляху до формування принципово новоi валютноi системи, що пiде на користь свiтовiй економiцi. Зокрема, як вiдзначаi аналiтик групи компанiй Broco Михайло Макаров, криза загострила протирiччя мiж функцiiю долара як нацiональноi валюти США, з одного боку, i як основноi свiтовоi розрахунковоi / резервноi грошовоi одиницi тАФ з iншого. На його думку, вiд введення СДР у першу чергу постраждають Сполученi Штати i основнi ВлтримачiВ» американського державного боргу тАФ Китай i Японiя. Втiм, навiть незважаючи на численнi ВлмiнусиВ», за прогнозами економiста з часом перехiд на СДР може зiграти на руку бiльшостi учасникiв ринку.

РЖншi аналiтики переконанi, що сучасний МВФ не впораiться iз пiдвищеним навантаженням з емiсii i контролю за використанням СДР. Зокрема, експерти фiнансовоi групи ВлКалина ФiнансВ» вважають, що надiлення МВФ правом друкувати банкноти та емiтувати СДР для обслуговування свiтових фiнансових потокiв i торгiвлi не зможе вирiшити всiх проблем, що накопичились у свiтовiй економiцi. По-перше,статутний капiтал МВФ становить всього 217 млрд. СДР (або $321 млрд. за поточними котируваннями в торговельно-iнформацiйнiй платформi Itrader). Тобто виникаiнеобхiднiсть миттiвого збiльшення квоти краiн-учасниць МВФ, що в ситуацii фiнансовоi кризи навряд чи можливо. По-друге, найбiльшою кiлькiстю голосiв в МВФ володiють США тАУ 17,5%, на Японiю та Нiмеччину припадаi лише 6,3% та 5,53%вiдповiдно. РЖншими словами, основний дохiд i контроль за емiсiiю новоi свiтовоi валюти у разi ii випуску все одно буде належати Сполученим Штатам. По-третi,фiнансовий експерт компанii Phoenix Capital, Д. Романович, переконаний, що СДР утому виглядi, в якому вона iснуi сьогоднi, маi мало шансiв стати свiтовою резервною валютою, оскiльки фактично i лише кошиком, складеним зi свiтових валют (тих самих долара та iвро). Резервною ж може стати лише валюта, задiяна в реальних трансакцiях i здатна взяти на себе функцiю платiжного iнструментарiю.

У такiй ситуацii прихильники СДР вважають, що сьогоднi необхiднi або 1) негайне глибоке реформування МВФ, основною функцiiю якого повинно стати попередження та недопущення глобальних фiнансових криз, а не запiзнiла допомога в iх лiквiдацii, або2) навiть демонтаж Мiжнародного валютного фонду як умова для нормального функцiонування СДР.

Економiсти всього свiту солiдарнi в одному: час долара США як резервноi валюти i валюти мiжнародних розрахункiв пройшов, проте адекватноi замiни ВлзеленомуВ», яка могла б задовольнити бiльшiсть найпотужнiших економiк свiту, поки що немаi. Тим часом СДР, по сутi, i кошиком валют, а отже, iх використання могло б забезпечити свiтову валютну систему вiд деяких ризикiв, властивих валютам окремих краiн.

У свою чергу, представники проамериканських поглядiв вiдстоюють точку зору про необхiднiсть лише частковоi реформи iснуючоi валютноi системи, за якоi основнi важелi впливу на фiнансову ситуацiю в свiтi залишаться без змiн, тобто США збережуть домiнуючий вплив американського долара як основноi резервноi валюти.

Так, мiнiстр фiнансiв США Тiмотi Гайтнер робить акцент на тому, що, незважаючи на кризу, долар продовжуi бути найсильнiшою валютою i свiдченням цього i данi МВФ та РДвропейського ЦБ про мiжнароднi накопичення в iноземних валютах, якi в 2008 р. на 63% складалися з доларiв США, на 27% з iвро, на 5% з британських фунтiв та на 3% з японських йiн. На частку ж iнших валют, включаючи росiйськi рублi i китайськi юанi, припадаi всього 2%.

Крiм того, на думку американського мiнiстра, долар залишатиметься основною свiтовою резервною валютою впродовж ще довгого часу i тому, що за ним стоiть супер-економiка США, з якою не в змозi конкурувати жодна iнша краiна свiту. Не бачить необхiдностi в новiй свiтовiй валютi i президент США Барак Обама, стверджуючи: ВлДолар дуже сильний, тому що iнвестори вважають США краiною з найпотужнiшою економiкою i найстабiльнiшою полiтичною системою в свiтiВ».

На останок доцiльно також розглянути украiнську позицiю, яка представлена поглядами Анатолiя Гальчинського, професора РЖнституту свiтовоi економiки i мiжнародних вiдносин НАН Украiни, який стверджуi, що валютна система досить консервативна. РЗi системна перебудова тАУ досить тривалий та трудомiсткий процес, який вiдбуватиметься поетапно. Крiм того, реформа свiтовоi валютноi системи обовтАЩязково повинна торкнутися не лише ii глобальних механiзмiв, адже валютна система маi трирiвневу архiтектуру. Вона охоплюi iнституцiйнi механiзми нацiональних валютних структур, iнститути валютних вiдносин глобального (мiждержавного) рiвня, а також регiональнi валютнi структури. Нинiшня криза виявила принциповi протирiччя на кожному з цих рiвнiв. Тому, визначаючи логiку системних перетворень, надзвичайно важливим i забезпечення комплексностi змiн.

Для успiшного протистояння свiтовим кризовим тенденцiям та подолання iхнiх негативних наслiдкiв для Украiни у фiнансово-економiчнiй сферi нашоi держави пропонуiться здiйснювати комплекс таких заходiв:

1) органiзувати розроблення цiльовоi системноi полiтики iз формування та управлiння грошовими ресурсами в економiцi, яка повинна, насамперед, ураховувати внутрiшнi джерела i механiзми створення ресурсiв, що особливо важливо в умовах глобальноi нестабiльностi;

2) запровадити ретельний монiторинг руху коштiв до Украiни, придiляючи увагу якостi капiталу, термiнам, характеру i напрямам його використання, а також вiдповiдностi зазначених параметрiв економiчним прiоритетам;

3) забезпечити формування антикризових механiзмiв, здатних нейтралiзувати дiю зовнiшнiх впливiв, спекулятивний тиск на ринок, а також створення спецiальних iнститутiв i фондiв, кошти яких можуть використовуватися при раптовому настаннi кризових подiй;

4) забезпечити посилення державного контролю над банкiвським сектором з метою обмеження можливих спекуляцiй на валютно-фiнансовому ринку, якi матимуть негативнi соцiальнi наслiдки.

фiнансовий валютний офшорний система

2. Причини виникнення, розширення i функцii офшорноi фiнансовоi системи

Серед фiнансових центрiв видiляють офшорнi зони. Це позанацiональнi фiнансовi центри, якi здiйснюють значнi обсяги кредитування й фiнансування у валютах iнших краiн (евровалютах). Для цих зон характернi:

- лiберальне валютно-кредитне законодавство, що захищаi iнтереси iнвесторiв, не накладаючи при цьому зайвих обмежень на фiнансовi iнститути (низькi податки, незначне державне втручання);

- здiйснення валютно-кредитних операцiй в основному з iноземною для даноi краiни валютою;

- законодавчий допуск продажу валюти за офiцiйною цiною, коли офiцiйний обмiнний курс нижчий вiд ринкового, i купiвлi валюти, коли офiцiйний курс валюти вищий за ринковий.

Розглянемо детальнiше сутнiсть, класифiкацiю, основнi типи офшорних центрiв, а також способи iх використання. РЖснуi багато термiнiв для позначення мiсць, у яких здiйснюiться вигiдна, з погляду представникiв дiлового свiту, фiнансово-пiдприiмницька дiяльнiсть. У германомовних краiнах iх називають податковими оазисами, у франкомовних податковим раiм, а в англомовних - загальноприйнятим термiном для визначення подiбних територiй виступаi таке поняття, як Влподаткова гаваньВ» (tax haven). Однак останнiм часом загальне поширення одержало поняття "прибережний фiнансовий центр" (offshore financial centre), що став синонiмом визначенню "податковоi гаванi", чи, простiше кажучи, "офшорний центр".

У назву "прибережний" стосовно "податкового раю" кожен iндивiдуальний клiiнт вкладаi свiй власний змiст. З погляду iнтересу кожного з них, якщо iснують вигiднiшi податковi розпорядження i кредитнi умови в сусiднiх краiнах або в далеко розташованих територiях, то для них цi мiсця стають "прибережними оазами". Необхiдно застерегти вiд змiшування понять "офшорний центр" i вiльна економiчна зона.

Хоча у формально-логiчному значеннi можна розглядати офшорнi центри як рiзновид чи як окремий випадок ширшого поняття "вiльна економiчна зона" (тому що в них загальна "родова" ознака - низькi податки чи iхня повна вiдсутнiсть), але в той же час мiж цими дефiнiцiями iснуi iстотна вiдмiннiсть. Вона полягаi в тому, що вiльнi економiчнi зони орiiнтованi на залучення продуктивного капiталу (як iноземного, так i вiтчизняного), який утворить доходи всерединi зони, тодi як мета офшорних центрiв - залучення iноземного фiнансового капiталу, який приносить доходи як власникам цього капiталу, так i органiзаторам офшорних центрiв.

Джерела ж цих доходiв перебувають за межами офшорних центрiв. Основна риса офшорних центрiв, яка полягаi в низькому оподаткуваннi або у вiдсутностi податкiв, також не розкриваi всiii складностi цiii проблеми. РЖснують краiни й територii, якi не стягують нiяких податкiв з капiталу (наприклад, Науру, Вануату, Теркс i Кайкос). У той же час, там стягуються невеликi податки на доходи, якi надходять з-за кордону. Буваi i така ситуацiя, коли високорозвиненi краiни з прогресивним оподатковуванням обкладають низьким податком доходи, якi надходять з-за кордону, чи вводять низькi податковi ставки для певних суб'iктiв, (якими i, наприклад, холдинги в Голландii). До мiсць перебування офшорних центрiв вiдноситься i Швейцарiя. Хоча ця краiна обкладаi господарюючi суб'iкти високими фiскальними зобов'язаннями, але репутацiю офшорного центру вона придбала легкiстю i доступнiстю проведення фiнансових операцiй, а також високим ступенем збереження банкiвськоi таiмницi.

Характерною рисою офшорного центру i те, що депонований у ньому капiтал не лежить без руху, а призначаiться для iнвестування у високоприбутковi галузi з низьким оподаткуванням за кордоном. Офшорнi зони зобов'язанi себе узаконити - i в загальному планi i, особливо, у вiдносинах з iншими державами, одержавши iхню згоду на низьке оподаткування. Це важлива, але не iдина iхня риса. До основних вiдносять:

- полiтичну й економiчну стабiльнiсть у краiнi;

- гарантiю дотримання фiнансовоi i банкiвськоi таiмницi;

- вiдсутнiсть валютних обмежень;

- сучаснi засоби зв'язку i добре обладнану мережу комунiкацiй;

- зручну правову систему;

- виконання iндивiдуальних потреб iнвесторiв.

До iнших особливих вимог клiiнтiв офшорних центрiв звичайно вiдносять: вiдносно низькi адмiнiстративнi витрати, необхiднi для поточноi дiяльностi, гарне мовне обслуговування з боку перекладачiв, послуги професiйних радникiв, сприятливi умови стягування податкiв, можливiсть придбання громадянства, можливiсть купiвлi нерухомостi, а також низький рiвень цiн на товари, необхiднi для життя персоналу i членiв iхнiх родин.

Розглянемо цi риси.

Це, насамперед, економiчна i полiтична стабiльнiсть. Вона i однiiю з головних умов, яких повиннi дотримуватись офшорнi центри. Цiлком зрозумiло, що нiхто i нiколи не буде тримати капiтал у банках тих краiнах, де може бути проведена нацiоналiзацiя власностi, чи фiнансам яких загрожуi економiчний крах. Те ж саме стосуiться полiтичних змiн, особливо за яких верх беруть лiвоорiiнтованi чи радикальнi елементи. Вiйськова дестабiлiзацiя або збройнi конфлiкти унеможливлюють iснування офшорних центрiв. Полiтичний ризик маi вирiшальне значення при прийняттi рiшень про перемiщення майнових цiнностей за кордон. Багато краiн, у яких легко можна здiйснити вiйськовий переворот, вважаються бiльш небезпечними, нiж колишнi колонii, пов'язанi численними зв'язками з метрополiiю. Разом з тим такi колонii, як пiдтверджують колишнi британськi володiння, менш пiдданi небезпецi з боку сильнiших сусiдiв. Тому Бермуди вважаються безпечнiшими, нiж Багамськi Острови, хоча в обох краiнах не можна виключити расових безладiв. З бiльшою стриманiстю й обачнiстю клiiнти офшорних центрiв вiдносяться до диктаторських режимiв. Вони часто пропонують у себе вигiднi умови оподаткування. Але разом з тим iнвесторам там необхiдно рахуватися з можливiстю радикального перевороту i нацiоналiзацii.

Наступна значна i важлива особливiсть офшорного центру (пiсля полiтичноi й економiчноi стабiльностi) - зобов'язання зберiгати i гарантувати дотримання сувороi банкiвськоi таiмницi. Це загальна риса таких центрiв. Завдяки лiберальному законодавству у вiдношеннi банкiвськоi дiяльностi створюiться легкiсть i доступнiсть вiдкриття банкiвських рахункiв, з одного боку, а з iншого - поряд з безумовним обов'язком дотримання банкiвськоi таiмницi гарантуiться максимум безпеки i довiри в проведеннi банкiвських операцiй. Розпорядження банкiвського законодавства часто мiстять розмежування фiнансовоi дiяльностi на сфери: мiжнародну i внутридержавну. Мiжнародна фiнансова дiяльнiсть, головним сегментом якоi виступаi банкiвська дiяльнiсть, користуiться звичайно статусом екстериторiальностi, який охороняi ii вiд усякого виду незручностей i обмежень. Краiни, якi проводять таку полiтику, називаються ще "банкiвськими оазами". Законодавство таких держав гарантуi не тiльки збереження таiмницi банкiвських рахункiв, а й нерозголошення паспортних даних власникiв цих рахункiв. Видача якоi-небудь iнформацii розцiнюiться тут як правопорушення.

Тому дуже важко встановити особистостi вкладникiв банкiв таких краiн. Ще складнiше розкрити iмена власникiв самих банкiв. Пропонуючи клiiнтам повне дотримання таiмницi, вони забезпечують можливiсть накопичувати багатство без обкладання його яким-небудь вiдчутним податковим тягарем. Банкiвська таiмниця сягаi своiми коренями у вiковi традицii розповсюдженого в англосаксонських краiнах Загального Права (Common Law). Маiться на увазi мовчазна угода мiж банком i його клiiнтом. Порушення такоi угоди передбачаi вiдповiдальнiсть банкiра в рамках цивiльного i кримiнального права. Джерела суворого дотримання банкiвськоi таiмницi варто шукати у фiнансовiй практицi Швейцарii. Особливостями фiнансових операцiй мiжнародного масштабу, проведених у Швейцарii, i те, що вони пов'язанi iз санкцiями карного переслiдування, спрямованими проти будь-якого спiвробiтника, який розголосив iнформацiю, отриману вiд клiiнтiв. Початок такоi охорони датуiться 30-ми роками XX ст., коли бiженцi з Нiмеччини переказували своi кошти до Швейцарii, щоб зберегти iх вiд нацистiв. Правила дотримання банкiвськоi таiмницi призвели до того, що всi нiмецькi внески, незалежно вiд того, хто був iхнiм власником (фашисти чи представники опозицii), були взятi пiд захист. В особливих, iндивiдуальних ситуацiях клiiнт може вiдмовитися вiд права збереження таiмницi, яка стосуiться його внескiв i банкiвських операцiй. Разом з тим банк не може звертатися до клiiнта чи починати якi-небудь дii, якi могли б схилити до обмеження чи вiдмови клiiнта вiд права на банкiвську таiмницю.

Швейцарський закон про банки вимагаi, щоб тi беззастережно надавали правоохоронним органам вiдомостi про клiiнтiв у випадку вiдкриття на них кримiнальноi справи. Якщо ж йдеться про цивiльне судочинство, то питання про надання iнформацii щодо банкiвських клiiнтiв знаходиться в компетенцii кантональноi влади. У цiлому ж стороннi особи не мають права на одержання iнформацii про клiiнтуру швейцарських банкiв.

Особливе становище Швейцарii порiвняно з iншими розвинутими краiнами полягаi, зокрема, саме в тому, що податковi служби тут не мають безпосереднього доступу до банкiвських рахункiв клiiнтiв. Якщо податковiй iнспекцii необхiдна iнформацiя про банкiвськi рахунки платника податкiв, iй потрiбно звертатися безпосередньо до нього, а не до керiвництва банку.

Високий ступiнь таiмностi операцiй, проведених швейцарськими банками, не означаi, що вiд них одержують менше iнформацii, нiж за кордоном. Ряд операцiй, пов'язаних з вiдмиванням "брудних" грошей, послужили причиною пред'явлення бiльш суворих вимог, що стосуiться особистостi клiiнтiв i нагляду за банкiвськими операцiями. Банки одержали право видавати правоохоронним органам iнформацiю про клiiнта, якщо в iхнього керiвництва склалося переконання, що вiн пов'язаний iз злочинним елементом. Значна частина капiталу, який надходить у Швейцарiю через кордон, приходить з iнших офшорних центрiв. Пiдрахунки пiдтверджують, що близько 40% усiх банкiвських угод у цiй краiнi пов'язанi з ними. З мстою дотримання максимальноi обережностi i конфiденцiйностi при проведеннi банкiвських операцiй введена спецiальний порядок вiдкриття рахункiв на псевдонiм чи номер, обраний клiiнтом. Така система сприяi змiцненню довiри до банкiвських рахункiв, але не робить цi рахунки зовсiм анонiмними. Власник рахунка завжди залишаiться вiдомим банку. Останнiми десятилiттями Швейцарiя послабила вимоги, пропонованi до таiмницi банкiвських внескiв. Створено важливi прецеденти з видачею iнформацii про внески екс-диктаторiв - таiтянського Дювальi i фiлiппiнського Маркоса. В останньому з названих випадкiв на настiйну вимогу уряду США i Фiлiппiн швейцарськi банки передали iнформацiю про грошовi внески диктаторiв урядовим органам. Крiм того, Федеральний суд Швейцарii прийняв рiшення надати Генеральнiй прокуратурi Украiни документи про рахунок екс-прем'iр мiнiстра Украiни Павла Лазаренка в одному з банкiв Цюриха.

Згiдно з iнформацiiю Швейцарського телеграфного агентства, цей рахунок цiкавить Генпрокуратуру Украiни, оскiльки вiн мiг використовуватися для переказу сумнiвних коштiв. У 1996 р. на цей рахунок з одного з банкiв Кiпру були переказанi $1,6 млн. У мiжнароднiй практицi найбiльш конфiденцiйними вважаються такi системи банкiвських рахункiв, при яких банкiр не знаi свого клiiнта. Таким i застосовуваний у Японii рахунок з печаткою "натсу-iн", при користуваннi яким iдентифiкацiя вкладника виробляiться за допомогою його особистоi печатки. Його аналогом в Австрii iснуi система рахункiв за назвою "Uberbringer Sparbucher"1 , при якiй використовуються спецiальнi документи для видачi внеска на пред'явника.

У цiлому ж охорона таiмницi банкiвських рахункiв у рiзних краiнах забезпечуiться по-рiзному. У державах Ради РДвропи, за винятком Австрii i Люксембургу, порушення банкiвськоi таiмницi не спричиняi карного переслiдування. В Австрii на основi спецiально схваленого в 1979 р. закону банкiвський службовець за розголошення iнформацii про вкладникiв банку може бути засуджений на термiн до одного року тюремного ув'язнення чи повинен буде виплатити штраф, що дорiвнюi рiчнiй заробiтнiй. Разом з тим банк може представити данi, якi стосуються клiiнта, тiльки за визначенням суду. У Люксембурзi закон про охорону банкiвськоi таiмницi схвалений у 1981 р. Вiдповiдно до нього банки розголошують вiдомостi про клiiнтiв у випадку вiдкриття на них кримiнальноi справи, але за згодою мiнiстра фiнансiв. На Багамських Островах i Барбадосi порушення банкiвськоi таiмницi загрожус серйозними грошовими штрафами. Розголошення будь-якоi iнформацii, яка стосуiться банкiв i трестiв, дозволяiться тiльки за рiшенням Верховного Трибуналу цих островiв. На островах Кайман порушення таiмницi банкiвських внескiв загрожус тюремним ув'язненням до двох рокiв i грошовим штрафом. Покарання за таку провину може бути збiльшене, якщо обвинувачуваний - банкiвський службовець, адвокат, урядовий службовець чи торговий посередник.

У Гонконгу охорона банкiвськоi таiмницi вiдзначаiться суворiстю: ii порушники можуть пiддаватися штрафу до 100 тис. дол. чи тюремному ув'язненню до двох рокiв. Разом з тим на практицi податковi служби при необхiдностi одержують вiд банкiв усю необхiдну для них iнформацiю.

У Лiхтенштейнi законодавство про охорону банкiвськоi таiмницi багато в чому аналогiчне швейцарському, тiльки коло осiб, якi несуть юридичну вiдповiдальнiсть за ii збереження, ширше, нiж у Швейцарii.

У Монтсерратi подiбне законодавство також засноване на швейцарському досвiдi. Передача кому-небудь iнформацii про банкiвських клiiнтiв, крiм правоохоронних органiв в обговорених законом випадках, заборонена. Однак, на вiдмiну вiд Швейцарii, тут не передбаченi конкретнi санкцii за порушення законодавства про банкiвську таiмницю.

Суворими заходами для охорони таiмницi банкiвських внескiв вiдзначаiться законодавство Панами. ii розголошення караiться позбавленням волi до 6 рокiв, штрафом до 1 тис. дол. або тим i iншим разом. Крiм випадкiв, передбачених Кримiнальним кодексом цiii краiни, навiть мунiципальним чиновникам закритий доступ до iнформацii про вкладникiв банкiв. Заборонено видавати аналогiчну iнформацiю урядовим службовцям та iноземним податковим вiдомствам.

До характерних рис офшорних центрiв вiдноситься й вiдсутнiсть обмежень на обмiн валюти й операцii з валютою. Майже скрiзь тут не здiйснюiться контроль над переказом валютних коштiв за умови, якщо джерело iхнього походження перебуваi за межами офшорного центру. Якщо ж i залишаються якi-небудь обмеження з цiii частини, клiiнти наполягають головним чином на тому, щоб був забезпечений вiльний переказ коштiв i щоб цi кошти не затримувалися на рахунках iнших банкiв, крiм офшорних. Звичайно, таке прагнення клiiнтiв теж пов'язане з ризиком, тому що повноi безпеки внескiв не iснуi нiде. Але поiднати одночасно несплату податкiв i повну вiдсутнiсть ризику втрати внеску принципово неможливо. Згаданi вище ознаки офшорних центрiв не можуть бути реалiзованi без такоi важливоi iхньоi властивостi, як наявнiсть у центрах сучасних засобiв зв'язку i надiйне iхнi функцiонування. Це вимагаi високого рiвня розвитку iнфраструктури.

Привабливiсть офшорного центру багато в чому залежить вiд рiвня i якостi послуг зв'язку. Як правило, усi цi центри обладнанi ефективними засобами телекомунiкацii, якi забезпечують блискавичний зв'язок, так необхiдний для фiнансових операцiй. Наприклад, острови Кайман за допомогою супутникового зв'язку забезпечують сучасне автоматичне з'iднання зi Сполученими Штатами, Канадою i Великою Британiiю. Подiбний же високий рiвень послуг зобов'язанi надавати тут i засоби транспорту. Козирною картою офшорних центрiв i авiасполучення, яке забезпечуi швидкi i зручнi особистi контакти для учасникiв фiнансових угод. Острови Кайман пропонують клiiнтам два щоденних рейси на Флориду. Численнi чартернi рейси, здiйснюванi зi США, забезпечують перевезення великих грошових сум в офшорнi банки на Карибах.

Аналогiчне становище з транспортом i телекомунiкацiями в офшорних центрах Панами i Гонконгу. У тих же офшорних зонах, де транспортнi послуги ненадiйнi i в скрутному становищi (Науру, Ангiлья), залучити численну клiiнтуру, незважаючи на пропонованi пiльги, не вдаiться. Однак навiть наявнiсть вдалого поiднання всiх названих характерних рис буде недостатньо для успiшного функцiонування офшорного центру, якщо в ньому не буде створена зручноi правовоi системи. Вона мас вирiшальне значення для вибору резиденцii фiрми, органiзацiйно-правовоi форми компанii та ii функцiонування. Законодавчий устрiй офшорних центрiв вирiзняiться розмаiтiстю. Трохи узагальнюючи, можна вiдзначити, що всi територii, якi вiдносяться до континентальноi РДвропи, живуть у рамках Кодифiкованого цивiльного права, витоки якого сягають римського права, а вiд нього - кодексу Наполеона. У той же час територii, iсторично пов'язанi з британською короною, чи колишнi ii колонii, застосовують у себе зовсiм iншу судову систему, що ТСрунтуiться на системi Загального Права (Common Law), яка функцiонуi на базi прецедентiв, тобто на пiдставi ранiше винесених судових вирокiв.

Наприклад, Швейцарiя, Лiхтенштейн, а також контрольованi голландцями Карибськi острови (Голландськi Антили) використовують континентальне право. Колишнi ж британськi колонii або залежнi територii, такi як Багамськi, Бермудськi, Вiр-гiнськi, Каймановi острови, Гiбралтар, острови в протоцi Ла-Манш входять до законодавчоi системи Загального Права. У США, через в силу особливостi iхнього iсторичного розвитку, обидвi цi системи iснують паралельно. У Луiзiанi, яка була володiнням Францii, до сьогоднiшнього дня частково використовуiться континентальне право. В iнших частинах США ухвалене законодавство на основi Загального Права. Воно ж застосовуiться в Лiберii i Панамi. Система Загального Права надаi велику свободу для пiдприiмницькоi дiяльностi, але одночасно майже завжди потребуi допомоги з боку адвоката, оскiльки ця система вiдзначаiться юридичною складнiстю. Зате вона вiдкриваi бiльшi можливостi в галузi перемiщення майнових прав з однiii краiни в iншу, що особливо важливо для клiiнтiв офшорних центрiв. Нарештi останньою (за порядком перерахування, але не за важливiстю) характерною рисою офшорних центрiв i мiра задоволення iндивiдуальних потреб клiiнтiв, а саме: вiдповiднi умови проживання, внутрiшнi транспортне сполучення, медичне обслуговування, володiння мiсцевими жителями i обслуговуючим персоналом iноземними мовами, наявнiсть квалiфiкованих фахiвцiв - нотарiусiв, адвокатiв, бухгалтерiв i операторiв комп'ютерiв.

Вместе с этим смотрят:

Regulation of international trade within the framework of the world trade organization (WTO)

The Experience of transnational corporationsтАЩ development in the conditions of world financial crisis

РЖнтеграцiйнi процеси в РДвропi та участь в них Украiни

РЖнформацiйнi вiйни НАТО на схiдноiвропейському театрi бойових дiй

Аналiз зовнiшньоi торгiвлi Украiни послугами