Технiки ведення консультацii

План

Вступ

1. Види консультування

2. Етапи психологiчноi консультацii

3. Комунiкативнi технiки у консультативнiй допомозi

Висновок

Використана лiтература

Вступ

Особливоi уваги слiд придiлити соцiальнотАУпсихологiчному консультуванню, адже саме соцiальнi працiвники проводячи консультування намагаються вплинути на оточення використовуючи рiзноплановi ресурси з метою оптимiзацii соцiальних стосункiв i активацii особистих ресурсiв клiiнта. Ефективне консультування i складним i в кожному випадку унiкальним процесом, який реалiзовуiться фахiвцем у спiвпрацi з клiiнтом, а не замiсть нього. Консультування тАУ це партнерство фахiвцiв. Консультант тАУ це фахiвець у певнiй галузi. Клiiнт краще, нiж будь-хто iнший, обiзнаний щодо свого власного життя, потреб та почуттiв. Щоб консультування було успiшним, фахiвцi мають подiлитися один з одним своiми знаннями. Консультант маi мету тАУ допомогти клiiнту прийняти рiшення або розв'язати проблеми. Люди найкраще виконують тi рiшення, якi вони самi прийняли. Саме через це добрi консультанти не приймають рiшення за своiх клiiнтiв. Натомiсть вони допомагають клiiнтам прийняти власнi рiшення. Консультанти також дають поради. Клiiнт може прийняти правильне рiшення, коли консультант та клiiнт дiлиться один з одним фактами та почуттями.

соцiальний консультацiя бесiда комунiкативний

1. Види консультування

Оскiльки соцiального консультування потребують рiзнi люди i за допомогою вони звертаються по рiзних причинах, соцiальне консультування можна роздiлити на види в залежностi вiд iндивiдуальних особливостей клiiнтiв i тих проблем, з причини яких вони звертаються в соцiальну консультацiю.

Спочатку видiлимо так зване iнтимно-особистiсне соцiальне консультування, необхiднiсть в якому виникаi досить часто у багатьох людей. До цього виду можна вiднести консультування по таких проблемах, якi глибоко зачiпають людину як особистiсть, викликають у неi великi переживання, зазвичай прихованi вiд оточуючих людей. Це, наприклад, такi проблеми, як соцiальнi або поведiнковi недолiки, вiд яких людина чого iй це не коштувало хотiла б позбутися, проблеми, повтАЩязанi з ii особистими взаiмовiдносинами з значимими людьми, рiзнi страхи, невдачi, психогеннi захворювання, не потребуючi втручання лiкаря, та багато iншого. Сюди ж може вiдноситись глибоке невдоволення людини собою, проблеми iнтимних наприклад статевих, вiдносин.

Наступний по значимостi та частотi вид соцiального консультування-сiмейне консультування. До нього можна вiднести консультування по питаннях, виникаючих у людини в своiй сiмтАЩi або iнших сiмтАЩях, близьких для неi людей. Це, зокрема, вибiр майбутнього чоловiка (дружини), оптимальне будування i регулювання взаiмовiдносин в сiмтАЩi, попередження та вирiшення конфлiктiв в сiмейних взаiмовiдносинах, вiдношення чоловiка або дружини з родиною, поведiнка подружжя в момент розлучення i пiсля нього, вирiшення рiзних сiмейних проблем. До останнiх вiдноситься, наприклад, вирiшення питань розпридiлення обовтАЩязкiв мiж членами сiмтАЩi, економiки сiмтАЩi та ряду iнших.

Третiй вид консультування-педагогiчне консультування. До нього можна вiднести обговорення консультанта з клiiнтом питань навчання та виховання дiтей, пiдвищення педагогiчноi квалiфiкацii дорослих людей, педагогiчного керiвництва, управлiння дитячими та дорослими групами та колективами. До педагогiчного консультування вiдносяться питання вдосконалення програм, методiв та засобiв навчання, обТСрунтування педагогiчних iнновацiй та ряд iншого.

Четвертий з числа найбiльш розповсюджених видiв консультування-дiлове консультування. Воно, в свою чергу, маi стiльки рiзновидiв, скiльки iснуi рiзних справ i видiв дiяльностi в людей. В цiлому ж дiловим називаiться таке консультування, яке повтАЩязане з рiшенням людьми дiлових проблем. Сюди, наприклад, можна вiднести питання вибору професii, вдосконалення та розвитку в людини можливостей, органiзацii ii працi, пiдвищення працездатностi, ведення дiлових переговорiв i т.д.

Кожен з перерахованих видiв консультування в чомусь схожий один на другий, наприклад в тому, що тАЬоднаковi за своiю соцiальною трактуванням проблеми можуть виникати в рiзних видах дiяльностi i в рiзних ситуацiях.тАЭ

Але разом з тим в кожному з названих видiв консультування i своi особливостi. Обговоримо iх.

РЖнтимно-особистiсне консультування зазвичай потребуi закритих вiд оточуючих людей i одночасно вiдкритих для спiлкування консультанта та клiiнта, довiрливих вiдносин мiж ними. Таке консультування потребуi створення особливоi обстановки, таку як нагадуi сповiдь. Цей вид консультування за самою природою тих проблем, яких вiн безпосередньо стосуiться, не може бути епiзодичним або короткочасним. Вiн пропонуi, по-перше, налаштування на нього як соцiолога-консультанта, так i самого клiiнта; по-друге, довготривалоi i, як правило, нелегкоi розмови соцiолога-консультанта з клiiнтом; по-третi, зазвичай достатньо довгого перiоду вирiшення виниклоi у клiiнтiв проблеми. Останнi повтАЩязано з тим, що бiльшiсть проблем iнтимно-особистого характеру одразу не вирiшуiться.

Сiмейне консультування в свою чергу потребуi знання консультантом сутi сiмейних проблем, способiв iх вирiшення, бажано на власному досвiдi сiмейного життя. Навряд чи сiмейним консультуванням можуть успiшно займатись люди, якi не мають або не мали сiмтАЩi. Як повнiстю ймовiрно можна допустити i протилежне: хорошим консультантом по сiмейних питаннях навряд може стати людина, яка сама неодноразово намагалась створити або зберегти сiмтАЩю, але iй це зробити не вдалось. Особистий досвiд якщо i може надати в чомусь користь iншим людям, то скорiше всього в негативному планi. Разом з тим потрiбно вiдмiтити, що в такому i iнших подiбних випадках особистий досвiд необхiдний для того, щоб стати хорошим соцiальним консультантом. Людина, яка маi негативний життiвий досвiд сiмейних взаiмовiдносин, добре могла б розповiсти iншим проте, чого слiд уникати в сiмейному життi, але не про те, що потрiбно зробити для того, щоб зберегти сiмтАЩю i налагодити внутрiшньо сiмейнi взаiмовiдносини. Однак з цього правила можуть бути, мабуть, винятки. В соцiальнiй практицi вiдомо немало випадкiв, коли соцiальними консультантами з сiмейних питань непоганими ставали i люди, якi самi неодноразово потерпiли невдачi в сiмейному життi.

Соцiально-педагогiчне консультування в свою чергу передбачаi наявнiсть в консультанта педагогiчноi освiти i досвiду навчання та виховання людей. тАЭНепоганими соцiальними консультантами по психолого-педагогiчних питаннях часто стають, наприклад, минулi вчителi i вихователi, якi мають досвiд педагогiчноi роботи i вiдповiдну освiту.тАЭ

Те ж саме, що тiльки що було сказано вiдносно соцiально-педагогiчного консультування, стосуiться i дiлового консультування. Найбiльш успiшно ним можуть займатись люди, котрi на власному досвiдi добре знають ту сферу дiяльностi, в якiй вони збираються вести соцiальне консультування.

2. Етапи психологiчноi консультацii

Ефективне консультування i складним i в кожному випадку унiкальним процесом, який реалiзовуiться фахiвцем у спiвпрацi з клiiнтом, а не замiсть нього. Попри певнi унiкальнi вiдмiнностi, загалом консультативний процес охоплюi такi основнi етапи.

1.Дослiдження проблеми i встановлення контакту з клiiнтом. Першi зустрiчi консультанта з клiiнтом мають особливо важливе значення, оскiльки вони, як стверджуi сучасний британський фахiвець Джеремi Волкер, визначають стиль i характер майбутньоi спiвпрацi. Присвяченi цi зустрiчi з'ясуванню потреби клiiнта в допомозi, у його мотивацii на спiвпрацю iз соцiальним працiвником. На цьому етапi консультант встановлюi контакт з клiiнтом, уважно вислуховуi його розповiдi про труднощi, виявляю чи при цьому щирiсть, емпатiю i турботливiсть, що i важливою умовою досягнення взаiмноi довiри мiж ними. Не припустимими при цьому i манiпулювання iнтересами клiiнта, оцiнювання рис його характеру, вчинкiв тощо.

Досвiдченi консультанти вважають, що перша консультацiя маi бути поверховою, адже, судячи з того, що людина не змогла впоратися iз ситуацiiю сама, проблема маi глибоке корiння i для ii дослiдження потрiбна певна пiдготовка.

Нерiдко взаiмодiя на цьому етапi завершуiться укладанням угоди мiж консультантом i клiiнтом, у якiй, як правило, фiксують цiлi, методи, тривалiсть, вартiсть консультування, розподiл вiдповiдальностi, процедури iнформування, принципи конфiденцiйностi та його обмеження.

2.Двомiрне визначення проблеми. Метою його i точне дiагностування проблеми клiiнта. ii уточнюють доти, поки клiiнт i консультант не досягнуть однакового ii розумiння, що даi змогу з'ясувати ii причини, побачити шляхи i способи ii подолання. Якщо в цiй роботi виникають труднощi, необхiдно повернутися до стадii дослiдження.

Розв'язання життiвих проблем починаiться з гiпотез тАФ тимчасових припущень про причини феноменiв чи явищ i зв'язок мiж ними. У консультуваннi використовують кiлька типiв припущень. Перший тип припущень реалiзуiться тодi, коли консультант заповнюi прогалини в мозаiчному тлi розповiдi клiiнта. Вони стимулюються вiдчуттям недомовленостi, невизначеностi, Влбiлих плямВ» i невiдповiдностей. Другий тип припущень охоплюi гiпотези щодо сутi проблем клiiнта, з якими потрiбно працювати на цьому сеансi чи в консультативному процесi взагалi. Цей тип припущень пов'язаний з чiткiстю аналiтичноi роботи i професiйною iнтуiцiiю. Третiй тип гiпотез з'являiться за необхiдностi пояснення причин труднощiв клiiнта, механiзмiв iх виникнення i подальшого розвитку. iх якiсть визначаiться компетентнiстю консультанта.

Часто перевiрка висунутих гiпотез вимагаi додатковоi iнформацii, виходу за межi актуальноi ситуацii як у минуле, так i в майбутнi. Перегляд та заперечення гiпотез вiдбуваiться швидко й непомiтно для клiiнта. Вiн вiдчуваi лише зацiкавленiсть i плавний плин розмови. Згодом кiлькiсть гiпотез зменшуiться, вони пiдтверджуються або вiдхиляються, створюючи бiльш-менш завершену картину.

Пiд час двомiрного визначення проблеми передусiм слiд зосередитися на метi клiiнта, шукаючи найбажанiший для нього вихiд iз скрутноi ситуацii. Не менш важливо при цьому пiдтримати i змiцнити контакт з клiiнтом, стимулювати його на подальшi розповiдi та поглиблення iх змiсту, сприяти цiлеспрямованому розвитку бесiди, обмiрковуванню його висловлювань.

На завершення цього етапу клiiнтовi можна поставити запитання: ВлЯк ви уявляiте iдеальне розв'язання проблеми?В» ВлЯк би Ви хотiли змiнити своi життя?В»

Трапляiться, що клiiнти, усвiдомивши свою проблему, самостiйно знаходять способи ii подолання або доходять висновку, що вона не i настiльки суттiвою, як це iм ранiше здавалося. У реальному життi фаза двомiрного визначення проблеми часто пропускаiться або i редукованою (спрощеною), оскiльки консультант i клiiнт заздалегiдь знають свою мету.

3. Визначення альтернатив. У процесi пошуку варiантiв подолання проблеми клiiнта важливо розглянути всi можливi альтернативи. Найкраще при цьому, якщо консультант зумii стимулювати клiiнта до зацiкавленого iх пошуку та формулювання. Продуктивними у таких ситуацiях можуть бути запитання: Якi можуть бути iншi рiшення? Що ви робили в подiбних ситуацiях ранiше? Яка з iдей найбiльше приваблюi Вас? Якими можуть бути наслiдки, якщо б Ви схилилися до цiii альтернативи?

4. Планування. Бачення клiiнтом варiантiв розв'язання своii проблеми на пiдставi рацiонального аналiзу своiх особистих ресурсiв та iнших можливостей i свiдченням успiшноi роботи консультанта на цьому етапi. Завдання консультанта i клiiнта полягаi у критичному оцiнюваннi обраних альтернатив, встановленнi iх прiоритетностi. Зусилля консультанта спрямованi на те, щоб допомогти клiiнту розiбратися, яка альтернатива оптимальна для його ситуацii i i реалiстичною стосовно ii втiлення. Пiд час планування необхiдно передбачити, як клiiнт досягатиме бажаного результату. Важливо, щоб клiiнт зрозумiв витоки i суть кризи у своiму життi, ii подолання, оволодiв конструктивними способами розв'язання власних проблем, побачив напрями свого особистiсного розвитку (табл. 2.1).

Напрями можливого особистiсного розвитку клiiнта

Поточний стан клiiнта	Бажаний стан клiiнта
Низький рiвень розвитку та iнтенцiональностi (цiлеспрямованостi)	Високий рiвень розвитку i високий рiвень iнтенцiональностi
Демонстрацiя суперечностей	Конгруентна (узгоджена) природна невербальна i вербальна поведiнка
Негативнi ВлЯ-твердженняВ»	Позитивнi ВлЯ-твердженняВ»
Негативнi, змiшанi, неприйнятнi емоцii	Позитивнi емоцii вiдповiдно до контексту, прийняття (усвiдомлення) негативних емоцiй
Зовнiшнiй локус-контроль	Внутрiшнiй локус-контроль
Вузький часовий вимiр	Здатнiсть жити у минулому, теперiшньому i майбутньому часових вимiрах
Залежнiсть	Незалежнiсть

Над формулюванням конкретних планiв змiн клiiнт працюi разом iз консультантом, укладаючи своiрiдну угоду (терапевтичний контракт) iз самим собою. Консультант i фасилiтатором i свiдком цього процесу.

Успiшна робота на етапi планування змiн даi змогу клiiнтовi отримати нове розумiння себе, побачити своi життя у нових вимiрах особистiсного функцiонування.

5.Дiяльнiсть. На цьому етапi вiдбуваiться реалiзацiя мети щодо втiлення нових змiн в реальну поведiнку, тобто реалiзовуiться план подолання проблеми з дотриманням зобов'язань, взятих на себе консультантом i клiiнтом.

Основним iнструментом консультанта залишаiться консультативна бесiда. Саме на цьому етапi найчастiше доводиться вдаватися до специфiчних прийомiв i технiк коригуючого впливу, запропонованих рiзними моделями практики соцiальноi роботи. Важливо, щоб консультант мав вiдповiднi вмiння i навички квалiфiкованоi реалiзацii пiдiбраного iнструментарiю.

6.Оцiнка i зворотний зв'язок. Клiiнт разом з консультантом оцiнюють рiвень досягнення мети. Про доцiльнiсть закiнчення консультування свiдчать досягнення клiiнтом незалежностi, усвiдомлення власноi вiдповiдальностi за своi проблеми, здатнiсть долати iх без сторонньоi допомоги. У разi виникнення нових або глибоко прихованих проблем не обхiдно повернутися до попереднiх стадiй консультування.

3. Комунiкативнi технiки у консультативнiй допомозi

Загальновiдомо, що чим недосвiдченiший консультант, тим значнiшi для нього комунiкативнi технiки. Це зрозумiло: прийоми та методики дозволяють уникнути почуття непевностi, тАЬвiдхилитисятАЭ вiд клiiнта до санкцiонованих авторитетом науки та практики технiчних прийомiв, прилучитися до них у ситуацiях, коли не зовсiм зрозумiлий хiд речей або коли схильнiсть до обраноi парадигми породжуi уявлення про те, що тАЬвсе йде як требатАЭ, про контролювання процесу та iн.

Разом iз тим, у мiру заглиблення до практики соцiальноi допомоги, консультант, для якого благополуччя клiiнта, змiст та оцiнка результатiв дiяльностi, власний досвiд починають набувати бiльше значення, нiж обраний на початку метод роботи або переважна парадигма, може побачити: незважаючи, наприклад на вимоги безумовно позитивного ставлення до клiiнта в роджерiанськiй традицii, якiй вони самi були вiрнi, що даний конкретний клiiнт нiяк не викликаi позитивних почуттiв, а навiть навпаки. За таких випадкiв виникаючий когнiтивний дисонанс призводить до того, що, кiнець кiнцем, перемагають iндивiдуальний стиль та досвiд професiонала. А найчастiше тАУ певний узагальнюючий iнварiант, який мiстить комунiкативнi технiки та прийоми унiверсального характеру. Найрозповсюдженiшими й найчастiше спровокованими за ситуацii першоi зустрiчi можна вважати такi комунiкативнi технiки :

Мовчання. Хоча мовчання у виглядi бiльших чи менших пауз, iнколи обтяжливих для недосвiдченого спецiалiста, здаiться на початку майже нездоланною перешкодою, насправдi воно i однiiю з найважливiших технiк у процесi надання соцiальноi допомоги, яку треба осмислити як таку й оволодiти нею. Смисл мовчання може бути рiзноманiтним : ознака опору, ознака самоаналiзу, вираз вiдчаю та безвиходi або, навпаки, -- переддень iнсайту. Розпiзнати символiчний лик мовчання, тим бiльш ефективно розпорядитися ним тАУ велике мистецтво. Найзагальнiшi прийоми реагування в ситуацii мовчання : кивок, повторення останнiх слiв (своiх або клiiнта); перефразування останнього висловлювання (свого або клiiнта), якщо клiiнт продовжуi мовчати тАУ допомога йому у вираженнi стану: тАЭВам зараз важко говорититАЭ ; тАЬМожливо, Ви не знаiте, як на це вiдреагуватитАЭ або тАЬМожливо, Вас це засмутилотАЭ. У крайньому випадку, якщо мовчанка триваi, консультант зобовтАЩязаний з повагою поставитися до поведiнки клiiнта й сприйняти ii як данiсть.

Емфатичне слухання. Консультант уважно слухаi клiiнта, виголошуючи невербально й iнколи словесно своi слiдування думкам та почуттям клiiнта, iнколи майже непомiтно поглядом, словом, вербалiзацiiю заохочуючи клiiнта до бiльш глибокого вираження себе та саморозкриття. Основне правило емфатичного слухання (тобто такого, що сприймаi, говорить про те, що слухач перебуваi зараз у тих же почуттях, що i спiвбесiдник) тАУ не спiвчувати, а спiвпереживати, створюючи емоцiйний резонанс переживанням клiiнта.

Прояснення. Технiка спрямована на розкриття смислу (мотивацiйного, цiльового, операцiйного) як для консультанта, так i для клiiнта його власних дiй. Допомагаi вiдстежити амбiвалентнiсть почуттiв та стосункiв, особливостi використовуваних захисних механiзмiв, мислення тощо.

Приклад:

Клiiнтка: тАЬМенi погано. Просто погано, i всетАЭ.

Консультант: тАЭМабуть, якесь вiдчуття найбiльше змушуi Вас зосередитися саме на цьому формулюваннi?тАЭ

Клiiнтка: тАЬ Не знаютАЭ.

Консультант: тАЬЗараз, коли Ви кажете тАЬНе знаютАЭ, Ви справдi тiльки тАЬне знаiтетАЭ, чи присутнi й ще якiсь почуття?тАЭ

Клiiнтка: тАЬРозумiiте, так важко про це говорити.. Коли болить душа, коли я розумiю, що допомогти менi нiхто не в змозi..тАЭ(плаче).

Рефлексивна вербалiзацiя: Стосуiться рiзновидiв вербалiзацiй, призначення яких тАУ пiдсилення емоцiйно-смислового резонансу висловлювань клiiнта. Маi не iнтелектуальний, як у методологii, характер, а, скорiше, емоцiйний, що вiдрiзняi рефлексивний парафраз вiд iнтерпретацii. Змiст рефлексивноi вербалiзацii вiдображуi не мотивацiйно-причинний, а емоцiйно-модальний шар висловлювань.

РЖнтерпретацiя. Технiка розтАЩяснення (пояснення) клiiнтовi прихованого смислу його висловлювань. РЖнтерпретацiя може виражатися у стверднiй, пропозицiйнiй або запитальнiй формi. тАЬОдна з найскладнiших та неоднозначних в оцiнцi технiк тАУ iнтерпретацiя володii надзвичайно потужним терапевтичним потенцiалом, допомагаючи, при вiрному використаннi, справитися з тривогою усвiдомити або помтАЩякшити захисти.тАЭ Найпродуктивнiший спосiб використання iнтерпретацiй тАУ надати клiiнтовi можливiсть самому проiнтерпретувати своi висловлювання або поведiнку. РЖнодi iнтерпретацiя може виглядати як тАЬчитання помiж рядкiвтАЭ.

Приклад:

На запитання про сiмейне життя, клiiнт розповiдав, яка в нього чудова дружина.

Клiiнт: тАЬВона тАУ надзвичайна жiнка. Просто надзвичайна..тАЭ

Консультант: тАЬВ такому разi з нею, мабуть, нелегко жити?тАЭ

Клiiнт: тАЬТак, чорт забирай! Не те слово..тАЭ

РЖнтерпретацiя сама вимагаi особливоi технiки подачi. Бажано помтАЩякшувати iнтерпретацiю словами тАЬможливотАЭ, тАЬмабутьтАЭ, тАЬскладаiться враженнятАЭ, адже категоричнiсть може перетворити iнтерпретацiю iз терапевтичноi комунiкативноi технiки на засiб посилення неадекватних захистiв та опору.

Саморозкриття. Функцii цiii комунiкативноi технiки по рiзному трактуються й використовуються у рiзних концепцiях консультування. Скажiмо, в гуманiстичнiй парадигмi саморозкриття консультанта трактуiться як один iз основоположних прийомiв у становленнi робочих стосункiв та полегшеннi саморозкриття клiiнта. У поведiнкових концепцiях саморозкриття скорiш розумiiться як рiзновид моделювання поведiнки консультантом, сенс якого у змiцненнi бажаного способу дiй клiiнта. Як би не було, важливим моментом у саморозкриттi i такий. Технiка повинна застосовуватися не за принципом: тАЬА от у мене також, памтАЩятаю було..тАЭ, а в колii переживань клiiнта, вiдгукуючись на його почуття та пiдтверджуючи те, що його переживання розумiють та подiляють.

Конфронтацiя. Технiка призначена для вiдповiдального оголення протирiч, iгор, нереалiстичних захистiв, якi ускладнюють само розумiння клiiнта й доводять у глухий кут консультативну бесiду. Складна й така, що вимагаi великоi майстерностi в застосуваннi технiка створюi певне напруження в бесiдi й тому передбачаi особливе мистецтво в реалiзацii. Оскiльки вона здатна викликати вiдчуття тиску, iй не пiдходить зайва категоричнiсть, звинувачувальний тон, оцiнковiсть суджень. Навпаки, мтАЩякiсть, нейтральнiсть, навiть деяка емоцiйна вiдстороненiсть створюють ефективнiшу впливовiсть цiй технiцi.

Приклад:

Клiiнт: тАЬЗнаiте, я вже у Вас у третього консультуюся, i враження одне: або я чогось не розумiю, або мене не хочуть зрозумiтитАЭ.

Консультант: (пiсля паузи) тАЬЧи не здаiться Вам, що один iз способiв вiддалення вiд напруження, повтАЩязаного iз зусиллями зрозумiти, - це вiдвiдання консультанта? Користь виходить багатократна. Почуття власноi значимостi зростаi: адже я-загадка. Вiдповiдальнiсть з себе знiмаiться - тАЬнехай вони думаютьтАЭ, вiдкладаiться прийняте рiшення, чи не так?тАЭ

Пiдведення пiдсумкiв. Ця технiка i однiiю з переважаючих при завершеннi першоi бесiди. Специфiка ii застосування полягаi в тому, що вона може використовуватися як реальне узагальнення й поiднання iнколи нечiтких, фрагментарних висловлювань клiiнта, так i своiю зворотною стороною, тобто шляхом демонстрацii вiдмови вiд використання заключних узагальнень з метою пiдкреслити значимiсть, складнiсть обговорюваних питань i небажання консультанта спрощувати iх.

тАЬПоточне пiдведення пiдсумкiв, на вiдмiну вiд завершального, допомагаi структурувати процес консультативноi бесiди й розставити деякi смисловi вiхи.тАЭ

Крiм чисто професiйних, технiчних аспектiв допомоги протягом установлення стосункiв i насамперед у ходi першоi зустрiчi, виникаi безлiч, на перший погляд незначних, висловлюваних та невисловлених питань, якi не менш слiд передбачити й урахувати. Цi питання у сукупностi характеризують професiйний етикет поведiнки консультанта й загальну атмосферу ситуацii.

Висновок

Отже, консультування тАУ це вид професiйноi допомоги клiiнтам, який охоплюi базовi цiнностi, принципи, цiлi, завдання та методичний iнструментарiй соцiальноi роботи (ведення випадку). Консультування в соцiальнiй роботi дещо ширше за значенням, чим в психологii. Якщо консультант тАУ психолог прагне вплинути тiльки на особистiсть або сiмейну систему за допомогою фосилiзацii особистого розвитку, оптимiзацii психоемоцiйних станiв i мiжособистiсних стосункiв, то соцiальний працiвник задiяний до консультування, намагаiться вплинути на оточення використовуючи рiзноплановi ресурси з метою оптимiзацii соцiальних стосункiв i активацii особистих ресурсiв клiiнта.

Консультування ознайомлюi клiiнта iз завданнями певноi соцiальноi служби, можливостями i обмеженнями щодо допомоги конкретному клiiнтовi, умовами прийому клiiнтiв. Часто консультант розповiдаi про успiшнi випадки реалiзацii клiiнтами свого потенцiалу внаслiдок спiвпрацi з конкретною соцiальною службою. Або знаючи ресурси громади, якi може використати окрема сiм'я, iнформуi ii про це.

Консультант маi пiдтримувати високi моральнi стандарти своii поведiнки, повнiстю виключити нечеснi дii; чiтко розрiзняти заяви i дii, зробленi ним як приватною особою i представником своii професii.

Використана лiтература

1. Державний центр соцiальних служб для молодi Державного комiтету Украiни у справах сiм'i та молодi. Пiдготовка волонтерiв до роботи у службi ВлТелефон ДовiриВ» - К.: 2003

2. Айвi А. Цiлеспрямоване iнтервтАЩювання i консультування: Сприяння розвитку клiiнта: навч. посiбник. тАУ К.,1998

3. Меновщиков В.Ю. Введение в психологическое консультирование. М.: Смисл, 2001

4. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. К.: 1994

5. Телефон доверия. тАУ Днепропетровск, 1992

6. Телефон доверия. тАУ Одесса, 1993

7. Цимбалюк РЖ.М. Психологiчне консультування та корекцiя. тАУ Рiвне, 2001

8. Введення у соцiальну роботу. Навчальний посiбник. Фенiкс 2001

9. Палiй О.М. Сутнiсть, система i напрямки здiйснення соцiального захисту.

10. Соцiальна робота в Украiнi: Навч. посiбник/ За заг. ред. РЖ.Д. Звiрiвоi, Г.М. Лактiонова. тАУ К.: Центр навч. лiтератури 2004

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii