Основи гендерноi рiвностi

Вступ

У пiзнаннi людиною самоi себе жiнка посiдаi домiнуюче становище. Вiд вирiшення цього завдання багато в чому залежить досягнення кiнцевого результату. РЖ це не перебiльшення. Правий Жюль Мiшле, який написав: "Виховувати дiвчинку - це виховувати саме суспiльство, тому що воно виходить з родини, де душею i жiнка". Проте треба констатувати, що помiтного успiху на цьому поприщi не помiчено. Жiночий образ переважно зберiгаiться як мiфопоетичний. Вона - РДва, що прилучила людство до грiхопадiння, амазонка - жiнка-войовниця i навiть вiдьма - володарка магiчних знань. Правда, лiтература i мистецтва докладають чимало зусиль, аби його зруйнувати, надавши йому еротичного змiсту. РЖ досягли в цьому чималих "успiхiв". На цьому тлi тенденцiя бачити в жiнцi полiтика чи пiдприiмця, що з'явилася останнiм часом, не маi успiху. Коли мова заходить про жiнку у нас одразу спрацьовуi культурологiчний стереотип: берегиня домашнього вогнища, мати, продовжувачка роду. Це святi ролi жiнки, вони були такими протягом тисячолiть i такими залишаються. Але у сьогоднiшньому свiтi жiнку вже давно не влаштовуi суто домашня роль. Вона претендуi - i небезпiдставно - на роль значно активнiшу. Жiнки доводять, що iм цiлком пiд силу займатися будь-яким видом бiзнесовоi, економiчноi, державноi, законотворчоi дiяльностi. Бiльше того, я абсолютно впевнена, що жiнки будуть вiдiгравати щоразу бiльшу роль на цих аренах, що i природнiм, логiчним виявом цивiлiзованостi суспiльства. Можливо не всi ми зараз це чiтко усвiдомлюiмо, не всi до цього морально готовi, проте ми мусимо це сприйняти як данiсть. Часи суто чоловiчого керiвництва вже давно в минулому, iз результатами ми маiмо справу зараз. Наше завдання - пiдвищення статусу жiнок, усвiдомлення всiма, жiнками у тому числi, цiii змiни як справи, що пiдказуi здоровий глузд. Жiнки не просто дають життя, вони можуть зробити його достойним, i не лише для себе. Жiнка з ii мудрiстю та прагненням до гармонii, урiвноважуi цей свiт з його неконтрольованою агресiiю та боротьбою амбiцiй.

РЖсторично склалося так, що украiнський чоловiк брав на себе роль борця у визвольних змаганнях нацii i гинув у розквiтi сил, або ж вiддавав сили служiнню на бойових фронтах iмперii i теж переставав iснувати як потенцiйний чи реальний творець своii нацii. Жiнка ж залишалась берегинею роду, насамперед фiзичноi його складовоi. РЖ тому найвизначнiша ii роль, освячена суспiльною традицiiю, була, безумовно, сiмейною. Зрештою, це на той час був, можливо, iдиний ефективний спосiб самозбереження етносу. Жiнка-козачка ставала родоначальницею, вихователькою, управителькою господарством. Вона вiдрiзнялася самостiйним, вольовим характером, самоповагою, була стабiлiзуючим чинником у життi украiнцiв. Реально ж украiнська жiнка-козачка створювала свiй свiт, свою малу батькiвщину i всiма силами охороняла ii вiд вторгнення зазвичай руйнiвноi сили свiту чужого, великого. Звiдси ii домашнiсть, сiмейнiсть, традицiйнiсть. Вiддаючи належне тiй ментальнiй основi, яку заклала саме жiнка-козачка у своiх спiв племiнниць, треба вiдзначити i досить консервативну роль цих ментальних особливостей украiнськоi жiнки в освоiннi нею сьогоднi нових суспiльних сфер самореалiзацii та дiяльностi. Укорiненiсть на традицiйностi iснування лише поглиблювалась в часи колонiальноi залежностi Украiни. Ситуацiя принципово не змiнилась i в радянськi часи, попри задекларовану емансипацiю жiнки в Радянському Союзi. До сiмейного ярма додалася ще й державна неволя. Змiнилося лише в гiрший бiк ставлення до жiнки-матерi, жiнки-домогосподарки. Саме радянськi часи знищили повагу до власне традицiйного способу самореалiзацii украiнськоi жiнки в сiм'i, не змiнивши самого реального становища жiноцтва. Традицiйнi розподiли суспiльних ролей повиннi з необхiднiстю змiнитись у вiльному суспiльствi, яке орiiнтоване на iвропейськi засади сучасного iснування. Роль жiнки в такому суспiльствi не може обмежуватися лише все тiiю традицiйною орiiнтацiiю на роль "берегинi". Хоч i для реального сучасного украiнського суспiльства ця роль залишаiться дуже актуальною. А чоловiк у iвропейськiй Украiнi не може бути лише вiчним борцем (який, як вiдомо, залишаiться "вiчно молодим"). Колись вiн повинен дорости i до вiку Батька як для конкретноi дитини, так i для нацii. Адже, на жаль, поняття чоловiк-Батько, на вiдмiну вiд жiнка-Мати, i досi не функцiонуi в украiнськiй культурi. Гострота розумiння цiii проблеми виникала в критичнi моменти украiнськоi iсторii. Можливо, якоюсь мiрою i сучаснi нашi проблеми в побудовi украiнськоi держави пояснюються i пiдсвiдомим пiдтримуванням та культивуванням традицiйних рольових розподiлiв в украiнському суспiльствi. Тiльки чоловiк iде тепер на вiйну до Верховноi Ради, на Хрещатик, на сторiнки газет, зрештою, - а жiнка все так саме "тягне" на собi дiм, дiтей, хронiчну вiдсутнiсть грошей i т.д., т.п. Знову i знову вiдтворюiться ситуацiя виживання, заданостi суспiльства на неконструктивну дiю, яка не потребуi реального спiвробiтництва статей у копiткiй повсякденнiй роботi зi створення справдi нового украiнського свiту. У 80-х роках минулого столiття жiнки з усiх куточкiв свiту започаткували активний рух за своi права. Наслiдки цiii дiяльностi особливо вiдчутнi на мiжнародному рiвнi, а вiдтак у мiжконтинентальному контекстi. Держави уперше в iсторii виявили пiдтримку захисту прав жiнок i визнали ii як "високопрiоритетне завдання". Однак, незважаючи на багатообiцяючi змiни в мiжнародному правi та буденнiй практицi, жiнки повсюдно ще стикаються з тендерною реальнiстю. Крiм того, iм часто бракуi засобiв та знань, потрiбних для правового захисту, боротьби проти зловживань з боку чоловiкiв як у сiм'i, так i на роботi.

Чимало жiнок не знають про жiночий рух або сприймають його як щось абстрактне, що iх не стосуiться i не може дати практичноi користi. Хоча активна дiяльнiсть у цьому напрямку протягом останнього десятилiття зробила права жiнок бiльш окресленими, все ж завдання полягаi в тому, щоб зробити iх бiльш досяжними, особливо в аспектi здолання так званоi соцiальноi дискримiнацii жiнок. Вона означаi обмеження прав за ознакою статi в усiх сферах життя суспiльства. Пiдкреслю подвiйнiсть аналiтичного розгляду дискримiнацii: з одного боку - це соцiальний процес iз змiною соцiального стану об'iкта (жiнок), з iншого - складне соцiальне явище, котре охоплюi великий загал осiб.

Роздiл 1. Гендернi аспекти зайнятостi та управлiння

Одвiчно гендернi вiдносини ТСрунтувалися на економiчнiй, соцiальнiй i полiтичнiй перевазi чоловiка. Управлiння - одна iз сфер, у якiй подiбний стан речей (назване в науцi патрiархатом) i найбiльш актуальним. Патрiархат - форма родовоi органiзацii первiснообщинного устрою, система соцiальних вiдносин, коли влада повсюдно (i в публiчнiй, i у приватнiй сферах) належить чоловiкам, а жiнки займають пiдлегле положення. Монополiзацiя чоловiками влади - у сiм'i, в органiзацiях, установах i на пiдприiмствах, у суспiльствi в цiлому - автоматично спричиняла за собою монополiзацiю ними функцiй управлiння.

До 1870 року основна теорiя ТСендерноi (соцiально-статевоi) стратифiкацii мала бiологiчну основу. РЖншими словами, вiдмiнностi статi у сферi престижу i влади вибудовувалися iз вроджених рис, одна з яких вважалася абсолютним: чоловiк не мiг народити i вигодувати дитину грудьми; iншi ж були бiльш-менш постiйнi. РЖндустрiалiзацiя дещо порiвняла функцiональну значущiсть статевих вiдмiнностей; нездатнiсть чоловiкiв вигодовувати дитини стала менш значущою з 1910 року, коли технологiя пастеризацii молока дозволила вигодовувати дiтей штучним способом. Менша мускульна сила жiнок також ставала не таким важливим чинником через те, що машини все бiльше замiнювали людську працю. РЖндустрiалiзацiя поставила пiд сумнiв i вiдмiнностi обох статей у цiлому: мiф про жiнок, у яких "волосся довге, а розум короткий", що довгий час виправдовував iхню небажану присутнiсть в управлiнських структурах, був зруйнований пiсля розповсюдження обов'язковоi освiти.

В нашi днi жiнки формально отримали рiвнi права з чоловiками. Суспiльство юридичне оформило й узаконило цю рiвнiсть i всiляко прагне закрiпити i розвинути ii. Поступово зникаi головна причина, яка тримала жiнку у пiдкореннi, - економiчна залежнiсть вiд чоловiка. Часто сучасна жiнка заробляi стiльки ж, а то i бiльше, нiж чоловiк; останнiй бiльше не i основним годувальником, у цьому аспектi життiзреалiзування внесок подружжя однаковий. Соцiологiчнi дослiдження показують цiкаву картину: бiльшiсть людей пiд час опитувань частiше всього визначають свою сiм'ю як таку, котра не маi "голови". Це дало привiд демографам ввести нове поняття - "бiархат". На вiдмiну вiд матрiархату, коли родину очолювала жiнка, i патрiархату, з його абсолютною владою чоловiка, настав перiод егалiтарноi сiм'i, де партнеритАФчоловiк i дружина- рiвноправнi[5-С.27-28].

РЖ все ж структура сучасного суспiльства на сьогоднi вельми патрiархальна: високооплачуваною i престижною роботою здебiльшого займаються чоловiки. Статистика свiдчить, що за однакову з чоловiком роботу жiнка одержуi менше, зокрема не тiльки в Украiнi, але i в бiльшостi iнших краiн свiту. Доступ до професiйних занять i кар'iри, хоча й збiльшений для жiнок порiвняно з початком XX столiття, поки що маi кiлькiсне вимiрювання i часто не приводить до вiдчутних якiсних зсувiв. Йдеться не стiльки про завоювання статусних позицiй в iiрархiчних структурах управлiння виробництвом, скiльки про iстотну змiну самого його характеру. В той же час домашнiм господарством займаiться, як правило, жiнка, що означаi подвiйне навантаження. Хоч такий стан справ несправедливий, багато хто звик до нього й будь-що не бажаi його змiнювати. Сексизм (iдеологiя, що визнаi перевагу чоловiкiв над жiнками) так глибоко вкорiнений у нашiй культурi i свiдомостi, що його нiхто належним чином й не усвiдомлюi.

Гендернi стереотипи у контекстi традицiй сiмейного виховання поданi у таблицi 1.

Таблиця 1

Загальне розповсюдження демократii поставило на повiстку дня питання про рiвнiсть обох полярних статей, або про так звану гендерну симетрiю тАФ стан, за якого принцип рiвних прав i можливостей для жiнок i чоловiкiв, у тому числi й у сферi виробництва та управлiння, зреалiзовуiться на практицi. На жаль, в украiнському суспiльствi норми цього принципу швидше декларуються, нiж виконуються. У зв'язку з цим стаi актуальною проблема статевого (або гендерного) розподiлу працi, пiд якою розумiють розподiл занять мiж жiнками i чоловiками, що базуiться на традицiях i звичаях, формально або неформально закрiплених у практицi i свiдомостi людей, тобто певною мiрою iнституалiзованих. Гендерний розподiл працi зберiгаi за собою мiцнi позицii: у всьому свiтi кожна галузь характеризуiться домiнуванням або жiнок, або чоловiкiв. Рiдко де можна зустрiти рiвну участь представникiв обох статей. Навiть у високорозвинених урбанiзованих краiнах iснують суто чоловiчi i суто жiночi професii (наприклад, жiнки iстотно переважають у складi молодшого медичного персоналу).

Стiйка тенденцiя працевлаштування чоловiкiв i жiнок у певних професiях, галузях i посадових позицiях називаiться гендерною професiйною сегрегацiiю, або професiйною сегрегацiiю за ознакою статi. Саме вона сприяi, зокрема, замиканню жiнок у "трудових гетто" -низькооплачуваних професiях i галузях. Високий рiвень сегрегацii вважаiться значущим чинником диспропорцiй у рiвнi оплати працi чоловiкiв i жiнок, у кар'iрних можливостях i, звiсно тАФ в нерiвностi можливостей статей у сферi зайнятостi загалом. Таким чином, аналiз гендерних аспектiв зайнятостi важливий як з погляду соцiальноi справедливостi, так i в аспектi пiдвищення ефективностi використовування трудових ресурсiв, людського потенцiалу краiни.

Гендерна сегрегацiя на ринку працi маi глибоке корiння в розподiлi працi мiж статями - як у сучасних суспiльствах, так i в суспiльствах минулого. Сегрегацiя виявляiться всерединi i мiж фiрмами, сферами зайнятостi i галузями. Розрiзняють двi складовi професiйноi сегрегацii - горизонтальну i вертикальну. Дiд горизонтальною професiйною сегрегацiiю розумiють нерiвномiрний розподiл чоловiкiв i жiнок у галузях економiки i професiях, пiд вертикальною - за посадовою iiрархiiю. Максимально високий рiвень горизонтальноi сегрегацii вiдповiдаi ситуацii, коли галузi i професii чiтко розподiляються на "чоловiчi" i "жiночi". Протилежним за змiстом тут i поняття "iнтегрованоiзайнятостi ", що маi на увазi таку структуру зайнятостi, коли в кожнiй галузi, професii чи на посадовому рiвнi частка чоловiкiв i жiнок вiдповiдаi iх питомiй вазi в загальнiй чисельностi зайнятих. Зауважимо очевидне: високий рiвень тендерноi сегрегацii зустрiчаiться в суспiльствi набагато частiше, нiж висока iнтеграцiя.

Горизонтальна сегрегацiя як узагальнювальне поняття охоплюi кiлька самодостатнiх вимiрювань сегрегацii, а саме: галузеву (розподiл чоловiкiв i жiнок мiж галузями економiки); професiйну (iх розподiл за професiями); мiжфiрмову (iх розподiл мiж фiрмами рiзного розмiру i статусу); мiжсекторну (iхнiй розподiл мiж приватним i державним секторами економiки).

Стосовно сфери зайнятостi дискримiнацiя за статевою ознакою означаi, що до "окремих працiвникiв, котрi володiють однаковими характеристиками за ознакою продуктивностi, вiдносяться по-рiзному через те, що вони являють собою рiзнi соцiальне-демографiчнi групи". Вона добре вiдома на ринку працi як за кордоном, так i в нашiй краiнi. Про неi багато написано i сказано, нарештi вона широко засуджена, але практично нiчого не зроблено для ii усунення. Щораз проти ii знищення знаходяться вагомi аргументи: хто буде виховувати дiтей i займатися домашнiм господарством, якщо жiнки на рiвних з чоловiками стануть долучатися до бiзнесу та управлiння, i т.д. Прихильники традицiйного пiдходу закликають повернутися до "нормального" розподiлу працi мiж статями, вiдправивши бiльш слабких i менш ефективних у професiйно-трудовому планi, на iхню думку, жiнок додому пiд все тим же гаслом iх "природного призначення" i поклавши функцiю годувальника цiлком на чоловiка. Традицiоналiстам протистоять так званi егалiтаристи, котрi закликають до реформування соцiальноi полiтики на засадах справжньоi рiвностi можливостей для всiх працiвникiв - i чоловiкiв, i жiнок.

Розрiзняють кiлька видiв дискримiнацii: в оплатi працi, при наймi на роботу, скороченнi персоналу, просуваннi на посаду, у пiдвищеннi квалiфiкацii тощо. Водночас у сучаснiй науцi видiляються наступнi три базовi пiдходи, що пояснюють походження i суть явища дискримiнацii. Дискримiнацiя на рiвнi переваг, щонайперше з боку працедавця, споживача, колег. Перша була розглянута у загальних рисах Г. Беккером, який допускаi, що частина працедавцiв маi упередження проти найму на роботу тих або iнших груп працiвникiв (у даному випадку - жiнок). Друга здебiльшого виникаi там, де останнiй вважаi за краще отримати оптимальнi послуги, наприклад, тiльки жiнками, або тiльки чоловiками. Третя маi мiсце тодi, коли окремi працiвники-партнери уникають вступати у трудовi вiдносини з представниками iншоi статi (наприклад, коли чоловiки вiдмовляються поступати на роботу в органiзацiю, де жiнки зайнятi на престижних посадах).

Статистична дискримiнацiя, суть якоi полягаi в тому, що, ухвалюючи рiшення про найм, працедавець намагаiться вгадати вiрогiдну продуктивнiсть кандидатiв на посаду за певними непрямими ознаками (освiта, досвiд, стать, вiк, результати тестiв тощо). Якщо вiн вважаi, що жiнки - гiршi працiвники, нiж чоловiки, то буде систематично вiддавати перевагу чоловiкам, причому незалежно вiд iндивiдуальних, професiйних чи сiмейних характеристик конкретного кандидата. Таким чином, конкретний працiвник оцiнюiться, виходячи з критерiiв, якi сформованi для тiii групи, представником якоi вiн i. Наприклад, передбачаiться, що для чоловiкiв найбiльше пiдходять такi види дiяльностi, як робота з людьми, пов'язана з ухваленням рiшень, iнтелектуально насичена, а також та, що вимагаi пiдвищених фiзичних навантажень, тодi як для жiнок - робота з паперами, що потребуi пильностi i терпiння, суто виконавська робота, i та, що обходиться без високоi квалiфiкацii та освiти.

Дискримiнацiя, яка зумовлена монопольною структурою ринку працi. Цей пiдхiд акцентуi увагу на тiй обставинi, що дискримiнацiя iснуi i зберiгаiться тому, що приносить прибутки тим, хто ii здiйснюi. Загалом вона виявляiться в рiзних формах. По-перше, гендерна нерiвнiсть продовжуi зберiгатися у таких сферах, як професiйна пiдготовка i перепiдготовка кадрiв, доступ до виробничих ресурсiв (тобто до грошей) i контролю над ними. Крiм того, жiнки не спираються на iнфраструктуру, потрiбну iм для того, щоб вони могли на практицi скористатися пропозицiями формального ринку працi, атому постiйно стикаються з дискримiнацiiю при наймi на роботу. По-друге, тендерна сегрегацiя - це все ще один з головних чинникiв, що перешкоджаi гнучкостi ринку працi i породжуi нерiвнiсть при реалiзацii попиту: робочi мiсця чоловiкiв i жiнок по-рiзному оцiнюються й оплачуються; жiнки, як i ранiше, стикаються з труднощами i перешкодами на шляху до професiйноi мобiльностi. Практично в усiх краiнах свiту чiтко виявляiться тенденцiя до концентрацii жiнок у галузях i професiях з якнайменш високим рiвнем оплати працi. По-третi, у станi безробiття, жiнки знову ж таки стикаються з бiльшими, нiж чоловiки, труднощами при отриманнi доступу до рiзних програм допомоги.

Загалом змальована картина гендерноi горизонтальноi сегрегацii не схильна до рiзких коливань. Проте iсторичний час вносить бiльш-менш вiдчутний перерозподiл чоловiкiв i жiнок мiж професiями i галузями, який зумовлений культурно-iдеологiчними (наприклад, змiна культурних стереотипiв щодо чоловiчоi i жiночоi зайнятостi), соцiально-економiчними (змiна економiчноi кон'юнктури в тих чи iнших галузях i професiях, а вiдтак - рiвня безробiття та оплати працi в них), технологiчними (вiдносне зниження квалiфiкацii i рутинiзацiя робiт у певному видi дiяльностi) та iншими чинниками.

Вертикальна сегрегацiя вiдображаi вiдмiнностi у посадовому положеннi чоловiкiв i жiнок, передусiм маiться на увазi низька доступнiсть для жiнок престижних професiй i посад у сферi бiзнесу та управлiння, якi пов'язанi з вiдповiдальнiстю i прийняттям рiшень. Як i горизонтальна, вертикальна сегрегацiя може розглядатися на кiлькох рiвнях: а) окремоi органiзацii; б) галузi економiки; в) економiки в цiлому; г) окремоi професiйноi групи чи д) категорii працiвникiв[5.-С.32-33].

Для Украiни сьогоднi характерне винятково низьке представництво жiнок на рiвнi ухвалення рiшень як у державному, так i в недержавному секторах зайнятостi. У когортi вищих державних службовцiв жiнки становлять усього 5,7%, тодi як серед старших службовцiв iх налiчуiться практично половина - 49,9%, а серед молодших - понад 80%. Аналогiчним чином виглядаi тендерна "пiрамiда влади" i в недержавному секторi: у 1995 роцi серед власникiв i керiвникiв великих компанiй було всього лише двi жiнки, а серед 138 представникiв бiзнес-елiти -тiльки 11 жiнок (8%). У цiлому тенденцii у сферi посадовоi структури зайнятостi жiнок такi: чим вище посадовий ступiнь, тим нижча частка жiнок у загальнiй кiлькостi зайнятих на ньому.

Для опису подiбних явищ нерiдко використовуiться термiн "скляна стеля ", що введений на початку 1980-х рокiв XX столiття i вiдображаi добре вiдомий факт: зважаючи на формально рiвнi можливостi для обох статей, iснуi безлiч неформальних невидимих бар'iрiв, що перешкоджають просуванню жiнок сходинками посадовоi iiрархii. Сьогоднi природа i характер "скляноi стелi" змiнилися через те, що у бiльшостi випадкiв сучаснi жiнки, хоча i не усуваються вiдкрито вiд керiвних посад, все ж займають у компанiях посади, якi мають лише видимiсть влади i престижу. Так, американськi дослiдники використовують указаний термiн для опису ситуацii, що складаiться в юридичних фiрмах, академiчнiй медицинi, а також у великих корпорацiях, де просування жiнок на вищi сходинки управлiнськоi структури гальмуiться методами прихованоi дискримiнацii, або вмiлого манiпулювання ними. Сучаснi чоловiки, безперечно, мають набагато бiльше нагоди формувати свою трудову кар'iру, нiж жiнки, в котрих вона, як i ранiше, визначаiться вимушеними чинниками, у тому числi не пов'язаними iз структурою ринку працi. Воднораз жiнки продовжують наступати у сферi зайнятостi, до того ж почасти у самих iнтелектуальних i престижних ii секторах, перш за все в управлiннi i пiдприiмництвi. За спостереженнями захiдних фахiвцiв, особливо очевидним це стало в останнi 20 рокiв.Як доказ вони згадують США, де чисельнiсть працюючих жiнок складала до 1990-го року 51 % зайнятих, тодi як у недалекому минулому вона не перевищувала 30-40%. Причому найактивнiше жiнки освоюють юриспруденцiю, медицину та iнжинiринг. Рекордним стало входження, жiнок в американський бiзнес, де рiзко зросла кiлькiсть створених ними пiдприiмств: на рубежi 1990-х рокiв iм належало 4 млн. iз 13 дрiбних пiдприiмств загальною вартiстю 50 млн. доларiв. Активне входження жiнок у менеджерську дiяльнiсть i швидше умовним, оскiльки серед них поки що невелика кiлькiсть керiвникiв не тiльки вищого, а й середнього рiвня. Жiнки становлять все ще малу частину пiдприiмцiв, iхнi можливостi обмежуються недостатньою освiтою, якiстю професiйноi пiдготовки i несприятливим доступом до кредитiв. Певний виняток тут - це сiмейний бiзнес, де власницi малих пiдприiмств набувають все бiльшоi ваги, що стаi типовою картиною. Активний професiйний похiд жiнок у сферу пiдприiмницькоi дiяльностi спостерiгаiться в останнi десятирiччя i в Украiнi. При цьому положення украiнок у певному сенсi i навiть бiльш вигiдним, нiж iхнiх колег на Заходi, де бiзнес вважався i вважаiться чоловiчим заповiдником. Подiбне положення пояснюiться тим, що в Радянському Союзi була спецiальна квота на присутнiсть жiнок в органах влади: у перiод будiвництва соцiалiзму в партiйних документах був проголошений курс на рiвноправну участь жiнок i чоловiкiв в управлiннi, у тому числi й виробництвом.

Аргументи i факти[8.-С.78]:

4% свiтового багатства належить жiнкам;

75% всiiю роботи свiту виконують жiнки, ними виробляiться до 45% свiтовоi продукцii;

71% неоплачуваноi домашньоi роботи виконують жiнки, в середньому вона займаi 140 робочих днiв у рiк;

30% бiзнесу в краiнах Центральноi i Схiдноi РДвропи належить жiнкам;

25%- така рiзниця в оплатi працi мiж жiнками i чоловiками(на користь останнiх) в Нiмеччинi;

20% жiнок в Украiнi володiють малим або середнiм бiзнесом;

50% грошових засобiв в США належить жiнкам;

14%- такий середнiй вiдсоток жiнок, якi займають управлiнськi посади.

Украiнська специфiка полягаi в тому, що жiнки i чоловiки почали займатися бiзнесом одночасно. На початку перебудови в нас переважали компетентнi керiвники - як чоловiки, так i жiнки, котрi мали досвiд управлiнськоi дiяльностi, однаково високий рiвень освiти i, головне, взiрцi для наслiдування - керiвникiв своii статi. Тому в чоловiкiв i жiнок виявилися багато в чому рiвнi стартовi позицii, а тому той факт, що жiнки активно займаються управлiнням, нiкого не дивуi, соцiальне сприймаiться i навiть схвалюiться.

Парадоксальнiсть ситуацii полягаi в тому, що переважна частина жiнок не бажаi виконувати роль лише ''професiйноi домогосподарки, виховательки у сiм'i" i нiде не працювати. Особливо категоричну позицiю займають тi, хто маi вищу, або середню спецiальну освiту. Вони не тiльки прагнуть бути серед людей, спiлкуватися з колегами по роботi, а й намагаються мати власнi грошi, бути економiчно незалежними вiд чоловiкiв. РЖ це зрозумiло, оскiльки у разi розлучення якнайбiльше страждаi жiнка, котра все життя поклала на сiм'ю i не встигла зробити пристойну кар'iру. До того ж дiти, якi найчастiше всього залишаються з матiр'ю, постiйно потребують матерiальноi пiдтримки. Воднораз кар'iра займаi в украiнок лише п'яту позицiю на шкалi уявлень про щастя. Схожа картина спостерiгаiться i в захiдних краiнах: в особовому планi високий рiвень професiйноi компетентностi виявляiться для жiнки швидше негативним, нiж позитивним чинником, тому що спростовуi усталенi соцiальнi стереотипи. Подiбний стан речей iстотно уповiльнюi масове входження жiнок у бiзнес: сьогоднi жiноче лiдерство часто сприймаiться як щось вимушене i тимчасове, а не те, що життiво вартiсне.

Фахiвцi у сферi психологii менеджменту (Дме. Вiткiн, 3. Картер, М. Хеннiнг, А. Жарден) вiдзначають такi причини, що перешкоджають жiнцi досягати успiхiв у лiдерствi: жiнки здебiльшого набагато пiзнiше за чоловiкiв починають пiклуватися про особисту кар'iру, i яскравими носiями виконавськоi психологii i природно втрачають iнiцiативу, незалежнiсть, рiшучiсть i самостiйнiсть; вони бiльш емоцiйнi i гiрше вмiють керувати собою; менш схильнi до ризику: сумнiви та страх примушують iх перестраховуватися i вiдкладати нетерплячi зволiкання рiшення: нарештi, вони частiше вдаються до так званих "комбiнованих стратегiй" життiвого шляху, за яких роботi вiдводиться така ж iстотна роль, як i сiм'i тощо.

Отже, окресленi труднощi формують установку на визнання менших можливостей жiнок як лiдерiв органiзацiй порiвняно з чоловiками. З iншого боку, досвiд розвитку жiночого пiдприiмництва i реальна практика повсякденного життя демонструють, що жiнки, котрi узяли на себе "тягар лiдерства" переважно добре справляються з ним. Вiдтак соцiально-психологiчнi обмеження для входження жiнок у бiзнес не можуть бути вiднесеш до "незмiнних факторiв": ефективнi моделi дiловоi поведiнки цiлком посильнi для представниць "слабкоi"" половини людства, хоча б тому, що успiшно формуються пiд час безпосереднього виконання службових обов'язкiв та вирiшення професiйних завдань.

Роздiл 2. Проблема жiночоi дискримiнацii у постсоцiалiстичних краiнах та в Украiнi

Соцiальна дискримiнацiя жiнок iснуi з найдавнiших часiв патрiархату. На думку британськоi дослiдницi С. Волбi, патрiархат - це система взаiмопов'язаних соцiальних структур, за допомогою яких чоловiки пригнiчують та експлуатують жiнок у своiх iнтересах. З часом це явище поширилося зi сфери приватних стосункiв у домашньому господарствi на сферу суспiльних вiдносин. Патрiархат присутнiй в усiх сучасних суспiльствах, якi вiдрiзняються тiльки ступенем i характером його прояву в iснуваннi тендерноi нерiвностi. Саме iсторично склалося так, що суб'iктами дискримiнацii жiнок i: а) суспiльство з вiдповiдними соцiальними вiдносинами; б) держава, яка регулюi Тендерну рiвновагу; в) чоловiки, котрi виконують певнi соцiальнi ролi й надiленi iншою тендерною iдентичнiстю, нiж жiнки.

Дискримiнацiйнi дii зазначених суб'iктiв можуть проявлятися безпосередньо через iндивiдуальну поведiнку або опосередковано -шляхом прийняття вiдповiдних рiшень та законiв, що враховують тендернi стереотипи, якi iснують у суспiльствi. Соцiальна дискримiнацiя жiнок реалiзуiться рiзними способами: через розподiл влади i власностi, рiзного доступу чоловiкiв i жiнок до освiти, неоднакових можливостей самозреалiзування у сферi працi та зайнятостi, незмогою скористатися надбаннями культури та охорони здоров'я.

Звiсно, що соцiальна дискримiнацiя жiнок, як i будь-яка iнша, маi негативнi наслiдки, до яких вiдносяться: а) погiршення становища жiнок у суспiльствi, б) зниження iхнього соцiального статусу, в) люмпенiзацiя жiнок, г) фемiнiзацiя бiдностi, д) послаблення сiм'i як соцiального iнституту в системi суспiльствотворення. Безпосереднiми наслiдками соцiальноi дискримiнацii i обмеження самореалiзацii i втрата особистоi безпеки жiнок, зростання насильства i подружньоi невiрностi в родинах, частi дистреси та суiциди у жiночому оточеннi.

Для запобiгання такому становищу жiнок держава застосовуi систему позитивних обмежень. Звiдси позитивна дискримiнацiя - це тимчасовi заходи, що визначаються перiодом, необхiдним для перебудови тих чи iнших соцiальних iнститутiв; вони реалiзуються через комплекс додаткових прав i свобод, наданих певнiй соцiальнiй групi. Закрiплення стану позитивноi дискримiнацii стосовно жiнок забезпечуi iм можливостi використання та здiйснення своiх прав i свобод (наприклад, вимога спiльного, за обопiльною згодою чоловiка i жiнки, придбання нерухомого майна чи значних покупок).

Особливо суперечлива картина щодо цього склалася в останнi 15-ть рокiв у постсоцiалiстичних краiнах, бiльшiсть з яких на початку реформ мали порiвняно високi показники тендерноi рiвностi й розвитку людського потенцiалу. Однак у процесi практичного утiлення реформ авторських програм цi показники погiршилися. Щонайперше виникли, а подекуди й стали вiдчутними тендернi розбiжностi у доступi чоловiкiв i жiнок до економiчних можливостей, освiти, охорони здоров'я. Тягар реформ iстотно вплинув на життiактивнiсть жiнок, iхнi долi. Щодо Центральноi РДвропи, то картина такоi нерiвностi бiльш строката, а джерела ii зростання рiзноманiтнi, неоднорiднi, нестацiонарнi.

Аналiз гендерних вiдносин у краiнах з перехiдною економiкою виправданий з позицii "рiвних можливостей", тому акцент треба бiльше робити на змiнах, анiж на показниках наявноi гендерноi нерiвностi. Остання i типовою для соцiально-економiчноi сфери, зокрема на ринку працi, бiдностi, пiд час отримання доходiв, уможливлення охорони здоров'я. Вочевидь також iснуi гендерний вимiр соцiальноi уразливостi, не пов'язаноi з доходом, а зi статусно-рольовими та психологiчними особливостями свiтосприйняття чоловiкiв i жiнок.

Економiчний спад у постсоцiалiстичних краiнах першочергово позначився на становищi жiнок, а вiдтак i на iхньому здоров'i та самопочуттi. З'явилися такi термiни, як "фемiнiзацiя бiдностi" й "фемiнiзацiя соцiальноiгрни ринкових реформ ". Так, з урахуванням сiмейних обов'язкiв, сукупне трудове навантаження жiнок у краiнах СНД становить майже 70 годин на тиждень, що на 15 годин бiльше, нiж у краiнах Захiдноi РДвропи. До того ж економiчнi утруднення спричинили скорочення зайнятостi всього населення й зростання безробiття. У рiвнях безробiття мiж економiчно активними чоловiками i жiнками в аналiзованих краiнах майже немаi iстотних вiдмiнностей. Так, у двох краiнах (Болгарii i Словенii) цi показники однаковi, в Угорщинi безробiття трохи вище серед чоловiкiв, нiж серед жiнок. Тiльки у Польщi та Словаччинi безробiття серед жiнок вище, нiж у чоловiкiв, на 3% i 2% вiдповiдно. Щодо загальноi кiлькостi безробiтних жiнок, на початку 90-х рокiв в усiх краiнах рiзко зросла, азi 994 у бiльшостi почала зменшуватися.

Загалом рiвень зайнятостi жiнок у краiнах перехiдного перiоду зберiгся на рiвнi 47% вiд загальноi кiлькостi зайнятих. Так, у Болгарii, Словенii-на 45%, у Словаччинi, Польщi, Чехii, Угорщинi, Румунii- на 44%. Бiльше 90% зайнятих жiнок працюють повний робочий день. Разом з тим жiнки становлять близько половини безробiтних. РЖ хоча не можна стверджувати, що маi мiсце повне витiснення жiнок iз сфери зайнятостi, все ж прослiдковуiться низка негативних тенденцiй у цiй сферi: 1) зростаi вiдсоток хронiчно безробiтних жiнок; 2) збiльшуiться робоче навантаження на жiнок у ситуацii постiйних фiнансових труднощiв сiм'i, причому на тлi скорочення мережi дитячих закладiв, пiдвищення цiн на побутовi послуги тощо; 3) мають мiсце випадки дискримiнацii жiнок на етапi прийняття на роботу за вiком, етнiчною належнiстю, наявнiстю дiтей, станом здоров'я тощо[5.-С.70-71].

Офiцiйна статистика пiдтверджуi факт, що у постсоцiалiстичних краiнах й сьогоднi iснуi усталена дискримiнацiя в оплатi працi жiнок. Навiть у бiльшостi розвинених краiн свiту жiнки отримують не бiльше 60% вiд заробiтноi плати чоловiкiв (скажiмо, у США в 1998 роцi - 76%). Так, у Швецii, краiнi, де по

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii