Соцiальна робота з людьми, якi пережили домашнi насилля

План

Вступ

Роздiл РЖ. Феноменологiя насильства

1.1 Види насильства

1.2 Мiф i реальнiсть

Роздiл IРЖ. Соцiально-педагогiчна профiлактика жорсткого ставлення до дiтей у сiмтАЩi

2.1 Типи жорсткого поводження з дитиною

2.2 Насильницька поведiнка батькiв

2.3 Профiлактика насильства над дитиною в сiмтАЩi

Роздiл РЖРЖРЖ. Органiзацiя та функцiонування груп самодопомоги для жiнок, якi пережили насильство

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

Домашнi насилля -- це загальнапроблема,а також одна з найбiльш розповсюджених у свiтi форм порушення прав людини. Домашнi насилля вважаiться серйозною проблемою в кожнiй краiнi де вивчаiться це питання

В краiнах де статистичний облiк, кiлькiсть жiнок, якi страждають вiд побиття iхнiми чоловiками або партнерами сягаi вiд 40% до 80%. Такого насилля зазнають жiнки всiх вiкових i соцiально-економiчних груп.

Сам термiн тАЬдомашнi насиллятАЭ на сьогоднi достатньо розпливчастий. не зовсiм зрозумiло, що мiстить на увазi насилля, здiйснене кимось в домашнiй обстановцi або в iншому мiстi, але членами однiii сiмтАЩi? Частiше всього пiд домашнiм насиллям розумiють насилля одного члена сiмтАЩi над iншим, насилля батькiв над дитиною, дорослоi дитини над батьками тощо.

Пiд домашнiм насиллям або повторюючи дiю одного з членiв сiмтАЩi (чоловiка або дружини, батька або матерi, сина або дочки, iнших родичiв, друга чи подруги, гомосексуального партнера) направлену на те, щоб зберегти владу та контроль над iншими членами родини.

Програма протидii насильства в родинах, яка активно дii в Польщi з 1992 року даi наступне визначення насиллю в сiмтАЩi :

Домашнi насилля тАУ це дiяльнiсть чи бездiяльнiсть одного з членiв сiмтАЩi спрямована проти iнших. використання iснуючоi чи створеноi, завдяки обставинам, переваги чи сили, те, що позбавляi членiв родини особистих прав i свобод, а передусiм загрожуi життю i здоровтАЩю (фiзичному i психiчному) викликаючи у них страждання i ушкодження.

На вiдмiну вiд iншого виду насилля, домашнi насилля маi своi особливостi:

- це насилля мiж особами, якi як правило, залежать один вiд одного;

тАУ насильство в сiмтАЩi завжди вiдбуваiться на вiдлюддi i протягом тривалого промiжку часу;

- це неодноразова дiя. Не зтАЩявляiться зненацька i не рiдко коли буваi одноразовим епiзодом;

- маi тенденцiю до посилення;

- з точки зору винуватця i швидким та результативним способом досягнення мети з найменшими затратами.

Слiд також зазначити, що реакцiя суспiльства на випадки домашнього насилля часто i неадекватною i навiть ворожою, а кримiнальнi покарання, за аналогiчнi порушення, i набагато мтАЩякшими, у порiвняннi з покараннями по вiдношенню до стороннiх осiб.

СiмтАЩя i первинним осередком соцiалiзацii особи. Тому можна зробити акцент на тому, що з домашнiм насиллям може формуватися насилля суспiльства в цiлому. Законодавча база, яка на сьогоднi маi захищати жертв домашнього насилля, на жаль, дii лише на паперi. А допомога iм потрiбна вже сьогоднi.

Саме тому, дана проблема на сучасному етапi i досить гострою i потребуi дослiдження i практичних дiй, нами була обрана тема курсовоi роботи тАЬСоцiальна робота з людьми, якi пережили домашнi насиллятАЭ.

ОбтАЩiктом дослiдження нашоi курсовоi роботи i жертви домашнього насилля, а саме жiнки i дiти.

Предметомдослiдження i причини виникнення насилля в сiмтАЩi. Проблеми з якими стикаються жертви домашнього насилля, а також РЗх психологiчний стан i моральнi цiнностi.

Метоюнашого дослiдження i вивчення i аналiз методiв роботи з людьми, що пережили домашнi насилля, а також дослiдження дiяльностi структур i органiзацiй, якi працюють з жертвами домашнього насилля.

Виходячи з предмету i мети дослiдження, нами були поставленi наступнi завдання:

- дослiдити i ознайомитися з методами роботи структур i органiзацiй, якi реабiлiтують жертв домашнього насилля;

- розглянути феноменологiю домашнього насилля;

- розглянути види домашнього насилля;

- дослiдити домашнi насилля над дiтьми;

- ознайомитися з роботою консультантiв жiнок, що потерпiли вiд домашнього насилля.

Методи дослiдження: соцiально-педагогiчнi методи, спостереження, опитування, аналiз, синтез, узагальнення, аналiз документiв.

Дослiдницька робота проводилася у кризовому центрi жiнка для жiнки тАЬЧайкатАЭ мiста Рiвного.

Роздiл РЖ. Феноменологiя насильства

Ранiше, говорячи про насилля частiше мали на увазi фiзичне насилля в сiмтАЩi або сексуальне насильство (зТСвалтування) поза сiмтАЩiю. Над тим, що шлюб не даi чоловiковi права жадати вiд жiнки сексуальноi близькостi без ii волi, нiхто не замислювався. Фiзичне i сексуальне насильство стосовно дiтей перiодично звертало увагу громадськостi.

Подiбне насильство було кримiнальною карною дiiю. Проте, анi психологiчне, нi соцiальне консультування в подiбних випадках не проводилося. Тай закон часто мовчав. Розробка проблеми насильства чоловiкiв над жiнками призвела до ускладнення феноменологii насилля.

Насильство починаiться тодi коли, коли стосунки, заснованi на любовi i довiрi, змiнюються стосунками влади i контролю.

Там, де стосунки спiвробiтництва пiдмiнюються тАЬПануваннямтАЭ i тАЬПрислуговуваннямтАЭ, де ставлення людини до людини тАЬЯтАЭ тАУ тАЬТИтАЬ пiдмiнюiться ставленням людини до речi тАЬЯтАЭ тАУ тАЬВОНОтАЭ.

Патрицiя Еванс, пише про те, що тАЬповорот тАЬдо насилля, до насильницьких стосункiв припускаi вибiр мiж рiвнiстю i нерiвнiстю, суперництвом i партнерством, манiпулюванням i iднiстю, ворожiстю i доброю волею, запереченням i обговоренням. Альфред Адлер висловлюi те саму думку простiше: ПОЧУТТЯ СПРЖЛЬНОСТРЖ ЗАМРЖНЮЮТЬСЯ СТОСУНКАМИ ПАНУВАННЯ РЖ ПРЖДПОРЯДКУВАННЯ, ПОЗИЦРЖРДЮ тАЬНАГОРРЖ РЖ ВНИЗУтАЭ.

Залежно вiд того в якiй сферi i якими засобами здiйснюiться насилля, видiляють емоцiйне, вербальне, сексуальне i фiзичне насильство, а також економiчне i психологiчне насилля.

1.1 Види насильства

Емоцiйне i вербальне насилля розмежовуiться умовно тАУ емоцii занадто часто виражаються словами або iнтонацiiю мовлення. Емоцiйне насильство, як компонент входить у будь-яку насильницьких, примусових стосункiв. Навiть, фiзичне насилля в кiнцевому рахунку i проявом емоцiйного спалаху.

Емоцiйне i словесне насилля тАУ це iзоляцiя вiд членiв сiмтАЩi, друзiв, погрози застосувати насилля, крик, iгнорування, називання особи рiзними прiзвиськами.

Навiть не говорячи нi слова, за допомогою так званоi мови тiла тАУ пози, мiмiки, поглядiв тАУ чоловiк змушуi жiнку думати, що вона дурна або божевiльна. Прикладом емоцiйного насилля щодо дiтей чи дружини i iзоляцiя тАУ коли контролюiться усе, що робиться, з ким зустрiчаються, з ким розмовляють, де бувають. В кiнцевому результатi дiти (дружина) знаходяться в iзоляцii i втрачають природну емоцiйну пiдтримку знайомих, родичiв, друзiв.

Видiляють чотири рiвнi словесного насилля:

- Критика особистостi. Весь час пiдкреслюються негативнi риси характеру.

- Критика родини (сiмтАЩi, народу, групи, в тому числi й статтi як такоi!). тАЬ У твоiй сiмтАЩi всi не такi !тАЭ, тАЬ Ти чиниш так само як твоя (тiтка, бабуся, мати) у цих формах особиста якiсть стаi немовби родовим прокльоном, тавром, яке неможливо вiдмити. Тут вiдповiдi немаi, тАУ нi дорослоi, нi дитячоi.

- Критика вчинкiв. Тут про насилля можна говорити тiльки тодi, коли критикуiться буквально кожен вчинок усе,що зроблено, i усе що ще не зроблено.

- Лайки i образи. Частiше всього словесне насилля вiдбуваiться за закритими дверима. з плином часу словесне насильство стаi все бiльш iнтенсивним. жертва звикаi i адаптуiться до ситуацii. Словесне насилля багато ликове. Воно може бути прихованим або явним.

Сексуальне насилля -- це примушування до сексуальних дiй, здiйснення сексуальних дiй проти волi партнера, використання принизливих слiв типу тАЬпроститутка тАЭ, тАЬповiятАЭ тощо.

- Сексуальне насильство поряд з само руйнiвною поведiнкою робиться одночасно з найсерйознiших соцiальних проблем суспiльства. Було б цiлковитою помилкою вважати, що наведенi данi вiдображають повну картину, повтАЩязану iз сексуальним насиллям, але i так достатньо для оцiнки серйозностi проблеми, яка до тепер так i не стала предметом вiдкритого обговорення в суспiльствi вiчного стану жертви.

- Домагання тАУ примус до сексуальноi активностi за сприятливих умов, у яких вiд вiдмови залежить добробут жертви.

- ЗТСвалтування на побаченнi. ОбтАЩiктами зТСвалтувань на побаченнi i жiнки для яких те,що сталося i цiлком не прийнятним.

Систематично типи сексуального насилля можуть бути класифiкованi в такий спосiб: зТСвалтування тАУ примус до статевоi близькостi всупереч волi iз застосуванням фiзичноi сили, погрози зброiю або фiзичною розправою з використанням безпомiчностi.

Як лiтературнi данi, так i наш досвiд свiдчить про те, що тАЬсiмейне згвалтуваннятАЭ не i iзольованим феноменом. Воно тАЬдоповнюiтАЭ загальний деструктивний, садо-мазохiстський стиль стосункiв у сiмтАЩi. Найчастiше iз сексуальним насильством поряд маi мiсце i фiзичне, i емоцiйне, i вербальне насильство. У багатьох випадках чоловiк, ТСвалтуючи свою жертву, одночасно обсипаi ii потоком нецензурноi лайки. Зловживання спиртними напоями i (рiдше) наркотичними речовинами доповнюi похмуру картину стосункiв у таких сiмтАЩях.

Актуальним видом сексуального насильства останнiм часом стало спонукання до заняття проституцiiю. Особливо драматичним i становище жiнок, якi опинилися за кордоном на запрошення рiзноманiтних тАЬфiрмтАЭ. Вiдiбраний i знищений паспорт, жорстоке розтАЩяснення того, що саме вимагаiться вiд жiнки, погрози, а то й i грубе фiзичне насильство йдуть у хiд. Досвiд роботи кризових центрiв показуi, що з ситуацii сексуального рабства жiнка виходить глибоко травмованою, вона маi потребу в тривалiй i продуманiй програмi психологiчноi реабiлiтацii, яку наше суспiльство рiдко може iй запропонувати..

Першим значним психологом, що звернув увагу на роль сексуального насилля в сiмтАЩi, був ЗиТСмунд Фрейд. У раннiй перiод своii дiяльностi вiн висунув теорiю тАЬiнфальтильного розбещеннятАЭ (тобто розбещення дитини близькими родичами), як головну причину неврозiв. Пiзнiше Фрейд вiдмовився вiд своii теорii, розцiнивши теорiю своiх пацiiнтiв як тАЬфантазiiтАЭ, що покривають реальнi сексуальнi потреби дитячого вiку, зокрема Едипiв комплекс. Сьогоднi, багато фахiвцiв вважають, що Фрейд змiнив свою початкову концепцiю, виступивши перед суспiльною думкою. Знадобилося понад 70 рокiв, щоб психологи знову звернули серйозну увагу на наслiдки сексуального зловживання дiтьми в ранньому вiцi.

Сексуальне насильство в сiмтАЩi маi такi ознаки:

а) нерiвноправнi взаiмини;

б) одностороння влада старших над молодшими;

в) задоволення статевого потягу з боку дорослого, як головний мотив.

Форми зловживань бувають рiзними: ексгiбiцiонiзм або (i) дотик до статевих органiв, мастурбацiя, статевий акт або його спроба, iнше.

Сексуальне насильство не тiльки породжуi дисгармонiю сiмейних вiдносин, але, починаючись у дитячому вiцi призводить до грубих змiн особливостi. РЖснуi визначений звтАЩязок мiж насильством у дитинствi i наступною гомосексуальнiстю, проституцiiю, схильнiстю до розбещення малолiтнiх. ЗтАЩявляються частi приступи страху, фобiй, тривоги, гнiву, хронiчна мтАЩязова напруга, депресiй, що в сукупностi iменуiться дослiдниками тАЬсиндромом жертв згвалтуваннятАЭ. Вважаiться, що з насильством повтАЩязаний i пiдвищений ризик виникнення суiцидальних тенденцiй.

Фiзичне насилля в сiмтАЩi тАУ умисне нанесення одним членом сiмтАЩi iншому члену сiмтАЩi побоiв, тiлесних ушкоджень, що маi призвести або призвело до смертi постраждалого, порушення фiзичного чи психiчного здоровтАЩя, нанесення шкоди його честi i гiдностi.

Там, де фiзичне насильство вплiтаiться в систему вiдносин, мають мiсце i iншi форми насильницьких стосункiв. Спалахи фiзичного насилля, що супроводжуiться жорстоким побиттям, а iнодi калiцтвом i навiть вбивством не виростають iз нiчого i не зтАЩявляються раптово.

Психологи видiляють у фiзичному насиллi декiлька фаз. Перша тАУ фаза наростання напруги. Цей процес варто назвати замаскованою залежнiстю. Одна з функцiй насильства тАУ це те, що воно допомагаi насильнику забути про свою залежнiсть. Тут i очевидним головне: насильство не вiдриваi насильника вiд жертви, а звтАЩязуi iх.

Друга фаза кола насильства тАУ це гострий вибух гнiву, який супроводжуiться асоцiальними, руйнiвними i вiдверто агресивними дiями. РЖнтелект, знання усi кращi щиросерднi якостi немов розчиняються i рискають у нападi лютi. Сама фiзична розправа супроводжуiться самозбудженням. Чим далi тАУ тим слабше контролюi себе насильник. Насильство допомагаi йому вiдчути свою могутнiсть. Воно дозволяi йому виграти суперечку з жертвою i встановити над нею жорстокий контроль.

Третя фаза тАУ фаза каяття. Тут варто нагадати, що каяття майже нiколи не буваi повним. Насильник завжди зберiгаi переконання в тому, що жертва сама винна в тому, що трапилося. Проте напруга спадаi, i тепер можна тАЬрозслабитисятАЭ тАУ до наступного вибуху.

Психологiчнi наслiдки фiзичного насилля нагадують те, що вiдбуваiться з жiнкою, яка багаторазово пережила сексуальне насильство, втiм, тут i i своя специфiка. Крiм психологiчних змiн варто рахуватися i з чисто фiзичними наслiдками побиття. Фiзичне насильство також може спричинити загибель кривдника в тому разi, коли жiнка намагаiться захиститися вiд нападу, або пiд час нападу.

Психологiчне насильство в сiмтАЩi тАУ це насильство, повтАЩязане з дiiю одного члена сiмтАЩi на психiку iншого члена сiмтАЩi шляхом словесних образ або погроз, переслiдування, залякування, якими навмисно спричиняiться емоцiйна невпевненiсть, нездатнiсть захистити себе та може завдавати або завдаiться шкода психiчному здоровтАЩю.

Психологiчне насилля може проявлятися у наступних формах:

- Приниження

- Залякування

- Виховання низькоi самооцiнки

- Використання образливих прiзвиськ

- Закиди у психiчнiй неповноцiнностi

- Демонстрацiя розумовоi переваги

- РЖгнорування почуттiв, переконань, вiросповiдань, нацiональноi чи расовоi приналежностi

- Манiпуляцiя

- Контроль кореспонденцii, зустрiчей, розмов.

Економiчне насилля в сiмтАЩi тАУ це умисне позбавлення одного члена сiмтАЩi iншим членом сiмтАЩi житла, iжi, одягу, iншого майна чи коштiв, на якi постраждалий маi передбачене законом право, що може призвести до його смертi, викликати порушення фiзичного чи психологiчного здоровтАЩя.

Економiчне насильство проявляiться у:

- намаганнi утримати вiд роботи або працевлаштування;

- примушеннi до встановлення фiнансовоi залежностi (видача грошей лише за проханням i тiльки на прожиття, або вилучення грошей).

Домашнi насильство можна роздiлити в залежностi вiд осiб, мiж якими воно здiйснюiться.

1. ЧоловiкВожiнка.

92-95% актiв насильства по вiдношенню до жiнок чинять чоловiки. Чому так вiдбуваiться? Не тому, що чоловiки гiршi, а тому, що iснують в системi в якiй мають перевагу: владну (суспiльну), фiзичну, економiчну.

2. БатькиВодiти.

У ставленнi до дiтей чоловiки i жiнки акти насильства чинять порiвно. По вiдношенню до дитини також часто здiйснюiться домашнi насилля. Оскiльки, вона не може себе захистити, оборонити.

3. Дорослi дiтиВобатьки.

Цi стосунки насильства часто, хоч i не завжди, мають коренi у минулому. Це дiти, якi вже виросли i повертають батькам те насильство, яке чинили проти них. При такiй патологiчнiй залежностi мiж батьками i дiтьми може допомогти тiльки психотерапiя.

4. Старшi дiтиВомолодшi дiти.

Це вiддзеркалення ситуацii батькоВомати. Старшi дiти вiдчули смак влади. Вони вважають, що свою владу, своi переваги над слабшими потрiбно використовувати.

5. Член сiмтАЩiВоiншi члени сiмтАЩi.

Це вид насильства членiв сiмтАЩi один проти одного: свекрухи, невiстки, тещi, зятя, бабусi, дiдуся, дитини, дядька i т.д.

1.2 Мiф i реальнiсть

У суспiльствi завжди iснуi тАЬмiфтАЭ навколо домашнього насильства. За умов вiдсутностi чiткоi статистики мiф замiнюi собою реальнiсть. Цi мiфи базуються на тАЬнаукових данихтАЭ. Можна сказати, що кожен iз видiв насильства маi свою тАЬмiфологiютАЭ.

Перший мiф: жiнки тАУ це мазохiстки, що люблять коли iх бтАЩють. Жiнка буцiмто провокуi насильство стосовно себе. Ще один мiф тАУ насильство iснуi тiльки в бiдних сiмтАЩях. В дiйсностi воно iснуi у всiх прошарках суспiльства.

Поширена думка тАУ релiгiйна вiра рятуi сiмтАЩю вiд загрози насилля. Але багато релiгiй, по-перше, пiдкреслюють нерiвнiсть чоловiкiв i жiнок, а, по-друге, закликають до того, щоб переносити страждання терпляче i мовчки. Не маi реального значення i рiвень освiти. Людина, яка практикуi насильство в сiмтАЩi, може виявитися i унiверситетським викладачем.

Думка про те, що насильство в сiмтАЩi завжди повтАЩязане iз зловживанням алкоголем чи наркотиками, також не зовсiм вiрна. Безперечно, навiть невеличкi дози спиртного пiдвищують рiвень агресивностi. Багато хто iз ТСвалтiвникiв маi проблеми з алкоголем. Але далеко не всi такi люди птАЩють тАУ аз iншого боку, не всi алкоголiки бтАЩють своiх дружин i дiтей.

Дуже поширена думка тАУ не можна зТСвалтувати дорослоi жiнки без ii волi, iншими словами тАУ усi жiнки якоюсь мiрою тАЬзгоднi на згвалтуваннятАЭ. Популярний жарт тАЬЯкщо вас ТСвалтують тАУ розслабтесь i отримуйте задоволеннятАЭ тАУ iлюструi цей мiф якнайкраще.

Якщо в суспiльствi необхiдно змiнити ставлення до насилля, потрiбно поширювати знання, розвiнчувати мiфи та висвiтлювати проблему домашнього насильства.

Роздiл II. Соцiально-педагогiчна профiлактика жорсткого

ставлення до дiтей у сiмтАЩi

насилля дитина сiмтАЩя соцiальний жiнка

Змiстом даного матерiалу i рекомендацiя дорослим i дiтям щодо дотримання прав останнiх. Жорстка поведiнка дiтей не i ознакою якихось окремих краiн, факти про яку ми отримували iз ЗМРЖ. На жаль, i у нашiй краiнi це i очевидним i зростаючим явищем, дуже неприiмним фактом, незручним для свiдомостi бiльшостi дорослих людей та суспiльства, негативною реальнiстю.

У 1991 роцi Украiна ратифiкувала Конвенцiю ООН про права дитини, де вiдображенi права дитини на фiзичну, сексуальну, психологiчну недоторканiсть. Але, на жаль, багато гарантованих Конвенцiiю прав залишаються на паперi. Суспiльство ще не готове вiдкрито говорити про проблему жорсткого поводження з дiтьми, а тим бiльше вирiшувати на рiвнi законодавчому, судовому.

Особливiстю ситуацii в Украiнi i те, що на обговорення проблем насилля над дiтьми, як i в цiлому насилля проти особи, до недавнього часу було накладено табу. Закритою була i тема внутрiшньсiмейних конфлiктiв, вважалося непристойним тАЬнишпорити у бруднiй бiлизнiтАЭ. Окремi випадки якi ставали надбанням ЗМРЖ, практикувалися як дii кримiнальних елементiв i манiякiв. Лише тепер суспiльство починаi усвiдомлювати катастрофiчнi масштаби проблеми.

Попередження насилля над дiтьми в умовах погiршення загальноi економiчноi i соцiальноi ситуацii в Украiнi стаi надзвичайно актуальним. Воно породжуi багато практичних питань етичного, гуманiстичного, соцiально-економiчного, правового, медичного, освiтнього характеру.

РЖснуi багато форм жорсткого поводження з дiтьми i багато способiв, якими воно може статися з дитиною будь-якого вiку: вiд народження до того часу, поки дитина стане незалежною. Причиною таких випадкiв i дii (чи бездiяльнiсть) дорослих. Дитина може бути поранена, покалiчена, зТСвалтована. РЖншi форми повтАЩязанi з тим, що дорослi не пiклуються про дитину чи не задовольняють ii життiвi потреби.

2.1 Типи жорсткого поводження з дитиною

Розрiзняють чотири типи жорсткого поводження з дитиною:

1. Нехтування тАУ це хронiчна нездатнiсть батькiв, чи осiб, що здiйснюють догляд за дитиною, забезпечити основнi потреби дитини, що не досягла 18 рокiв, в iжi, житлi, медичному доглядi, освiтi, захистi i догляданнi. РЖнший приклад нехтування: батьки залишають дiтей без догляду. Психологiчне нехтування тАУ це послiдовна нездатнiсть батькiв чи осiб, що здiйснюють догляд, забезпечити дитинi необхiдну пiдтримку, увагу, привтАЩязанiсть, любов.

2. Психологiчне жорстке поводження тАУ хронiчнi прояви поведiнки, такi як погрози, приниження, образи, знущання i висмiювання дитини. Все це може призвести до втрати дитиною впевненостi в собi i самоповаги. Дитина стаi нервовою i замкнутою. Вона перестаi довiряти дорослим людям.

3. Фiзичне жорстке поводження тАУ визначаються як будь-яке невипадкове спричинення пошкодження дитинi у вiцi до 18 рокiв батьками чи особами, що здiйснюють догляд чи опiку. Це може вiдбутися у формi побоiв, струсiв, стискання, припiкання чи укусiв. Також сюди вiдносяться ситуацii, коли дитинi дають отрути, неадекватнi лiки чи алкоголь, або вiдбуваiться зумисне задушення чи втоплення дитини.

4. Сексуальне насилля над дiтьми тАУ це використання дитини чи пiдлiтка iншою особою для отримання сексуального задоволення. Дорослi будують своi стосунки з дитиною, пробуджуючи i спираючись на ii сексуальнi потреби.

Окремо розглянемо психологiчне та жорстоке поводження, це повтАЩязано з тим, що iнодi буваi важко розрiзнити де дружнi пiдсмiювання, а де знущання, де досить сильне побиття, що не викликаi заперечень нi з чиii сторони, а де просте замахування сприйняте, як важка образа i насилля.

2.2 Насильницька поведiнка батькiв

Насильницька поведiнка батькiв:

- Батьки тАУ господарi залежноi вiд них дитини.

- Тiльки вони визначають, що добре, а що погано.

- Дитина несе вiдповiдальнiсть за гнiв батькiв. Якщо вони сердяться тАУ винна дитина.

- Батьки завжди повиннi бути захищенi.

- Дитяче самоствердження в життi створюi загрозу автократичному батьковi.

- Дитина повинна бути зламана i чим ранiше, тим краще.

- Все це повинно вiдбуватися, поки дитина ще зовсiм маленька, що вона цього тАЬне помiтилатАЭ i не була б в станi розвiнчати батькiв.

Методи, якими добиваються слухняностi:

- Психологiчнi пастки. тАУ Неприйняття любовi дитини.

- Обман. тАУ РЖзоляцiя.

- Дволикiсть. тАУ Недовiра.

- Ухилення. тАУ Приниження. Зганьблення дитини.

- Вiдмовки. тАУ Придирливi насмiшки.

- Манiпуляцii. тАУ Примус аж до знущання.

- Залякування.

Негативнi установки, якими керуються батьки.

- Любов дитини тАУ обовтАЩязок перед батьками.

- Батьки заслуговують поваги просто тому, що вони батьки.

- Дiти не заслуговують поваги просто тому, що вони дiти.

- Висока самооцiнка дiтей тАУ шкiдлива.

- Низька самооцiнка дитини робить людей альтруiстами.

- Нiжнiсть, сильна любов тАУ шкiдливi.

- Задовольняти дитячi бажання неправильно.

- Суворiсть, грубiсть i холоднiсть тАУ хороша пiдготовка до життя.

- Видаватись вдячним краще, нiж чесна невдячнiсть.

- Те, як ви себе поводите, i важливiшим вiд того, яким ви i насправдi.

- Батьки не переживуть, якщо iх образити.

- Батьки не можуть говорити дурницi чи бути винними.

- Батьки завжди мають рацiю.

Мотиви батькiвських вчинкiв.

- Неусвiдомлена потреба перенести на когось iншого приниження, якщо зазнали колись самi.

- Потреба знайти вихiд вiд пригнiчених почуттiв.

- Потреба володiти i мати в своiму власному розпорядженнi живий обтАЩiкт для манiпуляцii.

- Самозахист, у тому числi потреба iдеалiзувати власне дитинство i власних батькiв через догматичне використання батькiвських принципiв до своii власноi дитини.

- Страх появи того, що було пригнiчено, того, на що натикаiшся у своiх власних дiтях, того, що повинно бути знищене в самому зародку.

- Реванш за бiль, яким батько (мати) пережив колись.

Принципи позитивноi педагогiки:

- Повага до дiтей.

- Повага до ii прав.

- Терпимiсть до ii почуттiв.

- Бажання дiзнатися з ii поведiнки: про природну iндивiдуальнiсть дитини; про емоцiйне життя дитини.

СубтАЩiкти сiмейного конфлiкту виконують соцiально позитивнi завдання, але, керуючись iдеiю зверхностi (вiковоi, досвiду, ролi) батьки намагаються домiнувати над дiтьми, пiдкорювати iх своiм iнтересам, схильнi порушувати й руйнувати цiнностi, ставити проблеми i позбавляти волевиявлення прав.

Конфлiктна поведiнка i також наслiдком вiдсутностi самоконтролю. Дорослi схильнi до конфлiкту, дуже часто i iмпульсивними, iх вiдмiнними рисами i низький рiвень вiдчуттiв, грубiсть, жорстокiсть (фiзична й словесна), схильнiсть до ризику й гострота переживань, недалекогляднiсть. А такi якостi субтАЩiкту конфлiкту засвiдчують його низьку педагогiчну культуру.

Педагогiчна культура сiмтАЩi в рiзних ситуацiях може проявитися у комплексi або в ii окремих складових ознаках. Основними ii параметрами, як встановлено, i моральна культура, культура мислення, культура мовлення, комунiкативна культура, дидактична культура, культура працi, культура рухiв, фiзична культура, естетична i екологiчна культура. З огляду на це ми можемо аналiзувати педагогiчну культуру як змiст взаiмостосункiв мiж батьками i дiтьми через включення механiзмiв рiзних видiв iх дiяльностi i втiлення у цiй дiяльностi моральних категорiй, змiст i завдання сiмейного виховання.

Складний за структурою та динамiчний характер педагогiчноi культури батькам зумовлюi необхiднiсть дотримання таких вимог:

- цiлiсного пiдходу до вибору сукупностi засобiв, що забезпечують формування всiх компонентiв педагогiчноi культури;

- враховувати рiвнi педагогiчноi пiдготовленостi батькiв i iх iндивiдуальних особливостей;

- дотримання наступностi в поповненнi знань i тiсного iх взаiмозвтАЩязку з особистою практикою виховання дiтей кожного з батькiв.

РЖнтенсивнi психологiчнi дослiдження у галузi насилля в сiмтАЩi велись на протязi багатьох рокiв, проте така теорiя, як раннi виявлення схильностi до насилля i його стiйкостi, залишились не розробленою в психолого-педагогiчнiй теорii.

РЖснуi достатньо мiцний звтАЩязок мiж схильнiстю до злочинностi в дитячому i пiдлiтковому вiцi, яка зберiгаiться i в дорослоi людини, i такими факторами як бездогляднiсть в дитинствi, схильнiсть до здiйснення злочинiв у батькiв i низький коефiцiiнт iнтелекту.

Сiмейне насилля, участь в якому беруть дiти, вiдсутнiсть позитивних сiмейних традицiй, погано органiзована життiдiяльнiсть дитини, вiдсутнiсть iдиноi системи вимог до дитини з боку дорослих членiв сiмтАЩi та iншi негативнi явища свiдчать про те, що батьки не мають достатнього рiвня педагогiчноi культури, яка i неодмiнною частиною загальноi культури, не пiдготовленi до морально тАУ правового виховання дiтей. РЖнформацiя, яку ми отримали з психолого-педагогiчних i соцiологiчних дослiджень i експериментiв дала змогу визначити прiоритетнi форми i методи з дiтьми, що пережили домашнi насилля. Це зокрема: допомога психолога (психологiчне консультування), позбавлення батькiвських прав, вилучення дiтей з сiмтАЩi тощо.

2.3 Профiлактика насильства над дитиною в сiмтАЩi

У нашiй курсовiй роботi ми розглянемо тАЬпервиннийтАЭ напрямок роботи з дiтьми, що пережили домашнi насилля тАУ соцiально-педагогiчна профiлактика жорстокого ставлення до дiтей у сiмтАЩi. Це один з ефективних засобiв подолання цього негативного явища. Однак у вiтчизнянiй науковiй лiтературi заявлена проблема i недостатньо розробленою, оскiльки немаi сталоi загально тАУ визнаноi моделi попередження насилля. Основнi причини на наш погляд, цього у тому, що протягом тривалого часу держава не придiляла належноi уваги питанням сiмтАЩi, а тема насилля дорослих над дiтьми вважалася забороненою, не обговорювалася, начебто ii не iснувало. Тому вважаiмо, що необхiдно всебiчно проаналiзувати цю проблему.

Термiн тАЬпрофiлактикатАЭ маi такi рiвнi: загальний i спецiальний, пояснювальний i попереджувальний, первинний, вторинний, третинний та iн. У соцiальнiй роботi часто визначають загальну i специфiчну профiлактики.

Пiд загальною розумiють тАЬдiяльнiсть спрямовану на попередження i лiквiдацiю факторiв, що зумовлюють негативне явище серед широкого кола пiдлiткiв i молодiтАЭ; пiд спецiальною тАЬдiяльнiстю, спрямовану на попередження подальшого розвитку проблеми серед груп ризику й осiб, схильних до девiантноi поведiнкитАЭ.

Безумовно, профiлактичнi заходи проводять з метою впливу на фактори, що детермiнують негативне явище i попередження розвитку проблеми, повтАЩязаноi з девiантною поведiнкою. Однак, на наш погляд, подiляти профiлактику на подiбнi рiвнi недоцiльно, оскiльки профiлактичнi напрями можуть диференцiюватися за ними лише умовно.

При всiй рацiональностi гуманiстичних стратегiй (християнське вчення, фiлософськi iдеi, толерантнiсть, народна педагогiка, соцiальне навчання нежорсткого поводження, елепатiя, гумор), що сприяють попередженню насилля в сiмтАЩi, i малоефективними як самостiйнi заходи нинiшньоi широкомасштабноi профiлактики насилля в поводженнi з дiтьми.

Таким чином для ефективностi антинасильницькоi роботи необхiдно данi методики обтАЩiднати i трансформувати в окремi напрями соцiально-профiлактичноi дiяльностi, а саме:

- ознайомлення дiтей i дорослих з християнським вченням i традицiями, якi формують кращi людськi якостi й дають практичнi альтернативи жорстокому поводженню;

- сприяння осмисленню фiлософських iдей, що розвивають толерантний погляд;

- сприяння вивченню позитивних аспектiв практики народного виховання, що даi змогу на основi украiнських виховних традицiях розвивати новi, якi вiдповiдають сучасним нормам гуманностi;

- навчання технiк нежорсткоi поведiнки в конфлiктних ситуацiях, що формуi досвiд соцiально прийнятих стосункiв людей.

- Сприяння розвитку гуманiстичних тенденцiй, якi виявляються в повазi до оточуючих, милосердi, готовностi допомогти iншому;

- Розвиток почуття гумору, що здатне послабити ворожiсть мiж людьми.

Усi цi напрями роботи можна обтАЩiднати в соцiально тАУ педагогiчнiй програмi профiлактики насилля над дiтьми у сiмтАЩi, як первиннi засоби.

Соцiальнi працiвники нашоi держави повиннi розробити програму профiлактики насилля в сiмтАЩi над дiтьми з урахуванням iсторичних, соцiокультурних, економiчних, полiтичних та iн. умов краiни, а також законодавчоi бази держави.

РЖстотним у попередженнi насилля над дiтьми в сiмтАЩi i усунення причин, що до нього призводить. Ми визначили, що домiнують на сучасному етапi соцiокультурнi причини (бездуховнiсть) i, загострюючись економiчними i психологiчними факторами, зумовлюють до насилля. Отже, чим вища культура сiмтАЩi, тим гуманнiшi в нiй стосунки. Тому й важливо формувати у батькiв педагогiчнi знання, знання тих цiнностей, якi треба передавати пiдростаючому поколiнню.

Велике значення у профiлактицi жорстокостi маi робота не лише з батьками, але й з дiтьми. Необхiдно формувати в них повагу до оточуючих, потребу в гуманному ставленнi до iнших людей, що сприяi переосмисленню iхньоi поведiнки. Дiти повиннi засвоювати такi норми i правила взаiмодiй в суспiльствi, що дозволяють за будь-яких обставин знаходити конструктивнi форми поводження.

Потрiбно також проводити спiльнi заходи для батькiв i дiтей. Контактування батькiв з дiтьми тАУ це спосiб зближення рiдних сердець, який дозволяi краще зрозумiти потреби тих чи iнших. Батьки мають враховувати iнтереси дiтей, а дiти, вiдчуваючи батькiвське тепло, турботу, любов, вiдповiдають взаiмнiстю. Саме й тому проводити профiлактичну роботу з попередження насилля над дiтьми в сiмтАЩi як окремо з батьками, дiтьми так i спiльно.

Таким чином, проаналiзувавши поставлену проблему, можна створити модель профiлактики насилля над дiтьми в родинах, яка припускаi як засiб профiлактики програму, забезпечуi комплексний пiдхiд до вирiшення проблеми, орiiнтуi на усунення головних причин жорстокостi i передбачаi диференцiйовану роботу з дорослими i дiтьми.

Роздiл III. Органiзацiя та функцiонування груп самодопомоги для

жiнок, якi пережили насильство

Нинi насильство i образлива поведiнка в сiмтАЩi тАУ серйозна i поширена проблема, вiд якоi як правило страждають жiнки. За даними соцiологiчних дослiджень 97% жiнок пережили в своiму життi насильство рiзних форм, при цьому 20% жiнок насильство переживають систематично. Причому, в бiльшостi випадкiв присутнiй не один вид насилля, а комплексне. Найбiльш часто в нашому суспiльствi зустрiчаiться психологiчне насилля тАУ 80% випадкiв. Тому, сьогоднi одним iз основних завдань суспiльства тАУ усвiдомити усю реальнiсть небезпеки, яку несе насилля в сiмтАЩi. Особливо це потрiбно визнати на державному рiвнi.

Таке масштабне поширення насильства в сiмтАЩi дало поштовх для створення вiдповiдних кризових центрiв, якi надають рiзноманiтнi види допомоги жертвам домашнього насилля.

Щоб ознайомитися з практичною дiяльнiстю допомоги жертвам насилля, ми дослiдили дiяльнiсть кризового центру жiнка для жiнки тАЬЧайкатАЭ в мiстi Рiвному. На основi отриманоi iнформацii, яку ми отримали при нашому дослiдженнi, ми зробили висновок, що найкращими методами роботи з жертвами, якi пережили домашнi насилля i формування груп самодопомоги жертв домашнього насилля, яке ми i розглянули у нашiй курсовiй роботi.

В сучасному свiтi одним з найбiльш ефективних способiв подолання хворобливоi залежностi (адитивноi поведiнки), викликаноi алкоголем, наркотиками, азартними iграми або деструктивними культами, вважаються групи самодопомоги, котрi як програму духовноi реабiлiтацii використовують ВлДванадцять КрокiвВ» i в своiй дiяльностi керуються Дванадцятьма Традицiями. Прототипом цих груп i ВлАнонiмнi АлкоголiкиВ», iсторiя котрих почалась в США понад пiвсторiччя тому i котрi сьогоднi i найбiльш поширеним рухом самодопомоги, що об'iднуi в своiх рядах майже 5 мiльйонiв членiв. На основi принципiв, створених цим рухом сьогоднi вже функцiонуi безлiч груп самодопомоги, якi пропонують пiдтримку при iнших видах залежностi, Наприклад, Аланон тАУ для спiв залежних. Анонiмнi Наркомани, Алатiн, Анонiмнi Гравцi, Анонiмнi Супержiнки, Анонiмнi Жертви Культiв, тощо.

Не викликаi сумнiву, що жiнка, яка стикаiться з насильством (фiзичним, емоцiйним або сексуальним), опиняiться втягнутою у його цикл i, отже, значною мiрою залежною вiд насильства. Хибне коло, в якому опиняiться вона, нею не усвiдомлюiться, а тому й вибратися з нього власними силами стаi для неi справою надто проблематичною.

Для цих жiнок найбiльш дiiвою формою реабiлiтацii можуть стати групи самодопомоги Анонiмнi Жертви Насильства (АЖН), органiзацiя та функцiонування котрих маi чимало спiльного з iншими групами самодопомоги, перш за все з Аланоном, який надаi пiдтримку спiвзалежним.

Розглянемо, яким чином в роботi АЖН використовуються Дванадцять Крокiв i Дванадцять Традицiй.

ПРОГРАМА ДВАНАДЦЯТЬ КРОКРЖВ.

Спершу тАУ декiлька вихiдних думок. Основна iстина полягаi у тому, що потурання насильству i невикорiнюваним. Тому стати жертвою насильства хоча б один раз, значить залишитися нею на все життя. Багато жiнок вiдповiдали на насильство насильством, i результат завжди був одним i тим самим: воно повертало своi втраченi на деякий час позицii. Жiнка нiколи не зможе сама припинити потурати насильству, тому що вона безсила. В усьому iншому вона i цiлком нормальною i здоровою людиною. Отака реальнiсть. Прагнення ж хоч коли-небудь повернутися до потурання свiдчить про хворобливу пристрасть знову потерпiти поразку, ставши жертвою насильства. Жертовнiсть, що виникаi внаслiдок потурання насильству, неможливо викорiнити, можливо лише не брати участi в насильствi. Таке завдання може здаватися досить скромним, та тiльки не тiй жiнцi, яка намагаiться його розв'язати в своiму життi. По-друге, жiнка може вiдчувати себе цiлком комфортно, якщо не потураi насильству i вiдвiдуi збори АЖН. По-третi, неучасть в насильствi не становить одномоментного акту, а вiдноситься до позицii, яка охоплюi значну частину життя.

ПЕРШИЙ КРОК. "Ми визнали своi безсилля перед насильством, визнали, що втратили здатнiсть розпоряджатися своiми долями".

1. Життям жiнки замiсть неi вже давно розпоряджа

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Технiка тiла" Марсель Мосс

Cоциальные и психологические особенности безработных

РЖнформатизацiя суспiльства i молодь

Актуальнi проблеми сучасноi правовоi соцiологii