Методи навчання школярiв на уроках iноземноi мови

Методи навчання школярiв на уроках iноземноi мови

Вступ

Впродовж столiть школа накопичила достатньо великий досвiд навчання дiтей. Багато педагогiв дослiджували форми навчання (РЖ. М. Чередов, В.К. ДтАЩяченко i iн.), таким чином, склалися рiзнi точки зору на поняття, ефективнiсть вживання рiзних форм процесу навчання. Дотепер немаi iдиноi думки з даного питання. Ведуться пошуки нових форм навчання i аналiзуються традицiйнi, з метою створення високого рiвня освiченостi учнiв.

Особистiсно-орiiнтована педагогiка висуваi на переднiй план нетрадицiйнi пiдходи до органiзацii процесу навчання в сучаснiй школi. Змiст освiти складаi систему знань, умiнь, навичок, рис творчоi дiяльностi, свiтоглядних i поведiнкових якостей особистостi, якi обумовленi вимогами суспiльства i на досягнення яких повиннi бути направленi зусилля вчителiв i учнiв. Якщо при традицiйному трактуваннi мети i змiсту навчання виявляються фактично спiвпадаючими (головна мета навчання тАУ засвоiння основ наук, змiст навчання тАУ самi цi основи, представленi в знаковiй формi навчальноi iнформацii), то в новiй вони розходяться. Актуальною метою стаi створення особистiсного потенцiалу людини, виховання його здатностей до адекватноi дiяльностi в майбутнiх предметних i соцiальних ситуацiях, а змiстом тАУ все те, що забезпечуi досягнення цiii мети. Успiшнiсть досягнення мети залежить не тiльки вiд того, що засвоюiться (змiст навчання), але i вiд того, як засвоюiться: iндивiдуально або колективно, в авторитарних або гуманiстичних умовах, з опорою на увагу, сприйняття, пам'ять або на весь особистий потенцiал людини, за допомогою репродуктивних або активних форм.

Об'iктом дослiдження курсовоi роботи i методи навчання.

Метою роботи i розгляд традицiйних методiв навчання та методiв навчання iноземноi мови.

Потреби суспiльства i школи, логiка розвитку проблеми, сучасний рiвень психологii i педагогiки викликали необхiднiсть систематичного дослiдження проблеми методiв навчання, щоб наблизитися до ii обтАЩiктивного рiшення, забезпечити роль методiв в досягненнi всього рiзноманiття цiлей навчання, обТСрунтувати пiдхiд до рiшення проблеми, що враховуi рiзнi аспекти методiв навчання.

Досягнення цiлей дослiдження проблеми можливе на рiвнi розгляду рис i процесiв, властивих будь-якому навчанню, незалежно вiд специфiки його змiсту.

Таким чином, обтАЩiктом дослiдження i проблема методiв навчання iноземноi мови, а предметом тАУ вибiр методiв навчання.

Задачi курсовоi роботи наступнi: 1) показати, як розвивалася теорiя методiв навчання в дидактицi; 2) розкрити поняття методу; 3) проаналiзувати класифiкацii методiв навчання; 4) розкрити сутнiсть i змiст методiв навчання; 5) розкрити закономiрностi вибору методiв навчання.

1. Методи навчання, iх класифiкацiя

1.1 Поняття Влметод навчанняВ»

Поняття методу навчання i досить складним. Проте, не дивлячись на рiзнi визначення, якi даються цьому поняттю окремими дидактами, можна видiлити дещо загальне, що зближуi iх точки зору. Бiльшiсть авторiв визначаi метод навчання способом органiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Узявши це положення як початкове, спробуiмо детальнiше розглянути дане поняття i пiдiйти до його наукового трактування.

Слово ВлметодВ» в перекладi з грецького означаi Влдослiдження, спосiб,шлях до досягнення метиВ».Етимологiя цього слова позначаiться i на його трактуваннi як науковiй категорii. ВлМетод тАУ в найзагальнiшому значеннi тАУ спосiб досягнення мети, певним чином впорядкована дiяльнiстьВ», тАУ сказано у фiлософському словнику. Очевидно, що i в процесi навчання метод виступаi як впорядкований спосiб взаiмопов'язаноi дiяльностi вчителя i учнiв для досягнення певноi навчально-виховноi мети. З цiii точки зору кожний метод навчання органiчно включаi навчальну роботу вчителя (виклад, пояснення нового матерiалу) i органiзацiю активноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Тобто, вчитель, з одного боку, сам пояснюi матерiал, а з iншого тАУ прагне стимулювати навчально-пiзнавальну дiяльнiсть учнiв (спонукаi iх до роздуму, самостiйного формулювання висновкiв i т.д.). РЖнодi ж, як буде показано нижче, сам вчитель не пояснюi новий матерiал, а лише визначаi його тему, проводить вступну бесiду, iнструктуi учнiв до майбутньоi навчальноi дiяльностi, а потiм пропонуi iм самим осмислити i засвоiти матерiал по пiдручнику. Як бачимо, i тут поiднуiться навчальна робота вчителя i органiзована ним активна навчально-пiзнавальна дiяльнiсть учнiв. Все це дозволяi зробити висновок: пiд методами навчання слiд розумiти способи навчальноi роботи вчителя i органiзацiю навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв з вирiшення рiзних дидактичних задач, направлених на оволодiння матерiалом, що вивчаiться.

Широко поширеним в дидактицi i також термiн Влприйоми навчанняВ». Прийом навчання тАУ це складова частина або окрема сторона методу навчання. Дещо забiгаючи вперед, скажiмо, наприклад, що в методi вправ, який застосовуiться для вироблення в учнiв практичних умiнь i навичок, видiляються наступнi прийоми: показ вчителем, як потрiбно застосовувати матерiал, що вивчаiться, на практицi, вiдтворення учнями показаних вчителем дiй i подальше тренування по вдосконаленню умiнь i навичок. Надалi буде показано, що i iншi методи навчання складаються з цiлого ряду специфiчних прийомiв.

Не менше складним i дискусiйним i питання про класифiкацiю методiв навчання. В 20-тi роки в педагогiцi велася боротьба проти методiв схоластичного навчання i зубрiння, що процвiтали в старiй школi, i проводилися пошуки таких методiв, якi забезпечували б свiдоме, активне i творче оволодiння знаннями. Саме в цi роки педагог Б.В. Всесвятський розвивав положення про те, що в навчаннi може бути тiльки два методи: метод дослiдницький i метод готових знань. Метод готових знань, природно, пiддавався критицi. Найважливiшим методом навчання в школi визнавався дослiдницький метод, суть якого зводилася до того, що учнi повиннi були все пiзнавати на основi спостереження i аналiзу явищ, що вивчаються, i самостiйно пiдходити до необхiдних висновкiв.

У 20-тi роки також здiйснювалися спроби насадження в школi так званого методу проектiв, в основi якого лежить фiлософiя прагматизму i який був запозичений iз США. Проте виявилося, що властивi цьому методу лiквiдацiя окремих навчальних предметiв i зведення всiii навчальноi роботи до так званого ВлпроектуванняВ» i ВлвиконанняВ» рiзко знижували якiсть загальноосвiтньоi пiдготовки учнiв. З тих пiр в нашiй педагогiцi затвердилося положення про те, що в навчаннi не може бути нiяких унiверсальних методiв i що в його процесi повиннi застосовуватися рiзнi методи навчальноi роботи.

Проте, дидактичнi дослiдження, показують, що номенклатура (найменування) i класифiкацiя методiв навчання характеризуiться великою рiзноманiтнiстю залежно вiд того, який пiдхiд обираiться при iх розробцi. Розглянемо найважливiшi з них.

Деякi дидакти (РД.РЖ. Перовський, РД.Я. Голант, Д.О. Лордкипанiдзе та iн.) вважали, що при класифiкацii методiв навчання необхiдно враховувати тi джерела, з яких учнi здобувають знання. На цiй основi вони видiляли три групи методiв: словеснi, наочнi i практичнi. РЖ дiйсно, слово, наочнi посiбники i практичнi роботи широко використовуiться в навчальному процесi.

РЖ.Я. Лернер i М.М. Скаткiн розробляли методи навчання, виходячи з характеру навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв по оволодiнню матерiалом, що вивчаiться. З цiii точки зору вони видiляли наступнi методи:

а) пояснювально-iлюстративний, або iнформацiйно-рецептивний: розповiдь, лекцiя, пояснення, робота з пiдручником, демонстрацiя картин, кiно- i дiафiльмiв i т.д.;

б) репродуктивний: вiдтворення дiй щодо застосування знань на практицi, дiяльнiсть по алгоритму, програмування;

в) проблемний виклад матерiалу, що вивчаiться;

г) частково-пошуковий, або евристичний метод;

д) дослiдницький метод, коли учням даiться пiзнавальна задача, яку вони вирiшують самостiйно, пiдбираючи для цього необхiднi методи i користуючись допомогою вчителя.

Ю.К. Бабанський все рiзноманiття методiв навчання пiдроздiлив на три основнi групи:

а) методи органiзацii i здiйснення навчально-пiзнавальноi дiяльностi;

б) методи стимулювання i мотивацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi;

в) методи контролю i самоконтролю за ефективнiстю навчально-пiзнавальноi дiяльностi.

Також були зробленi чисельнi спроби створення бiнарних та полiнарних класифiкацiй методiв навчання, у яких останнi групуються на основi двох або бiльше загальних ознак. Наприклад, бiнарна класифiкацiя методiв навчання М.РЖ. Махмутова побудована на сполученнi:

1) методiв викладання;

2) методiв учiння.

метод навчання дидактика iноземний

Методи навчання

Методи викладання

Методи учiння

РЖнформацiйно-узагальнюючий

Пояснювальний

РЖнструктивно-практичний

Пояснювально-спонукаючий

Спонукальний

Виконавчий