Особливостi органiзацii роботи педагога-дефектолога з батьками дитини з порушеннями психофiзичного розвитку
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Полтавський нацiональний педагогiчний унiверситет
iменi В.Г. Короленка
Особливостi органiзацii роботи педагога-дефектолога з батьками дитини з порушеннями психофiзичного розвитку
Реферат пiдготувала
студентка V-го курсу групи Дф-51
психолого-педагогiчного факультету
Рой Яна Володимирiвна
Полтава - 2011
План
Вступ
Соцiальнi проблеми конфлiктiв у системi "дiти - батьки"
Перспективний план роботи з батьками
Роль психологiчного клiмату у формуваннi особистостi дитини
Психолого-педагогiчна допомога батькам в органiзацii гуманних вiдносин з дiтьми
Конспект лекцii-бесiди з батьками, якi виховують дитину з обмеженими психофiзичними можливостями
Умови успiшного виховання дитини в сiмтАЩi
Висновки
Список використаних джерел
ВступУ педагогiцi i психологii iснують "постiйнi проблеми", навколо яких точаться дискусii. Однiiю з них i проблема спiлкування батькiв i дiтей у сiм'i. У наш час вона набула великого значення, тому що дуже багато батькiв i дiтей не в змозi знайти спiльну мову один з одним.
Вiдомо, що сiм'я - це головний осередок розвитку i формування людини як повноцiнноi i неповторноi особистостi. Кожна сiм'я i "iнтимною" соцiальною групою, життя в нiй маi свою специфiку, адже люди, якi ii створюють - неповторнi. Головне, що вiдрiзняi сiм'i, це та атмосфера, яка пануi в родинi й вiдбиваi розумiння батьками своiх подружнiх ролей, а також ролей вихователiв власних дiтей. Саме спосiб сiмейного виховання зумовлюi змiст сiмейних взаiмин, а отже й маi домiнуючий вплив на формування особистостi дитини.
Процес виховання вiд батькiв потребуi ТСрунтовних i рiзноманiтних знань, урахування вiкових особливостей синiв i доньок. Досить часто батьки не розумiють потреб i запитiв дiтей, що викликаi у останнiх тривогу i протест.
Проблема "батьки - дiти" завжди була актуальною, тому необхiдним i з'ясування причин неспроможностi зрозумiти найближчих одне одному людей, взаiмноi байдужостi батькiв до iнтересiв дiтей, жорстокостi, невдячностi та егоiзму з боку дiтей.
В.О. Сухомлинський писав: "Що ми залишаiмо в серцях своiх дiтей - залишаiмо своiми справами i словами, вчинками i почуттями? Чим ми запам'ятаiмося нашим дiтям, чим возвеличимо себе в iх очах? РД iдина могутня духовна сила, яку нi з чим не можна порiвняти, яка здатна вiдобразити в душах наш образ - образ справжньоi духовноi краси. Ця сила - велике багатство людського духу - любов. РД вона в наших батькiвських серцях - i чим виховувати наших найулюбленiших дiтей".
Соцiальнi проблеми конфлiктiв у системi "дiти - батьки"Важко знайти батька чи матiр, якi б, незалежно вiд iхнього вiку, нацiональностi, мiсця проживання i рiвня освiти, не бажали щастя своiм дiтям, не мрiяли про те, щоб вони виросли здоровими, розумними й чуйними до iнших, i в першу чергу, - до батькiв i рiдних.
Спосiб взаiмин дорослих i дiтей i не тiльки засобом пiдтримки iхнiх контактiв, а й своiрiдним, досить дiiвим, методом виховання - виховання спiлкуванням. Важливо створити таку атмосферу в сiм'i, де б панувала любов до дитини (незалежно - гарна вона чи нi, розумна чи нi); довiра (щоб дитина будь-коли могла розповiсти про своi проблеми, подiлитися горем чи радiстю); допомога (щоб батьки не кричали на дитину, а могли дати добру пораду). Саме за цим дитина i звертаiться до батькiв, а не до когось iншого, iй потрiбна любов, повага, довiра з боку батькiв, а найголовнiше, щоб ii приймали такою, якою вона i. Адже в спiлкуваннi з дорослими дiти засвоюють, а точнiше закрiплюють своi майбутнi моделi поведiнки.
Однак в життi таке виховання i взаiморозумiння досягаiться не завжди. Протягом усiii iсторii розвитку людства i становлення сiм'i, зокрема ii виховноi функцii, так i не вдалося знайти iдиного унiверсального рецепту успiшного сiмейного виховання. Одна з найголовнiших причин полягаi в тому, що однакових дiтей, як i однакових батькiв, не iснуi: кожна особистiсть неповторна i самоцiнна, i в питаннях взаiмин мiж ними слiд виходити саме з цього.
Доведеним на сьогоднi iтвердження про те, що перiод статевого дозрiвання i другим народженням.1 це друге народження - найбiльш критичний момент, який завершуi все попереднi життя: створюiться нова психiчна органiзацiя, нова структура особистостi, яка ТСрунтуiться на глобально змiнених стосунках з оточуючим свiтом, iншими людьми, самим собою (за Ж. - Ж. Руссо).
педагог дефектолог виховання дитина
Оточення, в якому росте i розвиваiться дитина, звичайно, створюють батьки. Його важливою складовою i спiлкування дорослого з дитиною. Особистiсть дитини розвиваiться благоприiмно, якщо стосунки дорослих, що оточують дитину, мiстять у собi певнi характеристики:
Перш за все, це прийняття. Приймати дитину - значить бачити ii iндивiдуальнiсть: несхожiсть на iнших, надавати iй можливiсть бути такою, якою вона i. Як ми оцiнюiмо наших дiтей, так вони оцiнюють i себе, i в рештi-решт такими вони i стають. Справжня любов i i - прийняття, ii формула не "люблю тебе, тому що ти гарний", а "люблю тебе тому, що ти i, люблю таким, яким ти i" [4].
Ставлення до дитини, протилежне прийняттю, називаiться знехтуванням. Дитина росте в умовах критики, покарань. Як наслiдок цього, у дитини не розвиваiться почуття захищеностi, опори. Таким чином прийняття i основною характеристикою вiдношення дорослих до дiтей, при якому створюiться найбiльш благоприiмний емоцiйний фон його дорослiшання.
Другою головною складовою батькiвського ставлення i незалежнiсть дитини, точнiше - надання iй розумноi волi (свободи) i самостiйностi. Цi двi характеристики батькiвського ставлення до дитини - прийняття i незалежнiсть - заснованi на однiй важливiй особистiснiй установцi батькiв - оптимiстичнiй вiрi у розвиток i досконалiсть.
Вiдомо, щоб позбутися конфлiкту, або упередити його, необхiдно викрити причини його виникнення. РЖснуi безлiч причин, якi призводять до виникнення конфлiктiв у спiлкуваннi мiж батьками i дiтьми. Видiлимо декiлька основних:
1) вiдмiнностi у рiвнi досвiду дiтей та дорослих;
2) соцiальнi i психологiчнi вiдмiнностi мiж батьками й дiтьми; '
3) вiдсутнiсть змiн у суспiльному становищi пiдлiтка порiвняно з дитинством (вiн як i був, так i i "учнем", "школярем");
4) iнерцiя минулого досвiду дорослих у виглядi звички постiйно спрямовувати ii контролювати;
5) невмiння пiдлiтка дiяти самостiйно;
6) матерiальна залежнiсть вiд батькiв;
7) збереження у пiдлiтка дитячих рис у зовнiшностi та поведiнцi.
Основний напрям становлення дитячоi особистостi, ii психологiчного самопочуття визначаiться задоволенням у сiм'i найголовнiших потреб: любовi та довiри, самостiйностi i почуття захищеностi, самоствердження та визнання. Вiдбуваiться це, насамперед. взаiминах з батьками, оскiльки характер батькiвського ставлення та iх взаiмини з дитиною i основною умовою психiчного, фiзичного та духовного ii розвитку.
Австрiйський психолог i психотерапевт Вiктор Франкл писав: "Головне, що можуть зробити батьки для дитини - це любити ii: допомагати, шукати i знаходити себе" [1].
На жаль, виходити з конфлiктноi ситуацii дiти i iх батьки намагаються рiзними шляхами. РЖ тому обом сторонам i чого навчитися - навчитися спiвпрацi у вирiшеннi всiх проблем i не лише конфлiктних. Не вирiшуi проблему й уникання конфлiкту. За твердженням К. Томаса, при униканнi конфлiкту не досягаi успiху жодна iз сторiн. При ситуацii конкуренцii, компромiсу або пристосування один з учасникiв може виграти, а iнший - програти, або програють обоi. РЖ тiльки в ситуацii спiвпрацi виграють обидвi сторони конфлiкту.
Ефективними шляхами подолання конфлiктiв у спiлкуваннi мiж батьками i дiтьми можемо визначити такi:
1. Пам'ятати про те, що кожна людина маi право бути iншою, не кращою i не гiршою - просто iншою, зi своiми поглядами, переконаннями, слабостями та звичками.
2. Говорити прямо те, чого в цей момент ти хочеш, а не вдаватися до непрямих висловлювань та узагальнень. ("Я хочу, щоб ти уважно мене вислухав" замiсть " Ти нiколи мене не слухаiш").
3. Не читати чужих думок (краще запитати прямо "про що ти думаiш?" замiсть того, щоб стверджувати "Я знаю, що коли ти так дивишся, то думаiш, що я. ").
4. Говорити про себе i про те, що вiдбуваiться зараз i тут, про конкретну проблему. Не перелiчувати вчорашнi, сьогоднiшнi i завтрашнi.
5. Конче необхiдно слухати, бути уважними до свого партнера, намагатися почути за потоком агресивних слiв що вiн хоче насправдi.
6. Не використовувати "ярликiв" (ти - як дитина, невротик, безвiдповiдальний), бо вони тiльки загострюють ситуацiю.
7. Уникати погроз типу "якщо ти не., то я.!!!"
8. Намагатися не пiдвищувати голосу. Як не дивно, часто незвично тихий голос значно бiльше привертаi увагу i знижуi iнтенсивнiсть виникнення бар'iрiв.
9. Не звинувачувати категорично. Не перекладати всю вину на партнера. Пам'ятати, що поведiнка батькiв теж може ускладнювати ситуацiю, у якiй конче необхiдно показати готовнiсть iти назустрiч [4].
Перспективний план роботи з батькамиРЖ етап. Органiзацiйно-пропедевтичний
Педагогiчний напрям
Вересень, жовтень, листопад
1. Культура сiм'i та знання про закономiрностi розвитку дiтей з порушеннями психофiзичного розвитку.
2. Допомога батькам в усвiдомленнi ними проблеми в розвитку iхньоi дитини.
3. Формування умiнь i навичок виховання дитини з порушеннями психофiзичного розвитку.
4. Формування розумiння важливостi й значення активноi взаiмодii з дитиною та реалiзацii потенцiйних виховних можливостей батькiв.
5. Надання допомоги по формуванню розвивально-виховноi системи вiдносин з дитиною в умовах сiм'i.
Психологiчний напрям
1. Встановлення емоцiйно-психологiчного та довiрливого контакту з сiм'iю.
2. Формування конструктивного характеру ставлення батькiв до дитини та прямування активностi сiм'i на прийняття дитини такою, якою вона i.
3. Попередження виникнення конфлiктiв, дискомфорту в сiм'i, повтАЩязаних з порушеннями мовлення у дитини.
РЖРЖ етап.
Грудень, сiчень, лютий.
Педагогiчний напрям
1. Оволодiння вмiннями i навичками психолого-педагогiчного контролю за мовленнiвим розвитком дитини з порушеннями психофiзичного розвитку.
2. Забезпечення максимальним обсягом знань про особливостi мовленнiвого розвитку дiтей iз ТПМ та засоби корекцii в умовах сiм'i.
3. Надання квалiфiкованоi пiдтримки щодо створення розвивальних умов i виховноi системи дiтей iз порушеннями психофiзичного розвитку в умовах сiм'i.
Психологiчний напрям
1. Формування позитивного ставлення батькiв до дитини та спрямування активностi сiм'i на корекцiю порушень мовлення дитини.
2. Узгодження iндивiдуальноi сiмейноi програми корекцii вад мовлення.
3. Визначення рiвня комфортностi й задоволеностi взаiмодiiю батькiв, дитини i фахiвцiв.
Роль психологiчного клiмату у формуваннi особистостi дитиниСiмейний мiкроклiмат позначаiться на розвитку дитини. Дитина з раннього вiку повинна отримувати вiд батькiв достатню кiлькiсть специфiчноi iнформацii у виглядi мiмiки, жестiв, рухiв, iнтонацii, голосу, зовнiшностi. Особливо це стосуiться виховання дитини з особливими потребами. Така дитина потребуi особливоi уваги i любовi. Адже хвора дитина думаi, що вона нiкому не потрiбна, обтяжлива для батькiв, постiйно аналiзуi, як вони ставляться до неi, стежить за iх рухами, жестами. Вона боiться, щоб батьки ii не розлюбили. Чим бiльше ображена дитина долею, тим бiльше батькiвськоi любовi вона потребуi. Проте така любов не повинна бути слiпою, нерозумною, щоб не спотворити характер дитини. До неi слiд висувати посильнi вимоги, ставити конкретнi завдання, i iх вона маi виконувати. Перебування дитини в умовах нормального мiкроклiмату, батькiвська любов, наявнiсть друзiв, допомога оточення - це усе вiдiграi компенсаторну роль у процесi ii соцiалiзацii. Тому в такiй сiм'i дуже важлива взаiмна пiдтримка, взаiмодопомога подружжя, розумний розподiл обов'язкiв мiж членами сiм'i. Сiм'i, де виховуються дiти з особливими потребами, часто i неблагополучними, батьки розлучаються. Найчастiше причиною розлучень стають безпораднiсть, педагогiчна неосвiченiсть у питаннях виховання дитини. У таких сiм'ях важлива наявнiсть саме обох батькiв для нормальноi життiдiяльностi такоi дитини.
На чолi виховного i лiкувального процесу дитини з особливими потребами повинна бути мати з ii любов'ю i турботою [3].
Дитина маi почуватися щасливою, i це допоможе найбiльш повно виявити своi емоцiйнi та iнтелектуальнi можливостi. Звичайно, мати дитини-iнвалiда потребуi спецiальних педагогiчних i медичних знань, необхiдних для квалiфiкацiйного догляду. Соцiальнi служби та лiкувальнi установи повиннi допомогти таким матерям здобути цi знання. РЖснуi досвiд пiдготовки спецiалiстiв для медико-соцiальноi реабiлiтацii дiтей, хворих на ДЦП. Робота в сiм'ях передбачаi заняття не тiльки з дiтьми, а й з батьками, щоб навчити доглядати за дитиною.
Батьки, по сутi, безпораднi перед дитячою хворобою, соцiально, педагогiчно i психiчно не пiдготовленi до дiяльностi в тiй ситуацii, у якiй опинилися, i потребують соцiально-психологiчноi пiдтримки, спецiальних педагогiчних знань. Вони мають усвiдомлювати свою вiдповiдальнiсть за долю дитини i розумiти, що iхнi витримка, мужнiсть, сприятливий сiмейний мiкроклiмат - значний потенцiал у розвитку такоi дитини, формуваннi ii особистостi. Адже контакт з матiр'ю маi велике значення для розвитку характеру i гармонiйного формування дитини. Сiм'я створюi душевний комфорт, змiнюi нервовi переживання. Батькiвська терпимiсть, доброта, чуйнiсть, делiкатнiсть допоможуть дитинi знайти своi мiсце в життi [3].
Психолого-педагогiчна допомога батькам в органiзацii гуманних вiдносин з дiтьмиЕфективнiсть родинного виховання залежить вiд багатьох факторiв: цiлеспрямованоi дiяльностi спецiалiстiв на формування рiвня педагогiчноi культури сiм'i, iдностi виховних впливiв на дитину, оновлення змiсту роботи з батьками, оновлення змiсту iх педагогiчноi освiти.
В.О. Сухомлинський писав: "Батькiвська педагогiка - це, на мiй погляд, педагогiчна освiта батькiв i матерiв, освiта тих, кому завтра бути батьками й матерями". За його висновками, нинi немаi важливiшого у сферi виховання, нiж навчити батька й матiр виховувати своiх дiтей. "Без турбот про педагогiчну культуру батькiв, - зазначав вiн, - неможливо розв'язати жодного завдання, що стосуiться навчання та виховання. Батькiвська педагогiка, тобто елементарне коло знань матерi та батька про те, як iстота, що народилася вiд людини, стаi людиною, - це фундамент, основа всiii педагогiчноi теорii та практики" [5].
Взаiмини мiж батьками i дiтьми - важлива ланка родинного життя. У кожнiй сiм'i вони складаються по-рiзному i, на превеликий жаль, не завжди вдало. Тому питання щодо пiдвищення педагогiчноi культури батькiв i надання iм допомоги у вихованнi та налагодженнi доброзичливих стосункiв з дiтьми i досить актуальним, i саме соцiальнi педагоги покликанi допомогти батькам у налагодженнi стосункiв з дiтьми. На думку В. Безлюдноi, iхня роль у цьому процесi зумовлена кiлькома обставинами:
- соцiальнi педагоги разом iз педiатрами мають стати першими вчителями, з якими зустрiчаються молодi батьки i якi покликанi надати iм квалiфiковану допомогу в нелегких питаннях виховання дитини;
- мiж батьками та соцiальним педагогом повинен встановитися мiцний двостороннiй зв'язок, який маi ТСрунтуватися на постiйному спiлкуваннi, знаннi внутрiшнього свiту дитини, ii потреб.
Робота соцiального педагога з батьками потребуi знань про кожну сiм'ю. Лише за такоi умови спецiалiст може забезпечити диференцiйований пiдхiд. Вiн повинен умiти спостерiгати й аналiзувати сiмейнi взаiмини, зокрема батькiв i дiтей. Нинi вже iснуi ряд рекомендацiй щодо вивчення сiм'i, запропонованi спецiальнi карти-схеми, документацiя, що допомагаi бiльш детально вивчити сiм'ю, правильно продiагностувати сiмейнi умови виховання дитини, встановити соцiальний дiагноз.
За iснуючими програмами взаiмини у системi "дорослий - дитина" доцiльно аналiзувати по двох напрямках: загальний характер ставлення до малюка i розумiння завдань виховання [5].
Вивчення сiм'i можна розпочати зi спостережень характеру спiлкування рiдних з дитиною. Соцiальний педагог чимало вiзьме для себе, з'ясувавши такi моменти:
1) наявнiсть уваги до дитячих розмов;
2) умiння батькiв будувати стосунки з дiтьми, враховуючи iхнiй вiк;
3) об'iктивнiсть в оцiнцi поведiнки дитини, ii особистiсних якостей;
4) система заохочень i покарань, якi використовуються в сiм'i.
З таких спостережень складаiться перше уявлення про загальний стиль взаiмин батькiв i дитини, встановлюiться його схожiсть з одним iз тих, якi зустрiчаються в сiмейному вихованнi найчастiше: надмiрно м'який, демократичний, авторитарний, байдужий. Початковi припущення уточнюються у бесiдах з рiдними. Будуються вони диференцiйовано, залежно вiд попереднiх висновкiв. Загальне ставлення батькiв до виховання дiтей можна оцiнити за такими параметрами:
1) прояв уваги та цiкавостi до життя дитини;
2) реакцiя батькiв на зауваження соцiального педагога, iх результативнiсть;
3) прагнення пiдвищити свiй педагогiчний рiвень за допомогою матерiалiв батькiвських куточкiв, педагогiчноi лiтератури;
4) частота звернень за педагогiчними порадами;
5) прояв бажання подiлитися своiми спостереженнями за розвитком дитини, ii поведiнкою;
6) зовнiшнiй вигляд дитини.
Данi, одержанi в ходi спостережень i бесiд, уточнюються в подальшiй роботi з сiм'iю. Поширенi сьогоднi методи - анкетування, розмови з батьками у полiклiнiцi i вдома - мають використовуватися для встановлення тiсних контактiв з ними. Основна мета - не лише одержати знання про певну родину, а й збудити у батькiв iнтерес до дитини, до ii внутрiшнього свiту.
Робота соцiального педагога з батьками маi здiйснюватися в двох напрямах: з колективом батькiв та iндивiдуально.
Так, Л. Гурнiк зазначаi, що в арсеналi соцiальних педагогiв багато традицiйних форм роботи, якi наповненi новим змiстом: збори батькiв, колективнi та груповi консультацii, бесiди, лекцii, конференцii, батькiвський всеобуч [2]. До того ж соцiальний педагог маi забезпечити диференцiйований пiдхiд до принципу формування педагогiчноi культури батькiв, врахування iх освiтнього рiвня, життiвого досвiду та вiкових особливостей iхнiх дiтей.
Соцiальний педагог повинен вивчити також рiвень обiзнаностi батькiв з родинною педагогiкою, ii принципами, змiстом, основними напрямами. З цiiю метою можна запропонувати батькам анкети, що спрямованi на виявлення рiвня педагогiчноi культури батькiв.
Анкетування слугуi попередньому знайомству з сiм'iю чи з особливостями однiii з сторiн виховання дiтей у нiй.
Аналiз анкет даi можливiсть визначити проблеми, якi варто обговорити з батьками на колективних консультацiях, батькiвських зборах i якi, зрештою, збiльшать обсяг знань батькiв щодо родинного виховання на засадах народноi педагогiки.
Аналiтичнi матерiали заносять до батькiвськоi картотеки. Вони дають змогу соцiальному педагогу ТСрунтовно вивчити родину, пiдготувати базу для виховання кожноi дитини, скорегувати проекти програм батькiвського всеобучу i пiдпорядкувати iх вирiшенню таких завдань: систематичне одержання слухачами педагогiчних знань; озброiння батькiв методикою застосування педагогiчних знань на практицi, у своiй виховнiй дiяльностi; збiр i поширення кращого досвiду родинного виховання; формування такого рiвня свiдомостi, за якого з'являiться прагнення до постiйноi самоосвiти.
Органiзовуючи роботу з батьками в системi педагогiчного всеобучу, соцiальний педагог повинен ставити за мету не тiльки озброiти батькiв знаннями, але й пiдвищити iхню педагогiчну культуру, прискорити процес родинного виховання.
Практика свiдчить, що одними з найефективнiших форм роботи з батьками i нетрадицiйнi форми i методи роботи. Серед них - функцiонування консультпунктiв з проблем родинного виховання, конференцii батькiв з обмiну досвiдом щодо органiзацii рацiонального дозвiлля дiтей [5]. Вони поiднуються з традицiйними, такими, як: унiверситети педагогiчних знань для батькiв, батькiвський всеобуч, вечори запитань та вiдповiдей, збори-практикуми, бесiди, дискусiйнi клуби, клуби батькiвського спiлкування.
Цiкавими формами роботи з батьками i проведення конференцiй з проблем родинного виховання на засадах народноi педагогiки, читацькi конференцii за книгами з родинного виховання, огляди новинок лiтератури.
У сучаснiй педагогiчнiй науцi традицiйнi форми роботи з батькiвською громадськiстю вдало доповнюються нетрадицiйними формами, такими, як [2, с.8]:
- дерево родоводу (зустрiч поколiнь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народноi педагогiки);
- у родинному колi (анкетування батькiв, iндивiдуальна допомога родинам через консультацii, практичний показ, зустрiчi з лiкарями психологами, юристами);
родинний мiст (зустрiчi з батьками та обговорення проблем виховання дiтей);
- народна свiтлиця (звернення до народних традицiй, формування особистостi дитини через природу, спiлкування батькiв з вихованцями через природу, спiльну дiяльнiсть батькiв, дiтей, педагогiв);
- альбом-естафета тАЮЯк ми вiдпочиваiмо?" (Досвiд органiзацii вiдпочинку в родинi);
- дискусiйний клуб (обговорення проблем виховання дiтей);
- родинна скарбниця (добiрка матерiалiв з досвiду родинного виховання);
- азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощiв виховання дiтей у неповних сiм'ях, виступи лiкарiв, юристiв, психологiв, педагогiв, надання батькам iндивiдуальноi допомоги);
- днi довiри (у визначенi днi педагоги, лiкарi, психологи ведуть прийоми батькiв i консультують iх з проблем виховання).
На думку дослiдникiв Г. Зубовоi та Е. Арнаутовоi, для пiдвищення педагогiчноi компетентностi батькiв дiтей раннього вiку необхiдно використовувати сучаснi методи спiлкування з ними (рольове програвання проблемних задач сiмейного виховання, моделювання способiв батькiвськоi поведiнки, обмiн досвiдом сiмейного виховання) [5]. Вони дають можливiсть батькам стати активними дослiдниками власноi поведiнки, отримати досвiд нового бачення звичних способiв впливу на дитину. На противагу суто вербальнiй iнформацii, яка традицiйно складаi змiст зустрiчей з батьками, важливим змiстовним компонентом спiлкування з батьками мають стати практичнi дii з iгровими завданнями чи ситуацiями, iгровим предметом чи образом, малюнком. Сучаснi дослiдження доводять, що iгрове спiлкування з батьками - ефективний засiб оволодiння ними "мовою гри" i i засобом профiлактики батькiвськоi авторитарностi [5]. Тому саме iгровий метод спiлкування соцiального педагога з батьками маi стати прiоритетним.
Конспект лекцii-бесiди з батьками, якi виховують дитину з обмеженими психофiзичними можливостямиДобрий день, шановнi батьки! До недавнього часу вважалося, що вихователем дитини повинна бути школа, колектив. Проте сьогоднi нiхто вже не заперечуватиме, що основну вiдповiдальнiсть за розвиток дитини бере сiмтАЩя, бо саме в нiй закладаються найважливiшi риси особистостi дитини, ii ставлення до себе, до свiту.
Вiд батькiв вимагаiться почуття такту, знання iндивiдуальних особливостей хворих дiтей, вмiння передбачити iхнi можливi реакцii на критичнi зауваження, щоб поступово виробити у дитини об'iктивне ставлення до своiх можливостей.
Для запобiгання й корекцii патологiчного формування особистостi велике значення маi ваша допомога у встановленнi правильних взаiмин дитини з колективом. Необхiдно постiйно розвивати потребу у спiлкуваннi з однолiтками, вчити допомагати iншим i правильно сприймати допомогу товаришiв i дорослих. Дитина повинна почуватися самостiйно, корисною i потрiбною в оточеннi. Не потрiбно iзолювати дитину вiд друзiв, родичiв, сусiдiв, тому що цi люди допоможуть у доглядi за хворою дитиною i зроблять ii життя бiльш повноцiнним [3].
Дитина з особливими потребами вимагаi вiд матерi й батька повсякденноi роботи над собою. Це повтАЩязано з тим, що у них починаi рiзко змiнюватися самооцiнка, пiдвищуiться невдоволення собою i неприйняття себе як особистостi.
Умiння ставити запитання i знаходити на них вiдповiдi, пiзнання нового, зацiкавленiсть у вивченнi науково-медичноi лiтератури допомагаi вивчати особливостi захворювання чи дефекту та прогнозувати iх вплив на загальний розвиток дитини. Одна з важливих особливостей розвитку особистостi - почуття власноi вiдповiдальностi за життя доньки чи сина i збережен6ня цiлiсностi сiмтАЩi. Батькiвська любов - джерело i гарантiя емоцiйного благополуччя дитини, ii психологiчного та iнтелектуального розвитку. Сприятливий психологiчний клiмат у сiмтАЩi - основа позитивного розвитку дитини.
Умови успiшного виховання дитини в сiмтАЩiГоловним завданням сiмейного виховання i гармонiйний всебiчний розвиток дитини, пiдготовка ii до життя в соцiальних умовах, реалiзацiя ii творчого потенцiалу.
Насамперед зазначимо, що iдиноi формули успiшного виховання у сiмтАЩi не iснуi, оскiльки вона залежить вiд рiвня моральностi й культури батькiв, iхнiх життiвих планiв, iдеалiв, вчинкiв, сiмейних традицiй тощо.
Основнi умови виховання дiтей з особливими потребами:
1. Здоровий мiкроклiмат у сiмтАЩi, його тональнiсть i загальна спрямованiсть.
Добре, коли сiмтАЩя дружна, всi живуть разом цiлеспрямованим i радiсним життям, де всi люблять один одного, де пануi атмосфера взаiмодопомоги, щиростi, тепла, справжньоi турботи. В таких сiм'ях якщо i виникають окремi розбiжностi думок i суперечки, вони розв'язуються без роздратувань, приниження людськоi гiдностi, критики, взаiмних образ. У сiм'i пануi повага до iнших членiв сiм'i, цiнуiться авторитет батька й матерi, дiдуся й бабусi.
2. Довiра до iнших дiтей, надання iм самостiйностi.
Якщо дитина бачить, що дорослi вiрять у ii сили, чеснiсть, доброту, поряднiсть, вiрять у те, що вона зможе подолати труднощi в навчаннi, виправити поведiнку, то ця довiра окрилюi ii, даруi впевненiсть у своiх силах, породжуi бажання стати кращим. Довiра сприяi самовихованню дитини, ii самовдосконаленню. Вiдвертi, довiрливi стосунки мiж батьками i дiтьми роблять мiкроклiмат у сiм'i благополучним.
3. Чуйне ставлення дiтей до найстарших членiв родини - дiдуся й бабусi.
Батьки мають бути прикладом для своiх дiтей у вiдносинах зi своiми батьками та дiдусями i бабусями, вони мають навчити дiтей чуйно ставитися до них, цiнувати думку старших у родинi.
4. РДднiсть усiх вимог дорослих у ставленнi до дiтей.
Головний i таке правило: нi за яких обставин не допускайте у сiм'i рiзних дiй, неузгоджених впливiв. РДднiсть вимог, iх розумна послiдовнiсть потребують вiд дорослих нервових зусиль, умiння поступитися власним бажанням. Виключiть з життя сiм'i свавiлля, егоiзм. ПамтАЩятайте: виховання дiтей у сiм'i - не особиста справа батька й матерi, а справа великоi державноi ваги, тому що нашi дiти - це майбутнi нашоi держави [3].
ПАМтАЩЯТАЙТЕ
1. Якщо дитину постiйно критикують, вона вчиться ненавидiти.
2. Якщо дитина живе у ворожостi, вона вчиться агресивностi.
3. Якщо дитину висмiюють, вона стаi замкнутою.
4. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
5. Якщо дитина росте в терпимостi, вона вчиться приймати iнших.
6. Якщо дитину пiдбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина росте в чесностi, вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе в безпецi, вона вчиться ввiрити в людей.
9. Якщо дитину пiдтримують, вона вчиться цiнувати себе.
10. Якщо дитина росте в розумiннi, вона знаходить любов у цьому свiтi.
ЗАБОРОНЕНРЖ ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ
1. Ну скiльки разiв тобi повторювати?
2. Я сказала - зроби!
3. Ти що, не розумiiш?.
4. У всiх дiти як дiти, а титАж
5. За що менi така каратАж
6. Не лiзь, коли не можеш зробититАж
7. РЖ в кого ти такий вдався?.
8. Невже тобi важко запамтАЩятати, щотАж
НЕОБХРЖДНРЖ ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ
1. Давай-но вирiшимо разомтАж
2. Як ти гадаiш?.
3. Мiй любийтАж
4. Це ти добре придумавтАж
5. Я така вдячна долi, що ти в мене iтАж
6. Упевнена, що ти зможештАж
7. Тобi добре вдастьсятАж
8. Я завжди знала, що ти розумнийтАж
ОРГАНРЖЗАЦРЖЯ СПРЖЛКУВАННЯ В СРЖМ'РЗ
Пам'ятка для батькiв
1. Придiляйте велику увагу повсякденному спiлкуванню з дитиною.
2. Стежте за власним мовленням.
3. Намагайтесь говорити спокiйно, доброзичливо.
4. Не зловживайте словами "повинен", "треба".
5. Говорiть дiтям "дякую", "вибач".
6. Давайте можливiсть дитинi не тiльки слухати, а й думати, висловлювати власнi судження, брати активну участь у спiлкуваннi.
7. Ненав'язливо поправляйте дитину, яка неправильно промовила слово чи побудувала фразу, причому краще зробити це пiд час розмови, щоб не переривати спiлкування.
8. Формуйте в дiтей навички ввiчливого спiлкування: вмiти вислуховувати спiврозмовника, з повагою ставитися до його думки.
РЕКОМЕНДАЦРЖРЗ ЩОДО ВИХОВАННЯ
1. Повiрте в неповторнiсть своii дитини, у те, що вона iдина, унiкальна i не i вашою точною копiiю. Тому не варто вимагати вiд неi реалiзацii заданоi вами життiвоi програми i досягнення поставленоi вами мети. Дайте iй право прожити власне життя.
2. Дозвольте бути собою, зi своiми вадами, вразливими мiсцями та чеснотами. Приймайте ii такою, якою вона i.
3. Пiдкреслюйте ii сильнi властивостi.
4. Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте iй зрозумiти, що любитимете ii за будь-яких обставин.
5. Не бiйтеся "залюбити" своi маля: саджайте його собi на колiна
6. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебiльшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
7. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволенiсть та бездогляднiсть.
8. Намагайтесь впливати на дитину проханням - це найефективнiший спосiб давати iй iнструкцii.
Уникайте помилок у вихованнi
1. Не перевищуйте владу у стосунках з дитиною. Батьки, якi виступають у ролi головноi дiйовоi особи, мають похмурий незадоволений вираз обличчя, втручаються в дитячi iгри, карають i вказують, що, як i коли робити.
2. Не будьте егоiстом, не покрикуйте на дитину при найменших вiдхиленнях вiд встановлених вами еталонiв ii поведiнки (дитина заважаi вам вiдпочивати).
3. Не будьте ледачими у вiдносинах з дитиною, що виявляiться в непослiдовностi у вимогах, у стилi виховання, в небажаннi вiдмовитися вiд своiх справ та захоплень.
4. Не будьте хвальковитими, не хизуйтеся будь-якими успiхами своii дитини. Не реагуйте гостро на успiхи iнших дiтей. Будьте скромними, вчiть скромностi свою дитину. Завжди враховуйте здiбностi i iнтереси дитини.
5. Не будьте надмiрно принциповими. Принциповiсть не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони так сказали, то так i маi бути, навiть якщо iх вимоги не завжди виправданi. У результатi такоi принциповостi батьки нерiдко вдаються до фiзичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюбленi iгри тощо [3].
ВисновкиОтже, в умовах сьогодення, за нестабiльностi сiмейноi системи i наявних проблемах у встановленнi доброзичливих взаiмовiдносин мiж дорослими iдiтьми, зростаi потреба в наданнi допомоги молодiй сiм'i. Тому пiдвищення педагогiчноi культури родини, консультування батькiв i дiтей, рiзноманiтнi форми i методи роботи з батьками покликанi покращити становище й озброiти батькiв необхiдними знаннями щодо ефективних способiв органiзацii гуманних взаiмин з нащадками, психокорекцii неадекватних вiдносин у сiм'i.
Батьки, по сутi, безпораднi перед дитячою хворобою, соцiально, педагогiчно i психiчно не пiдготовленi до дiяльностi в тiй ситуацii, у якiй опинилися, i потребують соцiально-психологiчноi пiдтримки, спецiальних педагогiчних знань. Вони мають усвiдомлювати свою вiдповiдальнiсть за долю дитини i розумiти, що iхнi витримка, мужнiсть, сприятливий сiмейний мiкроклiмат - значний потенцiал у розвитку дитини, формуваннi ii особистостi. Адже контакт з матiр'ю маi велике значення для розвитку характеру i гармонiйного формування дитини. Сiм'я створюi душевний комфорт, змiнюi нервовi переживання. Батькiвська терпимiсть, доброта, чуйнiсть, делiкатнiсть допоможуть дитинi знайти своi мiсце в життi.
На сучасному етапi розвитку нашого суспiльства, батьки, на жаль, мають недостатнiй обсяг знань з приводу формування адекватних вiдносин у сiм'i. Саме тому, цiii проблеми неодноразово торкалися у своiх дослiдженнях соцiальнi педагоги i психологи, що i було висвiтлено у вище поданому.
Список використаних джерел1. Алекiiнко Т.У. У чому сутнiсть гуманних взаiмин батькiв i дiтей? // Рiдна школа. - 2001. - №3.
2. Гурнiк Л. Вчимо батькiв мистецтву виховання // Дитячий садок, - 2004. - №39. - с.8
3. Грицюк Н. Дiти з порушеннями психофiзичного розвитку. Поради батькам. // Дефектолог. - 2008. - №12. - с.45-58.
4. Науковi здобутки студентiв i магiстрантiв - школi ХХРЖ ст.: Збiрник наукових праць студентiв i магiстрантiв психолого-педагогiчного факультету. - Випуск 4. - Полтава: ПДПУ, 2004. - 254с.
5. Науковий потенцiал студентськоi молодi ХХРЖ ст.: Збiрник наукових праць. - Полтава: ПДПУ, 2009. - Випуск 9. - Ч. РЖРЖ. - 200 с.
Вместе с этим смотрят:
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi
Альтернативные педагогические системы
Видеоматериалы как средство развития навыков говорения на уроках английского языка в 6-7 классах средней школы
Види та значення iгор