Париж, його iсторiя, культура та суспiльство
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ РЖ РЖсторiя мiста Парижа
1.1 Походження назви та заснування мiста Парижа
1.2 Париж тАУ столиця французьких королiв
1.3 Визначнi мiсця
РОЗДРЖЛ РЖРЖ Сучасний Париж та перспективи його розвитку
2.1 Сучасний Париж.
2.1.1 Архiтектура
2.1.2 Транспорт
2.1.3 Спорт
2.1.4 Освiта та наука
2.1.5 Зовнiшнi зв'язки
2.2 Перспективи розвитку Парижа
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ
ВСТУППариж тАФ столиця Францii
, адмiнiстративний центр регiону РЖль-де-Франс. Окремий департамент Францii. Розташований на рiчцi Сена
. Населення тАФ 2 211 297 осiб (2008), мiська агломерацiя - 10 млн.
Метою роботи i iсторичний розгляд мiста Парижа, його сучасний стан та прогнози на майбутнi.
Згiдно мети, було поставлено наступнi завдання:
- проаналiзувати iсторичний розвиток Парижу;
- дослiдити сучасний стан мiста;
- охарактеризувати культуру та суспiльство Парижу;
- проаналiзувати можливий подальший розвиток мiста Париж.
ОбтАЩiкт дослiдження тАУ мiсто Париж, його iсторiя, культура та суспiльство.
Предмет дослiдження тАУ розвиток Парижу.
Методи дослiдження :
1. Метод зiставлення при дослiдженнi рiзних поглядiв на сучасне i минуле Парижа.
2. Описовий метод для визначення сучасного стану мiста.
3. РЖсторико-соцiологiчний метод для простеження iсторii мiста Парижа.
Париж тАУ столиця свiтла та моди, мiсто смiливих проектiв та яскравих вражень. Вл..Свято, яке завжди з тобою..В», тАУ так нiжно про Париж згадував Хемiнгуей. Мiсто, яке побудоване на контрастах: широкi бульвари, якi перетинають вузькi вулички; величнi монументи, якi приховують убогi задвiрки; затишнi маленькi кафе, якi конкурують з респектабельними ресторанами. На блошиному ринку тут з однаковим успiхом торгують дорогим антикварiатом та дешевим китайським одягом. ВлПариж тАУ це все, що ти захочеш!В» тАУ сказав Фредерiк Шопен 150 рокiв назад, але цi слова актуальнi i сьогоднi.
Центр свiтовоi торгiвлi (автомобiлi, лiтаки, канцелярськi товари й туристичне спорядження); головний нацiональний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електронiка, одяг, косметика), фiнансово-банкiвська столиця; великий транспортний вузол (2 мiжнароднi аеропорти).
Штаб-квартири низки мiжнародних органiзацiй: ЮНЕСКО
, Органiзацiя економiчного спiвробiтництва та розвитку, Мiжнародне бюро мiр i ваги
, Мiжнародна торгова палата та iн.
Це мiсто живе уже багато столiть. Скiльки облич у тебе, Париже? Спокiйнi окраiни i метушливий центр; богемне життя Монматру та продажнi жiнки у Булонському лiсi; аристократичний Сiте та бруднi перевулки на периферii; розкiшнi дами у бутiках, та обiрванцi-клошари, якi лiниво потягуються пiсля сну на лавочках парку; величнi собори i палаци й ультрасучаснi будiвлi, якi являють собою зразки авангардноi архiтектури; чистi парки та розмальованi графiтi стiни кварталiв де живуть iноземцi. Це Париж. Мiсто в якому можна прожити все життя, але не пiзнати його до кiнця.
Отже, тема курсовоi роботи i актуальною.
РОЗДРЖЛ I РЖсторiя мiста Парижа
1.1 Походження назви та заснування мiста Парижа
Назва Париж походить вiд назви кельтського племенi паризiiв
, як i ще кiлька французьких топонiмiв. Етимологiя назви племенi достеменно не встановлена.
Мiсто було утворено в серединi III столiття до н. е. з кельтського поселення Лютецiя
племенi паризiiв на мiсцi сучасного острова Сiте
. Сучасна назва мiста походить вiд iменi цього племенi. Перша письмова згадка про Лютецiю зустрiчаiться в 6-iй книзi Юлiя Цезаря про Галльську вiйну
53 р до н. е. [13, с.12-14].
Коли в 52 роцi до н. е. римляни пiсля першоi невдалоi спроби вдруге спробували пiдiйти до мiста, парiзii пiдпалили Лютецiю й зруйнували мости. Римляни залишили iм острiв i побудували на лiвому березi Сени нове мiсто. Там вони звели терми
, форум i амфiтеатр
. У Римськiй iмперii мiсто не мало великого впливу.
Правлiння римлян
скiнчилося в 508 роцi з приходом франкiв. Вiдомий усьому свiту музей Лувр
збудовали за часiв Фiлiпа РЖРЖ. Але тодi Лувр був лише фортецею на захiднiй окраiнi Парижа. У 1190 роцi було збудовано мiський мур на правому березi Сени, а у 1210 тАФ на лiвому. Починаючи з XI столiття Париж тАФ один з центрiв iвропейськоi освiти, насамперед релiгiйноi [13, с.12-14].
1.2 Париж тАУ столиця французьких королiв
У iсторii найромантичнiшого мiста свiту тАУ Парижа тАУ багато парадоксiв. Французька столиця була заснована в тi часи, коли самоi Францii ще не було, а була Галiя. Проте мiсто було закладене не галами, а римлянами в 52 роцi до н.е.
З 987 року Париж тАУ столиця Франкськоi, а пiзнiше тАУ Французькоi держави. У мiстi збереглося 19 палацiв i замкiв, в яких в той або iнший перiод жили королi.
Першим французьким правителем, який проявив турботу про благоустрiй мiста, був Фiлiпп Август II, при якому розпочалося будiвництво головноi резиденцii династii Капетiнгов тАУ замку КонстАЩiржерi [13, с.12-14].
Це найстарiший з королiвських палацiв. У ньому була поставлена остання крапка в iсторii абсолютноi французькоi монархii: у КонстАЩiржерi стратили Марiю-Антуанету. Сьогоднi в будiвлi розташовуiться Мiнiстерство юстицii Францii.
Будiвництво Лувру теж заслуга Фiлiппа. Спочатку фортеця на правому березi Сени будувалась, як захисна споруда. Звiдси i назва: у перекладi iз староанглiйского тАЬлеовартАЭ означаi тАЬзмiцненнятАЭ.
Повернувшись з Хрестового походу, Фiлiпп перевiз сюди свою скарбницю. У Луврi i до цього часу зберiгаються головнi скарби Францii. Сьогоднi це найбагатший музей свiту. Вперше публiка побачила його експонати в 1793 роцi, ще в ту пору, коли Лувр був головною королiвською резиденцiiю. При словi тАЬЛувртАЭ багатьом уявляються розкiшнi покоi, в яких юна Маргарита Валуа приймала свого коханого герцога Гiза; потаiмнi коридори, по яких герцог Бекингем прокрадався до Анни Австрiйськоi; глибокi колодязi, в якi, за чутками, скидали кавалерiв, що не догодили своiм вiнценосним коханим [1, с.88].
Нiчого цього бiльше немаi. В нашi днi за розкiшним фасадом Лувру ховаiться звичайний, нехай i дуже багатий, музей. Сьогоднi стiни Лувру закритi сiрими панелями, таiмнi входи-виходи наглухо замурованi, а замiсть потаiмних сходiв з поверху на поверх вiдвiдувачiв перевозять зручнi ескалатори [1, с.89].
У Луврi i кафе, де можна передихнути i з новими силами вiдправитись на вивчення творiв мистецтв.
Схiдний фасад палацу побудував Людовiк XIV, який не жалiв нi сил, нi грошей на те, щоб зробити своi мiсто ще красивiшим. Епоха Короля тАУ Сонця стала Золотим столiттям французькоi архiтектури.
Одним з найграндiознiших проектiв стала Вандомська площа, покликана увiчнити вiйськовi перемоги Людовiка. Придворний архiтектор Жюль Ардуен-Мансар розбив прямокутну площу з однаковими палацами по периметру. Фасади були зведенi досить швидко, але потiм в казнi закiнчилися грошi.
Вандомськiй площi ми зобовтАЩязанi появi паперових грошей: щоб закiнчити будiвництво, шотландець Джон Лоу придумав новий спосiб розрахунку тАУ не золотом, не монетами, а паперовими купюрами.
Всi вважали його авантюристом, але коли вiн скупив всi землi на Вандомськоi площi i став продавати iх багатим людям, знайшлося багато охочих придбати землi в обмiн на нiкому не потрiбнi папiрцi. Будiвництво поновилося, район увiйшов до моди, як, втiм, i розплата паперовими купюрами.
1.3 Визначнi мiсця
У Парижi розташована величезна кiлькiсть визначних пам'яток, до яких вiдносяться не тiльки архiтектурнi споруди, але також i вулицi, мости i майдани.
Три найвiдомiшi паризькi пам'ятки тАФ це стародавнiй Собор паризькоi Богоматерi
, побудований на островi Сiте ще в XII столiттi, Ейфелева вежа
i Трiумфальна арка тАФ конструкцii XIX столiття. Ажурна металева башта, побудована за проектом iнженера Ейфеля
, замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвiтню виставку 1889 року. Але вона не тiльки пережила саме цей захiд, але i стала вiдтодi справжнiм символом мiста. На пiвночi i на пiвднi вiд неi над лiнiiю горизонту пiдносяться базiлiка Сакре-Кер
, побудована на вершинi пагорба Монмартр, i самотня Вежа Монпарнас
, що особливо вирiзняiться на тлi району невисокоi забудови [2, с.103-104].
РЖсторична вiсь пам'ятникiв архiтектури перетинаi мiсто з центру на захiд. Починаючись вiд всесвiтньо вiдомого музею Лувр, вона продовжуiться через сад Тюiльрi
, проспект РДлiсейськi поля до самоi Трiумфальноi арки
в центрi площi Шарля де Голля. У 1960-х роках на продовженнi лiнii був побудований квартал Дефанс, центром якого стала Велика арка Дефанс
.
У самому центрi iсторичноi частини розташований Будинок iнвалiдiв, в якому мiститься вiйськовий музей, тут же покояться останки Наполеона Бонапарта
. Тут розташована i церква Пантеон, де знайшли вiчний спокiй найвiдомiшi дiячi Францii. Колишнiй королiвський палац Консьiржерi
став на час Великоi французькоi революцii в'язницею для поваленоi королеви, звiдки вона була згодом конвоiрована для публiчноi страти. Ще одне нагадування про палаючi боi за свободу французького народу тАФ статуя Свободи, встановленi на Лебединому островi. Велику копiю цiii статуi було подаровано Сполученим Штатам Америки
в 1886 роцi, й вiдтодi зустрiчаi
мандрiвникiв в порту Нью-Йорка [2, с.103-104].
У iсторичному центрi мiста, на островi Сiте
, знаходяться двi найзнаменитiшi церкви Францii: Собор Паризькоi Богоматерi i Свята капела.
Архiтектурнi напрями XX столiття залишили мiсту такi пам'ятники як Культурний центр iменi Жоржа Помпiду, в якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будiвля опери на площi Бастiлii, торговий центр Ле-Аль, побудований на мiсцi ВлЧрева ПарижаВ», а також район Ла Дефанс
, що i архiтектурним комплексом з хмарочосiв i споруд з авангардними формами.
Неабиякий iнтерес становить парковий ансамбль науково-промислового мiстечка, в якому розташований великий музей науки i технiки.
Пам'ятки культури та архiтектури:
кафедральний собор Паризькоi Богоматерi (Notre Dame de Paris, Нотр-Дам де Парi, XIIтАФXIII ст.);
каплиця Сент-Шапель (La Sainte Chapelle) (XIII ст.);
Пантеон
(Le Panthéon) (XVIII ст.);
Трiумфальна арка (Париж) (L'Arc de Triomphe) (XIX ст.);
Опера (L'Opéra) (XIX ст.);
Ейфелева вежа
(La Tour Eiffel) (XIX ст.);
Базилiка Сакре-Кер (Le Sacré-Cœur) (кiнець XIX тАФ початок XX ст.);
будинок ЮНЕСКО (UNESCO) (XX ст.);
Центр Жоржа Помпiду (Le Centre George Pompidou) (XX ст.);
Велика арка Дефанс
(La Grande Arche) (XX ст.) [2, с.103-104].
Отже, можна зробити такий висновок, що мiсто Париж ще з його заснування мало великi перспективи для развитку. Проаналiзувавши iсторiю Парижа, можна сказати, що вона дiйсно цiкава, дивовижна i захоплююча. Париж був заснований ще в серединi РЖРЖРЖ столiття до н. е. племтАЩям кельтських галлiв. Сходження на трон Фiлiпа II Августа, який правив з 1180 по 1223 рр., i початком одного з найпрекраснiших перiодiв в iсторii Парижа. Починаючи вже з XI столiття Париж тАФ один з центрiв iвропейськоi освiти.
Кожний правитель цього мiста доклав багато сил i енергii для його процвiтання i благоустрою, завдяки ним Париж i зараз таким, яким ми його знаiмо.
РОЗДРЖЛ II. СУЧАСНИЙ ПАРИЖ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ
2.1 Сучасний Париж
За часiв Людовiка XIV королiвська резиденцiя переiхала в Версаль
, проте Париж як i ранiше залишався полiтичним центром Францii, завдяки зростаючому населенню та провiднiй ролi Парижа в економiцi краiни.
У 1844 довкола мiста будуiться третя крiпосна стiна, на мiсцi сьогоднiшньоi кiльцевоi дороги довкола мiста. У найближчих околицях мiста були зведенi змiцнення довжиною 39 км. з 16 фортами, на той час це було найбiльшою захисною спорудою в свiтi [3, с.63-65].
Пiсля занепаду Другоi iмперii
та зайняття Парижа нiмецькими вiйськами, Паризька комуна, що складалась iз робiтникiв, ремiсникiв та дрiбних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республiки.
У 90-i роки XIX
столiття i перше десятилiття XX столiття, вiдомi також як ВлПрекрасна епохаВ»
, Францiя переживала небувалий пiдйом i економiчний розвиток. У роки Другоi свiтовоi вiйни мiсто було зайняте нiмецьким вермахтом
, окупацiя продовжилася до кiнця серпня 1944.
Сьогоднiшнiй Париж подiляiться на 20 адмiнiстративних округiв, нумерацiя яких йде вiд центру по спiралi за годинниковою стрiлкою. Номер округу i водночас останнiми двома цифрами поштового iндексу
Парижа (Наприклад, XIV округ маi iндекс 75014) [3, с.63-65].
Мiсто славиться своiми парками й садами, якi окрiм рекреацiйноi функцii несуть в собi iсторичну та культурну сутнiсть парижан. РД серед них два найстаршi сади в самому центрi Парижа, сад Тюiльрi i сад Люксембургу
. Сад Тюiльрi був створений у XVI столiттi, на правому березi рiчки Сена поблизу Лувру, це був палацовий сад однойменного палацу, що не проiснував до сучасних часiв. Люксембурзький сад, на лiвому березi рiчки, в минулому належав приватному замку, i був побудований для Марii Медичi в 1625 роцi. Також вiдомий Ботанiчний сад
, закладений в тiж часи, i створений Гi де ля Броссе, лiкарем
Людовика XIII, для вирощування лiкарськоi рослини
, згодом набув статусу першого громадського саду в Парижi.
Другим перiодом розвитку паризьких садiв, якi саме й довели до поточного виду тАФ були часи iмператорськi. В тi часи, створення зелених просторiв i важливим аспектом полiтики аерацii мiстоупорядникiв, оскiльки швидкими темпами зростало населенням Парижу. Пiд керiвництвом iнженера Жана-Шарля Альфана
(Jean-Charles Alphand) i художника-пейзажиста
Жана-П'iра Барiллет-Дешампс (Jean-Pierre Barillet-Deschamps) було створено новi садовi комплекси тАФ Булонський лiс
i Буа де Венсен, що розмiщувалися в передмiстi Парижа, (вiдповiдно розташованi на крайньому заходi та крайньому сходi тогочасного Парижу, вони тепер являються зеленою зоною самого мiста). Також, цим iнженером Наполеона РЖРЖРЖ
, у нових районах мiста, були розробленi парки: Монсо (ранiше вiдомий як ВлФолi де ШартрiВ»), Монтсорiс
(Montsouris), Буттес-Шамонт (Buttes-Chaumont). В послiдуючих роках садово-паркове мистецтво та iх кiлькiсть в мiстi неухильно зростали [3, с.63-65].
Парк Еспланди РЖнвалiлiв(1814) Сад Пре Катлан(1850) Сад дю Ранела(1860) Сад дтАЩАкклiматасьйон(1860) Сад Авеню Фош(1864) Парк на Марсовому полi(1867) Парк Бютт-Шомон(1869) Парк Монтсурi(1878) Парк Монсо(1878) Парк Багатель(1904) Сад Природи(1936) | Парк Келлерман(1937) Сад Тiно-Россi(1946) Сад Шекспiра(1953) Сад де лтАЩАрсеналь(1963) Парк Флораль(1968) Сад теплиць Отей(1968) Сад Променад тАУ лiнiя Бастiлii(1969) Парк Сент-Перiн(1977) Сад Вiльмен(1977) Сад Катрiн-Лабурже(1977) Сад Ле Аль(1980) Парк Бютт-дю-Шапо-Руж(1937) | Сад Трокадеро(1980) Парк Жорж Брассенс(1984) Парк Берсi(1984) Сад Королiвського Палацу(1986) Парк ла-Вiллетт(1987) Парк Бельвiль(1988) Сад Музею Карнавале(1989) Парк Шуазi(1990) Зоосад(1990) Сад Тюiльрi(1990) Сад Атлантiк(1990) Парк Андре Сiтроен(1992) |
Вместе с этим смотрят:
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
РЖсторiя сiл (Грабовець, Бiлоскiрка, Козiвка)
Аптские обстановки осадконакопления на северо-западе воронежской антеклизы (территория листа N-37-XXXI)
Бiблiяграфiчнае абслугоСЮванне па краязнаСЮству
Гiсторыя этнаграфii Беларусi