Авторитет батькiв та iх вплив на формування особистостi дитини

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Сумський державний педагогiчний унiверситет

iм. А. С. Макаренка

Курсова робота

на тему

ВлАвторитет батькiв та iх роль у формуваннi особистостi дитиниВ»

Суми 2009

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. СiмтАЩя як соцiальний iнститут суспiльного розвитку

1.1. Поняття про сiм'ю як один з факторiв розвитку особистостi

1.2. Типи сiмей за стилем виховання

РОЗДРЖЛ 2.Шляхи i засоби пiдвищення психолого-педагогiчноi культури батькiв

2.1. Вимоги до батькiв у процесi виховання дитини

2.2. Педагогiчнi знання батькiв тАУ запорука успiшного виховання

ВИСНОВКИ

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Провiдну роль у формуваннi особистостi вiдiграi соцiальний фактор,оскiльки особистiсть i мiрою соцiального розвитку людини. Суттiве мiсце у формуваннi особистостi,особливо у дитячому вiцi,посiдаi сiмтАЩя. В сiм'i вiдбуваiться первинна соцiалiзацiя дитини,усвiдомлення того,що добре i що погано,формування морального фундаменту,життiвих настанов i цiннiсних орiiнтацiй,визначення кола iнтересiв,життiвих перспектив тощо. Але сучасна украiнська сiм'я переживаi не кращi часи. На ii функцiях негативно позначаються такi негаразди,як зубожiння населення, житловi проблеми, деградацiя системи традицiйних виховних цiнностей,безробiття тощо. Наша держава виявляi всебiчне пiклування про добробут сiм'i, моральне здоров'я. У сiм'i зростають майбутнi громадяни нашого соцiалiстичного суспiльства. Вiдповiдальнiсть за те, якими вони будуть, за iх моральний та фiзичний гарт несуть дорослi, насамперед найближчi тАФ матiр i батько.

Метою курсовоi роботи i всебiчне вивчення сiм'i як соцiально значущого iнституту в системi виховання дiтей, обТСрунтування ролi батькiв у формуваннi та розвитку особистостi.

Для досягнення мети необхiдно виконати наступнi завдання:

1.Дослiдити мiсце сiм'i в соцiальнiй структурi суспiльства.

2.Визначити головнi типи сiмей за стилем виховання.

3.На основi знань про фактори розвитку особистостi обТСрунтувати соцiальну значущiсть батькiв у навчально-виховному процесi.

4.Визначити сукупнiсть вимог до батькiв.

5.Пояснити механiзм роботи класного керiвника та батькiв.

ОбтАЩiктом дослiдження i формування особистостi дитини у всiх його проявах.

Предметом вивчення i авторитет батькiв як один iз провiдних соцiальних факторiв, що впливають на розвиток особистостi дитини

РОЗДРЖЛ 1. СiмтАЩя як соцiальний iнститут суспiльного розвитку

1.1. Поняття про сiм'ю як один iз факторiв розвитку особистостi

Особлива роль належить сiм'i на початку життiвого шляху дитини. У стосунках мiж батьками i дiтьми конкретизуються, набувають цiлком предметних форм моральнi принципи i норми нашого життя, формуються уявлення дитини про навколишнiй свiт та людськi взаiмини. Родина залучаi ii до iснуючих у суспiльствi соцiальних цiнностей i вiдносин. Сiм'я маi величезний дiапазон суто родинних можливостей i засобiв виховання та розвитку дитини. Саме у сiм'i, формуються основи характеру людини, ii ставлення до працi, моральних, iдейних i культурних цiнностей. Справжнi виховання дiтей тАФ це передусiм духовна творчiсть батькiв, творення радостi й добра, цiкавого, змiстовного життя для дитини i себе, формування та розвиток особистостi дитини, а водночас вихователiв. Виховання дiтей у сiм'i передбачаi постiйне й активне спiлкування iх з батьками. Найближчих i найулюбленiших людей тАФ батька i матiр, дитина вважаi найсправедливiшими i найкращими. ВлХочу бути, як мати, як батькоВ» тАФ звична дитяча фраза. Дитина росте, розширюються межi ii спiлкування, вона зустрiчаi iнших людей, яких може iдеалiзувати, але образи батька i матерi впливають на неi протягом усього життя, iх приклад завжди перед очима дiтей. Готовнiсть батькiв вiдгукнутися на чужу бiду, iх привiтнiсть та стiйкiсть у боротьбi з труднощами i життiвими незгодами глибоко западають у душу дитини. Природнi доброта, справедливiсть матерi стають часткою особистого досвiду дiтей, так само як батькова суворiсть, вимогливiсть. РЖнколи батько може бути i скупим на ласку, похвалу. Та для сина чи дочки вiн тАФ уособлення розумностi, врiвноваженостi, сили, впевненостi у собi. Саме в батька вчиться син смiливостi, витримки, вiрностi в дружбi, людськiй i чоловiчiй гiдностi. Дитинi потрiбнi i материнська ласка, i батькiвська вимогливiсть. Чим бiльше у батькiв i дiтей спiльних справ, захоплень, тим ширший, глибший вплив дорослих, тим бiльшоi ваги набираi iх приклад. Дiти уважно придивляються до всього навколо. Коли дитина помiчаi, якою повагою користуються батьки, iй так само хочеться заслужити у майбутньому повагу людей. Першi уявлення про честь, обов'язок дитина одержуi не стiльки з батькiвських слiв, скiльки зi спостережень за iх вчинками. Тому поведiнка батькiв, iх свiдомiсть i вiдповiдальнiсть, моральнiсть справ i вчинкiвтАФ головний фактор успiшного виховання дiтей. Дитина незалежно вiд того, мала вона ще чи дорослiша, постiйно потребуi батькiвськоi любовi. В. О. Сухомлинський писав, що у дiтей своi уявлення про добро i зло, про людську гiднiсть, своi критерii краси. РЖ дуже важливо, щоб дитина не дивилася на батька i матiр як на випадкових, стороннiх людей, що намагаються проникнути до ii внутрiшнього свiту. Поспiшнiсть, небажання вислухати i зрозумiти те, що вiдбуваiться у складному свiтi дитини, самовдоволена певнiсть у непогрiшимостi власного життiвого досвiду тАФ ось що насамперед створюi психологiчний бар'iр мiж батьками i дiтьми. Щоденно спостерiгаючи за своiю дитиною, батьки нiбито знають ii значно бiльше, нiж iншi. Та змiни, що з роками вiдбуваються у дитинi, часто бувають занадто швидкими для батькiвських очей. Дитина росте, змiнюiться, а люблячi батьки нерiдко бачать ii все ще колишньою. Якi великi такт i вмiння необхiднi, щоб вiдшукати правильний пiдхiд до дитини у кожний вiковий перiод ii життя: дитинство, отроцтво, юнiсть. Дитина вiдчував, чи стоiть за батькiвськими вимогами прагнення одержати перемогу в боротьбi за владу над нею, чи така вимогливiсть породжена справжнiм пiклуванням про ii гiдну поведiнку. Зрозумiло, що чим бiльше поважають людину, тим бiльше вимог до неi ставлять. Але не варто забувати, що позитивнi якостi виховуi тiльки вимогливiсть, яка ТСрунтуiться на добротi.

Сiмейне виховання дiтей i спiльною справою батькiв. Але, безумовно, iснуi певна вiдмiннiсть у характерi батькiвського та материнського впливу на дитину. Роль батька i матерi в сiм'i визначаiться передусiм особистiстю кожного з них. Родинний досвiд свiдчить, що авторитет батькiв, любов до них дiтей, як правило, нероздiльнi. Що ж до розмежування виховних функцiй мiж матiр'ю i батьком, то тут домiнуi не стiльки стать, скiльки особа вихователя. РЖнша справа, що особистий приклад батькiв, як провiдний фактор сiмейного виховання, легше засвоюiться i швидше прищеплюiться у межах однiii статi. Для хлопчакiв тАФ взiрець поведiнки найчастiше батько, для дiвчаток тАФ матiр. Разом з тим батько з матiр'ю доповнюють одне одного у вихованнi дiтей. Але iх виховна дiяльнiсть, iдина за цiлями, завданнями i змiстом, вiдрiзняiться формами i методами впливу. Важливо також враховувати, ще для дитини мати i батько мають водночас бути: джерелом емоцiйного тепла i пiдтримки, без яких дитина вiдчуваi себе беззахисною i безпомiчною; владою, директивною iнстанцiiю, розпорядниками благ, покарань i заохочень; взiрцем для наслiдування, уособленням мудростi i особистих людських якостей; старшими друзями i порадниками, яким усе можна довiрити . Однак спiввiдношення перелiчених функцiй, значення кожноi з них для дитини з вiком змiнюються. Так, скажiмо, емоцiйна прихильнiсть дитини (звичайно бiльша до матерi, нiж до батька) в мiру зростання самостiйностi, особливо у перехiдний вiк, починаi обтяжувати дитину. Погано, коли iй не вистачаi любовi батькiв. Але й надмiрнiсть емоцiйного тепла може негативно позначитися i на хлопчиках, i на дiвчатках. Вона заважаi формуванню у дiтей внутрiшньоi автономii, не стимулюi формування готовностi перейти до самостiйного життя. Найсприятливiшi взаiмини з батьками у дитини складаються тодi, коли вони здатнi цiнувати i ii слухнянiсть, i незалежнiсть, прислухатися до ii думки. Це, безумовно, сприяi вихованню самостiйностi, iнiцiативи, вiдповiдальностi юних громадян. На думку вчених, iснуi декiлька механiзмiв сiмейноi соцiалiзацii, за допомогою яких батьки впливають на дiтей. По-перше, заохочуючи певну поведiнку дитини i караючи ii за порушення встановлених правил, батьки тим самим прищеплюють дiтям вiдповiдну систему норм, додержання яких зрештою стаi внутрiшньою потребою. По-друге, наслiдуючи батькiв, орiiнтуючись на iх приклад, дитина намагаiться у всьому бути подiбною до них. РЖ по-третi, знаючи внутрiшнiй свiт дитини, проблеми, що ii хвилюють, батьки можуть i повиннi допомагати формуванню ii самовiдданостi, вмiнню вiрно розумiти навколишнiй свiт i контактувати з ним.

Не завжди так гладко здiйснюiться взаiмодiя дитини з батьками. Життя вносить корективи у стиль iх взаiмин. Взяти хоча б такий приклад: батьки вмiло ведуть домашнi господарство, але дитина не маi навикiв щодо цього, оскiльки ii не залучали до такоi дiяльностi. Або навпаки тАФ батько не маi змоги займатися домашнiми справами (ремонтом побутовоi технiки в домi тощо), i це бере на себе син. Отже, хоча конкретнi риси особи дитини не обов'язково продовжують батькiвськi, та залежнiсть тут, безумовно, iснуi. Перед батьками постаi проблема, як, з одного боку, зберегти те цiнне в моральному вихованнi дiтей, що притаманне традицiям родинного життя, а з другого тАФ пiдвищити авторитет i роль сiм'i у регулюваннi взаiмин з дiтьми.

РЖстотно впливаi на ефективнiсть виховного процесу те, наскiльки i як враховуються вiковi особливостi дiтей. Вже безпосереднi емпiричне спостереження свiдчить про надзвичайно складне iство дитини, про Влтендiтнiсть, тонкощi, вразливiсть, нiжнiсть дитячого серцяВ» i разом з тим про його Влтвердiсть, мужнiсть, стiйкiсть, здатнiсть вибирати свою власну позицiю, власну точку зоруВ».

Чи не найбiльшi труднощi батьки, педагоги i психологи вбачають у вихованнi дiтей пiдлiткового вiкутАФ 12тАФ13 рокiв. У цей перiод вiдбуваiться активне фiзичне зростання дитини, завершуiться процес статевого дозрiвання, що природно накладаi вiдбиток на ii психiку i психологiю. Вважаючи себе вже досить дорослим, пiдлiток орiiнтуiться на норми поведiнки дорослих, хоча ще не володii нi соцiальною, нi моральною, нi психофiзiологiчною зрiлiстю. Звiдси тАФ конфлiкти у взаiминах, нервознiсть, часом смуток i розчарування. Причому пiдмiна дiйсноi зрiлостi iлюзорною ВлдорослiстюВ» дiстаi iнодi вияв у спробах вживати ВлмiцнiВ» напоi, палити цигарки i т. п. По-рiзному можна визначати специфiку дитячого та пiдлiткового вiку, але безсумнiвно, що чимало рис особи дитини яскраво випиляються саме у дитинствi й отроцтвi. Тому найбiльша помилка, якоi можуть припуститися батьки,тАФ це ставитися до пiдлiтка як до Влнедорозвиненого дорослогоВ». РЖ замiсть того щоб виявляти свою повагу до його особистостi, його проблем тАФ протиставляти власну ВлмудрiстьВ» його ВлнедосвiдченостiВ». Природно, що вимогливiсть i апеляцiя до авторитету необхiднi у поiднаннi з глибоким розумiнням душевних якостей, здiбностей та можливостей дитини. А разом з тим винятково важлива iднiсть мiж настановами вихователiв i iх власними вчинками. Помилки у вихованнi дiтей звичайно породжуються не небажанням батькiв бачити свою дитину хорошою людиною, а здебiльшого iх неспроможнiстю забезпечити дiтям умови для нормального розвитку. Вiдомо, наприклад, якi згубнi наслiдки викликаi у дiтей пияцтво батькiв. Воно калiчить не тiльки морально, а й фiзично. Значна частина дiтей у батькiв, що зловживають алкоголем, народжуiться з ознаками олiгофренii (розумовоi патологii). Та й взагалi про яке виховання може бути мова у таких сiм'ях? Нормальний розвиток дитини, ii моральне здоров'я можливi лише за умови, що дитина впевнена: я комусь дуже, дуже потрiбна. Я для когось надзвичайно дорога. Хтось бачить у менi сенс свого життя. Але i я когось дуже цiную, без когось я не можу жити. Можливо, це переконання не виступаi у виглядi чiткоi думки, але воно наповнюi всю людську iстоту дитини переживанням радостi повноти життя. РЖ цiлком закономiрно, що всi такi переживання впливають на формування почуття обов'язку, вiдповiдальностi людини перед людиною. З вiком моральний розвиток дитини детермiнуiться дедалi ширшим колом соцiальних факторiв i, передусiм, безпосереднiм соцiальним оточенням, в якому разом з родиною iстотну роль починають вiдiгравати школа, друзi, однолiтки. Так, за даними дослiдження, проведеного в рядi московських шкiл, на запитання: ВлХто користуiться у тебе бiльшим авторитетом?В», ВлЗ ким ти радишся?В», ВлЧия думка для тебе найважливiша?В» матiр назвали 75%, батька тАФ 40%, товаришiв тАФ 33 % i вчителiв тАФ 18 %.Якщо колись у сiм'i панував усталений розподiл обов'язкiв i ролей мiж членами.

В Украiнi-12 % неповних сiмей (найчастiше це матiр i дитина),в яких виховуiться пiвтора мiльйона дiтей. Коефiцiiнт розлучень досить великий-у середньому 3,7%(4,6%-у мiстах,1,9%- у селах). Зменшуiться народжуванiсть: якщо 1993 року кiлькiсть народжених на 1000 жителiв становила в середньому 10,7,то 1997-го- лише 8,7,а 2000 року - 7,8.

Також збiльшуiться мережа iнтернат них закладiв. На 2000 рiк iх налiчувалось 668 з контингентом 144 тисячi учнiв, серед них 21,6 тисячi дiтей-сирiт,позбавлених батькiвського пiклування. Все це призводить до кризи сiмейного виховання та вiдхилень у соцiалiзацii молодi.

1.2. Типи сiмей за стилем виховання

Соцiологи, дослiджуючи проблеми сучасних сiмейних вiдносин, виявили наявнiсть у нас чотирьох основних типiв сiмей.

Перший тип характеризуiться перевагою авторитарних вiдносин i вiдповiдним розподiлом сiмейно-побутових ролей у родинi. РЖнакше кажучи, контрольнi й керiвнi функцii тут закрiпленi за чоловiком, а роль жiнки зводиться в основному до обслуговування та органiзацii споживання. У другому типi сiмей iснують певнi суперечностi мiж старими нормами i iх дiiю у наш час. Структура родинних ролей жiнки включаi керiвництво виховним процесом. Отже, традицiйнi обов'язки жiнок поiднуються з новими i тим самим посилюють ii завантаженiсть. Для третього типу сiмей властивi новi норми рiвностi при збереженнi авторитарних у своiй основi вiдносин. РЖ якщо у вихованнi дiтей, iнших повсякденних справах думка чоловiка переважаi, то здебiльшого лише в силу традицiй. Увесь же тягар побутових обов'язкiв лягаi на плечi жiнки. Чоловiк у повсякденних господарських справах, як правило, участi не бере. Нарештi, у четвертому типi тАФ спостерiгаiться найповнiша вiдповiднiсть мiж сучасними сiмейними нормами i iх реальним втiленням у життi подружжя .

РОЗДРЖЛ 2. Шляхи i засоби пiдвищення психолого-педагогiчноi культури батькiв

2.1. Вимоги до батькiв у процесi виховання дитини

Дитина надзвичайно чутливо реагуi на всi змiни в сiмейних ролях дорослих. Сучасна жiнка маi освiту i знання, достатнi, щоб розiбратися у найскладнiших життiвих питаннях. Вона здатна зрозумiти запити дитини, а водночас i бiльш чуйна. Не дивно, що матiр стаi бiльшим авторитетом для дiтей, нiж батько. Так утверджуються новi вiдносини у сiм'i. До того ж соцiологами встановлено, що вiдношення Влмати тАФ дитинаВ» складаiться в середньому сприятливiше, нiж вiдношення Влбатько тАФ дитинаВ». Зрозумiло, що всi позитивнi якостi жiнки-матерi аж нiяк не применшують ролi чоловiка у вихованнi дiтей. Адже справжнi материнство i батькiвство тАФ насамперед праця душi. А отже, активну участь у вихованнi дiтей мають брати i батьки, i мати. Однак нинi не у кожнiй сiм'i рацiонально розподiляються мiж батьками не лише господарськi клопоти, а й виховнi функцii. Сiм'я подаi максимум психологiчного комфорту i дорослим, i дiтям лише тодi, коли стосунки мiж ii членами ТСрунтуються на взаiмоповазi, приязнi, довiр'i, на спiльних iнтересах. Чим бiльше хтось з батькiв займаiться дiтьми, тим бiльшим користуiться у них авторитетом. Дитина вiдчуваi себе одинокою не тiльки тодi, коли батьки мало придiляють iй уваги, а й тодi, коли нiяк не можуть скластися добрi вiдносини мiж нею i батьками, не iснуi взаiмноi поваги у родинi. Якщо вiдсутнiй психологiчний контакт, навряд чи дитина прислухаiться до батькiвськоi думки, вона для неi не авторитетна.

Нерiдко можна спостерiгати, як дитина щось жваво розповiдаi батьковi чи матерi, а у вiдповiдь чуi одноманiтне ВлтакВ», ВлпiВ», ВлзачекайВ». Якщо це повторюiться раз у раз, то ставши дорослiшою, дитина вже не схоче дiлитися з батьками своiми радощами чи печалями. Кожен шукаi у сiмейному оточеннi того, хто здатен подiлити з ним захоплення, уподобання, найпотаiмнiшi бажання. У дитини ж така потреба особливо гостра. Щира любов, спiльнi переживання невидимими нитками прив'язують дитину до сiм'i. Вони мiцнi доти, доки сiм'я здатна допомогти iй у розв'язаннi проблем, конфлiктiв, що можуть виникати, доки вона вiрить в авторитет своiх рiдних. Сiм'я не тiльки опора для дитини, вона здатна спонукати або стримувати ii. Дiти потребують поваги. Та чи не ще бiльша в них потреба поважати своiх батькiв, пишатися ними. З часом дитина може дивитися па батькiв як найсуворiший суддя. Все для неi маi значення: привiтнiсть i лагiднiсть, успiх на роботi й ерудицiя, вмiння поводити себе, вправнi руки. Дитина хоче пишатися своiми батьками i вiдшукуi в них найкраще. Але як нерiдко батько чи мати вiд перевтоми або вiд душевних лiнощiв можуть дратуватися через дрiбницi, скаржитися на працю, на життя, не думаючи про враження, яке справляють на дiтей. Власне, не часто можна зустрiти батькiв, якi б свiдомо хотiли подобатися своiм дiтям. А без цього, вважав Макаренко, нiякий виховний вплив не можливий. Не будемо лiнуватися зайвий раз щось почитати дiтям, кудись пiти разом з ними, зробити iм радiсний сюрприз. РЖ винятково важливо постiйно контролювати себе, безупинно працювати над собою, щоб бути справжнiми вихователями для своiх дiтей.

У сiм'i людина поводить себе бiльш вiльно, нiж серед стороннiх, виявляючи те, що становить ii натуру. Нерiдко батьки забувають, якими самi були в дитячому чи пiдлiтковому вiцi, коли в них, скажiмо, виявлялися риси характеру, Що нинi iх обурюють. Буваi, що дорослi хочуть уберегти своiх дiтей вiд усiх труднощiв i незгод, яких самi зазнали у дитинствi. А буваi тАФ дорослi негативно ставляться до того, що дiти перевершують iх у знаннях, бiльш легко ставляться до життя. Можливо, для батькiв дитина завжди i фокусом iх бажань, надiй, розчарувань. Дитина росте, дедалi ширшим стаi коло ii справ, iнтересiв, захоплень,спiлкування. А чи завжди батьки помiчають усе це. Тi, що дiйсно знають свою дитину, нiколи не вважатимуть бажане за дiйсне, вчасно помiтять змiни в ii поведiнцi i своiчасно на них прореагують. Тому передумова успiху виховних зусиль батька i матерi тАФ насамперед добре знання своiх дiтей. Стосуiться це, зокрема, такого важливого аспекту розвитку дитини, як самоствердження.

Самоствердження i природною потребою людини, особливо в юностi, а можливих форм його реалiзацii у пiдлiтка, на жаль, не так вже й багато. До того ж батьки, не завжди достатньо педагогiчно освiченi, здатнi навiть пригнiчувати природне прагнення пiдлiтка до самовияву. У вiдповiдь на знак протесту пiдлiток iнколи робить вчинки, якi суперечать суспiльним моральним нормам. Для батькiв тут дуже важливе почуття мiри, щоб не зловживати анi заборонами, анi вседозволенiстю.

Дiти, що дорослiшають, потребують глибокого спiлкування з батьками, але воно не повинно перетворюватися на посилене пiклування батькiв. Порушення моральноi рiвностi в сiм'i може спонукати пiдлiтка до позасiмейного спiлкування, до прагнення панувати над дорослими.

Сiм'я тАФ колектив, природно, у нiй з'являiться лiдер. Ним можуть стати не тiльки батько чи мати. Так, роль органiзатора сiмейного дозвiлля здатна взяти на себе i дитина. Це збагатить ii органiзацiйним досвiдом, зробить цiкавiшим, рiзноманiтнiшим повсякденне життя. Необхiдно створювати дiтям можливiсть для прояву iнiцiативи. Нерiдко вiд батькiв можна чути: ВлЯкщо буде потрiбно, моя дитина все зможе зробитиВ». Але ж коли буде потрiбно? Чому дитина не шукаi такоi нагоди сьогоднi? Та й батьки здебiльшого не поспiшають сказати дiтям ВлтребаВ», багато що роблять самi, навiть те, що мало б становити обов'язки дитини. РЖ ще один iстотний нюанс. Замiсть того Щоб спрямувати дитину на будь-яку захоплюючу дитячу дiяльнiсть, батькiвська увага зосереджуiться лише на запобiганнi збочень: Влне палиВ», Влне роби того, iншогоВ», тобто самi Влне, не, неВ». Прагнучи уникнути небажаних наслiдкiв, батькам варто пам'ятати, що саме середовище, де пiдлiток вiдчуватиме самостiйнiсть Мабуть, жоден батько чи мати не побажають зла своiй дитинi. Вважаючи себе несправедливо недооцiненою, доросла дитина живе в iлюзiях про здiйснення великих iдей, здобуття визнання. Але про довгий, важкий шлях до цiii мети пiдлiток думати не бажаi. А коли мiж уявним, найчастiше прищепленим близькими з самих добрих намiрiв, i дiйсним виникаi розрив, наступаi духовна криза. Значною мiрою вiдповiдальнiсть за нереальнiсть мрiй дитини i зумовленi ними вчинки лежить на дорослих, якi позбавляють дiтей права на власне рiшення. Батькам варто критичнiше ставитися до власних дiй i вчинкiв, якщо вони бажають дiтям справжнього, а не химерного добра.

Власне, якщо розiбратися, то i юнацька пристрасть до речей, iнших зовнiшнiх атрибутiв не виникаi сама по собi. На жаль, надмiрне захоплення речами нерiдко i хворобою дорослих, а вiд них вона переходить до дiтей. Взагалi у кiнцевому пiдсумку справа не в тому, чи купили дитинi джинси або модну куртку, а в тому, чи знаi вона цiну речам, чи навчилася цiнувати створене людськими руками. Батьки мають вчасно помiтити: де тi ж джинси i куртка тАФ просто зручнi, приiмнi i кориснi речi, а де стають. Найбiльшою цiннiстюВ» для дитини. Тому крiзь i завжди потрiбно пояснювати i доводити, що речi не можуть бути сенсом життя, хоча без них i не обiйтися, хоча вони й потрiбнi, але вони тАФ тiльки речi. Недарма народна мудрiсть говорить: Влза одежею вiтають, за розумом проводжаютьВ».Ставлення до себе у сiм'i дитина сприймаi як належне, вважаючи, що претендувати все найкраще тАФ ii право. ВлЗнаючиВ» i моi права, вона нерiдко вважаi себе вiльною вiд обов'язкiв.

Батьки нерiдко скаржаться, що у сучасних мешканнях нелегко знайти для дитини вiдповiдну трудову справу. Але ж для батькiв справи знаходяться, i забирають вони чимало-таки часу. Схоже, що головна причина ВлусуненняВ» дiтей вiд домашньоi працi полягаi у невмiннi дорослих органiзувати ii. РЖснуi афоризм: Влне вмiiш органiзувати тАФ роби самВ». А треба пiдкреслити, що домашня праця морально пiдвищуi дитину, коли вона виконуi ii добровiльно, як частину загальносiмейних турбот.

Така спiвучасть не тiльки сприяi здоровому морально-психологiчному мiкроклiмату в сiм'i. Звичка до працi тАФ це не що iнше, як працелюбнiсть, яка формуiться щоденною, обов'язковою й органiзованою працею. Тим самим пiдлiток готуiться до майбутньоi професiйноi дiяльностi. Як потрiбнi i як не вистачаi тут батькiв-органiзаторiв. Коли у батькiв старшокласникiв запитали: ВлДо якоi справи вiдчуваi ваш син прихильнiсть?В», то виявилося, що до справ, пов'язаних з майбутнiми професiйними iнтересами, прихильнi дiти у 31 % опитаних сiмей, а до хобi-розваг тАФ у 28'%, сiмей, до спорту тАФ у 12 %. У 22 % сiмей батьки не знають нахилiв своiх дiтей, а в 7 % тАФ вважають, що син-старшокласник не вiдчуваi особливоi прихильностi до будь-якоi працi. Тобто лише третина опитаних батькiв мала що сказати про свою участь в органiзацii пiдготовки до майбутньоi професiйноi працi дитини .

Формування у пiдлiткiв позитивного ставлення до навчання, до майбутньоi трудовоi дiяльностi багато в чому визначаiться структурою взаiмин у сiм'i, узгодженiстю виховноi дiяльностi батькiв, iх настанов.

Багато що у сiмейному вихованнi залежить вiд того, наскiльки батьки спроможнi передбачити перспективу формування дитини, вмiють свiдомо,а не слiпо спрямовувати ii розвиток, запобiгати появi негативних характеру.

Цiлком природне прагнення батькiв дати своiй дитинi ВлнайкращiВ» виховання та освiту. Все правильно, логiчно, якщо це розумно. Але iнодi ставка робиться лише на престиж, без урахування можливостей дитини. Наприклад, Влмодний набiрВ»: англiйська мова, музика, фiгурне катання (можливi варiанти). Безперечно, знання мов дуже корисне, катання на ковзанах змiцнюi здоров'я, гра на музичних iнструментах сприяi духовному розвитковi, даруi насолоду. Та нерiдко тут виявляiться лише батькiвська воля, що пригнiчуi особистiсть дитини. Небезпiдставно вченi б'ють тривогу з приводу випереджаючого iнтелектуального розвитку сучасноi молодi на фонi певного гальмування ii морального та емоцiйного становлення. Акцентування лише на iнтелектуальному розвитковi нерiдко призводить до того, що в багатьох родинах вихованню таких найнеобхiднiших людських якостей, як доброта, скромнiсть, повага до людей, здатнiсть до спiвпереживання тощо, не придiляiться вiдповiдноi уваги. Ось факт. На кiностудii iм. О. П. Довженка при пiдготовцi однiii короткометражноi стрiчки вирiшили з'ясувати причини появи добрих i злих дiтей. З цiiю метою батькам запропонували з десяти позитивних людських якостей вибрати три, на iх думку, найiстотнiшi. Серед запропонованих якостей були: здоров'я, чеснiсть, доброта,фiзична краса, працелюбнiсть та iншi. Бiльшiсть батькiв вибрали як необхiднi для своiх дiтей розум, здоров'я,чеснiсть, смiливiсть i практично нiхто не назвав доброти

А хiба може вирости справжня людина,справжнiй громадянин з дитини, якiй не прищеплене добре ставлення до навколишнього свiту, любов до людей?

Високий батькiвський обов'язок тАФ виховати людину, яка була б щасливою i вмiла дарувати радiсть iншим людям, яка приносила б користь своiй Батькiвщинi.

ВлБатькиВ» й ВлБатькiвщинаВ» тАФ слова одного кореня. Мати i батько прилучають дитину до рiдноi мови, рiдноi природи, багатства i енських взаiмин, до всього розмаiття житнi. РЖ чи ж i мiсiя бiльш вiдповiдальна!

РЖ нерiдко вiд чоловiкiв можна почути: ВлОсь ранiше батько в сiм'i дiйсно був авторитетом, його слово було законом для дiтей, усiх домочадцiв, а зараз навiть мала дитина може пiдвищити голос на батька, не слухатися йогоВ». Розмови розмовами, а втiм, варто розiбратися, звiдки такi уявлення у чималоi частини чоловiкiв-батькiв.

Як, власне, сформувалася i чим зумовленi чiльна роль чоловiка в родинi, якi особини заслуги забезпечили йому таке становище? Адже всiм вiдомо, яку роль у сiм'i вiдiграi жiнка, яку велику частину турбот вона бере на себе. Де ж у такому разi логiка i справедливiсть, якщо, незважаючи на це,з поколiння в поколiння чоловiк утверджувався на чолi родини?

Передусiм зазначимо, що не останню роль вiдiгравала тут природа, яка заклала психологiчну нерiвнiсть i несхожiсть вiдчуттiв та дiй чоловiка i жiнки. Ще Арiстотель вважав, що на вiдмiну вiд материнства тАФ багато в чому iнстинктивного стану тАФ батькiвство маi скорiше характер свiтогляду, нiж почуття, i свiдчить не стiльки про фiзичну зрiлiсть, скiльки про духовну, соцiальну. Та людина тАФ iстота соцiальна. РЖ природнi вiдмiнностi мiж чоловiком i жiнкою закрiплялись умовами розвитку суспiльства. В той час, коли нашi предки жили малими родинними групами, чоловiки виконували тi своi обов'язки, яких iх ВлнавчилаВ» природа. Добували iжу, впорядковували житло, охороняли дiтей, жiнок i старих, ростили хлопчакiв за своiм образом i подобою. Зi збiльшенням племенi виник розподiл обов'язкiв, i чоловiки дедалi частiше йшли з дому добувати iжу, захищати володiння тощо.

У цивiлiзованому суспiльствi закономiрно склалося так, що iнтереси сiм'i у суспiльствi представляв той, хто брав активнiшу участь у громадських, державних справах. РЖ якщо мати своiм особистим прикладом вчила мистецтву жити i працювати у злагодi з близькими й рiдними, то батько навчав позасiмейним обов'язкам, учив вести суспiльнi справи. Такий подiл призвiв до закрiплення за чоловiками значноi бiльшостi соцiальних функцiй, що сприяло змiцненню iх чiльною становища. Годувальник тАФ то була основна роль чоловiка. Вона здебiльшого визначала його позицiю у сiм'i,вiдповiдальнiсть за ii добробут. Вiдносини мiж членами сiм'i, звичайно, твердо регламентувались iiрархiiю родинноi влади, пiдлеглостi. Ранiше, виходячи замiж за кондитера, жiнка ставала ВлкондитершеюВ», за лiкаря тАФ ВллiкаршеюВ» , тобто мiсце дружини Влпiд сонцемВ» визначало насамперед суспiльне становище ii чоловiка.

Якщо ранiше авторитет чоловiка, батька стверджувався i пiдтримувався багатьма суспiльними та релiгiйними настановами, то зараз однiii лише належностi до чоловiчоi статi не досить, щоб претендувати на авторитет i шанобливе ставлення. Звичайно, перебудова традицiйних звичаiв тАФ справа досить складна, тому, мабуть, так важко адаптуватися чоловiкам до свого нинiшнього становища. Адже чоловiки втрачають бiльшiсть своiх привiлеiв, i насамперед як Влглави домуВ».Чоловiк може бути чесним,сумлiнним працiвником, але не головним годувальними родини. Може мати пристойну заробiтну плату i все ж певною мiрою матерiально залежати вiд дружини. Здавалося б, яке маi значення, хто створюi матерiальну базу сiмтАЩi. Мовляв, споконвiку, традицiйно жiнка дивилася на чоловiка шанобливо-залежним поглядом. А зараз? Як правило, у нього вiдсутнi ВлвiльнiВ» грошi. До ВлпосадиВ» родинного скарбника допускаiться рiдко, а всi питання щодо придбання одягу та iнших речей вирiшуi в основному дружи на, оскiльки грошi найчастiше знаходяться у неi. Авторитет чоловiка стаi дедалi бiльш хитким. А якщо в родинi i ще й мати жiнки або й самого чоловiка, яка веде господарство, тримаi кермо влади родиною, то чоловiк узагалi опиняiться десь на третiх ролях. Нерiдко така ситуацiя призводить до конфлiктiв.

Спробуiмо розiбратися, хто у цьому винен? Часом безпораднiсть здорових, працездатних чоловiкiв буваi наслiдком необмiркованоi полiтики iх дружин, що вiдгороджують чоловiкiв вiд усяких турбот. Так у домi з'являiться ще одна велика дитина. РЖ деяких чоловiкiв, очевидно, таке становище цiлком влаштовуi. Нiякоi вiдповiдальностi, нiяких турбот. А це веде до змiн у ставленнi до життя, у звичках, реакцiях тощо.

Найчастiше (традицiйний чоловiчий егоцентризм) говорять про загрозу Влчоловiчому факторовiВ» у зв'язку з послабленням батькового впливу в сiм'i. Звичайно, в родити, до i батько, хлопчик ранiше й успiшнiшi засвоюi специфiчнi чоловiчi ролi, уявлення про них, нiж там, де батько вiдсутнiй. Та не можна забувати i про те, що становлення особи дитини вiдбуваiться передусiм як результат широкого спiлкування i виховання, напрям яких самi дорослi навiть не усвiдомлюють. Хлопчикам i дiвчаткам дарують рiзнi iграшки, з раннього вiку привчаючи iх до рiзних форм дiяльностi. Вже у вiцi 3-5 рокiв дiти засвоюють уявлення про чоловiчi i жiночi ролi, уявлення, що мало чим вiдрiзняються вiд тих, якi iснують у дорослих. До батька, чоловiка сiм'я ставить певнi вимоги. Дiти хочуть пишатися своiм татом, його силою, вмiнням. Кожному батьковi важливо вiдчути захоплений погляд свого сина чи доньки. Коли ж батько виявляi слабкiсть, припускаiться помилок, дитина боляче переживаi це. Винятково сильно впливаi на дiтей приклад батька.

Разом з тим ще чимало чоловiкiв вважають, що виховання дiтей, як i хатнi справи,тАФ обов'язок жiнки. Вiдмежування батька вiд виховного процесу призводить до формування вiдчуження, духовноi iзоляцii у вiдносинах мiж батьком i дiтьми. Коли батько не бере участi у найважливiших домашнiх справах, вiн значно втрачаi у своiму сiмейному статусi.

У якому вигiдному свiтлi постають чоловiки! Адже ж не у чоловiка, а у жiнки пiсля народження дитини втричi збiльшуються домашнi навантаження. РЖ це в той час, коли сучаснi жiнки не уявляють себе без роботи,без активноi громадськоi дiяльностi. Вони люблять дiтей i хотiли б не менше за чоловiкiв мати iх. Але необхiдно, щоб чоловiчi плечi взяли на себе бiльшiсть навантажень по хатньому господарству. Основнi сiмейнi обов'язки мають бути порiвну подiленi мiж чоловiком i жiнкою. Адже кожен з них працюi, пiдвищуi свiй фаховий рiвень,бере активну участь у життi суспiльства.

На питання, чи розповiдають дiти батькам про своi поганi оцiнки i кому переважно, вiдповiдi були такi: матерi довiряють 56,3 %, батьковiтАФ18,9% опитаних дiтей. До того ж опитування школярiв показало, що 13 % з числа опитаних часто вступали у конфлiкт з батьком i 32%тАФрiдко. Значно менше непорозумiнь виникаi з матiр'ю: па явнiсть такоi конфлiктноi ситуацii зазначили лише 8'%, дiтей. Досить часто дiти скаржаться на байдужiсть батька, його грубе ставлення.

Як наслiдок у дiтей формуiться негативне ставлення до батька, що важко перебудувати. Не па користь батька говорять порiвняльнi данi про бажання дiтей бути схожими на нього. Якщо малюки, якi ще особливо не заглиблюються у суть стосункiв iз ним, у своiй бiльшостi хочуть бути подiбними до нього, то серед бiльш дорослих кiлькiсть бажаючих бути схожими па батька значно скорочуiться. Насторожуi те, що ми i чоловiки навiть не усвiдомлюють своii поведiнки з дiтьми, а отже, погано уявляють можливi наслiдки таких взаiмин.

В деяких сiм'ях батько i зараз завойовуi собi авторитет iз паском у руках. Зазначимо, що у вiдносинах батька з сином, батька з донькою мають бути iстотнi вiдмiнностi.

Батько для дiвчини тАФ це втiлення чоловiчого начала взагалi. По ньому вона судитиме про всiх представникiв чоловiчоi статi: або буде захоплюватися, поважати, або боятися i зневажати. Тому хороший добрий батько власним прикладом виховуi майбутню дружину, матiр. Дружнi стосунки з батьком сприяють формуванню у дiвчаток життiвоi витривалостi, доброзичливостi та iн.

ВихованнятАФ справа важка. РЖ окремi недолiки у вихованнi дiтей пояснюються не тiльки недостатнiми педагогiчними знаннями батька, а й недооцiнкою усiii складностi завдань, що постають перед ним.

Зрозумiло, виховнi засоби батькiв у деяких випадках можуть впливати на дитину i негативно. Однак це не може бути приводом для того, щоб взагалi вiдмовитися вiд виховання як необхiдноi умови формування морально здоровоi особи.

Нерiдко пошук спiльноi мови з дiтьми буваi досить нелегкою справою, i це знаi кожен. А, наштовхнувшись на труднощi, що частiше всього властиве для батька, не кожен особливо ВлнапружуiВ» думку, волю у пошуках правильних рiшень. А те, що у свiй час прогаяно, важко надолужувати. Адже авторитет батька повинен зростати поступово як наслiдок серйозного, вдумливого, зрозумiлого для дитини пiдходу до розв'язання найрiзноманiтнiших проблем, а також тАФ щиростi вихователя.

Нерiдко доводиться чути, нiби дитина тАФ свого роду глина i батькам тiльки лишаiться шляхом легкого торкання рук лiпити з неi особистiсть за своiм образом i подобою. Якби ж, це й насправдi було так! Навряд чи виникали б тодi труднощi у вихованнi пiдростаючого поколiння i стояла б так гостро проблема авторитету батька.

Авторитет треба завойовувати. А для цього у першу чергу потрiбна основа. Дитина маi вiдчувати, що вона може покластися на батька. Для малюка його таткотАФнайсмiливiший,, найрозумнiший. Далi багато залежатиме вiд того, чи продовжуi дитина бачити у батьковi iдеал. РЖ особливо важливо це для пiдлiтка,який починаi до всього ставитися критично. Звичайно, помилятися може кожна людина. Однак частiше помиляiться гой, хто не вмii визнавати своiх помилок. Так само i авторитет свiй найлегше пiдриваi, хто наполягаi на своiму навiть i йоли вiн неправий.

Виховання тАФ це особлива мудрiсть. Нiколи не буваi так, щоб одна людина тiльки давала, наставляла, а друга пасивно все сприймала. У життi дають i беруть обидва, взаiмно впливаючи один на одного,тАФ i вихователь, i вихованець. РЖ все це за умови взаiмного довiр'я, симпатii i любовi. Безумовно, дитина змiцнюi впевненiсть батька у власних силах, допомагаi йому глибше збагнути сенс життя. Якщо його днi наповненi працею i активним вiдпочинком, вихованням дiтей, iх iнтересами, турботами i радощами, то можна говорити, що вiн повнiстю вiдповiдаi своiму найголовнiшому призначенню у життi тАФ бути батьком.

Виховувати дитину

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi