Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв в процесi навчання математики

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Теоретичнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв 9 класу основноi школи в процесi навчання математики

1.1 Змiст та основнi положення активiзацii пiзнавальноi дiяльностi школярiв

1.2 Математичнi задачi фiнансового змiсту як засiб активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв

1.3 Психолого-методичнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв основноi школи пiд час навчання математики

1.3.1 Психологiчнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв пiдлiткового вiку

1.3.2 Методи, засоби та прийоми активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв у процесi розвтАЩязування математичних задач фiнансового змiсту

Роздiл 2. Методичнi рекомендацii щодо використання математичних задач фiнансового змiсту для активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв

2.1 Використання задач на банкiвськi розрахунки в основнiй школi.

2.2 Особливостi роботи iз задачами на оподаткування

2.3 Мiсце задач на цiннi папери в курсi математики основноi школи

2.4 Методичнi рекомендацii використання задач на сiмейний бюджет

2.5 Задачi на страхування та iх особливостi

2.6 Органiзацiя, проведення та аналiз результатiв педагогiчного експерименту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Нацiональна доктрина розвитку освiти в Украiнi та Концепцiя загальноi середньоi освiти (12-рiчна школа) спрямовують педагогiчну науку на пошук нових принципiв та критерiiв вибору змiсту освiти, нових технологiй, якi ведуть до високоi теоретичноi та практичноi пiдготовки учня та орiiнтованi на розвиток особистостi. Новi досягнення створюють бiльш сприятливi умови для отримання кожним учнем можливого рiвня математичних знань та загального розвитку.

Економiчнi чинники сьогоднiшнього суспiльства вимагають вiд людини, яка починаi самостiйне життя, володiти набором практичних знань, вмiнь та навичок з фiнансовоi науки, що можливе за умови опанування шкiльним курсом математики. Держава, згiдно з Конституцiiю Украiни, надаi можливiсть кожнiй людинi мати право на вiльний розвиток своii особистостi.. "Кожен маi право на пiдприiмницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом." [32 , cт. 42] Для цього необхiднi освiченi люди в економiчнiй галузi, якi зможуть як теоретично, так i практично впроваджувати в життя рiзнi аспекти фiнансовоi дiяльностi. Саме розвиток людини як найважливiшоi суспiльноi цiнностi приводить до змiн у освiтнiй сферi.

Вiд пiзнавальноi активностi учнiв пiд час вивчення шкiльного курсу математики залежать результати знань, iх пiдготовка до роботи в сучасних умовах, до творчоi дiяльностi. Цей факт потребуi реалiзацii методiв навчання, спрямованих на пiдвищення пiзнавальноi дiяльностi школярiв у оволодiннi знаннями, розвитку iх навичок до самоосвiти та його творчого використання в нових життiвих умовах. Саме через активну творчу дiяльнiсть можна досягти мiцного засвоiння та усвiдомлення навчального матерiалу, розвитку навичок його творчого використання.

Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв i багатоаспектним питанням. РЖi характерними рисами i пiдвищення рiвня активностi та самостiйностi учнiв, незмiнно зростаючi працездатнiсть та iнтерес учнiв до математики. Це можливе завдяки вдосконаленню змiсту запропонованого для вивчення матерiалу, подання його в зрозумiлiшiй для учнiв формi, де вiдображаiться практичне значення явищ та фактiв, що вивчаються. Такi завдання спонукають учнiв застосовувати отриманi знання в життiво-практичних ситуацiях та виробляють в них необхiднi в життi умiння та навички.

Важливою i допомога школи у виробленнi самостiйностi мислення, вмiннi приймати рiшення, застосуваннi теоретичних знань в повсякденному життi. У звтАЩязку з цим постаi питання про вдосконалення методiв та прийомiв навчання математики, якi спроможнi максимально сприяти розвитку активного та самостiйного навчання учнiв. Одним з основних чинникiв пiдвищення ефективностi навчання i керiвництво процесом знань, яке сприяi пробудженню думки та почуттiв учнiв.

У даному контекстi виникаi питання про формування особистостi, здатноi знаходити, оцiнювати та використовувати отриману iнформацiю, а також застосовувати набутi знання в рiзних сферах дiяльностi.

Важливою умовою активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв в процесi навчання i знання психологiчних закономiрностей розвитку школярiв. Це можна вiдмiтити в працях Б.Г. Ананьiва [1], О.М. Кабановоi-Меллер [29], В.О. Крутецького [36], П.Д. Кудрявцева [36], Н.О. Менчинськоi [41], С.Л. Рубiнштейна [51] та iнших.

В iснуючих наукових дослiдженнях розглядаються питання формування пiзнавальноi активностi, показано ii природу та сутнiсть, проведено аналiз рiвнiв пiзнавальноi активностi (Л.П. Аристова [2], Т.В. Габай [11], Т.Г. Шамова [62], Г.РЖ. Щукiна [65;66]).

У практицi навчання математики бiльше спостерiгаiться прояв iнтересу учнiв до розвтАШязання задач прикладного спрямування, нiж до теоретичних чи тренувальних вправ. РЖ це не випадково. В таких задачах розглядаiться певна реальна ситуацiя, яка вчить не лише математичним законам, а й показуi iх практичне застосування. Тому потрiбно, щоб вивчення математики включало в себе бiльше задач практичного значення. Вони зацiкавлюють учнiв, показують можливiсть реалiзацii математичних знань в життiвих ситуацiях [54,c.3].

Математика даi методи розвтАШязання економiчних та фiнансових задач. Вона також i важливим елементом загальноi культури населення. Вiдтак математичнi знання слiд розглядати як складову в системi фундаментальноi освiти майбутнiх громадян держави, зокрема iх фiнансовоi освiти. Математичнi задачi фiнансового змiсту - це засiб ознайомлення учнiв з застосуванням математичних понять та методiв у фiнансовiй галузi та розкриття можливостей математики у фiнансовiй теорii.

ЗвтАЩязок математичних знань з життям створюi новi умови для розвитку пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Це значно розширюi межi навчання, додаi, поряд з основами математики, знання фiнансовоi термiнологii, бюджетних вiдносин, грошового обiгу, формування та отримання прибутку. Це також формуi передумови для пiдготовки учнiв до виконання визначених соцiальних функцiй у вiдповiдностi до тенденцiй трансформацii суспiльства та розвитку особистостi в умовах ринкових вiдносин.

Робота з прикладними задачами фiнансового змiсту в процесi навчання математики сприяi, з одного боку, розвитку математичного мислення, зацiкавлюi учнiв, а з iншого тАУ озброюi iх фiнансовими знаннями. Це вiдбуваiться завдяки математичним iнтерпретацiям фiнансових понять, якi використовуються в процесi розвтАЩязання задач.

Наведенi мiркування обумовили вибiр теми та актуальнiсть дипломного дослiдження, яка формулюiться наступним чином: "Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв 9 класу в процесi розвтАЩязування математичних задач фiнансового змiсту".

Об'iктом дослiдження i процес навчання математики в основнiй школi.

Предмет дослiдження тАУ розробка системи математичних задач фiнансового змiсту в навчальному процесi як засiб активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв основноi школи.

Мета дослiдлження полягаi у створеннi окремих елементiв системи математичних задач фiнансового змiсту, орiiнтованоi на активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi учнiв 9 класу основноi школи пiд час навчання iх математики. Гiпотеза дослiдження: якщо створити систему математичних задач фiнансового змiсту для курсу математики основноi школи, впровадити ii в навчальний процес, то це стане вагомим чинником для:

- формування пiзнавального iнтересу учнiв до вивчення математики;

- пiдвищення успiшностi та якостi математичноi пiдготовки учнiв;

- формування в учнiв знань, вмiнь та навичок використання математичних знань в фiнансовiй сферi практичноi дiяльностi;

- розвитку логiчного мислення, творчоi активностi та пiзнавальноi самостiйностi школярiв.

Поставлена мета та робоча гiпотеза обумовили необхiднiсть вирiшення таких завдань дослiдження:

1. ОбТСрунтувати психолого-методичнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв основноi школи в процесi розвтАЩязування математичних задач фiнансового змiсту.

2. ЗтАЩясувати можливостi вдосконалення навчального процесу з математики та пiдвищення якостi його результатiв за рахунок використання математичних задач фiнансового змiсту.

3. Створити систему математичних задач фiнансового змiсту, яка сприяi активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв.

4. Експериментально перевiрити ефективнiсть запропонованих системи задач, та iх вплив на формування пiзнавального iнтересу учнiв до вивчення математики в основнiй школi.

РОЗДРЖЛ 1. Теоретичнi основи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв основноi школи в процесi навчання математики

1.1. Змiст та основнi положення активiзацii пiзнавальноi дiяльностi школярiв

Однiiю з актуальних проблем на сучасному етапi розвитку педагогiчноi теорii та практики i активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Саме вiд ii вирiшення залежить ефективнiсть навчальноi дiяльностi, яка проявляiться в мiцному засвоiннi знань, стимулюваннi та розвитку iнтересу до навчання, формуваннi самостiйноi думки та пiдготовцi до самостiйного життя.

У педагогiчних дослiдженнях найчастiше активiзацiю пiзнавальноi дiяльностi розглядають як органiзацiю сприйняття навчального матерiалу учнями, коли засвоiння знань вiдбуваiться шляхом розкриття взаiмозв'язку мiж явищами, порiвняння новоi iнформацii iз вже вiдомою, а також конкретизацii, узагальнення та оцiнки навчального матерiалу з рiзних точок зору [48].

Зазначимо, що в педагогiчному словнику активiзацiю навчального процесу визначено як процес удосконалення змiсту, форм i методiв навчальноi роботи, що сприяi активнiй i самостiйнiй дiяльностi учнiв у засвоiннi знань, вмiнь та навичок на всiх етапах навчально-виховного процесу у всiх ланках освiти [42]. В цьому сенсi акцентуiться важливiсть педагогiчних методiв, прийомiв та засобiв в процесi активiзацii.

Використання та удосконалення рiзних форм та методiв навчання спонукаi до активiзацii, в першу чергу, самого навчального процесу, а вже потiм до активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Варто зазначити, що в наведених вище означеннях вiдбуваiться ототожнення понять тАЬактивiзацiя навчаннятАЭ та тАЬактивiзацiя пiзнавальноi дiяльностiтАЭ. В основi будь-якоi навчальноi дiяльностi учнiв лежить, в першу чергу, iх активнiсть. Процес iх активiзацii i процесом перетворення субтАЩiкта (в нашому випадку - учня) в стан активностi. Поняття активностi дослiджувалось в психолого-педагогiчнiй науцi в рiзних аспектах. Термiн тАЬактивнiстьтАЭ походить з латинськоi тАЬactivesтАЭ, що означаi дiяльний, енергiйний, iнiцiативний. В педагогiчному словнику за редакцiiю М.Д.Ярмаченка наводиться таке визначення: тАЬактивнiсть тАУ 1) властивiсть органiзму i психiки, що залежить вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх потреб; 2)властивiсть особистостi, яка виявляiться в дiяльному iнiцiативному ставленнi до навколишнього свiту та самоi себе [42, с.21]тАЭ.

Активнiсть учнiв виражаiться через запитання, прагнення думати, пiзнавальну самостiйнiсть у процесах сприйняття, вiдтворення, розумiння та творчого застосування. Критерiями сформованостi активностi особистостi виступають: iнiцiативнiсть, дiiвiсть, енергiйнiсть, iнтенсивнiсть, добросовiснiсть, iнтерес, самостiйнiсть, усвiдомлення дiй, воля, наполегливiсть в досягненнi мети та творчiсть. Завдяки цим якостям i можливiсть простежити пiдвищення активностi учнiв в процесi навчання. Тому ми видiлили такi рiвнi активностi учня в навчальнiй дiяльностi:

1. НизькийтАУ вчитель повiдомляi знання, ставить запитання, даi вiдповiдi, показуi способи розвтАЩязання завдання, а учень слухаi, записуi та пригадуi повiдомлене.

2. Середнiй тАУ завдання розвтАЩязуються сумiсними зусиллями вчителя та учнiв; учнi залучаються у частковий пошук, виявляючи при цьому епiзодичний iнтерес до роботи, елементи творчостi, самостiйностi тощо.

3. Високий тАУ учнi самi здiйснюють активний пошук вiдповiдi, пропонують власнi способи розвтАЩязування завдань, виявляють стiйкий iнтерес, прагнення, добросовiсне ставлення до роботи тощо.

Прояв активностi в процесi навчання повтАЩязаний з пiзнанням свiту. Тому в багатьох педагогiчних джерелах акцентуiться важливiсть саме пiзнавальноi активностi, яка виникаi завдяки продуктивнiй активностi. Пiзнавальна активнiсть - складне iнтегральне утворення особистостi, що маi мотивацiйнi, операцiйнi та результативнi компоненти. Серед них прояв iнтелектуальноi iнiцiативи, надситуативностi - вихiд особистостi за межi даноi дiяльностi за власним бажанням, прагнення до нового цiлеутворення [42]. Вiдмiннiсть пiзнавальноi активностi вiд загальноi активностi полягаi в тому, що тАЬактивнiстьтАЭ як поняття включаi не лише процес пiзнання, а й iншi сфери дiяльностi учня, зокрема вольову та емоцiйну.

Ознаками пiзнавальноi активностi в будь-якiй дiяльностi виступають такi показники, як готовнiсть до роботи, прагнення до самостiйноi дiяльностi, якiсть роботи, шляхи вибору оптимальних способiв розвтАЩязання завдань.

Пiзнавальна активнiсть у навчальному процесi i складовою обтАЩiктивного закономiрного навчання як активного процесу пiзнання. Це виступаi важливим фактором необхiдностi активноi дiяльностi учнiв у пiзнаннi. Однак характер та ступiнь активностi учнiв у навчаннi можуть бути рiзними. Якi ж фактори впливають на це? Передусiм, це пiзнавальний iнтерес. Саме його втрата, як правило, i причиною зниження пiзнавальноi активностi дiтей.

Стимулами пiзнавальноi активностi в навчально-виховному процесi, крiм внутрiшнього стимулу - пiзнавального iнтересу, також можуть виступати такi педагогiчнi прийоми, як заохочення, розкриття необхiдностi та значення навчального завдання (мотивацiя), пiдкреслення розвитку позитивних рис особистостi в процесi навчання, своiчасне визнання успiхiв учнiв, активна позицiя вчителя, довiра учням та iнших, якi вже стають зовнiшнiми стимулами пiзнавальноi активностi учнiв. Пiзнавальна активнiсть учнiв i показником якостi iх навчально-пiзнавальноi дiяльностi, спрямованостi учня на ефективне опанування знань та способiв дiяльностi.

У залежностi вiд наведених вище критерiiв науковцями видiлялись рiзнi рiвнi пiзнавальноi активностi учнiв. У своiх дослiдженнях О.С. Дубинчук встановила такi рiвнi пiзнавальноi активностi [17]:

1. Репродуктивно-повторювальна активнiсть, за допомогою якоi досвiд дiяльностi однiii людини накопичуiться завдяки досвiду iншоi.

2. Пошуково-виконавча активнiсть, яка передбачаi такий ступiнь самостiйностi учнiв, яка дозволяi зрозумiти задачу та вiдшукати засоби ii розв'язання без сторонньоi допомоги.

3. Творча активнiсть, яка дозволяi учню самостiйно ставити певну задачу та вибирати нешаблоннi, оригiнальнi шляхи ii розв'язання.

Автор пiдкреслюi, що цi рiвнi не iзольованi, а взаiмопов'язанi. Вони можуть спiвiснувати, вiдповiдаючи шкiльному вiку. Цi ж рiвнi пiзнавальноi активностi простежувались нами у процесi експериментальних дослiджень при розвтАЩязуваннi математичних задач фiнансового змiсту на уроках математики в основнiй школi.

У вiдмiченiй системi рiвнiв пiзнавальноi активностi звертаiться увага на те, що одним iз головних завдань у педагогiчнiй дiяльностi вчителя i збiльшення активностi учнiв до рiвня самостiйностi. Самостiйнiсть тАУ це здатнiсть з власноi точки зору пiдiйти до розвтАШязання складних учбових питань, вмiння виконувати цю роботу без сторонньоi допомоги. Вона проявляiться в iх критичнiй думцi, в умiннi висловити своi думки незалежно вiд чужого погляду. Активнiсть не завжди поiднуiться iз самостiйнiстю, але i ii необхiдною умовою. Основою для самостiйностi виступаi система знань, вмiнь та навичок, якою володii учень, а також використання вже засвоiного матерiалу приводить до опанування новими знаннями, вмiннями та навичками. Так як самостiйнiсть завжди передбачаi активнiсть, то саме вона вiдображаi ставлення учнiв до учбово-пiзнавальноi дiяльностi.

В учбовому процесi повна самостiйнiсть учнiв не i можливою. Тому головною ознакою самостiйностi учнiв i досягнення поставленоi мети без сторонньоi допомоги, але з участю викладача в цьому процесi. Саме викладач найчастiше виконуi такi функцii дiяльностi як постановка ii мети, формулювання завдання та перевiрка отриманих результатiв.

РД.Я. Голант [13] видiляi три види самостiйностi учнiв:

В· органiзацiйно-технiчна самостiйнiсть;

В· самостiйнiсть в практичнiй дiяльностi;

В· самостiйнiсть у пiзнавальнiй дiяльностi.

Пiд пiзнавальною самостiйнiстю розумiють таку якiсть особистостi, яка характеризуiться ii прагненнями та вмiннями без сторонньоi допомоги отримувати знання, опанувати засобами дiяльностi та розвтАШязувати пiзнавальнi задачi. тАЬГоворячи про пiзнавальну самостiйнiсть, - говорить М.РЖ. Махмутов, - маiмо на увазi вмiння та здiбностi учнiв самостiйно видiляти основнi та другоряднi ознаки предметiв, явищ та процесiв матерiального свiту, розкривати сутнiсть нових понять шляхом абстрагування та узагальнення [39, c.18]тАЭ. Вiн видiляi такi ознаки пiзнавальноi самостiйностi учнiв:

В· вмiння учнiв отримувати новi знання та навички, використовуючи рiзнi джерела;

В· вмiння в своiй подальшiй освiтi використовувати отриманi ранiш знання;

В· вмiння практично застосовувати знання, вмiння та навички при вирiшеннi будь-якого життiво важливого питання.

Розвиток пiзнавальноi самостiйностi учнiв у навчально-виховному процесi вiдбуваiться завдяки системi прийомiв, методiв, форм навчання, якi адекватнi досягнутому рiвню навченостi учнiв. РЗх вдалий пiдбiр в методицi навчання приводять до активiзацii навчального процесу.

Наведенi вище мiркування дають можливiсть видiлити такi критерii активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв:

В· формування пiзнавального iнтересу до обтАЩiкта навчання;

В· збiльшення активностi в процесi навчання;

В· наявнiсть ознак пiзнавальноi активностi;

В· прояв самостiйностi в навчально-виховнiй дiяльностi;

В· розвиток пiзнавальноi самостiйностi.

Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв тАУ це перехiд до бiльш високого рiвня активностi та самостiйностi учнiв у процесi навчання, який стимулюiться розвитком пiзнавального iнтересу, та вiдбуваiться завдяки удосконаленню методiв та прийомiв навчального процесу.

Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi учнiв пiд час вивчення математики i однiiю з проблем сучасноi шкiльноi освiти. Це пов'язане, в першу чергу, iз зниженням iнтересу молодi до навчання в цiлому, а також з пiдвищенням ролi математики в рiзних галузях суспiльства. Введення математичних задач фiнансового змiсту в курс математики основноi школи виступаi вагомим чинником активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв, оскiльки вiн впливаi, в першу чергу, на формування пiзнавального iнтересу учнiв до значення математики в сьогоднiшнiх умовах ринкових вiдносин у нашiй краiнi.

Для активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв також важливим i вдалий вибiр методiв, прийомiв та засобiв навчання, при якому враховуються певнi психологiчнi особливостi учнiв. Головне призначення методiв та прийомiв навчання полягаi в органiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв.

Кожний метод навчання маi зовнiшню та внутрiшню сторони. До зовнiшньоi сторони вiдносять рiзнi способи його прояву у дiяльностi вчителя та учнiв. Внутрiшня сторона методу не пiдлягаi зовнiшньому спостереженню. Вона визначаiться змiстом навчання, рiвнем та характером дiяльностi [34].

Методи та прийоми навчання виконують такi функцii:

В· спонукальну (активiзуючу), бо саме завдяки вдалому вибору методiв розвиваiться iнтерес учнiв до навчання;

В· освiтню, бо в процесi iх використання учнi набувають знання, вмiння та навички;

В· розвиваючу, бо система методiв навчання нацiлена на формування та розвиток iнтелекту, логiчного мислення, пiзнавальноi активностi та самостiйностi учнiв.

Сьогоднi, коли кожний учень розглядаiться як особистiсть, велика увага звертаiться на розвиваючу та активiзуючу функцii методiв навчання.

У педагогiцi iснують рiзнi класифiкацii методiв та прийомiв навчання: за джерелами здобуття знань (словеснi, наочнi, практичнi), за характером пiзнавальноi дiяльностi (пояснювально-iлюстративнi, репродуктивнi, частково-пошуковi, дослiдницькi, проблемнi), за способом органiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi (набуття нових знань, формування вмiнь та навичок, застосування знань на практицi, перевiрки й оцiнювання знань та вмiнь) тощо

Методи навчання i системним обтАЩiктом. Вiн включаi тАЬприйоми та види навчальноi дiяльностi педагога та пiзнавальноi дiяльностi вихованцiв у iх взаiмозвтАЩязку, дii та операцii, якi забезпечують досягнення поставлених завдань [40, с.72]тАЭ. Правильний вибiр методiв навчання у вiдповiдностi до цiлей та змiсту навчання i вiкових особливостей учнiв сприяi розвитку пiзнавальноi активностi та пiзнавальноi самостiйностi учнiв, а також пiдвищуi iнтерес учнiв до предмету, виробляi вмiння та навички використовувати набутi знання на практицi, спонукаi учнiв до самостiйноi дiяльностi, формуi свiтогляд. Важливим зауваженням при виборi методу i той нюанс, що тАЬефективнiсть застосування того або iншого методу залежить не лише вiд елементiв пiзнання, якi необхiдно засвоiти в процесi навчання, але й вiд того, скiльки нових понять вводиться та скiльки використовуiться опорних [17,c.36]тАЭ.

Г.РЖ. Щукiна зазначаi, що iзольованi методи та прийоми навчання не забезпечують продуктивноi навчальноi дiяльностi [65]. Це важливо памтАЩятати, бо використання системи методiв та прийомiв веде до досягнення головних завдань процесу навчання. При цьому вони продовжують, доповнюють та розвивають один одного. РЗх використання передбачаi органiзацiю взаiмоповтАЩязаноi дiяльностi вчителя та учнiв. Саме вчителю тут належить керiвна роль.

Сьогоднi в основi процесу навчання покладена мета створення умов для розвитку особистостi. Тому вибiр системи методiв та прийомiв навчання на цих засадах робить його розвиваючим та особистiсно-орiiнтованим.

Пiд розвиваючим навчанням в педагогiцi розумiють спрямованiсть принципiв, методiв та прийомiв навчання на досягнення найбiльшоi ефективностi розвитку пiзнавальних можливостей школярiв [14]. Розвиваюче навчання нацiлене на формування розумових здiбностей школярiв, iх самостiйностi, iнтересу до навчання, а також на вдосконалення рiзних форм сприйняття навчального матерiалу. Такий пiдхiд до процесу навчання передбачаi використання методiв та прийомiв, в основi вибору яких лежить iдея орiiнтування не на досягнутий рiвень розвитку учня, а на тАЬзону ближнього розвиткутАЭ. Це означаi, що завдання, якi ставляться перед учнями дещо перевищують iх можливостi, але виконання яких можливе завдяки певнiй допомозi вчителя. Таким чином, нацiлений навчальний процес сприяi розвитку пiзнавальноi дiяльностi учнiв та активiзуi ii.

Одним iз типiв розвиваючого навчання i проблемне навчання. Дуже тонко повтАШязуi поняття проблемного та розвиваючого навчання М.РЖ. Махмутов. тАЬРозвиваючим навчанням, тобто яке веде до загального та спецiального розвитку, можна вважати тiльки таке навчання, при якому вчитель, спираючись на знання закономiрностей розвитку мислення, спецiальними педагогiчними засобами приводить цiлеспрямовану роботу по формуванню розумових здiбностей та пiзнавальних потреб своiх учнiв в процесi вивчення основ наук. Таке навчання i проблемним [39, с.16]тАЭ.

Суть проблемного навчання полягаi у пошуковiй дiяльностi учнiв, яка починаiться з постановки питань, розвтАЩязування проблем i завдань у проблемному викладi й поясненнi навчального матерiалу та рiзноманiтних самостiйних форм роботи.

Проблемнi методи навчання i ефективними засобами активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Вони сприяють iнтелектуальному розвитку учнiв i водночас формують свiтогляд, моральнi та емоцiйнi риси особистостi. Проблемно-пошукове навчання зближуi процес навчання в школi з науковим пiзнанням, розвиваi творче мислення.

Досягнення найвищого рiвня емоцiйного стану, прояву пiзнавальноi активностi та самостiйностi i прагненням активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв за допомогою використання проблемного навчання. Для цього дiяльнiсть вчителя та учнiв складаiться з певних крокiв, якi використовуються в роботi з будь-якими проблемними ситуацiями (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Чотири рiвнi проблемностi в навчальному процесi [54]

	Дiяльнiсть вчителя	Дiяльнiсть учнiв
1рiвень	активiзуi та контролюi знання; ставить та формулюi навчальну задачу; розвтАШязуi проблему; закрiплюi знання учнiв, органiзовуi самостiйну роботу.	розумiють необхiднiсть актуалiзацii знань; розумiють суть проблемноi ситуацii; осмислюють хiд ii розвтАШязання; виконують вправи за зразком та тренувальнi вправи в процесi виконання самостiйноi роботи.
2 рiвень	керуi пiдготовчою роботою; актуалiзуi опорнi знання; дiагностуi можливостi учнiв до розвтАШязання навчальноi проблеми; створюi проблемну ситуацiю; формулюi проблему; направляi учнiв на розвтАШязання проблеми; органiзовуi самостiйну роботу	розумiють необхiднiсть актуалiзацii знань та створеноi проблемноi ситуацii; разом з вчителем розвтАШязують проблему; виконують вправи на перевiрку та закрiплення розвтАЩязаноi проблеми; тренуються у виробленнi навичок.
3 рiвень	керуi пiдготовчою роботою; актуалiзуi опорнi знання та створюi проблемну ситуацiю; керуi розвтАШязанням навчальноi проблеми; органiзовуi самостiйну роботу	осмислюють актуалiзованi знання та створену проблемну ситуацiю; формулюють навчальну проблему; висувають гiпотезу та дедуктивно ii обТСрунтовують; перевiряють розвтАШязання; виконують самостiйну роботу
4 рiвень	керуi пiдготовчою роботою; ставить завдання; органiзовуi, керуi навчальним процесом; органiзовуi самостiйну роботу	усвiдомлюють необхiднiсть самостiйного засвоiння нових знань; формулюють навчальну проблему; висувають гiпотезу; обТСрунтовують ii дедуктивно; перевiряють правильнiсть доведення; творчо застосовують здобутi знання на практицi

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi