Бесiди про образотворче мистецтво - засiб виховання учнiв у 1-4 класах

Змiст

Вступ 3

Роздiл РЖ. Органiзацiя сприймання естетичних явищ у життi i мистецтвi на уроках-бесiдах у 1-4 класах 6

1.1. Аналiз змiсту програми образотворчого мистецтва для 1-4 класiв 6

1.2. Змiст i методика проведення урокiв-бесiд про образотворче мистецтво у початкових класах 12

1.3. Методичнi вказiвки до проведення бесiд 16

Роздiл РЖРЖ. Впровадження ефективних форм, методiв i прийомiв сприймання естетичних явищ у життi i мистецтвi на уроках малювання у початкових класах 20

2.1. Методика аналiзу художнiх творiв рiзних жанрiв на уроках образотворчого мистецтва 20

2.2. Специфiка ведення мистецтвознавчих словникiв у початкових класах 34

2.3. Органiзацiя сприймання естетичних явищ пiд час проведення екскурсiй у природi 36

Висновки 38

Додатки 40

Список використаних джерел 57

Вступ

"Учiть дiтей правильно бачити, мислити, вiдкривати i

дивуватися, - нехай вiдкриi, усвiдомить ваш вихованець ту

iстину, що людина народжуiться, росте, розвиваiться, i

зрii, старii, i кожен день правильно прожитого життя,

умудряючи i збагачуючи ii, додаi нову крихту до цiii

незрiвнянноi цiнностi.

Чим глибше ви розвинули в своiму вихованцевi жадобу

пiзнання, тим бiльше щастя додаватиме йому те, що вiн

живе, думаi i почуваiтАЭ.

В. О. Сухомлинський

Естетичне виховання - це глибокий, багаторiчний педагогiчний процес, в результатi якого формуiться естетичне ставлення дитини до оточуючого ii свiту, трудовоi дiяльностi, природи, мистецтва; формуiться культура вiдносин з людьми. Важливо, щоб у процесi естетичного виховання дiти самi стали творцями прекрасного - не тiльки вмiли бачити i розумiти його, але й творити красу навколо себе. Мистецтво, дiючи на емоцiйну сферу людини, стаi могутнiм засобом морального виховання, насичення духовного життя. Емоцiйне сприйняття художнiх образiв, що розкривають красу оточуючого свiту, сприяi формуванню свiтогляду i духовноi культури людини.

Завдання естетичного виховання школярiв успiшно реалiзуiться на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливiсть ефективно розвивати почуття прекрасного, формувати естетичнi смаки, вмiння розумiти i цiнувати твори мистецтва, пам'ятники iсторii та архiтектури, красу i багатство рiдноi природи.

Образотворче мистецтво тАУ унiкальний навчальний предмет, який надаi учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовтiлення, розвитку здатности до життiвого самовизначення, даi змогу розкрити нахили до рiзних творчих професiй: художника, дизайнера, фотографа, модельiра, спецiалiста з комптАЩютерноi графiки.

Засвоюючи такi навчальнi поняття, як тАЬкомпозицiйтАЭ, тАЬформатАЭ, тАЬколiртАЭ, тАЬпростiр та обтАЩiмтАЭ, школярi вчаться створювати, образи на рiвнi переосмислених в емоцiйно-естетичному ключi уявлень про навколишнiй свiт, вiльно оперуючи фарбами, кольорами, лiнiями, формами та iх поiднання.

Звичайно, результативна робота з впровадження нових механiзмiв викладання мистецьких дисциплiн може здiйснюватись, передусiм, за умов й оптимальноi органiзацii, i тому найбiльш успiшно вона проходить там, де наполегливо працюють справжнi ентузiасти своii справи. Вони вдосконалюють мистецьку освiту, орiiнтуючи ii на формування творчоi, естетично-ерудованоi, цiлiсноi особистостi., використовуючи своiрiдний вид людськоi дiяльностi - образотворче мистецтво.

Докорiнна перебудова суспiльного життя вимагаi вiд загальноосвiтньоi школи термiнового вирiшення такоi проблеми, як формування духовноi культури учнiв, що тiсно пов'язане з необхiднiстю значного полiпшення художньоi освiти i естетичного виховання молодших школярiв. Адже не секрет, що уроки образотворчого мистецтва в багатьох школах ведуть неспецiалiсти i, як правило, дiти не отримують в повному об'iмi тих знань i вражень, якi повиннi були б отримати в процесi образотворчоi дiяльностi.

Навчання образотворчому мистецтву дитини вимагаi квалiфiкованого керiвництва. Але для того, щоб розвинути у кожного учня творчi здiбностi, закладенi природою, учитель повинен сам розумiти образотворче мистецтво, дитячу творчiсть, володiти необхiдними способами художньоi дiяльностi. Отже, дитяча образотворчiсть може успiшно розвиватись тiльки при умовi цiлеспрямованого керiвництва зi сторони педагога. Таке керiвництво можливе в тому разi, коли вчитель знаi, чому i як (програмовий змiст i методику) вчити дiтей, маi необхiдну пiдготовку в галузi мистецтва, сам володii образотворчими навичками i вмiннями.

Роздiл РЖ. Органiзацiя сприймання естетичних явищ у життi i мистецтвi на уроках-бесiдах у 1-4 класах

1.1. Аналiз змiсту програми образотворчого мистецтва для 1-4 класiв

Значення i мiсце малювання в школi визначаiться завданнями всебiчного i гармонiйного розвитку особистостi.

Малювання як навчальний предмет даi учням знання елементарних основ образотворчого мистецтва, що маi велике значення щодо iхнього естетичного виховання. Вмiння бачити в навколишнiй дiйсностi рiзноманiтнiсть форм, кольору, бачити прекрасне в рiзноманiтних його проявах сприяi розвитку мистецьких здiбностей, формуванню естетичного смаку.

В процесi зображення будь-якого обтАЩiкту, в поiднаннi з iншими предметами, iз оточуючою обстановкою, утворюi умови для пiзнавальноi та виховноi роботи з учнями.

Одне iз методологiчних положень теорii пiзнання тАУ iднiсть i взаiмопроникнення почуття i свiдомостi. При навчаннi дiтей малюванню i в бесiдах про мистецтво зтАЩявляiться можливiсть здiйснити цю iднiсть на практицi. Естетичнi смаки, мистецькi здiбностi учнiв на окремих вiкових ступенях можуть успiшно розвиватись лише в процесi оволодiння повноцiнними процесами, вмiннями та навичками в малюваннi i при глибокому сприйманнi кращих художнiх творiв.

Через малювання пробуджуiться iнтерес до мистецтва, вiдкриваiться шлях правильного розумiння творiв живопису, скульптури, архiтектури, графiки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиваi вмiння бачити красиве в природi, в оточуiчому життi. Через зоровi вiдчуття при малюваннi уточнюються уявлення про властивiсть речей та явищ, з однiii сторони, а з iншоi тАУ виховуiться естетичне вiдношення до цих речей та явищ.

РЖнколи висловлюiться думка, що малюванню слiд навчати лише дiтей, якi проявили вiдповiднi здiбностi. Це помилка. Досвiд показуi, що учнi, якi мають нормальний загальний розвиток i чудовий зiр, при вiдповiдних умовах звичайно успiшно оволодiвають навиками мистецтва. Малювання в школi тАУ навчальний предмет, необхiдний i доступний для всiх учнiв, а не тiльки здiбних до малювання. Слiд памтАЩятати, що загальноосвiтня школа не готуi художникiв. Вона ставить завдання дати учням основи грамотного реального малюнка, допомогти iм оволiдити знаннями, якi необхiднi для багатьох сторiн людськоi дiяльностi. Хоча загальноосвiтня школа не навчаi малюнку як мистецтва, було б неправильно робити висновок, що малювання в школi не маi нiчого спiльного iз образотворчим мистецтвом. Цей звтАЩязок проявляiться, частково, в тому, що рiзноманiтнi напрямки в образотворчому мистецтвi завжди впливають на методи навчання малюванню.

РДднiсть завдань виховання i навчання, якi здiйснюються в процесi занять малювання, в значнiй мiрi пiдвищуi його педагогiчну цiннiсть. РЖндуктивнi та дедуктивнi форми мислення виховують в процесi аналiзу та синтезу, який постiйно проводиться пiд час спостереження того чи iншого предмета, явища, i при його вiдтвореннi в малюнок. В малюваннi особливо успiшно розвиваiться спостереження, зорова памтАЩять, увага, образне мистецтво. Поiднання цих здiбностей забезпечуi пiдвищення якостi навчання. Розвиток спостереження, памтАЩятi, розумiння, характеру також отримуi допомiжнi можливостi на уроках малювання.

Навчання малюванню тАУ вмiнням обтАЩiктивно i правдиво зобразити предмети, згiдно з тим, як ми iх бачимо, зображати iх так, щоб за малюнком можна було б судити про будову i форму предмета тАУ спираiться на систематичний розвиток в учнiв здiбностей спостерiгати, аналiзувати, запамтАЩятовувати характерне в предметах та явищах. Таким чином, навчання малюванню сприяi пiдвищенню культури зорового сприйняття, що маi велике образотворче значення.

На заняттях з iнших навчальних предметiв (наприклад, бiологiя, фiзика, географiя, хiмiя) малювання використовуiться як засiб наочного i поглибленого засвоiння учнями змiсту явища, яке вивчаiться. Особливо широко малювання використовуiться при вивченнi ботанiки. Вiдтворюючи в малюнку предмети та явища, учнi глибше пiзнають оточуючу дiйснiсть.

Зображувальна грамотнiсть робить уявлення бiльш повнiшими, чiткiшими, мiцнiшими i стаi однiiю з необхiдних умов всебiчного розвитку особистостi. Така грамотнiсть маi велике загальноосвiтнi значення i повинна набуватися вже в школi. Вiдсутнiсть навичкiв малювання i достаньо розвинутоi кмiтливостi, поняття форм, гармонii, кольору негативно впливаi на роботу в бiльшостi професiй. Вмiння малювати може допомагати на тiльки в технiцi, але i в будь-якiй областi культури.

Отже, шкiльний курс малювання ставить завдання: навчити учнiв елелементарним основам реалiстичного малюнка, дати iм необхiднi вмiння i навички малювання з натури, по памтАЩятi, за уявою, розвивати зорове сприйняття, вмiння вiдрiзнити форму, забарвлення предметiв i iх положення в просторi. Дiти повиннi навчитися розумiти значення малюнка в практичнiй дiяльностi людей i використовувати отриманi навички та умiння на заняттях з iнших навчальних предметiв i в загальнокориснiй роботi. Курс малювання повинен сформувати естетичний смак i вторчi здiбностi, дати елементарнi знання з областi образотворчого мистецтва, познайомити iз окремими творами мистецтва, пробудити iнтерес i любов до цього мистецтва.

Таким чином, малювання в школi необхiдно розглядати як художню дисциплiну i загальноосвiтнiй предмет з широкими виховними та навчальними можливостями i завданнями.

В РЖ i РЖРЖ класах навчання малюванню маi пропедевтичний характер, в РЖРЖРЖ i в РЖV починаiться систематичне навчання правилам реалiстичного зображення, проводиться малювання предметiв обтАЩiмоi форми, якi поставленi в рiзних положеннях. При цьому ставиться завдання правильно передати пропорцii i характернi особливостi предметiв, якi розташованi в перспективi.

Аналiз iснуючого положення в галузi методики навчання малювання в школi показуi, що останнiм часом вчителi спрямовують основну увагу на навчання малюванню з натури як виду занять, який допомагаi учням краще оволодiти образотворчою грамотою. Разом з тим, придiляючи велику увагу навчанню, вчителi зменшили турботу про виховну сторону урокiв малювання. Це проявляiться в недооцiнцi тематичного i декоративного малювання i бесiд про образотворче мистецтво.

В малюваннi на теми, якi задаi вчитель, особливо яскраво проявляiться iндивiдуальнiсть учня, його iнтереси. РЖснуi думка, що малювання на теми маi тiльки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, вiдриваючи вiд навчальних завдань. Розривати i протиставляти навчальнi i виховнi завдання в процесi навчання малюванню було б грубою помилкою.

При ознайомленнi учнiв iз творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоiть важке i вiдповiдальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цiлях i разом з тим виховати в учнiв усвiдомлюючу, самостiйну оцiнку творiв мистецтва, формувати художнiй смак [28; 8].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дiтей з iсторiiю мистецтва пiд час урокiв-бесiд, присвячених окремим епохам, перiодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесiд тАУ навчити дiтей розумiти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в iдностi форми i змiсту; навчитися бачити прекрасне i потворне в навколишньому життi; вмiти самостiйно аналiзувати твори рiзних видiв i жанрiв, висловлювати свою думку, використовуючи спецiальну термiнологiю; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його iсторiю. В результатi навчання учнi повиннi знати найбiльш значнi картини, скульптури, архiтектурнi споруди, створенi в нашiй краiнi та за кордоном. Бесiди необхiдно поiднувати з самостiйною образотворчою дiяльнiстю учнiв: малювання з натури, за памтАЩяттю, за уявою, декоративним малюванням.

Присвячено окремi уроки; на всiх iнших уроках з образотворчого мистецтва школярi отримують знання у тiсному звтАЩязку з практичною роботою над конкретним учбовим завданням.

Одна з найважливiших задач бесiди - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоiвши ii, вони зумiють досить вiрно, творчо оцiнити художнiй твiр, його змiст, форму, образи, багатство, своiрiднiсть, зможуть проникнутись любовтАЩю i повагою до художнiх цiнностей, створених народами свiту.

РЖ методичнi посiбники до неi - лише основа для самостiйноi роботи вчителя. Вiн, на свiй розсуд, може i повинен вносити деякi змiни в перелiк робiт, художнiх творiв для кожного класу, вибирати найбiльш прийнятну форму викладання матерiалу, демонстрацii творiв мистецтва, iх аналiзу, засобiв активiзацii уваги дiтей.

Мета урокiв - бесiд буде досягнута тодi, коли у дiтей з'явиться потяг до постiйного спiлкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого й його вивчення. Розв'язання такого завдання можливе лише при умовi послiдовного здiйснення всього курсу програми i постiйного приiднання учнiв до активноi зацiкавленоi участi в учбовому процесi, до самостiйного аналiзу творiв мистецтва.

Художник-педагог О.Д.Альохiн, спираючись на свiй досвiд роботи у школi, вважаi, що ефективнiсть художнього виховання засобами образотворчого мистецтва повинна значно пiдвищитись при концентрично-послiдовному принципi подачi матерiалу. Основу цього принципу складаi коло основних понять, що належать до образотворчо-виразних засобiв. Поняття, що входять в це коло, послiдовно, з класу в клас, поглиблються i розширюються.

Так, в першому класi розкриваються загальнi основи знань з образотворчого мистецтва на уроках-бесiдах: що таке образотворче мистецтво; коли воно виникло; якi твори до нього належать; що таке архiтектура; якi бувають твори образотворчого мистецтва (картина, рисунок, скульптура, гравюра, будова); як художник прикрашаi книгу?

В другому класi розглядаються питання: жанри живопису; види образотворчого мистецтва; праця художника- iлюстратора; поняття про композицiю.

В третьому-четвертому класах: види образотворчого мистецтва; жанри та iх вiдмiнностi; композицiя в живопису i графiцi; мистецтво книги; мова образотворчого мистецтва; рiзновиди живопису, графiки, скульптури; композицiя в архiтектурi та декоративно-прикладному мистецтвi.

Проаналiзувавши дану програму проведення бесiд про образотворче мистецтво, можна зробити висновок, що коло найважливiших понять послiдовно, з класу в клас, поглиблюiться, розширюiться, подаiться на вищому рiвнi. Окремi художнi твори пропонуються для аналiзу в рiзних класах з ускладненням завдань. Так, в першому класi торкаються лише в найзагальнiших рисах художнiх особливостей твору. В третьому класi можна розкрити закономiрностi та елементи композицii (роль висоти горизонту, перспективи, точки зору, точки сходження) [20; 40].

1.2. Змiст i методика проведення урокiв-бесiд про образотворче мистецтво у початкових класах

Малювання з натури, тематичного i декоративного малювання, в основному практичного, робота пiд час урокiв-бесiд полягаi в тому, що учнi розглядають та аналiзують репродукцii творiв видатних майстрiв образотворчого мистецтва. Вчитель демонструi кiно- i дiафiльми, дiапозитиви, присвяченi творчостi вiдомих зарубiжних, украiнських художникiв, окремим видам i жанрам образотворчого мистецтва. РЖз творами декоративно-прикладного мистецтва ознайомлювати учнiв можна i неопосередковано, якщо принести в клас, наприклад, димковську iграшку, холмогорський витвiр з рiзних кiсток.

На початку роботи з репродукцiями i дiапозитивами вчитель оголошуi тему бесiди, даi загальну характеристику переглянутих творiв i детально аналiзуi змiст i художньо-виразнi засоби роботи. З РЖРЖРЖ класу на початку бесiди вчитель повiдомляi короткi вiдомостi про художникiв, основнi етапи iх творчостi.

В РЖV класi вчитель залучаi до аналiзу творiв всiх учнiв, задаi iм запитання проблемного характеру. Запитання на узагальнення i конкретизацiю, iнформацiю, яка була отримана на уроцi, пропронують в кiнцi уроку.

Проводячи урок-бесiду про образотворче мистецтво в РЖРЖРЖ-РЖV класах, вчитель повинен прослiдкувати, щоб учнi записували в спецiальнi зошити прiзвища художникiв, назву твору, якi розглядаються на уроках, i коротка вiдомiсть про них. Такi записи сприяють кращому запамтАЩятовуваню матерiалу.

Сприймання iдейного змiсту демонстративних картин та мистецьких засобiв, якi використовують художники, повнiшi i глибшi лише тодi, коли вчитель буде враховувати вiковi особливостi учнiв.

Уроки-бесiди повиннi проводитись в тiсному звтАЩязку з практичними заняттями. Цей звтАЩязок сприяi успiшному вирiшенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом. Так, в РЖРЖРЖ-РЖV класах аналiз творiв майстрiв образотворчого мистецтва проводиться бiльш глибше, нiж в РЖ i РЖРЖ класах. Це пояснюiться тим, що в РЖРЖРЖ-IV класах дiти, в процесi малювання з натури i на теми, починають знайомитись iз законами лiнiйноi i повiтряноi перспективи, основам колiроведенню; вони отримують вiдомостi про деякi закономiрностi композицii i тому виявляються бiльш пiдготовленими до сприймання i розумiння змiсту та художньоi форми творiв образотворчого мистецтва. Тому вчитель повинен використовувати пiд час аналiзу художнiх творiв бiльш складнiшi, нiж в РЖ-РЖРЖ класах, спецiальнi термiни (композицiя, сюжет, колорит, рiвень горизонту, точка зору, блик, рефлекс, обтАЩiм).

ЗвтАЩязок мiж бесiдами про мистецтво i уроками малювання з натури, на теми та декоративного малювання здiйснюiться по-рiзному. Так, знання, отриманi учнем в процесi практичних занять з образотворчого мистецтва, знаходять свiй подальший розвиток i закрiплення пiд час аналiзу творiв художникiв. Разом з тим, вiдомостi, якi учнi отримують пiд час бесiд, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми i в декоративних композицiях. Наприклад, на уроках малювання на теми осiнньоi i зимовоi природи потрiбно подивитись i проаналiзувати картини Поленова В. Д. тАЬЗолота осiньтАЭ i Юона К.Ф. тАЬЗиматАЭ. Такi поняття, як ритм, симетричнiсть, декоративна переробка фори, з якими учнi знайомляться в процесi бесiди про декоративно-прикладне мистецтво, поглиблюються i закрiплюються в процесi неопосередкованоi роботи над зiставленням ескiзiв декоративного оформлення рiзаних виробiв.

Розкриття змiсту художнього твору, який демонструють, виявляi елементи прекрасного. Тiльки на цiй основi можливо успiшно розвинути естетичне почуття у дiтей, вмiння бачити прекрасне в оточуючiй дiйсностi.

Формуванню бiльш повнiшого уявлення про сюжети творiв мистецтва сприяi читання уривкiв iз художньоi лiтератури, використання на уроцi звукозаписiв, дiапозитивiв, дiафiльмiв, кiнофiльмiв.

Успiх бесiд про образотворче мистецтво залежить вiд правильноi методики демонстрацii наглядових посiбникiв. Репродукцii слiд розмiстити вище точки зору учнiв i демонструвати спочатку всьому класу. Потiм вчитель повiльно проходить мiж рядами i учнi детально продивляються репродукцiю. Якщо потрiбно, репродукцiю прикрiплюють спецiальними зажимами до класноi дошки.

Пiд час бесiд слiд поiднувати демонстрацiю репродукцiй i показ вiдповiдних фрагментiв кiнофiльмiв, дiафiльмiв i дiапозитивiв. При цьому потрiбно прагнути, щоб демонстрацiя художнього твору i його фрагментiв в репродукцiях, кiнофiльмi, дiафiльмi розширювала i поглиблювала загальнi уявлення про нього. Для цього потрiбно ранiше продумати, що демонструвати спочатку тАУ репродукцiю чи дiафiльм, скiльки часу придiлити демонстрацii репродукцii, скiльки тАУ фiльму.

Методика проведення бесiд про образотворче мистецтво може бути рiзноманiтною. На початку уроку, повiдомивши тему бесiди, вчитель ставить учням запитання по данiй темi. Потiм вiн коротко розповiдаi основний змiст теми бесiди i тодi лише пiсля цього приступаi до аналiзу репродукцii.

Програма з образотворчого мистецтва передбачаi ознайомлення першокласникiв з окремими живописними творами, в процесi якого вони вчаться впiзнавати зображення на картинi, iлюстрацii, предмети, явища, аналiзувати iх, висловлювати свою точку зору щодо картин.

В РЖРЖ класi дiти вчаться визначати в творах мистецтва найбiльш важливi особливостi художньоi форми, розумiти змiст i висловлювати своi вiдношення до проглянутого твору.

Особливiстю бесiд про образотворче мистецтво, якi проводяться в РЖРЖРЖ класi, являiться те, що в процесi аналiзу художнiх творiв учнi повиннi освоiти вiдмiностi мiж видом i жанром образотворчого мистецтва: графiки, живопису, декоративно-прикладного мистецтва, пейзажу, натюрморта, портрету. Новим завданням i те, що пiд час бесiд учнi повиннi навчитись досить широко розповiдати змiст розглянутого твору художника, аналiзувати засоби художньоi виразностi.

В РЖV класi учнi вчаться вiдрiзняти характернi вiдмiнностi мiж видами i жанрами образотворчого мистецтва, аналiзувати засоби художньоi виразностi творiв мистецтва [19; 187].

1.3. Методичнi вказiвки до проведення бесiд

Навчальний зображувальний матерiал в початковiй школi аналiзуiться за допомогою запитань, якi ставить вчитель, виходячи iз завдань уроку. Характер i послiдовнiсть запитань мають дуже велике значення при розглядi як навчально-зображувального матерiалу, так i картин. Таблицi, наприклад, конкретизують уявлення про рiзнi предмети, тому запитання мають бути неважкi. Сюжети картин, призначенi для розповiдi, дають бiльш широке уявлення про оточуючу дiйснiсть. В цьому випадку запитання можуть вiдноситись до змiсту картини, звтАЩязки з явищами дiйсностi, якi вiдомi дитинi iз власного досвiду.

Запитання, яке ставить вчитель при розглядi творiв мистецтва, охоплюють не тiльки змiст картин, але й ii оцiнку (тАЬподобаiтьсятАЭ, тАЬне подобаiтьсятАЭ), а також засоби художнього вираження в тiй мiрi, в якiй це доступно дiтям початковоi школи. Запитання повиннi змушувати учнiв активно роздумувати, звертати увагу на головне, суттiве.

РЖнколи характер розбору навчальних iлюстрацiй привчаi дiтей до шанобливих вiдповiдей. Так, нерiдко, з РЖ класу привчають дiтей при розборi таблиць, iлюстрацiй обовтАЩязково визначати пори року, якi зображенi на них, якщо це i не важливо для аналiзу. В результатi майже кожний розбiр дiти починають приблизно так: тАЬНастала пора року тАУ осiнь (чи зима)тАЭ. Потiм, зазвичай, iде формальне перерахування ознак осенi чи зими без звтАЩязку iз зображенням. Коли учень таким чином тАЬвисловитьсятАЭ, вiн вже на основi запитань вчителя починаi розбирати дану картину.

Як правило, цей же тАЬметодтАЭ часто механiчно перноситься вчителем i на аналiз творiв образотворчого мистецтва.

Тому, щоб змусити дiтей активно думати, вчителю необхiдно звертати увагу на характер i наслiдок запитань, намагатись уникати пасивних запитань, якi вiдволiкаюь вiд основного в змiстi картини.

Пропонуючи учню зрозумiти суть i змiст iлюстрацii чи таблицi, вчитель звертаi його увагу на розмiщення предметiв i фiгур, на колiр. Аналiз зображувальних засобiв здiйснюiться шляхом порiвняння рiзних таблиць, якi зображають один i той же предмет, одну i туж тему. Можна порiвняти за кольором, формою, за контрастом темного i свiтлого.

Порiвняння вiдiграi велику роль, особливо коли цьому зображенню дають естетичну оцiнку. В процесi порiвняння у дiтей починаi вироблятись власне вiдношення до картини, цiкавiсть до ii розгляду. Вже в початкових класах дiти здатнi самостiйно сприймати зображення i розповiсти про це. Наприклад: тАЬЗима, холодно, на вулицi темно, небо темнетАЭ. Сприйманню особливо допомагають вказiвки на схожiсть зображення з дiйснiстю або пiдкреслення контрасту мiж ними.

Вчителю слiд звертати увагу на те, щоб дiти частiше використовували своi враження вiд оточуючоi дiйсностi при розборi таблиць та iлюстрацiй. В початкових класах вони вже вiдрiзняють на картинi весну вiд осенi не тiльки за такими ознаками, але i за освiтленням. Так, на запитання вчителя про ознаки пори року дiти вiдповiдають, що тАЬна картинi вiдчуваiться весняне сонцетАЭ.

У звтАЩязку з рiзноманiтнiстю навчальних тем в РЖРЖРЖ i IV класах змiнюiться звтАЩязок мiж окремими навчальними предметами, а тому змiнюються методи i використання навчального iлюстративного матерiалу. Якщо, наприклад, в РЖ класi на уроцi читання дiти складають усну розповiдь за одним нескладним малюнком, то в РЖРЖРЖ класi iм можуть запропонувати для складання послiдовностi розповiдi двi або три iлюстрацii, на матерiалi яких вони будуть писати твiр.

В РЖРЖРЖ i IV класах вчитель потребуi вже не тiльки описати те, що зображено в iлюстрацii, але i розповiсти про те, що зображено.

Велике значення для розвитку образного мислення маi розгляд та аналiз художнiх iлюстрацiй, якi викликають у дiтей емоцiйне сприймання творiв образотворчого мистецтва, в даному випадку, репродукцiй картин.

Основний метод ознайомлення учнiв з картиною тАУ це розбiр вчителем разом з дiтьми, якi вливаються в бесiду шляхом запитань. Запитання повиннi ставитися так, що можна було привести учнiв до потрiбних висновкiв. Потрiбно вияснити тему картини, ii змiст, видiлити в нiй головне i другорядне, порiвняти змiст картини з тим, що дiти бачать в оточуючiй дiйсностi, з вiдомими iм творам лiтератури, з картинами iнших художникiв на ту ж тему, виявити вiдношення учнiв до картини. В РЖРЖРЖ i IV класах можуть бути доданi також деякi запитання, якi стосуються зображуваних засобiв: передавання форми, пропорцiй, кольору зображуваних предметiв, а також короткi вiдомостi бiографiчного характеру про автора картини.

Розповiдь вчителя про засоби вираження повинен вiдповiдати обтАЩiму знань, якi учнi отримують на практичних заняттях моделювання.

Порiвняння картини з вiдомими дiтям лiтературними творами i картинами iнших художникiв на ту ж тему не тiльки поглиблюють розумiння учнiв даноi картини, але й поширюють кругозiр. ЗтАЩясування свого вiдношення до картини, привчати дiтей до свiдомого сприймання творiв мистецтва.

В практицi бесiд про мистецтво це зiставлення можна проводити рiзними методами: зiставляючи паралельно, йдучи вiд словесного твору до зображуваного чи закрiпляючи попереднiй аналiз картини читанням i розбором вiршiв, розповiдi.

В окремих випадках в РЖРЖРЖ-IV класах, пiсля детального усного аналiзу картини, вчитель може провести також письмову роботу по нiй, пропонуючи учням вiдповiсти на поставленi запитання.

Повiсивши репродукцiю картини i вiдмiтивши засоби художнього вираження, в кiнцi бесiди на дошцi були написанi запитання з метою допомогти дiтям висловити своi думки:

1. Чи сподобалась тобi картина i чому?

2. Що зображено на картинi?

3. За якими ознаками ти дiззнаiшся, що на картинi зображений ранок?

Поставленi запитання допомогли учням розiбратись в картинi. В процесi роботи ставились також допомiжнi запитання.

Часто дiти прагнуть вкласти в один твiр всi своi думки про картини. Це свiдчить про ще не розвинене мовлення, про вiдсутнiсть навичкiв письмово i усно самостiйно вислолювати своi думки. Слiд сказати, що уснi вiдповiдi учнiв завжди кращi. Вчителям слiд привчати дiтей робити iнколи опис та аналiз картин не тiльки в уснiй формi, а й у письмовiй [28; 163].

Роздiл РЖРЖ. Впровадження ефективних форм, методiв i прийомiв сприймання естетичних явищ у життi i мистецтвi на уроках малювання у початкових класах

2.1. Методика аналiзу художнiх творiв рiзних жанрiв на уроках образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво маi багато художнiх творiв рiзних жанрiв, якi аналiзуються на уроках.

Пiд час бесiд аналiтичний розбiр творiв не повинен ускладнювати процес постiйного сприймання. Школярiв слiд постiйно пiдводити до розумiння специфiки мистецтва як одного з видiв суспiльноi свiдомостi i вiдображення дiйсностi.

Не слiд перевантажувати уроки великою кiлькiстю знань, розбором бiльше 5-7 художнiх творiв. В процесi бесiд необхiдно широко використовувати технiчнi засоби навчання. Будь-який урок потребуi особливоi поiднаностi роботи апаратури.

Методист Ю.Краснов рекомендуi тАФ використовувати прийом порiвняння, який даi хорошi результати в роботi з дiтьми. Так, порiвняння картин Левiтана i Остроухова на осiнню тему приносять велику користь. Особливе значення маi художнi слово вчителя. Потрiбно будувати бесiду i розповiдь емоцiйно i коротко. Висновки i узагальнення потребують точностi i ясностi. Кожне нове, незрозумiле для дiтей слово - художнiй термiн - потрiбно своiчасно пояснювати пiд час розповiдi або бесiди. Важких професiйних термiнiв краще не використовувати (композицiя, колорит, образотворчi засоби), вони незрозумiлi для учнiв початковоi школи i погано засвоюються.

Для глибшого розумiння художнього твору слiд вказати учням на характернi особливостi живописного зображення обтАЩiмних предметiв на площинi, вказати на умiння художника показати глибину i простiр. З цими поняттями учнi вперше знайомляться на уроках малювання. Вони повиннi зрозумiти, що глибина досягаiться вiрним зображенням предметiв на площинi за законами перспективи, що аркуш паперу маi два вимiри, а предмети, зображенi на ньому тАУ обтАЩiмнi, тривимiрнi. Однi предмети написанi на передньому планi, а iншi - далi, третi - ще вiддаленiшi. Без глибини простору не можна розгорнути дiю, передати змiст картини. Компонуючи предмети за величиною, формою i кольором, умiло розташовуючи iх, художник створюi реальне зображення i вирiшуi основну задачу - викликати емоцii глядача, дiяти на його розум i серце засобами мистецтва [20; 4].

Процес ознайомлення з картиною живопису можна роздiлити на три етапи:

1 - емоцiйне, цiлiсне сприймання, детальний розгляд картини;

2 - осмислення його на рiвнi узагальнення;

3 - творче цiлiсне сприймання твору.

Ознайомлення дiтей з живописом слiд планувати за принципом ускладнення змiсту художнiх творiв, iх виражальних засобiв, а також методiв роботи з дiтьми. Наприклад, на першому етапi роботи можна знайомити з пейзажним живописом (зображення на картинi мiсцевостi). Пiзнiше - з жанровими полотнами.

На другому етапi дiтей можна знайомити з явищами, якi iм вiдомi з лiтературних творiв чи з життя. В розвитку педагогiчного процесу передбачаiться ускладнення не лише змiсту картин, але й виражальних засобiв.

Методи ознайомлення з мистецтвом слiд ускладнювати поетапно - вiд методiв, що дозволяють навчити дiтей вичленяти щось одне в картинi (що i як зображено), до методiв, якi сприяють цiлiсному i творчому сприйманню твору. Наприклад, на першому етапi дати мистецькознавчу розповiдь педагога i детальнi запитання, на другому - запитання узагальнюючого характеру - i уявне створення власноi картини за назвою, даною художником. Звичайно, при цьому значне мiсце займаi попередня робота, але слiд пам'ятати, що основним прийомом ознайомлення дiтей з образотворчим мистецтвом i мистецькознавча розповiдь педагога.

Структура мистецькознавчоi розповiдi маi бути приблизно такою:

- повiдомлення назви картини i прiзвища художника;

- що найголовнiше в картинi (видiлити композицiйний центр);

- як воно зображено (колiр, будова, розмiщення);

- що зображено навколо головного героя, як з ним з'iднанi деталi (так iде заглиблення в картину, при цьому встановлюiться зв'язок мiж змiстом твору i способами виразностi):

- що красивого показав своiм твором художник;

- про що думаiться, що згадуiться, коли дивишся на цю картину.

Використання такоi структури розповiдi можливе до тих пiр, доки дiти не почнуть адекватно вiдповiдати на поставленi пiсля розповiдi питання за змiстом картини i набудуть навичок монологiчного мовлення пiд час вiдповiдi на питання: тАЬПро що картина?тАЭ

ЗРАЗОК РОЗПОВРЖДРЖ ЗА КАРТИНОЮ Т. Н. ЯБЛОНСЬКОРЗ "ХЛРЖБ"

Перед нами картина Тетяни Нiлiвни Яблонськоi "Хлiб". В нiй розповiдаiться про те, як з настанням жнив, коли дозрiваi зерно, всi гуртом виходять на збирання врожаю. Подивiться, яка сила, який розмах в iх руках! Ми бачимо тiк, великi мiшки золотоi пшеницi, уявляiмо стрекотiння вiялок, гудiння молотарки, машин, перекликання веселих голосiв. Бачимо молодих жiнок веселих, життiрадiсних. Вони спiвають пiсень. Посмiшка вiд задоволення гарним врожаiм граi на iх губах. Великi копицi снопiв як фортеця, стоять на току. Художниця яскравими фарбами наголошуi: дивiться, радiйте чудовому сонцю, золоту i аромату зерна. Дивишся на цю красу i нiби вiдчуваiш, як повiваi вiд цiii краси запахом хлiба, теплим золотим сонечком. Художницi вдалося показати симфонiю радiсноi працi, вмiло будуючи ii у композицiйному планi, зобразивши в центрi селянку. Вона тiльки-но встромила дерев'яну лопату в золотаву гору зерна й заклично дивиться на глядача, немов би запрошуючи i його до роботи. Т.Н.Яблонська одягнула своiх героiнь у типовi украiнськi ряснi спiдницi з широкою лиштвою i яскравою, цвiтастою пiдшивкою. РЖ якi ж вони гарнi цi "ряснi спiдницi", як все по-справжньому святкове! РЖ самi жiнки набагато красивiшi, стрункiшi в них, нiж у мiських вузьких спiдницях. РЖншi постатi зображено в живому русi, Вони природно компонуються в мальовничi групи, створюючи загальну картину натхненноi працi. Вглибинi простiр "замкнуто" масивною темною скиртою необмолоченого хлiба. Золотистi тонни пшеницi та бiлi й червонi плями жiночого вбрання надають картинi яскравого, гармонiйного колориту. В нiй вiдчуваiться i пропахле сухим збiжжям повiтря, i розмiрений стукiт машин, i гомiн та смiх збуджених людей.

Картина ця знаходиться у державному музеi украiнського образотворчого мистецтва. Дiтям бажано розповiсти i про художницю.

Тетяна Нiлiвна Яблонська народилася в Смоленську. З одинадцятирiчного вiку жила в Украiнi, де i стала художницею. Вона малювала багато картин про рiдну землю, про життя людей. Праця селянок була iй добре вiдома i близька, оскiльки у молодi роки сама працювала в полi. Адже сiльськогосподарськими роботами пiсля вiйни в основному займались жiнки. Вона багато iздила по Украiнi, вивчала працю жiнок, робила етюди i малюнки, якi iй дуже допомагали в роботi над картинами; захоплювалась роботою в полi. Це i дало поштовх до написання картини "Хлiб". Радiсть життя втiлювала вона в художнiх образах. РЖ робила це за допомогою, перш за все, кольору.

На першому етапi роботи над картиною слiд розвивати у дiтей умiння самостiйно аналiзувати змiст картини, видiляти виражальнi засоби, формувати умiння "читати", мотивувати емоцiйно-особистiсне ставлення до твору. Дiтей слiд навчати аналiзувати зображене на полотнi. На основi аналiзу формувати умiння сприймати цiлiсний, узагальнений образ картини.

Навчити дiтей цiлiсно сприймати картину тАФ процес бiльш складний, тому вимагаються рiзнi методи i прийоми, залучення iх до образотворчого мистецтва. При цьому головне завдання вчителя полягаi втому, щоб розвивати активне сприймання дiтьми творiв реалiстичного мистецтва, зацiкавлювати виразнiстю i красою творiв, дати загальнi поняття про художнi засоби. Тобто, провести з дiтьми на другому етапi роботи бесiду за картиною, ii краще проводити на уроках образотворчоi дiяльностi, на початку або пiд кiнець уроку по 10-15 хвилин. Один раз на 2-3 мiсяцi цьому можна вiдвести спецiальнi уроки, на яких вчитель систематизуi знання дiтей, набутi пiд час розповiдей i бесiдах на практичних уроках. Дiтей треба, перш за все, навчити розбиратись у змiстi картини. Це нелегке завдання, тому що вони ще не вмiють знаходити в картинi головного. Пояснення змiсту вони зводять до простого перелiку зображених у творi предметiв. Молодшi школярi ще не пiдготовленi до самостiйних, естетичних суджень. Тому перед вчителем стоiть важливе завдання тАФ розвивати в них естетичне сприймання мистецтва за допомогою розповiдей про форму, композицiю, колiр та iншi засоби художньоi виразностi; дати дiтям можливiсть вiдчути красу мистецтва.

Розвиток у дiтей умiння ро

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi