Болонський процес - сутнiсть, концепцii, методика

Болонський процес: сутнiсть, концепцii, методика

Змiст

1. "Болонський процес": його мiсце у сучасних процесах соцiально-економiчного та культурного розвитку iвропейського спiвтовариства

1.1. Полiтичнi аспекти "Болонського процесу"

1.2. Економiчнi аспекти "Болонського процесу"

2. Особливостi вiтчизняноi системи вищоi освiти та розмаiття систем вищоi освiти в iвропейських державах

3. Основнi iсторичнi етапи "Болонського процесу"

4. Концептуальнi положення "Болонського процесу".

5. "Болонський процес" в Украiнi. Правовi, органiзацiйнi та методичнi проблеми його розгортання в вiтчизняних умовах

6. Система ECTS та особливостi ii впровадження в вiтчизняну вищу школу

Бiблiографiя

Додатки

1."Болонський процес": його мiсце у сучасних процесах соцiально-економiчного та культурного розвитку iвропейського спiвтовариства

1.1 Полiтична життiдiяльнiсть сучасного суспiльства i Болонський процес

У останнi десятирiччя стають все бiльш звичними словосполучення "iвропейська iнтеграцiя" та "глобалiзацiя". На жаль, сприйняття цих понять та проблем, якi вони визначають, на основi поверхневого тлумачення засобами масовоi iнформацii не завжди i адекватним. Пiсля розпаду СРСР Украiна i державою, на яку впливають найбiльш сильнi та активнi суб¢iкти мiжнародноi полiтичноi, правовоi, економiчноi та культурноi дiяльностi. Це, з одного боку, США, а з iншого тАУ iвропейське спiвтовариство. Термiн "глобалiзацiя" фактично позначаi нi що iнше, як експансiю США в усiх сферах життедiяльностi людства. Процесам так званоi "глобалiзацii" протистоять процеси iвропейськоi "iнтеграцii" в рiзних формах iхнього розгортання. Однiiю iз складових iвропейськоi iнтеграцii i Болонський процес. Термiн "Болонський процес" позначаi комплекс форм мiждержавноi дiяльностi на рiвнi уряду, мiнiстерств освiти та науки, так званих "Мiнiстерств по справам РДвропи", ЮНЕСКО, iнших позаурядових органiзацiй, спрямованих на виробку загальних для всiх iвропейських краiн методiв управлiння системою вищих навчальних закладiв. "Болонський процес, - пiдкреслюi В. Кремiнь, - спрямований на перетворення РДвропи на найбiльш конкурентноспроможнiй i розвинутий простiр у свiтi". (В.Кремiнь: тАЬРЖнтеграцiя системи освiтньоi та навчальноi дiяльностi i фактором, якiй впливаi на хiд полiтичного протистояння мiж США i РДвропою: "РДвропа знань" тепер уже широко визнана").

(РЖнши конструктивнi агенти розпочатоi реформи такi: Асоцiацiя iвропейських унiверситетiв; РДвропейська асоцiацiя унiверситетiв (EAU), створена в Болоньi 2000 року; Нацiональнi студентськi спiлки РДвропи (ESIB); РДвропейська асоцiацiя мiжнародноi освiти (EAIE); Конфедерацiя спiлок ректорiв РДС; Союзи ректорiв Данii, РЖспанii; Асоцiацiя студентiв Австрii; Французький нацiональний фонд освiти у сферi управлiння (FNEGE); Асоцiацiя полiтичних iнститутiв Фiнляндii; РДвропейське товариство iнженерноi освiти (SEFI); РДвропейська асоцiацiя вищих навчальних закладiв - коледжiв, полiтехнiчних iнститутiв та вищих навчальних закладiв професiйноi освiти (EURASHE); Генеральна дирекцiя РДС з освiти та культури; Унiверситет у м. Саламанка; РДвропейська мережа органiзацii контролю якостi (ENQA); робочi групи мережi NARIС/ENIC за пiдсумками Болонськоi декларацii тощо).

1.2 Економiчна життiдiяльнiсть сучасного суспiльства i Болонський процес

Швидке розгортання на протязi останнього десятирiччя Болонського процесу маi своi економiчнi причини. Заходи, звтАЩязанi з проведенням зустрiч, конференцiй фiнансуються не тiльки з державних фондiв, але й пiдтримуються багатьма монопольними виробничими кампанiями, промисловими пiдприiмствами, крупними фiрмами. Ця щедрiсть маi свою глибоку мотивацiю: сфера матерiального виробництва зацiкавлена в кадрах з вищою освiтою тАУ висококвалiфiкованiй iнтелектуальнiй робочiй силi. Вартiсть робочоi сили фахiвцiв з вищою освiтою в державах Заходу завжди висока в порiвняннi з робочою силою робiтникiв. На сьогоднi, крiм того, iснуi глибока диференцiацiя в оплатi труда фахiвцiв в залежностi вiд того, якiй навчальний заклад вони закiнчили i який мають тип диплома. Очiкуiться, що зближення форм органiзацii навчальноi дiяльностi вищих навчальних закладiв в деякiй мiрi приведе до подолання iхнього традицiйного розподiлу на "престижнi" i "непрестижнi". Диплом загальноiвропейського зразку позначаi юридичну рiвнiсть дипломованих фахiвцiв в правах при прийомi на роботу i право на рiвну оплату. Внаслiдок цього здiйснюiться вирiвнювання оплати iнтелектуальноi робочоi сили i в цiлому зниження ii вартостi для пiдприiмцiв.

Щодо особливостей вiтчизняного варiанту розвитку процесiв матерiальноi оцiнки вартостi iнтелектуальноi робочоi сили, то, за нашим поглядом, вони в перший перiод трансформацii дiяльностi вищоi школи виявляються зовсiм по-iншому. Внаслiдок особливостей нашоi економiчноi системи та механiзму адмiнiстративно-бюрократичного управлiння оплатою труда фахiвцiв, iснуючого протирiччя мiж рiвнем оплати працi робiтникiв розумового та фiзичного труда i можливим очiкувати пiдвищення рiвню оплати iнтелектуальноi робочоi сили.

2.Особливостi вiтчизняноi системи вищоi освiти та розмаiття систем вищоi освiти в iвропейських державах

К початку 21-го столiття в РДвропi склалися такi рiзноманiтнi та несумiснi нацiональнi системи вищоi освiти (i органiзацii шкiльного навчання теж), що саме для iвропейського спiвтовариства проблема iх iнтеграцii i бiльш гострою, нiж для Украiни та Росii.

До Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii на територii Украiни, як i Росii взагалi, iснувало декiлька типiв шкiльноi та пiсляшкiльноi освiти. Тiльки система навчальноi освiти складалась iз приблизно 60-ти типiв навчальних закладiв, якi мали рiзнi устави ти програми, рiвень викладання, освiтнiй ценз вчителiв, вiдомчу належнiсть. (Це були, наприклад, сiльськi одно- та двокласнi училища Мiнiстерства народноi просвiти, церковноприходськi школи та школи писемностi Святiшого Синоду, мiськi училища пiд керуванням Попечителiв навчальних округiв, учбовi заклади в казачьх войсках, училища для дiтей залiзничникiв. Приватнi школи також находились пiд керуванням Мiнiстерства народноi просвiти. РЖснували також лiтнi школи для лiквiдацii безписемностi пiд керуванням земських управ тощо. В системi середнiх навчальних закладiв центральне мiсце займали чоловiчi класичнi гiмназii, закiнчення яких давало право для вступу до унiверситетiв. "Другосортним" типом середнього навчального закладу були реальнi училища. Крiм того, iснували вiйськовi гiмназii, кадетськi корпуса, жiночi мiнiстерськi гiмназii, гiмназii i iнститути для жiнок вiдомства iмператрицi Марii, духовнi, комерцiйнi училища, та iн.

Основу системи вищоi освiти в Росii та Украiнi добi iмперiалiзму складали державнi навчальнi заклади (всього тАУ 124, з яких 65 були державними, 59 тАУ громадянськими та приватними). Державнi заклади були пiдвладними рiзним мiнiстерствам, Головним управлiнням, Святiшому Синоду, Канцелярii по закладам iмператрицi Марii Федорiвни, та фiнансувались казначейством. Середи недержавних вищих навчальних закладiв перебувала значна кiлькiсть жiночих РЖнститутiв та Курсiв, з 1912 р. прирiвняних до розряду унiверситетiв, так званi Народнi унiверситети, та iн.

В Украiнi в 1914тАУ1914 рр. iснувало 27 вищих навчальних закладiв. Спецiалiстiв вищоi квалiфiкацii готували Киiвський, Харкiвський, Одеський унiверситети, Киiвськi Полiтехнiчний та Комерцiйний iнститути, Фребелiвський педагогiчний iнститут, Консерваторiя, Вищi жiночi курси, Киiвсько-Могiлянська духовна академiя; Харкiвськiй Технологiчний та Ветеринарний iнститути, Жiночий медичний iнститут, Вищi жiночi курсi Спiлки жiнок-робiтниць, Вищi сiльгосподарчi курси; Нiжинський iсторико-фiлологiчний iнститут, РДкатеринославський Вищий гiрничий iнститут, Глухiвський, Полтавський i Федорiвський вчительськi iнститути.

В 1940тАУ1941 рр. на територii Украйни iснувало 173 вищих навчальних заклади, в 1963тАУ1964 рр. тАУ 131 вищiй навчальний заклад. [ Див.: 34; 100 - 137, 318 тАУ 319].

На територii Радянського Союзу ще з перших рокiв iснування радянськоi влади була створена iдина загальнодержавна система управлiння, програмного забезпечення та контролю якостi знань. Вiдповiдно з Декретом вiд 9 листопаду 1917 р. було створено Державну комiсiю з просвiти. Управлiння навчальними закладами на мiсцях було передано Радам робочих, солдатських та селянських депутатiв. 11 грудня 1917 р. було прийнято постанову "Про передачу справи виховання та освiти iз духовного вiдомства до вiдому Народного Комiсарiату з просвiти". Всi учбовi заклади, якi находилися в веденнi церкви, перетворювалися на свiтськi та переходили в ведiння Наркомпросу. 5-го червня 1918 р. було прийнято декрет СНК про передачу в ведення Наркомпросу всiх iнших навчальних та загальноосвiтнiх , а також професiйних навчальних закладiв. [ Див.: 32, 334 тАУ336].

Саме тодi покладено начало створенню системи загальнодержавной iдиноi, унiфiкованоi початковоi та середньоi школи, а також процесу послiдовноi державноi централiзацii управлiння та контролю за iдеологiчним, свiтоглядним, науковим змiстом навчальних програм у вищiй школi. К 1991 р. всi вищi навчальнi заклади Радянського Союзу (i, вiдповiдно, Украiни) працювали в умовах iдиного централiзованого програмного та методичного забезпечення та контролю. Ця система в Украiнi частково була руйнована в перiод з 1992 по 1995 р, коли в зв¢язку з розгортанням трансформацiйних процесiв пострадянського перiоду розпочалось швидке стихiйне формування нових форм органiзацii навчання на всiх його ступенях. Але в наступнiй перiод система державного управлiння та контролю неухильно здiйснюiться ii розбудова.

Нинi в Украiнi дiють 1003 державних вищих навчальних заклади, з яких понад 300 i унiверситетами. Крiм того, iснуi розвинута система вищих навчальних закладiв недержавноi форми власностi. Щорiчно до вищоi школи на навчання поступають 408 тисяч осiб. (При тому ця цифра за % останнiх рокiв зросла вдвiчi). За кошти держави навчаються 50 % студентiв. Професорсько-викладацький корпус тАУ це 78 тисяч викладачiв, iз яких 12 % - доктора наук, професори.

В РДвропi сьогоднi iснуi не менш нiж 10 рiзних моделей вищоi освiти. Вони дуже рiзнi по формам власностi та управлiння, строку навчання, складу дисциплiн, якi вивчаються студентами одного i того же фаху. Так, в Австрii термiн навчання складаi вiд 3 до 5 рокiв. Вiсi вишi навчальнi заклади i державними; навчання безкоштовне.

В Великоi Британii система вищоi освiти створена унiверситетами 3-х типiв. К 1-му вiдносяться Оксфордський, Кембрiджський i Даремський, якi мають систему коледжiв-iнтернатiв, кожний з яких в свою чергу i автономною корпорацiiю с правами самоуправлiння. 2-й тип складають установи Лондонського унiверситету. Це федерацiя 62 iнститутiв, "шкiл", коледжiв, вищих полiтехнiчних училищ з правами автономностi. 3-iй тип створено так званими новими, або провiнцiйними, унiверситетами, якi не мають в своiх структурах внутрiшнiх федеративних елементiв. Термiн навчання тАУ 3 роки, на медичних факультетах тАУ 4 роки. Управлiння всiх унiверситетiв автономне, вони пiдвладнi тiльки парламенту.

В Шотландii та РЖрландii також iснуi 3-х рiчний термiн навчання.

В РЖспанii iснують двi паралельних системи навчання тАУ державна та приватна, яка находиться в веденнi католицькоi церкви. Державнi школи iменуються iнститутами, приватнi тАУ колегiумами. Випускники католицьких колегiумiв приймаються до унiверситетiв без iспитiв. Але i державна система контролюiться церквою. РЖз 12 державних унiверситетiв одним iз старiших i знаменитий Саламанкський унiверситет, на базi якого здiйснюються в останнi рок вiдповiднi конференцii, зв¢язанi з Болонським процесом.

В РЖталii iснують також державнi i приватнi унiверситети з термiном навчання вiд 4 до 6 рокiв. Централiзоване управлiння державними навчальними закладами та контроль над приватними здiйснюi Мiнiстерство народноi просвiти.

В Нiдерландах зберiгаiться сильний вплив на всi рiвнi системи освiти з боку церкви, але iдинiм законним державним органом управлiння навчальними закладами i Мiнiстерство освiти, мистецтв та науки. Вищу освiту дають державнi, мунiципальнi, "вiльнi" релiгiйнi (протестантський та католицькiй) унiверситети та фаховi iнститути. Термiн навчання складаi вiд 4 до 7 рокiв.

В Нiмеччинi не iснуi федерального просвiтницького законодавства та органа управлiння освiтою. Органом регуляцii та методичних консультацiй i постiйна Конференцiя мiнiстрiв культiв, яка вiдаi процесами просвiти i маi Секретарiат з 3-ма комiтетами: по вищiй школi i науковим закладам, по середнiй i професiйнiй школi i по культурi. В межах окремих земель управлiння здiйснюiться Мiнiстерствами освiти або культiв, в землях-городах тАУ управлiння Сенату. Термiн навчання в унiверситетах складаi 4 тАУ 5 рокiв. Навчання в унiверситетах безкоштовне, яке було введено внаслiдок загостреноi потреби держави в кадрах вищоi квалiфiкацii.

У Францii державна система просвiти вiдповiдно зi законодавством вiдокремлена вiд церкви. Але iснують i приватнi навчальнi заклади, бiльшiсть з яких i католицькими. При цьому держава фiнансуi i приватнi заклади. В державних же навчальних закладах iснують посади духовникiв для здiйснення релiгiйного виховання учнiв. Коледжами у Францii називаються неповнi середнi школи. Середня школа називаiться лiцеiм. Також iснують професiйнi технiчнi коледжi та лiцеi. Навчання у всiх типах державних навчальних закладiв безкоштовне. Керуi всiма навчальними закладами Мiнiстерство нацiональноi освiти. Територiя Францii розподiлена на 19 навчальних округiв (Академiй). До кожного з яких входить по декiлька департаментiв. Головою Академii i ректор, якiй i водночас ректором мiсцевого унiверситету або деканом одного з його факультетiв. Вища освiта даiться в унiверситетах i так званих "великих школах". Крiм державних, iснують також 5 католицьких унiверситетiв. Термiн навчання складаi вiд 3 тАУ 4 до 5 тАУ 6 рокiв.

Пiсля закiнчення унiверситетiв випускник може готуватися та складати iспит на звання агреже тАУ викладача лiцею, або два роки веде наукову роботу i отримуi пiсля ii захисту ступень доктора унiверситету. Пiсля захисту дисертацii iншого виду присуджуiться вища вчена ступiнь тАУ державна ступiнь доктора наук.

Також у Францii iснуi розгалужена сiть "великих шкiл" - фахових вищих навчальних закладiв, якi знаходяться у веденнi окремих мiнiстерств та вiдомств. Туди, як правило, приймають осiб iз практичним стажем роботи за фахом, iснують значнiконкурси.

Особливе мiсце середи вищих навчальних закладiв займаi Коллеж де Франс. В цьому закладi найкращi вченi держави викладають всi сучаснi науки гуманiтарного i природничого циклу. Коллеж де Франс користуiться широким самоуправлiнням, не маi стабiльних державних навчальних планiв та програм. Вхiд на лекцii вiльний. По закiнченнi цього закладу не складаються iспитi, не видаються дипломи, не присвоюються вченi ступенi. Слухачi, якi регулярно навчалися, отримують про це довiдку.

Розмаiття iвропейських систем вищоi освiти доповнюiться ще i такими рисами. Ступiнь бакалавра мають тiльки 3 iз iвропейських краiн, магiстра тАУ 4 краiни. В Швецii iснуi 2 рiзних типи документiв, якi видаються пiсля закiнчення унiверситетiв, в Нiмеччинi i Нiдерландах тАУ по 5 типiв, в Великобританii, РЖталii тАУ до 14 типiв, у Францii тАУ до 23 типiв.

Значнi вiдмiнностi iснують в системах оцiнювання якостi знань. Так, у Францii та в Португалii дii 20-бальна шкала вiд 1 мiнiмального до 20 максимальних балiв, в Нiмеччинi тАУ 5-ти бальна вiд 5 мiнiмальних до 1 максимального, в РЖспанii i Нiдерландах тАУ 10-ти бальна вiд 1 до 10.

Пiсля прийняття Сорбоннськоi декларацii вiдбулися гарячi дискусii з проблем сумiсностi та гармонiзацii у вищiй освiтi. Було багато збентежених вiдгукiв з приводу прийняття системи вищоi освiти, що передбачаi 3-, 5- i 8рiчнi термiни навчання, хоча формально Декларацiя цього не рекомендувала. Також висловлювались занепокоiння щодо намагань нав'язати iдину модель, яка загрожуватиме рiзноманiттю вищоi освiти РДвропи. Ситуацiя з вiдмiнностями нацiональних систем освiти настiльки складна, що може квалiфiкуватися як хаос. Неспiвпадiння ступенiв, iнституцiй i систем i iдиною найбiльшою перепоною мобiльностi iвропейськоi вищоi освiти. Не iснуi 3-, 5- i 8-рiчноi моделi вищоi освiти. Багато краiн мають одно-, дворiчнi програми, першi ступенi (традицiйнi або нововведенi), що передбачають навчання протягом 3-4 рокiв.

Деякi краiни проводять взаiмно погодженi реформи вищоi освiти. Вони вiддають перевагу коротшим навчальним циклам (скорочення тривалостi занять, впровадження перших ступенiв у системи, де цього не було), двоступеневим структурам (впровадження навчальних циклiв на здобуття ступеня "бакалавр" i "магiстр" замiсть довготривалих навчальних циклiв, що передбачають здобуття квалiфiкацii тiльки пiсля 5, 6 або навiть 7 рокiв навчання), розвитку системи залiкiв, зовнiшньому оцiнюванню, бiльшiй автономii у поiднаннi з бiльшою пiдзвiтнiстю. РЖншою тенденцiiю i розмивання кордонiв мiж унiверситетом i неунiверситетським сектором (надання деяким iнституцiям унiверситетських прав, установлення тiснiших зв'язкiв мiж двома секторами).

Не iснуii стандартноi 8-рiчноi моделi навчання для здобуття ступеня "доктор наук". Але дуже поширений 5-рiчний цикл навчання для одержання ступеня "магiстру". Також не iснуi готовоi для запозичення зовнiшньоi моделi здобуття вищоi освiти. Як наслiдок, РДвропi слiд створювати свою власну модель, яка вiдповiдатиме ii культурним та освiтнiм потребам.

3. Основнi iсторичнi етапи "Болонського процесу"

Хронологiю Болонського процесу прийнято вести вiд 1997 року, коли пiд егiдою Ради РДвропи та ЮНЕСКО було розроблено i прийнято Лiсабонську конвенцiю про визнання перелiку квалiфiкацiй, якi присвоюються на територii РДвропи в системi вищiй освiти при закiнченнi навчального закладу. Ця конвенцiя була пiдписана 43 краiнами (Украiною в тому числi).

25 травня 1998 р. в Парижi мiнiстри освiти 4-х краiн (Францii, РЖталii, Великоi Британii i Нiмеччини) пiдписали так звану Сорбонську декларацiю. РДвропа "повинна стати також в РДвропою знань", - стверджувалося в цьому документi. Людство неухильно йде "до перiоду iстотних змiн в освiтi й умовах працi, до розмаiтостi шляхiв становлення фаховоi кар¢iри з очевидною необхiднiстю навчання й пiдготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (i нашому суспiльству в цiлому) систему вищоi освiти, у якiй iм давалися б кращi можливостi шукати й знаходити галузi, в котрих вони мали б перевагу перед iншими людьми". ("Спiльна декларацiя про гармонiзацiю архiтектури iвропейськоi системи вищоi освiти"). В декларацii були визначенi таке завдання для спiльноти вищих навчальних закладiв:

- створення вiдкритого iвропейського простору вищоi освiти, якiй маi стати бiльш конкурентноспроможнiм на свiтовому ринку освiтнiх послуг;

- створення системи вищiй освiти, в котрiй для мiжнародного порiвняння i еквiвалентностi повиннi iснувати два основних цикли: доступеневий i пiсляступеневий;

- досягнення новизни i гнучкостi системи через використання семестрiв i кредитiв аналогiчно схемi ECTS. Це забезпечуi перевiрку правильностi отриманих кредитiв для тих, хто вибираi початкову освiту або продовження навчання в унiверситетах, i тих, хто хотiв би одержати ступiнь у будь-який зручний для себе час протягом життя;

- студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифiковних програм, що сприяють можливостi отримання мiждисциплiнових занять, розвитку знання iноземних мов i використання нових iнформацiйних технологiй. Перший цикл вiдповiдаi сумiрному рiвневi квалiфiкацii;

- у пiсляступеневому циклi мусить бути вибiр мiж бiльш короткою за тривалiстю програмою отримання ступеня магiстра i бiльш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливiстю переходу вiд однiii програми до iншоi;

- студенти обох циклiв мають заохочуватися до навчання принаймнi на протязi одного семестру в унiверситетах поза межами своii власноi краiни;

- водночас усе бiльша кiлькiсть викладацького i дослiдницького персоналу повинна працювати в iвропейських краiнах, вiдмiнних вiд своii власноi;

- прогресивна гармонiзацiя всiх ступенiв i циклiв навчання досягаiться через змiцнення вже iснуючого досвiду, спiльнi дипломи, експериментальнi iнiцiативи i дiалог iз усiма зацiкавленими особами;

- всi iвропейськi унiверситети закликаються об¢iднатися для пiдсилення становища РДвропи у свiтi через плавно регульоване полiпшення й модифiкацiю освiти для своiх громадян.

В березнi 1999 р. в м. Веймар (Нiмеччина) вiдбулась зустрiч генеральних директорiв РДС i керiвництва Ради ректорiв iвропейських краiн для обговорення проблем акредитацii i оцiнки у вищий школi.

В травнi 1999 р. опублiковано звiт "Тенденцii у вищiй освiтi тАУ 1", пiдготовлений Конфедерацiiю Рад ректорiв краiн, якi входять в РДвросоюз (EU), при фiнансовiй пiдтримцi EU.

18 - 19 червня 1999 р. в м. Болонья (РЖталiя) вiдбулася Перша зустрiч iвропейських мiнiстрiв, якi вiдповiдають за вищу освiту, було прийнято спiльну декларацiю. В цiй декларацii пiдтверджено необхiднiсть пiдтримувати рiшення, якi було зазначено в Сорбонськоi декларацii, та поглиблювати координацiю спiльноi дiяльностi. Для створення Зони iвропейськоi вищоi освiти визначено такi цiлi:

- затвердження загальноприйнятноi та порiвнянноi системи вчених ступенiв, у тому числi шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню iвропейських громадян i мiжнароднiй конкурентоспроможностi iвропейськоi системи вищоi освiти;

- запровадження системи на основi двох ключових навчальних циклiв: додипломного та пiслядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успiшного завершення першого, який маi тривати щонайменше три роки. Учений ступiнь, що присвоюiться пiсля завершення першого циклу, на iвропейському ринку працi сприйматиметься як вiдповiдний рiвень квалiфiкацii. Кiнцевим результатом другого навчального циклу маi бути вчений ступiнь магiстра та/або кандидата наук, як у багатьох iвропейських краiнах;

- створення системи кредитiв на зразок РДвропейськоi системи трансферу оцiнок (ЕСТS) як вiдповiдного засобу сприяння бiльшiй мобiльностi студентiв. Кредити можуть бути отриманi також поза межами вищих навчальних закладiв, включаючи постiйне навчання, за умови iхнього визнання з боку вiдповiдного унiверситету-отримувача;

- сприяння мобiльностi через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вiльне пересування з безпосередньою метою: забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до вiдповiдних послуг;

- забезпечення визнання та зарахування часу, який учитель, дослiдник чи член адмiнiстративного персоналу провiв у iвропейському навчальному закладi, дослiджуючи, викладаючи та виконуючи вiдповiдну своiму фаховi роботу, зi збереженням iхнiх законних прав;

- сприяння iвропейському спiвробiтництву щодо забезпечення якостi освiти з метою вироблення порiвняльних критерiiв i методологiй;

- просування необхiдних iвропейських стандартiв у галузi вищоi освiти, зокрема щодо розробки навчальних планiв, спiвробiтництва мiж освiтнiми закладами, схем мобiльностi й iнтегрованих навчальних, дослiдних i виховних програм.

19 тАУ20 вересня в Берлiнi вiдбулася 3-я Конференцiя мiнiстрiв вищоi освiти. Були визначенi завдання:

- розвиток ефективних систем забезпечення якостi навчання ( в т.ч. оцiнювання рiвню роботи окремих вузiв, навчальних програм; розробка механiзму внутрiшньоi i зовнiшньоi оцiнки, де була би можлива участь студентiв; створення системи акредитацii, атестацii, набору погоджених стандартiв, процедур, принципiв управлiння та керiвництва, орiiнтованих на збiльшення сумiсностi i сумiрностi освiти);

- просування ефективного використання системи, заснованоi на 2-х циклах навчання;

- удосконалення системи визнання ступенiв i перiодiв навчання, прийняття системи чiтких i сумiрних ступенiв.

Пiсля циклу зустрiч i семiнарiв 29 тАУ30 березня 2001 р. в м.Саламанка (РЖспанiя) (див. додаток 1 "Хронологiя подiй Болонського процесу") вiдбулася Конференцiя iвропейських вищих навчальних закладiв i освiтнiх органiзацiй, на якiй прийнято спiльний документ.

Таким чином, Болонський процес завдяки iстотним досягненням на протязi 4-х рокiв сиаi дедалi вiдчутнiшою реалiiю для всiii РДвропи та ii громадян.

Станом на 2003 рiк до Болонськоi спiвдружностi входять такi краiни:

- Краiни, якi пiдписали Болонську декларацiю (Болонья, 1999 р.), засновницi Болонського процесу: Австрiя, Литва, Чехiя, Нiдерланди, Фiнляндiя, Португалiя, Грецiя, Словенiя, РЖрландiя, Швейцарiя, Лiхтенштейн, Болгарiя, Мальта, Естонiя, Польща, Нiмеччина, Словакiя, РЖсландiя, Швецiя, Латвiя, Бельгiя, Люксембург, Данiя, Норвегiя, Францiя, Румунiя, Угорщина, РЖспанiя, РЖталiя, Великобританiя;

- Краiни, що приiдналися до Болонського процесу на Празькому самiтi (2001 р.): Хорватiя, . Кiпр, Туреччина;

- Краiни, що приiдналися до Болонського процесу на Берлiнському самiтi (2003 р.): Албанiя, Андорра, Боснiя та Герцеговина, Ватикан, Росiя, Сербiя та Чорногорiя, Македонiя.

4.Концептуальнi положення Болонського процесу

Центральними теоретичнимi поняттями, якi опрацьовуються в документах Болонського процесу, i поняття iвропейського простору вищоi освiти та навчання протягом усього життя.

Заключне комюнiке зборiв спостерiгачiв за Болонським процесом у Празi 2001 року пiдкреслило, що "навчання протягом усього життя" i важливiшою метою, для досягнення якоi i створюiться "iвропейський простiр вищоi освiти". Навчання протягом усього життя складаiться iз послiдовних вiкових фаз навчання, починаючи з дошкiльного i до пiсля пенсiйного. Навчання протягом усього життя включаiть в себе усi iснуючи види формального та неформального навчання. Цей задум виконуiться завдяки поiднанню загальноi та професiйноi освiти. Структура навчання протягом усього життя маi бути розвиненою так, щоб будь-хто мiг вибирати навчальне середовище, роботу, регiон та краiну як для вдосконалення своiх знань, умiнь та компетенцiй, так i для наступного працевлаштування.

Важливою умовою реалiзацii навчання протягом усього життя i розвиток заликовоi системи кредитiв, яка дозволяi оцiнювати та впiзнавати дипломи та сертифiкати, отриманi у школi, унiверситетi та в iнших структурах навчання. У цьому випадку взаiмозалiк квалiфiкацiй мiж школами, унiверситетами та роботою може бути забезпечений. РЖз продовженням навчання та подальшим тренуванням, звичайно, збiльшуiться бажання змагатися та використовувати новi технологii, якi i основними досягненнями стратегiчних цiлей РДвропи. Як наслiдок, iвропейськi краiни матимуть суспiльство з конкурентноздатною системрою вищ освiти i будуть спроможнi змагатися за лiдерство (Рада РДвропи, Лiссабон, березень 2000 року). У жовтнi 2000 року РДвропейська комiсiя присвятила цьому питанню окремитй меморандум та роком пiзнiше опублiкувала звернення двох членiв комiсii - Вiв'iн Редiнг (освiта та культура) та Анни Дiамантопоулоу (соцiальнi зв'язки).

Всi основнi органiзацiйнi та управлiнськи завдання Болонського процесу i органiчно зв¢язаними з вихiдною теоретичною концепцiiю. Це:

- прийняття зручнiх та зрозумiлiх градацiй дипломiв, ступенiв i квалiфiкацiй;

- введення двоступеневоi структури вищоi освiти;

- використання iдиноi систему кредитних одиниць (систему ECTS - European Community Course Credit Transfer System) http://" onclick="return false">

- напрацьовання, пiдтримка i розвиток iвропейськiх стандартiв якостi iз застосуванням порiвнянних критерiiв, механiзмiв i методiв iх оцiнки;

- усування iснуючiх перепонiв для розширення мобiльностi студентiв, викладачiв, дослiдникiв i управлiнцiв вищоi школи.

На всiх етапах Болонського процесу пiдтверджувалось, що цей процес i добровiльним, полiсуб'iктним, таким, що ТСрунтуiться на цiнностях iвропейськоi освiти i культури; не нiвелюi нацiональнi особливостi освiтнiх систем рiзних краiн РДвропи; i багатоварiантним, гнучким, вiдкритим, поступовим.

Але не слiд iдеалiзувати Болонський процес. Вiн нерiвномiрний, суперечливий, складний. Його цiлi ще дуже гiпотетичнi. Як приiднання до цього процесу, так i неприiднання мають своi переваги та ризики. Втiм з урахуванням усiх <за> i <проти> для краiн, якi ставлять за мету економiчний i суспiльний розвиток i, зрештою, вступ до РДвропейського Союзу (РДС), альтернативи Болонському процесовi немаi.

5. Болонський процес" в Украiнi. Правовi, органiзацiйнi та методичнi проблеми його розгортання в вiтчизняних умовах

Украiна намагаiться ввiйти як активнимй суб¢iкт в науковий i оссвiтнiй простiр РДвропи. Тому формулюються концепцii щодо модернiзацii освiтньоi дiяльностi в контекстi iвропейських вимог. Засобоми масовоi iнформацii повiдомлено, що пiд час Четвертого самiту Болонського процесу, який заплановано провести 19-20 травня 2005 року в Бергенi (Норвегiя), Украiною також буде пiдписано акт о вступi до Болонського процесу.

Надання високоi оцiнки нацiональнiй системi освiти не маi заспокоювати нас i стримувати глибинне ii реформування. Висока якiсть навчання - це досягнення попередньоi епохи, попередньоi системи влади, попереднього поколiння. Нинi можна з жалем констатувати, що незважаючи на природнi досягнення освiти, якi забезпечуi нова соцiополiтична система, в масовому вимiрi освiта стала менш якiсною, а переважна бiльшiсть випускникiв вищих навчальних закладiв (особливо нових) не конкурентоспроможна на РДвропейському ринку працi. Це зобов'язуi менше говорити про власнi досягнення, а все бiльше аналiзувати свiтовi та iвропейськi тенденцii реформування освiти i вiдповiдно до цього напружено i послiдовно вдосконалювати нашу професiйну сферу дiяльностi.

Водночас участь системи вищоi освiти Украiни в Болонських перетвореннях маi бути спрямована лише на ii розвиток i набуття нових якiсних ознак, а не на втрату кращих традицiй, зниження нацiональних стандартiв ii якостi. Орiiнтацiя на Болонський процес не маi призводити до надмiрноi перебудови вiтчизняноi системи освiти. Навпаки, ii стан треба глибоко осмислити, порiвнявши з iвропейськими критерiями i стандартами та визначити можливостi ii вдосконалення на новому етапi.

Модернiзацiя системи вищоi освiти в Украiнi (Закон "Про вищу освiту" та ряд нормативних актiв Мiнiстерства освiти i науки) маi деякi спiльнi ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневоi системи освiти), але за бiльшiстю напрямiв вона йому не вiдповiдаi. Це пов'язано з тим, що вихiднi концепцii такоi модернiзацii не були зорiiнтованi на iнтегрування нацiональноi системи освiти в РДвропейський простiр. Вони бiльшою мiрою мали "внутрiшнiй" характер i переважно зводилися до "прилаштування" системи вищоi освiти до нових внутрiшнiх реалiй.

Тому очiкуiться ще один цикл перебудови дiяльностi вищоi школи. Потрiбен аналiз i оцiнка:

- освiтньо-професiйних програм та державних стандартiв освiти щодо iх узгодження iз iвростандартами; а також можливостями застосування ECTS;

- питань спiвставлення ступенiв, спецiальностей, назв навчальних дисциплiн, залiкових одиниць, систем контролю i оцiнки знань тощо;

- питань створення унiфiкованоi термiнологii, в семантичном полi якоi працюi вища школа та здiйснюiться управлiння нею;

- систем управлiння, забезпечення i гарантування якостi освiти;

- питання "наповнення" квалiфiкацiй, тобто визначення того, що саме повiнна знати та вмiти людина з квалiфiкацiiю бакалавра, магiстра чи доктора. До сих пир обгговарювалась тiльки iх кредитна вiдповiднiсть.

В цiлому ж, як вважаi мiнiсть освiти та науки В.Кремiнь, законодавче порле украiнськоi вищоi школи сприяi приiднанню до Болонського процеса. На правовому рiвнi сформованi положення про: вибiрнiсть ректороа i керiвникiв структурних пiдроздiлiв, самоуправлiння вищiх навчальнiх закладiв, вплив на процеси управлiння вузами студентства i громадськостi, створення пiльгових умов щодо фiнансування вищiх навчальнiх закладiв. Цi кроки сприяють зростанню демократизма та автономностi украйнських вузiв. Крiм того, пропонуються змiни до закону "Про вищу освiту" вiдносно документiв, якi отримують студенти пiсля закiнчення навчання у вузi, пiдвищення статусу гнаглядових Рад, прозоростi процесiв управлiння. Закони Украiни "Про освiту", "Про вищу освiту", "Нацiональна доктрина розвитку освiти" пройшли експертизу Ради РДвропи, комiсii експертiв безпосередньо в украiнських унiверситетах i коледжах знайомились iз практикою впровадження задекларованих законодавчих норм.

Але проведений аналiз показав, що система пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою маi певнi недолiки, а саме:

- вiдсутнiсть систематичноi роботи студентiв протягом навчального семестру;

- нiзкий рiвень активностi студентiв i вiдсутнiсть елементiв змагальностi в навчальних досягеннях;

- можливiсть необ¢iктивного оцiнювання знань студентiв;

- значнi затрати часу на проведення сесiй;

- вiдсутнiсть гнучкостi в системi пiдготовки фахiвцiв;

- недостатнiй рiвень адаптацii до швидкозмiнних вимог свiтового ринку працi;

- низька мобiльнiсть студентiв щодо змiни напрямiв пiдготовки, спецiальностей та виших навчальних закладiв;

- мала можливiсть вибору студентом навчальних дисциплiн.

7. Система ECTS та особливостi ii впровадження в вiтчизняну вищу школу

Для подолання недолiкiв iснуючоi системи пiдготовки фахiвцiв може бути запровадженна кредитно-модульноi системи ECTS.

ECTS (European Communiti Course Credit Transfer System - РДвропейська система трансферу оцiнок) - це методична система, яка пропонуi спосiб вимiрювання та порiвняння навчальних досягнень студентiв i переведення iх з одного iнституту до iншого. Спочатку система виникла пiд впливом програми Erasmus (1989-1996 рр.) та тестувалася протягом шести рокiв як пiлотна схема, де було задiяно 145 iнститутiв вищоi освiти в усiх краiнах - учасницях РДС та РДЕС. РЖз дня впровадження РЖнституцiйного контракту в програмi Socrates-Erasmus усi iвропейськi унiверситети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний iнструмент створення взаiмозалiку та управлiння академiчним впровадженням, система ECTS пiдтримуi iвропейську мобiльнiсть. Переведення створено наданням деталiзованоi iнформацii з курсу навчання. Важливi засоби, якi використовували у роботi ECTS та управлiннi академiчним визначенням, подано в iнформацiйному пакетi, договорi про навчання та дублiкатi офiцiйних документiв. Можливiсть використання ECTS у професiйному навчаннi обговорюiться.

У рамках реалiзацii проекту ERASMUS було апробовано передумови створення системи ECTS в масштабi Спiвтовариства. Було створено шестирiчну добровiльну експериментальну структуру. Студенти, якi вивчили ту чи iншу навчальну дисциплiну в будь-якiй з краiн РДС, мали можливiсть одержати залiк у своiй альма-матер. В експериментi взяли участь 48 вищих навчальних закладiв з усiх краiн РДС за п'ятьма напрямами (дисциплiнами): iнженерна механiка, iсторiя, медицина, менеджмент, хiмiя.

Вищi навчальнi заклади експериментують iз застосуванням системи ECTS на основi нацiональних систем, а не замiсть iх. Багато суперечок виникаi з приводу розширення та поглиблення практики використання системи, особливо щодо накопичення кредитних одиниць. РЖснують побоювання, що надто квапливе поширення ECTS може призвести до зниження якостi освiти. Проте чимало вищих навчальних закладiв РДвропи вважають своi нацiональнi системи сумiсними з ECTS (але бiльшою мiрою для переведення академiчних кредитiв, анiж для iх акумулювання). У цих випадках мова йде або про можливостi звичайного переведення нацiональних систем в ECTS, або про пряме застосування власне системи ECTS. Визнано переваги цiii системи для введення модульноi органiзацii освiтнього процесу.

Система ECTS звтАЩязана з впрова

Вместе с этим смотрят: