Вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства в 3 класi

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВИВЧЕННЯ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ РОСЛИН

НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

В 3 КЛАСРЖ

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РОСЛИН У КУРСРЖ "ПРИРОДОЗНАВСТВО"

1.1 Знання про рослини як компонент змiсту курсу "Природознавство"

1.2 Характеристика форм, методiв та засобiв вивчення молодшими школярами рослин

1.3 Стан вивчення учнями рослин на уроках природознавства у практицi початковоi школи

РОЗДРЖЛ II. ДОСЛРЖДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ ВИВЧЕННЯ ТРЕТЬОКЛАСНИКАМИ РОСЛИН НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

2.1 Аналiз програми i пiдручника з природознавства для 3 класу

2.2 Методика вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класi

2.4 Результати експериментального дослiдження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

У процесi навчання в початковiй школi учень вивчаi рiзнi навчальнi предмети. Кожний навчальний предмет тАУ це система наукових знань, адаптованих до вiкових особливостей розумового розвитку дiтей кожноi вiковоi групи i загальних цiлей навчання.

Навчальний предмет "Природознавство" реалiзуi галузь "Людина i свiт" Державного стандарту початковоi загальноi освiти. Вiн i логiчним продовженням природничоi складовоi iнтегрованого курсу "Я i Украiна", який вивчаiться у 1-2 класi. Природознавство як навчальний предмет маi iнтегрований характер, синтезуi знання з рiзних природничих дисциплiн на основi iдеi iдностi природи з урахування мiжпредметних звтАЩязкiв у початковiй ланцi освiти i перспективних звтАЩязкiв iз природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Важливе значення серед природничих знань, якi включенi до курсу "Природознавство", вiдiграють знання про рослини. Адже рослини i невiдтАЩiмним компонентом природи, без якого неможливе життя на Землi, доступним обтАЩiктом для пiзнання молодшими школярами. У процесi оволодiння знаннями про рослини у молодшого школяра формуiться потреба до пiзнання рослинного свiту, спiлкування з природою; цiннiсне ставлення до рослин, розумiння взаiмодii i взаiмовпливу людини i рослинного свiту, навички екологiчно доцiльноi поведiнки, розвиваiться памтАЩять, мислення, емоцiйна сфера тощо. Вивчаючи рослини, школярi оволодiвають спецiальними методами пiзнання природи (спостереження, дослiд, практична робота), прийомами мислення.

У звтАЩязку з цим, перед вчителем початкових класiв стоiть завдання домогтися, щоб учнi засвоiли знання про рослини, могли вiльно оперувати ними, застосовувати для вирiшення навчальних та життiвих проблем, для розширення та поглиблення свого пiзнавального досвiду. Чим бiльше учень буде знати про рослини, тим бiльше любитиме i оберiгатиме iх.

У дослiдженнях Т.Байбари, О. Бiди, О. Варакути, РЖ. Жарковоi, О.Савченко, А. Усовоi розглядаiться проблема формування природничих знань.

Навчальний матерiал про рослин - це iдеальний матерiал для створення проблемних ситуацiй на уроках з природознавства, формування умiнь дослiджувати i спостерiгати за рослинами, аналiзувати, узагальнювати та робити висновки. Саме при вивченнi рослин у дiтей виникаi багато запитань: "Чому?", "Як?", "Звiдки?"

У працях В. Горощенка, Ф. Кисельова, Т. Князiвоi, РД. Редкiноi пiдкреслюiться, що у процесi вивчення рослин у вчителя i можливiсть створити постiйно зростаючу систему залучень учнiв до вирiшення проблемних ситуацiй, до самостiйноi пошуковоi дiяльностi.

Р. Петросова, Г. Пустовiт, В. Сухомлинський, В. Титова, К.Ушинський, К.Ягодовський у своiх працях зазначали, що використання на уроках наочного матерiалу про рослини, дослiдiв, спостережень заохочуi дiтей до пiзнання природи та викликаi iнтерес.

Значення, методика органiзацii та проведення спостережень, дослiдiв, практичних робiт з метою формування в учнiв знань та умiнь у процесi вивчення природознавства розглядаiться у працях Г. Аквiлевоi, А. Бiлiковоi, Т.Байбари, О. Бiди, Н.Коваль, Л. Нарочноi та iн. вчених.

Дослiдження стану шкiльноi практики навчання учнiв природознавству засвiдчило необхiднiсть удосконалення процесу органiзацii вивчення молодшими школярами рослин.

Актуальнiсть даноi проблеми зумовила вибiр теми дослiдження "Вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класi".

Об'iктом дослiдження i процес навчання учнiв природознавству.

Предмет дослiдження тАУ змiст, форми i методи вивчення рослин на уроках природознавства.

Мета дослiдження полягаi в розробцi методики вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класi.

У процесi дослiдження ми виходили з такоi гiпотези: вивчення молодшими школярами рослин буде здiйснюватися ефективнiше за умови впровадження методики навчання, яка передбачаi цiлеспрямоване, систематичне використання спостереження, дослiдiв, практичних робiт на уроках природознавства.

Завдання дослiдження:

1) вивчити стан розробки дослiджуваноi проблеми за лiтературними джерелами та в практицi роботи початковоi школи;

2) схарактеризувати форми, методи та засоби вивчення рослин на уроках природознавства;

3) проаналiзувати програму та пiдручник з природознавства з метою виявлення змiсту знань про рослини у 3 класi, методiв та форм вивчення рослин;

4)розробити методику вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класi та експериментально перевiрити ii ефективнiсть.

З метою реалiзацii поставлених завдань застосовувались такi методи дослiдження: теоретичний аналiз методичноi лiтератури, навчальноi програми, пiдручнику; спостереження за навчально-виховним процесом початковоi школи, бесiди з учителями;моделювання в процесi розробки методики вивчення рослин на уроках природознавства у 3 класi;експериментальний (констатуючий i формуючий експеримент);математичний у процесi аналiзу експериментальних даних.

Дослiдження виконувалось протягом 2007-2008 рокiв. Умовно його можна подiлити на три етапи. На першому етапi, констатуючому, проводився теоретичний аналiз проблеми. Вивчалась психолого-педагогiчна, методична i навчальна лiтература з даного питання, аналiзувався досвiд роботи вчителiв початкових класiв, формувалися мета й завдання дослiдження, розроблялись шляхи реалiзацii мети й завдань дослiдження, матерiали експериментального дослiдження. На другому етапi проводився формуючий експеримент. Третiй етап дослiдження був спрямований на обробку й узагальнення результатiв формуючого експерименту, оформлення роботи.

Практичне значення дипломноi роботи полягаi в розробцi методики вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класi, яка може бути використана в практичнiй дiяльностi вчителiв.

Експериментальна база дослiдження. Педагогiчне дослiдження проводилось на базi загальноосвiтньоi школи РЖ-РЖРЖРЖ ступенiв с. Мала Лука Гусятинського району Тернопiльськоi областi. Дослiдно-експериментальною роботою було охоплено 47 учнiв, 6 вчителiв початковоi школи. У формуючому експериментi взяли участь 23 учнi третього класу даноi школи.

Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломноi роботи - 83 сторiнки.

РОЗДРЖЛ РЖ. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РОСЛИН У КУРСРЖ "ПРИРОДОЗНАВСТВО"

1.1 Знання про рослини як компонент змiсту курсу "Природознавство"

У сучаснiй початковiй школi навчальний предмет "Природознавство" вивчаiться у 3-4 класi, i i структурним компонентом курсу "Я i Украiна", який охоплюi змiст галузi Державного стандарту початковоi загальноi освiти "Людина i свiт".

Як навчальний предмет природознавство маi своi дидактичнi особливостi, якi вiдрiзняють його вiд iнших шкiльних предметiв. Цi особливостi зумовленi тим, що це iнтегрований курс, який представлений системою узагальнених знань про природу [40, 17].

Як стверджують психологи П.Гальперiн, Н.Тализiна, Д. Ельконiн, В.Давидов, О. Скрипченко [17] та педагоги О. Герд [18], К. Ушинський [54], К.Ягодовський [58] та iншi, дiти молодшого шкiльного вiку сприймають свiт як iдине цiле, не подiляючи його прояви на бiологiчнi, фiзичнi, хiмiчнi явища. РЖнтеграцiя природничо-наукових знань на початковому етапi навчання дозволяi сформувати правильне цiлiсне уявлення про явища природи, створюi базу для подальшого диференцiйованого вивчення наук про природу.

Кожний навчальний предмет тАУ це система наукових знань, адаптованих до вiкових особливостей розумового розвитку дiтей кожноi вiковоi групи i загальних цiлей навчання. Система, стверджуi Т. Байбара тАУ це не проста сума понять, а обовтАЩязково iiрархiя, яка маi ступеневу органiзацiю i новi в порiвняннi з окремими поняттями функцii. [4, 72].

Що ж розумiють пiд термiном "знання"?

Знання тАУ це перевiрений практикою результат пiзнання, вiдображення в свiдомостi людини навколишньоi дiйсностi, що об'iктивно iснуi поза нею. Вiдображення вiдбуваiться у формi фактiв, уявлень, понять, закономiрностей, законiв, теорiй, якi передаються мовою. [4, 62].

У працях Т. Байбари [4], О. Бiди [8], Ф. Кисельова [28], В. Пакуловоi [38] вiдзначаiться, що природничi знання засвоюються учнями початковоi школи у формi таких видiв знань: конкретних фактiв, уявлень, понять.

Природознавство включаi iiрархiзовану систему понять i уявлень, якi вiдображають обтАЩiкти i явища у iх взаiмозвтАЩязку, на доступному для учнiв початковоi школи рiвнi.

Що ж розумiють пiд термiнами "поняття" i "уявлення"?

Уявлення - це чуттiво-наочний, узагальнений образ, в якому вiдображенi зовнiшнi ознаки, властивостi, зв'язки ранiше сприйнятого об'iкта чи групи об'iктiв. [4, 61]. Воно характеризуiться тим, що маi змiст, тобто зовнiшнi ознаки, властивостi i зв'язки чуттiво-наочного образу, якi були сприйнятi рiзними органами чуття i створили цей образ. Уявлення виникають на основi вiдчуття i сприйняття.

Сприймання та уявлення забезпечують чуттiве пiзнання предметiв i явищ, але не дозволяють проникнути в iх сутнiсть, розкрити внутрiшнi зв'язки i взаiмозалежностi мiж ними, а також закономiрностi об'iктивноi реальностi. Це вiдбуваiться на рiвнi абстрактного, логiчного мислення, результатом якого i поняття.

Поняття становлять фундамент змiсту навчального курсу i виступають як основна форма знань та мислення учнiв [4, 5]. У системi знань про об'iкти i явища навколишнього свiту поняття вiдiграють служать опорним моментом в пiзнаннi реальноi дiйсностi i i своiрiдним наслiдком ii пiзнання [1].

Поняття тАФ це узагальнена форма вiдображення у свiдомостi людини навколишньоi дiйсностi. У ньому розкриваiться сутнiсть речей, iстотнi ознаки, властивостi предметiв i явищ, внутрiшнi зв'язки i вiдношення мiж ними та iхнi внутрiшнi протирiччя [15].

У кожному поняттi розрiзняють двi його взаiмопов'язанi i взаiмо протилежнi сторони: змiст i обсяг. Змiст тАФ сукупнiсть iстотних ознак, взаiмозв'язки мiж якими утворюють структуру поняття. Обсяг характеризуi кiлькiсть предметiв i явищ, якi вiдображаються поняттям.

За змiстом поняття подiляють на простi (включають один елемент знань) i складнi (включають кiлька елементiв знань), а за обсягом тАУ одиничнi, загальнi, категорii. Одиничнi поняття стосуються окремих предметiв, явищ (наприклад, кропива глуха, ромашка лiкарська, верба плакуча та iн.), а загальнi охоплюють групу об'iктiв (дерево, кущ, трави та iн.). Категорii тАФ це поняття найвищого рiвня узагальнення (тварина, рослина, природа та iншi) [16].

Поняття нерозривно повтАЩязанi з мовою. Вони виражаються словом або групою слiв. Змiст понять розкриваiться в судженнях, яке вiдображаi зв'язки мiж предметами i явищами навколишнього свiту або мiж властивостями й ознаками одного об'iкта. Наприклад, судження:

тАФ у сосни одне високе деревтАЩянисте стебло;

тАФ у яблунi одне високе деревтАЩянисте стебло;

тАФ у липи одне високе деревтАЩянисте стебло.

Умовивiд: рослина, яка маi одне високе деревтАЩянисте стебло, називаiться деревом.

Умовиводи i основною формою опосередкованого пiзнання навколишньоi дiйсностi, тобто пiзнання шляхом абстрактного мислення.

Поняття, судження, умовивiд тАФ логiчнi форми мислення, вони взаiмопов'язанi мiж собою i в процесi пiзнання переходять одна в одну. Але поняття серед них i найбiльш сталим i постiйним, оскiльки воно вiдображаi тiльки iстотнi та загальнi ознаки, зв'язки i вiдношення [27].

У процесi навчання з поняттями здiйснюють такi операцii:

1. Узагальнення поняття. Здiйснюiться на основi встановлення родо-видових звтАЩязкiв. Родовi поняття вiдображають звтАЩязки класу предметiв або явищ, а видовi тАУ тiльки окремоi групи. наприклад, у родове поняття"дерево" входять видовi: "листяне дерево" i "хвойне дерево". Поняття "рослина" i родовим по вiдношенню до понять "дерево", "кущ", "трави", але i видовим до поняття "жива природа".

2. Обмеження понять тАУ перехiд вiд родового поняття до видового. межею обмеження i видове поняття.

3. Подiл поняття веде до розкриття його обсягу, зумовлюi розподiл обтАЩiктiв, якi узагальнюються в ньому на групи за певними iстотними ознаками. Наприклад, усi рослини за тривалiстю життя подiляють на однорiчнi, багаторiчнi i дворiчнi.

Вивчення методичноi лiтератури засвiдчило [36;38;40 та iн.], що "Природознавство" як навчальний предмет маi iнтегрований характер, оскiльки його змiст утворюi система уявлень i понять, вiдiбраних iз рiзних природничих наук ( астрономii, географii, фiзики, бiологii, екологii, сiльського господарства) на основi iдеi цiлiсностi природи з урахуванням мiжпредметних зв'язкiв у початковiй ланцi освiти i перспективних зв'язкiв iз природничими курсами, що вивчатимуться в наступних класах. Вiн покликаний закласти систему уявлень та понять, що остаточно сформуються до завершення навчання в школi.

Аналiз програм для початковоi школи [42] показав, що "Природознавство" в 3-4 класах i логiчним продовженням природничоi складовоi курсу "Я i Украiна", який вивчаiться в 1-2-х класах. Пiд час викладання даного предмету у дiтей розширюються елементарнi знання про рослини, якi вони отримали у 1-2 класi, розкриваються у доступнiй формi звтАЩязки мiж неживою i рослинами, мiж рослинами i тваринами, а також природою й трудовою дiяльнiстю людей, виховуiться любов до рiдного краю, необхiднiсть турботи про рослини. Змiст програми для 3-го класу складають роздiли "Природа i ми", "Нежива природа"; "Жива природа".

У змiстi програми вiдображено iiрархiчну залежнiсть уявлень i понять, що розкривають, на доступному для дiтей рiвнi, цiлiснiсть природи через встановлення зв'язкiв та залежностей мiж тiлами i явищами природи. Також тут реалiзовано дедуктивний спосiб викладу матерiалу, тобто вiд загального до конкретного, вiд сутностi загальних понять, зв'язкiв, закономiрностей, способiв дiяльностi тАФ до iх конкретизацii. Засвоiнi власне предметнi знання та умiння попереднiх роздiлiв (у роздiлах тАФ тем) виступають засобами пошуку нових знань i умiнь у наступних роздiлах (темах). Кожний роздiл подiляiться на теми, в змiстi яких видiлено його логiчно завершенi частини. Сутнiсть iх полягаi в розкриттi уявлення чи поняття про тiла та явища природи, про способи виконання певних дiй чи видiв дiяльностi.

Аналiз програми [42] показав, що компонентом змiсту курсу "Природознавство" ( 3- 4 класу) i елементарнi ботанiчнi знання тАУ про будову рослин, iхнi життiвi процеси тАУ живлення, дихання, рiст, розмноження, пристосування до умов iснування, взаiмозвтАЩязки з навколишнiм середовищем, рiзноманiтнiсть, угруповання i поширення, значення в життi людини i в природi, охорону рослин. Знання про рослини, якi третьокласники повиннi засвоiти вiдображенi на схемi 1.1.

Зазначимо, що ознайомлення з рослинами починаiться з поглиблення знань, якi учнi отримали у 1-2 класах: про дерева, кущi, трави, органи рослин, листянi та хвойнi дерева. Загальне поняття "рослини" збагачуiться новим змiстом, розширюiться його обтАЩiм. Програмою передбачаiться формування як одиничних (ялина), так i загальних понять (рослини, дерева, кущi, трави, листянi рослини, хвойнi рослини, дикорослi рослини, культурнi рослини). У 3 класi учнi дiзнаються як розмножуються рослини, живляться, яка роль органiв у життi рослини. Дiзнаються про те, що рослини бувають багаторiчними. однорiчними i дворiчними. Ознайомлюються з умовами, якi необхiднi для життя рослин, як рослини пристосувались до рiзних умов життя.

Знання про рослини розширюються i поглиблюються також i у 4 класi. Школярi ознайомлюються iз рослинами природних зон Украiни. У них формуiться уявлення про мiшанi лiси, лiсостеп i степ, взаiмозвтАЩязки рослин та iнших компонентiв природних зон. Вони розглядають рослини як компонент природних угруповань. Поглиблюються i знання школярiв про значення рослин у життi людини. Формуiться уявлення про рослинництво, залежнiсть його розвитку вiд природних умов.

Схема 1.1. Знання про рослини у змiстi природознавства у 3 класi

Зростають i вимоги щодо рiвня знань про рослини з класу у клас (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Вимоги до знань молодших школярiв про рослини у курсi "Природознавство"

Аналiз змiсту програми показав, що вивчення рослин як компонента живоi природи, особливостi будови рослин, органи рослин, пристосування рослин до умов навколишнього середовища, умови росту й розвитку рослин розглядаються на прикладi квiткових рослин. Ми вважаiмо, що це пояснюiться насамперед дидактичними принципами доступностi, наочностi i вивчення вiд вiдомого до невiдомого, оскiльки саме квiтковi рослини постiйно оточують дiтей у iхньому повсякденному життi, i найбiльш доступнi для спостереження учнiв, з ними можна ставити дослiди i доглядати за ними. У бiльшостi з них добре розвинутi всi органи рослинного органiзму. Квiтковi рослини i прекрасним обтАЩiктом для естетичного i екологiчного виховання учнiв початковоi школи.

Таким чином, на пiдставi аналiзу лiтератури нами розкрито сутнiсть знань, зтАЩясовано, що знання про рослини засвоюються молодшими школярами у формi уявлень i понять, визначено, якi знання про рослини формуються у процесi вивчення учнями природознавства, якими вмiннями оволодiвають школярi.

1.2 Характеристика форм, методiв та засобiв вивчення молодшими школярами рослин у курсi "Природознавство"

Успiх засвоiння учнями рiзних знань про рослини визначаiться правильною органiзацiiю процесу навчання школярiв, оптимальним поiднанням рiзних форм роботи, способом роботи вчителя над iх формуванням.

Урок i основною формою навчання природознавства у початковiй школi. У дидактицi початковоi школи пiд уроком розумiють таку форму органiзацii навчальноi роботи в школi, яка вiдбуваiться у межах точно встановленого часу за розкладом, з певним складом учнiв для досягнення навчальних результатiв. Уроки мають рiзнi структури залежно вiд дидактичноi мети, характеру матерiалу, вiкових особливостей учнiв; об'iднуються в систему за темами [23; 27;46].

Вивчення педагогiчноi лiтератури [1; 4;10;20;36] та iн. дало змогу з'ясувати функцii, якi виконуi сучасний урок з природознавства:

тАв Навчальна, пiзнавальна функцiя полягаi у набуттi школярами знань, умiнь i навичок з природознавства, формуваннi у них загальнонавчальних i спецiальних умiнь.

тАв Виховна функцiя уроку полягаi у формуваннi у молодших школярiв розумiння взаiмозв'язкiв мiж об'iктами та явищами природи, здiйсненнi патрiотичного, екологiчного, естетичного, трудового виховання.

тАв Розвиваюча функцiя включаi розвиток у молодших школярiв особистих якостей, пов'язаних з iх розумовими i пiзнавальними здiбностями, а саме мислення, пам'ятi, уваги, спостережливостi тощо,

тАв Стимулююча функцiя передбачаi таке навчання, яке викликаi в учнiв потребу в набуттi знань, iнтерес до вивчення навколишнього свiту, активiзуi пiзнавальну дiяльнiсть.

Аналiз методичних посiбникiв [36; 37; 38 та iн.] дав нам змогу з'ясувати вимоги, що висуваються до урокiв iз природознавства:

1. Постiйно здiйснювати загальнодидактичний принцип iдностi навчання i виховання. Вiдповiдно до змiсту природничого матерiалу правильно визначати навчальну, виховну, розвивальну мету уроку; уявляти, якi знання, вмiння i навички будуть сформованi пiд час уроку, яка робота буде проведена для досягнення розвивального навчання.

2. Змiст природничого матерiалу повинен бути науковим, пiдготовленим до свiдомого сприймання учнями своiх обов'язкiв бережливо ставитись до природи, поважати людей, але не перевантаженим i доступним для розумiння дiтей певного вiку.

3. Пiд час вивчення нового матерiалу, зосереджуючи увагу на описi певних предметiв, явищ або процесiв, слiд уникати хаотичних випадкових запитань, а використовувати певнi логiчнi, причинно-наслiдковi зв'язки.

4. Для розвитку логiчного мислення та пiзнавальноi самодiяльностi учнiв на уроцi застосовувати рiзнi види робiт, правильно розподiляти час на основнi структурнi елементи уроку.

5. Система методiв i прийомiв повинна бути такою, яка забезпечила б найбiльшу доцiльнiсть роботи учителя i пiзнавальноi дiяльностi учнiв на кожному етапi уроку.

6. Домашнi самостiйне завдання може бути логiчним продовженням або закiнченням класноi роботи. Воно повинно включати роботу з пiдручником, а також рiзноманiтнi види творчого характеру. за складнiстю домашнi завдання повинно бути простим, зрозумiлим, не перевантаженим.

В.М. Пакулова та В.РЖ. Кузнiцова видiляють дидактичнi, виховнi i органiзацiйнi специфiчнi вимоги до уроку з природознавства.

1.Дидактичнi:

- визначення системи природничих фактiв, понять уроку вiдповiдно до навчальноi програми предмету, формування умiнь i навичок з врахуванням рiвня пiдготовки i психологiчних особливостей учнiв даноi вiковоi групи;

- використання на уроках мiсцевого природничого матерiалу.

2.Виховнi:

-забезпечити розумiння школярами основних законiв природи з метою формування у них наукового свiтогляду;

-вивчення природи в тiсному взаiмозв'язку з життям;

-виховання бережливого ставлення до природи i вивчення правил поведiнки в нiй;

-розвиток естетичних почуттiв молодших школярiв у процесiпiзнання природи [38, 135-136].

О.А. Бiда пiдкреслюi, що уроки з природознавства повиннi вiдповiдати таким вимогам:

1. Органiзацiйна чiткiсть проведення уроку.

2. Забезпечення формування в учнiв свiтогляду на основi осмислення зв'язкiв i взаiмозалежностей, глибокого проникнення в сутнiсть виучуваних явищ.

3.Дотримування дидактичних принципiв в iх взаiмозв'язках та iдностi ( науковостi викладу, доступностi, наочностi, сезонностi, зв'язку теорii з практикою тощо).

4. Здiйснення iндивiдуального та диференцiйованого пiдходу до учнiв.

5. Здiйснення особистiсно-зорiiнтованого навчання i виховання учнiв.

6. Активiзувати навчально-пiзнавальну дiяльнiсть учнiв [10, 63-64].

Р. Петросова вважаi, що важливими вимогами до сучасного уроку природознавства i:

1.Визначення цiлей уроку. Цiлi уроку - система цiнностей, якi необхiдно сформувати у школярiв у процесi навчання предмету. Найбiльш значимi особистiснi якостi дiтей, якi необхiдно сформувати на уроках, - це соцiальна активнiсть, мислительна i операцiйна дiяльнiсть, умiння осмислювати навколишню дiйснiсть, сприяти розвитку самостiйностi у розв'язаннi учбових задач.

2.Використання на уроцi евристичних методiв навчання, якi забезпечують створення творчого освiтнього середовища в класi i iнтелектуальний розвиток дiтей.

3.Використання на уроцi рiзноманiтних методiв i прийомiв навчання, оскiльки рiзноманiтнiсть - це шлях активiзувати мислительну дiяльнiсть школярiв.

4. Спрямованiсть на формування особистостi в умовах колективноi дiяльностi з врахуванням iндивiдуальних особливостей дiтей. Тiльки в колективi, в результатi спiвробiтництва учнiв з вчителем i мiж собою розвиваються такi якостi особистостi, як активнiсть, працелюбнiсть i колективiзм [40].

За дидактичною метою i ланками процесу навчання у методицi викладання природознавства визначають такi типи уроку: засвоiння нових знань, умiнь i навичок; застосування засвоiних знань, умiнь i навичок; урок узагальнення знань, умiнь i навичок; урок перевiрки засвоiних знань, умiнь i навичок; комбiнований урок [4, с.229].

Кожен тип уроку характеризуiться певною будовою - структурою. У поняття структури входять три компоненти: етапи (елементи уроку), iх послiдовнiсть i взаiмозв'язок. Розрiзняють двi структури: мiкро-i макроструктуру. Макроструктура тАУ це бiльш-менш постiйнi елементи урокiв у межах одного типу. Наприклад, урок засвоiння нових знань мiстить сприйняття i усвiдомлення учнями нового навчального матерiалу, осмислення знань. Кожний елемент макроструктури маi внутрiшню мiкроструктуру, яка складаiться з певних методiв, прийомiв i засобiв навчання, якими досягаiться мета певного елемента макроструктури. Наприклад, на етапi сприйняття i усвiдомлення нового навчального матерiалу вчитель може застосовувати розповiдь, бесiду або постановку перед учнями проблемних завдань i розвтАЩязувати iх у процесi роботи з пiдручником, наочними посiбниками, технiчними засобами навчання. Мiкроструктура уроку може змiнюватись навiть у межах одного етапу уроку залежно вiд ряду обставин i наявностi наочностi рiзних видiв, технiчних засобiв навчання, пiдготовки учнiв, iх умiння самостiйно працювати над навчальним матерiалом.

Найчастiше у процесi вивчення природознавства використовують комбiнований урок, макроструктура кого представлена такими етапами:

РЖ. Органiзацiя класу до уроку.

РЖРЖ. Пiдсумки спостережень за змiнами в природi.

РЖРЖРЖ. Перевiрка домашнього завдання.

РЖУ. Актуалiзацiя опорних знань, умiнь i навичок учнiв. Повiдомлення теми i мети уроку.

У. Засвоiння нових знань, умiнь i навичок.

УРЖ. Закрiплення засвоiних знань, умiнь i навичок.

УРЖРЖ. Пiдсумок уроку.

УРЖРЖРЖ. Домашнi завдання.

Комбiнований урок у загальних рисах маi такий вигляд. Пiдготувавши клас до роботи, вчитель починаi бесiду. Мета ii тАУ повторити вивчений матерiал, щоб учнiв краще його засвоiли, поставити нову проблему, збудити iнтерес до нового. Розповiдь, пояснення, учитель застосовуi тiльки тодi, коли треба викласти додатковi вiдомостi, коли в учнiв немаi вiдповiдного запасу знань для бесiди. При цьому вiн використовуi наочнiсть, демонструi дослiди. Закiнчивши виклад нового матерiалу, вчитель проводить бесiду, щоб зтАЩясувати як учнi його засвоiли. Пiсля цього вчитель коротко пiдсумовуi результати роботи на уроцi.

Аналiз педагогiчноi лiтератури [28; 38] дав змогу зтАЩясувати, що у пiдготовцi вчителя до уроку з природознавства розрiзняють два етапи: попереднiй i безпосереднiй. Попередня пiдготовка включаi: вивчення методичноi та науковоi лiтератури; ознайомлення iз змiстом i вимогами програми, з пiдручником, робочим зошитом; складання календарно-тематичного плану.

Безпосередня пiдготовка вчителя до уроку полягаi в складаннiпоурочного плану, доборi необхiдного обладнання. У планi уроку повиннi бути вiдображенi такi елементи: тема уроку, мета уроку (навчальна, вихована, розвиваюча), тип уроку, методи i методичнi прийоми, обладнання, лiтература до уроку, хiд уроку. При плануваннi ходу уроку видiляють такi структурнi елементи: актуалiзацiя опорних знань, вивчення нового матерiалу, закрiплення вивченого матерiалу, перевiрка знань, умiнь i навичок.

Як зазначаi О. Савченко [46], пiдготовка вчителя до уроку включаi такi стадii:

1) дiагностику обтАЩiктивних умов навчального виховного процесу, аналiз факторiв, що дiятимуть на уроцi;

2) прогнозування ефективностi уроку та досягнень учнiв;

3) складання програми керування навчально-виховною дiяльнiстю на уроцi.

На кожному уроцi необхiдно по-перше, навчити учнiв визначати, розумiти, а потiм самостiйно ставити перед собою навчальне завдання. Оволодiння учiнням здiйснюiться на основi виконання навчальних дiй порiвняння, моделювання, аналiзу. По-друге, навчити учнiв використовувати рацiональнi дii: способи роботи, якi забезпечують успiшне засвоiння навчального матерiалу. Оволодiння навчальним матерiалом тАУ це його вмiле сприймання, усвiдомлення, запамтАЩятовування i використання в практичнiй дiяльностi. Для органiзацii сприймання знань необхiдно пропонувати учням чiткiй конкретнi завдання, спрямовувати iх на спостереження на тих сторiн, властивостей й ознак предмета, якi потрiбно побачити, видiлити, запамтАЩятати. Особливо важливим для сприймання i виконання учнями практичних завдань i дiй з предметом, який вивчаiться.

Усвiдомлення знань завжди повтАЩязане з виконанням розумових операцiй: аналiзу, синтезу, порiвняння, узагальнення. Усвiдомленню учнями на уроцi знань, виконанню учнями на уроцi певних завдань сприяi робота з пiдручником.

Для оволодiння навчальним матерiалом потрiбно його запамтАЩятати. Тому необхiдно органiзувати роботу з учнями так, щоб вона була привабливою, подавалась у звичнiй для учнiв формi, викликала позитивнi емоцii й глибокi почуття. Щоб учнi добре запамтАЩятали навчальний матерiал, необхiдно ставити перед ними конкретнi завдання. органiзувати повторення, здiйснювати контроль вивченого. По-третi необхiдно формувати в учнiв навчальнi мотиви, пiзнавальнi iнтереси, бажання вчитися. Вирiшальним для формування позитивного ставлення до навчання i використання вчителем рiзних форм активiзацii процесу учiння, серед яких i найбiльш поширеними i:

- самостiйна навчальна дiяльнiсть на уроцi, тобто робота, що виконуiться поза безпосередньою участю вчителя, який визначаi завдання уроку i керуi виконанням з допомогою завдань;

- поетапне керування учителем роботою учня.

Уроки з природознавства, зазначають Л, Нарочна та iн. вченi проводяться в певнiй послiдовностi, що передбачено шкiльною програмою i забезпечуi систематичнiсть вивчення матерiалу. Застосовуючи рiзноманiтнi методи i засоби навчання, вчитель маi можливiсть планомiрно i послiдовно проводити формування вiдповiдних уявлень i понять про обтАЩiкти та явища природи.

Будь-яке поняття як узагальнене знання не можна просто завчити, воно формуiться в процесi тривалоi роботи учнiв над вiдповiдним змiстом, який пiдбираi вчитель. У свiдомостi людини знання (поняття) здатнi поглиблювати свiй змiст i розширювати обтАЩiм, вони знаходяться у постiйному розвитку. Але перш, чим знання (поняття) почне розвиватися, воно повинно бути утвореним, сформованим.

У дослiдженнях О. Бiди, О. Варакути, РЖ. Жарковоi та iн. зазначаiться. що весь процес формування природничих понять слiд подiлити на певнi етапи узагальнення набутих учнями знань. Формування в учнiв того чи iншого поняття неможливе без встановлення подiбностi i вiдмiнностi обтАЩiктiв чи явищ. Це даi можливiсть видiлити загальне i суттiве кожного з обтАЩiктiв розглянутоi групи, зробити перехiд вiд розгляду поодиноких обтАЩiктiв до узагальнення.

Утворення i розвиток знань (понять) може вiдбуватися стихiйно або пiд керiвництвом. Стихiйний процес iде повiльнiше i може призвести до того, що у людини сформуються невiрнi знання.

Поняття не залишаються незмiнними, вони розвиваються, а розвиваючись, стають багатшими i конкретнiшими. Правильнi уявлення та поняття формуються внаслiдок цiлеспрямованоi дii усiii системи навчання, що i маi здiйснювати вчитель у процесi навчання.

Розвиток понять тАФ основна рушiйна сила всього процесу навчання учнiв, усiii динамiки викладання. Навчальний процес слiд органiзувати так, щоб у його основi були ранiш сформованi поняття, якi б поступово та послiдовно розширювалися й поглиблювалися на основi нових факторiв.

Вiдповiдно до алгоритму дiяльностi щодо засвоiння понять, враховуючи вiковi особливостi молодших школярiв, у педагогiчнiй лiтературi [4; 8; 13; 16 ] видiляють такi етапи у формуваннi понять у молодших школярiв:

1. Мотивацiйна i змiстова пiдготовка до засвоiння природничого поняття. Актуалiзацiя опорних знань.

2. Органiзацiя чуттiвого сприймання ознак, властивостей, властивостей предметiв або явищ, формування уявлень про них або актуалiзацiя ранiше сформованих уявлень.

3. Органiзацiя розумовоi дiяльностi, спрямованоi на видiлення iстотних ознак.

4. Забезпечення узагальнення i словесног

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi