Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв

Магiстерська робота

Вивчення теми ВлПрикметникВ» як засобу формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв

План

Вступ

Роздiл РЖ. Психолiнгвiстичнi основи вивчення прикметника як частини мови

1.1 Пiзнавальна активнiсть як психолiнгвiстична проблема

1.2 Лiнгводидактичнi основи вивчення прикметника як частини мови

Роздiл РЖРЖ. Методичне забезпечення вивчення прикметника як засобу формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв

2.1 Методика вивчення теми ВлПрикметникВ» як вияв пiзнавальноi активностi молодших школярiв

2.2 Органiзацiя, змiст та перевiрка ефективностi вивчення теми ВлПрикметникВ» як засiб формування пiзнавальноi активностi учнiв

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Рiдна мова i одним iз основних предметiв у системi навчально-виховноi роботи в початкових класах. РЗi особливе мiсце серед iнших дисциплiн визначаiться тим, що саме вiд знань, умiнь, навичок з мови (умiння читати, записувати, вiдповiдати, розповiдати, переказувати почуте й прочитане, висловлювати своi думки усно й на письмi) безпосередньо залежать успiхи школяра в оволодiннi знаннями з усiх предметiв, зростання його загального культурного рiвня, свiтогляду.

Така настiльки велика увага до цього предмету обумовлена також тими функцiями, якими володii мова . По-перше, мова i засобом спiлкування мiж людьми, по-друге, вона сприяi формуванню i вираженню думок людини i, по-третi, за допомогою мови людина може виражати своi емоцii.

Завдання шкiльного курсу украiнськоi мови широкi й багатограннi, бо учитель-словесник повинен формувати свiдому мовну особистiсть, яка б вiдзначалася розвиненим мовленням, а отже, мисленням, iнтелектом, емоцiйно-естетичним сприйняттям мови, мовним чуттям, мовним етикетом. З цiiю метою необхiдно постiйно поiднувати теоретичний аспект процесу вивчення мови в школi з повсякденним розв'язанням практичних питань. Учнi повиннi ознайомитись iз мовою як об'iктивною реальнiстю, усвiдомити ii роль у суспiльному життi, засвоiти лiнгвiстичнi поняття, зрозумiти структуру мови на всiх рiвнях ii будови, багатство й рiзноманiтнiсть мовних засобiв. Крiм цього, вони повиннi дотримуватись законiв i норм лiтературноi мови, збагачувати словниковий запас, розвивати мислення, виробляти необхiднi навички грамотного письма та вмiння правильно, виразно, образно висловлювати думки й почуття.

Одним з основних положень програм з украiнськоi мови для початковоi ланки освiти i всебiчний розвиток усного й писемного мовлення учнiв, що передбачаi реалiзацiю учителем таких завдань: поповнення й активiзацiя лексичного запасу, формування вмiнь усного i писемного мовлення, забезпечення розумового розвитку школярiв. Саме тому на кожному уроцi необхiдно працювати над словом i словосполученням, образним висловом, точнiстю й доречнiстю iх вживання, умiнням свiдомо пiдходити до правильного оформлення власноi думки, розвивати в учнiв iнтерес i увагу до слова у процесi оволодiння граматичним матерiалом.

Оскiльки ефективнiсть навчання i виховання пiдростаючого поколiння зумовлюiться всiiю вчительською дiяльнiстю, то важливим завданням для вчителя у навчаннi рiдноi мови i навчити учня змiстовно, правильно, стилiстично точно та iнтонацiйно виразно висловлювати думки й почуття усно i на письмi.

Велику роль у розвитку мовлення учнiв, пiдвищеннi його емоцiйностi, культури вiдiграi робота над виражальними засобами мови, оскiльки вони надають нашiй мовi колориту, збуджують мислення дiтей, збагачують iхнiй словник. Учитель покликаний використати всi можливостi у роботi над образними засобами, щоб саме в роки дитинства донести до свiдомостi серця найтоншi вiдтiнки барв, пахощi слова, щоб рiдне слово стало духовним багатством дитини.

Найдоступнiшим з образних засобiв мови для молодших школярiв i епiтет, який здебiльшого виражаiться прикметником.

Прикметник, як нiяка iнша частина мови, маi невичерпнi можливостi збагачувати й уточнювати словник дiтей, надавати висловленню точностi чи образностi, яскравого емоцiйного забарвлення, адже мовлення молодших школярiв бiдне й безбарвне саме через обмежений вжиток прикметникiв, невмiння використовувати iх багатозначнiсть i синонiмiку.

У мовленнi прикметники набувають нових значень та емоцiйних вiдтiнкiв, конкретизуються, розширюються i збагачуються iх лексичнi значення. Вiльне та змiстовно виправдане використання прикметникiв у мовленнi передбачаi формування вмiнь застосовувати iх у контекстах, що характеризуються рiзними стилiстичними, жанровими та iншими особливостями.

Вiдомо, що в активному запасi учнiв початкових класiв переважають iменникитадiiслова. Прикметникiв, як показуi аналiз усних i писемних висловлювань школярiв, значно менше.А це помiтно знебарвлюi мовлення, позбавляi його образностi, знижуi емоцiйнiсть, ускладнюi роботу над формуванням умiнь будувати тексти.

На жаль, i пiдручники, i дидактичний матерiал з украiнськоi мови для початкових класiв мiстять переважно вправи на формування теоретичних знань, на засвоiння учнями граматичних значень прикметника та правопису його форм.

Дуже часто в сучаснiй школi навчання зводиться до запамтАЩятовування навчального матерiалу та одноманiтного вiдтворення знань i прийомiв дiй, типових засобiв розвтАЩязування, а це значно знижуi потяг до навчання, позбавляi дитину радостi власного вiдкриття.

Однак процес навчання повинен не тiльки озброювати учнiв знаннями, умiннями i навичками, впливати на iхню свiдомiсть i поведiнку, але й формувати i розвивати активну пiзнавальну дiяльнiсть, що в свою чергу виступаi рушiйною силою психiчного розвитку особистостi.

Отже, одним iз найважливiших засобiв розв'язання освiтнiх завдань i проблем, якi iснують сьогоднi у навчаннi рiдноi мови, i, на нашу думку, формування i розвиток пiзнавальноi активностi учнiв, оскiльки кожна тема лише тодi буде засвоiна школярами, коли зацiкавить iх.

Оскiльки пiзнавальна активнiсть передбачаi прагнення учнiв до пiзнання, до подальшоi участi в напруженiй розумовiй та практичнiй дiяльностi у процесi оволодiння знаннями, умiннями i навичками та виявлення самостiйностi й творчого пiдходу до вирiшення навчальних завдань, то вчитель, орiiнтуючись на ii формування i розвиток пiд час навчання частини мови, учитель може успiшнiше вирiшувати питання навчання i виховання учнiв, а також добиватися кращих результатiв пiд час засвоiння будь-якоi теми.

Проблема формування i розвитку пiзнавальноi активностi не нова. РЗi вивчали спецiалiсти в галузi психологii та педагогiки Л.П.Аристова, Т.РЖ.Шамова, Г.РЖ.Щукiна, П.М.Лебедiв, велику увагу придiляли цiй проблемi В.РЖ.Лозова, Ш.А.Амонашвiлi та iншi.

Аналiз лiнгвiстичноi та методичноi лiтератури показуi, що проблема вивчення прикметника знаходиться у полi зору лiнгвiстiв i методистiв А.П.Грищенка, М.А.Жовтобрюха, М.Я.Плюща, В.В.Виноградова, Г.А.Чуйко, М.С.Вашуленка, В.Я.Мельничайка, М.РЖ.Дорошенка та iнших.

Проте проблема формування пiзнавальноi активностi при вивченнi граматичного матерiалу, зокрема, частин мови i ще недостатньо розробленою.

Таким чином, актуальнiсть нашого дослiдження обумовлена необхiднiстю визначення теоретичних основ формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв, а також вироблення методики, яка забезпечить ефективнiсть засвоiння теми ВлПрикметникВ» i сприятиме формуванню пiзнавальноi активностi учнiв. Це вплинуло на вибiр теми магiстерськоi роботи:

ВлВивчення теми ВлПрикметникВ» як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших щколярiвВ».

ОбтАЩiктом магiстерськоi роботи i процес вивчення прикметника на уроках украiнськоi мови в початкових класах.

Предметом дослiдження i система вправ для формування знань, умiнь i навичок з теми ВлПрикметникВ» як засобу формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв.

Мета магiстерськоi роботи тАУ зтАЩясувати роль прикметника як засобу формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв на уроках рiдноi мови.

Гiпотеза дослiдження тАУ ефективнiсть засвоiння учнями теми ВлПрикметникВ» значно пiдвищиться за умови вмiння укладати цiлеспрямований додатковий змiст навчання до виучуваноi теми, в методичному аспектi вправ якого будуть завдання рiзноманiтного творчого характеру, якi сприятимуть формуванню пiзнавальноi активностi молодших школярiв у процесi вивчення прикметника.

Вiдповiдно до поставленоi мети в роботi передбачено такi завдання:

- опрацювати психолого-педагогiчну та навчально-методичну лiтературу з питань дослiдження;

- проаналiзувати програми i пiдручники для початковоi школи на предмет обсягу та змiсту вивчення прикметника;

- зтАЩясувати рiзнi точки зору на проблему пiзнавальноi активностi;

- розкрити суть образного мовлення;

- ознайомитися з рiзними аспектами методики вивчення прикметника;

- експериментально перевiрити вплив розроблених завдань на формування пiзнавальноi активностi учнiв початковоi школи;

- представити експериментальний матерiал у виглядi таблиць (схем чи дiаграм).

Основнi етапи дослiдження.

На першому (констатувальному)етапi було визначено об'iм дослiдження i проблему, вивчалася психолого-педагогiчна i методична наукова лiтература з цього питання, досвiд роботи вчителiв початкових класiв, формулювалась гiпотеза i завдання дослiдження.

На наступному (формувальному) етапi розроблялися шляхи реалiзацii гiпотези i матерiали експериментального дослiдження, проводився експеримент з метою перевiрки гiпотези, продовжувалось вивчення науковоi лiтератури з цього питання.

На третьому (пiдсумковому) етапi ми провели аналiз та узагальнили остаточнi результати проведеного експерименту.

Методи дослiдження:

- вивчення психолого-педагогiчноi та навчально-методичноi лiтератури з питань дослiдження;

- аналiз шкiльних програм i пiдручникiв;

- констатувальний зрiз i дослiдне навчання;

- спостереження за навчальним процесом в школi на уроках рiдноi мови;

- статистична обробка експериментальних даних.

Методологiчною основою роботи i дiалектичний пiдхiд до методики мови як цiлiсноi та взаiмоповтАЩязаноi системи, що перебуваi в постiйному розвитку, потребуi для свого повноцiнного функцiонування знань як з психологii, так i з лiнгвiстики.

Наукова новизна магiстерськоi роботи полягаi у застосуваннi цiлiсного пiдходу до вивчення прикметника як засобу формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв.

Теоретична значущiсть магiстерського дослiдження полягаi у тому, що його основнi положення та висновки сприяють глибшому розумiнню значення вивчення теми ВлПрикметникВ» у початковiй школi та впливу ii на формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв.

Практична значущiсть тАУ матерiали магiстерськоi роботи можуть бути використанi для читання лекцiй та проведення занять на факультетi ПВПК у вищих навчальних закладах Украiни, курсах пiдвищення квалiфiкацii вчителiв, а також в практицi роботи вчителя.

Апробацiя магiстерськоi роботи. Результати дослiдження повiдомленi на засiданнях кафедри рiдноi мови та методики ii викладання, а також на науково-практичних студентських конференцiях ТНПУ iм. В.Гнатюка. Основнi положення роботи викладено у статтi ВлФормування образного мовлення молодших школярiв пiд час вивчення теми ВлПрикметник»», яка опублiкована у перiодичному виданнi ВлМагiстрВ».

Джерельна база дослiдження: бiблiографiчнi фонди з питань дослiдження.

Структура роботи: магiстерська робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, використаноi лiтератури та додаткiв.

Роздiл РЖ. Психолiнгвiстичнi основи вивчення прикметника як частини мови

1.1 Пiзнавальна активнiсть як психолiнгвiстична проблема

Термiни ВлпiзнанняВ», Влпiзнавальна активнiстьВ», Влпiзнавальна дiяльнiстьВ» ученi почали застосовувати порiвняно недавно при описi таких дидактичних явищ, як навчання навчальна активнiсть, учбова дiяльнiсть.

Ученi-педагоги наголошують, що процес пiзнання i вищою формою людськоi дiяльностi, яка спрямована на розкриття нових закономiрностей руху природи i суспiльства, встановлення нових знань про природнi й суспiльнi явища.

Пiсля багатьох навчально-експериментальних пошукiв у теорii навчання все частiше почали оперувати такими поняттями, як учбова дiяльнiсть, учбово-пiзнавальна дiяльнiсть, пiзнавальна дiяльнiсть. Хоча деколи всi цi поняття розглядаються як iдентичнi, проте був зроблений великий крок на шляху розумiння логiчного сенсу змiсту дидактичних явищ [3].

У психологiчнiй та дидактичнiй науцi немаi iдиного пiдходу до визначення поняття Влпiзнавальна активнiстьВ», хоч у багатьох дослiдженнях ученi називають деякi загальнi iстотнi риси цiii категорii. Пiзнавальну активнiсть учнiв як iхню розумову дiяльнiсть, яка спрямована на досягнення певного пiзнавального результату, i як пiдвищену iнтелектуальну орiiнтовну реакцiю на учбовий матерiал на основi пiзнавальноi потреби, розглядаi Т.РЖ.Шамова. В iнших працях активнiсть розглядаiться автором Вляк якiсть дiяльностi, в якiй проявляiться особистiсть самого учня з його ставлення до змiсту, характеру дiяльностi i бажанням мобiлiзувати своi морально-вольовi зусилля на досягнення учбово-пiзнавальноi метиВ» [93, c. 54].

Активнiсть слiд розумiти як виявлення перетворювального, творчого ставлення iндивiда до об'iктiв пiзнання i передбачаi наявнiсть таких компонентiв активностi, як вибiр пiдходу до об'iктiв пiзнання, постановку пiсля вибору об'iкту мети, завдання, яке необхiдно виконати, перетворення об'iкта в наступнiй дiяльностi. ВлАктивнiсть пiзнання, - як зауважуi Л.Аристова, - варто розумiти як вияв творчого ставлення особи до обтАЩiктiв пiзнання, котрi поiднанi зi змiнами в його свiдомостiВ» [4, с. 30].

Пiзнавальну активнiсть як Влтворення особистостi, яке виявляi iнтелектуальний вiдгук на процес пiзнання, живу участь, розумово-емоцiйну чуйнiсть учня в пiзнавальному процесiВ», розглядаi Т.РЖ.Щукiна [95, c. 116].

Наведенi визначення поняття Влпiзнавальна активнiстьВ» дозволяють зробити висновок, що освоiння невiдомого спонукаi людину до творчоi дiяльностi. При цьому зовнiшнiй вплив i вiдбиваiться через психiчний стан конкретноi особи, через ii вольовi якостi, емоцii. РЖ засвоiння об'iкта пiзнання, i вiдбиття зовнiшнього впливу вимагаi активностi суб'iкта. Отже, пiзнавальна активнiсть характеризуi iндивiдуальнi особливостi людини в процесi пiзнавальноi дiяльностi.

Пiзнавальна активнiсть дитини, на думку Л.Даниловоi [31], це ii внутрiшня готовнiсть (прагнення i здiбнiсть) до пiзнання, до подальшоi участi в напруженiй розумовiй та практичнiй дiяльностi у процесi оволодiння знаннями, умiннями i навичками та виявлення самостiйностi й творчого пiдходу до вирiшення навчальних завдань та iн. Активнiсть передбачаi самодiяльнiсть людини, вибiр об'iктiв, засобiв, форм дiяльностi, що проявляiться у визначеннi оптимальних шляхiв для досягнення поставленоi мети.

Пiзнавальна активнiсть тАФ це iнiцiативне, дiйове ставлення школярiв до навчання, виявлення ними iнтересу, самостiйностi в мисленнi, а також енергiйностi i наполегливостi у виконаннi пiзнавальних завдань.

Таким чином, на пiдставi аналiзу теоретичноi лiтератури можемо узагальнити, що пiзнавальна активнiсть i складною властивiстю суб'iкта, яка iнтегруi важливi якiснi характеристики його пiзнавальноi дiяльностi: пiзнавальну самостiйнiсть, iнiцiативнiсть, а також повноту i мобiльнiсть його знань, умiнь i навичок, що формуються у цьому процесi [36]. Для нас важливо детальнiше i глибше розглянути проблему пiзнавальноi активностi, щоб повнiстю збагнути всю ii сутнiсть i значущiсть. Тож зупинимося на структурi пiзнавальноi активностi школяра.

РЖснують рiзнi пiдходи дослiдникiв i педагогiв-практикiв до визначення пiзнавальноi активностi, ii структури, якi засвiдчують передусiм природу самого явища як складноi iнтегративноi, багаторiвневоi у генезисi системи. У наукових дослiдженнях структуру цього явища розглядають як будову i внутрiшню форму органiзацii системи, iднiсть стiйких взаiмозв'язкiв мiж ii елементами, що може мати рiзнi прояви.

Пiзнавальна активнiсть за своiю психологiчною природою безперервна i цiлiсна. Вона (як i учбова активнiсть) заповнена безлiччю автономних одиниць, що мають своi завдання. Така автономна одиниця i пiзнавальною дiяльнiстю, яка i конкретним виявом безперервноi i висхiдноi пiзнавальноi активностi. У структурi цiii активностi Ш.А.Амонашвiлi розрiзняi наступнi компоненти:

а) мотив, як рушiйну силу цiii активностi ;

б) обтАЩiкт пiзнання, що маi дидактично органiзовану форму;

в) способи i засоби взаiмодii з об'iктом з метою його засвоiння;

г) посередницьку роль педагога мiж пiзнавальними силами школяра i об'iктом засвоiння;

ТС) результат пiзнавальноi активностi [3].

П.А.Гончарук виокремлюi такi важливi компоненти пiзнавальноi активностi суб'iкта:

- мотивацiйний (потреби, iнтереси, цiннiснi орiiнтацii, установки);

- операцiйний (репродуктивнi, стандартизованi, пошуковi, творчi дii);

- iнформацiйний (сприйняття матерiалу, зв'язок вiдомого з невiдомим, актуалiзацiя матерiалу) [26, с. 32].

Ця структура характерна для кожноi якiсноi ознаки пiзнавальноi активностi особистостi, що визначають сутнiсть цього поняття.

Вченi також наголошують, що внутрiшнiми стимулами активностi виступають потреби, iнтереси, iнтелект, воля, емоцii, енергiя та iн. Передумовою будь-якоi дiяльностi i та чи iнша потреба, бо вона являi собою об'iктивну необхiднiсть кожноi людини в певних умовах, якi забезпечують ii життя i розвиток.

З поняттям потреби тiсно пов'язане i поняття мети, тобто те, до чого прагнуть, чого бажають досягти. Саме мета, як закон визначаi засоби i характер дiй людини. Коли людина починаi виконувати ту чи iншу дiю, вона передбачаi кiнцеву мету в залежностi вiд потреб.

Свiдомо поставлена мета завжди визначаi засоби i характер дii людини, що даi змогу твердити про зв'язок мети та активностi в дiяльностi. Мета i тим об'iктом, на котрий спрямована активнiсть, яка стаi умовою здiйснення мети. Отже, без активностi неможливi як визначення мети, так i дiяльнiсть щодо ii реалiзацii. В той же час, без мети неможлива активнiсть, оскiльки у постановцi мети вже виявляiться активнiсть. Тобто постановка мети i своiрiдний критерiй, показник активностi. Таким чином, цi поняття дiалектично взаiмопов'язанi [48].

Лише тодi, коли i необхiднiсть, яка спонукаi людину до дiяльностi, стимулюiться i активнiсть особистостi. Задоволення одних пiзнавальних потреб веде до виникнення нових, але потреба у пiзнавальнiй дiяльностi не виникаi у вихованцiв сама собою. Тому необхiдно створювати певнi умови пiзнавальноi дiяльностi школярiв, якi б спонукали iх до активноi пiзнавальноi дiяльностi. Для функцiонування стимулiв такоi дiяльностi необхiдно знати пiзнавальнi мотиви та шляхи iх формування.

Поняття ВлмотивВ» означаi певну спонукальну причину дiй та вчинкiв людини. У психологii пiд термiном ВлмотивВ» (походить вiд латинського слова movere тАФ рухати, штовхати) розумiють спонукальну причину дiй i вчинкiв людини (те, що ВлштовхаiВ» нас до дii). Це тАУ реальне спонукання, яке змушуi людину дiяти у певнiй життiвiй ситуацii, за певних умов [38].

Мотив тАУ один iз найважливiших факторiв, поряд iз здiбностями, знаннями, навичками, який забезпечуi успiх у дiяльностi. Це сукупнiсть спонукальних факторiв, що викликають активнiсть в органiзмi та визначають його спрямованiсть. Продуктивнiсть дiяльностi, ii процес i результат визначаiться, по-перше, спрямованiстю мотивiв i змiстом, по-друге, силою й активнiстю мотивiв [19, 2].

У мотивi вiдбуваiться з'iднання, синтез зовнiшнiх та внутрiшнiх сил, якi визначають характер дiяльностi суб'iкта. Якщо потреба виражаi необхiднiсть, метатАФ конкретизовану потребу, то мотиви характеризують внутрiшнi причини цих процесiв.

Мотив визначаi, чим керуiться школяр, коли виконуi учбове завдання, заради чого вiн його виконуi.

Серед пiзнавальних мотивiв В.Лозова визначаi такi пiдгрупи:

а) широкi пiзнавальнi мотиви, якi спонукають школярiв виявляти iнтерес до знань, постановки перспективи в засвоiннi нових знань. Але слiд вiдзначити, що у школярiв одного i того ж вiку пiзнавальний iнтерес може мати рiзний рiвень i рiзний характер виявлення. Наприклад, елементарний рiвень, коли учень виявляi безпосереднiй iнтерес до фактiв. Бiльш високий рiвень пiзнавального iнтересу знаходить вiдображення у прагненнi пiзнати суттiвi якостi, риси окремих предметiв та явищ. РЖ, нарештi, найбiльш високий рiвень пiзнавального iнтересу школяра полягаi в прагненнi до пiзнання закономiрностей, до розкриття суттiвих бокiв предметiв, явищ, якi вивчаються. Якщо пiзнавальний iнтерес маi нестiйкий характер, то вiн спонукаiться зовнiшнiми засобами i вимагаi постiйного пiдкрiплення. Звичайно, такий iнтерес не сприяi формуванню активностi особистостi як риси людини;

б) учбово-пiзнавальнi мотиви, якi сприяють формуванню пiзнавальноi активностi школяра, оскiльки вiн у процесi навчання виявляi iнтерес до рiзних засобiв оволодiння знаннями, до прийомiв самостiйного придбання знань, до методiв наукового пiзнання. Коли i труднощi, вiн iх переборюi, виявляi при цьому терпiння, посидючiсть та iн.;

в) мотиви самоосвiти, якi спонукають учня до пiзнання всього нового з метою розширення свого свiтогляду, до формування бажання вiдкрити для себе те нове, що ранiше було невiдоме в будь-якiй галузi науки.

Таким чином, вчитель повинен не тiльки виявляти наявнiсть пiзнавального мотиву учнiв, а й визначати рiвень його сформованостi, стiйкостi.

Особливоi уваги заслуговуi питання про пiзнавальний iнтерес як компоненту пiзнавальноi активностi. Сталi пiзнавальнi iнтереси забезпечують активну дiяльнiсть школярiв, тому що в процесi навчання пiзнавальний iнтерес вступаi у конфлiкт з тим запасом знань, яким володii учень. Це i викликаi в iндивiда внутрiшню потребу задовольнити iнтерес шляхом пiзнавальноi дiяльностi. Створити у навчаннi умови, якi сприяли б формуванню у школярiв пiзнавальних iнтересiв, тАФце шлях, передумова пiдвищення якостi навчання, якостi всебiчного розвитку особистостi [48].

Рис. 1.

Взаiмозв'язок мiж поняттями ВлактивнiстьВ» та ВлiнтересВ» виглядатиме, як на рисунку 1.

У загальнiй психологii iнтерес характеризуiться як "прагнення", "переживання", "ставлення", "увага", "спрямованiсть", Рис.1

"вторинна потреба" та iн. - усього понад п'ятдесят визначень. Смисловi вiдтiнки, якi вносяться кожним дослiдником, дають можливiсть краще висвiтлити категорiю iнтерес, глибше зрозумiти цю особистiсну якiсть.

РЖнтерес у навчаннi i своiрiдним епiцентром активiзацii навчання, розвитку пiзнавальноi активностi школярiв, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатiв своii працi.

Умiння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотiти негайно зрозумiти, що, чому i як вiдбуваiться, знайти в собi сили, щоб вiдшукати вiдповiдi на цi запитання, не вiдступити перед труднощами, а дiставши вiдповiдь, знову прагнути iти вперед, у незвiдане, тАФ все це, разом узяте, i i iнтерес. РЖнтерес емоцiйний, вiн даруi радiсть творчостi, радiсть пiзнання, вiн мiцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього свiту, увагою, пам'яттю, мисленням i волею [50].

РЖнтерес позитивно стимулюi, активiзуi всi психiчнi процеси i тим самим робить дiяльнiсть людини енергiйнiшою, повнокровнiшою. Не може бути, щоб людина мала якийсь iнтерес i водночас залишалась байдужою до життя, бездiяльною. Коли виникаi iнтерес, у неi зтАЩявляiться пiднесений настрiй, вона усвiдомлюi всю ситуацiю, повтАЩязану з обтАЩiктом ii зацiкавлення, вiдчуваi глибокий внутрiшнiй звтАЩязок цього обтАЩiкта зi своiю особистiстю. Усе це викликаi в людини сильне, непереборне прагнення до обтАЩiкта iнтересу, готовнiсть напружити всi сили, наполегливо працювати, переборювати будь-якi труднощi та перешкоди.

Як форма вияву матерiальних i духовних потреб людини iнтерес вiдiграi iстотну роль у будь-якiй ii дiяльностi. Пiзнавальнi потреби, що виявляються в iнтересi, спонукають особистiсть активно вiдшукати способи i засоби iх задоволення, стимулюють пiзнавальну активнiсть у здобуваннi знань, сприяють поглибленню свiтогляду, викликають прагнення працювати. Отже, вони i важливою умовою справдi творчого ставлення до працi.

Першою характерною особливiстю iнтересу i його звтАЩязок з емоцiйною сферою людини. Емоцii, на нашу думку, i невiдтАЩiмним компонентом пiзнання.

У людини (на вiдмiну вiд тварини) чуттiво-оцiннi акти виражаються мовою, iнтелектуалiзуються за допомогою оцiнних понять i суджень, якi органiчно вплiтаються в цiлiсну тканину людського мислення. Така, з нашого погляду, динамiка iнтересу на нижчих стадiях свого розвитку, коли вiн маi суто споглядальне, оцiнне спрямування. Тут йдеться про iнтерес в потенцiйному станi, пасивний iнтерес. На вищих стадiях свого розвитку iнтерес завжди активний тАУ вiн обовтАЩязково повтАЩязаний iз вольовою спрямованiстю особистостi на продуктивну дiяльнiсть.

Здивування, схвильованiсть, захоплення силою художнього образу, що приносить естетичну насолоду, - усе це рiзнi за своiю значущiстю i глибиною вияву почуття, пробудженi iнтересом [40].

Принципово важливою ознакою пiзнавального iнтересу вважаiться не накопичення iнформацii в процесi вибiрковоi дiяльностi особистостi, а активнi дii субтАЩiкта в ii переробцi. Тому iнiцiативнiсть пошуку, самостiйнiсть у здобуттi знань i найхарактернiшими проявами пiзнавального iнтересу. Вiн не тiльки впливаi на всi психiчнi процеси, зумовлюючи результативнiсть навчання, а й визначаi вплив навчання на особистiсть учня. Ця обставина дозволяi розглядати пiзнавальний iнтерес як "центральний мотив" навчання, значущу частину загальноi спрямованостi особистостi.

Як феномен загального iнтересу пiзнавальний iнтерес виражаiться у своiму розвитку рiзноманiтними станами. Умовно iх подiляють на цiкавiсть, допитливiсть, пiзнавальний iнтерес. Цi стадii зародження або прояву iнтересу сприймаються не багатьма дослiдниками, але, наприклад, Г.РЖ.Щукiна вважаi за можливе орiiнтуватись на них у визначеннi стану вибiркового ставлення дитини до обтАЩiктiв пiзнання.

Цiкавiсть вважаiться елементарною стадiiю вибiркового ставлення, яка обумовлена чисто зовнiшнiми, часто несподiваними обставинами.

Допитливiсть - цiнний стан особистостi, що характеризуiться прагненням людини проникнути за межi побаченого. На цiй стадii iнтересу виявляються досить сильнi емоцii подиву, радостi пiзнання, задоволення дiяльнiстю. У виникненнi загадок та iх розшифруваннi - суть допитливостi як активного бачення свiту, якщо людина вiдходить пiд простоi репродукцii й пасивного запамтАЩятовування.

Пiзнавальна активнiсть характеризуiться пiзнавальним iнтересом. Наявнiстю пiзнавального iнтересу пояснюiться прагненням людини проникнути в суттiвi звтАЩязки, вiдношення, закономiрностi пiзнання, досягти якихось результатiв у пiзнавальнiй дiяльностi.

Пiзнавальний iнтерес постаi в рiзноманiтних модифiкацiях: як засiб навчання, мотив навчальноi дiяльностi, стiйка якiсть особистостi.

Як мотив навчальноi дiяльностi пiзнавальний iнтерес маi ряд переваг перед iншими мотивами /обов'язку тощо/, вiн проявляiться тодi, коли учень проявляi готовнiсть, прагнення вдосконалювати свою пiзнавальну дiяльнiсть. Взаiмозв'язок мотивацii та пiзнавального iнтересу - явище складне i багатоаспектне. Передусiм у структурi мотивацii вiн може грати провiдну роль i може пiдпорядковуватись iншим мотивам; пiзнавальний iнтерес усвiдомлюiться учнем ранiше вiд iнших мотивiв; пiзнавальний iнтерес, як мотив, легший для розпiзнавання у школяра; маi меншу ситуативну залежнiсть.

Пiзнавальний iнтерес як стiйка якiсть особистостi проявляiться в найрiзноманiтнiших ситуацiях. Пiзнавальний iнтерес у даному випадку визначаi пошуковий, творчий характер будь-якого виду дiяльностi.

Таким чином, пiзнавальний iнтерес являi собою складний своiрiдний процес формування особистостi, який вiдбиваi значущi сторони ii внутрiшнього розвитку /волю, iнтелект, почуття/ [8].

Визначаючи цiннiсть пiзнавального iнтересу як чинника пiдвищення ефективностi процесу навчання, слiд звернути увагу i на те, що вiн активiзуi всю пiзнавальну дiяльнiсть учня в цiлому i психiчнi процеси, якi лежать в основi його творчоi, пошуковоi, дослiдницькоi дiяльностi. Пiд його впливом активнiше вiдбуваiться сприйняття, гострiшим стаi спостереження, активiзуiться емоцiйна й логiчна пам'ять, iнтенсивнiше "працюi" уява. Саме iнтерес стимулюi пошук i допитливiсть учнiв. Пiд впливом пiзнавального iнтересу дiяльнiсть учнiв стаi продуктивнiшою, iхнi енергетичнi ресурси, насиченi пiзнавальним iнтересом, сприяють тривалiшому й iнтенсивнiшому перебiгу успiшноi пiзнавальноi дiяльностi, розвивають пiзнавальний iнтерес [36].

Рис. 2.

Поняття ВлактивнiстьВ» та ВлсамостiйнiстьВ» також близькi один до одного, бо самостiйнi роботи i одним з головних шляхiв активiзацii пiзнання. Тому графiчно взаiмозв'язок мiж цими поняттями виглядатиме, як на рис. 2.

Аналогiчне взаiмовiдношення властиве i поняттям Влпiзнавальна активнiстьВ» та Влвольовi зусилляВ».

Щоб активнiсть стала дiяти, всi спонукальнi сили, якi викликають ii дii, повиннi перетворитися на ii стимули. Вольовi дii властивi тiльки людинi, оскiльки це тАФ свiдомий акт, спрямований на здiйснення певноi мети. Вони характеризують особистiсть, ii цiлеспрямованiсть, наполегливiсть, витримку. Всi цi якостi притаманнi активнiй особi, що i робить можливим вживати поняття Влвольова активнiстьВ». Там, де i воля, обов'язково i й активнiсть, хоч активнiсть не завжди i свiдченням наявностi волi. Якоюсь мiрою воля може бути показником активностi, хоч активнiсть не i показником волi.

У процесi навчання трапляються ситуацii, в яких активне набуття знань не потребуi значних вольових зусиль. Це буваi тодi, коли учнi зацiкавленi учбовим матерiалом або настiльки глибоко усвiдомлюють необхiднiсть його вивчення, що не помiчають труднощiв у його засвоiннi. Активнiсть у ходi набуття знань сприяi iх кращому засвоiнню i застосуванню на практицi, розвитку розумових здiбностей дiтей, формуванню наукових переконань [46].

Розглянутi питання про потреби, iнтереси, мету, мотиви, волю людини i та основа, знання психологiчних особливостей якоi сприяi цiлеспрямованiй дiяльностi з формування активноi особистостi. Отже, активнiсть людини передбачаi певний психологiчний стан, який зумовлюiться ii потребами, мотивами, iнтересами, вольовими процесами. Вони сприяють формуванню певних установок на необхiднiсть набуття знань. У певнiй мiрi це знаходить вiдображення у метi пiзнавальноi дiяльностi.

Таким чином, особистiсть, реалiзуючи певнi потреби, iнтереси в конкретнiй дiяльностi, виявляi тi чи iншi своi якостi, серед них тАФ i пiзнавальну активнiсть. Поступово розвиваючись i вiдокремлюючись, цi якостi створюють певну структуру особистостi, що даi змогу визначити пiзнавальну активнiсть як рису особистостi, котра знаходить вияв у ставленнi до пiзнавальноi дiяльностi, тобто в станi готовностi прагнення до самостiйноi дiяльностi, в якостi дiяльностi, обумовленоi свiдомим вибором оптимальних шляхiв для досягнення мети пiзнання.

Тепер звернемо увагу на класифiкацiю видiв пiзнавальноi активностi з точки зору рiзних пiдходiв.

В.РЖ.Лозова розрiзняi активнiсть актуальну (дiйсну) i потенцiйну (можливу).

В учбовiй дiяльностi готовнiсть, прагнення до оволодiння об'iктами пiзнання виявляють себе в усвiдомленнi мети, яку поставив учитель або сам учень, а також у певному iнтересi до проблеми, допитливостi. Але готовнiсть до дiяльностi, iнтерес ще не означаi реалiзацii потреб у конкретних умовах. У таких випадках важливим i механiзм волiтАФоднiii iз властивостей людськоi психiки, яка виявляiться в здiбностi досягти здiйснення поставленоi мети та прагнень. Воля за необхiдностi може перетворювати потенцiйну активнiсть у реальну, тобто сприяi виконанню дiяльностi (реалiзована активнiсть).

Залежно вiд ставлення особистостi до характеру дiяльностi, яку виконуi, можна говорити про ii репродуктивну (виконавчу) або творчу активнiсть. Такий пiдхiд знаходимо в багатьох дослiдженнях, в яких названi види розглядаються як ii рiвнi [48].

Г.РЖ.Щукiна фiксуi три рiвнi активностi учня:

1. Репродуктивно-наслiдувальна активнiсть;

2. Пошуково-виконавська;

3. Творча [95, c.27].

ЗвтАЩязок рiвнiв пiзнавальноi активностi з рiвнями iнтересiв та наполегливостi школярiв знаходимо в наукових дослiдженнях Т. РЖ. Шамовоi. Вона видiляi такi рiвнi:

1. Вiдтворююча активнiсть;

2. РЖнтерпретуюча;

3. Творча [93, c. 52тАФ54].

Це свiдчить про визначення видiв активностi за характером.

За змiстом активнiсть може бути:

- всебiчною (охоплюi всi сторони особистостi i виявляiться в усiх видах дiяльностi, на заняттях iз усiх предметiв),

- однобокою (охоплюi в основному один з бокiв особистостi, виявляiться лише в окремих видах дiяльностi, з окремих навчальних предметiв).

3а рiвнем тривалостi активнiсть може бути стiйкою та тимчасовою; за спрямованiстю тАФ позитивною i негативною.

Вiдтак, пiзнавальна активнiсть особистостi визначаiться як активнiсть, котра пiднiмаiться до стiйкоi риси особистостi, яку характеризуi чiтка спрямованiсть, певна позицiя. РЖнтегральна пiзнавальна активнiсть особистостi свiдчить про те, що учень не тiльки з бажанням засвоiв ту чи iншу тему навчальноi програми, основи окремого предмету, пiзнав ту чи iншу галузь знань в цiлому, а в ньому сформована потреба у постiйнiй якiснiй пiзнавальнiй дiяльностi, сильнi та сталi мотиви такоi дiяльностi. Тому спрямованiсть визначаi загальне домiнуюче ставлення до дiяльностi, позитивну мотивацiю, а не приватнi спонукання, тобто певну систему поглядiв, iнтересiв, iдеалiв.

Пiзнавальна активнiсть на рiвнi спрямованостi особистостi означаi глибоку переконанiсть учня в необхiдностi всебiчного пiзнання, а ii вищий рiвень носить перетворюючий характер. При цьому в дiяльностi перетворюiться не тiльки об'iкт, на який вона спрямована, а й суб'iкт дiяльностi. Таким чином, для визначення критерiiв активностi необхiдно врахувати:

1. Види дiяльностi (пiзнавальна, трудова, суспiльна, iгрова), якi визначають специфiку виявлення активностi.

2. Вольовi зусилля особистостi в досягненнi мети, що даi змогу говорити про активнiсть потенцiальну i реалiзовану.

3. Характер дiяльностi суб'iкта, тобто чому вiн i вiддаi перевагу тАФ iнiцiативi, самостiйностi, творчостi чи вiдтворенню, копiюванню.

4. Стiйкiсть, всебiчнiсть, тривалiсть, динамiку вияву активностi.

Цi фактори створюють можливiсть визначити такi показники пiзнавальноi активностi:

В· потенцiальна активнiсть: допитливiсть, короткочасний iнтерес, i тiльки бажання пiзнати нове, але воно не реалiзуiться (учнi записуються до гурткiв, але участi в iх роботi не беруть; записують назви книжок, але не читають iх та iн.).

В· реалiзована активнiсть:

а) виконавська активнiсть особистостi, яка виявляiться у репродуктивнiй дiяльностi. Учень позитивно ставиться до тих завдань, якi йому пропонують виконати, хоч це iнодi вимагаi переборювання лiнощiв, небажання. В такiй дiяльностi мета, завдання, засоби дiяльностi запропонованi, але сама особа виявляi енергiйнiсть (енергiйнiсть i показником активностi, але при визначеннi ii рiвня необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi учнiв, оскiльки швидкiсть розумовоi дiяльностi значною мiрою залежить вiд природжених задаткiв. Отже, i флегматики i сангвiнiки здатнi до енергiйного пiзнання), наполегливiсть, що i забезпечуi iнтенсивнiсть дiяльностi. Все це даi змогу говорити про стараннiсть, добросовiснiсть школяра. Виконавча активнiсть може бути зовнiшньою, механiчною, якщо учнi пишуть, слухають, але цi процеси у них не завжди пов'язанi з внутрiшнiми потребами пi

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi