Види вправ з розвитку мовлення молодших школярiв на уроках читання

ВИДИ ВПРАВ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯМОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

(реферат)

Розвиток мовлення i одним iз основних завдань сучасного уроку читання. Найголовнiше в роботi над розвитком мовлення тАУ навчити дiтей докладно i вибiрково викладати (переказувати) тексти рiзних типiв i стилiв мовлення, а також створювати в уснiй i писемнiй формi звтАЩязнi висловлювання, рiзнi за стилем, композицiiю i типом мовлення (розповiдь, опис, роздум), писати лист, оголошення, замiтку-iнформацiю, заяву.

Щоб удосконалювати мовленнiву дiяльнiсть учнiв ,ми повиннi насамперед вмотивовувати ii i спонукати дiтей до неi . Це означаi , що ми не просто навтАЩязуiмо виконати якусь мовленнiву вправу (наговорити на задану тему) ,а, включивши учня у вiдповiдну дiяльнiсть , гарантувати мотив . Процес створення будь-якого висловлювання проходить такi етапи : мотив , вiдчуття мовленнiвого завдання , внутрiшня програма мовленнiвоi дii i ii реалiзацiя , планування висловлювання в конкретнiй формi i створення його в словеснiй. Все, що ми говоримо, ми говоримо з якоюсь метою i для чогось (мотив).

Для забезпечення успiшного розвитку мовленнiвоi дiяльностi важливо ставити перед учнями точно визначену мету виконання вправи. Будь-яке висловлення у звичайному життi ми будуiмо прилаштовуючись до особливостей ситуацii спiлкування , до завдання мовлення . Про одне i те ж у рiзних випадках життя ми говоримо по-рiзному. В умiннi швидко перебудовуватися, враховуючи змiну умов спiлкування , i полягаi творчий характер мовленнiвоi дiяльностi. Вiльне володiння мовленням передбачаi таку рису творчоi дiяльностi, як самостiйний перенос умiнь i навичок на нову ситуацiю.

Розвиток комунiкативних навичок учнiв забезпечують вправи й завдання на формування вмiнь уважно й вдумливо слухати, вiдтворюватита аналiзувати почуте, говорити доречно, чiтко, переконливо; комунiкативно виправдано користуватися мовними засобами , характерними для рiзних типiв , стилiв i жанрiв мовлення пiд час створення усних i письмових висловлювань.

Розвивати в школярiв навички розрiзнення звуковоi форми слова, аналiзу звукiв, iх диференцiацii, формувати вмiння аналiзу звукiв мови, розвивати уважнiсть, здiбнiсть сприймати слова з голосу i визначати iх фонетичнi особливостi допомагають вправи на диференцiацiю звуковоiформи слова. Наприклад:

Визначити, який звук змiнюiться, додати слово у ряд, замiнивши вiдповiдний звук.

Нора- гора- (кора); сир- тир- (мир);

Галка- гiлка- (голка); зiрка-дiрка-(нiрка).

Вправи, спрямованi на вмiння аналiзувати звуки,розвиток уважностi, здiбнiсть сприймати слова з голосу i визначати iх фонетичнi особливостi.

Наприклад- Послухайте слова, змiнiть у словах один або два звуки так, щобутворилось нове слово.

Лис- ( лось, лiс ); вага- ( нога,вата); рулет- ( букет, буфет);пiчка-(нiчка,рiчка).

Велике значення на уроках мови та читання мають вправи над розвиткомзагального поняття про будову слова та словотвiр, вмiнню утворювати новi слова вiд поданих, добирати спiльнокореневi слова, i при цьому розвиваючи мовленнiву дiяльнiсть учнiв та вмiння логично мислити.

Вл Виконай за зразкомВ»-Прочитайте складенi слова, пояснiть iх значення таназвiть слова вiд яких вони утворилися:

Носорiг=нiс+рiг;

Косоокий=косий+око;

Паровоз=пара+возити.

Або: Складiть основи двох слiв i пояснiть значення утворених слiв.

Зорi+падати= зорепад;

Лiс+парк=лiсопарк;

Снiг+ ходити=снiгохiдтАж

У ходi роботи над текстом з метою усвiдомлення змiсту тексту учнямпропонуються такi завдання:

1. Знайди, прочитай частину тексту, де автор передаi своi ставлення до зображуваного.

2. Прочитай i перебудуй деформований план вiдповiдно до тексту.

3. Прочитай текст i розмiсти готовi заголовки до подiленого на частини тексту.

4. Прочитай i добери уривки з тексту до iлюстрацiй.

5.Прочитай частину тексту i подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в нiй.

6. Прочитай i добери до кожноi частини оповiдання прислiв я.

7.Ознайомся з текстами i подумай, чим вони схожi мiж собою.

Розумiння прочитаного i основною характеристикою читання. Воно залежить вiд багатьох факторiв: розумiння слова, речення, цiлого тексту.

Особливу увагу слiд придiляти вправам на усвiдомлення змiсту речення.

Для цього вiдiбрати окремi речення, або вилученi з тексту, що читаiться.

Ось деякi з подiбних видiв роботи:

1. Однаковi чи рiзнi за змiстом? Скласти три речення так, щоб два з них мали однаковий змiст, висловлений за допомогою рiзних мовних засобiв. Третi речення повинно вiдрiзнятися вiд iнших за змiстом.

Наприклад, за оповiданням В. Сухомлинського Вл Дуб пiд вiкномВ»:

а ) Лiсник побудував хату i посадив поруч дуба.

б) Лiсник побудував хату поруч з молодим дубом.

в ) Лiсник побудував хату, а поруч посадив дуба.

2. а ) Дуб розрiсся так, щоб стукав гiллям у вiкно.

б ) Дуб розрiсся так, що заступив вiкно.

в ) Дуб розрiсся так, що затiнив гiллям вiкно.

3. а ) Зрубайте дуба, дiдусю, бо темно в кiмнатi.

б ) Зрубайте дуба , дiдусю, тому, що темно в кiмнатi.

в ) Зрубайте дуба , дiдусю, адже темно в кiмнатi.

4. а ) Щоб зберегти дуба, дiдусь вирiшив перенести хату на нове мiсце

б )Оберiгаючи дуба, дiдусь вирiшив перенести хату на нове мiсце.

в ) Щоб зберегти дуба, дiдусь вирiшив трохи перебудувати хату.

2. ВлСкласти реченняВ». Кiлька речень подiлено навпiл i подано в довiльномупорядку.

Мовчки прочитайте i з iднайте цi частини.Наприклад:

Що деякi птахи вилуплюються взимку; Адже не всi знають.

Але нiчого не боiться; можна всього навчитися.

Завдання такого типу дуже потрiбнi, бо вони привчають дiтей розмiрковувати над змiстом того, що читають, розумiти логiчнi зв язки мiж частинами речення.

2. Вл Доповни реченняВ». Для завдання потрiбно добирати такий матерiал, який би допомiг учневi усвiдомити побудову та розвиток висловлювання. Розвиваючи у дiтей навички передбачувати наступний елемент тексту учням пропонуються такi вправи:

Лiтня нiч булатАж( темною, довгою, мiсячною, короткою)

Сашко дуже поспiшав, вiн бiг так тАж( швидко, легко, красиво, задушевно)

Всi цi вправи направленi на вдосконалення вмiння , яке i важливою складовою частиною загального розумiння цiлого тексту.

Працюючи над текстом, необхiдно добирати такi завдання , у яких передусiм використано:

а ) метод виконання повноi дii як засiб перевiрки прочитаного;

б ) вибiр правильного формулювання, правильноi вiдповiдi серед кiлькох запропонованих учителем;

в ) читання i осмислення аналiзу тексту за допомогою певних умовних позначень тощо.

Працюючи над розумiнням тексту, необхiдно добирати завдання кiлькох рiвнiв: ( хто? Що? Де? Коли? РЖ так далi)

- Усвiдомлення звтАЩязкiв мiж фактами, розумiння того, як з окремих деталей складаiться цiла картина, крок за кроком розгортаiться думка;

- вмiння вiдрiзняти головне вiд другорядного;

- вмiння вловити суть, зрозумiти думку автора, дати власну оцiнку подiям, дiйовим особам;

- усвiдомлення достоiнств чи недолiкiв твору, вмiння вiдчувати красу мови художнього твору.

Для досягнення цiii мети слiд використовувати такi види роботи:

1. Вл Склади текстВ» Текст роздiляiться на частини, кожна з яких даiться на окремiй картцi. Прочитай текст мовчки, визнач порядокфрагментiв, пронумеруй картки. Прочитай текст вголос.

Вони з бiлими пелюстками та жовтуватими серединками.

На луках ростуть ромашки лiкарськi.

Квiточки розмiщенi на тоненьких гнучких стеблах.

2. Вл Дай назвуВ» Вибери влучний заголовок:

Ромашка. Ромашки лiкарськi. Квiти на луках.

3 Вл Знайди вказану частинуВ». Прочитай текст. Знайди i пiдкресли речення у якому розповiдаiться про те кому i за що був вдячний пастух.

У лузi паслося стадо кiз. Пастух втомився й заснув. Вовк пiдкрався та й схопив одну козу. У пастуха був собака-вiвчарка. Вiн наздогнав вовка i вiдбив козу.

Пастух був вдячний вiрному друговi.

4. ВлПостав запитанняВ» Учневi пропонуiться самостiйно прочитати текст,який попередньо роздiлений на частини i ставить запитання до кожноi частини.

5. ВлЗдогадайся що далi ?В».Вправа спрямована на розвитокважливого читацького вмiння-передбачати розвиток думки у текстi.

Ласунка

Мурка була дивною кiшкою. Вона любила солодкий мед.

Одного разу Мурка грiлась на сонечку. Тут вона почула знайомий запах. Кiшка вiдкрила зеленi очi й вирушила до заповiтноi метитАж

(другу частину тексту пропонуiться прочитати пiсля дитячих висловлювань).

Перед вуликом ласунка встала на заднi лапки. Сунула мордочку у вулик.РЖ раптом пролунало кошаче скiмлення. Мурка кинулась у кущi i бiльше нiколи не лiзла у вулик.

6. Вл Переглянь, зрозумiйВ» Це завдання формуi вмiння вловлювати сутьтексту, вирiзняти ii серед другорядних елементiв змiсту.

У текстi пiдкресленi ключовi слова. Учень читаi тiльки пiдкреслене, а iншi намагаються здогадатися, про що говориться у творi. Коли кiлька школярiв висловлять своi припущення, твiр читаiться повнiстю, робиться висновок про правильнiсть припущень, зроблених на основi окремих слiв iз тексту При визначеннi головноi думки твору варто пропонувати учням три-чотири формулювання головноi думки, а одне з яких правильне. Дiти вибирають потрiбне формулювання, пояснюють свiй вибiр, пiдтверджують уривками з тексту.

Необхiдно аналiзувати на уроцi тi твори, що читаються в класi. Треба, щоб звучало на уроцi звтАЩязне висловлювання вчителя , яке показуi зразок мiркування, наприклад, про характер дiйовоi особи чи про деякi особливостi мови твору. Учнi тодi швидше вiдповiдають на запитання, iх висловлювання звтАЩязнiшi й цiкавiшi.

Умiння учнiв викладати своi думки в писемнiй формi у значнiй мiрi залежить вiд того, наскiльки вони умiють робити це усно. Проте лише уснi вправи , якщо вони не закрiпленi писемними , не забезпечують мiцних знань i навичок з мовлення. Тому система писемних робiт з розвитку мовлення охоплюi i систему усних вправ, закрiплюi iх результати i сприяi дальшому пiднесенню мовноi культури учня.

Для опрацювання системи робiт з розвитку звтАЩязного мовлення необхiдно визначити : основнi типи i види робiт та розташування iх в порядку наростання труднощiв ; наступнiсть, послiдовнiсть, перспективнiсть та повторюванiсть окремих з них i спiввiдношення мiж ними в процесi iх виконання; орiiнтовну тематику. Основними видами робiт з писемного мовлення i перекази i твори. Написанню iх передують пiдготовчi вправи. Програмою передбаченi уснi i письмовi перекази, твори. В основi покладена не iдея почергового проведення тих чи iнших переказiв, творiв, а формування певних умiнь, якi забезпечують високу якiсть самостiйно складеного тексту: умiння говорити i писати на задану тему, осмислювати ii межi; пiдпорядковувати висловлювання основнiй думцi ; збирати i систематизувати матерiал до майбутнього твору; умiння будувати текст у певному типi мовлення, в тому чи iншому жанрi та iнше. Звичайно, формування в учнiв цих умiнь вчитель здiйснюi поступово. Спочатку навчаiмо осмислювати тему i ii межi, потiм - визначати основну думку, пiдпорядковувати iй текст i, нарештi, добирати матерiал, систематизувати його за планом, писати твiр у певнiй композицiйнiй формi. Одночасно проводиться робота над виробленням умiнь правильно , точно, образно i переконливо висловлювати своi думки усно та на письмi. Виробляти цi умiння слiд поступово, дотримуючись принципу наступностi, при переходi вiд одного до другого i починати з тих видiв робiт , якi вимагають мiнiмальних умiнь i навичок.

Комунiкативна лiнiя змiсту програми з рiдноi мови для 1-4 класiв передбачаi формування чотирьох видiв мовленнiвоi дiяльностi - говорiння, аудiювання, читання, письма. Серед занять.,якi сприятимуть розвитку цих видiв мовлення, чiльне мiсце в шкiльнiй практицi належить усному переказу. Формування навичок усного переказу починаiться з 1 класу добукварного перiоду. Молодшi школярi вчаться працювати над такими типами переказiв: детальний, стислий, вибiрковий, творчий. Кожен iз цих видiв переказу маi свою дидактичну мету, яка i визначаi методику цих занять. Але в усiх випадках головним i навчання школярiв звтАЩязного мовлення.

Переказ потребуi значноi пiдготовчоi роботи i цiлого ряду умiнь. З допомогою вчителя молодшi школярi мають визначити тему i основну думку тексту, встановити логiчний звтАЩязок, усвiдомити композицiю тексту, словом, оволодiти змiстом, структурою i мовою тексту перед тим , як переказувати його.

Крiм цього, в процесi роботи над переказом учнi оволодiвають i тАЬконтекстовимитАЭ умiннями, а саме: вчаться висловлюватись на тему, пiдпорядковуючи висловлювання основнiй думцi вихiдного тексту, вiдбираючи матерiал, визначаючи в ньому головне i другорядне , використовувати вiдiбраний матерiал у потрiбному порядку.

Вчителю слiд памтАЩятати , що дитина тАЬрозумii в оточуючому бiльше, анiж може передати словамитАЭ (М. РЖ. Жинкiн). Бажаючи щось переказати , учень поспiшаi, перескакуi з одного сюжету на iнший, через що його переказ стаi малозрозумiлим. Прагнучи передати текст буквально , учень не може видiлити в текстi основну думку i донести це головне до слухача. Отже, вчителю треба весь час пiдтримувати думку про те, що головне хотiв сказати автор. Вiд цього залежатиме, якi мовнi засоби , яку iнтонацiю треба буде використати, щоб передати змiст тексту вiдповiдно до задуму автора.

При доборi тематики з розвитку писемного мовлення вчитель повинен продумати список рекомендованоi лiтератури для позакласного читання , врахувати те, що учнi спостерiгатимуть пiд час планових екскурсiй в природу . якi знання вони здобудуть на уроках з iнших предметiв. Урок , на якому складаiться текст переказу чи твору i своiрiдним пiдбиттям пiдсумкiв проведеноi роботи.

Методика навчання на уроках читання i його змiстповиннi бути пiдпорядкованi розвтАЩязанню завдань , визначених програмою. Одним iз таких завдань i розвиток звтАЩязного мовлення у звтАЩязку з прочитаним текстом. Сюди входять i вiдповiдi на запитання; i репродуктивний, вибiрковий, стислий i творчий переказ .

Такий методичний пiдхiд даi змогу вносити корективи в опрацювання науково-пiзнавального i художнього текстiв. Якщо у першому переважаi логiчний аналiз, встановлення рiзноманiтних звтАЩязкiв, то у художньому -вчитування (заглиблення ) у змiст , тлумачення , iнтерпретацiя тексту.

Результатом такоi роботи i створення кожним учнем свого художнього образу, своii читацькоi точки зору, доведення за допомогою тексту свого розумiння позицii автора.

Варто звернути увагу на емоцiйно тАУ вольову сферу дiяльностi дiтей на уроцi читання , оскiльки завдання урокiв читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати ii мислення ,а в тому, щоб розбудити ii душу i серце, тобто викликати певний комплекс почуттiв при читаннi й аналiзовi тексту.

Цьому сприяють способи i порядок роботи з текстом як на уроках класного, так i позакласного читання. Найбiльш ефективними i :

1) самостiйне прочитування та осмислення дiтьми ключових для розумiння тексту слiв i словосполучень, видiлених учителем; оволодiння iх читанням з дошки;

2) передбачення змiсту тексту або його частини з опорою на заголовок, iлюстрацiю i ключову групу слiв;

3) самостiйне читання дiтьми тексту або його частини вголос;

4) вiдтворення тексту за iлюстрацiiю або аплiкацiiю, заучування на памтАЩять цiкавих словосполучень,виразiв, римованих рядкiв за бажанням учнiв;

5) бесiда тАУ дискусiя за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пiзнiше-дiти;

6) творчi роботи рiзного характеру.

Мовленнiва дiяльнiсть учнiв початкових класiв набуваi творчого забарвлення за умов розвиненостi гнучкого , асоцiативного мислення , умiння переборювати стереотипи та знаходити спiльне у протилежних речах, умiння оригiнально поiднювати слова тощо. Необхiдний розвивальний потенцiал мiстять завдання асоцiативного характеру, вправи на протиставлення.

Неможливо собi уявити дитяче мислення без казки, живоi, яскравоi, яка засвоюiться свiдомiстю, почуттями людини як певноi сходинки людського мислення. Дiти можуть складати казки, iм це дуже подобаiться. Можна пропонувати скласти казку спочатку всiм класом , а потiм поодинцi. Це не просто оповiдання про фантастичнi подii, це цiлий свiт, у якому дитина живе. Симпатiя дiтей завжди на боцi позитивних героiв. Добро торжествуi, зло караiться, а це у свою чергу i добрим виховним моментом пiд час уроку. Дуже полюбляють дiти творчi завдання над казкою:придумати за початком продовження казки, придумати казку за опорними словами або помiняти характери героiв казки , наприклад, у казцi про Попелюшку ii мачуха дуже добра жiнка, яка всiх любить, всiма опiкуiться, а Попелюшка справжня ледацюга. Написанi казки можна iнсценiзувати, драматизувати, зробити до них iлюстрацii, намалювати iх на асфальтi. Треба дати дiтям свободу творити, щоб вони використали всю свою фантазiю, не ставити дитину в рамки . Скiльки фантазii, доброго гумору пануi на уроцi, коли маленькi казкарi створюють Вл казку-ланцюжокВ», де потрiбно по черзi продовжити казку, в якiй було тiльки два слова: Вл Жили-булитАжВ» або Вл Одного разуВ». Драматизацiя в свою чергу допомагаi вибрати прихильну iнтонацiю, тон голосу, мiмiку, жести. Робота над казками i хорошим засобом розвитку творчого мислення , розвиваi, збагачуi мову. Дозволяi збуджувати фантазiю, уяву, стимулювати продуктивне мислення. Вигадування казок викликаi в дiтей великий iнтерес , даi можливiсть задовольнити потребу у творчостi, гарантуi успiх кожному.

Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярiв, створюються зовнiшнi iгровi умови та формуються необхiднi мисленнiвi операцii за допомогою спецiальних вправ. В iграх мозок дитини може створювати новi iдеi, конструкцii, обтАЩiкти, продукти. Якi вдосконалюють уже досягнуте,реконструюють його або конструюють щось нове. Вправа-це метод навчання, що припускаi багаторазове, свiдоме повторення розумових i практичних дiй з метою формування, закрiплення й удосконалення необхiдних умiнь i навичок. Творчi вправи передбачають формування вмiнь переносити набутi навички у змiненi умови. Застосовувати iх у нестандартних умовах, в уявних, умовно-реальних i природних ситуацiях. За О. Бiляiвим, сучасна методика розрiзняi вправи репродуктивнi, конструктивнi та творчi. Необхiдний розвивальний потенцiал мiстять завдання асоцiативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гiпотез, вербальнi iгри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнiву дiяльнiсть учнiв. Необхiдним фактором також виступаi забезпечення емоцiйного благополуччя учнiв у мовленнiвiй дiяльностi, створення ситуацiй успiху.

Пiд творчим потенцiалом , як правило , розумiють здатнiсть людини нестандартно мислити. В. Моляко у структурi творчого потенцiалу серед iнших складових вирiзняi вмiння комбiнувати, знаходити аналогii, реконструювати. У школi треба формувати в учнiв такi вмiня й починати цей процес слiд з початкових класiв. Йдеться про розвиток умiння учнiв спрямовувати мислення , хiд своiх думок у певному напрямку: за аналогiiю до вiдомого або шляхом перестановок, об iднання чи роз iднання , суттiвих замiн i змiн, тобто шляхом комбiнування. Для того щоб розвинути мовлення учнiв , треба розвинути iх мислення. Недаремно К. Ушинський зазначав : той, хто хоче розвивати в учнiв мовнi здiбностi, повинен розвивати в них насамперед умiння мислити. З проблемою розвитку мовлення тiсно повтАЩязане насамперед питання iнтелектуального розвитку особистостi. Не випадково практично всi видатнi психологи та педагоги придiляли велику увагу iнтелектуальному розвитку дитини засобами мови. Якщо взяти таких всесвiтньо вiдомих педагогiв , як Ян Амос Коменський, К. Ушинський, В. Сухомлинський, якi були не тiльки видатними педагогами . а й учителями рiдноi мови, методистами, авторами навчальних i художнiх книг з рiдноi мови для молодших школярiв, застосування творчих завдань у навчальному процесi маi на метi навчити учнiв молодшого шкiльного вiку розвтАЩязувати новi незвичнi завдання шляхом аналiзування й комбiнування;активiзувати для цього своi iнтелектуальнi та творчi сили, спрямовувати iх на знаходження рiшення нового завдання , а також вивчати й повторювати навчальний матерiал незвичним та ефективним способом. Умiння шукати аналогii в мовленнiвому матерiалi допоможе учням побачити особливостi рiдноi мови.

Комбiнувати мовний матерiал-це значить поiднувати букви у склади, склади у слова, слова у речення, речення в тексти, кiлька текстiв тАУ у новий текст, що маi кiлька сюжетних лiнiй. Складання комiчноi iсторii-це один iз видiв вправ на комбiнування. Головне у складаннi таких iсторiй - показати учням , як можна руйнувати стереотипи. Щоб досягти комiчного ефекту, потрiбно скомбiнувати героя розповiдi та ситуацii, в якiй у життi вiн нiколи не опиниться.

Учнi початкових класiв здатнi аналiзувати i комбiнувати. Необхiдно рекомендувати iм вправи на реконструювання. Пiсля кiлькох разiв прочитання й аналiзу оповiдання дiтям пропонуiться його реконструювати. Можна замiнити головного героя оповiдання . Скажiмо , в оповiданнi йшлося про учня першого класу , як вiн не хотiв учити уроки й отримав двiйку. Ми замiнимо героя ( скажiмо, буде дiвчинка Галинка, яка дуже любила ходити до школи та була вiдмiнницею).

Джаннi Родарi пропонуi змiнювати вiдомi сюжети. Це допоможе учням навчитись придумувати власнi казки i розповiдi, а за допомогою цiii розповiдi знаходити вихiдну точку для новоi розповiдi.

Можна реконструювати слова, якi ВлзагубилиВ» букви, загубленi букви повиннi бути на якесь правило. Пiд реконструкцiiю розумiють ще i змiну слiв, сюжетiв тощо. До всiх прикметникiв можна додати префiкс Влнай-В» i прочитати вiдомий текст у новому виглядi.

Початкова освiта як складова частина загальноi середньоi освiти спрямована на всебiчний розвиток дитини, який включаi розвиток творчого потенцiалу. Творчi здiбностi формуються в дiяльностi та зумовлюють кiлькiснi та якiснi показники знань , умiнь i навичок. Важливим i те, що творчi здiбностi мають загальний характер, тобто сформованi в певнiй галузi, можуть використовуватись i в iнших видах творчоi дiяльностi.

Дидактичнi iгри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливостi, розвитку памтАЩятi, мислення, самостiйностi та iнiцiативностi. З iншого, розвтАЩязують чiтке дидактичне завдання: сприяють засвоiнню нового матерiалу чи повторенню та закрiпленню вивченого, формуванню навчальних умiнь i навичок. Гра стимулюi пiзнавальну активнiсть учнiв, викликаi в них позитивнi емоцii у процесi навчальноi дiяльностi, сприяi розвитку асоцiативного мислення та фантазii.

Така органiзацiя дiтей до роботи з текстом на всiх уроках читання i продуктивною, суттiво допомагаi при навчаннi молодших школярiв читанню.

Урок читання , як i будь який урок рiдноi мови , в першу чергу повинен задавати високий рiвень мовленнiвоi культури i забезпечити дитинi мовленнiве середовище. В його структурi обовтАЩязково передбачаiться робота з розвитку мовлення учнiв , причому всiх видiв тАУ слухання, говорiння, читання i письма. Безпосередня читацька дiяльнiсть дiтей з текстом повинна становити орiiнтовно 2/3 уроку. Використання рiзноманiтних методичних прийомiв на уроках читання не повинно ставати самоцiллю, а повинно узгоджуватися з етапами роботи над твором , його лiтературними особливостями, з навчально-пiзнавальними та розвивальними завданнями. Тодi робота з текстом художнього або науково-популярного твору сприятиме активiзацii розумовоi дiяльностi дiтей : вчитиме спостерiгати за фактами та подiями твору, зiставляти iх, узагальнювати, тобто виконувати аналiтичнi та синтетичнi операцii.

Словникова робота в школi спрямована на збагачення активного i пасивного словника учнiв, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свiдомого оволодiння новими словами, уточнення значення i сфери вживання вiдомих слiв. Щоб успiшно розв'язати цi завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови i тi процеси, якi в нiй вiдбуваються. Лiнгводидактичною основою органiзацii роботи над формуванням словникового запасу учнiв i лексикологiя (роздiл науки про мову, який вивчаi словникову систему).

У початкових класах лексика як самостiйний роздiл науки про мову не вивчаiться. Учнi засвоюють лише деякi лексичнi вiдомостi, зокрема практично ознайомлюються з прямим i переносним значенням слова, багатозначнiстю, синонiмiiю й антонiмiiю. Знання, яких набувають учнi, мають стати основою для подальшого удосконалення засобiв вираження думок в усному i писемному мовленнi.

РЖз словом як одиницею мовлення учнi мають справу з перших днiв iх навчання в школi. Ще в перiод навчання грамоти вчитель пояснюi першокласникам значення окремих слiв, практично (без уживання термiнiв) учнi спостерiгають явище омонiмii (коса, лист) i багатозначностi. Саме тут учнiв привчають стежити за своiм мовленням, правильно вживати слова.

У 2 класi школярi спостерiгають за вживанням образних слiв i висловiв у текстi, зiставляють слова, близькi за значенням. У 3 класi продовжуiться спостереження за значенням слiв, прямим i переносним, випадками багатозначностi й омонiмii. Учнi мають змогу ознайомитися з синонiмами, антонiмами, з окремими фразеологiзмами.

У 4 класi знання учнiв про слово розширюються внаслiдок практичного використання рiзних лексем в усному i писемному мовленнi та спостереження за iх вживанням у художнiх текстах.

Програма початкових класiв не передбачаi видiлення спецiальних годин на словниковi вправи. Вони повиннi проводитися у зв'язку iз заняттями з читання, граматики й правопису i включатися як органiчна частина цих занять в уроки украiнськоi мови.

Словникова робота в початкових класах маi своiм завданням:

тАв збагачення словника учнiв, тобто засвоiння нових, не вiдомих ранiше слiв чи нових значень вiдомих слiв:

тАв уточнення словника, тобто введення окремих слiв у контекст, зiставлення близьких або протилежних за значенням слiв, засвоiння багатозначних та емоцiйно забарвлених слiв:

тАв активiзацiю словника, тобто перенесення якомога бiльшоi кiлькостi слiв iз пасивного словника (учень знаi значення слiв, але рiдко або й зовсiм не користуiться ними) в активний;

тАв усунення з мовлення нелiтературних слiв - дiалектизмiв, жаргонiзмiв, просторiчних i знижених за значенням слiв.

Джерелом поповнення словника учнiв i навколишнi середовище, в якому вони перебувають: мова батькiв, учителiв, товаришiв, мова творiв художньоi лiтератури, кiнофiльмiв, радiо i телепередач та iн. Проте вiдомо, що з побутового мовлення друзiв, товаришiв, дорослих учнi засвоюють часом дiалектизми, жаргонiзми, просторiчнi слова. Навiть з мови художньоi лiтератури, теле i радiопередач учнi iнколи можуть засвоiти слова, недоречнi в дитячому побутi. Тому позитивним i надiйним джерелом збагачення словника учнiв повинна стати цiлеспрямована робота вчителя, в арсеналi якого i твори художньоi лiтератури, тексти пiдручникiв, спецiально розробленi словниковi вправи.

Пiд час виконання словникових вправ вчитель звертаi увагу дiтей на яскравiсть, образнiсть мови народних казок, загадок, прислiв'iв, художнiх текстiв, навчаi школярiв вибирати потрiбне слово для власного висловлювання.

Важливо, щоб учитель у процесi роботи над словником дiтей здiйснював постiйний мiжпредметний зв'язок (наприклад, урокiв читання i письма, читання i музики та iн.). Це привчаi дiтей краще приглядатися до лексичного багатства i стилiстичних можливостей рiдноi мови, сприяi розвитковi загальноi мовленнiвоi культури. Разом з тим для роботи над словом, зокрема над багатозначнiстю чи прямим i переносним значенням, потрiбно час вiд часу вiдводити окремi уроки, що передбачаються для розвитку мовлення. На таких уроках можуть бути i спостереження за художнiми текстами, окремими реченнями, i практичнi уснi вправи.

У роботi над уточненням i розширенням словника учнiв можна визначити такi основнi напрямки:

I. Лексичний (словниковий аналiз мови художнього твору, який вивчаiться на уроцi, i виявлення незнайомих слiв i висловiв, уточнення вiдтiнкiв значень окремих слiв i висловiв, виявлення слiв, ужитих у переносному значеннi, добiр синонiмiв, з'ясування iх смислових вiдтiнкiв, добiр антонiмiв, аналiз зображувальних засобiв мови художнього тексту.

II. З'ясування значення слiв шляхом використання рiзних способiв: показ предмета чи дii, позначених новим для дитини словом, демонстрацiя малюнка, iлюстрацii, слайдiв iз зображенням предметiв, назви яких i новими для дитини, добiр синонiмiв, антонiмiв, введення нового слова у контекст тощо.

III. Виконання завдань на добiр слiв з певним значенням: дiбрати потрiбнi за смислом речення iменники з поданого синонiмiчного ряду; дiбрати прикметники для опису предметiв, для характеристики людини, опису ii зовнiшностi, настрою, свого ставлення до подii, до товариша i т. iн.

IV. Введення поданих слiв у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, замiна слiв у реченнях вiдповiдними синонiмами чи антонiмами тощо.

Так в учнiв поступово виховуiться увага до значення слiв i висловiв, що i важливою передумовою успiшноi роботи над збагаченням i активiзацiiю словникового запасу школярiв.

Словникова робота в початкових класах розпочинаiться з ознайомлення iз словом i його значенням. У поясненнi значення слова, як i в усякiй навчальнiй дiяльностi, необхiдно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на пiдвищення рiвня самостiйностi i пiзнавальноi активностi школярiв. Завдання вчителя у проведеннi словниковоi роботи полягаi в тому, щоб школярi правильно сприйняли незнайоме слово в текстi, зрозумiли не слово з усiма його вiдтiнками, засвоiли i закрiпили у процесi виконання рiзних вправ з читання i, нарештi, вжили його самостiйно в потрiбнiй ситуацii.

У сучаснiй методицi iснуi кiлька способiв i прийомiв пояснення значення слiв. iх використання залежить вiд вiку i загального рiвня розвитку дiтей, характеру пояснюваного слова. Слова з предметним значенням можна пояснити, скажiмо, прийомом демонстрацii макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають iнших прийомiв.

Для пояснення семантики незрозумiлих слiв учителi найчастiше вдаються до таких способiв:

тАв демонстрацiя предмета чи малюнка;

тАв використання контексту;

тАв найпростiший словотворчий аналiз;

тАв тлумачення слiв (коротке пояснення, використання словника).

Кожен спосiб може бути здiйснений одним iз кiлькох рiзних прийомiв залежно вiд конкретного випадку.

Пояснення значення слова шляхом демонстрацii можна здiйснити такими прийомами:

а)показ натуральних предметiв (дзиТСа, бриль, канни, баклажан);

б)показ чучел, макетiв, муляжiв (тетерук, стриж, шпак);

в)показ малюнкiв, дiапозитивiв, слайдiв (акула, окунь, ясен, явiр,рись, козуля).

Пояснення значення слова шляхом використання контексту здiйснюiться за допомогою рiзних прийомiв.

а) самостiйне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користуiться тодi, коли прозорий контекст пiдказуi учням значення слова. Так, слово чемно у реченнi Чемно вiтаюся: ВлДоброго ранку!В» учнi пояснюють як ВлввiчливоВ», Влз повагоюВ»:

б) конкретизацiя значення слова, поясненого учнями на основi контексту, не зовсiм точно. Наприклад ,у реченнi :Перiщить дощ, як iз вiдра. Дiти пояснюють слово перiщить як те. ллi. Насправдi ж, говорить учитель, перiщить - це сильно б'i ,сiче:

в) введення невiдомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова ТСудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення Пальто було застебнуте на всi ТСудзики.

Найпростiший словотворчий аналiз учнi початкових класiв здiйснюють пiд керiвництвом учителя, тому що навичками такого аналiзу вони володiють недостатньо. Класовод запитуi: ВлВiд якого слова утворене пояснюване слово. Чому даний предмет назвали саме так?В» Наприклад: очеретянка тАФ пташка, яка живе в очеретi, через це ii так назвали. Аналогiчно пояснюють дiти i слова теплохiд (той, що рухаiться за допомогою тепла), самоскид (автомобiль, який сам скидаi вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелi) та iн.

Цей прийом пояснення досить ефективний. Вiн даi змогу не тiльки пояснити значення незнайомого слова, а й показати рiзницю в значеннях однокореневих, зовнi схожих слiв-паронiмiв. Наприклад, дружний (згуртований) тАФ дружний клас, дружна сiм'я, дружнiй (приятельський, схвальний) тАФ дружнiй погляд, дружня усмiшка.

Тлумачення слiв тАФ найпоширенiший у шкiльнiй практицi спосiб пояснення значення слiв. Користуючись цим способом, учитель вдаiться до ряду прийомiв:

а) розчленування загального поняття на частковi (тканини тАФ це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусовi тАФ це апельсини, лимони, мандарини);

б) пiдведення часткових понять пiд загальнi (цемент, пiсок, цегла тАФ будiвельнi матерiали; муха, оса, ТСедзь тАФ комахи);

в) розгорнутий опис (колектив тАФ це група людей, зв'язаних спiльною працею, спiльними iнтересами: батькiвщина тАФ це краiна, в якiй живуть народженi в нiй люди, що i ii громадянами);

г) добiр слiв-синонiмiв. До використання цього прийому слiд поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонiмiв тiльки тодi буде ефективним, коли дiти добре знають значення слiв. Так, слово рубiновий треба пояснити не словами-синонiмами багряний чи пурпурний, а знайомим дiтям словом червоний:

д) добiр антонiмiв (значення слова темрява стаi зрозумiлим дiтям через зiставлення його iз словом свiтло; слово смуток тАФ через зiставлення iз словом радiсть);

i) пояснення шляхом перекладу з росiйськоi мови. В умовах бiлiнгвiзму, особливо на територii пiвнiчних i пiвденно-схiдних говорiв, де вплив росiйськоi мови досить великий, значення окремих слiв можна пояснити з допомогою росiйських вiдповiдникiв, а саме: шкарпетки тАФ носки, окуляри тАФ очки, ковзани тАФ коньки;

i) з'ясування значення незнайомих слiв за допомогою довiдкових матерiалiв (тлумачний словник, виноски в читанках).

Пояснення значення одного й того самого слова можна здiйснити рiзними способами i прийомами. Так, значення слова панчохи пояснюiться або за допомогою демонстрацii предмета чи малюнка, або пiдведенням часткових понять пiд загальнi (панчохи тАФ це частина одягу), або внаслiдок перекладу (панчохи тАФ чулки), чи розгорнутим описом (панчохи тАФ це вирiб машинного або ручного в'язання, що одягаiться на ноги за колiна).

Класовод обираi той спосiб, який найбiльше пiдходить до кожного випадку пояснення слова.

Учнi часто плутають пряме i переносне значення слова i тому роблять помилки, вживаючи слова з значення слова, переносним значенням. Завдання класовода тАФ навчити школярiв:

■ розрiзняти пряме i переносне значення слiв;

■ вживати слова з переносним значенням у мовленнi.

Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель маi вiдвести вправам на спостереження за прямим i переносним значенням слiв належне мiсце у загальнiй системi вправ з граматики.

З термiном Влпряме i переносне значення словаВ» учнi знайомляться в З класi. У 1тАФ2 класах вони спостерiгають за вживанням у текстах слiв з переносним значенням.

Для органiзацii спостереження школярiв за вживанням слiв iз переносним значенням учитель може використовувати той лексичний матерiал, який i у вправах пiдручникiв з украiнськоi мови i пов'язаний iз вивченням частин мови i iменника, прикметника, дiiслова), а також зустрiчаiться в текстах читанок та дидактичних посiбниках.

Ознайомлення школярiв з прямим i переносним значенням слова починаiться iз спостереження над спецiально дiбраними реченнями чи текстом, яке органiзовуi вчитель.

Зручними у роботi i тi тексти, до складу лексичного матерiалу яких входять прикметники, бо саме вони нерiдко вживаються в переносному зн

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi