Види позакласноi та позашкiльноi роботи з образотворчого мистецтва у початкових класах
Мiнiстерство освiти i науки Украiни Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет
iменi Володимира Гнатюка
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва i дизайну та методики iх викладання
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
тАЮВиди позакласноi та позашкiльноi роботи з образотворчого мистецтва у початкових класахтАЭ
Виконала:
Студентка факультету ПВПК
Групи 33
Конська О. П.
Науковий керiвник:
Пацалюк РЖ.РЖ.
Тернопiль тАУ 2008
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЗАКЛАСНРЖЙ ТА ПОЗАШКРЖЛЬНРЖЙ РОБОТРЖ
1.1 Роль i мiсце образотворчого мистецтва у позакласнiй та позашкiльнiй роботi
1.2 Ефективнiсть та доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва
Висновки з роздiлу 1
РОЗДРЖЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗАКЛАСНОРЗ ТА ПОЗАШКРЖЛЬНОРЗ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
2.1 Суть, мета i завдання позакласноi роботи з образотворчого мистецтва у початковiй школi
2.2 Особливостi образотворчоi дiяльностi молодших школярiв у позашкiльнiй роботi
Висновки з роздiлу 2
РОЗДРЖЛ 3. ВИДИ ПОЗАКЛАСНОРЗ ТА ПОЗАШКРЖЛЬНОРЗ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВРЖЙ ШКОЛРЖ ТА МЕТОДИКА РЗХ ПРОВЕДЕННЯ
3.1 Методика роботи з дiтьми в умовах позашкiльноi та позакласноi дiяльностi педагога
3.2 Гурткова робота з образотворчого мистецтва у школi
Висновки з роздiлу 3
ЗАГАЛЬНРЖ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
За умов розбудови, демократизацii та докорiнноi трансформацii суспiльства усвiдомлення загрози, яка криiться в бездуховностi, емоцiйноi недорозвиненостi людей i юнацтва, низького рiвня креативностi, виникаi нагальна потреба пошуку нових та нетрадицiйних форм роботи в процесi навчально-виховноi дiяльностi та пошуку особливих засобiв впливу на духовнiсть особистостi. Серед останнiх у загальному русi за гуманiзацiю системи освiти поступово зростаi роль мистецтва.
Виховний потенцiал мистецтва мiститься у самiй його сутi i пояснюiться тим, що емоцiйна сторона свiдомостi, естетичнi iдеали особистостi первиннi стосовно iнтелекту в формуваннi духовних iнтересiв, ставлення до свiту взагалi.
В аспектi зазначеного проблема радикального полiпшення емоцiйно-естетичного i духовно-морального виховання диктуi такий розподiл акцентiв завдань у викладаннi образотворчого мистецтва, серед яких виховнi та художньо-розвитковi були б провiдними стосовно навчальних. Адже саме вирiшення художньо-розвиткових завдань передусiм формуi рiвень художньо-творчоi свiдомостi iндивiда, що й визначаi ступiнь включення учнiв у глобальнi культурогеннi процеси. З огляду на викладене мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислiй, сконцентрованiй формi можна визначити як: розвиток у дiтей високих естетичних iдеалiв, формування потреб i здiбностей до образотворчого мистецтва в процесi художнього осмислення свiту.
Художня дiяльнiсть дитини починаiться ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить порiг школи. Бiльшiсть наших дiтей вiдвiдуi дитячi садки, де заняття образотворчим мистецтвом i обовтАЩязковим. Аналогiчна ситуацiя i у загальноосвiтнiх школах. З метою бiльш глибокого ознайомлення з рiзнобарвним свiтом мистецтва, розвитку образотворчих умiнь та навичок частина дiтей вiдвiдуi художнi школи. Позакласна та позашкiльна робота з образотворчого мистецтва проводиться в шкiльних закладах. На жаль, вiдвiдування дiтьми гурткiв та студiй, i нечисленним.
На уроках образотворчого мистецтва та художньоi працi дiти малюють, вирiзають з паперу, займаються аплiкацiiю, лiпленням, паперопластикою та iн. Все це сприяi розвитковi творчих здiбностей дитини, розширенню ii знань та умiнь в царинi образотворчого мистецтва, формуванню таких духовних новоутворень як естетичний смак, естетичний свiтогляд, доброзичливе ставлення до прекрасного як у мистецтвi, так i у життi.
Досвiд роботи в загальноосвiтнiх i дитячих художнiх школах, студiях i гуртках образотворчого мистецтва показуi, що всiх дiтей можна навчити образотворчого мистецтва. Багато дiтей, якi вступають до студiй, у дитячi художнi школи з низьким або незадовiльним рiвнем образотворчоi пiдготовки, завдяки застосуванню вiдповiдних форм i методiв навчання згодом успiшно закiнчують художню школу, а у деяких випадках, i вищi навчальнi заклади.
В педагогiчнiй науцi i чимало дослiджень присвячених позакласнiй та позашкiльнiй роботi з образотворчого мистецтва. Зокрема ця проблема висвiтлена в працях Виноградовоi Н., Бiлецького П., Чарнецького Я., Сухомлинського В., Кириченка Н., Ельконiна Д. та iнших.
Особливо актуальною i значимою ця проблема i сьогоднi, коли перед школою стоять важливi завдання: творчо розвинути дитину, сформувати естетичний смак, як виразник духовного розвитку особистостi, зберегти в душi дитини прекрасне та щире ставлення до всього оточуючого тАУ в життi, в мистецтвi, в суспiльних вiдносинах, в людських взаiминах. Реалiзацiю вищеназваних завдань слiд починати з раннього вiку. Обмаль часу, вiдведеного для вивчення образотворчого мистецтва пiд час основних занять, обмеженiсть безпосереднього наближення дитини до обтАЩiктiв образотворчоi дiяльностi зумовлюють необхiднiсть систематичноi позакласноi та позашкiльноi роботи в усiх класах початковоi школи.
Зважаючи на актуальнiсть даноi проблеми. Ми обрали наступну тему нашого курсового дослiдження: ВлВиди позакласноi та позашкiльноi роботи зобразотворчого мистецтва впочаткових класахВ»
Об'iкт дослiдження - позакласна та позашкiльна робота з образотворчого мистецтва у початковiй школi.
Предмет дослiдження - методи та прийоми роботи з молодшими школярами у позакласнiй тапозашкiльнiй дiяльностi в процесi вивчення образотворчого мистецтва.
Мета дослiдження - визначити теоретичнi та практичнi аспекти вивчення образотворчого мистецтва в позакласнiй та позашкiльнiй роботi, ii особливостi, ефективнiсть та доцiльнiсть в початковiй школi.
Згiдно з метою та предметом дослiдження було визначено такi завдання:
- визначити роль i мiсце в позакласнiй та позашкiльнiй роботi образотворчого мистецтва;
- з'ясувати ефективнiсть i доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва;
- визначити особливостi позакласноi та позашкiльноi роботи з образотворчого мистецтва;
- описати рiзновиди позашкiльноi та позакласноi роботи в початковiй школi та методику роботи з дiтьми в процесi вищеназваних форм роботи.
Методи дослiдження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такi методи наукового дослiдження: теоретичний аналiз наукових лiтературних джерел, абстрагування, аналiз, синтез, конкретизацiя та iншi.
Структура дослiдження. Дипломна робота складаiться iз вступу, трьох роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаноi джерел, додаткiв.
РОЗДРЖЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЗАКЛАСНРЖЙ ТА ПОЗАШКРЖЛЬНРЖЙ РОБОТРЖ
1.1 Роль i мiсце образотворчого мистецтва в позакласнiй та позашкiльнiй роботi
У вихованнi учнiв, розширеннi i поглибленнi iхнiх знань, розвитковi творчих здiбностей важлива роль належить спецiально органiзованiй виховнiй роботi у позанавчальний час, яку називають позакласною та позашкiльною.
Позакласна робота тАФ рiзноманiтна освiтня i виховна робота, спрямована на задоволення iнтересiв i запитiв дiтей, органiзована в позаурочний час педагогiчним колективом школи.
Спрямована вона на задоволення iнтересiв, потреб i запитiв дiтей завдяки добровiльнiй участi у рiзноманiтнiй дiяльностi (обговорення книг, кiнофiльмiв, екскурсii, змагання, конкурси, свята тощо).
Позашкiльна робота тАФ освiтньо-виховна дiяльнiсть позашкiльних закладiв для дiтей та юнацтва.
Обидва види роботи мають спiльнi завдання i передбачають застосування переважно однакових засобiв, форм i методiв виховання.
Завдання позакласноi та позашкiльноi роботи полягаi в закрiпленнi, збагаченнi та поглибленнi знань, набутих у процесi навчання, застосуваннi iх на практицi; розширеннi загальноосвiтнього кругозору учнiв, формуваннi в них наукового свiтогляду, вироблення вмiнь i навичок самоосвiти; формуваннi iнтересiв до рiзних галузей науки, технiки, мистецтва, спорту, виявленнi i розвитку iндивiдуальних творчих здiбностей та нахилiв; органiзацii дозвiлля школярiв, культурного вiдпочинку та розумних розваг; поширеннi виховного впливу на учнiв у рiзних напрямах виховання.
РЗi змiст визначаiться загальним змiстом виховання учнiвськоi молодi, який передбачаi розумове, моральне, трудове, естетичне i фiзичне виховання. Позакласна та позашкiльна робота ТСрунтуються на використаннi загальних i специфiчних принципiв виховання, серед яких виокремлюють:
а) добровiльний характер участi - учнi можуть обирати профiль занять за iнтересами. Педагоги за таких умов повиннi ретельно продумувати змiст занять, використовуючи новi, ще не вiдомi учням факти, форми i методи, якi б посилювали iх iнтерес;
б) суспiльна спрямованiсть дiяльностi учнiв - цей принцип вимагаi, щоб змiст роботи гурткiв, клубiв та iнших форм дiяльностi, вiдповiдав загальносуспiльним потребам, вiдображав досягнення сучасноi науки, технiки, культури i мистецтва;
в) розвиток iнiцiативи i самодiяльностi учнiв - у позакласнiй i позашкiльнiй дiяльностi слiд враховувати бажання школярiв, iх пропозицii, щоб кожен iз них виконував цiкаву для себе роботу;
г) розвиток винахiдливостi, дитячоi технiчноi та художньоi творчостi - пiд час занять перед учнями слiд ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладiв, удосконалення наявних) придiляти особливу увагу творчому пiдходу до справи тощо;
ТС) зв'язок з навчальною роботою - позакласна та позашкiльна робота повинна бути логiчним продовженням навчально-виховноi роботи на уроках. Так, знання з фiзики можуть бути поглибленi й розширенi на тематичному вечорi, а з лiтератури тАФ пiд час обговорення кiнофiльму чи спектаклю за лiтературним твором;
д) використання iгрових форм, цiкавiсть, емоцiйнiсть. Реалiзацiя цього принципу передбачаi використання пiзнавальних та комп'ютерних iгор, демонстрування цiкавих дослiдiв та iн. [5, с. 26].
Специфiчнi принципи позакласноi та позашкiльноi роботи спрямованi на пробудження iнiцiативностi, творчостi учнiв, реалiзацii iх потреб у дiяльностi, яка становить для них непересiчний iнтерес.
До основних напрямiв позакласноi та позашкiльноi освiти вiдносять:
- соцiокультурний, який передбачаi допомогу дитинi у визначеннi свого статусу як особистостi через включення ii в систему соцiальних вiдносин, зростання ii престижу i авторитету, виховання рiзних соцiальних ролей, раннi залучення до участi у розв'язаннi рiзних соцiальних проблем - трудових, соцiально-полiтичних, моральних;
- художньо-естетичний - забезпечуi художньо-естетичну освiченiсть та вихованiсть особистостi, здатноi до саморозвитку та самовиховання, формування i художньо-естетичноi культури засобами кращих нацiональних i освiтньо-культурних надбань, сприяi виробленню умiнь примножувати культурно-мистецькi традицii свого народу;
- дослiдницько-експериментальний - передбачаi включення дiтей i пiдлiткiв у науково-дослiдницьку, пошукову дiяльнiсть, поширення наукових знань та iх перетворення в iнструмент творчого перетворення в iнститут творчого освоiння свiту;
- науково-технiчний - спрямований па формування у дiтей технiко-технологiчних знань, розширення iх полiтичного свiтогляду, задоволення потреб юноi особистостi у вдосконаленнi освiти з основ iнформатики та комп'ютеризацii, конструкторськоi, експериментальноi та винахiдноi дiяльностi, реалiзацii здiбностей шляхом пошуку та розвитку вмiнь, новинок технiчного моделювання, конструювання тощо:
- дозвiлево-розважальний - передбачаi органiзацiю культурного дозвiлля дiтей та пiдлiткiв, спiлкування з однолiтками рiзноi форми iгровоi та дозвiлево-розважальноi дiяльностi, полiпшення психiчного здоров'я, зняття фiзичноi та психологiчноi напруги;
- еколого-природнiй - забезпечуi оволодiння знаннями про навколишнi середовище.
Такi напрями дiяльностi можуть створити умови для професiйноi орiiнтацii самовизначення особистостi, вiд формування стiйких мотивiв до самореалiзацii у професiйнiй дiяльностi, пiдготовку змiн молодi до змiн професiй, адаптацii до ринковоi економiки.
Прiоритетною метою розвитку позашкiльноi освiти та виховання i сприяння становленню творчоi особистостi дитини, пiдлiтка, молодоi людини. Роль образотворчого мистецтва у даному випадку i незамiнною. Мистецтво по-своiму пiзнаi свiт i в цьому змiстi сприяi пiзнанню навколишнього тАУ в образнiй формi розкриваi суть явищ i предметiв, практично без обмежень воно може розповiсти людинi про минуле, сучасне i майбутнi, про людське спiвжиття, культуру, при цьому формуi свiтогляд особистостi, виховуi ii. Якщо ми ведемо мову про мистецтво, слiд наголосити, що саме воно розвиваi людину рiзносторонньо, на вiдмiну вiд iнших видiв дiяльностi (наука формуi мислення, етика тАУ моральну свiдомiсть i т. д. ). На думку М. С. Кагана тАЮ..мистецтво розвиваi духовнiсть людини рiзносторонньо та цiлiсно тАУ в iдностi думок, почуттiв, волi, уяви, смакiв, в iдностi ii естетичного, морального, громадянсько-полiтичного ставлення до свiту, в iдностi ii свiдомостi та самосвiдомостiтАЭ.[25, с. 21].
Твори мистецтва, написанi яскраво та оригiнально, допомагають розкрити змiст того, що в життi, здаiться, вже давно зрозумiлим та вiдомим, тому що через мистецтво ми пiзнаiмо свiт бiльш iнтенсивно, бiльш емоцiйно. Завдяки художнiм образам, якi несуть в собi найбiльш узагальненi, яскравi, типовi риси навколишнього, мистецтво проникаi в суть об'iктивноi дiйсностi, суспiльних процесiв, аналiзуi i розкриваi iх значення для особистостi, допомагаi людинi образно вiдтворити у свiдомостi життiву реальнiсть, духовно осмислити i оцiнити ii, а отже воно допомагаi формувати людину тАУ стимулюi почуття, спрямовуi думки, розкриваi складний внутрiшнiй свiт особистi, задовольняi потребу в красi.
Мистецтво виконуi двояку функцiю: з одного боку воно передбачаi споглядання, сприйняття форми, з iншого тАУ вимагаi художнього бачення, актуалiзацii всiх духовних i практичних здiбностей особистостi тАЮ.. всього ii життiвого досвiду, що кристалiзуiться в ii суб'iктивному тАЮятАЭ тАЮ [21, с. 23]. Мистецтво i важливим джерелом естетичноi насолоди. Його справедливо називають тАЮнаукою почуттiвтАЭ, адже сприймати мистецтво, розумiти його тАУ особлива праця душi, напружена праця почуттiв i думки. Образи мистецтва, що сприймаються та вiдповiдають iнтересам i поглядам особистостi, адекватно впливають на ii суб'iктивний свiт, породжують багатограннi i складнi переживання. Цей процес i не лише iнтелектуальним. Вiн насичений позитивними чи негативними почуттями. тАЮВ людськiй душi немаi нi однiii гранi, нi однiii струни, на яку не вплинуло б мистецтвотАЭ[7, с. 18]. В результатi людина не лише усвiдомлюi, але й глибоко вiдчуваi об'iктивний змiст, закладений в художнiх узагальненнях.
Сила мистецтва не лише в тому, що його твори викликають у нас емоцii i почуття тАУ завдяки мистецтву ми вчимося естетично сприймати дiйснiсть, образно мислити i оцiнювати. Емоцii, думки, фантазii, породженi мистецтвом формують характер, волю, свiтогляд особистостi в цiлому. Мистецтво створюi конкретно-чуттiвi образи, завдяки яким вiдбуваiться духовно-активне спiлкування людини i мистецтва тАЮСпецифiчнiсть мистецтва полягаi у тому, що воно i духовно-практичним способом освоiння дiйсностi тАЭ[21, с. 125].
Мистецтво не потребуi особливоi галузi практичного впровадження, на вiдмiну вiд наукових досягнень. Бо твори мистецтва сприймаються як елементи життiвого, форма iхнього iснування дозволяi входити в побутову сферу людей i завдяки цьому вони зверненi до особистостi, ii iндивiдуальних i суспiльних потреб, iнтересiв та здiбностей. Дана властивiсть мистецтва особливо актуальна у сучасних мiстах та селах, особливо це стосуiться мiста. Швидкi темпи мiстобудування, стандартизацiя позбавляi iх iндивiдуальностi. Лише намагання iнтегрувати образотворче мистецтво та архiтектуру створюi естетичне середовище для працi, побуту та вiдпочинку. В цьому процесi приймають участь усi види образотворчого мистецтва.
Як бачимо, образотворче мистецтво в процесi духовно-практичного виховання виконуi нiчим не замiниму роль. Кiлькiсть урокiв образотворчого мистецтва, що проводяться у початковiй школi, не i достатньою для повноцiнного розвитку та формування тих якостей особистостi, якi i виразниками духовностi, креативностi. Тому особлива роль вiдводиться сьогоднi iншим формам роботи з пiдростаючим поколiнням. Позашкiльна та позакласна робота мають сприяти:
тАв творчiй спрямованостi особистостi, усвiдомленню нею значення передусiм творчих, гуманiтарних потреб, мотивiв, цiлей як провiдне у ii розвитку та життiдiяльностi;
тАв розвиток творчих рис, характеру, а саме цiлеспрямованостi, iнiцiативностi, допитливостi, самостiйностi, вимогливостi, винахiдливостi, оригiнальностi, працелюбностi, вiдповiдальностi тощо;
тАв творчiй самосвiдомостi, що виявляiться у самопiзнаннi та адекватнiй самооцiнцi, самоорганiзацii, самореалiзацii, самовдосконалення;
тАв розвиток творчих якостей iнтелекту - логiчного, дiалектичного та цiлiсного сприйняття дiйсностi, спостережливостi дослiдника, творчоi уяви i фантазii, уваги i пам'ятi;
тАв постiйному зростанню потенцiалу творчоi дiяльностi - бажання систематично здобувати новi знання у певнiй галузi, вмiнню творчо iх використовувати, експериментувати, дослiджувати;
тАв формування психiчних якостей творчоi особистостi, ii темпераменту, властивостей нервовоi системи;
тАв вихованню у дiтей та пiдлiткiв здатностi до творчого спiлкування з дiячами науки, технiки, культури, мистецтва, вмiти вести дiалог.
Отже, позашкiльна та позакласна робота надають дiтям та молодi знання, вмiння i навички за iнтересами, забезпечують iнтелектуальний, духовний та фiзичний розвиток, пiдготовку iх до активноi професiйноi та громадськоi дiяльностi, створюi умови розвитку та органiзацii змiстового дозвiлля, вiдповiдного до iнтересiв, здiбностей, талантiв, обдарувань i стану здоров'я дiтей та молодi.
Позашкiльна та позакласна робота i складовою частиною системи безперервноi освiти, визначеноi Законом Украiни "Про освiту". Ми бачимо, що i образотворче мистецтво належить до основних напрямiв позакласноi та позашкiльноi освiти.
1.2 Ефективнiсть i доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва
Виходячи з мети та завдань позакласноi та позашкiльноi роботи, виховання формування естетичного свiтогляду - це не тiльки навчання бачити красиве, а й намагання викликати бажання дiяти, брати посильну участь у створеннi прекрасного, тобто творити самостiйно. Творчiсть - важлива складова не лише навчально-образотворчоi дiяльностi, але й необхiдна передумова адаптацii до дорослого життя, передумова духовного розвитку.
Творча дiяльнiсть потребуi формування певних здiбностей дитини тАУ сприйняття, вiдчуття, вмiння аналiзувати, оперувати образами, створювати щось нове. Дуже важливим i розвинути емоцiйно-почуттiву сферу дитини, оскiльки саме вони i виразником ставлення людини до навколишнього свiту, мистецтва, пiд впливом емоцiй у дiтей розвиваються фантазiя, уява.
Психолого-педагогiчнi дослiдження доводять, що творчi здiбностi людини особливо iнтенсивно розвиваються в дошкiльному i в молодшому шкiльному вiцi у процесi навчання, якщо воно органiзоване належним чином. Досить значну роль вiдiграi у формуваннi творчих здiбностей належно органiзована позакласна та позашкiльна образотворча робота. Це пiдтверджують i дослiдження Л.Виготського, П. Гальперiна, В. Давидова, Д. Ельконiна, О. Леонтьева та iн. Вивчаючи працi Г. РДрмаша, Ж. Лейтеса, Я. Пономарьова, В. Сухомлинського можна проаналiзувати етапи творчого розвитку та якостi особистостi, що i його структурними компонентами.
Безпосереднiсть дитячого сприйняття свiту i його вiдтворення у мистецтвi (музика, танець, живопис) зумовлена синкретизмом художнiх образiв. Тому дитинi потрiбно дати матерiали: глину для лiплення, олiвцi i папiр для малювання i навчити працювати з ними. В малюнках, лiпленнi, аплiкацii учнi не лише вiдображають свiт, а й власне ставлення до дiйсностi, що i основою художньоi творчостi. Думки про те, що дитина за своiю психологiчною будовою i тАЬвродженимтАЭ художником, висловлювалися Ф.Лоркою, М. Пришвiним, Я. Корчаком, В. Вансловим,
К. Станiславським, В. Сухомлинським. Так, Сухомлинський писав: тАЬДитячий малюнок, процес малювання тАФ це частка духовного життя дитини. Дiти не просто переносять на папiр щось iз навколишнього свiту, а й живуть в цьому свiтi, входять в нього, як творцi краси, насолоджуються цiiю красоютАЭ[56, с.521].
Творчiсть завжди iндивiдуальна, i в нiй переплiтаються свiдомi й несвiдомi, iнтелектуальнi й емоцiйнi, пiзнавальнi й оцiнювальнi процеси. Отож, якою б iндивiдуальною творчiсть не була, у нiй проглядаються деякi загальнi закономiрностi та етапи, що входять у поняття сутностi творчого розвитку учнiв засобами образотворчого мистецтва.
На початковому етапi творчий розвиток (за В.Сухомлинським) залежить вiд таких творчих якостей учнiв: спостережливiсть, здiбнiсть уявляти i фантазувати, здатнiсть вiдчувати гумор, дотепнiсть, вмiння абстрагуватися, наполегливiсть у доведеннi справи до кiнця, вмiння зберегти в пам'ятi знання, творчо застосовувати iх на практицi, мiсткiсть i гнучкiсть мислення, здатнiсть аналiзувати i синтезувати, критична оцiнка своii дiяльностi, здатнiсть знаходити рiзноманiтнi способи розв'язання творчого завдання, широта думки, вiдчуття краси [56, с.521].
Важливу роль у творчому розвитку школярiв вiдiграють емоцii i почуття. Особливо це стосуiться iх ставлення до всього яскравого, нового, незвичайного, цiкавого, насиченого живими образами.
Багато позитивних емоцiй викликаi в школярiв спiлкування з природою. Навколишнiй свiт приваблюi дитину розмаiттям та рiзнобарв'ям своiх об'iктiв i динамiчнiстю процесiв. Шум лiсу, спiв пташок, кольори квiтiв та листя, рiзнi способи пересування живих iстот тАФ усiм цим дiти цiкавляться, за всiм спостерiгають з пiднесеним настроiм, радiстю, запам'ятовуючи на все життя.
За словами РЖ. РДрмаша, тАЬтворчий процес у мистецтвi i iндивiдуальним i включаi цiлеспрямовану працю, певну систему свiдомих планомiрних дiйтАЭ [22, с.36].
Перший етап творчостi тАФ це попереднi художнi накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерностi. Результатом усього перелiченого, на думку Г. РДрмаша, i виникнення задуму або кiлькох задумiв майбутнiх творiв.
Другий етап творчостi тАФ художнiй задум тАФ евристичне прозрiння у художника, початок цiлеспрямованоi роботи над картиною. Задум ТСрунтуiться на уявi окремих частин майбутнього твору як цiлiсного образу. Причому задум тАФ лише його ескiз. Щоб утiлити задум в життя, потрiбно багато працювати. Але саме задум визначаi мету i напрям усiii роботи, стимулюi дiяльнiсть фантазii та уяви, викликаi прилив творчоi енергii й натхнення.
Третiм етапом творчостi (за Г. РДрмашом) i перiод виношування, коли сконцентровуються досвiд вражень i уява художника. Тобто вiн зосереджуiться на внутрiшнiх переживаннях, звертаiться до напрацьованого матерiалу, власного досвiду. Четвертий етап включаi плани, чернетки, етюди, ескiзи, пробнi варiанти. Така робота пояснюi структуру майбутнього твору, змiст, характер образiв.
П'ятим етапом i фаза кiнцевоi розробки. У цей перiод вiдбуваiться становлення твору як цiлого. Пiдготовчий матерiал витiсняiться кiнцевим його варiантом. Проявляiться евристичний характер творчоi дii, народжуються великi i малi вiдкриття, знахiдки тощо. Художник досягаi найбiльш вiльного володiння матерiалом, пiдпорядковуi його iдейно-емоцiйнiй атмосферi.
Тепер твiр уявляiться як iдине цiле, хоча художник потребуi використання новоi iнформацii та фактiв, перевiрки й уточнення матерiалу, збагачення додатковими враженнями. А це вже шостий етап творчостi тАФ авторедагування.
Займаючись дослiдженням процесу художньоi творчостi, П.Якобсон визначив шiсть його етапiв:
1) поява задуму;
2) розробка задуму;
3) наявнiсть досвiду життiвих вражень;
4) пошук форм втiлення задуму твору;
5) реалiзацiя задуму;
6) доопрацювання твору [62, с. 18-46]. Проте на цьому творчий процес не закiнчуiться. Та коли завершуiться якась його частка, виражена у художньому творi, певний перiод оцiнюiться, аналiзуiться зроблена робота. РЖ за потреби ii доопрацьовують (скорочення, замiна, пошук нових виражальних деталей), пiсля чого художник вiдчуваi задоволення або, навпаки, незадоволення своiм твором. Настаi така мить, коли у нього виникаi потреба у нових задумах. Таким чином, наявний процес творчостi. А з'являiться нова картина тодi, i лише тодi, коли людина вiдчуваi внутрiшню потребу творити.
Цiкаво визначаi етапи творчостi Я. Пономарьов. На його думку, першим етапом (свiдомою роботою) i пiдготовка тАФ особливий дiяльнiсний стан, який i передумовою для виникнення новоi iдеi. Другий етап тАФ дозрiвання тАФ пiдсвiдома робота над проблемою, iнкубацiя iдеi. Перехiд пiдсвiдомого у свiдоме i третiм етапом творчостi тАФ натхненням тАФ коли в результатi пiдсвiдомоi роботи у сферi свiдомостi виникаi iдея винаходу, вiдкриття (спочатку в гiпотетичному виглядi). РЖ четвертий етап (свiдома робота) тАФ розвиток iдеi, ii остаточне оформлення i перевiрка [53, с. 24-32]. В естетицi художньо-творчий процес схематично подiлено на такi етапи: загальне пiзнання i спостереження; виникнення задуму; спостереження i пiзнання, обмеженi задумом; безпосереднi втiлення художнього задуму в мистецькому творi.
Розвиток естетичних почуттiв, накопичення спостережень i вражень збуджують асоцiативнiсть, образну уяву, фантазiю, внаслiдок чого художник творить. РЖ завдяки його наполегливiй творчiй працi те, що склалося в уявi, передаiться на полотно i стаi витвором мистецтва. Щоб навчити так працювати дiтей, потрiбно проводити уроки, враховуючи такi компоненти: мотивацiйний (стимули для пiдвищення емоцiйностi, змiцнення сенсорноi чутливостi, розвитку уяви, фантазii); пiзнавальний (iнформацiйно-когнiтивний); ментальний (неповторнiсть, iндивiдуальнiсть); практичний (умiння, навички, самостiйна творча дiяльнiсть).
Описанi вище схеми творчого процесу i вказiвником для вчителiв, вихователiв, батькiв. Побудувавши навчально-виховний процес саме таким чином, можна досягнути розвитку творчих якостей особистостi. Визначенню цих якостей присвятили науковi дослiдження вченi О. Лук, В. Моляко, В.Сухомлинський; американськi психологи К. Бейттел, В. Лоунфельд. Актуальним у виокремленнi творчих якостей школярiв i розроблена В.Сухомлинським власна система творчоi особистостi, яку вiн назвав тАЬгармонiiю педагогiчних впливiвтАЭ. Суть ii полягаi у вираженнi однiii з найважливiших закономiрностей виховання: засобiв впливу на особистiсть i реалiзацiя цих виховних впливiв на практицi.
Вiдомо, що художнi твори викликають образи, якi ТСрунтуються на емоцiях автора i впливають на емоцii того, хто iх сприймаi. З iншого боку, психологи давно помiтили, що емоцii втiлюються автором у вiдомi образи. РЖ вона мовби надiлена здатнiстю пiдбирати враження, думки i образи, спiвзвучнi тому настроiвi, який ми маiмо в даний момент. Таким чином, почуття впливають на уяву так само, як i уява на почуття.
Картини, що вимальовуються в уявi людини у процесi мовлення, К. Станiславський називав тАЬбаченнямтАЭ. Згодом до цього термiну почали вдаватися i майстри художнього читання, i вчителi та автори посiбникiв. К.Станiславський називав баченням увесь комплекс образних i почуттiвий уявлень, якi мають бути динамiчними. Звiдси його порада акторам прокручувати у своiй уявi кiнострiчку бачень. Для визначення згаданого комплексу уявлень педагог вживав також вираз тАЬобразнi уявленнятАЭ [ 46, с.21 -24].
Смiливiсть уяви i фантазii i однiiю iз найважливiших якостей творчоi особистостi. Без цiii якостi процес, не можна назвати творчим. Завдяки здатностi уявляти i фантазувати особистiсть надаi своiм уявленням художньоi форми, подумки вимальовуючи усi об'iкти. А розвиненi уява i фантазiя допомагають мрiям втiлитися у художньому творi.
З розвитком уяви i фантазii, розвиваiться i творче мислення. Адже художньо-творча дiяльнiсть тАФ це не просте копiювання дiйсностi, а художнi ii переосмислення через iнтенсивну творчу роботу мозку. Бiльшiсть учених, якi займаються дослiдженнями дитячоi творчостi, вважають, що творчий розвиток здiйснюватиметься за умови творчоi свободи (внутрiшня свобода i впевненiсть у собi). Цi якостi особистостi, якi формуються у шкiльному вiцi, зумовлюють рiшучiсть i стiйкiсть у досягненнi життiвих успiхiв.
Через малюнок набуваiться певне вмiння вiдкрито i без страху виражати власнi iдеi та почуття, бо саме художня творчiсть тут i синтезуючим, конструктивним, об'iднуючим й iнтегруючим засобами, вiд яких залежить внутрiшнiй свiт особистостi.
У художньо-творчiй дiяльностi провiдну роль вiдiграють механiзми вiдображення i зображення. Тому засвоiння дiтьми правил, законiв та образотворчого мистецтва маi бути обов'язковим. Володiння образотворчою грамотою i фундаментом будь-якого творчого процесу, тАФ це конструктивно-знакова та формоутворююча сторони творчоi дiяльностi.
Отже, у творчому розвитку школярiв засобами образотворчого мистецтва ми видiляiмо такi творчi якостi особистостi, якi потрiбно виховувати: емоцiйнiсть; смiливiсть уяви i фантазii; творчий склад мислення; творча свобода особистостi.Одночасно творчий розвиток особистостi, ii творча дiяльнiсть i однiiю iз складових естетичного смаку, духовного розвитку.
Висновки з першого роздiлу
Позакласна та позашкiльна робота узагалi спрямована на задоволення потреб, iнтересiв, природних нахилiв дiтей в процесi ознайомлення з рiзноманiтними науками. РЗi можливостi, у порiвняннi з звичайними уроками бiльш ширшi, оскiльки заняття в рiзноманiтних гуртках i внутрiшньою потребою дитини.
Основнi напрями позакласноi та позашкiльноi освiти реалiзуiться у наступних видах дiяльностi: соцiокультурний, художньо-естетичний, дослiдницько-експериментальний, науково-технiчний, дозвiлево-розважальний, еколого-природний.
Художньо-естетичний напрям дiяльностi реалiзуiться в процесi вивчення образотворчого мистецтва - його видiв та жанрiв, основних виражальних засобiв, художнiх технiк, творцiв мистецтва, власнiй образотворчостi. Можливостi образотворчого мистецтва тАУ необмеженi. Основним завданням, яке необхiдно вирiшити в процесi реалiзацii позакласноi та позашкiльноi роботи i становлення творчоi особистостi. Це в свою чергу передбачаi розвиток умiнь сприймати, вiдчувати, мислити, оперувати образами, створювати щось нове. Такi умiння формуються пiд час навчання образотворчому мистецтву. Це пiдтверджуi ефективнiсть та доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять в цiй галузi мистецтва.
Творчiсть i основою естетичного смаку дитини, духовним новоутворенням, яке забезпечить естетичне ставлення до навколишнього свiту, до мистецтва, до життя в цiлому, а також i основою творчоi самореалiзацii в майбутнiй професiйнiй дiяльностi.
Розумiння вищеназваних особливостей позакласноi та позашкiльноi роботи, ролi та завдань образотворчого мистецтва у цьому навчально-виховному процесi дозволить вчителям та керiвникам гурткiв розвтАЩязувати поставленi перед ними завдання в вихованнi пiдростаючого поколiння.
РОЗДРЖЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗАКЛАСНОРЗ ТА ПОЗАШКРЖЛЬНОРЗ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
2.1 Суть, мета i завдання позакласноi роботи з образотворчого мистецтва у початковiй школi
Як вже згадувалось - позакласна робота - це органiзована на добровiльних засадах дiяльнiсть учнiв, спрямована на розширення й поглиблення iхнiх знань, умiнь i навичок, розвиток самостiйностi, творчих здiбностей, iнтересу до вивчення образотворчого мистецтва. Ця дiяльнiсть базуiться на iнтересi i бажаннi дiтей ii виконувати, тому вона необов'язкова для всiх учнiв класу.
Позакласна робота ТСрунтуiться на добровiльнiй iнiцiативi й активностi молодших школярiв. Змiст ii виходить за межi шкiльноi програми. Позакласна робота маi бути цiкавою для учнiв, задовольняти iхнi iнтереси й запити.
Позакласна робота сприяi вирiшенню основних завдань школи. Головнi ii напрямки:
- розширення й поглиблення знань, умiнь i навичок, передбачених програмою, розвиток самостiйностi, творчих здiбностей, iнтересу до вивчення образотворчого мистецтва, формування у дiтей позитивного ставлення до образотворчоi дiяльностi;
- виявлення найпростiших образотворчих закономiрностей;
- встановлення зв'язкiв i взаiмозв'язкiв мiж окремими мистецькими елементами та явищами;
- розширення уявлень дiтей про iднiсть природи i мистецтва;
- забезпечення застосування знань i вмiнь на практицi. [59, с. 39]
Дiти, якi беруть участь у позакласнiй роботi, мають конкретнiшi знання, iх вiдповiдi бiльш точнi й виразнi. Позакласна робота сприяi розвитковi мислення молодших школярiв. Пiд час проведення позакласноi роботи у дiтей виховуiться повага до працi, в тому числi й до фiзичноi. В учнiв, що беруть участь у позакласнiй роботi, виховуiться почуття вiдповiдальностi за доручену справу, дисциплiнованiсть, дiти привчаються виконувати роботу своiчасно. У позакласнiй роботi вiдкриваються широкi можливостi для виявлення iнiцiативи, творчостi, в учнiв розвиваiться любов до мистецтва. Найголовнiшою умовою органiзацii позакласноi роботи i керiвна роль учителя. Завдання вчителя полягаi в тому, щоб формувати в дiтей стiйкий iнтерес до мистецтва, захоплення рiзноманiтними дослiдженнями. Щоб зацiкавити молодших школярiв, учитель маi досконало знати мистецтво i бути готовим вiдповiсти на будь-яке запитання дитини.
Разом з тим вiн повинен багато чого вмiти: спостерiгати, аналiзувати результати спостережень i використовувати iх у своiй навчальнiй роботi. РЖ справдi, без вiдповiдних знань i вмiнь, а також без прагнення та бажання з боку вчителя позакласну роботу органiзувати неможливо, адже вона ТСрунтуiться на добровiльнiй iнiцiативi та активностi молодших школярiв. Тому все залежить вiд учителя i його активностi.
Особливостями позакласних занять слiд вважати: добровiльнiсть участi учнiв у рiзних заходах; змiст занять не обмежуiться рамками програми; методи i форми занять основанi на творчiй дiяльностi й iнтересах учнiв [49, с. 239].
За своiм змiстом, формами органiзацii та методами проведення позакласна робота з образотворчого мистецтва рiзноманiтна. Видiляють такi види позакласноi роботи: iндивiдуальнi, груповi, масовi.
РЖндивiдуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, якi виявляють iнтерес до об'iктiв i явищ образотворчого мистецтва. Пiзнавальний iнтерес зароджуiться в них на уроках i в позаурочнiй роботi. Спочатку вiн нестiйкий, ситуативний i проявляiться у збираннi марок, листiвок, кольорових фотографiй, на яких зображенi твори мистецтва; читаннi дитячих книжок про них; переглядi телепередач. Однак все це школярi роблять безсистемне, нецiлеспрямовано. Завдання учителя - вчасно помiтити, виявити i перетворити це захоплення в стiйкий довготривалий iнтерес до змiсту навчального предмета. Вiдповiдно до цього iндивiдуальна позакласна робота повинна бути цiлеспрямована, планомiрна. Розпочинаiться вона з побудови завдань на тому змiстi i тих видах дiяльностi, якими цiкавиться дитина. Наприклад, якщо вона збираi кольоровi листiвки про мистецтво, рослини, то iй пропонуiться зробити з них тематичнi пiдбiрки, знайти до кожноi з тем загадки, прислiв'я, цiкаву iнформацiю. Ефективнiсть iндивiдуальноi позакласноi роботи залежить вiд рiвня усвiдомлення учнем мети завдання, його вагомостi, вiд оволодiння способа
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi