Використання бесiди як методу навчання на уроках курсу "Я i Украiна"

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Педагогiчний iнститут

Дипломна робота на тему

Використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури молодших школярiв

2009

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл РЖ. Теоретичнi засади формування екологiчноi культури молодших школярiв

1.1 Психолого-педагогiчнi основи екологiчного виховання

1.2 Сутнiсть i дидактичнi можливостi екологiчного виховання

1.3 Екологiчна освiта молодших школярiв на мiж предметнiй основi

Роздiл РЖРЖ. Шляхи використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури школярiв

2.1 Дитяча перiодика Украiни як засiб розвитку мовленнiвоi творчостi школярiв

2.2 Використання казки в екологiчному вихованнi учнiв

Висновки

СПИСОК використаних джерел

ДОДАТКИ

Вступ

Упродовж останнiх десятирiч iстотно погiршився екологiчний стан довкiлля, розширилася зона господарськоi дiяльностi людини та зменшився ареал iснування тваринного та рослинного свiту.

З кожним роком зростаi iнтенсивнiсть забруднення. Антропогеннi полютанти з опадами потрапляю на землю i акумулюються на ii поверхнi. Значнi об'iми шкiдливих речовин скидають у рiки потужнi промисловi комплекси, сiльськогосподарськi пiдприiмства, рiчково-морський транспорт, трубопроводи, що призводить до екологiчноi кризи у взаiминах суспiльства i природи. Сучаснi масштаби екологiчних змiн створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повiтря у багатьох мiстах Украiни досягло критичного рiвня.

Екологiчнi проблеми, досягши планетарного масштабу, утворюють нову соцiальну реальнiсть. РЗхнi розв'язання залежить першочергово вiд рiвня екологiчноi культури населення. Екологiчнi знання, навички, переконання сьогоднi особливо необхiднi для виховання нового цiннiсного ставлення до природи, розвитку свiтоглядноi свiдомостi людини.

ВлГадаiмо, тАФ писав В. Сухомлинський, тАФ що школа майбутнього повинна найповнiше використовувати для гармонiйного розвитку людини все, що даi природа i що зможе зробити людина для того, щоб природа служила iй. Уже через це ми повиннi берегти i поповнювати природнi багатства, якi маiмоВ»[45; С.123].

Екологiчне виховання тАФ систематична педагогiчна дiяльнiсть, спрямована на розвиток в учнiв екологiчноi культури.

Завдання екологiчного виховання тАФ сприяти накопиченню екологiчних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати ii, формувати вмiння i навички дiяльностi в природi.

Екологiчне виховання передбачаi розкриття сутностi свiту природи тАФ середовища перебування людини, яка повиння бути зацiкавлена у збереженнi цiлiсностi, чистоти, гармонii в природi. Це передбачаi умiння осмислювати екологiчнi явища, робити висновки про стан природи, розумно взаiмодiяти з нею. Естетична краса природи сприяi формуванню моральних почуттiв обов'язку i вiдповiдальностi за ii збереження, спонукаi до природоохоронноi дiяльностi.

Любов до природи слiд виховувати з раннього дитинства. ВлДiтей, що не вмiють ще ходити, тАФ писав Г. Ващенко, тАФ треба частiше виносити на свiже повiтря, щоб вони могли бачити рiдне небо, дерева, квiти, рiзних тварин. Все це залишаiться в дитячiй душi, осяяне почуттям радостi, i покладе основи любовi до рiдноi природиВ»[10; С.155].

Актуальнiсть взаiмодii суспiльства i природного середовища висунула перед школою завдання формування у дiтей вiдповiдального вiдношення до природи. Педагоги i батьки усвiдомлюють важливiсть навчання школярiв правилам поведiнки в природi. РЖ чим ранiше починаiться робота по екологiчному вихованню учнiв, тим бiльшою буде ii педагогiчна результативнiсть. При цьому в тiсному взаiмозв'язку повиннi виступати всi форми i види навчальноi i позакласноi дiяльностi дiтей.

Дiтям молодшого шкiльного вiку властива унiкальна iднiсть знань i переживань, якi дозволяють говорити про можливiсть формування у них надiйних основ вiдповiдального вiдношення до природи. Всi навчальнi предмети початковоi школи покликанi формувати екологiчною вiдповiдальнiсть дiтей.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський надавав особливе значення впливу природи на етичний розвиток дитини. На його думку, природа лежить в основi дитячого мислення, вiдчуттiв, творчостi. Вiн неодноразово вiдзначав, що сама природа не виховуi, а активно впливаi тiльки на взаiмодiю з нею. Щоб дитина навчилася розумiти природу, вiдчувати ii красу, потрiбно прищепити iй це з раннього дитинства.

Сучасне суспiльство висуваi ряд нових вимог до освiтньоi людини. Розвиток нових iнформацiйних технологiй не тiльки не знижуi, а навiть пiдвищуi значущiсть читання. Але опанування прийомами роботи з текстом вiдбуваiться паралельно з освоiнням нових форм подання знань i повтАЩязане зi зчитуванням та переробкою екранноi iнформацii. Вже зараз поняття ВлграмотнiстьВ» вмiщуi в себе крiм загальноi, ще й функцiональну та комптАЩютерну iнформацiю.

Одним iз наслiдкiв iнформатизацii суспiльства i народження особливого типу сприйняття (поверхневого читання), що зумовлене впливом аудiовiзуальноi iнформацii як найбiльш цiкавоi та доступноi. Читання стаi бiльш прагматичним i менш критичним.

Вiдбуваiться зниження зацiкавленостi суспiльства читанням художньоi лiтератури, а саме вона сприяi формуванню особистостi майбутнього громадянина.

Одним iз напрямкiв лiтературознавчоi пiдготовки i формування навичок роботи з рiзними видами лiтератури. Успiшне навчання неможливе без оволодiння рацiональними прийомами роботи з книгою, що i основою самостiйного набуття знань. Державнi стандарти освiти передбачають, що учень початкових класiв повинен повноцiнно сприймати художнi i науково-пiзнавальнi тексти. Робота з науковим текстом (для початковоi школи це адаптований текст, навчальна стаття) займаi особливе мiсце в навчальному процесi. У початковiй школi з таким текстом учнi знайомляться, головним чином на уроках ВлПриродознавстваВ» та курсу ВлЯ i УкраiнаВ». Але цi уроки не призначенi для навчання дитини роботи з текстом, тому що основними i iншi завдання, такi як розширення елементарних знань учнiв про предмети та явища природи, розкриття звтАЩязку мiж живою i неживою природою. На уроках ВлПриродознавстваВ» читання вступаi тiльки як допомiжний прийом, i робота з навчальною статтею займаi незначний вiдсоток часу.

Формування пiзнавальноi самостiйностi як риси особистостi, розвиток пiзнавальних i читацьких iнтересiв, бажання та вмiння вчитися тАУ ВлвiчнiВ» завдання, якi покликана вирiшувати початкова школа. У розв'язаннi цих завдань важлива роль належить книзi, особливо-науково-пiзнавальнiй тАУ головному джерелу знань.

Актуальнiсть використання книги зростаi в сучасних умовах реформування нацiональноi системи освiти i i одним з прiоритетних засобiв пiзнання.

У педагогiчнiй лiтературi iснуi значна кiлькiсть праць, в яких розвтАЩязуiться завдання екологiчного виховання майбутнiх школярiв. При роботi над дипломною була вивчена наукова лiтература: - твори Сухомлинського В.О., Г. Ващенка - вона розкриваi погляди вiдомих педагогiв про виховання дитини засобами природи i в гармонii з нею; статтi педагогiв-практикiв i учених-практикiв з журналу "Початкова школа" - Грицина Т., Химинець О.В., Химинець В.В., Федотова С., Провоторов О. та iнших (у статтях мовиться про досвiд екологiчного виховання молодших школярiв), використовувалися багато iнших статей з журналiв|часопис|, шкiльнi пiдручники та дитяча перiодика тАУ ВлБарвiнокВ», ВлМаляткоВ», ВлЯблунькаВ» та iн.

Актуальнiсть пiднятоi проблеми викликана потребою психологiв, педагогiв, батькiв в методах психолого-педагогiчноi дii, що удосконалюються, на особистiсть дитини, що формуiться, з метою розвитку iнтелектуальних, комунiкативних i творчих здiбностей.

ОбтАЩiктом дослiдження i: дитяча лiтература для формування екологiчноi культури молодших школярiв.

Предметом дослiдження i: використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури молодших школярiв.

Визначення проблеми i актуальностi теми дозволяi висунути гiпотезу дослiдження: використання дитячоi преси для формування екологiчноi культури молодших школярiв буде ефективна за умови:

- що природоохоронна робота буде проводитися безперервно на всiх рiвнях органiзацii навчально-виховного процесу, з усiх предметiв, базуючись на принципах нероздiльного звтАЩязку теорii з практикою, науковостi, мiжпредметностi та iндивiдуального пiдходу;

- що використання дитячоi перiодики, пропонованi завдання будуть використовуватися в навчальному просесi;

- що робота з дитячою книжкою буде невiд'iмним структурним компонентом у цiлiснiй системi пiдготовки дiтей до школи;

- що дидактична казка тАФ як один iз рiзновидiв навчальних текстiв, буде доцiльно використовуватися в роботi зi школярами.

Мета дослiдження: дослiдити використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури молодших школярiв; сприяти формуванню в учнiв потреби до пiзнання свiту i людини в ньому як бiологiчноi i соцiальноi iстоти.

Досягнення поставленоi мети обумовлюi необхiднiсть таких завдань:

- обТСрунтування висновкiв за результатами огляду лiтератури та преси;

- дослiдження вивчення методiв та прийомiв екологiчного виховання молодших школярiв.

Методи дослiдження:

аналiз педагогiчноi лiтератури;

аналiз дитячоi преси;

порiвняння, спiвставлення, аналiз та узагальнення;

спостереження;

педагогiчний експеримент.

Працюючи над дипломною роботою ми здiйснили опитування студентiв заочноi форми навчання, якi працюють у початковiй школi. Метою опитування було тАУ визначити сучасний стан шкiльних бiблiотек у сiльськiй мiсцевостi та у мiстах. А також встановити рiвень iнтересу до книжки молодших школярiв Мстишинськоi ЗОШ РЖ-РЖРЖ ступенiв.

Структура дослiдження.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв: в першому роздiлi ми розглядаiмо теоретичнi засади формування екологiчноi культури молодших школярiв.

Другий роздiл розглядаi шляхи використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури школярiв.

Висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв. Список використаних джерел включаi 56 найменування. Робота викладена на 86 сторiнках друкованого тексту.

Роздiл РЖ. Теоретичнi засади формування екологiчноi культури молодших школярiв

1.1 Психолого-педагогiчнi основи екологiчного виховання

Науково-технiчний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловостi, сiльського господарства, транспорту, зумовив появу великоi кiлькостi шкiдливих речовин, побутових i виробничих вiдходiв, що суттiво забруднюють i руйнують навколишнi середовище, викликають незворотнi змiни в бiосферi Землi. Спецiалiсти стверджують, в останнi десятилiття планета Земля Влпрацюi на межiВ» своiх бiологiчних можливостей щодо пiдтримки життiдiяльностi людства[19, 20].

Екологiчнi проблеми, з одного боку, i наслiдком науково-технiчного розвитку людства, а з другого тАУ вони iнтенсивно впливають на економiчне становище в тiй чи iншiй краiнi або регiонi i, що найголовнiше, на менталiтет суспiльства. Тобто такi важливi категорii нашого життя, як культура, освiта, екологiчна ситуацiя i економiчне становище взаiмопов'язанi, нерозривнi i визначають майбутнi не тiльки будь-якоi держави, а й людського суспiльства в цiлому.

Взаiмозв'язок освiти, культури, економiчного становища i екологiчноi ситуацii сьогоднi визначаi самопочуття людства, його роль в нашому життi зростаi з року в рiк, екологiчний компонент набуваi все бiльшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природнi ресурси, iх вiдтворюванiсть мають скiнченнi величини, а тиск вiд дiяльностi людини на природу зростаi з року в рiк. В останнi десятирiччя вплив людини на природу набагато збiльшився i, що головне, став практично не контрольованим i майже не прогнозованим. Крiм того, виявилося, що вирiшити екологiчнi проблеми тiльки на основi законодавчоi бази або за допомогою економiчних пiдходiв швидко не вдаiться. Суспiльству сьогоднi потрiбнi вихованi, грамотнi та культурнi в екологiчному вiдношеннi люди. Усвiдомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маiмо вiдшукувати новi шляхи, технологii виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвiдповiдальний тиск на навколишнi середовище, будуть враховуватись вимоги екологiчних законiв. Тiльки в тому разi, коли господарська дiяльнiсть людей вiдповiдатиме об'iктивним вимогам екологiчноi науки, а не навпаки, змiна природи людиною стане способом ii збереження. Саме тому так важливо розпочати екологiчне виховання з раннього дитячого вiку.

Свiдоме й бережливе ставлення до природи маiмо формувати з дитинства у сiм'i та школi, за умови активного формування екологiчноi культури та накопичення систематичних знань у цiй галузi. Екологiчне навчання i виховання тАУ це психолого-педагогiчний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхiдних переконань i практичних навичок, певноi орiiнтацii та активноi життiвоi позицii в галузi охорони, збереження i примноження природних ресурсiв [37].

Загальноосвiтня школа покликана виховувати у школярiв любов до рiдного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища, науково обТСрунтованого використанням природних багатств.

У школах природоохоронна освiта учнiв здiйснюiться в рiзних напрямках: на уроках, заняттях гурткiв, пiд час проведення екскурсiй, у процесi суспiльно корисноi працi, науково-дослiдницькоi роботи i так далi. Природоохоронна освiта не пiд силу вчителевi одного предмета, це робота багатопланова. РЗi доцiльно реалiзувати комплексно за участю вчителiв початкових класiв i вчителiв-предметникiв. З iншого боку, природоохоронна освiта маi здiйснюватися не лише на уроках, а й в позакласнiй роботi, в системi самонавчання i мати не лише прикладний, а й пiзнавальний та дослiдницький характер. РЗi доцiльно включити в загальнодержавну систему природоохоронних заходiв i координувати у вiдповiдних наукових установах з належним методичним, матерiальним i кадровим забезпечення.

Головним завданням екологiчноi освiти сучасноi школи можна вважати[14]:

- засвоiння наукових знань про взаiмозвтАЩязок природи, суспiльства i людськоi дiяльностi;

- розумiння багатогранноi цiнностi природи для суспiльства в цiлому i кожноi людини зокрема;

- оволодiння нормами правильноi поведiнки в природному середовищi;

- розвиток потреби спiлкування з природою;

- активiзацiя дiяльностi щодо охорони й полiпшення навколишнього середовища.

У школi екологiчнi знання в системi необхiдно розкривати пiд час вивчення переважноi бiльшостi навчальних предметiв. Усi види суспiльно корисноi працi повиннi мати екологiчну спрямованiсть. Природоохоронна робота в школi мусить вiдповiдати завданням гуманiстичного виховання, сприяти усвiдомленню школярами екологiчних правил i норм поведiнки у природному середовищi. Екологiчна освiта повинна бути безперервною i здiйснюватися в дошкiльнiй, шкiльнiй, студентський i пiслядипломний освiтянський перiоди.

Систему екологiчних знань у сучаснiй школi доцiльно розкривати з максимальним використанням прикладiв з проблем конкретного регiону.

У формуваннi екологiчноi свiдомостi вiдповiдальна роль належить початковiй школi, яка i однiiю з перших ланок становлення людини тАУ громадянина. Основнi риси характеру особистостi формуються у ранньому дитинствi, i спiлкування з природою маi у вихованнi дитини першорядне значення. Для успiшного екологiчного виховання молодших школярiв необхiдно вичленити екологiчний потенцiал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слiд вiдвести природознавству , пiд час вивчення якого необхiдно закласти наукову основу природоохоронноi дiяльностi дiтей. Особливе мiсце в екологiчному вихованi маi зайняти курс ВлЯ i УкраiнаВ», пiд час вивчення якого дiти ознайомлюються з навколишнiм свiтом. У цьому курсi головне тАУ розпочати формування цiлiсного уявлення про природне i соцiальне середовище, виробляти правильну поведiнку в колективi та природi. У процесi вивчення природознавства молодшi школярi мають засвоiти знання про взаiмозвтАЩязок i взаiмовплив живоi i неживоi природи, природи i виробничоi дiяльностi людей.

Уже в початкових класах слiд пiдвести дiтей до думки, що людина тАУ невiд'iмна складова частини природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи своi потреби, впливаi на навколишнi середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так i негативним. Доцiльно на уроках природознавства навести приклади i показати, що в результатi безвiдповiдального ставлення до природи знищено лiси на значних територiях, суттiво скоротилася чисельнiсть багатьох тварин, птахiв i рослин, деякi тАУ навiть повнiстю зникли з поверхнi Землi.

Оскiльки для молодших школярiв найдоступнiшим i емоцiйно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхiдно знати способи злиття емоцiйних почуттiв у ставленнi до природи з пiзнавальними завданнями щодо ii вивчення i практичними дiями з охорони. Дуже активною формою органiзацii природоохоронноi дiяльностi учнiв 1-4 класiв i екскурсii, пiд час яких у них формуються позитивнi установлення, навики спостережливостi, орiiнтацii у позитивних i негативних явищах в природному середовищi, емоцiйно-естетичного сприйняття вiдповiдальностi за ii стан. Пiд час сезонних екскурсiй у природу, акцентуючи увагу дiтей на характерних ознаках кожноi пори року, доцiльно формувати почуття прекрасного, любов до рiдного краю, навички грамотноi поведiнки в природi, оцiнки позитивних i негативних дiй людини стосовно навколишнього середовища.

РЖдея оптимiзацii взаiмовiдносин людського суспiльства i природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матерiалi пiд час вивчення природничих дисциплiн. Природничi науки створюють необхiдну теоретичну базу для розвитку в учнiв загальноi цiлiсноi картини свiту з iднiстю i рiзноманiтнiстю звтАЩязкiв мiж живою i неживою природою. Вивчаючи фiзичнi, хiмiчнi, бiологiчнi закони, явища i процеси, сучасне промислове i сiльськогосподарське виробництво, учнi отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнi середовище i, як наслiдок, про можливi змiни в ньому. Головне в цьому тАУ зрозумiти, що суспiльство, отримуючи вiд природи речовину, енергiю, iнформацiю, наносить iй шкоду. Саме тому вплив людськоi дiяльностi на природу не повинен перевищувати певну межу, оскiльки за нею в природi наступають незворотнi змiни, що згодом призводять до екологiчних катастроф. З позицii оптимiзацii взаiмодii суспiльства i природи, в школi слiд вивчати основи виробництва: рацiональне використання природних ресурсiв як мiнерального, так i бiологiчного походження, принципи соцiально нешкiдливих технологiй, роботу технiчних комплексiв i систем щодо захисту середовища вiд забруднення. Полiтехнiчна освiта повинна бути спрямована на осмислення процесу Влгуманiзацiя технiкиВ», переходу вiд iдеалу пiдкорювача природи, який всi сили природи ставить собi на службу, до нового iдеалу людини, яка хоче зберегти бiологiчну рiвновагу, розумiючи, що вона i частиною природи, i iхнi майбутнi взаiмопов'язане i взаiмозалежне. Такий пiдхiд потребуi не тiльки засвоiння навичок ефективноi виробничоi дiяльностi, а й виховання почуття вiдповiдальностi за ii наслiдки. У звтАЩязку з цим потрiбно говорити про засвоiння учнями екологiчноi культури виробництва i виробничих вiдносин у процесi вивчення всiх предметiв.

Екологiчнi знання природничого циклу включають знання про захист навколишнього середовища вiд забруднення промисловими i побутовими вiдходами. Забруднення атмосфери сьогоднi тАУ один iз найважливiших факторiв, що обмежують життя i дiяльнiсть людини. Загроза забруднення стаi особливо великою тодi, коли промисловi вiдходи, потрапляючи в навколишнi середовище, взаiмодiють з компонентами атмосфери та акумулюються в ii системах, змiнюючи хiмiчний склад i фiзичний стан атмосфери, ТСрунту та води. Людини, як бiологiчний обтАЩiкт, при цьому потерпаi вiд негативного впливу навколишнього середовища: погiршуiться стан здоров'я, зменшуiться ефективнiсть виробничоi дiяльностi, зростаi смертнiсть. Школа повинна формувати в молодого поколiння систему якостей ощадливих господарiв у ставленнi до природи, знайомити учнiв на практицi з такими поняттями, як Влсучаснi екологiчнi проблемиВ», Вллюдини i довкiлляВ», Влпродовольча проблемаВ», Вленергетична i сировинна кризиВ», Влтенденцii в розвитку суспiльстваВ», тобто з елементами екологiчноi освiти i культури [48;С.30-32].

Формування екологiчноi культури, екологiчноi свiдомостi школярiв тАУ це життiва потреба сьогодення. Школа повинна зробити все необхiдне, щоб природа стала для дiтей вiдкритою книгою, якою б вони умiли користуватися. Тому дуже важливо довести школярам, що причиною екологiчних негараздiв у наш час i не технiчний розвиток людства, а зневага до законiв природи, людська байдужiсть.

Екологiчна освiта i виховання мають ТСрунтуватися на поiднаннi емоцiйного та iнтелектуального сприйняття природи з практичною природоохоронною дiяльнiстю учнiв. Зокрема: пiдгодовування птахiв взимку, озеленення територii школи, класу, догляд за рослинами, заготiвля насiння декоративних та лiсових рослин, очищення джерел тощо. Такi суспiльно значущi справи привчають дiтей вже з раннього вiку цiнувати природу, вносити посильний внесок у ii збереження, бути творцями, а не руйнiвниками чи споглядачами.

Оберiгаймо красу дитячоi душi. Потреба в красi i добротi у дитини простежуiться з перших днiв ii життя. Малюк тягне ручки до красивоi iграшки, посмiхаiться у вiдповiдь на лагiдний мамин голос. Звiдки у дитини таке бачення навколишнього свiту? Вiдповiддю можуть бути слова литовського поета Е. Межелайтiса: ВлСправжню красу сприймаi лише чиста, прекрасна душа. Душа дитинитАжВ». Як важливо, аби дитяче сприйняття краси збереглося на все життя, бо все, до чого доторкнулося серце в дитинствi, залишаiться з людиною на завжди.

А й справдi, хiба ж не мистецтво i природа пробуджують у дiтей умiння вiдчувати гармонiю i красу, формують глибину почуттiв, навчають радiти, захоплюватись, спiвпереживати, породжують добро в дитячих душах. Саме життя стверджуi, що люди, якi навченi з дитинства розумiти мову природи i по-справжньому ii поцiновувати, вмiють створювати гармонiю, красу i добро в будь-якiй своiй дiяльностi, в рiзних життiвих ситуацiях, у стосунках з батьками i ровесниками, у судженнях, у взаiминах з усiм навколишнiм свiтом. А нам, дорослим, потрiбно не спiзнюватись навчити дитину жити за законами краси i добра, вiчними чеснотами людства.

Перед педагогами стоiть важливе завдання тАУ наповнити розум дитини, одухотворити ii серце: навчити захоплюватися краплиною роси на трояндi i красою березового гаю, соловтАЩiною пiснею i музикою квiтучого саду, нiжною мелодiiю струмка. Тiльки тодi, коли мова забарвлюватиме уяву, коли дитина по-справжньому замилуiться побаченим, - можна ВлвисiватиВ» слова, якими вона висловлюватиме почуття i враження.

Природа мозку дитини потребуi, щоб ii розум виховувався бiля джерел думки тАУ серед наочних образiв, i насамперед серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на ВлобробкуВ» iнформацii про цей образ. Якщо ж шлюзувати дiтей вiд природи, якщо з перших днiв навчання дитини сприймаi тiльки слово, то клiтини мозку швидко стомлюються i не справляються з роботою, яку пропонуi вчитель.

Своi уроки В.О. Сухомлинський назвав мандрiвками до джерела мислення i мови тАУ до чудовоi краси природи.

В.О. Сухомлинський радив вiдкривати вiконце у свiт краси слова поступово, щоб не перевантажувати розум дитини i не набридати iй.

Видатний педагог говорив, що дитина тАУ це, образно кажучи, квiтка, краса якоi залежить вiд догляду за рослиною. Пiклуватися про красу квiтки необхiдно задовго до початку цвiтiння. Але, на жаль, зустрiчаються батьки, якi, даючи життя дитинi, вважають свою мiсiю завершеною, а що з цiii дитини вийде тАУ нехай про потурбуiться хтось iнший.

У дитинствi формуiться людське корiння. Нi однiii людськоi риси природа не вiдшлiфовуi тАУ вона тiльки закладаi, а вiдшлiфовувати нам тАУ батькам, педагогам, суспiльству.

Необхiдно так виховувати дiтей, щоб вони дивилися на свiт добрими очима, вмiли берегти життя. Тiльки тодi вони, змужнiючи та прозрiючи розумом i серцем, стануть справжнiми людьми [23;С.23-24].

Пiдсумовуючи вищезазначене, скажемо, що природоохоронну роботу доцiльно проводити безперервно на всiх рiвнях органiзацii навчально-виховного процесу, з усiх предметiв, базуючись на принципах нероздiльного звтАЩязку теорii з практикою, науковостi, мiжпредметностi та iндивiдуального пiдходу. Для розвитку природо-пiзнавальних iнтересiв учнiв потрiбно використати деякi методичнi прийоми: рiзноманiтнi за тематикою спостереження, конкретнi науковi дослiдження, комплекснi на мiж предметнiй основi екскурсii, дискусiйне обговорення окремих тем, оформлення iх у виглядi кiно-, фотоматерiалiв, рефератiв, кращих наукових робiт, якi будуть представленнi на вiдповiдних наукових конференцiях.

Для пiдготовки вчителiв з природоохоронноi освiти i виховання учнiв необхiдно пiдготувати та пiдiбрати, тiсно повтАЩязанi з проблемами екологii в цiлому i, зокрема, в нашiй державi i рiдному краi. Роботу вчителiв слiд спрямувати на з'ясування ролi наукових знань як продуктивноi сили суспiльства, стимулювання навчальноi дiяльностi учнiв, на формування в них переконання, що прогрес суспiльства в цiлому неможливий без екологiчноi свiдомостi кожноi людини на Землi [48;С.30-32].

1.2 Сутнiсть i дидактичнi можливостi екологiчного виховання

Процес розвитку людськоi цивiлiзацii на початку третього тисячолiття супроводжуiться глибокими кризовими явищами. Все бiльшоi гостроти та актуальностi у сучасну епоху набувають екологiчнi проблеми, якi тiсно повтАЩязанi з широким колом технологiчних, суспiльних, соцiально-моральних та iнших питань, що потребують негайного вирiшення. Сучаснi тенденцii економiчного, науково-технiчного та соцiального розвитку суспiльства являються основою для ствердження, що базовою причиною iснуючоi кризи i домiнування антропоцентричноi екологiчноi свiдомостi. Тобто екологiчна криза тАУ це, перш за все, криза свiтоглядна, фiлософсько-iдеологiчна. Тому для виходу iз неi потрiбнi нова фiлософiя життя, висока екологiчна культура та свiдомiсть.

Потрiбно зазначити, що у планi формування екологiчно свiдомоi особистостi велика роль належить учителю. Це вiн, маючи певну теоретичну, методичну та методологiчну пiдготовку, з огляду на повсякденну практику спiлкування з тими, кому передаi своi знання, стаi тiiю суспiльною силою, яка спроможна вплинути на ситуацiю [11;С.97]. Проте, як свiдчить практика, вчитель початкових класiв недостатньо пiдготовлений до здiйснення таких завдань у сучасних умовах. Тому проблема формування екологiчноi свiдомостi студентiв тАУ майбутнiх педагогiв набуваi особливого значення.

Зазначена проблема i предметом дослiдження багатьох вчених. Так, на сучасному етапi вивченi рiзноманiтнi аспекти екосвiдомостi. Значну розробку отримали питання визначення, типологii та iнтерпретацii даного феномену (Р. Бiджiiва, А.М. Галiiва, М.Г. Васильiв, РЖ.Л. Курок, Ю.Г. Марков, М.М. Мохсеiв, О.РЖ. Салтовський i т.д.), ролi екологiчноi свiдомостi в оптимiзацii взаiмовiдносин суспiльствак i природи (Г.О. Бачинський, О.О. Гусейнов, Р.С. Кар пiнська, Г.В. Платонов, Д.О. Чураков тощо), рiвнiв вiдображення екосвiдомiстю суспiльного буття, звтАЩязку дослiджуваного явища з екологiчною дiяльнiстю (Е.Р. Барбашина, Е.В. Гiрусов, А.М. Кочергiн, Ф.Я. Палiнчак). Дослiдженi також психологiчнi основи екологiчноi свiдомостi (А.А. Алдешева, Д.Ф. Глеба, С.Д. Де рябко, А.М. Льовочкiна, В.РЖ. Медвiдiв, Ю.П. Ожогов, В.О. Скребець, С.В. Шалей, В.А. Ясвiн). Питання формування та розвитку екосвiдомостi майбутнiх вчителiв розглядали В.В. Глiбов, А.М. Кмець, О.Б.Плохотнюк, Т.РЖ. симонова, О.В. Федюк та iншi. Однак, на сьогоднiшнiй день мало вивчена природа екологiчноi свiдомостi, ii структура, типи та система екологiчних потреб, на основi яких вона формуiться та розвиваiться. Розгляд та дослiдження саме цих питань i дасть змогу здiйснювати процес формування даного феномену бiльш ефективно.

Екологiчна свiдомiсть як специфiчна, самостiйна форма суспiльноi свiдомостi виникла в ХХ столiттi як наслiдок вiдображення загрози глобальноi екологiчноi катастрофи та наростання кризових явищ у взаiмовiдносинах суспiльства i природи в цiлому. Однак в останнiй час серед науковцiв ведеться гостра полемiка щодо питання правомiрностi видiлення дослiджуваного явища в окрему форму суспiльноi свiдомостi. Так, однi автори вважають, що екологiчна свiдомiсть розчиняiться в iнших формах суспiльноi свiдомостi i не i самостiйним утворенням. Екологiзацiя пiдлягаi не будь-яка окремо взята область. Змiни охоплюють суспiльну свiдомiсть на всiх ii рiвнях i у всiх ii проявах (Е.Р.Барабашина, Ю.М. Манiн та iн.). Так, М.М. Кисельов, В.Л. Деркач, Т.В. Гардашук та iншi навiть зазначають, що ВлтАжтермiн Влекологiчна свiдомiстьВ» в сферi його вживання i непотрiбним, бо вiн не прояснюi, а лише заплутуi суть справиВ» [15;С.71]. Прихильники даноi позицii вважають, що необхiдно формувати не окрему структуру в системi суспiльноi свiдомостi, а обовтАЩязкову присутнiсть у всiх сферах свiдомостi екологiчноi проблематики.

РЖншi дослiдники вказують на правомiрнiсть видiлення даного феномену в окрему форму суспiльноi свiдомостi (Р.У. Бiджiiва, О.С. Бродська, Т.П. Казначеiва, А.Н. Кочергiн , Н.В. Малиновська, Г.К. Овчиннiков, О.П. Шевцов та iн.). Вони пов'язують специфiчне положення екологiчноi свiдомостi з рiвнем теоретичного знання та надiляють ii загальними рисами, характерними для будь-якоi форми суспiльноi свiдомостi. З точки зору категорiального аналiзу прихильники цiii думки роблять висновок, що можна розглядати дане явище як самостiйну форму суспiльноi свiдомостi поряд з полiтичною, релiгiйною науковою i т. д.

Вченi вважають, що екологiчну свiдомiсть потрiбно розглядати як особливу, самостiйну форму суспiльноi свiдомостi. Потрiбно вiдмiтити, що екологiя, як наука про взаiмозв'язки органiзмiв та iх системних угруповань iз середовищем, маi в останнiй час виняткове значення. Вона трансформуiться та iнтегруi дослiдження в рiзних галузях знань i вже не означаi просто певного предмета дослiджень. Екологiя вирiшуi ряд проблем практичного змiсту, пов'язаних iз забезпеченням стратегii та тактики збереження стабiльного розвитку життя на Землi. Вiдтак екологiчна свiдомiсть поiднуi в собi уявлення, знання, погляди, переконання, теорii, емоцii, якi вiдображають екологiчнi умови життя, вiдносини мiж людьми та природою, ставлення до природи, а також дiяльнiсть, що спрямована на оптимальне вирiшення проблем функцiонування природи як цiлiсноi системи. Отже, синтез цих уявлень, знань, поглядiв i т. д. i вiдбуваiться у свiдомостi певного суб'iкта, а не в екологii. Зрештою, якщо iснуi певна система знань та практика (екологiчнi дослiдження), то й маi бути i носiй цiii системи - свiдомiсть (в даному випадку екологiчна). Таким чином, свiдомiсть як суб'iкт пiзнання водночас виступаi суб'iктом практики. Тому термiн "екологiчна свiдомiсть" маi право на iснування i i потрiбним у сферi його вживання. Дослiдники вважають, що екологiчна свiдомiсть - це сукупнiсть у екологiчних уявлень, знань, поглядiв, переконань, теорiй, емоцiй, якi вiдображають екологiчнi умови життя, вiдносини мiж людьми та природою в процесi регулювання системи "суспiльство-природа", ставлення до природи, а також дiяльнiсть, що спрямована на оптимальне вирiшення проблем функцiонування природи як цiлiсноi системи.

Формуючись пiд дiiю рiзноманiтних факторiв, дослiджуване явище являi собою складне структурне утворення, в якому можна виокремити кiлька компонентiв: пiзнавально-емоцiйний, iнтелектуальний, компонент спрямованостi та дiяльнiсно-поведiнковий.

Пiзнавально-емоцiйний компонент включаi основнi пiзнавальнi процеси (вiдчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уявлення), з допомогою яких студенти збагачують своi знання, а також емоцiйно-вольову сферу особистостi.

РЖнтелектуальний компонент екологiчноi свiдомостi являi собою сукупнiсть (систему) теоретичних положень (фактiв, гiпотез, концепцiй), отриманих на основi зiбраноi та переробленоi iнформацii про взаiмодiю суспiльства та природи, якi i складають у цiлому екологiчну картину свiту.

Такий структурний компонент як спрямованiсть свiдомостi особистостi включаi систему цiнностей, iдеалiв, установок, стереотипiв, цiлей i мотивiв, що визначають загальну стратегiю людськоi дiяльностi в цiлому, а також окремi ii види. Формування зазначеного компоненту полягаi у перетвореннi суспiльних вiдносин в елементи внутрiшньоi структури особистостi (потреби, iнтереси, мотиви, установки, цiннiснi орiiнтацii i т. д.).

Дiяльнiсно-поведiнковий компонент структури екологiчноi свiдомостi являi собою певну програму дiй по реалiзацii пiзнавально-емоцiйного; iнтелектуального та компоненту спрямованостi свiдомостi у конкретний iсторичний перiод, а також визначаi рiвень ii сформованостi.

Отже, важливо враховувати всi компоненти екологiчноi свiдомостi, бо недооцiнка будь-якого з них iстотно знижуi практичнi та педагогiчнi ефекти формування даного феномену.

Видiливши структурнi компоненти екологiчноi свiдомостi, можна припустити, що варiанти iх функцiональноi взаiмодii вiдрiзняються прiоритетом одного з компонентiв над iншим у конкретний iсторичний перiод.

Так провiдна роль вiдображувально-чуттiвого та iнтелектуального компонентiв визначаi пiзнавальну функцiю екологiчноi свiдомостi. Вона полягаi у з'ясуваннi характеру та особливостей соцiоприродних вiдносин, причин виникнення та розвитку екологiчноi кризи та у пошуку шляхiв оптимiзацii вiдносин у системi "людина - природа".

Регулятивно-цiннiсна функцiя характеризуi приоритетне положення компоненту спрямованостi екологiчноi свiдомостi та утворюi мотивацiйну сферу даного феномену. Вона полягаi у забезпеченнi наявностi певних розумних механiзмiв рацiонального управлiння взаiмовiдносинами суспiльства та природи.

Праксиологiчна функцiя являi собою домiнування дiяльнiсно-поведiнкового компоненту та визначаi нормативну сферу екологiчноi свiдомостi. Вона забезпечуi розробку норм рацiональноi природоперетворюючоi дiяльностi на основi функцiональноi взаiмодii двох попереднiх функцiй. Потрiбно вiдмiтити, що деякi автори, якi аналiзують проблему функцiонування свiдомостi, видiляють також прогностичну, виховну, iдеологiчну, орiiнтувальну, комунiкативну та iншi функцii дослiджуваного явища. Але все ж ми вважаiмо, що гармонiя у системi "суспiльство - природа" можлива у випадку переважання в екологiчнiй свiдомостi пiзнавально-цiннiсноi функцiональноi модифiкацii, коли установка на перетворення природи буде пiдпорядкована установцi на ii збереження.

Екологiчна свiдомiсть - це складне структурне утворення, яке вiдрiзняiться багатством конкретних форм i рiвнiв свого iснування та функцiонування. У сучаснiй лiтературi немаi iдиноi думки щодо внутрiшньоi структури дослiджуваного явища. Так, А.М. Кочергiн, М.Г. Васильiв та Ю.Г. Макаров видiляють два ii рiвня: рiвень спецiалiзованоi i рiвень масовоi свiдомостi [9;С.169], В.П. Зiнченко, В.Б. Моргунов стверджують iснування двох пластiв свiдомостi: буттiвого та рефлексивного.[35;С.160]. З. Абдулаiв зазначаi, що "потрiбно розрiзняти iндивiдуальнi та суспiльнi, буттiвi та теоретичнi, психологiчнi та iдеологiчнi структурнi рiвнi екологiчноi свiдомостi".[1;С.72].

Отже, в процесi структурування екологiчна свiдомiсть як форма суспiльноi свiдомостi може бути проаналiзована з позицii ряду критерiiв. У тому числi:

- по вiдношенню до пануючих iдей у суспiльствi вона подiляiться на офiцiйну та неофiцiйну;

- за якiстю вiдображення дiйсностi - на iстинну та хибну;

- в залежностi вiд суб'iкту-носiя екологiчна свiдомiсть подiляiться на iндивiдуальну та суспiльну;

- за гносеологiчним критерiiм в екологiчнiй свiдомостi видiляють такi рiвнi: буденна (практична, емпiрична) та спецiалiзована (теоретична, наукова) свiд

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi