Використання елементiв цiкавого мовознавства в процесi вивчення iменника в початкових класах

Використання елементiв цiкавого мовознавства в процесi вивчення iменника в початкових класах

(дипломна робота)

Вступ

Нацiональне вiдродження, демократичнi перетворення в Украiнi, перехiд на дванадцятирiчний термiн навчання в школi потребують розвтАЩязання проблеми нацiональноi освiти, докорiнного ii оновлення i реформування, зокрема у сферi професiйноi пiдготовки вчителiв. Вищi навчальнi заклади повиннi забезпечити високу якiсть педагогiчного процесу, всебiчний розвиток i виховання майбутнiх педагогiв вiдповiдно до нових завдань i потреб суспiльства, що в свою чергу вимагаi внесення iстотних змiн у процес професiйного навчання майбутнiх педагогiв.

Провiдну роль у навчаннi та вихованнi особистостi вiдiграi мова.

Мова тАУ це неоцiненний дар, який дано людинi. Вона супроводжуi нас вiд самого народження й аж до смертi. У щоденнiй практицi спiлкування не обiйтися без мови. РЖ навiть коли ми думаiмо, в памтАЩятi вiдтворюiмо вiдомi нам слова i фрази. Власнi думки формулюiмо i передаiмо за допомогою мови. Свiт пiзнаiмо через мову, бо в нiй накопичено життiвий досвiд попереднiх поколiнь. Через мову ми впливаiмо на емоцii i почуття людей, формуiмо у них iхнi естетичнi смаки.

Значення мови у розвитку пiдростаючого поколiння i в подальшi вiковi перiоди пiдкреслювали майже всi видатнi педагоги i психологи минулого i сучасностi. Тому рiдна мова i одним iз найважливiших навчальних предметiв в школi. РЗi особливе мiсце у системi навчальних дисциплiн визначаiться тим, що саме вiд мовленнiвих i мовних знань, умiнь i навичок безпосередньо залежать успiхи навчальноi дiяльностi школяра, його успiшнiсть в оволодiннi знаннями з усiх предметiв та адекватна iнтеграцiя в соцiум.

Розвиток у молодших школярiв пiзнавальних iнтересiв, допитливостi, спостережливостi, бажання вчитися тАУ ВлвiчнiВ» завдання, якi покликана вирiшувати початкова школа. Одним iз важливих засобiв iх розвтАЩязання вченi видiляють iнформативнiсть уроку, тобто використання у навчальному процесi iнформацiйно насичених матерiалiв, цiкавих завдань i вправ складених з урахуванням мотивацiйного, змiстового та процесуального компонентiв навчання, елементiв гумору тощо.

Завдання вчителя полягаi в тому, щоб iз самого початку зацiкавити молодших школярiв мовними явищами, збудити у них прагнення до знань.

ОбтАЩiктомдослiдження i використання елементiв цiкавого мовознавства в процесi вивчення iменника в початкових класах.

Предмет дослiдження тАУ умови формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв засобами навчально-пiзнавальних матерiалiв з елементами цiкавого мовознавства.

Мета роботи тАУ визначити роль елементiв цiкавого мовознавства на якiсть засвоiння учнями знань в процесi вивчення iменника в початкових класах i дослiдити особливостi його використання в навчальнiй дiяльностi вчителя початкових класiв.

Завдання роботи:

1. опрацювати науково-методичну лiтературу з даноi проблеми;

2. проаналiзувати особливостi використання вчителями початкових класiв елементiв цiкавого мовознавства в процесi вивчення iменника;

3. проаналiзувати навчальнi програми i пiдручники з рiдноi мови для початкових класiв з метою виявлення дослiджуваного матерiалу у навчальнiй дiяльностi молодших школярiв;

4. розробити серiю цiкавих завдань i вправ з використанням науково-пiзнавальних матерiалiв пiд час вивчення iменника у початкових класах.

Для розвтАЩязання поставлених завдань використано такi методи дослiдження:

В· аналiз педагогiчноi та методичноi лiтератури;

В· спостереження;

В· бесiда;

В· аналiз передового педагогiчного досвiду;

В· теоретичне узагальнення.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури i додаткiв.

Роздiл РЖ. Теоретичнi основи вивчення iменника

1.1 Семантико-граматичнi категорii iменника

Ученi дослiдили, що половина усiх слiв, наявних у нашiй мовi, припадаi на iменник. Це, очевидно, тому, що вiн даi назви усьому, що нас оточуi. А свiт такий велетенський. До того ж iменник - незрiвнянна порiвняно з iншими частина мови за можливiстю поповнення новими словами. От i виходить, що майже кожне друге слово в нашiй мовi - iменник.

Спостереження показали, що iменник - це перша частина мови, яка зтАЩявляiться в мовленнi дiтей. РЗх оточуi свiт речей, i вони жадiбно прагнуть дати назви усьому, що бачать.

Ще iменник - найсамостiйнiше частина мови. Вона маi своi категорii i дуже рiдко прислухаiться в реченнi до iнших слiв.

РЖменник тАУ це частина мови, що обтАЩiднуi слова з предметним значенням, вираженим у граматичних категорiях вiдмiнка i числа та у формах певного граматичного роду, вiдповiдаi на запитання хто? або що?

В iменнику обтАЩiднуються спiльним значенням предметностi семантично рiзнi слова: назви конкретних предметiв (лiс, стiл, зошит, ручка, вiкно, човен), iстот (людина, викладач, ведмiдь, дiвчина, птах, олень), явищ природи (дощ, снiг, грiм, мороз, вiдлига, блискавка), дii або стану (бiг, читання, перепис, пiдготовка , вiдпочинок, дрiмота), узагальнених властивостей або ознак (доброта, смiливiсть, блакить, радiсть, юнiсть, краса, щедрiсть, iдея) i т. д. На вiдмiну вiд прикметникiв, прислiвникiв, дiiслiв iменники називають ознаки i дii або стани самостiйно, незалежно вiд тих предметiв i явищ, яким цi ознаки або процеси властивi, хто i носiями iх.

Значення предметностi в iменнику i його всеохоплюючою ознакою, загальнокатегорiальною. У межах класу всiх iменникiв видiляються меншi категорii, що характеризуються за ознакою iндивiдуальне / загальне. Вiдповiдно до цього iменники подiляються на власнi i загальнi назви. Власний iменник тАУ це iндивiдуальна назва одного з ряду однотипних предметiв чи одного iснуючого в природi. Власними назвами i прiзвища, iмена по батьковi, прiзвиська, псевдонiми, географiчнi назви, назви планет, сузiртАЩiв, клички тварин, назви високих посад, свят, установ, почеснi звання, назви газет, журналiв, книг, видавництв тощо, наприклад: Киiв, Карпати, Байкал, Шевченко, Франко, Президент Украiни, Герой Радянського Союзу.

Власнi назви характеризуються тим, що пишуться з великоi лiтери, мають або тiльки однину (Дунай, Свiтязь, Львiв). або тiльки множину (Карпати, Черкаси, Суми).

Загальний iменник тАУ це назва, що i спiльною для ряду однотипних iстот, предметiв, явищ, понять, наприклад: хлопець, орел, вовк, стiл, стiна, дерево, будинок, обiд, пароплав, човен, газета, простiр, час, добро, хвилювання, сум, бiль, вiдношення.

Межа мiж власними i загальними назвами рухлива. Часто тiльки в контекстi можна визначити, i iменник власною чи загальною назвою: коваль (професiя), Коваль(прiзвище), шахтар (професiя), Шахтар (назва футбольного клуба). Частина колишнiх власних назв (прiзвищ учених) поповнила групу загальних: ампер, ом, вольт, дизель та iн.

Загальний iменник може подаватися у певному текстi як власна назва, якщо мовець надаi йому якогось особливого значення, наприклад:

Дороги йшли, врiзалися з розгону

У племена, Помпеi та мiстатАж

Сивiли i вiдходили Платони

РЖ формули слiдiв читав Сковорода.

Тi на Олiмп, а iншi - в чорноземтАж

Вiдходили фiлософи в iсторiю,

А посохи вiдходили в музей.

РЖ пилом осiдав над ними частАж

Так звiдки ж ти, Дорого, почалась?

(Б. Олiйник)

За характером позначуваного (конкретне / абстрактне) iменники подiляються на конкретнi i абстрактнi назви.

РЖменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передаiться все те, що людина пiзнаi органами чуття. Це назви предметiв (будинок, грудка, вишня), явищ (туман, заметiль), людей (Гнат, Надiя, дитина), одиниць вимiру (метр, лiтр, тиждень, рiк, кiлограм) i т. д.

До iменникiв з абстрактним значенням належать назви узагальнених понять тАУ якостей, властивостей, дiй, процесiв, наприклад: дбайливiсть, приязнь, синява, навчання, прискорення, вимiр, перелiт.

Категорiя конкретностi / абстрактностi знаходить граматичне вираження. Бiльшiсть абстрактних iменникiв маi граматичну форму числа однини i множини не утворюi, деякi абстрактнi iменники мають множинну форму i не утворюють однини (кошти, заручини, вибори).

Абстрактнi iменники - це переважно мотивованi вториннi слова. Твiрними у них виступають прикметниковi i дiiслiвнi основи. Словотвiрне значення в цих iменниках виражаiться спецiальними суфiксами: -iсть-, -от(а), -анн(я), -енн(я) та iн.

Чiткого розмежування всiх iменникiв за ознакою конкретне / абстрактне не може бути, оскiльки слова в непрямому значеннi легко набувають або, навпаки, втрачають цю ознаку (порiвняйте: полумтАЩяв печi i полумтАЩя серця, раптовий вихор i вихор думок).

Серед iменникiв загальних назв з конкретним значенням видiляiться група збiрних назв (щодо них вона i видовою категорiiю).

Категорiя збiрностi i одиничностi.

Збiрнi iменники виражають сукупнiсть однакових або подiбних предметiв, що сприймаються як одне цiле, наприклад: колосся, гiлля, комашня.

Категорiя збiрностi виражаiться граматично: збiрнi iменники становлять сукупнiсть як неподiльну iднiсть, а тому вживаються лише у форi однини. Семантичний вiдтiнок множинностi нейтралiзуiться граматично (порiвняйте: учительство, селянство, листя, збiжжя, гарбузиння). Збiрнi iменники не можуть, за незначними винятками, означатися кiлькiсними числiвниками.

Не можна наприклад сказати два збiжжя чи мiльйон листя, а лише багато збiжжя, чимало листя.

Словотвiрне значення в збiрних iменниках виражаiться вiдповiдними суфiксами: -ств(о), -инн(я), -н(я) та iн.

А основi словотвiрного (семантичного) значення збiрностi виникло лексико-граматичне значення сукупноi множинностi, i деякi iменники мають спiввiдноснi форми граматичного числа однини i множини та форми сукупноi множинностi (збiрностi), наприклад: миша тАУ мишi тАУ мишва, жiнка тАУ жiнки тАУ жiноцтво, (i жiнота), парубок тАУ парубки тАУ парубоцтво (i парубота), птах тАУ птахи тАУ птаство, професор тАУ професори тАУ професура. Але: городина, голота, морквиння або молодь, юнь та iншi збiрнi iменники, в яких словотвiрне значення виражаiться суфiксом (в останнiх двох словах - нульовим). Цi iменники не мають спiввiдносних форм граматичного числа.

За семантико-граматичними ознаками iз збiрними назвами зближуються речовиннi iменники, наприклад: гречка, горох, тютюн, картопля, ожина, молоко, сiль, вода та iн. Цi слова видiляються з-помiж конкретних назв вказiвкою на однорiднiсть складу речовинностi, маси, що не пiддаiться лiчбi, а лише пiдлягаi вимiровi. Категорiя речовинностi також знаходить вияв у своiрiдному оформленнi слова за граматичним значенням числа: речовиннi iменники вживаються переважно в однинi, деякi з них мають лиже в множинi (ласощi, вершки, помиi та iн.).

Речовиннi iменники однинноi форми виступають у множинi у випадку семантичноi видозмiни, наприклад: колосяться жита, пшеницi (тобто лани пшеницi, жита).

Речовиннi iменники мають ще один вияв: у родовому вiдмiнку однини в iменниках чоловiчого роду II вiдмiни, що позначають масу, речовиннiсть, матерiал, з двох можливих флексiй надаiться перевага флексii тАУу (цукру, воску, пороху).

ОбтАЩiмний, а не кiлькiсний вимiр маси, речовинностi сприймаiться як охоплення не цiлоi сукупностi, а частини ii. Мотивацiя семантична реалiзуiться через граматичний вияв категорii речовинностi у формi родового обтАЩiкта. Вiдхилення у виборi флексii незначнi, вони в основному пояснюються змiнами семантичних вiдтiнкiв слова.

Вiдхилення одного предмета iз загальноi маси, сукупностi знаходить свiй вияв у одиничних (сингулятивних) iменниках.

Одиничнi назви протиставляються своiм значенням збiрним та речовинним iменникам, наприклад: пташина тАУ птаство, селянин тАУ селянство, бадилина тАУ бадилля, зернина тАУ зерно, пшеничина тАУ пшениця, волосина тАУ волосся.

Граматичне протиставлення кiлькiсного вияву в одиничних iменниках виражаiться у формах числа: квасолина тАУ квасолини, намистина тАУ намистини, перлина тАУ перлини, стеблина тАУ стеблини та iн.

Одиничнi iменники можуть означатися числiвниками: ти горошини, одна намистинка, чотири насiнини, кiлька краплин, сто перчинок.

Отже, семантико-граматичнi категорii збiрностi, речовинностi, одиничностi вiдчленовуються вiд бiльш загальноi категорii конкретностi виявлення предметiв не лише за своiми семантичними вiдтiнками, а дiстають своiрiдне граматичне i словотвiрне вираження. Семантичнi вiдтiнки кiлькiсноi характеристики предмета i одними з найвиразнiших ознак семантико-граматичного групування iменникiв. Цi ж ознаки виявляються на вищому ступенi абстракцii тАУ в граматичнiй категорii числа.

Категорiя iстот i неiстот.

У системi семантико-граматичних категорii iменника видiляться також категорiя iстот i неiстот.

Групування iменникiв вiдбуваiться за семантичними ознаками: до категорii iстот належать назви:

осiб (чоловiк, дiвчина, робiтник, син, вчитель)

тварин (кiнь, вiл, осел, вовк, лев, кiшка, теля, ворона, джмiль, рак)

мiфологiчнi i демонiчнi образи (мавка, лiсовик, чорт, домовик, демон, Юпiтер, Дiана)

померлих (мрець, небiжчик, покiйник)

усi iншi назви тАУ явищ, предметiв, абстрактних понять тАУ входять у категорiю неiстот.

Граматичне поняття iстоти / неiстоти не збiгаiться з поняттям живого / неживого в природi. Назви сукупностi осiб (клас, група, гурт, натовп) i назви мiкроорганiзмiв (бацила, мiкроб, вiрус) вiдносяться до назв неiстот.

Категорiя iстот i неiстот маi граматичний вияв через вiдмiнковi форми iменника. Так, iменники чоловiчого роду, що позначають iстот, у знахiдному вiдмiнку однини i множини мають форму, спiльну з родовим, а назви неiстот тАУ форму, спiльну з називним вiдмiнком: запросив гостя (гостей) ; слухав жайворонка (жайворонкiв) ; поклав зошит (зошити) ; беру цвях (цвяхи). РЖменники жiночого та середнього роду розрiзняються як назви iстот чи неiстот лише у формах множини: покликали сестер, розстелили хустки.

Деякi iменники можуть вживатися в обох формах (наприклад: пасти гусей i пасти гуси; у назвах неiстот: покласти ножа i нiж, зробити стiл i стола). Значно частiше це спостерiгаiться в дiалектах украiнськоi мови.

Граматичне розрiзнення назв iстот i неiстот виявляiться частково i в iнших вiдмiнках тАУ у давальному i мiсцевому, ще меншою мiрою в родовому вiдмiнку. Так, у давальному i мiсцевому вiдмiнках однини iменникiв II вiдмiни чоловiчого роду перевага надаiться флексii -овi (-евi, -iвi), якщо це назви iстот, наприклад: Петр-овi, батьк-овi, ковал-евi, Сергi-iвi. У назвах предметiв переважаi флексiя тАУу (-ю) : клен-у, Днiпр-у, пiджак-у.

Назви iстот формально вiдмежовуються певною мiрою i в родовому вiдмiнку: iменники чоловiчого роду II вiдмiни, що позначають iстот, мають лише флексiю тАУа (-я), наприклад: алiгатор-а, учн-я, РЖван-а; у назвах неiстот флексiя залежить i вiд iнших угрупувань цих iменникiв (наприклад: вiдмiнк-а, молотк-а, але поверх-у, сирт-у).

Отже, розрiзнення за граматичними ознаками в iменниках чоловiчого роду далеко чiткiше, нiж у iнших слiв. Це не випадково, бо в основi своiй воно спираiться на давнi обтАЩiктивне протиставлення осiб чоловiчоi статi усiм iншим iстотам i предметам (значення персональностi / iмперсональностi).

1.2 Граматичнi категорii iменника

Категорiя роду.

Граматична категорiя роду i одна з визначальних, класифiкацiйних характеристик iменника як частини мови.

Усi iменники, за незначними винятками, подiляються за граматичним родом на три групи: чоловiчого жiночого i середнього роду.

Значення роду в iменниках виражаiться переважно морфологiчно тАУ характером основ i системою флексiй.

Синтаксично рiд iменникiв визначаiться формою узгоджувальних з ними слiв тАУ прикметникiв, займенникiв, порядкових числiвникiв: круглий сирота, моi дитя, третiй маестро, овочеве рагу.

У назвах iстот, особливо людей, значення роду виражаiться ще за допомогою словотворчих суфiксiв: украiнець тАУ украiнка, шахiст тАУ шахiстка.

У поодиноких випадках вiднесенiсть слова до певного роду ТСрунтуiться лише на семантичнiй мотивацii, а граматичнi засоби не i визначальними. Так, наприклад, iменники суддя, староста, воiвода належать до чоловiчого роду, хоч iхнi морфологiчнi ознаки спiльнi з iменниками жiночого роду. Це повтАЩязано з семантичною мотивацiiю слiв: посади суддi, старости, воiводи в минулому займали тiльки особи чоловiчоi статi.

Бiльшiсть iменникiв розподiляться за родами залежно вiд характеру основи i системи флексiй.

До чоловiчого роду належать:

1) бiльшiсть iменникiв з кiнцевим приголосним основи (вiл, степ, гай, вуз, ступiнь, гараж), за винятком деяких жiночого роду;

2) частина iменникiв на -а (-я), що семантично вказують на вiднесенiсть осiб до чоловiчоi статi (староста, Микола, РЖлля);

3) деякi iменники на тАУо (батько, Днiпро, Павло).

До жiночого роду належать:

1) бiльшiсть iменникiв на тАУа (-я) (сестра, Софiя, ткаля), крiм деяких чоловiчого роду з семантичною мотивацiiю та середнього роду;

2) частина iменникiв на приголосний (нiч, радiсть, мiль, тiнь) та iменник мати.

До середнього роду належать:

1) майже всi iменники на тАУо, -е (срiбло, марево, море, поле);

2) частина iменникiв на тАУа (-я) (насiння, життя, дозрiвання, теля, ягня, курча та iн.).

Спецiальноi флексii для вираження родовоi вiднесеностi, як видно на прикладах, немаi. Вона (родова вiднесенiсть) виявляiться у системi всiх вiдмiнкових закiнчень. Так, iменники з нульовою флексiiю розрiзняються в iнших вiдмiнках: ткач, ткач-а, ткач-евi (-у), ткач-ем; нiч, ноч-i, нiч-ю.

Проте система флексiй тАУ не завжди достатнiй критерiй для розрiзнення роду iменникiв. Так, наприклад, iменники чоловiчого i середнього роду обтАЩiднуються в одному типi вiдмiнювання (II вiдмiна), а iменники жiночого роду на тАУа (-я) разом з iменниками чоловiчого роду з цiiю ж флексiiю становлять РЖ вiдмiну. Частина iменникiв на тАУа (-я) може мати значення двох родiв тАУ жiночого i чоловiчого, наприклад: нероба, плакса, сирота, причепа, ледащо, Саша. Рiд таких iменникiв визначаiться в реченнi, тобто синтаксично, за допомогою iнших слiв, наприклад: А дiвчина тАУ сиротина, у наймах марнii; Заспiваi та й згадаi, що вiн сиротина; Одна, одна, як сирота,на чужинi, гине! Отакий-то мiй Ярема, сирота убогий (Т. Шевченко).

У назвах iстот граматичне значення роду певною мiрою обТСрунтовуiться семантично, але не збiгаiться з розподiлом iстот за статтю. Наприклад, iменники з нульовою флексiiю (iнженер, шофер, директор, генiй, педагог, пiлот, вожак, мiнiстр i т. д.) належать до чоловiчого роду. Щоправда, семантична мотивацiя може виявлятися в синтаксичнiй вказiвцi i на жiночу стать особи: лiкар Валентина порадила; педагог РЖванова розповiла.

У назвах тваринного свiту спостерiгаiться ще менша семантична вмотивованiсть розподiлу iменникiв за родами. Бiльшiсть назв позначають iстот без вказiвки на стать, наприклад: крокодил, барс, сом, кит, шпак, метелик (iменники чоловiчого роду), куниця, сорока, гусiнь, бiлуга (iменники жiночого роду).

Словотворчi спiввiдноснi назви самця i самки фiксуються переважно в називаннi свiйських тварин (наприклад: баран тАУ вiвця, крiль тАУ кролиця, гусак - гуска) та деяких диких (наприклад: слон тАУ слониха, заiць тАУ зайчиха, вовк тАУ вовчиця, ведмiдь - ведмедиця).

Тварини, що мають важливе народногосподарське значення (як кориснi, так i хижаки), позначаються через iменниковi назви семантично або словотворчо спiввiдноснi для iстот обох статей i малят:

Чоловiчий рiд Жiночий рiд Середнiй рiд

кабан свиня порося

бик корова теля

кiнь кобила лоша

лев левиця левеня

заiць зайчиха зайченя

Граматичнi показники належностi iменника до роду наявнi i в наведених прикладах: нульова флексiя в чоловiчому родi; флексiя -а (-я),приiднана до кореня або до словотворчого суфiкса iменникiв жiночого роду; флексiя -а (-я), що при вiдмiнюваннi приiднуiться до суфiкса -ат (-ят) iменникiв середнього роду.

У назвах неiстот значення роду не знаходить нiякого семантичного обТСрунтування (наприклад: трактор, жаль, бритва, сало, зiлля).

РЖменники множинноi форми значення роду не виражають (наприклад: канiкули, Суми), як i будь-який iнший iменник, вжитий у формi множини (книги, джерела, змii).

Значення роду у невiдмiнюваних iменниках повтАЩязуiться з вiднесенiстю iх до назв iстот чи неiстот.

Назви осiб жiночоi статi за семантичною мотивацiiю належать до iменникiв жiночого роду: мiсiс, мадам, ледi, Беттi, Беатрiче та iн.

До чоловiчого роду належать назви осiб чоловiчоi статi або назви людей без вказiвки на стать (месьi, буржуа), а також назви тварин безвiдносно до статевого розподiлу (кенгуру, шимпанзе, понi). Коли треба вказати на самку, значення жiночого роду передаiться синтаксично: та кенгуру, маленька колiбрi.

Назви неживих предметiв належать до iменникiв середнього роду, наприклад: резюме, соло, рагу, алiбi, па, шасi.

У назвах iстот родове протиставлення iменникiв спираiться, хоч i непослiдовно, на семантичну мотивацiю тАУ вказiвку на стать.

Основним показником родовоi вiднесеностi iменникiв виступаi характер основи i система флексiй.

Так, наприклад, iменники степ, кiр, Сибiр, бiль за характером основ i системою флексiй в украiнськiй мовi належать до чоловiчого роду (в росiйськiй мовi це iменники жiночого роду), а iменник путь тАУ жiночого роду (рос. путь тАУ iменник чоловiчого роду).

Категорiя числа

Категорiя числа виражаi кiлькiсний вияв позначуваного в iменнику. Граматичне позначення числа виражаiться у спiввiдносних формах однини i множини або виступаi як невизначена одиничнiсть чи множиннiсть.

За граматичним значенням числа iменники в сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi подiляються на двi групи: 1) слова з формально вираженим протиставленням кiлькiсного вияву; 2) слова, що кiлькiсного протиставлення не виражають.

Бiльшiсть iменникiв в украiнськiй мовi маi спiввiдноснi форми однини i множини. До цiii групи належать назви предметiв, що пiддаються рахунку або кiлькiсному вираженню.

Однина тАУ граматичне значення для позначення одного предмета тАУ протиставляiться множинi, що позначаi кiлька або багато предметiв (день тАУ днi, стiна тАУ стiни, книга - книги). Однина, крiм основного свого значення, може виражати узагальнення без вказiвки на кiлькiсть, тодi iменник не творить форми множини. Наприклад: У будiвництвi човнiв широко використовуються граб, дуб, бук та iнша деревина.

Протиставлення однини множинi може бути семантично нечiтким. Так, наприклад, iменники гурт, ватага, полк, дивiзiя, бригада, колектив, ланка, шеренга виражають однину як сукупнiсть багатьох iстот, а слово ряд, низка, стос тАУ як сукупнiсть багатьох предметiв.

Форми множини таких iменникiв вказують на кiлькiсну визначуванiсть сукупних одиниць (гурти тАУ два гурти, полки тАУ птАЩять полкiв, колективи тАУ кiлька колективiв). Порiвняiмо також значення однини i множини в iменниках типу квасолина (одна, видiлена iз сукупностi) i квасолини (кiлька, багато, видiлених iз сукупностi). Одиничнiсть у таких iменниках i семантико-словотворчим значенням, а значення однини i множини i граматичною абстракцiiю, однаково застосовуваною до всiх назв предметiв за iх кiлькiсною характеристикою, крiм тих, що не пiдлягають кiлькiсному визначенню. Назви предметiв i явищ, що не пiдлягають кiлькiсному визначенню, граматично вираженого протиставлення за числом не виражають. Це iменники, що мають лише форму однини чи множини.

До iменникiв однинноi форми належать:

слова з речовинним значенням (мука, сiль, пиво, молоко, сталь, вапно);

слова iз збiрним значенням (старостат, учительство, агентура, дрiбнота, рiдня, городина, вишняк);

назви абстрактних понять (молотьба, жовтизна, курява, тиша, змагання, блиск, радiсть, дружба, садiвництво, успiшнiсть).

Виражаючи iншi семантичнi вiдтiнки, окремi слова однинноi форми можуть виступати i в формi множини, наприклад: iменники з речовинним значенням на позначення типiв, сортiв, ТСатункiв (вина, води, масла, сталi, ТСрунти, солi) або iменники абстрактного значення, коли виражають конкретний прояв почуттiв, стану чи конкретний вияв ознаки, властивостi (болi, печалi, висоти, злети, глибини, свiти).

Однинну форму мають також iменники тАУ власнi назви: Дмитро, Василина, Шевченко, Смотрич, Харкiв.

Проте й цi iменники можуть мати множинну форму, позначають однорiднi поняття: Шевченки, Василi.

Значення числа в однин них iменниках виражаiться за допомогою вiдмiнкових флексiй. У множинних формах показником числа часто виступаi також перенесення наголосу (глибина' - глиби'ни, висота' - висо'ти).

До iменникiв множинноi форми належать:

назви конкретних предметiв парноi або симетричноi форми: вила, ворота, кайдани, ножицi, ковзани, штани;

назви предметiв, що сприймаються як сукупнiсть, збiрнiсть: грошi, кучерi, солодощi, фiнанси, чари, шахи;

назви речовин, залишкiв: вершки, лiки, дрiжджi, консерви, висiвки;

назви часових понять: канiкули, роковини, сутiнки;

назви дiй, процесiв, станiв: вибори, проводи, збори;

деякi географiчнi назви: Чернiвцi, Карпати.

До iменникiв множинноi форми наближаються за значенням i тi одниннi iменники, що утворюють множину iз змiною семантичного вiдтiнку, наприклад: матерiали, коштовностi, грязi, каплi.

Граматичне значення числа в iменниках множинноi форми знаходить своi вираження у вiдмiнкових флексiях множини та через синтаксичний звтАЩязок iменника з числiвником.

Значення числа в невiдмiнюваних iменниках виражаiться синтаксично: цiкаве iнтервтАЩю тАУ цiкавi iнтервтАЩю, таке па тАУ такi па, нове кашне тАУ новi кашне.

Категорiя числа в iменнику на вiдмiну вiд iнших iменних частин мови i дiiслiв i синтаксично незалежною. Граматичне значення числа в iменнику являi собою формальне вираження кiлькiсноi характеристики предмета в ii реальному виявi. Формальне вираження числа iменникiв здiйснюiться через iхню вiдмiнкову парадигму.

Категорiя вiдмiнка.

Категорiя вiдмiнка служить для вираження функцiональних значень iменника, тобто для вираження вiдношень iменника до iнших слiв у реченнi.

Залежно вiд функцiонального значення iменник видозмiнюiться за вiдмiнками.

Категорiю вiдмiнка в сучаснi украiнськiй лiтературнiй мовi складають сiм вiдмiнкiв: називний, родовий, давальний, знахiдний, орудний, мiсцевий, кличний.

Вiдмiнок	Питання для iстот	Питання для неiстот
Називний	Хто?	Що?
Родовий	Кого?	Чого?
Давальний	Кому?	Чому?
Знахiдний	Кого?	Що?
Орудний	Ким?	Чим?
Мiсцевий	(На) кому?	(На) чому?
Кличний

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi