Виховання цiннiсного ставлення до природи у дiтей старшого дошкiльного вiку

Вступ

До найактуальнiших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й вiд якого залежить майбутнi людства, слiд вiднести проблеми екологiчнi. Викликанi недалекоглядним, нерозумним, необТСрунтованим ставленням людини до природи, вони виникли не сьогоднi i не вчора. Ще в 1866 роцi нiмецький природовихователь-дарвiнiст Ернст Геккель ввiв у науку слово "екологiя". Вiн i не сподiвався, що через сто рокiв воно стане популярним у масовiй свiдомостi. Термiн "екологiя" походить вiд грецького oikos - дiм, родина, мiсцезнаходження. Сам термiн охоплюi проблему природного балансу, так званоi рiвноваги видiв, що дотепер i одним з найважливiших аспектiв екологii. Отже, екологiя тАФ це наука про взаiмовiдносини живих органiзмiв з середовищем iх iснування.

Аналiз екологiчноi ситуацii на нашiй планетi свiдчить про те, що нинiшня криза охопила сфери мислення людини, ii екологiчну свiдомiсть i практичну дiяльнiсть. Глобальне знищення природи - це лише побiчний результат згубноi дiяльностi суспiльства. Сутнiсть сучасноi екологiчноi кризи полягаi не лише у вiдокремленнi людини вiд природи i в конфлiктi з нею , а в нашому нерозумiннi або й упертому небажаннi осягнути, що людство може вижити лише усвiдомлюючи себе невiд'iмною часткою природи. Щоб навести лад у головах людей щодо розумiння проблем довкiлля, законiв iснування та гармонiйного розвитку людини у бiосферi, необхiдна чiтка система вiдповiдноi освiти. Саме освiта спираючись на культуру формуi основу духовностi та моральностi людини. Освiчена особистiсть здатна зрозумiти сутнiсть створеного людством, оцiнити наслiдки, вибрати варiанти виходу з несприятливоi ситуацii.

Стратегiчною метою освiти маi стати екологiчне мислення, основу якого складають науковi знання, екологiчна культура й етика. Тема екологiчноi свiдомостi маi ототожнюватися зi свiтовими життiвими вартостями.

Сучасна екологiчна освiта маi бути спрямована в майбутнi, спиратися на iдеi гармонii природи та людини, стiйкого розвитку бiосфери,сприяти подоланню наявних у суспiльствi стереотипiв шляхом формування духовноi, моральноi, екологiчно освiченоi особистостi та створення умов для ii розвитку i, врештi-решт, стати чинником соцiальноi стабiльностi суспiльства.

Так, у Державнiй нацiональнiй програмi "Освiта. Украiна XXI столiття" визначено одне iз завдань освiти, а саме: "..формування свiтоглядноi та екологiчноi культури школярiв, загальних уявлень, понять про навколишнiй свiт". Нацiональна доктрина розвитку освiти Украiни в 21 статтi ставить завдання: ".. забезпечити екологiчне виховання й формування високоi гуманiстичноi культури, здатностi протидiяти проявам бездуховностi; наступнiсть рiвнiв освiти i неперервнiсть навчання".

Актуальнiсть вибраноi нами проблеми пояснюiться не тiльки вище сказаним, а також аналiзом практичного досвiду вихователiв, вчителiв початковоi школи у цьому планi.

Об'iкт дослiдження тАУ моральний розвиток дiтей у процесi екологiчного виховання.

Предмет дослiдження тАУ педагогiчнi умови формування у дiтей старшого дошкiльного вiку цiлiсного ставлення до природи.

Робоча гiпотеза: виховання у дiтей старшого дошкiльного вiку цiннiсного ставлення до природи здiйснюiться ефективно за дотримання таких педагогiчних умов: забезпечення iдностi впливу на iнтелектуальний, емоцiйний та дiяльнiсний розвиток особистостi, :гармонiзацii виховного впливу природного та соцiального середовища; використання особистнiсно зорiiнтованих технологiй екологiчного виховання.

Мета: вивчити педагогiчнi формування у дiтей старшого дошкiльного вiку цiннiсного ставлення до природи.

Завдання:

1. ЗтАЩясувати стан дослiджуваноi проблеми у науковiй лiтератури та практицi роботи дошкiльних закладiв.

2. Визначити показники цiннiсного ставлення до природи у старших дошкiльникiв.

3. ЗтАЩясувати участь батькiв у екологiчному вихованнi дiтей та прищепленнi iм екологiчноi культури.

4. Виробити практичнi рекомендацii щодо екологiчного виховання дiтей

Роздiл 1. Загальнi положення екологiчного виховання дошкiльнят

1.1 Завдання екологiчного виховання

Закладати основи екологiчноi культури, на наше глибоке переконання, слiд розпочинати з раннього вiку. Цi функцii можуть успiшно виконувати батьки, якi мають достатнiй для цiii роботи життiвий досвiд i бодай елементарну пiдготовку.

Основне програмно-методичне забезпечення екологiчного виховання дошкiльнят вiдображене в програмах ВлМаляткоВ» (С. Ку-лачкiвська, Т. Кондратенко, С. Тищенко та iн. тАФ К., 1991),-ВлДитинаВ» (РД. Бiлкiна, Н. Бiбiк, М. Вашуленко та iн. тАФ К., 1993), ВлУкраiнське дошкiлляВ» (упор. Н. Мiськiв тАФ Львiв, 1993), у публiкацiях журналу ВлДошкiльне вихованняВ». Згаданi програми включають роздiли ВлРiдна природаВ», ВлВiконечко в природуВ», ВлРiдний крайВ», у яких визначено головнi параметри екологiчноi освiти в дошкiллi.

На жаль, в Украiнi ще не практикуiться розробка цiльових програм екологiчноi освiти, як це робиться, наприклад, у Росii, де створюються спецiальнi програми ВлМи вiдкриваiмо свiтВ», ВлФормування екологiчноi культуриВ», ВлЮний екологВ», якi мають еколого-освiтнiй характер.

Проблема екологiчного виховання дiтей дошкiльного вiку набуваi великого значення в психолого-педагогiчних дослiдженнях, а в останнi роки тАФ i в роботi практикiв. Творчим розвитком прогресивних iдей i поглядiв на природу, що закладенi О. Водовозовою, Л. Шлегер, РД. Тiхеiвою, i працi сучасних учених, у яких основна увага акцентуiться на глибокому ознайомленнi дiтей з рослинним i тваринним свiтом рiдного краю (3. Плохiй, Н. Яришева). При цьому автори при доборi об'iктiв дотримуються краiзнавчого принципу дидактики. На iхню думку, саме вiн забезпечуi комплексне вивчення природи рiдного краю, сприяi глибокому розумiнню ii внутрiшнiх взаiмозв'язкiв, забезпечуi яскравi враження дiтей вiд спостереження природи свого краю i загалом Батькiвщини. Сьогоднi наголошуiться на необхiдностi комплексного пiдходу до виховноi роботи з дiтьми, тобто завдання природничого змiсту необхiдно вирiшувати в iдностi з вихованням у дiтей почуття патрiота i громадянина (С. Козлова, Н. Виноградова); активно розробляються системи дошкiльних знань про захиснi пристосування тварин (С. Нiколаiва, К. Фабрi); вивчаються можливостi засвоiння дiтьми знань про сезоннi змiни в життi рослин (Е. Замкiнд), видiляються основнi напрями систематизацii знань про живу природу (П. Саморукова) та iн. У багатьох працях вирiшальне значення надаiться матерiальнiй базi дошкiльного закладу тАФ створенню кiмнат-i куткiв природи, теплиць, зимових садiв (К. Золотова, М. Марковська), рацiональному озеленню дiлянки дитячого садка.

Цiкавий матерiал з даноi про-блеми зiбрано в посiбниках ВлЕкологiчне виховання дошкiльникiвВ» (Н. Лисенко тАФ К, 1993), ВлДошкiльник i екологiя: Методичнi рекомендацiiВ» (упор. Н. Лисенко. - К., 1991), ВлЕкологiчне виховання дiтей дошкiльного вiкуВ» (0. Бiлан. тАФ Львiв, 1996), ВлУкраiнський фольклор та народнi традицii в життi дошкiльникаВ» (укладачi М. Бальон, О. Максимова. тАФ Чернiвцi, 1996). У цих та iнших публiкацiях визначенi мета та завдання екологiчноi освiти i виховання у дошкiльних закладах.

Мета екологiчноi освiти i виховання тАФ формування системи наукових знань, поглядiв, переконань, якi закладають основи вiдповiдального та дiйового ставлення до навколишнього природного середовища. Змiст навчально-виховноi роботи в цьому напрямi полягаi в розкриттi перед дiтьми багатогранноi цiнностi природи.

У сучаснiй лiтературi наявнi й iншi формулювання мети екологiчного виховання. Вона визначаiться так:

ВлФормувати мотивацiйнi основи екологiчноi свiдомостi тАФ в практичнiй, мотивацiйнiй дiяльностi, в спiльнiй дiяльностi, з дорослими, в орiiнтацii на культурнi еталони, спираючись на бiологiчнi та соцiокультурнi джерела розвитку мотивацiйних основ образу свiтуВ» (Г. Фiлiппова ВлЕкологiчне виховання: психологiчнi основиВ» // Дошкiльне виховання. тАФ 1996 тАФ № 10). При цьому знання розглядаються як засоби, що вводяться в дiяльнiсть i спрямовуються мотивацiiю певного змiсту. Це визначення доцiльнiше, бо вiдповiдаi логiцi розвитку структури i дiяльностi дитини i ii бачення свiту.

Коротко основнi завдання екологiчноi освiти та виховання можна сформулювати таким чином:

/ формувати елементи наукових знань про основнi екологiчнi фактори в розвитку живоi природи та очевиднi взаiмозв'язки РЖ залежностi;

виховувати у дiтей дiяльну любов до природи, вмiння пiклуватися про рослини i тварини, нетерпимiсть до безглуздого псування рослин, знищення тварин;

i пiзнання дошкiльниками взаiмозв'язкiв у природi;

1 розвивати вмiння класифiкувати живу природу на основi безпосереднього сприймання та аналiзу зовнiшнiх ознак, способiв взаiмодii iз середовищем та живлення;

2 стимулювати допитливiсть та iнтерес до пiзнання природи описами ii об'iктiв та явищ;

3 активiзувати знання i практичний досвiд дiтей у рiзних видах дiяльностi в природi;

4 показати дошкiльнятам живi барометри природи тАФ пристосування рослин i тварин до iеiн у неживiй природi;

5 ознайомити дiтей з перлинами народноi мудростi про дбай-шве ставлення до природи;

6вчити культурно поводитись 1 природi (див. РД. Бiлкiна та iн. Цитина. тАФ К, 1993; С. Кулач-ивська та iн. Малятко. тАФ К, 1991).

Та найголовнiшим завданням, на наш погляд, i формування постiйноi потреби в змiцненнi й охоронi власного здоров'я i здоров'я iнших. Про це часто забувають педагоги i батьки.

При здiйсненнi екологiчноi освiти педагог-дошкiльник повинен використовувати найрiзноманiтнiшi методи. Саме в дошкiльному вiцi полiметодич-на варiативнiсть сприяi глибшому засвоiнню матерiалу. Найбiльшого поширення в практичнiй роботi набули такi методи, як спостереження (епiзодичнi, короткотривалi, довготривалi); демонстрацiя картин, iлюстрацiй, фотографiй; дослiдницько-пошукова робота; праця на природi;?, iгри (iгри-медитацii, iгри-подорожi, iгри-драматизацii, дидактичнi); емпатiя; бесiда (вступна, супроводжуюча та заключна); словесно-логiчнi завдання; проблемнi ситуацii.

Цiкавими формами роботи для дошкiльникiв можуть бути:

заняття-вистави ВлЦiлюще зiлляВ», ВлДiдусь ЛiсовичокВ», акторами в яких виступають дiти;

прогулянки; екскурсii на природу, в музей, на поле, в лiс, на ферму;

робота дитячих органiзацiй, гурткiв, студiй ВлЗелена аптекаВ», ВлПрирода i фантазiяВ», ВлГолубий патрульВ», ВлЗелений патрульВ», ВлЮнi друзi природиВ»;

перегляд кiнофiльмiв, дiафiльмiв, дiапозитивiв на природничу тематику;

збирання лiкарських рослин, приготування квiткових чаiв та фiтококтейлiв;

комп'ютернi iгри та використання спецiальних комп'ютерних програм екологiчного спрямування;

створення навчальних екологiчних стежин, якi можуть розпочинатися з груповоi кiмнати i закiнчуватися далеко в парку, в лiсi, в полi;

органiзацiя експериментальноi роботи на городах, проведення елементарних дослiдiв з рослинами та тваринами;

вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядiв та свят;

використання художньоi лiтератури.

Звичайно, екологiчна освiта та виховання дошкiльникiв повиннi здiйснюватись постiйно та систематично. Вона не обов'язково маi бути ВлзаангажованаВ» в якусь форму роботи, якесь заняття. Але саме заняття таiть у собi надзвичайно великi можливостi. В практичнiй дiяльностi вихователi найчастiше проводять такi заняття: милування природою, мандрiвки; показовi, комплекснi, iнтегрованi, сюжетно-рольовi, тематичнi, дидактичнi iгри та iн.

Зрозумiло, що вирiшити складнi завдання екологiчноi освiти без сiм'i неможливо. Сiм'я i тим ланцюжком, який з'iднуi здобутi дитиною у садку початковi уявлення про свiт природи з ii практичним досвiдом у повсякденному життi, розширюi, поглиблюi педагогiчний вплив на особистiсть дошкiльника.

Ефективними формами роботи з батьками i бесiди за Влкруглим столомВ», проблемнi семiнари. Останнiм часом у нас набули поширення екологiчнi сiмейнi уроки.

Оскiльки всебiчний розвиток особистостi розглядаiться в системi психолого-педагогiчних дисциплiн як процес ii ВлвходженняВ» у свiт людських взаiмовiдносин, ставлення людини до суспiльства, природи i процес оволодiння перлинами культури, що опосередковуi цi вiдносини, то формування особистостi дитини поза свiтом природи неможливе тАФ адже саме вона i i одним з невичерпних джерел моральних, духовних i матерiальних цiнностей особистостi.

Концепцiя дошкiльного виховання нацiлюi практикiв на докорiнну переорiiнтацiю з репродуктивних методiв на продуктивнi, тобто на формування у дiтей навичок пiзнання природи, активних дiй, самостiйних ВлвiдкриттiвВ» ii таiмниць. Адже саме такий пiдхiд посилюi iнтерес дiтей, стимулюi iх прагнення до дiяльностi. Оскiльки екологiчне виховання, та наш погляд, i ефективним за умови розв'язання його завдань з урахуванням цiлiсного впливу на весь розвиток дитини, то принципове значення маi чiтке визначення його мiсця, мсти, а також органiзацiйних форм, засобiв i умов, що забезпечуi очевидний результат у роботi педагога.

Зосередження уваги на поiднаннi в iдине цiле рiзних способiв подачi дiтям певного обсягу знань про природу, формування у них практичних вмiнь i навичок взаiмодii з нею та виховання дбайливого ставлення до природи на основi взаiмодоповнення i взаiмозбагачення сприяi одночасному впливу на iнтелектуальний, дiйово-вольовий та емоцiйно-чуттiвий розвиток особистостi. Наприкклад, пiд час ручноi працi, де виготовляються iграшки, дiти збагачують i удосконалюють не лише вмiння i навички, оволодiвають елементарними трудовими операцiями, а й поглиблюють знання про властивостi природного матерiалу: жолудiв, шишок, насiння, iх значення у життi людини, у рацiонi тварин, зокрема, птахiв, що харчуються дарами лiсу восени i взимку, а також про ретельне iх збереження. Виконуючи трудовi операцii, дiти моделюють ту чи iншу iграшку, композицiю, знайомляться з можливiстю об'iднання рiзних предметiв у iдине цiле: шишка, пiр'я, соломинка, насiння, трави тощо. Естетична насолода вiд очевидного результату власноi працi облагороджуi, спонукаi до творчоi активностi в час дозвiлля, тривалого пошуку.

Отже, основи екологiчного виховання особливо iнтенсивно формуються у процесi трудовоi дiяльностi. Тут якоюсь мiрою можна стверджувати, що праця дошкiльника стаi екологiчно спрямованою (екологiзованою), тобто маi екологiчну сутнiсть. РЖ сутнiсть ця виявляiться не лише у майстерностi педагога, його винахiдливостi, вмiннi запроваджувати новi форми подачi дiтям необхiдного матерiалу зi свiту природи, а й у творчому осмисленнi трудових завдань, реалiзацii творчоi уяви дiтей на практицi у конкретнi результати.

Екологiзацiя працi можлива лише в тому випадку, коли дитина активно самостiйно працюi чи взаiмодii з дорослими пiд час посадки городу, саду, квiтника, збирання врожаю тощо.

Оскiльки дошкiльний вiк тАФ це перiод початкового становлення особистостi, впродовж якого вiдбуваiться колосальне збагачення i впорядкування ii чуттiвого досвiду, оволодiння нею специфiчно людськими формами сприймання i мислення, то стаi очевидним той факт, що рiвень готовностi дошкiльнят до екологiчноi освiти i виховання у школi визначаiться саме системою виховання i навчання дитини у дитячому садку, тобто в перiод дошкiльного дитинства. Метою екологiчноi освiти i виховання i формування системи наукових знань, поглядiв, переконань, якi закладають основи вiдповiдального та дiйового ставлення особистостi до навколишнього середовища. У зв'язку з цим змiст навчально-виховноi роботи вихователя полягаi у розкриттi багатогранноi цiнностi природи: естетичноi, гiгiiнiчноi, рекреацiйноi, практичноi.

Однак системи знань про природу можуть бути рiзноманiтнi за структурою. Найрезультативнiшими у розвитку iнтелектуальноi сфери i такi, що побудованi за iiрархiчним принципом: наявнiсть у системi опiрного, вихiдного поняття, з якого випливають всi iншi. Саме у процесi предметно-чуттiвоi дiяльностi у природi дитина може видiлити суттiвi, центральнi зв'язки явищ i вiдтворити iх в образнiй формi тАФ у формi уявлень. Звiдси очевидним стаi той факт, що в дошкiльному вiцi потрiбно формувати уявлення i елементарнi поняття про свiт природи, наприклад: рослини тАФ дерева, кущi, трави тощо; тварини тАФ- свiйськi, дикi, ссавцi, гризуни, риби, птахи, якi можуть стати стрижнем системи знань дiтей пiд час шкiльного навчання. Це вiдкриваi новий принцип добору i систематизацii знань i вимагаi розробки конкретноi програми екологiчного виховання у дитячому садку.

Формування знань про природу у повсякденному життi, а також пiд час занять тАФ вирiшальний фактор у вихованнi правильного ставлення до неi: природа тАФ це свiт постiйних чудес, самостiйних ВлвiдкриттiвВ», джерело невичерпного пiзнання. Очевидно i цiлком закономiрно, що в процесi безпосереднього чуттiвого пiзнання (на цiльових екскурсiях, заняттях, погулянках та iн.) вихователь повинен формувати у дiтей поряд зi знаннями вiдповiдальне ставлення до природи, пробуджувати прагнення гуманного спiлкування з ii об'iктами та явищами. Знання дiтей про природу тАФ дидактична основа екологiчного виховання. У зв'язку з цим екологiчне виховання у дитячому садку необхiдно розглядати i в планi знань, що подаються вихователем, i в планi органiзацii рацiональних форм дитячоi дiяльностi, де можлива методично правильна реалiзацiя цього змiсту.

Ефективнiсть екологiчного виховання значною мiрою залежить вiд всебiчного розвитку особистостi, вiд того, як часто дитина залучаiться до рiзних видiв дiяльностi. Основнi ступенi вiкового, iнтелектуального та соцiального розвитку дiтей демонструють нам динамiку таких змiн у дошкiльному дитинствi, якi характеризуються збереженням ранiше набутих знань, формуванням на iх основi вмiнь i навичок, значно складнiших за суттю й обсягом. Таким чином, щоб виховати дошкiльника екологiчно грамотним, педагог повинен мати перед собою чiткi завдання i, враховуючи вiк малюка, виконувати iх, зокрема:

формувати елементи наукових знань про основнi екологiчнi фактори у розвитку живоi природи (свiтло, температура, волога), поживнiсть грунту (харчування) та очевиднi взаiмозв'язки i залежностi;

розвивати вмiння класифiкувати живу природу (рослини тАФ трави, кущi, дерева; тварини тАФ за основними особливостями зовнiшнього вигляду) на основi безпосереднього сприймання та аналiзу зовнiшнiх ознак, способiв взаiмодii з середовищем;

стимулювати допитливiсть та iнтерес до пiзнання природи описами ii об'iктiв та явищ (у народнiй творчостi тАФ народнi прислiв'я, загадки, приказки, прикмети, вiршi, легенди, повiр'я, пiснi, авторськi твори та iн.);

тАФ активiзувати знання i практичний досвiд дiтей у рiзних видах дiяльностi (гра, праця, науково-дослiдна дiяльнiсть, навчання);

тАФпоказати дошкiльнятам живi барометри природи тАФ пристосування рослин i тварин до змiн у неживiй природi тощо;

тАФ познайомити дiтей з перлинами народноi мудростi про дбайливе ставлення людей до природи.

1.2 Умови екологiчного виховання

Мета, змiст i завдання екологiчного виховання дiтей великою мiрою зумовленi наявнiстю у педагогiчному процесi об'iктивних i суб'iктивних умов. При цьому до об'iктивних умов належать:

рiвень педагогiчноi дiяльностi й майстерностi вихователiв, iх загальна i спецiальна пiдготовка з питань екологiчного виховання;

екологiчна спрямованiсть педагогiчного процесу дитячого садка загалом i в кожнiй вiковiй групi зокрема (реальна можливiсть спiлкування з об'iктами живоi i неживоi природи);

iднiсть i взаiмодiя суспiльного та сiмейного виховання. До суб'iктивних умов ми вiдносимо:

готовнiсть дiтей дошкiльного вiку до сприймання, розумiння i засвоiння уявлень про природи (iнтелектуальна сфера);

готовнiсть дiтей до практичноi реалiзацii знань у доступних видах дiяльностi;

формування суспiльно значимих мотивiв iх поведiнки (емоцiйно-чуттiва i дiйово-вольова сфери).

Остання умова синтезуi в собi знання не лише як доступнi для засвоiння науковi вiдомостi, а й як оцiнку навколишнього, мотив до дiяльностi. А це означаi, що шляхом практичноi дiяльностi уже забезпечуiться трансформацiя знань дiтей в основу тих почуттiв, якi виховуються в дошкiльному вiцi. Змiст почуттiв становлять знання, уявлення, теоретичнi припущення. Саме вони функцiонують як обов'язкова складова практичних методiв пiзнання природи тАФ природничого дослiду, працi в природi, творчоi дiяльностi та iн. Ось тут i спрацьовуi практична спрямованiсть знань та уявлень дiтей.

Таким чином, активне засвоiння дiтьми дошкiльного вiку доступних знань, iх аналiз як основи почуттiв, а почуттiв тАФ як основного регулятора взаiмодii дiтей з природою у рiзних видах дiяльностi i визначальним фактором ефективного формування екологiчних знань, екологiчного виховання.

У низцi об'iктивних умов особливу роль виконуi вихователь, його вмiння активiзувати, стимулювати розвиток iнтелектуальноi, емоцiйно-вольовоi сфери особистостi, виходячи з конкретних iндивiдуальних i вiкових особливостей дiтей. У становленнi екологiчних знань чимале значення маi моральна та iнтелектуальна сприйнятливiсть дитини, здатнiсть до розумових операцiй тАФ аналiзу, синтезу, порiвняння тощо, а також iх експресивно-емоцiйне ставлення до об'iктiв i явищ, якi пiзнаються. Ця особливiсть домiнуi в дошкiльному вiцi й виступаi у роботi педагога необхiдною передумовою *.

Розглядаючи екологiчне виховання з позицiй комплексного пiдходу, ми визначаiмо дiалектичну iднiсть об'iктивних i суб'iктивних умов як запоруку ефективностi його органiзацii й результату. Викладачам спецiальноi методики ознайомлення дiтей дошкiльного вiку з природою варто врахувати, що вихователь повинен бездоганно володiти всiма компонентами цiii складноi й багатогранноi проблеми. Звертаючись до ii завдань, у концепцii екологiчноi освiти i виховання РЖ. Звiрiв видiляi такi:

засвоiння провiдних iдей, основних екологiчних понять, на основi яких досягаiться оптимальний вплив людини на природу вiдповiдно до ii законiв;

розумiння рiзноманiтноi цiнностi природи як одного з основних джерел розвитку виробництва i культури;

оволодiння прикладними знаннями, практичними навичками рацiонального природокористування, вмiння оцiнювати стан навколишнього середовища, приймати правильне рiшення i не допускати негативних впливiв на природу в громадськiй дiяльностi;

свiдоме дотримання норм впливу на природу, якi виключають спричинення iй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища;

розвиток духовноi потреби людини у спiлкуваннi з природою, усвiдомлення ii благочинного впливу, прагнення до пiзнання закономiрностей природи;

активiзацiя дiяльностi щодо полiпшення природного i штучно створеного середовища, нетерпиме ставлення до дiй людей, якi приносять iй шкоду, пропаганда природоохоронних iдей.

Абсолютно очевидний той факт, що такi завдання можуть розв'язуватись успiшно в тому випадку, коли навчально-виховного процес вузу буде ТСрунтуватися на принципово важливому дидактичному положеннi тАФ аналiзовi екологiчноi освiти студентiв дошкiльних вiддiлень i факультетiв дошкiльного виховання як складовоi частини iх загальноi професiйноi пiдготовки та всебiчного виховання. Сучасний дошкiльний працiвник i не лише вихователем, а ii носiiм знань з рiзних галузей. Отже, вiн володii великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань i вiдносин, практичних вмiнь i навичок у своiх вихованцiв.

Для того, щоб провести екологiчнi iдеi найрацiональнiшими i найсприятливiшими ВлшляхамиВ» до дiтей, вихователь повинен сам бути носiiм високоi екологiчноi культури, мати цiлiсну систему наукових поглядiв на проблему взаiмовiдносин i спiвiснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати рiзноманiтнiсть матерiальноi, морально-естетичноi й пiзнавальноi цiнностi природи, пiдпорядкувавши цьому роботу з дiтьми у дитячому садку i пропагандистську дiяльнiсть серед батькiв.

Отже, екологiчна культура, якщо ii розглядати в широкому соцiальному аспектi, маi бути оцiнена сьогоднi як один зi складникiв квалiфiкацiйноi характеристики вихователя. У цьому зв'язку зупинимось на аналiзовi об'iктивних умов, видiлимо аспекти, що видаються нам найважливiшими з погляду даноi проблеми у сучасному педагогiчному процесi дошкiльного закладу, наприклад, рiвень педагогiчноi квалiфiкацii й майстерностi вихователiв, iх загальна i спецiальна пiдготовка до екологiчного виховання. Вона передбачаi знання та розумiння педагогом провiдних положень наукових основ пiзнання, охорони i збереження природи, розумiння значення природного середовища, що виступаi компонентом еколого-педагогiчноi характеристики вихователя.

Стаi очевидним той факт, що важливим орiiнтиром у загальнiй i спецiальнiй пiдготовцi вихователiв дошкiльних закладiв i iх чiткi знання про взаiмодiю членiв суспiльства з навколишнiм середовищем у кожному окремо взятому регiонi та Украiнi загалом, про об'iкти охорони живоi i неживоi природи у рiдному районi, про змiст i призначення Червоноi книги на всiх рiвнях ii видання.

Еколого-педагогiчна пiдготовка вихователя передбачаi достатньо високий рiвень його громадськоi та професiйноi вiдповiдальностi за стан, збереження i охорону навколишньоi природи. Громадська позицiя простежуiться у конкретнiй практичнiй дiяльностi, спрямованiй на збереження природи. Еколого-педагогiчна пiдготовка вихователя переконуi його в необхiдностi й важливостi передачi своiх знань дiтям та iхнiм батькам, стимулюi творчий пошук рiзноманiтних форм природоохоронноi дiяльностi в мiкрорайонi, мiстi чи селi з залученням широких верств населення.

Водночас з узагальненими знаннями теоретичних основ охорони природи педагоговi важливо знати й пропагувати iсторiю та сучасний стан проблем природного середовища у рiдному краi, вмiти обТСрунтовувати необхiднiсть екологiчноi просвiти всiх вiкових груп населення.

Оволодiння конкретними знаннями, розумiння завдань, умов, використання форм органiзацii та засобiв екологiчного виховання дiтей дошкiльного вiку як складовоi частини всебiчного розвитку особистостi, вмiння моделювати педагогiчнi ситуацii, конкретну практичну дiяльнiсть дiтей з адаптованими завданнями, враховуючи вiковi та iндивiдуальнi особливостi дошкiльнят, конкретнi можливостi.

1.3 Екологiзацiя дiяльностi дiтей у дошкiльному закладi

Невiд'iмним показником пiдготовки педагогiв i оволодiння глибокими, систематизованими знаннями про природу як теоретичного, так i практичного змiсту. Вихователi повиннi чiтко знати деякi питання морфологii та екологii тих рослин найближчого оточення, якi безпосередньо сприймають дошкiльнята, а також закономiрностi розвитку рослин залежно вiд екологiчних факторiв навколишнього середовища, показати дiтям рiзноманiтнi життiвi форми рослинного свiту, дати уявлення про неживу природу, тобто адаптувати знання про значення i суть впливу сонця на землю, зумовленiсть iснування живоi природи факторами неживоi, причини змiн пiр року та iх вплив на живу природу, людину, ii дiяльнiсть тощо.

Вихователевi необхiдно в достатньому обсязi мати знання з морфологii та екологii тварин, з якими потрiбно ознайомити дошкiльнят безпосередньо i опосередковано (птахи, земноводнi, плазуни, риби, молюски, комахи тощо).

Закономiрно виникаi запитання: як найдоцiльнiше дати студентовi цi знання з екологii для того, щоб вони стали основою, невiд'iмним елементом тiii системи, яка передбачена змiстом екологiчного виховання дiтей? Спробуiмо вiдповiсти.

Як вiдомо, оволодiнням елементами систематизованих науково достовiрних екологiчних знань дiтей керуi вихователь. Засвоюючи механiзм екологiзацii специфiчних для дошкiльника видiв дiяльностi (пошуково-дослiдна, трудова i творча), вiн повинен дуже чiтко уявляти собi:

мiсце i призначення кожного з них у процесi екологiчного виховання;

функцii окремих методiв роботи з вихованцями i тi методичнi прийоми, що стимулюють i спрямовують дiяльнiстьтой, сприяють виникненню i закрiпленню iх достовiрних знань на основi узагальнення i систематизацii;

можливостi кожного iз засобiв та методику роботи з ними у рiзних вiкових групах в обсязi рiзних конкретних методик (розвитку мови, формування елементарних математичних уявлень, зображувальноi дiяльностi тощо).

Утворення елементарних екологiчних уявлень i формування на iх основi понять, тобто перехiд дiтей вiд конкретно-образного до словесно-логiчного мислення, висувають перед вихователем завдання: добирати доступний змiст знань, що вiдповiдаi провiдним формам мислення i водночас викликаi у дитини необхiднiсть постiйно шукати новi способи пiзнання, тобто веде шляхом вдосконалення.

Наприклад, поняття жива i нежива природа. Розумiння своiрiдностi живого в свiтi природи надзвичайно важливе, хоч процес формування цього поняття складний i дуже суперечливий. На прикладi характеристики процесу i його механiзмiв проаналiзуiмо роботу вихователiв. Отже, студентам необхiдно пояснити, що вихователь посилаiться на знання, якими вже оперуi дитина, активiзуючи емоцiйний та дiйово-практичний фактори. Саме поняття життя виходить за межi розумiння дошкiльнят. У бiологii тАФ це позначення способу iснування живого органiзму, яке характеризуiться обмiном речовин мiж ним i навколишнiм середовищем. Органiзм задовiльняi своi потреби у життiво необхiдних для нього речовинах шляхом iх споживання з середовища iснування. Дiалектично iснуючi два процеси тАФ асимiляцiя (iлюстрацiя в текстi вище) i дисимiляцiя (розпад елементiв в органiзмi) неподiльнi в часi й функцiонують як взаiмозумовлюючi (закiнчення одного з них означаi перехiд у протилежнii стан тАФ неживе).

Оскiльки прояви цих процесiв у рослин i тварин неоднаковi (зеленi тАФ автотрофи, тварини тАФ гетеротрофи), iснування живого можливе лише за умов обмiну речовий з середовищем, то саме цi ознаки i i основними у демонстрацii iдностi органiзму з середовищем.

РЖснуючи в рiзних середовищах, органiзми упродовж всiii iсторii з часу виникнення виробили певнi адаптацii (пристосування). Це перша особливiсть живого, i ii необхiдно пояснити у зв'язку з iншою тАФ особливiстю самовiдтворення. Суть цiii особливостi тАФ привласнення у середовищi речовин, якi за хiмiчним складом суперечать його змiстовi, але органiзм перетворюi iх у тотожнi собi. Внаслiдок цього виникаi енергiя, що використовуiться ним для росту i руху живого. Рух тАФ третя властивiсть (механiчний тАФ пересування i рух як розвиток).

Маючи суттiвi розбiжностi свого виявлення у рослинних i тваринних органiзмах, у бiологiчнiй сутностi, рух зумовлюiться подразненням. Рух тварин iлюструiться iх пересуванням у просторi: ходьба, бiг, полiт, плавання, а рух рослин тАФ це спрямованiсть росту. Студентам необхiдно усвiдомити гелiотрофний рух (демонстрування рослин тАФ барометрiв за реакцiiю на сонячнi променi) та гетеротрофний (спрямованiсть деяких рослин у середовище iснування: корiнь, стебло тощо, з метою засвоiння екологiчних факторiв: вологи, поживностi грунту та iн.).

Обмiн речовин не i незмiнний. Взаiмодiючи з середовищем, його якiснi змiни зумовлюють етапи i стадii, через якi проходить розвиток органiзму.

Оскiльки процес розвитку вiдрiзняiться вiд iнших присутнiстю в ньому послiдовних морфологiчних, бiохiмiчних i фiзiологiчних змiн, що вiдбуваються впродовж всього життя, то саме це i вiдрiзняi його вiд iнших процесiв.

Отже, сукупнiсть послiдовних морфологiчних i фiзичних змiн маi чiтко виражений iндивiдуальний характер, тiсно пов'язаний з кiлькiсними (рiст) i якiсними (диференцiювання) перетвореннями. Кiлькiснi змiни означають збiльшення об'iму органiзму, якiснi тАФ новоутворення нових органiв та iх функцiй. Процеси дiють у неподiльнiй iдностi: рiст тАФ диференцiювання тАФ подальший рiст. В iдностi з ростом перебуваi розмноження тАФ утворення органiзмом нових видiв, збiльшення iх кiлькостi на Землi, забезпечення безперервностi життя.

Необхiднi ознаки живого, його зв'язку з середовищем тАФ харчування, дихання, видiлення i рух тАФ засвiдчують неподiльнiсть понять: живе, живий органiзм, жива природа.

У цьому зв'язку вимальовуiться певним чином поняття, яке маi пряме вiдношення до означення рослин i тварин як живих органiзмiв.

Помилково думати, що дiтям достатньо показати об'iкт природи з числа живих органiзмiв, пояснити у доступнiй формi те чи iнше поняття, як воно зразу буде зрозумiле i засвоiне. Екологiзацiя видiв дiяльностi, про якi вже йшлося, вимагаi вiд вихователiв чiткого орiiнтування на всi сфери особистостi, зокрема на дiйово-практичну. Студентовi необхiдно орiiнтуватися на те, що вiдсутнiсть чуттiвого сприйняття у дiтей заважаi формуванню чiтких уявлень.

Якi ж можливостi дiтей дошкiльного вiку в засвоiннi знань про рiст i розвиток живого з демонстрацiiю ознак варiантностi та збереження? У будь-якому конкретному явищi (наприклад, розвиток живця бегонii, пуголовка жаби та iн.) вони виступають у iдностi. Звiдси тАФ сприймання дiтьми розвитку живого пов'язане з розумiнням ними варiантностi ознак (наприклад, рослина може змiнюватись, залишаючи незмiнною свою сутнiсть). Ось чому у розв'язаннi питання екологiзацii видiв дiяльностi, необхiдних в екологiчному вихованнi, створення належного матерiального природного середовища дошкiльноi установи розглядаiться нами як умова, що даi змогу добирати найефективнiшi форми органiзацii пiзнання природи i методи взаiмодii з ii об'iктами та явищами. Ще однiiю умовою успiху i вмiння педагога пiдiбрати найефективнiшi методи пiзнання природи та методи засвоiння дiтьми знань про неi. З погляду на змiст, мету i завдання екологiчного виховання поряд iз традицiйними спостереженнями вихователь повинен вмiти органiзувати i провести дослiдну дiяльнiсть дiтей (або пошуково-дослiдну, яка найбiльшою мiрою ознайомлюi дитину з проблемою), а винагородою за активнiсть та допитливiсть малюкiв i iх самостiйнi ВлвiдкриттяВ» в природi. Адже пiд час дослiду дитина сама виконуi пiзнавальне завдання, спрямоване на досягнення мети. Причому розв'язуi пiзнавальне завдання зi застосуванням уже наявних у неi знань, вмiнь i навичок, виконуючи при цьому рiзнi перетворюючi дii, i знаходить правильнi шляхи його розв'язання, а також подiбних завдань, з варiативнiстю змiсту i ознак.

Об'iкт пiзнання при цьому постаi перед дитиною у рiзних зв'язках, спiввiдношеннях зi спорiдненими об'iктами, речами, явищами. Дитина на правах вiдкривача пiзнаi динамiку i статичнiсть природних явищ, а варiативнiсть ознак, iх порiвняння та зiставлення переконують ii у багатствi й неповторностi свiту природи. Роль вихователя полягаi в тому, щоб знайти iндивiдуальний пiдхiд, придiлити максимум уваги кожнiй дитинi, зайнятiй цiкавим завданням, умiти своiчасно допомогти, скоригувати, ВлпiдштовхнутиВ» думку до варiативноi дiяльностi, чим стимулювати допитливiсть та iнтерес.

Оскiльки внаслiдок дослiдноi дiяльностi у дiтей формуються елементарнi навички пошуковоi роботи, виникаi посиленнi! iнтерес до явищ живоi та неживоi природи i тим самим активiзуiться стан розумовоi дiяльностi, а вона (дослiдна дiяльнiсть) значною мiрою залежить вiд умiння вихователя своiчасно спрямовувати увагу дiтей на визначення внутрiшнiх властивостей об'iктiв та iх залежнiсть вiд зовнiшнiх умов.

Так, вихователь може розпочати дослiд, спрямований на розв'язання проблемного завдання про залежнiсть життя рослин вiд наявностi свiтла i води, з такого запитання до дiтей. Наприклад: ВлЩо трапилося б з рослинами, якби настала вiчна нiч?В» та iн. Пiсля таких припущень дiтей залучають до дослiду. Обрати для нього варто чотири-п'ять цибулин, деякi занурити у воду, iншi поставити у порожню банку i почергово виставляти iх на свiтло.

Можливий варiант, коли дiти самi виконують дослiд, а як висновок тАФ запитання i вiдповiдi, аргументованi висловлювання тощо. Однак у вихователя i ще й демонстрацiйний дослiд, який виконуi педагог, i ототожнювати його з навчальним не варто. Обов'язковою вимогою перед демонстрацiiю такого дослiду i чiтке пояснення дiтям його мети, завдання i змiсту, а пiсля закiнчення висновки й аргументи дiти роблять самостiйно. Вихователь лише коригуi iхнi знанн

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi