Мiсце та роль украiнськоi греко-католицькоi церкви в процесi нацiонально-духовного вiдродження Украiни

Нацiональний унiверситет

тАЬЛьвiвська полiтехнiкатАЭ

На правах рукопису

ВОЛИНЕЦЬ ОКСАНА ОЛЕКСРЖРЗВНА

МРЖiЕ ТА РОЛЬ УКРАРЗНСЬКОРЗ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОРЗ ЦЕРКВИ В ПРОЦЕСРЖ НАЦРЖОНАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВРЖДРОДЖЕННЯ УКРАРЗНИ

Дисертацiя на здобуття

наукового ступеня

кандидата фiлософських наук

Науковий керiвник тАУ

к. i. н., доц. Гетьманчук М. П.

Львiв тАУ 2000

ЗМРЖСТ

Вступ тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 3

Роздiл 1. Феномен Берестейськоi унii 1596 р. та ii мiсце у

нацiонально-культурнiй та релiгiйнiй iсторii украiнського

народу тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 16

Роздiл 2. Проблема стосункiв мiж церквою та державою в Украiнi :

теоретичний метедологiчний аналiз тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 47

2.1. Теорii тАЬсимфонii владитАЭ та тАЬдвох мечiвтАЭ як фiлософське

пiдгрунтя державно-церковних стосункiв. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 47

2.2. Розподiл сфер комретерцii свiтськоi та духовноi влади в

контекстi розвитку державно-церковних взаiмин в Украiнi тАж 56

2.3. Конституцiйно-правовi засади дiяльностi УГКЦ як

iнституцii громадянського суспiльства в умовах становлення

незалежноi украiнськоi держави. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 86

Роздiл 3. Украiнська Греко-Католицька Церква в процесi формування

системи морально-етичних вартостей украiнського

суспiльства. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 95

3.1. Християнська духовнiсть в контекстi трансформацii

свiтоглядних прiорiтетiв украiнськоi нацii в умовах розбудови

громадянського суспiльства. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 95

3.2. Соцiальна доктрина Католицькоi Церкви та ii реалiзацiя

УГКЦ на сучасному етапi тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 117

3.3. Екуменiчнi моделi та проблема реалiзацii iдеi Помiсноi

Церкви в Украiнi тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 134

Висновки тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..тАж. 148

Список використаних джерел i лiтератури тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж...тАжтАжтАж. 155

ВСТУП

Тисячолiтня iсторiя Украiнськоi держави та Украiнськоi Церкви преконливо свiдчать, що християнство перетворилось у структурний елемент свiтобачення та свiтосприйняття украiнського народу, у його внутрiшню диспозицiю, яка i однiiю з найiстотнiших рис украiнського свiтогляду. Релiгiйнiсть, як домiнантна риса нацiонального характеру, як особливий внутрiшнiй духовний стан, як спосiб самооцiнки i самодостатня система критерiiв для сприйняття усiх проявiв зовнiшнього свiту тАУ стала наслiдком, своiрiдним вiнцем i, водночас, заслугою десятивiковоiдiяльностi Украiнськоi Церкви, ii здатностi стати всеосяжним i неформальним духовним регулятором життя украiнського суспiльства, умiння генетично поiднати i зробити загальним надбанням внутрiшнi та зовнiшнi сторони релiгiйно-церковноi iдеологii та практики. Прийняття християнства Володимиром Великим у 988 р., без жодних сумнiвiв, можемо потрактувати, як початок вiдлiку тiii духовноi традицii, яка сформувала iсторичний образ та сучасне обличчя Украiни не лише у релiгiйному аспектi, але, практично, й усiх iнших загальносуспiльних дiлянках.

Сучасна якiсть i характер нацiонального буття та свiтогляду, принципи влаштування суспiльних та полiтичних справ, сума певних рис, якi визначають украiнську нацiонально-культурну своiрiднiсть, беруть свiй початок та черпають свiй розвиток в украiнському християнствi. Воно вдихнуло новий змiст i окреслило нове призначення для тих суспiльно-полiтичних iнституцiй, якi iснували в Украiнi у часi прийняття християнства, та дало безпосереднiй поштовх i iдеологiчно обгрунтувало необхiднiсть створення нових форм суспiльно-полiтичноi органiзацii та громадянськоi самоорганiзацii сучасного державного суспiльства.

Украiнська Греко-Католицька Церква, що черпала своi духовно-релiгiйне натхненя з джерел Киiвського Християнства, органiзацiйно оформившись в результатi пiдписання Берестейськоi унii 1596 р. набуваi характеру сутнiсного нацiонального завдання, сповнення якого тотожне самому збереженю украiнцiв як нацii i потенцiально самодостатньоi у полiтичному аспектi культурно-етнiчно-релiгiйноi спiльноти. У цьому контекстi можемо твердити про вироблення системи морально-етнiчних та культурних прiоритетiв, якi були запропонованi Украiнською Греко-Католицькою Церквою на основi християнськоi традицii та переросли у стiйку систему цiнностей, що стала домiнуючою у свiтобаченнi украiнськоi нацii.

Християнська релiгiйна iдеологiя стала могутнiм фактором формування iдеi громадянського суспiльства вже в першi десятилiття свого утвердження i залишаiться ним i сьогоднi тАУ на етапi утвердження суверенноi правовоi украiнськоi держави. Вагомiсть цього фактора випливаi з християнського вчення, важливим чинником сутi якого i моральна доктрина. Християнська мораль, виходячи з постулатiв загальноi рiвностi людей перед Богом, милосердя, терпимостi, взаiмодопомогои таким чином трансформуiться у принципи громадянського суспiльства. Однак, кожна диференцiацiя, класифiкацiя i категоризацiя, або творення спiльноти за критерiями, якi виключають iнакомислячих, тАУ у своiй сутi недемократичнi та нелюдськi. Саме тому, Украiнська Греко-Католицька Церква у рiзнi перiоди, i нерiдко у насильний спосiб з боку полiтичного суспiльного ладу, зазнавала жорстких переслiдувань, останнiм з яких, особливо драматичним, було переслiдування з боку атеiстичного тоталiтарного режиму СРСР.

На сьогодiшнiй день комунiзм, ще не повнiстю зник з лиця землi, олнак, вiн вже не i всесвiтньою загрозою. Ця агресивно-антитеiстична iдеологiя уже позбавлена не тiльки вiйськовоi могутностi, а й моральноi енергii. З падiнням комунiстичноi iдеологii головна альтернатива вiльному суспiльству була повнiстю дискредитована. У всiй РДвропi i, зокрема, в Украiнi народи пробуджуються вiд жахливих реалiй соцiалiзму i повертаються до демократичних моделей свободи, в тому числi тАУ свободи релiгiйноi.

Украiнський народ зростав у рiчищi християнськоi культури, навiть тодi, коли цього не усвiдомлював або й рiшуче заперечував. Саме тому, так необхiдно украiнцям дослiдити своi християнське корiння, iсторiю Украiнськоi Церкви, щоб зупинити згубнi нiгiлiстичнi тенденцii в суспiльствi, руйнування нацiональноi свiдомостi, крах як у соцiально-полiтичнiй, так i в iндивiдуально-психологiчнiй сферi.

Колишнi московське тоталiтарно-комунiстичне керiвництво тонко використовувало щодо Украiни надiйну тактику давньовiзантiйськоi дипломатii: усiляко сприяти поглибленню труднощiв у середенi ворожго табору, зокрема й шляхом пiдтримки в ньому процесiв саморуйнування, спровокованих атеiстичною пропагандою.

У сучасну пору, коли Украiна з рiзного роду труднощами будуi свою державнiсть, дуже важливо пригадати тi життiвi принципи, якi протягом вiкiв сповiдував украiнський народ i якi дали йому можливiсть утриматися мiж живими на нашiй планетi.

Дослiджуючи нацiонльно-духовну та релiгiйну iсторiю украiнського народу, особливо ii сучасний етап, неможливо вiдкинути вiчно живий i повчальний взiрець бiблiйноi iсторii Божого Люду. Непорушною парадигмою для нас i драма старозавiтнього РЖзраiлю, яка полягаi в тому, щоб народ, який отримав полiтичну свободу як дар вiд Бога, жив як народ, гiдний свого Творця, вiльний вiд iдолопоклонства тАУ вiдвертого чи прихованого.

Виходячи з теми дисертацiйного дослiдження, зауважимо, що основна увага у роботi придiляiться Украiнськiй Греко-Католицькiй Церквi, як об¢iктовi наукового опрацювання. Ми свiдомо уникатимемо проблеми православних церков в Украiнi та розглядатимемо iх лише у зв¢язку з дiяльнiстю УГКЦ у тих дiлянках суспiльного життя, котрi передбачають конструктивну спiвпрацю всiх украiнських церков. Маiмо на увазi проблеми мiжконфесiйних стосункiв, екуменiчного руху та творення iдиноi Помiсноi Украiнськоi Церкви. Вважаючи Украiнську Православну Церкву, поряд з УГКЦ, iсторично традицiйною для украiни, переконанi, що проблема розвитку украiнського провосляв¢я може виступити темою окремого дисертацiйного дослiдження. Власне, акцент на ролi Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви у подоланнi посткомунiстичноi соцiальноi та духовноi кризи, пошук мiсця УГКЦ у структурi громадянського суспiльства Украiни буде домiнуючим у запропонованiй роботi.

Актуальнiсть дисертацiйного дослiдження.

Нацiонально-духовне вiдродження Украiнськоi держави можливе лише за умови консолiдацii нацii навколо державотворчоi iдеi. Одним з чинникiв такого об¢iднання украiнського народу може виступити теогуманiстична iдея, основана на принципах християнства та репрезентована Церквою. Саме Церква як iнституцiя духовна та, водночас, суспiльна маi особливi засоби впливу на особистiсть в напрямку виховання новоi системи морально-етнiчних цiнностей та переконань, якi небхiдно засвоiти " новому громадянину " молодоi держави. З точки зору переосмислення мiсця та ролi Церкви, зокрема Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви в суспiльствi, об¢iктивного аналiзу ii впливу на державотворчi процеси та формування нацiональноi свiдомостi у дисертацiйному дослiдженнi даiться об¢iктикна оцiнка значення УГКЦ у церковно-релiгiйнiй, культурнiй танацiональнiй iсторii Украiни, пропонуються подальшi шляхи розвитку УГКЦ у перiод становлення незалежноi украiнськоi держави. Розмежування сфер впливу держави i Церкви, здiйснених на правових засадах та гарантованих Конституцiiю i законодавчими актами, маi стати основою нормалiзацii релiгiйного та суспiльно-полiтичного життя на сучасному етапi, засадою подальшого розвитку украiнськоi демократii. Особливо важливим завданням сьогодення i пошук шляхiв для утвердження мiсця Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви у невiдворотньому та iсторично об¢iктивному русi до об¢iднання украiнських християн у лонi iдиноi Помiсноi Украiнськоi Церкви, що сприяло б не тiльки подоланню мiжконфесiйноi напруги, а й виступило б могутнiм чинником у прцесi нацiональноi сомоiндетифiкацii.

Актуальнiсть теми посилюiться тим фактом, що науковi розробки у галузi iсторii Церкви та релiгii в Украiнi визначаються всеукраiнською Атестацiйною Комiсiiю як один з прiоритетних напрямкiв дослiджень.

Зв¢язок роботи з планами наукових дослiджень.

Робота виконана в рамках проблематики наукових пошукiв кафедри полiтологii та соцiологii Нацiонального Унiверситету "Львiвська Полiтехнiка". Особливо чiтко цей зв¢язок простежуiться при розглядi : державно-церковних стосункiв в Украiнi, конституцiйно-правових гарантiй дiяльностi УГКЦ в умовах незалежноi украiнськоi держави ( роздiл II ) ; кризи духовностi, як складовоi суспiльно-полiтичноi кризи, соцiальноi дiяльностi УГКЦ , проблем мiжконфесiйних суперечностей та екуменiчного руху ( роздiл III ).

Об¢iктом дисертацiйного дослiдження виступаi Украiнська Греко-Католицька Церква, ii мiсце та роль у нацiонально-духовному вiдродженнi Украiни ; вплив УГКЦ , як iнституцii громадянського супiльства на змiну духовно-психологiчного клiмату украiнського громадянства.

Предметом дисертацiйного дослiдження i релiгiйно-духовна дiлянка життя украiнського суспiльства, як в умовах поневолення та вiдсутностi нацiональноi держави, так i в перiод розбудови демократii в Украiнi.

Мета роботи.

Реалiзацiя поставленоi мети логiчно витiкаi з актуальностi теми дослiдження та передбачаi розв¢язання наступних завдань :

а) розкрити суть феномену Берестейськоi Унii 1596 р. В результатi якоi утворилась Украiнська Греко-Католицька Церква ;

б) довести, що поряд з полiтичними аспектами процесу державотворення в Украiнi, значний вплив на становлення незалежноi демократичноi украiнськоi держави маi Украiнська Греко-Католицька Церква ;

в) розкрити роль духiвничоi елiти УГКЦ у процесi вирiшення соцiальних проблем та подоланнi мiжцерковного протистояння ;

г) довести, що лише за умови розмежування сфер впливу свiтськоi та духовноi влад на основi конституцiйно-правового врегулювання можливий подальший поступ Украiни до демократii, що приведе до створення правовоi держави ;

д) проаналiзувати роль УГКЦ у процесi становлення новоi, теогуманiс-тичноi за змiстом, системи морально-етнiчних цiнностей украiнського народу на основi якоi якiсно трансформуються свiтогляднi прiорiтети громадянства Украiни.

Наукова новизна дисертацiйного дослiдження полягаi в тому, що :

1.тАУ робота являi собою першу в Украiнi спробу комплексного аналiзу мiсця та ролi Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви в процесi сучасного нацiонально-духовного вiдродження Украiни ;

2.тАУ автор пропонуi можливi для Украiни моделi державно-церковних стосункiв, якi водночас враховують кращi традицii сучасних демократiй та реалiй сьогодення украiнського поступу i забезпечують оптимальний варiант взаiмовiдносин держави та церкви як iнституцii громадянського суспiльства ;

3.тАУ акцентуiться увага на харизматично-мiсiйнiй ролi Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви у процесi подолання суспiльнополiтичноi та духовноi кризи, спричиненоi пануванням тоталiтарноi, антитеiстичноi радянськоi держави ;

4.тАУ у дисертацii наголошуiться на ролi християнськоi релiгii, як морального iмперативу суспiльства та визначальноi засади системи вартостей "нового громадянина" Украiни ;

5.тАУ пропонуiться авторське бачення моделей екуменiчного руху, застосування яких забезпечить мету екуменiсноi спiвпрацi, що передбачаi утворення iдиноi Помiсноi Украiнськоi Церкви, яка однозначно виступить у ролi регулюючо-стабiлiзуючого та консолiдуючого чинника в украiнському суспiльствi ;

6.тАУ розкриваiться вплив духiвничоi елiти УГКЦ на моральне самопочуття особистостi, начiональне самоусвiдомлення та релiгiйно-духовну iндетифiкацiю украiнцiв як в умовах вiдсутностi державностi, переслiдування Церкви, перiоду нелегальноi дiяльностi УГКЦ, так i на сучасному етапi будiвництва незалежноi держави в Украiнi ;

7.тАУ у дисертацii здiйснено комплексний аналiз сучасних нормативних актiв УГКЦ (Декрети та документи Соборiв УГКЦ, Синодiв РДпскопiв УГКЦ та Послань РДрархiв УГКЦ), що вiдображають позицiю Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви щодо суспiльно-полiтичних та релiгiйно-культурних процесiв, якi мають мiсце у перiод розбудови незалежноi демократичноi правовоi держави в Украiнi.

Практичне значення дослiдження.

Представленi у дисертацiйному дослiдженнi матерiали можуть бути практично використаннi у викладаннi ряду гуманiтарних дисциплiн, зокрема : iсторii Украiни, полiтологii, соцiологii,релiгiознавствi, теорii та iсторii культури. Певнi положення роботи можуть мати практичне застосування у дiяльностi республiканських, обласних та мiсцевих органiв влади при розробцi законодавчих актiв у сферi державно-церковних вiдносин та нормативному регулюваннi у дiлянцi релiгii. Окремi положення дисертацii можуть бути використанi РДрархами Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви, Украiнськоi Православноi Церкви Киiвського Патрiархату, Украiнськоi Автокефальноi Православноi Церкви та Украiнськоi Православноi Церкви Московського Патрiархату з метою подолання мiжцерковного протистояння та пошуку шляхiв конструктивноi екуменiчноi спiвпрацi.

Методологiчною пiдставою дисертацiйного дослiдження стали принципи науковостi та об¢iктивностi. У роботi використанiзагальнонауковi та спецiальнонауковiметоди, зокрема: аналiз, синтез, порiвняня, iсторичний, системний, структурно-функцiональний, моделювання. З метою уникнення упередженних оцiнок та висновкiв, дослiдження здiйснювалось на засадах полiтичного та iдеологiчного плюралiзму та конфесiйноi толерантностi.

В основу структури дисертацii покладено проблемний принцип. Робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та лiтератури.

Основнi положення дисертацii апробованi на засiданях кафедри полiтологii та соцiологii Нацiонального Унiверситету "Львiвська Полiтехнiка" та наукових конференцiях рiзного рiвня, зокрема:

Об¢iднання Церкви й iдея Патрiархату в Украiнi як запорука iдностi нацii / Мiжнародна наукова конференцiя "Нацiональна елiта та iнтелектуальниц потенцiял Украiни". тАУ Львiв , 1996.

Об¢iднання Церкви в Украiнi i проблема нацiонального виховання / Матерiали всеукраiнськоi науковоi конференцii "РЖван Огiiнко (Митрополит РЖлларiон) i виховання нацiональноi свiдомостi осбистостi". тАУ Киiв , 1997.

Проблема взаiмовiдносин держави i Церкви в сучасному свiтi / Науково-практична конференцiя "Нацiональна iдея як фундаментальна засада iдеологii державного будiвництва в Украiнi". тАУ Львiв, 1997.

Щодо питання i вивчення спецсемiнару "Полiтика iрелiгiя в сучасному свiтi" у курсi полiтологii / Науково-методична конференцiя "Новi вимоги викладання курсу "Полiтологiя". тАУ Львiв , 1997.

Релiгiя i Церква тАУ основнi чинники формування нацiональноi свiдомостi / Матерiали всеукраiнськоi науково-практичноi конференцii "Полiтична культура демократичного суспiльства : стан i перспективи в Украiнi тАУ Киiв , 1998.

Соцiальна доктрина Католицькоi Церкви та ii вiдображення в дiяльностi УГКЦ на суччасному етапi / III всеукраiнська наукокво-методична конференцiя "Проблеми та перспективи викладання полiтологii i соцiологii у вищiй школi". тАУ Львiв , 1999.

Тралицii Киiвського християнства та чучаснi екуменiчнi моделi / Науково-практична конференцiя "Проблема iдностi православ¢я в Украiнi". тАУ Львiв , 2000.

Феномен Берестейськоi унii 1596 р. та ii мiсце в нацiонально-культурнiй та релiгiйнiй iсторii украiнського народу / Науково-практична конференцiя "Теорiя i практика державотворення в Украiнi : iсторiя та сутнiсть". тАУ Львiв , 2000.

Християнська духовнiсть в контекстi трансформацii свiтоглядних прiорiтетiв украiнськоi нацii / Всеукаiнська наукова конференцiя "Християнство i культура". тАУ Полтава , 2000.

Джерельна база дисертацii.

Комплексний характер дослiдження запропонованоi теми вимагав залучення до аналiзу значного масиву свiтських та релiгiйних джерел, наукових доробiв вiтчизняних та зарубiжних дослiдникiв, науковцiв дiаспори. Однак джерельна база, що залишиласяь у спадок з часiв панування тоталiтарного полiтичного режиму, наскрiзь пронизана псевдонауковими та упередженими матодологiчними пiдходами, що, по-сутi, вiдображали полiтику радянськоi державистосовно не тiльки Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви, а й релiгiй в цiлому. Процес увердження "науково-матерiалiстичного свiтогляду" передбачав гостру критику релiгii та Церкви, дискредитацiю останньоi в очах украiнського тнароду. Перехiд до демократii iстотно змiнив суть спiввiдношеня нацii та релiгii. Долаючи iдеологiчнi бар¢iри i стереотипи, та отримавши широкий доступ до заборонених ранiше джерел, дослiдники сьогоднi мають реальну можливiсть давати об¢iктивну оцiнку дiяльностi УГКЦ та робити справдi науковi висновки. Саме тому, у дослiдженнi з критичноi точки зору використовуються джерела радянського перiоду, якi носять вкрай тенденцiйний характер, зорема збiрник документiв i матерiалiв "Правда про унiю" , що вийшов у видавництвi "Каменяр" 1981 року. Однак, попри полiтичну заангажованiсть та агiтацiйно-пропагандистський характер, зазначенi документи представляють певну цiннiсть для дослiдника, оскiльки допомагають iсторично вiдтворити процес переслiдування та лiквiдацii iнституцii УГКЦ комунiстичним полiтичним режимом. Псля псевдособору 1946р., що проголосив лiквiдацiю УГКЦ , в Украiнi стали неможливими науковi дослiдження з проблем розвитку, впливу, а, навiть, iсторii УГКЦ. Однак, i пiсля десятирiччя розвитку демократii в украiнськiй державi на сьогоднiшнiй день не написано жодноi монографii, присв¢яченоi УГКЦ. Саме тому, складнiсть роботи полягала в пошуку та синтезi наявних матерiалiв щодо УГКЦ, якi носять фрагметарний характер i, в осноаному стосуються лише одного з аспектiв широкого спектру проблем, пов¢язаних з Украiнською Греко-Католицькою Церквою. Таким чином, джерельну базу дисертацiйного дослiдженняможна умовно подiлити на декiлька блокiв.

I. Важливе значення для роботи мали документи Магiстерiуму Церкви, зокрема : Декрети та Конституцii Другого Ватиканського Собору, Булли Флорентiйського Собору, Апостольсякi листи Римських Архиiреiв, документи з iсторii Берестейськоi Унii 1596 р.,Декрети Соборiв РДпископiв УГКЦ, Пастирськi листи та Звернення митрополита Андрея Шептицького та патрiарха Йосифа Слiпого, сучаснi Декларацii та Постанови iрархii УГКЦ у яких чiтко простежуiться ставлення церкви до полiтичних, соцiальних, культурних та духовних запитiв суспiльства i акцентуiться на ролi церкви у вирiшеннi глобальних проблем сьогодення. Не менш важливими у процесi дослiдження виступили сучаснi законодавчi акти украiнськоi держави прийнятi в останнi десятирiччя.

II. Осмислення сучасного нацiонально-духовного вiдродження i релiгiйного розвитку, якi вiдбуваються на фонi державотворчих та суспiльнополiтичних процесiв в Украiнi, неможливе без опрацювання соцiально-фiлософських, соцiологiчних та полiтологiчних джерел, якi мiстять теоретичнi розробки проблем етнонацiнального розвитку, культурно-релiгiйноi самоiндетифiкацii украiнцiв, трансформацii свiдомостi, консолiдацii украiнського суспiльства. Неабияке методологiчне значення у цьому котекстi мали дослiдження вiтчизняних науковцiв О. Бабкiноi, О. Гринiва, В. Журавського, А. Пойченка, С. Рябова, О. Шуби.

Окреме мiсце у цьому блоку складають працi зарубiжних авторiв А. де Любака, Р.-Д. Нейхауза, Т. Шпiдлiка, П. Пуппара, М.-РЖ. Рупнiка та украiнцiв дiаспори, зокрема, В. Янiва.

III. Наступний блок складають релiгiйно-iсторичнi та iсторичнi джерела. У цю групу входять працi як вiтчизняних так i зарубiжних авторiв, присвяченi iсторii Украiни та iторii релiгii та церкви. При розглядi питання ролi релiгii та церкви в суспiльно-полiтичнiй iсторii Украiни вагоме значення мали роботи М. Грушевського, Д. Дорошенка, РЖ. Креп¢якевича, В. Липинського, та сучасних вiтчизняних iсторикiв В. Сергiйчука, А. Слюсаренка, В. Смолiя. Непересiчне значення мали роботи зiсторii релiгii та церкви в Украiнi, якi вийшли з-пiд пера представникiв украiнськоi дiаспори : Б. Боцюркiва, А. Великого, Я. Грицака, Б. Гудзяка, РЖ. Нагаiвського, Н. Полонськоi-Василенко, М. Стахiва, Ю. Федорiва, РЖ. Химки, М. Чубатого.

Протягом останнього десятирiччя у процес наукового опрацювання релiгiйно-церковних проблем в iх iсторичнiй ретроспективi активно включилися такi украiнськi дослiдники, як С. Плохiй, Д. Степовик, В. Ульяновський. Роль УГКЦ у галицькому суспiльствi в перiод панування тоталiтарного режиму дослiджуiться у працях М. Гайковського, О Гринiва, О Гайовоi, Б. Завадки, А Кравчука.

IV. Окремий блок творять працi релiгiiзнавчого та етнографiчного характеру, в яких успiшно опрацьовуються теоретичнi проблеми сучасного релiгiiзнавства. Якiсно новi пiдходи на чуть феномену релiгii, ii ролi у процесi державотворення, впливу на духовно-культурний аспект вiдродження украiнськоi нацii у процесi переходу суспiльства вiд атеiзму до визнання релiгiii Церкви, що репрезентуi останню, як конструктивних, iнтегруючих чинникiв демонструють В. Бондаренко, В. РДленський, А. колодний, Н. Кочан, РЖ. Паславський, М. Рибачук, О. Уткiн.

V. Останнiй блок становлять джерела у яких мiститься матерiал стосовно одного з аспектiв дослiджуваноi проблеми. Так, питання державно-церковних стосункiв, моделей та теорiй розподiлу свiтськоi та духовноi влади (що i умовоюрозвитку демократii) розглядаються у роботах Б. Боцюркiва, М. Гаваня, Т. Шпiдлiка. Проблеми екуменiчного руху та ролi УГКЦ у цьому процесi пiднiмаються у кращих таких дослiдникiв, як : З. Антоняк, М. Бiлецький, В. Гриневич, Н. Коган, Ж.-К. Перрiе, О. Петрiв, Й. Ратцiнгер, Ф. Еве. Надзвичайно важлива проблема трансформацii свiтоглядних праоратетав украiнськоi нацii у перiод розбудови демократичноi держави, що передбачаi змiну системи морально-етнiчних вартостей народу розглядаiться у роботах В.Васютинського, В. Мокрого, Р. Кирчiва, В. Соловйова, Р. Мизя, В. Романова. Вiдродження Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви, ii мiсце в структурi громадянського суспiльства украiни викликали значний iнтерес дослiдникiв до iрархiв УГКЦ, зокрема митрополита Андрея Шептицького та патрiарха Йосифа Слiпого. Плiдна праця О. Гринiва, Я. Пелiкана, А. Сапеляка, РЖ. Коми, Р. Тотецького, принесла надзвичайно кориснi результати. У iх творах дано об¢iктивну оцiнку двом найвичнiшим постатям в iсторii не тiльки Греко-Католицькоi Церкви, а й в iсторii Украiни тАУ Андрею Шептицькому та Йосифу Слiпому.

У процесi опрацювання обраноi теми широко використовувались матерiали мiжнародних та всеукраiнських наукових конференцiй, семiнарiв, симпозiумiв, "круглих столiв" на яких пiднiмалисьпитання украiнського державотворення, релiгiйно-церковного життя, трансформацii суспiльно-полiтичних та культурно-релiгiйних процесiв. Значну частку дослiджуваних матерiалiв становлять публiкацii перiодичних видань та преси.

Однак, незважаючи на значний теоретичний доробок як вiтчизняних, так i зарубiжних авторiв в дослiдженнi мiсця i ролi Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви в процесi нацiонально-духовного вiдродження Украiни, впливу УГКЦ на етнонацiональний розвиток украiнцiв i досi бракуi комплексних фундаментальних наукових праць з даноi проблематики. Проте, вiдсутнiсть таких розробок не знижуi iнтересу до iсторii УГКЦ, а спонукаi до адекватного висвiтлення та наукового обгрунтування сутi Украiнськоi Греко-Католицькоi Церкви, ii мiсця i ролi, як iнституцii громадянського суспiльства, у етнонацiональному та релiгiйному буттi Украiни.

Роздiл 1

ФЕНОМЕН БЕРЕСТЕЙСЬКОРЗ УНРЖРЗ 1596 Р. ТА РЗРЗ МРЖiЕ У НАЦРЖОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНРЖЙ ТА РЕЛРЖГРЖЙНРЖЙ РЖСТОРРЖРЗ УКРАРЗНСЬКОГО НАРОДУ.

Украiнське нацiонально культурне вiдродження i немислеме без глибокого духовного осмислення нацii, неможливе без опертя на тисячолiтню християнську традицiю. Протягом багатовiковоi iсторii украiнськоi держави чiтко видiляiться структура, яка виступала в ролi каталiзатора культурно-творчих процесiв, розвитку суспiльства i його побуту. Ця структура залишалась тАЬорганiзацiйним пiдметом украiнського суспiльстватАЭ [98, C.123] у перiоди бездержавностi Украiни, вiдсутностi сталих державних i суспiльних iнституцiй. Сьогоднi, в перiоди нацiонально-духовного вiдродження вона знову стаi в авангардi сил, що творять цей процес. В украiнському суспiльствi вказаною структурою виступаi Христова Церква, яка: тАЬстала рушiйною силою в процесi оборони етнiчноi субстанцiiтАЭ. [68, C.31]

РЖсторiя Украiни, значною мiрою, i iсторiiю ii Церкви, мiстичноi основи украiнського нацiонального буття. Саме тому, висвiтлення феномену Берестейськоi Церковноi Унii та ii дiтища тАУ Греко-Католицькоi Церкви, у час етнiчного ренесансу виступаi на перший план. УГКЦ потребуi не лише юридично-правового виправдання, але й моральноi i науковоi реабiлiтацii.

Одним iз основних питань iсторii духовноi культури Киiвськоi Русi залишаться питання прийняття християнства державою i суспiльством. 988 рiк тАУ як найвагомiший i переломний момент, започаткував епоху християнства для всiii Русi. Творцi староруськоi держави вiдчували гостру потребу запровадження суцiльноi системи вiрувань i поглядiв, яка могла б стати основою для консолiдацii знатi i одночасно впливала б на суспiльство у напрямку поглиблення та змiцнення його звтАЩязкiв iз полiтичною органiзацiiю молодоi Киiвськоi держави.

Киiвська Русь, як i iншi iвропейськi краiни, що прийняли християнство у Х ст., стала на порозi побудови ранньофеодальноi монархii. Дана обставина призвела до нагромадження як зовнiшнiх так i внутрiшнiх полiтичних проблем у державi, зокрема i у культовiй сферi. Тому панiвний клас староруського суспiльства визнав факт прийняття християнства, як найпристойнiший, найефективнiший засiб розвтАЩязання наболiлих проблем. [202, C.26-27]

Проте найважливiшим, незаперечно, i те, що близько 1000^го року на картi РДвропи появилась нова християнська держава тАУ Киiвська Русь. Необхiдно зауважити, що християнство довго залишалося явищем у першу чергу державним i мiським. Вiд середини XI ст. у мiстах Киiвi та Новгородi засновуються монастирi, якi стають центрами згуртування полiтичноi i релiгiйноi елiт. Визначним осередком серед них виступаi Печерська лавра, з якоi протягом XI-XII ст. вийшло близько 50 руських iпископiв. [125, C.43] Вона стала тим чинником який використовував i поширював iдею звтАЩязкiв християнства i руськоi держави. Тiсне спiвробiтництво церковноi та державноi елiти лягло в основному формування новоi християнськоi культури у Киiвськiй Русi.

РЖсторична наука, на сьогоднiшнiй день, знаi чотири теорii походження украiнського християнства. Перша з них тАУ римська теорiя, яку обстоюють Н. Баумгартен, М. Жюжi та iншi. Вона твердить, що за порадою свого скандiнавського приятеля, князя Олафа, який пiд час хрещення перебував у Киiвi, Володимир охристився у латинському обрядi i мав запровадити в Украiнi iiрархiю з Риму. [170, C.24]

Друга тАУ Вiзантiйська теорiя, вказуi, що Володимир Великий хоч i охристився в Корсунi, проте прийняв iпископiв i духовенство iз Вiзантii. Цю теорiю обстоювали М. Грушевський, митрополит Макарiй, М. Карамазiн, Е. Голубiнський та iншi. Необхiдно зауважити, що у свiтлi нових досягнень iсторичноi науки, розширення джерельноi бази Вiзантiйська теорiя сьогоднi втрачаi своiх прихильникiв i не витримуi iсторичноi критики. тАЬКорсунська легендатАЭ, яка стала фундаментом даноi теорii виявилась лише тАЬтинденцiйною фiловiзантiйською вставкоютАЭ. [170, C.25]

Третя iснуюча теорiя тАУ так звана тАЬболгарськатАЭ, яка твердить про походження християнства iiрархii духовенства в Украiнi з Болгарii. Ця теорiя грунтуiться на позитивному твердженнi про iснування окрiм двох великих свiтових церков тАУ Римськоi i Вiзантiйськоi, ще й окремоi самостiйноi словтАЩянськоi Болгарсько-Македонськоi Церкви з центром в Охридi. Такi вченi як Т. Коструба, М. Чубатий та iншi вважають ii iдиною вiрною. Широке опрацювання болгарськоi теорii про походження християнства та духiвничоi iiрархii в Украiнi знайшло вiдображення у працях С. Томашiвського, А. Холмського та iнших. [125, C.25] Вони вказують, що звернення Володимира Великого до Болгарii могло бути продиктоване як мiжнародною ситуацiiю (Болгарiя не становила для Киiва жодноi небезпеки; у нiй Киiвський князь вбачав майбутнього союзника проти печенiгiв зi сходу, Вiзантii з повiтря i Польщi з заходу), так i особистими мотивами. Окрiм цього, Володимир Великий прагнув бачити Украiнську Церкву такою ж незалежною як i Болгарська. На користь цiii теорii свiдчать факти спорiдженостi мови, опозицii до Вiзантii i можливостi використати культурно-релiгiйнi здобутки Римськоi та Вiзантiйськоi Церков.

Четверта тАУ тьмутараканська теорiя, обгрунтована М. Чубатим. Вихiдним ii пунктом i iсторiософiчнi мiркування ще про правлiння Володимира церковноi iiрархii на територii Кубанi у мiстi Тьмутараканi. [269, C.223]

Аналiзуючи походження християнства i Церковноi iiрархii в Украiнi ми дiйшли висновку, що, незважаючи на прийняття Володимиром схiдного вiзантiйського обряду, украiнське церковне життя, вiд самих початкiв, було синтезом схiдного i захiдного християнства, а хрещення укаiнського народу та христинiзацiя Украiни вiдбувались через посередництво Болгарii.

Про безпосереднi звтАЩязки Володимира з Заходом i Римом маiмо цiлий ряд свiдчень. На постiйнiсть взаiмин з Апостольською Столицею вказуi росiйський iсторик Татiщев. Своi твердження вiн пiдкрiплюi даними так званого тАЬНiконiвського або Патрiаршого лiтописутАЭ, в якому збереглися згадки про три посольства вiд тодiшнiх пап (РЖвана XV та Сильвестра II) до Володимира Великого. [249, C.52] У 992 роцi, вiдповiдаючи на вiдвiдини папських легатiв, Володимир посилаi своiх послiв до Риму iз проханням до папи Сильвестра II надiслати римських свтАЩященникiв для христистиянiзацii Украiни. [185, C.55-56]

Контакти з латинським Римом посилюються i в часи правлiння Ярослава Мудрого, коли украiнське християнство виходить на вищий щабель свого внутрiшнього i органiзацiйного розвитку. Ярослав Мудрий прагнув поглибити звтАЩязки украiнськоi Церкви iз Захiдною Церквою на грунтi безпосереднiх церковно-полiтичних контактiв Киiва з Римом. Вони проявлялися у лiтургiчно-релiгiйнiй площинi, встановленнi династичних шлюбiв, прагненнi унезалежнити Церкву Киiвськоi Русi вiд Вiзантiйськоi iмперii i Константинопольського патрiархату. Вже у 1039 роцi Киiв був пiднесений до гiдностi (рiвня) митрополii в рамках Вiзантiйського патрiархату. Зiбранi у 1051 роцi в Киiвi iпископи вперше обрали митрополитом русина РЖларiона. [141, C.49-50]

ЗвтАЩязки Русi i Риму ще бiльше посилюються в перiод понтифiкату папи Урбана II. Свiдченням цього i перебування у 1091 роцi в Римi киiвського митрополита Теодора, введення до лiтургiчного календаря, запровадженого папою Урбаном II, i вiдкинутого Вiзантiiю, свята перенесення мощiв св.Миколая, листування i обмiн посольствами мiж антипапою Климентiiм III та митрополитом Киiвським. [141, C.51]

Вiзантiя, незважаючи на контакти Киiвськоi Русi з Апостольською Столицею прагне посилити свiй вплив на християнську Русь. До Киiва у 1037 р. прибув iз царгороду висвтАЩячений Патрiархом Митрополит Киiвський грек Теопемт. Християнство дiяло в Русi вже близько двох поколiнь, що сприяло вихованню мiсцевих духiвникiв, якi могли б очолити Церкву. Проте, Ярослав Мудрий в угодi не залишив за своiю церквою навiть права обирати кандидатiв на Митрополичий престiл, яких би можна було висвячувати в Украiнi-Русi iз дозволу Константинопольського Патрiарха. Бiльше того, Митрополит-грек, що в першу чергу пiдлягав Царгородському iмператоровi, а в другу тАУ Патрiарховi, вважав себе фактично царгородським посланням.

Згiдно угоди Ярослав Мудрий змушений був визнати як обтАЩiктивну вищiсть Царгородського iмператора над собою, про що свiдчив порядок поминання в Святiй Лiтургii на першому мiсцi iмператора Царгороду. [235, C.100-101] Однак спроби поширити позичити полiтичнi i церковнi вiзантiйськi впливи на Русь зустрiчали опiр киiвських князiв та украiнського патрiотичного духовенства. Цi суперечностi почались ще в часи князювання Володимира Великого. У 1034 р. наступаi розрив усiх звтАЩязкiв мiж Киiвом i Константинополем, що призводить i до вiйськовоi конфронтацii. [187, C.21] Духовним провiдником культурноi i полiтичноi опозицii до Вiзантii стаi двiрський духiвник РЖларiон, автор твору тАЬСлово о Законi i Благодати тАУ Похвала Когану Нашему ВолодимирутАЭ. Не дивно, що власне РЖларiона Ярослав Мудрий вважав за найбiльш вiдповiдного кандидата на киiвськиi митрополичий престол. За дорученням Ярослава украiнськi iпископи у 1051 р. вибирають РЖларiона митрополитом Киiвським i всiii Русi. Ця подiя знайшла свiй вiдгомiн у тАЬПовiстi времтАЩяних лiттАЭ: тАЬВ лiто 1051 Ярослав настановив РЖларiона митрополитом Русi, зiбравши РДпископiв у свтАЩятiй СофiiтАЭ.[199, C.246-247] На думку М. Чубатого ця подiя стала революцiйним кроком украiнськоi церкви, оскiльки факт обрання киiвського митрополита без згоди на це Константинопольського патрiарха був не властивий тогочаснiй практицi вiзантiйськоi Церкви. [269, C.361] Акт Ярослава Мудрого запровадив виразне обмежування мiж християнською вiрою i церковним правосуддям та вiзантiйською державною i церковною полiтикою. Таким чином, за три роки до розколу Вселенськоi Церкви на захiдну тАУ Римську i сiдну Константинопольську, Украiнська Церква опиняiться у складнiй ситуацii непорозумiння з Вiзантiiю.

Церковний розкол 1054р., що отримав в лiтературi назву тАЬсхизма КерулярiятАЭ, пiдготувався протягом столiть i щоразу бiльше окреслював тенденцiю iзоляцiонiзму грекiв вiд Риму, посилюючи iхнi переконання у необхiдностi власного релiгiйного центру у Константинополi. Почуття iдностi Соборноi Церкви послаблювалось пiд тиском певних чинникiв обтАЩiктивного характеру:

- V столiття наступаi мовне вiдчуження;

- подiл колись iдиноi Римськоi iмперii на Схiдну i Захiдну i як наслiдок унезалежнення Римського Престолу вiд влади iмператора, що перебував у К

Вместе с этим смотрят:

"Одесский миф" как миф: (Ранние годы "одесского мифа")

50 вопросов и 50 ответов из христианско-психотерапевтической практики. Зло в мире и зло в человеке

РЖслам

РЖудаiзм

РЖудаiзм як нацiональна релiгiя iвреiв