Вклад Х.Д. Алчевськоi у розробку методики читання

Курсова робота

"Вклад Х.Д. Алчевськоi у розробку методики читання"

Вступ

Багату i велику культурну спадщину маi Украiна. Немале мiсце в цiй скарбницi займаi педагогiчна спадщина. Тiльки в наш час в усiй своiй величi постали перед народом дорогi для нас, безсмертнi педагогiчнi iдеi Шевченка, Франка, Грабовського, Лесi Украiнки, Ушинського тощо. Проте чимало цiнноi педагогiчноi спадщини залишаiться у нас ще не дослiдженою. Це передовсiм стосуiться спадщини тих прогресивних педагогiв, дiячiв народноi освiти, якi в дореволюцiйний час на Украiнi, в умовах жахливого соцiального i нацiонального гноблення, коли царизм забороняв украiнську школу.

Серед цих дiячiв особливо цiкавою для нас i свiтла постать харкiвськоi вчительки, яка все життя вiддала справi народноi освiти в повному розумiннi цього слова, Христини Данилiвни Алчевськоi. Х.Д. Алчевська була вiдома своiю просвiтницькою i педагогiчною дiяльнiстю не лише в Украiнi, а й далеко за ii межами. Христина Алчевська мiстила у собi рiдкiсний дар теоретика, експериментатора, педагога. Вважаючи народну освiту одним iз головних факторiв розвитку суспiльства, Алчевська намагалася використати ii на благо культурного i духовного вiдродження рiдного краю.

Вiдмiнними принципами ii вчення про виховання i освiту молодi, дорослих i народнiсть, демократизм, гуманiзм. Педагогiчнi iдеi народноi вчительки знайшли вiдображення в творах: ВлПередумане i пережитеВ» (1912), ВлПiвроку iз життя недiльноi школиВ», ВлРЖсторiя вiдкриття школи в селi ВлОлексiiвкаВ», а також у визначних працях ВлЩо читати народовi?В» та ВлКнизi для дорослихВ». У них були викладенi прогресивнi думки про органiзацiю народних недiльних шкiл, про завдання, форми, методи та методику виховання i освiту дорослих, про роль особистостi вчителя.

Х.Д. Алчевська тАУ органiзатор i незмiнний керiвник славнозвiсноi Харкiвськоi жiночоi недiльноi школи. Понад пiвстолiття школа Алчевськоi Влбула лабораторiiю, де розроблялися методи занять з дорослимиВ», куди приiздили знайомитись з органiзацiiю роботи i веденням справ представники недiльних шкiл з усiii Украiни. Х.Д. Алчевська об′iднала навколо себе прогресивнi кола вчених, письменникiв тощо. Вона була впевнена, що тiльки освiта допоможе народу прозрiти, виховати в собi прекраснi людськi якостi.

Великого значення надавала Алчевська вивченню украiнськоi мови. Саме любов до рiдного слова спонукала ii, палку ентузiастку, сповнену жадоби до суспiльноi дiяльностi, пристрасно люблячи свою рiдну Украiну, прийти в школу з iдеiю вчити своiх землякiв на iхнiй рiднiй мовi. Сама Алчевська бездоганно володiла украiнською мовою i виразною дикцiiю. В часи заборони украiнськоi мови, в днi, коли навiть украiнський одяг вважався нелегальним i його забороняли носити на вулицi, вона вчила харкiвську молодь саме цiiю, рiдною мовою. Вона з великою повагою ставилася до визначних синiв украiнського народу тАУ Шевченка i Франка, до видатного вченого Потебнi, до талановитого поета Мови та iн. РЖ не випадково, що саме з iнiцiативи Х.Д. Алчевськоi на кошти ii сiмтАЩi перший у свiтi памтАЩятник Т.Г. Шевченку було поставлено в садибi Алчевських.

Педагогiчна дiяльнiсть Алчевськоi досi не вивчена, ii творча спадщина залишаiться не дослiдженою i маловiдомою. Але в умовах вiдродження духовностi украiнського народу, який завжди дорожив вихованням пiдростаючих поколiнь, ця спадщина маi особливу неоцiненну вартiстьтАж

Метою нашоi роботи i дослiдити вклад Х.Д. Алчевськоi у розробку методики читання, освiти дорослих, зокрема жiночоi.

ОбтАЩiктомдослiдження i педагогiчна спадщина Х.Д. Алчевськоi.

Предметом дослiдження i робота Христини Алчевськоi на нивi народноi освiти у Харкiвськiй недiльнiй школi.

Джерельною базою роботи було опрацювання 10-ти публiкацiй.

Курсова робота складаiться з вступу, 3-х роздiлiв, висновку та списку використаноi лiтератури.

Життiвий i творчий шлях

Велика народна вчителька, яка все життя вiддала справi народноi освiти, народилася 4 (6) квiтня 1841 р. в Борзi тАУ повiтовому мiстечку Чернiгiвськоi губернii в сiмтАЩi помiщикiв.

Батько тАУ Д.Л. Журавльов, викладач мiського училища, мати тАУ дочка героя Вiтчизняноi вiйни 1812 р. генерала Вуiча. Д.Л. Журавльов був людиною черствою i жорстокою, часто сварився з дружиною, дiти теж рiдко вiдчували його ласку. В родинi Журавльових було Влгнiтюче важкоВ». Чималий посаг матерi швидко сплив, i сiмтАЩя жила бiдно тАУ на одну вчительську платню батька.

Згадуючи про своi дитинство, Христина Алчевська писала: ВлЯ обожнювала мою матiртАж люблячу, рвiйну, зi свiтлим розумом i даром Влпривертати серця людейВ». Батька я не любила тАУ це був бездушний егоiст, який часом несправедливо ображав мою бiдну матiр, що страшенно обурювало проти нього моi дитяче серце. Вiн не любив нас, дiтей, а братiв моiх нещадно бив. Батько також чинив розправу i над дiвчатами, крiпачками моii матерi: iх клали на пiдлогу, в головах iх сидiв один мужик, тримаючи жертву за плечi, в ногах другий, а батько, весь почервонiлий вiд лютi, з спотвореним обличчям, нещадно бив нещасну, незважаючи на ii одчайдушнi крики. Це вiдбувалося щоразутАж Почувши страдницькi стогони, ми вривалися в кiмнату батька, ставали перед ним на колiна, складали руки i, ридаючи, повторювали: ВлПерестань, перестань; вона бiльше не буде!В»

У дитинствi батько забороняв Алчевськiй учитися. Вiн говорив уiдливо: ВлНавiщо дiвчинi грамота? Щоб писати любовнi записки?В» Мабуть i це було причиною того, що дiвчина ненавидiла батька. Мiж iншим, грамотнiсть серед дiвчат ii стану була досить розповсюджена. РЖ тому, не зважаючи на заборони батька, дiвчина навчилася читати i писати самотужки, пiдслуховуючи через шпаринку дверей уроки, якi проводив семiнарист з ii братами. Незвичайнi здiбностi у дiвчини виявились ще в дитинствi. Про це свiдчить хоча б те, що вона навчилася читати i писати ранiше, нiж брати. Бiльше того, коли брати вчилися в гiмназii, Христя писала за них твори, на високий рiвень яких звертали увагу вчителi. Нерiдко на полях зошитiв хлопцiв вони зазначали: ВлПрекрасноВ», ВлЧудовоВ», ВлВiдчуваiться безсумнiвний талантВ». Згодом Христя почала писати твори й за iнших гiмназистiв, заробляючи таким чином грошi на книжки i навчальнi посiбники для братiв.

З раннього дитинства Христя захоплювалась читанням. Дуже скоро вона перечитала з батьковоi бiблiотеки майже всi книжки, якi живили ii дитячу уяву. Дiвчина не лише переживала радостi та прикростi героiв творiв, а й робила iх дiйовими особами своiх iгор. Христина нерiдко влаштовувала справжнi читання на кухнi крiпакам: ВлтАжЯ вiдчувала якийсь особливий iнтерес до кухнi, куди нам, дiтям, заборонено було ходити. Я дуже любила всiх материних крiпосних слуг, i вони любили мене. РЖ ось, коли батько i матiр не бували дома, або ж вони були зайнятi гостями, я пробиралася потихеньку в пiдвальний поверх, в кухню, зi своiю любимою книжкою в руках, сiдала на почесне мiсце, на лаву, за великим бiлим людським столом, тАУ i починалося голосне читання. Мабуть, у це читання я вкладала багато чуття i виразностi, бо аудиторiя моя слухала мене, затамувавши подих, i в кухнi лунав то дзвiнкий смiх, то стриманi зiтхання жiнок. Вже тодi мiж мною i народом лягли якiсь невловимi звтАЩязки, що зблизили нас навiкиВ». Знайомство з побутом простих людей, з iхнiм життям заклало в серце маленькоi Христi зернятко любовi, поваги, спiвчутливе ставлення до цих знедолених людей. Усi цi риси згодом виявились у Х.Д. Алчевськоi тАУ громадянина i педагога.

Ще в ранньому дитинствi Алчевська пройнялась духом народноi боротьби. Велике враження на неi справили розповiдi про подвиги дiда тАУ героя Вiтчизняноi вiйни 1812 р. тАУ генерала Вуiча. Не випадково Кримська вiйна викликала в ii дитячому серцi такi почуття, якi примусили звернути на себе увагу навiть столичну газету, що в 1854 р. повiдомляла:В» Ми одержали листа з Курська з надiсланими вiршами дванадцятирiчноi дiвчинки Христини Журавльовоi до девтАЩятирiчного ii брата х приводу теперiшньоi вiйни. Зi слiв вiдправника листа, дванадцятирiчна дiвчина зовсiм не навчилася пiiтики, мало знайома з украiнською граматикою i, правду кажучи, вiршi ii неправильнi. Та в них яскраво сяi украiнське почуття i народна войовничiсть. Христина Журавльова тАУ онука по своiй матерi хороброго генерала Вуiча.

Бiльш глибоке знайомство з життям простого народу вiдбулося у Христi тодi, коли вона разом з батьками у девтАЩятирiчному вiцi переiхала до Курська. Тут, у маiтку знайомих Маличич, у селi Маличич, Христина Данилiвна Алчевська ближче знайомиться з життям селян, бачить горе, безпросвiтну темряву й безвихiднiсть трудового народу. Вона починаi розумiти, що тiльки набутi знання допоможуть трудовому народовi стати вiльним i досягти кращого майбутнього. РЖ тут вона вперше пробуi своi сили на нивi народноi освiти тАУ вчить грамотi селянських дiтей. Однак вiдчуваi, що цього занадто мало, що вона може дати народовi. РЖ вона, з усiм запалом молодостi, вiддаiться боротьбi проти соцiального i нацiонального гнiту народiв.

У шiстнадцять рокiв Христю спiткало велике горе тАУ померла мати. Життя ii, й без того безрадiсне, стаi ще гнiтючiшим. Лише захоплення книжками i мрiя про майбутню роботу серед знедоленого народу полегшують ii iснування.

Роки юностi Х.Д. Алчевськоi спiвпали з перед реформаторським перiодом (кiнець 50-х рр. ХРЖХ ст.), коли в Росii рiзко загострились класовi суперечностi. Прогнилий крiпосний лад показав свою неспроможнiсть задовольнити зростаючi потреби суспiльства. В краiнi створювалась революцiйна ситуацiя. Починався новий перiод визвольного руху, який очолила революцiйна демократiя.

Христя почала вiдвiдувати гуртки молодi, Влде багато читали, дискутували, багато говорили про народ, про роботу для народуВ». Вона знайомиться з полiтвтАЩязнем Левченком, якого безнадiйно хворим на сухоти вiдпустили додому, бачить у ньому свого однодумця.

Пiзнiше, пiд час росiйсько-турецькоi вiйни 1877тАУ1878 р., в перемогу якоi внесла свою частку i Х.Д. Алчевська, допомагаючи пораненим солдатам у госпiталях Харкова, народна просвiтителька, узагальнюючи спостереження, впевнена у правотi своiх висновкiв, писала: ВлтАжЯкщо iснуi теплота сердечна, чеснiсть, поезiя, задушевнiсть, щирiсть, то це саме серед простого народу. Якщо вiрити в майбутнi Украiни, то тiльки покладаючи всi надii на цей дивовижний, великодушний, самовiдданий народ. Якщо чекати месii, який врятуi нас, то тiльки вiд нього.В»

Революцiйно-демократичний рух 60-х рр., що дедалi поширювався, захопив i юну Христю. Про це вона з гордiстю згадувала: ВлЗ усiм запалом молодостi я вiддалася цьому руховiВ».

Це вона в пору своii юностi пiд псевдонiмом ВлУкраiнкаВ» листувалася з О.РЖ. Герценом. Вiдомо два листи Х.Д. Алчевськоi до О.РЖ. Герцена. Перший, написаний у 1859 р., був опублiкований у журналi ВлЖитi i словоВ» за 1895 р. М. Драгоманов у передмовi до листа зазначав: ВлУ паперах Герцена (псевдонiм ВлРЖскандерВ») ми знайшли лист до нього дiвчини, котра пiдписалась ВлУкраiнкаВ», i публiкуiмо його як документ з тодiшнього громадського життяВ».

У листi насамперед говорилось про роль О.РЖ. Герцена у тогочасному суспiльному життi, яку вiдводила йому революцiйно настроiна молодь, показуiться ставлення прогресивноi iнтелiгенцii до палкого борця проти самодержавства i крiпосництва, продовжувача революцiйних традицiй декабристiв, видавця ВлКолоколаВ», нездоланного Влволодаря душВ», автора заклику ВлВ народ! До народу!В»

ВлРЖскандере!тАжЖурнал Ваш жадiбно читають по всiй УкраiнiтАж Ми чекаiмо вiд Вас заповiдi, з якоi i ми б навчилися бути посильно корисними нашому народовi, що так довго страждав i тепер ще страждаi вiд неуцтва. Говорiть! Ми слухаiмо Вас, ми чекаiмо вiд Вас слова, як в посуху чекають дощу, як кораблi, що стоять на якорi, чекають вiтрутАж Говорiть, РЖскандере! До Вас прислухаiться вся Украiна, за винятком хiба-що кiлькох старих душею, закостенiлих у своiх вiкових забобонах i якi не згоджуються вiдступити вiд них; але боротьба з ними не страшить нас; боротися можна лише з рiвним собi ворогом, а у цих панiв немаi переконань, у них i тiльки впертiсть; чого варта вона перед величезною силою нашого переконання? Залиште мертвим ховати своiх мерцiвтАжВ»

Христя закликала всiх жiнок виявити своi здiбностi, зокрема наголошувала на працi в iмтАЩя трудового народу, Влщоб хоч цим вiдшкодувати борги наших бабусь, якi вважали i працю, i душу, i серце, i розум, i майно своiх селян своiю власнiстю i якi користувалися всiм цим, як власною рiччюВ».

РЖ, нарештi, головне. В листi, й особливо в останнiх його рядках, яскраво вимальовуiться кредо авторки, яка вiрить у свiтле майбутнi Украiни: ВлПошлiть же нам свiжий дощ, оживiть нашi поля i зiрвiть нашi кораблi з якорiвтАж йдемо вперед, до свiтла чистоi, святоi iстинитАжВ».

Якщо цей лист Алчевськоi не був опублiкований свого часу О.РЖ. Герценом, зважаючи на те, що ВлУкраiнкаВ» писала його не для друку, а як особисте звернення до редактора, то ii вiдозва ВлДо украiнських жiнокВ» за тим же псевдонiмом була вмiщена в журналi ВлКолоколВ» 8 березня 1863 р. Авторка вiдозви гаряче закликала жiнок всiii Украiни виступити на захист повстання за нацiональне i соцiальне визволення польського народу:

ВлСестри!

В украiнськiй iсторii найдорожчими для кожного iстинного патрiота сторiнками завжди були тi, що говорять про повалення ярма монгольськоготАж

Спiвчуттям уряду або байдужiстю до теперiшнiх подiй в Польщi ми самi на себе беремо ярмо тяжке, жахливiше якого не може бути на свiтi; ярмо морального приниження i рабства душi, яка так пiдкорилася свавiллю, що воно може примусити нас робити справи, найогиднiшi для нашоi честi i совiстiтАж

Украiна гине, ii треба врятуватитАж

Сестри! Не допустимо наших чоловiкiв, братiв, синiв остаточно згубити себетАж

Приймiть слова, серцем посланi Вам вiд щирого серця сестри.В»

Герцен пiсля опублiкування вiдозви Алчевськоi закликав усiх чесних людей наслiдувати ii приклад i поспiшити заявити, щоб нечиста мова ворогiв визвольного руху заглушилася справедливим Влкриком обуренняВ».

Незважаючи на офiцiйну заборону Х.Д. Алчевська з юних рокiв вивчала i пропагувала творчiсть великого Кобзаря, словом та iменем його запалювала серця i душi молодого поколiння. Гортаючи щоденники Х.Д. Алчевськоi за 60-тi роки мимоволi звертаiмо увагу на сторiнки, присвяченi Т.Г. Шевченку: ВлЯ до того зачитуюся ним, що i плачу i смiюся тАУ нiби переживаю з Оксаною i Марком i iх радощi, i iх горе. Скiльки задушевного чуiться у цих вiршах, просто не можливо вiдiрватися, особливо подобаiться менi ВлНаймичкаВ» тАУ досi болять очi, так ятАж плакалаВ». Про захоплення Х.Д. Алчевською творами великого Кобзаря, про любов до народного поета свiдчить ii автобiографiчний лист до вiдомого украiнського письменника М.РЖ. Павлика: ВлЮна, запальнатАж я так читала ВлНаймичкуВ», ВлКатеринуВ», ВлТополюВ» та iншi твори нашого генiального поета, що не було слухача, починаючи вiд хати й кiнчаючи панськими хоромами, в яких я не викликала б слiзтАжВ».

У заснованiй Алчевською школi ВлШевченко вiдiграi почесну рольВ». РЖ в роки репресiйтАж тАУ згадувала Христина Данилiвна, тАУ я роздавала ВлКобзарВ» Шевченка направо i налiво тАУ цей Новий завiт украiнськоi лiтератури iтАж зберегла украiнську пiсню.

Вийшовши у 1862 р. замiж за украiнця Олексiя Кириловича Алчевського, Христина Данилiвна переiхала з чоловiком до Харкова, де жила i працювала до кiнця свого життя. Х.Д. Алчевська завжди вiдчувала пiдтримку свого чоловiка, Олексiя Алчевського (1835тАУ1901), украiнського промисловця i банкiра. У серединi 70-х рр. подружжя Алчевських розбагатiло. Проте в рiк кризи (1901) чоловiк збанкрутував. РЖ хоча йому було видiлено кредит, але в такiй сумi, що не влаштовувала О. Алчевського, i вiн у вiдчаi кинувся пiд колеса потягу. Перед трагiчною смертю вiн залишив листа своiму сину Григорiю, де сповiщав, що своiю смертю вiн рятуi сiмтАЩю.

Найбiльш яскраво виявила своi творчi сили i талант Х.Д. Алчевська в прогресивнiй боротьбi 60-х рокiв за створення i поширення недiльних шкiл для трудящих. Навчившись читати Влпо-малоросiйськиВ», вона стала працювати в недiльнiй школi, навчати iнших за маленькими рiзнокольоровими книжками, що видавались тодi ВлГромадоюВ» i називалися ВлМетеликамиВ». Громада боготворила цю енергiйну жiнку i називали ii ВлГетьманшеюВ». А юний поет Мова (Василь Лиманський) присвятив iй такi вiршi:

РЖ я кохаю Вас, глибоко,

Та не за очi й не за губки,

Не за приваби за ласнi,

Що iнших манять i в вiснi,

Не як мету свого бажання

Таiмних мрiй i спогадання,

А як народа свого жiнку,

Привiтну й щиру украiнку.

Кохаю, панi, я за теi,

Що серце Ваше молодеi

З народним серцем рiвно бтАЩiться,

Од його радощiв смiiться,

Його жадобою горить,

Його уразами болить,тАж

Однак не довго святкувала Украiна весну свого вiдродження. Настали часи репресiй. Були забороненi в школi малоросiйська книга, пiсня. Проте Х.Д. Алчевська продовжувала працювати в недiльнiй школi. Ця нелегальна недiльна школа Алчевськоi проiснувала майже вiсiм рокiв. РЖ тiльки у 1869 р., коли у Харковi було створено Товариство поширення грамотностi серед народу, Х.Д. Алчевська зi своiми колегами ввiйшла до його складу, зтАЩявилася можливiсть порушити питання про офiцiйне вiдкриття недiльноi школи. Однак у Алчевськоi не було диплома на право викладання. Довелося складати екзамени. Тiльки у 1870 роцi було отримано дозвiл на легальне вiдкриття недiльноi жiночоi школи, очоливши яку, Х.Д. Алчевська виявила себе талановитим педагогом, методистом, органiзатором народноi освiти.

Недiльна школа з самого початку мала демократичне спрямування. Учительками недiльних шкiл пiд ii керiвництвом було укладено три ВлКниги для дорослихВ». Кожна книга мiстила багато цiнного для виховання молодi в дусi демократичних iдей. У недiльнiй жiночiй школi прищеплювалась учням любов до рiдноi мови.

Однак Б. Грiнченко, якiй учителював у школi Х.Д. Алчевськоi в селi Олексiiвнi, та його однодумцi будуть звинувачувати Алчевську у надмiрнiй ВлрусифiкацiiВ» народноi освiти. А всiх тих, хто пiдтримував педагогiчну дiяльнiсть Алчевськоi, називали ВлперевертнямиВ». Але перехiд Алчевськоi, з метою легалiзацii, на навчання росiйською мовою зовсiм не означав зневажання мови украiнськоi. Навпаки, i украiнська мова, i украiнська пiсня залишались у школi поряд з братньою росiйською. Читаючи селянам Шевченка, Шекспiра, Островського, Кропивницького, учителька приходила до глибоко iнтернацiональних висновкiв про те, що яскравi образи, створенi великими талантами, близькi i зрозумiлi не лише iх народу, а i всiй людськостi, бо мiстять у собi загальнолюдськi муки, радощi i страждання.

Любов до рiдноi мови, до Украiни вчила Алчевська i своiх дiтей.

Старший син Х.Д. Алчевськоi Григорiй Олексiйович (1866тАУ1920) тАУ украiнський композитор, автор симфонii ВлАльоша ПоповичВ», численних романсiв та теоретичних праць про вокальну технiку.

РЖван Олексiйович Алчевський (1876тАУ1917) тАУ росiйський i украiнський спiвак. Виступав у рiзних оперних театрах Росii, Захiдноi РДвропи i США.

Дочка Х.Д. Алчевськоi тАУ Алчевська Христя Олексiiвна (1882тАУ1931) тАУ украiнська поетеса i педагог. Авторка збiрника ВлТуга за сонцемВ», ВлПiсня життяВ», ВлМоiму краюВ», ВлПробудженняВ», поеми ВлЛуiза МiшельВ» тощо. Украiнська поетеса Христя Алчевська унаслiдувала вiд своii матерi вiру в те, що над Батькiвщиною встане зоря визволення тАУ Влночi темноi не будеВ», що прийде час, коли Влрознесеться, залунаiтАж пiсня волi, пiсня сонцяВ».

Молодший син Х.Д. Алчевськоi тАУ Микола Олексiйович нiби прийняв з рук матерi естафету боротьби за грамотнiсть трудящих i стрiмко понiс ii далi в нове життя, новим поколiнням. Микола Алчевський став визначним украiнським педагогом, активним працiвником у системi позашкiльноi освiти та вищоi школи в Украiнi, професором. Микола Олексiйович Алчевський був одним з перших органiзаторiв новоi системи освiти дорослих.

Просвiтницька дiяльнiсть Х.Д. Алчевськоi

Рiшенням царського уряду недiльнi школи були офiцiйно закритi, оскiльки, починаючи з другоi половини ХРЖХ ст. в Украiнi рiзко загострились класовi суперечностi i полiтика самодержавства в галузi освiти була класово ворожою трудящим, Влне загинула iх чудова благотворна дiяльнiстьВ». У своiму педагогiчному щоденнику Алчевська згадувала: ВлЯ дуже добре памтАЩятаю те горе, той смуток, з яким ми змушенi були оголосити дiтям про закриття школи, i памтАЩятаю вiдчай та плач дiтейтАжВ».

За бiльш нiж пiввiкове iснування Харкiвськоi школи на ii шляху, як i на шляху iнших недiльних шкiл, поставало безлiч всiляких перешкод. РЖ слабкi духом i вiрою залишали iх. Х.Д. Алчевська на все життя зберегла вiрнiсть мрii своiю юностi. РЖ мрiя ця тАУ навчання трудового народу. Проте здiйснилася вона не вiдразу. У першi днi переiзду з Курська до Харкова у культурному мiстiтАж я вся полумтАЩянiла бажанням поринути в громадську дiяльнiсть i зробити в життi щось таке велике, хорошеВ».

У цiй нелегальнiй недiльнiй школi, розповiдаi Х.Д. Алчевська у щоденнику, навчалося 50 учениць, вчилися групами по 10тАУ20 чоловiк, вiдповiдно до обставин i умов квартири. Викладала у школi Алчевська крадучись. РЗi переслiдували, залякували, примушували час вiд часу припиняти заняття, але школа продовжувала iснувати в пiдпiллi. Все життя Алчевська не могла примиритися з самодержавним гнiтом, тАУ вона не була лiбералом: ВлЯ нiколи не була в ролi жандарма i нiколи не будутАж Я думала: невже суспiльна дiяльнiсть можлива лише з компромiсами i з пiдлотами?. Учнiвська молодь нагороджена вовчим бiлетом пiд назвою: ВлРЖнструкцiя для народних шкiлВ». Де ж почерпнути iм сили тАУ цим жалюгiдним народним школам, якщо все, що чесне, розумне, правдиве, вiдгороджене вiд них китайською стiною!В».

Недiльна школа Алчевськоi мала з самого початку демократичне спрямування.

Одним iз перших недiльну школу Алчевськоi вiдвiдав восени 1870 р. i восени 1871 р. видатний педагог-методист М.О. Корф. Зiставляючи данi цих вiдвiдувань, М.О. Корф зауважив: ВлХаркiвська недiльна школа зробила великий крок уперед: iз школи грамотностi перетворилася у повну елементарну школу, яку варто вiдвiдати кожному, бачити на дiлi застосування кращих методiв навчання з усiх предметiв елементарного курсуВ». А через 10 рокiв М.О. Корф писав, що Харкiвська недiльна школа, десятирiчному досвiду якоi Украiна зобовтАЩязана за розробку питань органiзацii недiльних шкiл, i за розробку програм, Влбезумовно заслуговуi в багатьох вiдношеннях називатися зразковоюВ».

Харкiвська жiноча недiльна школа була не лише зразковим навчальним закладом нового типу, а й своiрiдним громадським методичним i обтАЩiднуючим центром недiльних шкiл всiii Украiни, який вiдiграв велику роль в iх розвитку i поширеннi, у становленнi майбутньоi системи освiти дорослих. Це яскраво пiдтверджують документи звтАЩязкiв Харкiвськоi недiльноi школи з навчальними закладами такого типу багатьох губернiй Росii, культурних центрiв Бiлорусii, Грузii, Казахстану, Киргизii, ряду зарубiжних краiн, зокрема, Францii, Польщi, Нiмеччини тощо. Вл Пропаганда тАУ одна з улюблених справ Христини Данилiвни, тАУ вiдзначали ii сучасники, тАУ яку вона вмii вести, не шкодуючи нi зусиль, нi часуВ»тАж

Наслiдуючи кращi традицii недiльних шкiл перiоду першоi революцiйноi ситуацii (1859тАУ1861), школа Х.Д. Алчевськоi розглядала свою дiяльнiсть як суспiльну. Вона була вiдкрита для всiх, хто хотiв запозичити ii досвiд, i з вдячнiстю сприймала поради i зауваження щодо своii дiяльностi.

Популяризацii Харкiвськоi недiльноi школи служили органiзованi Х.Д. Алчевською рiзноманiтнi виставки, в тому числi i зарубiжнi, а також регулярнi ii публiкацii, складання анкет, збiр рiзних даних, в тому числi статистичних. Все це сприяло тому, що Харкiвська недiльна школа за виразом самоi Алчевськоi, перетворилась немов би в маленьке Вл мiнiстерство недiльних шкiлВ». ВлТа нiхто, звичайно, так не цiнить значення школи, як тi нижчi верстви населення, для яких i iснуi ця школаВ», тАУ заявив Д. Мiллер, один iз сучасникiв Х.Д. Алчевськоi. Дуже характерним з цього приводу i лист селян з сiл Олексiiвки, Михайлiвни i хутора Троiцького, де були вiдкритi недiльнi школи: Вл Вельмишановна добродiйко Христино Данилiвно! Дякуiмо, шануiмо i вельми вiтаiмо Вас,тАж за ваше щире пiклування про нас, бiдних i темних селян. Завдяки Вашим заходам i пiклуванням, в нашому глухому закутку в хмарнi i грiзнi часи, як 1879 р. засвiтився i в нас лiхтар народноi освiти. Ми учнi того лiхтаря, який сяi i свiтитиме дiтям i онукам нашим,тАж!В»

Х.Д. Алчевська одна iз перших педагогiв звернула увагу на проблему методики навчання дорослих, тобто чому i як повиннi навчати у недiльних школах?

На ii думку, навчання повинно вестись рiдною мовою, послiдовно, доступно. Навчальний процес повинен вiдзначатися застосуванням найефективнiших прийомiв, форм i методiв навчання. Оскiльки в системi багато уваги придiлялось практицi, то у недiльнiй школi використовувались словеснi i практичнi методи навчання, високо цiнувались самостiйнi судження, висновки, пошуки.

Уже в першi роки офiцiйного iснування Харкiвськоi недiльноi школи ii вчителi наполегливо працювали над виробленням програм викладання. Так, у 1885 р. вчителi школи Х.Д. Алчевськоi здiйснили перше видання вироблених i апробованих ними ВлПрограм з усiх предметiв навчання в недiльнiй школi для дорослих i малолiтнiх учнiвВ».

До збiрника були включенi:

1. Програма тАУ план з предметiв навчання в групах неписьменних.

2. Програма з курсу украiнськоi мови для всiх груп недiльноi школи.

3. Програма з читання для груп дорослих, що закiнчили вивчення алфавiту.

4. Програма з пояснювального читання для малолiтнiх, що закiнчили азбуку.

5. Програма з арифметики для груп дорослих тощо.

За цими програмами, згодом, майже три десятилiття велося викладання

У бiльшостi недiльних шкiл Украiни. Цей успiх пояснюiться тим, що програми були складенi на основi дидактичних принципiв i передового педагогiчного досвiду. Насамперед рекомендувалися найкращi посiбники, за якими передбачалося вести навчання: ВлРiдне словоВ», ВлДитячий свiтВ» К.Д. Ушинського, ВлНова азбукаВ» Л. Толстого та iн.

Одночасно Х.Д. Алчевська, будучи послiдовником Ушинського, застосовуi в недiльнiй школi звуковий метод навчання, розроблений К.Д. Ушинським.

У Харкiвськiй недiльнiй школi Алчевськоi було започатковано метод пояснювального читання i бесiди. З багатьох предметiв були розробленi i апробованi безпосередньо в школi програми бесiд та методичнi вказiвки щодо iх проведення.

Вчителi школи Х.Д. Алчевськоi широко популяризували принцип наочностi навчання. Рекомендувалися наочнi посiбники, якi слiд використовувати на тому чи iншому уроцi з того чи iншого предмету.

Важливою складовою частиною загальноi системи навчання в школi Алчевськоi була критико-бiблiографiчна робота, керiвним центром якоi виступала бiблiотека. Все це стало передумовою для розробки i вдосконалення методiв i прийомiв:

- позакласного читання;

- проведення бесiд i складання вiдгукiв на прочитанi книжки;

- створення критико-бiблiографiчного покажчика Вл Що читати народовi?В»;

- створення численних каталогiв, рекомендацiйних спискiв лiтератури.

Таким чином, Х.Д. Алчевська стала творцем нового методу в справi керуванням навчанням учнiв тАУ методу перепитування прочитаного, який

давав подвiйний результат: крiм прямоi мети тАУ перевiрки прочитаного, тАУ вивчення читача. Х.Д. Алчевська також вiдiграла велику роль у становленнi системи Влпедагогiчнi збориВ», на яких розвтАЩязувались усi питання, що виникали у життi навчального закладу.

Виховна робота в недiльнiй школi була невiдтАЩiмною частиною процесу навчання. Одним з найефективнiших засобiв у виховнiй роботi вчителi вважали шкiльнi свята. Особливоi уваги надавали святкуванню ювiлейних дат письменникiв. Також практикувалися прогулянки на природу, вiдвiдування театру. Це не тiльки збагачувало свiтогляд учнiв, але й прищеплювало високо естетичнi почуття.

Уже в перший навчальний рiк (1870/71) офiцiйного iснування школи в нiй навчалося понад 100 учениць i працювало 22 викладачi. Почесним попечителем школи стала А.П. Вернадська: вона взяла на себе цi обовтАЩязки за проханням Х.Д. Алчевськоi, щоб усунути офiцiйнi формальностi, якi стояли на шляху вiдкриття школи.

Учителi Харкiвськоi недiльноi школи працювали не тiльки без будь-якоi винагороди, а ще й вносили певну суму на утримання школи. Росiйський педагог Д.Д. Семенов, вiдвiдавши школу у 1877 роцi, висловив сумнiв з приводу того, чи може iснувати школа, якщо праця вчителiв не буде оплачуватися. Це питання обговорювалось на педагогiчних збора; було вирiшено працювати й далi без оплати. Х.Д. Алчевська у листi до Д.Д. Семенова з цього приводу писала: ВлНевже все можна купити i продати за грошi?тАж Школа наша iснуi ще мало часу, але я вiрю, твердо вiрю, що вона iснуватиме багато рокiв, зростатиме, розвиватиметься, i час вiдповiсть Вам на запитання: ВлЧи можливi неоплачуванi вчителя?В».

У першi роки iснування школи всi ii учнi подiлялися на групи вiд 2 до 8 чоловiк, в яких вони навчались увесь час. РЖ хоча школа тодi й ставила завдання навчити в основному грамотi, такий порядок розподiлу був дуже незручний, оскiльки до однiii групи потрапляли учнi з рiзною пiдготовкою. Але згодом цей порядок був змiнений: до груп зараховували лише неписьменних i малописьменних, а письменних залежно вiд пiдготовки зараховували до пiдготовчого, першого або другого класiв. У групах дотримувались так званого Влкласного викладанняВ», коли один учитель вiв заняття весь час; у класах практикувалося Влпредметне навчанняВ» тАУ кожен предмет вiв окремий учитель.

Великого значення надавали у Харкiвськiй недiльнiй школi самоосвiтi вчителiв. З цiiю метою, поряд iз бiблiотекою для учнiв, у школi з перших днiв ii iснування ретельно комплектувалася бiблiотека для вчителiв. Самоосвiтi вчителiв сприяло також читання i обговорення на зборах педагогiчних щоденникiв, до яких у школi Х.Д. Алчевськоi ставились надзвичайно уважно: ВлДовiряючи педагогiчному щоденнику своi промахи i удачi, своi погляди i мiркування, спостереження i висновки, учителька звикаi ставитись до справи розумно, критично; вона завжди тодi матиме пiд рукою матерiал, який дасть можливiсть порiвняти минуле з сучасним, вiдчутно перевiрити рух вперед тАУ як власний, так стосовно до своii справи. Щоденник повинен допомагати зтАЩясовувати ставлення вчителiв до школи, до учениць, нарештi, вiн допоможе виявити характер, здiбностi, iндивiдуальнi якостi кожноi ученицiВ», тАУ зтАЩясовувала Христина Данилiвна.

Х.Д. Алчевська тАУ пропагандист кращих здобуткiв украiнськоi демократичноi лiтератури

Найбiльш виразно демократичне спрямування педагогiчноi системи Х.Д. Алчевськоi виявляiться у ii великiй тритомнiй методико-бiблiографiчнiй працi, створенiй разом iз групою педагогiв Харкiвськоi недiльноi школи. З iнiцiативи Алчевськоi, пiд ii керiвництвом i за ii найактивнiшоi участi учительки Харкiвськоi жiночоi недiльноi школи склали критичний анотований, iз широким використанням вiдгукiв читачiв покажчик книг для народного i дитячого читання. тАУ ВлЩо читати народовi?В»

Найбiльше мiсце у покажчику вiдведено аналiзу художнiх творiв. Таке ставлення до художньоi лiтератури аргументувала у своiму листi до А.П. Чехова сама Х.Д. Алчевська. ВлНас, учительок недiльних шкiл, дуже цiкавить питання, як сприймаi малописьменний читач художнi твори, Якi звичайно вважаються здобутком iнтелiгентного суспiльстваВ».

Другим за кiлькiстю розглянутих видань був iсторичний роздiл тАУ 559 книг.

Значне мiсце у покажчику вiдведено творам украiнських письменникiв. У третьому томi покажчика i спецiальний роздiл ВлВидання для народу украiнською мовоюВ». У цьому роздiлi, як i в усiй своiй дiяльностi, Алчевська вiдстоювала Влсамосвiдомiсть i любов до рiдноi мови, до рiдноi пiснiВ». Тут рекомендувалися твори РЖ.П. Котляревського, Г.Ф. Квiтки-ОсновтАЩяненка, РД.П. Гребiнки, Т.Г. Шевченка, Марка Вовчка, Ю. Федьковича, Панаса Мирного П.А. Грабовського, В.С. Стефаника тощо. В iнших томах популяризуються твори Елiзи Ожешко, Болеслава Пруса, С.Бiчер-Стоу та iнших.

Найчастiше у цьому покажчику рекомендувалися твори Т.Г. Шевченка. Рекомендуючи для читання ВлНаймичкуВ», Алчевська водночас пропагуi ВлКобзарВ». У той час, як лiберальнi просвiтяни твердили, нiби селяни не розумiють творiв Шевченка, Алчевська рiшуче це заперечувала, доводячи, що ВлКобзарВ» користуiться великою популярнiстю i його розумiють цiлком. ВлКатеринуВ» Алчевська оцiнюi як загальновiдому прекрасну поему Шевченка. ВлКняжнаВ» розглядаiться як твiр глибоко народний. Про повiсть ВлМузикантВ» Алчевська писала, що в нiй i мiсця, сцени, де видно великого поета Украiни, i при тому вона сповнена, як i вся поезiя Шевченка, благородства думки, обурення проти зла, проти насильства людини над людиною, яке так повно втiлено було в крiпосництвi.

Т.Г. Шевченко Христина Данилiвна називала тАУ Влнаш народний генiйВ», оповiдання про його життя, його твори рекомендувала гаряче i повсюдно.

РЖз творiв Марка Вовчка у посiбнику Алчевськоi рекомендуiться, насамперед, ВлКозачкаВ». ВлГорпинаВ». ВлОдаркаВ», ВлТри долiВ», ВлКармелюкВ» та iн. У школах i гуртках Алчевськоi твори Марка Вовчка викликали почуття обурення i протесту проти соцiального гноблення.

Про твори Вл КозачкаВ», ВлОдаркаВ», ВлГорпинаВ» Алчевська записала: Вл Всi три оповiдання овiянi таким сумним колоритом, що залишають у душi читача найболючiшi враженняВ».

У покажчику ВлЩо читати народовi?В» представленнi твори П. Грабовського, письменника, який у цей час знаходився на каторзi. Треба було мати досить мужностi й симпатii до героiчних синiв народу, щоб в епоху наростання масового революцiйного руху, напередоднi першоi росiйськоi революцii зумiти провести Влчерез перепони i рогатки цензуриВ» такi книжки, як ВлКобзаВ» П.А. Грабовського, яка вийшла пiд псевдонiмом ВлПавло ГрабВ». Твори Грабовського закликали народ до боротьби за свiтлi iдеали, за щасливе майбутнi.

Характерною i особлива увага до творiв великого украiнського революцiйного демократа РЖ. Франка. Для читання в широких масах трудящих i в школах Алчевська рекомендуi ВлДобрий заробокВ», ВлДо свiтлаВ», ВлНа днiВ», ВлМалий МиронВ» та iн.

Як сприймала Алчевська та ii учнi твори великого революцiонера видно хоча б з такого розкриття нею основноi сутi оповiдання ВлДобрий заробокВ»: ВлтАжЦе одна з iлюстрацiй урядового пригноблення галицьких селян у виглядi податкiв, що ведуть до повного розорення i без того небагатого сословiятАж Цiкава тема, задушевний i сердечний тон оповiдання роблять його доступним i для пiдлiткiвВ».

У сiмтАЩi Х.Д. Алчевськоi великий украiнський письменник користувався дуже глибокими симпатiями. ВлАпостолом свiтлаВ» називала великого Каменяра дочка Х.Д. Алчевськоi Х.О. Алчевська, присвятивши йому вiрш ВлРЖван Франко й ГаннаВ». Христина Олексiiвна зiзналася Павликовi, що саме пiд впливом Франкового ВлМойсеяВ» вона писала свою поему ВлКудеярВ».

Необхiдно зазначити, що Алчевська пiдхоплювала i несла в свою недiльну школу найновiшi досягнення украiнськоi реалiстичноi лiтератури кiнця ХРЖХ тАУ початку ХХ ст. Так, наприклад, зВ» явилося оповiдання письменника, що тiльки починав свiй славний шлях, ВлПВ» ятизлотникВ» М. Коцюбинського тАУ i Алчевська вiдразу ж включаi його до списку, рекомендованих до читання творiв: ВлЦе талановите оповiдання письменника заслуговуi на увагу i придбання його в народнi бiблiотеки. Годиться для будь-якого вiкуВ», тАУ пише Алчевська. Також увагу педагогiв привертають оповiдання письменника ВлХаритяВ», ВлЯлинкаВ», ВлМаленький грiшникВ» тощо.

Книга ВлЩо читати народовi?В» являла собою, за визначенням сучасникiв Алчевськоi, Влвищою мiрою цiнне джерело для ознайомлення з ростом критичноi думки народу i тими наслiдками, до яких ця думка приходить пiд впливом читання кращих творiв свiтовоi лiтератури. У цьому вiдношеннi книга ВлЩо читати народовi?В» i найбiльшою спробою вияснення всього великого значення для народного життя, проникнення в народне середовище кращих творiв лiтератури.

Широковiдомi письменники, дiячi прогресивноi культури гаряче привiтали працю Х.Д. Алчевськоi ВлЩо читати народовi?В» ВлВихiд у свiт книги, тАУ писала сама Алчевська, тАУ був для нас справжнiм трiумфом: не було, здаiться, жодного журналу, жодноi газети, якi б не вiдгукнулися захоплено на цю працюВ».

Глiб Успенський вважав появi книги надзви

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi