Вплив спецiальних вправ на рiвень фiзичноi пiдготовленостi школярiв молодшого шкiльного вiку

Дипломна робота

на тему:

ВлВплив спецiальних вправ на рiвень фiзичноi пiдготовленостi школярiв молодшого шкiльного вiкуВ»

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Вiковi особливостi розвитку функцiонального стану сенсорних систем i рiвня фiзичноi пiдготовленостi дiтей молодшого шкiльного вiку

1.1 Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дiтей молодшого шкiльного вiку

1.2 Особливостi розвитку рухових здiбностей у молодших школярiв

1.3 Характеристика функцiонального стану сенсорних систем дiтей

Роздiл 2. Методи i органiзацiя дослiдження

2.1 Методи дослiдження

2. 2 Органiзацiя дослiдження

Роздiл 3. Методика використання спецiальних вправ та ii ефективнiсть

3.1 Планування спецiальних засобiв спрямованих на пiдвищення функцiонального стану сенсорних систем та iх змiст

3.2 Показники фiзичноi пiдготовленостi учнiв молодших класiв до i пiсля проведення експерименту

Висновки

Список використаних джерел

Актуальнiсть теми. Останнiм часом, в краiнi, разом iз погiршенням стану здоров'я, спостерiгаiться i зниження рiвня фiзичноi пiдготовленостi школярiв [76]. Внаслiдок цього ведуться пошуки нових шляхiв для полiпшення здоров'я i фiзичноi пiдготовленостi дiтей через уроки фiзичноi культури в школi. РЖнтенсивнi розробки сучасних педагогiчних технологiй з фiзичного виховання пiдростаючого поколiння ведуться не тiльки в Украiнi, але i в iнших краiнах свiту. Ряд дослiдникiв займалися питаннями фiзичноi пiдготовленостi учнiв молодшого шкiльного вiку [8, 13, 32, 45, 50]. В своiх роботах вони вказують на пiдвищення ii рiвня за рахунок змiни засобiв, переважно впливаючи на окремi руховi здiбностi.

Взаiмозв'язок фiзичноi пiдготовленостi з рiвнем активностi рiзних сенсорних систем (руховоi, зоровоi, слуховоi, вестибулярноi i тактильной) розглядаiться в роботах Л.Д. Назаренка [37,38]; В.М. Платонова [46]; Т.Ю. Круцевич [55]; Б.М. Шияна, В.Г. Папушi [77] i iн.

Дослiдники розглядали питання впливу окремих аналiзаторiв на рухову сферу школярiв [20, 35, 44, 59], впливу спецiальних фiзичних вправ на функцiональний стан окремих аналiзаторiв [26, 30, 31, 60, 66] i систему аналiзаторiв [42, 48, 72, 73, 74, 75]. Проте всi цi дослiдження не пiднiмали питання комплексного впливу зорового, слухового, вестибулярного i тактильного аналiзаторiв на фiзичну пiдготовленiсть дiтей молодшого шкiльного вiку. При цьому вiдомо, що молодший шкiльний вiк i головним перiодом життя, коли здiйснюiться бурхливий розвиток i становлення всiх морфологiчних i функцiональних структур, що визначають в найближчi i подальшi роки трудовий потенцiал, вiдтворювання i здоров'я майбутнiх поколiнь, i важливим показником благополуччя краiни.

З вищевикладеного виходить, що сучаснi вимоги, що пред'являються суспiльством до стану здоров'я i фiзичноi пiдготовленостi дiтей, обумовлюють необхiднiсть якiсного полiпшення методики фiзичного виховання молодших школярiв шляхом дii на сенсорнi системи спецiальних фiзичних вправ з метою пiдвищення рiвня iх функцiональноi активностi. Це сприятиме полiпшенню стану здоров'я, пiдвищенню рiвня фiзичного розвитку i фiзичноi пiдготовленостi пiдростаючого поколiння.

Мета дослiдження: визначити ступiнь впливу спецiально спрямованих вправ на функцiональний стан аналiзаторiв на рiвень фiзичноi пiдготовленостi молодших школярiв.

Завдання дослiдження:

1. На пiдставi теоретичного аналiзу науково-методичноi лiтератури дослiджувати проблему впливу функцiонального стану сенсорних систем на фiзичну пiдготовленiсть дiтей молодшого шкiльного вiку.

2. Дослiдити рiвень фiзичноi пiдготовленостi молодших школярiв.

3. Виявити змiни рiвня фiзичноi пiдготовленостi пiсля впровадження розробленоi системи спецiально спрямованих вправ.

Методи дослiдження: теоретичний аналiз i узагальнення науково-методичноi лiтератури, вивчення документальних матерiалiв i педагогiчне спостереження, педагогiчне тестування, педагогiчний експеримент, методи математичноi статистики.

1.1 Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дiтей молодшого шкiльного вiку

Питаннями вiковоi фiзiологii займалися ряд авторiв [4, 14, 53, 67, 68]. В iхнiх роботах представлена вiкова перiодизацiя з урахуванням сукупностi анатомо-фiзiологiчних особливостей органiзму, умов життя, виховання i навчання. Так, за даними дослiдникiв [53, 56] до молодшого шкiльного вiку вiдносяться дiти 6 (7) тАУ 10 рокiв, а на думку iнших [4, 24, 41, 54] молодший шкiльний вiк тАУ це дiти 6(7) тАУ 11 рокiв.

Фiзичне виховання молодших школярiв маi свою специфiку, обумовлену iх анатомо-фiзiологiчними i психологiчними особливостями.

У дiтей цього вiку iнтенсивно розвиваiться i удосконалюiться весь органiзм [10, 36, 51, 62, 64]. Темпи зростання i розвитку окремих органiв i функцiональних систем дещо знижуються в порiвняннi з дошкiльним вiком, проте залишаються достатньо високими. Вiдзначено [36, 56, 64], що характерною особливiстю процесу росту дитячого органiзму i нерiвномiрнiсть i хвилеподiбнiсть.

Вiковi особливостi формування органiзму молодших школярiв мають певнi характеристики.

Кiсткова система характеризуiться вiдносно рiвномiрним розвитком опорно-рухового апарату, але iнтенсивнiсть росту окремих розмiрних ознак його рiзна. Довжина тiла збiльшуiться в цей перiод в бiльше, нiж його маса [65].

За даними [62, 70] щорiчний прирiст тiла в довжину у молодших школярiв складаi 4 тАУ 5 см, маси тiла тАУ 2 тАУ 3 кг, а обхват грудноi клiтки тАУ 1,5 тАУ 2 см. Приблизно такi ж вiдомостi наданi в роботах [10, 56], проте автори вiдзначають збiльшення росту на 3 тАУ 4 см в рiк. До 10 рокiв у хлопчикiв i у дiвчаток темпи росту приблизно однаковi [64, 70]. У вiцi 7тАУ 9 рокiв спостерiгаiться значний рiст хребетного стовпа. В 10 рокiв посилено ростуть поперековi i нижнi груднi хребцi [11, 25]. Кiстки дiтей, в порiвняннi з кiстками дорослих, мiстять менше мiнеральних речовин i легко пiддаються деформацii [10, 56, 64]. Процес окостенiння хребетного стовпа вiдбуваiться поетапно. В 6тАУ9 рокiв утворюються самостiйнi центри окостенiння для верхньоi i нижньоi поверхнi тiл хребцiв, кiнцiв остистих i поперечних вiдросткiв. Шийний лордоз i грудний кiфоз формуються до 7-ми рокiв, а поперековий тАУ до 12-ти рокiв, тому у молодших школярiв спостерiгаються випадки рiзноманiтних порушень постави [21, 22, 23, 40]. Хребет вiдрiзняiться великою гнучкiстю i рухливiстю [70].

Кiстки тазу до 7тАУ 8 рокiв тiльки починають зростатися i при струсi можуть змiщуватися [10, 56, 64].

За даними [64] повноцiнна опорно-рухова функцiя багато в чому пов'язана з формуванням стопи. Дитяча стопа в порiвняннi iз стопою дорослих вiдносно коротка i звужена в областi п'яти. Формування склепiння стопи звичайно закiнчуiться до 11тАУ 12 рокiв.

Анатомiчно суглобово-зв'язковий апарат сформований вже у новонародженого, але подальше морфологiчне i функцiональне вдосконалення його продовжуiться в дитячому i пiдлiтковому вiцi. Суглоби молодших школярiв дуже рухомi, зв'язковий апарат еластичний [56, 64, 65].

В цей перiод у дiтей найбiльш iнтенсивно збiльшуiться рухливiсть хребта, а також плечових i тазостегнових суглобiв [64]. Найбiльша рухливiсть хребта спостерiгаiться у вiцi 8тАУ9 рокiв [36, 65].

М'язова система дiтей молодшого шкiльного вiку розвинена ще слабо [10, 56, 64]. М'язи мають тонкi волокна, мiстять в своiму складi лише невелику кiлькiсть бiлка i жиру [65]. Вiдношення м'язовоi маси до ваги всього тiла в цей вiковий перiод складаi близько 1/4, в той час, як у пiдлiткiв 15 рокiв це вiдношення становить 1/3 [63, 64].

У дiтей цього вiку м'язи розвиваються нерiвномiрно: спочатку м'язи тулуба, нижнiх кiнцiвок i плечового пояса, а пiзнiше тАУ дрiбнi м'язи [3, 64, 65, 70].

В перiод вiд 7 до 10 рокiв прирiст сили м'язiв верхнiх кiнцiвок йде iнтенсивнiше, нiж нижнiх: середнiй прирiст сили згиначiв гомiлки становить 3,6 кг, а згиначiв кистi тАУ 8,3 кг. Сила м'язiв розгиначiв гомiлки значно переважаi над силою м'язiв згиначiв тАУ 20,4 i 13,3 кг, вiдповiдно. Дiти 7тАУ 11 рокiв ще слабо диференцiюють м'язовi зусилля. Здiбнiсть до розслаблення м'язiв в цей перiод змiнюiться незначно [64].

У дiтей молодшого шкiльного вiку спостерiгаiться поступове вдосконалення м'язовоi системи i рухових функцiй. Разом iз зростанням м'язовоi маси значно полiпшуiться координацiя рухiв. В цей час iнтенсивно формуються психомоторнi функцii, пов'язанi з швидкiстю i точнiстю руху. М'язова працездатнiсть у хлопчикiв 7тАУ 10 рокiв бiльше, нiж у дiвчаток цього ж вiку [64].

Характеризуючи стан дихальноi системи у молодших школярiв, автори вiдзначають [15, 67], що з розвитком органiзму вiдбуваiться зростання органiв зовнiшнього дихання i посилюiться iх функцiя. В молодшому шкiльному вiцi завершуiться формування легеневих альвеол. З 7тАУ 8 рокiв кiлькiсть iх практично не змiнюiться, але маса i об'iм легеневоi тканини i повiтроносних шляхiв продовжуi збiльшуватися до закiнчення пубертатного перiоду [21, 62, 69]

В зв'язку з iнтенсивним ростом i змiною положення ребер, мiняiться форма грудноi клiтки, ii передня частина опускаiться вниз, при цьому можливостi змiни об'iму грудноi клiтки в процесi дихання рiзко зростають. Це робить величезний вплив на характер дихання. Якщо ранiше дихання було в основному черевне, то з цього вiку воно стаi грудочеревним або змiшаним [15, 71].

В цьому вiковому перiодi спостерiгаiться вiдносна слабкiсть дихальних м'язiв [15, 21, 68]. У зв'язку з цим грудна клiтка бере незначну участь в актi дихання, яке здiйснюiться, в основному, за рахунок опускання дiафрагми. Тому робота, затрачена на дихання, у дiтей значно бiльша в порiвняннi з дорослими [15].

У молодших школярiв понижена економнiсть зовнiшнього i внутрiшнього дихання [56]. Зовнiшнi дихання поверхневе, а у внутрiшньому знижуiться утилiзацiя кисню тканинами з артерiальноi кровi. Спостерiгаiться порiвняно велика частота дихання вiд 20 до 22 разiв за хв. [3, 21, 68].

До кiнця перiоду молодшого шкiльного вiку об'iм легенiв складаi половину об'iму легенiв дорослого. У мiру росту i дозрiвання дитини величина хвилинного об'iму дихання (ХОД) збiльшуiться [65]. У дiтей 7 тАУ 10 рокiв спостерiгаiться пiдвищена, в порiвняннi з пiдлiтками, величина ХОД на 1 кг маси у спокоi тАУ 160 тАУ 170 мл/мин/кг [64].

На думку бiльшостi авторiв [6, 21, 64, 65, 68], життiва мiсткiсть легенiв (ЖЕЛ) з вiком збiльшуiться, проте в рiзних дослiдженнях цi цифри дещо вiдрiзняються. Так, на думку [21, 65, 68] ЖЕЛ зростаi з 1200мл в 7-рiчному вiцi до 2100 мл в 11-рiчному. Данi дещо iншого характеру наданi в роботах [64], де наголошуiться збiльшення ЖЕЛ у дiтей 8 тАУ 9 рокiв з 1700 до 2200мл i [6], де ця величина складаi 700 тАУ 1000 мл.

В молодшому шкiльному вiцi спостерiгаються статевi вiдмiнностi в розвитку дихальноi системи. Так середнi величини ЖЕЛ у дiвчаток значно меншi нiж у хлопчикiв [21, 68]. Частота дихання до 8 рокiв у дiвчаток менша нiж у хлопчикiв [15], максимальне ж споживання кисню у хлопчикiв i у дiвчаток приблизно однакове [36].

Дослiджуючи стан серцево-судинноi системи ряд авторiв [10,56] вiдзначають, що маса серця у дiтей цього вiку по вiдношенню до маси тiла бiльше, нiж в подальшi роки життя. Просвiт судин вiдносно широкий. РЖншi данi надають [1, 21, 70], якi вважають, що маса серця i маса тiла знаходяться приблизно в такому ж спiввiдношеннi, як i у дорослих: 1г на 1 кг маси всього тiла.

Серцевий м'яз дитини 7тАУ 8 рокiв ще порiвняно слабкий [1, 10, 21]. Проте постачання кров'ю всiх тканин тiла вiдбуваiться удвiчi швидше, нiж у дорослих завдяки бiльшiй частотi серцевих скорочень (ЧСС) i бiльш швидкому кровообiгу. Тим самим забезпечуiться бiльш iнтенсивний обмiн речовин. ЧСС у вiцi 7тАУ 10 рокiв коливаiться в межах 76тАУ 92 уд/мин [10, 21, 29, 56].

Розвиток нервовоi системи у молодших школярiв майже повнiстю завершуiться, закiнчуiться зростання i структурна диференцiацiя нервових клiтин. Сила i врiвноваженiсть нервових процесiв вiдносно невелика. Проте функцiонування нервовоi системи характеризуiться переважанням процесiв збудження над процесами внутрiшнього гальмування, що може призводити до швидкого стомлення [2, 21, 54, 65].

Слiд зазначити, що навчальна робота школярiв початкових класiв в основному вимагаi розвитку першоi сигнальноi системи тАУ вiдчуттiв i сприйнять, яка у них ще не розвинута. Так, на думку ряду авторiв [18, 19, 49, 57], увага в дiтей цього вiку нестiйка, вони нетерплячi, легко i швидко вiдволiкаються на будь-який зовнiшнiй подразник, що заважаi процесу навчання. Об'iм уваги невеликий. У них недостатньо розвинена здатнiсть концентрацii уваги. Довго утримувати увагу на об'iктi, що вивчаiться, вони ще не можуть; напружена i зосереджена увага швидко приводить до нервового стомлення.

Пам'ять i мислення у дiтей молодшого шкiльного вiку маi наочно образний характер: дiти легше запам'ятовують зовнiшнi особливостi предметiв, нiж iх логiчну, смислову сторону, запам'ятовування носить в основному механiчний характер. Лише поступово до кiнця цього вiкового перiоду дiти опановують прийомами спецiального запам'ятовування i розучування, поступово з вiком вiдбуваiться перехiд до абстрактного виду мислення [10,18, 30, 64].

Молодший шкiльний вiк, на думку багатьох авторiв [10, 56, 57], найсприятливiший перiод для розвитку рухових умiнь i навичок. В цьому вiцi спостерiагiться швидке зростання показникiв структури природних видiв рухiв i здатностi опановувати загальною структурою технiчно складних вправ, оскiльки пропрiрецептивна чутливiсть до цього вiкового перiоду досягаi необхiдного рiвня [4, 5, 38]. Молодшi школярi добре диференцiюють м'язовi вiдчуття, а окремi складнi по технiцi вправи i для них бiльш доступними, нiж для пiдлiткiв [47, 57, 64]. В роботах [63, 64] вiдзначено, що темпи функцiонального дозрiвання апарату регуляцii рухiв випереджають морфологiчнi перебудови, вiд яких залежать прогресивнi змiни руховоi функцii, це i дозволяi дiтям даного вiку досягати високих результатiв в складно-координацiйних видах спорту. В процесi iндивiдуального розвитку у дiтей спостерiгаються етапи пiдвищеноi чутливостi до фiзичного навантаження рiзноi спрямованостi (критичнi перiоди). У вiцi 6тАУ8 рокiв дитину легше навчити кататися на ковзанах, нiж в 9тАУ11 рокiв. В перiод вiд 8 до 12 рокiв дiти можуть навчитися практично всiм рухам, що вимагають точностi i високоi координацii.

Структура процесу навчання рухiв дiтей молодшого шкiльного вiку загальноприйнята, проте, вимагаi врахування вiдповiдних вiкових особливостей методичних прийомiв i методiв навчання [7, 33, 43, 57].

Найефективнiшим методом навчання i показ, оскiльки в цьому вiцi переважаi механiчне запам'ятовування. Дiти швидше запам'ятовують показанi вправи, нiж тi, про якi тiльки розказано [18]. Показ повинен бути точний, чiткий, безпомилковий i багатократний [10, 28]. Показувати необхiдно в рiзних ракурсах i сповiльненому темпi. Мiж показом i виконанням не допускати тривалих пауз, iнакше увага дiтей переключатиметься на стороннi об'iкти. Показувати повинен не тiльки сам педагог, але i в ходi навчання до демонстрацii залучати дiтей, у яких вправа вийшла добре. Це вселяi iншим дiтям упевненiсть в доступностi вправи, активiзуi iх дiяльнiсть i прискорюi процес освоiння руховоi дii [56].

При навчаннi ефективно використовувати наочнiсть: таблицi, малюнки, схеми, дiафiльми i iн., якi повиннi бути привабливими, барвистими, кольоровими, цiкавими i доступними для розумiння молодших школярiв. В них слiд чiтко видiляти потрiбнi частини i елементи. Крiм того доцiльно застосовувати наочнi орiiнтири, якi направляють, контролюють або обмежують рухи дiтей. Вони iз задоволенням виконують вправи, пов'язанi з конкретним результатом (перестрибнути, доповзти, перекинути, потрапити i iн.) [28, 49, 57].

На всiх етапах навчання показ повинен супроводжуватися словесним поясненням. Методи слова i наочностi тiсно зв'язанi мiж собою. При розучуваннi вправи, потрiбно не тiльки показати його, але i розказати: за яким принципом вона складена, чому вибрана та або iнша послiдовнiсть i т.д. Неосмислене запам'ятовування в цьому вiцi малоефективне. Коли матерiал осмислений, вiн набагато краще запам'ятовуiться i вiдтворюiться [18, 57].

Ряд авторiв [18, 28, 56, 57] вiдзначаi, що ведучими, з основних словесних методiв навчання учнiв молодших класiв, i пояснення i розповiдь. Пояснення повинне бути лаконiчне, доступне i зрозумiле дiтям. Розповiдь за тривалiстю не повинна перевищувати 7тАУ 10 хв, i бути яскрава за викладом, можливо з казковим сюжетом.

В початкових класах також широко використовуються розпорядження i вказiвки тАУ особливо в 1 i 2 четвертях першого класу, коли учнi ще не навчилися виконувати команди [10, 28, 49, 57].

Метод практичноi вправи також маi своi особливостi при навчаннi руховим дiям дiтей молодшого вiку. Так, ряд авторiв [10, 56, 57] вважають, що при навчаннi перевага слiд вiддавати цiлiсному методу, оскiльки розчленування вправи на елементи знижуi iнтерес до виконання. Вiдрiзняiться думка [18], автор вiдзначаi, що доцiльно використовувати розучування руху по частинах.

Для успiшного навчання молодших школярiв необхiдно використовувати широке коло вправ, варiювати вправами, змiнювати умови виконання, початковi положення, напрями рухiв i т.п. [18, 56, 57]. Рухи повиннi бути емоцiйнi i простi по руховiй структурi [6]. Короткочаснi навантаження повиннi чергувати з достатнiми паузами вiдпочинку, змiнюючи характер роботи окремих м'язових груп [10, 56].

Одним з найпоширенiших методiв навчання дiтей молодшого шкiльного вiку i iгровий метод iз застосуванням елементiв спортивних i рухливих iгор, оскiльки пiд час iгор спостерiгаiться найбiльша стiйкiсть уваги у дiтей [6, 10, 52, 56, 58]. В роботах [17, 18, 19] указуiться, що молодшi школярi охоче засвоюють навички i умiння на заняттях iгрового характеру з цiльовою спрямованiстю. Оскiльки в грi розкриваiться не тiльки особа, але i ii вiдношення до дiйсностi. Рухливi iгри можна використовувати на шкiльних перервах, в спортивних святах, в групах продовженого дня i т.д. В процесi навчання рухам можна також застосовувати метод змагання, який сприяi емоцiйному пiдйому i викликаi iнтерес, але вiн повинен носити сюжетний характер без конкретного виявлення переможця. Цей метод необхiдно використовувати нечасто i обережно, оскiльки змагання впливають на психологiчний стан дiтей даного вiку [28]. В iгровiй i змагальнiй дiяльностi можна вивчати, повторювати або закрiплювати технiку руху, виховувати руховi здiбностi.

1.2 Особливостi розвитку рухових здiбностей у молодших школярiв

Вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдники в галузi фiзичного виховання i спорту констатують, що у вiковому розвитку рухових здiбностей спостерiгаiться гетерохроннiсть: наявнiсть активного темпу розвитку, пасивного i стабiлiзацii [18, 27]. В роботах ряду авторiв [5, 6, 9, 39] вiдзначено, що молодший шкiльний вiк i найсприятливiшим для розвитку бiльшостi рухових здiбностей. Багато хто з них вважаi, що в цьому вiцi найбiльш iнтенсивно розвиваються швидкiсть, гнучкiсть i координацiйнi здiбностi, а менш iнтенсивно тАУ сила i витривалiсть.

Однiiю з найважливiших рухових якостей молодших школярiв i швидкiсть. Ряд дослiдникiв, основними передумовами високого прояву швидкостi вважають: структуру м'язiв, внутрiшньом'язову i мiжм'язову координацiю [34]; рухливiсть нервових процесiв, що виявляiться досконало протiкання процесiв збудження i гальмування в рiзних вiддiлах нервовоi системи, i рiвень нервово-м'язовоi координацii [12]; потужнiсть i мiсткiсть креатинфосфатного джерела енергii i буферних систем органiзму [29]; рiвень розвитку швидкiсно-силових якостей i гнучкостi [61].

Вiкова динамiка розвитку швидкiсних здiбностей дослiджквалась багатьма авторами [57, 65]. Проте, слiд зазначити, що в даних, що наводяться авторами, немаi iдностi поглядiв. Так, в роботах: [57] сприятливим перiодом для виховання швидкостi наголошуiться вiковий перiод вiд 8 до 12 рокiв; [3, 43, 65] тАУ вiд 7 до 11 рокiв; [43] тАУ вiд 7 до 9тАУ10 рокiв. Дослiджуючи вiдмiнностi в рiвнi розвитку швидкiсних здiбностей за статтю, автори [65] вiдзначають, що вони невеликi. При цьому, в роботах [19] указуiться на вiдмiнностi в розвитку швидкостi в статевому аспектi. За даними автора активний прирiст швидкiсних здiбностей спостерiгаiться у дiвчаток з 8 до 9 i з 9 до 10 рокiв, а у хлопчикiв з 9 до 12 рокiв.

Встановлено, що пiдвищення швидкостi у молодших школярiв зв'язано, головним чином, iз здiбнiстю до високого темпу рухiв пiд час бiгу [78]. Дослiдженнями [19, 57] визначенi оптимальнi вiковi перiоди розвитку рiзних проявiв швидкiсних здiбностей: швидкостi в простих i складних рухових реакцiях, швидкостi руху i частоти рухiв.

Швидкiсть руховоi реакцii i сенсорною реакцiiю [77, 78]. РЖнтенсивний прояв функцiй, що забезпечують швидке реагування, вiдбуваiться в перiод вiд 7тАУ 8 до 11тАУ 12 рокiв [55, 78].

За даними [55] темп рухiв найбiльш значно збiльшуiться з 7тАУ8 до 11тАУ12 рокiв. Трохи вiдрiзняються вiдомостi, представленi в роботах [18, 19, 24] в яких частота рухiв найбiльш значно збiльшуiться в 7тАУ 9 рокiв, а у вiцi 7тАУ 10 рокiв у хлопчикiв темп рухiв вище, нiж у дiвчаток. На думку [64], до 10тАУ11 рокiв частота бiгових крокiв досягаi максимальних значень.

Дослiдження свiдчать про iстотне полiпшення показникiв рiвня розвитку швидкостi пiсля використання на уроках фiзичноi культури 3-х класiв короткостроковоi стандартноi навчально-тренувальноi програми стимулюi розвиток швидкостi школярiв

Таким чином, на думку бiльшостi авторiв, що займаються проблемою дослiдження швидкiсних здiбностей, молодший шкiльний вiк i тим перiодом, коли швидкiсть достатньо добре розвиваiться пiд впливом рiзних тренувальних програм.

Пiд гнучкiстю прийнято розумiти морфофункцiональнi можливостi опорно-рухового апарату, якi визначають ступiнь рухливостi його ланок. Вiковим змiнам розвитку гнучкостi присвяченi роботи [55].

За даними [55, 77, 78] гнучкiсть природно збiльшуiться до 14тАУ15 рокiв. Особливо сприятливi можливостi для виховання гнучкостi спостерiгаються у дiтей молодшого шкiльного вiку [63]. Це пояснюiться тим, що вiк 7тАУ11 рокiв вiдрiзняiться гнучкiстю i пластичнiстю опорно-рухового апарату, високим ступенем еластичностi тканин, вiдсутнiстю могутньоi мускулатури [57], великою кiлькiстю в суглобах синовiальноi рiдини, а також iнтенсивним приростом рухливостi в суглобах [18, 19].

В рiзних суглобах гнучкiсть маi рiзну динамiку розвитку. Так, на думку [70], рухливiсть суглобiв хребта i у хлопчикiв i дiвчаток досить висока з 7 до 10 рокiв, коли середнiй рiчний прирiст активноi його рухливостi досягаi 5,7см Аналогiчнi данi були представленi в роботах [18, 19], якi свiдчать про те, що збiльшення рухливостi хребетного стовпа у дiтей шкiльного вiку вiдбуваiться нерiвномiрно. У хлопчикiв значний прирiст спостерiгаiться у вiцi з 7 до 10 рокiв, у дiвчаток же у вiцi вiд 7 до 10 рокiв прирiст показникiв вiдносно невеликий (2-4см), в порiвняннi з дiвчатками пiдлiтками (3-4см). Проте, на думку [71] у дiвчаток рухливiсть хребетного стовпа помiтно пiдвищуiться саме у вiцi 7тАУ12 рокiв, а у хлопчикiв 7тАУ14 рокiв. Дослiдженнями [65, 77] визначено декiлька вiкових перiодiв найвищих темпiв природного приросту рухливостi в суглобах хребта. Одним з таких перiодiв у дiвчаток i вiк вiд 7 до 8 i з 10 до 11 рокiв, а у хлопчикiв з 7 до 11 рокiв. Збiльшення амплiтуди руху в колiнних i тазостегнових суглобах, на iх думку, маi дещо iншу динамiку. Найвищi темпи приросту спостерiгаються з 7 до 8 i з 11 до 13 рокiв.

Дослiдженнями [65] вiдзначено, що цiлеспрямований розвиток гнучкостi повинен починатися з 6тАУ7 рокiв. За iх даними, у дiтей i пiдлiткiв 9 тАУ 14 рокiв ця якiсть розвиваiться майже в 2 рази ефективнiше, нiж в старшому шкiльному вiцi. Трохи вiдрiзняiться думка [78] згiдно якому гнучкiсть доцiльно починати розвивати з 7тАУ 8 рокiв.

У дiвчаток рухливiсть хребетного стовпа при активних i пасивних рухах значно вища, нiж у хлопчикiв [18, 19]. За даними показники гнучкостi дiвчаток на 20 тАУ 30% перевищують показники хлопчикiв. Порiвняння рухливостi в суглобах дiтей 7тАУ 10 рокiв, показало, що вона значно вища у тих, хто активно займаiться фiзичною культурою i спортом [70].

Таким чином, на думку бiльшостi авторiв, сенситивним перiодом розвитку гнучкостi i саме молодший шкiльний вiк.

Координацiйнi здiбностi людини дуже рiзноманiтнi i специфiчнi. Ряд фахiвцiв в галузi фiзичного виховання i спорту [33] диференцiювали координацiйнi здiбностi на окремi групи за особливостями iх прояву, критерiях оцiнки i чинниках, якi iх визначають. Видiляють: точнiсть управлiння часовими, просторовими i силовими параметрами рухiв; здiбнiсть до збереження рiвноваги; вiдчуття ритму; здiбнiсть до орiiнтування в просторi; здiбнiсть до довiльного розслаблення м'язiв i координованiсть рухiв (спритнiсть).

Координацiйнi здiбностi забезпечуються складною взаiмодiiю центральних i периферичних ланок моторики на основi зворотноi iнформацii i мають вираженi вiковi особливостi [65]. Динамiка розвитку координацiйних здiбностей в онтогенезi вiдображена у рядi робiт [18]. За даними [55] у вiковому перiодi вiд 7тАУ8 до 11тАУ 12 рокiв наголошуються найвищi темпи розвитку координацiйних здiбностей. Особливо бурхливий розвиток iх вiдбуваiться у дiвчаток до 11 рокiв, у хлопчикiв до 12 рокiв, при цьому прирiст показникiв з 7 рокiв складаi 75 %.

За вiдомостями ряду авторiв [28, 70] у дiтей 7тАУ8 рокiв швидко удосконалюiться здiбнiсть до рiзних видiв точних рухiв. В роботах [18, 19] вказуiться на збiльшення просторовоi точностi рухiв (на прикладi метання малого м'яча в цiль) вiд 4 до 6 рокiв, а вiд 7 до 9тАУ10 рокiв спостерiгаiться помiтне ii зниження. В окремих суглобах точнiсть просторових перемiщень прогресивно збiльшуiться вiд 7 до 12 рокiв. За даними [24] здатнiсть вiдтворювати амплiтуду рухiв до 40 тАУ 50В° максимально збiльшуiться в 7тАУ 10 рокiв.

Дослiдженнями встановлено, що показники просторовоi точностi рухiв у дiтей 6 тАУ 10 рокiв в статевому аспектi не вiдрiзняються.

Збереження стiйкостi тiла (рiвновага) зв'язано з виконанням будь-якоi руховоi дii. Рiвновага розвиваiться на основi вдосконалення рефлекторних механiзмiв в процесi дозрiвання вестибулярного аналiзатора. Сенситивним перiодом розвитку даноi здатностi i вiк вiд 7 до 12тАУ 13 рокiв.

За даними [55] у 7-рiчних дiтей зустрiчаються показники статичноi рiвноваги, характернi для дорослих людей. Здiбнiсть до збереження статичноi рiвноваги вiд 1-го до 2-го класу iстотно погiршуiться, а потiм протягом двох рокiв безперервно зростаi. Динамiчна рiвновага, на думку автора, бурхливо розвиваiться в 7 тАУ 9 i 10 тАУ 11 рокiв. Аналогiчнi вiдомостi наведенi в роботах [18, 19], де наголошуiться про значний iнтенсивний розвиток функцii динамiчноi рiвноваги у дiтей 7тАУ 10 рокiв (до 10-рiчного вiку величина вiдхилення вiд прямоi зменшуiться в середньому за рiк на 10,2 см).

Дослiдження свiдчать про те, що у молодших школярiв недостатнiй рiвень розвитку рiвноваги, який пiдвищуiться пiд впливом спецiальних вправ. У хлопчикiв показники рiвноваги гiршi, нiж у дiвчаток, з вiком цi показники полiпшуються.

Просторова орiiнтацiя розвиваiться з вiком гетерохронно. За вiдомостями найзначнiший ii розвиток вiдбуваiться у вiцi вiд 7тАУ 8 до 11тАУ 12 i пiсля 14 тАУ15 рокiв. Трохи вiдрiзняються данi, наведенi в роботах [18, 19], де наголошуiться достовiрне полiпшення орiiнтацii в просторi з 7 до 12 рокiв. Автор указуi, що амплiтуда коливань тiла при природному стояннi на горизонтальнiй поверхнi у дiтей з 8 до 10 рокiв достовiрно зменшуiться. Дослiдженнями [25] встановлено, що в молодшому шкiльному вiцi темпи розвитку просторового орiiнтування у хлопчикiв значно вищi, нiж у дiвчаток.

Здiбнiсть до довiльного розслаблення м'язiв активно зростаi вiд 6 тАУ 7 до 10 тАУ 12 рокiв [55]. За даними [65] координацiя у вiковий перiод вiд 7 до 8 рокiв характеризуються нестiйкiстю ритму i швидкiсних параметрiв.

Вiкова динамiка розвитку спритностi вивчалася багатьма авторами. Слiд зазначити, що iх думки дещо рiзнi. Так, в роботах [21, 35, 71] сенситивним перiодом розвитку даноi здатностi указуiться вiковий перiод з 7 до 10 рокiв; [28, 57] тАУ з 7 до 12тАУ13 рокiв; [18, 19] тАУ у дiвчаток 7тАУ 11 рокiв, у хлопчикiв з 8 до 9 рокiв. Дослiдженнями [55] визначено декiлька сенситивных перiодiв розвитку спритностi. За даними автора координованiсть рухiв у дiвчаток маi високi темпи бiологiчного розвитку вiд 8 до 9 i вiд 10 до 11 рокiв, а у хлопчикiв 8тАУ 9 i 11тАУ 12 рокiв. При цьому [57, 70], вiдзначають, що у дiтей одного i того ж вiку рiвень розвитку спритностi може бути абсолютно рiзним. Дослiдження свiдчать про те, що показники рiвня розвитку спритностi у хлопчикiв молодших класiв вищi, нiж у дiвчаток i з вiком вони пiдвищуються.

Отже, думка багатьох авторiв [55] спiвпадаi в тому, що, в основному, всi види прояву координацiйних здiбностей найбiльш активно розвиваються в молодшому шкiльному вiцi.

Важливе значення в процесi фiзичноi пiдготовки учнiв займаi виховання силових здiбностей. Важливу роль в розвитку сили вiдiграi формування кiстковоi i м'язовоi систем. Молодший шкiльний вiк, на думку ряду авторiв, не сенситивний до виховання сили, оскiльки кiстково-м'язовий i суглобово-зв'язковий апарат дiтей ще не готовий до максимальних навантажень [77].

Динамiка розвитку силових здiбностей в онтогенезi вiдображена в роботах багатьох авторiв [55, 61, 71]. Вони вiдзначають, що розвиток силових якостей i сили окремих м'язiв носить гетерохронний характер у вiкових перiодах i темпах приросту.

М'язова сила в ходi розвитку органiзму дитини збiльшуiться поступово, але не прямолiнiйно. Перiоди незначного збiльшення чергують з вельми iнтенсивним зростанням показникiв. Сенситивнi перiоди приросту м'язовоi сили у хлопчикiв i дiвчаток не спiвпадають. У дiвчаток до 9, а у хлопчикiв до 10-ти рiчного вiку вiдбуваiться незначний загальний розвиток сили м'язiв [78]. Стрибкоподiбний прирiст силових здiбностей у дiвчаток зафiксований в перiод вiд 10 до 13 рокiв. У хлопчикiв же спостерiгаiться плавне наростання сили вiд 8 до 15 рокiв [57].

В молодшому шкiльному вiцi рiвень максимальноi сили у хлопчикiв i дiвчаток iстотно не вiдрiзняiться, проте для дiвчаток характернi бiльш швидкi темпи ii приросту. Встановлено, що у вiцi вiд 7 до 13 рокiв максимальна сила збiльшуiться на 10%.

В роботах дослiдникiв[61] вказано декiлька сенситивних перiодiв приросту абсолютноi сили за показниками дев'яти основних груп скелетних м'язiв. Перший такий перiод припадаi на вiк вiд 10 до 11 рокiв. За даними [78] високими темпами приросту абсолютноi сили м'язiв характеризуiться вiковий перiод вiд 9тАУ10 до 16тАУ17 рокiв. Слiд зазначити, що до 10 тАУ 11 рокiв величини рiчного приросту абсолютноi сили у дiвчаток i хлопчикiв абсолютно не вiдрiзняються [55].

Вiкова динамiка вiдносноi сили маi дещо iнший характер. В перiод з 6 тАУ 7 до 9 тАУ 11 рокiв спостерiгаiться ii швидке збiльшення [14, 70]. Причому, у дiвчаток темпи наростання, значно вищi, нiж у хлопчикiв.

Вiковий розвиток рiзних м'язових груп вiдбуваiться нерiвномiрно i iндивiдуально. Бiльшiсть авторiв вважаi, що максимальнi темпи приросту сили кистi i становоi сили припадають на середнiй шкiльний вiк. Разом з тим i данi iншого змiсту. Ряд учених звертають увагу на бiльш високi темпи розвитку цiii здатностi, починаючи з молодшим шкiльним вiком i до середнього. Так, на думку [70], в перiод з 8 до 9 рокiв найбiльш виражене зростання згиначiв кистi i передплiччя, розгиначiв передплiччя i литкових м'язiв. Сила розгиначiв тулуба, у дiтей цього вiку, збiльшуiться поволi. За вiдомостями показники розгиначiв тулуба найбiльш iнтенсивно пiдвищуються з 9 рокiв у дiвчаток i з 10 рокiв у хлопчикiв. Данi наданi [18, 19] свiдчать про iстотний прирiст сили м'язiв кистi i спини у дiвчаток з 9 до 10 рокiв.

Встановлено, що в показниках сили м'язiв нiг дiвчаток i хлопчикiв одного вiку достовiрних розбiжностей немаi. Але сила м'язiв рук i тулуба у всi вiковi перiоди (пiсля 6 рокiв) у хлопчикiв значно бiльша, нiж у дiвчаток [55, 78].

Витривалiсть, як i iншi фiзичнi якостi, маi нерiвномiрний характер природного розвитку. Як вiдзначаi бiльшiсть фахiвцiв з фiзичного виховання i спорту, дiти молодшого шкiльного вiку не вiдзначаються високим рiвнем розвитку витривалостi [18, 77].

Енергiйне наростання витривалостi до динамiчних м'язових навантажень спостерiгаiться у школярiв 8тАУ 11 рокiв [18, 19]. У дiтей молодшого шкiльного вiку вiдмiченi високi темпи приросту статичноi витривалостi. РЖнтенсивнiсть ii збiльшення бiльша, нiж в середнiх i старших класах, але, в той же час, дiти не можуть пiдтримувати зусилля на постiйному рiвнi [43, 70].

Молодший шкiльний вiк у хлопчикiв характеризуiться низькими темпами природного приросту швидкiсноi витривалостi. У дiвчаток, починаючи з 10 рокiв, спостерiгаiться ii iнтенсивне збiльшення [55, 78]. Найпомiтнiшi темпи приросту витривалостi до швидкiсно-силових зусиль спостерiгалися у дiвчаток з 9 до 10 рокiв, у хлопчикiв з 8 до 10 рокiв [16, 18, 19].

Цiлеспрямований розвиток витривалостi слiд починати в школi з 1-го класу. Ефективно розвивати у молодших школярiв загальну витривалiсть [43]. Багатьма авторами показана можливiсть розвитку витривалостi у школярiв молодших класiв, за допомогою широкого включення в уроки комплексiв фiзичних вправ, спецiальних вправ i iгор [62], а також повiльного бiгу, що циклiчно повторюються [18].

Виходячи з вищевикладеного, слiд зазначити, що автори мають рiзнi погляди на розвиток витривалостi у молодших школярiв. Однi вважають, що витривалiсть в цьому вiцi розвиваiться слабо, iншi тАУ достатньо iнтенсивно. Педагогiчнi спостереження показують, що молодшi школярi легко пристосовуються до тривалого бiгу, тобто роботi на витривалiсть i, на наш погляд, розвитку ii слiд надавати достатню увагу на уроках фiзичноi культури, проте, враховуючи особливостi органiзму, що бурхливо росте, не допускати великих за об'iмом фiзичних навантажень.

Велика кiлькiсть дослiдникiв займалася питаннями фiзичноi пiдготовленостi учнiв молодших класiв. В своiх роботах вони вказують на ii пiдвищення за рахунок включення в уроки фiзичноi культури молодших школярiв рiзних фiзичних вправ. Так, автори пропонують використовувати: дозовану ходьбу [13], засоби украiнськоi народноi фiзичноi культури, вправи спортивно-iгрового характеру [50], легкоатлетичнi [8] i циклiчнi [32] вправи, комплекси рухливих iгор i iгрових вправ, вправи, спрямованi на виховання швидкiсних i основних фiзичних якостей [45], цiлеспрямованi короткочаснi вправи методом колового тренування.

Пiд час аналiзу лiтератури ми не знайшли робiт, що стосуються дослiдження взаiмозв'язку сенсорних систем з проявом рухових здiбностей у дiтей молодшого шкiльного вiку, що i стало предметом нашого вивчення.

1.3 Характеристика функцiонального стану
сенсорних систем дiтей

Ряд фахiвцiв в галузi фiзiологii, фiзичного виховання i спорту вважають, що формування i вдосконалення рухових навикiв неможливе без участi сенсорних систем [55, 65].

Багато дослiдникiв [37, 38] вказують, що залежно вiд характеру i складностi руховоi дii, ведучу роль можуть грати переважно руховий, зоровий, слуховий вестибулярний i тактильний аналiзатори.

Рiзнi сенсорнi системи починають функцiонувати в рiзнi перiоди онтогенетичного розвитку. Ранiше дозрiвають структури вестибулярного аналiзатора, потiм нюхового, смакового i шкiрного. Пiзнiше всiх дозрiвають слуховий i зоровий аналiзатори. Периферичнi ланки аналiзаторiв в основному вже сформованi до моменту народження дитини. Потiм дозрiвають iх кiрковi вiддiли, якi в основному i визначають особливостi функцiонування сенсорних систем в ранньому дитячому вiцi. Крiм кiркових вiддiлiв аналiзаторiв, до переробки поступаючоi iнформацii залучаються i iншi кiрковi зони тАУ асоцiативнi вiддiли. Цi структури дозрiвають протягом тривалого перiоду розвитку, включаючи i пiдлiтковий вiк. Поступовiсть iх дозрiвання визначаi специфiку процесу сприйняття в шкiльному вiцi [68].

Найбiльше значення при виконаннi рухiв маi рухова сенсорна система. РЗй належить ведуча роль в управлiннi рухами [55]. Без ii участi не може бути здiйснена навiть найпростiша рухова дiяльнiсть.

Руховий аналiзатор маi важливе значення в регуляцii положення тiла в просторi, дозволяi точно оцiнити i вимiряти просторовi, часовi i силовi характеристики руховоi дii, бере участь в регуляцii рухових актiв i положень, забезпечуi координацiю абсолютно всiх рухових дiй

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi