Вплив творiв образотворчого мистецтва на формування творчоi активностi дiтей

Змiст

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. Загальна характеристика творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку

1.1 Загальна характеристика творчоi активностi дiтей старшого

дошкiльного вiку

1.2 ОбТСрунтування творiв образотворчого мистецтва

1.3 Методика використання творiв образотворчого мистецтва в процесi формування творчоi активностi дiтей

Висновки до першого роздiлу

РОЗДРЖЛ РЖРЖ.Експериментальна перевiрка впливу творiв образотворчого мистецтва на формування творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку

2.1 Отримання первiсних показникiв сформованостi творчостi дiтей старшого дошкiльного вiку

2.2 Авторська програма використання творiв образотворчого мистецтва дiтей старшого дошкiльного вiку

2.3 Аналiз та пiдсумки експерименту

Висновки до другого роздiлу

ЗАГАЛЬНРЖ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Сьогоднi не можна залишити поза увагою те, що у свiтi зростаi роль особистостi. Людина вважаiться основною цiннiстю прогресивного суспiльства, а турбота про неi тАУпоказником рiвня розвитку його свiдомостi. Саме тому вихiдною тезою оновлення системи дошкiльноi освiти i положення, за якими педагогiчний процес маi ТСрунтуватись на психологii розвитку дитини, а точкою вiдлiку в оновленнi змiсту, форм i методiв виховання та навчання i iдея про цiннiсть i сенс ii буття.

Проблема творчого розвитку особистостi в сучасному свiтi стоiть гостро. Кожна цивiлiзована краiна або та, яка хоче бути цивiлiзованою, дбаi про творчий потенцiал суспiльства загалом i кожноi людини зокрема. Усе це разом повтАЩязане iз рiвнем загальноi освiти, увагою до розвитку творчих здiбностей особистостi, надання iй можливостi виявляти iх.

Окрiм того, як свiдчить досвiд, людина, яка здатна генерувати iдеi, використовувати знання й умiння в нових ситуацiях, комфортно почуваiться в нестабiльних соцiальних умовах тАУ швидше знаходить своi мiсце в суспiльствi.

Оскiльки Украiна перебуваi на шляху становлення, то вiдповiдно i потребуi освiчених громадян, креативних особистостей, здатних творчо пiдходити до вирiшення будь-яких проблем. Перед навчальними закладами всiх рiвнiв постаi дуже важливе завдання: сприяти, щоб кожна дитина в майбутньому стала не просто пасивним членом суспiльства, а iнтелектуальною, iнiцiативною, творчою, суспiльно корисною особистiстю.

Вiдповiдно у Базовому компонентi дошкiльноi освiти в Украiнi велике значення надаiться розвитку творчих здiбностей дошкiльникiв. Важливим результатом оволодiння дитиною мистецькою дiяльнiстю i усвiдомлення себе активним субтАЩiктом творчостi, сформоване емоцiйно-цiннiсне ставлення до рукотворного свiту. Показник творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку визначаiться рiвнем розвитку естетичного сприймання обтАЩiктiв та явищ, умiнням працювати з рiзними матерiалами, використовувати рiзнi технiки, добирати вiдповiднi засоби реалiзацii задуму, виявляти творчу уяву, естетичну чутливiсть, емоцiйно-цiннiсне ставлення до навколишнього.

Творчiсть як процес маi певнi етапи. Математик, фiзик i фiлософ Ж. Пуанкаре, який дослiджував творчiсть, видiлив перiоди творчого процесу, якi у своiй основi приймаються всiма дослiдниками творчостi.

Важко переоцiнити значення образотворчого мистецтва в життi дитини. Психологiчними дослiдженнями П. П. Блонського, Л. С. Виготського, С. Л. Рубiнштейна доведено, що дiтям дошкiльного вiку доступне естетично-художнi сприймання творiв образотворчого мистецтва, старшi дошкiльники здатнi естетично оцiнити художнiй твiр (картину, скульптуру), висловити своi ставлення до нього.

Як засвiдчують дослiдження РД. Фльорiна, М. Д. РЖвашинiна, Н. М. Зубарева, В. РДзикеiва тощо, дошкiльникам доступне сприймання пейзажних та сюжетних картин, портретiв, натюрмортiв, скульптури та графiки.

Л. С. Виготський, дослiджуючи проблеми творчостi, вiдзначав, що в дошкiльному вiцi розвиваiться здатнiсть iти вiд думки до дii, що робить можливою творчу дiяльнiсть: ВлОдне з найважливiших питань дитячоi психологii та педагогiки тАУце питання про розвиток творчостi i про значення творчоi роботи для загального розвитку i змужнiння дитини. Умiння з елементiв створювати цiле, комбiнувати старе у новi поiднання i становить основу творчостi.В» [10. С. 7].

Проблема образотворчоi дiяльностi дiтей знайшла розвиток у працi Н. Пакулiноi ВлМалювання у дошкiльному дитинствiВ».

Проблема розвитку художньоi творчостi дiтей дошкiльного вiку тАУодна з найактуальнiших у свiтлi концепцiй дошкiльного виховання. ВлХудожньо-образна природа мистецтва, тАУговориться у Концепцii дошкiльного виховання, тАУробить художню дiяльнiсть дiтей iдиним у своiму родi засобом формування i творчих здiбностей взагалi тАУпродуктивного мислення, уяви, що лежать в основi будь-якого виду творчостiВ».

Саме тому обтАЩiкт нашого наукового дослiдження: творча активнiсть дiтей старшого дошкiльного вiку.

Предмет дослiдження: твори образотворчого мистецтва як засiб формування творчоi активностi старших дошкiльникiв.

Мета дослiдження: теоретично обТСрунтувати та експериментально перевiрити вплив творiв образотворчого мистецтва на формування творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку.

Гiпотеза дослiдження: у своiму дослiдженнi ми виходимо з припущення про те що творча активнiсть дiтей старшого дошкiльного вiку можлива за умови створення належного середовища та наявностi цiлеспрямованого психолого-педагогiчного впливу з боку дорослих.

Завдання дослiдження:

1. На основi аналiзу наукових джерел та спецiальноi лiтератури надати загальну характеристику проблемi дослiдження творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку.

2. ОбТСрунтувати творiв образотворчого мистецтва, як засобу формування творчоi активностi старших дошкiльникiв.

3. Експериментально перевiрити вплив творiв образотворчого мистецтва на формування творчоi активностi старших дошкiльникiв.

Методи дослiдження: метод аналiзу психолого-педагогiчноi та спецiальноi лiтератури, спостереження, бесiди, експеримент, математичний, iгровий метод, розгляд картин.

Роздiл РЖ. Загальна характеристика творчоi активностi дiтей старшого дошкiльного вiку

Розвиток творчих здiбностей маi важливе значення для всебiчного розвитку особистостi.

Творчiсть не виростаi на порожньому мiсцi, творчiсть тАУвластивiсть, як правило, професiоналiв своii справи, якi ефективно працюють у вiдповiднiй галузi. Творчiсть базуiться на розвинених мисленнi та уявi, iнтелектi i i його особистiсним дериватом.

Пiд творчiстю розумiiться передусiм процес створення нового корисного продукту. За обсягом принциповоi новизни результату розрiзняють чотири рiвнi творчостi. Перший, найвищий рiвень характеризуi процес творчостi, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства. Це твори генiальних письменникiв, художникiв, композиторiв, винаходи та вiдкриття, якi перетворюють життя людини й людства в найрiзноманiтнiших напрямах (вiд атомноi бомби до пенiцилiну). Зрозумiло, що творчiсть такого рiвня властива досить вузькому колу творцiв-генiiв, прерогативою елiти людства.

Другий рiвень творчостi стосуiться продукту, який i новим для досить великого кола людей, скажiмо для певноi краiни свiту. Деякi винаходи зтАЩявляються одночасно або з певним iнтервалом у рiзних краiнах, однак вiдповiдний рiвень творчостi, безумовно, досить високий.

Третiй рiвень характеризуi новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднiшим прикладом творчостi цього рiвня i рацiоналiзаторська пропозицiя, що реалiзуiться, як правило, в межах якогось пiдроздiлу пiдприiмства.

РЖ, нарештi, четвертий рiвень торкаiться творчостi, новизна продукту якоi i субтАЩiктивною, вiдносною, значущою тiльки для самоi людини, що творить. Однак такий обмежений обсяг цього рiвня творчостi не заважаi йому бути найважливiшим, початковим етапом в оволодiннi вищими рiвнями творчостi, формуваннi вмiнь i навичок загальноi креативностi.

Творчiсть тАУце не лiнiйний процес, у ньому бувають пiдйоми, спади, плато. Найвищий кульмiнацiйний творчий стан тАУнатхнення. Це стан найвищого пiднесення, коли пiзнавальна й емоцiйна сфери поiднанi i спрямованi на розвтАЩязування творчоi задачi. Нерiдко з перебуванням у станi творчого натхнення повтАЩязане й виникнення iнсайтiв, осяяння.

Як зазначалось ранiше, творчiсть як процес маi певнi етапи.

Перший тАУпiдготовчий перiод. Створення проблемноi ситуацii, постановка проблеми, ii аналiз. Другий тАУпроцес вирiшення проблеми. Результатом активностi пiдсвiдомих сил i третiй перiод творчого процесу тАУiнсайт (осяяння). Крiм того, для пiдготовки осяяння важливим i стан спокою нервовоi системи. Четвертий перiод творчоi роботи тАУупорядкування iнтуiтивно отриманих результатiв.

Ж. Пуанкаре намагався також проаналiзувати спiввiдношення логiчного та iнтуiтивного шляхiв пiзнання. Логiку вiн вважаi засобом приведення у суворий порядок iнтуiтивного результату. РЖнтуiтивно передбаченi результати мають бути обробленi логiчним шляхом, iнакше неможливо оперувати встановленими таким чином фактами. Також, Ж. Пуанкаре започаткував евристику, науку, що вивчаi творчу дiяльнiсть. Логiка, писав Пуанкаре, i знаряддям доведення, а iнтуiцiя i знаряддям винаходу. [52. С. 9]

По сутi Ж. Пуанкаре вперше в iсторii науки проаналiзував умови й механiзми творчого процесу, тож його думки i вiдправним пунктом для багатьох учених.

Французький математик Ж. Адамар пiдтримуi й розвиваi iдеi Пуанкаре. Вiн видiляi чотири основнi етапи у творчому процес: процес пiдготовки (свiдомоi постановки й аналiзу проблеми), перiод iнкубацii (пiдсвiдомого аналiзу й вибору), перiод iнсайту, перiод наступноi свiдомоi роботи для упорядкування отриманих результатiв i встановлення логiчного ланцюга, що привiв до вiдкриття. Адамар вважаi, що осяяння передбачаi визрiвання проблеми. Кажучи про складнiсть пiдсвiдомого, учений наводить приклади розвтАЩязання задач, пояснюючи цим, що iндивiд зовсiм не усвiдомлюi iх i не залишаi нiяких спогадiв про це.

Сучаснi описовi моделi творчого процесу викликають iнтерес, але не мають нiчого принципово нового. До основних узагальнених етапiв творчоi дiяльностi вони вiдносять такi етапи:

Ø Вивчення проблемноi ситуацii та усвiдомлення проблеми;

Ø Формування гiпотези;

Ø Доведення гiпотези.

Кожний iз названих етапiв i психологiчно завершеною розумовою задачею i складаiться iз суми дiй та операцiй, що ведуть до ii розвтАЩязання.

Дослiдження закономiрностей i механiзмiв творчого процесу поки що тривають. Однак визначено центральну ланку психологiчного механiзму творчостi, яка дослiдниками характеризуiться iднiстю логiчного (що розумiiться як дii зi знаковими моделями) та iнтуiтивного (що в даному разi розумiiться як дii з оригiналами).

Функцiонування механiзму творчостi проходить кiлька фаз:

1) логiчного аналiзу проблеми тАУвикористання наявних знань, виникнення потреби в новому;

2) iнтуiтивного розвтАЩязування тАУзадоволення потреби в новому;

3) вербалiзацii iнтуiтивного рiшення тАУздобуття нового знання;

4) формалiзацii нового знання тАУформулювання логiчного рiшення.

Ще Ж. Пуанкаре iнтуiцiю (осяяння) називав такою мозковою дiяльнiстю, при якiй особистiсть начебто роздвоюiться на два ВлЯВ»: ВлЯВ» тАУсвiдоме i ВлЯВ» тАУпiдсвiдоме (сублiмоване). Свiдомiсть, на його думку, потребуi дисциплiни, суворостi i чiткостi методики. Пiдсвiдоме, навпаки позбавлене таких суворих обмежень i повтАЩязане зi свободою вибору й фантазiiю.

У сучаснiй науцi видiлено такi основнi характеристики iнтуiцii як iнтегрованого явища, а саме:

Ø iнтуiцiя i результатом пiдсвiдомих високоiнтелектуальних процесiв;

Ø вона не залежить вiд умовиводiв i доказiв;

Ø iнтуiцiя повтАЩязана iз натхненням, емоцiями та афектним станом, що зумовлюiться особливим пiднесенням фiзичних i духовних сил;

Ø процеси iнтуiтивного пiзнання проходять швидко, але не завжди миттiво.

Отже, iнтуiцiя тАУце iнтегрована особливiсть творчого мислення, яка виявляiться у пiзнавальнiй потребi, пошуковiй домiнантi, згорнутому мисленнi: стисненнi i згортаннi алгоритму мислення в кiлькостi та часi, швидкому переключеннi, переходi з одного рiвня аналiзу на iнший, широкому узагальненнi, прискореному умовиводi, минулому досвiдi, творчiй уявi, гiпотетичному передбаченнi, оригiнальностi передбачень, iдей; миттiвому звтАЩязку змiсту попереднiх знань, досвiду способiв дiй у пiдсвiдомiй сферi мислення.

Велике значення в розвитку творчих здiбностей у дiтей придiляiться методицi викладення. Однiiю з основних умов розвитку творчого мислення i створення атмосфери, яка сприяi появi нових iдей i думок. Перший ступiнь на шляху створення такоi атмосфери тАУрозвиток почуття психологiчноi захищеностi в дiтей. Варто памтАЩятати, що критичнi висловлювання на адресу дiтей i створення в них вiдчуття, що iхнi пропозицii неприйнятнi або дурнi, тАУце найперший засiб пригнiтити iхнi творчi здiбностi. До думок, висловлювань дiтей варто ставитись з повагою. Бiльш того, потрiбно заохочувати дiтей у iхнiх спробах братися за складнi задачi, розвиваючи тим самим iхню мотивацiю i наполегливiсть.

Загальнi способи стимуляцii творчоi активностi.

1. Забезпечення сприятливоi атмосфери. Доброзичливiсть з боку дорослого, його вiдмова вiд оцiнювань i критики на адресу дитини сприяють вiльному виявовi дивергентного мислення.

2. Збагачення навколишнього середовища дитини найрiзноманiтнiшими новими для неi предметами i стимулами з метою розвитку ii допитливостi.

3. Заохочення висловлювання оригiнальних iдей.

4. Забезпечення можливостей для вправи i практики. Широке використання питань дивергентного типу щодо до найрiзноманiтнiших галузей.

5. Використання особистого прикладу творчого пiдходу до вирiшення проблем.

6. Надання дiтям можливостi активно ставити запитання.

Створення середовища, що сприяi розвитковi творчих здiбностей, i використання спецiальних методик i важливими умовами, але не слiд забувати i про тi можливостi, що приховуються у звичайнiй побутовiй обстановцi. Наприклад, для активацii дивергентного мислення дитини можна скористатися звичайним снiданком або обiдом. Попросiть дiтей перелiчити всi смачнi речi, що вживають у iжу в холодному виглядi або, скориставшись яким-небудь шумом за дверима, попросiть назвати його можливi джерела. Такi сприятливi ситуацii виникають досить часто, треба тiльки не упустити момент.

Кажуть, що творча дитина i дзеркальним вiдображенням творчого педагога. При цьому вiд дорослого вимагають творчостi найвищого, обтАЩiктивного рiвня, не тiльки педагогiчного, а й предметно-змiстовного натхнення, яке завойовуi серця, харизми тАУнадзвичайноi надихаючоi обдарованостi, яка викликаi у кожноi дитини Влпочуття повноi довiриВ», Влготовнiсть дотримуватись того, чого вчить педагогВ»[38. С. 326;335].

Особливим засобом формування творчоi активностi дiтей i мистецтво: лiтература, музика, скульптура, народна творчiсть, живопис.

Вплив мистецтва на становлення особистостi дитини, ii розвиток дуже великий. Без виховання естетично розумних людей, виховання з дитячих рокiв поваги до духовних цiнностей, умiння розумiти та оцiнювати мистецтво, без пробудження в дiтей творчих зачаткiв неможливе становлення гармонiйно розвиненоi та творчо активноi особистостi.

Саме в дитинствi закладаються основи iнтелекту людини, формуються рiзнобiчнi потреби, погляди, iдеали. Тому цей перiод i найсприятливiшим i найвiдповiдальнiшим. Чим ранiше й активнiше здiйснюiться процес прилучення до прекрасного, тим вiн ефективнiший, мiцнiший, тим глибше формуються iнтереси до мистецтва, ефективнiше йде процес духовного розвитку людини.

Мистецтво може стати однiiю з основних ланок у становленнi особистостi. Саме воно вiдкриваi нам чарiвний свiт почуттiв людини, що прагне в барвах, лiнiях, кольорi, у звуках, iнтонацiях, темпi; у виразних, зворушливих висловах подiлитись своiми переживаннями, хвилюваннями, радостями, захопленнями вiд почутого, побаченого, пережитого в реальному життi.

Свiт мистецтва безмежний. Пiзнавати його ми будемо не день, не рiк, а все життя. Тому, починаючи з дошкiльного навчального закладу, педагог покликаний розвивати в дiтей художнiй смак, виховувати важливу для людини якiсть тАУлюбов до мистецтва, до прекрасного. Зоровi образи, створенi мистецтвом, легко запамтАЩятовуються й залишаються в памтАЩятi надовго. Вони збагачують емоцiйний свiт, учать яскравiше сприймати навколишнi життя.

Готуючи дiтей шостого року життя до зображувальноi дiяльностi, слiд враховувати рiвень iхнього психосоматорного розвитку. Цих дiтей вирiзняi надзвичайно висока пiзнавальна активнiсть, iх цiкавить абсолютно все.

Дiяльнiсть дiтей приймаi бiльш свiдомий умисний характер. У дiтей виховуiться вмiння спочатку придумати, представити собi те, що вони збираються зобразити, а потiм починають дiяти. Велика увага придiляiться формуванню задума майбутнього малюнка, аплiкацii, лiпки.

В малюнку, лiпцi, аплiкацii дiти передають своi враження вiд оточуючого свiту та передають своi ставлення до нього. Наша задача тАУнавчити дiтей художнiй дiяльностi, виразному зображенню предметiв та явищ, а не простому iх копiюванню.

В програмi ВлМаляткоВ» вказуiться, що у дiтей шостого року життя розвиваiться здiбнiсть аналiзувати та узагальнювати сприймаiмi предмети, видiляти й порiвнювати iх властивостi (форму, висоту, довжину, ширину, колiр). Завдяки цьому стаi можливе навчання дiтей передачi вiдношень предметiв мiж собою по величинi, висотi, товщинi, а також вiдношень предметiв по висотi, формi та положенням один до одного.

Найважливiшою умовою розкриття творчоi активностi дiтей i створення загальноi атмосфери доброзичливостi, свободи, можливостi досягти успiху для кожноi дитини. Таке завдання вимагаi особливоi уваги. Пiд час виконання дiтьми завдань iм необхiдно надавати допомогу. Слiд намагатися органiзувати спiлкування таким чином, щоб кожна дитина могла вiдкрито радiти результатам як власноi, так i спiльноi творчостi.

У процесi створення зображення в дитини формуються спостережливiсть, естетичне сприйняття, художнiй смак, творчi здiбностi. Зображувальна дiяльнiсть надаi можливiсть доступними засобами виразити емоцiйний стан дитини, ii ставлення до навколишнього свiту, вмiння самостiйно створювати прекрасне.

Особливе значення для розвитку творчого мислення маi вiдвiдування художнiх музеiв, творчих майстерень художникiв, виставок дитячоi творчостi, перегляд кiнофiльмiв про видатних митцiв.

Велику роль в дитячiй творчостi, як i творчостi художника, вiдiграi уява. Вiдомо, що зачатки ii у дитини зтАЩявляються ще в переддошкiльному вiцi. Поступово в процесi навчання, прослуховування казок, розглядання iлюстрацiй дитина може уявити те, що не входить до кола предметiв, якi вона сприймаi безпосередньо. Елементи творчоi уяви виявляються на заняттях, якщо перед дiтьми розкрити можливiсть самостiйно планувати свою дiяльнiсть та вiдбирати прийоми як зображувального, так i технiчного порядку. Вченими проведено дослiдження шляхiв формування дитячоi творчостi, яке дало можливiсть видiлити три етапи в ускладненнi завдань. На першому етапi дiтям дають завдання, якi вимагають вiд них первiсного орiiнтування в творчiй дiяльностi (знайди, змiни, вигадай). На другому етапi дають завдання, якi ведуть до цiленаправлених дiй. Дитина починаi розумiти, що набутi вмiння можна комбiнувати, видозмiнювати. Третiй етап тАУце завдання, якi ведуть дитину до самостiйних дiй по осмисленню задуму у рiзних видах дiяльностi, до планування своiх дiй, пiдбору виразних засобiв.

Сприятливий розвиток дитячоi творчостi залежить вiд вiрного керiвництва з боку дорослих, розвиток творчостi також сприяi колективна праця, яка проводиться на основi вмiнь самостiйно дiяти, застосовувати знайомi засоби зображення.

Створення виразного образа дозволяi вiднести дитячу зображувальну дiяльнiсть до областi художньоi творчостi.

Мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислiй, сконцентрованiй форм можна визначити як розвиток у дiтей високих естетичних iдеалiв, формування потреб i здiбностей до образотворчого мистецтва в процесi художнього осмислення свiту.

1.2 ОбТСрунтування творiв образотворчого мистецтва

На заняттях проводяться бесiди про образотворче мистецтво як засiб естетичного виховання бесiди про мистецтво той вид роботи, який допомагаi формувати iдейно-моральну постанову дитини, вмiння бачити i розумiти прекрасне, формувати естетичний смак. Бесiди про мистецтво дають дiтям можливiсть емоцiйно переживати бачене i давати йому свою оцiнку позитивну чи негативну.

Значення бесiд про мистецтво дуже велике, воно заключаi в собi як освiтнi так i виховнi цiлi. Знайомлячись з картинами дитина у першу чергу вивчаi i пiзнаi свiт картинки, а вiн завжди даi певну навчальну iнформацiю; iсторичнi факти, життя дiтей i дорослих в минулому i в наш час, опис природи, ii явищ, образи людей якi жили колись чи живуть тепер.

Крiм цього дiти довiдуються про художникiв, авторiв даних картин, епоху в якiй вони жили i творили.

А також цi заняття мають виховне значення. У часi розгляду та аналiзу творiв мистецтва у дiтей виникаi певний емоцiйний стан, переживання, вiд якого розгортаються i певнi почуття: любовi до рiдного краю, радостi, гордiсть за героiчне минуле свого народу.

Споглядання творiв мистецтва викликаi певну естетичну насолоду, даi радiсть, задоволення, розвиваi почуття краси, пiдвищуi художню культуру. Часто на заняттях показують зразки, фото чи репродукцii рiзних творiв живопису, скульптури, архiтектури, графiки та декоративного мистецтва. Це дуже сприяi виробленню естетичного смаку дiтей. Найчастiше ми маiмо можливiсть обговорювати та аналiзувати твори живопису. Картини, особливо тi, що зображують природу, викликають у дiтей велике задоволення. Справдi, сила естетичного впливу на людину тАУ велика. Дiти самi не збагнувши цього пiддаються впливу мистецтва, яке дii на них двома джерелами: художнiм словом i живописним образом тобто формою, кольором.

На заняттях з лiпки (скульптура) емоцiйнi переживання викликаi скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистостi. Зате бiльше дii формою, лiнiiю, фактурою. Скульптура маi велике значення для виховання та навчання дiтей дошкiльного вiку. Вона сприяi розвитку зорового сприйняття, памтАЩятi, образного мислення, прищепленню ручних вмiнь та навичок, необхiдних для успiшного навчання в школi. Скульптура також як i iншi види зображувальноi дiяльностi, формуi естетичний смак, розвиваi почуття прекрасного, вмiння розумiти прекрасне у всьому його рiзноманiттi.

ВлтАжВ родинi зображувальних мистецтв лiплення граi ту ж саму роль, як i арифметика в математичних науках. Це абетка уявлень о предметi. Це перше читання, переказ предмета. В малюваннi предмет зображуiться вiдносно. Через перспективу часто зменшуiться, а iнодi i зовсiм втрачаiться справжнiсть властивостей предмета, головний його змiсттАж Правильне спiввiдношення частин, вiдмiннiсть головного вiд другорядного тАУтiла вiд приставних частин тАУвсе це ясно передаiться при зображенi предмета за допомогою лiпкиВ»[11. С. 196]

Скульптура надаi тривимiрне зображення предмета. Частiше за все предметом скульптурного зображення виявляiться людина, рiдше тварини , неживi предмети. Скульптуру можна спостерiгати з рiзних сторiн, тому дуже важливо поставити ii так, щоб добре сприймався силует фiгури, ii жест, рух.

Монументальна, станкова, скульптура малих форм тАУвиди круглоi скульптури, кожна з яких виразна о-своiму. Поряд з цим до скульптури заведено вiдносити рельiфи.

Монументальна скульптура тАУце памтАЩятники величнi, суворi, виразнi, якi мiстять в собi велику загальнолюдську iдею. Монументальна скульптура може бути частиною архiтектурного ансамблю.

Станкова скульптура частiше зображена портретом. Задача скульптурного портрета така ж, як i живописного тАУпередача образа людини. В станковiй скульптурi значне мiсце займаi жанрова скульптура, яка зображаi групу людей або фiгуру одноi людини.

В побутi поширена скульптура малих форм. Це фiгурки невеликого розмiру, зробленi з рiзних матерiалiв тАУфарфора, дерева, кiстки. До скульптури малих форм вiдносять деякi види iграшок, на яких зображенi люди та тварини.

Рельiф тАУце скульптурне зображення на плоскостi (стiни, своди, скульптурного памтАЩятника).

Великий естетичний вплив мають твори декоративного мистецтва. Краса вишивкових узорiв, вiзерунки рiзьби, барвистiсть народного розпису, фiлiгранна технiка писанкових орнаментiв тАУ невичерпне джерело насолоди.

Ознайомлення з таким видом народних художнiх ремесел, як писанкарство починаiться з порiвняння i зiставлення його з iншими видами ( вишивання, ткацтво, килимарство, рiзьба по дереву, гончарство) якi сягають своiм корiнням у глибину вiкiв i характеризують духовний свiт стародавнього й сучасного населення Украiни. Наприклад, специфiка орнаментальних композицiй на писанцi та у вишивцi зумовлена, насамперед, характером предмета, матерiалу, форми, технiки та способу виконання.

Значення декоративного малювання в загальному процесi навчання дуже велике, в особливостi в старших дошкiльникiв. Дiти в процесi користуються олiвцем та пензлем, отримують технiчнi навички, якi поступово ускладнюються в мiру того, як дiти оволодiвають певною сумою навичок. Декоративне малювання при умовi правильно органiзованоi планомiрноi роботи розвиваi наряду з технiчними навичками, якi мають, безумовно, велике значення в малюваннi, i творчi здiбностi.

Змiст декоративного малювання - малювання узорiв, якi мають певне призначення : узор в смужцi, узор в прямокутнику, узор в колi та iншi. Малювання узорiв починають з вправ, потiм переходять до узору : запроваджуiться початок ритму i ставиться задача органiзацii поверхнi узору шляхом введення кольору. Малювання узорiв потребуi чергування однакових за формою та кольором елементiв, якi складають ритм. Повторення однакових за формою та кольором елементiв можливi за умовою уважноi та точноi роботи. Дiти поступово звикають до того, що потрiбне зрiвнювати та встановлювати схожiсть та рiзницю мiж повторюючимися елементами узору, визначати правильнiсть у формi елементiв (наприклад: прямокутник, коло, риска визначеноi довжини та iнше). В силу цього декоративне малювання становиться добрим засобом тренування рук та очей; воно розвиваi вмiння координувати роботу руки та ока, якi в подальшому набувають все бiльше та бiльше значення в малюваннi. Крiм того, малювання узору потребуi вдумливого вiдношення та акуратностi в працi.

Значення творiв декоративно-прикладного мистецтва для формування художнього смаку обумовлюiться ще й тим, що в них специфiчно переломлюються виразнi засоби iнших видiв зображувального мистецтва - живопису, графiки, скульптури, архiтектури. Так, в росiйських художнiх лаках ( лакова мiнiатюра) переважаi живописний початок. Тому i в технiцi розпису цих виробiв зберiгаються такi живописнi прийоми, як пiдмальовок та лессiровка, якi надають особливу звучнiсть та виразнiсть колористичнiй гамi розпису. В деяких видах декоративно-прикладного мистецтва - керамiцi, художньоi обробцi дерева, каменю, кiстки та рогу - переважають скульптурнi якостi ( наприклад, всесвiтньо вiдома богородська деревтАЩяна iграшка).

Ми повиннi допомогти дiтям зрозумiти художнiй задум твору, пояснити основнi принципи декоративно-прикладного мистецтва, яке виявляiться по-перше в необхiдностi взаiмозвтАЩязку форми предмету з його функцiональним призначенням, по-друге в спiввiдношеннi форми та матерiалу, i по-третi тАУформи та прикрас.

Казковий свiт народноi iграшки особливо близький дiтям : конi, барашки, свинi, качечки не можуть залишити iх байдужими. Бо саме в умовах сучасного мiста дiти вiдiрванi вiд природи, вони рiдше бачать свiйських тварин. Яке захоплення написане на обличчях дiтей, коли в групi на столi зтАЩявляiться веселе, яскраве iграшкове глиняне стадо. Димкiвську iграшку не можна поплутати з iншими лiпними народними iграшками, дякуючи ii колориту, простотi та нехитростi образу. Це, перш за все, снiжноi бiлизни фон, на якому написан простий узор геометричного характеру: кружки, крапки, смужки. Як i городецькi майстри, димкiвськi наносять узор у вiльнiй пензлевiй манерi. Вони полюбляють насичений колiр: яскраво-червоний, малиновий, синiй, золотисто-жовтий, фiолетовий, особливо святково сяючi на бiлому фонi iграшок. Вже при першому знайомствi дiтей з димкiвською iграшкою педагог прагне розтАЩяснити дiтям ii естетичну цiннiсть, акцентуя звтАЩязок форми iз матерiалом, узору - з формою предмета.

Для практичноi роботи пiсля бесiди про димкiвську iграшку пiвника-каталку вибирають не випадковою. Щоб розвинути у дiтей свiдоме вiдношення до створення декоративних речей на основi переробки реальноi форми, ефективнiше за все за основу взяти образ, який викликаi у дiтей визначнi емоцii. Пiвник - найулюбленiший герой багатьох казок.

Знайомство з народною iграшкою i першi уявлення дiтей про декоративне зображення звiрiв та птахiв в лiпцi закрiплюються на прикладi iграшок - свистулек з послiдуючим розписом.

Як свiдчить дослiд роботи з старшими дошкiльниками, народна глиняна iграшка завжди несе велике естетичне задоволення дiтям. Через iграшку народний майстер залучуi дитину до мистецтва. Цей вид народного мистецтва чинить вплив на сучаснiсть.

Розписнi жовтi пiдноси, якi радують око своiю грою яскравих фарб, благородним блиском лакованоi поверхнi, виразнiстю вiльного кiстевого розпису, по праву вiдносяться до числа найцiкавiших виробiв декоративно-прикладного мистецтва. Талант народних майстрiв перетворюi скромнi вироби домашнього побуту в наряднi прикраси житла. Батькiвщина цих пiдносiв тАУсело Жостово.

Сьогоднi високо оцiнюiться вклад майстрiв Жостово в розвиток i збереження декоративноi системи письма, заснованоi на поетичному вiдчуттi природи. Творчiсть рiзних майстрiв збагачуi iдиний стиль жосткiвського мистецтва. Змiнився характер письма , але технiка та технологiя виробництва в багатьом збереглася.

Дiтям, для бiльш емоцiйного сприйняття, потрiбно розповiдати i показувати на прикладi порiвняння ( наприклад Хохлому та Жостов); а також використовувати схематичну таблицю ритмiчного рiшення композицii в колi.

1.3 Методика використання творiв образотворчого мистецтва в процесi формування творчоi активностi дiтей

Важливий засiб в формуваннi творчоi активностi дiтей тАУце використання творiв образотворчого мистецтва в оформленнi побуту, в процесi навчання та самостiйноi дiяльностi. З цiiю метою пiдбираються твори усiх жанрiв побутового i казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажi), графiки (естампи, гравюри, офорти, книжковi iлюстрацii), малi форми скульптури (вироби з фаянсу, гiпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (керамiка, художнi скло, народнi декоративнi вироби та iн.).

Перш за все потрiбно виховувати у дiтей iнтерес до творiв мистецтва, визивати увагу до них, поступово виховувати у дiтей здатнiсть естетичного сприйняття. Розглядая картини або скульптуру, дiти цiкавляться тим, що зображено, впiзнають знайомi предмети та явища, знайомляться з тими, яких ранiше не знали. Пiд впливом творiв мистецтва дiти не просто знайомляться з явищами життя: вони получають уявлення про прекрасне, гармонiчне, доцiльне, виразне, вчаться творчо сприймати життя.

Для сприйняття характерне переживання того, що сприймаiться, зацiкавлене, хвилююче вiдношення до зображувальних явищ. Художник використовуi для цього колiр, тон, лiнii. В декоративному мистецтвi особливостi побудови вiзерунка, красоту кольорового сполучення. Чим краще дiти сприйматимуть засоби виразностi, якими користуiться художник, тим глибше розкриiться для них змiст творiв, багатство думок та почуттiв, виражених в ньому, i тим бiльший емоцiйний вiдгук воно викличе.

В дитячому закладi використовують наступнi форми i методи ознайомлення дiтей з мистецтвом:

1. Розгляд окремих творiв або спецiально пiдiбраних серiй картин, скульптур, iлюстрацiй, творiв декаративно-ужиткового мистецтва. Для заняття зазвичай пiдбираються твори одного вида мистецтва.

2. В дитячому закладi встановлюють виставки творiв образотворчого мистецтва на ту чи iншу тему або вид мистецтва.

3. Старшим дошкiльникам роблять екскурсii до музею або виставочну залу для перегляду попередньо вiдiбраного матерiалу, доступного до дитячого сприйняття та розумiння по обтАЩiму та змiсту.

4. Заохочуiться самостiйний розгляд дiтьми творiв мистецтва в дитячому закладi та поза ним.

Методика ознайомлення дiтей iз художньою картиною

Перший етап ознайомлення з картиною

Мета: створити iнтерес до живопису, до картини художника, формувати вмiння уважно ii розглядати, емоцiйно вiдгукуватись на ii змiст.

Основним прийомом щодо ознайомлення старших дошкiльникiв з живописом i мистецтвознавча розповiдь педагога.

Структура мистецтвознавчоi розповiдi:

- повiдомлення назви картини та прiзвища художника;

- про що написана картина;

- що найголовнiше в картинi (видiлити композицiйний центр, колiр, побудову, розмiщення);

- що вiдображено навкруги головного у творi та як iз ним поiднано деталi (саме так iде заглиблення в змiст картини, при цьому встановлюiться зв'язок мiж змiстом твору та засобами виразностi);

- що саме красивого показав своiм твором художник;

- про що думаiться, згадуiться, коли дивишся на цю картину [48. C.25].

Методичнi прийоми на першому етапi такi:

- використання (постановка) вихователем конкретних питань;

- прийом Влвходження в картинуВ» (це коли вихователь пропонуi дiтям уявити себе героiм картини та вiдповiсти на запитання: Що вiдчуваiш?, чуiш?, Що хвилюi тебе?;

- вiдтворення подiй попереднiх та наступних твору (а саме: вихователь пропонуi дiтям, розглядаючи картину, уявити, що було до того, як художник намалював картину, що може бути ще зображено);

- рiзноманiтнi емоцiйнi форми пiдбиття пiдсумкiв заняття щодо ознайомлення з живописом.

Другий етап ознайомлення з картиною

Мета: розвивати вмiння аналiзувати картину, видiляти виразнi засоби, формувати вмiння читати картину, мотивувати емоцiйно-особистiсне ставлення до твору.

Методика змiнюiться:

Дiтей на другому етапi вчать аналiзувати картину, виключають мистецтвознавчу розповiдь, починають розглядати картину iз запитань:

- Про що саме картина?

- Чому думаiш так, розкажи?

- Як би ви назвали картину?

- Чому саме так?

- Порiвняйте з авторською назвою.

- Що саме красивого та цiкавого передав художник в образах людей, пейзажi, предметах?

- Як саме вiн зобразив це в картинi?

- Який настрiй викликаi картина?

- Чому саме такий настрiй викликаi картина?

- Що хотiв сказати своiю картиною художник?

- Що особливого видiлив, щоб саме це ми побачили в картинi?

Цi запитання спрямовують увагу дiтей не на переказування зображеного, а на встановлення та пояснення звтАЩязку мiж змiстом та засобами виразностi.

Вони допомагають розвивати вмiння розмiрковувати, доводити, аналiзувати, робити висновки на рiвнi узагальнення.

Такi запитання вихователь ставить у тому разi, якщо дiти навчилися уважно розглядати картину та набули вмiння ii аналiзувати.

Третiй етап ознайомлення з картиною

Мета: формувати особистiсно-емоцiйне ставлення дiтей до твору, який вони сприймають.

Закрiпити вмiння емоцiйно, образно висловлювати судження про твiр зображувального мистецтва у формi розгорнутого оповiдання, розповiдi, контролювати стiйкiсть сформованого вмiння логiчно виражати своi думки, читати картину, створювати умови для перенесення дошкiльниками знань, умiнь, якi в них i щодо розглядання творiв

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi