Гра як засiб пiдвищення ефективностi навчального процесу

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет iменi Володимира Гнатюка

Кафедра педагогiки i методики початкового навчання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Виконала студентка V курсу

факультету пiдготовки вчителiв

початкових класiв

Бохонко Ольга Ярославiвна

Науковий керiвник: кандидат

педагогiчних наук, доцент

Онишкiв Зiновiй Михайлович

Тернопiль - 2009

Змiст

Вступ.............................................................3

Роздiл 1. Проблема гри в теорii i практицi початкового навчаннятАж..тАжтАжтАж.8

1.1 РЖсторiя розвитку гри. Видатнi педагоги про значення гри..............8

1.2 Класифiкацiя iгортАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАж......12

1.3 Структура дидактичноi гри......................................17

1.4 Питання використання гри в масовому педагогiчному досвiдi.........21

1.5 Врахування психологiчних особливостей учнiв початкових класiв в процесi органiзацii iгровоi дiяльностi.................................31

Роздiл 2. Технологiя використання дидактичноi гри у початковiй школiтАж..41

2.1 Методика органiзацii та проведення iгровоi дiяльностi в початкових класахтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.....................................41

2.2 Методика експериментальних дослiджень..........................49

2.3 Аналiз результатiв експериментального дослiдження.................54

Висновки........................................................59

Список використаних джерел.......................................60

Додаток 1........................................................66

Додаток 2........................................................67

Додаток 3........................................................72

Додаток 4........................................................75

Додаток 5........................................................77

Вступ

З давнiх-давен в Украiнi будь-якi зiбрання дiтей супроводжувалися iгровою дiяльнiстю. Змагалися у стрiльбi з лукiв, метаннi снiжок, катаннi на санчатах, лижах, ковзанах. Народна виховна мудрiсть емпiрично передбачала розв'язання важливих технологiчних завдань формування особистостi дитини. Зокрема, засобами народноi гри виводили маленьку людину з ii реального побутового повсякденного життя, запобiгали складанню стереотипiв сумнiву й недовiри до своiх сил. Через гру дитинi надавалася змога заявити оточенню про свiй позитивний потенцiал. Саме у грi активiзували рухливiсть, розвивали процеси мислення, викликали в дитини позитивнi емоцii.

З переходом iз умов гри до умов навчальноi дiяльностi настаi в життi дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспiльствi визначаться тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неi стане вiднинi обов'язковим.

За результати свого навчання дитина нестиме вiдповiдальнiсть перед вчителем, школою й своiю сiм'iю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всiх школярiв правил. РЖ тут на допомогу учням i вчителям знову приходить гра. Сьогоднi гра контролюiться системою суспiльного виховання. У грi при цьому iснуi суб'iктивна свобода для дитини. Тут дiти мають змогу самостiйно (без допомоги дорослих) розподiляти ролi, контролювати один одно, стежити за точнiстю виконання того чи iншого завдання. Тут дитина виконуi роль, яку взяла на себе, враховуючи свiй досвiд. Гра стаi сьогоднi школою соцiальних вiдносин для кожноi дитини. Пiд час гри дитина ознайомлюiться з великим дiапазоном людських почуттiв й взаiмостосункiв, вчиться розрiзняти добро i зло. Завдяки грi у дитини формуiться здатнiсть розрiзняти своi особливостi; визначати, як вони сприймаються iншими, й з'являiться потреба будувати свою поведiнку з урахуванням можливоi реакцii iнших.

Формування учня як самостiйноi, iнiцiативноi, вдумливоi особистостi буде успiшним, якщо вчитель потурбуiться про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективнiших шляхiв виховання активних учнiв, озброiння iх необхiдними вмiннями i навичками, i впровадження активних форм i методiв навчання, серед яких провiдне мiсце займають навчальнi iгри.

Упродовж життя людина граi ту чи iншу соцiальну роль, що вiдведена iй у суспiльствi. За життя людина програi близько ста ролiв i до виконання кожноi iз них готуiться сама або ii готуi суспiльство.

У дитячi роки гра i основним видом дiяльностi людини. За ii допомогою дiти пiзнають свiт. Без гри дiтям жити нудно, нецiкаво. Буденнiсть життя може викликати у них захворювання. У грi дiти й пiдлiток перевiряють свою силу i спритнiсть, у них виникають бажання фантазувати, вiдкривати таiмницi i прагнути чогось прекрасного. За вмiлого вiдокремлення гра може стати незамiнимим помiчником педагога.

Гра даруi щохвилинну радiсть, задовольняi актуальнi невiдкладнi потреби, а ще тАУ спрямована в майбутнi, бо пiд час гри у дiтей формуються чи закрiплюються властивостi, вмiння, здiбностi, необхiднi iм для виконання соцiальних, професiйних, творчих функцiй у майбутньому. РЖ скрiзь, де i гра, пануi здоров'я, радiсть дитячого життя.

Потрапляючи до школи пiсля дитячого садка, дитина зустрiчаiться з iншим видом дiяльностi тАУ навчанням. Але гра залишаiться важливим засобом не лише вiдпочинку, а й творчого пiзнання життя. РЖгрова позицiя тАУ могутнiй засiб виховного впливу на дiтей. В. Ф. Шаталов зазначаi: тАЮПридивiться: чи не дуже рано згасаi наш педагогiчний iнтерес до iгор, якi вiрою i правдою завжди служили i покликанi служити розвитковi кмiтливостi та пiзнавальноi цiкавостi на всiх, без винятку, вiкових рiвнях. Вiдомо, що тi дiти, з яких на уроцi й слова не витягнеш, в iграх активнi. Вони можуть повернути хiд гри так, що деякi вiдмiнники тiльки руками розведуть, iхнi дii вiдзначаються глибиною мислення. Мислення смiливого, масштабного, нестандартноготАЭ.

У процесi гри в учнiв виробляiться звичка зосереджуватися, самостiйно

думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що

навчаються, до активноi дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi.

Коли вчитель використовуi на уроцi елементи гри, то в класi створюiться доброзичлива обстановка, бадьорий настрiй, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель маi зважати на всiх учнiв, добирати iгри, якi були б цiкавi й зрозумiлi.

В грi формуiться багато особливостей особистостi дитини. Гра тАУ це своiрiдна школа пiдготовки до працi. В грi виробляiться спритнiсть, витримка, активнiсть. Гра тАУ це школа спiлкування дитини.

Гра тiльки здаiться легкою. А насправдi вона потребуi, щоб дитина яка граiться, вiддавала грi максимум своii енергii, розуму, витримки, самостiйностi. Гра постiйно стаi напруженою працею i через зусилля веде до задоволення.

РЖгри в школi тАУ перш за все дидактичнi, повиннi приковувати нестiйку увагу дiтей до матерiалу уроку, давати новi знання, заставити iх напружено мислити.

Важливою являiться iх виховна сторона. Гра вимагаi вiд дiтей уяви, вмiння швидко знаходити правильне рiшення.

Саме в iграх розпочинаiться невимушене спiлкування дитини з колективом класу, взаiморозумiння мiж учителем i учнем. У процесi гри в дiтей виробляiться звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостiйно, розвиваiться увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в дiяльностi, в процесi гри дитина тАЮдобудовуiтАЭ в уявi все, що недоступне iй у навколишнiй дiйсностi, у захопленнi не помiчаi, що вчиться тАУ пiзнаi нове, запам'ятовуi, орiiнтуiться в рiзних ситуацiях, поглиблюi ранiше набутий досвiд, порiвнюi запас уявлень, понять, розвиваi фантазiю.

Гра належить до традицiйних i визнаних методiв навчання i виховання дошкiльникiв, молодших школярiв i пiдлiткiв. Цiннiсть цього методу полягаi в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцii дiють у тiсному взаiмозв'язку. Гра як метод навчання органiзовуi, розвиваi учнiв, розширюi iхнi пiзнавальнi можливостi, виховуi особистiсть.

Задовольняючи дитячу допитливiсть, гра допоможе залучити iх до активного пiзнання оточуючого свiту, оволодiти способами пiзнання зв'язкiв мiж предметами та явищами.

Враховуючи актуальнiсть даноi проблеми ми обрали темою дипомноi роботи тАЮГра як засiб пiдвищення ефективностi навчального процесутАЭ

ОбтАЩiктом дослiдження i органiзацiя iгровоi дiяльностi на уроцi, а предметом дослiдження тАУ способи органiзацii iгровоi дiяльностi на уроках у початковiй школi.

Мета тАУ видiлити i експериментально перевiрити способи органiзацii iгровоi дiяльностi на уроках у початковiй школi.

Гiпотеза дослiдження: якщо у процесi навчання використовувати рiзноманiтнi способи органiзацii iгровоi дiяльностi, то результативнiсть навчальних досягнень учнiв значно пiдвищиться.

У вiдповiдностi до поставленоi мети та гiпотези дослiдження визначенi завдання дослiдження:

1. Розкрити значення та змiст поняття тАЮгратАЭ у навчальному процесi.

2. Вивчити стан проблеми використання iгор у практицi роботи початковоi школи.

3. Видiлити способи органiзацii iгровоi дiяльностi у початковiй школi.

4. Експериментально перевiрити ефективнiсть використання видiлених способiв iгровоi дiяльностi у навчальному процесi.

Для розвтАЩязання поставлених завдань i перевiрки гiпотези дослiдження використано адекватнi авторському задуму методи дослiдження:

Теоретичнi методи дослiдження: аналiз, порiвняння, синтез, систематизацiя, класифiкацiя та узагальненя даних, представлених у педагогiчнiй, психологiчнiй та методичнiй лiтературi, вивчення та узагальнення передового педагогiчного досвiду вчителiв початкових класiв.

Емпiричнi методи дослiдження: анкетування вчителiв початкових класiв, педагогiчнi спостереження, педагогiчний експеримент, якiсний i кiлькiсний аналiз результатiв експерименту.

Практична значущiсть дослiдження полягаi у розкриттi системи роботи вчителя щодо використаня рiзних способiв органiзацii iгровоi дiяльностi на уроках у початкових класах.

Апробацiя роботи проходила на засiданнi методичного обтАЩiднання вчителiв початкових класiв НВК тАЮШкола-садок тАЮСофiятАЭ м.Львова та на звiтнiй студентськiй науковiй конференцii Тернопiльського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Володимира Гнатюка.

Структура дипломноi роботи. Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновку, списку використаноi лiтератури (76 джерел) та додаткiв.

Роздiл 1. Проблема гри в теорii i практицi початкового навчання

1.1 РЖсторiя розвитку гри. Видатнi педагоги про значення гри

Проблема iгровоi дiяльностi цiкавила багатьох педагогiв i вихователiв. Значний вклад у вирiшення цiii проблеми внiс наш сучасник, нинi добре вiдомий науковець Ш.О.Амонашвiлi. Вiн показав, як через гру можна ввести дитину в складний свiт пiзнання.

Дискусii в перiодичнiй пресi про завдання i прорахунки педагогiчноi науки, про педагога як центральну фiгуру в оновленнi нацiональноi школи, педагогiку спiвробiтництва, про нове педагогiчне мислення ведуть до одного важливого методологiчного висновку: потреба у такiй теорii давно назрiла. Шлях до неi тАУ гуманiзацiя педагогiки, пiзнання особистостi, розкриття ii творчого потенцiалу.

Перед наукою стоiть завдання тАУ створення ефективних дидактичних систем, якi базуються на застосуваннi таких типiв, технологiй, форм i методiв навчання, якi забезпечували б iнтенсивне формування умiнь i навичок. РЖ на цiй основi суттiво пiдвищували рiвень самостiйноi творчоi дiяльностi учнiв, створили б умови для бiльш повного й ефективною використання iнтелекту кожного. Аналiз педагогiчноi практики переконуi у недостатнiй ефективностi традицiйного типу навчання щодо вирiшення названих завдань через традицiйний метод органiзацii викладання.

Суперечностi мiж вимогами, що постають перед спецiалiстами в сучасних умовах, та рiвнем iхньоi готовностi до професiйноi дiяльностi вимагають утвердження якiсно нових суб'iктних вiдносин у навчаннi. Наполегливо працюють у напрямi вирiшення цiii проблеми вiдомi педагоги-новатори Ш.Амонашвiлi, М.Гузик, С.РЖльiн, В.Краковський, С.Лисенкова, В.Шаталов та iншi.

А.С. Макаренко писав: тАЮГра маi важливе значення в життi дитини.. Якою буде дитина в грi, такою вона буде i в працi, коли виросте. Тому виховання майбутнього дiяча вiдбуваiться перш за все в грi.." Отже, гра, ii органiзацiя тАУ ключ в органiзацii виховання.

Гра i найприроднiшою i найпривабливiшою дiяльнiстю для молодших школярiв. К. Д. Ушинський писав: "Зробити серйозне заняття для дитини цiкавим тАУ ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребуi дiяльностi i до того ж серйозноi дiяльностi.. З перших ж урокiв привчайте дитину полюбити своi обов'язки й знаходити приiмнiсть у iх виконаннi".

У грi найповнiше проявляються iндивiдуальнi особливостi, iнтелектуальнi можливостi, нахили, здiбностi дiтей. Гра тАУ творчiсть, гра тАУ праця. "Праця тАУ шлях дiтей до пiзнання свiту", тАУ писав О. М. Горький.

Одним iз способiв вирiшення даноi суперечностi i змiна технологii навчання шляхом включення у навчально-виховний процес iгор. Дослiдження, пов'язанi з розробкою i впровадженням нових технологiй навчання, в основу яких покладено застосування iгор, свiдчать про наявнiсть у них значних можливостей щодо пiдвищення ефективностi пiдготовки спецiалiстiв. У розробку даноi проблеми вагомий внесок зробили вiдомi педагоги А.Макаренко та В.Сухомлинський.

В останнi роки практика застосування iгрових завдань визначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвiду, об'iктивноi оцiнки доцiльностi застосування iгрових завдань, визначення iх питомоi ваги та мiсця у системi навчання. Гра дозволяi яскраво реалiзувати всi провiднi функцii навчання: освiтню, виховну та розвивальну, якi дiють в органiчнiй iдностi.

Гра стимулюi пiзнавальний iнтерес. Педагогiчне стимулювання i мотивацiя навчальноi дiяльностi учнiв включають в себе формування пiзнавального iнтересу, що являi собою вибiркову спрямованiсть особистостi, яка звернена у сферу пiзнання, предметного оволодiння знаннями. Це iнтерес до глибокого, усвiдомленого пiзнання. Оскiльки пiзнавальний iнтерес багатогранний, вiн може: 1) виступати як зовнiшнiй стимул процесу засвоiння, як засiб активiзацii цього процесу, 2) як мотив пiзнання, стикаючись та взаiмодiючи при цьому з iншими мотивами.

Якщо iнтерес до предмета не сформований, засвоiння буде проходити нижче природних сил учня. Необхiдно постiйно стимулювати пiзнавальнi iнтереси. Основнi напрями цього: за допомогою змiсту матерiалу, що вивчаiться, та шляхом органiзацii пiзнавальноi дiяльностi (введення iгор у навчально-виховний процес),

Використання iгор допомагаi сформувати пiзнавальну самостiйнiсть тАУ якiсть особистостi, що проявляiться у готовностi власними силами здiйснити цiлеспрямовану пiзнавальну дiяльнiсть. Пiзнавальна самостiйнiсть формуiться у рiзних навчальних ситуацiях: сприйняттi готового матерiалу, спрямованiй пiзнавальнiй активностi, дослiдницькiй пiзнавальнiй дiяльностi.

РЖгри дають можливiсть внести проблемнiсть у пiзнавальний процес, здiйснити самоконтроль та самокоригування пiзнавальноi дiяльностi. Успiшне проведення iгор веде до розвитку пiзнавальноi самостiйностi учнiв.

Пiзнавальна самостiйнiсть тАУ це якiсть особистостi, що проявляiться у готовностi своiми силами здiйснити цiлеспрямовану пiзнавальну дiяльнiсть. Ця активнiсть передбачаi здатнiсть здiйснювати пiзнавальну дiяльнiсть, що включаi необхiднi знання, оволодiння методами пiзнавальноi дiяльностi та сформованiсть мотивiв, якi визначають потребу, прагнення до цiii дiяльностi. Пiзнавальна самостiйнiсть може розглядатися, з одного боку, як мета навчання, а з iншого тАУ як умова, що дозволяi бiльш повно використовувати можливостi учнiв. Розвиток здатностi виконувати пiзнавальну дiяльнiсть маi такi рiвнi. Перший тАУ засвоiння забезпечуiться сприйняттям, усвiдомленням та запам'ятовуванням матерiалу, другий тАУ дозволяi застосовувати знання у новiй ситуацii, що потребуi творчого пiдходу до використання знань, якi маi учень.

На активнiсть у процесi пiзнавальноi дiяльностi впливають i зовнiшнi стимули, iх роль особливо велика, якщо вони переходять у соцiально значущi мотиви. Виховання стiйких пiзнавальних та соцiально значущих мотивiв тАУ одна з сторiн формування пiзнавальноi самостiйностi.

Активiзацiя навчальноi дiяльностi маi на увазi активiзацiю розвитку учнiв. Пiзнавальна активнiсть тАУ це складна системна властивiсть суб'iкта, яка iнтегруi важливi якiснi характеристики типового для нього проходження пiзнавальноi дiяльностi: пiзнавальну самостiйнiсть, пiзнавальну iнiцiативнiсть, а також повноту i мобiльнiсть його знань, умiнь та навичок у сферi реалiзацii цiii активностi.

Пiзнавальна самостiйнiсть може формуватися у рiзних навчальних ситуацiях, серед яких можуть бути: готова подача матерiалу, спрямована пiзнавальна активнiсть, дослiдницька пiзнавальна дiяльнiсть. Поiднувати нав-чальнi ситуацii рiзного типу можна шляхом використання рiзних систем органiзацii пiзнавальноi дiяльностi. Сформована пiзнавальна самостiйнiсть дозволить педагогу органiзувати рiзнi види пiзнавальноi дiяльностi учнiв та вмiло поiднувати керiвництво та самоврядування.

Логiко-пошукова пiзнавальна дiяльнiсть нерозривно пов'язана з констатуючою пiзнавальною дiяльнiстю. Але цей вид дiяльностi потребуi бiльш високоi iнтелектуального навантаження, вмiння логiчно мислити та користуватися знаннями, шо накопичилися, сприяi розумовому розвитку учнiв.

Правильно органiзована навчальна дiяльнiсть пiзнавально-пошукового типу при використаннi iгор на заняттях, продумане керiвництво нею з боку педагога викликаi в учнiв iнтерес до навчального процесу, розвиваi активнiсть i самостiйнiсть. Самостiйно i свiдомо сприймаючи явища дiйсностi, учнi вчаться робити власнi висновки. Це формуi в них мiцнi, глибокi знання, елементи наукового свiтогляду.

У результатi застосування iгор виконуiться один з основних законiв навчальноi дiяльностi: досягнення мети навчання неможливе без власноi активностi суб'iкта навчання. Засвоiння змiсту навчального матерiалу можливе лише за дiяльностi учнiв, тобто шляхом iхньоi власноi активностi, коли вони тАУ суб'iкти навчання.

РЖгровi завдання складають основний методичний апарат навчання предмета на станi активiзацii навчального матерiалу, який ранiше подавався iншими способами. Виняткове значення iгрового методу органiзацii навчальноi дiяльностi пояснюiться ще i тим, що гра реалiзуi в розгорнутому виглядi психологiчний механiзм самоi пiзнавальноi дiяльностi. У вирiшеннi питання про можливiсть на основi iгрових завдань побудувати цiлiсну систему навчання необхiдно також виходити iз здатностi iгровоi дiяльностi розвивати мотивацiю специфiчноi навчальноi дiяльностi.

У грi ефективне включення функцii орiiнтування забезпечуiться на основi адекватноi мотивацii iгровоi дiяльностi, що обумовлена ii природою, чим i пояснюiться бiльш висока продуктивнiсть iгрового способу навчання.

Отже, iгрова навчально-виховна, розвивальна дiяльнiсть необхiдна, вона вiдкриваi широкi можливостi для навчання учнiв.

1.2 Класифiкацiя iгор

Психологiчна природа, сутнiсть, виховнi та iншi можливостi гри як складного, багатофункцiонального феномену втiленi в ii ознаках, однi з яких властивi будь-якiй соцiальнiй дiяльностi, iншi тАУ тiльки грi. Дитяча гра зумовлена вiковими особливостями особистостi.

Грi властивi певнi загальнi, унiверсальнi ознаки:

1. Гра як активна форма пiзнання навколишньоi дiйсностi. Рiзноманiтнiсть ii форм вводить дитину у сферу реальних життiвих явищ, завдяки чому вона пiзнаi якостi та властивостi предметiв, iх призначення, способи використання; засвоюi особливостi стосункiв мiж людьми, правила i норми поведiнки; пiзнаi саму себе, своi можливостi i здiбностi. Гра iншим чином вiдкриваi шляхи пiзнання свiту, нiж праця i навчання. У нiй практичне, дiiве освоiння дiйсностi вiдбуваiться ранiше, нiж здобуття знань. РЖнтерес дитини до гри поступово вичерпуiться внаслiдок засвоiння знань i умiнь. Це спричиняi розвиток сюжету гри, появу нових ролей у нiй.

2. Гра як свiдома i цiлеспрямована дiяльнiсть. Кожнiй грi властива значуща для дитини мета. Навiть найпростiшi iгри-дii з предметами мають певну мету (нагодувати, покласти ляльку спати тощо). Чим менша дитина, тим бiльш наслiдувальними i ii iгровi дii. Поступово зростаi рiвень усвiдомленостi дiтей у грi. Щоб досягти мети, вони вiдбирають необхiднi засоби, iграшки, здiйснюють вiдповiднi дii та вчинки, вступають у рiзноманiтнi стосунки з товаришами. Дiти домовляються про тему i змiст гри, розподiляють ролi, певною мiрою планують свою дiяльнiсть. Усе це свiдчить про цiлеспрямований, свiдомий характер гри.

Крiм загальних, гра надiлена специфiчними, характерними тiльки для неi ознаками:

1. Гра як вiльна, самостiйна дiяльнiсть, що здiйснюiться за особистою iнiцiативою дитини. У грi дитина реалiзуi своi задуми, по-своiму дii, змiнюi за своiми уявленнями реальне життя. Гра i вiльною вiд обов'язкiв перед дорослими сферою самодiяльностi та самостiйностi дитини, оскiльки граючись, дитина керуiться власними потребами га iнтересами. Воля i самостiйнiсть дитини виявляються у виборi гри, ii змiсту, у добровiльносii об'iднання з iншими дiтьми, у вiльному входженнi в гру i виходi з неi тощо.

2.Наявнiсть творчоi основи. Гра завжди пов'язана з iнiцiативою, вигадкою, кмiтливiстю, винахiдливiстю, передбачаi активну роботу уяви, емоцiй i почуттiв дитини. РЖнiцiативу i творчiсть у рiзних ситуацiях дiти виявляють по-рiзному. В одних iграх iхня творчiсть пов'язана з побудовою сюжету, вибором змiсту, ролей; в iнших тАУ виявляiться у виборi способiв дii, iх варiативностi (жмурки, iгри у домiно, м'яч тощо). Багато iгор вимагають умiння узгоджувати своi дii, швидко змiнювати тактику своii поведiнки чи способи дiй (рольовi, рухливi iгри). Значну творчу роботу передбачають дидактичнi iгри, якi мають на метi розвиток пiзнавальноi активностi, допитливостi, швидкостi розумових дiй, iнiцiативи у прийняттi рiшень.

Творчий елемент i носiiм iндивiдуальностi кожного гравця, тому гра i засобом розвитку творчостi, формування здiбностей дiтей.

3.Емоцiйна насиченiсть. У процесi гри дiти переживають певнi почуття, пов'язанi з виконуваними ролями: турбота, нiжнiсть тАЮматерiтАЭ, вiдповiдальнiсть тАЮлiкарятАЭ, справедливiсть тАЮвихователятАЭ тощо. У колективних iграх вони виявляють дружбу, товариськiсть, взаiмну вiдповiдальнiсть, вiдчувають радiсть вiд результату, подолання труднощiв. Бiльшiсть iгор супроводжуються естетичними емоцiями.

Отже, гра як провiдний вид дiяльностi дитини поiднуi в собi як загальнi, для будь-якоi соцiальноi дiяльностi, ознаки (цiлеспрямованiсть, усвiдомленiсть, активна участь), так i специфiчнi (свобода i самостiйнiсть, самоорганiзацiя, наявнiсть гнорчоi основи, почуття радостi й задоволення).

Гра i багатоманiтною за змiстом, характером, формою явищем.

Одна з перших класифiкацiй гри належить К.Гросу, який подiляв iгри на двi групи:

1)експериментальнi (тАЮiгри звичайних функцiйтАЭ). До них належать сенсорнi, моторнi, iнтелектуальнi, афективнi iгри, вправи для формування волi. На думку Гроса, у своiй основi цi iгри мають iнстинкти, що забезпечують функцiонування органiзму як цiлiсного утворення i визначають змiст iгор;

2)спецiальнi (тАЮiгри спецiальних функцiйтАЭ). До цiii групи належать iгри, пiд час яких розвиваються необхiднi для використання в рiзних сферах життя (суспiльного, сiмейного) частковi здiбностi, iх подiляють за iнстинктами, якi в дiтей проявляються i вдосконалюються.

Вiдомий нiмецький психолог Вiльям Штерн (1871тАФ 1938) класифiкував iгри на iндивiдуальнi (за задумом дитини) та соцiальнi (спiльнi з iншими). При цьому вiн спирався на вихiдне положення своii теорii конвергенцii про необхiднiсть розвивати внутрiшнi сили дитини, ii здiбностi й одночасно враховувати вплив середовища, в якому вона перебуваi. На його погляд, зовнiшнiй фактор (соцiальне оточення) даi лише матерiал для гри, вибiр якоi дитина здiйснюi iнстинктивно.

Швейцарський психолог Ж. Пiаже виокремлював:

1. iгри-вправи (виникають у першi мiсяцi життя дитини);

2. символiчнi iгри (найпоширенiшi iгри дiтей вiком вiд двох до чотирьох рокiв);

3. iгри за правилами (iгри дiтей вiд семи до дванадцяти рокiв).

Бiльш детальну класифiкацiю iгор запропонувала сучасна американська дослiдниця Кафiн Гарвей, подiливши iх на:

тАУiгри з рухами i взаiмодiiю (вiдображають надлишок енергii та емоцiйний настрiй дiтей);

тАУ iгри з предметами (починаються з манiпуляцii, далi тАФ практика i тренування до повного вдосконалення);

тАУмовнi iгри (створення дiтьми римованих творiв, якi не мають точного смислового змiсту, пiсеньок, лiчилок, приказок, жартiв тощо):

тАУiгри iз соцiальним матерiалом (тАЮдраматичнiтАЭ або тАЮтематичнiтАЭ). Органiзовують iх дiти самостiйно, розвивають за власним задумом. Як правило, цi iгри мають персонажiв двох типiв: стереотипних (мама, лiкар та iн.) i тих, що змiнюються;

тАУ гри за правилами, заданими дорослими;

тАУритуальнi iгри (заснованi на рухах, iгрових предметах, мовi, соцiальнiй умовностi).

Узявши за основу класифiкацii iгор психологiчнi принципи, росiйський педагог П. Лесгафт виокремив сiмейнi (тАЮВлiмiтацiйнiтАЭ) iгри, в яких дiти дошкiльною вiку повторюють те, що бачать у навколишньому життi, та шкiльнi iгри, якi мають певну форму, конкретну мету i правила.

Загальну класифiкацiю iгор збагачуi обТСрунтування С. Русовою народних iгор як прадавнього засобу виховання i навчання дiтей, нескiнченного джерела духовних сил, патрiотичних почуттiв, формування характеру i свiтогляду дiтей. Цi iгри прилучають дiтей до народноi мудростi, досвiду поколiнь. До цього часу нони не мають науковоi класифiкацii i використовуються для розвитку мовлення дiтей, ознайомлення з природою, жиггям i працею дорослих тощо.

Класифiкацiя С.Новосьоловоi, маючи у своiй основi орiганiзацiйно-функцiональне джерело iгор, розрiзняi:

1)самостiйнi iгри (виникають з iнiцiативи дiтей):

тАУiгри-експериментування;

тАУ сюжетнi iгри (сюжетно-вiдображувальнi, сюжетно-рольовi, режисерськi, театралiзованi);

2)iгри, шо виникають з iнiцiативи дорослого, який використовуi iх з освiтньою та виховною метою:

тАУ навчальнi iгри (дидактичнi, сюжетно-дидактичнi, рухливi);

тАУ розважальнi iгри (iгри-забави, iгри-розваги, iнтелектуальнi, святково- карнавальнi, театрально-постановнi};

3) iгри, що мають своiм джерелом iсторичнi традицii етносу (народнi).

Такi iгри можуть виникати з iнiцiативи дорослого, старших дiтей.

Сучасна педагогiка найчастiше послуговуiться такою класифiкацiiю iгор (за Кудикiною Н.В.):

1.Творчi iгри. До них належать режисерськi, сюжетно-рольовi (сiмейнi, побутовi, суспiльнi), будiвельне-конструкцiйнi, iгри на теми лiтературних творiв (драматизацii, iнсценування).

2.РЖгри за правилами. Цю групу утворюють рухливi (великоi, середньоi, малоi рухливостi: сюжетнi, iгри з предметами: з переважанням основного руху: бiгу, стрибкiв тощо; iгри-естафети) та дидактичнi iгри (словеснi, з iграшкками, настiльно-друкованi).

Окрему групу становлять народнi iгри (забави, рухлива, дидактичнi, обрядовi).

Кожна класифiкацiя i досить умовною i не вичерпуi всього рiзноманiття iгор. Наприклад, творчi iгри теж пiдпорядкованi певним правилам, оскiльки без правил неможлива будь-яка спiльна дiяльнiсть, а iгри за правилами передбачають елементи творчостi. У творчiй грi iх установлюють дiти, у рухливих i дидактичних iграх тАУ дорослi, переслiдуючи виховну та навчальну мету. У творчих iграх i в iграх за правилами фiгурують мета, уявна ситуацiя, самостiйнiсть дiй, активна робота уяви, творчiсть. Рiзняться цi двi великi групи iгор спрямованiстю творчоi активностi дiтей: творчi передбачають реалiзацiю задуму, розвиток сюжету; iгри за правилами тАУ вирiшення завдань i виконання правил.

Отже, перехiд дiтей вiд одного виду гри до iншого залежить як вiд вiку, так i вiд iндивiдуальних уподобань. Уникаючи надмiрноi регламентацii, педагог маi сприяти розвитку рiзних видiв iгровоi дiяльностi учнiв.

1.3Структура дидактичноi гри

Структура розгорнутоi iгровоi дiяльностi включаi такi iгровi компоненти:

1. спонукальний тАУ потреби, мотиви, iнтереси, прагнення, якi визначають бажання дитини брати участь у грi;

2. орiiнтувальний тАУ вибiр засобiв i способiв iгровоi дiяльностi;

3. виконавський тАУ дii, операцii, якi дають можливiсть реалiзовувати iгрову мету;

4. контрольно-оцiнний тАУ корекцiя i стимулювання активностi iгровоi дiяльностi.

У дитячих iграх вiльна iгрова дiяльнiсть виступаi переважно як самоцiль. У дидактичних iграх, створених педагогiкою (в тому числi й народною), iгрова дiяльнiсть спецiально плануiться i пристосовуiться для навчальних цiлей. Дидактичнi iгри тАУ рiзновид iгор за правилами. У свiтовiй педагогiцi вiдомi системи дидактичних iгор, якi вперше розробили для дошкiльного виховання Ф.Фребель i М.Монтессорi, а для початкового навчання тАУ О.Декролi.

Дидактичнi iгри, якi використовуються в початковiй школi, виконують рiзнi функцii: активiзують iнтерес та увагу дiтей, розвивають пiзнавальнi здiбностi, кмiтливiсть, увагу, закрiплюють знання, вмiння i навички, тренують сенсорнi вмiння, навички тощо. Правильно побудована дидактична гра збагачуi процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваi саморегуляцiю, тренуi вольовi якостi дитини. Не варто оцiнювати дидактичну гру лише з позицii навченостi дитини. РЗi цiннiсть передусiм у тому, що вона виконуi роль емоцiйноi розрядки, запобiгаi втомi дiтей, знижуi гiподинамiю. Якщо вчитель часто використовуi цiкавi дидактичнi iгри, молодшi школярi раптом роблять вiдкриття: тАЮМенi подобаiться думати, дайте менi таке завдання, щоб я поламав головутАЭ, тобто зароджуiться iнтерес до розумовоi працi.

У навчальному процесi iгрова дiяльнiсть маi форму дидактичноi гри, iгровоi ситуацii, iгрового прийому, iгровоi вправи.

Дидактичнi iгри можуть:

тАУ бути тiльки в словеснiй формi;

тАУ поiднувати слово й практичнi дii;

тАУ поiднувати слово й наочнiсть;

тАУ поiднувати слово й реальнi предмети.

Структурнi складовi дидактичноi гри тАУ дидактичне завдання, iгровий задум, iгровий початок, iгровi дii, правила гри, пiдбиття пiдсумкiв.

Дидактичне завдання гри визначаiться вiдповiдно до вимог програми з урахуванням вiкових особистостей дiтей. Наприклад, формування у дiтей математичних уявлень, логiчного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнi середовище; розвиток оцiнки та самооцiнки, iнiцiативи, кмiтливостi, здатностi виявляти вольовi зусилля для досягнення поставленоi мети, довiльноi уваги, зосередженостi.

РЖгровий задум тАУ наступний структурний елемент дидактичноi гри. Дидактичне завдання в грi свiдомо маскуiться, воно постаi перед дiтьми у виглядi цiкавого iгрового задуму. Дiтей приваблюють вiдтворення уявного сюжету, активнi дii з предметами, загадка, таiмниця, перевiрка своiх можливостей змаганням, рольове перевтiлення, загальна рухова активнiсть, кмiтливiсть.

На створення iгоровоi атмосфери iстотно впливаi iгровий початок. Вiн може бути звичайним, коли вчитель повiдомляi назву гри i спрямовуi увагу дiтей на наявний дидактичний матерiал, обтАЩiкти дiйсностi, та iнтригуючим, цiкавим, захоплюючим, таiмничим.

РЖгровi дii тАУ засiб реалiзацii iгрового задуму i водночас здiйснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи iз задоволенням iгровi дii i захоплюючись ними, дiти легко засвоюють закладений у грi навчальний змiст.

Правила дидактичноi гри дiти сприймають як умови, що пiдтримують iгровий задум, iх невиконання здiйснюi гру, робить ii нецiкавою.

Без заздалегiдь визначених правил iгровi дii розгортаються стихiйно, i дидактичнi завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до ii початку i мають навчальний та органiзуючий характер. Спочатку дiтям пояснюiться iгрове завдання, а потiм тАУ спосiб його виконання.

Успiх дидактичних iгор значною мiрою залежить вiд правильного використання в них iгрового обладнання, iграшок, геометричних фiгур, природного матерiалу (шишок, плодiв, насiння, листкiв) тощо.Пiдбиття пiдсумкiв гри в звтАЩязку з такою вiковою особливiстю дiтей, як нетерплячiсть, бажання вiдразу дiзнатися про результати дiяльностi, проводиться вiдразу пiсля ii закiнчення. Це може бути пiдрахунок балiв, визначення команди-переможницi, нагородження дiтей, якi показали результати тощо. При цьому слiд тактовно пiдтримати й iнших учасникiв гри.

Рiзноманiтнiсть iгрових засобiв створюi широкi можливостi для того, щоб учитель мiг вибрати саме таку гру, яка найбiльше вiдповiдаi метi уроку.

Проте, як показали дослiдження вчених-психологiв (Д.Б.Ельконiн, Л.В.Артемова i iн.) i педагогiв (РЖ.О.Школьна, О.Я.Савченко та iн.), гра не забезпечуi стiйкого позитивного ставлення молодших учнiв до навчального процесу, якщо використовуiться епiзодично. Дидактичнi iгри можна включати у систему урокiв. Це передбачаi попереднiй вiдбiр iгор та iгрових ситуацiй для активiзацii рiзних видiв сприймання та обмiркування, де iх використання найбiльш своiчасне й ефективне порiвняно з iншими методами. Нашi дослiдження дали можливiсть видiлити оптимальнi засоби використання iгровоi дiяльностi в системi урокiв:

В·весь урок будуiться як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякi уроки навчання грамоти, що мають на метi ознайомити з новими звуком i лiтерами, уроки-мандрiвки, уроки ознайомлення з навколишнiм, розвитку мовлення тощо);

В·пiд час урокiв як його структурний елемент;

В·пiд час уроку створюються iгровi ситуацii (за допомогою казкового персонажа, iграшки, незвичного способу постановки завдання, елементiв загальностi тощо).

На уроцi доцiльно використовувати такi дидактичнi iгри, органiзацiя яких не потребуi багато часу на приготування обладнання, запамтАЩятовування громiздких правил. Перевагу слiд вiддавати тим iграм, якi передбачають участь у них бiльшостi дiтей класу, швидку вiдповiдь, зосередження довiльноi уваги. На уроках математики це, зокрема iгри: тАЮХто швидше?тАЭ, тАЮМагазинтАЭ, тАЮМовчанкатАЭ, тАЮКоловi прикладитАЭ, тАЮВiдгадай задумане числотАЭ, тАЮЩо потiм?, тАЮГеометрична мозаiкатАЭ, тАЮДе моi мiсце?тАЭ, тАЮДомалюй фiгурутАЭ, тАЮЗакiнчи прикладтАЭ, тАЮЛунатАЭ, тАЮСвiтлофоритАЭ.

Головнi умови ефективностi застосування дидактичних iгор тАУ органiчне включення в навчальний процес, захоплюючi назви; наявнiсть справдi iгрових елементiв, зокрема зачинiв, римування; обовтАЩязковiсть правил, якi не можна порушувати; використання лiчилок; емоцiйне ставлення самого вчителя до iгрових дiй (його слова й рухи цiкавi, несподiванi для дiтей).

Пояснення вчителя пiд час проводження гри маi бути лаконiчним i зрозумiлим, пробуджувати iнтерес. РЖ чим молодшi учнi, тим доцiльнiше не тiльки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозумiло, участь класовода залежитть вiд змiсту гри). Наприклад, гру тАЮВiдгадайтАЭ, мета якоi тАУ розвиток звтАЩязного мовлення, вмiння точно й коротко описати предмет, доцiльно почати з розповiдi-зразка, щоб дiти зрозумiли, як розповiдати про характернi ознаки предмета.

Деякi вчителi вважають, що дидактичнi iгри найдоцiльнiше проводити наприкiнцi уроку, оскiльки в цей час дiти найбiльше стомленi. Це не завжди правильно, нерiдко саме iгрова ситуацiя може бути найкращим початком уроку. В iгровiй формi можна ефективно ознайомити дiтей з новим способом дii, пожвавити процес тренувальних вправ. Дiти iз задоволенням виправляють помилки Незнайка, тАЮрозмовляютьтАЭ iз Чомусиком, учаться в тАЮлiсовiй школiтАЭ або дiють разом з казковим героiм, виконуючи тренувальнi вправи. В iграх-вправах молодшi школярi знаходять виходи з числових лабiринтiв, розвтАЩязують ребуси, складають загадки. Усе це не тiльки пожвавлюi навчальний процес, а й запобiгаi втомi.

1.4 Питання використання гри в масовому педагогiчному досвiдi

З метою вивчення вивчення використання гри у масовому

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi