Гра як метод виховання

Курсова робота з педагогiки на тему:

Гра як метод вихованнямолодших школярiв

План

Вступ.

Роздiл 1:Роль гри у навчаннi i вихованi.

А) РЖсторичний аспект гри.

Б) Структурнi складовi гри.

В) Використання iгор.

Роздiл 2. Використання гри у практицi.

Висновки.

Список використаноi лiтератури.

Додаток.

Використання iгор

Складнiсть використання гри у навчаннi повтАЩязана з ii особливостями (двопланова поведiнка, вiдсутнiсть персональноi вiдповiдальностi кожного за результати дiй, спрощене уявлення про реальнiсть), що потребуi вiд учня зусиль для входження у гру. Потрiбно, щоб учнi були орiiнтованi на результати гри.

У процесi гри в учнiв виробляiться звичка зосереджуватись, самостiйно думати , розвивати увагу . Захопившись грою .дiти не помiчають , що навчаються , до активноi дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi.

Використання на уроках iгор та iгрових моментiв робить процес цiкавим, створюi у дiтей бадьорий творчий настрiй, полегшуi засвоiння навчального матерiалу. Рiзноманiтнi iгровi дii , за допомогою яких розвтАЩязуiться те чи iнше розумове завдання, пiдтримують i посилюють iнтерес дiтей до навчального приметаю. Отож гра тАУ незмiнний важiль розумового розвитку дитини.

Гра потребуi вiд учня зiбраностi, витримки, бажання допомогти вiдстаючому, невимушене виховуi адекватне сприймання невдач i помилок.

Гра починаiться не тодi, коли учнi одержують завдання, а коли iм стаi цiкаво грати. Це означаi, що гра викликаi приiмнi емоцii i даi роботу iх розуму.

Види емоцiйного стимулювання:

1. РЖгрове завдання можна давати як вiдпочинок.

2. Вона даiться так, нiби не плануiться педагогом заздалегiдь (гра-iмпровiзацiя).

3. РЖгрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретноi ситуацii, конкретного учня,

При пiдборi i розробцi дидактичних iгор слiд враховувати, що темп i ефективнiсть засвоiння змiсту навчання пропорцiйнi iнтересам учнiв i дiяльностi, яку вони виконують. Знання починаються з чуттiвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потiм через узагальнення одиничного формуiться розумiння загального.

Дiяльнiсть учнiв буде успiшною, якщо модель дiй, яку необхiдно виконати, випереджаi саму дiяльнiсть. На стiйкiсть уваги впливаi спрямованiсть особистостi, ii iнтереси. Необхiдно максимально активiзувати асоцiативну пам'ять i творчий розвиток особистостi. Органiзацiя i проведення iгор потребують великоi майстерностi. Педагогу потрiбно виробити чiтку стратегiю керiвництва груповим спiлкуванням.

У ходi гри мовнорозумова дiяльнiсть учнiв стаi бiльш евристичною i творчою, пiдвищуiться ii мотивацiя. Обговорення повинно проходити у доброзичливiй формi. Активнiсть учнiв тАФ головний критерiй ефективного проведення гри. У дидактичних iграх учнi спостерiгають, порiвнюють, класифiкують предмети за певними ознаками, виконують аналiз i синтез, роблять узагальнення. Багато iгор потребують вмiння викладати своi думки у зв'язнiй i зрозумiлiй формi, використовуючи вiдповiдну термiнологiю.

Пiдбираючи iгри, слiд поiднувати два елементи навальний та iгровий. Створюючи iгрову ситуацiю вiдповiдно до змiсту програми, педагог повинен чiтко спланувати дiяльнiсть учнiв, спрямувати ii на досягнення поставленоi мети. Коли визначено завдання, вчитель надаi йому iгрового змiсту, окреслюючи iгровi дii. РЖгровий спонукаi учнiв до гри. А коли виникаi особиста зацiкавленiсть, то з'являiться i активнiсть, i творчi думки, i дii хвилювання за себе, команду, весь колектив.

Готуючись до заняття, педагог повинен чiтко продумати послiдовнiсть iгрових дiй, органiзацiю учнiв, тривалiсть гри, ii контроль, пiдбиття пiдсумкiв та оцiнку.

Головнi умови ефективностi застосування iгор - органiчне включення в навчальний процес; захоплюючi назви; наявнiсть справдi iгрових елементiв, зокрема зачинiв, римування; обовтАЩязковiсть правил, якi не можна порушувати; використання лiчилок; емоцiйне ставлення самого вчителя до iгрових дiй (його слона й рухи цiкавi, несподiванi для дiтей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникаi небезпека втрати iнтересу дiтей до неi, бо зникаi новизна. У цьому ралi, лишаючи незмiнними iгровi дii, в змiст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змiнювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподiваноi лiчилки або iгрового зачину.

Пояснення вчителя пiд час проведення гри маi бути лаконiчним i зрозумiлим, пробуджувати iнтерес. РЖ чим молодшi учнi, тим доцiльнiше не тiльки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозумiло, участь класовода залежить пiд змiсту гри.) Наприклад, гру ВлВiдгадайВ», мета якоi - розвиток зв'язного мовлення, вмiння точно й коротко описати предмет, доцiльно почати з розповiдi-зразка, щоб дiти зрозумiли, як розповiдати про характернi ознаки предмета.

Деякi вчителi вважають, що дидактичнi iгри найдоцiльнiше проводити наприкiнцi уроку, оскiльки в цей час дiти найбiльше стомленi. Це тАФ не завжди правильно, нерiдко само iгрова ситуацiя може бути найкращим початком уроку. В iгровiй формi можна ефективно ознайомити дiтей з новим способом дii, пожвавити процес тренувальних вправ. Дiти iз задоволенням виправляють помилки Незнайка, ВлрозмовляютьВ» а Чомусиком, учаться в тАЬлiсовiй школiтАЭ або дiють разом з казковим героiм, виконуючи тренувальнi вправи. В iграх - вправ ах молодшi школярi знаходять виходи з числових лабiринтiв, розвтАЩязують ребуси, складають загадки. Усе це не тiльки пожвавлюi навчальний процес, а й запобiгаi втомi.

Враховуючи вiковi особливостi дiтей, учителi та вихователi груп продовженого дня разом з iншими формами та методами виховноi роботи активно використовують усi види iгор. Вони вiдбирають iх вiдповiдно до завдань навчально-виховноi роботи. Обов'язковою умовою при цьому i встановлення зв'язку мiж виховною роботою на уроках i в позаурочний час.

Вiдомо, що змiст iгор шестирiчних дiтей багато в чому зумовлений iгровим матерiалом. У зв'язку iз цим методика керiвництва iграми реалiзуiться насамперед в iхньому матерiальному забезпеченнi.

Матерiал для iгор розмiщуiться в iгровiй кiмнатi чи в iгровому куточку за умовно видiленими зонами для кожного виду iгор.

Зона сюжетно-рольових iгор постачаiться тематично пiдiбраними наборами iграшок тАФ ВлМеблiВ», ВлТранспортВ», ВлШколаВ» та iн. РЖграшки для рiзних тем вносять в iгрову кiмнату поступово, у мiру засвоiння вiдповiдних тем за програмою курсу ВлОзнайомлення з навколишнiм свiтомВ», який маi чiтко виражену виховну спрямованiсть. З метою розвитку iнтересу дiтей до черговоi виховноi теми iгрову кiмнату iнодi до початку проходження вiдповiдноi теми на уроцi поповнюють iграшками новоi тематики. РЖграшки, до яких дiти втратили iнтерес, складають у пiдсобне примiщення i повертають у кiмнату тiльки через деякий час. Цiкаво проходять сюжетно-рольовi iгри, якщо в кiмнатi кiлька переносних ширм, i дiти мають можливiсть органiзовувати iгри невеликими групами, по 5тАФ6 чоловiк.

Зона будiвельно-конструктивних iгор складаiться з наборiв будiвельного матерiалу (дерев'яного, металевого, пластмасового): тематичних тАФ ВлМiстоВ», ВлСелоВ», альбомiв з моделями рiзних виробiв, фотографiй та iлюстрацiй рiзних споруд, схем, малюнкiв. У цю зону також входить додатковий матерiал для розвитку сюжету гри (ляльки, транспорт, меблi, дорожнi знаки, дерева).

У зонi iгор-драматизацiй мiстяться деталi костюмiв, декорацiй, маски, тексти казок, оповiдань, вiршiв, iнших жанрiв, змiст яких викладаiться у дiалогiчнiй формi, iлюстрованi видання книжок, альбоми з iлюстрацiями до лiтературних творiв, набори листiвок, дiафiльми, грамзаписи, фотографii спектаклiв, ширма i набори до рiзних видiв театру (тiньового, настiльного, пальчикового, лялькового), атрибутика для розiгрування театральноi вистави (афiшi, квитки, програми, вiконце касира, пов'язка капельдинера та iн.).

Для iгор з елементами ручноi працi в iгровiй кiмнатi вiдводиться спецiальне мiсце для зберiгання матерiалiв та iнструментiв для виготовлення iграшок з паперу, картону, дерева, природних матерiалiв, вторинноi сировини. Тут же зберiгаються посiбник з виготовлення iграшок, заготовки, схеми, викрiйки, зразки iграшок-саморобок, виставки виробiв.

Зона дидактичних iгор оснащуiться настiльно друкованими iграми, виготовленими полiграфiчною промисловiстю, i дидактичними iграми, виготовленими педагогами.

Для пiзнавальних iгор пiдбирають тематично сюжетнi картини, iлюстрацii та фотографii, складають маршрути подорожей, готують схеми i карти, пiдбирають дiафiльми, художню лiтературу, зображення рiзних видiв транспорту, на яких дiти здiйснюють уявнi подорожi, за результатами iгор готуються щоденники, iлюстрованi звiти учнiв про уявнi подорожi.

У зонi рухливих iгор зосередженi м'ячi, скакалки, обручi та iншi предмети, деталi костюмiв для сюжетних iгор, книжки з розробками iгор, альбоми з лiчилками та iнший матерiал.

Для iгор-розваг зi свiтлом пiдбирають кольоровi скельця, кольоровий плексиглас, плiвки, з повiтрям i вiтром тАФ готуються вертушки, повiтрянi змii, флюгери; з водою тАФ влаштовуються водянi млини, озера, рiчки. Цi iгри забезпечуються плаваючими iграшками. Крiм iгор-розваг з природними факторами, спецiально готуються матерiали для iгор у примiщеннi.

Матерiальна база для органiзацii виховноi роботи iз шестирiчними в iгровiй формi створюiться за умови об'iднання зусиль керiвництва школи, вчителя i вихователя 1-го класу, батькiв, громадських органiзацiй i шефiв.

Бiльш змiстовними, рiзноманiтними за тематикою й цiнними як засiб виховання творчi iгри бувають тодi, коли iх пов'язують з iншими видами навчально-виховноi роботи, спрямовують увагу учнiв на можливiсть використання у грi знань, здобутих завдяки бесiдам, читанню, перегляду дiафiльмiв та iн. За цiii умови використовують знання у практичнiй дiяльностi. Використання iлюстративного матерiалу актуальне пiд час ознайомлення з такими явищами, якi учнi не можуть безпосередньо сприймати, але для розвитку гри цi явища необхiднi.

Практика виховноi роботи показуi, що кожний вид iгор по-своiму впливаi на розвиток та виховання шестирiчноi дитини. У цих iграх розширюються знання про Вiтчизну, про рiдний край, професii, про ставлення дорослих до працi, про моральнi норми. Спираючись на гру, учитель маi можливiсть цiлеспрямовано формувати знання та поведiнку учнiв 1-го класу.

У будiвельне-конструктивних iграх закрiплюються й розвиваються конструктивнi вмiння та навички, формуiться творче мислення, удосконалюються здiбностi, розвиваються естетичнi потреби. Цi iгри привчають дiтей до працi в колективi, справедливо розподiляти обов'язки та будiвельний матерiал, дружно реалiзовувати колективнi задуми, бережно ставитися до результатiв працi ровесникiв, планувати наступну роботу.

У iграх-драматизацiях удосконалюiться звуко-вимова, збiльшуiться словниковий запас, умiння використовувати жести, мiмiку, iнтонацiю. РЖ гри-драматизацii допомагають у розв'язаннi завдань естетичного виховання, формують умiння передавати почуття та вчинки дiйових осiб, виражаючи при цьому своi ставлення до iх моральноi сутi.

Вступ

Мислителi та педагоги минулого i сучасних часiв дослiджують проблему, як засобом гри ефективно навчати та виховувати дiтей Я.А. Коменський вважав гру необхiдною формою дiяльностi дитини, що вiдповiдаi й природi та здiбностям, гра - серйозна розумова праця, у процесi якоi розвиваються усi здiбностi. Дитину у грi збагачуiться коло уявлень про навколишнiй свiт, розвиваiться мова, у колективних iграх дитина спiлкуiться з однолiтками. К.Д.Ушинський розглядаi гру не тiльки як засiб розваги, зле як спосiб виховання, навчання та розвитку.

Мета гри тАФ забезпечення переходу вiд пiзнавальноi мотивацii до професiйного зв'язку з появою потреби у знаннях та iх практичного застосування в обстановцi навчального процесу, що наближена до реальних умов виробництва, тАФ не може бути повною мiрою реалiзована у вищiй школi. У грi використовуються прийоми, що тАЬрозкрiпачуютьтАЭ учнiв, викликають бажання вирiшувати проблеми, у ходi гри.

Цiiю проблемою займалися i займаються такi педагоги як О.Савченко (заступник мiнiстра освiти Украiни, академiк АРЖТ/1 Украiни, доктор пед. наук), Л. Болим (заступник начальника управлiння гуманiтарноi освiти та виховання Мiнiстерства освiти Украiни), А.Заiка (провiдний спецiалiст Головного управлiння загальВнноi середньоi освiти Мiнiстерства освiти Украiни), С. Кириленко (зав. вiддiлу проблем нацiонального виховання РЖнституту змiсту i методiв навчання), О.Ночвиюва (зав. вiддiлу педагогiчного досвiду та освiтнiх, iнновацiй РЖнституту змiсту РЖ методiв навчання), РЖ.Мартинюк (зав. кафедри теорii та меВнтодики виховання при УРЖПКККО, доцент, канд. фiлософських наук), В.Киричок та iншi.

Роздiл №1

А)РЖсторичний аспект гри

У глибоку давнину дитячi iгри виникли як стихiйне наслiдування дiй дорослих. В iгрових вправах РЖ змаганнях пiдростаюче поколiння готувалося до працi, полювання, вiйни, виконання норм поведiнки, тобто гра мала важливi соцiальнi функцii. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобiв матерiальноi i духовноi культури, прискоренням темпiв життя гра поступово втрачала свою навчальну функцiю. Унiверсальний засiб народноi педагогiки, вона починаi вважатися ВлнесерйознимВ» заняттям, стаi переважно привiлеiм дiтей iз заможних класiв, обслуговуi лише дозвiлля. У школi, з ii традицiйним бажанням умикати будь-якоi стихiйностi, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було мiсця. Через гру дитинi надавалася змога заявити оточенню про свiй позитивний потенцiал. Саме у грi моделi сюжетноi вправи активiзували рухливiсть, розвивали процеси мислення, викликали в неi позитивнi емоцii. З переходом iз умов гри до умов навчальноi дiяльностi настаi в життi дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспiльствi визначаiться тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неi стане вiднинi обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме вiдповiдальнiсть перед вчителем, школою i своiю сiм'ю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всiх школярiв правил. РЖ тут на допомогу учням i вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах тАФ це не спонтаннi сюжетнi iгри, не стихiйно засвоiнi вiд старших поколiнь розпади за правилами. Сьогоднi гра контролюiться системою суспiльного виховання.

У грi при цьому iснуi суб'iктивна свобода для дитини. Тут дiти мають змогу самостiйно (без допомоги дорослих) розподiляти ролi, контролювати один одного, стежити за точнiстю виконання того чи iншого завдання. Тут дитина виконуi роль, яку взяла на себе, враховуючи свiй досвiд. Гра стаi сьогоднi школою соцiальних вiдносин для кожноi дитини. Пiд час гри дитина ознайомлюiться з великим дiапазоном людських почуттiв i взаiмостосункiв, вчиться розрiзняти добро i зло. Завдяки грi у дитини формуiться здатнiсть виявляти своi особливостi, визначати, як вони сприймаються iншими, i з'являiться потреба будувати свою поведiнку з урахуванням можливоi реакцii iнших.

Б)Структурнi складовi гри

Дитяча гра - один з основних видiв дiяльностi дiтей, спрямованоi на практичне пiзнання навколишнiх предметiв i явищ через вiдтворення дiй та взаiмнi дорослих.

За своiм змiстом iгри органiчно пов'язанi з життям, працею i поведiнкою дорослих членiв суспiльства. Сюжети iгор дуже рiзноманiтнi й вiдображають реальнi умови життя дитини. Вони змiнюються залежно вiд конкретних умов життя, вiд входження дитини в навколишню реальнiсть, ii кругозору.

Народна педагогiка видiляi двi основнi групи iгор. РЖгри першоi групи виникають самi собою. У них дiти наслiдують функцii дорослих, те, що в майбутньому стане для них серйозним обов'язком тАФ трудовим, сiмейним, громадським. Друга група тАФ це iгри спецiально вигаданi для розваги.

У дидактичних iграх, створених педагогiкою в тому (числi й народною), iгрова дiяльнiсть спецiально плануiться i пристосовуiться для навчальних цiлей. Дидактичнi гри - рiзновид iгор за правилами. У свiтовiй педагогiцi вiдомi системи дидактичних iгор, якi вперше розробили для дошкiльного виховання Ф.Гребель i М.Монтессорi, ii для початкового навчання - О.Декролi.

Поняття дидактичноi (навчальноi) гри включаi обов'язковi компоненти: навчально-рову структуру, наявнiсть та органiчне поiднання основних ii складових дидактичних завдань, iгрових дiй, правил.

Дидактичнi iгри, якi використовуються в початковiй школi, виконують рiзнi функцii: активiзують iнтерес та увагу дiтей, розвивають пiзнавальнi здiбностi, кмiтливiсть, уяву, закрiплюють знання, вмiння i навички, тренують сенсорнi вмiння, навички тощо. Правильно побудована цiкава дидактична гра збагачуi процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваi саморегуляцiю, тренуi польовi якостi дитини. Не варто оцiнювати дидактичну гру лише з позицiй навченостi дитини. РЗi цiннiсть, передусiм у тому, що вона викопуi роль емоцiйноi розрядки, запобiгаi втомi дiтей, знижуi гiподинамiю. Якщо вчитель часто використовуi цiкавi дидактичнi iгри, молодшi школярi раптом роблять вiдкриття: "Менi подобаiться думати, дайте менi таке завдання, щоб я поламав головуВ», тобто зароджуiться iнтерес до розумовоi працi.

У навчальному процесi iгрова дiяльнiсть маi форму дидактичноi гри, iгровоi ситуацii, iгрового прийому, iгровоi вправи.

Дидактичнi iгри можуть:

- бути тiльки в словеснiй формi;

тАФ поiднувати слово й практичнi дii;

- поiднувати слово й наочнiсть:

тАФ поiднувати слово i реальнi предмети.

Структурнi складовi дидактичноi гри - дидактичне завдання, iгровий задум, iгровий початок, iгровi дii, правила гри, пiдбиття пiдсумкiв.

Дидактичне завдання гри визначаiться вiдповiдно до вимог програми з урахуванням вiкових особливостей дiтей. Наприклад, формування у дiтей математичних уявленi, логiчного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнi середовище; розвиток оцiнки та самооцiнки, iнiцiативи, кмiтливостi, здатностi виявляти польовi зусилля для досягнення поставленоi мети, довiльноi уваги, зосередженостi.

РЖгровий задум - наступний структурний елемент дидактичноi гри. Дидактичне завдання в грi свiдомо маскуiться, воно постаi перед дiтьми у виглядi цiкавого iгрового задуму. Дiтей приваблюють вiдтворення уявного сюжету, активнi дii з предметами, загадка, таiмниця, перевiрка своiх можливостей змаганням, рольове перевтiлення, загальна рухова активнiсть, кмiтливiсть.

На створення iгровоi атмосфери iстотно впливаi iгровий початок. Вiн може бути звичайним, коли вчитель повiдомляi назву гри i спрямовуi увагу дiтей на наявний дидактичний матерiал, об'iкти дiйсностi, та iнтригуючим, цiкавим, захоплюючим, таiмничим.

РЖгровi дii - засiб реалiзацii iгрового задуму i водночас здiйснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи iз задоволенням iгровi дii i захоплюючись ними, дiти легко засвоюють i закладений у грi навчальний змiст.

Правила гри дiти сприймають як умови, що пiдтримують iгровий задум; iх невиконання знищуi гру, робить ii нецiкавою. Без заздалегiдь визначених правил iгровi дii розгортаються стихiйно, i дидактичнi завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються виховаВнтелем до ii початку i мають навчальний та органiзуючий характер. Спочатку дiтям пояснюiться iгрове завдання, а потiм тАФ спосiб його виконання.

Успiх дидактичних iгор значною мiрою залежить вiд правильного використання в них iгрового обладнання, iграшок, геометричних фiгур, природного матерiалу (шишок, плодiв, насiння, листкiв) тощо.

Пiдбиття пiдсумкiв гри в зв'язку з такою вiковою особливiстю дiтей, як нетерплячiсть, бажання вiдразу дiзнатися про результати дiяльностi, проводиться вiдразу пiсля ii закiнчення. Це може бути пiдрахунок балiв, визначення команди-переможницi, нагородження дiтей, якi показали найкращi результати тощо. При цьому слiд тактовно пiдтримати й iнших учасникiв гри.

Рiзноманiтнiсть iгрових засобiв створюi широкi можливостi для того, щоб учитель мiг вибрати саме таку гру, яка найбiльше вiдповiдаi метi уроку.

Проте, як показали дослiдження вчених-психологiв С.Б.Ельконiн, Л.В.Артемова та iн.) i педагогiв {РЖ.О.Школьна, О.Я.Савченко та iн.), гра не забезпечуi стiйкого позитивного ставлення молодших учнiв до навчального процесу, якщо використовуiться епiзодично. Дидактичнi iгри можна включати у систему урокiв. Це передбачаi попереднiй вiдбiр iгор та iгрових ситуацiй для активiзацii рiзних видiв сприймання та обмiрковування, де iх використання найбiльш своiчасне й ефектнiше порiвняно з iншими методами. Нашi дослiдження дали можливiсть видiлити оптимальнi способи використання iгровоi дiяльностi в системi урокiв:

весь урок будуiться як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякi уроки навчання грамоти, що мають на метi ознайомити дiтей з новими звуком i лiтерою; уроки-мандрiвки; уроки ознайомлення з навколишнiм, розвитку мовлення тощо):

пiд час уроку як його структурний елемент;

тАФ пiд час уроку кiлька разiв створюються iгровi ситуацii (за допомогою казкового персонажа, iграшки, незвичного способу постановки завдання, елементiв змагальностi тощо).

На уроцi доцiльно використовувати такi дидактичнi iгри, органiзацiя яких не потребуi багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громiздких правил. Перевагу слiд вiддавати тим iграм, якi передбачають участь у них бiльшостi дiтей класу, швидку вiдповiдь, зосередження довiльноi уваги. На уроках математики це, зокрема, iгри: ВлХто швидше?В», ВлМагазинВ», ВлМовчанкаВ», ВлКоловi прикладиВ», ВлВiдгадай задумане числоВ», ВлЩо потiм?В», ВлГеометрична мозаiкаВ». ВлДе моi мiсце?В», ВлДомалюй фiгуруВ», ВлЗакiнчи прикладВ», ВлЛунаВ». ВлСвiтлофорВ».

Пiзнавальнi iгри розширюють кругозiр i удосконалюють орiiнтування учнiв у навколишнiй дiйсностi, сприяють формуванню первинних суспiльно-полiтичних уявлень, елементiв громадських i патрiотичних почуттiв, шанобливого ставлення до людини працi, етичноi поведiнки у побутi та громадських мiсцях.

Рухливi iгри змiцнюють здоров'я, розвивають дитину фiзично. Вони мiстять у собi широкi виховнi можливостi тАФ прагнення до перемоги виховуi згуртованiсть, дисциплiнуi учнiв, привчаi iх пiдпорядковувати особистi прагнення колективу, органiзовуi.

У масовiй практицi народного виховання дитина до гри залучаiться дуже рано. Первиннi форми гри з'являються вже в другому пiврiччi першого року життя дитини i пов'язанi з розвитком ii орiiнтацiйного режиму. Це рiзнi манiпуляцiйнi iгри з багатьма предметами. У ранньому дитинствi (1тАФ3 роки) iгри дiтей набирають предметноi форми. Дитина вчиться використовувати предмети.

Пiд кiнець раннього дитинства, з розвитком самостiйностi дитини, з'являiться рольова або творча гра як основний тип iгровоi дiяльностi дiтей. Рольовою вона називаiться тому, що дiти намагаються в нiй виконувати роль дорослоi людини. Рольовi iгри i не що iнше, як наслiдування серйозних занять людського життя. У них вiдображаiться, як правило, все те, що доведеться робити, коли дитина стане дорослою. Дiти дуже спостережливi, уважнi й вразливi, схильнi до наслiдування. Усе, що вони чують i бачать у працi, родинному й суспiльному життi, виявляiться в iхнiх iграх. Сюжети iгор досить рiзноманiтнi та мiнливi й залежать вiд конкретних умов, у яких живуть дiти, вiд суспiльних i полiтичних подiй, у яких беруть участь дорослi. Так, наслiдуючи дорослих, дiти граються у весiлля, няньчення немовляти, у будiвництво хат, мостiв i дорiг, готування iжi. Сiльськi дiти, як правило, наслiдують хлiборобську працю тАФ ВлорютьВ», Влрозпушують рiллюВ», Влсаджають дереваВ», ВлЖнутьВ», ВлмолотятьВ», тобто роблять те, що вони згодом будуть виконувати насправдi. В усiх цих iграх дiвчатка виконують функцii жiнок, а хлопчики - чоловiкiв. Реакцiя на побачене буваi дуже оперативною. Так, досить дитинi раз побувати в крамницi, як вона вiдразу, пiд свiжим враженням, починаi гратися в крамницю, пiсля вiдвiдування лiкаря тАФ в лiкаря Причому в усьому точно копiюi дорослих. А з яким запалом грають нашi дiти, особливо хлопчики, в будiвельникiв, червоних козакiв i партизанiв, льотчикiв, десантникiв, морякiв, космонавтiв, шоферiв, трактористiв, розвiдникiв, мандрiвникiв. Словом, можливостi для створення рольових iгор великi.

Дiти люблять виконувати ролi тварин тАФ котiв i собак, зозулi, курочки й пiвня та багатьох iнших.

У народi кажуть: "Де гра, там i радiсть!В» Дiти iнодi можуть так захопитися грою, що iх навiть заспокоiти важко. Те, що в звичайнiй, не iгровiй ситуацii для дитини нудне, неприiмне РЖ втомливе, у грi, завдяки ii емоцiйнiй привабливостi, долаiться успiшно й легко. Розумно органiзована гра i дiйовим методом формування таких рис особистостi, як дисциплiнованiсть, кмiтливiсть, смiливiсть, витривалiсть, винахiдливiсть, спритнiсть, рiшучiсть, наполегливiсть, органiзованiсть, стриманiсть. Крiм того, гра вчить напружувати зусилля, керувати собою, бути точним, додержувати правил поведiнки, дiяти в колективi. РЖгри, що вiдображають працю дорослих, сприяють трудовому вихованню дiтей.

Переоцiнити значення гри в життi важко. А у явити дитинство без гри неможливо. Крiм рольових iгор, у дитячому середовищi побутують виробленi народною педагогiкою iгри з готовими правилами тАФ рухливi й розумовi або дидактичнi, якi сприяють фiзичному й розумовому розвитку дiтей, пiдвищенню емоцiйного тонусу. У спадщинi видатних педагогiв дитяча гра дiстала високу оцiнку. ВлЯка дитина в грi, така з багатьох поглядiв вона буде в роботi, коли виростеВ»,тАФписав А. С. Макаренко. За словами Н. К. Крупськоi, iгри для дiтей Влмають виняткове значення: гра для них тАФ навчання, гра для них тАФ праця, гра для них тАФсерйозна форма вихованняВ».

Величезнi можливостi даi застосування iгор пiд час екскурсiй у природу. Розкрити перед дiтьми рiзноманiтнiсть i красу навколишньоi дiйсностi, привернути увагу до малопомiтних, але iстотних ознак рослинного i тваринного свiту значно легше, якщо залучити учнiв до активного емоцiйного сприймання.

Саме цьому сприяють сюжетнi iгри та iгри-вправи з природничим матерiалом, iх мета тАФ навчити дiтей: знаходити потрiбний предмет за допомогою аналiзатора (дотику, смаку, запаху), оперуючи iстотними ознаками; описувати предмети й знаходити iх за описом; знаходити цiле за частиною i частину за цiлим; групувати предмети за мiсцем, способом використання людиною; встановлювати послiдовнiсть стадiй розвитку рослин.

Дiти дуже добре сприймають iгри на природничу тематику: ВлЗагадай тАФ ми вiдгадаiмоВ», ВлЩо спочатку, а що потiм?В», ВлМагаВнзини, ВлОвочi i фруктиВ», ВлХто де живе?В», ВлЗнайти дерево за насiннямВ».

Широкi можливостi у початковiй школi, особливо в перших-других класах, i для проведення iгор-занять та iгор-вправ. Так, для розвитку усного мовлення й логiчного мислення учнiв доцiльно проводити такi iгри: ВлЗ якого дерева листя?В», ВлЗнайти такий самий предмет (колiр)В», ВлЩо змiнилося?В», ВлЧого тут не вистачаi?В», ВлКоли це буваi?В», ВлДля чого це потрiбно?В», ВлХто на чому граi?В», ВлЧиi це iнструменти?В».

Велику допомогу я акумуляцii передового педагогiчного досвiду з проблем використання гри в навчально-виховному процесi молодших школярiв, нацiональноi школи, його розповсюдженнi подаi журнал ВлПочаткова школаВ». На його сторiнках мали б знайти висвiтлення такi питання, як теорiя гри, працi науковцiв, педагогiв, психологiв, узагальнення передового досвiду вчителiв-практикiв, ентузiастiв цiii справи.

Сьогоднi, в час вiдродження нацiональноi системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистостi дитини украiнськi традицiйнi народнi дитячi iгри. Нацiональнi дитячi гри дуже глибокi своiю мудрiстю, мiстять у собi величезний виховний потенцiал. Вони добре сприймаються нашими дiтьми, i за формою, i за змiстом найповнiше вiдповiдають ментальностi украiнськоi дитини.

Використання iгор

РЖнша складнiсть використання дiлових iгор тАФ специфiчнiсть, навчально-виховних завдань, для вирiшення яких од можна було б назвати найкращим. Великою залишаiться дистанцiя, наприклад, мiж вiдомостями про технологii у пiдручниках i тими технологiями, що використовуються на сучасних пiдприiмствах. Соцiально-емоцiйний досвiд учня, а, отже, i виховний ефект досягаiться в наслiдок того, що виховна робота проходить в умовах безпосередньоi взаiмодii учнiв. Навчальний змiст засвоюiться у процесi спiлкування, спiльноi активноi дiяльностi, i активнi методи навчання доповнилися ще й iмiтацiйними iграми, потрiбно створити ВлдосьiВ» iгор, яке б по необхiднi дидактичнi матерiали, комплекти робочих матерiалiв, автоматизованi системнi комплекси та сучасну оргтехнiку.

Види емоцiйного стимулювання:

1. РЖгрове завдання можна давати як вiдпочинок.

2. Вона даiться так, нiби не плануiться педагогом заздалегiдь (гра-iмпровiзацiя).

3. РЖгрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретноi ситуацii, конкретного учня,

4. Вчитель постiйно пiдбадьорюi учнiв.

5. У рольових завданнях педагог використовуi тАЬпресонажнiтАЭ ролi.

6. Переможцiв iгор-змагань вiтаi весь клас.

7. Переможцi не забуваються, iх можна залучити як аспектiв в iнших iграх або при виникненнi суперечки.

Гра не лише створюi позитивнi емоцii, а й сама потребуi попереднього емоцiйного настрою учнiв. Його можна створити штучно, наприклад, жартом. Якщо учнi стомляться, пропозицiя взяти участь у грi може викликати у них негативну реакцiю.

Види iнтелектуального стимулювання:

Перехiд вiд традицiйних форм у грi повинен бути орiiнтовним, вмотивованим з точки зору мети навчання або циклу занять. Приводом до iгрового етапу заняття може стати зовнiшня асоцiацiя, i вмотивована методична установка. РЖнодi учнi самi починають гру. Важливо пiдiграти спрямувати гру у потрiбне русло.

Пiзнавальна дiяльнiсть учнiв найбiльш ефективно вiдбуваiться в умовах проблемних ситуацiй.

Етап створення проблемноi ситуацii потребуi вiд педагога великоi майстерностi. Мислення i пов'язаний з ним емоцiйний стан виникають у проблемнiй ситуацii i спрямований на ii розв'язання. Вирiшення проблеми проходить ефективнiше, чим краще функцiонуi регулятивний механiзм зiставлення гiпотези з досягнутим результатом. Гра завжди проблемна. Завдання, якi стоять перед учнями, не повиннi бути дуже простими, але посильний. Починаючи навчання, треба виходити З даного рiвня розвитку (2).

3. РЖнтелектуальну дiяльнiсть учнiв можна стимулювати з допомогою запитань типу: ВлА як би ви вчинили у такiй ситуацii?В». Ефективно впливають i такi прийоми, як теiмничiсть тону, iншi способи iнтонацiйного впливу.

При використаннi гри можуть виникати i певнi труднощi. Розглянемо найважливiшi з них :

1. Учнi не вступають у гру або вступають у неi формально. Це буваi на початковому етапi роботи з комунiкативними iграми i тодi, коли iгровий етап навчальноi роботи не пiдготовлений вчителем.

РЖгровий етап педагогу треба готувати ретельно: програти найважчу роль самому, вибрати iнiцiативних i пiдготовлених виконавцiв, забезпечити ВлсуперечкиВ» у виглядi записiв на дошцi, дiалогiв-зразкiв, iлюстрацiй i реквiзитiв, пояснити учасникам гри iхню тактику. РЖнодi для цього достатньо показати, що перед учнями стоiть корисне, потрiбне, але цiлком традицiйне завдання, яке вони вмiють вирiшувати. Можна перефразувати завдання.

2.Гра затягуiться, бо учасники не можуть знайти вiрного вирiшення. Вчитель вводить додатковi обставини, до допомагаi учням досягти мети, пiдказуi вiдповiдь.

3.Гра затягуiться, бо учасники вiдволiкаються В дiях на iншi завдання тАФ вчитель повторно формулюi завдання.

4.Гра затягуiться, бо учнi не можуть налагодити взаiмодii тАФ вчитель уточнюi iм ролi.

5.Гра закiнчуiться швидко, бо учасники йдуть до мети найкоротшим шляхом тАФ учитель створюi додатковi умови, якi примушують учнiв бiльш активно використовувати знання.

6.Гра переходить у конфлiктну ситуацiю. Вчитель знiмаi конфлiкт, лiквiдуючи предмет суперечки, вводить у гру нових учасникiв.

7.Учнi не включаються у гру, а лише стимулюють iгрову дiяльнiсть. Вчитель ще раз формулюi мету учасникiв або змiнюi iх, iнодi зупиняi гру, знову формулюi i мотивуi установку i пiдкрiплюi спiльну позитивну емоцiйнiсть.

8. Функцiя педагога як керiвника навчального процесу трансформуiться. Якщо педагог постiйно коригуi дii учасникiв гри, виходячи з своii концепцii того, що маi вiдбуватися, то це впливатиме на спонтаннiсть поведiнки учнiв, вони будуть привчатися до пошукiв самостiйних рiшень. Якщо педагог зовсiм не керуватиме грою, виникаi загроза, що завдання не буде виконане або виконане небажаним методом. У цьому випадку вчитель ризикуi втратити контроль над класом.

Для успiшного здiйснення початкового етапу спiлкування у грi необхiдно оволодiти рядом комунiкативних умiнь, серед яких вмiння встановлювати i пiдтримували зворотний зв'язок у спiлкуваннi, що створюi враження постiйноi творчостi.

Вчителю треба вчитися методицi проведення iгор, органiзацii цiii дiяльностi. Не можна розраховувати на стихiйний iнтерес до гри.

Перше завдання, що стоiть перед учителем, тАФ збудити смак до гри, бажання грати. Друге тАФ спрямувати гру у потрiбний напрямок, наблизити ii до конкретноi мети навчання.

У кожному окремому випадку доцiльнiсть включень я тих чи iнших iгор у навчальний процес, мiсце iх у програмi курсу, що вивчаiться, i час проведення мотивуiться спецiальними дослiдженнями.

ВИКОРИСТАННЯ ГРИ ТА РЖГРОВИХ СИТУАЦРЖЙ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Сучасна освiта орiiнтуiться на особистiсть, на розвиток кожноi дитини, залежно вiд ii розумових здiбностей РЖ фiзичного стану.

РЖ перед нами постаi питання: як зробити урок не тiльки продуктивним i результативним, а й цiкавим. Таким, що запалить животрепетну iскорку допитливостi в очах дитини, збереже стiйку увагу протягом усього уроку, зародить бажання i навiть жадобу вчитись!

Вiдповiдь на це питання тАФ гра!

Гра тАФ найприроднiша i найпривабливiша дiяльнiсть дитини. Але гра на уроцi тАФ не розвага, а звичайнi вправи, замаскованi в цiкаву форму.

Гра органiчно об'iднуi триiдину мету навчання: освiтню, розвивальну, виховну.

Збуджена пiд час гри думка пiдводить учня до самостiйних пошукiв висновкiв i узагальнень, якi, у свою чергу, Змiцнюють знаний i перетворюють iх у переконання.

РЖгри повиннi бути спрямованi на розширення обсягу словникового запасу учнiв тiiю лексикою, яка входить у наше життя повсякденно, яку чують дiти постiйно в голi сiмтАЩi, по радiо, телебаченню, читають у пресi. Зокрема, дiтей по

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi