Гра як метод навчання. РЗi пiзнавальне та виховне значення

Курсова робота

Гра як метод навчання. РЗi пiзнавальне та виховне значення

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Роль гри в органiзацii навчального та виховного процесу

Роздiл 2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неi

Роздiл 3. Застосування iгор та iгрових елементiв на уроках iнформатики

Висновки

Перелiк використаноi лiтератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Вступ

Питання про те "Як навчати?" особливо актуальне нинi, оскiльки школа повинна готувати своiх випускникiв до життя, до досягнення успiхiв в нiй, до правильноi поведiнки в природi, суспiльствi, державi, на виробництвi. Навчання в школi повинне прищепити учням умiння ставити на початку своii дiяльностi мету, знаходити рацiональнi шляхи ii досягнення, добиватися успiхiв в цiй дiяльностi.

Дослiдження психологiв i педагогiв доводять, що вiдсутнiсть успiхiв в навчаннi, вiдставання багатьох учнiв пояснюiться не природженою вiдсутнiстю здiбностей, а застосуванням непродуктивних способiв навчальноi роботи, невмiнням школярiв вчитися. Отже, перед школою стоiть важливе завдання тАУ навчити кожну дитину вчитися. Проте, це умiння не виникаi само собою, а i результатом великоi спiльноi дiяльностi вчителя i учня, результатом застосування в учбовому процесi рiзних методiв i прийомiв навчання.

На сучасному етапi розвитку шкiльноi освiти вчитель дiстав можливiсть не слiдувати, як ранiше, суворим методичним приписам, а практично цiлком орiiнтуватися на творчий пiдхiд до органiзацii процесу навчання: вибирати програму i пiдручники iз декiлькох альтернативних варiантiв, оцiнювати iх з позицiй теорii методики викладання свого предмету, а у виняткових випадках складати своi програми i учбовi матерiали до них.

У цих умовах ускладнюiться соцiально-професiйнi якостi вчителя, гостро встаi питання про його методичну майстернiсть, про здатнiсть учителя творчо пiдходити до органiзацii учбового процесу.

За результат свого навчання дитина нестиме вiдповiдальнiсть перед вчителем, школою й своiю сiмтАЩiю. Тепер дитина повинна дотримуватись однакових для всiх школярiв правил. РЖ тут на допомогу учням i вчителям знову приходить гра. Сьогоднi гра контролюiться системою суспiльного виховання. У грi при цьому iснуi субтАЩiктивна свобода для дитини. Тут дiти мають змогу самостiйно розподiляти ролi, контролювати один одно, стежити за точнiстю виконання того чи iншого завдання. Тут дитина виконуi роль, яку взяла на себе, враховуючи свiй досвiд. Гра стаi сьогоднi школою соцiальних вiдносин для кожноi дитини. Пiд час гри дитина ознайомлюiться з великим дiапазоном людських почуттiв й взаiмостосункiв, вчиться розрiзняти добро i зло. Завдяки грi у дитини формуiться здатнiсть виявляти своi особливостi, визначати, як вони сприймаються iншими, й зтАЩявляiться потреба будувати свою поведiнку з урахуванням можливоi реакцii iнших.

У процесi гри в учнiв виробляiться звичка зосереджуватися. самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються, до активноi дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi.

Коли вчитель використовуi на уроцi елементи гри, то в класi створюiться доброзичлива обстановка, бадьорий настрiй, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель маi уважати на всiх учнiв, добирати iгри, якi були б цiкавi й зрозумiлi.

А. С. Макаренко писав: тАЬГра маi важливе значення в життi дитинитАж Якою буде дитина в грi, такою вона буде i в працi, коли виросте. Тому виховання майбутнього дiяча вiдбуваiться перш за все в грiтАжтАЭ Отже, гра, ii органiзацiя тАУ ключ в органiзацii виховання.

Гра тАУ одна з найважливiших сфер у життiдiяльностi дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечуi необхiднi емоцiйнi умови для всебiчного, гармонiйного розвитку особистостi. Для педагога вона стаi iнструментом виховання, що даi змогу повнiстю враховувати вiковi особливостi дiтей i пiдлiткiв, розвивати iнiцiативу, створювати атмосферу розкутостi, самостiйностi, творчостi та умови для саморозвитку.

Актуальнiсть теми даноi курсовоi роботи визначаiться тим, що пiдходи до навчання iнформатицi i iнформацiйним технологiям в школi за останнiх двадцять рокiв зазнали суттiвi змiни. Сьогоднi крiм функцiональноi письменностi сучасна освiта в областi iнформатики покликана забезпечити i соцiальну адаптацiю учнiв, сприяти iх суспiльному i громадянському самовизначенню. Тому разом з формуванням iнформацiйноi культури учнiв в процесi навчання сьогоднi усе бiльш актуальна активiзацiя виховноi дiяльностi в процесi навчання iнформатицi. Застосування гри на уроках iнформатики в школi i одним iз найефективнiших пiдходiв навчання, тому що iгровi пiдходi полегшують засвоiння досить складноi iнформацii для дитини, активiзують ii уважнiсть, а також крiм того навчаються Влвмiнню навчатисяВ» самостiйно.

Метою нашоi курсовоi роботи i вивчення теоретичних питань, таких як методика застосування iгрового пiдходу у навчальному процесi, роль гри у вихованнi та формування особистостi дитини, а також розробка матерiалiв для практичного застосування гри на уроках iнформатики.

Для досягнення даноi мети ми поставили перед собою ряд наступних задач:

В· проаналiзувати працi вiтчизняних та зарубiжних науковцiв по даному питанню;

В· розглянути теоретичнi питання ролi гри в органiзацii навчального та виховного процесу;

В· дати характеристику рiзних типiв iгор та вимоги до них;

В· довести ефективнiсть застосування гри на уроках iнформатики;

В· розробити нариси урокiв iнформатики iз застосуванням iгрових елементiв та рiзних типiв урокiв-iгор.

ОбтАЩiктом нашого дослiдження i методика застосування гри як ефективного методу засвоiння знань та закрiплення навичок учнiв.

Предмет нашоi курсовоi роботи тАУ пiзнавальне та виховне значення гри.

Роздiл 1. Роль гри в органiзацii навчального та виховного процесу

Спроби розгадати ВлтаiмницюВ» походження гри робилися вченими рiзних напрямiв науки впродовж багатьох сотень рокiв. До цих пiр в теорii i практицi iснують полярнi точки зору тАУ вiд повного заперечення вмiсту виховноi ролi в iгровiй дiяльностi до крайнього ii перебiльшення i навiть абсолютизацii культурного значення гри.

На рiзних стадiях еволюцii соцiальний за змiстом i формою феномен гри розвивався на всьому протязi людськоi iсторii i набував рiзних якостей i особливий суспiльно тАУ культурний сенс. Багато дослiдникiв гри пов'язують ii походження з релiгiйною культурою. РЖгри довгий час були iнструментом дii на хiд iсторичних подiй в суспiльствi i природi[1]
.

Початок розробки загальноi теорii гри слiд вiднести до праць Шиллера i Спенсера. Значний внесок до даноi теорii внесли Бюлер, Гросс, З. Фрейд, Вундт, Бейтендейк, Пiаже, Штерн, Дьюi, Жанi, Колодязя, Фромм, Хейзiнга, Валлон, Берн та iншi.

У вiтчизнянiй педагогiцi i психологii серйозно розробляли теорiю гри К.Д. Ушинський, В.А. Сухомлинський, П.П. Блонський, Г.В. Плеханов, С.Л. Рубiнштейн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконiн, А.С. Макаренко, М.М. Бахтiн, Ф.А. Фрадкина, Л.С. Славiна, Е.А. Флерiна, Д.В. Менджерiцкая, Ю.П. Азаров та iншi.

Слiд зазначити що для бiльшостi наукових концепцiй характерне трактування гри як переважно дитячоi, дошкiльноi особливоi ВлзониВ» дитячого життя. Хоча iгри, безперечно, i значуща дiяльнiсть i для пiдлiткiв, i для юнацтва, i для дорослого, i взагалi супроводить людинi упродовж всього ii життя.

Культурна цiннiсть гри безперечна, гра несе в собi потенцiал всiх видiв естетичноi дiяльностi людини. Дослiдники гри часто посилаються в своiх працях на роман нiмецького письменника Г. Гессе ВлГра в бiсерВ», в якому вiн розглядаi естетичний аспект iгровоi дiяльностi в життi людей ХХ столiття. Гессе переконуi, що гра, вiдiрвана вiд життя, може перетвориться на жорстокий аморальний засiб, здатний формувати бездумну активнiсть. На думку Гессе, естетичний характер гри як такий виражаiться у вiдчуттях вiльноi незацiкавленостi, легкостi стосункiв i насолодою творчою основою гри.

РД ще одна дуже цiкава проблема, що вимагаi свого осмислення, тАУ використання прихованих iгрових початкiв в художнiх творах дитячоi лiтератури. Закони гри в своiх вiршах, оповiданнях, повiстях широко використовували вiдомi радянськi поети i письменники А. Гайдар, Л. Кассиль, С. Мiхалков, С. Маршак, А. Барто та iншi. Маршак говорив, що у дитячих письменникiв маi бути iгрова природа творчостi.

Таким чином, iснуi безлiч теорiй походження i розвитку гри у тому числi i в педагогiчному аспектi. Багато учених пов'язували виникнення гри з релiгiiю, з мистецтвом, з трудовою дiяльнiстю i так далi. Кожна епоха по-новому використовувала можливостi гри. Але безперечне те, що гра тАУ потреба зростаючоi дитини, свобода саморозкриття, головна сфера спiлкування дiтей[2]
.

На сучасному етапi навчання школа повинна не лише формувати в учнiв певний набiр знань. Необхiдно будити i постiйно пiдтримувати прагнення iх до самоосвiти, реалiзацii творчих здiбностей.

Дуже важливо на раннiх стадiях навчання запалювати в кожному учневi iнтерес до навчання. РЖнтерес цей треба постiйно пiдтримувати. Давно вiдмiчено, що у людини залишаiться в пам'ятi, а вiдповiдно i в навиках, значно бiльше, коли вiн бере участь в процесi з цiкавiстю, а не спостерiгаi з боку[3]
.

Необхiдна така реалiзацiя всерединi системи освiти, яка б дозволила школярам рiзного вiку з цiкавiстю виконувати поставленi завдання.

Застосування нетрадицiйних, нестандартних форм навчання благотворно позначаiться на учбовому процесi.

Нетрадицiйний урок тАУ це урок, який характеризуiться:

В· нестандартним пiдходом до вiдбору змiсту учбового матерiалу;

В· до поiднання методiв навчання;

В· до зовнiшнього оформлення.

Одна з форм таких урокiв i гра. ВлВчитися треба веселоВ». Урок-гра тАУ це метод навчання, спрямований на моделювання реальноi дiйсностi з метою ухвалення рiшень в модельованiй ситуацii.

Основна мета гри тАУ пiдняти iнтерес учнiв до навчання, i тим самим пiдвищити ефективнiсть навчання. Чому гра так подобаiться дiтям? Тому, що гра даруi радiсть i захоплення, що сам процес гри сповнений несподiванок, а результат тАУ таiмниця. Але крiм субтАЩiктивного сприйняття, i, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основнi сфери ii життiдiяльностi: фiзичну, емоцiйно-вольову, iнтелектуальну та духовну (цiлiсно-смислову)[4]
.

Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такi уроки передбачають творчий пiдхiд з боку вчителя i ученика, освоiння умiнь ученикiв в процесi активноi пiзнавальноi дiяльностi.

Гра i методом навчання, який направлений на моделювання реальноi дiйсностi з метою ухвалення рiшень в конкретнiй ситуацii, ii основною метою i поглиблення iнтересу до навчання i тим самим пiдвищення ефективностi навчання. Гра маi таке ж значення в життi дитини, яке у дорослого виробнича дiяльнiсть, робота. Що зовнi здаiться безтурботною i легкою, насправдi, гра вимагаi у дитини вiддачу максимуму своii енергii, розуму, витримки, самостiйностi. Нерiдко педагог вважаi за краще проводити iз дiтьми заняття в звичнiй для них i для нього призначенiй формi лише тому, що боiться шуму, безладу, якi нерiдко супроводжують гру. Для учнiв урок-гра тАУ перехiд в iнший психологiчний стан, це iнший стиль спiлкування, позитивнi емоцii, вiдчуття себе в новiй якостi. Для вчителя урок-гра, з одного боку тАУ можливiсть краще зрозумiти учнiв, оцiнити iх iндивiдуальнi особливостi, вирiшити внутрiшнi проблеми (наприклад, спiлкування), з iншого боку, це можливiсть для самореалiзацii, творчого пiдходу до роботи, здiйснення власних iдей.

Гра i найприроднiшою i найпривабливiшою дiяльнiстю для школярiв. Це К. Д. Ушинський писав: ВлЗробити серйозне заняття для дитини цiкавим тАУ ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребуi дiяльностi i до того ж серйозноi дiяльностiтАж З перших ж урокiв привчайте дитину полюбити своi обовтАЩязки й знаходити приiмнiсть в iх виконаннiВ»[5]
.

Коли дiти навчаться грати, а педагог керувати, управляючи грою, вiн почне вiдчувати, як всi в грi пiдкоряються йому, знаходяться в його владi. Умови гри вимагають вiд дитини швидкостi думки, особливоi уваги емоцiйноi напруги, вiн повинен увiйти до гри. Головне завдання педагога тАУ заохочувати подiбнi iгри дiтей, вчити в процесi гри пiдтримувати дитячу iнiцiативу в придумуваннi i органiзацii рiзних iгор, надавати iм необхiдну допомогу. Не можна забувати про те, що дидактична гра дуже емоцiйно насичена. Беручи участь в нiй дитина переживаi хвилювання, радiсть вiд вдало виконаного завдання засмучення з приводу невдачi, бажання заново випробувати своi сили. Загальний емоцiйний пiдйом захоплюi всiх дiтей навiть зазвичай пасивних[6]
.

Саме в iграх розпочинаiться невимушене спiлкування дитини з колективом класу, взаiморозумiння мiж учителем i учнем. У процесi гри в дiтей виробляiться звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостiйно, розвиваiться увага, памтАЩять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в дiяльностi, в процесi гри дитина ВлдобудовуiВ» в уявi все, що недоступне iй в навколишнiй дiйсностi, у захопленнi не помiчаi, що вчиться тАУ пiзнаi нове, запамтАЩятовуi, орiiнтуiться в рiзних ситуацiях, поглиблюi ранiше набутий досвiд, порiвнюi запас уявлень, понять, розвиваi фантазiю.

Гра стимулюi краще запам'ятовування i розумiння матерiалу, що вивчаiться, а також гра сприяi пiдвищенню мотивацii i дозволяi навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйняттi iнформацii, а також самостiйно i неодноразово вiдтворювати ii в нових ситуацiях.

Гра тАУ це дiяльнiсть, мотив якоi лежить в нiй самiй. Тобто така дiяльнiсть, яка здiйснюiться не ради результату, а ради самого процесу.

У нашiй школi на уроках iнформатики ми широко використовуiмо iгровi технологii. Грати можна цiлий урок або використовувати iгровi фрагменти на уроках, не можна забувати про ефективнiсть використання даноi технологii в позаурочний час.

Звичайно, гра не маi бути самоцiллю, не повинна проводитися тiльки ради розваги дiтей. Вона обов'язково маi бути дидактичною, тобто пiдпорядкованою тим конкретним учбово-виховним задачам, якi вирiшуються на уроцi, в структуру якого вона включаiться. Через це гру наперед планують, продумують ii мiсце в структурi уроку, визначають форму ii проведення, готують матерiал, необхiдний для проведення гри[7]
.

РЖгри ефективнi в системi з iншими формами i методами навчання. Використання дидактичних iгор маi бути направлене на досягнення мети: дати учневi знання, вiдповiднi сучасному рiвню розвитку будь-якоi науки, зокрема iнформатики.

РЖгри бажано широко використовувати як засiб навчання, виховання i розвитку школярiв. У будь-якiй грi розвиваiться увага, спостережливiсть, кмiтливiсть. Сучасна дидактика звертаючись до iгрових форм навчання на уроках, вбачаi в них можливостi ефективноi взаiмодii педагога i учнiв, продуктивноi форми iх спiлкування з властивими iм елементами змагання, непiдробноi цiкавостi.

У процесi гри в учнiв виробляiться звичка зосереджуватися, самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються.

Дидактична гра на уроцi тАУ не самоцiль, а засiб навчання i виховання. Сам термiн Влдидактична граВ» пiдкреслюi ii педагогiчну спрямованiсть та багатограннiсть застосування. А тому найсуттiвiшим для вчителя будь-якого предмета, i такi питання:

Ø визначити мiсце дидактичних iгор та iгрових ситуацiй у системi iнших видiв дiяльностi на уроцi;

Ø доцiльнiсть використання iх на рiзних етапах вивчення рiзноманiтного за характером навчального матерiалу;

Ø розробка методики проведення дидактичних iгор з урахуванням дидактичноi мети уроку та рiвня пiдготовленостi учнiв;

Ø вимоги до змiсту iгровоi дiяльностi у свiтлi iдей розвивального навчання;

Ø передбачення способiв стимулювання учнiв, заохочення в процесi гри тих, хто найбiльше вiдзначився, а також для пiдбадьорення вiдстаючих[8]
.

Яскравим прикладом iгровоi позицii вчителя i дiяльнiсть А. С. Макаренка, який писав: ВлРД ще один важливий метод тАУ гратАж Треба зазначити, що мiж грою i роботою немаi такоi великоi рiзницi, як дехто думаiтАж В кожнiй гарнiй грi i насамперед робоче зусилля та зусилля думкитАж Дехто гадаi, що робота вiдрiзняiться вiд гри тим, що в роботi i вiдповiдальнiсть, а в грi ii немаi. Це неправильно: у грi i така ж велика вiдповiдальнiсть, як i в роботi, тАУ звичайно, у грi гарнiй, правильнiйтАжВ»[9]

Крiм вищенаведеного, необхiдно наголосити i про виховуючу роль гри. Гра маi значення i для формування дружного колективу, i для формування самостiйностi, позитивного вiдношення до працi, для виправлення деяких вiдхилень в поведiнцi окремих дiтей i для багато чого iншого. Всi цi виховуючi ефекти спираються як на свою пiдставу, на той вплив, який гра даi на психiчний розвиток дитини, на становлення його особистостi. Основними аспектами розвитку особистостi дитини в зв'язку з цим можна назвати наступнi:

1. У грi розвиваiться мотивацiйна сфера:

тАв виникаi iiрархiя мотивiв, де соцiальнi мотиви набувають важливiшого значення для дитини, чим особистi (супiдряднiсть мотивiв).

2. Долаiться пiзнавальний i емоцiйний егоцентризм:

тАв дитина, приймаючи роль якого-небудь персонажа, героя тощо, враховуi особливостi його поведiнки, його позицiю. Це допомагаi в орiiнтуваннi у взаiминах мiж людьми, сприяi розвитку самосвiдомостi i самооцiнки.

3. Розвиваiться довiльнiсть поведiнки:

тАв розiгруючи роль, дитина прагне наблизити ii до еталону. Вiдтворюючи типовi ситуацii взаiмовiдношення людей на соцiальному свiтi, дитина пiдпорядковуi своi власнi бажання, iмпульси i дii вiдповiдно до соцiальних зразкiв. Це допомагаi дитинi осягати i враховувати норми i правила поведiнки.

4. Розвиваються розумовi дii:

тАв формуiться план вистав, розвиваються здiбностi i творчi можливостi дитини.

Гра нас цiкавить як принцип поведiнки, а не як спосiб розважитися. У грi, як i в мiжособистому спiлкуваннi, iнтереси спрямованi не на задану мету, а на сам процес. Гра тАУ це культурна норма, яка дозволяi бути вiльним, розкутим, мати владу над реальнiстю, розпоряджатися собою, долати ролеву залежнiсть, прагнення перевершити себе.

Виховуючий потенцiал iгор завжди залежить, по-перше, вiд вмiсту пiзнавальноi i етичноi iнформацii, ув'язненого в тематицi iгор; по-друге, вiд того, яким героям наслiдують дiти; по-третi, вiн забезпечуiться самим процесом гри як дiяльностi, що вимагаi досягнення мети самостiйного знаходження засобiв, узгодження дiй з партнерами, самообмеження в iм'я досягнення успiху i, звичайно, встановлення доброзичливих стосункiв. РЖгри, таким чином, дають дiтям дуже важливий навик спiльноi роботи. Вiдмiтнi особливостi iгровоi дiяльностi зазвичай убачають в ii добровiльностi, у високiй активностi i контактнiй залежностi учасникiв. Але не можна забувати i iнше: гра тАФ чи не iдиний вид дiяльностi, направленоi на розвиток не окремих здiбностей (до мистецтва або технiки), а здiбностi до творчостi в цiлому[10]
.

В iнтелектуальних iграх творче завдання тАФ швидко прийми рiшення в нестандартнiй ситуацii. У сюжетно-ролевих, будiвельних iграх, iграх-драматизацiях задача iнша, але не менш творча, тАФ уяви, придумай, змалюй. РЖ в той же час у всiх групових iграх iдина задача тАФ знайди спосiб спiвпрацi, взаiмодii на шляху до спiльноi мети, дiй в рамках встановлених норм i правил.

Неважко вiдмiтити, наскiльки важливi цi якостi тАФ органiзованiсть, самодисциплiна, творча iнiцiатива, готовнiсть до дiй в складнiй, змiннiй ситуацii i так далi тАФ для людини сьогоднiшнього i особливо завтрашнього дня. Вчителевi, що використовуi iгрову дiяльнiсть як педагогiчний засiб, поважно розумiти i прихованi механiзми, завдяки яким вiдбуваiться ii вплив на розвиток особи школяра[11]
.

Отже, аналiзуючи матерiал цього роздiлу, ми можемо зробити певний пiдсумок:

Ø гра тАУ це своiрiдна пiзнавальна дiяльнiсть соцiально-культурного характеру, яка дозволяi дитинi привласнювати соцiальний досвiд i навчатися перетворювати свiт;

Ø гра тАУ це така форма життiдiяльностi дитини, обтАЩiктивнi властивостi якоi еквiвалентнi реалiзацii й актуалiзацii сутнiсних потреб i можливостей особистостi; дослiдники гри вiдзначили ii багатовекторний вплив на дитину тАУ звтАЩязок з фiзичним розвитком, удосконаленням психiчноi сфери, вихованням i навчанням, пiдготовкою пiдростаючого поколiння до майбутньоi трудовоi дiяльностi тощо;

Ø унiверсальнiсть, всеосяжнiсть гри сприяi гармонiйному розвитку дитини; колективна гра тАУ форма соцiального життя, природний спосiб орiiнтацii у моральних ставленнях i засвоiння норм моральноi поведiнки[12]
.

Психологами неодноразово наголошено на необхiдностi педагогiчного керiвництва грою тАУ пiд впливом рацiонально органiзованоi навчальноi iгровоi дiяльностi позитивнi змiни особистостi вiдбуваються ефективнiше.

Роздiл 2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неi

Гра належить до традицiйних i визнаних методiв навчання i виховання, дошкiльникiв, молодших школярiв i пiдлiткiв. Цiннiсть цього методу полягаi в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцiя дiють у тiсному взаiмозвтАЩязку. Гра як метод навчання органiзовуi, розвиваi учнiв, розширюi iхнi пiзнавальнi можливостi, виховуi особистiсть.

Задовольняючи дитячу допитливiсть, залучити iх до активного пiзнання оточуючого свiту, оволодiти способами пiзнання звтАЩязкiв мiж предметами та явищами допоможе гра.

РЖгри можна подiлити на предметнi та сюжетнi. Предметнi призначенi для пiзнання повних явищ i закономiрностей, крiм тих, якi мiстять звтАЩязки та стосунки мiж людьми. Сюжетнiсть iгри характеризуiться тим, що охоплюють закономiрностi людськоi дiяльностi й спiлкування. Вони подiляються на виробничi й тренiнговi.

Виробничi iгри у свою чергу, подiляються на iмiтацiйнi, рольовi, дiловi. Останнi i синтезом двох попереднiх (iмiтацiйних i рольових), вони найбiльш складнi. Для проведення дiлових iгор потрiбнi певний досвiд, який можна набути у навчальних iграх iнших видiв[13]
.

Щодо рольових вiдношень у сюжетних iграх, то iх прийнято дiлити на симетричнi й асиметричнi. При симетричних рольових вiдносинах комунiканти (учасники гри) виступають носiями однiii соцiальноi ролi, наприклад: брат тАУ сестра, учень тАУ учень, вчитель тАУ вчитель. Ситуацii такого спiлкування спрямованi на розвиток умiнь будувати взаiмовiдносини з носiiм ролi, обговорювати i вирiшувати проблеми в межах загального соцiального контексту.

Асиметричнi вiдношення спостерiгаються тодi, коли учасники спiлкування рiзняться мiж собою соцiальними ознаками. Наприклад: учень тАУ учитель, учень тАУ учень (якщо вони належать до рiзних вiкових груп) та iн. Асиметричнi вiдношення впливають i на повну поведiнку вiдносно до ролi та статусу партнера.

Рольовi вiдношення мiж учасниками гри i основними параметрами, що визначають характер емоцiй. Залежно вiд конкретноi дидактичноi мети нестандартного уроку, iндивiдуальних вiкових i психологiчних особливостей дiтей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цiлим класом[14]
.

Дидактичнi iгри бажано широко використовувати як засiб навчання, виховання i розвитку школярiв. У будь-якiй грi розвиваiться увага, спостережливiсть, кмiтливiсть. Сучасна дидактика звертаючись до iгрових форм навчання на уроках, вбачаi в них можливостi ефективноi взаiмодii педагога i учнiв, продуктивноi форми iх спiлкування з властивими iм елементами змагання, непiдробноi цiкавостi.

Дидактична гра тАУ це практична групова вправа з вироблення оптимальних рiшень, застосування методiв i прийомiв у штучно створених умовах, що вiдтворюють реальну обстановку. Пiд час гри в учня виникаi мотив, суть якого полягаi в тому, щоб успiшно виконати взяту на себе роль. Отже, система дiй у грi виступаi як мета пiзнання i стаi безпосереднiм змiстом свiдомостi школяра.

Рольова гра. Головна мета ii тАУ розвивати здiбностi школярiв, прищеплювати умiння приймати правильнi рiшення. У рольових iграх виявляються особистiсть учня, його здiбностi та перспективи на майбутнi.

Вiкторина. РЗi це називають грою переможцiв. У нiй змагаються, аби швидше i повнiше вiдповiсти на поставленi запитання. Отже, вiкторина тАУ це конкурс, пiд час якого учнi самостiйно вiдповiдають на запитання[15]
.

Щоб урок був цiкавим i ефективним, на його рiзних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи роздiлу. Складаючи кросворд, учитель маi дотримуватися вимог проведення дидактичних iгор. Пiд час цiлеспрямованоi пiдготовчоi роботи учнi розвтАЩязують запропонованi кросворди з вивченоi теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з iншого тАУ сприяi глибшому засвоiнню вивченого.

На уроках закрiплення пройденого матерiалу чи повтореннi учнi люблять працювати динамiчними парами. Попередньо вчитель готуi картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчаiться. Одержавши картку, двоi учнiв перше завдання виконують спiльно. Один учень пояснюi iншому, як потрiбно виконувати завдання, а той слухаi, запитуi або висловлюi своi розумiння. Друге i третi завдання дiти виконують самостiйно, занотовуючи iх до зошитiв, а потiм перевiряють один одного з вiдповiдним коментуванням допущених помилок.

Перелiченi види iгор мають своi призначення i конкретне застосування. Так, мета дидактичних iгор тАУ формування в учнiв умiння поiднувати теоретичнi знання з практичною дiяльнiстю. Оволодiти необхiдними знаннями, умiннями й навичками учень зможе лише тодi, коли вiн час виявлятиме до них iнтерес, i коли вчитель зумiв зацiкавити учнiв.

Добираючи ту чи iншу дидактичну гру, вчитель маi памтАЩятати, що процес створення гри мiстить ряд станiв:

Ø вибiр теми гри;

Ø визначення мети й завдань гри;

Ø пiдготовка i проведення гри (повiдомлення учням теми гри, пiдготовка унаочнень, проведення гри, пiдбиття пiдсумкiв).

Успiх проведення гри залежить вiд дотримання вимог:

Ø iгри мають вiдповiдати навчальнiй програмi;

Ø iгровi завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

Ø вiдповiднiсть гри вiковим особливостям учнiв;

Ø рiзноманiтнiсть iгор;

Ø залучення до iгор учнiв усього класу.

Пiд час проведення дидактичних iгор в учителiв виникаi безлiч проблем: за яким принципом вiдбирати навчальний матерiал для створення iгор, яке мiсце дидактичних iгор в рядi iнших форм i методiв навчання, як одному вчителевi вправитися з класом учнiв пiд час гри?

У навчальних iграх немаi тих, хто програв або виграв, тут виграють усi. РЗх можна проводити на будь-якому етапi уроку. Це дасть змогу виявити знання учня i вмiння користуватися ними.

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних iгор? Якщо залишитися в межах традицiйних форм i методiв навчання, то в структурi занять навчального часу для iгор не знайдеться. Але якщо вiдмовитись вiд деяких застарiлих компонентiв уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мiкролекцiй на уроцi, навчальних розмов, то гра не лише органiчно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу рiзко зекономити навчальний час.

Як оцiнювати результати дидактичних iгор? Якщо пiсля гри вмiння й навички учнiв не зростають, це означаi, що гра не ефективна i результати ii впровадження негативнi. Тодi треба шукати причини негативних наслiдкiв. РЗх може бути двi: перша тАУ якiсть самоi гри низька i не вiдповiдаi вимогам; друга тАУ методика проведення гри маi серйознi вiдхилення вiд належного рiвня. Позитивний ефект вiд використання iгор для навчання маi виявитися одразу ж пiсля гри. Вiн легко виявляiться в моральному задоволеннi вiд гри ii учасникiв.

Проте iснують i обмеження для проведення дидактичних iгор:

1. Не варто органiзовувати навчальну гру, якщо учнi недостатньо знають тему.

2. Недоцiльно впроваджувати iгри на залiках i iспитах, якщо вони не використовувалися в ходi навчання.

3. Не слiд застосовувати iгри з тих предметiв i програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту[16]
.

Гра в початковiй ланцi i засобом пiзнання навколишнього свiту i себе в ньому, усвiдомлення дiтьми мети своii дiяльностi, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчоi уяви та здiбностей, встановлених людяних взаiмин. Бiльшiсть вчителiв використовуi гру як засiб цiлеутворення педагогiчноi дiяльностi та iнтерпретацii ii в особистостi дii учня. Гра допомагаi розвивати творчу уяву та творчi здiбностi дитини.

Вiд уроку до уроку повиннi змiнюватися сюжети, iгровi ситуацii. Поступово цiкава гра, творча композицiя слiв переростають у справжню навчально-пiзнавальну працю.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такi iгри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись i видiлити основне, найважливiше, спрямовувати увагу на самостiйну дiяльнiсть. РЖнколи гра може бути нiби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учнi стомленi iм доцiльно запропонувати рухливу гру.

РЖгри важливо проводити систематично i цiлеспрямовано на кожному уроцi, починаючи з елементарних iгрових ситуацiй, поступово ускладнюючи i урiзноманiтнюючи iх у мiру нагромадження в учнiв знань, вироблення вмiнь i навичок, засвоiння правил гри, розвитку памтАЩятi, виховання кмiтливостi, самостiйностi, наполегливостi тощо[17]
.

Дидактичнi iгри можна використовувати для ознайомлення дiтей з новим матерiалом та для його закрiплення, для повторення ранiше набутих уявлень i таких, для повнiшого i глибшого iх осмислення засвоiння, формування умiнь та навичок, розвитку основних прийомiв мислення, розширення кругозору.

Систематичне використання iгор пiдвищуi ефективнiсть навчання. Дидактичнi iгри добираються вiдповiдно до програми.

Щоб iгрова дiяльнiсть на уроцi проходила ефективно i давала бажанi результати необхiдно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовнiсть учнiв до участi у грi (кожний учень повинен засвоiти правила гри, чiтко усвiдомити мету ii, кiнцевий результат, послiдовнiсть дiй, мати потрiбний запас знань для участi у грi).

2. Забезпечення кожного учня необхiдним дидактичним матерiалом.

3. Чiтка постановка завдань гри. Пояснення гри тАУ зрозумiле, чiтке.

4. Складну гру слiд проводити поетапно, поки учнi не засвоять окремих дiй, а далi можна пропонувати всю гру i рiзнi ii варiанти.

5. Дii учнiв слiд контролювати, своiчасно виправляти, спрямовувати, оцiнювати.

6. Не можна допустити приниження гiдностi дитини (образливi порiвняння, оцiнки за поразку в грi, глузування тощо).

7. Доцiльно розсадити учнiв (звичайно непомiтно для них) так, щоб за кожною партою сидiв учень сильнiший, а другий тАУ слабший. У такому разi iгри мiж сусiдами по партi проходять ефективнiше i постiйно контролюються сильнiшими. Розсадити учнiв по рядах парт треба так, щоб рiвень iхнiх знань i розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнiв.

8. Гра на уроцi не повинна проходити стихiйно, вона маi бути чiтко органiзованою i цiлеспрямованою. Учнi мають засвоiти правила гри, крiм того змiст гри, ii форма повиннi бути доступними для учнiв[18]
.

Надзвичайно важливу роль в iгровiй ситуацii вiдiграють правила. Якщо вони заздалегiдь не продуманi, чiтко не сформульованi, то це утруднюi пояснення ходу гри, осмислення учнями ii змiсту викликаi втому i байдужiсть учнiв.

Правила гри зобовтАЩязують учнiв дiяти строго по черзi чи колективно вiдповiдати за викликом, уважно слухати вiдповiдь товариша, щоб вчасно виправити його i не повторювати сказаного, дисциплiнованими, не заважати iншим, чесно визнавати своi помилки.

Правила гри виконують функцiю органiзуючого елемента i i засобом керування грою. Вони визначають способи дiй та iх послiдовнiсть, вимоги до поведiнки, регулюють взаiмини дiтей у грi, вчать iх спiввiдносити своi дii з дiяльнiстю iнших гравцiв, сприяючи вихованню наполегливостi, чесностi, кмiтливостi тощо.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно вiд обставин вiн маi знайти час i досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недолiки в грi, пояснити, до чого призводять подiбнi вчинки в повсякденному життi. Проте пiд час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскiльки це погiршуi настрiй учнiв, послаблюi iхнiй iнтерес, гальмуi увагу.

Загадка тАУ це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народноi педагогiки. Загадка розвиваi мислення i мову дитини, ii спостережливiсть. Кожна загадка мiстить нестандартне завдання, яке викликаi жвавий iнтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемнi ситуацii на уроках украiнськоi та iнших мов, математики, предметiв природничого циклу, а також проводити iнтегрованi уроки. Крiм народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що вiдображають явища природи, предмети побуту, технiки та iн.

За допомогою загадок можна проводити нестандартнi уроки у формi КВК, заочних мандрiвок у свiт цiкавого.

Гра будуiться таким чином, щоб у нiй брали участь усi, вона надаi кожнiй дитинi можливiсть випробувати своi сили в змаганнi на кмiтливiсть, пережити ситуацiю поразки або успiху. Клас дiлиться на команди, якi, наприклад, тАЬмандруютьтАЭ до тАЬкраiни чудестАЭ. Вони потрапляють в гостi до Весни, Лiта, Осенi, Зими, розгадують загадки, а також вiдповiдають на запитання, повтАЩязанi з сезонними змiнами в природi. Причому, треба не тiльки вiдгадати, а й пояснити, чому так чи iнакше думаi дитина, ii iнодi правильна вiдповiдь може бути випадкова.

РЖ ще одною, з можливих цiкавих пiзнавальних iгор, являiться казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називаiться ВлПродовж казкуВ». Дiтям пропонуiться нiбито незавершена казка, о якоi треба придумати закiнчення. Кожна дитина маi можливiсть закiнчити казку по-своiму, тобто маi ситуацiю вибору. Це зацiкавлюi та розвиваi творче мислення i уяву[19]
.

В.О. Сухомлинський радив педагогам якомога бiльше використовувати казку в роботi зi школярами. В працi ВлМетодика виховання колективуВ» (роздiл ВлТворчiсть в колективi. Роль казки в колективному життi дiтейВ») вiн рекомендував використовувати казку для словотворчостi дiтей.

В.О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своiму талановита, маi схильнiсть до творчостi. Але це бажання творити треба постiйно стимулювати, вiдшукуючи методи, прийоми та форми роботи, якi й сприяли розвитку пiзнавальноi активностi дiтей цього вiку.

Процес навчання мусить давати школяревi якомога бiльше позитивних емоцiй. Розумова дiяльнiсть буде цiкавою лише тодi, коли i радiсть.

В процесi проведення урокiв з елементами гри реалiзуються iдеi спiвдружностi змагання, самоуправлiння, виховання через колектив вiдповiдальностi кожного за результати своii працi, а основне тАУ формуiться мотивацiя навчальноi дiяльностi й iнтерес дiтей до предмету.

Пiд час проведення урокiв з елементами гри доцiльно дотримув

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi