Гурток як вид позанавчальноi роботи з образотворчого мистецтва в школi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Управлiння освiти i науки

Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii

Гуманiтарно педагогiчний коледж

Киiвського обласного iнституту

пiслядипломноi освiти педагогiчних кадрiв

Курсова робота

з методики викладання гуртковоi роботи

тАЮГурток як вид позанавчальноi роботи з образотворчого мистецтва в школiтАЭ

Студентки 41 групи

спецiальнiсть 5.01103

тАЮПедагогiка i методика середньоi освiти.

Образотворче мистецтвотАЭ

Ржечицькоi Яни Костянтинiвни

Керiвник: Слуцька Н. О.,

викладач методики

викладання гуртковоi роботи

Бiла Церква-2007

Змiст

Вступ. 3

Роздiл РЖ. Науково-теоретичнi основи навчання дiтей в гуртку з образотворчого мистецтва в загальноосвiтнiй школi 6

1.1 Роль i мiсце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвiтнiх школах 6

1.2 Врахування вiкових особливостей у побудовi занять у гуртках. 12

1.3. Мета i завдання гуртка образотворчого мистецтва .......... 17

Роздiл РЖРЖ. Виховання школярiв засобами народного мистецтва. 23

2.1 Етноестетичне виховання школярiв засобами народного образотворчого мистецтва 24

2.2 Роль гурткiв образотворчоi дiяльностi в колекцiйному навчаннi дiтей з особливими потребами. 28

2.3 Методи розвитку творчих здiбностей пiд час занять в гуртках. 32

Роздiл РЖРЖРЖ. РЖнновацiйно-освiтня дiяльнiсть педагога в галузi органiзацii образотворчоi дiяльностi дiтей. 36

3.1 Новiтнi методи навчання на уроках образотворчого мистецтва. 43

3.2 Розвиток творчих здiбностей учнiв в гуртках образотворчого мистецтва (з досвiду роботи вчителя) 46

3.3 Досвiдченi вчителi радять: використання методiв диференцiацii та iндивiдуалiзацii в гуртках образотворчого мистецтва. 52

Висновки. 54

Список використаноi лiтератури. 56

Додатки

ВСТУП

Наш час - це час змiн. Зараз Украiнi потрiбнi люди, здатнi приймати нестандартнi рiшення, що вмiють творчо мислити. На жаль, сучасна масова школа ще зберiгаi нетворчий пiдхiд до засвоiння знань. Одноманiтне, шаблонове повторення тих самих дiй убиваi iнтерес до навчання. Дiти втрачають радостi вiдкриття й поступово можуть утратити здатнiсть до творчостi.

Але вже намiчаються певнi позитивнi зрушення до iндивiдуального розвитку образотворчого потенцiалу кожноi дитини. Так, наприклад, вивчення образотворчого мистецтва у 5 класi 12-рiчноi школи здiйснюiться за програмою тАЬОбразотворче мистецтвотАЭ для 5 тАУ 7 класiв (автори: Бiлкiна Е.В., Полiщук А.А., Константинова О.В., Марчук Ж.С., Очеретяна Н.В., Федорук О.К., Шаповалова Н.РД., Шибанова А.Т.).

Художнi виховання та творчий розвиток учнiв засобами образотворчого мистецтва реалiзуiться в завданнях, що спрямованi на формування предметних компетенцiй:

- чуттiво-емоцiйне сприйняття; вмiння вiдчувати i бачити навколишнiй свiт, виявлення пiзнавальноi активностi;

- асоцiативно-образне мислення; виявлення фантазii, уяви пiд час створення власних образiв у художньо-практичнiй дiяльностi;

- поняттiво-логiчне мислення; вмiння визначити мету, способи та органiзацiю ii досягнення; здатнiсть до самоаналiзу та самооцiнки;

- розумiння мови мистецтва як форми мiжособистiсного спiлкування; розумiння почуттiв iнших людей, рiзноманiття творчих проявiв, бачень i розумiнь дiйсностi; усвiдомлення взаiмозв'язку з однолiтками i дорослими та вiдповiдальностi пiд час виконання творчих робiт;

- сприйняття цiлiсноi картини свiту, здатнiсть цiнувати нацiональну самобутнiсть i культурну спадщину Украiни як невiд'iмну складову загальнолюдськоi культурноi скарбницi; вiдкриття, творче вираження себе, визначення власного мiсця та усвiдомлення неповторностi й унiкальностi людини.

Вивчення образотворчого мистецтва, наприклад, у 5-му класi i логiчним i закономiрним продовженням цього курсу в початковiй школi, що передбачаi послiдовне розвтАЩязання художньо-пластичних, виразних, технiчних та психологiчних завдань образотворчостi в таких напрямах:

1. Мистецтво як мова, специфiка образотворчоi мови, що ТСрунтуiться на таких вихiдних поняттях, як художнiй образ, виражальнi та зображальнi образотворчi засоби, форма, колiр, простiр, композицiя.

2. Мистецтво як творчiсть тАУ розвиток асоцiативно-образного мислення, художньо-творчоi уяви, мистецького бачення, здатностi створення художнього образу та вмiння його сприймати у творах мистецтва.

В системi позакласноi роботи велика увага придiляiться рiзним формам естетичного виховання. У молодих школярiв виявляiться велике прагнення до творчостi в областi образотворчого мистецтва.

Вчителям та вихователям важливо широко використовувати в цiлях естетичного виховання дiтей образотворче мистецтво. В наш час в багатьох школах органiзовують виставки дитячих робiт на рiзну тематику, що заохочуi дiтей до урокiв образотворчого мистецтва i творчого пiдходу до теми уроку.

З кожним роком образотворче мистецтво все смiливiше входить в життя дiтей. РЖ педагоги i дiти розумiють: прекрасне тАУ добрий помiчник у процесi виховання дитини. Твори декоративно прикладного мистецтва помагаючи пiзнавати життя людини i природи, розвивають не тiльки зорове сприйняття, але i фантазiю. Так, засобами живопису, скульптури, архiтектури, графiки, виражаiться краса життя, природи, виражаються високi думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, вiдiграють велику роль в повсякденному життi. Талант розумiти i тонко вiдчувати прекрасне в образотворчому мистецтвi, а у деяких дiтей i талант створювати прекрасне в живописi, скульптурi, графiцi, паперопластицi, малюваннi починаi формуватися в процесi особистоi творчоi дiяльностi, в процесi ознайомлення з образотворчим мистецтвом, що й визначаi актуальнiсть даноi роботи.

Об'iкт дослiдження тАУ гурток як вид позанавчальноi роботи з образотворчим мистецтвом в школi

Предмет дослiдження: робота в гуртках образотворчого мистецтва

Мета дослiдження тАФ вивчити цiлi i завдання, методи та форми роботи у гуртках образотворчого мистецтва. Довести, що навчання у гуртках образотворчого мистецтва сприяють забезпеченню особистiсного розвитку учнiв та збагачення iх емоцiйно-естетичного досвiду пiд час сприймання навколишнього свiту i художньо-практичноi дiяльностi, iнтерпретацii творiв образотворчого мистецтва, а також у формуваннi цiннiсних орiiнтацiй, потреби в творчiй самореалiзацii та духовно-естетичному самовдосконаленнi.

Роздiл РЖ. Науково-теоретичнi основи навчання дiтей в гуртку з образотворчого мистецтва в загальноосвiтнiй школi

Нацiональна доктрина розвитку освiти передбачаi забезпечення ii доступностi у державних i комунальних позашкiльних навчальних закладах. Позашкiльнi навчально-виховнi заклади тАУ широкодоступнi заклади освiти, якi дають дiтям та юнацтву додаткову освiту, спрямовану на здобуття знань, умiнь i навичок за iнтересами, забезпечують потреби особистостi у творчiй самореалiзацii та органiзацii змiстовного дозвiлля.

Не i виключеням i гуртки образотворчого мистецтва.

У вихованнi учнiв, розширеннi й поглибленнi iхнiх знань, розвитковi творчих здiбностей важлива роль налеВнжить спецiально органiзованiй виховнiй роботi у по-занавчальний час, яку називають позакласною та позаВншкiльною.

1.1. Роль i мiсце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвiтнiх школах

Позакласна робота тАФ рiзноманiтна освiтня i виховна робота, спрямована на задоволення iнтересiв i запитiв дiтей, органiзоваВнна в позаурочний час педагогiчним колективом школи. Спрямована вона на задоволення iнтересiв, потреб i заВнпитiв дiтей завдяки добровiльнiй участi у рiзноманiтнiй дiВняльностi (обговорення книг, кiнофiльмiв, екскурсii, змаВнгання, конкурси, свята тощо).

Позашкiльна робота тАФ освiтньо-виховна дiяльнiсть позашкiльних закладiв для дiтей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спiльнi завдання i передбаВнчають застосування переважно однакових засобiв, форм i методiв виховання.

Завдання позакласноi та позашкiльноi роботи полягаi в закрiпленнi, збагаченнi та поглибленнi знань, набутих у процесi навчання, застосуваннi iх на практицi; розширенВннi загальноосвiтнього кругозору учнiв, формуваннi в них наукового свiтогляду, вироблення вмiнь i навичок самоосвiВнти; формуваннi iнтересiв до рiзних галузей науки, технiки, мистецтва, спорту, виявленнi i розвитку iндивiдуальних творчих здiбностей та нахилiв; органiзацii дозвiлля школяВнрiв, культурного вiдпочинку та розумних розваг; поширенВннi виховного впливу на учнiв у рiзних напрямах виховання. ii змiст визначаiться загальним змiстом виховання учВннiвськоi молодi, який передбачаi розумове, моральне, труВндове, естетичне i фiзичне виховання.

Позакласна та позашкiльна робота ТСрунтуються на виВнкористаннi загальних i специфiчних принципiв вихованВння, серед яких виокремлюють:

а) добровiльний характер участi. Учнi можуть обирати профiль занять за iнтересами. Педагоги за таких умов поВнвиннi ретельно продумувати змiст занять, використовую.

Органiзацiйнi форми виховноi роботи чи новi, ще не вiдомi учням факти, форми i методи, якi б посилювали iх iнтерес;

б) суспiльна спрямованiсть дiяльностi учнiв.

Цей принВнцип вимагаi, щоб змiст роботи гурткiв, клубiв та iнших форм дiяльностi, вiдповiдав загальносуспiльним потребам, вiдображав досягнення сучасноi науки, технiки, культури i мистецтва;

в) розвиток iнiцiативи i самодiяльностi учнiв.

У позакласнiй i позашкiльнiй дiяльностi слiд враховувати баВнжання школярiв, iх пропозицii, щоб кожен iз них виконуВнвав цiкаву для себе
роботу;

г) розвиток винахiдливостi, дитячоi технiчноi, юннатськоi та художньоi творчостi. Пiд час занять перед учнями слiд ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладiв, удосконалення наявних) придiляти особВнливу увагу творчому пiдходу до справи тощо;

ТС) зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позаВншкiльна робота повинна бути логiчним продовженням навчально-виховноi роботи на уроках. Так, знання з фiзиВнки можуть бути поглибленi й розширенi на тематичному вечорi, а з лiтератури тАФ пiд час обговорення кiнофiльму чи спектаклю за лiтературним твором;

д) використання iгрових форм, цiкавiсть, емоцiйнiсть. Реалiзацiя цього принципу передбачаi використання пiзнавальних та комп'ютерних iгор, демонстрування цiкаВнвих дослiдiв та iн.

Специфiчнi принципи позакласноi та позашкiльноi роВнботи спрямованi на пробудження iнiцiативностi, творчостi учнiв, реалiзацii iх потреб у дiяльностi, яка становить для них непересiчний iнтерес.

Творчi об'iднання у позашкiльних закладах класифiкують за трьома рiвнями:

1. Початковий тАФ творчi об'iднання загальнорозвивального спрямування, що сприяють виявленню творчих здiбностей дiтей, розвитку iхнього iнтересу до творчоi дiяльностi.

2. Основний тАФ творчi об'iднання, якi розвивають стiйкi iнтереси дiтей та учнiвськоi молодi, дають iм додаткову освiту, задовольняють потреби у професiйнiй орiiнтацii.

3. Вищий тАФ творчi об'iднання за iнтересами для юних талантiв, обдарованих дiтей та юнацтва.

Набуло поширення створення позашкiльних навчально-виховних закладiв нового типу: навчально-дослiдницьких та творчо-виробничих центрiв творчостi, туризму, краiзнавства, шкiл мистецтва, спортивно-технiчних шкiл, клубних закладiв, театральних комплексiв, соцiально-педагогiчних комплексiв, кiноцентрiв, мiжшкiльних клубiв тощо.

За участю вихованцiв позашкiльних закладiв щороку проводять Всеукраiнськi конкурси ВлНаукова змiнаВ», ВлТаланти твоi, УкраiноВ», виставки, олiмпiади, турнiри, конкурси.

Вимоги до дiяльностi позашкiльних установ випливають iз загальних принципiв органiзацii позакласноi та позашкiльноi роботи, що передбачають органiчний зв'язок позашкiльних установ з виховною дiяльнiстю школи; узгодженiсть дiй з виховною роботою дитячих та юнацьких органiзацiй, сiм'i i громадськостi; масове охоплення дiтей за умови дотримання добровiльностi щодо участi в гуртках i секцiях позашкiльних установ; поiднання масових, групових та iндивiдуальних форм виховноi роботи; вiльний вибiр дiтьми характеру творчоi дiяльностi; стимулювання iхньоi активноi творчоi дiяльностi.

На уроках образотворчого мистецтва для формування, вiдпрацювання вмiнь та навичок застосовуiться як репродуктивний метод навчання (виконання вправ), так i проблемнi методи навчання. В процесi вивчення природних форм необхiдно спонукати учнiв до аналiзу форми, ii загальноi будови, узагальнення та зiставлення рiзних форм. Метод проблемного навчання слiд застосовувати для самостiйноi, пошуковоi роботи учнiв (вивчення будови, вiзерункiв, кольору, характеру природноi форми тощо).

Пiд час навчання конкретних дисциплiн у художнiх гуртках важливе мiсця в роботi педагога займаi ознайомлення учнiв iз загальними положеннями зародження та розвитку мистцтва, зокрема тАУ образотворчого.

Слiд учням розкрити важливiсть i багатофункцiональнiсть мистецтва в цiлому. Пояснити, що мистецтво - одна з форм суспiльноi свiдомостi, складова частина духовноi культури людства, специфiчний рiд практично-духовного освоiння свiту. Показати, що до мистецтва вiдносять групу рiзновидiв людськоi дiяльностi - живопис, музику, театр, художню лiтературу (яку iнодi видiляють особливо - вираження "лiтература i мистецтво") i т.п., поiднуваних тому, що вони i специфiчними - художньо-образними формами вiдтворення дiйсностi.

Художньо-творча дiяльнiсть людини розгортаiться в рiзноманiтних формах, що називають видами мистецтва, його родами i жанрами. Достаток i розмаiтiсть цих форм можуть показатися хаотичним накопиченням, у дiйсностi ж вони i закономiрно органiзованою системою видових, родових, жанрових форм. Так, у залежностi вiд матерiальних засобiв, за допомогою яких конструюються художнi твори, об'iктивно виникають три групи видiв мистецтв:

1) просторовi, чи пластичнi (живопис, скульптура, графiка, художня фотографiя, архiтектура, декоративно-прикладне i дизайн), тобто такi, котрi розгортають своi образи в просторi;

2) тимчасовi (словеснi i музичнi), тобто такi, де образи будуються в часi, а не в реальному просторi;

3) просторово-тимчасовi (танець; акторське мистецтво i всi що базуються на ньому; синтетичне - театр, кiномистецтво, телемистецтво, естрадно-циркове i т.д.), тобто такi, образи яких володiють одночасно довжиною i тривалiстю, тiлеснiстю i динамiзмом.

Кожен вид мистецтв безпосередньо характеризуiться способом матерiального буття його творiв i застосовуваним типом образних знакiв. У цих межах усi його види мають рiзновиду, що визначаються особливостями того чи iншого матерiалу i своiрiднiстю художньоi мови, що випливаi звiдси.

Специфiка образотворчого мистецтва визначаi i засоби естетичного виховання дiтей. Вихователь зосереджуi iхню увагу на оформленнi альбомiв.

В школi на уроках образотворчого мистецтва здiйснюiться первинне знайомство з творами художникiв, використаних iз метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини i ii художньо-творчих здiбностей.

Своi здiбностi школярi активно представляють в рiзних видах художньоi працi.

В молодшому вiцi тАЬвсi дiти без винятку тАУ пристраснi художникитАЭ.

Слiд памтАШятати про розвиток можливостей рiзних видiв мистецтва. Живопис, скульптура, архiтектура, допоможуть сформулювати почуття симетрii, пропорцii, вiдчуття лiнiй, кольору i колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здiбностей, в свою чергу потребують особливоi методики. Важливо своiчасно виявити природнi задатки, схильнiсть дитини, стимулювати творчу дiяльнiсть, закрiпити досягнутий успiх постiйними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики умiннями i навичками. При цьому треба памтАШятати, що заняття малюванням лиш тодi збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радiсть. Важливими умовами успiху i обтАШiктивна оцiнка художньоi творчостi дiтей.

1.2 Врахування вiкових особливостей у побудовi занять у гуртках

Неможливо зрозумiти специфiку образотворчого мистецтва як предмета без знання того, що являi собою учень на рiзних етапах здобуття освiти.

В iсторii методики були перiоди, коли основна увага зверталась на сам матерiал, а вiковi особливостi школярiв, iх особистi реакцii на витвори мистецтва не враховувались.

Та на змiну цiй тенденцii прийшла iнша тАУ серед методистiв-дослiдникiв пiднявся iнтерес до особливостей сприйняття художнього образу в залежностi вiд вiку школяра. Так мiцнiла думка, що учень на уроках образотворчого мистецтва i активною особою, а не тiльки обтАЩiктом, який вивчаiться збоку дорослих. Ми дiйшли до усвiдомлення, що маiмо, мусимо бiльше знати про учня.

Проблемою сприйняття школярами матерiалу зараз займаються рiзнi науки: педагогiка, психологiя, соцiологiя, методика. Зараз вже багато вiдомо про школяра, про закономiрностi його мистецького розвитку, про залежнiсть рiвня його культури вiд характеру навчання, про якiснi змiни його ставлення до мистецтва в залежностi вiд вiкових змiн i т.д.

За спостереженнями психологiв, учень у своiму розвитку проходить ряд стадiй: молодший (раннiй) пiдлiтковий вiк (10-12 р.); старший (зрiлий) пiдлiтковий (13-14) i перiод ранньоi юностi (15-17). Таким чином, вiковi етапи розвитку дитини майже спiвпадають з учнями його в певних класах:

- молодший пiдлiтковий тАУ 5-6 класи;

- старший пiдлiтковий тАУ 7-9 класи;

- перiод ранньоi юностi тАУ 9-10-11 класи.

Цей подiл на вiковi групи багато в чому i умовним, тому що розвиток особистостi нерiвномiрно. РЖнтенсивнiсть його внутрiшнього росту залежить вiд рiзних факторiв тАУ не тiльки вiд вiку, але й вiд соцiальних умов, побуту, психологiчного клiмату в сiмтАЩi i школi, i , звичайно, вiд iндивiдуальних особливостей.

В однiй i тiй же вiковiй групi можна зустрiти учнiв з рiзними рiвнями лiтературного розвитку: деякi випереджають своiх ровесникiв, iншi, навпаки, вiдстають. Наприклад, зустрiчаються часто учнi 9 чи 10 кл., якi по своiй начитаностi та кругозору не пiднялись вище 5 чи 6 класникiв.

При всiй вiдносностi вiкових характеристик, все ж погодимось, що у учнiв одного класу i одного вiку i багато спiльного. Про цi загальнi тенденцii в учнiв рiзних вiкових груп i пiде мова.

На заняттях образотворчим мистецтвом з школярами перших класiв, вчитель повинен мати на увазi успiхи, якi досягли учнi в дитячих садах. На уроках малювання у гуртках необхiдно активно залучати твори народного мистецтва, вивчати прийоми пензлевого розпису, розвивати естетичне сприйняття дiтей.

Змiст декоративноi роботи в початкових класах значно ускладнюiться. Вже в першому класi у гуртках з образотворчого мистецтва на уроках декоративного малювання учнi повиннi отримати певнi естетичнi знання : про народну глиняну iграшку, про виразнi прийоми розпису. Вiдбуваiться подальша систематизацiя умiнь та навичок у створеннi власних композицiй узора.

В процесi пед.керевництва дитячим декоративним мистецтвом на уроках органiчно вписуеться група методичних прийомiв, якi знаходять застосування в роботi з дiтьми дитячого сада : питально- вiдповiдна бесiда про твори народного мистецтва ; усне малювання, яке створюi сюжет, котрiй потрiбне вирiшувати декоративними засобами; прийоми пензлевого розпису; використовування аплiкацii, як елемента, який органiзуi декоративну композицiю i як засiб пiзнання дiйсностi для декоративного узагальнення.

В пiдсумку на заняття зображувальним мистецтвом в молодших класах вчитель повинен приймати до уваги сенсорний та естетичний досвiд, придбаний дитиною в дитячому саду. Звiдси активне залучання на уроки декоративноi роботи природнього матерiала для поширення досвiда учнiв за спостереженням дiйсностi.

Вчитель повинен вмiти зтАЩiднати розвиток мислення та мовлення учнiв молодших класiв з естетичним пiзнанням та художнiм розвитком. Знайомство учнiв навiть iз звичайними художнiми предметами повинно бути привiдом для серйозноi розмови про сутнiсть естетичного у мистецтвi та дiйсностi, про становлення сучасного стилю та моди, про специфiку системи зображувально-виразних засобiв декоративно-прикладного мистецтва на рiвнi з iншими видами мистецтва.

Пiдлiтковий вiк тАУ це роки, коли людина вiдкриваi для себе новий свiт переживань, захоплень. Внутрiшнiй свiт пiдлiтка у порiвняннi з молодшим шкiльним вiком набагато складнiший. Ускладнюються стосунки пiдлiтка з навколишнiм свiтом. Не випадково цей вiк вважають перехiдним, переломним. Особистiсть дуже нестiйка тАУ вiн вже не дитина, але ще не дорослий тАУ пiдлiток страждаi пiдвищеною емоцiйнiстю (за спостереженнями психологiв, критичнi перiоди в життi людини особливо багатi емоцiйними реакцiями, багатi життям серця, а не розвитку. Тому вони такi збудженi, рухливi - цi 5-7 класники. Тому i так важко працювати з ними у гуртках. Разом з тим, що природно збудженiсть варто розумно використати i буде користь. Для розвитку творчого потенцiалу цей вiк особливо плодотворний. За спостереженнями Л.Виготського, творчi можливостi 10-12 лiтнiх дiтей найбiльш повно проявляiться якраз в областi образотворчого мистецтва.

Незважаючи на бiднiсть життiвого досвiду, нерозвинуту ще свiдомiсть, його емоцiйнiсть, збудженiсть, вiдсутнiсть належноi критичностi до результатiв своii творчостi багато дiтей стають тАЮхудожникамитАЭ. Вони легко переймаються авторським чуттям, легко переносять себе в свiт мистецтва, легко уявляють себе авторами картин, вони здатнi тонко вiдчувати поетичне слово.

РЖнтелектуальний тип мислення у ранньому пiдлiтковому вiцi зустрiчаiться тiльки як виняток. Вiдбуваiться також переоцiнка смакiв i симпатiй. 10-12 лiтнiй школяр захоплений подвигами, героiкою, пригодами, його улюбленими кумирами стають сильнi i пристраснi особистостi.

Дiтям властиве вмiння естетичного спiвпереживання. Вiд власних творiв вони одержують задоволення. Наприклад, дiти, якi нiколи не бачили моря, можуть доволi яскраво уявляти його собi i описати чи намалювати.

Необхiдно практично спрямовувати художнi нахили школяра так, щоб це допомогло в органiзацii житла, одягу, розкривати естетичне значення твору декоративно-прикладного мистецтва минулих епох i сучасного часу. Знайомство школярiв з декоративною образнiстю, особливо у творчостi народних майстрiв, сприяi розвитку у них естетичного вiдношення до дiйсностi.

Працюючи з вчителями у школi, автор неодноразово був присутнiй на уроках, коли учням демонстрували слайди, якi розкривали красу творiв образотворчого мистецтва. Кожен раз вражаi сила естетичного впливу свiтлових картин на учнiв. Так було i на уроцi, який знайомив учнiв другого класу з творчiстю палiшан. На екранi, спалахуя яскравими барвами, замiщували одна одну казковi картини:тАЭ Пушкiнськi казкитАЭ,тАЭ Садко тАЬ та багато iнших.

Роль народного декоративно-прикладного мистецтва в естетичному розвитку учнiв дуже велика:

1) розвиток творчих здiбностей дитини

Розфарбовуючи малюнок, дитина починаi бiльше вiдчувати колiр (вона помiчаi найважливiший колiр, який характеризуi той чи iнший малюнок; чи гармонують кольори мiж собою); вчиться правильно розмiщувати зображення на площинi.

2) розвиток технiчних навичок

Дитина оволодiваi рiзними прийомами малювання розписiв,в залежностi вiд iх виду.

3) виховання iнтересу до зображувальноi дiяльностi.

Якщо вчитель зможе правильно органiзувати роботу на уроках - дитина дiйсно зацiкавиться не тiльки цим видом дiяльностi,а й мистецтвом взагалi.Бо народне декоративно-прикладне мистецтво найцiкавiше та найближче до дитини (особливо, якщо це не тiльки папер, а й рiзнi предмети, якi можна розфарбовувати).Тому в дитини виникаi iнтерес,заохоченiсть та бажання працювати.

РЖ якщо вчитель дiйсно змiг зацiкавити дiтей цим видом мистецтва, то вiн може вважати, що майже зацiкавив дiтей мистецтвом взагалi.

У учнiв 7,8,9 кл. вiдбуваються якiснi змiни у мистецькому iх розвитку. Ставлення до певних видiв образотворчого мистецтва в основному визначаiться.

Учень у цьому вiцi переходить вiд чисто моральних оцiнок вчинкiв до естетичного сприйняття мистецтва.

Старший пiдлiток часто зосереджений на своiму внутрiшньому свiтi i шукаi в творах спiвзвучнi йому мотиви. Це вiк самовираження. Це самовираження буваi настiльки сильним, що часто аналiз витворiв мистецтва дiти пiдмiняють аналiзом власних переживань або роздумiв на теми, якi цiкавлять iх. Тому тут необхiднi такi форми аналiзу, якi б органiчно поiднували особистi оцiнки, устремлiння до самовираження з виробленням у них обтАЩiктивного погляду на твiр.

У 7-9 класах навiть за однакових педагогiчних умов починаiться доволi рiзка диференцiацiя серед учнiв. Бiльший вплив на сприйняття мистецтва починаi набувати iндивiдуальний склад особистостi учня, помiтно проявляються розбiжностi в залежностi вiд начитаностi учнiв, iх знань, зацiкавленостi предметом. Вiдповiдно сильно збiльшуiться значення iндивiдуального пiдходу до рiзних груп школярiв. Потребу в керiвництвi, спрямуваннi з боку вчителя гостро вiдчувають самi учнi. Якщо вони зустрiчають в особi вчителя мудрого керiвника, вони охоче йдуть тому назустрiч.

Цей перiод називаiться i переломним у ставленнi до творiв образотворчого мистецтва. Бiльш вони вимогливi до вчителя, бачать недолiки в його роботi.

При хорошiй же органiзацii уроку охоче виконують завдання.

1.3. Мета i завдання гуртка образотворчого мистецтва

Метою гурткiв i забезпечення для учнiв цiлiсного сприймання сучасного культурного простору Украiни, розвиток у молодших школярiв творчоi активностi. Розв'язуються наступнi завдання:

1. Ознайомлення з образотворчими мистецтвами (живописом, скульптурою, графiкою) i необразотворчими мистецтвами (елементами архiтектури, декоративно-ужиткового мистецтва, дизайну) та iх специфiчними засобами художньоi виразностi: пластикою графiчних лiнiй, кольорового мазка, пластикою форми матерiальних конструкцiй.

2. Розвиток у молодших школярiв особистiсно цiннiсного ставлення до пластичних мистецтв, до рiзних технiк i жанрiв художньоi творчостi.

3. Пропедевтична орiiнтацiя у видах пластичного мистецтва (образотворчого i необразотворчого) та художнiх професiях, якi пов'язанi з цими видами мистецтва.

4. Формування в уявi учнiв цiлiсноi картини культурного простору, виховання iнтегрованоi особистостi; забезпечення iдностi у сприйманнi довкiлля емоцiйною, iнтелектуальною i сенсорною сферами духовного життя учнiв; розвиток творчоi активностi школярiв у художнiй працi на основi взаiмодоповнюваностi думки, почуття, практичноi дii.

5. Участь у художнiй продуктивнiй працi, пов'язанiй з естетичним оформленням повсякденного побуту та художньо-трудовими традицiями i календарно-обрядовими святами за звичаями украiнського народу.

Мета i завдання художньоi працi реалiзуються у таких змiстових лiнiях: "Природа", "Людина", "Технiка", "Умовнi знаки", "Художнi довкiлля".

Конструктивнi художнi умiння молодших школярiв формуються завдяки iгровим формам органiзацii художньоi працi, на основi сюжетного розгортання змiсту. РЖгрова форма органiзацii занять з художньоi працi i оптимальною у складi невеликих творчих груп учнiв. Вчитель забезпечуi школярам педагогiчну ситуацiю вiльного вибору художньо-трудових завдань вiдповiдно до iхнiх вiкових, психофiзiологiчних можливостей i потреб у формотвореннi i декоруваннi.

Важливим компонентом i пропедевтична орiiнтацiя на рiзнi професii художнього спрямування. Профорiiнтацiя подана на рiвнях профiнформацii i профдiагностики.

Виховний потенцiал мистецтва мiститься у самiй його сутi i пояснюiться тим, що емоцiйна сторона свiдомостi, естетичнi iдеали особистостi тАФ первиннi стосовно iнтелекту в формуваннi духовних iнтересiв, ставлення до свiту взагалi. З-помiж iнших видiв мистецтва образотворче i унiкальним у вирiшеннi завдань як художнього, так i особистiсного розвитку, громадського i духовного становлення пiдростаючого поколiння. Це зумовлено не тiльки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому вiцi образотворча дiяльнiсть становить одну з найдоступнiших i емоцiйно захоплюючих форм творчостi.

В аспектi зазначеного проблема радикального полiпшення емоцiйно-естетичного i духовно-морального виховання диктуi такий розподiл акцентiв завдань у викладаннi образотворчого мистецтва, серед яких виховнi та художньо-розвивальнi були б провiдними стосовно навчальних. Адже саме вирiшення художньо-розвивальних завдань передусiм формуi рiвень художньо-творчоi свiдомостi особистостi, що й визначаi ступiнь залучення ii до глобальних культурогенних процесiв. З огляду на викладене, мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислiй, сконцентрованiй формi можна визначити як розвиток у дiтей високих естетичних iдеалiв, формування потреб i здiбностей до образотворчого мистецтва в процесi художнього осмислення свiту.

Вiдповiдно до вимог Державного стандарту початковоi загальноi освiти предмет "Образотворче мистецтво" реалiзуi змiстову лiнiю вiзуального мистецтва. У програмi також передбачаiться залучення таких видiв мистецькоi дiяльностi, як художнi слово, музика, частково тАФ театральнi та екраннi види мистецтва та iн.

Головнi завдання викладання образотворчого мистецтва

1. Формування в дiтей художньо-естетичного ставлення до дiйсностi як здатностi до неутилiтарного, художнього пiзнання свiту та його образноi оцiнки. Це передбачаi наявнiсть таких особистiсних якостей, як вiдчуття краси та гармонii, здатнiсть емоцiйно вiдгукуватися на рiзноманiтнi вияви естетичного у навколишньому свiтi, вмiння пiдмiчати прекрасне у спостережуваних явищах та усвiдомлювати його, потреба в спогляданнi та милуваннi.

2. Розвиток специфiчних для художньо-творчого процесу унiверсальних якостей особистостi як основи для розвитку ii творчого потенцiалу, художньо-творчоi уяви, оригiнального, нестереотипного асоцiативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливостi, зоровоi пам'ятi та iн.

3. Формування знань i уявлень про образотворче мистецтво, його iсторiю та роль у життi людей, навичок розумiння мови рiзних видiв образотворчого мистецтва, усвiдомлення ролi художнього образу в мистецтвi i розвиток навичок його сприйняття та емоцiйно-естетичноi оцiнки, культури почуттiв.

4. Формування потреб i здiбностей до продуктивноi художньоi творчостi, вмiння створити виразний художнiй образ, оригiнальну композицiю мовою того чи iншого виду образотворчого мистецтва, оволодiння основами художньо-образноi мови i виражальними можливостями художнiх матерiалiв та рiзних видiв художнiх технiк, що допоможе набувати свободи вираження у творчостi.

5. Розвиток сенсорних здiбностей дiтей, що бiльшою мiрою сприятиме повноцiнностi художньо-естетичного сприймання та полiпшенню якiсного боку практичноi художньо-творчоi дiяльностi.

Успiшний художньо-творчий розвиток дiтей буде зумовлено дотриманням низки методичних принципiв, адекватних специфiцi мистецтва:

В· Керiвництво художньо-творчим розвитком учнiв передбачаi врахування вiкових, iндивiдуальних, нацiональних, культурних, регiональних особливостей i традицiй; останнi зумовлюi звернення до глибоких коренiв народноi творчостi, проникнення нацiональним духом, а не слiпе копiювання взiрцiв i канонiв нацiонального декоративного мистецтва.

В· Залучення учнiв до розумiння змiсту та сутностi мистецтва повинно здiйснюватися шляхом особистiсно-емоцiйного сприйняття художньоi iнформацii. Саме через це досягаiться духовно-моральне й естетичне виховання особистостi учня, пробудження в його душi добрих почуттiв, чуйностi, здатностi до спiвпереживання.

В· Художнiй образ тАФ це основа, на якiй будуiться художньо-образне сприймання мистецтва i власна художня дiяльнiсть. Через це опору на художнiй образ необхiдно передбачати у всiх видах художньоi дiяльностi тАФ i в роздiлi "Практична робота", i в роздiлi "Сприймання".

В· Опанування мови мистецтва i формування навичок практичноi роботи доцiльнi лише в художньо-образному ключi як освоiння засобiв виразностi художнього образу. РЖнакше набутi знання й умiння будуть позахудожнiми (тобто марними).

В· Ефективнiсть занять мистецтвом iстотно залежить вiд зацiкавлення художньою працею, вiд одержуваного дiтьми в процесi занять емоцiйного задоволення, радостi. Забезпечення цiii умови досягаiться дотриманням вищезазначених положень i характером органiзацii занять (урокiв).

В· Заняття образотворчим мистецтвом повиннi бути органiзованi за законами мистецтва, що передбачаi:

а) нестереотипнiсть, структурну рiзноманiтнiсть, структурну режисуру;

б) залучення учнiв до спiвпереживання, створення вiдповiдного щодо теми уроку емоцiйного настрою, чому сприятиме включення до сценарiю уроку iгрових, казкових моментiв, використання iнших видiв мистецтв (художнього слова, музики, елементiв театрального дiйства, кiнофрагментiв);

в) наявнiсть трьох основних структурних елементiв уроку (вiдповiдно до законiв будь-якоi художньоi творчостi): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалiзацiя.

Вiдповiдно до методичних принципiв, мети i завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складаiться з двох головних роздiлiв:

1. Сприймання;

2. Практична (творча) художня дiяльнiсть.

Роздiл "СПРИЙМАННЯ" включаi в себе два взаiмопов'язаних види дiяльностi.

1. Естетичне сприймання дiйсностi. Передбачаi ii художнi освоiння: формування вмiння бачити, емоцiйно вiдгукнутись та усвiдомити красу, естетичнi якостi рiзноманiтних явищ i об'iктiв дiяльностi: природи i тваринного свiту, мiст i сiл, будинкiв i квартир, зовнiшнього вигляду людини (вiддзеркалених в одязi, прикрасах, зовнiшнiх рисах i пластицi тiла).

2. Сприймання мистецтва. Передбачаi формування навичок сприймання й оцiнки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (за можливостi тАФ i в iнших видах). Як роздiл роботи сприймання здiйснюiться на матерiалi шедеврiв свiтового образотворчого мистецтва, творiв сучасних авторiв, як украiнських, так i зарубiжних, i вирiшуi три основнi завдання:

1) формування уявлення про особливостi образноi мови рiзних видiв образотворчого мистецтва, розумiння ролi виражальних засобiв у створеннi художнього образу (певного стану, настрою, характеру iн.) твору мистецтва;

2) розвиток умiння виразити своi ставлення та емоцiйне переживання щодо твору, який аналiзуiться:

а) у формi словесного вiдгуку на рiвнi емоцiйно-естетичноi оцiнки, художнього аналiзу (порiвняння, виявлення загальних рис тощо), розгорнутоi художньоi оповiдi, що передаi естетичнi погляди, смаки, iдеали учнiв;

б) у формi "графiчноi мови", тобто передавання враження про твiр за допомогою зображення (миттiво виконанi начерки i замальовки з пам'ятi);

в) можливо тАФ в iнших формах художньоi творчостi (музика, театр, художня фотографiя, анiмацiя тощо);

3) формування знань та уявлень про мистецтво i художникiв, специфiку iхньоi працi. Засвоiння спецiальних художнiх термiнiв.

Роздiл "ПРАКТИЧНА (ТВОРЧА) ХУДОЖНЯ ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ" передбачаi максимально широкий спектр художнiх технiк i матерiалiв, включаi роботу на площинi i в об'iмi [2].

По кожному з роздiлiв робота виконуiться за чотирма основними навчальними проблемами:

1) форма (силует, частина i цiле, пропорцii, конструкцiя, передача об'iму форми засобами свiтлотiнi тощо); 2) простiр; 3) питання композицii i композицiйна дiяльнiсть; 4) колiр.

Головнi напрями i завдання роботи щодо реалiзацii перелiчених проблем з урахуванням вiкових особливостей дiтей наведенi в таблицi 1.

Роботу над освоiнням навчальних проблем програма пропонуi здiйснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку: 1) реальному; 2) декоративному; 3) виражальному, якi передбачають посильне створення художнього образу на основi передачi рiзноманiтних якостей i властивостей форми, кольору, простору та композицii вiдповiдно:

1. У реалiстичному художньому ключi. Методи i форми роботи: з натури, за пам'яттю, за уявленням, iнд

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгровi прийоми навчання на уроках хiмii

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖдеi народностi педагогiчноi науки та християнськi погляди на виховання у пам'ятках Киiвськоi Русi