Пiдвищення ефективностi режиму працi i вiдпочинку працiвникiв торговоi групи пiдприiмств ресторанного господарства

Дипломна робота

Дисциплiна: Технологiя обслуговування в готельно-ресторанному господарствi

Тема: Пiдвищення ефективностi режиму працi i вiдпочинку працiвникiв торговоi групи пiдприiмств ресторанного господарства

Виконав:

студент РЖРЖРЖ курсу

група МГБ тАУ 105к

Громова А. Я.

Керiвник:

проф. Грищенко РЖ. М.

ЗМРЖСТ

1. Вступ

2. Теоретичнi аспекти дослiджуваноi теми

2.1 Термiни i основнi поняття

2.2. Теоретична концепцiя режимiв працi та вiдпочинку

2.3 Фiзiологiчнi основи побудови режимiв працi й вiдпочинку

2.4. Види режимiв працi й вiдпочинку

2.5. Гнучкий робочий час (ГРЧ)

2.6. Соцiально тАУ економiчна ефективнiсть полiпшення режимiв працi й вiдпочинку

2.7. Нормування працi. Методологiчнi основи розрахунку режиму працi i вiдпочинку

2.8. Планування кiлькостi потрiбного персоналу на пiдприiмствi, що працюi у сферi сервiсу

3. Характеристика дослiджуваного пiдприiмства

4. Аналiз роботи дослiджуваного пiдприiмства по визначенiй темi курсовоi роботи

5. Резерви вдосконалення роботи дослiджуваного пiдприiмства

6. Висновки i пропозицii

7. Список використаноi лiтератури

8. Додатки

КОДЕКС ЗАКОНРЖВ ПРО ПРАЦЮ УКРАРЗНИ

9. Перелiк графiчного матерiалу: таблицi, схеми, графiки

1. Вступ

Спiльна праця вимагаi iдностi при розподiлi працi за часом - на години доби, днi тижня й бiльш тривалi вiдрiзки часу .

У процесi працi працездатнiсть, тобто здатнiсть людини до трудовоi дiяльностi певного роду, а вiдповiдно, i функцiональний стан органiзму зазнають змiн. Пiдтримка працездатностi на оптимальному рiвнi - основна мета рацiонального режиму працi й вiдпочинку.

При виборi оптимального режиму працi й вiдпочинку потрiбний комплексний соцiально-економiчний пiдхiд. Метою подiбного пiдходу i повна й всебiчна оцiнка його оптимiзацii з погляду облiку особистих i суспiльних iнтересiв, iнтересiв виробництва й фiзiологiчних можливостей людини .

В основi розробки режиму працi та вiдпочинку на пiдприiмствi ресторанного господарства лежить правильний розрахунок кiлькiсть потрiбного персоналу. З цiiю метою я додала цей пiдроздiл до курсовоi роботи.

Для того, щоб якiсно висвiтлити тему моi курсовоi роботи ВлПiдвищення ефективностi режиму працi i вiдпочинку працiвникiв торговоi групи пiдприiмств ресторанного господарстваВ» менi необхiдно було звернутися до таких наук про працю: Економiка працi, Трудове право, РЖнженерна психологiя, Наукова органiзацiя працi, Фiзiологiя працi, Психологiя працi, Гiгiiна працi, Ергономiка, Статистика працi, Економiчна психологiя, Економiчна теорiя, Фiлософiя працi, РЖсторiя, Антропометрiя, Технiчна естетика, Педагогiка працi, Медицина працi, Демографiя, Охорона працi, Промислова токсикологiя. Соцiологiя трудового колективу; Економiчна соцiологiя; Соцiологiя органiзацiй; Соцiологiя мiста; Аграрна соцiологiя; Промислова соцiологiя; Соцiологiя планування, освiти, менеджменту, бiзнесу, особистостi, споживання, середовища, зайнятостi, повсякденного життя, побуту.

Мета моii курсовоi роботи

- дослiдити iснуючi режими працi i вiдпочинку на пiдприiмствах, на пiдприiмствах ресторанного господарства, зокрема, для працiвникiв торговоi групи пiдприiмства ресторанного господарства ВлDevice-CafeВ», що знаходиться у м. Киiвi, на пр. Перемоги, 136.

- знайти резерви вдосконалення режиму працi i вiдпочинку працiвникiв торговоi групи пiдприiмства ресторанного господарства ВлDevice-CafeВ», згiдно заданоi теми.

2. Теоретичнi аспекти дослiджуваноi теми

2.1 Термiни i основнi поняття

Для початку сформулюiмо основнi поняття i термiни, про якi йтиметься надалi у цiй курсовiй роботi.

Праця тАУ це цiлеспрямована утворююча дiяльнiсть; прикладання людиною розумових та фiзичних зусиль для одержання корисного результату у задоволеннi своiх матерiальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсiв в цiнностi та блага, що здiйснюiться i керуiться людиною пiд дiiю як зовнiшнiх стимулiв (економiчних та адмiнiстративних), так i внутрiшнiх спонукань; вияв людськоi особистостi; свiдома доцiльна дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних цiнностей.

Працездатнiсть - це здатнiсть людини до трудовоi дiяльностi певного роду.

Продуктивнiсть працi тАУ це показник ii ефективностi, результативностi, що характеризуiться спiввiдношенням обсягу продукцii, робiт чи послуг, з одного боку, та кiлькiстю працi, витраченоi на виробництво цього обсягу, з iншого боку. В залежностi вiд прямого чи оберненого спiввiдношення цих величин ми маiмо два показники рiвня продуктивностi працi: виробiток i трудомiсткiсть.

Виробiток тАУ це прямий показник рiвня продуктивностi працi, що визначаiться кiлькiстю продукцii (робiт, послуг), виробленою одним працiвником за одиницю робочого часу. На пiдприiмствi виробiток може визначатися рiзними способами залежно вiд того, якими одиницями вимiрюiться обсяг продукцii (натуральними, умовно-натуральними, вартiсними, трудовими)

Трудомiсткiсть тАУ це обернений показник рiвня продуктивностi працi, що характеризуiться кiлькiстю робочого часу, витраченого на виробництво одиницi продукцii (робiт, послуг). Для планування i аналiзу працi на пiдприiмствi розраховуються рiзнi види трудомiсткостi.

Режим працi й вiдпочинку - це встановлюванi для кожного виду робiт порядок чергування перiодiв роботи й вiдпочинку i iх тривалiсть.

2.2. Теоретична концепцiя режимiв працi та вiдпочинку

Режим працi й вiдпочинку - це встановлюванi для кожного виду робiт порядок чергування перiодiв роботи й вiдпочинку i iх тривалiсть. Рацiональний режим - таке спiввiдношення й змiст перiодiв роботи й вiдпочинку, при яких висока продуктивнiсть працi сполучаiться з високою й стiйкою працездатнiстю людини без ознак надмiрного втома протягом тривалого часу. Таке чергування перiодiв працi й вiдпочинку дотримуiться в рiзнi вiдрiзки часу: протягом робочоi змiни, доби, тижня , року вiдповiдно до режиму роботи пiдприiмства.

Встановлення суспiльно необхiдноi тривалостi робочого часу й розподiл його на календарнi перiоди на пiдприiмствi досягаються при розробцi правил, у яких передбачаiться порядок чергування й тривалiсть перiоду роботи й вiдпочинку. Цей порядок прийнято називати режимом працi й вiдпочинку.

Одне з основних питань установлення рацiональних режимiв працi й вiдпочинку - це виявлення принципiв iх розробки. Таких принципiв три ;

тАв задоволення потреби виробництва ;

тАв забезпечення найбiльшоi працездатностi людини ;

тАв комбiнацiя суспiльних i особистих iнтересiв.

Перший принцип полягаi в тому , що при виборi оптимального режиму працi й вiдпочинку потрiбно визначити такi параметри, якi сприяють кращому використанню виробничих фондiв i забезпечують найбiльшу ефективнiсть виробництва . Режими працi й вiдпочинку будуються стосовно до найбiльш рацiонального виробничого режиму, для того щоб забезпечити нормальний плин технологiчного процесу, виконання заданих обсягiв виробництва, якiсне й своiчасне проведення планово-профiлактичного ремонту й огляду устаткування при скороченнi його простоiв у робочий час.

Другий принцип говорить, що не можна будувати режими працi й вiдпочинку без облiку працездатностi людину й об'iктивноi потреби органiзму у вiдпочинку в окремi перiоди його трудовоi дiяльностi. З метою облiку фiзiологiчних можливостей людину (у рамках установлених законом приписань по охоронi працi й тривалостi робочого часу) слiд розробляти такий порядок чергування часу працi й вiдпочинку, визначати таку iхню тривалiсть, якi забезпечували б найбiльшу працездатнiсть i iн збереження здоров'я трудящих, створення сприятливих умов для всебiчного розвитку людини.

У зв'язку iз цим слiд зазначити, що науково обТСрунтованим режимом працi й вiдпочинку на пiдприiмствах i такий режим, який щонайкраще забезпечуi одночасну комбiнацiю пiдвищення працездатностi й продуктивностi працi, збереження здоров'я трудящих, створення сприятливих умов для всебiчного розвитку людини.

2.3 Фiзiологiчнi основи побудови режимiв працi й вiдпочинку.

Розробка режиму працi й вiдпочинку заснована на вирiшеннi наступних питань :

- коли повиннi призначатися перерви й скiльки ;

- якоi тривалостi повинна бути кожна; який змiст вiдпочинку.

Динамiка працездатностi людини - це наукова основа розробки рацiонального режиму працi й вiдпочинку. Фiзiологи встановили , що працездатнiсть - величина змiнна i повтАЩязане це зi змiнами характеру протiкання фiзiологiчних i психiчних функцiй в органiзмi . Висока працездатнiсть при будь-якому видi дiяльностi забезпечуiться тiльки в тому випадку, коли трудовий ритм збiгаiться iз природньою перiодичнiстю добового ритму фiзiологiчних функцiй органiзму. У зв'язку з добовою перiодикою, що встановився, життiдiяльностi в рiзнi вiдрiзки часу органiзм людину неоднаково реагуi на фiзичне й нервово-психiчне навантаження, а його працездатнiсть i продуктивнiсть працi протягом доби пiддаються певним коливанням. Вiдповiдно до добового циклу найвищий рiвень працездатностi вiдзначаiться в ранковi i деннi години тАУ з 8 до 20 годин . Мiнiмальна працездатнiсть тАУ у нiчнi години. Особливо несприятливий промiжок вiд 1 до 3тАУ4 години ночi.

Працездатнiсть людини протягом робочоi змiни характеризуiться пофазним розвитком. Основними фазами i :

тАв Фаза впрацьовування, або наростаючоi працездатностi. Протягом цього перiоду вiдбуваiться перебудова фiзiологiчних функцiй вiд попереднього виду дiяльностi людину до виробничоi. Залежно вiд характеру працi й iндивiдуальних особливостей ця фаза триваi вiд декiлькох хвилин до 1,5 години .

тАв Фаза стiйкоi високоi працездатностi. Для неi характерно, що в органiзмi людини встановлюiться вiдносна стабiльнiсть або навiть деяке зниження напруженостi фiзiологiчних функцiй. Цей стан сполучаiться з високими трудовими показниками ( збiльшення виробiтку, зменшення браку, зниження витрат робочого часу на виконання операцiй, скорочення простоiв устаткування, помилкових дiй ). Залежно вiд ступеня важкостi працi фаза стiйкоi працездатностi може втримуватися протягом 2-2,5 i бiльше годин . тАв

тАв Фаза розвитку втома й пов'язаного iз цим падiння працездатностi триваi вiд декiлькох хвилин до 1-1,5 години й характеризуiться погiршенням функцiонального стану органiзму й технiко-економiчних показникiв його трудовоi дiяльностi.

Графiк 1. Динамiка працездатностi за змiну

Динамiка працездатностi за змiну графiчно являi собою криву, що наростаi в першi години, що проходить потiм на досягнутому високому рiвнi й знижуiться до обiдньоi перерви. Описанi фази працездатностi повторюються й пiсля обiду. При цьому фаза впрацьовування протiкаi швидше, а фаза стiйкоi працездатностi нижче за рiвнем i менш тривала, нiж була до обiду. У другiй половинi змiни зниження працездатностi наступаi ранiше й розвиваiться сильнiше через бiльш глибоке втомам.

Для динамiки працездатностi людини протягом доби/тижня характерна та ж закономiрнiсть, що й для працездатностi в плинi змiни. У рiзний час доби органiзм людини по рiзному реагуi на фiзичне й нервово-психiчне навантаження. Вiдповiдно до добового циклу працездатностi найвищий ii рiвень вiдзначаiться в ранковi i деннi години: з 8 до 12 годин першоi половини дня, i з 14 до 17 годин другоi . У вечiрнiй годинник працездатнiсть знижуiться, досягаючи свого мiнiмуму вночi.

У денний час найменша працездатнiсть, як правило, вiдзначаiться в перiод мiж 12 i 14 годинами, а в нiчний час - з 3 до 4 годин .

При побудовi тижневих режимiв працi й вiдпочинку слiд врахувати, що працездатнiсть людини не i стабiльною впродовж тижня, а пiддаiться певним змiнам. У першi днi тижня працездатнiсть поступово збiльшуiться у зв'язку з поступовим входженням у роботу.

Досягаючи найвищого рiвня на третiй день, працездатнiсть поступово знижуiться, рiзко падаючи до останнього дня робочого тижня. Залежно вiд характеру й ступеня важкостi працi коливання тижневоi працездатностi бувають бiльшими або меншими.

ТРрунтуючись на знаннi змiн тижневоi кривоi працездатностi, можна вирiшувати низку практичних питань. Характер кривоi тижневоi працездатностi служить обТСрунтуванням доцiльностi встановлення робочого перiоду тривалiстю не бiльше шести днiв.

При п'ятиденному робочому тижнi iз двома вихiдними днями в суботу i недiлю характер змiн працездатностi зберiгаiться. Однак у зв'язку iз дводенною перервою в роботi може вiдбуватися деяке порушення динамiчного стереотипу, i перiод впрацьовування на початку тижня може бути бiльш значним.

У рiчному циклi , як правило, найбiльш висока працездатнiсть спостерiгаiться в серединi зими, а в жарку пору року вона знижуiться.

Рiчнi режими працi й вiдпочинку передбачають рацiональне чергування роботи з перiодами тривалого вiдпочинку. Такий вiдпочинок необхiдний, тому що щоденний i тижневий вiдпочинок не запобiгаi нагромадженню втома повнiстю. Щорiчна вiдпустка встановлюiться в законодавчому порядку . РЗi тривалiсть залежить вiд важкостi працi, але не може бути менше 15 календарних днiв. Вiдпустка тривалiстю до 24 днiв доцiльно використовувати одноразово, а при бiльшiй тривалостi - у два етапи.

Згiдно з добовим ритмом природних процесiв, повинен здiйснюватися й порядок чергування змiн: ранковi, вечiрнi, нiчнi. Однак, на багатьох пiдприiмствах, де широко використовуiться праця жiнок, добре зарекомендував себе зворотний порядок чергування, який дозволяi подовжити щорiчний вiдпочинок пiсля нiчноi змiни: бригада з нiчноi змiни заступаi на роботу у вечiрню, а потiм у ранкову змiну.

Розробляти новi режими працi й вiдпочинку й удосконалювати iснуючий можливо виходячи з особливостей змiни працездатностi. Якщо час роботи буде збiгатися з перiодами найвищоi працездатностi, то працiвник зможе виконати максимум роботи при мiнiмальнiй витратi енергii i мiнiмальному стомленнi .

2.4. Види режимiв працi й вiдпочинку.

Режим роботи пiдприiмства визначаi кiлькiсть змiн на добу, тривалiсть змiни в годинах , тривалiсть робочого тижня й загальний час роботи пiдприiмства, цеху протягом календарного перiоду (доба, мiсяць, квартал, рiк). виходячи iз цього режими працi й вiдпочинку пiдроздiляються на змiннi, добовi, тижневi й рiчнi.

Змiннийрежим працi й вiдпочинку - порядок чергування часу роботи й вiдпочинку протягом робочоi змiни. Основою для розробки будь-якого змiнного режиму працi й вiдпочинку i динамiка працездатностi. При розробцi змiнного режиму роботи з урахуванням умов виробництва й особливостей кожного конкретного виду робiт визначаiться загальна величина часу на вiдпочинок, розподiл цього часу протягом змiни (перерви в роботi i iх тривалiсть), характер вiдпочинку.

Необхiдно розрiзняти загальний час на вiдпочинок i особистi потреби (обумовлене вiдповiдними нормативами) i час на регламентованi перерви. Тривалiсть вiдпочинку в плинi змiни ( регламентованi перерви) залежить в основному вiд ваги працi й умов його здiйснення. Вiдповiдно до рекомендацiй НДРЖ працi при визначеннi тривалостi вiдпочинку протягом робочого часу необхiдно враховувати наступнi десять виробничих факторiв, що викликають втому:

- фiзичнi зусилля,

- нервова напруга ,

- темп роботи,

- робоче положення ,

- монотоннiсть роботи,

- мiкроклiмат,

- забруднення повiтря,

- виробничий шум,

- вiбрацiя,

- освiтлення .

Залежно вiд сили впливу кожного iз цих факторiв на органiзм людини встановлюiться час на вiдпочинок.

Змiнний режим працi й вiдпочинку повинен мiстити в собi перерву на обiд i короткочаснi перерви на вiдпочинок. Вiдпочинок повинен бути регламентованим, тому що вiн бiльш ефективний, нiж перерви, що виникають нерегулярно, за бажанням працiвника.

Обiдня перерва пов'язана iз природньою необхiднiстю органiзму у вiдпочинку пiсля декiлькох годин роботи й потребою в прийманнi iжi. Вiн запобiгаi або зменшуi зниження працездатностi, що вiдзначаiться в серединi робочого дня у зв'язку зi втомою, що нагромадилася за першу половину змiни. Ефективнiсть його залежить вiд правильного вибору часу для перерви, тривалостi, змiсту i органiзацii.

При встановленнi обiдньоi перерви рекомендуiться керуватися наступними вимогами: надавати обiдню перерву в серединi робочоi змiни або з вiдхиленням до однiii години; встановлювати тривалiсть обiдньоi перерви в 40-60 хв., з тим щоб працiвник використовував не бiльш 20 хв. для приймання iжi, а решта часу - на вiдпочинок. Вона складаiться, з однiii сторони , з кiлькостi часу, необхiдного для вiдновлення фiзiологiчних функцiй до певного рiвня , що забезпечуi зняття втома, а з iншого сторони , з кiлькостi часу, необхiдного для нормального приймання iжi. Якщо обiдня перерва встановлюiться незабаром пiсля почала робочого дня (пiд час фази впрацьовування або у фазi високоi стiйкостi працездатностi), то вiна не приносить користi й навiть шкiдлива, тому що перешкоджаi нормальному формуванню робочоi установки органiзму. При безперервних технологiчних процесах (хiмiчнi, металургiйнi, хлiбопекарськi й iншi пiдприiмства), на пiдземних роботах у вугiльнiй промисловостi пiд час обiдньоi перерви потрiбно передбачати пiдмiну.

Короткочаснi перерви на вiдпочинок призначенi для зменшення втоми, що розвиваiться в процесi працi. На вiдмiну вiд обiдньоi перерви й перерв на особистi потребi вони i частиною робочого часу й призначаються одночасно для колективу всього цеху або дiлянки. При iхнiй розробцi попередньо необхiдно в кожному випадку вирiшувати наступнi питання : загальний час на регламентованi перерви; тривалiсть однiii перерви; час призначення перерв; змiст вiдпочинку (активний, пасивний, змiшаний).

Кiлькiсть i тривалiсть короткочасних перерв визначають виходячи з характеру трудового процесу, ступенi iнтенсивностi i важкостi працi. Орiiнтиром для встановлення початку перерв на вiдпочинок служать моменти зниження працездатностi. Що б попередити ii спад, перериви на вiдпочинок призначаiться до настання втоми органiзму.

Таким чином, встановити час введення перерв на вiдпочинок на тiй чи iншiй виробничiй дiлянцi без спецiального обстеження неможливо. Але i одне загальне положення , яке треба враховувати при призначеннi перерв: чим важче й напруженiше робота, тим ранiше стосовно початку стадii втоми, що розвиваiться, слiд вводити регламентованi перерви. У другiй половинi робочого дня у зв'язку з бiльш глибокою втомою кiлькiсть перерв на вiдпочинок повинна бути бiльша, нiж у першiй половинi змiни. Фiзiологами встановлено, що для бiльшостi видiв робiт оптимальна тривалiсть перерви 5-10 хвилин. Саме ця перерва дозволяi вiдновити фiзiологiчнi функцii, знизити втому i зберегти робочу установку. На роботах, що вимагають великоi напруги й уваги , рекомендуються бiльш частi, але короткi перерви (5-10 хв.); на важких роботах з бiльшими фiзичними зусиллями - менш частi, але бiльш тривалi перерви (до 10 хв.), на особливо важких роботах необхiдно поiднувати роботу протягом 15 -20 хвилин з вiдпочинком тiii ж тривалостi.

Короткочаснiсть перерв дозволяi не тiльки затримати розвиток втоми, але й зберiгати робочу установку . При глибокому стомленнi необхiдно йти як по лiнii збiльшення кiлькостi перерв, так i по лiнii збiльшення iх тривалостi. Але перерви тривалiстю бiльше 20 хвилин порушують стан впрацьовування, що вже установився.

Вiдпочинок може бути активним i пасивним. Пасивний вiдпочинок (у положеннi сидячи, лежачи) необхiдний при важкiй фiзичнiй роботi, пов'язаною з постiйними переходами, або такоi, що виконуiться стоячи, особливо при несприятливих умовах зовнiшнього середовища . Активний вiдпочинок рекомендуiться на роботах, що протiкають у сприятливих умовах працi. Найбiльш ефективною формою активного вiдпочинку i виробнича гiмнастика, тобто виконання спецiального комплексу гiмнастичних вправ. Активний вiдпочинок прискорюi вiдновлення сил , тому що при змiнi дiяльностi енергiя, витрачена працюючим, органом, вiдновлюiться швидше.

У кожному конкретному випадку пiдбирають вiдповiдний типовий режим або за величиною втоми, що визначаiться на пiдставi даних фiзiологiчних дослiджень, або за кiлькiсною оцiнкою умов працi, яку отримали розрахунковим способом на основi оцiнки окремих факторiв умов працi.

Добовий режим працi й вiдпочинку органiзують iз урахуванням закономiрностi добового ритму фiзiологiчних процесiв людини . Вiн передбачаi встановлення змiнностi роботи, часу початку й закiнчення роботи в змiнах i тривалостi змiн.

Вiдповiдно до добового циклу фiзiологiчних функцiй органiзму, найвищий рiвень працездатностi вiдзначаiться в ранковi i деннi години. Через це найбiльш ефективною i робота в першу змiну. Однак, застосовуiться двох - i трьохзмiнна робота, а в умовах безперервних технологiчних процесiв трьохзмiнна робота обов'язкова. При багатозмiннiй роботi рекомендуiться застосовувати графiки змiнностi, що максимально скорочують роботу в нiчний час, який характеризуiться мiнiмальною працездатнiстю. Характер тижневих i рiчних режимiв працi й вiдпочинку визначаiться прийнятою системою графiкiв виходу на роботу (або графiкiв змiнностi).

При однозмiнному режимi робота повинна починатися не ранiше 8-9 годин , при двозмiнному - не ранiше 6 годин ( перша змiна ), а закiнчуватися не пiзнiше 0 годин (друга змiна). При трьохзмiнному режимi початок роботи нiчноi змiни повинен бути не пiзнiше 0 годин .

Тижневий (мiсячний) режим працi й вiдпочинку включаi графiк виходiв на роботу (графiк змiнностi). Вiн визначаiться кiлькiстю робочих i неробочих днiв i годин за тиждень (мiсяць), порядком чергування робочих днiв i днiв вiдпочинку, чергуванням роботи в рiзнi змiни.

Графiки (розклади) виходiв робiтникiв та службовцiв на роботу мають важливе значення для рацiональноi органiзацii працi, тому що i формою зв'язку спiльноi працi в часом, а також впливають на ступiнь використання встановленого на пiдприiмствi устаткування . Вони мають i важливе соцiальне значення, тому що для кожного працюючого визначають режим працi й вiдпочинку протягом тижня й бiльш тривалих календарних перiодiв.

При побудовi графiкiв змiнностi необхiдно враховувати наступнi основнi вимоги:

- тривалiсть щоденного вiдпочинку мiж закiнченням роботи i ii початком у наступний день (змiну) не повинна бути менше 12 годин ;

- на змiнних роботах при неоднаковiй тривалостi щотижневого вiдпочинку бiльш тривалий вiдпочинок доцiльно надавати перед нiчною змiною або пiсля неi;

- графiк виходу на роботу повинен створювати умови для найбiльш доцiльного використання неробочого часу .

При виборi графiкiв виходу на роботу стосовно до окремих галузей i видiв робiт слiд керуватися спецiальними постановами i рекомендацiями.

Добовий режим роботи пiдприiмства може бути однозмiнним, двозмiнним, трьохзмiнним або чотирьохзмiнним.

Перехiд на багатозмiнний режим роботи повинен проводитися одночасно iз прискоренням перебудови роботи органiзацiй i установ сфери обслуговування й соцiально-культурних галузей. З метою пiдвищення зацiкавленостi робiтникiв, майстрiв i iнших фахiвцiв, що працюють у вечiрню й нiчну змiну, для них вводиться ряд додаткових моральних i матерiальних стимулiв, пiльги i переваги.

Органiзацiя багатозмiнноi роботи вимагаi дотримання наступних шести умов:

тАУрiвнiсть обсягу продукцii й сталiсть працюючого складу по змiнах;

тАУоднаковий рiвень планування, технiчного керiвництва й обслуговування у всiх змiнах;

тАУчiтке розмежування вiдповiдальностi працюючих у рiзних змiнах за дотримання технологiчного процесу, збереження предметiв i засобiв працi, а також продукцii;

тАУточний облiк виробiтку за змiну, дiлянок i окремих робiтникiв;

тАУправильно органiзоване здавання i приймання змiн;

тАУчiтке дотримання виходу робiтникiв по змiнах згiдно iз установленим графiком.

Основнi параметри графiка змiнностi для багатозмiнних робiт: тривалiсть робочоi змiни, кiлькiсть бригад i змiн, порядок i частота чергування в змiнах, тривалiсть вiдпочинку мiж змiнами, робочого перiоду.

При розробцi графiкiв виходу на роботу необхiдно враховувати наступнi п'ять вимог:

тАУдотримання встановленоi законом тижневоi норми робочих годин ;

тАУоблiк специфiчних особливостей технологii виробництва й можливостей мiського транспорту;

тАУсталiсть i рiвномiрнiсть чергування роботи й вiдпочинку, що забезпечуi кращий вiдпочинок, пiдвищення витривалостi й працездатностi;

тАУоблiк фiзiологiчних закономiрностей працездатностi людину в рiзний час доби.

Графiки змiнностi, у яких тривалiсть робочих змiн i вiдпочинку маi вiдхилення вiд нормальноi , повиннi передбачати в межах мiсяця додатковi днi вiдпочинку й вiдпрацювання; при двох- i трьохзмiннiй роботi перехiд з однiii змiни в другу рекомендуiться не частiше нiж через 5-6 днiв; порядок чергування змiн, по можливостi, доцiльно здiйснювати вiдповiдно до добового ритму природних процесiв: ранок - вечiр - нiч.

Для того щоб графiк виходу на роботу був рацiональним, при визначеннi тривалостi робочого перiоду необхiдно мати на увазi динамiку працездатностi залежно вiд тривалостi змiни, характеру й умов працi. Нормальна тривалiсть робочого часу робiтникiв та службовцiв на пiдприiмствах, будiвництвах, в установах , органiзацiях не може перевищувати 41 годину на тиждень .

При розробцi графiкiв дуже важливо також розв'язати питання про структуру робочого перiоду. Розрiзняють двi форми структури робочого перiоду: просту й складну. Одним з найбiльш важливих ознак простоi форми i те, що робiтник протягом робочого перiоду працюi тiльки в однiй змiнi, складноi - чергування змiн протягом робочого перiоду.

Вiд правильностi визначення тривалостi робочого перiоду i його структури багато в чому залежить тривалiсть вiдпочинку мiж змiнами i тривалiсть вихiдних. Застосовуiться велика кiлькiсть графiкiв виходу на роботу. Пристосованi до мiсцевих виробничих умов, вони рiзняться по тривалостi робочоi змiни, кiлькостi змiнних бригад, частотi й порядку чергування бригад у змiнах i т.д.

Правильно побудованi графiки виходiв на роботу повиннi задовольняти наступнi основнi вимоги:

тАУтривалiсть щоденного вiдпочинку повинна бути не менш подвiйноi тривалостi часу роботи, що передуi вiдпочинку . Щоденний вiдпочинок (при змiннiй роботi) меншоi тривалостi може бути допущений у виглядi виключення , однак в будь-якому будь-якiм випадку вiн не може бути менше 8 годин ;

тАУна змiнних роботах при неоднаковiй тривалостi щотижневого вiдпочинку бiльш тривалий вiдпочинок доцiльно надавати перед нiчною змiною або пiсля неi;

тАУчас роботи й час вiдпочинку треба чергувати регулярно й рiвномiрно;

тАУу графiках змiнностi, у яких тривалiсть робочих змiн i вiдпочинку маi вiдхилення вiд норми, потрiбно (в межах мiсяця) передбачати додатковi днi вiдпочинку й вiдпрацьовування;

тАУпри двох- i трьохзмiнних роботах переходи з однiii змiни в iншу не можна проводити частiше нiж через п'ять-шiсть днiв.

На практицi застосовуються зразковi графiки виходiв на роботу при п'ятиденному робочому тижнi iз двома вихiдними днями .

Основнi питання режиму робочого часу на пiдприiмствах регламентуються правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якi затверджуються трудовими колективами за поданням адмiнiстрацiiю i профспiлковим комiтетом.

2.5. Гнучкий робочий час (ГРЧ)

Останнiм часом знаходять застосування i нестандартнi режими працi й вiдпочинку, зокрема режим гнучкого робочого часу (ГРЧ). РЗхньою особливiстю й цiннiстю i те, що вони сприяють оптимальнiй комбiнацii суспiльних i особистих iнтересiв, пiдвищенню змiстовностi й полiпшенню умов працi, бiльш повноi реалiзацii резервiв росту ефективностi виробництва Режим гнучкого робочого часу - це така форма органiзацii робочого часу, при якiй для окремих працiвникiв або колективних пiдроздiлiв установлюють iдиний час щоденноi обов'язковоi iхньоi присутностi на своiх робочих мiсцях i iнтервали робочого часу, тривалiсть яких працiвник визначаi за своiм розсудом. Разом з тим обов'язковою умовою i повне вiдпрацьовування встановленого законом сумарноi кiлькостi робочих годин протягом певного облiкового перiоду (дня, тижня , мiсяця та iн.). Особливiстю ГРЧ i надання працiвникам певноi самостiйностi в регулюваннi часу початку, закiнчення й загальноi тривалостi робочого дня при одночаснiм забезпеченнi нормального процесу виробництва .

Робочий час при ГРЧ дiлиться на двi частини: гнучкий i фiксований перiоди робочого часу. Гнучкий - на початку i у кiнцi робочого дня, коли працiвник може самостiйно змiнювати час початку й закiнчення роботи, однак вiдпрацьовуi загальний балансу робочого часу за облiковий перiод. Фiксований перiод робочого часу - частина робочого дня (змiни), коли всi працiвники зобов'язанi працювати на своiх робочих мiсцях. Це дозволяi забезпечити нормальну дiяльнiсть пiдроздiлiв, пiдтримувати необхiднi контакти мiж працiвниками.

Гнучкий графiк може застосовуватися для працiвникiв як при п'ятиденному , шестиденному робочому тижнi , так i при iнших режимах роботи на пiдприiмствах усiх галузей народного господарства . РДдиного режиму використання графiка не iснуi. Його застосування залежить вiд виробничих i мiсцевих умов. Вiн може бути введений у рiзних варiантах з рiзними режимами робочого часу й часу вiдпочинку. Однак неодмiнною умовою для всiх графiкiв повинне бути дотримання рiчного балансу робочого часу , розрахованого iз семигодинного робочого дня при шестиденному робочому тижнi .

Гнучкий графiк роботи, як правило, повинен передбачати час, коли працiвники повиннi перебувати на своiму робочому мiсцi; час, у межах якого працiвники мають право починати й закiнчувати роботу зi свого розсуду, а також перерви (не менш 30 хвилин i не бiльш 2 годин ), якi працiвники повиннi використовувати для вiдпочинку й харчування. Цi перерви в робочий час (час знаходження на пiдприiмствi ) не зараховуються.

Неодмiнною умовою ефективного використання гнучкого графiка i точний облiк вiдпрацьованого часу й дiючий контроль над найбiльш повним i рацiональним використанням робочого часу кожним працiвником.

Як показуi практика ряду пiдприiмств i органiзацiй рiзних галузей народного господарства, i реальнi можливостi використовувати гнучкi графiки широкого контингенту працiвникiв на промислових пiдприiмствах, у науково-дослiдних i проектно-конструкторських органiзацiях рiзних мiнiстерств i вiдомств.

В умовах ГРЧ мiнiмальна тривалiсть часу роботи за день повинна збiгатися iз тривалiстю фiксованого робочого часу.

Обов'язковим елементом режиму ГРЧ i облiковий перiод - календарний час, протягом якого працiвник повинен повнiстю вiдпрацювати встановлену законом кiлькiсть годин (робочий день, робочий тиждень i т.д. ). Залежно вiд цього можуть бути гнучкi робочi змiна, тиждень, мiсяць.

Досвiд i результати застосування рiзних типiв режимiв ГРЧ як у нашiй краiнi, так i закордоном свiдчать про велику iх соцiально - економiчну доцiльнiсть.

Однак слiд зазначити, що ефективнiсть роботи трудового колективу в умовах застосування режиму ГРЧ багато в чому залежить вiд правильного облiку характеру роботи на конкретних робочих мiсцях, у пiдроздiлах (дiлянках , цехах, вiддiлах) i визначення категорiй, для яких можливий i доцiльний перехiд на режим ГРЧ.

Можливiсть працювати за режимом ГРЧ i практично для всiх видiв працiвникiв, якщо його застосування не веде до порушення технологii виробничого (або управлiнського) процесу, до порушення виробничих зв'язкiв i дезорганiзацii або погiршенню роботи iнших виробничих пiдроздiлiв i обмеженню iнтересiв стороннiх органiзацiй i окремих громадян.

У зв'язку з тим, що режим ГРЧ припускаi значну iндивiдуалiзацiю режимiв робочого часу, основною умовою його застосування i достатня автономнiсть робочих мiсць, контроль за результатами роботи виконавця (обсягу , якостi) .

На промислових пiдприiмствах основним обмежувальним фактором для застосування режиму ГРЧ i безперервнiсть технологiчних процесiв. В умовах перериваного виробничого циклу його впровадження можливе як при iндивiдуальнiй , так i при бригаднiй i потоковiй органiзацii працi. Поширення бригадноi органiзацii працi сприяi переходу на режим ГРЧ, тому що вона пiдвищуi рiвень взаiмозамiнностi членiв бригади, рiвень взаiмного контролю над використанням фонду робочого часу.

При ухваленнi рiшення про пiдготовку пiдроздiлу, пiдприiмства до переходу на режим ГРЧ необхiдно забезпечити високий рiвень органiзацii виробництва , працi й трудовоi дисциплiни. Тому робота з переходу на режим ГРЧ повинна бути сполучена зi здiйсненням комплексу заходiв щодо пiдвищення рiвня органiзацii працi на конкретних робочих мiсцях, дiлянках , у цехах i пiдроздiлах.

Практика показуi, що впровадження ГРЧ спричиняi необхiднiсть уведення систем iндивiдуального планування робочого часу й обсягу виконуваних робiт. Плани повиннi бути конкретними для кожного працюючого в режимi ГРЧ на мiсяць, тиждень, змiну. При цьому повинна бути налагоджена й система контролю й самоконтролю за виконанням iндивiдуальних планiв.

Виходячи iз тривалостi прийнятого облiкового перiоду й ряду iнших умов, розрiзняють кiлька типiв побудованих режимiв гнучкого робочого часу. Застосовуiться гнучкий робочий день, гнучкий робочий тиждень i особливо - гнучкий робочий мiсяць.

Кожний iз цих режимiв може бути у двох варiантах залежно вiд того, переноситься на наступний облiковий перiод деяка кiлькiсть недопрацьованих (перероблених ) робочих годин чи нi.

Режими гнучкого робочого часу ефективнi тiльки в тому випадку, якщо при переходi на них врахованi особливостi виробництва , умови й характер працi тiii або iншоi категорii працiвникiв i якщо вводяться вони там, де це дiйсно доцiльно.

2.6. Соцiально тАУ економiчна ефективнiсть полiпшення режимiв працi й вiдпочинку.

При рацiоналiзацii добових режимiв працi й вiдпочинку ефективнiсть багато в чому залежить вiд того, наскiльки правильно враховуються закономiрностi добового ритму фiзiологiчних процесiв людини, тобто при виборi оптимального режиму працi й вiдпочинку потрiбно визначити такi параметри, якi сприяють кращому використанню виробничих фондiв i забезпечують найбiльшу ефективнiсть виробництва .

Досвiд i результати застосування рiзних типiв режимiв ГРЧ як у нашiй краiнi, так i закордоном свiдчать про iх велику соцiально - економiчну доцiльнiсть.

Таким чином, при виборi оптимального режиму працi й вiдпочинку потрiбний комплексний соцiально-економiчний пiдхiд. Метою подiбного пiдходу i повна й всебiчна оцiнка його оптимiзацii з погляду облiку особистих i суспiльних iнтересiв, iнтересiв виробництва й фiзiологiчних можливостей людини .

2.7. Нормування працi. Методологiчнi основи розрахунку режиму працi i вiдпочинку

Нормування працi тАУ це основа ii органiзацii на пiдприiмствi. Нормування працi тАУ це вид дiяльностi з управлiння пiдприiмством, спрямований на встановлення оптимальних спiввiдношень мiж витратами та результатами працi, а також мiж чисельнiстю працiвникiв рiзних груп та кiлькiстю одиниць обладнання.

Унiверсальною мiрою працi i найширше вживаним обтАЩiктом ii нормування i робочий час. Вiн нормуiться на рiзних рiвнях i рiзними видами норм. На державно-правовому рiвнi робо

Вместе с этим смотрят:

Cамоорганизация как процесс саморазвития

РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi

РЖнтуiцiя в бiзнесi

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Автоматизация работы отдела планирования компании ООО "Кока-Кола ЭйчБиСи Евразия"