Трудовi ресурси
ЗМРЖСТ
Вступ
1. Теоретичнi основи дiагностики трудових ресурсiв пiдприiмства
В· Показники ефективностi використання трудових ресурсiв
В· Методика оцiнки продуктивностi працi в сiльськогосподарському виробництвi
В· Фактори впливу на ефективнiсть використання трудових ресурсiв
В· Аналiз ефективностi використання трудових ресурсiв пiдприiмства
В· Загальна характеристика обтАЩiкту дослiдження
В· Аналiз продуктивностi працi
В· Аналiз динамiки заробiтноi плати
2. Резерви пiдвищення ефективностi використання трудових ресурсiв пiдприiмства
В· Стимулювання трудових ресурсiв
В· Удосконалення органiзацii виробництва i працi
В· Пiдвищення квалiфiкацii працiвникiв
В· Висновки i пропозицii
Список використаноi лiтератури
Додатки
ВСТУП
РЖз переходом до ринковоi економiки аналiз трудових вiдносин стаi вагомiшим, оскiльки робоча сила маi вартiсну оцiнку i i конкурентною на ринку працi. Зростання виробництва продукцii сiльського господарства може бути досягнуте або за рахунок збiльшення кiлькостi застосовуваних ресурсiв, або за рахунок пiдвищення ефективностi iх використання. Важливу роль у цьому звтАЩязку вiдводять рацiональному використанню трудових ресурсiв.
Трудовi ресурси тАУ особливий i надзвичайно важливий вид економiчних ресурсiв, оцiнка якого визначаiться чисельнiстю працiвникiв, що мають певнi професiйнi навички та знання i можуть використовувати iх у трудовому процесi.
Планування i аналiз трудових ресурсiв i одним з напрямкiв економiчноi роботи на пiдприiмствi, мета якого тАУ виявити пiдвищення ефективностi виробництва за рахунок збiльшення його обсягу при кращому використаннi трудових ресурсiв, що безпосередньо залежить вiд умов працi i розмiрiв заробiтноi плати.
Необхiдною умовою ефективного ведення сiльськогосподарського виробництва i досягнення високого рiвня продуктивностi працi, економiчна суть якоi полягаi у зменшення ii кiлькостi на виробництво одиницi продукцii. Тому значну увагу в данiй роботi буде присвячено саме цьому показнику.
Одним iз резервiв пiдвищення продуктивностi працi i мотивацiя працi, а отже неможливо провести дiагностику трудових ресурсiв без аналiзу стимулювання працi. Мотивацiя працi i соцiально-економiчною основою активiзацii зусиль персоналу пiдприiмства, що спрямованi на пiдвищення результативностi iх трудовоi дiяльностi. Необхiднiсть формування новоi мотивацiйноi системи повтАЩязана з тим, що в умовах колишнього соцiально-економiчного механiзму, який протягом тривалого часу дiяв в аграрнiй сферi, утворилась суперечнiсть мiж iнтенсивними перетвореннями матерiально-майнових факторiв виробництва та екстенсивними змiнами у вiдновлення робочоi сили. Це суттiво пiдiрвало мотивацiйну основу трудовоi поведiнки i дiяльностi працiвникiв сiльського господарства.
Кадровий потенцiал субтАЩiктiв господарськоi дiяльностi формуiться за рахунок трудових ресурсiв, якi пропонуi ринок працi. Мета аналiзу кадрового потенцiалу пiдприiмства полягаi в якiснiй оцiнцi трудових ресурсiв, ефективностi iх використання та виявлення внутрiшньовиробничих резервiв пiдвищення продуктивностi працi, виправданого зниження матерiаломiсткостi продукцii та соцiального захисту працiвникiв.
Для реалiзацii мети аналiзу кадрового потенцiалу пiдприiмства необхiдно вирiшити такi основнi завдання: вивчення й оцiнка забезпеченостi пiдприiмства i його структурних пiдроздiлiв робочою силою в цiлому, а також за категорiями i професiями; оцiнка ефективностi використання робочих кадрiв за рiвнем продуктивностi працi та трудомiсткостi продукцii; дослiдження органiзацii працi на пiдприiмствi; оцiнка динамiки i структури коштiв на оплату працi працюючих; виявлення резервiв покращення використання кадрового потенцiалу пiдприiмства з огляду на виробничо-фiнансовi результати.
1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ОСНОВИ ДРЖАГНОСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСРЖВ ПРЖДПРИРДМСТВА
1.1. Показники ефективностi використання трудових ресурсiв пiдприiмства
Дiяльнiсть пiдприiмств, органiзацiй, фiрм оцiнюють за допомогою великоi кiлькостi показникiв, якi характеризують рiзнi аспекти процесу виробництва. Усi вони зведенi в iдину групу оцiнних показникiв тАУ технiко-економiчнi показ-ники виробничо-господарськоi дiяльностi пiдприiмства. Один iз роздiлiв системи технiко-економiчних показникiв становлять показники з працi та заробiтноi плати, тобто трудовi показники.
Пiд системою трудових показникiв слiд розумiти сукупнiсть кiлькiсних i якiсних вимiрникiв ступеня ефективностi застосування живоi працi в процесi виробництва. До основних трудових показникiв належать: трудомiсткiсть виробництва продукцii; продуктивнiсть працi; чисельнiсть персоналу; фонд заробiтноi плати пiдприiмства, в т.ч. за категорiями персоналу i структурними пiдроздiлами; середня заробiтна плата (середньомiсячна, середньорiчна по пiдприiмству); загальний фонд робочого часу; фонд робочого часу одного середньоспискового робiтника; середня тривалiсть робочого дня; кiлькiсть вiдпрацьованих днiв, годин одним працiвником тощо.
Досягти збiльшення виробництва продукцii i зниження ii собiвартостi за статтею Влоплата працi з нарахуваннямиВ», а також забезпечити економiю матерiальних витрат можна лише за умови рацiонального використання всiх категорiй працiвникiв аграрного пiдприiмства. Для оцiнки такого використання застосовують декiлька показникiв, зокрема показники найму i вибуття. Перший iз них (Кн) розраховують за формулою:
де ЧПпр тАУ чисельнiсть працiвникiв, прийнятих на роботу до пiдприiмства протягом року; ЧПнр тАУ чисельнiсть працiвникiв на пiдприiмствi на початок року.
Коефiцiiнт вибуття (Кв) можна розрахувати з виразу:
де ЧПв тАУ чисельнiсть вибулих працiвникiв протягом року.
За допомогою даних коефiцiiнтiв можна визначити темп змiни чисельностi працiвникiв на пiдприiмствi (Тз) та коефiцiiнт валового обороту робочоi сили (Орс), а саме:
Тз = (Кн тАУ Кв) В· 100,
Орс = Кн + Кв.
Будь-яке пiдприiмство маi бути зацiкавлене у збереженнi стабiльностi трудового колективу, оскiльки завдяки цьому досягаiться за iнших однакових умов вищий рiвень продуктивностi працi. А це означаi, що бажаною тенденцiiю змiни абсолютного рiвня даних показникiв i тенденцiя до iх зниження. Якщо, скажiмо, коефiцiiнт валового обороту робочоi сили зростаi, то це означаi, що на пiдприiмствi посилюiться плиннiсть кадрового персоналу, створюються умови до погiршення використання робочоi сили. Тобто показники динамiки робочоi сили повиннi бути детально проаналiзованi, насамперед, з погляду зтАЩясування причин, що зумовили змiну iх абсолютноi величини.
Аналiз ефективностi використання трудових ресурсiв на пiдприiмствi здiйснюють i за таким показником як коефiцiiнт використання запасу працi тАУ частка вiд дiлення фактичноi кiлькостi вiдпрацьованих постiйними працiвниками людино-годин у цiлому по пiдприiмству на запас працi. В свою чергу запас працi визначають з урахуванням ефективного рiчного фонду робочого часу одного працiвника. Останнiй розраховують так: вiд 365 днiв вiднiмають 60 вихiдних i святкових днiв, а також 29 днiв вiдпустки i невиходiв на роботу через хворобу. В результатi отримують явочний фонд робочого часу в кiлькостi 276 днiв. Множенням цiii кiлькостi днiв на середню тривалiсть робочого дня (6,83 год) отримують ефективний рiчний фонд робочого часу одного працiвника тАУ 1885 год. Звiдси запас працi можна визначити з виразу:
ЗП = 1885 В· ЧПп,
де ЧПп тАУ чисельнiсть постiйних працiвникiв пiдприiмства.
За рацiонального використання трудових ресурсiв коефiцiiнт викорис-тання запасу працi може дорiвнювати одиницi.
З розглянутим показником тiсно повтАЩязаний показник трудовоi активностi працiвникiв. Його розраховують дiленням вiдпрацьованих по пiдприiмству постiйними працiвниками людино-годин на iх кiлькiсть. РЖз зростанням даного показника пiдвищуiться також коефiцiiнт використання запасу працi, i навпа-ки.
Коефiцiiнт (ступiнь) виконання норм виробiтку i часткою вiд дiлення фактичного обсягу виконаних робiт (виробленоi продукцii) на змiнну норму виробiтку. Якщо даний показник дорiвнюi одиницi або бiльший за неi, то це свiдчить про рацiональне використання на пiдприiмствi трудових ресурсiв.
Також застосовуються наступнi показники:
1) рiвень використання трудових ресурсiв:
де Кт тАУ коефiцiiнт участi трудових ресурсiв у суспiльному виробництвi; Тф тАУ трудовi ресурси, зайнятi у виробництвi, чол.; Тн тАУ середньоспискова чисельнiсть наявних трудових ресурсiв, чол.;
2) коефiцiiнт використання робочого часу протягом року:
де Рф тАУ фактично вiдпрацьований робочий час, год.; Рм тАУ можливий рiчний фонд робочого часу, год.;
Для визначення ефективностi трудових затрат на виробництво найчастiше використовують показник продуктивностi працi.
Продуктивнiсть працi тАУ це ефективнiсть затрат конкретноi працi, яка визначаiться кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю часу (година, змiна, мiсяць, рiк) або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю продукцii. Зростання продуктивностi працi означаi збiльшення кiлькостi продукцii, виробленоi за певну одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii. Продуктивнiсть працi визначаi ступiнь ефективностi процесу працi. Рiст продуктивностi працi виявляiться в збiльшеннi кiлькостi продукцii, виробленоi в одиницю часу, або в економii робочого часу, затрачуваного на одиницю продукцii.
Загалом, продуктивнiсть працi i найважливiшим економiчним показником, що служить для визначення плодотворностi трудовоi дiяльностi працiвника тАУ головноi продуктивноi сили суспiльства.
Роль i значення трудових показникiв необхiдно розглядати з двох сторiн тАУ економiчноi i соцiальноi. Економiчний аспект полягаi у тому, що змiна абсолютних i вiдносних значень трудових показникiв безпосередньо впливаi на кiнцевi результати роботи пiдприiмства, а саме на обсяг виробництва, собi-вартiсть, прибуток i рентабельнiсть. Соцiальне значення трудових показникiв визначаiться iх впливом на мотивацiю працi, рiвень зацiкавленостi працiвникiв у пiдвищеннi ефективностi працi, iх соцiальний захист. Крiм цього, трудовi показники тiсно повтАЩязанi iншими оцiнними показниками, зокрема товарноi продукцii, собiвартостi, вартостi основних виробничих фондiв, прибутку тощо.
1.2. Методика оцiнки продуктивностi працi в сiльськогосподарському виробництвi
Особливостi сiльськогосподарського виробництва зумовлюють систему показникiв i методику обчислення продуктивностi працi. Рiвень продуктивностi працi в сiльському господарствi визначаiться спiввiдношенням обсягу виробленоi продукцii i затрат живоi працi. Обсяг валовоi продукцii сiльського господарства може обчислюватись як у натуральному, так i вартiсному виразi. У галузях сiльського господарства, де виробляiться однорiдна продукцiя (зерно, молоко, вовна тощо), обсяг валовоi продукцii виражаiться в натуральних або вартiсних показниках.
Оскiльки у господарствах виробляiться багато видiв продукцii рiзноi споживноi вартостi, валовий обсяг ii виражаiться у вартiснiй формi i оцiнюiться в порiвнянних цiнах.
При визначеннi обсягу виробленоi валовоi продукцii сiльського господарства враховуються не лише кiлькiснi, а й якiснi показники за встановленими стандартами якостi певноi продукцii. Наприклад, виробництво молока рiзноi жирностi обчислюiться в перерахунку на базисну жирнiсть (3,6 %).
Затрати працi в сiльському господарствi виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельностi середньорiчних працiвникiв сiльськогосподарських пiдприiмств. При виробництвi сiльськогосподарськоi продукцii затрачаiться праця безпосереднiх виробникiв (механiзаторiв, операторiв машинного доiння, скотарiв тощо) та спецiалiстiв i керiвникiв господарств. В умовах пiдвищення рiвня технiчноi озброiностi сiльського господарства прямi затрати скорочуються, а затрати працi iнженерно-технiчних працiвникiв (агрономiв, зооiнженерiв, ветеринарних лiкарiв), якi обслуговують рослинницькi i тваринницькi галузi, постiйно зростають.
Продуктивнiсть працi в сiльському господарствi характеризуiться системою прямих i непрямих показникiв (додаток А).
Прямi показники визначаються кiлькiстю продукцii, що виробляiться за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують ii рiвень в окремих галузях, сiльськогосподарських пiдприiмствах або в сiльському господарствi в цiлому. Вони виражаються в натуральнiй i вартiснiй формi.
До прямих показникiв продуктивностi працi належать:
1) виробництво окремих видiв сiльськогосподарськоi продукцii (зерна, молока, приросту живоi маси тварин, яiць тощо) в натуральному виразi з розрахунку на 1 люд.-год;
2) прямi затрати працi (люд.-год) на виробництво 1 ц продукцii (характеризують трудомiсткiсть продукцii);
3) вартiсть валовоi продукцii рослинництва, тваринництва або сiльського господарства в цiлому з розрахунку на 1 люд.-год;
4) вартiсть валовоi продукцii сiльського господарства з розрахунку на одного середньорiчного працiвника.
Продуктивнiсть працi визначають не тiльки за вартiстю валовоi продукцii, а й за масою створеноi чистоi продукцii. Це новостворений продукт, або валовий доход, розмiр якого обчислюють як рiзницю мiж вартiстю валовоi продукцii i матерiальними витратами сiльськогосподарського виробництва. В умовах пiдвищення технiчноi озброiностi сiльського господарства i вiдповiдноi змiни спiввiдношення мiж живою i уречевленою працею обчислення показникiв продуктивностi працi за валовим доходом (чистою продукцiiю) даi змогу бiльш повно оцiнити дiйсний вклад окремих галузей i пiдприiмств у масу новоствореного продукту. На основi порiвняння показникiв за валовою i чистою продукцiiю можна бiльш глибоко вивчити ефективнiсть використання живоi працi i обТСрунтувати резерви подальшого ii пiдвищення.
У сiльському господарствi, як правило, кiнцеву продукцiю облiковують в кiнцi року, а не щодня i щомiсяця, як у промисловостi. Тому й продуктивнiсть працi визначають за кiнцевою продукцiiю. Проте при ii визначеннi в рiзних галузях сiльськогосподарського виробництва слiд враховувати i iхнi специфiчнi особливостi. Наприклад, у молочному i мтАЩясному скотарствi, птахiвництвi продуктивнiсть працi можна визначати в рiзний час, тобто в перiод лактацii корiв, нагулу i вiдгодiвлi тварин, утримання курок-несучок щоденно, щотижнево i щомiсячно, тодi як у рослинницьких галузях тАУ пiсля завершення виробництва, наприкiнцi року.
Продуктивнiсть працi протягом року обчислюють i аналiзують системою непрямих показникiв, якi визначають iз спiввiдношення обсягу виконаних робiт i затрат робочого часу. До них вiдносять:
1) затрати працi на вирощування 1 га посiву сiльськогосподарських культур (люд.-год);
2) затрати працi на 1 голову окремих видiв худоби (люд.-год);
3) навантаження посiвних площ з розрахунку на одного середньорiчного працiвника;
4) навантаження поголiвтАЩя худоби i птицi на одного середньорiчного працiвника вiдповiдноi галузi тваринництва.
Непрямi показники продуктивностi працi характеризують обсяг виконаних робiт з розрахунку на одиницю робочого часу. Вони лише приблизно оцiнюють рiвень продуктивностi працi, проте дають змогу своiчасно протягом усього перiоду виробництва сiльськогосподарськоi продукцii визначати його динамiку. Звiдси iх значення для контролю i аналiзу змiн у затратах працi в процесi виконання рiзних сiльськогосподарських робiт. Непрямi показники дають можливiсть робити висновки про рiвень продуктивностi працi в перiод до одержання продукцii, пiсля чого можна визначати основнi показники продуктивностi працi. Отже, значення додаткових показникiв полягаi в тому, що вони дозволяють вишукувати та використовувати резерви пiдвищення ефективностi працi безпосередньо пiд час виконання сiльськогосподарських робiт, чим сприяють пiдвищенню продуктивностi сiльськогосподарськоi працi.
Натуральнi показники визначають дiленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесi виконання технологiчних операцiй, на обсяг виробленоi продукцii. Це тАУ оберненi показники продуктивностi працi, i iх називають технологiчною трудомiсткiстю продукцii. Вони вiдповiдають на питання, скiльки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукцii. Трудомiсткiсть, розрахована за кожним видом продукцii, за економiчним змiстом i найбiльш зрозумiлим i порiвнянним показником працi у часi та просторi, а тому широко використовуiться для зiставлення в динамiцi, мiж пiдприiмствами, регiонами i краiнами. Крiм технологiчноi трудомiсткостi центнера продукцii, доцiльно також визначати загальновиробничу трудомiсткiсть центнера продукцii, враховуючи не лише прямi затрати живоi працi (працi працiвникiв, якi безпосередньо зайнятi на виробництвi вiдповiдноi продукцii), а й непрямi, повтАЩязанi з управлiнською дiяльнiстю виробничих пiдроздiлiв пiдприiмства.
Слiд розрiзняти такi поняття, як трудомiсткiсть центнера продукцii i трудомiсткiсть виробництва певного виду продукцii. Останнiй показник визначаiться дiленням загальноi кiлькостi вiдпрацьованих прямих людино-годин на площу посiву культури або на кiлькiсть поголiвтАЩя тварин, вiд якого отримана продукцiя. Розумiння сутi цих двох показникiв i важливим при аналiзi результатiв виробництва i пошуку резервiв подальшого пiдвищення продуктивностi працi. Адже в сiльському господарствi нерiдкi випадки, коли трудомiсткiсть центнера рiзних видiв продукцii приблизно однакова (наприклад, трудомiсткiсть центнера зерна i центнера цукрових бурякiв), тодi як трудомiсткiсть виробництва таких видiв продукцii iстотно вiдрiзняiться. З метою визначення продуктивностi працi по сiльському господарству краiни, по окремих пiдприiмствах з урахуванням усiх видiв сiльськогосподарськоi продукцii, що ними виробляiться, розраховують вартiснi показники тАУ погодинну, денну i рiчну продуктивнiсть працi тАУ вiдношенням вартостi валовоi продукцii в порiвнянних цiнах вiдповiдно до вiдпрацьованих годин, людино-днiв, середньорiчноi кiлькостi працiвникiв, зайнятих у сiльськогосподарському виробництвi. При визначеннi погодинноi i денноi продуктивностi працi враховують прямi i непрямi затрати живоi працi.
Мiж рiчною i погодинною (денною) продуктивнiстю працi iснуi тiсний взаiмозвтАЩязок, який у формалiзованому виглядi можна зобразити виразом:
Рп = Чп3РЖп,
де Рп тАУ рiчна продуктивнiсть працi; Чп тАУ погодинна (денна) продуктивнiсть працi; РЖп тАУ iнтенсивнiсть працi тАУ кiлькiсть вiдпрацьованих одним середньо-рiчним працiвником людино-годин (людино-днiв) за рiк.
Неповнi абсолютнi показники розраховуються (за окремими культурами) за кожною технологiчною операцiiю (пiдготовкою ТСрунту до посiву, посiву, догляду за посiвами, збиранням) дiленням затрачених на цiй операцii людино-годин на площу посiву вiдповiдноi культури. У тих тваринницьких галузях, де виробничий цикл займаi тривалий перiод ( дорощування i вiдгодiвля рогатоi худоби i свиней, овець), з метою контролю за витрачанням живоi працi обчислюють ii затрати на голову тварин за певний календарний перiод тАУ мiсяць, квартал, рiк.
Важливим неповним абсолютним показником i норма закрiплення певного виду тварин за одним працiвником i норма обслуговування ним певних засобiв працi (машин, верстатiв, обладнання тощо). За iнших однакових умов вказанi норми зростають з пiдвищенням рiвня механiзацii та автоматизацii виробництва, полiпшенням органiзацii працi. При цьому знижуються затрати живоi працi на голову тварин (обтАЩiкт обслуговування), i за тих самих показникiв (надiй молока на корову, середньодобовий прирiст живоi маси тварин тощо) зростатиме ii продуктивнiсть.
Наведений механiзм визначення повних показникiв продуктивностi працi побудований на прямо пропорцiйнiй залежностi iх рiвня вiд обсягу виробництва продукцii та обернено пропорцiйнiй залежностi вiд затрат живоi працi. Для оцiнки дii цих двох факторiв на продуктивнiсть працi визначають показник тАУ коефiцiiнт випередження з виразу:
,
де Кв тАУ коефiцiiнт випередження; Пп1 i Ппо тАУ продуктивнiсть працi вiдповiдно у звiтному i базовому перiодах; ВП1 i ВПо тАУ обсяг виробництва валовоi продукцii вiдповiдно у звiтному i базовому перiодах.
Данi по краiнах Заходу з розвинутим сiльським господарством переконують, що швидке зростання ефективностi виробництва в цiй галузi вiдбуваiться тодi, коли на кожний процент збiльшення обсягу виробництва продуктивнiсть працi зростаi на 2-5% за рахунок зниження технологiчноi трудомiсткостi виробництва.
1.3. Фактори впливу на ефективнiсть використання трудових ресурсiв пiдприiмства
Як вже зазначалось вище, основним показником ефективностi використання трудових ресурсiв i продуктивнiсть працi, яка найбiльше вiдображаi результати впливу рiзноманiтних факторiв. Тому доцiльно аналiзувати фактори впливу на ефективнiсть використання трудових ресурсiв пiдприiмства саме через цей показник. Важливою особливiстю показника продуктивнiсть працi i його динамiчнiсть. Вiн постiйно змiнюiться пiд дiiю величезноi кiлькостi чинникiв. Однi з них сприяють пiдвищенню продуктивностi працi, iншi тАУ навпаки, ii зниженню. Крiм цього, на рiвень i динамiку продуктивностi працi впливають також умови, в яких вiдбуваiться процес працi, обтАЩiктивнi або субтАЩiктивнi причини, якi можуть пiдсилювати дiю того чи iншого чинника, або послаблюють його.
Чинники зростання продуктивностi працi тАУ це тi рушiйнi сили або обтАЩiктивнi i субтАЩiктивнi причини, пiд впливом яких змiнюiться ii рiвень. Такими силами (чинниками) i: технiчний прогрес; удосконалення органiзацii виробництва, управлiння i працi; змiна форм власностi тощо. Рiзноманiтнiсть конкретних шляхiв i засобiв досягнення вищоi продуктивностi працi викликаi необхiднiсть класифiкацii чинникiв ii зростання. Сучаснi економiсти пропонують розрiзняти чинники та умови (передумови) за ступенем дii на рiвень продуктивностi працi. Якщо першi безпосередньо визначають стан знарядь працi, предметiв працi, робочоi сили та ефективнiсть iх взаiмодii, то останнi безпосередньо не дiють на продуктивнiсть працi, а створюють базу для активного прояву чинникiв, що визначають змiни продуктивностi працi.
Умови подiляють на природнi й суспiльнi. Природнi умови тАУ це природнi ресурси, клiмат, грунт тощо; суспiльнi умови тАУ система виробничих вiдносин. Вiд виробничих вiдносин залежать форми суспiльноi органiзацii працi, характер вiдтворення i використання робочоi сили, ставлення працiвникiв до працi i засобiв виробництва.
Усi чинники, якi дiють на продуктивнiсть працi, можна подiлити на двi групи. Перша група включаi чинники, якi дiють у напрямку пiдвищення проду-ктивностi працi, полiпшення органiзацii працi i виробництва та соцiальних умов життя працюючих. Другу групу становлять чинники, якi негативно позна-чаються на продуктивностi працi. До них належать несприятливi природнi умови, погана органiзацiя виробництва i працi, напружена соцiальна обста-новка.
З огляду на сутнiсть працi як на процес споживання робочоi сили, матерiальних елементiв, що вимагаi деяких зусиль щодо iх рацiонального поiднання, розрiзняють три основнi групи чинникiв продуктивностi працi, а саме:
тАФ матерiально-технiчнi чинники, що характеризують рiвень розвитку, якiсть, ступiнь використання засобiв виробництва, передусiм знарядь працi;
тАФ соцiально-економiчнi чинники, що характеризують склад робочоi сили, ii квалiфiкацiю, характер та умови працi, ставлення робiтникiв до працi;
тАФ органiзацiйнi чинники, що характеризують рiвень органiзацii працi, органiзацii виробництва, управлiння виробництва.
До матерiально-технiчних чинникiв зростання продуктивностi працi належить пiдвищення технiчноi та енергетичноi озброiностi працi на основi науково-технiчного прогресу (впровадження комплексноi механiзацii та автоматизацii, удосконалення технологii виробництва, зниження матерiало-мiсткостi продукцii, комптАЩютеризацiя виробництва тощо).
Велике значення для пiдвищення продуктивностi працi мають соцiально-економiчнi чинники. Вони визначаються якiсними характеристиками людськоi складовоi виробництва та методами мотивацii працi, ставленням робiтникiв до своiх обовтАЩязкiв, характером та умовами працi, соцiально-психологiчним клiматом у трудових колективах. До них належать: матерiальна i моральна зацiкавленiсть у результатах працi кожного працiвника i колективу в цiлому; рiвень квалiфiкацii працiвникiв, якiсть iх професiйноi пiдготовки та загальний культурно-технiчний рiвень; ставлення до працi, пiдвищення дисциплiно-ваностi, активностi, творчоi iнiцiативи працiвникiв; змiна форм власностi на засоби виробництва i результати працi.
До органiзацiйних чинникiв зростання продуктивностi працi вiдносять такi, що характеризують рiвень органiзацii працi, органiзацii виробництва, управлiння виробництвом: удосконалення форм органiзацii суспiльного виробництва, спецiалiзацiя пiдприiмств i iх надiйна наступна кооперацiя; органiзацiя матерiально-технiчного постачання, енергопостачання, ремонтного обслуговування; пiдвищення якостi планування, органiзацiйно-технiчноi пiдготовки виробництва; своiчасне впровадження новоi технiки i технологii, модернiзацiя дiючого обладнання; рацiональнi подiл i кооперацiя працi мiж рiзними категорiями i групами працiвникiв; удосконалення органiзацii та обслуговування робочих мiсць; полiпшення нормування працi, впровадження пiдрядних, орендних форм органiзацii та стимулювання працi; удосконалення системи управлiння виробничим процесом; органiзацiя внутрiшньо-господарського розрахунку.
В.Г.Андрiйчук пропонуi усi фактори, що впливають на рiвень продуктивностi працi, за характером дii на цей показник обтАЩiднати у три групи: перша тАУ фактори, що сприяють збiльшенню виробництва продукцii, друга тАУ скороченню затрат живоi працi, третя тАУ соцiальнi фактори, що спонукають працiвникiв до ефективнiшоi працi [3, с.237].
2. АНАЛРЖЗ ЕФЕКТИВНОСТРЖ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСРЖВ ПРЖДПРИРДМСТВА
2.1. Загальна характеристика обтАЩiкту дослiдження
Сiльськогосподарське товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю тАЭНове життятАЭ розташоване у селi Рашiвка Гадяцького району Полтавськоi областi у 115 кiлометрах вiд обласного центру. СТОВ i правонаступником КСП тАЭНове життятАЭ i було зареiстровано 1 березня 2000 року у мiстi Гадяч.
Оскiльки у сiльському господарствi земля тАУ це головний засiб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукцii рослинництва i тваринництва, то доцiльно розпочати загальну характеристику дослiджуваного пiдприiмства з аналiзу складу i структури його земельного фонду, а саме земель сiльськогосподарського призначення (таблиця 2.1). Землi сiльськогосподарського призначення включають рiзнi за продуктивнiстю угiддя. У складi сiльськогосподарських угiдь найбiльшу цiннiсть маi рiлля тАУ з пiдвищенням ii частки пiдвищуються якiсть i ефективнiсть використання земельних ресурсiв. Враховуючи вищесказане, проаналiзуiмо стан земельного фонду СТОВ тАЭНове життятАЭ.
Таблиця 2.1
Склад i структура земельного фонду СТОВ ВлНове життяВ» за 2003-2005 роки
| Види угiдь | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % до 2003 р. |
| га | % | га | % | га | % |
| Рiлля | 3434,2 | 81,5 | 3232,0 | 81,5 | 3132,9 | 81,0 | 91,2 |
| Сiнокоси | 477,5 | 11,3 | 428,0 | 10,8 | 427,5 | 11,1 | 89,5 |
| Пасовища | 305,3 | 7,2 | 305,0 | 7,7 | 305,3 | 7,9 | 100,0 |
| Всього с/г угiдь | 4215,0 | 100 | 3965,0 | 100 | 3865,7 | 100 | 91,7 |
| Загальна земельна площа | 4428,3 | х | 4188,5 | х | 4171,6 | х | 94,2 |
| Навантаження на 1 працiвника, га: | | | | | | | |
| с/г угiдь | 12,8 | х | 12,4 | х | 11,9 | х | 92,0 |
| рiллi | 10,4 | х | 10,1 | х | 9,7 | х | 93,3 |
Аналiз даних таблицi 2.1 показуi, що загальна земельна площа в 2005 роцi склала 4171,6 га, що менше у порiвняннi з 2003 роком на 5,8 %. Структура землекористування характеризуiться досить високим рiвнем залучення земельних угiдь до сiльськогосподарського обороту (93,3%), а також досить високою розоранiстю останнiх (частка рiллi у 2005 роцi склала 81 %). Характерною ознакою землекористування i те, що значнi площi сiльськогосподарських угiдь використовуються як природнi кормовi угiддя, причому площа пасовищ не змiнилась, а сiнокосiв тАУ зменшилась на 11,5%.
Економiчна ефективнiсть використання земельних угiдь у сiльському господарствi характеризуiться системою натуральних i вартiсних показникiв. До натуральних показникiв належать урожайнiсть сiльськогосподарських культур та виробництво окремих видiв сiльськогосподарськоi продукцii з розрахунку на 100 га вiдповiдних земельних угiдь. До вартiсних показникiв вiдносять вартiсть валовоi продукцii, валовий доход та прибуток з розрахунку на 100 га сiльськогосподарських угiдь. Вартiснi показники найбiльш повно характеризують економiчну ефективнiсть використання землi. За даними таблицi 2.2 можна оцiнити рiвень економiчноi ефективностi використання землi у СТОВ ВлНове життяВ».
Таблиця 2.2
Ефективнiсть використання землi у СТОВ ВлНове життяВ» за 2003-2005 роки
| Показники | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % до 2003 р. |
| Вироблено на 100 га с/г угiдь: | | | | |
| валовоi продукцii, тис. грн. | 77,4 | 87,6 | 67,0 | 86,6 |
| валового доходу, тис. грн. | 6,8 | 4,1 | 4,0 | 58,8 |
| молока, ц | 237,5 | 194,1 | 147,7 | 62,2 |
| приросту ВРХ (в живiй масi), ц | 20,2 | 22,5 | 20,6 | 102,0 |
| Вироблено на 100 га рiллi: | | | | |
| зерна, ц | 965,4 | 1326,3 | 921,4 | 95,4 |
| соняшника, ц | 111,0 | 123,4 | 142,7 | 128,6 |
| цукрових бурякiв, ц | 617,9 | 551,4 | 409,8 | 66,3 |
| приросту свиней, ц | 2,4 | 3,2 | 3,5 | 145,8 |
| Вироблено на 100 га посiвiв зернових: | | | | |
| мтАЩяса птицi, ц | 1,6 | 0,9 | 0,2 | 12,5 |
Вместе с этим смотрят:
Cамоорганизация как процесс саморазвития
РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi
РЖнтуiцiя в бiзнесi
РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi
Автоматизация работы отдела планирования компании ООО "Кока-Кола ЭйчБиСи Евразия"