Управлiння корпоративною власнiстю пiдприiмства

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОРЗ ВЛАСНОСТРЖ ПРЖДПРИРДМСТВА

1.1 Поняття та сутнiсть корпоративноi власностi пiдприiмства

1.2 Класифiкацiя корпоративноi власностi пiдприiмства

1.3 Вiдмiннiсть корпоративноi власностi вiд iнших форм власностi

Висновки до роздiлу 1

РОЗДРЖЛ 2 ДОСЛРЖДЖЕННЯ УПРАВЛРЖННЯ КОРПОРАТИВНОЮ ВЛАСНРЖСТЮ НА ПРИКЛАДРЖ ПРЕДСТАВНИЦТВА АМЕРИКАНСЬКОРЗ ТОРГРЖВЕЛЬНОРЗ ПАЛАТИ В УКРАРЗНРЖ

2.1 РЖсторiя виникнення, основнi напрямки дiяльностi Представництва Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

2.2 Аналiз органiзацii управлiння в Представництвi Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

2.3 Оцiнка ефективностi управлiння корпоративною власнiстю Представництва Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

Висновки з роздiлу 2

РОЗДРЖЛ 3 ШЛЯХИ ПРЖДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТРЖ УПРАВЛРЖННЯ КОРПОРАТИВНОЮ ВЛАСНРЖСТЮ ПРЕДСТАВНИЦТВА АМЕРИКАНСЬКОРЗ ТОРГРЖВЕЛЬНОРЗ ПАЛАТИ В УКРАРЗНРЖ

3.1 Удосконалення механiзму взаiмодii менеджерiв i ради директорiв в управлiннi корпоративною власнiстю Представництва Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

3.2 Покращення механiзму контролю за управлiнням корпоративною власнiстю Представництва Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

3.3 Оптимiзацiя кадровоi полiтики як шлях до пiдвищення ефективностi управлiння корпоративною власнiстю Представництва

Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi

Висновки з роздiлу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть теми. В основi ринкового регулювання економiки в усiх промислово розвинених краiнах лежить управлiння корпоративною власнiстю. Саме право власностi використовуiться для прямоi i непрямоi дii учасникiв ринкових вiдносин на економiку краiни в цiлому.

Необхiдно вiдзначити, що сучасний стан цього питання характеризуiться, з одного боку, недостатньою кiлькiстю у вiтчизнянiй економiчнiй науцi скiльки-небудь розробленоi теорii дослiджуваного питання, а з iншого тАУ явним недолiком досвiду реального використання корпоративними структурами можливостей впливу на економiчнi процеси через усвiдомлене розпорядження тiiю частиною нацiонального багатства, яка знаходиться в корпоративнiй власностi.

Найбiльш актуальними завданнями у сферi практичного управлiння корпоративною власнiстю сьогоднi можна вважати: уточнення структури i складу корпоративноi власностi, формалiзацiю цiлей, завдань i принципiв ii функцiонування, визначення критерiiв ефективностi управлiння, якi, у свою чергу, вимагають пошуку й обТСрунтування методичних пiдходiв до вирiшення конкретних економiчних завдань тАУ оцiнки окремих обтАЩiктiв корпоративноi власностi i визначення ефективних напрямiв iх структурного розвитку.

Основнi положення щодо управлiння корпоративною власнiстю знайшли вiдображення в роботах зарубiжних учених: Г. Александера, РЖ. Ансоффа, X. Бiрмана, Дж. Ваховича, Р. Деянга, Ф. РЖстербрука, Т. Коупленда, Дж. Маркуса, Ф. Рейлi, А. Стрикленда, А. Томсона, РЗМ. Хамера, М. Хеселя, А. Бандурiна, Ш. Валiтова, РЖ. Мазура, А. Нiдосiкiна, С. Орiхова, А. Радигiна, РЖ. Храбровоi, Б. Чуба; украiнських учених, якi на основi класичних теорiй розробили та удосконалили методи управлiння корпоративною власнiстю i капiталом, серед них: О.РЖ. Амоша, А.О. Задоя, Г.О. Крамаренко, Г.В. Назарова, Ю.РД. Петруня, Ф.Ю. Поклонський, РЖ.Л. Сазонець, Г.А. Семенов, М.Г. Чумаченко, О.М. Ястремська.

Мета дипломноi роботи полягаi в теоретичному обТСрунтуваннi i розробцi практичних рекомендацiй щодо управлiння корпоративною власнiстю в умовах корпоративноi системи, що склалася в Украiнi.

Вiдповiдно до мети були поставленi наступнi основнi завдання:

тАУ видiлити провiднi науковi концепцii розвитку корпоративного управлiння та уточнити поняття тАЬкорпорацiятАЭ;

тАУ визначити основнi економiчнi ознаки сучасних корпорацiй;

тАУ обТСрунтувати можливостi адаптацii моделей корпоративного управлiння краiн, де iснують розвиненi ринки капiталу, до умов господарювання вiтчизняних корпорацiй;

тАУ визначити змiст поняття тАЬкорпоративна власнiстьтАЭ стосовно умов транзитивноi економiки й систематизувати критерii ii класифiкацii;

тАУ виявити специфiчнi напрямки формування корпоративноi власностi в Украiнi;

тАУ сформувати систему прiоритетiв для застосування сучасних методiв управлiння активами за умов трансформацiйних процесiв в економiцi;

тАУ виявити критерii ефективностi та вдосконалити iснуючi методики управлiння корпоративною власнiстю;

- дослiдження управлiння корпоративною власнiстю на прикладi представництва американськоi торгiвельноi палати в Украiнi;

- розглянути шляхи пiдвищення ефективностi управлiння корпоративною власнiстю представництва американськоi торгiвельноi палати в Украiнi

ОбтАЩiктом дослiдження i процес управлiння корпоративною власнiстю.

Предметом дослiдження i сукупнiсть органiзацiйно-економiчних вiдносин в системi управлiння корпоративною власнiстю на прикладi представництва американськоi торгiвельноi палати в Украiнi.

Методи дослiдження. Для вирiшення поставлених завдань в роботi були використанi такi методи: вiзуально-графiчний тАУ для подання результатiв у наочнiй формi; статистичний тАУ для представлення динамiки формування корпоративноi власностi в Украiнi; економiко-математичний тАУ для розробки методичного iнструментарiю пiдвищення ефективностi управлiння обтАЩiктами корпоративноi власностi; системного аналiзу i синтезу, iндукцii i дедукцii тАУ для аналiзу моделей та методiв управлiння корпоративною власнiстю; науковоi абстракцii тАУ для формування висновкiв; кореляцiйно-регресiйний тАУ для розрахунку ступеня ризику управлiння корпоративними портфелями власностi.

РЖнформацiйну базу дослiдження складають працi вiтчизняних i зарубiжних учених, джерела енциклопедичного характеру з питань економiки, перiодична лiтература, ресурси глобального iнформацiйного середовища РЖнтернет. У роботi використанi законодавчi i нормативнi акти, що регулюють корпоративнi вiдносини на територii Украiни.

РОЗДРЖЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОРЗ ВЛАСНОСТРЖ ПРЖДПРИРДМСТВА

1.1 Поняття та сутнiсть корпоративноi власностi пiдприiмства

Як показуi практика, найчастiше корпорацii органiзовуються у формi акцiонерного товариства. Можна сказати, що обтАЩiднання капiталiв тАУ лише початковий процес розвитку сучасноi корпорацii. Вважаiмо за можливе назвати цей аспект внутрiшнiм.

Важливим елементом формування сучасного розумiння сутi корпорацiй зтАЩясування процесiв господарськоi i органiзацiйноi iнтеграцii в зовнiшнiй сферi, тобто зовнiшнього аспекту проблеми. Аж до середини XX сторiччя в розвинених краiнах панувала тенденцiя укрупнення виробництва, базою якоi була концентрацiя i централiзацiя капiталу. Результатом стала поява багатьох рiзноманiтних форм органiзацii господарськоi дiяльностi, що супроводжувалася процесами iнтеграцii. РЖнтеграцiя йшла по шляху вертикальноi, горизонтальноi i конгломератноi консолiдацii капiталiв, що обумовлено багато в чому технологiчними факторами. Рiзнi поiднання взаiмодii господарюючих субтАЩiктiв давали багато варiантiв побудови iнтегрованих господарських обтАЩiднань, наприклад, картелi, синдикати, трести, консорцiуми, асоцiацii, концерни та iн. Оцiнюючи рiзноманiтнiсть i конкретне значення рiзних форм корпоративноi iнтеграцii, слiд вiдзначити, що межi мiж всiма цими формами достатньо розпливчатi. Разом з тим автор вважаi за необхiдне вказати на те, що в основi всiх корпоративних iнтеграцiйних утворень можна видiлити двi iстотнi економiчнi ознаки: по-перше, наявнiсть акцiонерноi форми обтАЩiднання капiталу i, по-друге, зростаюче значення оптимальноi iнвестицiйноi дiяльностi на основi залучення банкiвського капiталу. Отже, певна специфiка побудови корпоративних моделей, зокрема в сучаснiй економiцi Украiни, звтАЩязана, iз ступенем iнтеграцii, тобто маi прямий зв'язок з активнiстю фiнансовоi полiтики, що проводиться вхiдними органiзацiями, що входять, з одного боку, i рiвнем консолiдацii власностi членiв групи, тобто вибраною схемою побудови корпоративних вiдносин, з iншого боку [13].

Процес формування iнтегрованих корпоративних структур тАУ одна з найважливiших тенденцiй розвитку економiки. Саме великi структури складають свого роду каркас iндустрiально розвинених краiн i свiтового господарства в цiлому, пiдвищують рiвень стабiльностi економiчного спiвробiтництва на всiх рiвнях, виступаi партнерами держави у виробленнi i реалiзацii стратегiчноi лiнii в процесi модернiзацii економiки. Промисловi групи стали ефективною формою консолiдацii матерiальних ресурсiв i виробничого капiталу рiзних компанiй. Цi загальносвiтовi тенденцii починають проявлятися i в Украiнi, хоч i мають iстотнi особливостi.

У перехiднiй економiцi iз здiйсненням дерегулювання державного сектора, вiдходом вiд директивних методiв керiвництва i скасуванням iiрархiчних структур, що iснували ранiше, зростаi роль асоцiативних форм дiяльностi i iнтегрованих структур управлiння пiдприiмствами на пiдставi ринкових принципiв господарювання. Затверджуються новi форми iнтеграцii господарюючих субтАЩiктiв: 1) шляхом входження пiдприiмств у вертикальнi структури (корпоративнi групи), реорганiзованi з галузевих структур або створюванi наново; 2) на пiдставi формування горизонтальних асоцiативних утворень [38].

Тенденцiя до створення великих структур корпоративного типу активно почала формуватися ще в умовах централiзованоi плановоi системи управлiння. Це i експеримент щодо створення раднаргоспiв, коли багато галузевих мiнiстерств скасовувалися i вводилася комплексна органiзацiя управлiння взаiмоповтАЩязаними виробництвами на територiальнiй основi, i повернення до галузевого принципу, проте, iз створенням при цьому державних комiтетiв мiжгалузевого значення; нарештi, великомасштабна практика утворення виробничих, торгово-виробничих обтАЩiднань, агропромислових i територiально-виробничих комплексiв. Не можна не згадати i про державнi виробничi обтАЩiднання, що створювалися вже в перiод перебудови. Навiть при рiзкому спадi виробництва значнi пiдприiмства (з чисельнiстю промислово-виробничого персоналу бiльше 500 чоловiк) забезпечували переважну частину всього обсягу випуску продукцii в краiнi.

Усi цi форми iнтеграцii пiдприiмств, що дозволяли формально органiзовувати спiльну виробничо-господарську дiяльнiсть, виявилися заблокованими тим, що в умовах панування державноi власностi i максимальноi централiзацii управлiння неможливо було забезпечити реальне злиття фiнансового i промислового капiталу, iх органiчну взаiмозалежнiсть, використання ринкових механiзмiв конкуренцii, цiнового регулювання. Не руйнування, а трансформацiя цих форм iнтеграцii в ринковi структури могла дати реальний шанс появi великих господарських обтАЩiднань тАУ спiльних корпорацiй асоцiативного типу.

Крiм загальносвiтових тенденцiй корпоративного розвитку в Украiни дiють специфiчнi фактори, що визначають особливостi формування корпоративноi ланки нацiональноi економiки. Пошук нових форм кооперацii i актуальнiсть iнтеграцiйних процесiв зокрема, обумовленi обвальним падiнням попиту i обсягiв виробництва, браком iнвестицiй i оборотних коштiв, скороченням державних замовлень. Специфiчнi фактори, спонукаючи пiдприiмства до обтАЩiднання в великi структури, крiм вказаних органiзацiйних особливостей оформлення i розвитку фiнансового капiталу, можна об'iднати в три основнi групи:

1) технологiчнi;

2) ринковi;

3) управлiнськi [12].

Дiя факторiв першоi групи спричиняi позитивнi результати:

а) досягнення ефекту масштабу. У разi обтАЩiднання однопрофiльних пiдприiмств (в умовах груповоi побудови юридично самостiйнi органiзацii звичайно розглядаються як пiдроздiли iдиноi виробничоi структури групи) досягаiться зниження витрат (постiйних витрат в структурi собiвартостi) на одиницю продукцii, збiльшення обсягiв виробництва, у тому числi за рахунок збiльшення серiйностi виробництва, що, врештi-решт, даi збiльшення частки вiдповiдного ринку;

б) прискорення процесiв диверсифiкацii виробництва i науково-технiчного потенцiалу, що, у свою чергу, забезпечуi ефект усереднювання при переливi капiталу з одних галузей в iншi i при освоiннi ринкiв новоi продукцii. За своiю суттю корпорацii, як великi господарськi утворення, передбачають деяку мiру диверсифiкацii (вищий ii рiвень досягаiться в конгломератних групах). Особливого значення диверсифiкацiя набуваi в умовах ринковоi конкуренцii. У цьому випадку досягаються ефект усереднювання при переливi капiталу з галузi в галузь залежно вiд коливань норми прибули, а також економiя, що одержуiться при комбiнуваннi взаiмодоповнюючих ресурсiв i альтернативному використаннi надмiрних ресурсiв.

в) реалiзацiя ефекту синергii, у тому числi при горизонтальнiй iнтеграцii (наприклад, при об'iднаннi з банкiвським капiталом). При вертикальнiй iнтеграцii виробничих пiдприiмств як явну перевагу фiнансово-промисловоi освiти, очевидно, слiд видiлити реалiзацiю ефекту синергii: при обтАЩiднаннi зусиль декiлькох технологiчно взаiмодоповнюючих виробничих одиниць вiдбуваiться якiсне вдосконалення результатiв iхньоi дiяльностi. Особливо вiдчутна реалiзацiя даного ефекту в iнновацiйнiй сферi. РЖ ефект масштабу, i синергетичний ефект повтАЩязанi з одержуваною економiiю на елементах постiйних витрат [16].

Ринковi фактори призводять до того, що:

а) при iнтеграцiйних процесах вiдбуваiться економiя на масштабi сфери дiяльностi. У iнтегрованих структурах об'iднуються господарюючi суб'iкти, що мають власнi ринковi нiшi, розроблену полiтику просування товарiв, налагодженi постачальницькотАУзбутовi мережi, апробованi результати маркетингових дослiджень i т. д. Це даi можливiсть скористатися всiма компонентами механiзму реалiзацii ринковоi стратегii в сукупностi i на iх основi розробити найбiльш ефективний варiант органiзацii господарськоi дiяльностi групи. Не можна не вiдзначити можливiсть деякого усунення конкуренцii мiж учасниками корпоративного союзу шляхом координацii iхньоi ринковоi поведiнки i отримання конкурентних переваг стосовно до зовнiшнiх агентiв ринку (так званий ефект монополii).

б) обтАЩiктивною основою дii ринкових факторiв формування iнтегрованих корпоративних структур i також економiя на трансакцiйних витратах. При iнтеграцii деякоi кiлькостi господарюючих суб'iктiв в рамках групи iх узгоджена полiтика призводить до скорочення числа трансакцiй тАУ рiзного роду операцiй, договорiв, контрактiв тощо, ринкових вiдносин, що i неодмiнними iнструментами реалiзацii. Це може дати економiю i на податкових платежах. Таким чином, вiдбуваiться свого роду часткове виведення ринкових вiдносин за межi групи [18].

Подiл функцiй володiння i контролю за дiяльнiстю компанii не становив би жодних серйозних проблем, якби iнтереси акцiонерiв i менеджерiв повнiстю збiгалися. На практицi данi iнтереси не поiднуються. По-перше, менеджери випробовують дii цiлого ряду факторiв тАУ таких як розмiр корпорацii або влада i престиж, повтАЩязаних iз положенням яке вони займають, але не мають прямого вiдношення до iнтересiв акцiонерiв. Цi мiркування змусили менеджерiв до ухвалювати рiшення, якi не тiльки не вiдповiдатимуть iнтересам акцiонерiв, але можуть iм зашкодити. Наприклад, рiшення про будiвництво хмарочоса для офiсу компанii. ПотАУдруге, вiдрiзняються форма i розмiр матерiальноi винагороди, яку одержують менеджери i акцiонери. Менеджерам традицiйно гарантуiться винагорода у формi заробiтноi плати, тодi як акцiонери можуть претендувати на ту частину прибутку компанii, яка залишиться пiсля того, як компанiя оплатить роботу менеджерiв i вiдзвiтуi за всiма своiми зобовтАЩязаннями. Було докладено багато зусиль для повтАЩязання цих двох форм винагороди: менеджерам нараховувалася винагорода у формi акцiй компанii, опцiонiв, робилися спроби повтАЩязати рiвень iх заробiтноi плати з рiвнем курсовоi вартостi акцiй корпорацii. РЖ навiть в тих випадках, коли подiбнi мотивацiйнi методи увтАЩязки iнтересiв менеджерiв i акцiонерiв мали успiх, проблема залишалася [5].

Обмежена вiдповiдальнiсть акцiонерiв корпорацii i вiддiлення управлiння корпорацiiю вiд ii власникiв, з одного боку, взаiмообумовленi i такi що випливають одна з одноi, принциповi характеристики обговорюваноi форми господарювання; з iншого боку, вони i причинами того, що корпорацiя асоцiюiться з великомасштабним виробництвом. Юридична незалежнiсть корпорацii вiд акцiонерiв визначаi ii стабiльнiсть i тривале iснування. Обмежена вiдповiдальнiсть акцiонерiв дозволяi iнвесторам мiнiмiзувати ризики, роблячи корпорацiю iдеальним мiсцем вкладення капiталу дрiбними вкладниками. Це у результатi складаi вельми значнi суми, необхiднi для великого виробництва.

Корпорацii тАУ основа промислового потенцiалу розвинених краiн. Найбiльш сильний вплив на формування i змiну будь-якоi корпорацii мають iнтереси власникiв, працiвникiв (менеджерiв) i замовникiв (покупцiв). Тому сучаснi органiзацiйнi структури корпорацiй повиннi мати узгодженi iнтереси цих трьох груп зацiкавлених осiб. Органiзацiйна структура встановлюi взаiмодiю, координацiю, розподiл функцiй мiж структурними пiдроздiлами, закрiплюючи права i вiдповiдальнiсть мiж ланками апарату управлiння. Структура реалiзуiться за допомогою органiзацiйноi схеми, штатного розкладу, положень про пiдроздiли, посадових iнструкцiй. Елементами структури i як пiдроздiли, що виконують певнi функцii, так i окремi працiвники (керiвники, фахiвцi, робiтники, службовцi). Ключовими поняттями структур управлiння i елементи, звтАЩязки (вiдносини), рiвнi i повноваження [16].

Органiзацiя дiяльностi корпорацii визначаiться такими обтАЩiктивними факторами зовнiшнього середовища: стратегiя i цiлi, розмiр органiзацii, технологiя, стадiя життiвого циклу органiзацii, органiзацiйна форма.

Видiляють такi параметри органiзацiйних структур: складнiсть, формалiзацiя, централiзацiя, спецiалiзацiя, дiапазон керованостi, влада i контроль, персонал, адмiнiстрування.

Розподiл факторiв на внутрiшнi i зовнiшнi досить умовний, тому що внутрiшнi i зовнiшнi середовище органiзацii знаходяться у тiсному взаiмозвтАЩязку.

Поняття органiзацiйного управлiння корпорацiiю маi комплексний характер, що вiдбиваi складний взаiмозвтАЩязок мiж ключовими факторами зовнiшнього i внутрiшнього середовищ, мiж горизонтальною i вертикальною диференцiацiями, мiж управлiнськими, соцiальними i економiчними категорiями. До основних вимог, якi повиннi бути покладенi в основу органiзацiйного управлiння, належать такi:

1. Органiзацiйне управлiння корпорацiiю повинно вiдповiдати стратегiчним цiлям органiзацii, тобто департаменталiзацiя i встановлення системи вертикальних i горизонтальних звтАЩязкiв мiж пiдроздiлами i окремими працiвниками маi проводитися з врахуванням дiяльностi та обраних стратегiй фiрми.

2. Органiзацiйне управлiння покликано бути адекватним фактором зовнiшнього i внутрiшнього середовищ органiзацii, що робить iстотний вплив на рiшення щодо рiвня централiзацii i децентралiзацii, розподiлу повноважень i вiдповiдальностi, ступеня самостiйностi i масштабiв контролю керiвникiв i менеджерiв.

3. В органiзацiйному управлiння функцii тАУ первиннi, структура тАУ вторинна. Функцii пiдприiмства мають вiдповiдати прiоритетним стратегiчним цiлям його керiвництва.

4. Органiзацiйний проект фiрми повинен бути перспективним, розрахованим на досягнення стратегiчних цiлей, звiдси тАУ необхiднiсть орiiнтацii на данi активного маркетингу i служб довгострокового планування i прогнозування.

5. При створеннi системи управлiння необхiдно дотримуватися принципу вiдповiдностi, коли кожний елемент системи маi у своiму розпорядженнi достатнi повноваження для вирiшення поставлених завдань i вiдповiдаi за iх ефективне виконання.

У практицi господарювання можуть застосовуватися кiлька типiв органiзацiйних структур залежно вiд масштабiв дiяльностi, виробничо-технологiчних особливостей, стратегiчних i поточних завдань дiяльностi пiдприiмства (фiрми). Лiнiйна органiзацiйна структура управлiння тАУ це така структура, мiж елементами якоi iснують лише одноканальнi взаiмодii. Перевагами органiзацiйноi структури управлiння лiнiйного типу i: чiткiсть взаiмовiдносин, однозначнiсть команд, оперативнiсть пiдготовки та реалiзацii управлiнських рiшень, надiйний контроль.

Основою функцiональноi органiзацiйноi структури управлiння i подiл функцiй управлiння мiж окремими пiдроздiлами апарату управлiння. Вiдтак кожний виробничий пiдроздiл одержуi розпорядження одночасно вiд кiлькох керiвникiв функцiональних вiддiлiв. Така органiзацiйна структура управлiння забезпечуi компетентне керiвництво стосовно кожноi управлiнськоi функцii. Проте цей тип оргструктури маi певнi недолiки: можлива суперечливiсть розпоряджень, труднощi координацii дiяльностi управлiнських служб, гальмування оперативностi роботи органiв управлiння. Лiнiйно-функцiональна органiзацiйна структура управлiння спираiться на розподiл повноважень та вiдповiдальностi за функцiями управлiння i прийняття рiшень по вертикалi. Вона даi змогу органiзувати управлiння за лiнiйною схемою, а функцiональнi вiддiли апарату управлiння корпорацii лише допомагають лiнiйним керiвникам вирiшувати управлiнськi завдання. При цьому лiнiйнi керiвники не пiдпорядкованi керiвникам функцiональних вiддiлiв апарату управлiння. Така структура управлiння завдяки своiй iiрархiчностi забезпечуi швидку реалiзацiю управлiнських рiшень, сприяi спецiалiзацii i пiдвищенню ефективностi роботи функцiональних служб, уможливлюi необхiдний маневр ресурсами. Вона i найдоцiльнiшою за масового виробництва зi сталим асортиментом продукцii та незначними еволюцiйними змiнами технологii ii виготовлення. Проте за умов частих технологiчних змiн, оновлення номенклатури продукцii використання цiii оргструктури уповiльнюi термiни пiдготовки i прийняття управлiнських рiшень, не забезпечуi належноi злагодженостi в роботi функцiональних вiддiлiв (пiдроздiлiв). Дивiзiональна органiзацiйна структура управлiння тАУ базуiться на поглибленнi подiлу управлiнськоi працi. За ii застосування вiдбуваються процеси децентралiзацii оперативних функцiй управлiння, здiйснюваних виробничими структурними ланками, i централiзацii загальнокорпоративних (стратегiчнi рiшення, маркетинговi дослiдження, фiнансова дiяльнiсть тощо) функцiй, якi зосереджуються у вищих ланках адмiнiстрацii iнтегрованих пiдприiмницьких структур. Отже, за дивiзiональноi структури кожний виробничий пiдроздiл корпорацii маi власну достатньо розгалужену структуру управлiння, яка забезпечуi автономне його функцiонування. Лише стратегiчнi функцii управлiння централiзовано на корпоративному рiвнi. За дивiзiональноi структури управлiння групування видiв дiяльностi суб'iкта господарювання здiйснюiться iз застосуванням принципу подiлу працi за цiлями. Це означаi, що навколо певного виробництва формуiться автономна органiзацiйна спiльнiсть [16]. При цьому можливi три способи групування виробничих пiдроздiлiв:

1) продуктовий (виготовлення певного продукту);

2) за групами споживачiв (задоволення потреб певноi групи споживачiв);

3) за мiсцем знаходження (розмiщення в певному географiчному районi).

Корпорацiя як система дii, перш за все, на основi загальних принципiв функцiонування складних соцiально-економiчних систем. Узагальнимо основнi з них, якi найчастiше вказуються в лiтературi та застосовуються в практицi управлiння складними багаторiвневими системами.

Принципи органiзацiйного управлiння можна подiлити на загальнi та специфiчнi. Усi вони повтАЩязанi мiж собою, i тiльки iх комплексне застосування забезпечуi успiх функцiонування i розвитку пiдприiмства як цiлiсноi системи.

1. Принцип проблемноi орiiнтацii. Багато органiзацiйних систем i багатоцiльовими i цiлi окремих пiдсистем можуть не збiгатися. Наприклад, одним iз показникiв ефективностi роботи апарата управлiння i витрати, повтАЩязанi з його утриманням. Але при незначних витратах на утримання апарат не забезпечуi ефективного керiвництва фiрмою, що погiршуi фiнансово-економiчнi показники пiдприiмства.

2. Принцип iiрархiчностi. У складних економiчних системах одночасно функцiонують декiлька рiзних iiрархiчних структур (включаючи формальнi i неформальнi), вiдносини мiж якими встановлюються як по горизонталi, так i по вертикалi.

3. Принцип цiлiсностi. Система маi властивостi, що не властивi ii окремим елементам. Виробнича, фiнансова, соцiальна, маркетингова структури, будучи вiдносно самостiйними, виступають стосовно до органiзацii як частини до цiлого.

4. Принцип динамiчностi. Протягом часу органiзацiйнi структури корпорацiй змiнюються вiдповiдно до тАЬжиттiвого циклутАЭ органiзацii, який включаi стадii створення, розвитку, стабiльного функцiонування, лiквiдацii органiзацii або ii частин. При цьому частота i причини змiн специфiчнi для кожноi окремоi органiзацii.

5. Принцип iнертностi. Поведiнка органiзацiйноi системи у майбутньому залежить вiд ii попереднього розвитку.

6. Принцип конкуренцii. Практика пiдтверджуi, що життiздатнiсть корпорацii залежить вiд ступеня розвитку конкурентних спроможностей. Конкуренцiя виявляi найбiльш результативнi, ефективнi шляхи соцiально-економiчного розвитку, що виражаiться у впровадженнi найбiльш ефективних методiв господарювання i управлiння [15].

Звичайно, конкурентнi вiдношення суперечливi: механiзм конкуренцii формуi соцiальнi прiоритети свободи вибору, активного впливу на прийняття ефективних управлiнських рiшень; у той же час конкуренцiя може зробити i негативний вплив на роботу деяких органiзацiй, призвести до iх банкрутства i руйнування. Особливо небезпечна так звана несумлiнна конкуренцiя, тобто застосування в процесi боротьби з конкурентами недозволених економiчних прийомiв або навiть силових акцiй. Принцип здоровоi конкуренцii тАУ це двигун соцiально-економiчноi системи, розвиток якоi необхiдно стимулювати.

7. Принцип додатковостi. В органiзацiйних структурах одночасно iснують обтАЩiктивнi стiйкi тенденцii запрограмованого, органiзованого, прогнозованого розвитку, з iншого боку тАУ випадковi, стихiйнi, iмовiрнiснi впливи. Дiалектична взаiмодiя цих рухiв визначаiться як принцип додатковостi.

Специфiчнi принципи мають поширення в конкретних соцiально-економiчних системах i залежать вiд особливостей конкретного типу пiдприiмства, його органiзацiйно-правовоi форми, характеру дiяльностi, галузi, технологiй, iсторii, етапу життiвого циклу, обраноi стратегii тощо. Прикладом специфiчних принципiв можна вважати принципи корпоративного управлiння, якi розробляються i впроваджуються як на мiжнародному рiвнi, так i в окремих краiнах i корпорацiях.

Отже сучасна корпорацiя маi економiчнi ознаки, наведенi на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Характернi економiчнi ознаки корпорацii

Аналiз сучасних ознак корпорацii засвiдчив, що принциповими вiдмiнностями корпорацii вiд будь-якоi iншоi форми органiзацii бiзнесу i:

1. Централiзований орган управлiння (Рада директорiв).

2. Складна сегментована органiзацiйна структура управлiння.

3. Наявнiсть принципу обмеженоi вiдповiдальностi.

4. Вiдокремлення iнституту власникiв (акцiонерiв) вiд iнституту управлiння (менеджерiв).

5. Наявнiсть iнституту iнсайдерiв та аутсайдерiв.

6. РЖнтегрована корпоративна структура та форма дiяльностi.

Сучаснi корпорацii зазвичай мають усi наведенi економiчнi ознаки, i намагатися застосувати одну з них для того, щоб охарактеризувати iншу форму органiзацii бiзнесу як корпоративну, автор вважаi помилковим. Ознаки являють собою iдиний комплекс вiдокремлення корпоративноi форми дiяльностi вiд рiзноманiтностi iнших.

Корпоративна власнiсть тАУ це вiдносини, якi складаються мiж субтАЩiктами господарювання, щодо обтАЩiктiв нерухомостi, майнових прав, робiт i послуг, iнформацii i технологiй, нематерiальних благ та iнших частин нацiонального багатства, право користування, володiння, розпорядження якими належить конкретнiй корпорацii.

ОбтАЩiкт власностi тАУ органiзацiйно вiдособлена частина нацiонального багатства, юридично закрiплена за конкретним власником або групою власникiв.

ОбтАЩiкти корпоративного права власностi (обтАЩiкти управлiння):

тАУ нерухоме майно (будiвлi, споруди, земельнi дiлянки, та iн.);

тАУ рухоме майно (частки, паi, цiннi папери, зокрема акцii, облiгацii тощо);

тАУ грошовi кошти (нацiональна та iноземна валюта);

тАУ борги (дебiторська заборгованiсть);

тАУ iнформацiя;

тАУ iнтелектуальна власнiсть та iншi результати iнтелектуальноi дiяльностi корпоративних пiдроздiлiв [19].

Право власностi належить до категорii речових прав, сутнiсть яких полягаi в прямому пануваннi над рiччю, що передбачаi використання ii уповноваженою особою в своiх iнтересах, i у винятковостi здiйснення даноi можливостi.

СубтАЩiктивне право власника дiлиться на три основнi правомочностi: володiння, розпорядження, користування.

Пiд правомочнiстю володiння розумiiться юридично забезпечене панування над рiччю, тобто можливiсть мати дану рiч у себе, мати ii у власному господарствi.

Правомочнiсть розпорядження тАУ це можливiсть визначення юридичноi долi речi шляхом змiни ii приналежностi, стану i призначення.

Правомочнiсть користування тАУ юридично забезпечена можливiсть використання речi шляхом отримання будь-яких ii корисних властивостей.

Ця правомочнiсть не повнiстю характеризуi право власника. Це лише основна правомочнiсть з погляду вiтчизняноi доктрини.

Управлiння тАУ елемент, функцiя органiзованих систем рiзноi природи, що забезпечуi: збереження iх певноi структури; пiдтримка режиму дiяльностi; реалiзацiю iх програм i цiлей.

Управлiння власнiстю тАУ як поточне управлiння корпоративною власнiстю, так i стратегiчнi перетворення структури власностi в корпорацii, спрямованi на ii оптимiзацiю у напрямку поставлених цiлей i проводиться у рамках корпоративноi стратегii стосовно власностi.

Система управлiння тАУ сукупнiсть обтАЩiднаних однiiю метою обтАЩiктiв, iх функцiй i звтАЩязкiв.

1.2 Класифiкацiя корпоративноi власностi пiдприiмства

У працях росiйського економiста С. Хавiноi [47] наголошуiться, що дане поняття корпорацii не можна вважати вичерпним, оскiльки в законодавствi рiзних держав закрiплено i iншi ознаки. Так, в краiнах з розвиненою корпоративною структурою пiдприiмництва фахiвцi видiляють наявнiсть таких критерiiв, за якими та або iнша органiзацiя належить до групи корпорацiй:

тАУ статус юридичноi особи;

тАУ принцип обмеженоi вiдповiдальностi;

тАУ безстрокове iснування;

тАУ вiльна передача акцiй;

тАУ централiзоване управлiння.

Термiн тАЬкорпорацiятАЭ, використовуваний в американськiй економiко-правовiй системi, вiдповiдаi поняттю тАЬкомпанiятАЭ тАУ в iвропейськiй системi.

Фахiвцi вiдзначають, що у складi економiчно розвинених краiн i, як правило, декiлька великих корпорацiй i декiлька тисяч дрiбних за структурою i розмiром обороту фiрм, також побудованих за корпоративною ознакою. На наш погляд, досить вдалою i класифiкацiя малих, середнiх i великих корпорацiй, запропонована РЖ.П. Булеiвим [26, c.41], яку наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Класифiкацiя корпорацiй

Розмiр корпорацii	Кiлькiсть пiдприiмств, що входять до корпорацii	Чисельнiсть трудящих	Вартiсть основних фондiв, тис. грн	Рiчний обiг, тис. грн
Мала	1тАУ3	До 200	До 5000	До 4000
Середня	Не встановлюiться	До 1000	Бiльше 5000	Менше 20000
Велика	Не встановлюiться	Бiльше 1000	Бiльше 5000	Бiльше 20000

Вместе с этим смотрят:

Cамоорганизация как процесс саморазвития

РЖнновацiйнi процеси на пiдприiмствi

РЖнтуiцiя в бiзнесi

РЖнформацiйний менеджмент як ефективна технологiя органiзацii управлiнськоi дiяльностi

Автоматизация работы отдела планирования компании ООО "Кока-Кола ЭйчБиСи Евразия"