Колектив як фактор формування особистостi

ПЛАН

Вступ

РОЗДРЖЛ РЖ Головнi особливостi колективу

1.1 Сутнiсть поняття колективу;

1.2 Соцiально тАУ психологiчнi проблеми колективу;

1.3 Розвиток творчоi iндивiдуальностi у колективi;

1.4 Роль колективу у формуваннi та становленнi особистостi школяра

РОЗДРЖЛ РЖРЖ Колектив як головний фактор становлення особистостi

2.1 Професiйно важливi якостi педагога, працюючого з колективом;

2.2 Методики дослiдження мiж особистих вiдносин;

2.3 Експериментальна перевiрка впливу колективу на особистiсть.

Висновки

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Людина не може iснувати iзольовано вiд суспiльства. Вона постiйно знаходиться у русi, здобуваi новi знання i обмiнюiться iнформацiiю з оточуючими. Протягом життя iснування людини постiйно змiнюiться, у неi формуються новi погляди та iнтереси. Ще з самого дитинства, з народження людину оточуi сiмтАЩя, яка виховуi в неi почуття поваги та любовi i поступово вiдкриваi шлях у дорослий свiт.

Проблема впливу колективу наособистiсть не i новою для педагогiки. Ще Ян Амос Каменськiй дослiджував цю проблему. В однiй зi своiх праць, К.Д. Ушинський зауважив, що тАЮ людина тАУ предмет виховання, а виховуватись та розвиватись вона може лише у колективiтАЭ [13,120]. Крiм того, вiн розкрив принцип народностi у вихованнi та навчаннi особистостi, значення почуттiв, емоцiй, особистiсних симпатiй у формуваннi та становленнi особистостi. Найдетальнiше дослiджували проблему колективу В.О. Сухомлинський та А.С. Макаренко. Пiдтвердження цьому можна знайти у численних працях цих педагогiв.

У життi зрiлоi людини колектив також вiдiграi суттiву роль. Роки студентства формують в неi почуття вiдповiдальностi, самостiйностi та вiдвертостi. Людина дорослiшаi не лише фiзично, а й психологiчно. Формування особистостi вiдбуваiться безпосередньо за участi колективу. Вiн безсумнiвно впливаi на ii становлення та вiдiграi важливу роль.

Вiд того, в якому оточеннi перебувала людина, якi поради та настанови вона отримувала, залежатиме i ii життя. Буде зрозумiло, чи зможе вона досягти чогось у життi i стати тим, ким прагне бути.

Тож, як бачимо, проблема колективу доволi актуальна i потребуi обговорення. Вiдповiдно до цього темою нашоi курсовоi роботи ми обрали тАЮКолектив як фактор становлення особистостiтАЭ.

ОбтАЩiктом дослiдження визначено вiдносини колективi, а предметом дослiдження i вiдповiдно процес становлення особистостi.

Метою роботи ми виявили необхiднiсть визначити i теоретично обТСрунтувати особливостi колективу та його вплив на життя людини.

Гiпотезою дослiдження ми обрали таке положення : якщо розглядати особистiсть не iзольовано, а як члена колективу, то виявляiться, що оточення суттiво впливаi на ii розвиток та становлення.

Виходячи з мети та гiпотези дослiдження, його основними завданнями стали:

1. Проаналiзувати значення колективу в життi кожноi людини, особливо дiтей шкiльного вiку;

2. ОбТСрунтувати методи впливу колективу на особистiсть;

3. Виявити певнi позитивнi i негативнi моменти дiяльностi колективу, якi можуть вiдбитися на подальшому життi людини

Етапи нашоi роботи полягають в наступному:

1. Аналiз лiтературних джерел по вибранiй темi

2.Систематизацiя та ознайомлення з лiтературними джерелами

3.Уточнення та реалiзацiя задач

4.Написання чорнового варiанту роботи

5.Корегування тексту роботи, остаточне ii завершення

6.Захист курсовоi роботи.

Наша робота складаiться з 2 частин:

Частина I подаi нам теоретичнi основи по данiй темi

Частина II включаi практичну реалiзацiю впливу колективу на особистiсть. У нiй висвiтлюються певнi факти з наших власних спостережень пiд час проходження педагогiчноi практики, наведенi приклади i розглянутi як позитивнi, так i негативнi моменти впливу колективу на особистiсть.

В роботi застосовано декiлька методiв наукового дослiдження, а саме:

В· аналiз лiтературних джерел;

В· вивчення передового педагогiчного досвiду;

В· спостереження;

В· тестування;

В· анкетування;

В· опитування.

Теоретичне та практичне значення науковоi роботи: систематизацiя та уточнення понять, виявлення суттiвих рис та ознак колективу, видiлення певних рекомендацiй та порад, розкриття головних та суттiвих аспектiв вибраноi теми.

Роздiл РЖ Головнi особливостi колективу

1.1. Сутнiсть поняття колектив

Слово ВлколективВ» походить вiд латинського ВлcollectivusВ», яке виникло вiд слова ВлcollegereВ» - збирати разом. Проте в сучасному розумiннi коллектив- це зовсiм не механiчне обтАЩiднання iндивiдiв. Зрозумiло, без iндивiдiв нiякого колективу бути не може, так само як не може iснувати води без складових ii атомiв водню i кисню. Але ж вивчення водню i кисню окремо не даi нiякого уявлення про воду, так само не можливо говорити про колектив, вивчаючи окремо його iндивiдiв, за межами iх колективноi дiяльностi. Насправдi коллектив - це специфiчне об'iднання людей, що характеризуiться своiми соцiальними i соцiально психологiчними особливостями. [ ]

Колектив - це, перш за все, сукупнiсть людей, обтАЩiднаних спiльною метою. В iнакшому випадку це можливо було б назвати безцiльним чи безглуздим об'iднанням.

Розумiння колективу, запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про мiсце особистостi в колективi i системi взаiмовiдносин людей: ВлКоллектив- це цiлеспрямований комплекс осiб, органiзованих, володiючих певними колективними якостями. Там, де i органiзацiя колективу, де i органи колективу, там i органiзацiя уповноважених осiб, довiрених колективом, i питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любовi, не питання сусiдства, а це питання вiдповiдальноi залежностiВ» [10,58].

Вчитель маi справу не лише з окремими учнями, кожен з яких вiдрiзняiться яскравою iндивiдуальнiстю, йому одному властивими особливостями i своiрiднiстю, але, перш за все, з рiзними об'iднаннями дiтей тАУ колективами (клас, спортивна команда, гурток), групами, компанiями, що стихiйно склалися. Формування особистостi в колективi, взаiмовiдношення особистостi i колективу, вплив колективу на особистiсть, ефект виховного впливу вчителя багато в чому визначаються структурою колективiв i груп, в якi входить учень, iх спрямованiстю, характером взаiмостосункiв iх членiв, залежать вiд положення учня в колективi, або вiд його соцiометрического статусу.

Вивчаючи дитячi i юнацькi об'iднання, розрiзняють, перш за все, формальнi i неформальнi групи. Формальнi (офiцiйнi) - це спецiально органiзовуванi, переважно дорослими, для спiльноi дiяльностi дитячi об'iднання. Неформальнi (неофiцiйнi) групи - стихiйно виникаючi добровiльнi об'iднання, що складаються на основi дружнiх вiдносин, симпатiй, близькостi поглядiв i iнтересiв, сумiсних iгор, сумiсного проведення часу i т.д.

Вища форма органiзованоi групи i i колектив. Будь - який колектив-група, але не всяка група i колективом. Основна ознака колективу - суспiльна значущiсть його мети i завдань. Якщо група i навiть добре органiзованою, але дотримуiться неповажноi, низькоi мети, колективом вона не буде. Вона може називатися корпорацiiю, групою, але не колективом. Колективи повтАЩязанi мiж собою, кожний колектив зазвичай i частиною бiльшого колективу.

Учень, як правило, i членом цiлого ряду рiзних об'iднань тАУ колективiв i груп. Перш за все, вiн i членом свiй сiм'i, далi вiн член класного i загальношкiльного колективiв. Крiм цього, вiн ще може бути учасником драматичного гуртка або членом спортивноi волейбольноi секцii. У дворi у нього своя компанiя, активним членом якоi вiн i. В кожному з цих колективiв або груп учень вступаi у вiдповiднi вiдносини з iншими учасниками, займаi серед них певне положення, пiддаiться пiд той або iнший вплив.

Дитячий колектив i найнеобхiднiшою умовою самоствердження особистостi. Йому властива спiльнiсть цiлей та адекватнiсть мотивiв предметно-практичноi сумiсноi дiяльностi, яка направлена на користь суспiльству. Найбiльш розвиненi форми взаiмовiдносин дiтей створюються у процесi цiленаправленноi организации iх суспiльноi деятельности: учбовоi, органiзацiйно - суспiльноi, трудовоi, художньоi, спортивноi тощо. Максимальний розвиток самостiйноi дiяльностi дiтей i визначною ознакою розвитку дитячого колективу.

Як iнструмент виховання, дитячий колектив створюiться дорслим. Вiдповiдно до цього важливим значенням i питання про спiввiдношення: 1) потреба дiтей у спiлкуваннi; 2) задачi, якi поставленнi перед колективом. Практично у будь тАУ якому органiзованому дитячому обтАЩiднаннi реально iснуi певне сполучення цих двох факторiв. Хоча найбiльш широкi можливостi iх взаiмодii створюються в умовах сформованого дитячого колективу.

Активно залучаючи дiтей до вирiшення соцiально тАУ важких завдань, колектив тим самим забезпечуi рiзноманiтнi форми спiлкування, зумовлюi можливостi розвитку iндивiда як особистостi. Психолого тАУ педагогiчна задача заключаiться в тому, щоб в очах дiтей виховна функцiя колективу вiдходила на заднiй план, а перше мiсце займала б соцiально тАУ корисна функцiя. РЖнакше його виховний вплив зникаi, i його мiсце займаi вплив неофiцiйних, неформальних дитячих обтАЩiднань. Постiйно поновлюючись, дитячий колектив зберiгаi в той самий час своi закони, звичаi та традицii.

В чому ж причина слабкоi сформованостi колективних якостей? Однiiю з найбiльш серйозних причин можна видiлити надмiрну замкнутiсть дитини у колективi. Формування колективу класу, учбовоi бригади, природно, сприяють вихованню у дiтей певних ставлень до свого колективу Хоча навiть товариськi вiдносини, вiдносини дiловоi незалежностi не i тотожними колективним якостям особистостi окремих дiтей, якi складають колектив. Колективiзм не може бути заснований лише на справах свого колективу, тому що бути колективiстом тАУзначить цiкавитись справами не лише свого колективу. Головне у колективiзмi тАУ суспiльна орiiнтацiя дiяльностi, творче ставлення до будь тАУ якоi людини. Вiдповiдно, задачею дорослих i органiзувати таку дiяльнiсть дитячого колективу, яка б забезпечувала вiдповiдальне ставлення дiтей до спiльноi справи у широкому розумiннi. Саме в цьому випадку вiдбуваiться становлення особистостi дитини, для якоi суспiльна справа тАУ це потреба. Ось чому необхiдно, розвиваючи самоуправлiння дитячого колективу, формувати ставлення дiтей не лише до мети даного колективу, а до спiльноi справи взагалi.

1.2. Соцiально-психологiчнi проблеми колективу

В сучасних експериментальних дослiдженнях були виявленi певнi соцiально тАУ психологiчнi проблеми колективу, серед яких головне мiсце займають проблеми, повтАЩязанi з розшаруванням класного колективу на декiлька груп.

ВлУ нас у класi сiм класiв. Ось цi п'ять - завзятi спортсмени, вони завжди разом, завжди один за одного. А цi четверо тАУ фiлателiсти. Це тАУ нашi тАЮiнженеритАЭ. Ось цi тАУ кiнолюбителi, разом ходять на всi кiнокартини, нероздiльнi, як вода. А цi тАУ тАЮполiтикитАЭ. Всi вони тАУ кожний в своiй шкаралупi. А класу в класу немаi.тАЭ(РЖз слiв Поповоi Д. 9-а клас, школа № 41)[1,35]

Подiбна ситуацiя може iснувати i в iнших класах. Типове роздiлення класу це не рiдкiсть. Вчитель повинен прагнути лiквiдувати в колективi подiбну роз'iднанiсть, розрiзненiсть, долати будь-якi форми своiрiдноi Вл самоiзоляцiiВ» таких груп вiд колективу.

Учень, як було вже зазначено, може входити до груп рiзного роду, якi звичайно стихiйно складаються на основi сумiсного проведення часу, загальних iнтересiв, загальноi iгровоi дiяльностi i якi знаходяться, як правило, поза межами педагогiчного контролю.

Деякi з дворових, вуличних об'iднань не носять асоцiального характеру, хоча вчителi звичайно вiдносяться до них з упередженням. В таких компанiях пiдлiтки задовольняють свою потребу вiдчувати себе дорослими, незалежними, знаходять пiдтримку, можливiсть говорити прямо i вiдверто. Для деяких пiдлiткiв школа, гуртки, клуби не сталi тим середовищем, де вони могли б задовольнити свою потребу в активностi, спiлкуваннi, самостiйностi, дати вихiд своii енергii. Вплив таких груп на пiдлiтка дуже великий.

Наданi самим собi, пiдлiтки пiддаються негативному впливовi тАУ палять, лихословлять, дiвчатка, прагнучи бути схожим на дорослих, фарбують нiгтi, пiдводять брови, роблять собi неймовiрнi зачiски. Рiзнi учнi користуються в колективi рiзним ступенем популярностi, авторитетностi.

Звичайно в класному колективi i 3-4 найпопулярнiших школярiв. Популярнiсть визначаiться такими рисами, як товариськiсть i контактнiсть (умiння встановлювати контакти ), чуйнiсть, рiвний, доброзичливий характер, всебiчний кругозiр i ерудицiя, готовнiсть завжди прийти на допомогу товаришу, щедрiсть. Не останнi мiсце займаi зовнiшня привабливiсть, а також фiзична сила i спритнiсть (у хлопчикiв).

Непопулярнiсть викликаiться такими рисами, як замкнутiсть, неконтактнiсть, заздрiснiсть, лукавство, лицемiрство i егоiзм. Маi значення i байдужiсть до успiхiв в навчаннi, вузький кругозiр, низький рiвень знань i навичок. Втiм, в групах i колективах низького рiвня часто можна спостерiгати, що популярнiсть визначаiться такими рисами, як зневага до навчання, самовпевненiсть, зухвалiсть по вiдношенню до дорослих; непопулярнiсть же, навпаки, такими рисами, як вiдповiдальне вiдношення до навчання, успiшнiсть в навчаннi, дисциплiнованiсть, культурнiсть i т.д.

Статус популярного або непопулярного члена колективу, звичайно, впливаi на психологiчний стан i поведiнку школяра. Учень, що займаi положення улюбленого, популярного члена колективу, вiдчуваi упевненiсть в собi, емоцiйний пiдйом i вiдчуття благополуччя (емоцiйний комфорт). Деякi вiдчувають себе невпевнено, неспокiйно, роблять спроби будь-яким шляхом змiнити свiй статус в колективi або, зневiрившись, звикають до свого становища. Група школярiв звичайно не будуiться на основi рiвних мiжособових вiдносин ii учасникiв. В цих вiдносинах видiляються форми керiвництва i пiдкорення. Кожна група маi свого керiвника (лiдера).

В окремих класах i категорiя школярiв, на яку необхiдно звернути особливу увагу. У сферi мiжособових вiдносин вони займають положення iзольованих. Це не просто непопулярнi члени колективу. Вони викликають до себе негативне ставлення, iм вiдмовляють в дружбi, в особистiй симпатii.

Причини цьому можуть бути рiзнi, частiше всього - явна зневага iнтересами колективу, яскраво вираженi розбещенiсть i егоiзм, деякi негативнi риси ( замкнутiсть, нелюдимiсть). З такими школярами майже не спiлкуються, iх всi стороняться, iх не приймають в iгри, не хочуть сидiти з ними за однiiю партою. Цi дiти i самi поводять себе iзольовано, тримаються осторонь, часто вiдчувають самотнiсть, iнколи навiть пригнiченiсть. Школярi, якими нехтують, намагаються влитися до колективу, але не завжди вдало. Тодi вони або погоджуються зi своiм положенням, або озлоблюються (i стають схильними до агресii, невиправданих вчинкiв), або прагнуть пiти з колективу (з класу, зi школи), знайти собi вiдповiдне мiкросередовище, де б на них зважали, визнавали iх, де б iх соцiометричний статус оцiнювався достатньо високо.

Вчителю слiд спецiально думати про те, як зробити iзольованих учнiв повноправними членами колективу, як налагодити iх взаiмостосунки з оточуючими, як змiнити тi риси особи, якi викликають антипатiю товаришiв.

Слiд вiдмiтити тих учнiв, якi знайомляться з колективом перший раз, це тАУ новачки у класi. Це одна з типових фiгур дитячого колективу. Вчителi та класнi керiвники у своiй роботi постiйно мають справу з новачками, це повтАЩязано з явищем мiграцii населення, бурхливим будiвництвом житла. Почуття безпорадностi викликаi у нього гостру потребу отримувати iнформацiю про те, що його тут очiкуi, як поводити себе в тiй чи iншiй ситуацii, що тут тАЮможнатАЭ, а що тАЮне можнатАЭ, кого треба побоюватися, а кому можливо довiряти. В той самий час у школяра виникають певнi очiкування стосовно свого становища у новому колективi. Вiн сподiваiться, що йому вдасться проявити себе по новому, показати себе у вигiдному свiтi. Це потребуi також знання того, що цiниться, а що засуджуiться в даному колективi.

Опинившись у новiй обстановцi, помiчаi часто такi факти, явища оточуючого середовища, якi для iнших членiв колективу являються звичними, i вони не помiчають iх зовсiм. Це закономiрно, оскiльки вся iнформацiя, яка оточуi дитину у новому колективi, являiться для неi новим та значим подразником. РЖстотне значення для новачка в цей перiод вiдiграi культура поведiнки, спiлкування дiтей у школi та доброзичливе ставлення до нього. Саме це впадаi до нього в око в першу чергу. Цi ознаки на перших етапах визначають тАЮпочуття захищеностiтАЭ дитини. Особисто значимою для школяра i така характеристика членiв колективу школи, як тАЮпривiтнiсть тАУ непривiтнiстьтАЭ, доброзичливiсть, уважнiсть один до одного. При цьому не маi принципового значення, хто цi люди тАУ товаришi по класу, вчителi, технiчнi працiвники.

На другому етапi у школярiв виявляiться тенденцiя тАЮввiйтитАЭ до внутрiшньоi структури класу. Активнiсть цього процесу знаходиться у прямiй залежностi вiд позитивноi чи негативноi оцiнки школярем нового колективу. Починають усвiдомлюватися цiнностi колективу, традицii, норми поведiнки. На цьому етапi яро виступаi тенденцiя до сприйняття подiй, фактiв, та iнших знакiв, якi дають новачку iнформацiю про тi сфери дiяльностi, де вiн зможе проявити себе. Бiльшiсть новачкiв намагаiться засвоiти iснуючу систему цiнностей, що пояснюiться iх iстотною потребою сподобатись товаришам.

На третьому етапi хлопцi та дiвчата починають розумiти характер внутрiшньо колективних вiдносин тАУ хто з ким дружить, за що кого поважають.

Через мiсяць тАУ пiвтора у новому колективi школяр, як правило, хоча ще повнiстю не адаптувався, але вже включився так чи iнакше у колективнi вiдносини. Новачок вже вiдчуваi певнi зобовтАЩязання перед товаришами i перед колективом, рiзко знижуiться ступiнь його вiдвертостi, i вiн опиняiться на рiвнi тАЮстарихтАЭ членiв колективу.

Таким чином, найбiльш важкими для новачка i найбiльш сприятливими для педагога i першi днi перебування в колективi, а потiм тАУ наступний мiсяць. Насправдi ж новачки порушують встановлену рiвновагу сил у класi, тут вiдбуваiться перегрупування членiв колективу. Встановленi товариськi групи приймають новачка - i тодi, якщо новачку притаманнi значимi для групи якостi, вiн займаi одне з керiвних положень, витискаючи когось зi старих членiв колективу. Якщо ж колектив не приймаi новачка, проявляi до нього негативне чи байдуже ставлення, новачок змушений замкнутися в собi або активно тАЮвибиратитАЭ з iнших груп товаришiв для себе. Бувають випадки, що тiльки тАУ но прибувши, новачки з тих чи iнших причин швидко завойовують лiдерськi позицii у колективi та ведуть активну боротьбу за керiвне мiсце в класi, що стаi причиною бiльш напружених конфлiктiв мiж групами та окремими членами колективу.

Згiдно до того, як пiдготовлений колектив до спiлкування з новачками, можливо судити про рiвень його вихованостi. Не менш важливо в перiод адаптацii включити новачкiв в таку колективну дiяльнiсть, де б вони, як i iншi члени колективу, могли б дати максимально важливу iнформацiю про себе i своi можливостi в рiзних сферах життя (iнтелектуальнi вiкторини, КВК, вечори знайомства та iнше). Педагогу, вiдповiдно, необхiдно спецiально продумати змiст та форми iндивiдуальноi роботи з новими членами колективу, створювати ситуацii, де б новачки змогли б проявити i показати себе у вигiдному свiтi.

Беручи активну участь в життi i дiяльностi колективу однолiткiв, школяр привчаiться жити iнтересами колективу i керуватися ними в своiй поведiнцi. Тiльки в колективi i пiд впливом колективу школяр набуваi досвiду колективних взаiмостосункiв, досвiду розвитку суспiльноi спрямованостi, правильного вiдношення мiж особистим i суспiльним. За межами колективу не можливо формування i виховання цих якостей.

Колектив однолiткiв впливаi також на формування i розвиток всiх позитивних якостей особистостi (скромностi, чесностi, наполегливостi, витримки, дисциплiнованостi, смiливостi i т. д.). Колектив розкриваi лiнь та егоiзм, заздрiсть i зарозумiлiсть, боязкiсть i лицемiрство, допомагаi долати невдачi, не допускаi втрати вiри у власнi сили , смутку. Роль колективу при цьому двояка. З одного боку, як ми вже бачили, одна якiсть не може бути розглядана абстрактно, вiдволiкаючись вiд спрямованостi особи. А колективiстична спрямованiсть формуiться лише в колективi. Тому досвiд колективних взаiмостосункiв i колективноi дiяльностi формують не просто наполегливiсть, а наполегливiсть колективiста, не просто смiливiсть, а смiливiсть колективiста i т.д. Колектив впливаi на своiх членiв, вимагаi вiд них певноi поведiнки. Схвалення або засудження колективу, правильна критика, дiловi i серйознi вимоги колективу до своiх членiв тАУ важливий формуючий, контролюючий i корегуючий особистiсть чинник. В класному колективi школяр пристосовуiться до суспiльноi культури, у нього формуiться соцiалiстична направленiсть, розвиваiться творча iндивiдуальнiсть, вiдбуваiться накопичення соцiально тАУ морального досвiду та придбання досвiду колективноi дiяльностi.

Класний колектив володii значними потенцiйними можливостями для розвитку особистостi : в ньому вiдбуваiться засвоiння особистiстю суспiльних iдеалiв, цiнностей та психологii колективу. Вiн виступаi головною сферою виявлення iндивiдуальних можливостей та здiбностей ; в ньому вiдбуваiться формування i удосконалення позитивних якостей особистостi: колективiзм, вмiння спiвпрацювати, коммунiкативнiсть, самосвiдомiсть, почуття власноi гiдностi, iнтерес та схильнiсть до творчостi.

Найбiльше значення для становлення особистостi мають наступнi характеристики шкiльного колективу: наявнiсть iдиноi спiльноi мети, дiяльностi, системи внутрiшнiх звтАЩязкiв, велика рiзноманiтнiсть творчих особистостей тАУ членiв колективу; важкiсть та протирiччя колективного життя; складнiсть структури i характеру внутрiшньо тАУ колективних вiдносин. Серед перелiчених характеристик класного колективу слiд виокремити вiдносини, якi виникають мiж школярами, бо саме вони в результатi визначають роль колективу в розвитку та становленню особистостi.

1.3. Розвиток творчоi iндивiдуальностi у колективi

На початковiй стадii згуртування колективу емоцiйно тАУ психологiчнi вiдносини займають головне мiсце. Кожен ученi у цей час прагне знайти серед однокласникiв товаришiв, друзiв, компанiю, яка б його прийняла i зайняти в неi гiдне мiсце. Досить iнтенсивно утворюються малi групи, частина з яких носить нестiйкий характер.

Характер вiдносин у класi тАУ важлива умова ефективностi iх впливу на особистiсть в будь тАУ якiй спiльнотi, в яку входить учень. Ефективнiсть впливу колективних вiдносин на особистiсть дитини пiдвищуiться, якщо вони забезпечують можливiсть участi кожного в вирiшеннi спiльних завдань. Якщо у класi пануi така система вiдносин, то в ньому рацiонально розподiляються обовтАЩязки мiж членами колективу, якi вiдповiдають iнтересам як окремих членiв, так i класа в цiлому. На жаль, у бiльшостi шкiл спостерiгаiться таке явище, коли в дiяльностi колективу бере учать лише незначна його частина. Школяри, маючи певнi доручення, не знають своiх прав та обовтАЩязкiв.

Вiдносини мають бути сприятливими для розвитку творчоi iндивiдуальностi кожного з членiв колективу. Це можливо лише тодi, коли в центрi уваги школярiв не лише колективнi перспективи, цiкавi спiльнi справи, а й особистiсть кожного однокласника, його творчий потенцiал. Для колективних вiдносин важлива не лише доброзичливiсть, а й оптимiстичнiсть: вiра колективу в своi сили i сили кожного з його членiв, впевненiсть в завтрашньому днi, в можливостi подолати всi труднощi, якi виникають. Надзвичайно важливою i наявнiсть почуття захищеностi у школярiв, впевненiсть в тому, що жоден член колективу не може бути ображеним чи приниженим. Вiдносини, якi складаються мiж школярами в класi, не завжди вiдiграють позитивну роль в процесi формування особистостi конкретного школяра.

Ефективнiсть i характер впливу вiдносин на процес розвитку особистостi залежать вiд того, наскiльки сприятливе становище даного школяра в системi колективних вiдносин. Колектив лише тодi i сприятливим середовищем для iндивiдуального розвитку тiii чи iншоi дитини, коли ii становище в колективi i сприятливим, коли статус ii доволi високий, коли колектив бачить в нiй особистiсть яскраву, оригiнальну, цiкаву. Якщо ж вона не приймаiться колективом, i приниженою в колективi або займаi тАЮштучнетАЭ , вимушене положення, клас перестаi бути по вiдношенню до неi повноцiнним фактором iндивiдуального розвитку.

Формування виховного впливу колективу на особистiсть залежить вiд того, чим i як живе колектив. Необхiдною умовою позитивного впливу колективу на особистiсть i емоцiйне багатство життя колективу. Потреба людини обмiнюватися емоцiями вiдiграi суттiву роль у ii становленнi. Розвиток цiii потреби починаiться в вiцi 3 тАУ х рокiв. Це характеризуiться збiльшенням оточення, людей, якi в змозi задовольнити цю потребу. Деякий час головною залишаiться потреба контактувати з iншими людьми, байдуже з дiтьми чи з дорослими.

Перш нiж розглядати емоцiйнi стани, ситуацii, взаiмини та iх роль у формуваннi виховного впливу колективу на особистiсть, треба пiдкреслити виняткову вагу спецiальноi роботи вихователя, спрямованоi на те, щоб благороднi людськi почуття (любов, щедрiсть, вдячнiсть, готовнiсть допомогти товаришевi, докори сумлiння, повага до старших, нетерпимiсть до зла) розвивались, утверджувались в повсякденних взаiмовiдносинах, у працi, в iнтелектуальному життi колективу.

Творчiсть тАУ це дiяльнiсть, в яку людина вкладаi немовби часточку своii душi, i чим бiльше вона вкладаi, тим багатшою стаi ii душа. Процес творчостi характерний тим, що творець своiю працею та ii наслiдками справляi величезний вплив на тих, хто поруч з ним. Одухотворення i натхнення однiii особистостi породжуi одухотворення i натхнення в душах iнших людей. Якщо ви хочете, щоб людина благотворно впливала на людину, утверджуйте в духовному життi колективу й особистостi творчiсть. Виявлення творчостi характерне для дитини з самого раннього вiку, бо творчiсть - норма дитячого розвитку.

Хоча схильнiсть до творчостi з роками нерiдко зникаi, реалiзацiя творчих здiбностей дитини робить бiльш багатшим та змiстовнiшим ii життя, збагачуi ii однолiткiв, колектив, значно впливаi на учбово тАУ виховний процес. Становлення творчоi iндивiдуальностi у шкiльному вiцi i важливою умовою подальшого повноцiнного розвитку особистостi. Людина, якiй притаманний постiйний та свiдомий iнтерес до творчостi, вмiння реалiзовувати своi творчi можливостi бiльш успiшно адаптуiться до змiнних умов працi i життiвих вимог, легше створюi свiй власний iндивiдуальний стиль дiяльностi. Розвиток творчоi iндивiдуальностi школяра повтАЩязаний зi степенем усвiдомлення ним власноi особистостi та особистого ставлення до оточення.

Вирiшальну роль у розвитку творчого потенцiалу дитини вiдiграють i такi соцiальнi фактори, як рiвень культури ближнього оточення, педагогiчна культура батькiв, важкiсть та привабливiсть завдань, якi виникають перед дорослiшою людиною, ставлення до нього однолiткiв та дорослих. Дитячий колектив тАУ особливо значиме для дитини мiкро середовище.

Ефективнiсть впливу дитячого колективу на розвиток iндивiдуальностi рiзна в рiзнi перiоди життя дитини. Наприклад, на iндивiдуальнi прояви молодших школярiв впливаi бiльшою мiрою не колектив, а вчитель. Велике значення для становлення iндивiдуальностi школяра мають такi характеристики колективу, як рiзноманiтнiсть характерiв та здiбностей його членiв, рiзноманiття форм i змiсту iх сумiсноi дiяльностi, спiлкування, iгор. Взаiмодiя, взаiмовплив дiтей, складнiсть завдань, якi стоять перед колективом, постiйно ставлять дитину перед проблемними ситуацiями, потребують вiд нього активностi та самостiйностi, вмiння швидко орiiнтуватися в обстановцi, творчо вирiшувати новi, несподiванi завдання, досягати взаiморозумiння з товаришами, згiдностi сумiсних дiй, знiмати напругу, тобто проявляти творчiсть.

Сприятливе становище в системi колективних вiдносин породжуi у дiтей почуття захищеностi, емоцiонального комфорту, впевненостi у своiх силах. Саме це i передмовою для активних пошукiв себе, творчоi участi у життi колективу в якостi субтАЩiкта колективноi дiяльностi. Високе визнання колективом у всiх вiдносинах отримують далеко не всi дiти, але для нормальноо розвитку iндивiдуальностi це i необовтАЩязково. Надмiрне сприятливе становище у колективi, яке постiйно супроводжуi дитину, може навiть заважати адекватному пiзнанню нею себе, розвитку самокритичностi i прагнення до самовиховання, тобто гальмувати процес становлення iндивiдуальностi.

Дитяче обтАЩiднання без керованоi роботи педагогiв може як стимулювати, так i придушувати розвиток iндивiдуальностi окремих дiтей; сприяти розквiту рiзноманiтних здiбностей та унiфiкувати змiст i форми виявлення можливостей окремих членiв; викликати активнiсть, самостiйнiсть школярiв слiпе пiдкорення, розвивати творчi можливостi всього колективу i окремих дiтей.

Головними умовами, якi пiдвищують ефективнiсть впливу колективу на розвиток творчоi iндивiдуальностi школярiв, i: органiзацiя рiзносторонньоi життiдiяльностi дiтей, насичення колективноi життiдiяльностi творчiстю, озброiння школярiв рiзноманiтними способами дiяльностi, навичками спiлкування[ ]. Все це забезпечуi пiдростаючiй особистостi можливiсть накопичення досвiду успiшноi творчостi в дiяльностi, спiлкуваннi, грi, постiйного удосконалення свого творчого рiзноманiття.

Про ефективнiсть впливу учнiвського колективу на розвиток iндивiдуальностi кожного з його членiв свiдчить зменшення в колективi кiлькостi дiтей з невираженими творчими спрямуваннями, якi проявляють своi творчi можливостi за межами колективу; збiльшення кiлькостi дiтей, якi творчо беруть участь у життiдiяльностi колективу; ускладнення колективноi дiяльностi, зменшення протирiч, конфлiктiв.

1.4. Роль колективу у формуваннi та становленнi особистостi

школяра

Лише в атмосферi колективу з його гуманними етично - психологiчними вiдносинами мiж людьми, можлива плiдна творча дiяльнiсть кожного iндивiда, створюються реальнi умови для всебiчного розвитку здiбностей людини - трудiвника i застосування iх в рiзних сферах трудовоi дiяльностi. Колективiзм створюi реальнi передумови для виявлення потенцiйних творчих можливостей особистостi, розвиток ii соцiально значущоi iнiцiативи, цiлеспрямованостi, свiдомоi участi в управлiннi суспiльними процесами.

В.О. Сухомлинський наголошував думку про те, що тАЮособистiсть тАУ це гвинтик механiзму, який маi пiдкорятися iнтересам колективу. Вiн вважав, що колектив тАУ це багатство iндивiдуальностей, i чим бiльше самодостатнiх iндивiдуальностей буде в кожному колективi, тим багатшим вiн буде. Треба враховувати особистiсть, якщо вона щось вмii, щось знаi i може цим подiлитися. Чим бiльше буде таких дiтей, тим бiльш дiяльнiшим буде колектив.

Якщо вiдбуваiться обтАЩiднання дiтей, якi цiкавляться вирiшенням якоiсь проблеми, це буде справжнiй колектив. Рано чи пiзно час беззастережноi iндивiдуальностi пройде. Отже, людина моi працювати i вчитися у групi. Вже зараз наша школа i наша педагогiка доходить до цiii думки i надалi вона буде спиратися на цi iдеiтАЭ[4,26]

Колектив як невiд'iмна складова цiлiсного суспiльного органiзму не зводитися до сукупностi iндивiдiв, обтАЩiднаних лише на основi формальноi органiзацii або по ознаках психологiчноi комунiкацii. РДднiсть його характеризуiться головним чином вiдносинами людей, обтАЩiднаних спiльною метою.

Важливим наслiдком формування переконань i виникнення одного з стрижневих якостей особистостi, а саме моральноi стiйкостi. Пiд формуванням стiйкостi психологи розумiють тАЮпоступове перетворення дитини з iстоти, пiдкореноi зовнiшнiм впливом, у субтАЩiкта, здатного дiяти самостiйно, на основi сформованих переконаньтАЭ. Значення цiii риси особистостi важко не помiтити. Бо вона тАУ джерело принциповостi, умова, яка дозволяi людини вiдстоювати своi погляди i переконання, якостi, без якоi неможливе формування бiйця. Людина свiдомо чи пiдсвiдомо, але постiйно порiвнюi себе з реальними людьми або iдеальними еталонами. Вона постiйно зiставляi себе, своi дii i вчинки з певним iдеальним уявленням про себе. Так виникаi самооцiнка. Саме так вiдбуваiться зiставлення реальноi поведiнки групи з певним еталоном. Так народжуiться оцiнка людиною групи.

Психологам добре вiдомо, що емоцiйне благополуччя як дорослоi, так i пiдростаючоi людини в значнiй мiрi визначаiться зiставленням ii самооцiнки i оцiнки його оточуючими. Якщо цього збiгу не маi i група оцiнюi людину нижче, нiж вона себе, то людина вiдчуваi розчарування, невдоволенiсть, прагнення покинути ту спiльноту, в якiй вона не знайшла на ii погляд визнання.

Саме по собi емоцiйне благополуччя, товариськiсть, вiдсутнiсть принижених та iзольованих дiтей, взаiмна прихильнiсть необхiднi для формування справжнього колективу. Хоча ж емоцiйна iднiсть групи, взята сама по собi, не являiться достатнiм критерiiм розвитку групи. Важко зтАЩясувати, на основi яких орiiнтацiй та цiнностей виникаi ця iднiсть. Виявляiться, що на початкових етапах формування групи вибiр товаришiв характеризуiться бiльшою мiрою безпосередньою емоцiональною оцiнкою. Вибираючи товаришiв, школярi певним чином орiiнтуються на зовнiшнi якостi, а не на особистiснi.

Роздiл РЖРЖ Колектив як головний фактор становлення особистостi

2.1. Професiйно важливi якостi педагога, працюючого з

колективом

Напевно кожний педагог памтАЩятаi свiй перший урок у школi, перше знайомство з класом. Кожен вчитель памтАЩятаi перше вiдчуття схожостi, нероздiльностi всiх тих дiтей, якi дивляться на вас розплющеними очима. Через деякий час педагог вiдрiзняi дiтей, запамтАЩятовуi iх особистiснi ознаки. Так формуiться структура класу, яку психологи називають офiцiальною, формальною або дiловою. Хоча з часом, педагог починаi помiчати, що iснуi й iнша, прихована вiд людського ока, система вiдносин, заснована на основi дружби, товариства, взаiмних симпатiй та антипатiй. Чим бiльший педагогiчний досвiд у педагога, тим суттiвiше вiн розумii, яку велику роль вона вiдiграi у встановленнi характерiв, у формуваннi свiтосприйняття, у вiдокремленнi iнтересiв та схильностей учнiв.

Необхiдно зазначити, що не лише стиль роботи вчителя, але й просто його людськi якостi можуть сприяти або гальмувати виявлення мiжособистих вiдносин. Якi ж вимоги предтАЩявляють школярi до вчителя, щоб той був у змозi вiйти до них у довiру.

ü контактнiсть, вмiння легко та з гнучкiстю спiлкуватися з дiтьми;

ü демократичний стиль керування, якiй маi на метi поiднання поваги до особистостi кожного учня з необхiдною вимогливiстю;

ü розумiння, терпимiсть, рiзноманiтнiсть поглядiв та iнтересiв, ерудицiя, чуйнiсть, здатнiсть до спiвпереживання.

Педагог, працюючи з дiтьми, повинен мати високий рiвень розвитку творчого потенцiалу, широкий свiтогляд, глибокi знання з психологii дитини, розвинену рефлексiю та емпатiю, володiти досконалими вмiннями у сферi органiзацiйноi та комунiкативноi дiяльностi. Своi спiлкування з учнями вчитель повинен будувати на основi дружньоi прихильностi, бути прикладом для дiтей у дотриманнi законiв та обрядiв колективу, до самоi форми його життiдiяльностi. Учнi мають бачити та вiдчувати спорiдненiсть своii дiяльностi з дiяльнiстю педагога. Не менш важливим i характер впливу вчителя на учнiв та взаiмодiя з ними. Не можна до

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi