Культурологiчний пiдхiд як основа модернiзацii змiсту астрономiчноi освiти у загальноосвiтнiх навчальних закладах

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ КУЛЬТУРОЛОГРЖЧНОГО ПРЖДХОДУ

1.1 Сутнiсть культурного пiдходу до навчання

1.2 Сучасний стан астрономiчноi освiти з точки зору культурологiчного пiдходу

1.3 Застосування культурологiчного пiдходу у фiзичноi освiтi

РОЗДРЖЛ 2. КУЛЬТУРНИЙ ПРЖДХРЖД ЯК ОСНОВА МОДЕРНРЖЗАЦРЖРЗ ЗМРЖСТУ АСТРОНОМРЖЧНОРЗ ОСВРЖТИ

2.1 Вплив астрономii на сучасною культуру

2.2 Астрономiчна культура тАУ невiдтАЩiмна складова сучасноi людини

2.3 Модернiзацiя змiсту астрономiчноi освiти на основi культурологiчного пiдходу

РОЗДРЖЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ КУЛЬТОРОЛОГРЖЧНОГО ПРЖДХРЖДУ ПРЖД ЧАС НАВЧАННЯ АСТРОНОМРЖРЗ У ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

3.1 Дослiдження стану сучасноi астрономiчноi освiти у загальноосвiтнiх закладах з точки зору культурологiчного пiдходу

3.2 Застосування культурологiчного пiдходу пiд час вивчення астрономii в академiчному лiцеi

3.3 Особливостi застосування культурологiчного пiдходу при вивченню астрономii у школi №30

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦРЖРЗ

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Специфiка сучасноi соцiокультурноi ситуацii потребуi застосування культурологiчного пiдходу до обТСрунтування теоретико-методологiчних основ астрономiчноi освiти в загальноосвiтнiх учбових закладах. Проблема формування стiйкого iнтересу у учнiв до астрономii i однiй з актуальних проблем сучасноi системи додатковоi освiти дiтей.

Культурологiчний пiдхiд до проблем загальноосвiтнiх учбових закладах дозволяi подолати суперечнiсть мiж духовним i матерiальним, що iснуi у сферi освiти. РЖнструментально-нормативна модель навчання сьогоднi повинна бути замiнена культурно творчою моделлю, яка спираiться на визнання принциповоi незавершеностi культурно-освiтнього шляху людини, iндивiдуалiзацii освiтньоi траiкторii [6, c.81].

З огляду на актуальнiсть проблеми i була вибрана тема дипломноi роботи ВлКультурологiчний пiдхiд як основа модернiзацii змiсту астрономiчноi освiти у загальноосвiтнiх навчальних закладахВ».

В даний час у всiх краiнах вiдбуваiться розширення культурного простору освiти. Сучасна школа вiдходить вiд репродуктивноi моделi освiти, що працюi на вiдтворення i стабiльнiсть наявних суспiльних вiдносин, до продуктивноi, по своiй сутi, гуманiстичнiй, культуроориентированоi школi, метою якоi i виховання людини, здiбноi до культурного творення, до творчого дiалогу з природою, соцiумом.

Це зв'язано з використанням культурологiчного пiдходу до формування змiсту, з появою нових методик професiйноi освiти, якi полягають в забезпеченнi суб'iктивноi позицii майбутнього педагога. До умов оновлення педагогiчноi освiти вiдносять безперервнiсть загальнокультурноi i професiйно-освiтньоi пiдготовки, якiсне оновлення змiсту на основi принципiв культуро-сообразностi, гуманiзацii, професiоналiзацii [7, c.54]. Суть культурологiчного пiдходу в освiтi також обумовлена процесами гуманiзацii i гуманiтаризацii. Вона полягаi у вихованнi людини культури i моральностi, направленоi на збереження i вiдтворення свiтових i вiтчизняних культурних цiнностей. Культурологiчна дiяльнiсть вчителя не i якою-небудь наочною дiяльнiстю, а виступаi як деяка метадiяльность, як своiрiдний внутрiшнiй план будь-якоi iншоi дiяльностi.

Таким чином, iснуi актуальна потреба синтезу двох магiстральних напрямiв сучасноi освiти: iнформатизацii i гуманiтаризацii з метою створення ефективнiших методик i умов навчання, якi б сприяли вихованню розлитоi, активноi, гуманноi особи, пристосованоi до життя на сучасному свiтi, що швидко змiнюiться, не декларативна, а по сутi.

Реалiзувати це завдання, на наш погляд, можна тiльки подолавши схематизм технократичного пiдходу, лежачого основi бiльшостi концепцiй комп'ютеризацii i виробивши культурологiчний пiдхiд, який, ТСрунтуючись на конструктивнiй концепцii культури, допомiг би подолати суперечностi знеособленого представлення людини як Влкомп'ютерноi метафориВ» i повернути що навчаiться його сутнiснi людськi характеристики як вiльною, самоопределаюшейся особi, що знаходиться в безперервному дiалозi з самим собою, iншими особами i творами культури, що утiлюють в собi всю попередню i справжню культуру [6, c.121].

Аналiз педагогiчноi лiтератури по нових iнформацiйних технологiях, психологiчним i технiчним аспектам проблеми навчання людини за допомогою комп'ютера дозволили висунути наступну гiпотезу: пiдвищення ефективностi процесу освiти на рiзних рiвнях - вiд початковоi до вищоi шкiл, в нових умовах екранноi культури лежить на перетинi двох зустрiчних напрямiв: розвитку iнформацiйно-комп'ютерних технологiй i розробки гуманiстичних концепцiй використання iх людиною.

Необхiднiсть введення астрономii в освiтнiй стандарт, визначаiться не тiльки свiтоглядною роллю астрономii, але i внутрiшньою привабливiстю ii.

З цiii причини актуальна сама проблема формування i розвитку пiзнавального iнтересу що вчаться до астрономii i природних наук.

Змiст освiти i вiддзеркалення культури певноi епохи. В той же час, iснуюча система вищоi освiти багато в чому побудована на культурних домiнантах минулого - рацiональному поглядi на свiт, iнтелектуалiзмi, утилiтарностi. Цивiлiзацiйна однобiчнiсть виразно виявляiться в змiстi освiти, в якiй знання про цiлiсний свiт людини i досвiд цiлiсноi дiяльностi вiдсунутi на другий план в порiвняннi з науковою монокультурою [4, c.54].

Пошуки моделей освiти, адекватних сучасному типу культури i що вiдповiдають новому етапу розвитку цивiлiзацii, складають одну з актуальних проблем сучасноi педагогiки. При цьому на перший план висуваються завдання розробки теоретичних основ цiлiсного учбово-виховного процесу стосовно таких категорiй, як змiст, методи i органiзацiя навчання.

Вирiшення вказаних завдань викликаi необхiднiсть звернення освiти до своiх фундаментальних витокiв - розгляди його як частини культури, культуросообразноi системи, культуротворчого процесу. Найважливiшим завданням розвитку сучасноi освiти i подолання роз'iднаностi двох компонентiв культури - природничонауковою i гуманiтарною шляхом iх iнтеграцii i взаiмозбагачення на основi додання змiсту вищого утворення культурологiчноi спрямованостi.

Мета дослiдження розробка концепцii культурного iнформацiйно-освiтнього середовища в умовах екранноi культури; вироблення методичних рекомендацiй, направлених на створення умов, спонукаючих що навчаiться в цьому середовищi до розвитку iндивiдуального, творчого дiалогового гуманiтарного мислення, що дозволяi людинi знайти вiдчуття власноi цiлiсностi i можливiсть ефективного взаiмодiях з швидко змiнним свiтом.

Об'iкт дослiдження дiяльнiсть лiцею по створенню, освоiнню i впровадженню в учбово-виховний процес застосування культурологiчного пiдходу пiд час вивчення астрономii програми учбового курсу ВлВсесвiт. Культура. ЛюдинаВ», а також методика проведення уроку, для кращого засвоiння культурологiчного пiдходу при вивченi теми ВлЧас та календарВ» в школi № 30.

Предмет дослiдження: дидактичнi основи застосування культурологiчного пiдходу при розробцi i використаннi iнформацiйних диагностико - навчальних систем по астрономii

Вiдповiдно до об'iкту, предмету i мети були поставленi наступнi завдання:

тАУ сформулювати основнi положення культурологiчного пiдходу при розробцi i використаннi iнформацiйно-дiагностичних i повчальних систем.

тАУ розробити концепцiю, структуру i функцii культурного iнформацiйно-повчального середовища в умовах екранноi культури.

тАУ розробити структуру i принципи функцiонувань системи психолого-педагогической дiагностики i супроводу, що утiлюi гуманнi принципи культурного iнформацiйно-повчального середовища як ii ядро;

тАУ дослiджувати основнi проблеми викладання астрономii в сучаснiй школi.

Методи дослiдження складають аналiз психолого-педагогической, науково-методичноi лiтератури по темi дослiдження; аналiз лiтератури по астрономii, ii взаiмозв'язку з iншими природними науками, еволюцii поглядiв на ii викладання; аналiз лiтератури по використанню комп'ютерних технологiй в навчаннi астрономii i фiзики; вивчення росiйського i украiнського досвiду викладання астрономii в школi; аналiз програм i пiдручникiв по астрономii.

На рiвнi конкретного методологiчного дослiдження основними сталi iдеi цiлiсного пiдходу, безперервноi педагогiчноi освiти, iдеi особового i культурологiчного пiдходiв в системi в загальноосвiтнiх учбових закладах:

тАУ вiтчизнянi теорii дiалогу культур i культурологiчного розвитку особи (М.М.Бахтiн, В.С. Бiблер, Е.В. Бондаревськая, М.С. Каган, А.Ф.Лосев);

тАУ зарубiжнi концепцii культурологiчного становлення особи (У.Берч, РЖ.Вутрi, У.Гилфорд, А.Гропле, А.Депаред, Х.Десман, С.Киль, Ч.Кнаппер, Д.Мак-хепрi, Дж.Молл i iн.).

Наукова новизна дослiдження полягаi в тому, що в нiм запропонована i обТСрунтована методика використання комп'ютерних глобальних комунiкацiйних мереж при проведеннi занять по фiзицi i астрономii, а також обТСрунтована методика введення нових складних астрономiчних понять в шкiльний курс ВлФiзика i астрономiяВ».

Практична значущiсть дослiдження визначаiться тим, що теоретичнi положення i виводи доведенi до конкретноi методики культурологiчного пiдходу астрономiчноi освiти. Розробленi методичнi рекомендацii застосування культорологiчного пiдходу пiд час навчання астрономii в загальноосвiтнiх учбових закладах. Результати роботи можуть використовуватися як практична основа для професiйного розвитку вчителiв на основi культурологiчного пiдходу, в рамках системи пiдвищення квалiфiкацii, у вузiвському викладаннi на факультетах гуманiтарного профiлю, вдосконалення загальнопедагогiчноi системи в цiлому, створення нових освiтнiх продуктiв (програм, учбових матерiалiв); якi застосовнi для педагогiв, орiiнтованих на загальнокультурний особовий саморозвиток.

Структура дипломноi роботи складаiться з вступу, 3-ох роздiлiв, висновкiв. Обсяг дипломноi роботи 86 сторiнок, в тому числi 6 таблиць, 9 рисункiв, список використаних джерел складаi 31 найменувань.

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ
КУЛЬТУРОЛОГРЖЧНОГО ПРЖДХОДУ

1.1 Сутнiсть культурного пiдходу до навчання

Що вiдбуваються в Украiнi полiтичнi, соцiокультурнi, духовнi i економiчнi перетворення привели до того, що суспiльство зайняте сьогоднi фундаментальним переглядом своiх рушiйних соцiальних механiзмiв. Мова, перш за все, йде про перехiд до демократичноi системи соцiального розвитку, що вимагаi змiн i в системi освiти. Освiта виступаi як основний чинник забезпечення культурного зрушення, оновлення соцiально-економiчного устрою i всiх аспектiв життiдiяльностi суспiльства [12, c.26].

Аналiз фiлософсько-соцiологiчноi лiтератури показав, що в останнi десятилiття вся бiльша кiлькiсть дослiджень в цiй областi приводить до виводу про iснування глобальноi кризи освiти: рiзнi автори загострюють увагу на рiзних аспектах цього явища: бездуховнiсть i криза цiнностей, недостатнiсть професiоналiзму, недостатнiсть спецiалiзацii i так далi Все це обумовлено поряд чинникiв таких як:

тАУ недостатнiй культурний рiвень частини учнiв i iх сiмей.

тАУ недостатнiй зв'язок i взаiмодiя установ освiти i культури.

тАУ малокультурне середовище учбових закладiв.

тАУ низький рiвень культури спiлкування (серед дiтей i дорослих)

тАУ низький рiвень культурноi письменностi основноi маси випускникiв шкiл (тобто педагогiчний брак), якi надалi не можуть забезпечити своiю працею необхiдну культуру сучасного виробництва.

У педагогiцi неухильно росте увага до культурологiчних проблем освiти. Це стало результатом рiзних для рiзних краiн традицiй системного розгляду взаiмодii культури i освiти. У сучаснiй теорii i практицi освiти простежуiться тенденцiя не тiльки пошукiв нових пiдходiв до його органiзацii, але i iншого, адекватного сучаснiй культурi i науцi розумiння його культурних особливостей i механiзмiв.

Змiни в соцiокультурнiй ситуацii привели до змiн погляду не тiльки на культуру, але i на особу в культурi. Розвиток особи, вiльний i творчий характер такого розвитку стають прiоритетними цiнностями сучасноi освiти.

В.М.Розiн [3, с.46] в своiх роботах вiдзначаi, що освiчена людина тАУ це не тiльки фахiвець i не тiльки особа, а саме людина культурна i пiдготовлена до життя, до змiн способу життя, до змiни своiх уявлень, свiтоглядiв, свiтовiдчування; освiчена людина i культурною i в тому сенсi, що приймаi i розумii iншi культурнi позицii i цiннiсть не тiльки з позицii власноi незалежностi, але i чужий.

Культурологiчний пiдхiд представляi для нас особливий iнтерес, оскiльки допомагаi виявити соцiокультурнi проблеми, вирiшити iх на базi iдей i принципiв, вiдповiдних сучаснiй культурi, i ставити новi питання, що дозволяють переосмислювати сучасну педагогiку:

тАУ якi змiни необхiднi для поглиблення зв'язкiв з культурою.

тАУ що саме треба мiняти в теорii утворення, щоб вона вiдповiдала новим культурним iдеям.

тАУ як наситити змiст i форми освiти культурними компонентами.

Зараз гостро коштуi питання про формування культури фахiвцiв, в якiй з'iднуються високий професiоналiзм, iнтелiгентнiсть, а також творчий початок. У законi Украiни ВлО освiтiВ» в основних вимогах до змiсту освiти пiдкреслюiться, що воно повинне забезпечити Влiнтеграцiю особи в системi свiтовий i нацiональних культурВ» [18, c.21].

Мета професiйного навчання полягаi в оволодiннi складною структурою професiйноi дiяльностi, яка вiдбуваiться через учення. У професiйному навчаннi усестороннього розвитку особи i пiдвищення ii культурного рiвня набуваi великий особовий сенс, оскiльки воно пов'язане з майбутньою професiiю, конкретною спецiальнiстю i виступаi як визначальнi характеристики майбутнього фахiвця.

Провiдна роль в пiдготовцi фахiвця такого рiвня належить професiйним освiтнiм установам, основна мета яких - виховання соцiальне активною, такою, що комфортно вiдчуваi себе в умовах професiйноi дiяльностi i соцiальноi взаiмодii особи, здiбноi до соцiокультурноi адаптацii. А особливе мiсце в реалiзацii iдеi соцiокультурноi адаптацii належить природознавчим наукам, за допомогою яких i здiйснюiться безпосереднiй i опосередкований Влдiалог культурВ». У учбових закладах, де фiзика та астрономiя i непрофiлюючим предметом, на жаль, придiляiться мало уваги. Сучаснi учбовi заклади i вчителя - наочники, за рiдкiсним виключенням, не забезпечують повною мiрою дiю культурних механiзмiв, форм i змiсту освiтнiх процесiв, хоча спорiдненiсть культури i освiти самими вчителями номiнально признаiться; з iншого боку, в спробах прищепити таким, що вчиться певний об'iм культурноi iнформацii методами нав'язування i примушення викладачi орiiнтують учнiв на культурнi цiнностi минулого, вiдчужувавши iх вiд цiнностей сучасноi культури i життя, ускладнюючи тим самим iх входження в сьогоднiшнiй соцiум.

Сучасна школа ставить перед учителями та викладачами завдання одночасного формування в учнiв та студентiв гуманiстичного i наукового свiтогляду. Свiтогляд i основою узагальненого усвiдомлення людиною свого вiдношення до навколишньоi дiйсностi, усвiдомлення мети людськоi життiдiяльностi [19, c.37].

Сучасна школа ставить перед педагогами завдання формування в учнiв i студентiв одночасно гуманiстичного й наукового свiтогляду. Саме свiтогляд служить засобом узагальненого усвiдомлення людиною свого вiдношення до навколишньоi дiйсностi, визначення мiсця у свiтi, усвiдомлення мети й змiсту свого життя й дiяльностi. Всi уявлення, поняття, знання, погляди, якi безпосередньо виконують цю функцiю, i свiтоглядними.

Г.М. Голин вiдзначаi, що науковий свiтогляд i iнтегральним баченням й осмисленням свiту, вiн i вищим синтезом знань, умiнь, досвiду, переконань, iдеалiв i емоцiйних оцiнок. Кожний iз цих елементiв - необхiдна складова частина свiтогляду, вiдсутнiсть одного з них змiнюi всю структуру свiтогляду як цiлiсного феномена [3, c.56]. РЖ.М. Лучкiв та РЖ.РЖ. Бродин [4, c.32] вiдзначають, що на кожному етапi розвитку фiзики необхiдною була систематизацiя знань, обтАЩiднана загальними iдеями й принципами, що i проводиться в рамках фiзичноi картини свiту.

Фiзична картина свiту - це цiлiсна система фундаментальних фiзичних понять, законiв i iдей, якi вiдображають всю сукупнiсть фiзичних знань на даному етапi розвитку суспiльства, культури i науки. Фiзична картина свiту i частиною природничоi картини свiту й входить у загальну наукову картину свiту, яка i компонентом загальнолюдськоi культури. Тому передавати знання, навчати фiзики через одночасне формування й наукового, й гуманiстичного свiтогляду в учнiв i студентiв в iзоляцii вiд загальносвiтовоi культури не можна. Як показують iсторичнi факти, культура i ii складовi (фiлософiя, наука та iн.) зародилися й розвиваються одночасно разом з людством.

Культура багатогранна, i тiльки в системi цiнностей можна досить змiстовно зрозумiти ii прояви. А прояви ii нескiнченнi [2, c.12].

Учителя i викладачi не вчать культури. Вони можуть тiльки бути посередниками мiж культурою i учнями або студентами. Посередницька роль учителя або викладача фiзики полягаi у використаннi в учбовому процесi елементiв культурологiчних знань, якi i актуальними при вивченнi певних тем, при складаннi задач, при пiдготовцi рефератiв. На прикладi застосування знань про античне суспiльство, його культуру i науку покажемо, як можна реалiзувати гуманiстичну спрямованiсть фiзичноi освiти на практицi через синтез наукових i культурологiчних знань, що маi на метi виховання високоосвiченого, iнтелiгентного громадянина.

Вже в античному суспiльствi культура як сукупнiсть навичок i вмiнь, а також результатiв дiяльностi людини була видiлена в предмет осмислення.

При вивченнi iсторii виникнення науки. Демократична й гуманiстична спрямованiсть грецькоi культури дозволила iй стати духовною цiннiстю в повному розумiннi слова, забезпечивши iвропейськiй культурi можливiсть зайняти й зберегти провiдне мiсце у свiтi вже протягом двох тисячолiть [21, c.23].

У Древнiй Грецii виникла теоретична наука (математика, механiка, фiзика, астрономiя, бiологiя, географiя й т.д.), яка розробляла науковi уявлення про свiт, розвивався науковий метод. Науковi фiзичнi термiни - маса, атом, електрон, iзотоп i т.д. - мають грецьке походження. У фiзичних й математичних формулах дотепер уживаються букви грецького алфавiту. РЖмена грецьких учених: Фалеса, Пiфагора, Демокрита, Аристотеля, Архiмеда, Евклiда, Птоломея й iнших дотепер зустрiчаються в пiдручниках, по яким займаються сучаснi школярi й студенти.

У Древнiй Грецii людський розум уперше усвiдомив свою силу, i люди стали займатися наукою не тiльки тому, що це потрiбно, але й тому, що це цiкаво, вiдчули Влрадiсть пiзнанняВ» (за Аристотелем). Першi вченi стали називатися фiлософами - Вламаторами мудростiВ». В грецькому суспiльствi виникла потреба в учителях мудростi, що привело до появи професiй вченого i учителя [5, с.69].

У Древнiй Грецii виникли систематичнi науковi дослiдження, наукове викладання i наукова iнформацiя. ЗтАЩявилися першi науковi школи: академiя Платона, лiцей Аристотеля, Олександрiйський музей, РЖонiйська школа, Пiфагорiйська школа. У цих Влнаукових закладахВ» на першому етапi зародження науки були поставленi глибокi питання про будову й походження свiту, про причину руху, про ролi кiлькiсних вiдносин у природi й т.д. Намагаючись вiдповiсти на цi питання, iонiйцi, пiфагорiйцi й елiати поклали початок теоретичному аналiзу природи, розробцi науковоi картини свiту. У цих перших спробах багато наiвного, помилкового, ще вiдсутня перевiрка гiпотез i доведень досвiдом i математичним аналiзом. Але вже висловлена чiтка iдея про вiчнiсть матерii, про розвиток свiту в силу природних причин побудованi першi моделi Всесвiту. На змiну мiфiчним уявленням про виникнення й будову свiту прийшла наука [5, c.43].

При вивченнi законiв збереження. ВлНiщо не може вiдбутися з нiчого, i нiяк не може те, що маi знищитисяВ», - iз цього принципу Емпедокла починаiться iсторiя законiв збереження, що грають фундаментальну роль у сучаснiй фiзицi.

Його iдеi були розвиненi Демокритом: ВлЗ нiчого не вiдбуваiться нiчого. Нiщо iснуюче не може бути зруйновано. Всi змiни вiдбуваються завдяки зтАЩiднанню й розкладанню частин.. Не iснуi нiчого, крiм атомiв i чистого простору, все iнше тiльки погляд..В»

При вивченнi iсторii виникнення фiзики як окремоi науки. Хрещеним батьком фiзичноi науки зараз називають Аристотеля, який написав книгу ВлФiзикаВ», присвячену дослiдженню природи. Назва книги стала назвою фiзичноi науки. Порожнеча, невагомiсть, за Аристотелем, неприроднi, неможливi. Аристотелiвський фiзик - це людина, яка живе в повiтряному середовищi на нерухомiй Землi, у полi тяжiння цiii Землi й не мислить життя без цих атрибутiв. Вiдповiдно до повсякденних уявлень Аристотель приймаi геоцентричну систему свiту й концепцiю обмеженого Всесвiту, розшарованого на сфери руху небесних свiтил.

Природознавству варто було пройти тривалий шлях пошукiв i боротьби з Аристотелевским свiторозумiнням, щоб прийти до iншого свiторозумiння [5, c.136].

При вивченнi молекулярноi фiзики. Лукрецiй Кар написав знамениту поему ВлПро природу речейВ», що стала класичним надбанням наукового природознавства. Представник афiнськоi науки й фiлософii Епiкур розвивав навчання Демокрита про природу, займався проблемами етики (ВлепiкурействоВ» - матерiалiстична й земна етика). Лукрецiй намалював модель руху атомiв, подiбну до руху порошин у сонячному променi. Це була перша в iсторii науки картина молекулярного руху. Сам хаотичний рух атомiв Епiкур пояснюi iнакше, нiж Демокрит, вiн вiдступаi вiд строгого детермiнiзму Демокрита. Епiкур не визнаi розходження у швидкостi падiння малих i бiльших атомiв.

Епiкур i Лукрецiй вважали, що одна необхiднiсть не в змозi пояснити розмаiтiсть явищ природи й особливостi поведiнки людей i тварин. Варто допускати невеликi випадковi вiдхилення - так уперше в iсторii науки в науковий аналiз поряд з необхiднiстю вводиться випадковiсть [9, c.190].

При вивченнi механiки. Грецька наука перейшла вiд розгляду свiту в цiлому до диференцiйованого знання, з iдиноi науки видiлилися й розвилися окремi науки, природнi й гуманiтарнi. Причина цього полягала в змiнi iсторичних умов, у нових суспiльних потребах. Походи Олександра Македонського вимагали не тiльки полководницького мистецтва, але й конкретних знань. Вiйсько супроводжували iнженери й будiвельники. Одержала розвиток вiйськова й будiвельна технiка. Професiя iнженера стала користуватися суспiльним визнанням i повагою. Астрономiя, географiя, а з ними й природознавство стали суспiльно необхiдними. Спадкоiмцi iмперii Олександра проявляли турботу про вчених, створювали умови, якi забезпечували iм можливiсть спокiйноi науковоi працi. Створювалися бiблiотеки, обсерваторii, колекцii. Так виник Олександрiйський музей - попередник сучасних науково-дослiдницьких iнститутiв. В Олександрii жили й працювали великi вченi: геометр Евклiд, географ i математик Ерастофен, астрономи Конон, Аристарх Самосский, Клавдiй Птоломей. З Олександрiiю були звтАЩязанi й листувалися знаменитий Архiмед, математик Аполлонiй Пергський, астроном Гiппарх.

Великий математик, механiк i фiзик стародавностi Архiмед поряд з Евклiдом i вченим, iмтАЩя якого вiдомо кожному школяревi. Закон Архiмеда столiттями не сходить зi сторiнок шкiльних пiдручникiв фiзики.

Першi працi Архiмеда присвяченi механiцi. У своiх математичних роботах Архiмед опирався на механiку. Вiн використовуi принцип важеля при розвтАЩязуваннi ряду геометричних задач. Архiмед був представником математичноi фiзики, вiрнiше, фiзичноi математики. Крiм механiки й математики Архiмед займався оптикою й астрономiiю.

Твiр Архiмеда ВлПро плаваючi тiлаВ» мiстить знаменитий закон Архiмеда, умови плавання тiл. Природа рiдини, за Архiмедом, така, Влщо з ii часток, розташованих на однаковому рiвнi й таких, що прилягають одна до одноi, менш стиснутi видавлюються бiльш стиснутими, i що кожна з ii часток стискаiться рiдиною, що перебуваi над нею, по схиловiВ». Це означення дозволяi Архiмедовi сформулювати основне положення: ВлПоверхня всякоi рiдини, що встановилася нерухомо, буде мати форму кулi, центр якоi збiгаiться iз центром ЗемлiВ». Таким чином, Архiмед вважаi Землю кулею й поверхня важкоi рiдини, що перебуваi в рiвновазi, в полi ваги Землi, i сферичною.

Принцип важеля й вчення про центр ваги i найважливiшими (разом iз законом Архiмеда) науковими досягненнями Архiмеда. Вiн був одним з найбiльших iнженерiв свого часу, конструктором машин i механiчних апаратiв. Вiн винайшов машину для поливання полiв, водопiдйомний гвинт i особливо успiшно розробляв конструкцii вiйськових машин. Це був перший учений, що придiляв багато уваги й сил вiйськовим завданням.

Пiд керiвництвом Архiмеда було побудовано в Сiракузах безлiч машин рiзного призначення. Вiн загинув разом з рiдним мiстом у Другiй Пунiчнiй вiйнi. Архiмед увiйшов в iсторiю як один з перших учених, якi працювали на вiйну, i як перша жертва вiйни серед людей науки [5, с.96].

На цих прикладах показано, як можна використовувати елементи культурологiчних знань в процесi викладання фiзики з метою формування цiлiсного наукового i гуманiстичного свiтогляду. Такий пiдхiд до навчання приводить до всебiчного гармонiйного розвитку особистостi в iдиному звтАЩязку з формуванням культурних i моральних начал майбутньоi людини-громадянина.

1.2 Сучасний стан астрономiчноi освiти з точки зору культурологiчного пiдходу

Нацiональною доктриною розвитку освiти в Украiнi одним iз прiоритетних напрямкiв розвитку освiти проголошуiться постiйне оновлення змiсту i якостi освiти та форм органiзацii навчально-виховного процесу щодо формування у пiдростаючого поколiння нацiональних i загальнолюдських цiнностей [6, с.31].

Особливого значення набуваi прiоритет гуманiстичних цiлей навчання. Сучасна гуманiстична спрямованiсть освiти орiiнтуi навчальний процес (i в тому числi з фiзики та астрономii) на виховання особистостi, яка володii високою загальною культурою, маi широкий науковий свiтогляд та культурне свiторозумiння.

Гуманiстична спрямованiсть освiти тАУ це спрямованiсть навчально-виховного процесу на викладання-засвоiння дисциплiн технiчного та гуманiтарного циклiв, де здiйснюються мiжпредметнi звтАЩязки мiж дисциплiнами цих циклiв на основi кроскультурного пiдходу до навчання. Гуманiстична спрямованiсть освiти базуiться на наукових засадах i формуiться на досвiдi вiтчизняного та зарубiжного розвитку науки, освiти, виховання, на знаннях, доведених теорiiю та перевiрених практикою. Гуманiстична спрямованiсть освiти маi проникнути в процес навчання на всiх рiвнях у середнiй та вищий школi.

Фiзична наука та ii досягнення, фiзичнi знання i тiiю опорою, на якiй формуiться свiтогляд учнiв i студентiв. Формування свiтогляду забезпечуiться безперервним характером навчання фiзики, формуванням в учнiв та студентiв цiлiсноi науковоi картини свiту через систематизацiю та узагальнення знань про природу, про вiдношення людини та природи, людини та суспiльства на основi розкриття головних iдей фiзичноi науки. Розгляд еволюцii фiзичноi картини свiту, еволюцii розумiння людиною свого мiсця у Всесвiтi в цiлiснiй системi виховання моральноi культури майбутньоi особистостi i одним iз засобiв формування наукового i, разом з цим, гуманiстичного свiтогляду [17, c.25].

Педагогiчна дiяльнiсть органiзовуi усерединi культури Влканал освiтиВ», через який проходить, якщо не все, то найiстотнiший i основнiший для даноi культури змiст, щоб стати надбанням конкретного iндивiда i його дiяльностi, а через них знову повернутися в культуру. Ця робота буде ефективною тiльки тодi, коли вона вiдповiдаi будовi культури, логiцi органiзацii ii матерiалу.

Таким чином, педагогiчна культура, будучи особливим феноменом i результатом людськоi дiяльностi, виступаi основним чинником, що впливаi на процес культурологiчноi пiдготовки майбутнього вчителя, що пред'являiться до дiяльностi по навчанню i вихованню, i виступаi iнтеграцiйною характеристикою педагогiчного процесу в iдностi його суб'iкта, об'iкту, змiсту, процесу, системи i цiлей.

Культурологiчний потенцiал педагогiчноi освiти в нашому розумiннi означаi здiйснення процесу освiти i розвитку особи вчителя через призму поняття культури. Цей процес здiйснюiться в персоною культуросообразного середовища, наповненому людськими сенсами i особi, що даi можливiсть, вiльно проявляти свою iндивiдуальнiсть, здiбнiсть до культурного саморозвитку i самовизначення в свiтi культурних цiнностей.

Звернення до культурологiчноi проблематики дозволяi зробити висновок про те, що сама педагогiка (наука i практика) виступаi як значуще явище культури, що розглядаiться як засiб перетворення суспiльноi ситуацii i окультурення, облагороджування природи людини [17, c.27].

Уявлення про суть, структуру i змiст культурологiчноi пiдготовки майбутнього вчителя нами сформульовано за допомогою звернення до процесу моделювання дослiджуваного явища.

Специфiка пiдготовки вчителя з позицiй використання теоретичноi моделi його культурологiчного розвитку полягаi в тому, що акцент переноситься iз зовнiшнього боку органiзацii педагогiчноi дiяльностi по пiдготовцi професiонала на Влii внутрiшню сторонуВ». В центрi такого пiдходу коштуi майбутнiй вчитель як суб'iкт професiйного розвитку, а сама пiдготовка здiйснюiться з позицiй культуросообразного особово-орiiнтованого навчання.

Особливiстю сучасного шкiльного курсу фiзики i вимога обов'язкового включення в змiст предмету астрономiчного матерiалу. Крiм того, в деяких школах Украiни астрономiя як i ранiше викладаiться у випускному (11) класi як самостiйний предмет. У школах, як показуi практика, астрономiю ведуть частiше за всього вчителя фiзики, в деяких випадках - викладачi математики або географii.

На нашу думку, професiйна пiдготовка вчителя фiзики повинна включати комплексну систему астрономiчноi освiти, що мiстить три пiдсистеми: наочну (курси фiзики, астрономii, сучасних концепцiй природознавства), методичну (методика викладання фiзики) i спецiальну (курси по вибору, факультативи). Кожна пiдсистема, у свою чергу, i системою [17, c.24].

Наочна пiдготовка реалiзуiться при вивченнi курсiв фiзики (загальною i теоретичною), концепцiй сучасного природознавства, астрономii. Об'iднання вказаних предметiв в рамках освiтньоi системи дозволить погоджувати iх змiст, що виключить повтор матерiалу. Основним засобом при цьому може виступити реалiзацiя мiжнаочних зв'язкiв рiзного типу, використання завдань з мiжнаочним змiстом. Узгодженiсть вивчення астрономiчного матерiалу сприяi систематизацii астрономiчних знань.

Курс методики викладання астрономii в учбових планах педагогiчних вузiв, що готують вчителiв фiзики, не передбачений. Частково методична пiдготовка майбутнього вчителя до викладання астрономii може бути реалiзована при вивченнi курсу методики викладання фiзики. Але як учбовий предмет астрономiя маi своi особливостi, якi не завжди можуть бути врахованi в програмах вказаного курсу. Доцiльне введення спецiального курсу методики викладання астрономii, який дозволив би враховувати всi особливостi вивчення астрономii в сучаснiй школi. Такий курс може бути, наприклад, дисциплiну спецiалiзацii [18, c.14].

Останнiм часом в областi астрофiзики здiйснено багато вiдкриттiв, отримано багато нових фактiв. Мобiльно вiдстежувати всi змiни, що вiдбуваються в науцi, в систематичному курсi навряд чи потрiбно, оскiльки це може привести до його перевантаженостi, ускладнення. Досвiд роботи провiдних унiверситетiв Украiни пiдказуi введення курсiв по вибору, факультативiв, присвячених проблемам сучасноi астрофiзики. Змiст таких курсiв бiльш вариативно, невелико за об'iмом, сприяi формуванню допитливостi, розвитку пiзнавального iнтересу студентiв i критичного вiдношення до псевдонаукових фактiв.

Вищесказане лягло в основу концепцii комплексноi системи астрономiчноi освiти, яка полягаi в наступному:

1) основоположною i наочна пiдготовка, а саме оволодiння астрономiiю як наукою, що реалiзуiться при вивченнi власне астрономii як учбового предмету, а також курсiв фiзики, концепцiй сучасного природознавства;

2) методична пiдготовка повинна враховувати особливостi викладання астрономii в школi як окремого курсу i в курсах предметiв природничонаукового циклу i здiйснюiться в рамках методики викладання фiзики;

3) необхiдним елементом системи i спецiальна пiдготовка (наочна i методична), що реалiзовуiться через курси по вибору, факультативи;

4) три описанi пiдсистеми взаiмозв'язанi в рамках загальноi системи i ефективнi лише в комплексi; окремi застосування пiдсистем не принесуть значущих результатiв;

5) реалiзацiя системи астрономiчноi освiти сприяi формуванню наукового свiтогляду, пiдвищенню рiвня загальноосвiтньоi i професiйноi пiдготовки майбутнiх вчителiв фiзики.

Приведемо приклади реалiзацii комплексноi системи астрономiчноi освiти в Херсонському державному унiверситетi [17, c.23].

Для студентiв, що навчаються за фахом ВлфiзикаВ», квалiфiкацiя Влвчитель фiзикиВ» в систематичний курс астрономii введенi елементи методики викладання астрономii. Згiдно Державному освiтньому стандарту вищоi професiйноi освiти для студентiв, що навчаються по вказанiй спецiальностi, передбачено вивчення курсу астрономii в об'iмi 200 годин. Приблизно половина цього часу вiдводиться на самостiйну роботу студентiв. Частковий цей час використовуiться для виконання завдань методичнiй спрямованостi. Приведемо конкретнi приклади. На вивчення теми ВлЕлементи небесноi механiкиВ» вiдводиться 10 аудиторних годин (6 годин лекцiй i 4 - лабораторних робiт) i 10 годин на самостiйну роботу. Студентам пропонуються наступнi завдання для самостiйноi роботи: визначите роль i мiсце даноi теми в шкiльному курсi астрономii; складiть зразкове поурочне планування; поясните, якi закони фiзики використовуються для пояснення будови Сонячноi системи, руху небесних тiл; оцiните межi застосовностi законiв класичноi механiки у Всесвiту; який матерiал теми може бути використаний при вивченнi шкiльного курсу фiзики (вказати конкретнi роздiли i теми). Виконання завдань перевiряiться пiд час iндивiдуальних занять iз студентами.

Елементи методики викладання астрономii входять в змiст лабораторних робiт практикуму по астрономii. Так, наприклад, студентам пропонуiться адаптувати завдання, що виконуються в ходi лабораторноi роботи, для шкiл, що вчаться.

Паралельно з курсом астрономii (це 7 i 8 семестрiв) викладаються курси по вибору ВлАстрономiчна складова природничонауковоi картини мируВ» i ВлСучаснi проблеми астрофiзикиВ». В останнiй рiк навчання студенти мають можливiсть прослуховувати курси по вибору ВлОсобливостi формування системи астрономiчних знаньВ» i ВлВикористання iнформацiйних технологiй у викладаннi астрономiiВ». Такий порядок курсiв обумовлений тим, що до випускного курсу студенти вже вивчають i астрономiю, i курс теорii i методики викладання фiзики [18, c.20].

Основними завданнями комплексу курсiв по вибору i: знайомство з сучасними уявленнями про Всесвiту; визначення мiсця i ролi астрономiчних знань в сучаснiй природничонауковiй картинi миру; розвиток у студентiв умiння конструювати учбовий процес, моделювати уроки вивчення астрономiчного матерiалу; формування навикiв органiзацii i проведення астрономiчних спостережень; оволодiння основними засобами навчання астрономii i тому подiбне

Слухачам курсу по вибору ВлСучаснi проблеми астрофiзикиВ» як завдання для самостiйноi роботи пропонуiться виконання проекту з

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi