Методи та форми активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi студентiв
Методи та форми активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi студентiв
ЗМРЖСТ
Вступ
1.Основна частина
1.1.Види i форми органiзацii навчання студентiв
1.2.Класно-урочна система органiзацii навчання, урок як основна форма органiзацii навчального процесу
1.3.РЖншi форми органiзацii навчального процесу
1.4.Особливостi форм органiзацii навчального процесу по спецiальних предметах спецiальностi Влмеханiзацiя с.г.В»
1.5.Методи навчання та iх основнi групи
2. Висновки
3. Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальнiсть i значення теми: " Методи та форми активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi студентiв при вивченнi дисциплiни: "Ремонт с.г. технiки".
Докорiннi перетворення, що проходять у всiх сферах народного господарства, перехiд до нових форм господарювання ставлять перед системою освiта якiсно новi вимоги до пiдготовки фахiвцiв для всiх галузей народного господарства Украiни. У вiдповiдностi до цих вимог потребують кардинальних змiн i удосконалення всi складовi компоненти системи фаховоi освiти: необхiднiсть у визначеннi нових напрямкiв пiдготовки фахiвцiв, запровадження нових спецiальностей та спецiалiзацiй, перегляд змiсту освiти i навчання, розробки нових форм та методiв навчання.
Нинi успiх в соцiально-економiчному розвитку краiни значною мiрою визначаiться рiвнем професiйноi пiдготовки фахiвцiв, рацiональним розмiщенням кадрового потенцiалу i його квалiфiкацiю, безпосередньою участю наукових працiвникiв у виробничiй сферi. Рiвень освiченостi iндивiда, його квалiфiкацiя, компетентнiсть, дiлова культура та соцiальна позицiя стають прiоритетними факторами у вирiшеннi завдань розбудови нашоi держави. Високий рiвень професiйноi освiти i важливим чинником стимулювання економiчного розвитку в мiжнародному масштабi.
Для успiшного вирiшення проблем, якi стоять перед аграрним сектором економiки Украiни, необхiдною умовою i пiдготовка висококвалiфiкованих кадрiв.
Завдання, якi стоять перед вищою сiльськогосподарською освiтою вимагають вiд науково-педагогiчних працiвникiв освiтнiх закладiв РЖ-РЖУ рiвнiв акредитацii глибоких психолого-педагогiчних та спецiальних знань в органiзацii навчально-виховного процесу, активного запровадження високоефективних педагогiчних технологiй, нових форм та методiв навчання i виховання студентiв.
Вирiшальним у виконаннi цих завдань i знання i володiння методикою навчання спецiальних аграрних дисциплiн, вiд яких в значнiй мiрi залежить якiсть пiдготовки фахiвцiв-аграрiiв.
Теорiя та методика професiйного навчання на базi педагогiки i психологii розглядаi загальне положення органiзацii навчально-виховного процесу в аграрному вищому навчальному закладi i допомагаi викладачу-предметнику визначати найбiльш оптимальнi шляхи для вирiшення навчально-виховних завдань та обрати найбiльш рацiональний варiант в будовi процесу навчання предмету. Чим вiдповiдальнiше пiдходить викладач до вибору форм i методiв органiзацii навчально-виховного процесу, тим вагомiший результат: студенти краще оволодiвають знаннями, вмiннями i навичками з його предмету. Звичайно, багато залежить вiд вмiння, таланту i здiбностей викладача. Але багато вiдповiдальностi лежить також i на студентах, на iх активностi. Ось тут i потрiбна взаiмна спiвпраця: викладач-студент, яка найкраще активiзуi навчально-пiзнавальну дiяльнiсть студентiв. Саме такiй спiвпрацi i пiдпорядкованi форми i методи навчально-виховного процесу, описанi в данiй роботi. Актуальнiсть даноi теми переоцiнити просто неможливо, бо кожному викладачевi, який творчо пiдходить до розв'язання проблем нинiшньоi освiти, а тим паче професiйноi, без на просто не обiйтися. Бо як добре провести урок, не знаючи форм i методiв його проведення? Звичайно, якi описанi в дидактичнiй лiтературi. Але скiльки i нетрадицiйних?! Ось тут i розкриваiться вмiння i талант викладача до творчого пiдходу iх використання, до спiвпрацi з студентом.
РЖ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.1 ВИДИ РЖ ФОРМИ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАННЯ СТУДЕНТРЖВ
Одним з важливих питань, яке розглядаi сучасна теорiя навчання (дидактика) - ас питання форм органiзацii навчально-виховного процесу. Якщо змiст навчання виповiдаi на питання "чому вчити?", принципи визначають основнi перинi положення, вимоги до навчального процесу. Методи визначають шляхи i способи навчання, засоби вказують на те, за допомогою чого вчити, а форми навчання найкраще вказують на рацiональну органiзацiю навчання.
Пiд формами органiзацii навчального процесу слiд розумiти види навчальних занять, якi вiдрiзняються один вiд одного дидактичною метою, складом студентських груп, iх пiдготовленiстю, вiковими особливостями iх, мiсцем проведення та iншими чинниками. Застосування тих чи iнших форм навчання визначаiться навчально-виховною метою i залежить вiд змiсту i методiв роботи.
У сучаснiй педагогiцi розрiзняють форми здобуття освiти:
а) загальнi форми навчання;
б) форми органiзацii навчально-виховного процесу.
Форми здобуття освiти: вечiрня, заочна, дистанцiйна, екстернат.
В залежностi вiд дидактичноi мети, завдань, кiлькостi студентiв, мiсця проведення тощо, загальнi форми навчання умовно можна подiлити на три групи: Масовi: лекцii, конференцii, конкурси, олiмпiади. Груповi : рiзнi типи урокiв, що сприяють активному навчанню студентiв; екскурсiй; семiнарськi заняття; консультацii. Органiзацiйнi форми: практичного навчання (рiзнi види практик з предмету), дiловi iгри, дослiдницька робота, курсове проектування та iн. РЖндивiдуальнi форми: самостiйна робота, курсове проектування, консультацii, дослiдницька робота, дипломне проектування.
Найбiльш важливою в дидактицi i форма органiзацii навчально-виховного процесу. В цiй формi найбiльшого поширення набули урок, лекцiя, семiнарське заняття, лабораторно-практичнi заняття, самостiйна робота, екскурсii та iн.
На основi форм органiзацii навчально-виховного процесу у вищiй школi базуються органiзацiйнi системи навчання. До них належать такi системи:
Класно-урочна, лекцiйно-семiнарська та iндивiдуальна. Всi цi системи успiшно використовуються в коледжi i мною, як викладачем по спецiальностi "Механiзацiя с/г". Але частiше за все я використовую лекцiйно - семiнарсько-практичну форму навчання. Справа в тому, що по предмету "Ремонт с.г. технiки" i чимало (к-сть годин) годин на практичне навчання, то доцiльно проводити таку форму навчання. На лекцiях студенти одержують необхiдну суму знань, на семiнарських заняттях вiдповiдно доповнюють, поглиблюють iх, а викладач маi змогу пересвiдчитися в тому, як добре засвоiли студенти дану тему, визначити тi програми в знаннях, над чим необхiдно попрацювати, щоб повнiстю закрiпити знання практично роботою i щоб повнiстю пiдготовленими студенти пiдiйшли до контрольно-облiкового заняття, тобто до залiку.
На мою думку, лекцiйно-семiнарська форма навчання маi ряд суттiвих переваг:
- вона створюi умови для забезпечення високого наукового рiвня викладання, запрошення науковцiв, вiдомих вчених, передовикiв виробництва, використання спецiальних кабiнетiв, лабораторiй;
- охоплюi значно бiльшу кiлькiсть студентiв, що вивчають даний предмет.
Дана система маi рiзнi варiанти залежно вiд специфiки конкретного предмета, мети пiдготовки фахiвця, освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня тощо.
1.2 КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАННЯ, УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Класично-урочна система i чи не найважливiшим класичним винаходом у дидактицi. З часiв Яна Амоса Коменського, якого справедливо вважають ii творцем, класно-урочна система вже 350 рокiв пануi як форма органiзацii навчально-виховного процесу в школах i навчальних закладах усього свiту. У 20-х роках були численнi спроби замiнити ii, але цi "замiнники" не виправдали себе.
Основною формою органiзацiй навчально-виховного процесу i урок. Процес навчання складаiться з окремих ланок-урокiв, кожний з них зв'язаний з попереднiм iдиним ланцюжком. Кожний урок це безпосереднi продовження того, що засвоiли учнi ранiше i в той же час - це сходинка до майбутнiх знань. Вимоги до уроку подiляються на дидактичнi, виховнi, психологiчнi та гiгiiнiчнi.
Дидактичнi вимоги до уроку :
1. Чiтке визначення освiтньоi мети уроку у вiдповiдностi до його освiтньоi функцii.
2. Здiйснення у своiй системi урокiв дидактичних принципiв навчання.
3. Обрання найбiльш рацiональних методiв i прийомiв, а також засобiв для досягнення визначеноi мети уроку.
4. Застосування внутрiпредметних та мiжпредметних зв'язкiв.
Структура i змiст уроку залежить вiд дидактичних завдань, якi вирiшуються на ньому.
Основнi з них: повторення вивченого ранiше матерiалу; вивчення нового матерiалу; закрiплення знань; формування умiнь та навичок; застосування знань, вмiнь та навичок при вирiшеннi пiзнавальних i практичних завдань. Необхiдно поiднувати рiзнi типи урокiв при вивченнi теми.
При вивченнi окремих тем з предмету "Трактори i автомобiлi" я часто застосовую комбiнований тип уроку, на якому вирiшую кiлька дидактичних задач. Цей урок складаiться з таких основних частин:
1) визначення теми i мети уроку;
2) перевiрка знань, вмiнь, навичок, повторення i закрiплення ранiше вивченого матерiалу з метою удосконалення знань i пiдготовки студентiв до активного сприймання нового матерiалу;
3) засвоiння нових знань, узагальнення i виводи;
4) первинне закрiплення знань, вироблення вмiнь i навикiв;
5) перевiрка якостi iх засвоiння;
6) домашнi завдання.
На комбiнованому уроцi 1-2 хвилини вiдводяться на органiзацiйний момент, 15-20 хвилин на перевiрку ранiше вивченого матерiалу, 55-60 хвилин на виклад нового матерiалу, 5-6 хвилин на закрiплення i 1-2 хвилини на домашнi завдання. Великий ефект дають уроки, на яких з викладом нового матерiалу комбiнуiться тiльки наступне закрiплення. Застосовуються уроки, на яких перевiрка знань, повiдомлення нового матерiалу здiйснюiться без спецiального закрiплення, або навпаки, пояснення супроводжуiться закрiпленням i перевiркою знань. Урок -не лише форма навчальних знань, але й форма процесу навчання. А тому вiд структурного рiшення уроку, яке дозволяi знайти оптимальнi умови для навчання, залежить ефективнiсть процесу навчання. Ефективнiсть уроку значно пiдвищуiться, якщо стадii процесу засвоiння знань - сприймання, осмислення, закрiплення - представленi в цьому органiчному зв'язку i послiдовностi. Необхiдно постiйно i максимально пiдвищувати iнформацiйну iмнiсть уроку i педагогiчну ефективнiсть процесу навчання.
Ефективнiсть процесу навчання пiдвищуiться при науково обТСрунтованiй його органiзацii. Вiдомо, що засвоiння знань, вмiнь i навичок учнями однiii i тiii групи нерiвномiрнi. Отже, щоб правильно i ефективно навчати на уроцi, викладачу потрiбно знати не тiльки свiй предмет i методику його викладання, але й студентiв, з якими працюi, iх iндивiдуальнi особливостi. Процес навчання на уроцi необхiдно iндивiдуалiзувати, тобто використати систему дидактичних засобiв, при якiй навчання цiлоi групи проводиться з врахуванням iндивiдуальних особливостей учнiв. Робота по iндивiдуалiзацii навчання складаiться з двох основних елементiв : а) систематичного вивчення учнiв з метою визначення iх iндивiдуальних здiбностей; б) розробки i проведення урокiв з врахуванням даних, одержаних в ходi вивчення.
До уроку ставляться виховнi вимоги:
- постановка виховноi мети уроку i вiдповiдного завдання учнiв у iх розумовому, моральному, трудовому напрямах. Елементи виховання мають входити до виховноi тканини уроку;
- врахування iндивiдуальних особливостей учнiв, зокрема iнтелектуального розвитку, мотивацii ставлення до навчання, дii стимулювання методiв, дii стимулювання методiв, ступеня самостiйностi в оволодiннi знаннями.
Психологiчнi вимоги до уроку:
- органiзацiя i здiйснення сприймання та усвiдомлення, запам'ятовування i осмислення навчальноi iнформацii;
- розвиток довiльноi та пiслядовiльноi уваги учнiв, ii концентрацiя на найскладнiших i найвiдповiдальнiших знаннях (поняттях, правилах, законах);
застосування мнемонiчних прийомiв (механiчного i смислового) запам'ятовування знань, тренування вмiнь на уроцi, а також у ходi виконання домашнiх завдань;
- розумове виховання та самовиховання особистостi в процесi навчання.
Гiгiiнiчнi вимоги до уроку:
- забезпечення чергування методiв i прийомiв у ходi уроку, щоб не допускати втоми i розумового перевантаження при викладаннi складноi, важкоi для сприймання теми;
- дотримання режиму гiгiiни, аерацii повiтря в аудиторii (провiтрювання перед уроком, вологе прибирання);
- стеження за станом здоров'я студентiв i звiльнення вiд уроку тих, на кого i пiдозра щодо iнфекцiйного захворювання або на ГРЗ;
- викладач повинен приходити на урок здоровим.
Цi узагальненi вимоги щодо урокiв деталiзуються при викладаннi кожного предмета в типах урокiв, у iх конкретнiй структурi - комплексному перелiку елементiв уроку в iх послiдовностi та наступностi, адже залежно вiд компонування уроку поелементно утворюiться певний тип уроку. Комбiнований тип уроку ми вже розглянули. Познайомимося з iншими типами:
- урок повiдомлення нових знань з такою структурою:
1) початок уроку (пiдготовка студентiв до роботи на уроцi);
2) викладач нового матерiалу (тема, план уроку, словеснi i навчальнi методи вивчення або практичний метод);
3) висновки з нового матерiалу (у виглядi поточного опитування або повторення з пiдручником, записом у зошитi);
4) iнструктаж щодо домашнього завдання.
- урок повторення попереднього матерiалу з слiдуючою структурою:
1) початок уроку;
2) використання рiзних методiв репродуктивних, творчих, проблемно-пошукових, методiв контролю i усного опитування, письмовоi роботи у виглядi вiдповiдей на запитання, дидактичних iгор, лабораторноi чи практичноi роботи, працi над пiдручником або додатковими джерелами);
3) iнструктування з домашнього завдання з домашнього завдання (на повторення ранiше вивченого матерiалу);
- контрольно - перевiрочний урок:
1) органiзацiя учнiв до контрольного уроку;
2) письмова контрольна робота (задача, завдання по картках, схема -креслення, заповнення таблицi);
3) iндивiдуальне закiнчення роботи, пiдбиття ii пiдсумкiв.
1.3 РЖНШРЖ ФОРМИ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
а) семiнарськi заняття.
Метою проведення семiнарських занять в коледжi i розширення самостiйноi роботи учнiв, залучення iх до поглибленого вивчення джерел. Форма семiнару визначаiться змiстом теми, рiвнем пiдготовки студентiв, iх спецiальнiстю. Я застосовую такi види семiнарських занять:
1) розгорнута бесiда на основi матерiалiв, пiдготовлених учнями;
2) читання доповiдей, пiдготовлених студентами;
3) теоретичнi конференцii з обговоренням рефератiв, написаних студентами;
4) виробничi семiнари.
Розгорнута бесiда дозволяi залучити до обговорення бiльшу кiлькiсть студентiв. При такiй формi навчання студенти готують матерiал по всiй темi i виступають по бажанню або по виклику викладача. Викладач ставить проблемнi питання, якi породжують дискусiю спори, обмiн думками. На семiнарi заслуховуються повiдомлення , пiдготовленнi студентами на найбiльш актуальних питаннях. Дуже важливо, щоб такi повiдомлення студентiв мiстили елементи самостiйних пошукiв.
Систему доповiдей я не можу застосувати по своiму предмету, бо вона широко використовуiться при викладаннi суспiльних наук.
Теоретичнi конференцii з обговоренням рефератiв учнiв проводяться при пiдведеннi пiдсумкiв виробничо - технологiчноi практики. Теми рефератiв видаються студентам за 3-4 тижнi до проведення конференцii. Всi написанi реферати перевiряються викладачем, а найбiльш цiкавi виносяться на загальне обговорення. Цi реферати повиннi представляти дослiдження певного процесу, наприклад ремонтних робiт, самостiйний аналiз того чи iншого питання.
Позитивний ефект даi проведення виробничих семiнарiв. Така форма професiйного навчання стала застосовуватися в останнiй час у виробничих майстернях коледжiв. Темою семiнарiв i вивчення передових методiв працi, розробка студентами пропозицiй по iх впровадженню на робочих мiсцях, аналiз причин браку i розробка заходiв по iх попередженню. На семiнарах обговорюються практичнi питання науковоi органiзацii працi. При пiдготовцi доповiдей i повiдомлень студенти ведуть спостереження i експерименти, узагальнюють ранiше набутий досвiд, консультуються в майстрiв виробничого навчання, викладачiв. Завершальний момент семiнару - практична реалiзацiя прийнятих на семiнарах пропозицiй.
б) проведення практикумiв.
Практикум - це практичний рiзновид семiнару, метою якого i формування навичок розумового i трудового характеру, вмiнь проведених дослiдiв, профорiiнтацiйнi цiлi. На вiдмiну вiд теоретичного семiнару на практикумi науковi дослiди ставляться точнiше, робляться певнi розрахунки й обчислення, креслення, проводяться певнi спостереження, з предмету "Ремонт с.г. технiки" практикуми виробничого характеру проводяться на базi ремонтних майстерень.
в) лабораторнi заняття.
Лабораторнi заняття i одним iз засобiв здiйснення зв'язку мiж теоретичним навчанням i виробничо-технологiчною практикою. Завдання проведення лабораторних робiт-познайомити учнiв з технологiчними процесами i iх закономiрностями, з технологiчним обладнанням, його характеристикою. Познайомити не шляхом показу або пояснень викладача, а через спрямовану викладачем практичну дiяльнiсть самих учнiв. Ця дiяльнiсть повинна бути творчою, близькою до дослiдницькоi, що проводиться у виробничих умовах.
Технiчнi засоби лабораторiй навчального закладу повиннi вiдповiдати сучасним вимогам педагогiчноi науки, знаходитися на рiвнi останнiх досягнень науки i технiки, бути надiйними i зручними в роботi, вiдповiдати нормам
технiчноi естетики. Рацiональне використання технiки в навчальному процесi полегшуi працю викладача, значно пiдвищуi якiсть навчання, сприяi активiзацii розумовоi дiяльностi студентiв. Цiлi i задачi лабораторних занять:
- експериментально перевiрити i пiдтвердити основнi теоретичнi висновки, глибше проникнути в суть основних проблем, що iснують у виробничiй сферi по будовi та роботi тракторiв i автомобiлiв;
- переконатися в iстинностi знань, набутих студентами, перевiрити результати розрахункiв;
- опрацювати основнi методи дослiджень рiзних технiчних устаткувань та iх схемних рiшень, вивчити методи оформлення технiчноi документацii;
- набути навики самостiйноi постановки i органiзацii навчального експерименту;
- вмiти аналiзувати теоретичнi i практичнi положення, що вивчаються, встановлювати мiж ними логiчний зв'язок.
Для успiшного розв'язання цих задач необхiдно враховувати ряд дидактичних вимог:
1) кожне лабораторне заняття повинно серйозно готуватися. До нього заздалегiдь у вiдповiдностi до технологiчноi карти його проведення готуються як студенти, так i я, як викладач;
2) змiст лабораторного заняття повинен вiдповiдати рiвню знань студентiв на даному етапi навчання;
4) лабораторнi заняття студенти повиннi виконувати самостiйно.
При органiзацii i проведеннi лабораторних робiт викладач i лаборант обов'язково керуються такими методичними вказiвками:
а) заздалегiдь детально i старанно готують кожне лабораторне заняття;
б) вимагають вiд студентiв постiйного виконання правил внутрiшнього розпорядку;
в) викладач продумуi i гранично чiтко та конкретно розриваi студентам мету кожного лабораторного заняття;
г) слiдкуi за тим, щоб при виконаннi лабораторноi роботи, всi студенти були завантаженi в однаковiй мiрi i могли до вирiшення поставлених перед ними завдань пiдходити творчо;
д) вимагаi своiчасноi здачi звiтiв за виконану роботу;
е) супроводжуi прийом звiтiв опитуванням по сутi теми проведеноi роботи i порядку ii виконання, щоб вияснити на скiльки глибоко засвоiв студент змiст лабораторного заняття; на скiльки творчо пiдходить вiн до розв'язання проблем, поставлених перед ним;
i) допускаi студентiв до чергового лабораторного заняття тiльки пiсля того, як вони здадуть звiт по попереднiй роботi;
ж) звiт повинен бути складений кожним студентом окремо, груповi звiти не допускаються.
Велике визнання одержали лабораторнi заняття, проведенi у виробничих умовах. iх мета не лише вивчити складне устаткування , нову технiку та технологiчнi процеси, а й виконати виховну роль: розвинути вмiння у складних ситуацiях, шукати i приймати правильнi рiшення.
г) навчальнi екскурсii.
Важливе мiсце в навчальному процесi коледжу займаi екскурсiя на виробництво, бо дозволяi побачити виробничi об'iкти i процеси в природнiй обстановцi. Такi екскурсii бувають загально пiзнавальними i тематичними. Загальноознайомлююча екскурсiя проводиться, як правило, для студентiв РЖ-РЖРЖ курсiв на те пiдприiмство, яке вiдповiдаi профiлю обраноi спецiальностi з метою ознайомлення iх з органiзацiiю виробництва та окремих його ланок.
Завдання тематичних екскурсiй-ознайомити студентiв на виробництвi з тими технiчними обладнаннями, технологiчними процесами, якi в даний час вивчаються в теоретичному курсi предмету. Типи екскурсiв розрiзняються у вiдповiдностi до дидактичних задач, якi розв'язуються : 1) ознайомлення з новим матерiалом; 2) закрiплення, розширення i поглиблення знань; 3) перевiрка i оцiнка знань; 4) екскурсii комбiнованого типу. В навчальному процесi коледжу переважають комбiнованi екскурсii, де закрiплюiться матерiал, вводяться елементи нового, проводиться розбiр технологiчних процесiв технiчного обладнання. Люба екскурсiя в органiзацiйному планi складаiться з таких основних етапiв: пiдготовка ознайомлення студентiв з завданнями екскурсii, спостереження i вивчення об'iктiв i процесiв, виконання графiчних i розрахункових завдань. Студентiв про екскурсiю i пiдготовку до неi попереджую заздалегiдь, щоб вони могли пiдготуватися. Непiдготовлена або погано пiдготовлена екскурсiя робить роботу непродуктивною. Важливо самому викладачу добре знати об'iкт наступноi екскурсii.
Пiдведення пiдсумкiв екскурсii включаi: заключну бесiду викладача, складання студентами звiтiв, розбiр i оцiнку тих звiтiв викладачем. У мiру потреби наслiдки екскурсii коли ii сфотографовано, з використанням виробничоi або iншоi цифровоi iнформацii оформляються у виглядi стенда, плаката чи альбому.
Навчальнi заклади РЖ-РЖРЖ рiвнiв акредитацii покликанi готувати спецiалiстiв, здатних до самостiйноi творчоi дiяльностi. З цiiю метою в весь навчальний процес необхiдно органiзувати таким чином, щоб розвивати у студентiв активнiсть, не тiльки озброювати ii науковими знаннями, а й привчати самостiйно працювати.
Самостiйна робота - це шлях, спосiб, основний засiб оволодiння студентом навчальним матерiалом, його поглиблення i розширення у час, вiльний вiд обов'язкових знань. Вона забезпечуiться системою навчально-методичних засобiв, передбачених для вивчення конкретного предмету. Змiст самостiйноi роботи студента над конкретною дисциплiною визначаiться навчальною програмою предмета, методичними матерiалами, завданнями та вказiвками викладача.
Самостiйна робота може виконуватись студентом , у бiблiотецi, навчальних кабiнетах, лабораторiях, комп'ютерних класах, а також у домашнiх умовах. У необхiдних випадках ця робота проводиться вiдповiдно до заздалегiдь складеного графiка, що гарантуi можливiсть iндивiдуального доступу студента до потрiбних дидактичних засобiв. Графiк самостiйноi роботи студента доводиться до вiдома студентiв на початку поточного семестру. За умови органiзацii самостiйноi роботи студентiв з використанням складного обладнання чи устаткування передбачаiться можливiсть отримання необхiдноi консультацii або допомоги з боку фахiвця.
Навчальний матерiал, передбачений планом для самостiйноi роботи, виноситься на пiдсумковий контроль поряд з матерiалом, засвоiним на лекцiях, семiнарах чи практичних заняттях.
Самосiйна робота студентiв - найважливiший елемент навчального процесу i одна з найбiльш важливих навчально-методичних проблем, над якою постiйно працюi комiсiя технiчних дисциплiн.
Головне завдання викладачiв та майстрiв виробничого навчання -формування фахiвцiв мислячих , виховання в них прагнення i внутрiшньоi потреби постiйно вчитися, опрацьовувати i самостiйно поповнювати отриманi знання. Готувати спецiалiстiв, здатних використовувати цi знання на практицi в сучасних умовах, творчо з вiдповiдним реальним пiдходом застосовувати придбанi навички та вмiння в будь-яких ситуацiях, проявляти активнiсть та iнiцiативу в розв'язаннi виробничих завдань, самостiйно вирiшувати проблеми, якi виникають.
При недостатньому залученнi студентiв до самостiйноi дiяльностi незадовiльно забезпечуiться розвиток таких важливих якостей особистостi, як творча активнiсть, iнiцiативнiсть, спостережливiсть, допитливiсть, уява та логiчне мислення, пiзнавальнi здiбностi. Полiпшення якостi пiдготовки спецiалiстiв потребуi постiйного удосконалення системи науковоi органiзацii навчально-виховного процесу. Одним з важливих елементiв цiii системи i i чiтка органiзацiя та регламентацiя всiх видiв самостiйноi роботи студентiв.
Самостiйна робота - це рiзноманiтнi види iндивiдуальноi та колективноi навчальноi дiяльностi студентiв, яка здiйснюiться як на навчальних заняттях, так i поза аудиторiiю, самостiйна робота регламентуiться Положенням про органiзацiю навчального процесу у вищих навчальних закладах Украiни, затвердженим наказом Мiнiстерства освiти Украiни №16 вiд 2 червня 1998р. Передбачено, що навчальний час, вiдведений для самостiйноi роботи студентiв, визначаiться робочим навчальним планом i становить 1/3 загального обсягу навчального часу студента, але не бiльше 2/3 його для вивчення конкретноi дисциплiни. З кожноi дисциплiни затверджуiться перелiк питань для самостiйного виконання студентами. Визначаються також види самостiйноi роботи та форми контролю, вказуiться рекомендована лiтература для користування.
На теоретичних, лабораторних i практичних заняттях з дисциплiн технiчного циклу рекомендуються такi види самостiйноi роботи:
- складання конспекту лекцii викладача;
- складання конспекту, роздiлу, теми, що вивчаiться;
- робота з пiдручником, навчальними посiбниками, довiдкою, нормативно-технiчною та технологiчною документацiiю;
- робота з роздатковим матерiалом;
- аналiз заслуханих рефератiв iнших студентiв;
- розв'язання задач з iмiтацii виробничих ситуацiй;
- самостiйне формування питань проблемного характеру, виробничих ситуацiй;
- узагальнення та аналiз усних вiдповiдей своiх товаришiв;
- захист рефератiв;
- складання плану послiдовного ремонту головних вузлiв i деталей механiзмiв. При виконаннi самостiйноi роботи з дисциплiн технiчного циклу студенти
завжди мають можливiсть отримати необхiдну консультацiю або допомогу з боку викладача, майстра виробничого навчання, завiдуючого лабораторii. Викладачi, майстри проводять груповi, iндивiдуальнi консультацii, додатковi заняття.
д) самостiйна робота студентiв.
Самостiйна робота студентiв забезпечуiться:
- основною лiтературою (пiдручник, конспект лекцiй викладача, навчальнi та методичнi посiбники);
- додатковою лiтературою (наукова, фахова, перiодична);
- методичними матерiалами (методичнi рекомендацii щодо виконання самостiйноi роботи студентами);
Самостiйна робота студента може мати методи та прийоми:
- опрацювання лiтературних джерел;
- дослiдницька i пошукова дiяльнiсть;
- спостереження та аналiз певних процесiв, явищ;
- участь у iграх (навчальних, розвиваючих та iн.);
- тестування i самотестування;
- виконання рiзних вправ, тренiнг;
- конструювання, моделювання;
- алгоритмування окремих процесiв.
Цей перелiк методiв i прийомiв самостiйноi навчальноi дiяльностi не i вичерпним, бо кожна людина, крiм загальноприйнятих, виробляi власнi, якi притаманнi лише певному iндивiдууму. Самостiйну навчальну дiяльнiсть можна розглядати як особисту творчу працю, яка маi приносити плоди вiд певних розумових i психiчних дiй. Методи i прийми активiзацii аудиторноi самостiйноi роботи студентiв рiзноi дiяльностi сприяi також наявнiсть системи у використаннi навчальних диференцiйованих тестiв рiзних ступенiв складностi: багатоварiантних завдань; використання кросвордiв, комiксiв, вправ з "ключами" для самоконтролю, вiкторини, диспутiв.
1.4. ОСОБЛИВОСТРЖ ФОРМ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПО СПЕЦРЖАЛЬНИХ ПРЕДМЕТАХ СПЕЦРЖАЛЬНОСТРЖ ВлМЕХАНРЖЗАЦРЖЯ С.Г.В»
Вивчення багатьох спецiальних дисциплiн в коледжi завершуiться розробкою курсового проекту. Мета його виконання - реалiзувати здобутi студентами теоретичнi завдання для розв'язання практичних завдань.
а) курсове проектування.
Курсове проектування сприяi закрiпленню, поглибленню i узагальненню знань, одержаних в процесi навчання; студенти одержують навички конструювання, виконання розрахункiв, вчаться керуватися ГОСТами, користуватися технiчною лiтературою.
В змiст курсового проекту повиннi входити: розрахунок конструкцiй споруд, машин, апаратiв, станкiв, розробка технологiчних процесiв, вирiшення питань автоматизацii, технiко-економiчний аналiз порiвняння варiантiв технiчних рiшень. Тематика курсових проектiв повинна бути актуальною i вiдповiдати вимогам науково - технiчного прогресу. Кожне iндивiдуальне завдання на курсове проектування повинно мати творчий характер. Курсовi проекти будуються на фактичному матерiалi, одержаному вiд пiдприiмств, органiзацiй, при широкому використаннi науково-технiчноi лiтератури. Реальнi курсовi проекти впроваджуються у виробництво.
Курсовi проекти по спецiальних предметах виконуються студентами пiсля вивчення ними вiдповiдного курсу з використанням одержаних пiд час виробничо-технологiчноi практики знань, вмiнь та навичок.
Видавати теми курсових проектiв слiд за 1-2 мiсяцi до закiнчення занять по курсу з тим, щоб деякi необхiднi для курсового проекту питання студент вивчив самостiйно. Консультацii по проекту проводяться в тому випадку паралельно з теоретичними заняттями. Вони можуть бути груповими та iндивiдуальними.
Оскiльки курсовий проект по профiлюючому предмету i прообразом дипломного в перiод курсового проектування слiд старанно вiдпрацювати всi загальнi питання, з якими студент стикаiться при пiдготовцi дипломного проекту. Це полегшить студенту всю подальшу роботу. Курсовий проект складаiться з графiчноi частини i розрахунково-пояснювальноi записки. Креслення виконуються у вiдповiдностi до ГОСТiв РДСКД; при iх виконаннi вiд студента слiд вимагати точностi, чiткостi i виявлення творчоi самостiйностi. Креслення загального виду проектованого вузла, машини, пристосування повиннi даватися в необхiдних проекцiях.
Пояснювальна записка повинна мiстити необхiднi розрахунки i обгрунтування, порiвняльний аналiз вибраного технiчного рiшення, економiчнi обгрунтування.
б) дипломне проектування.
Дипломне проектування - завершальний етап навчального процесу. Його завдання - систематизувати, поглибити i узагальнити одержанi студентами знання, закрiпити всi набутi навики. Дипломне проектування представляi можливiсть самостiйного вирiшення комплексу технiчних i економiчних питань, з якими студенти постiйно стикаються в процесi практичноi дiяльностi. Дипломне проектування слiд розглядати як одну з найважливiших форм перевiрки теоретичних знань, облiку практичних вмiнь i навичок. Якiсть його в великiй мiрi залежить вiд вмiлоi i правильноi органiзацii керiвництва роботою студентiв. Теми дипломних проектiв повиннi бути цiкавими i актуальними в науково-технiчному вiдношеннi. Розроблюванi конструкцii механiзмiв, машин, станкiв повиннi вiдповiдати сучасному рiвню технiчного прогресу а технологiчнi процеси i методи органiзацii працi повиннi бути прогресивними. Перед дипломниками ставиться завдання не тiльки оволодiти системою i методами проектування, але й внести в них свiй творчий вклад, своi сучасне i оригiнальне рiшення. Викладачу слiд добиватися, щоб студенти не тiльки виконували проект, а повнiстю i частково виготовляли прилади, вироби, машини, приспособлення, моделi, макети.
Реальне дипломне проектування сприяi не тiльки пiдвищенню рiвня професiйноi пiдготовленостi студентiв, а й вихованню молодого спецiалiста. Хоч i неможливо домогтися того, щоб кожний дипломний проект студента був впроваджений у виробництво, однак потрiбно прагнути, щоб вiн мав практичне значення i був максимально пов'язаний з життям, з завданнями, що стоять перед пiдприiмствами, навчальними закладами.
в) дистанцiйна формам навчання.
Окремо необхiдно зупинитися на дистанцiйнiй формi навчання, ii особливостях та перевагах, Освiтня система XXI столiття - так називають дистанцiйну форму навчання, як одну з основних форм навчання у вищих навчальних закладах. Це форма, яка використовуi глобальнi комп'ютернi комунiкацii типу Internet i базуiться на iндивiдуальнiй роботi студентiв з добре структуризованим навчальним матерiалом та активному спiлкуваннi з викладачами i студентами. Найбiльш характернi риси такого дистанцiйного навчання:
- гнучкiсть (можливiсть навчатися в можливий для себе час, в зручному мiсцi i темпi);
- паралельнiсть (в поiднаннi з iншими формами освiти, без вiдриву виробництва);
- велика аудиторiя (одночасне звернення до навчальноi iнформацii великоi кiлькостi студентiв, спiлкування через мережу РЖшегпеi);
- економiчнiсть;
- ефективне використання навчальних площ, технiчних засобiв;
- соцiальна рiвнiсть, iнтернацiоналiзм;
- позитивний вплив на студента (пiдвищення його творчого та iнтелектуального потенцiалу за рахунок самоорганiзацii, вмiння користуватись комп'ютерною технiкою i самостiйно приймати вiдповiдальнi рiшення;
- висока якiсть ( якiсть дистанцiйного навчання пiдвищуiться завдяки залученню найкращого професорсько-викладацького складу та використанню в навчальному процесi навчально-методичних посiбникiв i контролюючих тестiв.
Дана форма освiти, як правило, використовуiться в очнiй, заочнiй та екстернатнiй освiтi. Основу дистанцiйного навчання складаi самостiйна робота студента. Викладач виступаi як наставник-консультант, що координуi пiзнавальний процес. Аналiз проблем становлення i розвитку дистанцiйноi освiти показуi, що в свiтi накопичений достатнiй досвiд цiii форми навчання, i це даi можливiсть використати його впровадження у вищих навчальних
закладах Украiни. Комплект навчально-методичних матерiалiв для дистанцiйноi форми навчання включаi:
- електронну версiю повних текстiв пiдручникiв i навчально-методичних посiбникiв з дисциплiн, виконаних на дискетах або СД - К.ОМ;
- схемокурси з кожноi дисциплiни i структуризованими пiдручниками оформленими в графiчнiй i печатнiй формi;
- iнформацiйно-довiдкову систему, яка складаiться з текстiв пiдручникiв i додаткових матерiалiв, наприклад бази нормативних актiв, хрестоматiй;
- контролюючу систему, що забезпечуi самоперевiрку знань. Це можуть бути контрольнi питання до кожноi теми та в цiлому з дисциплiни, друкованi тексти i таблицi правильних вiдповiдей до них, автоматизованi системи тестування, наприклад СТУДЕНТ-ТЕСТ, версii 2,3;
- аудiо i вiдео матерiали. На них представленi навчальнi вiдеофiльми та ситуацii, записи окремих лекцiй як викладачiв даного навчального закладу, так i професорсько-викладацького складу провiдних вищих навчальних закладiв Украiни та й iнших краiн.
За кожною групою студентiв дис
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi