Методика адаптивной физической культуры слабослышащих детей младшего школьного возраста

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Формування у молодших школярiв граматичного поняття iменник

Роздiл РЖРЖ. Методичне забезпечення вивчення iменника у початковiй школi та його експериментальна перевiрка.

2.1 Вiдбiр лiнгво-дидактичного матерiалу до вивчення iменника у початкових класах

2.2 Змiст та органiзацiя експериментального дослiдження та перевiрка його ефективностi

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

В хвилини глибокого одухотвореного сприймання краси природи, в хвилини вiдчаю чи радостi, в хвилини розради чи горя ми звертаiмося до рiдного слова.

У системi навчання учнiв в школi важливе мiсце посiдаi процес формування, пошани й любовi до рiдного слова. Глибоке вивчення мови можливе тiльки тодi, коли людина усвiдомлюi ii як найдорожчий скарб, в якому втiлена нацiональна самосвiдомiсть, характер, iсторiя народу.

Оскiльки дитина приходить до школи з бажанням вчитися, то завдання вчителя зробити навчання цiкавим. Як допомогти дiтям осягнути загальнолюдськi цiнностi у ставленнi до культурноi спадщини свого народу, людини, оточуючоi дiйсностi? На сьогоднiшнiй день без iнтересу подиву, радостi неможливе успiшне навчання у початкових класах.

Вiдомо, яку величезну роль в життi людини вiдiграi мова. Тому i уроки рiдноi мови мають суттiве значення для формування культури особистостi та нацiональноi самосвiдомостi школярiв. На таких уроках i багато можливостей побачити багатство рiдного слова, вiдчути його красу. Особливий iнтерес у дiтей викликаi народна творчiсть.

Курс украiнськоi мови тАФ важлива складова загального змiсту початковоi освiти, оскiльки вiн не тiльки i окремим навчальним предметом, а й виступаi основним засобом опанування усiх iнших шкiльних дисциплiн. Основна його мета тАФ забезпечити розвиток, удосконалення умiнь i навичок усного мовлення (слухання-розумiння, говорiння); навчити дiтей читати i писати; працювати з книжкою, будувати звтАЩязнi писемнi висловлювання, сформувати певне коло знань про мову i мовнi умiння; забезпечити мотивацiю навчання рiдноi мови.

Ушинський говорив про те, що "мова входить в усi iншi предмети, збираi в собi iх результати" [69, c.10]. Завдання бачиться нинi - навчити дiтей володiти усним i писемним мовленням у процесi спiлкування, грамотно передавати власнi думки, почуття, настроi, розвивати iхнi творчi здiбностi.

У процесi початкового навчання украiнськоi мови поглиблюються уявлення школярiв про навколишнiй свiт, розвиваiться iхнi образне i логiчне мислення, здiйснюiться патрiотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнiв.

Навчання украiнськоi мови маi бути спрямоване на розвиток у дiтей, окрiм загальномовленнiвих, таких загальнонавчальних умiнь: органiзацiйних, загальнопiзнавальних, контрольно-оцiнних. Важливо формувати у школярiв почуття вiдповiдальностi за виконуване завдання, готовнiсть самостiйно працювати з новим, доступним за труднiстю навчальним матерiалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обТСрунтовувати ii.

Вiдповiдно до освiтньоi галузi тАЬМова i лiтературатАЭ Державного стандарту початковоi загальноi освiти навчальний предмет украiнська мова будуiться за такими змiстовними лiнiями: мовленнiвою, мовною, соцiокультурною [ 69, с.12].

Мовленнiва змiстова лiнiя, яка i основною, передбачаi розвиток усного i писемного мовлення учнiв, iхнi вмiння користуватися мовою як засобом спiлкування, пiзнання, впливу. З цiiю метою розвиваються, удосконалюються уснi види мовленнiвоi дiяльностi, якими учнi певною мiрою оволодiли у дошкiльному вiцi (слухання-розумiння; дiалогiчне, монологiчне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнiвоi дiяльностi, якi повтАЩязанi з писемним мовленням (читання вголос i мовчки, робота з дитячою книжкою, письмовi види робiт).

Мовна змiстова лiнiя, маючи спрямованiсть на засвоiння учнями знань про мову, мовнi вмiння, розробляiться з урахуванням того, що в початковому курсi формування в учнiв знань про мову, умiнь виконувати певнi види мовного аналiзу маi пропедевтичний характер. Цю роботу слiд пiдпорядковувати розвитку в учнiв орфоепiчних, лексичних, граматичних, правописних умiнь.

Соцiокультурна змiстова лiнiя передбачаi розширення уявлень учнiв про культуру украiнського народу, ii особливостi в рiзних регiонах Украiни, якi населяють Украiну. Ця робота маi органiчно поiднуватися з iншими аспектами навчання i реалiзовуватися за допомогою дiбраних текстiв, використання тематичних груп слiв, стiйких виразiв, у яких вiдображено особливостi матерiальноi i духовноi культури народу, нацiонального характеру. Ця змiстова лiнiя акцентуi необхiднiсть придiляти особливу увагу мовним аспектам проблеми: тлумаченню значення, особливостей використання слiв, фразеологiзмiв, прислiвтАЩiв, приказок; розвитку умiння доречно використовувати iх у мовленнi; роботi над текстами; написанню творчих робiт з використанням етнографiчних елементiв змiсту тощо [69, с.12].

Вивчення рiдноi мови уже в початкових класах створюi значнi можливостi для розвитку соцiальних навичок учнiв, насамперед умiння спiльно працювати в парах, у невеликих групах. Необхiдно виховувати у дiтей самоповагу i повагу до iнших, умiння дати оцiнку роботi iнших або висловити з цього приводу критичнi зауваження, змiнити свою думку у разi переконливих аргументiв iнших учасникiв спiльноi роботи i т. iн.

У початковому етапi навчання мови видiлено такi аспекти роботи: "Навчання грамоти", "Мовленнiва дiяльнiсть", "Знання про мову, мовнi умiння", "Правопис", "Графiчна навичка письма. Технiка письма. Культура оформлення письмових робiт" [69, с.13].

Вивчення граматики украiнськоi мови починаiться в початкових класах загальноосвiтньоi школи. Саме в цих класах молодшi школярi ознайомлюються з граматичною побудовою рiдноi мови, оволодiвають умiннями i навичками практичного ii вживання. У кожному з початкових класiв учнями вивчаються елементи основних роздiлiв граматики -морфологii i синтаксису. Вивчення частин мови в початкових класах маi на метi:

тАФ ознайомлення учнiв з такими самостiйними частинами мови, як iменник, прикметник, дiiслово, особовi займенники, прислiвник i з службовою частиною мови прийменником (без уживання термiнiв тАЬсамостiйнiтАЭ i тАЬслужбовiтАЭ частини мови);

тАФ усвiдомлення того, що кожне слово i назвою предмета, ознаки чи дii i вiдповiдаi на питання хто? що? який? яка? яке? що робить? i под.;

тАФзасвоiння форм словозмiни передбачених програмою частин мови;

тАФзасвоiння орфографiчних правил, таких як правопис вiдмiнкових закiнчень iменникiв i прикметникiв, особових закiнчень дiiслiв тощо;

тАФ розвиток усного i писемного мовлення учнiв шляхом збагачення iх словника новими iменниками, прикметниками, чи дiiсловами, уточнення змiсту окремих слiв, розвитку умiння добирати слова для передачi своiх думок;

тАФ з'ясування синтаксичноi функцii того чи iншого, слова (частини мови) [58, с.151].

Знайомство з частинами мови починаiться з вивчення iменника як найбiльш уживаного учнями лексико-граматичного класу слiв.

Вивчення iменника в початкових класах передбачаi, по-перше, формування граматичного поняття iменник, по-друге, формування навичок правопису вiдмiнкових закiнчень iменникiв, по-третi, збагачення словника учнiв новими iменниками i розвиток навичок точного використання iх у мовi. Цi завдання розв'язуються не iзольовано, а у взаiмозв'язку [58, с.152].

Лексичнi i граматичнi ознаки iменника досить складнi, а тому вивчення цiii частини мови вимагаi поступового накопичення конкретного матерiалу про iменник як частину мови.

Система роботи над вивченням теми тАЬРЖменниктАЭ маi бути цiлеспрямованим процесом, який передбачаi певну послiдовнiсть ознайомлення учнiв iз смисловим значенням i граматичними ознаками цiii частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання iменникiв у мовленнi i правильне iх написання.

З огляду на сказане, тема дипломноi роботи тАЬМетодика вивчення iменника у початкових класахтАЭ i актуальною сьогоднi для вчителiв початкових класiв.

ОбтАЩiкт дослiдження: процес вивчення iменника в початкових класах.

Предмет дослiдження: методичне забезпечення вивчення iменника у початкових класах.

Метою дипломноi роботи i узагальнення i систематизацiя методики вивчення iменника у початкових класах вiдповiдно до Державного стандарту (украiнська мова тАУ мова навчання).

Гiпотеза: успiшне вивчення iменника як частини мови учнями початкових класiв можливе за умов:

1) забезпечення змiсту вивчення iменника вiдповiдно до вимог програми;

2) врахування принципу наступностi i перспективностi при вивченнi iменника.

Завдання дослiдження:

1. ЗтАЩясувати основнi етапи вивчення iменника.

2. Проаналiзувати лiнгво-дидактичнi пiдходи до вивчення iменника в початкових класах.

3.Провести вiдбiр поетапного матерiалу для забезпечення змiсту вивчення iменника в початкових класах.

4. Провести експериментальне дослiдження з метою визначення рiвня засвоiння граматичних категорiй iменника.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, що мiстять по два параграфи, висновкiв, списку використаноi лiтератури iз 89 джерел, додаткiв.

Роздiл РЖ. Формування у молодших школярiв граматичного поняття тАЬiменниктАЭ

Кожне самостiйне слово становить iднiсть двох значень тАУ лексичного i граматичного. Граматичним називаiться таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражаi рiзнi вiдношення слова, що супроводять його лексичний змiст. Якщо кожне слово надiлене окремим лексичним значенням, то граматичнi значення характернi не для одного слова, а для цiлоi групи, розряду слiв. Граматичних значень у слова може бути декiлька.

У молодшому шкiльному вiцi формуiться початкова система граматичних понять. Здiйснюiться це не одразу. Однi граматичнi поняття засвоюються учнями за кiлька урокiв, iншi формуються протягом усiх чотирьох рокiв навчання. Граматичнi поняття формуються внаслiдок тривалоi роботи над вiдповiдним мовним матерiалом, запропонованим учителем. Ця робота складаiться з таких компонентiв, як сприймання окремих однорiдних мовних явищ, абстрагування, видiлення iстотних для даноi групи явищ ознак, узагальнення iх у спецiальному словi-термiнi.

Граматичнi поняття можна засвоiти, спираючись тiльки на логiчну роботу мислення. Для того, щоб граматичне поняття було свiдомо засвоiне, учнiв необхiдно навчити прийомiв розумовоi дiяльностi, за допомогою яких досягаiться виявлення, вичленування i обтАЩiднання iстотних ознак обтАЩiктiв, що вивчаються.

Як i будь-який процес пiзнання, засвоiння граматичних понять вiдбуваiться у процесi виникнення i вирiшення своiрiдних суперечностей, що i рушiйною силою засвоiння.

Процес формування граматичних понять умовно можна подiлити на чотири етапи [39, с.203].

Перший етап формування граматичних понять полягаi в аналiзi мовного матерiалу з метою видiлення iстотних ознак поняття.

Другий етап граматичних понять полягаi в узагальненнi iстотних ознак, встановленнi звтАЩязкiв мiж ними та у введеннi термiна.

Третiй етап формування граматичних понять полягаi в уточненнi сутi ознак поняття i звтАЩязкiв мiж ними.

Четвертий етап формування граматичних понять полягаi в конкретизацii вивченого поняття завдяки виконанню вправ, якi вимагають практичного застосування одержаних знань.

Формування у молодших школярiв граматичного поняття тАЬiменниктАЭ розпочинаiться з 1 класу i проводиться за чотирма етапами.

ПершийтАФпiдготовчий, який збiгаiться з перiодом навчання грамоти.

Пiдготовка учнiв до усвiдомлення поняття тАЬiменниктАЭ передбачаi:

навчання розрiзнити предмет i його назву, розвиток умiнь класифiкувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочiв, фруктiв, транспорту тощо).

Засвоiти власне украiнськi загальновживанi слова на мiсцi засвоiних учнями в дошкiльному життi росiйських слiв: олiвець, гумка, рядок, зошит, лялька, годинник, лiтак, смужка, малюнок, крапка, кишеня, сорочка та iншi. Уточнення правильноi вимови украiнських слiв, якi засвоiно пiд впливом росiйськоi мови з iншим звучанням: лiнiйка, вiкно, лiс, дiдусь та iн. Умiння на слух вiдрiзняти украiнськi слова вiд слiв iнших близьких мов.

Розумiти значення слова, вмiти спiввiдносити слово i зображення вiдповiдного предмета: вибрати з-помiж 2-3 слiв те, якому вiдповiдаi тлумачення, що даi учитель [69, с.28-29].

Загальне поняття про iменник починаi формуватися у дитини ще в добукварний перiод. Саме тут учитель навчаi дiтей розрiзняти предмет i слово, що його називаi.

Зробити це можна, наприклад, у такий спосiб.

Учитель бере у руки книгу i запитуi:

тАФ Що я тримаю? (Книгу).

тАФ Що ви можете з нею зробити? (Розглянути, прочитати, покласти на стiл i под.)

тАФ Про що ця книга? (Мабуть, про тварин, бо на обкладинцi зображенi тварини.)

тАФ Ми можемо дiзнатися, хто написав для нас цю книгу? (Можемо, бо на обкладинцi завжди друкують прiзвище автора.)

- У нашiй шкiльнiй бiблiотецi i багато дуже цiкавих книжок.

Про що вони?

Звичайно, дiти вiдповiсти не можуть, а тому вчитель, запитуi, чому вони не можуть вiдповiсти на його питання (Бо не бачать книги.)

Отже, узагальнюi вчитель вiдповiдi дiтей: предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що i назвою предмета, тiльки вимовляiмо i чуiмо.

Надалi в учнiв поступово формуiться умiння тАЬпрацюватитАЭ iз словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажiмо, учитель вимовляi слово стiл, а дiти називають той стiл, який вони при цьому можуть уявити.

На уроках навчання грамоти пропонуiться вивчення 17 тематичних груп слiв: шкiльне приладдя, iграшки, одяг, посуд, меблi, побутова технiка, овочi i фрукти, ягоди, квiти, рослини, птахи, звiрi, пори року, явища природи, професii, транспорт, ввiчливi слова.

Робота над словами кожноi тематичноi групи здiйснюiться в кiлькаетапiв.Спочатку учнi поповнюють власний словник словами певноi тематичноi групи. З цiiю метою використовуються предмети, предметнi малюнки, вiршовi чи прозовi тексти, загадки.

У процесi аудiювання школярi знаходять у вiршах чи уривках з прози слова, що належать до новоi теми, називають запропонованi предмети i предметнi малюнки, доповнюють тематичнi групи словами з власного лексичного запасу. Пiд час озвучування першокласниками нових слiв вчитель звертаi увагу на правильнiсть iх наголошування i вимовляння. Потiм учитель пiдводить учнiв до тлумачення значення узагальнюючого слова тiii чи iншоi групи.

Продемонструiмо методику ознайомлення першокласникiв iз словами тематичноi групи на прикладi вивчення теми "Одяг".

Вчитель показуi учням предметнi малюнки iз зображенням одягу (пальто, сорочка, сукня тощо) i запитуi:

- Що ви бачите на малюнках? (Дiти озвучують назви одягу).

- Що роблять iз цими предметами? (Одягають).

- Чи можна назвати цi предмети одним словом? Як? (Одяг).

- Подумайте, як утворилося це слово? (Вiд слова одягатися).

- Що ж таке одяг? (Це речi, якi одягаi людина).

- Цi предмети можна ще назвати виробами, бо iх виготовляють (виробляють) iз тканини, шкiри, хутра. Тому одяг тАФ це вироби з тканини, хутра, шкiри, якi люди одягають на своi тiло.

Учитель читаi вiрш.

"Домовик"

Я зiбрався погуляти тАФ

одяг мушу свiй шукати.

Це, напевне, домовик

заховав десь черевик.

Зникли светр та пiджак,

не знайду iх теж нiяк.

Я з-пiд лiжка, iз куточка,

витягнув свою сорочку.

Хто ii туди запхав

й медом замастив рукав?

Ну, звичайно, домовик

заховав ii та втiк.

В кухнi бiля табуретки

я узяв одну шкарпетку.

Другу домовик забрав,

бо нема. Я скрiзь шукав..

Т. Лисенко

- Який одяг шукав хлопчик?

- Чому ви не назвали черевик i рукав?

- Який ще одяг, крiм названого у вiршi, ви знаiте?

На другому етапiновi слова вводяться в словосполучення i речення. З цiiю метою школярам пропонуiться сказати, якими можуть бути названi предмети, що вони можуть робити або що можна робити з цими предметами. Щоб вiдповiсти на поставленi запитання, першокласники повиннi будувати словосполучення i речення. У процесi цiii роботи формуються вмiння правильно поiднувати слова у словосполучення, розташовувати слова в реченнях, а також поширювати речення другорядними членами (без уживання термiнiв).

Наведемо зразок такоi роботи на прикладi фрагмента уроку на тему "Квiти".

Учитель пропонуi учням послухати текст i знайти в ньому назви квiтiв.

Перед хатою був великий квiтник. У його центрi височiли гордi мальви.

РЗх оточували барвистi айстри. Поряд усмiхалися яскравi гвоздики. А бiля iхнiх нiг стелився синiй барвiнок.

- Про якi квiти говориться у текстi? (мальви, айстри, гвоздики, барвiнок).

Пiд час заслуховування вiдповiдi кожного учня доцiльно, щоб клас доповнював ii.

Потiм вчитель пропонуi першокласникам скласти речення про квiтку з використанням дiбраних слiв. (Запашна ромашка - красива i корисна квiтка).

- Побудуйте схему свого речення.

Завершальним етапомроботи над словами тематичноi групи i використання iх у зв'язних висловлюваннях. З цiiю метою учням пропонуiться скласти розповiдь чи висловити мiркування на теми, пов'язанi з iхнiм життям.

Наприклад:

Хто складаi тобi в портфель шкiльне приладдя?

Де зберiгаються твоi iграшки? Чи i там порядок?

Розкажи, що за чим ти одягаiш, коли збираiшся до школи.

Яка професiя тобi подобаiться? Ким ти мрiiш стати, коли виростеш.

У ходi цiii роботи в першокласникiв формуiться умiння пов'язувати речення мiж собою, уникати невиправданих повторiв, послiдовно висловлювати думку, не вiдступати вiд теми висловлювання. Однак, методикою передбачено, що пiд час заслуховування дитячих висловлювань учитель не перебиваi першокласникiв. Вчитель вказуi на допущенi мовленнiвi помилки i виправляi iх дуже доброзичливо i толерантно пiсля завершення учнями своiх висловлювань.

Другий етап (2 клас) формування поняття iменник передбачаi знайомлення учнiв iз граматичними ознаками слiв у iдностi з iх смисловими значеннями (вiдповiдають на питання хто? що?, називають предмети) й закрiплення iх у термiнi тАЬiменниктАЭ.

Умiння знайти серед слiв тi, що подiбнi чи протилежнi за лексичним значенням. Змiнювати слова, якi вiдповiдають на питання хто? що?, за числами (один-багато). Умiння утворювати множину iменникiв (у простих випадках, без вживання термiна). Правильно вживати iменник у множинi чи однинi у складеному реченнi [69, с.37-38].

Ця робота потребуi вiд учнiв бiльше високого ступеня узагальнення, нiж це було на пiдготовчому етапi.

У 2 класi дiти дiзнаються про те, що слова, якi означають назви людей i тварин, вiдповiдають на питання хто?, а слова, якi означають назви iнших предметiв тАФ на питання що? З цiiю метою учитель здiйснюi систематизацiю

слiв-назв предметiв, тобто видiляi групи слiв на позначення людей, тварин, рослин, предметiв побуту.

Демонструiться, наприклад, таблиця iз зображенням

лiкаря, робiтника (перший ряд),

собаки, кота, iжака (другий ряд)

дерева, портфеля, чайника (третiй ряд).

У ходi евристичноi бесiди учитель з'ясовуi:

тАФ Хто зображений на малюнку першого ряду?

тАФ Яке питання можна поставити до кожного з зображених предметiв? (Хто це? тАФ Лiкар i под.).

тАФ Кого називають слова лiкар, робiтник? (Людей.)

Отже, якi слова вiдповiдають-на питання хто? (СловатАФ назви людей.)

Аналогiчна робота проводиться з малюнками другого, а потiм - третього ряду.

Внаслiдок такоi роботи у дiтей формуiться уявлення про iменники тАФ назви iстот i неiстот. (Див. додаток А)

Третiй етап (3 клас) полягаi у поглибленнi знань про смислове значення iменникiв (питання, значення, роль та зв'язок з iншими словами в реченнi за допомогою закiнчень та прийменникiв), розширене знання про iменники, що означають назви iстот (хто?), назви неiстот (що?), власнi i загальнi iменники, написання великоi букви у власних iменниках.

Засвоiння форми роду iменникiв(чоловiчий, жiночий, середнiй); числа (однина i множина); пiдготовцi до усвiдомлення вiдмiнкiв (назви вiдмiнкiв, вiдмiнковi питання).

На вивчення даного матерiалу вiдводиться 13 годин [ 69, с. 53-54].

З власними та загальними назвами iменникiв школярi ознайомлюються у З класi.

Учнi повиннi усвiдомити, що кожна рiч маi свою загальну назву. Те за яким ми можемо сказати та, ця рiч, чи нi. Будь-який предмет маi певне найменування. Якщо ж назву предмету чи особi дала людина за особистим бажанням, для того щоб вiддiлити його чи ii серед iнших - то це власна назва. Власними можуть бути назви краiн, мiст, сiл, вулиць, рiчок, гiр, морiв, океанiв, клички тварин, прiзвища, iм'я, по батьковi людей. Власнi iменники вiдрiзняють вiд загальних написанням. Для видiлення iх записують з великоi букви.

Даний матерiал учнi закрiплюють у ходi бесiди та на основi практичного виконання вправ.

Можливий варiант запитань для бесiди:

- У вас i домашнi улюбленцi? Якi?

- Як ви до них звертаiтесь?

Учнi розумiють, що тi слова за допомогою яких вони кличуть тварин -власнi назви.

Таку роботу проводять на основi iнших прикладiв та практичного виконання вправ.

Граматичне поняття роду iменникiв формуiться в 3 класi переважно на основi використання пояснювально-iлюстративного методу.

Опрацьовуючи тему тАЬРiд iменникiвтАЭ, учитель маi показати дiтям, що

- iменники бувають трьох родiв: чоловiчого, жiночого i середнього;

- для того щоб визначити рiд iменникiв, слiд поставити iх у формi однини;

- рiд деяких iменникiв слiд запам'ятати (собака тАФ ч. р., путь тАФ ж. р.).

У шкiльнiй практицi традицiйно розпiзнавання роду iменникiв здiйснюiться пiдстановкою особових займенникiвтАФ вiн, вона, воно чи присвiйних тАФ мiй, моя, моi. Це маi повiдомити учитель дiтям перед виконанням вправ на розрiзнення роду.

Важливо пiд час формування поняття роду показати учням, що визначити рiд iменникiв можна тiльки тодi, коли вони вжитi в однинi.

З цiiю метою учитель може запропонувати дiтям визначити рiд iменникiв у такому, наприклад, реченнi:

До годiвницi прилiтають горобцi i синицi.

Учнi переконуються, що вiдомий iм прийом визначення роду (пiдстановка слiв вiн, вона, воно) до слiв горобцi i синицi не допомагаi. Тодi учитель пропонуi iнший варiант речення:

До годiвницi прилетiли горобець i синиця.

Так учнi повиннi дiйти висновку, що визначити рiд iменника можна тiльки за формою однини.

Поняття тАЮчисло" засвоюiться дiтьми на реальнiй, предметнiй основi: у життi вони зустрiчають один або декiлька предметiв. У зв'язку з цим уявленням про число сформоване ще в дошкiльному вiцi, адже практично дiти вмiють користуватися формами однини i множини iменникiв (лялька тАФ ляльки, яблуко тАФ яблука).

Усвiдомлення числа iменникiв як граматичноi категорii починаiться в школi.

Поняття про однину i множину iменникiв формуiться послiдовно.

У 1тАФ2 класах учнi дiстають уявлення про один i багато предметiв, вчаться добирати слова за зразком (герой тАФ героi, мишенята тАФ мишеня) або змiнювати форму слова, керуючись настановою один тАФ багато.

Термiни однина--множина вводяться в 3 класi. Якщо в 1-2 класi учнi лише практично користуються числовими формами, то у 3 класi продовжуiться формування поняття тАЮчисло iменникiв" на бiльш високому рiвнi.

Пiд час вивчення числа iменникiв дiти повиннi зрозумiти:

iменник означаi назву одного предмета, вiн уживаiться в однинi (книга, олiвець, стiл);

якщо iменник означаi назву двох або бiльшоi кiлькостi предметiв, вiн уживаiться в множинi (книги, олiвцi, столи);

не всякий iменник, що маi форму множини, називаi кiлька предметiв

(окуляри, ножицi, дверi);

не всякий iменник, що маi форму однини, становить собою назву одного предмета (корiння).

У процесi роботи над числом iменникiв учитель маi сформувати умiння:

1) розрiзняти iменники в однинi i множинi за значенням i закiнченням;

2) утворювати форму множини вiд найбiльш уживаних форм однини i навпаки;

3) правильно вживати числовi форми iменникiв у мовленнi.

Робота над вивченням числа iменникiв проходить у такiй послiдовностi.

Спочатку вчитель органiзовуi спостереження за словами, якi називають один i кiлька-предметiв, i порiвняння цих слiв. Пропонуi, наприклад, такi слова:

партатАФ парти, хлопець тАФ хлопцi, лiнiя тАФ лiнii, море тАФ моря.

Учитель допомагаi дiтям, з'ясувати, скiльки предметiв називають iменники першоi колонки, а скiлькитАФдругоi.

Внаслiдок узагальнення дiти неодмiнно зроблять висновок про те, що коли iменник називаi один предмет, вiн уживаiться в однинi, а коли бiльше предметiв - у множинi.

Оскiльки учнi при визначеннi числа звертають увагу лише на смисловий бiк поняття (один тАФ багато), слiд зорiiнтувати iх на врахування формального показника однини i множини - закiнчення (книга тАФ книги, лiс тАФлiси).

Визначаючи число iменникiв, учнi повиннi дотримуватися певноi послiдовностi дiй:

1) встановити, один чи бiльше предметiв називаi слово;

2) визначити закiнчення iменникiв у множинi.

Це полегшуi роботу вчителя над розширенням у дiтей уявлення про число, зокрема, в iменникiв, якi мають форму множини, але називають, один предмет, або, маючи форму однини, називають сукупнiсть предметiв.

Якi можливi варiанти органiзацii спостереження за такими iменниками можна виконати будь-яку з наведених нижче вправ:

учитель демонструi малюнок iз зображенням одних окулярiв i кiлькох, просить назвати, що зображено на малюнках. В учнiв руйнуiться стереотип визначення числа за принципом одинтАФбагато, який не допомагаi iм, у даному випадку i закiнчення.

Дiти неодмiнно приходять до висновку про iснування в мовi iменникiв, якi вживаються тiльки у формi множини, незалежно вiд того, яку кiлькiсть предметiв вони позначають;

- учитель пропонуi учням записати поданi слова у два стовпчики тАЬОднинатАЭ i тАЬМножинатАЭ.

Серед слiв, якими оперуватимуть дiти (наприклад, вiкно, море, вiкна, моря), зустрiнуться i слова типу ножицi, окуляри. Природно, що перед дiтьми виникаi проблемна ситуацiя: до якого стовпчика вiднести останнi iменники? Можна очiкувати, що учнi, враховуючи вiдомi iм критерii один тАФ багато i закiнчення, вiднесуть цi iменники до множини.

Класовод пропонуi школярам утворити вiд цих iменникiв форми однини.

Коли дiти переконаються в неможливостi такоi операцii, вона приводить iх до висновку, що деякi iменники мають тiльки форму множини, хоч i позначають один предмет.

Аналогiчно учитель знайомить учнiв i з тими iменниками, що мають тiльки форму однини.

Збiрнi iменники типу камiння, корiння, в уявленнi молодших школярiв можуть асоцiюватися з множиною. Тому слiд дати дiтям допомiжний орiiнтир для множини тАФ слова моi, вони. Користуючись цим орiiнтиром, учнi прийдуть до висновку, що слово корiння маi форму однини тАФ корiння (воно, моi), а слово коренi (вони, моi), i формою множини вiд корiнь (вiн, мiй).

На сучасному етапi розвитку методики викладання украiнськоi мови надзвичайно актуальною i проблема вивчення морфологiчних i синтаксичних явищ у взаiмозв'язках.

Такi зв'язки мiж явищами морфологii та синтаксису можуть бути виявленi пiд час вивчення в 3 класi категорii вiдмiнка iменникiв.

Категорiя вiдмiнка, як вiдомо, морфолого-синтаксична. Пояснюiться це тим, що вона властива iменним частинам мови i виявляiться тiльки в синтаксичних зв'язках слiв.

Вiдмiнок як лiнгвiстичне поняття i явищем багатомiрним. Йому властива i граматична семантика (значення), i форма, i функцiя, що виявляiться у зв'язках слова з iншими словами в реченнi, контекстi.

Така змiстова особливiсть вiдмiнка потребуi багатоаспектного пiдходу до його вивчення в початкових класах. Це означаi, що вiдмiнковi значення, форми i функцii мають розглядатися в iдностi i у взаiмозв'язках.

Вивчаючи вiдмiнювання iменникiв, слiд розкрити учням суть категорii вiдмiнка тАФ здатнiсть виражати за допомогою закiнчення та в окремих випадках прийменникiв синтаксичнi зв'язки мiж словами.

О. М. Пiшковський, вказуючи на велику органiзуючу роль вiдмiнкiв у мовленнi, писав, що вони своiми формами Влвиражають вiдношення мiж нашими словами, уявленнями i тим створюють зв'язну мову тАФ думку; без них наша мова розпалась би на окремi не пов'язанi мiж собою слова, а мовна думка тАФ на окремi уявлення [66, с. 32].

Внаслiдок вивчення вiдмiнювання iменникiв учнi повиннi усвiдомити:

тАФ змiна iменникiв за вiдмiнками служить для зв'язку iх з iншими словами;

тАФ крiм вiдмiнкових закiнчень для зв'язку слiв використовуються прийменники;

тАФ називний i давальний вiдмiнки нiколи не вживаються з прийменниками, а мiсцевий тАФ нiколи не вживаiться без прийменникiв;

тАФ решта вiдмiнкiв можуть уживатися як з прийменниками, так i без них;

тАФ у залежностi вiд системи вiдмiнкових закiнчень iменники подiляються на певнi групи тАФ вiдмiни.

Грунт для формування цього поняття готуiться поступово ще з 1 класу.

Практично з вiдмiнковими формами iменникiв дiти мають справу i при складаннi словосполучень, i при вiдновленнi деформованих текстiв, i при змiнюваннi iменникiв за питаннями.

Особливiстю засвоiння вiдмiнкiв i те, що воно базуiться на вмiннi учнiв бачити зв'язки слiв у реченнi. Ось чому роботу над вивченням вiдмiнкiв можна починати лише пiсля того, як дiти навчаться вичленовувати з речення слова, пов'язанi мiж собою граматично i за смислом, тобто словосполучення.

Уже на початковому етапi вивчення вiдмiнювання iменникiв дiти, ще не знаючи вiдмiнкiв, знайомляться з рiзними формами слова. Спостереження за змiною закiнчень у словах у залежностi вiд iнших слiв даi змогу учням усвiдомити роль закiнчення в мовленнi.

Починати вивчення вiдмiнювання iменникiв доцiльно з аналiзу записаного на дошцi чи кодокартi тексту, в якому слово хлiб уживаiться в усiх вiдмiнках.

Учитель керуi спостереженням учнiв у ходi такоi, наприклад, бесiди:

Хлiб тАФ усьому голова,тАФ так вiддавна в народi казали,

Тож i не дивно, що люди без хлiба вмирали.

Хлiбовi шану, як рiдним батькам, вiддавали,

Пiсню про хлiб на весiллi й обжинках спiвали,

3 хлiбом i сiллю гостей дорогих зустрiчали,

В хлiбовi силу й могутнiсть народу вбачали.

тАФ Прочитайте текст. Скажiть, яке слово повторюiться в кожному реченнi (Слово хлiб.)

тАФ На яке питання це слово вiдповiдаi? (Що ?) Що сказано про хлiб у другому реченнi? (Без хлiба вмирали.)

тАФ На яке питання вiдповiдаi це слово? (Без чого?)

тАФ Випишiть форми слова хлiб з першого й другого речення i скажiть, чим вони вiдрiзняються? (У другому словi з'явилось закiнчення -а.)

тАФ Чому не можна, щоб у другому реченнi слово хлiб було вжите в однiй i тiй самiй формi, що й у першому? (Не буде зв'язку мiж словами.)

Аналогiчно проводиться робота з наступними реченнями. Пiсля такоi пiдготовчоi роботи цiлком логiчним буде питання: для чого потрiбна змiна закiнчень в iменниках? (Для зв'язку з iншими словами.) Що вiдповiдаi кожнiй змiнi закiнчення? (Запитання до iменника.)

Змiна запитання, як правило, приводить до змiни закiнчень у словах. Подальше усвiдомлення цiii закономiрностi вiдбуваiться при роботi над деформованими текстами. Побудова речень iз безсистемно поданих слiв неодмiнно змусить дiтей поставити логiчнi запитання, а мовленнiвий досвiд пiдкаже вибiр правильноi форми. Отже, ще до вивчення теми тАЬВiдмiнки iменникiвтАЭ учнi мають змогу зрозумiти взаiмозв'язок питання i форми слова-вiдповiдi.

На наступному етапi вивчення вiдмiнювання iменникiв, актуалiзуючи знання дiтей про змiну слiв за питаннями, вчитель знайомить школярiв iз назвами вiдмiнкiв.

Вивчення вiдмiнювання iменника слiд пов'язати з виробленням умiння розрiзняти вiдмiнки.

При визначеннi вiдмiнкiв треба привчити учнiв дотримуватися потрiбноi послiдовностi дiй:

1) знайти слово, з якими пов'язаний iменник;

2) вiд цього слова поставити запитання до iменника, вiдмiнок якого визначаiться;

3) за питанням визначити вiдмiнок.

Так учнi свiдомо оволодiвають умiнням визначати вiдмiнки. Однак навiть дотримання такоi послiдовностi не застраховуi школярiв вiд помилок у визначеннi окремих вiдмiнкових форм. (Див. дод. В)

У четвертому етапi (4 клас) вивчення даноi теми передбачаi розширення уявлення про лексичне значення iменника, формування умiння вiдмiнювати iменники, свiдомо вживати вiдмiнковi форми для висвiтлення своiх думок i правильно писати вiдмiнковi закiнчення.

На вивчення даного матерiалу вiдводиться 20 навчальних годин [69, с.67-68].

Значнi труднощi викликаi розрiзнення форм родового i знахiдного вiдмiнкiв iменникiв (назв iстот). З метою попередження помилок у визначеннi цих вiдмiнкiв слiд скористатися прийомом пiдстановки iменника жiночого роду з флексiiю -а (-я). Наприклад, для визначення вiдмiнкiв iменникiв у словосполученнях зустрiв учня (учнiв), не бачив учня (учнiв) слiд пiдставити iменник учениця. Якщо пiдставлений iменник жiночого роду матиме закiнчення -у (-ю), то й аналiзований iменник стоiть у знахiдному вiдмiнку, якщо закiнчення -й, /-, то й аналiзований iменник стоiть у родовому вiдмiнку.

Давальний i мiсцевий вiдмiнки дiти не будуть плутати, якщо вчитель навчить iх, що у давальному вiдмiнку iменники вживаються без прийменникiв, а в мiсцевому вiдмiнку тАФ з прийменниками. Домогтися цього учитель може, органiзувавши спостереження за формами iменникiв у таких, наприклад, реченнях, як Усе вiддай своiй краiнi i Украiнi нашiй добре жити та iн.

Ознайомлювати учнiв iз суб'iктним значенням називного вiдмiнка iменникiв необхiдно спочатку на прикладi речень, в яких немаi омонiмiв форм називного та знахiдного вiдмiнкiв.

Можна зробити висновок про вивчення в 4 класi деяких вiдмiнкових значень, серед яких розглядаються суб'iктне значення називного вiдмiнка iменникiв i об'iктне значення знахiдного вiдмiнка iменникiв. Знання основних значень названих вiдмiнкiв iменникiв, на iх погляд, допоможе учням розрiзняти омонiми вiдмiнковi форми (форми називного та знахiдного вiдмiнкiв). Наприклад: Брат читаi журнал. Грудень рiк кiнчаi.

Безумовно, суб'iктне значення називного вiдмiнка iменникiв учнi мають усвiдомити практично у процесi виявлення в реченнях слiв, що означаi дiючу особу чи дiючий предмет. Об'iктне значення знахiдного вiдмiнка iменникiв з'ясовуiться способом виявлення в реченнях слiв, що означаi предмет, на який спрямовано дiю. Вона виражаiться дiiсловом-присудком. Молодшi школярi вивчають синтаксичну роль iменникiв у називному i знахiдному вiдмiнках, з'ясовують, що iменники в називному вiдмiнку завжди виконують роль головного члена речення тАФ пiдмета, а в знахiдному вiдмiнку тАФ роль другорядного члена речення. Термiни тАЭсуб'iктнетАЭ та тАЬоб'iктнетАЭ значення вiдмiнкiв iменникiв учням не повiдомляються.

Як вiдомо, в початкових класах на уроках украiнськоi мови вiдведено достатньо часу ознайомлення учнiв з вiдмiнками iменникiв i формами. На деяких уроках вивчаються прийоми розрiзнення вiдмiнкiв iменника (наприклад, рiзнених форм називного та знахiдного, знахiдного та родового, давального та мiсцевого вiдмiнкiв). Проте головна увага в процесi аналiзу вiдмiнноi форми придiляiться постановцi вiдмiнкових питань хто? що? та кого? що? (розрiзнення називного та знахiдного вiдмiнкiв iменникiв). У результатi такоi роботи учням важко правильно визначити форму вiдмiнка та його синтаксичну роль. Труднощi, з якими учнi зустрiчаються пiд час аналiзу омонiмiчних вiдмiнкових форм iменникiв, пояснюються насамперед неповнотою знань молодих школярiв: учнi протягом практичного вивчення РЗхназивного та знахiдного вiдмiнкiв iменника ознайомлюються з основними iх значеннями (з суб'iктним значенням називного вiдмiнка iменникiв i об'iктним значенням знахiдного вiдмiнка iменникiв).

Розглянемо методику вивчення цiii теми. Суть мето

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi