Методика ознайомлення молодших школярiв з правами та обов'язками громадянина Украiни на уроках "Я i Украiна. Громадянська освiта"
Змiст
Вступ
1. Поняття про права людини
1.1 Еволюцiя уявлень
1.2 Категорii
1.3 Украiна й права людини
1.4 Права дитини
2. Методика ознайомлення молодших школярiв з правами та обовтАЩязками громадян Украiни
2.1 Аналiз нормативних документiв, та матерiалiв пiдручника
2.2 Апробованi педагогiчною практикою заняття
Висновок
Додатки
Вступ
Важливим напрямом громадянського виховання i виховання правове. Цей предмет продовжуi суспiльствознавчу складову початковоi освiти i спрямовуiться на соцiалiзацiю особистостi молодшого школяра, його громадянське зростання. Значне мiсце посiдаi формування понять про права та обовтАЩязки людини та дитини, що даi можливiсть усвiдомити значення та розумiння своiх прав. Розвивальний аспект цього предмета полягаi у формуваннi досвiду творчоi дiяльностi учнiв, розвитку загально-навчальних умiнь, оволодiннi узагальненими способами дiй, моделюваннi культурних i статево рольових стандартiв поведiнки в рiзних ситуацiях, розвитковi активного пiзнавального ставлення до природного та соцiального оточення, пiзнаннi школярами своiх можливостей. Найважливiшим виховним спрямуванням змiсту цiii курсовоi роботи i формуванням в учнiв найбiльш значущих для украiнського народу цiнностей: патрiотизм, соцiальну справедливiсть, первиннiсть духовного щодо матерiального, природолюбство, взаiмоповага; виховання в дитини свого власного власного ВлЯВ»; виховання соцiально активноi особистостi, здатноi бережливо ставитися до природи, свiту речей, самоi себе, iнших людей i т. д.
При вивченнi прав та обовтАЩязкiв громадянина вчителю потрiбно якнайкраще донести до свiдомостi учнiв знання своiх прав та обовтАЩязкiв,
переконати iх у тому, що кожна людина i дитина, втому числi, мають права та обовтАЩязки, якi потрiбно дотримуватися у нашому суспiльствi. Для вивчення цiii теми вчителю необхiдно обрати такi методи роботи на уроцi, щоб учнi брали активну участь, прагнули до пiзнання нового, зацiкавити iх, адже саме ця тема i корисною для формування особистостi, для пiзнання самоi себе як громадянина Украiни, дiзнатися про свою роль в суспiльствi, використати такi методи, щоб учнi могли розмiрковувати про своi права та обовтАЩязки, змогли самостiйно зрозумiти суть того чи iншого права чи обовтАЩязку, детально пояснити дiтям, що вони повиннi бути вiдповiдальними за всi своi i дотримуватися всiх прав громадянина Украiни.
Завданням курсовоi роботи i:
1. Ознайомити дiтей з правами людини .
2. Познайомити дiтей з категорiям прав людини та дитини.
3. Розкрити особливостi методики ознайомлення учнiв початкових класiв з правами та обовтАЩязками дитини.
1. Поняття про права людини
1.1 Еволюцiя уявлень
На нашiй Землi людство iснуi мiльйони рокiв. Однак навряд чи хто може собi уявити, щоб члени першоi спiльноти людей тАУ стада, тАУ сидячи на галявинi пiсля полювання, розмiрковували про права та обовтАЩязки. Минав час, i люди починали розумiти, що не можна захищати своi права або примусити когось виконувати обовтАЩязки тiльки з допомогою сили.
З самого початку людина почала будувати свою поведiнку та вiдносини з iншими людьми , дотримуватись елементарних прав та обовтАЩязкiв у племенi тАУ спiльнотi людей, обтАЩiднаних кровною спорiдненiстю. Правило ВлКров за кров, життя за життяВ» з часом поступилося усвiдомленню того, що ВлЖиття тАУ природне та невiдтАЩiмне право кожноi людиниВ».
Розвивалося людина, суспiльство, у якому вона жила, змiнювалися уявлення про власнi права та обовтАЩязки. Права формувались як результат пошуку взаiмовiдносин мiж окремими людьми, мiж iндивiдом i спiльнотою. У правах людини вiдбивалися моральнi, естетичнi, релiгiйнi, культурнi та iншi правила-норми. З появою майновоi нерiвностi у суспiльствi, а потiм i з виникненням держави проблема безправтАЩя одних та всемогутностi i iнших набувала гостроти.
РЖдея прав людини виникла у V тАУ IV ст. до н. е. у стародавнiх Афiнах i Римi. Громадянин свого полiсу тАУ держави тАУ мав перед своiю державою певнi обовтАЩязки, але надiлявся й деякими правами. Щоправда, права мали не всi. Наприклад, рабiв у Стародавньому Римi називали Влiнструментум вокалумВ», що дослiвно означаi тАУ iнструмент, що розмовляi. Безправними були жiнки, дiти.
Не мала прав бiльшiсть людей не тiльки в перiод рабовласницьких держав, а й в епоху феодального середньовiччя. Однак уже в цей час англiйська аристократiя (барони, лицарi) робить крок щодо обмеження всевладдя короля. Так у 1215 р. була прийнята Велика хартiя вольностей, яка закрiпила положення про те, що вiльну людину можна покарати лише за вироком суду.
Закон, прийнятий у перiод формування буржуазного устрою в Англii у 1679 р., закрiпив гарантii недоторканностi особистостi та iншi важливi положення з прав людини. Бiлль про права 1689 р. закрiпив свободу виробiв до парламенту та право на подання петицii народу королю.
Подальший розвиток iдеалiв свободи i прав людини бачимо у США. Учення про природнi права людини розвинутi Т. Пейном i Т. Джефферсеном, були закрiпленi у Декларацii прав Вiрджинii 1776 р., надалi розвинутi у Декларацii незалежностi США 1776 р.
РЖдея природних та невiдтАЩiмних прав людини, розвинутi вченими епохи просвiтництва Ж. тАУЖ. Руссо, Т. Гоббсом, М. Л. МонтесктАЩi, стали могутнiм фактором Французькоi революцii, яка створила Декларацiю прав людини i громадянина 1789 р.
1.2 Категорii
Уявлення людини про своi права з плином часу змiнюються. Права людини визначають ii становище у суспiльствi та державi, а також ii можливостi щодо реалiзацii власних iнтересiв i потреб у рiзних галузях життя.
Наше життя надзвичайно багатоманiтне. Досить часто ми навiть не замислюiмося над структурою суспiльства, у якому живемо; не думаiмо, у яких сферах проходить наше життя. А тим часом кожний з нас маi безлiч прав i обов'язкiв (про них мова пiде пiзнiше). Права людини об'iднують у групи за сферами ii життiдiяльностi: особистi (громадянськi), полiтичнi, соцiальнi, економiчнi та культурнi.
Особистi (громадянськi) права людини з'явилися найранiше. Рiвноправнiсть усiх людей за повноi вiдсутностi привiлеiв одних за рахунок iнших (вiдсутнiсть дискримiнацii) права, котрi людство сформулювало так: ВлУсi люди рiзнi - усi люди рiвнiВ». Кожна людина дуже вразлива як фiзично, так i духовно. Втручання в ii життя порушуi комплекс прав, якi часто називають Влправом на цiлiснiстьВ». До них належать: право на життя; заборона рабства та катувань; свобода мiсця проживання та пересування; захист честi, гiдностi та власностi; свобода сiмейного життя; свобода думки, совiстi, вiросповiдання. РД також комплекс прав, якi умовно визначають як Влправо на незалежний судовий процесВ». Без них не було б у державi правосуддя, тобто суду, який захищаi права людини, суспiльства та держави.
До полiтичних прав належать: свобода зборiв i асоцiацiй; право брати участь у роботi уряду, право обирати та бути обраним, а також ще цiла низка прав. Успiшна реалiзацiя цих прав залежить вiд того, наскiльки активно народ бере участь в управлiннi своiю державою.
Соцiальнi та економiчнi права часто розглядають разом, тому що iх перелiк та реалiзацiя залежать вiд рiвня розвитку суспiльства та економiки краiни. До цих прав насамперед належать: право на достатнiй рiвень життя; право на вiдпочинок i дозвiлля; право на охорону здоров'я. Реалiзацiя цих прав неможлива без комплексу трудових прав: права на працю, рiвноцiнну плату за рiвноцiнну працю, заборони примусовоi працi.
Культурнi права нерозривно пов'язанi з iншими категорiями прав людини. До культурних прав належать: право на освiту; право на участь у культурному життi; право користуватися досягненнями науково-технiчного прогресу, свобода творчостi, наукових дослiджень та захист авторського права. Як бачимо, категорii прав людини охоплюють усi сфери ii життя. Усi п'ять категорiй прав людини часто називають Влкаталогом прав людиниВ».
1.3 Украiна й права людини
Еволюцiя уявлень про права людини на територii кожноi краiни в минулому вiдбувалася у руслi уявлень про права людини у цивiлiзованих державах. Якщо говорити про права людини у недалекому радянському минулому, то цей перiод був складним i суперечливим. З одного боку, у конституцiях Радянськоi Украiни 1919, 1929, 1937 та 1978 рокiв закрiплений широкий перелiк прав людини, а з другого тАУ багато з прав лише проголошувались (декларувались), а не гарантувались (забезпечувались). В умовах радянськоi влади iнакше i бути не могло, тому що людина, ii честь, гiднiсть, права i свободи були вторинними щодо iнтересiв тоталiтарноi держави. Права й свободи надавались людинi державою, тобто нiби дарувались. За цих умов не було й мови про природний та невiд'iмний характер прав людини, котрими надiлена кожна людина лише тому, що вона тАФ людина.
У другiй половинi 80-х рр. уже минулого столiття в СРСР розпочалися процеси демократизацii усiх сфер суспiльного життя. 16 липня 1990 р. була прийнята Декларацiя про державний суверенiтет Украiни. 24 серпня 1992 р. був прийнятий Акт проголошення незалежностi Украiни. Украiна стала суверенною, незалежною, демократичною, правовою державою. 28 червня 1996 р. Верховна Рада Украiни прийняла Основний Закон краiни - Конституцiю. Це було здiйснено парламентом нашоi краiни вiд iменi украiнського народу тАФ громадян усiх нацiональностей.
Наша краiна велика. Вона простягаiться вiд Чернiгiвського полiсся до Кримського узбережжя з пiвночi на пiвдень та вiд Карпат до просторiв Луганщини та Донбасу. Народ Украiни -велика i дружна родина. РДдиний законодавчий орган нашоi держави - Верховна Рада.
Реалiзацiя важливих державних i суспiльних завдань передбачаi виконання обов'язкiв кожним членом суспiльства. Ми вже розглядали еволюцiю уявлень про права людини i категорii прав людини. Однак i права, якi ми називаiмо фундаментальними, або основними. Основними правами називаються тi права, що закрiпленi в Основному Законi Украiни - Конституцii. Правам, свободам та обов'язкам людини i громадянина в Украiнi присвячений один з найважливiших роздiлiв Конституцii Украiни.
Людина, яка живе у суспiльствi й державi, займаi певне становище як особистiсть i громадянин. ii становище (статус) визначаiться правами та обов'язками. Конституцiйне становище людини i громадянина визначаiться сукупнiстю ii конституцiйних прав та обов'язкiв. Конституцiйнi права розподiляються на права людини i права громадянина. Обсяг, перелiк та механiзм забезпечення (гарантiй) багато в чому залежать вiд держави. Водночас права i свободи громадянина залежать вiд норм (правил) поведiнки, закрiплених державою та усiм народом через представницький орган влади, яким у нашiй краiнi i Верховна Рада.
Серед прав громадянина Украiни особливо важливе мiсце займаi право на громадянство. Наша Конституцiя закрiплюi iдине громадянство, що робить взаiмозв'язок держави i громадянина бiльш мiцним, а вiдносини мiж ними тАФ бiльш природними. Вiдносини мiж людиною та громадянином ТСрунтуються на певних правилах, якi ще називають конституцiйними принципами. Провiдне мiсце серед них займаi положення про те, що людина - найвища соцiальна цiннiсть, а права i свободи людини та iх гарантii (забезпечення) визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Конституцiя Украiни закрiплюi також рiвноправнiсть громадян i ще цiлу низку основоположних принципiв, якi стосуються не лише прав, а й обов'язкiв людини i громадянина.
Обов'язки людини можна визначити як вимоги, якi висуваi до неi суспiльство для того, щоб не порушувались права iнших людей i нормально розвивалося саме суспiльство. Громадяни нашоi краiни не тiльки мають рiвнi права, вони рiвнi перед законом, а це вже накладаi на них певнi обов'язки перед державою. Вимоги держави до людини i громадянина закрiпленi у правових нормах, тобто правилах поведiнки, що встановленi або санкцiонованi (дозволенi) державою; вони i обов'язковими i забезпечуються силою державного примусу - конституцiйними положеннями: вiдповiдальнiсть держави за свою дiяльнiсть; обов'язком держави i утвердження та забезпечення прав i свобод людини. Разом з тим у Конституцii закрiплено положення про те, що кожний громадянин зобов'язаний неухильно додержуватися законiв Украiни i не посягати на права та свободи, честь i гiднiсть iнших людей. Таким чином, i ми, i держава маiмо обов'язки.
Основнi обов'язки людини i громадянина, закрiпленi в Конституцii Украiни, називають конституцiйними обов'язками. Це насамперед такi:
- захист Вiтчизни, незалежностi та територiальноi цiлiсностi держави;
- проходження вiйськовоi служби вiдповiдно до закону;
- шанування державних символiв: Прапора, Герба, Гiмну;
- не заподiювати шкоди природi, культурнiй спадщинi, вiдшкодовувати завданi iм збитки;
- сплачувати податки, збори та обов'язковi платежi, встановленi законом;
- неухильно додержуватися Конституцii Украiни та законiв Украiни, не посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших людей.
Цiкаво, що у Киiвськiй Русi договiр, що укладався мiж людьми, мав назву ряд, а людина, яка неухильно виконувала своi обов'язки, - порядною людиною. Виявляiться, наша держава висуваi до нас не так уже мало обов'язкiв, додержання яких робить нас порядними людьми i громадянами, гiдними жити у такiй краiнi, як наша рiдна Украiна.
Спроба забезпечити свiтовий порядок, заснований на безпецi людини та поважаннi ii життя, честi й гiдностi, була зроблена у 1919 р. пiсля закiнчення Першоi свiтовоi вiйни. З цiiю метою була створена мiжнародна органiзацiя - Лiга Нацiй, яка стала прообразом майбутньоi Органiзацii Об'iднаних Нацiй. Однак прихiд до влади в рядi краiн РДвропи тоталiтарних режимiв призвiв до того, що у 1939 р. розпочалася Друга свiтова вiйна. Пiд час вiйни, яка тривала шiсть рокiв, свiт побачив такi страшнi насильства над людиною та людством у цiлому, яких до цього воно не знало.
Ще у 1942 р. двадцять шiсть урядiв краiн антигiтлерiвськоi коалiцii пiдписали Декларацiю Об'iднаних Нацiй. Пiзнiше цей документ був пiдписаний ще представниками 21 краiни. У вереснi 1944 р. США, Велика Британiя, СРСР i Китай запропонували створити нову свiтову органiзацiю. 24 жовтня 1945 р. набув чинностi статут новоствореноi мiжнародноi органiзацii, яка дiстала назву Органiзацiя Об'iднаних Нацiй - ООН. З моменту ii створення пiклування про додержання прав людини стало частиною мiжнародного права.
До складу ООН входить багато органiв, якi вiдiграють вагому роль у галузi прав людини. Одним з таких i Генеральна Асамблея ООН, яка прийняла 10 грудня 1948 р. Загальну декларацiю прав людини, що стала точкою вiдлiку у законодавчих зусиллях мiжнародного спiвтовариства щодо створення мiжнародних стандартiв у сферi прав людини. Рада Безпеки - ще один центральний орган ООН. ii першочергове завдання -пiдтримка мiжнародного миру i безпеки, якi тiсно пов'язанi з правами людини. Комiсiя з прав людини, створена у 1946 р., i головним органом ООН, котрий займаiться правами людини, ii роль в установленнi мiжнародних стандартiв у цiй сферi дуже важлива. Вона не лише здiйснюi нагляд за додержанням прав людини у свiтi, а й розробляi та приймаi багато мiжнародних конвенцiй з прав людини.
В ООН створена система основних та допомiжних органiв, якi тiiю чи iншою мiрою контролюють додержання прав людини у свiтi.
Пiсля закiнчення Другоi свiтовоi вiйни було укладено бiльше 40 мiжнародних конвенцiй з прав людини. Серед них i один, якому належить особливе мiсце: Загальна декларацiя прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеiю ООН. Цей документ часто називають Бiблiiю прав людини, Мiжнародним каталогом прав людини, Мiжнародним стандартом прав людини. Декларацiя - своiрiдний компас, що вказуi усiм краiнам правильний курс у морi проблем, пов'язаних з правами людини.
За п'ятдесят рокiв iснування Загальна декларацiя набула великоi моральноi ваги у свiтi. Вона стала основою для усiii наступноi мiжнародноi та конституцiйноi нормотворчостi в галузi прав людини. РЗi дотримання стало правилом, яке нiде офiцiйно не закрiплене, але повинно виконуватися пiд загрозою санкцiй з боку свiтового спiвтовариства.
Будь-яке право, яке маi одна особа, передбачаi наявнiсть обов'язкiв у iншоi або iнших осiб. Права людини забезпечують нормальне iснування та розвиток людини у цивiлiзованому суспiльствi та передбачають наявнiсть обов'язкiв, передусiм iдиного представника суспiльства - держави. Цi обов'язки рiзноманiтнi: iнодi держава повинна створити спецiальний механiзм реалiзацii права (наприклад, права на освiту), iнодi вона зобов'язана не втручатися сама i забезпечити невтручання iнших у реалiзацiю людиною свого права (наприклад, права на особисте життя). Вiд того, наскiльки успiшна дiяльнiсть держави у цьому планi, залежить i визнання ii цивiлiзованою та демократичною.
Однак пiд словосполученням Влправа людиниВ», як правило, розумiють порiвняно невеликий набiр прав i свобод, при цьому масове або грубе порушення хоч одного з них тягне негайну вiдмову свiтового спiвтовариства визнати цю державу демократичною та цивiлiзованою, а iнодi й iншi наслiдки економiчного чи полiтичного характеру. Це - так званi фундаментальнi права i свободи, без додержання яких неможливе нормальне iснування та розвиток людини в сучасному суспiльствi. РЖнодi iх ще називають конституцiйними правами, тому що саме вони закрiпленi в конституцiях сучасних держав, як найважливiшi та прiоритетнi, тi права, на основi яких визначаiться становище людини в суспiльствi. Саме стосовно цих прав i свобод встановлюються мiжнароднi стандарти прав людини, саме iх додержання перевiряiться мiжнародними органiзацiями.
Наша держава розташована в РДвропi. РДвропа тАФ не просто континент, на якому iснують держави рiзнi за устроiм, мовою, культурою, традицiями. 5 травня 1949 р. була створена Рада РДвропи, до якоi сьогоднi входять бiльше 40 краiн континенту. Наша краiна вступила до Ради РДвропи в 1995 р. Рада РДвропи маi чимало ознак, бiльшою мiрою властивих державам:
1.Прапор - яскраво-синi прямокутне полотнище, на якому зображено 12 золотих зiрок (12 - символ удосконалення й тому кiлькiсть зiрок на прапорi не змiнюiться);
2.Гiмн РДвропи - музичне аранжування до ВлОди радостiВ» з дев'ятоi симфонii Бетховена;
3.День РДвропи - 5 травня;
4.Державнi мови - англiйська й французька;
5.Бюджет Ради РДвропи - близько двох мiльярдiв французьких франкiв;
6.Штаб-квартира Ради РДвропи розташована у Страсбурзi, який називають столицею РДвропи.
Уже понад п'ятдесят рокiв Рада РДвропи працюi над створенням iдиноi РДвропи, заснованоi на принципах свободи, демократii, дотриманнi прав людини та верховенствi закону. Дiяльнiсть, що ii проводить Рада РДвропи, торкаiться всiх аспектiв нашого життя, а програма охоплюi широке коло питань, що i життiво важливими для суспiльства.
Серед прiоритетних (головних) напрямiв можна виокремити:
1. Права людини: розширення гарантiй, включених до РДвропейськоi Конвенцii з прав людини, удосконалення правосуддя та законодавства.
2. Засоби масовоi iнформацii: захист свободи слова та iнформацii й розширення сфери iх застосування.
3. Соцiальнi та економiчнi питання: визначення провiдних напрямiв, що мають на метi збереження соцiальноi справедливостi у РДвропi та захист тих членiв суспiльства, котрi потребують цього бiльше за iнших.
4. Освiта: передання демократичних цiнностей та пiдготовка молодих людей до життя у багатомовнiй та полiкультурнiй РДвропi.
5. Культурна спадщина: сприяння усвiдомленню приналежностi до iвропейськоi культури та удосконалення полiтики з охорони спадщини континенту.
6. Спорт: сприяння полiтицi Влспорт для всiхВ» та всебiчний розвиток фiзичноi культури.
7. Молодь: залучення молодi до iвропейськоi спiвдружностi через РДвропейський центр молодi та РДвропейський фонд молодi.
Таким чином, Рада РДвропи займаiться змiцненням полiтичноi, правовоi, соцiальноi та культурноi спiвпрацi, а також захистом загальнолюдських цiнностей у РДвропi.
770 мiльйонiв iвропейцiв представленi у Радi РДвропи через нацiональнi уряди, парламенти своiх краiн та органи мiсцевого й регiонального самоврядування, якi мають представникiв у Комiтетi Мiнiстрiв Ради РДвропи, у Парламентськiй Асамблеi Ради РДвропи та в Конгресi мiсцевоi та регiональноi влади РДвропи. Цi органи здiйснюють консультацii та розробляють рекомендацii щодо життiво важливих питань для всiх краiн - членiв Ради РДвропи.
З 1 сiчня 2002 р. у рядi iвропейських краiн, що входять до РДвропейського Союзу, увiйшла в обiг iдина валюта - iвро. РЖ, можливо, незабаром громадяни iвропейських краiн матимуть паспорт громадянина РДвропи.
Поглянувши на Фемiду тАФ богиню правосуддя у давньогрецькiй мiфологii, - побачимо, що очi в неi зав'язанi, в однiй руцi вона тримаi терези, а в другiй тАФ меч. Так стародавнi греки уявляли неупередженiсть (зав'язанi очi), об'iктивнiсть i зваженiсть рiшень (терези) та покарання тих, хто порушуi права (меч).
Правосуддя в нашiй краiнi здiйснюiться на основi Конституцii Украiни та чинних законiв. Воно i демократичним, об'iктивним i справедливим засобом вирiшення рiзноманiтних справ, що пов'язанi з правами i свободами людини i громадянина.
Кожнiй людинi в нашiй краiнi гарантуiться право на оскарження в судi рiшень або дiй органiв влади чи посадових осiб. Кожна людина маi право на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надаiться безоплатно. Для забезпечення права на захист дii адвокатура - недержавне правозахисне об'iднання, покликане вiдстоювати i захищати права кожного. Основнi закони визначаi принцип, згiдно з яким нiхто не зобов'язаний виконувати явно злочиннi накази або розпорядження, нiхто не може бути двiчi притягненим до вiдповiдальностi за одне й те саме правопорушення.
Презумпцiя (припущення) невинуватостi - один iз конституцiйних принципiв правосуддя, згiдно з яким особа вважаiться невинуватою, доки ii вину не буде доведено.
Законодавство Украiни передбачаi не тiльки судовий захист прав, а й самозахист, тобто захист прав вiд порушень та посягань будь-якими засобами, якi не забороненi законом. Кожна людина маi право шукати захист у судових, правоохоронних органах. Крiм того, людина маi право на вiдшкодування збиткiв, яких iй завдали в результатi порушення ii прав i матерiальних iнтересiв.
Законодавством нашоi краiни гарантоване право громадян на звернення до мiжнародних судових органiв з приводу захисту своiх прав, що були порушенi, якщо вже використанi всi можливостi правового захисту в нашiй краiнi.
Отже, у нашiй краiнi створена досить ефективна система захисту прав людини правосуддям.
Права людини захищають не лише державнi, а й неурядовi правозахиснi органiзацii. Вони здiйснюють рiзнi дii, спрямованi на захист прав людини, наприклад:
- контролюють державнi органи та збирають вiдомостi про порушення прав людини;
- готують звiти щодо порушень прав людини i доводять iх до вiдома засобiв масовоi iнформацii, широких кiл громадськостi, державних органiв та мiжнародних органiзацiй;
- органiзовують рiзнi масовi заходи з метою привернути увагу громадськостi до фактiв порушення прав людини;
- беруть участь у мiжнародних конференцiях та нарадах з прав людини;
- здiйснюють навчання з прав людини на рiзних рiвнях системи освiти.
Цiй же справi пiдпорядкована й дiяльнiсть правозахисних органiзацiй, кiлькiсть яких збiльшуiться. У свiтi однiiю з найвiдомiших правозахисних органiзацiй вважають Мiжнародну Амнiстiю. У нашiй краiнi функцiонуi Украiнська Асоцiацiя Мiжнародноi Амнiстii. Прiоритетним напрямом ii дiяльностi i скасування смертноi кари в усьому свiтi. У Карному Кодексi Украiни смертну кару замiнено на довiчне ув'язнення. У прийняттi цiii правовоi норми певну роль вiдiграли правозахисники. Украiнськi правозахисники разом зi своiми колегами з iнших краiн ведуть боротьбу за: скасування катувань та iнших жорстоких форм поводження з ув'язненими; за припинення страт без вироку суду; проти зникнення людей з вини владних структур; проти позбавлення волi не за карне дiяння, а за образу думки (на жаль, такi факти ще мають мiсце у деяких краiнах свiту).
Мiжнародне Товариство Прав Людини - мiжнародна правозахисна органiзацiя - також маi своi вiддiлення у нашiй краiнi. Одним з важливих напрямiв дiяльностi цiii органiзацii i проведення щорiчних конкурсiв творiв-есе з прав людини, в яких беруть активну участь школярi i студенти не лише Украiни, а й Росii, Бiлорусi та Молдови, тобто, всi, хто маi бажання висловити власну думку щодо прав людини.
Охорона навколишнього середовища в Украiнi i мета дiяльностi екологiчноi правозахисноi органiзацii ВлЗелений свiтВ». ii учасники не лише фiксують факти порушення, а й прибирають смiття, озеленюють населенi пункти - активно захищають довкiлля.
Отже, у нашiй краiнi створено систему захисту прав людини як на рiвнi держави, так i на рiвнi громадянського суспiльства. Хоча дiючий правозахисний механiзм потребуi вдосконалення.
Людина з моменту народження маi права природного характеру i лише тому, що вона високоорганiзована частина живоi природи, надiлена розумом i совiстю. Ми не можемо говорити про те, що рослинний i тваринний свiт володii будь-якими правами i тим бiльше обов'язками перед людиною й суспiльством. Однак важко собi уявити природу, яка оточуi людину, у нормальному станi, якщо людина не буде додержуватись певних правил, обов'язкiв.
Упродовж тисячолiть вироблялися й правила (норми) взаiмовiдносин мiж людьми. iх називають нормами моралi. Вони слугують основою для правових норм. Норми моралi та норми права доповнюють одна одну.
На певному етапi розвитку суспiльства з'явилася необхiднiсть створити систему органiв, в яких обранцi народу вирiшували б питання в iнтересах усього народу.
З появою держави з'являються i норми права тАФ система загальнообов'язкових правил поведiнки в державi. Вони дiстають закрiплення у нормативно-правових актах, а iх виконання забезпечуiться державою. З цього моменту виникаi ситуацiя, за якоi, з одного боку, iснують права людини, а з iншого - у держави теж i право, правила якого i обов'язковими для людей. Права людини i право тiсно взаiмопов'язанi, але не тотожнi. Суб'iктивнi права - це права людини як мiра можливоi поведiнки та реалiзацii потреб, якими людина надiлена як iндивiд. Право держави - це об'iктивне право, тобто система загальнообов'язкових правил поведiнки, що дозволенi або встановленi державою й такi, що iснують об'iктивно у державi незалежно вiд конкретноi людини i громадянина.
На перший погляд, суб'iктивне право людини i об'iктивне право держави - поняття, що мало взаiмодiють одне з одним. Але це не так. Наприклад, поняття правопорядку. Його можна розглядати як порядок у суспiльствi та державi, що врегульований нормами права. Можна сказати, що правопорядок - порядок у суспiльствi, встановлений на основi додержання прав людини. У демократичнiй i цивiлiзованiй державi правопорядок - порядок у суспiльствi та державi, що врегульований на основi рiвноваги правових норм та прав людини.
Свiт i людська цивiлiзацiя розвиваються. Сучаснi засоби комунiкацii, новi iнформацiйнi технологii зближують краiни, i водночас зростаi взаiмозалежнiсть прав рiзних людей. Так, у 80-i рр. XX ст. з'явилося поняття колективних прав народiв. До них належать: право на безпечну для людини екологiю, право на свiт без вiйн, право на невтручання в життя народiв шляхом зовнiшньоi збройноi агресii.
В РДвропi питаннями безпеки та спiвпрацi на континентi займаiться Органiзацiя з безпеки та спiвпрацi у РДвропi - ОБСРД, а також ряд iнших органiзацiй РДвропейського спiвтовариства.
Таким чином, ми переконуiмось у тому, що права людини взаiмопов'язанi з рiзноманiтними нормами, яких необхiдно дотримуватися для реалiзацii своiх прав, а це породжуi обов'язки.
Обов'язок i вiдповiдальнiсть - поняття багатограннi. З морального погляду, обов'язок - це прийняття людиною моральних норм як ii боргу перед суспiльством. Таке розумiння обов'язку накладаi на людину певну вiдповiдальнiсть, пiд якою ми розумiiмо ii готовнiсть приймати рiшення, здiйснювати дii та нести за них вiдповiдальнiсть на основi своiх обов'язкiв.
Однак i обов'язки i вiдповiдальнiсть не тiльки морального плану, а ще й юридичного, правового та iн. Юридичнi обов'язки тАФ це закрiпленi у правових нормах вимоги держави до поведiнки людини на територii держави. Невиконання обов'язкiв, якi закрiпленi у правових нормах, як правило, тягне за собою юридичну вiдповiдальнiсть - передбачений нормами права обов'язок особи, що порушила правовi норми.
Порушуючи правила користування благами природи, ми порушуiмо не тiльки закони природи, а й закони суспiльства й держави. Порушуючи права iнших членiв нашоi сiм'i, ми не виконуiмо своiх обов'язкiв i це осуджуiться не лише нормами моралi, а й нормами права. Злочини - особливо тяжкi види правопорушень, i за iх скоiння ми вiдповiдаiмо перед своiю совiстю i законом водночас.
Таким чином, права людини, суспiльства та правовi норми держави не тiльки взаiмопов'язанi мiж собою, а й породжують взаiмнi обов'язки, що, у свою чергу, породжуi взаiмну вiдповiдальнiсть. Людина i частиною складноi системи Влприрода тАФ суспiльство - держава - свiтВ». Елементи цiii системи не лише взаiмодiють, а й вступають у протирiччя один з одним. На прикладi конфлiкту прав ми це розглянемо у наступному параграфi.
1.4 Права дитини
Дiти також мають права. РЗм необхiднi права для життя, повноцiнного фiзичного та психiчного розвитку, формування особистостi. Кожна держава повинна проявити особливу турботу про дитину , яка проходить перiод формування особистостi, пiзнаi саму себе i навколишнiй свiт. Адже сьогоднiшнiм дiтям, якi становлять половину населення свiту, належить продовжити справу встановлення справедливого соцiального порядку на Землi.
1,2 млн. дiтей Украiни постраждали вiд наслiдкiв Чорнобильськоi катастрофи. 80 % дiтей, хто iде у перший клас, маi якiсь проблеми зi здоров'ям. Зараз в Украiнi нараховуiться 140 тис. дiтей-iнвалiдiв, якi не здатнi засвоiти У нашiй краiнi зараз 142 спецiалiзованi установи, в яких перебувають 12 000 дiтей, а також тАФ 386 спецiалiзованих шкiл-iнтернатiв з 600 тис. учнiв. До сьогоднi масовий характер маi процес вiдправлення у спецзаклади тих, хто вважаiться у ВлзвичайнихВ» школах ВлважкимиВ», недисциплiнованими дiтьми.
Усього на Украiнi у 2003 р. вiком до 14 рокiв померло 12 167 дiтей (данi Держкомiтету статистики), з яких через вродженi пороки тАФ 21 % дiтей, через невилiковнi захворювання одразу пiсля народження тАФ 20 %. Найбiльший рiвень смертностi викликають захворювання нервовоi системи тАФ 7,8 % дiтей.
Дiти-сироти .
На Украiнi зараз дii 42 будинки дитини та 38 дитячих будинкiв, в яких мешкаi вiдповiдно 4 та 2,9 тис. сирiт. З 90 тис. неповнолiтнiх, що залишились без опiки батькiв, лише 7 % тАФ круглi сироти. У 80 % таких дiтей спостерiгають помiтнi психоневрологiчнi аномалii.
Захист прав дитини
Нагляд за виконанням законодавства iз забезпечення прав неповнолiтнiх, права на охорону здоров'я, захисту вiд психологiчного та фiзичного насильства, на здобуття освiти покладено в Украiнi на рiзнi служби: прокуратуру, кримiнальну мiлiцiю у справах неповнолiтнiх, школа.
Приблизно 13 тис. порушень прав дiтей виявили у 2003 р. органи прокуратури. За 2004 р. було порушено 360 кримiнальних справ щодо захисту прав дiтей.
Бiльше нiж 50 тис. дiтей у нашiй державi i i наркоманами. За 2003тАФ 2004 рр. пiдлiтками було скоiно близько 60 тис. злочинiв. За останнi ЗтАФ4 роки кiлькiсть ВРЖЛ-iнфiкованих дiтей збiльшилась у 100 разiв. У 2003 р. неповнолiтнi скоiли 6 тис. злочинiв разом iз дорослими, але до кримiнальноi вiдповiдальностi (за залучення до злочинноi дiяльностi) було притягнуто лише 1/3 цих дорослих.
Бездомнi дiти
Найбiльш гостро ця проблема стоiть у великих мiстах нашоi краiни тАФ Киiвi, Одесi, Харковi, Донецьку, Днiпропетровську та iнших. Бiльшiсть притулкiв у цих мiстах розрахованi для дiтей до 8 рокiв, а дорослiших дiтей, яких затримують за жебрацтво, розмiщувати нiде. Спец-приймальники-розподiльники переповненi. За 2000тАФ2004 рр. через них пройшли близько 50 тис. дiтей.
Дещо з iсторii
В iсторii Украiни проблема прав людини була однiiю з визначних ще за часiв схiдних слов'ян (IVтАФIX ст. ), звичаiве право передбачало рiвнiсть усiх людей.
ВлРуська ПравдаВ» (XI ст.) передбачала рiзнi покарання за кримiнальний злочин та просте правопорушення рiзних верств населення, обмежила та передала пiд контроль держави феодальну експлуатацiю селян та мiщан.
Магдебурзьке право ( XIIтАФXIII ст.) надавало право мiсцевого самоврядування украiнськiм мiстам, захищало iнтереси мiського населення, прирiвнюючи його до однiii з важливих ланок феодального суспiльства.
Конституцiя Пилипа Орлика (1710) уперше в iсторii Украiни закрiпила рiвнiсть всiх станiв перед законом, основнi (природнi) права та свободи людей: на життя, недоторканнiсть особи та ii власностi, свободу думки та iн.
Сучасна Конституцiя Украiни (1996) придiлила правам та свободам людей Роздiл II, що i найбiльшим за кiлькiстю статей (47) серед iнших роздiлiв основного закону. Багато мiжнародних спостерiгачiв зазначають, що цей роздiл найбiльше вiдповiдаi мiжнародним вимогам у цiй галузi.
Отже, права дитини тАУ це комплекс прав i свобод, який характеризуi правовий статус дитини з урахуванням особливостей розвитку людини до повнолiття. Права дитини тАУ складова частина загального комплексу прав людини, який становить правовий статус будь-якоi фiзичноi особи.
1. Дитина внаслiдок ii фiзичноi i розумовоi незрiлостi потребуi соцiальноi охорони i пiклування, включаючи i належний правовий захист як до, так i пiсля народження. Щодня багато дiтей у всьому свiтi перебувають у небезпецi, яка перешкоджаi ii розвитку. Вони зазнають численних страждань, стаючи жертвами насильства, расовоi дискримiнацii, апартеiду, агресii, iноземноi анексii, бiженцями i перемiщеними особами, вимушеними залишати своi власнi домiвки, сiмтАЩi, iнвалiдами чи жертвами недобросовiсноi, жорстокостi та експлуатацii. Щодня мiльйони дiтей страждають вiд бiд, злиднiв та економiчноi кризи тАУ вiд голоду i вiдсутностi домiвки, вiд епiдемiй i неграмотностi, вiд деградацii навколишнього природного середовища. Щодня на нашiй планетi дiти помирають через недоiдання i хвороби, в тому числi синдром набутого iмунодефiциту, через вiдсутнiсть чистоi води, поганi санiтарнi умови, а також наслiдки наркоманii, проституцii, злочинностi тощо.
2. Дiти свiту невиннi, вразливi й залежнi. Вони також цiкавi, енергiйнi та сповненi надiй. РЗхнiй час повинен бути часом радостi i мира, iгор, навчання i росту. РЗхнi майбутнi повинне ТСрунтуватись на гармонii та спiвробiтництвi. РЗхнi життя маi ставити бiльш повнокровним, поки розширюються iхнi перспективи i вони набувають досвiду.
Таким чином, дiти також повиннi мати права для захисту життя i значного зменшення iхнiх страждань, для сприяння всебiчному розвитковi iх людського потенцiалу i для того, щоб вони самi усвiдомили своi потреби, права та можливостi.
У чому полягаi соцiально-правова цiннiсть Конвенцii про права дитини?
Конвенцiя про права дитини 1989 р. тАУ це складова частина комплексу документiв про права людини. РЗi слiд розглядати в контекстi становлення громадського суспiльства, демократизацiя та гуманiзацiя суспiльства.
Соцiальна роль Конвенцii визначаiться тим, що, встановлюючи чiткi правовi зобовтАЩязання держав, вона водночас мiстить моральнi орiiнтири i закладаi педагогiчнi основи спiлкування дорослих з дiтьми.
Основна iдея Конвенцii тАУ найкраще забезпечення iнтересiв дитини, ii права на виживання, розвиток, захистi й активну участь у життi суспiльства. Конвенцiя про права дитини проголосила дитину субтАЩiктом правових вiдносин. Це означаi, що дiти повиннi володiти правами людини самi по собi, а не завдяки тому, що iхнi iнтереси представляють батьки бо опiкуни. Визначаючи дитину самостiйним субтАЩiктом права, Конвенцiя пiдкреслюi, що дiти володiють гро
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi