Методика формування у молодших школярiв навичок живопису у процесi малювання натюрморту

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Живопис як засiб естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

1.1 Основнi завдання естетичного виховання молодших школярiв

1.2 Реалiзацiя завдань естетичного виховання на уроках живопису

Роздiл 2. Використання натюрморту у процесi естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва

2.1 Методика виконання натюрморту у початковiй школi

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

2.3 Результати експериментального дослiдження

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Актуальнiсть проблеми. Розбудова системи освiти, ii докорiнне реформування мають стати основою вiдтворення iнтелектуального, духовного потенцiалу народу, виходу вiтчизняноi науки на свiтовий рiвень, вiдродження нацiональноi культури, становлення державностi та демократизацii суспiльства в Украiнi.

РЖснуюча в Украiнi система освiти перебуваi в станi, що не задовольняi вимог, якi постають перед нею в умовах розбудови украiнськоi державностi, культурного та духовного вiдродження украiнського народу. Це виявляiться передусiм Влу невiдповiдностi стандартiв освiти запитам особистостi, суспiльним потребам, у знецiненнi соцiального престижу освiченостi та iнтелектуальноi дiяльностiВ» [2, 3].

Державна нацiональна програма тАЬОсвiта (Украiна, ХХРЖ ст.)тАЭ визначаi головну мету тАУ Влвизначення стратегii створення життiздатноi системи навчання i виховання для досягнення високих освiтнiх рiвнiв, забезпечення можливостей постiйного духовного самовдосконалення особистостi, формування iнтелектуального та культурного потенцiалу як найвищоi цiнностi нацiiВ» [1, 2-3]. Система освiти в сучасних умовах i основним механiзмом успадкування культурного надбання новими поколiннями. У звтАЩязку з цим особливо важливого значення набувають питання культурного розвитку та естетичного виховання школярiв.

Але Влформування естетичноi культури неможливе без якiсних змiн у свiдомостi людини, вiдношеннi ii до мистецтва, розумiння ii визначноi ролi в час становлення та утвердження украiнськоi державностiВ» [7, 59]. Прагнення стати членом свiтового спiвтовариства, формування ринкових вiдносин, змiни форм власностi, вимагають iнтенсивного розвитку та використання нових технологiй, виробництва конкурентоспроможноi продукцii на свiтовому ринку, що в свою чергу потребуi радикальних змiн психологii, культури та мислення особистостi.

Основи вищесказаного закладаються в дитячому вiцi сiмтАЩiю, школою, оточуючим соцiальним середовищем. Велику роль при цьому вiдiграi естетичне виховання. Тому настала потреба привести систему художньо-естетичного виховання в початковiй школi у вiдповiднiсть до вимог часу [43, 57]. Справа полягаi не тiльки в тому, щоб навчити дiтей бачити, вiдчувати й розумiти прекрасне в життi, природi, вмiти вiдображати та давати естетичну оцiнку розвитку художнього смаку.

Завдання набагато складнiше тАУ необхiдно сформувати в них умiння творити прекрасне в повсякденнiй працi, в мiжлюдських стосунках (В.О. Сухомлинський [53]).

Розвиток ринкових вiдносин, потреба конкурентоспроможноi продукцii, рiст продуктивностi працi рiзко пiдвищать вимоги до якостi i точностi при виконаннi виробничих операцiй. ВлПредмет образотворчоi дiяльностi може розвивати систему тАЬОко тАУ мозок тАУ рукитАЭ цiлiсно i рiзносторонньо, саме як систему мислення, тому ж настiльки потрiбно оволодiвати кольором, тоном, фактурнiстю поверхнiВ» [48, 50].

В.О. Сухомлинський писав: тАЬВолодiння кольоровим баченням надзвичайно пiдвищуi цiннiсть зорового сприймання. Кольорове бачення даi можливiсть дуже швидко i по-новому розрiзняти предмети i елементи середовищатАЭ [53, 263]. Кольорове бачення людини - явище унiкальне i закономiрне. Сьогоднi вже зрозумiло, що Влрозкрити це складне явище, розглядаючи його лише на якомусь одному рiвнi (фiзичному, фiзiологiчному, психологiчному, естетичному i т. д.) практично неможливоВ» [52, 187]. Потрiбно розглядати систему цiлiсно i теоретичнi концепцii апробувати в педагогiчному процесi художньо-естетичного розвитку школярiв. Особливо це стосуiться кольоротворення у процесi образотворчоi дiяльностi молодших школярiв.

Окремi педагоги-ентузiасти (Б. Нiменський, А. Мелiк-Пашаiв, В. Щербаков, Б. Юсов та iншi) намагалися працювати в даному напрямку, але педагогiчнi дослiдження в галузi художнього розвитку школярiв належноi пiдтримки не знайшли. Ситуацiя радикально мiняiться, образотворче мистецтво як предмет гуманiтарно-естетичного циклу, в сучаснiй педагогiчнiй науцi все частiше стаi обтАЩiктом переосмислення i експериментального вивчення.

Переглядаються застарiлi i створюються бiльш досконалi програми з мистецтва живопису, посiбники з даного предмета (Л. Малиновська, В. Вiльчинський, П. Сензюк, В. Костенко, Л. Зеленiна), методика його викладання збагачуiться новими науково-теоретичними i практичними висновками i дослiдженнями. Однак в практичнiй дiяльностi загальноосвiтнiх шкiл використовуються далеко не всi можливостi образотворчого мистецтва, зокрема роль живопису у формуваннi навичок образотворчоi дiяльностi молодших школярiв недостатньо розглядалася в Украiнi.

Науково-методичнi дослiдження показують, що у початкових класах значними кольоротворчими можливостями володii виконання натюрморту. На уроках образотворчого мистецтва виконуiться значна кiлькiсть натюрмортiв, якi переважно розфарбовуються акварельними фарбами. Проте послiдовноi систематизованоi розробки даноi проблеми немаi. Таким чином, значимiсть натюрморту як однiii з найважливiших проблем образотворчого мистецтва, що маi значний вплив на розвиток кольорового бачення та навичок образотворчоi дiяльностi, вiдсутнiсть дослiдження специфiки навчання школярiв основам колористики дають пiдставу вважати тему даного дослiдження актуальною.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ процес естетичного виховання молодших школярiв засобами образотворчого мистецтва.

Предмет дослiдження тАУ психолого-педагогiчнi умови формування в молодших школярiв навичок живопису у процесi виконання натюрморту.

Мета дослiдження полягаi у визначеннi i теоретичному обТСрунтуваннi, експериментальнiй перевiрцi педагогiчних умов формування навичок живопису у процесi виконання натюрморту в молодшому шкiльному вiцi.

Гiпотеза дослiдження тАУ оптимiзацiя образотворчих навичок молодших школярiв з живопису забезпечуiться у процесi цiлеспрямованого навчання виконанню натюрморту, забезпеченого вiдповiдними педагогiчними умовами, що дають можливiсть сформувати систему естетичного виховання учнiв.

У вiдповiдностi з обтАЩiктом, предметом, метою та гiпотезою дослiдження були передбаченi такi завдання:

1. Аналiз стану дослiджуваноi проблеми в педагогiчнiй теорii та практицi.

2. Вивчити i схарактеризувати проблему формування навичок образотворчоi дiяльностi учнiв у процесi виконання натюрморту.

3. Виявити та експериментально перевiрити педагогiчнi умови, якi забезпечують ефективнiсть вдосконалення навичок живопису у процесi виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

4. У процесi експерименту теоретично довести та практично перевiрити вплив реалiзацii системи педагогiчних умов на удосконалення умiнь виконання живопису.

Для розвтАЩязання поставлених завдань використовувалися методи емпiричного та теоретичного рiвнiв, якi взаiмодоповнювали один одного i забезпечували можливiсть комплексного пiзнання предмету дослiдження.

Теоретичнi методи:

1. Вивчення та аналiз педагогiчноi та мистецтвознавчоi лiтератури з проблем дослiдження.

2. Аналiз та узагальнення досвiду вивчення проблеми образотворчоi дiяльностi в початкових класах.

3. Аналiз методики виконання натюрморту в системi естетичного виховання молодших школярiв.

4. Аналiз, узагальнення та кiлькiсно-якiсна обробка результатiв експериментальних дослiджень.

Емпiричнi методи:

1. Природний педагогiчний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний).

Констатуючий експеримент був спрямований на вивчення i використання молодшими школярами особливостей виконання натюрморту, а також для формування навичок живопису.

Формуючий експеримент був спрямований на визначення та реалiзацiю системи педагогiчних умов, якi забезпечують успiшне оволодiння молодшими школярами знаннями та вмiннями з малювання натюрморту i iх використання у практичнiй роботi.

2. Спостереження навчального процесу.

3. Бесiди з вчителями та школярами.

4. Вивчення самостiйних творчих робiт школярiв.

Структура дипломноi роботи. Дипломна робота складаiться з вступу, двох роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв. Загальний обсяг роботи тАУ 70 сторiнок.

Роздiл 1. Живопис як засiб естетичного виховання на уроках

образотворчого мистецтва в початкових класах

1.1 Основнi завдання естетичного виховання молодших школярiв

Розбудова системи освiти в Украiнi передбачаi вiдтворення творчого потенцiалу народу, пiдвищення соцiальноi ролi особистостi. З огляду на це перед школою постало завдання забезпечити якiсть освiти учнiв, зокрема навчити самостiйно здобувати знання i творчо iх застосовувати у розв'язаннi практично-творчих завдань. Тому, як слушно зазначаiться у Нацiональнiй доктринi розвитку освiти, актуальною i проблема iнтенсивного навчання й розвитку учнiв, формуванню в них творчоi активностi, умiння самостiйно оволодiвати знаннями.

На думку В.О. Сухомлинського, Влсвiтоглядно-теоретичнi установки учителя повиннi випливати з глибокого розумiння краси людських почуттiв, людськоi душi. РЗх змiст перебуваi в iдностi з моральними категорiями добра, гiдностi i честiВ» [53, 167]. У пiдвищеннi дiiвостi естетичного впливу автор надавав вирiшального значення загальнiй атмосферi шкiльного життя, тобто високiй культурi спiлкування в колективi. Вiн вважав, що естетичнi цiнностi будуть безсилi в умовах, де пануi грубiсть, непоряднiсть у буденних стосунках.

В.О. Сухомлинський, вiдстоюючи iднiсть морального й естетичного у виховному процесi, сформулював своiрiдний закон тАУ аксiому естетичного виховання тАУ про те, що в гармонiйному поiднаннi краси, яка оточуi людину, i краси самоi душi людини провiдна роль належить красi людських стосункiв [53, 127]. Дитина ще не сприймаi цiii краси розумом, але вона вiдчуваi ii серцем, краса для неi у справедливостi. На думку Сухомлинського. переживання несправедливостi притуплюi чуттiвiсть, а це необхiдна передумова високоi естетичноi культури. Не вiдчуваючи краси в людях, дитина не прагне до iдеалу людяностi i у своiй поведiнцi.

У педагогiцi поняття "естетичне виховання" визначаiться як розвиток здатностi сприймати, вiдчувати, розумiти прекрасне у життi, у мистецтвi, виховувати у собi прагнення жити самому за законами краси [17, 135-136].

Метою естетичного виховання i формування у людини здатностi естетично ставитись до навколишнього свiту: сприймати i оцiнювати iстинно прекрасне, пiднесене, комiчне, трагiчне, формувати в собi культуру людських почуттiв [4, 9]. Цей термiн не i iзольованою частиною педагогiки, а взаiмодii з усiма ii сторонами. Повноцiнний розумовий i фiзичний розвиток, моральна чистота i активне ставлення до життя i мистецтва характеризують гармонiйно розвинену особистiсть, удосконалення якоi в основному залежить вiд естетичного виховання.

Естетичне ставлення людини до свiту формуiться i розвиваiться упродовж усього життя, але не всi перiоди життя рiвноцiннi для забезпечення естетичного розвитку. Спiльнi дослiдження психологiв i педагогiв довели, що за останнi роки значно пiдвищився рiвень естетичноi дiяльностi дiтей, який проявляiться вже в ранньому вiцi.

Молодший шкiльний вiк у дiтей тАУ це найбiльш сприятливий перiод для всебiчного розвитку особистостi [25, 62]. Будь-якi намагання естетичного виховання у старших класах не можуть компенсувати того, що втрачено у початкових класах. Дослiдження [7; 13; 15; 19; 26; 36; 59] свiдчать про те, що завдяки належнiй роботi з молодшими школярами, у них вдаiться сформувати досить високий рiвень розумiння краси навколишнього свiту, творiв народного декоративно-прикладного мистецтва.

Причиною низького рiвня естетичного розвитку у дiтей початкових класiв можна вважати не особливостi iх розвитку, а малоефективнi методи роботи педагогiв. Для того, щоб цiлеспрямовано формувати естетичну культуру школяра, учитель повинен чiтко усвiдомлювати, з чого складаiться ця культура, якi психологiчнi i педагогiчнi процеси покладенi в ii основу i як цi фактори впливають на дитину.

Окремi аспекти проблеми естетичного виховання дослiджували Л. Занков, РЖ. Глинська, М. Завадська, Л. Салтикова, Д. Кабалевський, В. Кузiн, В.Кириченко, Б.Йiменський, Вони акцентували увагу на тому, що естетична дiяльнiсть самих дiтей тАУ це той матерiал, на який потрiбно спиратися, навчаючи естетично сприймати i оцiнювати свiт.

Особлива роль у прискореннi розвитку рiзноманiтних естетичних нахилiв i здiбностей школярiв належить розвивальному навчанню [51]. Сучасне розумiння iдей розвивального навчання пiдготовлене довготривалими пошуками свiтовоi педагогiчноi думки таких засобiв навчання, якi найбiльшою мiрою сприяють розвитку дитини.

Думки про розвивальне навчання висловлювали видатнi педагоги: РЖ. Песталоццi, А. Дiстерверг, К. Ушинський та iн. Наукове обТСрунтування знаходимо у працях вiдомого психолога Л. Виготського. Дослiджуючи психiчний розвиток дитини, вiн виявив необхiднiсть побудови системи навчання, яка б не просто спиралася на випадковi iнтелектуальнi здiбностi, а формувала iх, створивши необхiднi умови для розвитку особистостi. Особливу роль у розумiннi ролi естетичного впливу на формування особистостi людини, зокрема молодшого школяра, вiдiграi вiдома праця Л. Виготського ВлПсихологiя мистецтваВ» [20.

РЖдея Л.Виготського стала провiдною для створення авторських концепцiй навчання i виховання учня початковоi школи, створених Н. Менчинською, Л. Занковим, Д. Ельконiним, В. Давидовим та iнших. РЗх працi пiдтвердили, що у молодшому шкiльному вiцi закладений великий резерв розумового розвитку, який, на думку В. Сухомлинського, повинен здiйснюватись поряд iз розвитком емоцiйноi сфери, духовного життя особистостi та культурою здоров'я.

Змiни, якi вiдбуваються в галузi освiти, у новому тисячолiттi вимагають вiд учителя глибокого осмислення всiх аспектiв розвивального навчання, введення нових методiв та органiзацiйних форм [2, 14].

Велику роль у поширеннi iдей розвивального навчання вiдiграють працi Л. Занкова, зокрема, його висновки про необхiднiсть у розвитку спостережливостi вольових якостей, розумових умiнь, поглиблення i збагачення естетичних почуттiв. Основними принципами забезпечення такого рiвня навчання вчений вважав навчання на високому рiвнi труднощiв, високу питому вагу теоретичних знань, швидкий темп засвоiння, усвiдомленiсть процесу учiння, розвиток усiх школярiв, незалежно вiд iхньоi готовностi до навчання.

Розвиток дитини вiдбуваiться в рiзних видах естетичноi дiяльностi, що виявляiться, вiдповiдно, в рiзних видах дiяльностi: заняттях образотворчим мистецтвом, музикою, читаннi лiтератури, вiдвiдуваннi театру, спiлкуваннi з природою тощо. Усi види розвитку тiсно взаiмопов'язанi, доповнюють i пiдсилюють один одного [27, 39-40]. Завдяки розвивальному навчанню здiйснюiться формування у молодших школярiв нових знань, умiнь i навичок та творчого ставлення до навчально-виховного процесу. Роль учителя полягаi у допомозi школярам самостiйно досягнути позитивних результатiв естетичноi дiяльностi, визначити шляхи iх саморозвитку та самовдосконалення.

Учням молодшого шкiльного вiку властивi образнiсть мислення, вiдсутнiсть стереотипiв та естетичне свiтосприйняття [19, 10-11]. Цi якостi свiдчать про високий потенцiал творчих здiбностей цiii вiковоi категорii. Отже, естетичне виховання молодших школярiв маi високий розвивальний потенцiал за умови врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей учнiв i передумов формування у них поглядiв, якi склалися на попередньому етапi розвитку. Воно здiйснюiться пiд впливом багатьох факторiв: природи, лiтератури, театру, творiв декоративно-прикладного мистецтва. Важливе мiсце при цьому займаi використання художнiх технiк народного мистецтва. Форми роботи з молодшими школярами зумовленi видами естетичноi дiяльностi, якi плануi вчитель, а iх рiзноманiтнiсть забезпечуi комплексний системний пiдхiд до впливу на особистiсть. Однак особлива роль у естетичному вихованнi належить народному мистецтву, промислам i ремеслам, якими так щедро багата украiнська земля.

Навчання образотворчому мистецтву i важливим компонентом навчально-виховноi роботи в школi. Основою викладання малювання i прищеплення дiтям ТСрунтовних графiчних навичок, виховання образотворчих умiнь i подання теоретичних вiдомостей з образотворчого мистецтва. З-помiж iнших видiв мистецтва образотворче мистецтво i унiкальним у вирiшеннi завдань як художнього, так i особистiсного розвитку, громадського i духовного становлення пiдростаючого поколiння [36, 58]. Це зумовлено не тiльки психоемоцiйною природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому вiцi образотворча дiяльнiсть стаi однiiю з найдоступнiших i емоцiйно-захоплюючих форм творчостi.

Емоцiйно-виховний потенцiал мистецтва мiститься у самiй його сутi i пояснюiться тим, що емоцiйний чинник, естетичнi iдеали тАФ первиннi вiдносно iнтелекту в формуваннi духовних iнтересiв, ставлення до свiту. Виховнi та художньо-розвивальнi цiлi у структурi мистецтва i провiдними вiдносно навчальних. Адже саме вирiшення розвивальних завдань насамперед формуi рiвень художньо-творчоi свiдомостi особистостi, що й визначаi ступiнь залучення ii до культурних процесiв [13, 37].

Державний стандарт початковоi освiти з навчальноi дисциплiни ВлОбразотворче мистецтвоВ» передбачаi такi основнi завдання викладання образотворчого мистецтва в початкових класах:

■ розвиток специфiчних для художньо-творчого процесу унiверсальних якостей особистостi як основи для розвитку ii творчого потенцiалу, художньо-творчоi уяви, оригiнального, нестереотипного асоцiативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливостi, зоровоi пам'ятi та iн.;

■ формування в дiтей художньо-естетичного ставлення до дiйсностi, здатностi до художнього пiзнання свiту та його образноi оцiнки; розвиток таких особистих якостей, як вiдчуття краси та гармонii, здатнiсть емоцiйно вiдгукуватись на рiзноманiтнi вияви естетичного у навколишньому свiтi, вмiння пiдмiчати прекрасне у спостережуваних явищах та усвiдомлювати його, потреба в спогляданнi та милуваннi;

■ формування знань i уявлень про образотворче мистецтво, його iсторiю та роль у життi людей, розумiння мови рiзних видiв мистецтва, усвiдомлення ролi художнього образу в мистецтвi i розвиток навичок його сприйняття та емоцiйно-естетичноi оцiнки, культури почуттiв;

■ формування потреб i здiбностей до продуктивноi художньоi творчостi, вмiння створити виразний художнiй образ, оригiнальну композицiю мовою виду образотворчого мистецтва, оволодiння основами художньо-образноi мови i виражальними можливостями художнiх матерiалiв та рiзних видiв художнiх технiк, що допоможе набути свободи вираження у творчостi;

■ розвиток сенсорних здiбностей дiтей, що бiльшою мiрою сприятиме повноцiнностi художньо-естетичного сприймання й полiпшенню якiсного боку художньо-творчоi дiяльностi [4, 3-4].

Програма з образотворчого мистецтва [45] складаiться з двох головних роздiлiв тАУ сприймання та практичноi (творчоi) художньоi дiяльностi. Роздiл "Сприймання" включаi два взаiмопов'язаних види дiяльностi тАУ естетичне сприймання дiйсностi та сприймання мистецтва. Саме у цьому роздiлi охарактеризованi можливостi формування емоцiйно-почуттiвоi сфери молодшого школяра.

Зорове сприйняття в будь-якому вiцi домiнуi над iншими. Через це важливо якомога ранiше закласти фундамент для подальшого активного вдосконалення зоровоi системи учнiв. У молодших класах головна увага спрямовуiться на розвиток зоровоi потенцii дiтей (концентрацiя уваги, розрiзнення, порiвняння та вибiр, здатнiсть оперувати готовими образами тощо). Саме тому художню освiту дiтей пропонуiться починати iз зовнiшнiх спостережень, становлення диференцiйованого зору. При цьому до завдання роботи з дiтьми в цьому вiцi повинно входити: розвиток уяви (асоцiативно-образного мислення, так званоi комбiнаторськоi здiбностi), чуття кольору та композицii [52, 188].

У школярiв провiдну роль у передаваннi виражальних якостей i особливостей предметного оточення вiдiграi колiрна композицiйна образотворча дiяльнiсть, в якiй головна практична орiiнтацiя в роботi на площинi зводиться до площинних форм вираження i трактування тривимiрного простору доперспективними засобами зображення та передаванням перспективних явищ на елементарному рiвнi.

Органiзовувати роботу дiтей слiд таким чином, щоб вона велася на окремих аркушах паперу (не в альбомах), розмiр, пропорцii i форма яких обумовлюiться характером завдання. Чим молодшi дiти, тим частiше в роботi з ними треба використовувати кольоровий i тонований папiр. Це економить час та сили дiтей, привчаi iх до колiрноi заповненостi поверхнi, а також викликаi певнi емоцii внаслiдок своii нестереотипностi [30, 6].

Застосовуваний у процесi навчання молодших школярiв головний метод роботи мусить ТСрунтуватися на iмпровiзацiйному стилi роботи народних майстрiв, який узгоджуiться з iмпровiзацiйною природою i емоцiйним характером дитячоi творчостi [19, 11]. Так, iз самого початку навчання необхiдно стимулювати виконання художньоi роботи без попереднього контуру, наприклад, пензлем "вiд плями", крейдою, тушшю, ножицями. Такий метод маi переваги щодо художнього розвитку дiтей, вiн сприяi збереженню жвавостi i безпосередностi образотворчоi дiяльностi; розвиваi чуття характеру силуетноi форми, цiлiсне, емоцiйне бачення (як необхiдну умову художностi); допомагаi подолати властиву дитячому малюнку статичну форму зображення, переважаючу увагу до деталей, виховуi культуру сприйняття, здатнiсть до художнього узагальнення.

У роздiлi "Сприймання" учнi повиннi як у навколишньому свiтi, так i в творах мистецтва набути початкових навичок спостерiгати та сприймати рiзноманiтнiсть барв природи у рiзнi пори року; особливiсть та виразнiсть форм; емоцiйно-естетичний аспект кольору та форми [45, 129].

Краса здавна вважалася могутнiм засобом морального вдосконалення особистостi. ВзаiмозвтАЩязок доброго i прекрасного знаходив вiдображення в рiзних фiлософських системах минулого. Педагогiчний аспект цiii проблеми знаходять своi вiдображення в iдностi естетичного i морального виховання учня. Ця iднiсть Влвизначаiться, по-перше, iднiстю кiнцевоi мети кожного з них тАФ формуванням всебiчно розвиненоi, гармонiйноi особистостi; по-друге, iднiстю духовноi сутностi людини, яка не може бути розсiчена на iзольованi складовоi частиниВ» [36, 57].

Головне завдання естетичного виховання полягаi i в тому, щоб засобами мистецтва прищепити людинi високi норми i принципи моралi, прагнення до творчоi дiяльностi, яка i засобом реалiзацii духовних потреб особистостi [15, 43]. Вiдрив естетичного виховання вiд морального призводить до того, що завдання першого зводяться лише до формування естетичного смаку; ототожнення ж iх тАФ друга крайнiсть, бо тодi естетичне виховання i лише частиною морального.

Навчити школярiв цiлiсного, емоцiйного й глибокого аналiзу творiв мистецтва не можна без виховання в них навичок художнього сприйняття. Естетичне сприймання, освоiння дiйсностi тАФ це передусiм дiяльно-емоцiйне сприймання [19, 15]. Стосовно творiв декоративно-прикладного мистецтва, то воно базуiться на здатностi вiдтворити цiле за частинами.

У моральному й естетичному вихованнi в процесi оволодiння мистецтвом вирiшальною ланкою i формування в школярiв здатностi сприймання i уяви. Формування цих двох сторiн художнього процесу маi ТСрунтуватись, поряд iз знанням законiв i правил, на чуттiвому, емоцiйному фундаментi [26, 253].

У школярiв, якi прагнуть досягти високоi майстерностi, процес творчоi дiяльностi завжди збуджуi позитивнi емоцii. Робота з цими школярами спрямована на засвоiння виражальних засобiв народного мистецтва (форм, лiнiй, ритмiв, пропорцiй, контрасту свiтла i тiнi, гармонiйного поiднання кольорiв у виробах.). Зустрiчi з народними майстрами, екскурсii в музеi, на пiдприiмствах художньоi промисловостi, як показуi досвiд, уже в другокласникiв викликають захоплення оптимiзм, приплив енергii [42, 18

Тiльки творчий характер занять, якi вимагають iнтелектуальних i емоцiйних зусиль, даi школярам насолоду вiд процесу працi. Органiзовуючи його, доцiльно якомога ранiше переходити вiд пiдготовчоi роботи до творчоi. Тодi позитивнi емоцii виступатимуть як важливе пiдкрiплення вищих соцiальних мотивацiй, виявлятимуться додатковим стимулом, поштовхом до бiльш iнтенсивноi дiяльностi [7, 60]. Радiсть прояву своiх внутрiшнiх сил закрiплюi, робить стiйкою потребу особистостi працi. Створюються оптимальнi умови для забезпечення iдностi трудового, морального й естетичного виховання учнiв.

На основi емоцiйних процесiв формуються почуття, суть яких полягаi у збудженi, узагальненнi й систематизацii рiзноманiтних емоцiй у процесi розвитку моральних-естетичних якостей людини. А процес дiалектичного взаiморозумiння знань i почуттiв сприяi формування переконань [25, 62]. Внаслiдок цього моральнi й естетичнi почуття стають глибоко усвiдомленими, принципово вмотивованими спонукальними силами дiяльностi учня. Формування iнтересу до декоративноi творчостi ТСрунтуiться не лише на стiйкому емоцiйному пiднесеннi, а й на усвiдомленнi суспiльноi значущостi прикладноi дiяльностi [11, 31].

Естетичне виховання починаiться у ранньому вiцi дитини. Вже в дошкiльному вiцi дiтей оточують вiдповiдно дiбраними iграшками, впроваджують у побут дитячого закладу музику, навчають дiтей рухiв пiд музику, спiву, малювання, лiплення, аплiкацii, виразного читання вiршiв тощо. Значно розширюються можливостi естетичного виховання дiтей у шкiльному вiцi.

Змiстовi орiiнтири естетичного виховання молодших школярiв охоплюють:

В· розумiння краси в навколишнiй дiйсностi, природi, трудовiй дiяльностi як у школi, так i за ii межами;

В· елементарне тлумачення змiсту творiв мистецтва;

В· емоцiйне сприймання рiзних видовищ (теле-, кiнофiльмiв, вистав, концертiв), архiтектури, пам'ятникiв культури, вияв шанобливого i дбайливого ставлення до них;

В· розвиток нахилiв до художньоi творчостi (виразне читання, малювання, лiплення, аплiкацiя, хореографiя), творчоi фантазii, гумору;

В· додержання елементiв культури поведiнки, прагнення до охайного зовнiшнього вигляду, художнi оформлення класноi кiмнати, мiсця для домашнiх занять, найпростiших наочних посiбникiв;

В· уявлення про негарнi вчинки, розв'язнiсть, неприйняття неохайностi й нечепурностi в зовнiшньому виглядi [59, 63].

Провiдними шляхами й засобами естетичного виховання у початковiй школi виступають: навчання й поза класна робота; природа; праця; мистецтво; естетика побуту, обстановки, поведiнки; фiзкультура i спорт [7].

Навчальна робота представляi можливостi естетичного виховання молодших школярiв через уроки музики, образотворчого мистецтва, рiдноi мови, читання, трудового навчання. Завдання естетичного виховання реалiзуються також на уроках позакласного читання, математики, ознайомлення з навколишнiм свiтом, природознавства (рiдний край) i т. iн.

Естетичне виховання, що проводиться на уроках, доповнюi позакласна робота у рiзних гуртках: драматичних, виразного читання, лiтературних, хореографiчних, художньоi гiмнастики, образотворчого мистецтво, у хорах, оркестрах, ансамблях. Значна частина роботи припадаi на позашкiльнi заклади: Малi академii мистецтв, центри естетичноi творчостi дiтей та молодi, мистецькi дитячi студii, бiблiотеки, дитячi опери, ляльковi театри, дитячi кiнотеатри й фiлармонii, туристськi станцii та станцii юних натуралiстiв, спортивнi комплекси, дитячi органiзацii Украiни, дитячi залiзницi тощо. Велике значення для пiднесення естетичного виховання маi участь дiтей у конкурсах i оглядах художньоi самодiяльностi, фестивалях, олiмпiадах, концертних програмах, художнiх виставках, вiдзначеннi народних i шкiльних свят, обрядах, дитячих ранках, лiнiйках, зльотах, порадах, iграх i забавах [15].

Прекрасним засобом естетичного виховання молодших школярiв виступаi природа. Вихованню любовi до прекрасного з природi сприяють екскурсii, походи, прогулянки, вивчення творiв мистецтв, присвячених природi. Однак тiльки перебувати серед природи недостатньо для естетичного виховання. Тому пiд час прогулянок, походiв, роботи на пришкiльнiй дiлянцi, на спортивному майданчику, при озелененнi й благоустрою мiст i сiл слiд звертати увагу на багатство фарб у природi, досконалiсть i гармонiю ii форм.

Повне естетичне виховання молодших школярiв немислиме без iх участi в працi, такоi, що, як писав поет, Влпереростаi у красуВ». Розвивати здiбнiсть бачити прекрасне у творчiй працi, будити радiсть активноi участi в нiй, розумiння ii високого призначення, створювати святкову, естетичну обстановку трудовоi дiяльностi тАФ ось необхiднi шляхи естетичного виховання [15, 42].

Величезну роль в естетичному вихованнi молодших школярiв вiдiграi мистецтво у всiх його багатющих видах i жанрах. Адже вплив його надзвичайно дiйовий, емоцiйний, привабливий для дiтей. Художня книга, пiсня, музика, художнi картини, скульптура, будiвельна архiтектура, танцi, твори прикладного народного мистецтва будять емоцiйнi переживання i своiю привабливiстю кличуть до збереження й примноження всього найкращого на землi й у власнiй поведiнцi, до вияву й розвитку своiх власних художнiх здiбностей.

1.2 Реалiзацiя завдань естетичного виховання на уроках живопису

Актуалiзацiя проблеми естетичного виховання дiтей вимагаi переосмислення змiсту дiяльностi вчителя на уроках образотворчого мистецтва, пов'язаноi з формуванням особистостi в умовах художньо-творчоi дiяльностi молодших школярiв.

Проблемам естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва присвячений цiлий ряд робiт з методики, мистецтвознавства i психологii. Так, РЖ.Ф. Гончаров вважаi, що безпосереднiсть естетичного сприймання i вторинною i виробляiться з досвiдом. На перше мiсце вiн ставить безпосереднiй емоцiйний вплив мистецьких образiв твору. Для розвитку художнього сприймання автор рекомендуi розвивати вiдтворююче сприймання, використовувати такi методи i прийоми роботи, як спостереження, аналiз розглянутих пейзажiв, збагачення практики художнього сприймання взагалi, ознайомлення учнiв iз прийомами побудови мистецького образу в конкретному творi мистецтва i т. iн. [48, 52].

М.Л. Лейзеров пiдкреслюi, що художньо-мистецьке сприймання завжди i осмисленням, витлумаченням, розкриттям змiсту. Воно, вважаi психолог, Влнiяк не може бути зведене до враження лише самими фарбами, звуками, самим словом, що звучить, - це тiльки ступiнь сприймання. Воно буде побутовим, чисто формальним, якщо цим обмежиться тАУ людина залишиться слiпою до того, що виражають звуки, форми, фарби, словаВ» [13, 37].

Сучасна методика викладання образотворчого мистецтва у початкових класах спрямовуi увагу вчителя на формування вiдтворюючоi i творчоi уяви, вмiння бачити мистецький твiр, сприймати його емоцiйний змiст [19, 10]. Перша стадiя сприймання здiйснюiться при первинному сприйманнi твору мистецтва. Сприймання у процесi спостереження за специфiкою побудови образiв мистецького твору формуi естетичне спiвпереживання учнiв. Без особистiсного, суб'iктивного сприймання у свiдомостi школяра не може реалiзуватися i об'iктивний естетичний смисл твору мистецтва.

Сприймання ж мистецького твору неможливе без мислення. Як зазначаi Л.С.Виготський, дитина поступово осягаi значення i прихований смисл мистецького образу, проходячи кiлька рiвнiв узагальнення, оволодiваючи мовою, виходячи з дитячого синкретизму до наукового, понятiйного мислення [20, 166]. М.М. Герман, пiдтримуючи цю думку, вказуi на те, що сприймання мистецького твору i першим етапом його цiлiсного сприймання, вищою ж сходинкою i сприймання обдумане, у процесi якого вiдбуваiться глибоке осягнення образiв та змiсту мистецького твору [27, 39].

Твори образотворчого мистецтва, музики, архiтектури глядачi, слухачi сприймають безпосередньо органами вiдчуттiв, тобто сприймають той матерiал, з якого ВлзробленийВ» твiр. РД.В.Колесникова, В.О.Лозовий зазначають, що у процесi сприймання образiв з'являiться установка, яка випливаi з попереднього досвiду суб'iкта, подiбно до того, як це маi мiсце у його практичнiй дiяльностi [13, 36].

Характеристицi дiй, якi приводять до формування образу сприйняття, було присвячене дослiдження Г.Виноградовоi [1162]. Вона довела, що для того, щоб отримати образ предмету, необхiдна не тiльки механiчна дiя з предметом, але й складна дiя, яка утримуi у собi декiлька окремих дiй, якi спiввiдносяться з деякими властивостями предмета сприймання.

Формування сприйняття дiйсностi (предметiв тощо) вiдбуваiться у школярiв рано i даi iй змогу правильно сприймати предмети, явища у вiдносно складних умовах. На противагу Фолькельту, який пiдкреслюi суб'iктивнiсть, предметнiсть, емоцiйнiсть, подiбнiсть учнiвського сприймання, Б.С. Мейлах показав, що в ситуацii механiчного вiдчуття предметiв учень абстрактнi фiгури вважаi обдуманими предметами: наприклад, коло тАУ сонце, трикутник тАУ будинок тощо [див. 24, 6].

Як свiдчать науковi дослiдження [19], викладка подiй, характеристика образiв, взаiмовiдносин мiж моментами композицii мистецького твору створюi сприятливi умови для вияву специфiчноi активностi школяра, дуже близькоi за своiм характером до ранiше проявлених у неi форм практичноi i навчальноi дiяльностi. Цю форму активностi вченi умовно назвали ВлспiвдiiюВ» аналогiчно до термiну ВлспiвпереживанняВ». Тому що учень подумки стаi на позицiю героя мистецького твору, спiвчуваi його успiхам або невдачам i разом з ним хоче досягнути конкретноi цiлi. Практична дiяльнiсть i основою для появи естетичного сприйняття предмета. П.О. Кушаiв помiтив, що школяревi спочатку потрiбно набути практичного життiвого досвiду, перед тим як вiн набуде для неi естетичного змiсту [35].

Якщо справедливим i те, що основним моментом, який зумовлюi розумiння художньо-мистецького твору у дiтей молодшого шкiльного вiку, i характер, його естетичне сприйняття, - то можливо добитися розумiння ними i навiть складнiших мистецьких образiв.

Спостереження за деякими ступенями у розвитку сприйняття учнiв 1-4 класiв показали, що воно не може бути приведене до простого вправляння органiв чуття. Розвиток сприйняття школярiв можна адекватно зрозумiти тiльки у зв'язку з розвитком iх особистостi, у зв'язку iз загальним розвитком iхньоi дiяльностi. На основi практичного досвiду молодший школяр вчиться розумiти, вiдчувати, набуваi емоцiйностi, чуттiвостi [15, 42-43]. У зв'язку з цим i проходить розвиток особливоi дiяльностi тАУ сприйняття, що й визначаi естетичне ставлення до предметiв та обтАЩiктiв мистецтва.

Необхiдно також пiдкреслити, що сформована навичка сприймання мистецького твору передбачаi повну автоматизацiю перших крокiв споглядання. Розкодування образiв не викликаi труднощiв, всi зусилля школяр витрачаi на усвiдомлення образноi системи твору мистецтва, на вiдтворення в уявi образного свiту твору, на розумiння його iдеi i свого власного ставлення до неi. Однак перетворення зображальних знакiв в образнi, доступнi для розумiння символи тАУ досить трудомiсткi операцii, якi часто затьмарюють всi iншi дii, i сприймання твору мистецтва, таким чином, перетворюiться у простий розгля

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi