Мiсце i роль сiмтАШi у вихованнi дитини

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Педагогiчний коледж

Львiвського нацiонального унiверситету iменi РЖвана Франка

ВИПУСКНА РОБОТА

iз педагогiки

на тему:

ВлМiсце i роль сiмтАШi у вихованнi дитиниВ»

Виконала:

студентка групи ШКВ-43

спецiальностi ВлПочаткове навчанняВ»

Куровець Оксана Василiвна

Керiвник роботи:

викладач педагогiки

Михайлинин Рома Романiвна

Львiв 2010

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Тепло отчого дому

1.1 Педагогiчна культура батькiв тАУ запорука успiшного виховання дiтей та молодi

1.2 Свiтом править рука, що гайдаi колиску

1.3 Сiмейний обовтАШязок.

1.4 Дiти тАУ радiсть життя

Роздiл 2. Заповiдi традицiйноi сiмейноi педагогiки

2.1 ВлМатеринська школаВ» Яна Амоса Каменського та ii значення для сучасноi сiмтАШi

2.2 ВлДумки про вихованняВ» Джона Локка

2.3 Педагогiчнi iдеi Жан-Жака Руссо з проблем сiмейного виховання

2.4 Педагогiчна спадщина Йоганна-Генрiха Песталоццi та його заповiдi сiмейного виховання

2.5 ВлНародна педагогiкатАжВ» Олександра Духновича тАУ один з основоположних творiв украiнськоi сiмейноi педагогiки

2.6 Погляди Костянтина Ушинського на змiст i методику виховання й навчання дiтей у сiмтАШi та школi

2.7 Нацiонально-родинна педагогiка Михайла Драгоманова

ВСТУП

Сiм'я тАФ могутнiй соцiальний феномен, який найтiснiше об'iднуi людей на основi шлюбних i кревних взаiмозв'язкiв. Вiдомий педагог, академiк АПН Украiни Мирослав Гнатович Стельмахович, який уперше в iсторико-педагогiчнiй науцi дослiдив нацiональну систему сiмейного виховання в Украiнi, дав таке визначення сiм'i:

тАв Сiм'я тАФ це життiдайний осередок, що приводить на свiт Божий, плекаi найвищу цiннiсть людства тАФ дiтей, цвiт нацii, майбутнi народу, завдяки яким кожен батько i мати мають реальну можливiсть повторити та продовжити себе у своiх потомках.

тАв Сiм'я тАФ святиня людського духу, благородних емоцiйних переживань тАФ кохання, любовi, вiрностi, пiклування, щоденного живого спiлкування, поваги, спiвпереживання, синiвськоi й дочiрньоi вдячностi, родинноi солiдарностi, теплоти людських сердець. Тож до кiнця свого життя кожна людина береже свiтлу задушевну згадку про сiм'ю, рiдну батькiвсько-материнську свiтлицю.

тАв Сiм'я тАФ невсипуща хранителька моральних чеснот, нацiональних звичаiв i традицiй, пам'ятi предкiв, невтомна плекальниця родоводу, совiстi та честi минулих, сучасних i прийдешнiх поколiнь. Таким чином, високоорганiзована, нацiональне свiдома украiнська сiм'я тАФ це духовний храм Украiни-матерi. Тому й виховний вплив родини на формування й етнiзацiю особистостi, на щоденне наше буття переоцiнити неможливо. Хто нам дав повний душевний спокiй i соцiальну захищенiсть вiд рiзних життiвих бiд, прикрощiв, як не сiм'я? Хiба ми часто-густо не дивимося на свiт очима тiii сiм'i, з якоi ми вийшли? Життя у колi родини, серед рiдних i близьких людей даi нам натхнення для щоденноi творчоi працi.

тАв Сiм'я тАФ найбiльша вихователька пiдростаючих поколiнь за всiх часiв й у всiх народiв, невтомна плекальниця високоi духовностi та гуманiзму, нацiонального духу, характеру, свiдомостi, психологii i патрiотизму. Справжня сiм'я i совiстю, честю та доблестю, нацiональною гордiстю кожного народу, нацii, надбанням педагогiчноi культури людства.

Понад п'ятдесят рокiв педагогiка й педагогiчна дiяльнiсть i сенсом мого життя. Працюючи вчителем i директором школи, завiдувачем районного та обласного вiддiлiв освiти, доцентом i професором вищих навчальним закладiв та закладiв пiслядипломноi педагогiчноi освiти, головним науковим спiвробiтником, менi досить часто доводилося стикатися з фактами, коли вчителi й керiвники навчальних закладiв виявляли педагогiчну безграмотнiсть, оскiльки не були обiзнанi з найважливiшими положеннями педагогiчних творiв Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоццi, О. Духновича, К. Ушинського, не знали iсторii украiнськоi педагогiки, навiть не читали ВлПедагогiчноi поемиВ» А. Макаренка чи ВлСерце вiддаю дiтямВ» В. Сухомлинського. Здiйснюючи програми педагогiчного всеобучу батькiв та виступаючи з лекцiями чи порадами, чимало керiвникiв навчальних закладiв, учителiв i викладачiв винаходять власний ВлвелосипедВ», бо нi в студентськi роки, нi пiсля закiнчення вищого навчального закладу не тримали в руках i не читали ВлМатеринськоi школиВ» i навiть ВлВеликоi дидактикиВ» Я.А. Коменського, ВлЕмiль, або Про вихованняВ» Ж.-Ж. Руссо i послуговуються лише окремими крилатими висловами великих педагогiв.

Щоб заповнити цю прогалину, допомогти педагогам i керiвникам навчальних закладiв, що вiдроджують педагогiчний всеобуч батькiв, у першому роздiлi подано стислий огляд заповiдей класичноi сiмейноi педагогiки. Це азбучнi iстини, без знання яких не можна готувати майбутнiх учителiв та будувати систему сiмейного i шкiльного виховання.

Усе найкраще, що i на землi, йде вiд сiм'i. Виховний феномен сiм'i, як i саму сiм'ю, нiчим замiнити не можна, а тим бiльше поширеною сьогоднi Влдружбою i любов'юВ» без будь-яких зобов'язань одного перед одним. Сiм'я даi дитинi життя i продовжуi рiд людський. До цього мають себе готувати кожний юнак i кожна дiвчина. Дiти тАФ майбутнi роду й народу, найбiльший скарб. Вiдсутнiсть дiтей тАФ велике нещастя для подружжя.

Найкраща батькiвська спадщина тАФ це добре вихованi дiти. В основу украiнськоi сiмейноi педагогiки закладено прагнення зробити дiтей щасливими. Про це маi пам'ятати кожний, кого називають батьком, матiр'ю, учителем, вихователем. Виховання дiтей у- не лише особиста справа батькiв, а й iхнiй громадянський обов'язок.

ОбтАШiктом дослiдження i мiсце i роль сiмтАШi у вихованнi дитини.

Предметом дослiдження i методи i прийоми виховання дитини в сiмтАШi.

Метою дослiдження i видiлення методiв i прийомiв виховання дитини в сiмтАШi та перевiрка iх ефективностi.

Практичне значення дослiдження полягаi у видiленнi мiсця i ролi сiмтАШi у вихованнi дитини.

РОЗДРЖЛ 1. ТЕПЛО ОТЧОГО ДОМУ

1.1 Педагогiчна культура батькiв тАУ запорука успiшного виховання дiтей та молодi

Ще до народження дитя вiдчуваi свiй зв'язок з мамою. РЖ не тiльки фiзичний, а й психiчний, соцiальний. Не позбавлена дитина й вiдчуття присутностi тата. Вiн лагiдною рукою доторкаiться до лона мами тАФ своii дружини, розмовляi з нею, психологiчно позитивно впливаi на стан дружини й своii майбутньоi дитини. Тому природно, що дитина хоче надовго зберегти свою близькiсть з мамою й татом. Слушною i думка дитячих лiкарiв, що для кожноi дитини з усiх вiтамiнiв найважливiшими i "М" i "Т" ("Мама" i "Тато").

Якi i батьки? Неоднаковi. Тому дiтям живеться по-рiзному. Та все ж несхожi батьки мають певнi подiбнi параметри ставлення до дiтей.

Психологи й педагоги видiляють варiанти батькiв, що характеризуються рiзними стилями стосункiв з дiтьми1. Звернемо увагу на окремi типи поведiнки мам:

1. Спокiйна, урiвноважена мама. Це найбiльш оптимальний варiант. Вiн може слугувати своiрiдним еталоном материнства. Така мама зосереджуi свою увагу на дитинi, завжди все знаi про своi дитя, готова прийти йому на допомогу. У такоi матерi дитина вiдчуваi психологiчний i соцiальний комфорт, що якнайкраще впливаi на ii всебiчний розвиток.

2. Турботлива мама. Вона протилежна у своiх дiях спокiйнiй, урiвноваженiй мамi, iй постiйно здаiться, що з дитиною можуть трапитися якiсь негаразди, що здоров'я ii малюка пiд загрозою. На цьому концентруiться увага всiii сiм'i, яка перебуваi у станi постiйних хвилювань за дитину, хоча цi хвилювання й безпiдставнi.

3. Тужлива мама. За своiю поведiнкою вона дещо подiбна до турботливоi мами. Обидвi вони напруженi, чимось незадоволенi. Але тужлива мама турбуiться не стiльки про майбутнi дитини, скiльки про своi майбутнi. Вона бачить у малюковi певний тягар, мороку, що стають перепоною на шляху досягнення якихось кар'iрних успiхiв, свободи у своiх дiях.

4. Упевнена, владна мама. Вона твердо знаi, що iй треба вiд дитини, в яких рамках вона маi розвиватися й дiяти. Тому така мама постiйно тримаi дитину в наперед заданих параметрах, нiколи не дозволить своiму синовi чи дочцi виявляти власнi iнтереси. У такому разi незаперечне дii авторитарний стиль спiлкування, подавления волi особистостi дитини. А це нерiдко призводить до конфлiктiв, коли дитина вже у зрiлому вiцi намагаiться зламати цю авторитарну клiтку, виявити своi "Я".

Зрозумiло, що названi типи матерiв тАФ лише певна умовнiсть. Хоча нею не варто нехтувати. Але яка ж мама потрiбна дитинi? Без будь-яких застережень тАФ iдеальна. Дитина щодня чекаi вiд своii мами життiдайного духовного вiтамiну "М". Мама маi бути доброю, нiжною, турботливою, справедливою, розумною, стриманою, дбайливою, чуйною, люблячою, упевненою, передбачливою. Словом, найкращою. РЖ дитя для мами маi бути вродливим, нiжним, красивим, а головне тАФ любимим. Ще на стадii зачаття дитина для мами й тата маi бути очiкуваною й любимою. Любимою на все життя.

А якi ж тaтa? Як i мами тАФ рiзнi. На перший погляд нiби й немаi особливих вiдмiнностей батькiв вiд матерiв. Однак з психологiчного погляду у вiдмiнностях тата вiд мами маi проглядатися чоловiчий вiдтiнок. Видiляють рiзнi варiанти типiв батькiв, якi так чи iнакше впливають на розвиток дитини.

1."Taтo-мама". Для нього характерна материнська турботливiсть. Вiн усi функцii мами бере на себе. Якщо все ладиться, то такий тато виявляi турботу, нiжнiсть, доброту. Коли ж не вдаiться домогтися злагоди в спiлкуваннi з дитиною, батько виявляi роздратованiсть, нестриманiсть, запальнiсть. Тому дитина весь час перебуваi пiд своiрiдним пресом мiнливого настрою батька.

2. "Мама-тато". Нагадуi особливостi дiй попереднього типу, i певним його рiзновидом. Головна турбота в "мами-тата" тАФ якомога краще догодити дитинi. А це призводить до того, що дитина сидить у нього не лише на шиi, а й на головi. Такий "мама-тато" несе весь тягар вiдповiдальностi на собi i намагаiться поводитися з дитиною надто обережно, iй усе дозволено, немаi нiяких заборон, бере гору тенденцiя всепрощення. Подiбна м'якiсть часто стаi шкiдливою у вихованнi дитини. Не варто забувати народну мудрiсть: "Якщо хочете виховати в особi дитини домашнього деспота, дозвольте iй робити все, чого вона забажаi".

3."Карабас-Варабас". Тато-опудало, страховище, якого в сiм'i всi мають боятися. Змiй, жорстокий, схильний тримати дiтей у мiцних руках. Побоювання батька змушуi членiв родини, й передусiм дiтей, постiйно перебувати в напруженому станi, очiкувати на покарання. У такiй родинi дiти перебувають у своiрiднiй психологiчнiй клiтцi. А це може призвести до прояву в дитини ненавистi до батька, своiрiдного вибуху-протесту, продукти якого можуть обпалити й самого Карабаса, породити родинну трагедiю. У результатi таких дiй тата дiти нерiдко вириваються з клiтки й залишають родинне гнiздо, бо воно для них виявилося колючим, жорстоким i непривiтним.

Близький до типу тата "Карабаса-Барабаса" i тато "Мiцний горiшок". Вiн виявляi жорстокiсть, необТСрунтований авторитаризм, нiколи не схильний до будь-якого компромiсу. Його принцип тАФ непорушнiсть у своiх намiрах i дiях.

4.Стрибунець-бабка. Це тип тата, який живе в родинi, але не вiдчуваi себе поки що батьком. Для нього дитина i лише гостем, про якого маi турбуватися тiльки мама. Дитинi вiн може подарувати якусь частину часу, iграшку. Його життя маi бути позбавлене будь-яких турбот, як це було до появи дитини. Адже для нього iдеал життя тАФ залишатися вiльним, без дiтей i зайвих клопотiв. Такому "стрибунцю" неприiмнi проблеми дитини, будь-яке спiлкування з нею. З часом такий тип тата перетворюiться на особу, яка перебуваi в сiм'i у статусi квартиранта. А дитинi потрiбен тато щодня, постiйно, а не в ролi випадкового гостя. Згодом такий тато або сам полишаi родину, або родина психологiчно витiсняi його.

5. "Добрий молодець". "Хлопець-друзяка". Цей тато виявляi себе не просто татом для своii дитини, а схильний грати роль брата, товариша. Вiн здатний до спiлкування iз сусiдами, знайомими, спiвробiтниками, але йому бракуi часу на систематичне спiлкування з дитиною. Таке ставлення чоловiка до своii дитини дратуi дружину, й вона нерiдко ремствуi. Дитина живе в атмосферi сiмейних конфлiктiв, залишаiться в iзоляцii, вiдчуваi психологiчний дискомфорт. Часто такий тато втягуi дитину в конфлiкт, а ще частiше тАФ залишаi родину.

6. "Нi риба, нi м'ясо". "Пiд каблуком". Представник цього типу не вирiзняiться як тато. Скорiше це манекен. Вiн не маi власного голосу в родинi, може лише пiдспiвувати в цьому сiмейному хорi, де диригуi й виконуi сольнi партii його дружина. Такий матрiархат, у гiршому розумiннi цього слова, створюi несприятливий соцiальний клiмат у сiм'i. Ще гiрше, коли мама перетягуi на свiй бiк дитину й вони дуетом виконують партiю. Тато боiться залучити дитину до отримання авторитаризму мами, аби не зiпсувати стосунки з дружиною. Дитинi в такiй ситуацii доводиться тяжко.

То який же тато потрiбен дитинi? Передусiм тАФ найкращий: добрий, справедливий, розумний, сильний, хоробрий, працьовитий, турботливий. А головне тАФ любимий, авторитетний.

Ми зупинилися лише на деяких типах матерi й батька. Кожен маi певним чином зiставляти себе з означеними вище типами й робити тi чи тi висновки на користь своiх дiтей.

Оскiльки виховання тАФ головна сфера дiяльностi старших поколiнь, то до батькiв обставини життя ставлять вагомi соцiально-психологiчнi й педагогiчнi вимоги. Наведемо деякi з них:

тАв почуття високоi вiдповiдальностi перед собою й людьми за виховання дiтей в iм'я майбутнього;

тАв фiзичне здоров'я батькiв, що маi забезпечити народження здорового потомства й створити належнi умови для розвитку й виховання дiтей;

тАв генетична грамотнiсть;

тАв достатня психолого-педагогiчна культура;

тАв любов до дiтей;

тАв володiння справжнiм авторитетом;

тАв знання досвiду народноi педагогiки у вихованнi дiтей;

тАв створення в сiм'i умов для всебiчного гармонiйного розвитку особистостi;

тАв здатнiсть формувати в сiм'i культ Матерi й Батька;

тАв добре розвиненi почуття материнства й батькiвства.

Найважливiшою якiстю батькiв, зокрема матерi, i розвинене почуття материнства. Без цiii якостi не вiдбудеться справжня сiм'я, не сформуiться соцiально-психологiчне багатство дитини.

Суттiву роль у виховнiй роботi батькiв вiдiграi батькiвський авторитет, який, за висловом A.C. Макаренка, мiстить у собi "все батькiвське i материнське життя тАФ роботу, думку, звички, почуття, прагнення"1.

Авторитет (вiд лат. autoritas тАФ влада, вплив) тАФ це вiдмiннi особливостi окремоi особи, групи чи органiзацii, завдяки яким вони заслуговують на довiру й можуть здiйснювати вплив на погляди й поведiнку iнших людей у будь-якiй галузi життя.

Батькiвський авторитет вiдiграi особливо велику роль у сiмейному вихованнi. Адже дiти ще не мають достатнього соцiального досвiду. Вiдбуваiться активний процес соцiального успадкування. Тому прояви авторитету батька та матерi можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дiтей iхнiм соцiальним досвiдом. Видiляють два види авторитету: iстинний (справжнiй) i фальшивий. РЖстинний авторитет мiстить усю гаму красивого повноцiнного життя батькiв. Вiн об'iднуi певнi особливостi iх поведiнки.

Авторитет любовi до дiтей, здатнiсть творити духовне тепло, радiсть. "Праця любовi, тАФ писав В.О. Сухомлинський, тАФ це i i свiдоме прагнення до того, щоб у дiтях утвердити самого себе, продовжити свою внутрiшню духовну красу. Якщо ви по-справжньому любите своiх дiтей, якщо вiдданi й вiрнi iм, ваша любов до дружини з роками не тiльки не слабшаi, але стаi глибшою i iдиною. Любов тАФ нiжне, тендiтне, вередливе дитя мужностi. Продовжувати себе в своiх дiтях тАФ це означаi бути мужнiм у любовi".

Авторитет знання передбачаi обiзнанiсть батькiв з особливостями фiзичного й соцiально-психiчного розвитку дитини, ii повсякденними успiхами й труднощами в навчаннi, знання iнтересiв та уподобань, кола друзiв, товаришiв.

Авторитет допомоги маi виявлятися не в поспiшному виконаннi за дитину ii обов'язкiв у сферi працi, навчання, а в методичнiй допомозi: як доцiльнiше виконати те чи те завдання, у створеннi сприятливих ситуацiй для подолання труднощiв. Адже в самостiйнiй наполегливiй дiяльностi вiдбуваiться активний розвиток особистостi. Виконання за дитину ii обов'язкiв ослаблюi, збiднюi особистiсть.

Авторитет вимогливостi передбачаi достатнiй i об'iктивний контроль матерi i батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своiх обов'язкiв, доручень у всiх сферах дiяльностi. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички вiдповiдальностi за виконання обов'язкiв i доручень.

Авторитет правди ТСрунтуiться на загальнолюдськiй моральнiй нормi "Не бреши". Лише правда у взаiминах батька з матiр'ю, з дiтьми, iншими членами родини найвище цiнуiться дiтьми. Брехнi приховати не можна. Рано чи пiзно брехня стаi видимою, приносить дитинi страждання й розчарування в тих, хто виявився автором неправди.

Авторитет поваги ТСрунтуiться на гуманiстичнiй сутностi виховання. Маленька дитина тАФ це не лише бiологiчна iстота, а й Людина, Особистiсть. Вона перебуваi на шляху активного розвитку, вступаi у взаiмини з iншими людьми, припускаiться помилок, у неi ще мало соцiального досвiду, знань.

Поряд з проявами справжнього авторитету в поведiнцi батькiв нерiдко зустрiчаються прояви, за словами A.C. Макаренка, так званого фальшивого авторитету. Батьки повиннi знати рiзнi види фальшивого авторитету, аби унеможливити iх або подолати цi прояви в собi.

A.C. Макаренко вказував на такi види фальшивого авторитету.

Авторитет придушення тАФ це найгiрший вид авторитету. Найчастiше таким авторитетом характеризуiться батько. Якщо батько вдома завжди кричить, завжди сердитий, за кожну дрiбницю вибухаi громом, при кожнiй слушнiй чи неслушнiй нагодi хапаiться за палицю чи пасок, на кожне запитання вiдповiдаi грубiстю, кожну провину дитини вiдзначаi покаранням, тАФ то все це i i авторитет придушення. Такий батько тримаi в страху всю сiм'ю, не тiльки дiтей, а й матiр. Вiн завдаi шкоди, знецiнюючи матiр, убачаючи в нiй тiльки служницю. Не треба доводити, наскiльки шкiдливий такий авторитет. Вiн нiчого не виховуi, вiн тiльки привчаi дiтей якнайдалi триматися вiд страшного татуся, вiн породжуi дитячу брехню та людське боягузтво i водночас виховуi в дитинi жорстокiсть. РЖз затурканих i безвольних дiтей виходять потiм або нiкчемнi люди, або самодури, якi все своi життя мстяться за пригноблене дитинство. Цей найдикiший вид авторитету буваi тiльки в некультурних батькiв.

Авторитет вiддалi. РД такi батьки та й матерi, якi серйозно переконанi: щоб дiти слухалися, треба менше з ними розмовляти, триматися вiд них якнайдалi, зрiдка тiльки вдавати iз себе начальство. Особливо полюбляли цей вид у деяких старих iнтелiгентських сiм'ях. Тут часто в батька був окремий кабiнет, з якого вiн появлявся коли-не-коли, немов первосвященик. Обiдав вiн окремо, розважався теле окремо, навiть розпорядження щодо своii сiм'i передавав через матiр. РД й такi матерi: у них своi життя, своi iнтереси, своi думки. Дiти перебувають у вiданнi бабусi або навiть домашньоi робiтницi.

Авторитет чванства. Це особливий вид авторитету вiддалi, але, мабуть, ще шкiдливiший. У кожного громадянина держави i своi заслуги. Але деякi люди вважають, що вони тАФ найбiльш заслуженi, найповажнiшi дiячi, й показують цю важнiсть на кожному кроцi, зокрема й своiм дiтям. Удома вони навiть бiльше бундючаться та надуваються, нiж на роботi; вони тiльки те й роблять, що говорять про своi достоiнства, з погордою ставляться до iнших людей. Трапляiться дуже часто, що враженi таким виглядом батька, починають чванитись i дiти. Перед товаришами вони теж виступають не iнакше, як з хвастовитим словом, на кожному кроцi повторюючи: мiй тато тАФ начальник, мiй тато тАФ письменник, мiй тато тАФ командир, мiй тато тАФ знаменитiсть. Трапляiться такий авторитет i в матерiв: яка-небудь особлива сукня, важливе знайомство, поiздка на курорт тАФ усе це даi iм пiдставу для чванства, для вiдокремлення вiд iнших людей i вiд власних дiтей.

Авторитет педантизму. У цьому разi батьки бiльше звертають увагу на дiтей, бiльше працюють, але працюють як бюрократи. Вони переконанi, що дiти повиннi кожне батькiвське слово вислуховувати з трепетом, що iхнi слово тАФ це святиня. Своi розпорядження вони дають холодним тоном, i оскiльки воно вже дане, то негайно маi стати законом. Такi батьки найбiльше бояться, щоб дiти не подумали, що тато помилився, що тато тАФ людина нетверда. Якщо такий тато сказав: "Завтра буде дощ, гуляти не можна", то хоч би завтра була й добра погода, все одно гуляти не можна. Татовi не сподобалась яка-небудь кiнокартина, вiн узагалi заборонив дiтям ходити в кiно, зокрема й на хорошi фiльми.

Тато покарав дитину, потiм виявилось, що дитина не така винна, як здавалося спочатку, тато нiзащо не скасуi свого покарання: "Оскiльки я сказав, так i маi бути".

На кожний день вистачаi для такого тата дiла, у кожному русi дитини вiн бачить порушення порядку й пристаi до неi з новими вимогами та розпорядженнями. Життя дитини, ii iнтереси, ii рiст проходять повз такого тата непомiтно; вiн нiчого не бачить, крiм свого бюрократичного начальствування в сiм'i.

Авторитет резонерства. Тут батьки просто заiдають дитяче життя нескiнченними повчаннями та повчальними розмовами. Замiсть того, щоб сказати дитинi кiлька слiв, може, навiть i в жартiвливому тонi, батько садовить ii проти себе й починаi нудну й надокучливу промову. Такi батьки певнi, що в повчаннях полягаi головна педагогiчна мудрiсть. У такiй сiм'i завжди мало радостi та усмiшки. Батьки щосили намагаються бути доброчесними, вони хочуть в очах дiтей бути непогрiшними. Але водночас забувають, що дiти тАФ це не дорослi, що в дiтей своi життя i треба це життя поважати. Дитина живе бiльш емоцiйно, бiльш палко, нiж дорослий, вона щонайменше вмii мiркувати. Звичка мислити повинна приходити до неi поступово й досить повiльно, а постiйнi нотацii батькiв, постiйнi пиляння й балаканина проходять майже безслiдно для дитячоi свiдомостi. У резонерствi батькiв дiти не можуть побачити нiякого авторитету.

Авторитет любовi. Це найпоширенiший вид фальшивого авторитету. У багатьох батькiв пануi переконання: щоб дiти слухалися, треба, щоб вони любили батькiв, а щоб заслужити цю любов, необхiдно на кожному кроцi показувати дiтям свою батькiвську любов. Нiжнi слова, нескiнченнi поцiлунки, лестощi надмiру сипляться на дiтей. Якщо дитина не слухаiться, ii негайно питають: "Отже, ти тата не любиш?" Батьки ревниво стежать за виразом дитячих очей i вимагають нiжностi й любовi. Часто мати при дiтях розповiдаi знайомим: "Вiн страшенно любить тата, а ще сильнiше любить мене, це така нiжна дитина.."

Така сiм'я настiльки занурюiться в море сентиментальностi й нiжних почуттiв, що вже нiчого iншого не помiчаi. З уваги батькiв випадаi багато важливих дрiбниць сiмейного виховання. Дитина все повинна робити з любовi до батькiв.

У цiй лiнii багато небезпечних мiсць. Тут виростаi сiмейний егоiзм. У дiтей, зрозумiло, не вистачаi сил на таку любов. Дуже скоро вони помiчають, що тата й маму можна як завгодно обманути, тiльки треба це робити з нiжним виразом обличчя. Тата й маму можна навiть залякати, досить лише надутися й показати, що любов минаi. Змалку дитина починаi розумiти, що до людей можна пiдлещуватися. А через те, що вона не може любити так само сильно й iнших людей, то пiдлещуiться до них уже без нiякоi любовi, з холодним i цинiчним розрахунком. РЖнодi буваi, що любов до батькiв зберiгаiться надовго, але всi iншi люди розглядаються як стороннi й чужi, до них немаi симпатii, немаi почуття товариськостi.

Це дуже небезпечний вид авторитету. Вiн вирощуi нещирих i брехливих егоiстiв. РЖ дуже часто першими жертвами такого егоiзму стають самi батьки.

Авторитет доброти. Це найнерозумнiший вид авторитету. В цьому разi дитяча слухнянiсть також органiзуiться через дитячу любов, але вона викликаiться не поцiлунками й ласкавими словами, а поступливiстю, лагiднiстю, добротою батькiв. Тато або мама виступають перед дитиною в образi доброго ангела. Вони все дозволяють, iм нiчого не шкода, вони не скупi, вони чудовi батьки. Вони бояться всяких конфлiктiв, вони люблять сiмейний мир, вони ладнi чим завгодно пожертвувати, аби тiльки все було гаразд. Дуже скоро в такiй сiм'i дiти починають просто командувати батьками, батькiвський неспротив вiдкриваi найширший простiр для дитячих бажань, примх, вимог. РЖнодi батьки дозволяють собi невеликий опiр, але вже пiзно тАФ у сiм'i утворився шкiдливий стиль вiдносин.

Авторитет дружби. Досить часто ще й дiти не народились, а мiж батьками вже i договiр: нашi дiти будуть нашими друзями. Узагалi це, звичайно, добре. Батько й син, мати й дочка можуть бути друзями й повиннi бути друзями, але все-таки батьки залишаються старшими членами сiмейного колективу, а дiти тАФ вихованцями. Якщо дружба досягне крайнiх меж, виховання припиняiться або починаiться протилежний процес: дiти починають виховувати батькiв. Такi сiм'i iнодi трапляються серед iнтелiгенцii. У цих сiм'ях дiти називають батькiв Петькою або Маруською, смiються з них, грубо обривають розмову, повчають на кожному кроцi, нi про яку слухнянiсть не може бути й мови. Але тут немаi й дружби, бо нiяка дружба не можлива без взаiмноi пошани.

Авторитет пiдкупу. Найбiльш аморальний вид авторитету, коли слухнянiсть просто купуiться подарунками та обiцянками. Батьки, не соромлячись, так i кажуть: будеш слухатись, куплю тобi коника, будеш слухатись, пiдемо в цирк.

Зрозумiло, в сiм'i теж можливе певне заохочування, щось подiбне до премiювання; але нi в якому разi не можна дiтей премiювати за слухнянiсть, за добре ставлення до батькiв. Можна премiювати за добре навчання, за виконання справдi якоiсь важкоi роботи. Але й у такому разi нiколи не можна наперед оголошувати премiю й пiдхльостувати дiтей у iх шкiльнiй або iншiй роботi спокусливими обiцянками.

Виховання дiтей тАФ справа надзвичайно важлива i складна, це окрема галузь нашого життя. Дiти тАФ майбутнi громадяни Украiни. Вони творитимуть ii iсторiю. Дiти тАФ це майбутнi батьки й матерi, якi також стануть вихователями своiх дiтей. За словами А. Макаренка: ВлНашi дiти тАФ це наша старiсть. Правильне виховання тАФ це наша щаслива старiсть, погане виховання тАФ це наше майбутнi горе, це нашi сльози, це наша вина перед iншими людьми, перед всiiю краiноюВ». Виховати дитину правильно набагато легше, нiж перевиховувати. Поговоримо про найголовнiше тАФ про взаiмини батькiв i дiтей, про те, як встановити i постiйно пiдтримувати з дiтьми родинний контакт, як поводити себе в рiзних ситуацiях, як виховувати в дiтей високе почуття власноi людськоi гiдностi та дбайливе ставлення до гiдностi кожноi людини. Розглянемо коротко окремi положення педагогiчноi науки та важливiсть оволодiння нею батьками.

Педагогiка тАФ це наука про виховання i розвиток дитини. К. Ушинський у своiх творах наголошував, що педагогiка не лише наука, Вла й тАФ найширше, найскладнiше, найвище i найнеобхiднiше з усiх мистецтвВ». Вiн вбачав мистецтво педагогiки у задоволеннi однiii з найбiльших потреб людини тАФ прагнення до самовдосконалення ii душi та тiла, щоб с гати гармонiйно розвиненою особистiстю. А для цього, на думку видатного педагога, батьки i вихователi мають пiзнати дитину, якою вона i насправдi, з усiма ii чеснотами i недолiками, якою вона i в сiм'i, наодинцi зi своiю совiстю, в радощах i в горi та в iнших ситуацiях. Тому завжди слiд керуватися настановою К. Ушинського: ВлЯкщо педагогiка хоче виховати людину рiзнобiчне, вона передусiм маi пiзнати ii так само рiзнобiчнеВ».

Педагогiчна культура батькiв насамперед передбачаi психолого-педагогiчнi знання, педагогiчну етику, педагогiчний такт, культуру поведiнки i культуру спiлкування, високу моральнiсть i духовне багатство матерi та батька. Один лише перелiк того, чим повиннi володiти батьки, виховуючи своiх дiтей, зобов'язуi iх досконало знати головнi завдання сiмейного виховання. Розглянемо змiст основних понять педагогiчноi культури.

Педагогiчна етика тАФ це сукупнiсть правил моральноi поведiнки педагога, батька й матерi в типових ситуацiях та обставинах виховноi дiяльностi i в ставленнi до вихованця.

Педагогiчний такт тАФ це вмiння обирати доцiльний тон та стиль спiлкування з дитиною i в кожному окремому випадку застосовувати найефективнiший за даних обставин засiб виховного впливу. Складовими педагогiчного такту i спостережливiсть, довiра й повага до дитини, справедливiсть, витримка, самовладання, чуйнiсть, милосердя, обережнiсть, делiкатнiсть, вимогливiсть.

Культура мовлення тАФ досконале володiння державною мовою та вмiле використання мовно-лiтературних засобiв для виховання дитини.

Культура педагогiчного спiлкування тАФ цiла система способiв, умiнь i навичок, комунiкативних засобiв, метою яких i виховний вплив та створення сприятливого психологiчного клiмату у спiлкуваннi з дiтьми, батьками чи колегами. Ще античний фiлософ Квiнтiлiан говорив: ВлРiч не стiльки в тому, про що ви говорите, скiльки в тому, як ви говоритеВ».

У кожнiй сiм'i своi проблеми. Спробуiмо iх узагальнити.

По-перше, батькам слiд звертати увагу на формування мотивiв поведiнки дiтей в сiм'i. Пiд впливом економiчних негараздiв та низького рiвня матерiального забезпечення у значнiй частинi сiмей спостерiгаiться егоiзм, самолюбство, жадiбнiсть у поведiнцi дiтей. Неабияке значення маi, ким стануть нашi дiти, але стократ важливiше тАФ якими вони стануть. А стати вони повиннi насамперед громадянами Украiни, людьми на землi. До цiii професii тАФ бути людиною, громадянином тАФ дiти готуються в процесi своiх стосункiв з дорослими, з батьками i мiж собою.

По-друге, дуже важливим i ставлення людини до працi. До працi, що спрямована на користь людям, на духовний розвиток, працi вiльноi, яка виховуi гiднiсть i повагу До людини. Сiм'я i школа мають виховати в дитинi звичку до працi й повагу до людей працi, допомогти iй знайти працю до душi. Дитина маi усвiдомити, що потреба в працi тАФ це найважливiша соцiальна потреба людини. На превеликий жаль, 60 вiдсоткiв дiтей не мають постiйних домашнiх обов'язкiв. Чимало з них не мають уявлення про працю своiх батькiв. А ще Жан-Жак Руссо попереджав: ВлЗвiльнiть дитину вiд будь-яких обов'язкiв тАФ i ви отримаiте морального виродкаВ».

По-третi, батьки, як i вчителi, мають керуватися принципом А. Макаренка: якомога бiльше вимогливостi до вихованця i якомога бiльше поваги до нього. Треба знайти в дитинi позитивне, не поспiшати робити висновки, пiдходити до неi з оптимiзмом, тобто вiрити в добре, хороше в нiй. Слiд з повагою ставитися до дитини, хоч iнодi вона i не заслуговуi на це. Така позицiя пробуджуi найпрекраснiше в душi кожноi людини, i це прекрасне не повинно в нiй загинути. Вихователь чи батько маi стати ВлсадiвникомВ», який доглядаi за деревами: обрiзаi сухi гiлки, використовуi добрива, лiки, якi знешкоджують небезпечних ворогiв саду.

По-четверте, не слiд навiшувати дiтям ярликiв: Влскладна дитинаВ», Влважкий пiдлiтокВ», Влпоганий характерВ», Влпедагогiчне занедбанийВ» тощо. Таку славу треба зупиняти всiма можливими засобами: будучи великим тягарем для вихованця, вона породжуi негативнi почуття до батькiв, до вчителя i стимулюi поганi вчинки. Разом з повагою до вихованця необхiдна висока вимогливiсть. Гуманiстична педагогiка виступаi проти пiдозри, недовiри, крику, зауважень нетактовного характеру. Батьки мають не просто повчати дiтей, а навчати iх навчатися, запалювати потяг до знань i при цьому завжди залишатися добрими i чуйними людьми; вчити дiтей бути веселими, здоровими, енергiйними, отримувати задоволення вiд працi, вiд навчання, розвивати фантазiю i силу. Разом з тим слiд пам'ятати, що дiти тАФ великi правдолюби. Вони не терплять найменших вiдступiв вiд правди.

Щоб правильно обирати мету виховання для конкретноi дитини, а також його засоби i змiст, не слiд припускатися педагогiчних помилок. Не варто захоплюватися якимось одним методом виховання, пам'ятаючи, що немаi анi хороших, анi поганих методiв, а i конкретна дитина, конкретна педагогiчна ситуацiя, конкретнi умови життя.

РЖндивiдуальне виховання тАФ це делiкатна й тонка справа, а тому треба володiти талантом iндивiдуального впливу, так званим педагогiчним дотиком, вiдчувати, якою дитина i зараз i якою вона може стати в майбутньому.

Найбiльша помилка в сiмейному вихованнi тАФ це застосування до дiтей фiзичних засобiв впливу та надмiрна суворiсть у взаiминах з ними.

Дитина завжди маi вiдчувати материну любов i нiжнiсть, батькове тепло й увагу. Вченi дослiдили, що без батькового тепла та нiжностi, без материноi ласки дiти хворiють, у них часто стаються серйознi психiчнi зриви. Для того щоб дитина нормально фiзично й розумово розвивалась, ii необхiдно приголубити 7-8 разiв на день, поцiлувати, похвалити, подякувати тощо. Коли мати чи батько iнстинктивно гладить дитину по голiвцi, притискаi до себе, бере на руки, цiлуi, говорить ласкавi слова, вони навiть не усвiдомлюють всiii значущостi цих лiкувально-профiлактичних процедур. Дитину-невдаху потрiбно пестити вдвiчi бiльше, i тодi кожний день у неi буде радiсним. Михайло Булгаков, до речi, писав: ВлЩо гiрше людинi, то бiльше ii треба хвалитиВ», а Михайло Зощенко застерiгав: ВлБез ласки помирають не тiльки дiти, а й дорослiВ».

Молодi матерi мають якомога ранiше усвiдомити, що поширена мода не годувати малюка груддю, як i Влне привчати до рукВ», не звертати уваги на дитячi крики-волання тАФ це жорстока мода, що неминуче позначиться па психiчному й фiзичному розвитку дитини. Ласка тАФ одна з бiологiчних потреб дитини. Тому батькам слiд утримуватися вiд зайвих зауважень, особливо за дрiбнi i ненавмиснi провини. Дотримуйтеся правила: краще бути щедрим на похвалу, нiж на осуд.

Дайте дитинi пережити радiсть успiху в навчаннi. Робiть усе, щоб дитинство i майбутнi ваших дiтей були прекрасними.

Використовуйте для цього чарiвнiсть нашоi украiнськоi природи. В. Сухомлинський в одному зi своiх оповiдань пише про третьокласника Василька, що якось уранцi поiхав з татом в поле i вперше побачив схiд сонця:

ВлЯк красиво! тАФ тихо промовив Василько. тАФ Невже так починаiться кожен день? Скiльки таких ранкiв я проспав?В»

Цей приклад свiдчить, що учень маi втiшатися не з того, яку одержав оцiнку, а з того, як вiн розвиваi своi обдаровання, увагу, уяву, пам'ять, мислення, як змiцнюi здоров'я, виробляi риси, необхiднi в життi, тАФ спостережливiсть, органiзованiсть, наполегливiсть, самостiйнiсть, творчiсть.

По-п'яте, В. Сухомлинський розглядаi сiм'ю як первинний чинник громадянського виховання. Першоджерелом такого виховання i, на думку педагога, взаiмини мiж батьками, культ матерi в сiм'i, розумiння дiтьми невичерпностi материнськоi любовi. Особливий акцент робиться на повазi до лiтнiх людей, дiдусiв i бабусь, до старостi взагалi. В. Сухомлинський наголошував на необхiдностi вже з раннього вiку привчати дитину бачити в iнших людях, як у дзеркалi, своi душевнi пориви, прагнення, бачити себе. Вiн радив батькам i вихователям навчати дiтей вiдчувати поруч iз собою людину, розумiти ii душу, бачити в ii очах радiсть, горе, бiду, не бути байдужим, розвивати чутливiсть своii совiстi. Разом з тим видатний педагог застерiгав: якщо дитина знаi лише радiсть споживання, вона буде безсердечною i байдужою.

По-шосте, розвиток людини неможливо уявити без спiлкування ii з iншими людьми. Вiдлучення вiд спiлкування нерiдко призводить до повноi втрати людськоi особистостi, ii соцiальних рис i властивостей. Спiлкування тАФ це спосiб зв'язку з людьми в процесi iхньоi взаiмодii. Культура спiлкування тАФ невiд'iмна частина загальноi культури людини.

Культура ж педагогiчного спiлкування тАФ поняття надзвичайно складне, це соцiально-психологiчний фундамент, який даi змогу творчо розв'язувати складнi навчально-виховнi завдання, вона обов'язково передбачаi ТСрунтовнi психолого-педагогiчнi знання, високу моральну культуру, культуру етичного мислення, а також культуру почуттiв та поведiнки й обов'язково тАФ ставлення до дитини як до рiвнопр

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi