Моральне виховання учнiв на уроках образотворчого мистецтва в початковiй школi

Вступ

Актуальнiсть дослiдження. Нинi украiнське суспiльство прагне до створення системи утворення свiтового класу. Намiтилися новi перспективи для вдосконалення його якостi. У цьому контекстi актуалiзуiться проблема посилення цiннiсного сенсу освiти як провiдного чинника прогресу суспiльства. Ця лiнiя чiтко позначена в державних документах., Концепцiя нацiонального вихованняВ» декларуi, що стратегiчним орiiнтиром в освiтi повинна стати iдея формування людей новоi генерацii з iнновацiйним творчим типом мислення, з розвиненою свiтоглядною культурою, з етично вiдповiдальним вiдношенням до свiту. У зв'язку з цим перед сучасною школою ставиться завдання виховання вiдповiдального громадянина, здатного самостiйно оцiнювати дiйснiсть i будувати свою дiяльнiсть вiдповiдно до iнтересiв навколишнiх його людей. Рiшення цих завдань пов'язане, передусiм, з формуванням стiйких моральних якостей особи школяра.

Динамiчна i iнодi непередбачувана соцiально-полiтична обстановка в краiнi значно ускладнила характер i тенденцii освiти i, предтАЩявляючи до нього новi вимоги, висуваi на одне з перших мiсць проблеми морального виховання. В умовах ринкових стосункiв потрiбнi не лише самостiйнiсть, гнучкiсть, дiловитiсть кожного члена суспiльства, але i виховання новоi особи, орiiнтованоi на загальнолюдськi моральнi цiнностi, що сприяi успiшному розвитку особистостi. В той же час вивчення передового досвiду i вiдповiдноi лiтератури показало, що здiйснення цього процесу найефективнiше в шкiльному вiцi, через залучення дiтей до образотворчого мистецтва. Саме цiлеспрямована навчально-виховна робота в школi створюi унiкальну можливiсть розширити пiзнавальнi якостi, кругозiр через виявлення iнтересу до образотворчого мистецтва.

Моральне виховання пiдростаючого поколiння i багатоплановим i багатогранним процесом, пов'язаним з iншими аспектами педагогiчноi дiяльностi. Вивчення вiдповiдноi вiтчизняноi i зарубiжноi науковоi лiтератури даi можливiсть скласти уявлення про моральний iдеал, гуманiзм особи.

У педагогiчнiй лiтературi дослiджувана нами проблема знайшла вiддзеркалення у фундаментальних дослiдженнях Крупской Н.К., Макаренко А.С., Луначарського А.В., Сухомлинського В.А., Архангельського А.М., Болдирiва Н.М., Харламова И.Ф. Амонашвiлi Ш.А., Рувинського Л.РЖ. та iн., в яких виявляiться суть основних понять теорii морального виховання, вказуються шляхи його подальшого розвитку.

Ряд дослiджень освiтлюють рiзнi напрями морального виховання: РЖманов А.К., РЖвахнова Л.А., Калюжний А.А. Кокозева К.Ш., Лисенко Т.Ф., Бутенко Н.РЖ., Жупанiн С. РЖ., РЖльiнська Н.И., Максимова Н.А.

Численнi дослiдження учених свiдчать, що проблеми морального виховання учнiв i предметом пильноi уваги спецiальних наукових дослiджень. Вищеназванi ученi, що здiйснювали вивчення важливих педагогiчних питань, внесли значний вклад до розробки iсторii i теорii морального виховання.

Пiдкреслюючи цiннiсть розробок вiтчизняних i зарубiжних педагогiв, слiд зазначити, що у вiтчизнянiй педагогiчнiй науцi на сьогоднi все ж недостатньо дослiджень щодо морального виховання учнiв початковоi школи засобами образотворчого мистецтва.

Отже, що i зумовило проблему дослiдження, що полягаi в розробцi теоретично обТСрунтованого пiдходу до розумiння сутi i особливостей морального виховання учнiв i шляхiв його реалiзацii на практицi. Виходячи з актуальностi проблеми, ii недостатнiй розробленостi в педагогiчнiй науцi визначена тема мого дослiдження ВлМоральне виховання учнiв на уроках образотворчого мистецтва в початковiй школiВ».

Мета дослiдження: теоретичне обТСрунтування змiсту i ефективних шляхiв морального виховання учнiв засобами образотворчого мистецтва в початковiй школi.

Об'iкт дослiдження: навчально-виховний процес в початковiй школi.

Предмет дослiдження: моральне виховання учнiв на уроках образотворчого мистецтва.

Гiпотеза дослiдження: якщо в навчально-виховному процесi школи активно розвивати моральнi якостi учнiв через уроки образотворчого мистецтва, то це iстотно пiдвищить рiвень iх морального виховання, розширить кругозiр i пiзнавальнi iнтереси, внаслiдок чого буде створено цiлiсне освiтньо-виховне середовище.

Завдання дослiдження:

1. Розкрити iсторичнi i психолого-педагогiчнi основи морального виховання учнiв.

2. Виявити можливостi урокiв образотворчого мистецтва в процесi морального виховання учнiв молодшого шкiльного вiку.

Методологiчною основою дослiдження i фiлософськi положення по теорii пiзнання, теорii особи в ii формуваннi, соцiальнiй сутi виховання; особистiсно-дiяльнiсний, особово-орiiнтований, культурологiчний i компетентнiстний пiдходи; теорiя цiлiсного педагогiчного процесу.

Джерела дослiдження: працi педагогiв, фiлософiв, психологiв, методистiв по проблемах морального виховання учнiв; закони, постанови i iншi нормативнi документи в областi освiти, державнi стандарти середньоi освiти, досвiд роботи вчителiв школи.

Методи дослiдження: аналiз фiлософськоi, психолого-педагогiчноi лiтератури з проблеми морального виховання; порiвняльний аналiз, дослiдження офiцiйних матерiалiв в областi освiти; вивчення шкiльноi документацii, учбових планiв, програм, творчих робiт учителiв; аналiз робiт учнiв, методи спостереження.

1. Моральне виховання школярiв як психолого-педагогiчна проблема

1.1 Проблема морального виховання у психолого-педагогiчнiй лiтературi

Мислителi рiзних вiкiв трактували поняття моральностi по-рiзному. Ще в давнiй Грецii в своiх працях Арiстотель про моральну людину писав:, Морально прекрасною називають людину досконалоi гiдностiтАж Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну i взагалi володiючу всiма добротами людину.В»

А Нiцше вважав:, Бути моральним, етичним тАУ означаi бути покiрним давно встановленому закону чи звичаюВ»., Мораль тАУ це перевага людини перед природоюВ». В науковiй лiтературi вказуiться, що мораль зтАЩявилась на початку розвитку суспiльства. Визначну роль в ii виникненнi зiграла трудова дiяльнiсть людей. Без взаiмодопомоги, без визначених обов'язкiв по вiдношенню до роду людина не змогла б встояти в боротьбi з природою. Мораль виступаi як регулятор взаiмовiдносин людей. Керуючись моральними нормами, особистiсть тим самим спонукаi до життiдiяльностi суспiльства. В свою чергу, суспiльство, пiдтримуючи i розповсюджуючи ту чи iншу мораль, тим самим формуi особистiсть вiдповiдно до свого iдеалу. На вiдмiну вiд права, яке маi дiло з областю взаiмовiдносин людей, але спираючись на примус зi сторони держави. Мораль пiдтримуiться силою суспiльноi думки i звичайно виконуiться в силу переконання. При цьому мораль оформляiться в рiзних заповiдях, принципах, де сказано як треба поводитись. Зi всього цього ми можемо дiйти висновку, що старшiй людинi буваi тяжко обирати, як повестись в тому чи iншому випадку не, впавши обличчям в багноВ».

А що ж говорити про дiтей? Ще В.О. Сухомлинський говорив про те, що необхiдно займатись моральним вихованням дитини, навчати, вмiнню вiдчувати людинуВ».

Василь Олександрович говорив:, Нiхто не вчить маленьку людину: Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своi особистеВ». Все дiло в однiй, в дуже важливiй закономiрностi морального виховання. Якщо людину вчать добру тАУ вчать умiло, розумно, вимогливо, в результатi буде добро. Вчать злу (дуже рiдко, але буваi i так), в результатi буде зло. Не вчать нi добру, нi злу тАУ все одно буде зло, тому що i людиною ii треба зробитиВ».

Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконання закладаiться в дитинствi i раннiй юностi, коли добро i зло, честь i безчестя, справедливiсть i несправедливiсть доступнi розумiнню дитини лише при умовi яскравоi наглядностi, очевидностi моральноi сутi того, що вона бачить, робить, спостерiгаi.

1.2 Сутнiсть морального виховання

Важко назвати щось бiльш важливе для людини, нiж ii взаiмини з iншими людьми. Вiд характеру цих взаiмин багато що залежить в нашому життi: настрiй, моральне самопочуття, працездатнiсть тощо. Стосунки з оточуючими дають можливiсть бачити смисл свого iснування, усвiдомлювати себе як частку людського суспiльства. Людина, як суспiльна iстота, немислима поза взаiминами з iншими людьми. Саме завдяки спiлкуванню i певним взаiминам, що складаються в процесi цього спiлкування, людський iндивiд поступово стаi особистiстю, яка здатна усвiдомлювати не лише iнших, але й саму себе, свiдомо й активно регулювати власну дiяльнiсть та поведiнку, впливати на оточуючих, враховувати iх прагнення, iнтереси.

Виховання тАУ цiлеспрямований свiдомий процес формування гармонiйноi особистостi, що включаi формування гуманностi, працелюбства, чесностi, правдивостi, дисциплiнованостi, почуття вiдповiдальностi, власноi гiдностi, виховання патрiотизму, любовi до Батькiвщини. Процес виховання вiдображуi становлення кожноi людини.

Мораль тАУ це система iдей, принципiв, законiв, норм i правил поведiнки та дiяльностi, якi регулюють гуманнi стосунки мiж людьми за будь-якоi ситуацii на демократичних засадах. Мораль тАУ це iмперативно-оцiнний спосiб ставлення людини до дiйсностi, котрий регулюi поведiнку людей з огляду на принципове протиставлення добра i зла.

У складному процесi формування всебiчно розвиненоi особистостi чiльне мiсце належить моральному вихованню. Моральне виховання тАУ виховна дiяльнiсть школи i сiм'i, що маi на метi формування стiйких моральних якостей, потреб, почуттiв, навичок i звичок поведiнки на основi засвоiння iдеалiв, норм i принципiв моралi, участь у практичнiй дiяльностi.

Виходячи iз загальнолюдського змiсту моральностi, можна сказати, що загальнолюдська мораль тАУ це не сукупнiсть незмiнних норм i принципiв, що споконвiку вiдомi кожнiй людинi або спiльнотi, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змiнювалась протягом вiкiв, збагачуючись новими критерiями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття, загальнолюдська моральВ» як щось однозначне, яке маi неухильно здiйснюватись, оскiльки ii суть i спрямованiсть залежить тiльки вiд людини. Суб'iкт морального виховання у процесi розвитку i спiлкування вже володii певним моральним досвiдом.

Органiзацiя життiдiяльностi молодi потребуi безпосереднього впливу на неi i взаiмодii з нею. Це маi стати своiрiдним фундаментом, на якому базуiться i дiяльнiсть, i спiлкування, i стосунки, i поведiнка молодих людей. Соцiальний розвиток сучасноi молодi потребуi рiшучого переведення його з позицii виконавця у позицiю активного учасника, спiвавтора, автора i спiввиконавця всього виховного процесу. Адже вiдома iстина стверджуi, що бездумний виконавець нiколи не стане господарем ситуацii.

В реальному життi нашого суспiльства наступив той перiод, коли необхiдно усвiдомити, якщо не буде вирiшена проблема розвитку i становлення моральноi особистостi молодi, то нi про якi перетворення в нашому реальному життi не може бути й мови. При цьому доцiльно уникати однобiчного пiдходу до визначення цiлей i змiсту виховання, який передбачаi i однобiчний характер виховноi дiяльностi.

Два iнститути грають першочергову роль в процесi морального виховання. Перший тАУ це сiм'я, де дитина закладаi основи характеру своii особистостi. Моральнi стосунки в сiм'i накладають вiдбиток на все життя людини, оскiльки iх вплив пов'язаний, по-перше, iз сильними переживаннями, по-друге, вони постiйнiшi, по-третi, в них закладаються пiдвалини всiх моральних ставлень людини до суспiльства, до працi, до iнших людей.

Другий тАУ це школа та позашкiльнi навчально-виховнi заклади. Позашкiльнi навчально-виховнi заклади тАУ це широкодоступнi заклади освiти, якi дають дiтям та юнацтву додаткову освiту, спрямовану на здобуття знань, умiнь i навичок за iнтересами, забезпечують потреби особистостi у творчiй самореалiзацii та органiзацii змiстовного дозвiлля. До них належать палаци, будинки, станцii, клуби й центри дитячоi, юнацькоi творчостi, дитячо-юнацькi спортивнi школи, школи мистецтва, студii, бiблiотеки, оздоровчi та iншi заклади.

Основною метою морального виховання, як сiмейного виховання, так i викладання у школi i прагнення передати знання та культурнi традицii, навчити молодь розвиватися як особистiсть та збiльшувати культурну спадщину. Нажаль, у цiлому процес виховання бiльш спрямований на те, щоб розвивати iнтелектуальнi здiбностi, анiж культуру та духовнiсть.

В процесi морального виховання важливими i розумiння наступних категорiй.

Моральнiсть тАУ охоплюi моральнi погляди, переконання, почуття, стосунки, поведiнку людей. Моральнiсть треба розглядати у двох основних вимiрах тАУ як складову iсторичного духовного досвiду, а також тАУ у формi вiддзеркалення цього досвiду в життi конкретних людей. У першому випадку механiзмами регуляцii моральноi поведiнки особи i iсторично виробленi норми (моральнi норми, принципи, поняття добра), якi вже iснують у колективнiй свiдомостi як iдеальнi. Але цi моральнi механiзми зовнiшнього спонукання людини до моральноi дii приймаються нею не автоматично, а шляхом iх обТСрунтування для самоi себе. Завдяки цьому стаi можливим ВлвнутрiшнiВ» моральне становлення особистостi та ii моральноi поведiнки.

Моральна свiдомiсть тАУ одна iз сторiн суспiльноi свiдомостi, яка у виглядi уявлень i понять вiдображаi реальнi вiдношення i регулюi моральний бiк дiяльностi людини. Моральнi переконання тАУ пережитi та узагальненi моральнi принципи норми.

Моральнi почуття тАУ запити, оцiнки, вiдношення, спрямованiсть духовного розвитку особистостi. Моральнi звички тАУ кориснi для суспiльства стiйкi форми поведiнки, що стають потребою i здiйснюються за будь-якоi ситуацii та умов. Моральна спрямованiсть тАУ стiйка суспiльна позицiя особистостi, що формуiться на свiтогляднiй основi, мотивах поведiнки i виявляiться як властивiсть особистостi в рiзних умовах.

Коли мова йде про людину, то звичайно маiться на увазi два аспекти людськоi природи: те, що називаiмо розумом чи душею тАУ внутрiшнiй аспект, та фiзичне тiло тАУ зовнiшнiй аспект. Кожна людина володii цими двома аспектами, один з яких спрямований на реалiзацiю фундаментальних духовних цiнностей iстини, добра, краси, любовi, а iнший, в свою чергу, пiклуiться про фiзичний комфорт: iжу, житло та одяг, котрi безумовно необхiднi нам для виживання. Освiта маi змогу надати молодому поколiнню знання, якi б дозволяли досягати успiху в матерiальнiй сферi. Також дуже важливо, щоб цi матерiальнi блага були здобутi з використанням моралi та етики. Така освiта включаi в себе виховання цiнностей сiм'i, розвиток характеру, викладання того, як стати громадянином чи моральною особистiстю.

Етика тАУ наука про мораль, ii природу, структуру та особливостi походження й розвитку моральних норм i взаiмовiдносин мiж людьми в суспiльствi. Етика i методологiчною засадою морального виховання.

Процес морального виховання ТСрунтуiться на певних принципах. Принципи виховання тАУ керiвнi положення, що вiдображають загальнi закономiрностi процесу виховання i визначають вимоги до змiсту органiзацii та методiв виховного процесу. Основнi принципи такi:

В· цiлеспрямованiсть виховання передбачаi спрямування виховноi роботи на досягнення основноi мети виховання тАУ всебiчно розвиненоi особистостi, пiдготовки ii до свiдомоi та активноi трудовоi дiяльностi;

В· обов'язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягаi в тому, що виховна дiяльнiсть маi орiiнтувати особистiсть на необхiднiсть жити у суспiльствi;

В· iднiсть свiдомостi та поведiнки у вихованнi. Поведiнка людини тАУ це ii свiдомiсть у дii. Виховання такоi iдностi свiдомостi тАУ складний i суперечливий процес, оскiльки формування навичок правильноi поведiнки набагато складнiше, нiж виховання свiдомостi;

В· виховання в працi. В основi цього принципу тАУ iдея, що формування особистостi безпосередньо залежить вiд ii дiяльностi, вiд особистоi участi в працi. Цей принцип спираiться i на таку психологiчну якiсть, як прагнення дитини до активноi дiяльностi;

В· комплексний пiдхiд у вихованнi ТСрунтуiться на дiалектичнiй взаiмозалежностi педагогiчних явищ i процесiв. Втiлення його в життя передбачаi: iднiсть мети, завдань i змiсту виховання; iднiсть форм, методiв i прийомiв виховання; iднiсть виховних впливiв школи, сiм'i, громадськостi, засобiв масовоi iнформацii, вулицi; врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей учнiв; iднiсть виховання i самовиховання;

В· виховання особистостi в колективi. РЖндивiд стаi особистiстю завдяки спiлкуванню i пов'язаному з ним вiдокремленню. Найкращi умови для спiлкування й вiдокремлення створюються в колективi. Поiднання педагогiчного керiвництва з iнiцiативою та самодiяльнiстю учнiв. Педагогiчне керiвництво зумовлюiться вiдсутнiстю в учнiв життiвого досвiду; виховання творчоi особистостi можливе, якщо iснують умови для вияву самостiйностi й творчостi, схвалюються iнiцiатива та самодiяльнiсть;

В· поiднання поваги до особистостi вихованця з розумною вимогливiстю до нього. У цьому тАУ головний сенс гуманiстичноi педагогiки щодо формування необхiдних взаiмин вихователiв i вихованцiв. Цей принцип передбачаi: iднiсть вимог до вихованцiв з боку педагогiв, контроль за iх поведiнкою, гуманне ставлення до них, поважання iхньоi думки та iн.;

В· iндивiдуальний пiдхiд до учнiв у вихованнi. Такий пiдхiд як iндивiдуальна корекцiя загальноi системи виховання тАУ важлива вимога до органiзацii виховного процесу i одна з умов пiдвищення його ефективностi;

В· принцип системностi, послiдовностi й наступностi у вихованнi. Виходить з того, що для формування свiдомостi, вироблення навичок i звичок поведiнки потрiбна система певних послiдовних виховних заходiв. Такi якостi людськоi особистостi не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набiр виховних заходiв, що матимуть епiзодичний, а не системний характер;

В· iднiсть педагогiчних вимог школи, сiм'i i громадськостi. Повинна охоплювати всi сторони навчально-виховноi роботи школи, всi форми дiяльностi учнiвського та педагогiчного колективiв, сiм'i, знаходити свiй вияв у змiстi, формах навчання та виховання, у правилах поведiнки школярiв, у стилi життя школи, ii традицiях. Така iднiсть i однiiю з умов оптимiзацii виховного процесу.

1.3 Форми i методи морального виховання особистостi

Основними методами i способами морального виховання дiтей i молодi Ушинський вважав переконання, запобiгання неправильнiй поведiнцi, педагогiчний такт учителя та заохочення i покарання, але не тiлеснi, особистий приклад учителя, а також батькiв i старших, правильний режим, навчання тощо. Але найкращим засобом морального виховання, на його думку, i фiзична праця, за допомогою якоi формуються кращi моральнi якостi дiтей i молодi, але з умовою правильного поiднування ii з працею розумовою.

У своiй статтi, Праця в ii психiчному i виховному значеннiВ» Ушинський вказував на велике значення фiзичноi працi не тiльки у вихованнi дiтей та молодi, а й у розвитку суспiльства взагалi., Виховання, якщо воно бажаi щастя людинi, тАУ писав Ушинський, тАУ повинно виховувати ii не для щастя, а готувати до трудового життяВ». Виховне значення фiзичноi працi, в тому числi i для морального виховання дiтей, вiн розумiв конкретно, виходячи з практики завдань школи i сiм'i: самообслуговування вдома i в школi, допомога батькам по господарству, праця в саду i на городi, допомога вчителям у виготовленнi наочного приладдя i т. iн. Привчаючи дiтей до працi, слiд виховувати у них умiння долати труднощi, водночас стежити за тим, щоб дiти не перевтомлювались, дiставали насолоду вiд фiзичноi працi.

Праця людини, писав Ушинський, також необхiдна для ii душевного здоров'я, як чисте повiтря для ii фiзичного здоров'я.

Без працi людина не може йти вперед, не може i залишатися на одному мiсцi, вона буде йти назад:, Праця тАУ не гра i не забава; вона завжди серйозна i важкаВ».

У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесi iх фiзичноi працi, Ушинський допускав i помилки, особливо в перший перiод своii педагогiчноi дiяльностi: деякi питання моралi й етики розглядав з точки зору релiгiйностi та iдеалiзацii патрiархальних вiдносин; вiрив у можливiсть перевиховання i морального вдосконалення людей в процесi iх трудовоi дiяльностi, не змiнюючи при цьому суспiльного ладу.

2. Особливостi органiзацii морального виховання у початковiй школi

З перетворенням Украiни на самостiйну державу освiта стала власною справою украiнського народу. Розбудова система освiти, докорiнне ii реформування мають стати пiдТСрунтям вiдтворення iнтелектуального, духовного потенцiалу народу, нацiонального вiдродження, становлення державностi i демократизацii суспiльства в Украiнi.

У цей час проблема виховання та освiти пiдростаючого поколiння набуваi особливоi вагомостi, адже вiд розв'язання ii значною мiрою залежить майбутнi украiнськоi держави.

Особливо ця проблема стосуiться морального виховання учнiв у початковiй школi, адже саме в цьому вiцi дiти починають розумiти, що добре, а що погано, що таке совiсть, гiднiсть, чуйнiсть, тобто моральнi норми.

Слово ВлморальВ» прийшло з Францii (morale тАУ моральний), а до Францii тАУ з Давнього Риму (moralis тАУ моральний). У словнику В. Даля визначаiться як Влправила для волi та совiстiВ».

Проблема морального виховання привертала й привертаi увагу багатьох вчених: психологiв, педагогiв та методистiв. Саме тому i iснуi так багато поглядiв на визначення поняття, моральне вихованняВ». Розглянемо декiлька з них.

С.У. Гончаренко даi таке визначення:, Моральне виховання тАУ один з найважливiших видiв виховання, полягаi у цiлеспрямованому формуваннi моральноi свiдомостi, розвитку морального почуття i навичок моральноi поведiнки людини вiдповiдно до певноi iдеологii. Моральне виховання здiйснюiться на нацiональному ТСрунтi шляхом засвоiння нацiональних норм i традицiй, багатоi духовноi культури народу, тих моральних норм i якостей, якi i регуляторами взаiмовiдносин у суспiльствi, узгодження дiй i вчинкiв людейВ».

Дещо iнше визначення даi С.Г. Карпенчук:, Моральне виховання учнiв тАУ це вивчення теоретичних основ моралi, формування в них моральних уявлень, органiзацiя досвiду iхньоi поведiнки i дiяльностi, якi вiдповiдають вимогам моралi нашого суспiльстваВ».

В, Абетцi морального вихованняВ» за редакцiiю РЖ.О. Каiрова, О.С. Богдановоi ми зустрiчаiмо ще одне визначення поняття, моральне вихованняВ». Моральне виховання тАУ це найважливiший бiк формування i розвитку особистостi дитини, який передбачаi становлення ii вiдносин з батьками, оточуючими, з колективом, суспiльством, до своiх обов'язкiв i до самоi себе.

Проаналiзувавши всi визначення поняття, моральне вихованняВ» ми вважаiмо, що моральне виховання молодших школярiв тАУ одна з найважливiших задач початковоi школи. РЖ це закономiрно, тому що в життi нашого суспiльства все бiльше зростаi роль моралi, поширюiться сфера дiяльностi морального фактора.

У нашому дослiдженнi ми будемо дотримуватися визначення поняття, моральне вихованняВ», яке висувають Г.В. Троцко та В.РЖ. Лозова. На нашу думку, це визначення бiльш пiдходить до початковоi школи.

Моральне виховання тАУ це цiлеспрямований процес органiзацii та стимулювання рiзнобiчноi дiяльностi учнiв, iх спiлкування, спрямований на оволодiння школярами моральною культурою, яка визначаi ставлення до навколишнього свiту.

Ще за часiв, коли Украiна входила до складу СРСР, до змiсту морального виховання вiдносили значення та збереження цiнних традицiй, обрядiв та моралi. Вважалося, що вони сприятимуть тому, що в бiльш ефективнiй формi будуть передаватися пiдростаючому поколiнню способи поведiнки й досвiду, виробленi та вiдпрацьованi в попереднi столiття. РЖ в серединi суспiльства формуються новi звичаi, традицii, якi втiлюються в невiд'iмнi риси нацiонального образу життя. Вони виявляються в тому, як вiдзначаються свята та ювiлейнi дати в родинi, школi, суспiльствi. Все це граi велику роль в процесi морального виховання дiтей.

Зараз поняття, змiстВ» визначаiться як, сутнiсть предметiв, явищ, якiсна визначенiсть i характернi особливостi iхВ». Змiст виражаi саму природу певноi речi в ii внутрiшнiх зв'язках, властивостях i ознаках (за Фiлософською енциклопедiiю).

Докутiна О.М. у журналi, Початкова школаВ» перелiчуi складовi частини змiсту виховання. Це тАУ виховання любовi до рiдноi землi, народу, його культури та мови; братерського ставлення до iнших народiв, осуду нацiональноi та расовоi неприязнi. Виховання гуманних почуттiв, доброзичливого ставлення до людей, потреби надавати iм безкорисливу посильну допомогу. Формування свiдомоi дисциплiни, вiдповiдального ставлення до колективноi працi, бережливого тАУ до ii результатiв.

Гнатюк В. у журналi, Рiдна школаВ» зазначаi, що змiст морального виховання учнiв визначаi трiада:, громадянин тАУ патрiот тАУ гуманiстВ». Кожен з цих компонентiв маi своi специфiчнi ознаки:

1. Громадянин:

Ø громадянська свiдомiсть;

Ø громадянська вiдповiдальнiсть;

Ø громадянська гiднiсть;

Ø громадянська освiта.

2. Патрiот.

Характернi ознаки патрiота:

Ø розумiння i сприймання украiнськоi iдеi;

Ø сприяти розбудовi державноi незалежностi Украiни;

Ø любов до рiдноi культури, мови, нацiональних свят i традицiй;

Ø збереження i змiцнення власного здоров'я i здоров'я однолiткiв.

3. Гуманiст:

Характернi ознаки гуманноi людини:

Ø доброта;

Ø толерантнiсть;

Ø справедливiсть;

Ø щирiсть;

Ø сумлiннiсть;

Ø взаiмоповага;

Ø принциповiсть;

Ø непримиренне ставлення до фальшi, цинiзму, лицемiрства, пiдлабузництва.

Тому ми вважаiмо, що змiстом морального виховання буде сутнiсть предметiв, явищ, внутрiшнiй смисл, значення моралi. На нашу думку, це визначення бiльше пiдходить до початковоi школи.

РЖ знову визначення поняття, моральноi культуриВ» ми знаходимо у пiдручниках В.РЖ. Лозовоi та Г.В. Троцко. Моральна культура тАУ це найголовнiший компонент духовного життя людини, який характеризуi ii досягнення в оволодiннi основами моралi як сукупностi принципiв, вимог, норм, правил, якi регулюють поведiнку в усiх сферах життя. На нашу думку, це визначення найбiльше пiдходить до початковоi школи.

Головне завдання морального виховання тАУ формування моральноi культури особистостi, яка включаi такi компоненти: iндивiдуальну моральну свiдомiсть, моральнi почуття, моральнi стосунки, поведiнку i спiлкування. РЖндивiдуальна моральна свiдомiсть включаi в себе iдеали, погляди, переконання, прагнення особистостi, що складаi духовно-моральну основу формування моральноi культури особистостi школяра.

Моральнi почуття можуть бути як свiдомими, так i стихiйними. Тому важливо, щоб людина володiла своiми почуттями свiдомо. Моральнi стосунки виявляють особистi якостi школяра.

Культура поведiнки i спiлкування втiлюi в собi результати виховання, ступiнь розвитку моральноi свiдомостi особистостi. Визнання школярами загальних правил поведiнки, знання основних категорiй етики тАУ ще не показник моральноi культури особистостi. Знання повиннi знайти форму виявлення в дiяльностi, спiлкуваннi, вiдбиваючи глибину засвоiння норм поведiнки i здатнiсть втiлити iх у життя. Тому методами формування моральноi культури i не лише просвiта, а й вироблення навичок, поведiнки, органiзацiя дiяльностi i спiлкування учнiв, створення ситуацiй морального вибору.

Отже, ми можемо сказати, що найголовнiше завдання школи, сiм'i тАУ виховання особистостi, яка, маючи стiйкi позитивнi мотиви поведiнки, дii в будь-яких обставинах у вiдповiдностi з моральними нормами поведiнки.

В.РЖ. Лозова та Г.В. Троцко також дають визначення поняття, моральнi нормиВ». Моральнi норми тАУ це система вимог, якi визначають обов'язки людини по вiдношенню до оточуючого свiту, зразки, якi не тiльки орiiнтують поведiнку особистостi, але й дають можливiсть оцiнювати й контролювати ii

Моральнi норми закрiпленi в таких поняттях, як: добро, обов'язок, совiсть, гiднiсть, справедливiсть, щастя, змiст життя та iншi, якi визначають характер поведiнки людини.

Поняття, доброВ» вiдбиваi все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Тому добро служить засобом моральноi оцiнки вчинкiв, дiй, стосункiв мiж людьми. Але по-справжньому вчинок хороший, якщо його мета, мотив, результати i позитивними. Протистоiть добру зло, тобто згубна, ворожа людинi дiяльнiсть. Розкриваючи сутнiсть поняття, доброВ» В.О. Сухомлинський писав:, Добро тАУ це думка, яка помножена на волю, тiльки за цiii умови отримаiмо непримиримiсть до зла, а це i е сама сутнiсть добраВ».

Обов'язок тАУ припускаi певнi зобов'язання людини, виконання яких виходить iз складних стосункiв мiж людьми, усвiдомлення своiх прав i обов'язкiв по вiдношенню до Батькiвщини тАУ громадський обов'язок, до сiм'i тАУ сiмейний обов'язок та iн. Але цi обов'язки повиннi бути усвiдомленi особистiстю i виконуватися за внутрiшнiм покликом.

Совiсть тАУ почуття i свiдомiсть моральноi вiдповiдальностi за свою поведiнку та вчинки перед оточуючими людьми. Це внутрiшня самооцiнка своiх вчинкiв, емоцiйне хвилювання, внутрiшнiй суддя, спонукач доброго вчинку.

Честь тАУ визначення вчинкiв, дiй людини, ii заслуг, що проявляються в шануваннi, авторитетi i в той час у прагненнi людини до визначення i високоi оцiнки з боку оточуючих, похвали, популярностi.

Гiднiсть тАУ передбачаi усвiдомлення особистiстю своiх високих моральних якостей i повагу iх у самому собi, тобто усвiдомлення особистiстю своii цiнностi (нацiональна гiднiсть, власна гiднiсть).

Поняття, щастяВ» безпосередньо пов'язане з розумiнням людиною змiсту життя, бо воно визначаiться як стан морального задоволення, задоволення власним життям. Для одних щастя в тому, щоб кохати i бути коханим, мати сiм'ю, дiтей, хороших друзiв, для iнших тАУ мати матерiальний достаток тощо, тобто щастя конкретноi людини визначаiться сенсом ii життя, ii потребами.

З органiзацiiю морального виховання у початковiй школi, крiм змiсту та структури, ще пов'язанi форми виховання, а також основнi напрями морального виховання.

Поняття, формаВ» означаi, спосiб органiзацii i спосiб iснування процесуВ». Форма в педагогiчнiй науцi визначаiться як, спосiб органiзацii виховного процесу, що вiдображуi внутрiшнiй зв'язок його елементiв i характеризуi взаiмовiдносини вихователiв i вихованцiвВ».

Форма органiзацii навчання тАУ це зовнiшнiй вигляд органiзацii навчального процесу, який пов'язаний з кiлькiстю учнiв, мiсцем i часом iхнього навчання й порядком його реалiзацii. В формi органiзацii навчання органiчно поiднуються мета, змiст, методи навчання. Основнi форми органiзацii навчання у школi:

@ урок;

@ екскурсiя;

@ факультатив;

@ домашня робота;

@ заняття в навчальних майстернях;

@ урок-лекцiя;

@ спiвбесiда;

@ практикум;

@ консультацiя;

@ семiнар.

Форми позакласноi навчальноi роботи:

@ предметнi гуртки;

@ науковi товариства;

@ олiмпiади;

@ конкурси.

Структура кожноi з форм навчання включаi тi самi елементи, що й процес навчання:

v цiльовий;

v мотивацiйно-стимулюючий;

v змiстовий;

v операцiйно-дiяльнiсний;

v емоцiйно-вольовий;

v оцiнювально-результативний.

Форми та засоби морального виховання дiтей:

ü роз'яснення критерiiв моралi;

ü бесiди на морально-етичнi теми;

ü обговорення книжок, статей, кiнофiльмiв, радiо- i телепередач, життiвих ситуацiй;

ü вчити аналiзувати вчинки людей, визначати iхню моральну сутнiсть, давати ii оцiнку;

ü формувати вмiння критично ставитися до своiх вчинкiв i поведiнки;

ü органiзовувати дiяльнiсть дiтей.

За допомогою форм виховання вчитель органiзуi процес морального виховання у початковiй школi за такими напрямками:

s Моральна освiта.

s Вироблення навичок i звичок поведiнки.

s Формування морального досвiду.

s Спонукання до морального самовдосконалення.

s Приклад учителя.

Моральна вихованiсть школяра тАУ результат тривалоi систематичноi роботи педагога. Звичайно, успiх у вихованостi залежить не тiльки вiд виховних впливiв дорослого, а й вiд внутрiшньоi роботи самого вихованця. Власне, виховнi заходи вчителя i спрямовуються на те, щоб сформувати в дитинi прагнення орiiнтуватися на ту чи iншу моральну норму, перетворити ii в дiйовий регулятор поведiнки. Адже часто трапляiться так, що дитина знаi моральнi вимоги, але в своiй поведiнцi та дiяльностi не зважаi на них. Це означаi, що в дитини не сформованi моральнi якостi, переконання. Бо лише вони визначають ii моральну вихованiсть.

Однiiю з стрижневих складових формування моральноi вихованостi учнiв i розвиток iх моральноi свiдомостi.

Моральна свiдомiсть визначаiться як, вiдображення в свiдомостi людини принципiв моральностi, тобто норм поведiнки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспiльстваВ».

Особливоi значущостi набуваi формування моральноi свiдомостi в дiтей молодшого шкiльного вiку. Адже саме цей вiковий перiод i найбiльш чутливим для ii розвитку, саме в цей час дитинi притаманна внутрiшня готовнiсть до засвоiння моральних вимог.

РЖ хоч моральне виховання дитини починаiться в сiм'i i в дошкiльних закладах, де вона оволодiваi першими моральними уявленнями, однак, з початком шкiльного вiку настаi якiсно новий етап у ii моральному становленнi: з одного боку, вiдбуваiться збагачення й розвиток наявних уявлень, а з другого тАУ активний процес набування й засвоiння нових моральних уявлень i понять, тобто моральних знань.

Моральнi знання становлять основу розвитку моральноi свiдомостi в молодшому шкiльному вiцi i i одним з основних ii компонентiв. Моральнi знання допомагають дитинi правильно дiяти в тiй чи iншiй ситуацii. Адже для того, щоб вчинки школяра вiдповiдали вимогам моральних норм i правил, вiн повинен знати, що таке добре i що таке погано.

Слiд зазначити, що вплив моральних знань на розвиток духовного свiту дитини, звичайно, не обмежуiться рамками молодшого шкiльного вiку. Моральнi знання i необхiдною передумовою становлення у пiдлiтковому та юнацькому вiцi таких складових утворень моральноi свiдомостi, як переконання.

Своiрiдною особливiстю процесу засвоiння моральних знань молодшими школярами i те, що поняттiва форма мислення в дошкiльникiв до початку шкiльного навчання ще не сформована. Саме на перiод навчання у початковiй школi припадаi перший етап активного оволодiння iстотними ознаками понять, вiдбуваiться перехiд вiд моральних уявлень до моральних понять. Засвоiння школярами цих понять маi стати спецiальним завданням виховного впливу з перших днiв iх перебування в школi.

Перш нiж характеризувати поняття Влефективнiсть вихованняВ», слiд розкрити суть самого поняття ВлефективнiстьВ». Воно широко використовуiться рiзними науками тАУ фiлософiiю, економiкою, педагогiкою i т. д. Кожна сфера застосування пiдтверджуi, що ми маiмо справу iз загальнонауковою категорiiю. ВлЕфективнiстьВ» виступаi мiрою можливостi, але не будь-якою, а тiii, яка виражаi мету людини, реалiзуi ii iдею. Ефективнiсть, таким чином, i мiрою уявноi можливостi.

Отже, поняття, ефективнiстьВ» використовуiться для оцiнки цiлеспрямованоi дiяльностi з точки зору здiйснення реалiзацii поставленоi мети.

Ефективнiсть виховання це вiдношення досягнутих результатiв до передбаченоi мети у процесi формування духовного обличчя, суспiльно значущих якостей особистостi, соцiальних груп, суспiльства в цiлому. Рiвень досягнення мети характеризуi ступiнь ефективностi.

Ефективнiсть (вiд лат. efekt тАУ те, що даi вiдповiдний результат, дiйовий) тАУ вiдношення досягнутого результату (вiдповiдно до того чи iншого критерiю) до максимально досягнутого чи заздалегiдь зап

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi