Музичнi iгри у початкових класах

План

Вступ

Роздiл 1. Теоретичне обТСрунтування ролi музичних iгор в розвитку особистостi

1.1 Суть i значення iгровоi дiяльностi на уроках у початкових класах

1.2 Фiзiологiчнi особливостi молодих школярiв

Роздiл 2. Особливостi iгровоi дiяльностi на уроках музики у початкових класах

2.1 Методичнi рекомендацii щодо проведення музичних iгор на уроках музики

2.2 Рiзноманiтнiсть в уроках засобами словесноi творчостi

2.3 Досягнення iдностi видiв дiяльностi з допомогою теми уроку

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

У шкiльнiй практицi i, в основному, два погляди на побудову уроку музики. Представники одного з них вважають, що урок маi бути рiзноманiтним (комплексним), iншого тАУ одноплановим. В обох випадках iдеться про структуру уроку, тобто спiввiдношення його складових компонентiв.

Одноманiтно побудованi уроки розрахованi на якийсь один вид музичноi дiяльностi: хоровий спiв або слухання музики, сольфеджування (сольмiзацiю). Вони дають змогу забезпечити мiцне засвоiння навчального матерiалу, i вчитель використовуi для розучування тих або iнших вправ (пiсень) стiльки часу, скiльки потрiбно для розв'язання поставлених завдань. З iншого боку, витрачаючи на будь-який вид дiяльностi урок, учитель фактично перетворюi кожний його компонент на самостiйну дисциплiну, що й зумовлюi одноманiтнiсть навчального процесу.

Актуальнiстю дослiдження i то, що якщо педагог не тiльки розв'язуi вузькотехнологiчнi завдання, а й дбаi про загальномузичний розвиток школярiв, то вiн, певно, прагнутиме подолати одноплановiсть занять. Про це свiдчить практичний досвiд учителiв, якi вважають: щоб навчитися гарно спiвати, зовсiм немаi потреби тiльки й робити, що спiвати. Як для художнього виконання, так i для формування спiвацьких навичок велике значення маi загальний музичний розвиток.

Мета вчителя тАУ навчити дiтей рухатися у характерi музики, передаючи темповi динамiчнi, метроритмiчнi особливостi. Виразною передачею рухами характеру музики досягалось втiлення образного змiсту музичного твору. Заняття ритмiкою мали сприяти засвоiнню головних музично-теоретичних понять, розвивати музичний слух i пам'ять, вiдчуття ритму, активiзувати сприймання музики. У процесi роботи над рухами пiд музику формуiться художнiй смак дiтей, розвиваються iхнi творчi здiбностi, почуття прекрасного в мистецтвi та дiйсностi, виховуiться увага, зосередженiсть, прагнення досягти мети, виробляiться злагодженiсть дiй усього колективу. Крiм ритмiки i сольфеджiо, до занять старших дiтей входили танець, хоровий спiв i музична iмпровiзацiя на фортепiано. У такий спосiб була створена широка система музично-творчого виховання, яка отримала визнання ще до першоi свiтовоi вiйни.

ОбтАЩiктом дослiдження i процес музичного виховання учнiв молодшого шкiльного вiку.

Предмет дослiдження тАУ методична проведення музичних iгор на уроках музики у початкових класах.

Музично-ритмiчне виховання ТСрунтувалося у Жак-Далькроза на iмпровiзацii як методi музичного виховання. Вiн вважав, що часте використання, однiii й тiii ж музики унеможливлюi спонтаннi, iндивiдуальнi вияви руховоi активностi, сприяi утворенню штампiв рухових форм емоцiйного вiдгуку на знайому музику. Саме сприймання втрачаi гостроту i напруженiсть слуховоi уваги.

Вiдзначимо особливу увагу Жак-Далькроза до iндивiдуальних виявiв музикальностi дитини. "Моя мета, тАУ пiдкреслював вiн, тАУ на основi слухового сприймання пробудити в ньому (учневi) засобами спецiальноi гiмнастики почуття його власного ритму, що виявляiться в його фiзичнiй природi". На основi колективних занять Жак-Далькроз всiляко прагнув до виявлення своiрiдностi особистостi кожноi дитини i розвитку ii музичностi вiдповiдно до психофiзiологiчних якостей.

На його думку, ритмiка, як засiб виховання, складаi перший (елементарний) рiвень, на якому здiйснюiться масове музичне виховання дiтей. Другий рiвень ставить завдання пiдготовки до професiйного навчання i ТСрунтуiться на сольфеджiо та iмпровiзацii на фортепiано. Навчання сольфеджiо спрямовувалося на розвиток слуху до абсолютного, оволодiння музичною грамотою, пiд якою розумiлося вмiння "бачити те, що чуiш, чути те, що бачиш". Жак-Далькроз розширив межi традицiйного сольфеджiо використанням рухiв.

Як зазначалось, iмпровiзацiя у педагогiчнiй системi Жак-Далькроза виконувала функцiю головного методу осягнення музики. Ставилося завдання засвоiти метроритмiчнi, мелодико-гармонiчнi й полiфонiчнi елементнi музики, i на цiй основi розвивати навички вiльного музикування, творчу фантазiю. У такий спосiб у рамках однiii музично-педагогiчноi системи були поiднаннi завдання масового i професiйного музичного виховання, освiти й навчання.

Наголосимо на глибоко гуманiстичнiй спрямованостi системи Жак-Далькроза, який прагнув виховати особистiсть через залучення до мистецтва, звеличити ii духовне життя. Зазначимо, що попри всю прогресивнiсть, гуманiстичну спрямованiсть та принциповiсть новизни методична система Жак-Далькроза перевороту в музичнiй педагогiцi не здiйснила. По-перше, РДвропа на початку XX ст. була далекою вiд практичного втiлення iдей швейцарського педагога i музиканта. У результатi ритмiка втратила глибокий виховний сенс, дух радiсного, звеличеного спiлкування з мистецтвом, що стимулюi моральне очищення i художнi потрясiння. По-друге, педагогiчна практика дедалi бiльше виявляла певну однобокiсть i зрозумiлу обмеженiсть музично-ритмiчного виховання. Тому система Жак-Далькроза поступово нiби розчинилася в багатьох iнших системах музичного виховання. Окремi ii елементи трапляються у сучасних методиках навчання художнiй гiмнастицi, використовуються в дошкiльних закладах i загальноосвiтнiх школах тощо.

Роздiл 1. Теоретичне обТСрунтування ролi музичних iгор в розвитку особистостi

1.1 Суть i значення iгровоi дiяльностi на уроках у початкових класах

Намагаючись проникнути у таiмницi природноi музикальностi людини, К.Орф виходив з того, що кожен крок в осягненнi духовного у мистецтвi i водночас утвердженням його елементарноi першооснови. Першоджерелом музики вiн вважав ритм, якому не можна навчити, але який можна вивiльнити у людинi як живу силу органiзму i всього бiологiчного життя.

На думку Орфа, музичне виховання не повинно обмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням спiву i гри на iнструментах. Завдання музичного виховання тАУ стимулювати i спрямовувати творчу фантазiю, умiння iмпровiзувати, творити у процесi iндивiдуального i колективного музикування. У цiй роботi слiд опиратися па зв'язок музики з жестом, словом, танцем, пантомiмою.

Результатом пiвстолiтнiх зусиль К.Орфа i його соратницi Г.Кеетман стала струнка концепцiя вiдродження i виховання природноi музикальностi людини, рацiональнi органiзацiйнi форми ii реалiзацii, знайденi й удосконаленi засоби втiлення педагогiчного задуму. Педагогiчнi принципи К.Орфа втiленi у методичному посiбнику пiд назвою "Schulwerk", (Назва походить вiд двох нiмецьких дiiслiв "wirken" i "schulen" тАУ "дiяти" i "навчати", тобто "навчати в дii"). Це п'ятитомне зiбрання найпростiших партитур для дитячих iнструментiв, пiсень для хорового виконання в iнструментальному супроводi, вправ у вимовi та декламацii, ритмiчних вправ, театралiзованих сценок. Збiрки побудованi на народних пiснях, фольклорних текстах (приказках, загадках, лiчилках, дражнилках тощо). Партитури написанi зовсiм не для того, щоб дiти iх розучували i демонстрували своi вмiння. Це моделi, створенi професiйним композитором i призначенi для стимулювання музичноi творчостi дiтей. Це спорiднюi "Шульверк" з народним музикуванням, учасники якого також нерiдко продовжують творити на основi вже складених у народних традицiях зразкiв. У посiбнику даються також рекомендацii щодо залучення дiтей до музики, активноi творчоi дiяльностi, яка б приносила радiсть i задоволення.

Власна дитяча творчiсть, навiть найпростiша, власнi дитячi знахiдки, навiть найскромнiшi, власнi дитячi думки, навiть найнаiвнiшi, тАУ ось що створюi атмосферу радостi, формуi особистiсть, виховуi людянiсть, стимулюi розвиток творчих здiбностей, тАУ така одна з головних iдей музично-педагогiчноi концепцii К.Орфа. З нею нерозривно пов'язана й iнша iдея тАУ закласти мiцний фундамент музикальностi, пiд яким розумiiться музично-ритмiчне вiдчуття i музичний слух, що дають змогу переживати i розумiти музику та вiльно в нiй орiiнтуватися i творити.

Одноманiтно побудований урок ускладнюi розвиток музичних здiбностей учнiв. Вiдомо, що для кожноi дитини властиве певне поiднання музичних здiбностей, якi розвиваються нерiвномiрно. Кожний з видiв музичноi дiяльностi сприяi удосконаленню тих або iнших музичних здiбностей. Рiзнi види дiяльностi, об'iднанi в комплекс, ефективнiше впливають на формування й розвиток музичних здiбностей.

Треба мати на увазi, що музичнi здiбностi дiтей розвиваються за принципом компенсацii. За теорiiю Б.Теплова, вiдносна слабкiсть будь-якоi здiбностi може бути компенсована iншою, розвиненiшою в дитини. Отже, залучення учнiв до рiзноманiтних видiв дiяльностi доцiльно розглядати як умову, що сприяi формуванню й розвитковi музичних здiбностей.

Одноманiтна структура уроку небажана й тому, що призводить до втомлення учнiв молодшого шкiльного вiку. Як вiдомо, увага дiтей ще нестiйка, iм важко зосередитися на виконаннi однотипових завдань. Рiзноманiтнiсть форм i методiв роботи i одним з найважливiших чинникiв уважностi учнiв протягом усього уроку, посилення iхнього iнтересу до занять.

Якщо заняття присвячують одному компонентовi дисциплiни (найчастiше спiву), то ставлять багато навчальних завдань, для розв'язання яких знадобиться цiлий урок. У таких випадках доцiльно обмежити обсяг вимог до учнiв або спростити iх, тодi для досягнення поставленоi мети буде потрiбно менше часу, i з'явиться можливiсть для занять iншими видами музичноi дiяльностi.

Наприклад, учитель маi розучити з дiтьми складну пiсню. Якщо вiн плануi зробити це протягом двох урокiв, то iх треба повнiстю присвятити тiльки розучуванню пiснi. Доцiльнiше спланувати роботу над пiснею на трьох-чотирьох уроках. Перше ознайомлення з твором можна розглядати як попереднi прослухування: учитель виконуi пiсню й проводить коротку бесiду, присвячену iй. Бажано запропонувати учням пiдспiвувати найпростiшi фрази (частiше вони трапляються в приспiвi). На другому уроцi можна розучити приспiв пiснi (заспiв вони слухають у виконаннi вчителя). На наступному уроцi розучують заспiв) i виконують пiсню загалом.

Методика поступового розучування пiснi даi змогу тривалий час ВлспiлкуватисяВ» з нею, що сприяi кращому ii запам'ятовуванню. Перевага такоi методики в тому, що пiсня майже мiсяць на вустах в учнiв. За цей час вони краще запам'ятовують ii текст, мелодiю i мають змогу повторювати вдома. До того ж, пiсню розучують без надмiрних зусиль.

Те саме стосуiться й слухання музики. Захоплюючись цим видом дiяльностi, окремi вчителi намагаються вирiшити на одному уроцi кiлька завдань, спрямованих на формування навичок музичного сприймання. Вони пропонують учням для прослухування на одному уроцi рiзнi твори, вдаються до iх аналiзу, прагнучи активiзувати пiзнавальнi процеси учнiв. Проте на певному етапi уроку в молодших школярiв настаi втома. Дiти не можуть протягом тривалого часу зосереджуватися на одному видi дiяльностi.

Бувають уроки, на яких учитель захоплюiться музичною грамотою, сольфеджуванням. Дiти записують у зошити музичнi приклади, повторюють правила, вчаться сольфеджувати (сольмiзувати), тобто виконують низку одноманiтних завдань, характерних для занять iз сольфеджiо або теорii музики в спецiальнiй музичнiй школi. Якщо в музичних навчальних закладах професiйного спрямування такi уроки можливi (хоча бажано iх урiзноманiтнювати), то в загальноосвiтнiх школах вони нецiкавi.

Очевидно, захоплення вчителя одним видом музичноi дiяльностi можна пояснити тим, що вiн здобув освiту хормейстера, теоретика або виконавця-iнструменталiста й залежно вiд цього розробляi методику урокiв. Професiйна спрямованiсть спецiальноi освiти вчителя, звичайно, впливаi на його педагогiчну дiяльнiсть, це природно. Бiльше того, у роботi з дiтьми бажано максимально реалiзувати своi потенцiйнi творчi можливостi. Втiм головним орiiнтиром для вчителя мають бути не стiльки власнi професiйнi iнтереси й нахили, скiльки усвiдомлення завдань виховання, навчання й розвитку школярiв. Якщо педагог розумii перевагу комплексних урокiв порiвняно з одноплановими, вiн прагнутиме подолати однобiчнiсть своii музичноi пiдготовки. Б.Асаф'iв писав, що вчитель музики у загальноосвiтнiй школi не повинен бути ВлспецомВ» в якiйсь однiй галузi музики. Вiн маi бути й теоретиком, i регентом, i водночас музичним iсториком, i музичним етнографом, i виконавцем, який володii iнструментом, щоб завжди бути готовим спрямувати увагу в той чи iнший бiк.

Однiiю з хиб урокiв музики i вiдсутнiсть взаiмозв'язку мiж рiзними видами музичноi дiяльностi, коли компоненти уроку iзольованi один вiд одного, й незрозумiло, чому саме використовують тi чи iншi твори, за яким принципом iх поiднують в iдине цiле. Сутнiсть комплексноi структури уроку в тому й полягаi, що застосованi види музичноi дiяльностi мають бути взаiмозумовленi i взаiмопов'язанi мiж собою. Якщо урок дiлять на частини, естетичне чуття цiлого в учня не задовольняiться.

Цiкавi спогади про вiдомого вчителя-методиста Н.Гродзенську однiii з ii учениць: Вл..взаiмозв'язок усiх видiв роботи такий, що неможливо говорити про тАЮроздiли" уроку; практично iх немаi, а i iдиний цiлiсний процес, що йде нiбито на одному диханнi.. Але це не завжди i не всiм вдаiться. Нелегко буваi знайти те iдине, що може об'iднати весь урокВ».

Плануючи структуру уроку й музичний матерiал, доцiльно враховувати, що тривале перевантаження будь-яким одним видом дiяльностi спричиняi втому. Втома розвиваiться, якщо не враховують емоцiйне забарвлення творiв для виконання i слухання.

Досвiд роботи багатьох педагогiв свiдчить, що одним з найкращих варiантiв побудови уроку музики i такий, коли спочатку вчитель розучуi або повторюi з дiтьми пiснi сумного характеру, а потiм слухаi з ними радiсну, веселу музику. Деяке закономiрне зниження працездатностi в серединi уроку компенсуi ii пiдвищення наприкiнцi. Якщо на початку заняття розучують або повторюють бадьорi, енергiйнi пiснi, то в другiй половинi можна послухати твори спокiйного, наспiвного звучання. Такий варiант побудови уроку також сприяi збереженню працездатностi учнiв.

Якщо на початку уроку вчитель плануi слухання сумноi музики, то потiм треба спiвати веселi пiснi. Коли виконують i сприймають однохарактернi пiснi, працездатнiсть наприкiнцi уроку спадаi. Деяке зниження працездатностi маi мiсце, якщо пiсля слухання веселоi музики спiвають пiснi сумного характеру. Вдалою i побудова уроку, на якому використовують твори для спiву i слухання жартiвливого, веселого, енергiйного звучання.

Наш досвiд переконуi, що в молодших класах уроки бажано закiнчувати в мажорних, свiтлих тонах. Через те на першому зi згаданих урокiв дiти спочатку розучували веселу, жваву ВлПiсню ЛисичкиВ», потiм слухали спокiйну, лiричну ВлКолисковуВ» й наприкiнцi тАУ жартiвливу, мажорну пiсню ВлДва пiвникиВ». У серединi другого уроку звучали мiнорна колискова ВлКотику сiренькийВ», потiм жартiвлива ВлВеселий музикантВ». Слухання творiв веселого характеру наприкiнцi урокiв доповнювали музично-ритмiчними рухами.

У побудовi уроку музики важливо, крiм методичноi структури, враховувати й дидактичну.

Вiдомо, що дидактична структура комбiнованого уроку не може бути унiверсальною. Це стосуiться й занять з музики. Так, можливi рiзнi структурнi варiанти уроку музики. Наприклад:

хоровий спiв тАУ музична грамота тАУ слухання музики;

музична грамота тАУ хоровий спiв тАУ слухання музики;

слухання музики тАУ хоровий спiв тАУ музична грамота.

Водночас гра на дитячих музичних iнструментах i музично-ритмiчнi рухи можуть супроводжувати будь-який з таких компонентiв комбiнованого уроку, як опитування, актуалiзацiя опорних знань, вивчення нового матерiалу та iн.

РЖнодi методична структура уроку музики буваi ще складнiшою. Якийсь вид музичноi дiяльностi через деякий час може повторитися (на основi iншого музичного матерiалу), наче проникаючи в iнший. Такий взаiмозв'язок компонентiв методичноi структури уроку даi змогу планувати безлiч варiантiв, що важко пiддаються чiткiй класифiкацii. Готуючись до уроку, вчитель обираi той iз них, який допоможе йому краще розкрити тему, досягти мети, розв'язати поставленi навчально-виховнi завдання.

Отже, новий матерiал може бути в одному з багатьох видiв дiяльностi на будь-якому часовому вiдрiзку уроку. Це стосуiться й опитування, яке може передувати поясненню нового матерiалу або, навпаки, закiнчувати його.

Специфiчним для урокiв музики i традицiйне опитування. Оскiльки його мета тАУ виявити, яких знань набувають школярi, його бажано проводити на уроцi неодноразово, згiдно з видами музичноi дiяльностi, що чергуються. Учитель повинен знати, як школярi засвоiли навчальний матерiал i зi спiву, слухання музики, iнструментального музикування. Мета опитування на уроках музики та з iнших предметiв збiгаiться лише частково. На заняттях мистецтва вона вiдображаi зовнiшнiй, формально-логiчний бiк навчання. Хоча й сьогоднi ще немало архаiчних урокiв музики, коли вчителя цiкавить лише знання дiтьми лiтературного тексту розучуваних пiсень. Внутрiшня сутнiсть опитування в iншому, а саме, в тому, щоб допомогти дiтям висловити власнi думки про музику. Це зумовлено особливостями сприймання музики, що становить основу будь-якоi музичноi дiяльностi.

Один iз шляхiв забезпечення цiлiсностi уроку тАУ визначення наперед його драматургii: зав'язки, розвитку, кульмiнацii, розв'язки. Кульмiнацiя уроку заснована здебiльшого на проблемнiй ситуацii i буваi найчастiше, коли минуло двi третини уроку (як i в художньому творi).

Отже, урок музики тАУ складне цiлiсне утворення, в якому нерозривно пов'язанi рiзнi компоненти методичноi та дидактичноi структур. Особливо багатопланова методична структура уроку. Кожний з видiв музичноi дiяльностi маi своi, частковi навчальнi завдання. Якщо вчитель зможе iнтегрувати на уроцi згаданi види дiяльностi, пiдпорядковуючи частковi завдання загальним, вiн виконаi головну мету тАУ забезпечить виховання в учнiв естетичного, творчого ставлення до мистецтва й дiйсностi.

1.2 Фiзiологiчнi особливостi молодих школярiв

На наш погляд, подоланню iзольованостi видiв дiяльностi на уроцi музики сприятимуть такi напрями iх взаiмозв'язку залежно вiд навчально-виховних завдань: розумiння учнями змiстовоi сутностi музики; ознайомлення з основами музичноi грамоти; формування виконавських умiнь i навичок; розвиток творчих здiбностей.

Розумiння змiстовоi сутностi музики. Видiлення цього напряму взаiмозв'язку видiв дiяльностi зумовлене завданням музичного виховання тАУ забезпечити розумiння учнями того, що музика вiдбиваi життя в рiзних його виявах. Стосовно учнiв молодших класiв тАУ це зображення картин природи, птахiв, тварин, казкових персонажiв, характерiв людей.

Як правило, кожний музичний твiр пройнятий певним настроiм, породжуi тi чи iншi емоцii. Навчити дiтей переживати музику тАУ важливе завдання, реалiзацiя якого сприяi формуванню естетичних i моральних рис школярiв.

Забезпечити розумiння змiстовоi сутностi музики допоможе взаiмозв'язок спiвiв, гри на музичних iнструментах, слухання музики, використання ритмiчних рухiв, окремих видiв художньоi дiяльностi (сприймання казки, картини, пейзажу).

Ознайомлення учнiв з основами музичноi грамоти. У музичному навчаннi й вихованнi молодших школярiв важливим i усвiдомлення засобiв музичноi виразностi, за допомогою яких композитор втiлюi той чи iнший задум. Знання учнями основ музичноi грамоти позначаються на розвитковi iхнього музичного мислення, навичок диференцiйованого сприймання музики, розумiння ii метроритмiчних, тембродинамiчних, ладових особливостей, а також формотворних елементiв.

На уроках i можливiсть залучати учнiв до рiзних видiв художньоi дiяльностi, використовувати аналогii. Це зумовлено тим, що мажорне або мiнорне забарвлення властиве не тiльки музичним, а й лiтературним творам; форму оповiдань, вiршiв можна порiвняти з вiдповiдними особливостями музичних творiв (наприклад тричастинною). За допомогою аналогiй видiляють загальне i специфiчне в рiзних видах мистецтва.

Формування виконавських умiнь i навичок. РД узагальненi умiння й навички, зокрема й такi, що формуються в рiзних видах музичноi дiяльностi.

Одне iз завдань учителя тАУ формувати естетичне ставлення до звучання. Пiд час спiву, гри на дитячих музичних iнструментах важливо добиватися красивого, нефорсованого звуку; увагу дiтей до звучання привертають також, коли слухають музику.

Увагу слiд придiлити виробленню навичок виконання з рiзною динамiкою та артикуляцiiю, зокрема пiд час спiву, гри на музичних iнструментах, застосування ритмiчних рухiв.

Важливо також навчати дiтей читати ноти з аркуша; успiх у роботi залежатиме вiд того, наскiльки гра на дитячих музичних iнструментах пов'язана зi спiвом, сольмiзацiiю.

Взаiмозв'язок рiзних видiв дiяльностi забезпечуi перенесення вироблених навичок з одного з них на iнший, наприклад гри на дитячих музичних iнструментах в хоровий спiв.

Розвитку творчих здiбностей учнiв великою мiрою сприяi дiяльнiсть пошукового характеру. На уроках музики доцiльно пропонувати дiтям такi завдання: придумати назву для музичного твору; закiнчити мелодiю або казку; аранжувати знайому пiсню, iнструментувати п'iсу. Успiх у роботi залежить вiд взаiмозв'язку слухання музики, спiву, гри на дитячих музичних iнструментах, ритмiки, допомiжних видiв дiяльностi.

Видiленi напрями взаiмозв'язку видiв дiяльностi можна забезпечити на будь-якому уроцi, якщо на кожному з них ставити комплекс вiдповiдних завдань. Розглянемо докладнiше, як саме пов'язувати на уроках рiзнi його компоненти тАУ види дiяльностi.

Роздiл 2. Особливостi iгровоi дiяльностi на уроках музики у початкових класах

2.1 Методичнi рекомендацii щодо проведення музичних iгор на уроках музики

Взаiмозв'язок хорового спiву i слухання музики можна забезпечити рiзними способами. Передусiм, порiвнянням музичного матерiалу для спiву i слухання, взявши за основу настрiй i характер у музицi, засоби художньоi виразностi. Треба мати на увазi, що музичнi твори, якi дiти спiвають i слухають, можуть бути схожими або контрастними. Наприклад:

1. Музичний матерiал: спiв тАУ ВлВеселий музикантВ» А.Фiлiпенка; слухання музики тАУ ВлОсiннiй настрiйВ» Ю.РЖщенка.

Можливi варiанти взаiмозв'язку:

за характером: бадьорий, радiсний тАУ лiричний, задумливий;

за темпом: обидва твори у помiрному темпi; за ладовими особливостями: мажор тАУ мiнор;

за способом виконання: вокальний твiр (хоровий або сольний) тАУ iнструментальна п'iса;

за метроритмiчними особливостями: дводольний розмiр тАУ чотиридольний розмiр;

обидва твори починаються iз сильноi долi.

2. Музичний матерiал: спiв тАУ ВлЩебетала пташечкаВ» украiнська народна пiсня; слухання музики тАУ ВлСкерциноВ» В.Косенка.

Можливi варiанти взаiмозв'язку:

за характером: спокiйний, наспiвний тАУ легкий, витончений;

за темпом: помiрний тАУ швидкий; за ладовими особливостями: мажор тАУ мiнор;

за способом виконання: вокальний твiр (хоровий або сольний) тАУ iнструментальна п'iса;

за метроритмiчними особливостями: повний такт тАУ затакт; чотиридольний розмiр тАУ тридольний розмiр;

за авторством: народна пiсня тАУ п'iса, створена композитором.

Аналiз урокiв музики свiдчить, що кожний вид дiяльностi можна розглядати як самостiйний компонент i як допомiжний метод. Наприклад, слухання музики може бути вiдносно

окремою складовою уроку, а уважне вслуховування в музику тАУ умовою виконавськоi дiяльностi школярiв (спiву, гри на дитячих музичних iнструментах). РЖмпровiзацiя може бути самостiйним видом дiяльностi, але ii використовують i для активiзацii мислення учнiв пiд час спiву, iнструментального музикування, слухання музики.

Види дiяльностi, що переважають на уроцi, назвемо домiнуючими, iх визначають пiд час пiдготовки до кожного уроку на основi навчально-виховних завдань.

Хоровий спiв можна розглядати i як допомiжний метод, що використовують для надання допомоги учням; зокрема в засвоiннi окремих понять музичноi грамоти; запам'ятовуваннi теми творiв для слухання музики; визначеннi виразностi iнструментального твору; розвитковi творчих здiбностей.

Вiдчути виразнiсть iнструментального твору допоможе проспiвування його мелодii, завдяки якому дiти краще вслуховуються в музику, наче Влпропускаючи ii крiзь себеВ». Можна навiть проспiвати мелодiю твору, призначеного для слухання музики, як пiсню. Наприклад, рекомендуiмо проспiвати з дiтьми мелодiю ВлСтаровинноi французькоi пiсенькиВ» П.Чайковського на слова Е.Александровоi (переклад з росiйськоi Е.Печерськоi) (бажано транспонувати в зручнiшу для дiтей тональнiсть, зокрема, у фа мiнор):

Вiд рiчки йде вiтрець, вiн спокiй нам несе,

РЖ пролiтають бiлi хмари вдалечiнь.

Кудись вони спiшать, струмляться, як вода.

Неначе тi птахи, i слiд iх пропада.

Ось десь далекий дзвiн тремтить, зове!

Чи хтось до серця вiстки подаi?

Бiжить, дзюрчить вода, минаi швидко час,

А пiсня ця живе i завжди буде в нас!

Для розучування цiii пiсеньки потрiбний час, через те на кiлькох уроках хоровий спiв домiнуватиме.

Гру на дитячих музичних iнструментах використовують найчастiше як допомiжний метод у хоровому спiвi й слуханнi музики. Застосування дитячих музичних iнструментiв сприяi розвитку в молодших школярiв координацii слуху й голосу; творчих музичних здiбностей; розумiнню особливостей музичних творiв.

РЖнодi гра на дитячих музичних iнструментах домiнуi в дiяльностi учнiв. Водночас учитель залучаi дiтей до творчостi: складання ВлпартитуриВ», забезпечення ансамблю.

Нерiдко на уроцi практикують одночасно рiзнi види музичноi дiяльностi. Так, грою на дитячих музичних iнструментах можна супроводити спiв. Сприймаючи музику, дiти реагують на неi вiдповiдними ритмiчними рухами, що виконують звичайно функцiю допомiжного методу (пластичного iнтонування).

Буваi, що одна частина класу спiваi, друга тАУ акомпануi на дитячих музичних iнструментах, третя тАУ слухаi. Такий розподiл обов'язкiв забезпечують звичайно за допомогою iгрового методу: один ряд тАУ хор, другий тАУ оркестр, третiй тАУ слухачi. Одночасне застосування рiзних видiв музичноi дiяльностi можна вважати одним з варiантiв комплексноi структури уроку.

2.2 Рiзноманiтнiсть в уроках засобами словесноi творчостi

У процесi слухання музики i можливiсть активiзувати лiтературно-творчi здiбностi дiтей, якщо запропонувати iм створити невеликi вiршi до мелодiй окремих фортепiанних п'iс. Наприклад ВлКолисковаВ» (муз. А.Фiлiпа):

На добранiч, спи, моя Катрусе.

Все спокiйно, тихо засинай.

Про лисичку казочку послухай

РЖ привiт вiд нас iй передай.

Ось i добра казка закiнчилась.

Все спокiйно, тихо засинай.

РЖнший вiрш на мелодiю ВлКолисковоiВ»:

Нiч, вже пiзно, сплять птахи i мушки,

Сплять ведмедi, зайцi та слони.

Ти лягай зручнiше на подушку,

Щоб наснились радiснii сни.

Нiч, вже пiзно, всi давно заснули,

Засинати треба вже й тобi.

В одному з других класiв учнi запропонували створити своi вiршi до мелодii украiнськоi народноi пiснi ВлЩебетала пташечкаВ»: (Додаток 1)

У першому класi було виконано фортепiанну п'iсу Д.Кабалевського ВлiжачокВ», але дiти вiдчували складнiсть у визначеннi ii назви. Ми запропонували iм вiдгадати таку загадку: (Додаток 2).

Загадку дiти вiдразу вiдгадали. Було створено й такi вiршi на мелодiю ВлРЗжачкаВ»:

Йоржик в лiсi не дрiмав,

Йоржик хату збудував.

Ой приходьте, всi звiрючки,

Пригощати буду вас.

Прибiгайте, всi подружки,

Танцювати всiм ураз!

Йоржик, ти не позiхай,

Швидко зайця здоганяй!

Ой, бiгом бiжить наш йоржик,

Вiн стараiться, дивак.

Але зайчика малого

Не здогнати аж нiяк.

2.3 Досягнення iдностi видiв дiяльностi з допомогою теми уроку

Забезпечити логiчний зв'язок рiзних видiв музичноi дiяльностi допоможе тема уроку. Наприклад, вступний урок за темою ВлПершi музичнi спогадиВ» (1 клас, РЖ чверть) можна провести так:

тАУ Дiти, ви, звичайно, не раз слухали музику, особливо в дитячому садку. Спiвали про маму, природу, пташок i про рiзних тварин. Кожна пiсенька по-своiму красива. Зараз я проспiваю вам ще одну. Ви уважно ii послухайте i скажiть, чи вона вам знайома i про кого в нiй iдеться.

Учитель виконуi ВлПiсню ЛисичкиВ» з дитячоi опери М.Лисенка ВлКоза-дерезаВ», проводить бесiду про пiсню й розучуi ii.

тАУ Дiти, недавно ви стали школярами. А коли були ще маленькими, мама, укладаючи вас у лiжечко, що робила, аби ви швидше заснули ?

тАУ Розповiдала казку.

тАУ А ще що?

тАУ Спiвала пiсеньку.

тАУ А хто пам'ятаi, як називаiться пiсенька, що допомагаi заснути?. Забули? Ну, нiчого. Зараз послухаiмо музику, ви розповiсте, яка вона, i, можливо, пригадаiте, як ii називають.

Звучить ВлКолисковаВ» (муз. Я.Степового).

Учитель проводить бесiду про твiр вiдповiдно до завдань уроку.

тАУ Увечерi треба вчасно засинати, бо на свiтанку нас може розбудити.. хто? Правильно, пiвник. Я проспiваю вам зараз пiсеньку, i не про одного пiвника, а вiдразу про двох. Це украiнська народна пiсня ВлДва пiвникиВ». А ви послухайте i скажiть, чи чули ii ранiше, i спробуйте передати рухами музику.

Учитель спiваi ВлДва пiвникиВ», допомагаючи дiтям виконувати музично-ритмiчнi рухи.

Наступний урок можна провести за таким планом.

Спочатку пiсля розспiвування продовжують розучувати ВлПiсню ЛисичкиВ» М.Лисенка. Потiм можна провести таку бесiду:

тАУ Дiти, хто з вас пам'ятаi, яку музику ми слухали на минулому уроцi?

Школярi з допомогою вчителя згадують твiр.

тАУ А чи помiтили ви, яка лисичка акуратна, не полiнувалася прибрати в хатi, щоб було чисто й затишно. Адже ви теж допомагаiте мамi, чи не так?. А може, iнодi допоможете iй заколисати братика або сестричку?. А для цього вам потрiбно розучити яку пiсеньку?

тАУ Колискову.

тАУ Правильно. Тепер я заспiваю вам украiнську народну пiсню ВлКотику сiренькийВ». Послухайте, хто хоче навчитися спiвати ii, пiднiмiть руки.

Учитель розучуi пiсню з дiтьми.

тАУ РД в мене знайомий хлопчик Миколка. Теж першокласник. Нещодавно вiн проспiвав цю пiсеньку своiй маленькiй сестричцi, заколисав ii та й сам заснув. РЖ сниться йому, що знайшов вiн рiзнi музичнi iнструменти, про якi давно мрiяв. Ви, напевне, знаiте, якi це iнструменти. Хто нам пiдкаже?

Учитель вивiшуi на дошцi малюнки iз зображенням скрипки, балалайки й барабана; дiти називають iнструменти.

тАУ Граi мiй знайомий Миколка на цих iнструментах, i раптом бачить, що пiд його музику почали танцювати.. Хто б ви думали?. Зайчики! У них, виявляiться, гарний музичний слух. Про цей дивний сон йдеться у пiсеньцi ВлВеселий музикантВ». Послухайте ii i апробуйте уявити, що граiте на рiзних iнструментах.

Учитель виконуi пiсню (муз. А.Фiлiпенка, сл. Т.Волгiноi).

тАУ Чи сподобалася пiсня? Вивчимо ii на наступному уроцi?

тАУ Так!

На цих уроках тематична лiнiя допомогла забезпечити взаiмозв'язок спiву, слухання музики й виконання ритмiчних рухiв.

Висновки

Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використаннi "елементарноi музики". Який змiст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означаi: первiсний, початковий, найпростiший, головний. Елементарна музика тАУ це зовсiм не примiтивна музика, вона опираiться на тi народнi музичнi й мовнi джерела, якi дали iй початок. "Елементарна музика тАУ це не музика сама по собi: вона пов'язана з рухом, танцем i словом; ii потрiбно самому створювати, в неi слiд самому включатися не як слухачу, а як ii учаснику", тАУ писав К.Орф. Елементарна музика у найпростiшiй формi може передавати значущий змiст i нi в якому разi не i примiтивним, другорядним мистецтвом. Справдi, хiба можна назвати примiтивними такi, скажiмо, украiнськi народнi пiснi, як "Щедрик" або "Дударик" з iх елементарними мелодiями?

Елементарна музика, елементарний iнструментарiй, елементарнi словеснi тексти стали для К.Орфа головними засобами виховання дiтей. Вiн писав: "Елементарна музика, слово i рух, iгри i все, що пробуджуi i розвиваi! духовнi сили, створюють основу для розвитку особистостi, основу, без якоi; ми прийдемо до душевного спустошення.. Слiд пiдкреслити, що елементарна музика у школi маi бути не чимось додатковим, а основоположним.; Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людськоi! особистостi: у навчальнiй роботi це виходить далеко за межi так званих1 урокiв музики i спiву. Фантазiю i здатнiсть до переживання слiд розвивати у ранньому вiцi. Усе, що дитина переживаi, усе, що у нiй пробуджене i виховане, виявиться протягом усього ii життя".

Педагог вважав, що для дiйового музичного виховання надзвичайно важливо щоб дитина з раннiх рокiв могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зi слова, ритму, руху творити музику. Тому вiн вiдмовився-вiд використання на першому етапi композиторськоi музики i обрав шляхи активiзацii музичноi дiяльностi дiтей через iх власне музикування, спонукаючи цим до iмпровiзацii й створення власноi музики.

К.Орф дiйшов висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних iнструментах, то оволодiння складною технiкою гри на них; вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмiнно вiдволiкатиме увагу дiтей вiд музики, iмпровiзацii. Вiн вiддав перевагу елементарним iнструментам, якими дiти могли порiвняно легко оволодiти. До складу орфiвського дитячого оркестру входять мелодичнi ударнi iнструменти (металофони, ксилофони, глокеншпiлi), немелодичнi ударнi iнструменти (дитячi литаври, барабани, тарiлочки тощо), простi духовi iнструменти, близькi до народноi] сопiлки (блокфлейти рiзного дiапазону), смичковi iнструменти для гри на "пустих" струнах. Вiдзначимо м'якiсть, чистоту i приiмнiсть звучання орфiвських iнструментiв, розроблених ним спiльно з музикознавцем К.Заксом.

Вiльна iмпровiзацiя стала вiдправним пунктом орфiвського "уроку". Xoчa найпростiшi ритми й мелодii були доступним елементарним матерiалом, iмпровiзацiя вимагала виявлення фантазii, яку слiд було пробудити. З огляду на це К.Орф слушно пiдкреслював, що нiщо не вимагаi такоi ретельноi пiдготовки, як проведення творчих й iмпровiзацiйних вправ, якi аж нiяк не дають учителю права iмпровiзувати.

Творчим iмпровiзацiям дiтей мала сприяти опора на рух i гру на елементарних музичних iнструментах, на мову, музичну декламацiю i спiв. Особливу увагу композитор придiляв слову тАУ елементу мови й поезii, його метричнiй структурi, мелодико-iнтонацiйнiй вимовi i його звучанню (свiтлому або тьмяному, прозорому або насиченому тощо). У iдностi слова, жесту i мелодii вiн вбачав першооснову музики.

К.Орф вважав, що особистiсть не можна виховати на випадковому i довiльному матерiалi. На його думку, найкращим матерiалом для виховання дiтей i дитячi лiчилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колисковi пiснi, колядки, веснянки тощо. Народна словесна творчiсть завжди дii на дiтей безпосередньо i безвiдмовно, тому педагог був переконаний, що стародавня обрядова поезiя i казка не можуть бути виключенi зi свiту дитинства. Важливо те, що свiт простих форм поезii не потребуi "композитора", щоб покласти його на музику. Вiн сам насичений внутрiшнiм звучанням, i дiти мимоволi стають творцями такоi найпростiшоi музики. Обрядовi тексти викликають посилену роботу уяви, активiзують музичне мислення учнiв.

Народне мистецтво, пiсню i танець К.Орф розглядав не лише як найкращi зразки для виконання i слухання, а й як музику для дитячого виконання й iнсценi

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi