Особливостi методики корекцii порушення постави молодших школярiв засобами фiзичних вправ
Дипломна робота на тему:
"ОСОБЛИВОСТРЖ МЕТОДИКИ КОРЕКЦРЖРЗ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ ЗАСОБАМИ ФРЖЗИЧНИХ ВПРАВ"
Змiст
Вступ
Роздiл I. Фiзичне виховання школярiв молодших класiв з порушенням постави
1.1 Порушення постави у молодших класiв
1.2 Методики корекцii порушень постави
1.3 Масаж при порушеннi постави
1.4 Комплексне застосування засобiв корекцii постави у системi фiзичного виховання школярiв молодших класiв
Висновок до роздiлу
Роздiл II. ОбТСрунтування методики корекцii порушень постави школярiв молодших класiв засобами фiзичних вправ i масажу
2.1 Суть масажу i механiзм його дii
2.2 ОбТСрунтування методики масажу при порушеннi постави
2.3 Форми фiзичного виховання у поiднаннi з масажем, що забезпечують процес корекцii порушень постави
Висновок до роздiлу
Роздiл IРЖРЖ. Дослiдження ефективностi методики корекцii порушень постави у школярiв молодших класiв засобами фiзичних вправ i масажу
3.1 Дослiдження стану постави учнiв молодших класiв
3.2 Дослiдження фiзичного розвитку дiтей з порушеннями постави
3.3 Дослiдження фiзичноi пiдготовленостi дiтей з порушеннями постави
Висновок до роздiлу
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додатки
Актуальнiсть. Згiдно з наявними статистичними даними поширенiсть порушень постави серед школярiв 1-3-х класiв складаi 40-50%
Питання порушень постави серед дiтей молодшого шкiльного вiку детально описанi в працях вiтчизняних i зарубiжних авторiв. Проте, ця проблема залишаiться актуальною i в даний час, викликаючи iнтерес фахiвцiв в областi фiзичноi культури.
Постава маi нестiйкий характер в перiод посиленого росту тiла дитини, що припадаi на молодший шкiльний вiк. Це пов'язано з неодночасним розвитком кiсткового, суглобово-зв'язкового апаратiв i м'язовоi системи дитини. Кiстки i м'язи збiльшуються у довжинi, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змiн [35]. Створення загальноосвiтнiх шкiл нового типу веде до перевантажень дитячого органiзму через збiльшення тривалостi занять i об'iму навчального матерiалу [10,11]. Сумарний об'iм знань, який отримують учнi у сучаснiй украiнськiй школi набагато перевершуi iх можливостi його засвоiння, що веде до погiршення стану здоров'я дiтей. Зокрема, це i причиною виникнення вiдхилень вiд нормальноi постави. Вже через рiк пiсля початку навчання у школi кiлькiсть дiтей з поганою поставою значно збiльшуiться [36].
Дефектна постава створюi умови для прояву захворювань хребта i iнших органiв опорно-рухового апарату, що приводять до розладiв дiяльностi внутрiшнiх органiв. У дiтей з порушеннями постави понижена життiва iмкiсть легенiв, зменшена екскурсiя грудноi клiтки i дiафрагми, що несприятливо вiдбиваiться на дiяльностi серцево-судинноi i дихальноi систем. Порушенню нормальноi дiяльностi органiв черевноi порожнини сприяi слабкiсть м'язiв живота. Зниження ресорноi функцii хребта у дiтей з плоскою спиною спричиняi постiйнi мiкротравми головного мозку пiд час ходьби, бiгу i iнших рухiв, що негативно позначаiться на вищiй нервовiй дiяльностi, супроводжуiться швидким настанням втоми, а нерiдко i головними болями [38].
У системi фiзичного виховання школярiв з порушеннями постави застосовуiться переважно один засiб корекцii - фiзичнi вправи. Разом з тим можна вважати, що масаж може ефективно доповнити дiю фiзичних вправ, оскiльки вiн i активним засобом оздоровлення органiзму людини. Позитивний вплив масажу позначаiться на лiмфатичнiй системi i системi кровообiгу, нервово-м'язовому i зв'язковому апаратi. У зв'язку з цим i доцiльним розглядати масаж як процедуру, що створюi оптимальнi умови корекцii постави школярiв молодших класiв у комплексi з фiзичними вправами. Вказане поiднання в клiнiчних умовах виявилося дуже ефективним [8, 68], i перенесення такого досвiду на практику роботи у лiкувальнiй фiзичнiй культурi з учнями загальноосвiтнiх шкiл i вельми перспективним.
Школярi з порушеннями постави мають можливiсть усунення iх при повному застосуваннi лiкувальних заходiв в умовах полiклiнiки, фiзкультурного диспансеру i спецiальних шкiл-iнтернатiв [9]. Використання масажу в загальноосвiтнiй школi дозволить охопити бiльшу кiлькiсть учнiв з початковими стадiями вiдхилення вiд нормальноi постави, оскiльки до лiкувальних установ звертаються дiти вже з значно вираженими порушеннями постави.
Мета дослiдження - розробити методику корекцii порушень постави школярiв молодших класiв на основi поiднання фiзичних вправ i масажу.
Об'iктом дослiдження i фiзичне виховання в школi дiтей з функцiональними вiдхиленнями у фiзичному розвитку.
Предметом дослiдження i методика корекцii порушень постави в сагиттальнiй площинi у школярiв молодших класiв засобами фiзичних вправ i масажу.
В основу гiпотези дослiдження покладено припущення про те, що процес корекцii порушень постави школярiв молодших класiв здiйснюiться ефективнiше, якщо будуiться на основi поiднання масажу i фiзичних вправ.
Завдання дослiдження:
Вивчити мiсце i роль масажу при порушеннi постави у фiзичному вихованнi молодших школярiв i виявити найбiльш рацiональнi пiдходи.
Теоретично обТСрунтувати та розробити методику корекцii порушень постави в сагиттальнiй площинi у школярiв, засновану на поiднаннi фiзичних вправ i масажу.
Експериментально перевiрити ефективнiсть розробленоi методики.
Теоретичне значення проведеного дослiдження полягаi в тому, що отриманi результати доповнюють систему знань в галузi фiзичного виховання молодших школярiв:
Практична значення дослiдження полягаi в тому, що застосування розробленоi методики корекцii порушень постави в сагиттальнiй площинi, заснованiй на поiднаннi фiзичних вправ i масажу, дозволяi ефективнiше покращити стан постави, фiзичний розвиток i фiзичну пiдготовленiсть школярiв. Результати дослiдження можуть бути використанi фахiвцями фiзичноi культури в загальноосвiтнiй школi для дiтей молодшого шкiльного вiку, що мають вiдхилення вiд нормальноi постави.
На першому етапi жовтень-листопад 2004 року аналiзувався стан питання в науково-педагогiчнiй лiтературi, проводилось тестування студентiв та розроблялись комплекси вправ.
На другому етапi грудень (2007) - травень (2008) року проводилась корекцiя експериментальноi методики, знiмалися промiжнi та кiнцевi показники фiзичноi пiдготовленостi, аналiзувались результати дослiдження та лiтературно оформлялась робота.
Методи дослiдження:
Аналiз науковоi та методичноi лiтератури з проблеми дослiдження, аналiз нормативноi документацii вищих закладiв освiти;
емпiричнi: цiлеспрямоване педагогiчне спостереження, анкетування, бесiди, тестування, вивчення результатiв дiяльностi учнiв;
педагогiчний експеримент;
статистична обробка результатiв експериментальноi роботи та iнтерпретацiя здiйснювалася за допомогою методiв математичноi статистики;
Структура та об'iм дипломноi роботи. Дослiдження побудоване вiдповiдно до поставленоi мети. Воно складаiться з вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури i додаткiв.
Формування хребетного стовбура i його функцiональне вдосконалення займають вельми тривалий перiод онтогенезу, закiнчуючись до 20-22 рокiв. З одного боку, в процесi зростання i розвитку дитини досягають певноi зрiлостi такi основнi функцii хребетного стовбура, як опора, захист i рух. Кожна з цих функцiй здiйснюiться завдяки складнiй взаiмодii структурних елементiв хребта - хребцiв, мiжхребетних дискiв, зв'язково-суглобового апарату i м'язiв. З iншого боку, формування хребетного стовбура в перiод зростання i розвитку дитини робить вплив на його поставу.
Питання характеристики постави розглядалося в значнiй кiлькостi робiт сучасних авторiв [1, 4, 9,, 30, 36]. РЗх думки у визначеннi постави (за винятком незначних вiдмiнностей) в основному спiвпадають. Постава - це звична поза людини в станi спокою i руху, яка зберiгаiться без зайвоi м'язовоi напруги.
Постава залежить вiд ряду анатомiчних, фiзiологiчних i соцiальних чинникiв. До анатомiчних чинникiв, що визначають поставу дитини, вiдносяться форма хребта, його розташування щодо передньоi серединноi осi тiла, вираженiсть фiзiологiчних вигинiв, наявнiсть деформацiй, розвиток мускулатури. Останнiй з названих чинникiв вважаiться провiдним. До фiзiологiчних чинникiв, що впливають на поставу, вiдносяться темпи i характер iндивiдуального розвитку рухових навикiв i статичних реакцiй, застосування як тренувальна дiя спецiальних фiзичних вправ для постави i систематичнiсть iх використання. Постава дитини може змiнитися, не дивлячись на вiдносну стабiльнiсть анатомiчних чинникiв, оскiльки i динамiчним стереотипом. Вона може покращитиcя в процесi спецiальних фiзкультурних занять, але вона може i погiршитися при порушенi стереотипу, наприклад при змiнi режиму, у зв'язку зi вступом до школи, в перiод статевого дозрiвання та iн. [33, 14].
Частота порушень постави у школярiв значно зростаi при недолiках педагогiчноi дii в дошкiльному вiцi, оскiльки з початком навчання в школi в режимi дня дiтей, а значить, i дiяльностi всiх систем органiзму, вiдбуваiться значна перебудова [26, 33;].
Вiдповiдно до вищесказаного, в ортопедii прийнято розрiзняти наступнi види постави:
правильна (нормальна) постава;
порушена (дефектна) постава.
Правильна постава маi своi певнi характеристики, що чiтко вiдрiзняють ii вiд порушеноi постави. Так, З.П. Ковалькова вважаi, що при правильнiй поставi сагиттальнi вигини хребта гармонiйно розподiленi, голова пiднята, плечi злегка вiдведенi назад, груди видаються вперед, живiт пiдтягнутий, ноги прямi, руки вiльно розiгнутi [24, 3].
В.А. Гамбурцев пiд правильною поставою розумii пряме положення голови, помiрну вираження сагиттальних вигинiв хребта при середньому кутi нахилу тазу до вертикалi, середнi положення лiнii остистих вiдросткiв, однаковий рiвень i симетричне розташування лопаток, симетричну конфiгурацiю трикутникiв талii, деякi виступаючi вперед контури грудноi клiтки, вiдносно пряму форму живота, правильну форму нижнiх кiнцiвок [16].
М.Д. Рiпа характеризуi правильну поставу однаковим рiвнем надплiччя, соскiв, кутiв лопаток, рiвною довжиною шийно-плечових лiнiй (вiдстанi вiд вуха до плечового суглоба), глибиною трикутникiв талii (поглиблення, що утворюiться виiмкою талii i вiльно опущеною рукою), прямою вертикальною лiнiiю остистих вiдросткiв хребта сагиттальноi площини, однаковим рельiфом грудноi клiтки i поперековоi областi (при нахилi вперед). У нормi глибина лордозу в шийному i поперековому вiддiлах хребта вiдповiдаi товщинi долонi обстежуваного [33,122].
Вiдхилення вiд нормальноi постави виникають при наявностi захворювань хребта i iнших органiв опорно-рухового апарату. У цих випадках патологiя постави i симптомом основного ортопедичного захворювання. У бiльшостi ж випадкiв дефекти постави зустрiчаються у дiтей у зв'язку з порушенням умов ii формування, як анатомiчних, так i фiзiологiчних. В цьому випадку дефект постави не може розглядатися як захворювання, проте, створюi умови для прояву iнших патологiчних чинникiв.
РЖснують рiзнi думки щодо питання про види порушення постави. У справжнiй роботi ми приймаiмо загальновизнану точку зору у визначеннi дефектiв постави [38, 237-240; 34, 16-18]. Дефекти постави можуть бути як в сагиттальнiй, так i у фронтальнiй площинах. У сагиттальнiй площинi розрiзняють наступнi варiанти порушення постави.
I. Дефекти постави iз збiльшенням фiзiологiчних вигинiв хребта.
1) Сутулуватiсть. При цьому дефектi постави i збiльшення грудного кiфозу при одночасному згладжуваннi поперекового лордозу. Для сутулуватостi (на вiдмiну вiд круглоi спини) характерне збiльшення кiфотичноi дуги у верхнiх вiддiлах. Плечi при цьому зведенi вперед, лопатки виступають.
2) Кругла спина. Цей варiант порушення постави характеризуiться дугоподiбно збiльшеним грудним кiфозом, рiвномiрно посиленим на всьому участку грудного вiддiлу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути дещо згладжений. Плечi опущенi i приведенi, лопатки не прилягають до спини. При круглiй спинi голова нахилена вперед. При тотальному кiфозi дитина зберiгаi стiйке положення тiла при зiгнутих в колiнах ногах. Для круглоi спини характернi западання грудноi клiтки i сплющення сiдниць. М'язи тулуба ослабленi, ухвалення правильноi постави можливе лише на короткий час.
3) Кругло-увiгнута спина. При кругло-увiгнутiй спинi збiльшуються всi вигини хребта, кут нахилу тазу вищий за фiзiологiчну норму. Колiна максимально розiгнутi, може спостерiгатися рекурсацiя (надмiрне розгинання) колiнних суглобiв. М'язи задньоi поверхнi стегон, що прикрiпляються до сiдничого горба, сiдничнi м'язи розтягнутi i виснаженi.
П. Дефекти постави iз зменшенням фiзiологiчних вигинiв хребта.
1) Плоска спина. Цьому виду порушення постави властиве згладжування всiх вигинiв хребта. Поперековий лордоз ледве помiчаiться та змiщений догори, нахил тазу зменшений. Грудний кiфоз виражений погано, грудна клiтка змiщена наперед. Живiт в нижнiй частинi виступаi вперед. Скелетна мускулатура погано розвинута, м'язи тулуба i спини виснаженi.
2) Плоско-ввiгнута спина. Даний дефект супроводжуiться зменшенням грудного кiфозу при нормальному або декiлька збiльшеному лордозi. Грудна клiтка вузька, м'язи живота ослабленi. Кут нахилу тазу збiльшений.
Сiдницi виступають назад, живiт виступаi i звисаi донизу.
У фронтальнiй площинi дефекти постави не подiляються на окремi види. Для них характернi порушення серединного розташування лiнii остистих вiдросткiв хребта i зсув ii у вертикальному положеннi дитини вправо або влiво. При дефектi постави в бiчному напрямi порушуiться симетричне розташування тiла i кiнцiвок щодо хребетного стовбура: голова нахилена вправо або влiво, плечi встановленi на рiзнiй висотi. Пояс верхнiх кiнцiвок весь розташований асиметрично - лопатки на рiзних рiвнях, трикутники талii асиметричнi. При функцiональних порушеннях постави у фронтальнiй площинi i асиметрiя м'язового тонусу на правiй i лiвiй половинах тулуба, зниження загальноi i силовоi витривалостi м'язiв.
Порушення постави в сагиттальнiй площинi i наслiдком змiни фiзiологiчних вигинiв хребта. До змiн такого типу вiдносяться: збiльшений шийний лордоз, збiльшений грудний кiфоз, збiльшений поперековий лордоз, посилений нахил тазу. При змiнi вигинiв хребта (iх збiльшеннi або посиленнi) вiдповiдно мiняiться розподiл м'язових Сил, що впливають на поставу. У зв'язку з цим, представляiться правомiрним охарактеризувати детальнiше змiни фiзiологiчних вигинiв хребта.
Збiльшений шийний лордоз. Важливим чинником в статицi тiла i тяжкiсть голови, яку необхiдно постiйно тримати в рiвновазi над точкою опори сили тяжiння. Це полегшуiться утворенням помiрного шийного лордозу. При напрузi м'язiв з боку угнутостi шийного вигину збiльшуiться лордоз. Збiльшення шийного лордозу зменшуi висоту шийного вiддiлу хребта i довжину м'язiв, якi прикрiплюються на шийних хребцях i до пiдстави черепа. Прикрiплення сходовою, грудино-ключично-сосцевидних м'язiв i частково верхнiй частинi трапецiiвидного м'язу з обох бокiв зближуiться i м'язова сила зменшуiться. Як наслiдок ослаблення цих м'язiв верхня частина грудноi клiтки ззаду западаi, а вся передня частина опускаiться вниз, внаслiдок чого верхнi точки прикрiплення м'язiв живота (зовнiшня коса i внутрiшня коса м'язи живота, поперечний м'яз живота), особливо прямого м'язу живота, опускаються. Мiсця початку прикрiплення м'язiв живота наближаються один до одного, дiяльнiсть м'язiв живота погiршуiться, вони не утримують переднього краю тазу, який нахиляiться.
Збiльшення шийного лордозу викликаi компенсаторне збiльшення грудного кiфозу i поперекового лордозу. В результатi збiльшення грудного кiфозу ребра встановлюються криво, грудна клiтка стаi плоскою i опускаiться, розслаблюючи м'язи живота. У прямому зв'язку з цим посилюються наслiдки збiльшення шийного лордозу. Збiльшений поперековий лордоз, який наступаi в результатi компенсаторного грудного гiперкiфозу, позбавлений антилордозноi дii м'язiв живота, посилюi цей стан.
Збiльшений грудний кiфоз. З грудним кiфозом пов'язане положення плечового поясу (ключиця, лопатка). Плечовий пояс спереду з'iднуiться з грудиною. Лопатка сполучена з тулубом тiльки за допомогою м'язiв, а в плечовому суглобi вона з'iднуiться з верхньою кiнцiвкою.
При збiльшеному кiфозi лопатки перемiщуються на край грудноi клiтки, а своiми верхнiми частинами пересуваються наперед, з'являються крилоподiбнi лопатки. Плечовий пояс, що округлюiться, змiщуiться наперед, надключична ямка заглиблюiться. Вiдхилення наперед плечового поясу при поганiй поставi обтяжуi верхню частину грудноi клiтки, збiльшуi грудний кiфоз. Це утрудняi функцiю м'яза, що випрямляi хребет, яка протидii кiфозу, що утворюiться. змiщення плечового поясу вперед наближаi до себе прикрiплення великою i малою грудною м'язiв, сприяючи утворенню контрактур.
Верхня частина трапецiiвидного м'яза, що пiднiмаi лопатку, великого i малого ромбоподiбних м'язiв активно допомагають в пiдняттi догори лопатки. Переднiй зубчатий м'яз забезпечуi прилягання лопатки до грудноi клiтки.
Змiщення плечового поясу назад i пов'язане з цим наближення лопаток один до одного (головним чином завдяки роботi трапецiiвидного i ромбоподiбного м'язiв) значно полегшуi акт дихання. Збiльшений грудний кiфоз викликаi поперековий i шийний компенсаторний гiперлордоз.
Збiльшений поперековий лордоз. Збiльшення поперекового лордозу пов'язане з випинанням живота, яке зникаi при лiквiдацii причини його виникнення. Випинання живота пов'язане з в'ялiстю м'язiв його стiнок. Збiльшений грудний кiфоз i посилений нахил тазу компенсуi збiльшений лордоз.
Посилений нахил тазу. У вертикальному положеннi людини, плечовий пояс i чинником навантаження, тодi як тазовий пояс приймаi на себе всю тяжкiсть тiла. Тазовий пояс граi дуже важливу роль при формуваннi постави. При активнiй допомозi м'язiв вдаiться збiльшити або зменшити кут нахилу тазу на 10-15В°.
Так, прямий м'яз живота, великий сiдничний м'яз i цiла група м'язiв стегна i гомiлки (двоголовий м'яз стегна, напiвперетинчастий, напiвсухожильний i тонкий м'язи) пiднiмають переднiй край тазу. При цьому тазостегнова група м'язiв бере участь у нахилi тазу у вертикальному положеннi тiльки тодi, коли фiксовано прикрiплення цих м'язiв до стегновоi кiстки. У свою чергу прямий м'яз стегна, клубово-поперековий м'яз, напружувач широкоi фасцii, кравецький м'яз, який випрямляi хребет, квадратний м'яз поясницi, мiжостистi м'язи опускають переднiй край тазу за рахунок пiдняття заднього краю.
Положення тазу маi iстотний вплив на формування постави. Посилений нахил тазу створюi збiльшений лордоз, зменшення кута нахилу згладжуi лордоз i поперековий кiфоз.
Таким чином, всяке вiдхилення вiд фiзiологiчноi норми одного вiддiлу хребта спричиняi за собою вiдхилення в iнших його вiддiлах i приводить до змiн постави.
Виходячи з викладеного вище за аналiз понять нормальноi i дефектноi постави, а також змiн фiзiологiчних вигинiв хребта, на наш погляд i необхiдним дати характеристику нормальноi постави молодшого школяра, уточнивши при цьому ii вiдмiннiсть вiд нормальноi постави iнших вiкових груп.
У зв'язку iз змiнними пропорцiями тiла в рiзнi вiковi перiоди стiйке вертикальне положення дитини досягаiться рiзним ступенем м'язових зусиль i рiзним взаiморозташуванням частин тiла. Тому нормальна постава молодшого школяра маi свою характеристику, вiдмiнну вiд характеристик постави дошкiльника, хлопця i дiвчини.
Зазвичай нормальна постава дошкiльника характеризуiться зменшенням кута нахилу тазу вiд 22 до 25В°, намiчаiться поперековий лордоз, живiт видуваiться, лопатки злегка виступають.
Нормальнiй поставi хлопця i дiвчини властиве вертикальне розташування голови i тулуба при випрямлених ногах. Плечi опущенi i знаходяться на одному рiвнi. Лопатки притиснутi до спини. Грудна клiтка симетрична. Живiт плоский, втягнутий по вiдношенню до грудноi клiтки. Фiзiологiчнi вигини хребта добре вираженi, у дiвчат пiдкреслений лордоз, у хлопцiв - кiфоз. Остистi вiдростки розташованi по середнiй лiнii. Трикутники талii добре вираженi i симетричнi.
При нормальнiй поставi молодшого школяра голова i тулуб розташованi вертикально, плечi горизонтальнi, лопатки притиснутi до спини. Фiзiологiчнi вигини хребта помiрно вираженi, лiнiя остистих вiдросткiв розташована по середнiй лiнii. Випинання живота зменшене, але передня поверхня черевноi стiнки розташована наперед вiд грудноi стiнки. Наголошуiться рiзниця у кутi нахилу тазу у хлопчикiв i дiвчаток 28-31В° [34, 15].
Дане визначення, на нашу думку, i найбiльш вдалим. У зв'язку з цим воно приймаiться як робоче визначення нормальноi постави молодшого школяра в справжньому дослiдженнi.
Лiкувальна фiзична культура як клiнiчна дисциплiна i частиною системи фiзичного виховання, пов'язаноi з особливими завданнями виховання дiтей, що мають вiдхилення у станi здоров'я, зокрема, у порушеннi постави.
До засобiв лiкувальноi фiзичноi культури вiдносять: фiзичнi вправи, рухливi iгри, масаж i загартування [17, 139].
Думки бiльшостi авторiв робiт, присвячених порушенню постави, сходяться на тому, що основним засобом у вихованнi правильноi постави i в корекцii порушеноi постави i фiзичнi вправи [10, 17, 37,43].
А.М. Шлемiн у своiй роботi застосовував гiмнастичний метод, в якому фiзичнi вправи iзольовано впливають на рiзнi м'язи тiла. Вправи розтягуючого характеру забезпечують природну анатомiчну рухливiсть хребетного стовбура. Автор пропонуi виконувати комплекси вправ для вироблення м'язово-рухових i м'язово-статичних вiдчуттiв по ступеню iх трудностi i складностi. До першоi групи входять вправи, що надають загальну дiю на органiзм тих, що займаються, що гармонiйно розвивають руховий апарат. Друга група включаi вправи для вироблення вiдчуттiв правильноi постави. Вправи третьоi групи направленi на виправлення певних недолiкiв у формуваннi постави [42].
З.М. Шубiна вважаi, що фiзiологiчна основа постави - своiрiдний навик, формування якого пiдпорядковане тим же закономiрностям, що i формування будь-якого рухового навику i невiддiльно вiд нього. На погляд автора, формування навику правильноi постави вiдноситься бiльшою мiрою до навчання, головним чином, на уроках фiзичноi культури, а переклад навику в звичку - це, в основному, область виховання, в якiй вирiшальне слово повинне належати вчителям i батькам. В процесi виховання правильноi постави початкових класiв, що вчаться, дослiдник робить акцент на зближення правим i лiвим верхнiх кiнцiвок. З цiiю метою використовувалися спецiальнi динамiчнi вправи з початкового положення лежачи [43,3].
Для дiтей з кiфотичною деформацiiю хребта деякi ученi пропонують систему комплексного вiдновного лiкування. Ця система включаi такi форми лiкувальноi фiзичноi культури: урок коригуючоi гiмнастики, лiкувальне плавання i фiзичнi вправи у водi, дозованi рухливi iгри з елементами корекцii, лiкувальний масаж [1].
Новий пiдхiд до рiшення цього питання викладений в дослiдженнi Л.Г. Мiрхайдаровоi. Традицiйнi засоби, використовуванi на уроках фiзичноi культури в школi, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з типовоi програми у поiднаннi з вправами йоги; комплексами по художнiй гiмнастицi; загально-розвиваючими вправами з типовоi програми у поiднаннi з вправами коригуючоi гiмнастики; комбiнованими комплексами вправ, що проводяться у формi музично-ритмiчного уроку з елементами сюжетно-ролевоi гри [29].
Правильно органiзований загальний руховий режим маi важливе значення в оздоровчiй роботi з дiтьми i створюi здорову основу для зростання i розвитку органiзму i запобiгаi багатьом захворюванням [21].
Ефективнiсть процесу формування правильноi постави В.А. Арсланов пропонуi пiдвищити комплексним пiдходом за рахунок використання цiлеспрямованих педагогiчних дiй на школярiв у всiй навчально-виховнiй дiяльностi колективу школи [2].
Дiти з порушенням постави повиннi займатися лiкувальною гiмнастикою вдома, отримавши детальнi вказiвки лiкаря. При рiзкiй формi порушення постави заняття краще проводити в кабiнетах лiкувальноi фiзкультури групами по 10-12 чоловiк. Вважаiться показаним створення в школах спецiальних груп з порушенням постави. У подiбних групах заняття проводяться спецiальною лiкувальною фiзкультурою, що поiднуiться з такими видами спорту, як плавання, гiмнастика, лижi [30, 190].
Слiд зазначити, що для виправлення дефектiв постави цiлеспрямоване використання засобiв фiзичного виховання виявляiться недостатнiм. Необхiдною умовою i також вживання заходiв, якi сприяють покращенню фiзичного розвитку дитини. До таких заходiв перш за все належить органiзацiя сприятливих для дитини умов зовнiшнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гiгiiнiчних умов [27, 128].
Таким чином, пiдводячи пiдсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що процес корекцii постави ТСрунтуiться на використаннi рiзних видiв фiзичних вправ i дотриманнi прийомiв для покращення фiзичного розвитку дитини.
Як було сказано вище, масаж i засобом лiкувальноi фiзичноi культури i невiд'iмним методом лiкування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема викривлень хребта [22, 31; 1, 89;].
Масаж, так само як i фiзичнi вправи, через рефлекторнi зв'язки надаi дiю на весь органiзм людини [12; 84;]. Особливо вираженим i вплив масажу на систему кровообiгу, зв'язково-м'язовий i суглобовий апарати. Пiд впливом масажу полiпшуiться кровопостачання i трофiка тканин. Це терапевтичною дiiю i хороший засiб, застережливий розвиток м'язовоi атрофii. Вiдомо, що масаж сприяi покращенню скоротливоi здатностi м'язiв i пiдвищуi iх еластичнiсть, робить вплив на тонус м'язiв (пiдвищуючи або знижуючи його залежно вiд характеру i iнтенсивностi прийомiв).
Завдяки покращенню загального i мiсцевого кровообiгу, масаж пiдсилюi притоку кисню у м'язи i пiдвищуi iх енергетичнi ресурси (у зв'язку з накопиченням цукру). Працездатнiсть м'язу пiсля втоми, яка наступила, швидше вiдновлюiться пiд впливом масажу [22,31]. Ця думка пiдтверджуiться результатами робiт багатьох вiдомих учених, таких як А.Ф. Вербов, Н.М. Саркизов-Серазiнi, Н.А. Белая, (1966-1983), що створили в наший краiнi нову методику масажу на основi класичного масажу.
Так, Н.Г. Аксенова використовувала ручний масаж, що проводився масажистом i батьками дiтей пiсля вiдповiдного навчання. Прийоми масажу при деформацiях хребта в сагиттальнiй площинi пiдбиралися з врахуванням характеру iх анатомо-фiзiологiчноi дii. Автор виходила з необхiдностi укрiпити ослабленi, розтягнутi м'язи (заднiй поверхнi тулуба). З цiiю метою застосовувався масаж довгих м'язiв мiжлопатковоi областi. Використовувалися переважно такi прийоми як "погладжування", "розминка", "глибоке розтирання", "биття" однiiю та двома руками. Для розслаблення передньоi поверхнi тулуба проводилися погладжування i вiбрацiя. За наявностi вираженого поперекового лордозу, що поiднувався з посиленням грудного кiфозу, прагнули укрiпити м'язи черевного пресу. Проводили поглажування, розтирання i розминку по ходу косих i прямих м'язiв живота i масаж сiдничних м'язiв. Н.Г. Аксенова вважаi, що без змiцнення м'язiв черевного пресу, сiдничних i спини неможливо виробити у дитини стiйкий навик правильноi постави. При призначеннi прийомiв масажу автор враховувала iндивiдуальнi особливостi клiнiчного перебiгу захворювання. Масаж частiше застосовувався дiтям молодшого вiку i фiзично ослабленим [1].
Проте, в роботi Н.Г. Аксеновоi не чiткий характер виконання прийомiв масажу при деформацiях хребта в сагиттальнiй площинi.
При сколiозах призначають масаж спини i живота. При сколiозi першого ступеня застосовують всi прийоми масажу для змiцнення м'язiв. Масаж поiднуiться з коригуючою гiмнастикою [7, 264].
Аналiзуючи наукову i науково-методичну лiтературу, ми прийшли до наступного висновку: пропонуiться методика масажу тiльки при сколiозi i при порушеннi постави у фронтальнiй площинi. немаi диференцiйованоi методики масажу залежно вiд виду порушень постави в сагиттальнiй площинi.
Виправленням рiзних видiв порушень постави i складний i тривалий процес. Вiн може бути успiшним, якщо проводиться комплексно, з використанням ЛФК, масажу, ортопедичних заходiв, що включають застосування приладiв, пристосувань, предметiв (гiмнастичнi стiнки, лавки, медицинболи, палицi i iн.).
Комплексному пiдходу до виправлення порушень постави вiдводиться значне мiсце в багатьох роботах сучасних дослiдникiв.
На думку В.А. Епiфанова при викривленнi хребта в сагиттальнiй площинi (кiфозi i лордозi) слiд застосовувати комплекс заходiв, якi сприяють досягненню позитивного результату. Подiбний комплекс включаi дотримання рацiонального режиму статичного навантаження на хребет, лiкування положенням, масаж i iншi ортопедичнi засоби консервативного лiкування, а також фiзичнi вправи, що вигинають корпус, змiцнюючи м'язи спини, що збiльшують рухливiсть хребта в грудному вiддiлi i "витягують" його, формують правильну поставу. Сюди вiдносяться рiзнi варiанти вправ лежачи на животi, лiкування положенням на клиновиднiй пiдставцi i iн. [27, 416].
Деякi ученi, вказуючи на доцiльнiсть комплексноi дii при порушеннях постави, видiляють один iз засобiв як провiдний. Згiдно А.Ф. Каптелiну у комплексi лiкувальних вправ особливе мiсце вiдводиться масажу, який допомагаi усунути деформацii i пiдсилюi вплив iнших засобiв [22, 43].
Виняткову важливiсть масажу при виконаннi вправ пiдкреслюi С.М. РЖванов. Масаж створюi передумови для повнiшого використання направлених рухiв зменшенням хворобливостi i полiпшенням кровообiгу [43, 188].
Посилення лiкувального ефекту фiзичних вправ за допомогою масажу наголошуiться М.РЖ. Фонаревим i Т.А. Фонаревою [38, 253]. При викривленнi хребта масаж використовуiться у методицi ЛФК разом з фiзичними вправами i рухливими iграми [38].
Перелiчене вище даi змогу зробити висновки про те, що всi дослiдники пiдкреслюють необхiднiсть комплексноi дii при виправленнi порушень постави; масаж включаiться у комплекс лiкувальних заходiв як обов'язковий складний засiб, який доповнюi фiзичнi вправи; запропонованi комплекси корекцii порушень постави, що мiстять масаж i фiзичнi вправи, в загальноосвiтнiй школi до сьогоднi не знайшли застосування. Фахiвцi говорять про можливiсть застосування комплексноi дii при викривленнi хребта в умовах дошкiльних установ, полiклiнiки, фiзкультурного диспансеру i спецiальних шкiл-iнтернатiв.
У загальноосвiтнiх школах профiлюючим засобом i тiльки спецiальнi фiзичнi вправи, що поiднуються, в кращому випадку, з плаванням на фонi органiзацii сприятливих для дитини умов зовнiшнього середовища (умов статичного навантаження).
Враховуючи ефективнiсть масажу як складного засобу комплексноi дii при виправленнi порушеннi постави, ми схильнi вважати його застосування у поiднаннi з фiзичними вправами в загальноосвiтнiй школi необхiдним.
Аналiз науковоi i науково-методичноi лiтератури показав, що думки всiх фахiвцiв у визначеннi нормальноi постави сходяться. При визначеннi дефектноi постави у дослiдникiв також не спостерiгаiться iстотних розбiжностей. Вiдмiнностi спостерiгаються у використаннi рiзних термiнiв при класифiкацii видiв порушень постави.
Порушення постави в сагиттальнiй площинi залежить вiд змiни фiзiологiчних вигинiв хребта. Останнi виникають у результатi неправильноi органiзацii умов статичного навантаження i слабкого фiзичного розвитку дитини.
Для виправлення дефектiв постави цiлеспрямоване використання засобiв фiзичного виховання виявляiться недостатнiм. Необхiдною умовою i також вживання заходiв, якi сприяють покращенню фiзичного розвитку дитини. До таких заходiв перш за все належить органiзацiя сприятливих для дитини умов зовнiшнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гiгiiнiчних умов.
Правильна постава школяра молодших класiв маi свою характеристику, вiдмiнну вiд характеристик постави iнших вiкових груп.
У запропонованих методиках корекцii порушень постави провiдна роль вiдводиться застосуванню рiзних видiв фiзичних вправ. У загальноосвiтнiх школах профiлюючим засобом i тiльки спецiальнi фiзичнi вправи, що поiднуються в кращому випадку з плаванням на фонi органiзацii сприятливих для дитини умов зовнiшнього середовища (умов статичного навантаження).
Масажу вiдводиться особливе мiсце у виправленнi порушень постави, але немаi диференцiйованоi методики масажу залежно вiд виду порушень постави в сагиттальнiй площинi. Пропонуiться методика масажу тiльки при сколiозi i при порушеннi постави у фронтальнiй площинi. Окрiм цього, в загальноосвiтнiй школi масаж не застосовуiться.
Враховуючи ефективнiсть масажу як складеного засобу комплексноi дii при виправленнi порушень постави, ми вважаiмо його застосування у поiднаннi з фiзичними вправами в загальноосвiтнiй школi необхiдним.
Масаж, будучи засобом лiкувальноi фiзичноi культури, i активним лiкувальним методом. Його суть складають дозованi механiчнi роздратування, що наносяться тканинам органiзму спецiальними прийомами погладжування, розтирання, розминки, вiбрацii. Рiзноманiття використовуваних в масажi прийомiв дозволяi застосовувати дii у великому дiапазонi вiд дуже слабких до дуже сильних.
Вiдомо, що механiзм дii масажу на органiзм людини заснований на взаiмодii нервового, гуморального i механiчного чинникiв. При масажi численнi i рiзноманiтнi нервовi закiнчення, якi закладенi " у шкiрi (екстерорецепцii), сухожиллях, зв'язках, м'язах (пропрiорецептори), судинах (ангиорецептори) i внутрiшнiх органах (iнтеро-рецептори), пiддаються дii. Виниклий в результатi цього подразнення потiк iмпульсiв досягаi кори головного мозку. У вiдповiдь реакцiiю органiзму i рiзнi функцiональнi зрушення в органах i системах. Такий механiзм дii масажу.
У механiзмi дii масажу на органiзм велику роль вiдiграi гуморальний чинник. Пiд впливом масажу вiдбуваiться утворення тепла в тканинах, що сприяi збудженню тепловоi рецепторноi системи. Надаючи пряму безпосередню дiю на тканинi, масаж сприяi активiзацii високоактивних речовин: гiстамiну, ацетiлхолiну i iн. Подiбнi речовини викликають розширення капiлярiв (гiстамiн), збiльшують просвiт артерiол i викликають зниження артерiального тиску (ацетiлхолiн) [12; 134].
Характеризуючи механiзм дii масажу, слiд додати, що масаж надаi безпосередню механiчну дiю на пересування всiх рiдких речовин органiзму - кровi, лiмфи, мiжтканинноi рiдини, а також на розтягування i зсув тканин. Механiчний чинник пiдсилюi обмiннi процеси i шкiрне дихання, прискорюi застiйнi явища в м'язових тканинах.
Характер масажу визначаiться трьома основними компонентами: силою, темпом i тривалiстю. Сила масажу - це сила тиску, що надаiться на тiло масажованого руками масажиста. Велика сила (глибокий масаж) сприяi розвитку гальмiвних процесiв. Середня i мала сили (поверхневий масаж) стимулюють збудливий процес. Швидкий темп масажу пiдвищуi збудливiсть нервовоi системи, середнiй i повiльний ii знижують. Збудл
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi