Педагогiчнi основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярiв

Змiст

Вступ

1. Теоретичнi основи дослiдження

1.1 Поняття розумового виховання особистостi

1.2 Сутнiсть та педагогiчнi характеристики загадок

2. методика експериментального дослiдження

2.1 Характеристика форм та методiв роботи над загадкою

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження

2.3 Результативнiсть експериментального дослiдження

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Серед усiх живих iстот на Землi людина вiдрiзняiться перш за все наявнiстю розуму, здатнiстю думати, розмовляти, творити. Не випадково в народi кажуть, що Влзнання та розум тАУ скарб людиниВ». Розум тАУ одна з найкращих людських якостей (ВлНе краса красить, а розумВ»). Вiд iнтелектуального розвитку особистостi залежить рiвень ii пiдготовки до життя (ВлБез розуму нi сокирою рубати, нi личака в'язатиВ»), особистi доля й щастя (ВлЩастя без розуму тАУ торбина дiряваВ»). Рiзнi складнi перипетii i тяготи життя найчастiше долаються не силою, а розумом (ВлСила уму уступаiВ») [72, 262].

Широка, нiчим не замiнима функцiя розуму вiдзначена в численних украiнських народних афоризмах типу: Влдо розуму дiйтиВ» (порозумнi-шати), Влнавчатися розумуВ» (набувати доброго розуму) тощо. А якщо додати сюди стiйкi словосполучення iз синонiмами до слова ВлрозумВ» тАУ ум, глузд, толк, розсудок, смисл, мудрiсть, тямучiсть, то таких фразеологiзмiв набереться дуже багато.

Для вiдзначення життiвоi ролi розуму в живому масовому спiлкуваннi вiн часто-густо протиставляiться глупотi (ВлКраще один мудрий, нiж десять дурнихВ»). Кожен знаi, що краще справу мати з розумним, нiж з невiгласом. Людина з неповноцiнним розумом тАУ калiка (ВлНема ума: вважай тАУ калiкаВ») [70, 12тАУ13].

Навiть з вищесказаного видно, що споконвiкiв у народi високо цiниться розум людини, освiченiсть, iнтелект. Нинi, в зв'язку з небувалим розвитком науки, пожвавленням суспiльних перетворень, посиленою iнтелектуалiзацiiю працi, швидкою змiною технiки й технологiй в усьому свiтi, проблема плекання iнтелекту набрала особливоi гостроти.

Всi тепер вiдчуваiмо, як у вiдповiдальний час розбудови самостiйноi Украiнськоi держави зросла потреба мати людей компетентних, розумово обдарованих, з мисленням державобудiвникiв. РЖ тут без поставленого розумового виховання аж нiяк не обiйтись. То й роль учителя початкових класiв у розв'язаннi даного важливого питання дуже велика.

Для роботи з новою сучасною технiкою, в середовищi освiчених людей потрiбнi глибокi знання, високорозвинене мислення, здатне до швидкого аналiзу й миттiвих операцiй, безпомилкових оперативних логiчних крокiв, необхiдних для прийняття правильних рiшень [64, 17].

Розумове виховання необхiдне людинi не тiльки для працi, а й для повноти духовного життя. Умiти творчо мислити й бути розумною повинна кожна людина, бо розум конче необхiдний у всiх без винятку видах людськоi дiяльностi. Тому й справжнi розумове виховання орiiнтуi людину на життя у всiй його складностi, в усьому його багатствi.

З давнiх-давен винятково важливу роль у розумовому вихованнi пiдростаючого поколiння вiдiгравали загадки тАУ як надiйний i чутливий засiб перевiрки мудростi, кмiтливостi i розумових здiбностей людини, ii уважностi при вивченнi певних явищ природи, навколишнього свiту, речей i предметiв щоденного побуту i спiлкування. Водночас загадка, як нiщо iнше, чудово розвиваi i змiцнюi вправнiсть, гостроту й поглиблення мислення. Якщо в сиву давнину загадки використовувались передусiм як засiб перевiрки зрiлостi людини, то в наш час вони i предметом культурноi розваги, своiрiдних iнтелектуальних iгор i вiдпочинку.

Багато можливостей даi загадка для розумового розвитку дiтей, для прилучення iх до словесноi художньоi творчостi [7, 6]. Створюючи чи вiдгадуючи загадку, вони зосереджують увагу на конкретному предметi. Молодшi школярi ще не володiють достатнiм досвiдом сприймання об'iкту, тому доцiльно звертати iхню увагу на окремi, найвиразнiшi, найiстотнiшi ознаки певного предмета чи явища. Твори-загадки тим i кориснi, що пiд час iх опрацювання дитина вчиться розглядати предмет, виявляти його ознаки.

Цiкава, допитлива загадка надовго запам'ятовуiться дитиною. Особливо привабливi для учнiв початкових класiв римованi загадки, якi певною мiрою допомагають дiтям i педагогам зняти накопичену втому, вносять позитивне пожвавлення у навчально-виховний процес [77, 49]. У зв'язку з цим добiрки тематичних загадок i вправ можна широко використовувати як на уроках, так i в позаурочний час [71, 37]. Вони урiзноманiтнять розумову дiяльнiсть учнiв, пiдтримають iх iнтерес до вiдповiдноi навчальноi теми i зосередять увагу на опануваннi новоi, допоможуть позбутися одноманiтностi у виконаннi запланованих пiзнавальних операцiй, позбутися гiподинамii.

Що стосуiться дослiдження i використання загадок як засобу розумового виховання особистостi, то цей жанр використовували у своiй творчостi письменники давньоi лiтератури тАУ РЖ. Галятовський, А. Байбаков, М. Костомаров. Використовували загадки у своiй творчостi РЖ. Франко, Ю. Федькович, Л. Глiбов, Л. Боровиковський, С. Руданський, П. Тичина, М. Сингаiвський та iн. Збиранням та укладанням збiрок загадок займався Г.РЖлькович, РЖ. Головацький, О. Сементовський, М. Закревський, М. Номис, П. Чубинський, РЖ. Манжура, Б. Грiнченко, Ф. Колесса, В. Гнатюк та iн. На початку ХХ столiття вийшли окремi збiрки загадок, укладенi М.Зiронькою, А. Онищуком, РЖ.П. Березовським. До наукового дослiдження загадок в Украiнi i Росii звернулися О. Потебня, О. Сементовський, М. Сумцов, М. Рибникова, РЖ. Колесницька, В. Аникiна, М. Пазяк, РЖ. Березовський та iн.

Незважаючи на наявнiсть численних наукових статей та збiрникiв загадок, цей жанр творчостi як вагомий засiб розумового виховання пiдростаючого поколiння й досi i одним з найменш вивчених. Ще недостатньо дослiджена образна система загадок, iх роль у розумовому вихованнi особистостi на рiзних етапах ii розвитку, не висвiтлено в повнiй мiрi взаiмозв'язки загадок з iншими фольклорними жанрами. Нерiвномiрно зiбрано та вивчено репертуар народних загадок за географiчними районами поширення, мало уваги придiляiться справi виявлення, збирання та вивчення украiнських народних загадок.

Ще недостатньо використовуються загадки у педагогiчному процесi початковоi школи, в дитячих садках, хоч за останнi роки в цiй дiлянцi i спостерiгаються помiтнi зрушення. Зокрема, опублiкованi окремi методичнi розробки про використання народних загадок у виховнiй роботi з дошкiльнятами i учнями молодших класiв. Виданi популярнi iлюстрованi збiрнички загадок, а також збiрники хрестоматiйного типу для шкiл.

Необхiднiсть включення загадок у навчально-виховний процес, iх значний дидактичний потенцiал зумовили вибiр теми дипломноi роботи.

Метою дипломноi роботи дослiдження особливостей використання загадки як засобу розумового виховання молодших школярiв.

Об'iкт дослiдження тАУ загадка як жанр творчостi та дидактичний засiб.

Предмет дослiдження тАУ особливостi використання загадок у процесi розумового виховання молодших школярiв.

Для розвтАЩязання мети дипломноi роботи ми виконали такi завдання:

1) проаналiзували педагогiчну та методичну лiтературу з проблеми дослiдження;

2) виявили сутнiсть, класифiкацiю, особливостi загадок;

3) визначили можливостi загадок у розумовому розвитку молодших школярiв;

4) охарактеризували методику опрацювання загадок на уроках i в позаурочнiй роботi;

5) експериментально дослiдили ефективнiсть використання загадок для розумового розвитку учнiв початкових класiв.

При написаннi роботи були використанi такi методи педагогiчного дослiдження:

а) аналiз тематичноi лiтератури;

б) спостереження;

в) бесiди;

г) психолого-педагогiчний експеримент;

д) теоретичне узагальнення.

На першому етапi формуючого експерименту виявлявся вплив методичного матерiалу загадок на формування в учнiв навичок мислительноi дiяльностi. В подальшому у процесi роботи здiйснювалося формування у молодших школярiв навичок виконання мисленнiвих операцiй на основi використання матерiалу загадок та виявлялася його ефективнiсть.

Практична значущiсть дипломноi роботи випливаi з актуальних завдань пiдвищення ефективностi розумового виховання молодших школярiв. Матерiали дослiдження можуть використовувати учителi початковоi школи для ефективноi реалiзацii розвивального потенцiалу урокiв та виховноi позаурочноi роботи, доповнення навчального матерiалу пiдручникiв та iнших педагогiчних та освiтнiх цiлей.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.

1. Теоретичнi основи дослiдження

1.1 Поняття розумового виховання особистостi

Важливим складником всебiчного розвитку особистостi i розумове виховання тАУ цiлеспрямована дiяльнiсть педагогiв з розвитку розумових сил i мислення учнiв, прищеплення iм культури розумовоi працi. У психолого-педагогiчнiй лiтературi вживають також термiн Влрозумовий розвитокВ» тАУ розвиток, удосконалення iнтелектуальноi сфери i здiбностей людини [19, 256].

Мета розумового виховання тАУ Влзабезпечення засвоiння учнями основ наук, розвиток iх пiзнавальних здiбностей i формування на цiй основi наукового свiтоглядуВ» [34, 107]. Його змiст тАУ система фактiв, понять, положень з усiх галузей науки, культури i технiки. Освiчена людина повинна володiти основами наук, технiки, мистецтва i культури. Цi знання мають бути систематизованi, постiйно поповнюватися.

У процесi розумового виховання школяр повинен навчитися мислити. Мислення тАУ процес опосередкованого й узагальненого пiзнання предметiв i явищ об'iктивноi дiйсностi в iх iстотних властивостях, зв'язках i вiдносинах.

РЖснують такi види мислення:

дiалектичне тАУ вмiння бачити в явищi суперечностi, тенденцii розвитку, зародження нових;

логiчне тАУ встановлення узагальнених зв'язкiв мiж новими знаннями i ранiше засвоiним матерiалом, приведення iх у певну систему;

абстрактне тАУ абстрагування вiд неiстотних, другорядних ознак, видiлення загальних та iстотних i на цiй основi формування абстрактних понять;

узагальнююче тАУ знаходження загальних принципiв i способiв дiй, що поширюються на певну низку явищ;

категорiальне тАУ вмiння об'iднувати поняття в класи i групи на пiдставi певних iстотних ознак подiбностi;

теоретичне тАУ здатнiсть до засвоiння знань високого рiвня узагальнення, розумiння наукових засад i принципiв розвитку тих чи тих галузей знань, виявлення залежностi та закономiрностi iснуючих мiж явищами зв'язкiв;

iндуктивне тАУ рух думки вiд окремого до загального, вiд фактiв до узагальнень, висновкiв;

дедуктивне тАУ рух думки вiд загального до окремого; алгоритмiчне тАУ неухильне дотримання iнструкцii, яка вказуi строгу послiдовнiсть дiй, що забезпечуi отримання результату;

технiчне тАУ розумiння наукових засад i загальних принципiв виробничих процесiв;

репродуктивне тАУ актуалiзацiя засвоiних знань для розв'язання завдань вiдомого типу або виконання дiй у знайомих умовах;

продуктивне тАУ самостiйне вирiшення людиною нових завдань на основi набутих знань, а також iз використанням нових даних, способiв i засобiв, необхiдних для iх вирiшення;

системне тАУ здатнiсть виявляти зв'язки мiж науками, розумiти загальнонауковi закони, покладенi в основу iх розвитку, мати загальнi уявлення про закономiрностi розвитку природи i суспiльства [63, 236тАУ239].

Учня необхiдно навчити всiх цих видiв мислення. Оволодiти ними вiн може лише за умови освоiння таких мислительних операцiй, як: аналiз тАУ мислене розчленування цiлого на частини або мислене видiлення окремих його частин; синтез тАУ мислене поiднання частин предметiв або окремих його сторiн, iх ознак, властивостей; порiвняння тАУ встановлення подiбностi або вiдмiнностi мiж предметами i явищами за однiiю кiлькома ознаками, видiленими в певнiй послiдовностi; класифiкацiя (систематизацiя) тАУ подiл предметiв або явищ за групами залежно вiд подiбностi чи вiдмiнностей мiж ними.

Особлива роль у розумовому вихованнi належить формуванню iнтелектуальних умiнь. Цьому сприяi робота з рiзними типами завдань: дослiдницькими (спостереження, дослiдництво, пiдготовка експерименту, пошуки вiдповiдi в науковiй лiтературi, екскурсii та експедицii з метою збирання матерiалу та iн.); порiвняльними (вiд простiших до порiвнянь, що виявляють подiбнiсть або вiдмiннiсть понять, складних явищ); на впорядкування мислительних дiй, використання алгоритмiв або самостiйне iх складання; пов'язанi з аналiзом i узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид [52, 49].

Успiх навчальноi дiяльностi учнiв, iх розумовий розвиток значною мiрою залежать i вiд рiвня сформованостi в них таких навчальних умiнь.

Умiння читати тАУ характеризуiться виразнiстю, iнтонацiiю, темпом, урахуванням жанру тексту i залежить вiд умiння учня охопити зором текст, який вiн читаi. Слiд домагатися, щоб учнi усвiдомлювали прочитаний текст [66, 196].

Умiння слухати тАУ передбачаi вмiння зосередитися на змiстi розповiдi, пояснення, лекцii чи запитань учителя, вiдповiдей на запитання учнiв. Слухання маi супроводжуватись аналiзом, умiнням прорецензувати й оцiнити прослухане повiдомлення [26, 10].

Умiння усно формулювати i викладати своi думки тАУ йдеться про вiдповiдi на запитання, переказування змiсту прочитаного чи почутого, словесний опис картини, приладу, спостережуваного об'iкта, вмiння поставити запитання до розповiдi вчителя, прочитаного тексту [40, 145].

Умiння писати тАУ передбачаi оволодiння технiкою письма та писемною мовою i полягаi в умiннi правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати пiд диктовку, написати твiр на задану або на вiльну тему, реферат, законспектувати прочитане тощо [11, 51].

Умiння працювати з книжкою тАУ це передусiм умiння пiдiбрати необхiдну лiтературу за бiблiографiiю, визначити ii загальний змiст, використовувати рiзнi форми запису прочитаного, вмiння користуватися довiдковою лiтературою, словниками, перiодикою [5, 67].

Спецiальнi умiння охоплюють умiння читати ноти, технiчнi креслення, карти, обчислювальнi вмiння з математики, вмiння слухати музику, умiння записувати числа, формули, нотнi знаки, користуватися словником пiд час вивчення iноземних мов та iн.

Умiння культури розумовоi працi тАУ сюди вiдносять, зокрема, вмiння дотримуватися рацiонального режиму розумовоi працi, виконувати навчальнi завдання акуратно, утримувати в належному порядку своi робоче мiсце. Учень повинен умiти чергувати розумову працю з вiдпочинком або з iншим видом дiяльностi [34, 109]. Культура розумовоi працi передбачаi знання учнем загальних правил розумовоi працi та вмiння дотримуватись iх у своiй навчальнiй дiяльностi; знання важливостi поступового входження в роботу, ii ритмiчнiсть, регулярнiсть у чергуваннi працi й вiдпочинку, робота зi складним i легшим матерiалом та iн. Виходячи iз загальних правил, кожен учень розробляi власний стиль навчальноi дiяльностi.

Окрiм розглянутих умiнь, самостiйна навчальна дiяльнiсть передбачаi також вироблення в учнiв умiння зосереджено та уважно працювати, долати труднощi, розвивати пам'ять i використовувати рiзнi ii види (логiчну, моторну, зорову), вести спостереження i нотатки, володiти деякими рацiональними способами розумових дiй, контролювати себе.

Правильно органiзоване навчання, що передбачаi залучення всiх учнiв до активноi пiзнавальноi дiяльностi i використання спецiальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначаiться на розумовому розвитку i вихованнi школярiв [69, 9].

Розширенню кругозору учнiв, розвитковi iхнiх iнтелектуальних сил i здiбностей сприяють також рiзноманiтнi види позаурочноi та позашкiльноi освiтньо-виховноi роботи за iнтересами, самоосвiта.

Цiлеспрямоване розумове виховання повтАЩязане iз формуванням наукового свiтогляду особистостi. Це цiлiсна система наукових, фiлософських, полiтичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядiв, переконань i почуттiв, якi визначають ставлення людини до навколишньоi дiйсностi й до самоi себе. Його основу становлять погляди i переконання, що сформувалися на базi знань про природу та суспiльство, й стали внутрiшньою позицiiю особистостi.

Погляди тАУ прийнятi людиною як достовiрнi iдеi, знання, теоретичнi концепцii, передбачення, що пояснюють явища природи i суспiльства, i орiiнтирами в поведiнцi, дiяльностi, стосунках.

Переконання тАУ Влпсихiчний стан особистостi, який характеризуiться стiйкими поглядами, впевненiстю у правильностi власних думок, поглядiв, це сукупнiсть знань, iдей, концепцiй, теорiй, гiпотез, в якi людина вiрить як в iстинуВ» [63, 251].

Невiд'iмною частиною переконань людини i ii почуття. Втiлення свiтоглядних переконань у життя, iх обстоювання i захист людина переживаi емоцiйно.

Важливий елемент свiтогляду тАУ теоретичне мислення, здатнiсть аналiзувати, синтезувати, порiвнювати, робити висновки. Воно даi змогу творчо осмислювати знання, розширювати свiтогляд. Складником свiтогляду i й воля людини, свiдома саморегуляцiя людиною своii поведiнки i дiяльностi, регулювальна функцiя мозку, що полягаi у здатностi активно досягати свiдомо поставленоi мети, долаючи зовнiшнi та внутрiшнi перешкоди [30, 26]. Реалiзуючи свiтогляднi iдеi в практичнiй дiяльностi, людина виявляi вольовi якостi (цiлеспрямованiсть, рiшучiсть, принциповiсть, самовладання).

Науковий свiтогляд виявляiться у поведiнцi людини i визначаiться оптимальним засвоiнням понять, законiв, теорiй, готовнiстю обстоювати своi iдеали, погляди, переконанiстю у щоденнiй поведiнцi та дiяльностi.

Наголошуючи на визначальнiй ролi свiтогляду в поведiнцi людини, В. Сухомлинський писав: ВлПереконання тАУ це не лише усвiдомлення людиною iстинностi свiтоглядних та моральних понять, а й особиста ii готовнiсть дiяти вiдповiдно до цих правил i понять. Переконанiсть ми спостерiгаiмо тодi, коли дiяльнiсть людини мотивуiться свiтоглядом, коли iстиннiсть того чи iншого поняття не тiльки не викликаi в людини сумнiвiв, а й формуi ii суб'iктивний стан, ii особисте ставлення до iстиниВ» [73, 165тАУ166].

Великi можливостi формування наукового свiтогляду закладено в навчальному процесi. Кожна наука вивчаi закономiрностi явищ певноi галузi об'iктивного свiту i, вiдповiдно, кожний навчальний предмет робить свiй внесок у формування наукового свiтогляду учнiв. Предмети природничого циклу сприяють формуванню системи понять про явища i процеси природи, про ii закономiрностi, виховують активне перетворювальне ставлення до природи.

Пiд час вивчення гуманiтарних, суспiльних дисциплiн учнi знайомляться з етапами розвитку людських цивiлiзацiй, сутнiстю явищ, що в них вiдбувалися. Вивчення рiдноi мови i лiтератури, iсторii свого народу, географii своii краiни сприяi формуванню в них iдеалiв, поглядiв на розвиток суспiльства, розумiнню ними змiсту життя людей, визначенню мети дiяльностi, спрямованостi своii поведiнки [17, 350].

Оскiльки свiтогляд i системою наукових, полiтичних, фiлософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядiв i переконань, що визначають ставлення людини до навколишнього середовища й до самоi себе, то кожен навчальний предмет тАУ складова iдиного цiлого у його формуваннi. Вчитель може успiшно формувати свiтогляд учнiв лише за умови, що вiн добре знаi не лише свiй предмет, а й сумiжнi навчальнi дисциплiни i здiйснюi в процесi навчання мiжпредметнi зв'язки. Це даi змогу розкрити наукову картину свiту, показати його iднiсть. Адже сформувати науковий свiтогляд учнiв у цiлому засобами лише одного навчального предмета неможливо.

У процесi вивчення дисциплiн природничого циклу розкривають природничо-наукову картину свiту, суспiльнi науки показують закономiрностi суспiльного розвитку, пiд час трудового i виробничого навчання учнi знайомляться з розвитком економiки i виробничих вiдносин та iн. Засвоiння сукупностi всiх цих предметiв сприяi формуванню цiлiсного наукового свiтогляду [46, 257].

Перетворення знань на свiтогляднi погляди i переконання тiсно пов'язане з формуванням в учнiв системи ставлень до навколишнього середовища й до себе. Правильне ставлення до них формуiться в ситуацiях, коли iндивiд дii певним чином. Тому в процесi формування свiтогляду створюють умови, в яких учень мiг би виявити своi ставлення до подiй, явищ, про якi йдеться, не побоявся дати iм принципову оцiнку, висловити свою думку. Це сприяi формуванню iдностi слова i дiла, свiтогляду й поведiнки, активноi життiвоi позицii.

У формуваннi свiтогляду важливо використати фiлософський змiст, традицii, звичаi та обряди народного календаря як джерела глибокого осмислення учнями екологiчних, моральних та естетичних проблем. У народному розумiннi неоцiненне виховне значення мають народнi фiлософськi iдеi про безмежнiсть свiту, вiчнiсть життя та його постiйне оновлення, циклiчнiсть природних явищ (сонце як джерело життя, земля як годувальниця всього живого), а також прогностична функцiя народного календаря (ВлВiнця навколо Сонця тАУ на дощВ», ВлНебо над лiсом посинiло тАУ буде теплоВ», ВлЗiрки стрибають тАУ на морозВ», ВлДощ на Зеленi свята тАУ будуть великi достаткиВ» та iн.). Матерiали народного календаря використовують на уроках народознавства, рiдноi мови, лiтератури, географii, фiзики, астрономii, у багатограннiй позакласнiй та позашкiльнiй роботi [72, 361тАУ362].

Вiдповiдну роль у формуваннi наукового свiтогляду учнiв вiдiграi позакласна виховна робота. Виховнi заходи збагачують iх свiтоглядними поняттями, уявленнями, iдеями, теорiями, сприяючи формуванню поглядiв i переконань. З метою змiцнення свiтоглядних поглядiв i переконань дiтей доцiльно залучати до видiв дiяльностi, якi сприяють поiднанню iх свiдомостi та почуттiв з поведiнкою, зокрема до учнiвського самоврядування та iн. Участь в активнiй пiзнавальнiй дiяльностi даi змогу виявляти i вiдповiдно коригувати помилковi свiтогляднi погляди i переконання, вiдхилення вiд норм поведiнки.

У формуваннi наукового свiтогляду особлива роль належить соцiальнiй i професiйнiй позицii педагога. Тiльки вчитель, який усiiю душею прийняв iдею незалежностi Украiни, здатний бути духовним наставником учнiв сучасноi школи, провiдником наукового свiтогляду. Поiднання глибокоi iдейноi переконаностi з високим професiоналiзмом, умiння реалiзувати свiтоглядний потенцiал свого предмета й органiзувати рiзноманiтну дiяльнiсть для вияву учнями своiх свiтоглядних позицiй тАУ важлива умова формування iх наукового свiтогляду [31, 4].

Про рiвень сформованостi свiтогляду свiдчать вiдповiдi учнiв iз свiтоглядних питань на уроках, iх дiяльнiсть та поведiнка в рiзних ситуацiях, порiвняльнi данi спостережень педагогiв, батькiв та iнших учасникiв педагогiчного процесу, спецiальнi спiвбесiди, обговорення моральних та iнших проблем.

Початкова школа покликана дати своiм учням окреслену ii навчальним планом i програмами належну суму знань, умiнь та навичок i водночас розвивати iх розум так, щоб вони в перспективi, здобувши освiту, ставали розумнiшими, iнтелектуально багатими, компетентними, iз жадобою до знань людьми [70, 12].

РЖдеалом школи, за справедливим визначенням В. Сухомлинського, i те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому вiдношеннi людина. Невiгласи небезпечнi для суспiльства незалежно вiд того; освiченi вони чи неосвiченi. Невiглас не може бути щасливим сам i завдаi нещастя iншим. Той, хто вийшов iз стiн школи, обов'язково маi бути розумною людиною. Забезпечивши належне розумове виховання молодших школярiв, учитель внесе свою посильну лепту у пiдготовку вкрай необхiдноi майбутньоi iнтелектуальноi елiти Украiни.

Сучасний представник украiнськоi елiти тАУ це компетентна у своiй справi особа, яка бере на себе повну громадську й моральну вiдповiдальнiсть за якiсне й результативне вирiшення покладених на неi обов'язкiв. iй повиннi бути властивi такi риси, як кмiтливiсть, акуратнiсть, освiченiсть, обов'язковiсть у дiлових стосунках, умiння обирати найрацiональнiшi шляхи реалiзацii проблеми. РЖ до цього треба готувати учнiв, починаючи з молодших класiв, через належно поставлене розумове виховання [20, 136].

Розум тАУ це здатнiсть людини мислити, вiдображати й пiзнавати об'iктивну дiйснiсть. Це найдосконалiша форма теоретичного осягання дiйсностi, свiдоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рiвнi творiв та iдей. Вiн аналiзуi й оцiнюi як данi органiв чуття, так i розсудкову дiяльнiсть, а також сам себе.

У протилежнiсть розсудку, маi синтетичний характер, пiзнаi об'iкт у його цiлостi, у взаiминах його частин. Розсудок аналiзуi, розкладаi як такий, що здiбний пiзнавати лише окремi елементи то частини.

Тому до розумового виховання належить цiлеспрямовано дiяльнiсть вихователiв над розвитком розумових сил i мислення учнiв та прищеплення iм культури розумовоi працi. Воно передбачаi набуття знань, розвиток пiзнавальних i творчих здiбностей, прищеплення iнтересу й потреби в розумовому збагаченнi впродовж усього життя, самостiйному здобуваннi знань i застосуваннi iх на практицi. Самостiйне здобування знань породжуi зрiлiсть думки [10, 34].

Змiст розумового виховання учнiв початкових класiв охоплюi:

В· розумiння значення знань, якi здобуваються в школi, для життя i працi, громадськоi дiяльностi, будiвництва самостiйноi Украiнськоi держави;

В· розвиток допитливостi, спостережливостi, кмiтливостi, активностi на уроках, прагнення самостiйно виконувати завдання у класi i вдома;

В· уявлення про наукову органiзацiю навчальноi працi, навички самостiйного читання дитячоi лiтератури, умiння дiлитися враженнями про прочитане;

В· негативне ставлення до списування, бездумного зубрiння, шпаргалок, пiдказування, невиконання домашнiх завдань;

В· шанобливе ставлення до розуму й розумних людей, бажання стати мудрою людиною [17, 325тАУ326].

Розумове виховання належить до однiii з найважливiших складових частин формування всебiчно розвиненоi людини, до одного з дiйових чинникiв вирощення iнтелектуальноi елiти нацii. Здiйснюiться воно в нерозривнiй iдностi з усiма iншими виховними компонентами, бо розумовий розвиток i формування на цiй основi нацiональноi елiти тАУ це насамперед виховання особистостi. А особистiсть виростаi у певному духовному середовищi, коли iснуi особливе естетичне й морально-психологiчне поле.

Адже представник iнтелектуальноi елiти i, як правило, той, для якого багато важать такi поняття, як сенс життя, особиста мiсiя, доброчиннiсть. У прикладаннi до нашоi нацiональноi елiти воно окреслюiться ще одним поняттям тАУ свiдомий украiнець. А його Влтреба плекати з дитинства, виховуючи на iсторii народу, на прикладi своiх батькiв, дiдiв i прадiдiв, вiдданих iдеi соборноi Украiни, якi шанують ii культуру, традицii, рiдну мовуВ» [59, 42].

Розумове виховання реалiзуiться також у сукупностi з формуванням наукового свiтогляду. Разом з цим, спiльним, воно виконуi в початковiй школi властиву йому специфiчну функцiю, спрямовану на розвиток iнтелектуального потенцiалу молодших школярiв, пiзнавальних мотивiв, навичок розумовоi дiяльностi, творчого мислення, рацiональноi органiзацii навчальноi працi.

Розумове виховання тАУ процес тривалий i складний. Успiх його забезпечуiться рядом факторiв. Провiдне мiсце серед них займаi перш за все живе спiлкування з розумними людьми. Розум плекаiться розумом. ВлЗ розумним поговори, то й розуму наберешся, а з дурним-то й свiй загубишВ», тАУ кажуть у народi. А звiдси й порада: ВлМудрого шукай, дурного обходьВ». РЖ висновок: ВлРозумнi дiти зростають у розумних батькiв i вчителiвВ» [14, 29]. В образi свого вихователя дiти повиннi бачити безмежну вiдданiсть розумовому життю, науцi. Учнiв скоряi закоханiсть iхнього вчителя в розум. Тому дуже важливо, щоб молодший школяр з допомогою свого вчителя сьогоднi став розумово багатшим, нiж був учора. Кращий спосiб розумового виховання, як цей, годi й придумати.

РЖнтелект примножуiться також пiд впливом навколишнього середовища, засобiв масовоi iнформацii, читання лiтератури.

Провiднi шляхи розумового виховання тАУ це Влсистематичнi заняття на уроках, побудованих на основi принципiв розвиваючого навчання, позакласна робота з розвитку iнтелектуальноi культури учнiвВ» [1, 52]. У цiлому ж розвиток розумових сил i здiбностей школярiв великою мiрою залежать вiд багатства iнтелектуального життя школи.

Навчання тодi повноцiнне, коли воно сприяi розумовому розвитковi учнiв, протiкаi у iх органiчнiй iдностi. Порушення цiii iдностi недопустиме. Та й головна суть розумового виховання якраз i полягаi в тому, що, здобуваючи знання, дитина разом з тим стаi розумнiшою. У процесi навчання здiйснюiться головна мета розумового виховання тАУ розвиток iнтелекту. РЖнтелект (вiд лат. тАУ розумiння, розсудок, пiзнання) тАУ здатнiсть до мислення, особливо до його вищих теоретичних рiвнiв.

Розумове виховання, за словами В. Сухомлинського, вiдбуваiться у процесi оволодiння знаннями [74, 529]. Проте воно не зводиться до нагромадження знань. Не можна поставити знак рiвностi мiж освiченiстю i розумовою вихованiстю, мiж колом знань, набутих у школi, i ступенем розумового розвитку, хоч останнi залежить вiд обсягу знань. Розумова вихованiсть не рiвнозначна обсягу набутих знань.

Уся суть у тому, як вiдбуваiться життя знань у складнiй i багатограннiй дiяльностi людини. А це забезпечуiться тодi, коли кожне заняття в школi стане уроком мислення, уроком, де панують безперервнi пошуки й знахiдки, вiдкриття й здивування. Здивування тАУ це надiйна стежка мислення. Тiльки там, де i захоплення, натхнення розумовою працею, можливе iнтелектуальне зростання дитини. У пошуках i знахiдках тАУ найголовнiше, а в початкових класах тАУ iдине джерело напруження iнтелектуальних, вольових сил [66]. Хоч би яким слабким був школяр, вiн зобов'язаний з кожним етапом навчання пiднiматися хоча б на невисоку сходинку в своiму розумовому розвитку. Це зростання й залежить вiд iнтелектуального стану допитливостi, що пануi в початкових класах.

У кожнiй навчальнiй дисциплiнi, яка вивчаiться у початковiй школi, закладенi великi можливостi для розумового виховання. Треба тiльки iх вмiло використовувати. РЖ в першу чергу це стосуiться урокiв рiдноi украiнськоi мови та математики.

Мова i мислення завжди нероздiльнi. Опановуючи рiдну мову, дiти разом iз словами набираються й розуму, набувають чужих думок, навчаються самi думати й тi думки викладати словами. Математику справедливо називають царицею мислення [64, 51].

Могутнiм фактором розумового виховання виступаi використання феноменальноi мудростi нашого народу, до невичерпних джерел фольклору. Народнi казки, оповiдання, загадки, прислiв'я i приказки, скоромовки, iгри, iграшки, забавки тАУ це чудова гiмнастика розуму. Добре, якщо учнi не тiльки слухають i розповiдають казки, але й самi iх складають, пишуть твори-мiнiатюри, виконують творчi роботи i завдання з усiх без винятку навчальних дисциплiн за матерiалами спостережень над явищами природи, над працею, творами мистецтва, а також роботи на теми, якi потребують моральноi оцiнки дiяльностi, поведiнки, людських взаiмин, як-от: ВлЯк ластiвка робить гнiздоВ», ВлМоя любима украiнська народна пiсняВ», ВлЯк зерно стаi хлiбомВ», ВлЧарiвний свiт казкиВ», ВлВiк живи тАУ вiк учисьВ», ВлКниги читати тАУ розуму набиратиВ», ВлПершi ознаки весниВ», ВлЩо значить бути добрим сином / доброю дочкоюВ», ВлРозумний i дуреньВ» та iн. [59, 73].

У початкових класах, як вiдзначав В. Сухомлинський, Влспостереження необхiднi дитинi, як сонце, повiтря й волога необхiднi рослинiВ» [73, 48]. Тут спостереження тАУ найважливiше джерело енергii розуму. Виховуючи молодших школярiв, треба вчити iх бачити в звичайному незвичайне, шукати й вiдкривати причинно-наслiдковi зв'язки, вiдповiдаючи на запитання Влчому?В». Школа спостережливостi в молодшому вiцi тАУ необхiдна умова розумового розвитку.

Неабияк змiцнюi iнтелектуальнi сили молодших школярiв звернення до украiнського народного гумору.

В обов'язок учителя початкових класiв входить пiклування про те, аби на всiх заняттях якнайбiльше розкривалися iнтелектуальнi сили вихованцiв. Треба дбати також, аби виучуванi правила, положення й визначення осягалися не тiльки пам'яттю, але й зусиллями розуму, Зубрячка шкодить розумовому вихованню, як велике зло, що отуплюi розум. Там, де вона пануi, немаi поваги до розуму [20, 54].

Крiм звичного кола шкiльних справ й урокiв, уявлень, iнтересiв, у школярiв маi бути багате й рiзноманiтне iнтелектуальне життя.

Розумове виховання, здiйснюване на уроках, даi добрi наслiдки тодi, коли воно маi своi творче продовження й розширення в позакласнiй роботi через участь дiтей як у предметних гуртках (з мови, математики та iн.), так i в гуртках трудовоi творчостi тАУ юних технiкiв, юних натуралiстiв, конструкторських, а також художньоi самодiяльностi тАУ лiтературно-творчих, фольклорних, музичних, драматичних.

Велике значення для вiдточення розуму мають зустрiчi учнiв з творчою iнтелiгенцiiю, народними мудрецями й фiлософами, мудрими оповiдачами, участь у рiзних конкурсах й олiмпiадах, народних, нацiональних i традицiйних шкiльних святах, iграх, забавах, карнавалах та iнших розумних дозвiллях. Треба всiляко пiдтримувати розумнi захоплення дiтей тАУ гру в шахи, лото, колекцiонування, ведення щоденника, листування з родичами й ровесниками iз-за кордону, моделювання тощо.

ВлКнижку читай тАУ розуму набирай!В» тАУ кличе народна мудрiсть. Цим пiдкреслюiться особлива роль книги й самостiйного читання у розумовому вихованнi учнiв пiд керiвництвом, спрямуванням i за порадою вчителя початкових класiв [22, 19].

Украiнська нацiональна початкова школа тодi стане справжнiм осередком розумовоi культури, коли в нiй запанують: культ Украiни, культ людини, культ розуму, культ рiдного слова i культ книжки. Для посилення розумового виховання учнiв в Украiнi вiдроджуються елiтарнi школи-гiмназii, лiцеi, коледжi, навчальнi заклади для особливо iнтелектуально обдарованих дiтей.

1.2 Сутнiсть та педагогiчнi характеристики загадок

Загадки тАУ це короткi твори, в основi яких лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачаi вiдповiдь на нього. Щоб знайти вiдповiдь тАУ вiдгадку, потрiбно вмiти зiставляти життiвi явища на основi iх спорiдненостi чи подiбностi за певними ознаками, рисами, характеристиками. Звiдси i назва слова ВлзагадкаВ»: вiд ВлгадкаВ» тАУ думка, ВлгадатиВ» тАУ думати, мислити.

Специфiка загадок полягаi в тому, що в них у завуальованiй алегоричнiй формi зашифровано якийсь предмет чи явище i треба вiдшукати його первiсне значення. Тому М. Лановик, аналiзуючи художню форму загадок, твердить, що Влкожна загадка композицiйно тАУ одночленний паралелiзм, другим членом якого i вiдгадкаВ» [49, 236].

Походження загадок дуже давнi. РЗхнi витоки сягають у мiфологiчну добу, коли в основi вiрувань лежали анiмiстичнi уявлення i тотемiчнi погляди [1, 2]. Тодi утворилася певна система заборон тАУ табу, серед яких були i словеснi табу, пов'язанi з вiрою в магiчне значення висловлювань. Так, наприклад, за певних умов не можна було називати iмена божеств чи духовних iстот (щоб вони не з'явились, почувши своi iм'я), i на iх означення вживались описовi формули: ВлТой, що пускаi стрiлиВ» (Перун), ВлТой, що живе в лiсiВ» (дух лiсу) i т. п. До сьогоднi подiбний прийом використовуiться в народi, наприклад: ВлТой, кого не згадують опiвночiВ» (чорт).

Первiсно iносказання мало утилiтарне значення тАУ вплинути на довкiлля, свiт, щоб запобiгти стихiйним явищам природи, задобрити духiв чи обдурити iх [9, 12]. Наприклад, мисливцi, вiдправляючись на полювання, не називали звiрiв справжнiми iменами, а вживали вигаданi назви, щоб таким чином приховати своi намiри, Влввести в омануВ» духiв i Влпритупити пильнiстьВ» звiрiв. Метафорична мова використовувалась при заручинах (куниця, мисливець, слiди i т. п.), що мало забезпечити добрий хiд i вирiшення справи сватання. Цей прийом зустрiчаiться i в замовляннях, де словесно-образнi формули i символами певних конкретних

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi