Педагогiчнi умови виховання любовi до Батькiвщини у дiтей дошкiльного вiку

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Патрiотизм як основа сучасного виховання дiтей

1.1 Сутнiсть патрiотизму

1.2 Основнi форми патрiотизму

1.3 Особливостi виховання патрiотизму у дiтей дошкiльного вiку

Роздiл 2. Шляхи виховання у дiтей дошкiльного вiку любовi до батькiвщини

2.1 Шляхи, засоби та методи виховання у дошкiльникiв любовi до Батькiвщини

2.2 Ознайомлення з рiдним мiстом як засiб патрiотичного виховання дiтей дошкiльного вiку

2.3 Експериментальне вивчення рiвня патрiотизму у дiтей

Висновки

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

ДодатОК 1

ДодатОК 2

ДодатОК 3

ДодатОК 4

ВСТУП

Актуальнiсть теми курсовоi роботи. Реалiзацiя державностi залежить вiд дiiвоi державницькоi позицii кожного громадянина. Тому найголовнiшим завданням суспiльства завжди було, i i буде виховання поколiнь гуманiстiв i патрiотiв, для яких найвищим iдеалом i iднiсть особистих та нацiонально-державних iнтересiв.

В сучасних умовах в нашiй краiнi зростають вимоги до виховання i навчання пiдростаючого поколiння.

Так, однiiю з найважливiших педагогiчних задач, визначених Законом Украiни ВлПро дошкiльну освiтуВ», i виховання у дiтей любовi до Украiни, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицiй i звичаiв, державноi та рiдноi мови, нацiональних цiнностей украiнського народу, а також цiнностей iнших нацiй i народiв, свiдомого ставлення до себе, оточення та довкiлля.

Базовий компонент дошкiльноi освiти, як державний стандарт, визначаi ознайомлення дiтей з поняттями ВлдержаваВ»; ВлнародВ»; ВллюдствоВ», з правами та обовтАЩязками громадян Украiни.

Згiдно Концепцii дошкiльного виховання, ii програмою передбачаiться розвиток у дiтей нацiональноi культури, яка i внеском у загальнолюдськi надбання демократичностi, гуманiзму, совiстi, честi, гiдностi, громадянськостi; виховання дiтей на iсторичному минулому, яке формуi у них патрiотизм та iнтернацiоналiзм.

Актуальнiсть проблеми обумовлена необхiднiстю виховання патрiотизму, починаючи з дошкiльного вiку. В цей перiод вiдбуваiться формування культурно-цiннiсних орiiнтацii духовно-етичноi основи особистостi дитини, розвиток ii емоцiй, вiдчуттiв, мислення, механiзмiв соцiальноi адаптацii в суспiльствi, починаiться процес нацiонально-культурноi самоiдентифiкацii, усвiдомлення себе в навколишньому свiтi.

Даний вiдрiзок життя людини i найсприятливiшим для емоцiйно-психологiчноi дii на дитину, оскiльки образи сприйняття дiйсностi, культурного простору дуже яскравi i сильнi i тому вони залишаються в пам'ятi надовго, а iнодi i на все життя, що дуже важливо у вихованнi патрiотизму. В той же час слiд зазначити, що цiлiсна наукова концепцiя формування громадянина, патрiота Украiни в сучасних умовах ще не створена. У педагогiв-практикiв у зв'язку з цим виникаi немало питань, у тому числi: що входить сьогоднi в змiст патрiотичного виховання, якими засобами потрiбно його здiйснювати.

Розробленiсть теми:

Дана проблема не знайшла поки належного вiддзеркалення в сучасних психолого-педагогiчних дослiдженнях. Бiльшiсть авторiв вказуi на важливiсть i значущiсть патрiотичного виховання дiтей дошкiльного вiку, але не пропонують цiлiсну систему роботи в даному напрямi. Характерною особливiстю дослiджень, пов'язаних з вихованням патрiотизму дiтей дошкiльного вiку, i звернення до окремих аспектiв проблеми. Так, в роботах Т.Н. Дороновоi досить виразно простежуiться iдея патрiотичного виховання, але поняття Влвиховання патрiотизмуВ» не використовуiться; в дослiдженнi С.Н. Николаiвоi патрiотичне виховання розглядаiться в руслi екологiчного виховання; Т.С. Комарова, Т.А. Ротанова, В.РЖ. Логiнова, Т.З. Бабаiва, Н.А. Ноткiна, О.Л. Князiва, М.Д. Маханiва, Е.В. Пчелiнцева; Л.Е. Нiконова, Е.РЖ. Корнiiва i iншi роблять акцент на залучення дiтей до культурноi спадщини народу. Дослiдники С.А. Козлова i Т.А. Кулiкова пропонують одним з рiшень проблеми виховання патрiотизму дiтей-дошкiльникiв пiзнання ними Батькiвщини.

Мета дослiдження тАУ виявити педагогiчнi умови виховання любовi до Батькiвщини у дiтей дошкiльного вiку.

Завдання курсовоi роботи обумовленi ii метою:

1. Розкрити поняття патрiотизму як основи сучасного виховання дiтей.

2. Охарактеризувати мету та завдання патрiотичного виховання дошкiльникiв.

3. Надати методику формування у дiтей дошкiльного вiку патрiотичних почуттiв.

4. Розробити конспекти занять з патрiотичного виховання дошкiльникiв.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ патрiотичне виховання як основа сучасного виховання дiтей дошкiльного вiку.

Предмет дослiдження тАУ форми, методи, педагогiчнi умови виховання любовi до Батькiвщини у дiтей дошкiльного вiку.

Методи дослiдження: обумовленi обтАЩiктом i предметом курсовоi роботи. Для розвтАЩязання визначених завдань, досягнення мети застосовано такi методи дослiдження: вивчення та аналiз лiтературних джерел, узагальнення.

Теоретична та практична цiннiсть курсовоi роботи полягаi в тому, що в дослiдженнi комплексно проаналiзований та узагальнений матерiал про особливостi, мету та завдання виховання любовi до Батькiвщини у дошкiльникiв, методика формування у дiтей дошкiльного вiку патрiотичних почуттiв. Крiм того, укладено список лiтератури за темою роботи, який може бути використаний для подальшого вивчення теми та розробленi конспекти занять, якi можуть бути використанi у практичнiй дiяльностi вихователiв.

Структура роботи обумовлена логiкою розгляду теми.

Курсова робота складаiться з вступу, основноi частини, висновку, списку використаноi лiтератури та додаткiв. Основна частина складаiться з двох роздiлiв.

У першому роздiлi розглядаiться змiст поняття ВлпатрiотизмВ», мета i завдання патрiотичного виховання. У другому роздiлi характеризуються методичнi основи виховання любовi до Батькiвщини у дiтей дошкiльного вiку.

РОЗДРЖЛ 1. ПАТРРЖОТИЗМ ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО ВИХОВАННЯ ДРЖТЕЙ

1.1 Сутнiсть патрiотизму

Формування нацiональноi свiдомостi та самосвiдомостi передбачаi: виховання любовi до рiдноi землi, до свого народу, готовностi до працi в iм'я Украiни, освоiння нацiональних цiнностей (мови, територii, культури), вiдчуття своii причетностi до розбудови нацiональноi державностi, патрiотизм, що сприяi утвердженню нацiональноi гiдностi, залучення дiтей до практичних справ розбудови державностi, формування почуття гiдностi й гордостi за свою Батькiвщину.

У вихованнi почуття нацiональноi гiдностi велике значення маi правдиве висвiтлення iсторii культури та освiти народу, повернення до культурних надбань минулого, вiдкриття невiдомих сторiнок нашоi спадщини.

Патрiотичнi почуття змiцнюi героiко-патрiотичне виховання, покликане виробляти глибоке розумiння громадянського обов'язку, готовнiсть у будь-який час стати на захист Вiтчизни, оволодiвати вiйськовими знаннями, а також вивчати бойовi традицii та героiчнi сторiнки iсторii народу, його Збройних сил.

Наголошуючи на важливостi формування почуття любовi до Украiни в людинi, К. Ушинський писав: ВлРД лише одна загальна для всiх природжена схильнiсть, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народнiсть. Як немаi людини без самолюбства, так немаi людини без любовi до батькiвщини, i ця любов даi вихованню ключ до серця людини i могутню опору для боротьби з ii поганими природними, особистими, сiмейними i родовими нахилами. Звертаючись до народностi, виховання завжди знайде вiдповiдь i допомогу в живому i сильному почуттi людини, яке впливаi багато сильнiше за переконання, сприйняття тiльки розумом, або за звичку, вкорiнену страхом покарань. У лиходiя, в якого погасли всi благороднi людськi почуття, можна ще дошукатися iскри любовi до батькiвщини: поля батькiвщини, ii мова, ii перекази i життя нiколи не втрачають незбагненноi влади над серцем людини. РД приклади ненавистi до батькiвщини, але скiльки любовi буваi iнодi в цiй ненавистi!В».

Сучасне розумiння патрiотизму зумовлене соцiальним замовленням украiнськоi держави в галузi освiти й виховання, котра конкретизуiться у "Державнiй нацiональнiй програмi "Освiта" (Украiна XXI столiття), "Концепцii виховання дiтей та молодi в нацiональнiй системи освiти" й "Концепцii громадянського виховання особистостi в умова розвитку украiнськоi державностi". Зокрема, щодо останнього, документу, то в ньому пiд патрiотизмом розумiiться любов до свого народу, до Украiни. Також зазначаiться, що "важливою якiстю украiнського патрiотизму повинна бути турбота про благо народу, сприяння становленню i утвердженню Украiни як правовоi демократичноi соцiальноi держави, готовностi вiдстояти незалежнiсть Батькiвщини".

Сьогоднi багато авторiв прямо i опосередковано розглядають визначення сутностi таких понять, як "патрiотична свiдомiсть", "любов до Батькiвщини" в контекстi дослiдження патрiотичного виховання. Данiй проблематицi присвяченi фундаментальнi працi вчених-фiлософiв В. Бичка, О. Забужка, РЖ. Надольного, РЖ. Стогнiя, В. Шинкарука тощо. Психологiчну складову патрiотизму дослiджують у своiх наукових працях сучаснi психологи: РЖ. Бех, А, Богуш, М. Боришевський, В. Котирло. Питання формування вiйськового патрiотизму певною мiрою розглянуто в роботах А. Абрамова, В. Баранiвського, В. Лутовiнова, В. Осьодла, В. Стасюка, Ю. Красильника.

Майже в усiх наукових роботах, публiцистичних статтях автори дотримуються думки, що патрiотизм - це, перш за все, любов до батькiвщини i дiяльнiсть на ii користь. Данi погляди збiгаються iз визначенням одного iз найавторитетнiших енциклопедичних видань Larousse: "Патрiотизм - любов до вiтчизни, тобто краiни,мiста, мiсця де народився, спiльноти iндивiдiв, якi мешкають на однiй землi, iдинi у своiх культурних прив'язаностях i в прагненнях захищати своi цiнностi".

Дане визначення дозволяi застосовувати його досить широко щодо рiдноi краiни, до локального мiсця народження, до соцiальноi групи i до субкультури. Деякi автори пропонують визначити патрiотизм як одну з найбiльш значущих, незмiнних цiнностей, що властива усiм сферам життя суспiльства й держави, що виражаi ставлення особистостi до своii Батькiвщини й характеризуi вищий рiвень ii розвитку в процесi дiяльностi на благо Батькiвщини.

Вiн представляi собою своiрiдний фундамент суспiльного й державного устрою, iдеологiчну опору його життiздатностi, одну з основних умов ефективного функцiонування всiii системи соцiальних i державних iнститутiв.

У словниках та енциклопедичних виданнях патрiотизм визначаiться через любов до Батькiвщини. Укладники "Словника iншомовних слiв" пiд патрiотизмом розумiють "любов до своii батькiвщини, вiдданiсть своiму народовi, готовнiсть до подвигiв i жертв в iм'я iнтересiв своii вiтчизни".

Навiть короткий аналiз довiдковоi лiтератури дозволяi стверджувати, що загальним для визначення патрiотизму, незважаючи на термiнологiчну вiдмiннiсть i його сутнiсть: любов до батькiвщини i безкорисливе служiння ii iнтересам та готовнiсть до жертовностi за неi. Незалежно вiд форми iснування патрiотизму загальними елементами його прояву i любов, вiра й готовнiсть до дiяльностi з метою реалiзацii iх у життi.

С.В. Слукiн розглядаi любов i вiру як загальнi унiверсали в змiстi самого патрiотизму та й духовностi особистостi в цiлому. У свiдомому патрiотизмi iдеали усвiдомлюються, оцiнюються, верифiкуються, любов конструюiться, актуалiзуiться, логiчно осмислюiться. Людина як суб'iкт патрiотизму немовби обТСрунтовуi для себе, чому" вона вiддана даним, а не iншим iдеалам, чому вона любить батькiвщину, чому зберiгаi iй вiрнiсть.

РЖ навпаки у випадку з пiдсвiдомим патрiотизмом рацiоналiстичнi i логiчнi елементи на перший погляд вiдсутнi. Людина (особистiсть) любить батькiвщину лише тому, що любить. Легко любити батькiвщину в сприятливих умовах, але набагато складнiше в умовах важких випробувань.

Пiдсвiдомий патрiотизм i iнстинкт, маi не фiзiологiчне, а соцiальне походження. РДство даного соцiального iнстинкту i в його вiдданостi традицii, готовностi дотримуватися ii. Як продукт певноi системи виховання iндивiд становиться особистiстю в ходi певних фаз самоiдентифiкацii, самовизначення i самореалiзацii завдяки тому, що вiн постiйно знаходиться в аксiологiчному полi традицii, сприймаi ii цiннiснi установки. Особистiсть неукрiплена в традицii, позбавлена ii, подiбна до перекотиполя: йому не потрiбнi координати, у нього вiдсутнi почуття батькiвщини. Така особистiсть втрачаi людську гiднiсть i все людське, гине духовно, а нерiдко й фiзично. Руйнування почуття рiдного, iнстинкту патрiотизму, як вiдомо, призводить не просто до революцiйного нiгiлiзму й iнших проявiв радикалiзму.

У проявi патрiотичностi - любов i лише загальним пiдТСрунтям патрiотизму, таким, що вимагаi вiд особистостi концентрацii свого духовного бачення, самовиховання в любовi. При цьому не можна протиставляти любов до Бога любовi до дiтей, дружини, вiтчизни i т.п. Дане протиставлення може призвести особистiсть до релятивiзму або до схоластики. Лише синтез любовi, ii форм i безграничним джерелом патрiотизму. Для досягнення вищого рiвня патрiотизму людина в ходi саморозвитку маi поiднувати любов до Бога iз любов'ю до великоi i малоi батькiвщини, своii рiднi, ближнiх i оточуючих.

Автор О.М. Лещенко пропонуi включити в змiст патрiотизму наступнi складовi: по-перше, шанування мiсця власного народження i мiсця постiйного мешкання як своii батькiвщини, любов i турбота про дане територiальне формування, поважання мiсцевих традицiй, вiдданiсть до кiнця життя цьому мiсцю. Залежно вiд особистого сприйняття, залежного вiд iнтелектуального розвитку i глибини самосвiдомостi, межi батькiвщини особистостi можуть поширюватись вiд власного будинку до обласних масштабiв.

Для носiiв вищого рiвня патрiотизму сприйняття Батькiвщини близьке до сприйняття держави (вiтчизни); по-друге, повагу до своiх предкiв, любов i терпимiсть до своiх землякiв, бажання допомагати iм i утримувати вiд поганих вчинкiв. Вищим показником патрiотичних вiдносин i бажання добробуту всiм спiввiтчизникам, тобто усвiдомлення буття суспiльства, яке можна назвати "громадянською нацiiю"; по-третi, орiiнтування суб'iкта патрiотичних вiдносин i дiяльностi на конкретнi щоденнi справи щодо покращення стану своii малоi батькiвщини, ii благоустрою, допомоги своiм землякам спiввiтчизникам (починаючи вiд пiдтримання в охайному станi пiд'iздiв i добрих стосункiв iз сусiдами до розвитку свого мiста i краiни в цiлому.

Вихователь повинен чiтко бачити сам процес становлення нацiональноi свiдомостi дитини та глибоко розумiти змiст ключових понять (ВлнацiональнийВ», ВлпатрiотизмВ», ВлнацiоналiзмВ», ВлгромадянськiстьВ» тощо).

1.2 Основнi форми патрiотизму

Патрiотизм i складним i багатогранним явищем. Багатоаспектнiсть i складнiсть соцiального явища, яким i патрiотизм, обумовлюi розмаiття його форм. РЖсторiя розвитку людства свiдчить, що з поступовим прогресивним розвитком людства видозмiнюiться об'iкт патрiотизму, який проявляiться у певнiй формi.

Н. Кисельова, базуючись на формацiйному подiлi iсторii суспiльства, видiляi античний, християнський, буржуазний i радянський патрiотизм. У науковому свiтi iснують iншi пiдходи. У випадку, коли держава розглядаiться як об'iкт патрiотизму, виникаi форма "державного патрiотизму". В.С. Мухiна неодноразово наголошуi, що формулою нового украiнського патрiотизму маi стати принцип: Украiна - держава для всiх громадян. Украiнський громадянин, отримавши цей статус, повинен усвiдомлювати, що вiн бере на себе певнi обов'язки. Таким чином, сучасний украiнський патрiотизм слiд визначати не лише за ознаками спiлкування рiдною мовою чи любовi до певних культурних цiнностей, а i як мислення з повагою до краiни i з любов'ю до малоi батькiвщини.

Поряд iз державним iснуi особистiсний патрiотизм. РЖдея розумiння патрiотизму в особистiсному планi набула теоретичного обТСрунтування у П. РЖгнатенка. Вiн розглядав патрiотизм як культурну творчiсть i нацiональну напругу власних сил. Саме цей особистiсний акт, а не гола вiйськова могутнiсть створюi, на його думку, велич держави, формуi праведну i благословенну любов до Батькiвщини. Особистiсть i продуктом дiяльностi суспiльства, носiiм i творцем суспiльноi свiдомостi.

Суспiльства взагалi не iснуi. Воно i соцiальний продукт дiяльностi окремих особистостей, якi i носiями особистiсного патрiотизму.

Окремi автори виокремлюють форму громадянського патрiотизму. Як пише В. Гонський, Украiна вступила в нову епоху - епоху громадянського патрiотизму. Це передбачаi спокiйне сприйняття факту, що всi украiнцi рiзнi. Але всi вони також рiвнi i однаково цiннi для Батькiвщини. Рiвнi перед державою, перед законом, перед працедавцем, перед культурними смаками тощо. На думку А. Вирщикова i Г. Табатадзе, в основi громадянського патрiотизму ".. лежить свобода, рiвноправнiсть, почуття причетностi до проблем суспiльства i держави, громадянська мораль i природна пiдтримка природних рефлексiв: гордiсть за власну оселю, двiр, сусiда, спортивну команду, мiсто, регiон".

Наступною формою патрiотизму, що знайшла вiдображення в науковiй лiтературi i вiйськовий патрiотизм. Ранiше зазначалось, що патрiотизм найяскравiше проявлявся у критичнi для Вiтчизни моменти.

1.3 Особливостi виховання патрiотизму у дiтей дошкiльного вiку

Одним iз найсуттiвiших показникiв моральностi людини i патрiотизм.

Патрiотизм (грец. paths - батькiвщина) - любов до Батькiвщини, вiдданiсть iй i своiму народу.

Без любовi до Батькiвщини, готовностi примножувати ii багатства, оберiгати честь i славу, а за необхiдностi - вiддати життя за ii свободу i незалежнiсть, людина не може бути громадянином. Як синтетична якiсть, патрiотизм охоплюi емоцiйно-моральне, дiiве ставлення до себе та iнших людей, до рiдноi землi, своii нацii, матерiальних i духовних надбань суспiльства.

Одне з чiльних мiсць у сучаснiй педагогiчнiй системi вiдводиться нацiональному вихованню, яке згiдно з положеннями Нацiональноi доктрини розвитку освiти, "..маi здiйснюватися на всiх етапах навчання дiтей та молодi, забезпечувати всебiчний розвиток, гармонiйнiсть та цiлiснiсть особистостi, розвиток ii здiбностей та обдаровань, збагачення на цiй основi iнтелектуального потенцiалу народу, його духовностi й культури..".

Така постановка питання нацiлюi на розумiння тiii iстини, що патрiотами не стають у зрiлому вiцi. Почуття любовi до батькiвщини, поваги до свого народу, його iсторii, усвiдомлення себе часткою великоi i давньоi нацii мають формуватися з самого раннього дитинства, тАЮвбиратися з молоком матерiтАЭ. В Украiнi розроблена науково обТСрунтована Концепцiя дошкiльного виховання, яка й визначаi основну його мету. РЗi загальнi положення знайшли вiдображення в Законi Украiни тАЬПро дошкiльну освiту та вихованнятАЭ (2003р.).

Зокрема, в ньому зазначаiться: "Одним iз основних завдань дошкiльноi освiти та виховання i формування особистостi дитини, розвиток ii творчих здiбностей, пiзнавальноi активностi; виховання у дiтей шанобливого ставлення до родини, Батькiвщини, поваги до народних традицiй та звичаiв, рiдноi та державноi мови, нацiональних цiнностей Украiнського народу".

Сьогоднi iснуi розумiння того, що виховати свiдомого громадянина й патрiота означаi сформувати в дитини комплекс певних знань i умiнь, особистiсних якостей i рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батькiв, свого родоводу, традицiй та iсторii рiдного народу, усвiдомлення своii належностi до нього як його представника, спадкоiмця i наступника; працьовитiсть; високу художньо-естетичну культуру тощо; патрiотичну самосвiдомiсть та громадянську вiдповiдальнiсть, готовнiсть працювати для розквiту Батькiвщини, захищати ii; повагу до Конституцii, законiв Украiнськоi держави; досконале знання державноi мови.

Звичайно, тут слiд вiдзначити, що у повному обсязi цi якостi ще не можуть бути сформованими у дитини дошкiльного вiку. Проте, створити фундамент, на основi якого можна буде вже зводити тАЮбудiвлютАЭ майбутнього громадянина-патрiота не лише можливо, а й потрiбно, особливо якщо врахувати всi переваги, що створюi дошкiльний вiк для результативного виховного процесу.

Патрiотичнi почуття дiтей дошкiльного вiку засновуються на iх iнтересi до найближчого оточення (сiмтАЩi, батькiвського дому, рiдного мiста, села), яке вони бачать щодня, вважають своiм, рiдним, нерозривно повтАЩязаним з ними. Важливе значення для виховання патрiотичних почуттiв у дошкiльникiв маi приклад дорослих, оскiльки вони значно ранiше переймають певне емоцiйно-позитивне ставлення, нiж починають засвоювати знання.

Патрiотизм як моральна якiсть маi iнтегральний змiст. З огляду на це в педагогiчнiй роботi поiднано ознайомлення дiтей з явищами суспiльного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична дiяльнiсть дiтей (праця, спостереження, iгри, творча дiяльнiсть та iн.), нацiональнi, державнi свята.

Основними напрямами патрiотичного виховання i:

- формування уявлень про сiмтАЩю, родину, рiд i родовiд;

- краiзнавство;

- ознайомлення з явищами суспiльного життя;

- формування знань про iсторiю держави, державнi символи;

- ознайомлення з традицiями i культурою свого народу;

- формування знань про людство.

Для патрiотичного виховання важливо правильно визначити вiковий етап, на якому стаi можливим активне формування у дiтей патрiотичних почуттiв. Найсприятливiшим для початку систематичного патрiотичного виховання i середнiй дошкiльний вiк, коли особливо активiзуiться iнтерес дитини до соцiального свiту, суспiльних явищ.

Цiлеспрямоване патрiотичне виховання повинно поiднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення i до певних феноменiв суспiльного буття. З цiiю метою факти життя краiни, з якими ознайомлюють дошкiльнят, iлюструють прикладами з дiяльностi близьких iм дорослих, батькiв залучають до оцiнки суспiльних явищ, спiльноi участi з дiтьми у громадських справах.

Концепцiя дошкiльного виховання в Украiнi, сповiдуючи iсторичний пiдхiд до патрiотичного виховання дiтей дошкiльного вiку, актуалiзуi його народознавчi, украiнознавчi та краiзнавчi напрями. На це орiiнтують i рiзноманiтнi програми дошкiльного виховання.

У роздiлi тАЬДитина i навколишнiй свiттАЭ програми виховання тАЬМаляткотАЭ окреслено завдання ознайомлення дiтей з явищами суспiльного життя за напрямами, змiст яких поглиблюiться у кожнiй наступнiй вiковiй групi. Вже у молодшiй групi дiти мають знати назву рiдного мiста (села), а в середнiй повиннi мати певнi уявлення про Батькiвщину (тАЬБатькiвщина - це мiсце, де людина народилась i живе, де народились i живуть ii батьки. Вона така ж рiдна для людини, як ii батьки, тому й називаiться Батькiвщиною. Наша Батькiвщина - УкраiнатАЭ). Дiти повиннi знати, що люди, якi мають спiльну батькiвщину, - це народ, а тi, що народилися i живуть в Украiнi - украiнський народ. У народi з роду в рiд передаються мова, пiснi, повага до старших, любов до дiтей i рiдного дому. Програма передбачаi формування у дiтей уявлень про iсторiю рiдного мiста (села), походження його назви i назв вулиць, географiчнi та iсторичнi памтАЩятки рiдного краю.

Важливим напрямом патрiотичного виховання i прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаiв рiдного народу. Дошкiльникiв ознайомлюють з культурними i матерiальними цiнностями родини i народу, пояснюють звтАЩязок людини з минулими i майбутнiми поколiннями, виховують розумiння смислу життя, iнтерес до родинних i народних традицiй.

Значну роль у вихованнi дiтей вiдiграють народнi традицii - досвiд, звичаi, погляди, смаки, норми поведiнки, що склалися iсторично i передаються з поколiння в поколiння (шанувати старших, пiклуватися про дiтей, вiдзначати памтАЩятнi дати тощо). З традицiями тiсно повтАЩязанi народнi звичаi - усталенi правила поведiнки; те, що стало звичним, визнаним, необхiдним; форма виявлення народноi традицii (як вiтатися, як ходити в гостi та iн.).

Прилучаючись до народознавства, дiти поступово утверджуватимуться у думцi, що кожен народ, у тому числi й украiнський, маi звичаi, якi i спiльними для всiх людей. Пiзнаючи традицii, народну мудрiсть, народну творчiсть (пiснi, казки, прислiвтАЩя, приказки, iгри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народнi промисли (вишивка, петрикiвський розпис, яворiвська iграшка), вони поступово отримують бiльш-менш цiлiсне уявлення про втiлену в художнiй i предметнiй творчостi своiрiднiсть украiнського народу. Водночас у дiтей розширюються знання про характернi для рiдного краю професii людей, про конкретних iх представникiв. При цьому вихователь повинен не стiльки пiклуватися про збагачення знань, скiльки про iх творче засвоiння, розвиток почуттiв дiтей. У дошкiльному вiцi вони залюбки беруть участь у народних святах i обрядах, пiзнаючи iх змiст, розвиваючи художнi здiбностi, навички колективноi взаiмодii.

Говорячи про принципи i напрямки дошкiльного виховання, РЖ.Бех, зокрема, наголошуi на необхiдностi дотримання принципу нацiональноi спрямованостi, який передбачаi формування в дiтей самосвiдомостi, виховання любовi до рiдноi землi, свого народу, шанобливого ставлення до його культури.

На значеннi дошкiльного дитинства особливий акцент роблять сучаснi науковцi. Зокрема О.Кононко визначаi цей перiод як час виникнення та становлення особистостi, закладання ii цiннiсного фундаменту, формування первинних свiтоглядних уявлень. Дослiдниця класифiкуi дошкiльне дитинство як унiкальний вiковий вiдрiзок життя, протягом якого тАЮ..дитина за допомогою дорослого, через власну iндивiдуальну дiяльнiсть вiдкриваi себе саму як бiопсихологiчну реальнiстьтАЭ.

Значення дошкiльного вiкового перiоду в життi людини важко переоцiнити. Це вiк найбiльш стрiмкого фiзичного i психiчного розвитку дитини, початкового становлення якостей i властивостей, якi формують ii особистiсть.

На думку Н. Мiщенка, вже тАЮ..з перших днiв свого життя дiти вбирають той нацiональний i соцiальний дух, який формуi в них типовi особистiснi риси i якостi, властивi своiму, а не iншому народовiтАЭ. Очевидно, лише таким шляхом можливе долучення наступних поколiнь украiнцiв до культурних традицiй народу.

Реалiзацiя програми нацiонального виховання у дошкiльних навчальних закладах вимагаi врахування вiкових особливостей дiтей дошкiльного вiку. Вiдповiдно до цього слiд органiзовувати i проводити навчально-виховний процес. Саме тут на допомогу приходять розробленi вiтчизняними й зарубiжними вченими рiзноманiтнi теоретичнi положення про безперервнiсть, поетапнiсть та наступнiсть виховного процесу.

О.Вишневський у процесi становлення нацiонального самоусвiдомлення видiляi три етапи.

Першим з них вiн називаi етап раннього етнiчно-територiального самоусвiдомлення (етнiзацiя). У цей перiод, на думку вченого, закладаiться тАЮкорiння патрiотизмутАЭ. Вважаiмо, що i всi пiдстави квалiфiкувати цей процес як становлення першооснов нацiональноi самосвiдомостi. Згiдно з теорiiю О.Вишневського, саме пiд час першого етапу вiдбуваiться усвiдомлення дитиною своii етнiчноi приналежностi. Уже з перших днiв життя дитина формуiться пiд впливом материнськоi мови, колисковоi пiснi, бабусиноi казки. Пiдростаючи, вона бере участь у народних святах i обрядах, засвоюi народнi пiснi, залучаiться до процесу народноi творчостi тощо. Дiти дошкiльного вiку i активними учасниками народних життiвих дiйства (коляда, вiншування, гаiвки, писанки, вертеп тощо). Традицii, звичаi та обряди мають глибокий вплив на виховання, i не тiльки нацiональне, оскiльки вони завжди пiдтримуються силою громадськоi думки i перiодично повторюються. У сiмтАЩi i дитячому садку дiти засвоюють шанобливе ставлення до видатних украiнських iсторичних i культурних дiячiв, повагу до iдеалiв, за якi вони боролися, беруть участь у вшануваннi iхньоi памтАЩятi. У ранньому вiцi також формуiться культ рiдного дому, сiмтАЩi, рiдного села, культ предкiв, дитина знайомиться з нацiональними та етнiчними символами.

У силу того, що для дитини дошкiльного вiку характерна стадiя казково-мiфологiчного ставлення до етнiчного свiту, сприйняття нею себе в етнiчному свiтi формуiться через казково-таiмничi образи, що представленi в мiфах, казках, легендах, народних iграх. У процесi прилучення до народноi мудростi вона переживаi всi вчинки разом з "культурними героями", з якими свiдомо iдентифiкуi себе. Отже, формування дiтей дошкiльного вiку етнiчноi самосвiдомостi будуiться переважно на основi казково-мiфологiчних уявлень про свiт.

Людське життя складаiться з певних перiодiв, кожний з яких призначений для сприйняття певного роду iнформацii, створюi сприятливi умови для дii певних чинникiв психологiчного, соцiального та емоцiйного впливу. РЖ головне не запiзнитися, не пропустити той момент, коли виховнi зусилля будуть мати найкращий ефект, коли робота, проведена педагогом, дасть високий результат. Вiдтак, дошкiльний вiк у життi дитини i саме тим перiодом, коли слiд розпочинати формування в неi елементiв нацiональноi самосвiдомостi. Не секрет, що дитячi роки найсолодшi, найприiмнiшi, найуразливiшi. Не забуваiться й несеться через усе життя те, що прищеплення було з дитинства. Воно тепле, рiдне, своi.

Отже, дошкiльне дитинство i надзвичайно важливим перiодом у становленнi особистостi. Саме в цей час формуються фундаментальнi якостi людини, основи свiтосприйняття, ставлення до себе та свого мiсця в свiтi. Це стаi можливим завдяки iнтенсивному розвитку фiзiологiчних та психологiчних якостей дiтей у цей вiковий перiод (вiдбуваiться становлення мовленнiвоi дiяльностi, мислення, уяви).

Саме в перiод дошкiльного дитинства закладаються основи свiдомостi i самосвiдомостi (дитина усвiдомлюi суспiльнi цiнностi, починаi керуватися в своiй поведiнцi моральними нормами). Зокрема, цей час i найсприятливiшим для формування в неi першооснов нацiональноi самосвiдомостi (етнiзацiя), якi включають усвiдомлення своii приналежностi до нацii, пробудження любовi та поваги до нацiональноi мови, традицiй, символiки, зародження фундаментальних рис нацiонального характеру.

РОЗДРЖЛ 2. ШЛЯХИ ВИХОВАННЯ У ДРЖТЕЙ ДОШКРЖЛЬНОГО ВРЖКУ ЛЮБОВРЖ ДО БАТЬКРЖВЩИНИ

2.1 Шляхи, засоби та методи виховання у дошкiльникiв любовi до Батькiвщини

Любов до Вiтчизни починаiться з любовi до своii Малоi Батькiвщини тАУ мiсця, де людина народилася.

У цьому звтАЩязку величезного значення набуваi визначення мети, завдань, змiсту та засобiв патрiотичного виховання дiтей дошкiльного вiку.

До основних завдань патрiотичного виховання дошкiльнят належать:

тАв формування любовi до рiдного краю (причетностi до рiдного дому, сiм'i, дитячого садка, мiста);

тАв формування духовно-моральних взаiмин;

тАв формування любовi до культурного спадку свого народу;

тАв виховання любовi, поваги до своiх нацiональних особливостей;

тАв почуття власноi гiдностi як представникiв свого народу;

тАв толерантне ставлення до представникiв iнших нацiональностей, до ровесникiв, батькiв, сусiдiв, iнших людей.

Патрiотичне виховання дошкiльнят маi вирiшувати ширше коло завдань, нiж тi, що зазначенi. Це не лише виховання любоi до рiдного дому, сiм'i, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатiв ii працi, рiдноi землi, захисникiв Вiтчизни, державноi символiки, традицiй держави, загальнонародних свят.

Методи виховання дошкiльнят забезпечують оволодiння ними знаннями про рiдний народ, його Батькiвщину i на цiй основi - розвиток нацiональних рис i якостей молодого поколiння.

Досягти якiсного рiвня патрiотичного виховання дошкiльникiв не можна без урахувань специфiки окремих регiонiв, iх нацiональних особливостей.

Виховання любовi до Батькiвщини, до своii Вiтчизни тАУ завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дiтей дошкiльного вiку. Однак в значному ступеню така складнiсть виникаi при спробi переносити на дiтей тАЮдорослiтАЭ показники проявiв любовi до Вiтчизни.

Дошкiльний вiк як перiод становлення особистостi маi своi потенцiйнi можливостi для формування вищих моральних почуттiв, до яких i вiдноситься почуття патрiотизму.

Якщо патрiотизм тАУ це почуття приязнi, вiдданостi, вiдповiдальностi i т.д. до своii Батькiвщини, то дитину ще в дошкiльному вiцi необхiдно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути вiдповiдальною в ii малих справах, вчинках).

Перш нiж дитина навчиться спiвпереживати бiдам та проблемам Батькiвщини, вона повинна навчитися спiвпереживанню взагалi як людському почуттю. Захоплення просторами краiни, ii красою та природними багатствами виникаi тодi, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш нiж людина навчиться трудитися на благо Батькiвщини, необхiдно навчити ii добросовiсно виконувати трудовi доручення, прищеплювати любов до працi.

Таким чином, базовим етапом у формуваннi в дiтей любовi до Батькiвщини необхiдно вважати накопичення дитиною соцiального досвiду проживання у своiй Вiтчизнi та засвоiння усталених норм поведiнки, взаiмовiдносин.

Якщо розглядати патрiотизм через поняття тАЮставленнятАЭ, можна видiлити декiлька напрямкiв:

1) ставлення до природи рiдного краю, рiдноi краiни;

2) ставлення до людей, якi живуть в рiднiй краiнi;

3) ставлення до моральних цiнностей, традицiй, звичаiв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен iз цих напрямкiв може стати змiстом освiтньо-виховноi дiяльностi з дiтьми, i кожен внесе свiй внесок в соцiалiзацiю особистостi дитини за умови врахування особливостей розвитку дiтей.

Неможливо говорити про виховання любовi до Батькiвщини без повiдомлення дiтям певних знань про неi. Змiст занять також можливо визначити в декiлькох напрямках.

Дитина старшого дошкiльного вiку може i повинна знати, як називаiться краiна, в якiй вона живе, ii головне мiсто, столицю, своi рiдне мiсто чи село, якi в ньому i найголовнiшi визначнi мiсця, яка природа рiдного краю та краiни, де дитина живе, якi люди за нацiональнiстю, за особистими якостями населяють ii краiну, чим прославили вони рiдну краiну i увесь свiт, що являi собою мистецтво, традицii, звичаi ii краiни.

У дошкiльникiв поступово формуiться тАЮобраз власного домутАЭ з його укладом, традицiями, спiлкуванням, стилем взаiмодii. Дитина приймаi свiй дiм таким, яким вiн i, i любить його. Це почуття тАЮбатькiвського домутАЭ лягаi в основу любовi до Батькiвщини, Вiтчизни.

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рiдного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сiмтАЩi були своi обовтАЩязки, щоб ii не звiльняли через малi роки вiд спiльноi працi, - це сприяi змiцненню тАЮпочуття сiмтАЩiтАЭ.

Указанi вище вимоги стосуються також i дошкiльного закладу. Життя дiтей у дитячому садку повинне забезпечити iм емоцiйний комфорт. Дошкiльний заклад повинен стати другим рiдним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показуi практика, це вiдбуваiться далеко не завжди.

Для того, щоб дошкiльний заклад допомагав вихованню патрiотичних почуттiв, життя дiтей в ньому повинно бути насиченим, цiкавим, таким, щоб запамтАЩяталося надовго, стало системою радiсних дитячих спогадiв.

Дуже важливо, щоб дитина полюбила свiй дитячий садок. Вiдбуваiться це тодi, коли вихователi з повагою ставляться до кожноi дитини, знають ii найкращi риси i сприяють iх розвитку у процесi iгор, свят, цiкавих занять.

У дошкiльному закладi, в групi, на майданчику в кожноi дитини, як правило, i своi улюблене мiсце для гри, для усамiтнення.

Вихователю необхiдно дуже обережно ставитися до цього i, навiть, пiдтримувати тАЮправо дитини на свою територiютАЭ (також необхiдно поважати право дитини на власнiсть). Важливо створити максимально можливi умови для тАЮiндивiдуального освiтнього предметно-розвивального середовищатАЭ (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдаiться

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi