Позакласна робота з математики у молодших класах

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Путивльський педагогiчний коледж iменi С.В.Руднiва

Позакласна робота з математики у молодших

класах

Курсова робота з математики

студентки 4 курсу, групи тАЬГтАЭ

(спецiальнiсть № 5.010102)

Грицаченко Юлii Олександрiвни

Керiвник роботи:

Викладач математики

Чернякова Г.РЖ.

2004.

Змiст

Вступ

1. Загальнi питання органiзацii i методики проведення позакласноi роботи з математики з молодшими учнями.

1.1 Особливостi позакласноi роботи по математицi.

1.2 Формування i розвиток iнтересу до математики.

1.3 Роль зацiкавленостi в позакласнiй роботi з математики.

1.4 РЖгри на заняттях з математики.

1.5 Про логiчнi вправи для молодших учнiв.

2. Види позакласноi роботи з математики.

2.1 Цiкава математика в хвилину вiдпочинку i на групових заняттях пiсля урокiв.

2.2 Математична газета i математичний куточок в газетi.

2.3 Математичнi куточки в класах.

2.4 Гурткова робота з математики.

2.5 Клубна форма позакласноi роботи з математики.

2.6 Математика на екскурсiях.

2.7 Математичнi вiкторини, олiмпiади, ранки.

3. Матерiали до рiзних видiв позакласноi роботи з математики.

3.1 Цiкавi запитання i задачi-смекалки.

3.2 Задачi-жарти.

3.3 Логiчнi вправи.

3.4 РЖгри.

3.5 Загадки.

3.6 Ребуси.

Практична частина.

Висновки.

Список використаноi лiтератури.

Вступ.

Чи можна визвати здивування i жагучу цiкавiсть на обличчях молодших учнiв пiд час занять математики? Можна спостерiгати спалах непiдробленоi радостi в очах, у виразi облич дiтей , коли у них зародиться догадка, забтАЭiться жива думка, яка рветься на поверхню i вони з нетерпiнням починають тягнути вверх руки, пiдплигувати на мiсцi, бажаючи швидше вiдповiсти на тАЬковарнетАЭ запитання вчителя. Чи можна у молодших учнiв до занять з математики настiльки великий iнтерес, що вони, зустрiчаючи вчителя, неодноразово звертаються до нього з одним i тим же питанням: тАЬКоли ж у нас буде ще таке заняття?тАЭ РЖ ждуть його, завбачуючи це заняття як своiрiдне свято.

Такi моменти коли, вчитель може визвати окриленiсть i непiдроблений iнтерес учнiв до предмету, i для нього щасливими. РЖз них i складаiться радiсть педагогiчноi роботи. Завдяки такому загальному пiдйому дiти починають дивитися на вчителя вiдкрито i закохано, очiкуючи, чи не подаруi вiн iм ще мить зацiкавленостi i захоплення.

Подив i гострий iнтерес учнiв, радiсть на iх обличчях вiд догадки, яка виникла можна спостерiгати на уроках окремих вчителiв в процесi вивчення математики. Наряду з цим широкi можливостi створення атмосфери творчого натхнення, самостiйноi, iндивiдуальноi i колективноi практичноi дiяльностi учнiв мiстять рiзнi види позакласноi роботи по математицi.

Позакласна робота з математики складаi нерозривну частину навчально тАУ виховного процесу навчання математики, складного процесу впливу на свiдомiсть i поведiнку молодших школярiв, поглиблення i розширення iх знань i навикiв таких факторiв, як змiст самого навчального предмета тАУ математики, всiii дiяльностi вчителя в сполученнi з рiзносторонньою дiяльностi учнiв.

Головне завдання позакласноi роботи з математики тАУ виховувати iнтерес до математики, стимулювати учнiв до вивчення математики.

1. Загальнi питання органiзацii i методики проведення позакласноi роботи з математики з молодшими учнями.

Значення позакласноi роботи з математики з молодшими учнями складаiться з наступного:

1. Рiзноманiтнi види цiii роботи в iх сукупностi сприяi розвитку пiзнавальноi дiяльностi учнiв: сприйняття, подання, увагу, память, мислення, мову, уявлення.. Жоден наставник не повинен забувати, - тАЬговорив К. Д. Ушинський, - що його найголовнiший обовзок складаiться з того, щоб привчити вихованцiв до розумовоi працi i що цей обовязок найбiльш важливий, нiж передача самого предмету.тАЭ

2. Вона допомагаi формуванню творчих здiбностей учнiв, елементи яких проявляються в процесi вибору рiшення задач, в математичнiй чи логiчнiй смикавцi, при проведеннi на позакласних заняттях вiдповiдних iгор, в конструкцii рiзних геометричних фiгур, в органiзацii колективу своiх друзiв, щоб з найбiльшою ефективнiстю виконати будь тАУ яку роботу чи провести пiзнавальну

гру i т. д.

1.1 Особливостi позакласноi роботи з математики.

Порiвнюючи з класно тАУ урочною формою позакласноi роботи з математики маi ряд особливостей:

1. По своiму змiсту вона строго не регламентована державною програмою. Однак на позакласних заняттях математичний матерiал пропонуi в вiдповiдностi з знаннями учнiв. Це означаi, що при пiдборi завдань по математицi для позакласних занять безпосереднiй звязок з поточним програмним матерiалом бажаний, але не обовязковий. Потрiбно виходити тiльки з загального рiвня знань i вмiнь учнiв по математицi. Це означаi також, що самi завдання з математики по формi не обовязково повиннi бути точно такими якi, зустрiчаються, на уроках ( рiшення прикладiв, задач тощо);

2. Якщо уроки в усiх вiдношеннях плануються на 45 хвилин, про позакласнi заняття в залежностi вiд змiсту i форми проведення можуть бути розрахованi i на 2-3 хвилини, i на цiлу годину;

3. Якщо класно тАУ урочна форма потребуi постiйного складу, з врахуванням мiкрорайону проживання, то для позакласноi роботи з математики дiти з даноi школи можуть обiднуватися в групи, навчаючись або в одному i тому ж класi, або в рiзних класах, при цьому групи створюються на добровiльному початку. Склад учнiв навiть при наявностi однiii i тiii ж форми позакласноi роботи, може мiнятися ( наприклад, склад редколегii математичноi газети).

4. Позакласна газета характеризуiться багатообразнiстю форм i видiв: груповi заняття, кружки, математичнi куточки, екскурсii i т. д.

4. Особливiстю позакласноi роботи з математики являiться цiкавiстю запропонованому матерiалу або змiсту, або по формi, бiльш вiльний вислiв своiх почуттiв молодшi учнi пiд час роботи, бiльш широке використання iгрових форм проведення занять i елементiв змагання на них.

Про те позакласна робота в класно-урочною маi загальнi риси:

1. В обох видах роботи в процесi навчання молодших учнiв спостерiгаються однi i тi ж дидактичнi принципи: науковiсть, свiдомiсть i активнiсть учнiв, наочнiсть, iндивiдуальний пiдхiд;

2. Обидва види робiт як частини одного навчаючого-виховного процесу дiють не тiльки на формування знань, умiнь, навикiв i любов до математики, а й виховання моральних якостей.

1.2 Формування i розвиток iнтересу до математики.

Що може примусити молодших учнiв почати мiркувати над тим чи iншим математичним завданням, запитанням, задачею, коли цi завдання необовтАЩязковi для нього? В усякому разi не примушування. Примушування може лише пригнiчувати, а не збуджувати розумову дiяльнiсть дитини. Не завжди можуть активiзувати думки учня i словеснi благання та переконання. Основним джерелом спонуки молодших учнiв до розумовоi працi на позакласних заняттях може послужити iнтерес. Тому вчитель повинен шукати i знаходити засоби i методи збудження iнтересу дiтей до математичних тем, логiчних завдань, якi вiн пропонуi в процесi позакласноi роботи. Викликаний у дiтей iнтерес до окремих завдань до математики в загалi послужить стимулом для iх участi в випуску математичноi газети, створення математичного кутка активна участь в математичних вiкторинах, екскурсiях i т.д. Вiдбуваiться i зворотнiй вплив участi в цiкавих математичних екскурсiях, вiкторинах, випуску газет, в заняттях на яких пропонуються цiкавi завдання, можуть викликати iнтерес i до самоi математики.

Щоб викликати iнтерес до позакласноi роботи, перш за все до позакласних занять з математики, потрiбно постаратися не тiльки привертати увагу дiтей до якихось ii елементiв, але й викликати у дiтей здивування. Дiтей здивувати можна тодi, коли вони бачать, що складена ситуацiя не збiгаiться з очiкуваною. Якщо при цьому здивування повтАЩязане з виникненням деякого задоволення, то воно перетворюiться в приiмне здивування. При необдуманiй ситуацii може бути i навпаки: Виникають неприiмнi здивування. Тому важко на початковiй стадii органiзувати позакласнi роботи з математики створити ситуацii для приiмного здивування. Потрiбно враховувати, що здивування викликаi в дiтей бiльш зосереджену увагу. Здивування повинно сусiдити з зацiкавленiстю дiтей, з прагненням iх побачити на математичному фонi щось нове, дiзнатися про те що до тих пiр iм не вiдомо. Здивування в поiднаннi з цiкавiстю допоможе викликати активну розумову дiяльнiсть учнiв.

Привернути на самому початку увагу дiтей до позакласноi роботи з математики ,наприклад, можна рiзними засобами: особливим, яскравим оформленням класного примiщення, в якому вiдображалися надзвичайнi сполучення знайомого дiтям свiту казок з таiмним свiтом математики, незвичайними вступними словами вчителя, створюючи тим ситуацiю, в яку включенi улюбленi дiтьми героi сучасних казок i розповiдей. Математика i казки! Математика i улюбленi героi! Невже це не привертаi увагу дiтей i не викликаi в них радiсного здивування? Здивування та iнтерес викликають у дiтей цiкавi запитання, задачi, загадки, шаради, ребуси, нескладнi логiчнi завдання.

РЖнтерес як i iнший вид емоцiйного стану, маi явне зовнiшнi вираження на обличчях дiтей, в iх поведiнках, в словесних вiдгуках. За цими зовнiшнiми признаками вчитель завжди може судити про те, чи викликаний у дiтей до даного позакласного виду роботи чи нi. Але iнодi приходиться шкодувати що, деякi вчителi на позакласних заняттях пiд час пiдвищення iнтересу дiтей, пiд час натхненноi розумовоi iх роботи, супроводженi зовнiшнiм збудженням, бувають дуже строгими до поведiнки у дiтей, стараючись приглушити зовнiшнi проявлення дiтьми своiх почуттiв. В результатi в дiтей не чiтко зберiгаються слiди того задоволення, тих почуттiв, якi виникли в них пiд час позакласних занять. При дотриманнi означеноi мiри на позакласних заняттях можна допускати бiльш вiльне, чим на уроках, переживання дiтьми задоволень, з бiльш вiльними зовнiшнiми проявленнями. Тодi у дiтей буде довше зберiгатися то заряд iнтересу, який виник пiд час позакласноi роботи i служить стимулом до участi в наступних видах тiii роботи. Значно краще, скорiше i прочнiше запамтАЩятовуються тi думки, якi були емоцiональними, викликали живi, яскравi почуття, нiж тi, якi залишили людину байдужою.

Привернути увагу дiтей та викликати в них здивування тАУ це лише початок виникаючого iнтересу, i добитися цього порiвняно легко; важче утримати iнтерес до позакласноi роботи з математики i зробити його достатньо стiйким.

Пiдтримуючи iнтерес рiзними прийомами, потрiбно його постiйно виховувати, спочатку як iнтерес до своii безпосередньоi дiяльностi пiд час позакласного заняття, потiм щоб вiн переростав в iнтерес до математики як до науки, в iнтерес до процесу самоi розумовоi дiяльностi, до нових знань в областi математики. Цей процес складний, тривалий i його результати залежать головним чином вiд педагогiчноi майстерностi вчителя. В цьому процесi немаi готових рецептiв. Однак i деякi загальнi положення, якi не новi, але яких потрiбно притримуватись в процесi виховання iнтересiв до математики. Пiд час органiзацii позакласноi роботи з математики потрiбно добиватися максимальноi дiяльностi кожного учня органiзаторськоi, трудовоi, особливо розумовоi для виконання всяких завдань. Потрiбно, щоб кожний уявляв себе або був дiйсно активним учасником тiii ситуацii яку органiзував вчитель.

Матерiал, пiднесений вчителем або запропонований окремими учнями, повинен бути зрозумiлим кожному учню, iнакше вiн не викличе iнтерес, так як буде зайвим для них значенням. Для пiдтримання iнтересiв в новому повиннi бути визначнi елементи старого, вiдомого дiтям. Тiльки з умовою встановлення звтАЩязку нового з старим можливе проявлення кмiтливостi та здогадки. По вiдношенню до бiльшостi учасникiв позакласноi роботи необхiдно для виконання математичних завдань передбачати оптимальне вiдношення мiж новими i старими знаннями i вмiннями. Перевантаження завдань застосовуючи тiльки старi знання та вмiння або тiльки понижуi iнтерес до цих завдань. Оптимальне вiдношення мiж вказаними знаннями i вмiннями створюi умови для достатньо довгого зберiгання iнтересiв дiтей до математичних завдань.

Для полегшення переходу вiд вiдомого до не вiдомого в процесi позакласних занять з математики корисно використовувати рiзнi види наочностi: повну предметну наочнiсть, неповну предметну наочнiсть, символiчну i уявлення по памтАЩятi, - виходячи з того рiвня розвитку в свiдомостi учнiв, на якому вiдповiднi математичнi поняття. Особливо вмiло i вчасно потрiбно використовувати дитячу кмiтливiсть. Вона в них яскрава, значно сильнiша iнтелектуальностi. Тому не дивно, що чарiвнi казки i для молодших учнiв ще непомiтно уплiтаються в дiйснiсть i служить прекрасним препаратом не тiльки розваги але й виховання i розвитку.

Стiйкий iнтерес до позакласноi роботи з математики i до самоi математики пiдтримуiться тим, що ця робота проводиться систематично, а не вiд часу до часу, але в самих заняттях постiйно повиннi виникати маленькi i доступнi для розумiння дiтей запитання, загадки, утворюватись атмосфера, викликаючи активну думку учнiв. Вчитель завжди може виявити силу виникаючого iнтересу до математики. Вона виражаiться в тiй наполегливостi яку проявляють учнi в процесi розвтАЩязку математичних задач, виконання рiзних завдань, повтАЩязаних з вирiшенням математичних проблем.

1.3 Роль зацiкавленостi в позакласнiй роботi з математики.

РЖнтерес до математики в молодших класах пiдтримуiться цiкавiстю самих задач, запитань, завдань. Кажучи про цiкавiсть, ми маiмо на увазi не розвагу дiтей пустими забавами, а зацiкавити змiстом математичних завдань або формою в яких вони стикаються. Педагогiчна оправдана зацiкавленiсть маi мету привернути увагу дiтей, iхню розумову дiяльнiсть. Зацiкавленiсть в цьому значеннi на позакласному заняттi завжди несе елементи дотепностi, дружнього настрою, святковостi. Зацiкавленiсть служить основою для свiдомостi дiтей почуття прекрасного в самiй математицi. Дякуючи цiкавостi бiльшiсть стародавнiх задач (про тАЬмагiчнiтАЭ квадрати, переправи через водний рубiж, та iн.), потрiбно справдi творiння мистецтва, з любовю передаються в народi, з поколiння в поколiння. Так, наприклад, задача-казка про переправу вовка, кози i капусти з одного берега рiчки на iнший вже тисячу рокiв служить однiiю з поза навчальних головоломок для формування корисних розумових навичок.

Прагнення до зацiкавленостi в подачi задач, для того, щоб задачi стали бiльш привабливими для людей, привело ще в глибокiй давностi до iхнього поетичного оформлення. Древнi задачi в вiршах iз-за своiрiдностi мови й окремих елементiв iх змiсту ще не посильнi для молодших учнiв. В початкових класах задачi в вiршах на позакласних заняттях пропонуються дуже простi, з доступним розумiнням дiтьми змiстом, на теми, близькi iм, повтАЩязанi з життям i дiяльнiстю дiтей.

Розумова зацiкавленiсть на позакласнiй роботi з дiтьми маi велику педагогiчну цiннiсть. Кажуть, що французький математик 17 столiття Блу Паскаль виказав наступнi думки: тАЬПредмет математики настiльки серйозний, що корисно не упускати випадки, робити iх зацiкавленими.тАЭ Однак потрiбно уникати неправдивоi зацiкавленостi, якщо вона приводить до неохайностi в математичних виразах, до вульгаризацii окремих математичних положень, до некоректностi в викладi, до безглуздого розвтАЩязання та роздумiв.

Зацiкавленiсть позакласноi роботи характеризуiться наявностi легкого i розумного гумору в змiстi математичних завдань, в iхньому оформленнi, при несподiваному розвтАЩязаннi пiд час виконання цих завдань. Гумор повинен бути доступним розумiнню дiтей. Тому потрiбно наполегливо добиватися вiд самих дiтей дохiдливих пояснень сутностi легких задач-жартiв, всяких положень, в яких iнодi опиняються учнi пiд час iгор i т. д., тобто добиватися розумiння сутностi самого гумору й його необразливостi. Почуття гумору звичайно проявляiться тодi, коли знаходять окремi веселi риси в рiзних ситуацiях. Почуття гумору, якщо ним володii людина, полегшуi сприйняття окремих невдач в створенiй обстановцi. Однак бiльшiсть дiтей, особливо пiдлiтки, дуже чутливi до смiху. Вони бояться виглядати смiшними. Тому легкий гумор повинен бути добрим, створювати бадьорий, при пiднятий настрiй. Цей стан бадьоростi зберiгаiться в памятi дiтей i створюi ще один з стимулiв для участi iх в наступних видах позакласноi роботи з математики.

Атмосфера легкого гумору створюiться шляхом включення в ситуацiю задач, задач-розповiдей, завдань героiв веселих датських казок, включення задач-жартiв,

шляхом створення iгрових ситуацiй та веселих змагань.

1.4 iгри на заняттях з математики.

В позакласнiй роботi з математики з молодшими учнями велике мiсце займають iгри. Це головним чином дидактичнi iгри, тобто iгри, змiст яких допомагаi розвитку окремих операцiй на мислення або засвоiнню рахiвних прийомiв, навикiв в швидкостi рахунку та iнше. Цiлеспрямоване включення гри в той чи iнший вид позакласноi роботи пiдвищуi iнтерес дiтей до цiii роботи, пiдсилюi ефект самого вивчення.

Так як в молодшому шкiльному вiцi у дiтей ще сильна потреба в грi, то халатне вiдношення до iгрових прийомiв у навчально тАУ виховнiй роботi означаi порушення одного з найважливiших принципiв педагогiки тАУ облiку вiкових особливостей дiтей. Гра робить окремi елементи позакласноi роботи по математицi емоцiйно насиченими, вносить бадьорий настрiй в дитячий колектив допомагаi естетично сприйняти ситуацiю, звтАЩязану з математикою: святкове оформлення класу, красиву оригiнальнiсть газети, красоту давньоi легенди, яка включаi задачу, драматизацiю математичного завдання, нарештi стрiмкiсть думок при вирiшеннi логiчноi задачi.

Серед математичних iгор для дiтей i iгри, якi виконуються по ролях. Найбiльш притягальну силу для молодших учнiв мають цi ролi, якi дають iм можливiсть проявити високi моральнi якостi особи: чеснiсть, смiливiсть, товариство, спритнiсть, дотепнiсть, i т. д. (роль капiтана команди в клубi юних математикiв чи члена цiii команди та iн.). тому такi iгри допомагають не тiльки виробляти окремi математичнi навики, але i гострiсть , логiчнi думки. Частково гра допомагаi вихованню дисциплiнованостi, так як люба гра проводиться за певними правилами. Включаючись у гру, учень виконуi визначнi правила; при цьому вiн пiдкоряiться самим правилам не по примусу, а добровiльно, iнакше не буде гри. А виконання правил повтАЩязане з труднiстю, з виявленням наполегливостi.

Вчитель сам в деякiй степенi повинен включитися до гри, iнакше керiвництво i влив його буде недостатньо природнiм. Вмiння включитися в дитячу гру тАУ також один iз показникiв педагогiчноi майстерностi. Однак, не дивлячись на всю важливiсть i значення гри в процесi позакласноi роботи з математики, вона не самоцiль, а засiб для розвитку iнтересу до математики. Математична сторона змiсту гри завжди повинна чiтко перемiщатися на переднiй план. Тiльки тодi вона буде виконувати свою роль в математичному розвитку дiтей i вихованню iнтересу до математики.

При органiзацii математичних i логiчних iгор необхiдно додержуватися положень:

1. правила гри повиннi бути простими, точно сформульованими, доступними для поняття молодших учнiв

Якщо матерiал пiд силу тiльки окремим учням, а решта або не розумii правил, або слабо розбираiться в змiстi математичноi чи логiчноi сторони гри, то вона не викликаi iнтересу дiтей i буде проводитися тiльки формально.

2. гра не буде допомагати виконанню педагогiчних цiлей, якщо вона викликаi дуже бурну реакцiю у дiтей, але не даi достатньо харчу для дiяльностi мислення не розвиваi математичну зiркiсть iх i увагу.

3. гра не даi потрiбного ефекту, якою дидактичний матерiал до для дiтей виготовляти складно або використовувати його пiд час гри не зовсiм зручно.

4. при проведеннi гри, яка звтАЩязана з змаганням команд, повинен бути контроль за його результатами з боку всього колективу присутнiх учнiв чи авторитетних осiб. Облiк результатiв змагання повинен бути вiдкритим, ясним i справедливим. Помилки в облiку, неясностi в самiй органiзацii облiку приводять до несправедливих виводiв про переможця, а тому i незадоволенню учасникiв гри. Особливо це буваi самiтно, проводиться з учнями третiх класiв. Вони уже добре розбираються, де органiзатори гри припустили помилок, а де нi, i гостро реагують на несправедливiсть, i тодi в дiтей замiсть приiмних вражень залишаються i зберiгаються неприiмнi.

5. для дiтей гри будуть цiкавими тодi, коли кожний iз них стане активним iх учасником. Довге очiкування своii черги для включення в гру понижуi iнтерес дiтей до цiii гри.

6. Якщо на позакласних заняттях проводиться декiлька iгор, то легкi i бiльш труднi по математичному змiсту повиннi чергуватися; при цьому найбiльш легку i бiльш живу потрiбно пропонувати в кiнцi занять.

7. Якщо на деяких заняттях проводяться iгри, звтАЩязанi iз схожими дiями мислення, то по змiсту математичного матерiалу повиннi дотримуватися принципiв тАУ вiд простого до складного, вiд конкретного до абстрактного. Це положення особливо послiдовно i строго повинно додержуватися при проведеннi логiчних iгор.

8. Рухливi iгри повиннi чергуватися зi спокiйними.

9. iгровий характер проведення позакласноi роботи з математики повинен мати конкретну мiру. Перевищення цiii мiри може привести до того, що дiти будуть у всьому бачити гру.

10. на позакласних заняттях з математики iгри мають пiзнавальне значення, тому в них а перший план ви двигаiться розумова задача для вирiшення якоi в розумовiй дiяльностi повиннi використовуватися порiвняння, аналiз i синтез судження i висновок. В цих iграх дiти повиннi виказувати своi думки i висновок. Тодi вони будуть допомагати не тiльки формуванню логiчного мислення молодших школярiв, але i правильнiй, чiткiй, короткiй мовi.

11. В процесi гри повинно бути виконано визначена закiнчена дiя, вирiшено конкретне завдання. Гру не потрiбно обривати незакiнченою. Тiльки при умовах вона залишить слiд у свiдомостi дiтей.

Математичнi iгри часто бувають звтАЩязанi з певними сюжетами. Правда, сюжети iх дуже простi, розрахованi на дитячу уяву. РЖнодi цi сюжети пiдказують назву гри: тАЬПiймай рибкутАЭ, тАЬБоротьба за цифрутАЭ та iн.

В багатьох iграх взятий принцип змагання мiж групами дiтей. Змагання пiдсилюi емоцiональний принцип гри.

При органiзацii дидактичних iгор з математичним змiстом необхiдно продумати слiдуючи питання методики:

1. Цiль гри. Якi умiння i навички в областi математики дiти засвоюють в процесi гри. Якому моменту гри потрiбно придiлити особливу увагу, якi другi виховнi цiлi переслiдуються при проведеннi гри (зацiкавленiсть математикою, пiдготовка дiтей до органiзацii гуртка i т. д.).

2. Кiлькiсть граючих. Кожна гра потребуi визначеного мiнiмальноi чи максимальноi кiлькостi граючих. Це потрiбно враховувати при органiзацii гри.

3. Якi матерiали i посiбники потрiбнi для гри.

4. Як з найменшою затратою часу ознайомити дiтей з правилами гри.

5. На який час повинна бути розрахована гра, щоб дiти побажали ще раз повернутися до цiii гри.

6. Як забезпечити найбiльш повну участь дiтей у грi.

7. Як органiзувати спостереження за дiтьми, щоб вияснити, чи зацiкавила iх гра.

8. Якi змiни можна внести у гру, щоб пiдвищити iнтерес i активнiсть дiтей.

9. Як можна використати основу гри, щоб застосувати в нiй другий математичний матерiал.

10. Якi висновки потрiбно повiдомити дiтям в завершеннi, пiсля гри (кращi моменти гри, найбiльш активнi учасники, недолiки гри i т. д.).

Багатьма iграми цiкавляться не тiльки дiти, але й дорослi, цiкавляться вченi тАУ математики. А в 40-х роках зявилась навiть самостiйна вiтка математики пiд назвою теорiя гри. Тому слiд вiдмiтити, що в деяких цiкавих iграх зустрiчаються простi елементи тих складних iгор, якi вивчаi математична теорiя iгор.

В роботi над пiдвищення iнтересу дiтей до математики необхiдно, щоб цей iнтерес до неi бачили учнi i з боку вчителя. Важче визвати iнтерес дiтей до навчального предмету, якщо вони не бачать прикладiв зацiкавленостi даною казкою, прикладiв, якi б переконали iх в тому, що взагалi i люди, якi з пристрастю вiддаються такiй складнiй науцi, як математика, i що ними можуть бути не тiльки дорослi, а i дiти.

1.5 Про логiчнi вправи для молодших учнiв.

Логiчнi вправи являють собою один iз засобiв, з допомогою якого проходить формування у дiтей правильного мислення.

Логiчнi вправи дозволяють на дохiдливому для дiтей математичному матерiалi, з опорою на життiвий досвiд побудувати правильне судження без попереднього теоретичного освоiння самих законiв i правил логiки. Правильнiсть судження дiтей забезпечуiться тим, що на сторонi ii знаходиться вчитель тАУ органiзатор i керiвник позакласних занять. Пiд його керiвництвом, шляхом вправ учнi практично знайомляться iз застосуванням законiв i правил логiки, з застосуванням логiчних прийомiв.

На позакласних заняттях в процесi логiчних вправ дiти практично порiвнюють математичнi обтАЩiкти, виконують найпростiшi види аналiзу i синтезу, установлюють звтАЩязок мiж родовими i видовими поняттями.

Аналiз тАУ це логiчний захiд, який складаiться в розумовому розчленуваннi математичного обтАЩiкту на складовi елементи, кожний iз яких потiм може дослiджуватись окремо, як частина розчленованого цiлого, щоб видiленi в ходi аналiзу елементи зiднати з допомогою другого логiчному прийому тАУ синтезу тАУ в цiле, збагачене новими знаннями.

ВзаiмозвтАЩязок мiж видовими i родовими поняттями вiдображаi в свiдомостi обтАЩiктивiв iснуючий взаiмозвтАЩязок роду i виду в природi i суспiльствi. Родове поняття тАУ це поняття, яке виражаi суттiвi признаки цiлого класу обтАЩiктiв, якi i родом якогось виду. Родове поняття включаi певнi видовi поняття, одне i теж поняття ( за включенням одиничних i категорiй тАУ гранично широких понять ) може бути як видовим, так i родовим одночасно в залежностi вiд того, по вiдношенню до якого поняття воно розглядаiться. Так, наприклад, поняття тАЬчотирикутниктАЭ i родовим по вiдношенню до всiх тАЬпрямокутникiвтАЭ i в той же час тАУ видовим поняттям по вiдношенню до поняття тАЬбагатокутниктАЭ.

В математицi велике значення надаiться застосуванню учнями вiдношень рiвностi i нерiвностi, вiдношень порядку i iх властивостi.

Найчастiше логiчнi вправи не потребують рахунку, а тiльки заставляють дiтей виконувати правильне судження i приводить нескладнi докази. Самi ж вправи носять цiкавий характер, тому вони допомагають виникненню iнтересу дiтей до процесу мислення. А це одна iз кардинальних задач навчально тАУ виховного процесу в школi.

Внаслiдок того, що логiчнi вправи являють собою вправи в розумовiй дiяльностi, а мислення молодших учнiв в основному конкретне, образне, то на позакласних заняттях в звтАЩязку з цими вправами необхiдно користуватись наочнiстю: малюнки, креслення, короткi умови задач, записи термiнiв тАУ понять i т. д.

Позакласнi заняття в основi основного матерiалу можуть мати тiльки логiчнi вправи. Як основний матерiал логiчнi вправи можуть слугувати в окремих випадках i при роботi математичного гуртка. Тому, що вони для дiтей i не менш цiкавими, нiж комбiнованi заняття на другому математичному матерiалi.

Народнi загадки завжди служили i служать захоплюючим матерiалом для роздумiв. В загадка завжди вказуються певнi ознаки предмета, по яким вiдгадуiться i сам предмет. Загадки тАУ це свого роду логiчнi задачi на виявлення предмету по деяким його ознакам. Ознаки можуть бути рiзними. Вони характеризують як якiсну, так i кiлькiсну сторону предмета. Для позакласних занять по математицi пiдбираються такi загадки, в яких головним чином по кiлькiсним ознакам наряду з другими знаходиться сам предмет. Видiлення кiлькiсноi сторони предмету, а також находження предмету по якiсних ознаках тАУ кориснi i цiкавi логiчно тАУ математичнi вправи.

3. Види позакласноi роботи з математики.

2.1 Цiкава математика в хвилини вiдпочинку i на групових заняттях пiсля урокiв.

Давно встановлено, що окремi завдання з цiкавоi математики тАУ математичнi iгри можуть завдавати дiтям також задоволення, так само служити засобом розумового вiдпочинку, як i елементи цiкавого матерiалу, повтАЩязанi зi спортом, лiтературою та iншими областями науки, мистецтва. Потрiбно тiльки вмiло пiдбирати математичнi завдання, щоб вони викликали iнтерес у молодших учнiв, або викликати iнтерес до математики тАУ це головна мета , до якоi ми прямуiмо в звтАЩязку з задачею пiдвищеного рiвня процесу навчання математики. Для розвязку цiii задачi корисно використовувати хвилини цiкавоi математики. З них звичайно зароджуiться iнтерес до позакласних занять з математики, бажання брати участь в крукових роботах, в випусках газет i в iнших видах робiт по математицi.

Проводити цi хвилини можна в окремих моментах пiд час прогулянок з групою учнiв, хвилини вiдпочинку пiд час екскурсii на природу та iн.

Так як, мова йде про хвилини цiкавоi математики, то для збудження i пiдтримання iнтересу до завдань останнi повиннi задовольняти наступнi умови:

1. бути не схожими на звичайнi математичнi завдання, запропонованi на уроках;

2. смисл завдань повинен бути зрозумiлим дiтям;

3. рiшення завдань повинно бути доступним кожному з присутнiх учнiв;

4. вiдповiдi повиннi отримуватись швидко, якщо необхiднi обчислення, то вони повиннi виконуватися тiльки усно.

Хвилини цiкавоi математики проводяться епiзодично. Вони можуть плануватися вчителем в звтАЩязку з поставленою метою, наприклад, викликати в дiтей iнтерес до органiзацii математичного кружка, до випуску газети, тощо. Приведемо подiбнi запитання, задачi, завдання, якi можна запропонувати молодшим учням в вiдповiднi перiоди iх навчання.

Дiти люблять незвичайнi задачi в вiршах. Тому в звичну для цього хвилину вчитель може почати бесiду так: тАЬДiти, ви знаiте вiрш С.Я.Маршака тАЬБагажтАЭ?

Звичайно серед дiтей знайдуться такi, якi знають його напамять. Пiсля цього запропонувати прочитати його хором. А потiм сказати:тАЭТепер послухайте задачу:

Дама здавала в багаж;

Диван, чемодан, саквояж,

Картинку, корзинку, картонку

РЖ маленьку сабачонку.

.......................

Але тiльки пролунав дзвiнок,

Втiкло з вагона щеня.

Дiти, порахуйте швидше,

Скiльки залишилось речей?

З цiкавiстю дiти беруться вiдгадувати простi ребуси. При цьому необхiдно запропонувати не будь тАУ якi ребуси, а тiльки тi, якi мають, визначений звтАЩязок з математикою: або в його зображеннi зустрiчаються математичнi знаки, або в вiдповiдях утримуiться математичний термiн, або маi мiсце першоi i другоi ознаки одночасно. Ребуси можна ранiше зобразити на аркушах паперу. Тодi в любий час вчитель може запропонувати дiтям iх для вiдгадування. Наприклад, вчитель каже: тАЬ Дiти, вiдгадайте, якi слова тут написанi за допомогою букв та iнших знакiв:

Пi2л , 7я, мi100, 100лиця.

Дiти завжди з зацiкавленням вiдгадують загадки. Тут також слiдуi звернути увагу на те, що загадки повиннi мати якiсь математичнi елементи. Частiше всього таким елементом i число, яке утримуiться в загадцi i служить одним iз ознак, по якому вiдбуваiться шукання вiдповiдi на цю загадку. В iнших загадках можуть зустрiчатися математичнi вiдношення (тАЬрiвнiстьтАЭ, тАЬбiльшетАЭ, тАЬменшетАЭ) або вiдповiддю служить термiн

ПовтАЩязаний з математикою.

Наприклад:

1) Дiм без вiкон та дверей, як зелений сундучок,

В ньому 6 кругленьких дiточок.

Називаiться.. ( стручок)

2) Що це за 7 братiв: роками рiвнi, iменами рiзнi. (днi недiлi)

Корисно буваi запропонувати i задачi тАУ жарти:

1) Росте 4 берези. На кожнiй березi по 4 гiлки. На кожнiй гiлцi i по 4 яблука. Скiльки всього яблук? ( На березi яблука не ростуть)

2) 4 мишки гризли скоринку сиру. Пiдкралась кiшка i схопила 1 мишку. Скiльки мишок продовжувало гризти скоринку сиру? ( Нiскiльки, всi мишi порозбiгалися)

В вiльнi хвилини дiти з задоволенням можуть приймати участь в якiй несуть грi. Наприклад: можна провести з невеликою групою дiтей гру тАЬАрифметичний квачтАЭ. Беручи участь в грi, дiти закрiплюють в памятi склад числа 10. гра заключаiться в наступному. Дiти становляться в коло. Один учень i ведучим i становиться в центрi кола. У дiтей, якi стоять до кола, прикрiпленi картки з числами вiд 0 до 10. це в тому випадку, коли крiм ведучого, беруть участь в грi ще 11 чоловiк. Потiм учень тАУ ведучий голосно називаi число, наприклад8. тодi учень який стоiть в колi i маi число 8 , оббiгаi коло, щоб доторкнутися до учня з числом 2, яке доповнюi 8 до 10. щоб не дати, коли його тАЬзаквачуютьтАЭ, учень з 2 повинен швидко здогадатися, що доповнення до 10 число знаходиться в нього, оббiгти коло в ту саму сторону, що i 8 i стати на своi мiсце. Якщо 8 не тАЬ заквачуiтАЭ 2, то учень з 8 становиться в коло, а минулий ведучий на його мiсце. При цьому минулий ведучий одночасно отримуi вiд нового ведучого i картку з числом 8 , прикрiплюi до себе на грудях.

Якщо 8 тАЬзаквачилатАЭ 2 , то учень з числом 2 становиться ведучим, вiддаючи свою картку минулому ведучому.

Примiтка 1: Якщо ведучий скаже голосно число 10, то, крiм учня, який маi на картцi число 10, повинен оббiгати коло i учень з числом 0.

Примiтка 2: Якщо учнiв, якi приймають участь в грi, менше 12, то звичайно не беруться числа 10, 9, 8 i т. д. РЖ доповнення проводиться до найбiльшого з прикрiплених на картках чисел. Наприклад, в грi разом з ведучим беруть участь 9 чоловiк. Тому в колi будуть стояти 8 учнiв з прикрiпленими числами вiд 0 до7. в процесi гри доповнення проводиться до числа 7.

Примiтка 3: Якщо граючих виявилося бiльше 12, то доповнення можна вичислити i до бiльшого числа. Якщо, наприклад, граючих 15, то доповнюють до числа 14.

З учнями 2 i 3 класiв можна провести гру тАЬЗнай таблицю множеннятАЭ. Змiст гри наступний. Учасники стають в одну шеренгу. До грудей кожного з них прикрiпляються номера вiд 1 до 9 (послiдовно, разом з ведучим в грi можуть приймати участь 10 чоловiк). Ведучий називаi будь тАУ яке утворення з таблицi множення, наприклад 35. число 35 утворилось вiд множення 5 i 7 . отже, з шеренги повиннi вибiгти тi дiти, у яких приколенi номера 5i 7 , i, добiгши до ранiш вказаного мiсця, повернутися в шеренгу. Хто скорiше повернеться на своi мiсце, той виграi. Вiн отримуi прапорець. Якщо ведучий сказав таке число, яке i добутком двох рiзних пар чисел ( наприклад, 24 = 6* 4 та 24 = 8*3 ), то з шеренги вибiгають всi четверо. Учень, який виграв першим 2 прапорця, становиться ведучим, а ведучий займаi його мiсце. Потiм ведучого змiнюi наступний, отримавши 2 або 3 прапорця. Всi учнi, якi отримали прапорцi, вважаються гарно знаючими таблицю множення.

При проведеннi хвилин цiкавоi математики можна запропонувати будь тАУ яку вправу з рахiвними паличками, тощо.

В хвилини вiдпочинку з дiтьми можна проводити гру тАЬКiнцiвкитАЭ . в процесi цiii гри дiти вправляються у виконаннi безпосереднiх висновкiв з суджень з вiдношеннями. Вона корисна тим, що готуi дiтей до свiдомого рiшення задач на збiльшення i зменшення числа на декiлька одиниць i в декiлька разiв, даних в непрямiй формi. Приведемо приклади проведення цiii гри.

Вчитель каже: тАЬПроведемо гру тАЬКiнцiвкитАЭ. В неi можуть брати участь 3 , 4 i бiльше учнiв. Дiти становляться в коло. Я буду починати речення, а ви повиннi його правильно закiнчити. Закiнчувати речення повинен той, до кого я доторкнуся рукою. Якщо тАЬкiнцiвкатАЭ учня опиниться не вiрною, то вiн виходить з кола, а хто залишився в колi стараються вiрно закiнчити речення. Виграють тi, хто вiрно давав тАЬкiнцiвкитАЭ i залишився в колi.тАЭ

Вчитель:

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi