ПсихологотАУпедагогiчнi проблеми спiлкування викладача та студента

Реферат

з дисциплiни "Педагогiка вищоi школи"

на тему:

"ПсихологотАУпедагогiчнi проблеми спiлкування викладача та студента"

2009

Змiст

1. Змiст i структура педагогiчного спiлкування

2. Особливостi педагогiчного спiлкування у вузi

3. Стилi i моделi спiлкування викладача вищоi школи

4. Викладач i студент (практика спiлкування)

5. Проблеми спiлкування викладача i студента на iспитi

6. Психолого-педагогiчнi проблеми спiлкування при дистанцiйному навчаннi

7. Технологiя органiзацii продуктивноi взаiмодii викладача i студентiв

8. Характернi причини конфлiктiв у взаiмодii студентiв i викладачiв

9. Теоретико-методологiчнi основи психологiчноi проблеми взаiмин викладачiв i студентiв

10. Оптимiзацiя взаiмин викладачiв i студентiв як чинник становлення особистостi майбутнього фахiвця

Висновок

Список використовуваноi лiтератури

ВлНавчання тАУ це не механiчна передача знань. Це надзвичайно складнi людськi взаiмини!В»

В.О. Сухомлинський

1. Змiст i структура педагогiчного спiлкування

Дослiдження в областi педагогiчноi психологii показують, що значна частина педагогiчних труднощiв обумовлена не стiльки недолiками науковоi i методологiчноi пiдготовки викладачiв, скiльки деформацiiю сфери професiйно-педагогiчного спiлкування.

Педагогiчне спiлкування тАУ специфiчна форма спiлкування, що маi своi особливостi i що в той же час пiдкоряiться загальним психологiчним закономiрностям, властивим спiлкуванню як формi взаiмодii з iншими людьми, що включаi комунiкативний, iнтерактивний i перцептивний компоненти.

Педагогiчне спiлкування тАУ сукупнiсть засобiв i методiв, що забезпечують реалiзацiю цiлей i завдань виховання i навчання i що визначають характер взаiмодii педагога i що вчаться.

Людськi взаiмини, в т.ч. i в учбовому процесi, повиннi будуiться на суб'iктнiй для суб'iкта основi, коли обоi сторони спiлкуються на рiвних, як особи, як рiвноправнi учасники процесу спiлкування. При дотриманнi цiii умови встановлюiться не мiжролевий контакт Влвикладач тАУ студентВ», а мiжособовий контакт, в результатi якого i виникаi дiалог, а значить, i найбiльша сприйнятливiсть i вiдвертiсть до дiй одного учасника спiлкування на iншого. Створюiться оптимальна база для позитивних змiн в пiзнавальнiй, емоцiйнiй, поведiнковiй сферах кожного з учасникiв спiлкування. Т.ч., замiна мiжролевого спiлкування спiлкуванням мiжособовим сприяi вiдходу вiд формалiзму i догматизму в навчаннi.

Основнi форми педагогiчноi дiяльностi протiкають в умовах спiлкування. Вмiст спiлкування складаi обмiн iнформацiiю, але цим спiлкування не вичерпуiться. Найважливiшою стороною спiлкування i прагнення зберегти подобу однiii людини в iншому, транслювати себе в iншого через спiльну дiяльнiсть. Це вже особове спiлкування. Люди, що спiлкуються, прагнуть подiлитися своiм буттям з iншими, обговорити якiсь подii, обоi сторони, що хвилюi. Це - особова взаiмодiя в спiльнiй дiяльностi викладача i студента. У цьому сенсi спiлкування виступаi як найважливiший iнструмент вирiшення учбово-виховних завдань.

Спiлкування виступаi в трьох аспектах:

В· як засiб вирiшення учбових завдань;

В· як система соцiально-психологiчного забезпечення виховного процесу;

В· як спосiб органiзацii взаiмин викладачiв i студентiв, в якому поiднуються навчання i виховання;

В· як процес виховання особи i творчоi iндивiдуальностi.

Викладач вузу з'являiться як iнiцiатор i керiвник процесу спiлкування, суть якого складають система, прийоми i навики взаiмодii педагога i студентського колективу, вмiстом якого i обмiн iнформацiiю, учбово-виховна дiя, органiзацiя взаiмин i трансляцiя особи педагога виучуваним.

Дослiдження проблем комунiкацii в учбовому процесi дають можливiсть видiлити наступну структуру педагогiчного спiлкування, органiчно пов'язану з творчою роботою викладача.

Етапи педагогiчного спiлкування:

1. Прогностичний етап: в процесi моделювання педагогом спiлкування з групою, потоком в процесi пiдготовки до педагогiчноi дiяльностi здiйснюiться планерування комунiкативноi структури майбутньоi дiяльностi вiдповiдно:

В· педагогiчним цiлям i завданням;

В· загальнiй педагогiчнiй i етично-психологiчнiй ситуацii в аудиторii;

В· творчiй iндивiдуальностi самого педагога;

В· iндивiдуальним особливостям студентiв;

В· пропонованiй системi методiв навчання i виховання.

2. Початковий перiод спiлкування: органiзацiя безпосереднього спiлкування з аудиторiiю, групою. Найважливiшими елементами цього етапу i:

В· конкретизацiя спланованоi моделi спiлкування;

В· уточнення умов i структури майбутнього спiлкування;

В· здiйснення початковоi стадii безпосереднього спiлкування.

3. Управлiння спiлкуванням в педагогiчному процесi, що розвиваiться. Окрiм дидактичних i методичних вимог до лекцii, iснуi ряд соцiально-психологiчних вимог до неi:

В· становлення психологiчного контакту з групою для передачi iнформацii i ii особового сприйняття студентами;

В· розробка психологiчно обТСрунтованоi партитури лекцii;

В· створення обстановки колективного пошуку i спiльних роздумiв;

В· управлiння пiзнавальною дiяльнiстю студентiв;

В· iднiсть дiлового i особового аспектiв;

В· цiлiсна, педагогiчно доцiльна система взаiмин педагога i студентiв.

4. Аналiз здiйсненоi системи спiлкування i моделювання спiлкування в майбутнiй дiяльностi.

2. Особливостi педагогiчного спiлкування у вузi

Вуз вiдрiзняiться вiд школи вмiстом навчання i виховання, змiною iх форм. Основна функцiя вузу тАУ формування особи фахiвця. РЖ цiй метi маi бути пiдпорядковане спiлкування викладачiв i студентiв. Система вузiвського педагогiчного спiлкування в ланцi Влвикладач тАУ студентВ» якiсно вiдрiзняiться вiд шкiльного самим фактом iх приiднання до загальноi професii, а це значною мiрою сприяi зняттю вiкового бар'iру, що заважаi плiднiй спiльнiй дiяльностi.

У системi вузiвського педагогiчного спiлкування поiднуються два чинники:

3. взаiмини ведений тАУ ведучий;

4. взаiмини спiвпрацi виучуваноi i повчальноi.

Основнi вимоги до стосункiв Влвикладач тАУ студентВ», Влстудент тАУ студентВ» можна сформулювати таким чином:

1. взаiмодiя чинникiв спiвпрацi i вiдомостi про органiзацii виховного процесу;

2. формування духу корпоративностi, колегiальностi, професiйноi спiльностi з педагогом;

3. орiiнтацiя системи педагогiчного спiлкування на дорослу людину з розвиненою самосвiдомiстю i тим самим подолання авторитарноi виховноi дii;

4. використання професiйного iнтересу студентiв як чинника управлiння вихованням i навчанням i як основи педагогiчноi i виховноi роботи.

Такий стиль формуiться пiд впливом двох активних чинникiв:

В· захопленостi наукою, предметом;

В· прагнення перетворити зону наукового пошуку на матерiал педагогiчноi дii, так званого педагогiчного вiдчуття.

3. Стилi i моделi спiлкування викладача вищоi школи

Вища школа пред'являi високi вимоги до психологiчного клiмату кафедри, факультету, вузу в цiлому, що реалiзовуiться в повсякденному педагогiчному спiлкуваннi. Формування власного iндивiдуального стилю спiлкування iз студентами пов'язане з розвитком творчоi iндивiдуальностi професорiв, доцентiв, викладачiв.

Важливим завданням початкуючого вузiвського педагога i пошук оптимального для цiлей виховання власного iндивiдуального стилю спiлкування iз студентами. Його виробленню сприяють такi прийоми:

- включення студентiв в початковi форми дослiдницькоi дiяльностi;

- створення форм спiльного спiлкування для кращоi особовоi соцiалiзацii студентiв, участь в засiданнях кафедри, конференцiях, лекцiях серед населення, виступи у пресi i т.д.;

- спiльна науково-дослiдна робота

- спiльнi контакти, що не регламентуються, неофiцiйнi, бесiди про науку, мистецтво, професiю, книги;

- участь професорсько-викладацького складу в студентському дозвiллi (огляди, олiмпiади, конкурси, Влкруглi столиВ»).

Педагогiчна дiя маi бути систематичною i безперервною, переходячи вiд учбово-орiiнтованого до науково-пошукового, вiд офiцiйно-регламентованого до неофiцiйно-довiрчого спiлкування. Особливi вимоги пред'являються до етико-психологiчноi основи взаiмодii ученого-педагога i студентiв. У цьому планi важливу роль грають iндивiдуально-типологiчнi характеристики або стиль спiлкування. У стилi знаходять вираження:

В· особливостi комунiкативних можливостей педагога;

В· досягнутий рiвень взаiмин;

В· творча iндивiдуальнiсть педагога;

В· особливостi студентського колективу.

Стиль спiлкування втiлюi соцiально-етичнi установки суспiльства, вузу, вiн вiдображаi особовий i педагогiчний рiвень педагога, його емоцiйно-психологiчнi особливостi. Оптимальний стиль спiлкування тАУ це спiлкування, що ТСрунтуiться на захопленостi викладача i студентiв спiльною дiяльнiстю, вiдображаi саму специфiку формування особи фахiвця у вузi i взаiмодiю соцiально-етичних установок педагога i навикiв професiйно-педагогiчного спiлкування, що втiлюi в собi.

4. Викладач i студент (практика спiлкування)

Головне завдання вузiвського викладача тАФ розкриття особи що вчиться тАФ вирiшуiться в ходi його спiлкування iз студентом. Тому в поняття тАЬПрофесiйний педагог тАЭ входить не лише знання конкретного предмету, але i педагогiчна майстернiсть, тобто умiння збудувати виклад, увiйти до контакту iз студентом, зацiкавити його, виховати потрiбнi якостi, перетворити студента з об'iкту навчання в суб'iкт учення.

тАЬВ воспитании все должно основываться на личности воспитателя, потому что воспитующая сила изливается только из живого источника человеческой личности. Никакие уставы и программы.. не могут заменить личности в деле воспитания. Только характером можно образовать характертАЭ (К.Д. Ушинский).

Багато що тут залежить вiд особових здiбностей викладача, його педагогiчноi iнтуiцii. Але навiть володiючи викладацьким талантом, потрiбно обов'язково вчитися педагогiчному спiлкуванню. Це дозволить викладачевi рефлектувати, а значить тАФ аналiзувати своi дii, розумiти студентiв, встановлювати з ними контакт, адекватно реагувати на iх дii.

Добре вiдомо, що вiдношення до викладача студент переносить на предмет, що вивчаiться. При цьому реноме педагога, що склалося, зростаi украй повiльно, роками, хоча втратити його можна за один семестр. Ось чому украй поважно для викладача його педагогiчна культура, конструктивнi, органiзаторськi i комунiкативнi умiння. Встановлено, що у професорiв i доцентiв найбiльш сформованi конструктивнi навики (планерування i композицiя матерiалу, постановка завдань), частково органiзаторськi. З комунiкативними тАФ гiрше (дiють поведiнковi стереотипи). Асистенти в меншiй мiрi володiють конструктивними i органiзаторськими умiннями (скажiмо, не завжди можуть органiзувати самостiйну роботу студентiв); та зате адекватнiше сприймають студентську аудиторiю: позначаiться менша вiкова дистанцiя.

При цьому, що спiлкування не тотожне комунiкацii. Вмiст комунiкацii тАФ обмiн iнформацiiю; спiлкування тАФ ширше, воно включаi комунiкацiю. Спiлкування маi зважаючи на зв'язок мiж людьми, в результатi якого здiйснюiться вплив однiii особи на iншу (або взаiмовплив).

Класифiкацiя спiлкування можлива по рiзних пiдставах; розрiзняють наприклад, безпосереднi i опосередковане спiлкування. Останнi реалiзуiться через стороннiй iнструментарiй (книга як досвiд поколiнь, технiчнi засоби: телебачення, радiо, ЕОМ i тому подiбне). У практичному ж сенсi дуже важливою представляiться диференцiацiя в планi формального i неформального спiлкування.

Формальне обумовлене соцiальними функцiями; замiсть знання особи тут оперують знанням ii соцiальноi ролi (продавець-покупець, викладач-студент). Норми спiлкування виробляються суспiльством, i партнери чекають один вiд одного певних дiй, обумовлених соцiальною роллю; особовi характеристики на задньому планi. Можна стверджувати, що тут функцiя сильнiша за особу; i тому, якщо розумiння iндивiдуумом його ролi не вiдповiдаi ii розумiнню iншими членами суспiльства, виникаi конфлiкт.

Людинi властиве прагнення до неформального спiлкування, наповненого особовим сенсом. Воно не завжди удаiться тАФ багато що залежить тут вiд бажання зрозумiти партнера, концентруватися на нiм, а також вiд технiки спiлкування (прийомiв встановлення контакту, комунiкативних умiнь). Професiйнiй дiяльностi викладача зазвичай властиво поiднання формального i неформального спiлкування.

Рiвень формальностi - неформальноi яскраво виявляiться при контролi знань студента. Так, використання письмових i машинних форм контролю означаi посилення формальних аспектiв; усний контроль, тобто тАЬ очi в очi тАЭ, в бесiдi, наближаi спiлкування до неформального. Воно даiться викладачевi важче тАФ не лише за витратами часу, але i по психологiчнiй напрузi; та зате, як правило, бiльш дiюче. Оцiнка письмового тексту (при поточному, рубежi, пiдсумковому контролi) без виявлення його сенсу в розмовi iз студентом знову - таки пiдсилюi формальнi моменти; бесiда (у тому числi тАФ по написаному) з виявленням розумiння, рухи думки студента пiдсилюi неформальнi аспекти спiлкування i, зрозумiло, приносить бiльше користi.

На перехiд вiд спiлкування формального до неформального (i навпаки) робить вплив навiть взаiмне мiсце розташування спiлкуються. Психологи вказують:

тАФ розмiщення за столом поруч сприяi спiвпрацi, спiльнiй роботi;

тАФ розмiщення по дiагоналi через кут столу розташовуi до досить невимушеноi бесiди;

тАФ розмiщення лицем до лиця, через стiл пiдсилюi напруженiсть i взаiмоконтроль.

Викладач повинен постiйно шукати (i знаходити) оптимум психологiчноi дистанцii. На мiру формальностi - неформальноi спiлкування надаi вплив i форма звернення викладача до студента. Звернення до студента на iм'я звичайний зрушуi спiлкування до неформального, хоча при щирiй зацiкавленостi викладача в справах студента звернення до нього по прiзвищу також не перешкоджаi. Звернення до студента на тАЬтитАЭ допустимо лише при довiрчих стосунках; до цього удаються, без збитку для контактiв, лiтнi викладачi; необхiдною умовою в такому разi i гарантiя, що у студента навiть думцi не з'явиться, що викладач прагне таким зверненням пiдкреслити рiзницю в службовому положеннi, iiрархiю викладача i студента в сенсi мiсця на соцiальних сходах. Менi особисто представляiться, що студентовi слiд завжди говорити тАЬВитАЭ. Звернення до учнiв на тАЬтитАЭ з боку працiвникiв деканату, адмiнiстративних служб повинно бути повнiстю виключено.

Важливою передумовою природностi i внутрiшня цiльова установка викладача, що спираiться на зацiкавленiсть в успiхах студентiв, прагнення допомогти iм. Багато моментiв, що заважають невимушеному спiлкуванню, сприймаються викладачем (студентами тАФ теж) як дрiбницi, дурницi, не вартi уваги порiвняно з головним, тАФ рухом до загальноi мети. Буваi i так, що викладач (по тих же причинах) постiйно шукаi i легше знаходить, як обiйти рифи, що порушують органiчнiсть спiлкування. Природнiсть спiлкування неможлива без щиростi. Вона необхiдна i при зiткненнi думок викладача i студентiв, при необхiдностi (на жаль, без цього не обходиться) з боку викладача демаршу, ведучого до санкцiй по вiдношенню до студента. Можна говорити про умови, сприяючi (або що перешкоджають) встановленню природностi. Тут i загальний клiмат у вузi, i традицii кафедри, i вплив особи завiдувача. Тут i соцiально - психологiчнi особливостi, тi або iншi настроi в групi студентiв. При цьому настрiй в студентському колективi дуже часто залежить вiд образу дiй викладача. Треба постаратися показати студентам (не повчаннями, звичайно, а самим характером, нюансами контактiв в ходi навчання), що природними i прийнятними вважаiте лише сповна певнi форми i рамки взаiмин. РЖ ще. У етичних колiзiях викладач i студент мають бути тАЬ на рiвних тАЭ. Якщо викладач помилився у висловi по вiдношенню до студента (скажiмо, пред'явив до нього необТСрунтовану претензiю за вчинок, який той не здiйснював), то iдино правильним i природним виходом буде вибачення, а якщо претензiя була висловлена публiчно, то прилюдне вибачення. Вiдомо, що iншi викладачi бояться студентiв, з вiдомою тривогою сприймають кожен акт спiлкування (особливо поза заняттями). У подiбних випадках природного спiлкування не виходить. Вiдмова з боку викладача вiд такого спiлкування в цьому злучаi i, по сутi, психологiчний самозахист. Буваi, проходять роки, поки ця боязнь перестаi дiяти.

Важливу роль в процесi спiлкування граi, як вже наголошувалося вище, установка тАФ програма поведiнки особи, готовнiсть дiяти певним чином у вiдповiдь на ситуацiю. Викладач по вiдношенню студентiв до навчання, по певних рисах iх вдачi, по зовнiшнiх ознаках виробляi такого роду установки i потiм нерiдко тАЬдозволяi собi дiяти тАЭ вiдповiдно до них (iнколи тАФ стереотипно, наполегливо не вважаючи потрiбним коректувати iх при змiнi поведiнки i дiй студента i навiть при виявленнi помилковостi думки про нього). Установка викладача по вiдношенню до студента може бути негативною i позитивною.

В разi негативноi установки (по вiдношенню до слабкого студента) йому даiться менше часу на вiдповiдь (тАЬвсе одно не вiдповiстьтАЭ); при невiрнiй спрямованостi вiдповiдi питання не повторюiться i не уточнюiться (тАЬвсе одно не зрозумiiтАЭ); не даiться i якого-небудь орiiнтування. Викладач частiше лаi студента за неправильну вiдповiдь, чим хвалить за правильний; слабкому студентовi придiляiться значно менше уваги на заняттях.

В разi позитивноi установки (по вiдношенню до сильного студента) можлива позитивна оцiнка не зовсiм вiрноi його вiдповiдi; на заняттях в групi сильним студентам придiляiться непропорцiйно багато уваги.

У обох випадках вiдношення викладача до студента тАФ вибiрково, значить, не цiлком об'iктивно. З цiii причини слабкi студенти рiдше (по дослiдженнях тАФ приблизно вчетверо) звертаються до викладача, чим сильнi. Вибiркова поведiнка, особливо, якщо викладач не маскуi його (а буваi, i не вважаi потрiбним маскувати), розшаровуi колектив студентiв i нерiдко сприймаiться ними як несправедливе. Це тАФ тАЬ прокол тАЭ в професiйнiй дiяльностi педагога. Пiдкреслимо, що вибiркова поведiнка викладача частенько тонко вiдчуваiться студентами i в тих випадках, коли викладач всiляко прагне його замаскувати.

Зрозумiло, у викладача (як у всякоi людини) можуть виникнути симпатii i антипатii до студентiв (усвiдомленi тАФ як результат навчання i поведiнки студента, або неусвiдомленi). РЖ якщо цi пристрастi мають чiткi обТСрунтування в дiяльностi студента, то вони сприймаються в групi як належне тАФ у студентiв не виникаi сумнiвiв в об'iктивностi викладача. Що стосуiться молодих викладачiв, то вони нерiдко точнiше судять про студентiв i iх взаiмини, чим викладачi з великим досвiдом роботи (досвiд створюi стереотипи, та i тимчасова дистанцiя граi свою роль).

Встановленню доброзичливих стосункiв сприяi емпатiя (спiвпереживання). Йдеться про людськiй участi, взаiморозумiннi, здатностi не лише рацiонально знати, розумiти i враховувати обставини, що дiють на партнера, але i спiвчувати йому, роздiляти його радощi i засмучення, бути стурбованим його проблемами. Емпатiя виховуiться оточенням, обстановкою, сiм'iю; без неi немаi щиростi. За великим рахунком, людинi без емпатii працювати викладачем не можна. На пiдтвердження ролi емпатii: за нашими спостереженнями, студенти бiльш всього цiнують в лекторовi: 1) зацiкавленiсть в успiхах студентiв; 2) педагогiчна майстернiсть; 3) ерудицiю, знання предмету. Чи буваi, що викладач переживаi радiсть, торжество вiд того, що вiн тАЬ зловив тАЭ студента з шпаргалкою, що змiг тАЬ засипати тАЭ його на iспитi? Я особисто не зустрiчав таких викладачiв, хоча студенти наполягають, що це, загалом, не рiдкiсть. Блискучий педагог професор Н.РЖ. Гельперiн якось сказав, що такого роду викладачi тАЬне представляють соцiального iнтересу, лише клiнiчний тАЭ. Викладачевi повсякденно i постiйно потрiбно вступати в контакт iз студентом (студентами). Його доля в цьому планi тАФ безперервна адаптацiя i переадаптацiя до окремих студентiв, студентських колективiв, учбовоi обстановки, що змiнюiться. Дуже дiiвим чинником спiлкування (способом контакту) i гумор. Треба лише завжди пам'ятати, що гумор тАФ надзвичайно потужна i гостра зброя; iм легко ранити, i тому використовувати його потрiбно украй обачно. Жарт, iронiя, направлена викладачем на самого себе, поза сумнiвом, покращуi контакт iз студентами. При виникненнi ситуацii, коли викладач потрапляi в смiшне положення, найкращий вихiд тАФ посмiятися разом iз студентами, найгiрший тАФ проявити незадоволенiсть, тим бiльше гнiв. Гумор, iронiя, дотепний вислiв по вiдношенню до нейтрального об'iкту також дають позитивний ефект. Якщо викладач iронiчно висловлюiться одночасно по вiдношенню до колективу студентiв i самому собi, це, як правило, не викликаi негативноi реакцii студентiв: iх запрошують посмiятися над якимись моментами спiльноi дiяльностi. РЖронiя лише по вiдношенню до колективу студентiв допустима за умов, якщо вона направлена на оцiнку дiяльностi студентiв, але не iх особових якостей або ж, якщо мiж викладачем i студентами встановилися досить довiрчi стосунки, i студенти переконанi в тому, що викладач зацiкавлений в iх успiхах.

5. Проблеми спiлкування викладача i студента на iспитi

Пiд спiлкуванням в педагогiчнiй науцi розумiють взаiмодiю людей, вмiстом якоi i обмiн iнформацiiю за допомогою рiзних засобiв комунiкацii, а результатом - встановлення взаiмин мiж людьми.

Спiлкування - складний соцiальний процес, що виконуi цiлий ряд важливих функцiй. Перша з них - iнформацiйна. За пiдрахунками вчених, чотири п'ятих всiй iнформацii люди отримують по каналах мiж особового спiлкування. Виключно важливе значення для формування особи сучасного фахiвця маi спiлкування викладача вузу i студента. Дослiдженнями доведено, що в екстремальних умовах у людини виникаi емоцiйна напруга, що нерiдко виявляiться як вiдчуття яскраво вираженоi тривожностi, тобто чекання можливоi неприiмностi. Так, в очiкуваннi iспиту в частини студентiв виникаi стан занепокоiння, тривоги з приводу можливих його результатiв.

За даними опитiв (взятих з Internet [8]), на першому курсi фiзичного i математичного факультетiв близько 75 % студентiв напередоднi першоi екзаменацiйноi сесii заявляли, що вони бояться "провалу". Навiть на 3 курсi математичного, фiзичного i фiлологiчного факультетiв виявлене 17 % студентiв, якi не упевненi в тому, що успiшно складуть iспити. Деякi студенти переживають почуття страху, перехiдного в панiку. Були випадки, коли першокурсники, що "зрiзалися" на першому iспитi, подавали заяву з проханням вiдрахувати iх з вузу; вони побоювалися, що не зможуть скласти i iншi iспити.

Серед студентiв, що проявляють загальне занепокоiння у зв'язку з майбутнiми iспитами, виявленi i такi, про яких викладачi вiдгукувалися як про добросовiсних студентiв, що добре засвоiли учбовий матерiал. Проте стан тривоги у вказаних студентiв негативно позначався на результатах iспитiв; оцiнка не вiдповiдала рiвню реальних знань студента, була нижчою. Вiдповiдаi виявлялися скутiсть, вiдчуття невпевненостi в знаннях, "випадання" пам'ятi. Це явище можна пояснити цiлим рядом причин i обставин, у тому числi значним перевантаженням студентiв.

Студенти вивчають програмний матерiал в такий спосiб, яким способом iх опитують. Якщо на семiнарi або iспитi переважають питання, розрахованi на запам'ятовування, студенти засвоюють учбовий матерiал на рiвнi сприйняття i пам'ятi. Якщо вiд них добиваються засвоiння знань на рiвнi мислення i творчостi, то вони також прагнуть пропрацювати учбовий матерiал вiдповiдним чином. Поважно сформувати у студентiв широкi соцiальнi мотиви учення (майбутнiй фахiвець повинен використовувати всю систему засвоiних знань, добиватися високоi професiйноi майстерностi, творчо застосовувати знання з метою забезпечення високоi ефективностi працi i так далi). Цьому сприяi вирiшення цiлого ряду проблем спiлкування викладача iз студентами на iспитi.

РЖспит - важлива форма пiдсумковоi перевiрки успiшностi студентiв. Вiн сприяi регулюванню учбового процесу, спонуцi молодих людей до учення. В той же час на iспитi вирiшуються i iншi педагогiчнi завдання, пов'язанi з формуванням у молодих людей справжньоi громадянськостi. Ось чому надзвичайно важливого значення набуваi проблема педагогiчного такту на iспитi - дотримання наставником принципу мiри в спiлкуваннi iз студентами, умiння вибрати правильний пiдхiд до хлопцiв i дiвчат в системi виховних стосункiв з ними.

Викладач на iспитi, як i в процесi повсякденного спiлкування iз студентами, покликаний показувати приклад доброзичливостi, гуманiзму, справжньоi моральностi, високоi культури поведiнки, а в той же час вимогливостi i принциповостi.

На жаль, у вузiвськiй практицi до кiнця не зжитi факти прояву грубого вiдношення окремих викладачiв до студентiв. Пiдготовка сучасного фахiвця не маi нiчого спiльного з дiями, що принижують особу, що ображаi студента. Педагогiчний такт - один з найважливiших компонентiв педагогiчноi майстерностi, регулювальник поведiнки викладача, вихователя, наставника. На iспитi вiн виявляiться в коректному вiдношеннi педагога до студента, в умiннi терпляче i гранично уважно вислухати вiдповiдь, поставити уточнюючi питання, ввiчливо i точно висловити думки про якiсть вiдповiдi (анотацiя).

Нерiдкi факти, коли студент висловлюi свою незгоду з оцiнкою, що виставляiться викладачем. На цьому грунтi може виникнути конфлiкт. Студент доводить, що вiн "вивчав", а викладач намагаiться переконати останнього, що той не знаi певнi проблеми курсу. У вузiвськiй практицi доводиться стикатися з найнесподiванiшим мотивуванням слабких вiдповiдей студентами (хворiв, виховую дитяти, пропустив тему, оскiльки брав участь в спортивному змаганнi за честь вузу i iн.). Викладач заперечуi студентовi, допускаючи нетактовнiсть - немаi подiла до всього цього, нiчим допомогти не можу i так далi Точних педагогiчних рецептiв на всi випадки життя нiхто, зрозумiло, дати не зможе. Проте у вузiвськiй практицi складаiться позитивний досвiд в цьому вiдношеннi.

Однiiю з прийнятних дорiг, наприклад, i повiдомлення студентiв точних критерiiв оцiнки успiшностi по данiй дисциплiнi. Пiд час спiлкування викладача i студентiв на iспитах вирiшуються i iншi проблеми: розвиток у майбутнiх фахiвцiв глибокого професiйного iнтересу, спонука молодих людей до науковоi творчостi, формування свiтогляду та iншi.

Педагого-педагогiчними умовами, сприяючими успiшному вирiшенню цих проблем, i:

- всебiчне i глибоке вивчення студентiв, iх iндивiдуальних особливостей, тих видiв дiяльностi, до яких вони схильнi;

- чiтка (економна) органiзацiя спiлкування на iспитi;

- органiзацiя спiлкування не лише на iнформацiйному, але i на дискусiйному рiвнi;

- прояв доброзичливого вiдношення викладача до студентiв, що повинне виявлятися в мовi, мiмiцi;

- формування у майбутнiх фахiвцiв високих мотивiв учбовоi дiяльностi.

Необхiдно вiдмiтити, що iспит - не самоцiль. Всi педагогiчнi засоби, у тому числi i спiлкування, мають бути направленi на формування дiлових i тiсних взаiмин мiж наставниками i студентами, а зрештою - на формування справжнього фахiвця.

У творчiй спiвпрацi iз студентами малюнок поведiнки викладачiв буваi виключно всiлякий, детермiнований iх iндивiдуальнiстю. РЖз сторiнок мемуарноi лiтератури перед нами встають крупнi ученi, що вiдрiзняються пунктуальнiстю, строгiстю по вiдношенню до студентiв, i, навпаки, - гранично поблажливi, готовi перейняти на себе весь вантаж вiдповiдальностi за невдалий результат експерименту. Проте - при всьому цьому рiзноманiттi - логiчним центром - що визначаi виховуючий i розвиваючий ефекти такоi спiвпрацi, завжди виявляiться пошана до особи студента - те вiдчуття рiвностi, яка вiдрiзняi об'iктнi для суб'iкта стосунки.

Думаiться, злиття педагогiчних, органiзаторських, комунiкативних i власне дослiдницьких "потенцiалiв" викладача вищоi школи закономiрно пов'язана з тiiю формою його взаiмодii iз студентами, яка суть спiльна творча дiяльнiсть. Немислимо, аби такого роду особа ученого-педагога зростала на ТСрунтi учбового процесу, органiзованого як монолог, як елементарне iндивiдуальне вiдтворення студентом проголошених викладачем готових формулювань.

Особа викладача впливаi на студентiв, коли вони самi розкриваються йому назустрiч як особи (В.П. Панюшкин). Тодi викладач, спрямований до спiвтворчостi, виявляiться готовим до динамiчноi змiни позицiй. РЖнакше кажучи, в спiлкуваннi iз студентами вiн розташований до того, аби у них - у студентiв - вчитися. Це, пiдкреслимо, багаторiвневий, багатовекторний характер спiлкування в спiльнiй творчiй дiяльностi викладачiв i студентiв.

Будучи складним соцiальним явищем, спiлкування викладачiв i студентiв вiдображуiться наукою як безлiч вiдносно самостiйних предметiв дослiдження. Як свiдчать джерела [1-7], далеко не кожному викладачевi удаiться здолати бар'iр фiксованоi ролевоi позицii, знайти належну обставинам манеру спiлкування, вiдмобiлiзувати адекватнi лiнгвiстичнi i паралiнгвiстичнi засоби, зняти внутрiшньо напругу.

6. Психолого-педагогiчнi проблеми спiлкування при дистанцiйному навчаннi

Використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй i новим рiвнем опосередкування розумовоi, творчоi, комунiкативноi i виконавськоi дiяльностi i веде до корiнноi перебудови рiзних сторiн дiяльностi, включаючи учбову i повчальну. У психологii факт зв'язку дiяльностi i спiлкування констатуiться дослiдниками. Вiдомий соцiальний психолог Г.М. Андрiiва вважаi, що за допомогою спiлкування дiяльнiсть органiзовуiться i розвиваiться. Як правило, при цьому розглядаються три взаiмозв'язанi сторони спiлкування: комунiкативна, iнтерактивна i перцептивна. Комунiкативна сторона вiдображаi факт обмiну iнформацiiю мiж тими, що спiлкуються, iнтерактивна - факт органiзацii взаiмодii, перцептивна - факт встановлення взаiморозумiння.

Ефективнiсть педагогiчноi дii при дистанцiйнiй формi навчання за допомогою комп'ютерних телекомунiкацiйних мереж неможливо зрозумiти поза особливостями спiлкування мiж повчальним i виучуваним. Тут поважно знайти дороги вирiшення проблем, обумовлених тим, що:

В· iнформацiя в процесi спiлкування не лише передаiться, але i формуiться, уточнюiться, розвиваiться;

В· вербальне спiлкування реалiзуiться за допомогою фактичного, iнформацiйного, дискусiйного типiв дiалогiв;

В· органiчним доповненням вербальноi мови i вживання невербальних засобiв спiлкування, таких, як:

- кiнесiка (жести, мiмiка, пантомимика);

- паралiнгвiстика (якiсть голосу, його дiапазон, тональнiсть) i екстра лiнгвiстика (включення в мову пауз, смiху, покашлювань i тому подiбне);

- проксемiка (просторова i тимчасова органiзацii спiлкування - хронотипи "вагонного попутника", "лiкарняноi палати" i тому подiбне);

- вiзуальне спiлкування (контакт очима);

В· iнтерактивна сторона спiлкування виявляiться в спiльнiй дiяльностi;

В· в процесi спiлкування маi бути присутнiм взаiморозумiння мiж його учасниками.

Залучаi не лише можливiсть забезпечення оперативного зворотного зв'язку мiж виучуваним i повчальним на вiдстанi по мережi, збiльшення числа "мiр свободи" у виборi "маршруту", темпу i вмiсту навчання, засобiв надання знань, але i постiйна актуалiзацiя учбового матерiалу з найменшими витратами. У зв'язку з iдеями iндивiдуалiзованого i розвиваючого навчання, особливий iнтерес представляють педагогiчнi для психологотипу функцiональнi можливостi використання засобiв iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй в навчаннi. На вiдмiну вiд традицiйного навчання, де виучуваний розглядаiться одночасно i як суб'iкт, i як об'iкт освiтнього процесу, при дистанцiйному навчаннi завдяки комп'ютеру вiн виступаi лише як суб'iкт.

Найбiльш ефективними i форми дистанцiйного навчання, орiiнтована на розвиненiшi компоненти самоосвiта: мережевi олiмпiади, конкурси, мережевi спецкурси, конференцii.

Для органiзацii систем дистанцiйного навчання необхiдно зважати на специфiку педагогiчного для психологотипу чинника спiлкування в мережi як особливого вигляду комунiкацii, що з'явився в умовах сучасного iнформацiйного середовища.

Специфiчнi бар'iри, що виникають в процесi людськоi комунiкацii, якi носять соцiальний або психологiчний характер при дистанцiйному спiлкуваннi зникають зовсiм, або зменшуiться iх значущiсть.

Оцiнка ефективностi комунiкацiйноi взаiмодii утруднена у зв'язку з вiдсутнiстю ряду "фонових" компонент, супроводжуючих звичайну комунiкацiю. Це наводить кiнець кiнцем до гальмування процесу корекцii навчання.

Оскiльки учбово-виховний процес iдиний, то актуальним i розгляд особливостей органiзацii виховання при дистанцiйному навчаннi.

7. Технологiя органiзацii продуктивноi взаiмодii викладача i студентiв

В даний час, в обстановцi гуманiзацii i демократизацii суспiльства вiдбуваються процеси перетворення i оновлення системи вищоi освiти. Поступово система освiти, вiдмовляючись вiд установки на репродуктивне вiдтворення знань, орiiнтуiться на розвиток особи студента, створення для нього можливостей займати не просто активну, але i суб'iктну позицiю в учбовому процесi, пiзнавати свiт, вступаючи з ним в дiалог. Дiалогiчний характер процесу навчання мiняi схему учбовоi взаiмодii, яка останнiм часом трактуiться як двостороннi суб'iкт, тАУ суб'iктне. У дiалог повинна вступати особа, що володii дiалектикою i мистецтвом спора, вiдповiдальна за актуалiзацiю своii потенцiйностi i самобутностi, здатна оперативно поповнювати запас своiх знань шляхом звернення до засобiв iнформацii. Найважливiшою умовою становлення такоi особи i пiдготовка майбутнiх фахiвцiв з розвиненим творчим потенцiалом спiлкування, здiбнiстю до встановлення професiйних i особових контактiв. Особливе значення в цьому контекстi набуваi органiзацiя продуктивноi взаiмодii викладача i студентiв у вузi в процесi навчання на основi дiалогу.

Тенденцiя перетворення освiти, що намiтилася, в чинник розвитку суспiльства актуалiзуi гуманiзацiю педагогiчного процесу, яка бачиться в зсувi акцентiв на оптимальний розвиток дiалогiчностi спiлкування викладача i студентiв як колег, як сосуб'ектiв, об'iднаних спiльнiстю цiлей i завдань дiяльностi.

Головною одиницею учбово-виховного процесу i педагогiчна взаiмодiя, яка передбачаi взаiмний i плiдний розвиток якостей особи викладача i студентiв на основi рiвностi в спiлкуваннi i партнерства в спiльнiй дiяльностi.

Продуктивна взаiмодiя будуiться, охоплюючи сферу дiалогiчного спiлкування, як спiльнi обговорення ситуацii i спрямованiсть на дозвiл проблем всiма його суб'iктами. Активнiсть при цьому направлена на предмет спiлкування, а не на особу одного з учасникiв, i само спiлкування опосередкуi, перш за все предметом, як який можуть виступати всi сфери людськоi дiяльностi i пiзнання: внутрiшнiй свiт людини, мiжособовi стосунки, соцiальне оточення, учбовi заняття, творчiсть i тому подiбне

В процесi дiалогу досягаiться розумiння на рiвнi встановлення iдиного смислового простору. Дiалог тАУ це взаiмодiя двох суб'iктiв, що творчо створюють iдине вiдношення до того або iншого об'iкту дiйсностi, значимого для обох. Це ситуацiя двосторонньоi дii, яка маi на увазi активну роль всiх сторiн, що беруть участь в спiлкуваннi. Спiвпраця i спiвтворчiсть в процесi дiалогiчного спiлкування передбачають вiдмову вiд позицii, нiби

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi