Розвивальний потенцiал дидактичноi гри у сучаснiй початковiй школi

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Володимира Гнатюка

Кафедра педагогiки i методики

початкового навчання

Дипломна робота

Розвивальний потенцiал дидактичноi гри у сучаснiй початковiй школi

Роботу виконала студентка

факультету ПВПК

групи зПК-31

Городинська РЖрина Степанiвна

Науковий керiвник тАУ

доктор педагогiчних наук, професор

Вихрущ Вiра Олександрiвна

Тернопiль тАУ 2009

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Дидактичнi основи органiзацii iгровоi дiяльностi учнiв

1.1 РЖгрова дiяльнiсть в процесi розвитку особистостi дитини як педагогiчна проблема

1.2 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми

1.3 Психолого-педагогiчнi особливостi формування та використання iгровоi дiяльностi у навчальному процесi початковоi школи

Роздiл 2. Використання дидактичноi гри у навчальному процесi початковоi школи

2.1 Загальна характеристика досвiду використання iгровоi дiяльностi молодших школярiв

2.2 Пошук шляхiв вдосконалення дидактичноi гри як методу навчання молодших школярiв: актуальнi проблеми i знахiдки

2.3 Авторськi пропозицii та iх результативнiсть

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

На сучасному етапi розвитку нашого суспiльства першочерговим завданням школи i виховання всебiчно розвиненоi людини. Важливою складовою частиною цього завдання i боротьба за високу якiсть знань i вмiнь учнiв, формування в них навичок самостiйноi розумовоi працi, виховання творчоi особистостi.

У документах про освiту одним iз прiоритетних завдань визначено активiзацiю пiзнавальноi самостiйноi дiяльностi учнiв, яка забезпечуiться ефективними методами та технологiями навчання та виховання школярiв [58].

Реформа школи нацiлюi на використання всiх можливостей, усiх ресурсiв для пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу. Далеко не всi педагогiчнi ресурси використовуються у сферi виховання. До таких не часто використовуваних засобiв навчання i виховання належить гра.

Проблема iгровоi дiяльностi знайшла своi вiдображення в багатьох педагогiчних теорiях i системах. Значного поширення в свiтовiй педагогiчнiй практицi набула створена у першiй половинi XIX ст. система дидактичних iгор Ф. Фребеля [41; 55; 82].

Зростаючий iнтерес до питань iгровоi дiяльностi на початку ХХ ст. реалiзувався у всесвiтньовiдомiй педагогiчнiй системi М. Монтессорi, теоретичними засадами якоi i вiльне виховання i сенсуалiзм (теорiя, згiдно якоi основою психiчного життя i чуттiвi уявлення).

На розвиток теорii iгровоi дiяльностi значною мiрою вплинула вiтчизняна наукова педагогiчна думка. К. Ушинський зазначав, що в процесi гри Влсамодiяльно працюi дитяча душаВ» [75, 213].

Наприкiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. теорiя iгровоi дiяльностi значно збагатилася iдеями С. Русовоi щодо органiзацii iгор рiзних видiв.

Вiдомi педагоги (П. Блонський, В. Сухомлинський, В. Сорока, С. Шацький та iн.) експериментально дослiджували провiднi педагогiчнi проблеми, створили парадигми практичноi виховноi роботи з учнями в контекстi рiзних видiв iгровоi дiяльностi [11, 34].

Значну кiлькiсть педагогiчних iдей щодо iгровоi дiяльностi дитини психологи висловили побiжно в результатах психологiчних дослiджень. Проблемою гри займались такi психологи як Л. Виготський, Д. Ельконiн, А. Леонтьiв, О. Дусавицький тощо [54].

Л. Виготський, розглядаючи роль гри у психiчному розвитку дитини, вiдзначив, що у звтАЩязку з переходом у школу гра не лише не зникаi, але й навпаки, тАУ пронизуi собою усю дiяльнiсть школяра. ВлУ шкiльному вiцi, тАУ писав вiн, тАУ гра не лише не вмираi, а проникаi у вiдносини до дiйсностi. Вона маi своi продовження у шкiльному навчаннi та працi..В» [21, 76].

Вивчення досвiду роботи вчителiв показуi, що в реальному навчальному процесi дидактичнi iгри використовуються епiзодично або взагалi не використовуються. Багато вчителiв не достатньо володii методикою використання дидактичних iгор на уроках. Причиною цього, на наш погляд, i вiдсутнiсть науково обТСрунтованоi системи використань дидактичних iгор, методики використання такоi системи.

Недостатня розробленiсть даноi проблеми й обтАЩiктивна необхiднiсть пiдвищення якiсних показникiв навчання i виховання в нацiональнiй школi обумовили вибiр теми дипломного дослiдження: ВлРозвивальний потенцiал дидактичноi гри у сучаснiй початковiй школiВ».

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ iгрова дiяльнiсть молодших школярiв у навчальному процесi.

Предмет дослiдження тАУ використання дидактичних iгор у початковiй школi.

Мета дослiдження тАУ розробити i науково обТСрунтувати систему дидактичних iгор i методичну систему використання iх на уроках у початкових класах, перевiрити умови ефективного iх впливу на загальний розвиток молодших школярiв, пiдвищення результатiв навчання.

Гiпотезою дослiдження i положення, згiдно з яким пiзнавальна дiяльнiсть учнiв буде бiльш рацiональною i продуктивною за умови оптимального застосування системи дидактичних iгор.

Для реалiзацii мети та пiдтвердження висунутоi гiпотези дослiдження потрiбно було розглянути такi завдання:

1. Вивчити стан дослiджуваноi проблеми в психолого-педагогiчнiй теорii; розкрити суть поняття Влдидактична граВ».

2. Систематизувати досвiд вчителiв щодо використання дидактичних iгор у практицi сучасноi початковоi школи.

3. Проаналiзувати методичне забезпечення iгровоi дiяльностi учнiв початкових класiв

4. Розробити систему дидактичних iгор, що забезпечують оптимальний характер iгровоi дiяльностi та методичнi рекомендацii щодо ii використання.

5. Перевiрити ефективнiсть запропонованоi системи.

Для розвтАЩязання поставлених завдань було використано комплекс методiв дослiдження: теоретичний аналiз психолого-педагогiчноi i методико-математичноi лiтератури з проблеми дослiдження; вивчення та узагальнення педагогiчного досвiду; цiлеспрямованi педагогiчнi спостереження, анкетування, констатуючий i формуючий експеримент.

Наукова новизна роботи полягаi у створеннi системи дидактичних iгор та розробцi ефективноi методики використання ii вчителями.

Теоретична значущiсть проведеного дослiдження полягаi в уточненнi змiсту поняття Влдидактична граВ», у збагаченнi знань про методику використання дидактичних iгор.

Практичне значення дослiдження: розробленi i перевiренi в ходi експерименту система дидактичних iгор i методичнi рекомендацii.

ОбТСрунтованiсть i вiрогiднiсть отриманих у ходi дослiджень результатiв забезпечуiться методичними основами дослiдження, вiдповiднiстю основних положень дипломноi роботи результатам психологiчних дослiджень, вiдповiднiстю методiв дослiдження його метi i завданням, позитивними вiдгуками викладачiв i вчителiв, результатами педагогiчного експерименту.

Особистий внесок автора складають комплексне вивчення та уточнення поняття Влдидактична граВ»; розробка системи дидактичних iгор i методичних рекомендацiй щодо iх використання.

Структура та обсяг дипломноi роботи.

Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв, таблиць.

Роздiл 1. Дидактичнi основи органiзацii iгровоi дiяльностi учнiв

1.1 РЖгрова дiяльнiсть в процесi розвитку особистостi дитини як педагогiчна проблема

З давнiх-давен в будь-якi зiбрання дiтей супроводжувалися iгровою дiяльнiстю. У глибоку давнину дитячi iгри виникли як стихiйне наслiдування дiй дорослих. В iгрових вправах i змаганнях пiдростаюче поколiння готувалося до працi, полювання, вiйни, виконання норм поведiнки, тобто гра мала важливi соцiальнi функцii. Змагалися у стрiльбi з лука, катаннi на санчатах, лижах, ковзанах. Засобами народноi гри дитину виводили з ii реального побутового повсякденного життя, запобiгали складанню стереотипiв сумнiву й недовiри до своiх сил. Унiверсальний засiб народноi педагогiки, вона починаi вважатися ВлнесерйознимВ» заняттям, стаi переважно привiлеiм дiтей iз заможних класiв, обслуговуi лише дозвiлля. У школi, з ii традицiйним бажанням уникати будь-якоi стихiйностi, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було мiсця. Через гру дитинi надавалася змога заявити оточенню про свiй позитивний потенцiал. Саме у грi активiзувалась рухливiсть, розвивались процеси мислення, викликались позитивнi емоцii [34, 57-61].

З розвитком людства, нагромадженням знань, засобiв матерiальноi i духовноi культури, прискоренням темпiв життя гра поступово втрачала свою навчальну функцiю.

З переходом iз умов гри до умов навчальноi дiяльностi настаi в життi дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспiльствi визначаiться тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неi стане вiднинi обовтАЩязковим елементом життя. За результат свого навчання дитина нестиме вiдповiдальнiсть перед вчителем, школою й своiю сiмтАЩiю. Тепер дитина маi дотримуватись однакових для всiх школярiв правил. РЖ тут на допомогу учням i вчителям знову приходить гра.

У сучасних умовах тАУ це не спонтаннi сюжетнi iгри, не стихiйно засвоiнi вiд старших розваги за правилами. Сьогоднi гра контролюiться системою навчально-виховного процесу.

У грi при цьому iснуi також субтАЩiктивна свобода для дитини. Тут дiти мають змогу самостiйно (без допомоги дорослих) розподiляти ролi, контролювати один одного, стежити за точнiстю виконання того чи iншого завдання. Тут дитина виконуi роль, яку взяла на себе, враховуючи свiй досвiд. Гра стаi сьогоднi школою соцiальних вiдносин для кожноi дитини. Пiд час гри дитина ознайомлюiться з великим дiапазоном людських почуттiв й взаiмостосункiв, вчиться розрiзняти добро i зло. Завдяки грi у дитини формуiться здатнiсть виявляти своi особливостi, визначати, як вони сприймаються iншими, й зтАЩявляiться потреба будувати свою поведiнку з урахуванням можливоi реакцii iнших.

Упродовж життя людина граi ту чи iншу соцiальну роль, що вiдведена iй у суспiльствi. За життя людина програi близько ста ролей i до виконання кожноi iз них готуiться сама або ii готуi суспiльство.

У дитячi роки гра i основним видом дiяльностi людини. За ii допомогою дiти пiзнають свiт. Дитяча гра тАУ один з основних видiв дiяльностi дiтей, спрямованоi на практичне пiзнання навколишнiх предметiв i явищ через вiдтворення дiй та взаiмнi дорослих.

За своiм змiстом iгри органiчно повтАЩязанi з життям, працею i поведiнкою дорослих членiв суспiльства. Сюжети iгор дуже рiзноманiтнi й вiдображають реальнi умови життя дитини. Вони змiнюються залежно вiд конкретних умов життя, вiд входження дитини в навколишню реальнiсть, ii кругозору. Без гри дiтям жити нудно, нецiкаво. Буденнiсть життя може викликати у них захворювання. В грi малеча перевiряi свою силу i спритнiсть, виникаi бажання фантазувати, вiдкривати таiмницi i прагнути чогось прекрасного. Гра даруi щохвилинну радiсть, задовольняi актуальнi невiдкладнi потреби, а ще тАУ спрямована в майбутнi, бо пiд час гри у дiтей формуються чи закрiплюються особливостi, вмiння, здiбностi, необхiднi iм для виконання соцiальних, професiйних, творчих функцiй у майбутньому. РЖ скрiзь, де i гра, пануi здоровтАЩя, радiсть дитячого життя.

Гру у психологii визначають як форму дiяльностi в умовних ситуацiях, направлену на вiдтворення i засвоiння суспiльного досвiду, зафiксованого у соцiально закрiплених способах здiйснення наочних дiй, у предметних науках i культурi. В iгрових ситуацiях використовуiться так зване ВлмоделюванняВ», або ВлiмiтацiяВ».

Розвиток iгор, за А. Валлоном, сигналiзуi про появу рiзних функцiй: сенсомоторних, якi виявляються в iграх, що потребують спритностi, точностi, швидкостi; iнтелектуальних, мнемiчних, якi реалiзуються в лiчилках, правилах; соцiальних, якi виражаються у протиставленнi груп-ватаг [10].

Опосередковано дослiджувалися особливостi органiзацii iгровоi дiяльностi як методу навчально-виховноi роботи i у позашкiльних закладах освiти. Такi вченi як В. Косорукова, Н. Кудикiна, О. Матвiiнко, А. Фок, Ж. Готдаiва, Н. Ярошенко та iн. довели безперечну доцiльнiсть використання умов позаурочного часу для органiзацii iгровоi дiяльностi школярiв з метою урiзноманiтнення завдань розвитку, навчання й виховання дiтей молодшого шкiльного вiку [11, 34-35].

Рiзноманiтнiсть iгор та варiативнiсть iх використання в навчальному навчально-виховному процесi передбачаi систематизацiя iгровоi дiяльностi. Вона здiйснюiться на пiдставi порiвняння структурних компонентiв конкретних iгор.

Творчi iгри розподiляються за видами на сюжетно-рольовi, конструктивно-будiвельнi, iгри-драматизацii, театралiзованi, iгри з елементами працi та художньо-творчоi дiяльностi, iгри-фантазування.

РЖгри за готовими правилами охоплюють такi рiзновиди: дидактичнi, пiзнавальнi, iгри-подорожi, рухливi, з елементами спорту, хороводнi, народнi, комптАЩютернi, iгри-розваги, iнтелектуальнi iгри (загадки, ребуси, кросворди, криптограми, чайнворди (звуковi та буквенi) тощо.

Особливе значення для виховання особистостi мають народнi iгри малих форм тАУ невеликi за розмiром iгри, що виникли у процесi культурно-iсторичного розвитку певного народу (забавлянки, лiчилки, скоромовки, жартiвливi мовнi iгри, заклички, примовки, небилицi, мирилки, звуконаслiдувальнi iгри, загадки, жеребкування тощо). У народних iграх малих форм за багато вiкiв сконцентрована нацiональна лексика, художнi образи, зафiксованi елементи ментальностi та вiдпрацьованi iгровi способи iх вiдтворення i засвоiння пiдростаючими поколiннями.

У навчальних закладах гра використовуiться як метод, що маi великий педагогiчний потенцiал i найбiльшою мiрою створюi для дiтей атмосферу психологiчного комфорту.

Ефективнiсть впливу iгровоi дiяльностi на формування дитячоi особистостi прямо залежить вiд педагогiчного керiвництва нею. Педагогiчне керiвництво грою розумiють як свiдомий вплив педагога на iгрову дiяльнiсть дiтей, у процесi якоi цiлеспрямовано здiйснюються завдання iх навчання, виховання та розвитку.

У процесi педагогiчного керiвництва творчими iграми перевага надаiться опосередкованим способам впливу на дiтей (через рольове перевтiлення, iгровi ситуацii, iгрове матерiальне середовище, рольову мiжособистiсну взаiмодiю, прийоми невербальноi комунiкацii, емпатiйноi педагогiчноi дii тощо). У керiвництвi iграми за готовими правилами переважають методи та прийоми прямоi дii (ознайомлення з ходом i правилами гри, вправляння у способах iгрових дiй, зауваження щодо порушення правил тощо) [57, 19-24].

Дидактична гра i формою вiдтворення наочного i соцiального змiсту професiйноi дiяльностi, моделювання систем вiдносин. Гра акумулюi у собi елементи iгрового проектування, iмiтацiйного тренiнгу, розiгрування ролей, дискусiю та iн. Гра маi бiльш гнучку структуру, на вiдмiну, наприклад, вiд iгрового проектування або iмiтацiйного тренiнгу, що не обмежуi вибiр обтАЩiктiв iмiтацii, допускаi введення спонтанно виникаючих ситуацiй [47].

У масовiй практицi дитина до гри залучаiться дуже рано. Первиннi форми гри зтАЩявляються вже в другому пiврiччi першого року життя дитини i повтАЩязанi з розвитком ii орiiнтацiйного режиму. Це рiзнi манiпуляцiйнi iгри з багатьма предметами. У ранньому дитинствi (1тАУ3 роки) iгри дiтей набирають предметноi форми. Дитина вчиться використовувати предмети.

Пiд кiнець раннього дитинства, з розвитком самостiйностi дитини, зтАЩявляiться рольова або творча гра як основний тип iгровоi дiяльностi дiтей. Рольовою вона називаiться тому, що дiти намагаються в нiй виконувати роль дорослоi людини. Рольовi iгри i не що iнше, як наслiдування серйозних занять людського життя. У них вiдображаiться, як правило, все те, що доведеться робити, коли дитина стане дорослою [21].

Переоцiнити значення гри в життi важко. А уявити дитинство без гри неможливо. Крiм рольових iгор, у дитячому середовищi побутують виробленi народною педагогiкою iгри з готовими правилами тАУ рухливi й розумовi або дидактичнi, якi сприяють фiзичному й розумовому розвитку дiтей, пiдвищенню емоцiйного тонусу.

Народна педагогiка видiляi двi основнi групи iгор. РЖгри першоi групи виникають самi собою. У них дiти наслiдують функцii дорослих, те, що в майбутньому стане для них серйозним обовтАЩязком тАУ трудовим, сiмейним, громадським. Друга група тАУ це iгри спецiально вигаданi для розваги.

У дидактичних iграх, створених педагогiкою (в тому числi й народною), iгрова дiяльнiсть спецiально плануiться i пристосовуiться для навчальних цiлей. Дидактичнi iгри тАУ рiзновид iгор за правилами. У свiтовiй педагогiцi вiдомi системи дидактичних iгор, якi вперше розробили для дошкiльного виховання Ф.Фребель i М.Монтессорi, для початкового навчання тАУ О.Декролi.

Ф. Фребель весь перiод розвитку дитини подiляв на три ступенi (немовляцтво, дитинство i отроцтво). Вiдповiдно до цього, особливу увагу придiляв грi на перших двох вiкових перiодах, вбачав в нiй основу для розвитку зовнiшнiх чуттiв в немовлячому вiцi та пiдТСрунтям для навчання мовленнiвим дiям у дитинствi.

У своiй працi ВлВиховання шляхом розвиткуВ» Ф. Фребель визначив гру як одну з положень виховання, навчання та розвитку. Вiн вважав, що саме у грi найкраще проявляiться творчiсть i самодiяльнiсть дитини, що, однак, не виключаi керiвного впливу дорослих на iгри дiтей. Ф. Фребель докладно розробив цiлу систему дитячих iгор. Так званi ВлДари ФребеляВ» тАУ iгри, що увiйшли до класики свiтовоi педагогiчноi думки [41, 372]. Методику Ф. Фребеля: гра за допомогою першого дару (див. Додаток А).

Намагаючись розвивати навчання i виховання з наукових позицiй, М. Монтессорi поклала в основу своiх педагогiчних пошукiв фундаментальнi принципи експериментальних наук, а дошкiльнi заклади оцiнювала як лабораторiю для вивчення психiчного життя дитини.

На ii переконання, педагог у дошкiльному закладi тАУ це спостерiгач-експериментатор, який маi ретельно розпланувати навчальну та iгрову ситуацii, дидактичний матерiал, а також максимально точно оцiнити отриманi результати.

Застосовуваний iталiйським педагогом дидактичний матерiал базувався на концепцii активноi особистостi, яка саморозвиваiться через серiю реакцiй, викликаних систематичним впливом. Весь цей матерiал був розроблений експериментально. Лише пiсля тривалоi й ретельноi перевiрки реакцii дiтей на матерiал, що пропонуiться, педагог визнавала його придатнiсть. Це поiднання навчальних посiбникiв i розвиваючих iгор: геометричнi тiла (цилiндри, конуси тощо), таблички, дощечки, рамки, рухливий алфавiт, а також звичайнi предмети типу чайноi ложки, глечика для поливання квiтiв тощо [55].

Весь матерiал (у тому числi iгровий) маi бути, за Монтессорi, обовтАЩязково виготовлений iз натуральних матерiалiв.

На основi практичних спостережень М. Монтессорi довела, що рiзнi типи навичок у дитини краще виховувати у певному вiцi. Разом з цим, за ii переконаннями, найбiльший вплив iгровоi дiяльностi здiйснюiться у перiод вiд 3 до 6 рокiв, коли дитина сама намагаiться обирати речi й предмети своii дiяльностi, та в наступний перiод (до 9 рокiв), коли дитина стоiть на позицiях Влдослiдника навколишнього свiтуВ».

Згiдно з методикою Монтессорi, для дитини створюiться спецiально пiдготовлене культурне розвиваюче середовище, в якому маленький iндивiд знаходить все необхiдне для свого розвитку ВлвбираiВ» правильну мову, одержуi багатi сенсорнi враження, освоюi способи поводження з рiзними предметами. Це середовище дитина сприймаi i свiдомо, i неусвiдомлено, вiльно виявляi себе в рiзних видах дiяльностi, в тому числi й в iграх [23].

О. Декролi працював над методикою навчання читанню учнiв 5-9 рiчного вiку, психологiчно обТСрунтував цю методику; розробив програму навчання ранньому читанню на основi дидактичних iгор. Запропонував необхiдне обладнання для таких iгор.

У 1907 роцi О. Декролi створив школу, де навчання будувалося на основi вiльного виховання i назвав ii Влшколою для життя, через життяВ». Використовував iгровi ситуацii для навчання та виховання молодших школярiв [82].

Гра, як вiдомо, i найприроднiшою i найпривабливiшою дiяльнiстю для молодших школярiв. Ще К. Ушинський писав: ВлЗробити серйозне заняття для дiтей цiкавим тАУ ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребуi дiяльностi i до того ж серйозноi дiяльностi.. З перших же урокiв привчайте дитину полюбити своi обовтАЩязки й знаходити приiмнiсть в iх виконаннiВ» [75, 213].

На значення гри звертав увагу визначний класик педагогiки А. Макаренко, який писав: ВлВ дитячому вiцi гра тАУ це норма i дитина повинна завжди гратись, навiть тодi, коли виконуi серйозну справу..В» [48, 3]. Видатний педагог висловлювався за широке використання гри у вихованнi школярiв. Гра, на думку А. Макаренка, тАУ багатофункцiональний засiб виховноi роботи. Вона даi змогу виховувати колективiзм, творчу спрямованiсть особистостi, свiдому дисциплiну, органiзованiсть, розвиваi iнтелектуальнi здiбностi, естетичнi почуття. Особливе мiсце належить грi в пiдготовцi пiдростаючого поколiння до працi. Хоча гра не створюi матерiальних, культурних, iнакше кажучи, суспiльних цiнностей, проте вона привчаi людину до фiзичних i психiчних зусиль, потрiбних для роботи. ВлЯка дитина в грi, така з багатьох поглядiв вона буде в роботi, коли виростеВ», тАУ писав А. Макаренко [48].

Учений поставив питання про специфiку педагогiчного керiвництва грою, де педагог повинен умiти так само гратися, як дiти, тАУ тiльки тодi педагогiчне керiвництво грою буде ефективним. Це означаi, що треба науково забезпечити професiйну пiдготовку вчителя до керiвництва грою з урахуванням своiрiдностi цiii дiяльностi.

Аналiз педагогiчноi спадщини В. Сухомлинського показуi, що в очах педагога-гуманiста гра тАУ нагальна потреба молодшого школяра. Для дитини гра i найсерйознiшою справою. У грi розкриваються перед дiтьми свiт, творчi можливостi особистостi. Без гри немаi i не може бути повноцiнного розумового розвитку. Гра тАУ це величезне свiтле вiкно, крiзь яке в духовний свiт дитини вливаiться життiдайний потiк уявлень, понять про навколишнiй свiт [73]. Видатний педагог вважав гру часткою яскравого духовного життя.

РЖгрова дiяльнiсть як педагогiчна проблема чiтко окреслена в науковому доробку О. Запорожця. Учений пiдкреслював, що проблема гри в педагогiцi набуваi особливоi актуальностi, оскiльки в процесi iгровоi дiяльностi створюються особливо сприятливi умови для засвоiння дiтьми нових знань i вмiнь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатнiсть виконувати дii в розумовому планi, символiчно змiнювати реальнi обтАЩiкти й оперувати подiбною замiною з пiзнавальною метою [33].

Розвиток дитини в процесi iгровоi дiяльностi маi бути педагогiчно керованим. Система методiв i форм виховних впливiв у процесi гри повинна будуватися на врахуваннi iсторичного розвитку гри i психологiчного аналiзу тАУ тiльки там можна побудувати адекватну картину iгровоi дiяльностi, розкрити ii закономiрностi i на цiй основi розробити вiдповiднi методи педагогiчного впливу на гру.

Особливостi дидактичних iгор та iх впливу на розвиток дитини свого часу дослiджували РД. Тихеiва (iгри з дидактичною лялькою, iншими iграшками, з предметами побуту, природним матерiалом, iгри для мовленнiвого розвитку), Ф. Блехер (iгри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичнi iгри i вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних iгор у розвитку самостiйностi й активностi мислення дитини) [35].

Питання про необхiднiсть використання гри в органiзацii навчально-виховноi роботи з першокласниками вперше було посталено у 80-х роках XX столiття. О. Савченко, Н. Бiбiк, О. Проскура, Я. Коломинський повтАЩязують iгри молодших школярiв зi змiною провiдних видiв дiяльностi та з формуванням рушiйних сил учiння. Так, О. Савченко зазначаi: ВлДитина 6-7 рокiв одночасно тяжii до двох видiв дiяльностi: iгровоi i навчальноi. Своiрiднiсть цiii ситуацii в тому, що нерозвиненi пiзнавальнi можливостi дiтей цього вiку пiдкрiплюються iх сильними iгровими мотивами, потребою емоцiйного контакту i пiдтримки дорослого. Можна сказати, чим сильнiше розвинена в дитини до школи iгрова дiяльнiсть, тим виразнiше в маленького школяра прагнення утвердити себе в новiй соцiальнiй ролi школяраВ» [65, 29-32.].

Аналiз наукових джерел свiдчить про те, що, по-перше, розвиток гри може розглядатись з рiзних позицiй; по-друге, гра як специфiчна дiяльнiсть удосконалюiться у двох сферах тАУ у сферi уявнiй i в сферi реальних дитячих стосункiв. Ефективнiше на дитину впливаi гра високого рiвня розвитку.

Результати дослiджень iгор дошкiльникiв, дослiдження iгровоi дiяльностi учнiв початковоi школи й емпiричнi надбання шкiльноi практики стали основою для розробки теоретичних i методичних засад органiзацii iгровоi дiяльностi учнiв молодшого шкiльного вiку в навчально-виховному процесi.

1.2 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми

Не менш як три вiки людина намагаiться розкрити таiмницю гри тАУ привабливоi для дитини дiяльностi, надiйноi помiчницi педагога, безмежно складного явища для науковця.

Рiзноманiтнiсть iгрових засобiв створюi широкi можливостi для того, щоб учитель мiг вибрати саме таку гру, яка найбiльше вiдповiдаi метi уроку.

До педагогiчних умов, якi сприяють розвитку iгровоi дiяльностi належать [44]:

В· формування пiзнавальних iнтересiв дiтей;

В· збагачення учнiв знаннями, якi опосередковано визначають змiст гри;

В· вплив на формування процесуально-операцiйного компоненту в сферi уявних i реальних взаiмовiдносин учасникiв гри, навчання правил колективних iгор;

В· сприяння реалiзацii повноцiнних контрольно-оцiнних дiй;

В· нейтралiзацiя негативного виховного впливу соцiального середовища;

В· забезпечення особистiсно-орiiнтованого пiдходу до дiтей;

В· створення розвивально-виховного матерiального iгрового середовища.

Проте, як показали дослiдження вчених-психологiв Е. Ельконiна, Л. Артемова та iн.) i педагогiв (РЖ. Школьноi, О. Савченко та iн.), гра не забезпечуi стiйкого позитивного ставлення молодших учнiв до навчального процесу, якщо використовуiться епiзодично. Дидактичнi iгри можна включати у систему урокiв. Це передбачаi попереднiй вiдбiр iгор та iгрових ситуацiй для активiзацii рiзних видiв сприймання та обмiрковування, де iх використання найбiльш своiчасне й ефектнiше порiвняно з iншими методами. Дослiдження цих вчених дали можливiсть видiлити оптимальнi способи використання iгровоi дiяльностi в системi урокiв [64]:

В· весь урок будуiться як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякi уроки навчання грамоти, що мають на метi ознайомити дiтей з новими звуком i лiтерою; уроки-мандрiвки; уроки ознайомлення з навколишнiм, розвитку мовлення тощо);

В· пiд час уроку як його структурний елемент;

В· пiд час уроку кiлька разiв створюються iгровi ситуацii (за допомогою казкового персонажа, iграшки, незвичного способу постановки завдання, елементiв змагальностi тощо).

На уроцi доцiльно використовувати такi дидактичнi iгри, органiзацiя яких не потребуi багато часу на приготування обладнання, запамтАЩятовування громiздких правил. Перевагу слiд вiддавати тим iграм, якi передбачають участь у них бiльшостi дiтей класу, швидку вiдповiдь, зосередження довiльноi уваги.

Пiзнавальнi iгри розширюють кругозiр i удосконалюють орiiнтування учнiв у навколишнiй дiйсностi, сприяють формуванню первинних суспiльно-полiтичних уявлень, елементiв громадських i патрiотичних почуттiв, шанобливого ставлення до людини працi, етичноi поведiнки у побутi та громадських мiсцях.

Рухливi iгри змiцнюють здоровтАЩя, розвивають дитину фiзично. Вони мiстять у собi широкi виховнi можливостi тАУ прагнення до перемоги виховуi згуртованiсть, дисциплiнуi учнiв, привчаi iх пiдпорядковувати особистi прагнення колективу, органiзовуi [64].

Становлення теорii дитячоi iгровоi дiяльностi пройшло довгий i складний шлях розвитку. Дидактична гра тАУ самостiйний метод навчання, проте iнодi може бути допомiжним, якщо створюi ВлфонВ» для процесу пiзнання [34].

Як самостiйний метод навчання дидактичну гру слiд розглядати у певних системах. Поняття дидактичноi (навчальноi) гри включаi обовтАЩязковi компоненти: навчальну структуру, наявнiсть та органiчне поiднання основних ii складових дидактичних завдань, iгрових дiй, правил [29].

Специфiчним методом навчання дiтей молодшого шкiльного вiку i дидактичнi iгри i вправи. Особливiсть дидактичних iгор в тому, що Вл..вони створенi дорослими з метою навчання i виховання дiтей. Проте, навiть створенi в дидактичних цiлях, вони все-одно залишаються iграмиВ» [74, 4].

Саме ця особливiсть дидактичних iгор обумовлюi iх цiннiсть як методу навчання: в грi дiти краще засвоюють складний матерiал.

Сутнiсть дидактичних iгор полягаi у вирiшеннi пiзнавальних завдань, поставлених в цiкавiй формi. Саме вирiшення пiзнавальноi задачi повтАЩязано з розумовою напругою, з подоланням труднощiв, що привчаi дитину до розумовоi працi. Одночасно розвиваiться логiчне мислення дiтей. Засвоюючи або уточнюючи в дидактичнiй грi той або iнший програмний матерiал, дiти вчаться спостерiгати, порiвнювати, класифiкувати предмети по тих або iнших ознаках; вправляти памтАЩять, увага; вчаться застосовувати чiтку i точну термiнологiю, звтАЩязно розказувати; описувати предмет, називати його дii i якостi; проявляють кмiтливiсть, винахiдливiсть [30].

Значення дидактичних iгор для розвитку дiтей надзвичайно велике ще i тому, що в процесi iгровоi дiяльностi разом з розумовим розвитком здiйснюiться фiзичне, естетичне i етичне виховання. Виконуючи рiзноманiтнi рухи, дii з iграшками i предметами, дитина розвиваi дрiбнi мтАЩязи руки. Засвоюючи кольори, iх вiдтiнки, форму предметiв, манiпулюючи iграшками i iншим iгровим обладнанням, набуваючи певного чуттiвого досвiду, дiти починають краще розумiти красу навколишнього свiту. Виконуючи правила гри, хлопцi привчаються стримуватися, контролювати свою поведiнку, внаслiдок чого виховуiться воля, дисциплiнованiсть, чеснiсть, правдивiсть, умiння дiяти спiльно, приходити один одному на допомогу, радiти власним успiхам i успiхам товаришiв.

Поняття дидактичноi гри трапляються у багатьох вчених. На нашу думку заслуговують на увагу кiлька з них.

Дидактична гра тАУ метод навчання, що даi змогу формувати в учнiв умiння й навички або систему уявлень i понять шляхом вправляння в процесi iгровоi дiяльностi. Вона включаi конкретну вправу (дидактична основа) та iгровi дii, iгровий момент або iгрову ситуацiю i складаiться з таких компонентiв: дидактична задача, iгрова дiя чи iгровий елемент, правила гри, хiд гри, пiдсумок або закiнчення гри [23].

Гра тАУ вид креативноi дiяльностi людини, у процесi якоi в уявнiй формi вiдтворюються способи дiй з предметами, стосунки мiж людьми, норми соцiального життя та культурнi надбання людства, якi характеризують iсторично досягнутий рiвень розвитку суспiльства. Поняття гри розглядаiться як родове щодо до термiнологiчного словосполучення Влiгрова дiяльнiстьВ».

РЖгрова дiяльнiсть i складним системним утворенням, структура якого охоплюi мотивацiйно-цiльовий, змiстовий, процесуально-операцiйний, контрольно-оцiнний та результативний компоненти. [6].

Дидактична гра тАУ гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного iнтересу до того, що може стати iх новим джерелом, удосконалення пiзнавальних умiнь i навичок [9].

Як iгровий метод навчання дидактична гра постаi у двох видах:

1) власне дидактична гра. ТРрунтуiться на автодидактизмi (самонавчаннi) та самоорганiзацii дiтей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провiдна роль у нiй належить вихователю, який i ii органiзатором. Пiд час гри-заняття дiти засвоюють доступнi знання, у них виробляються необхiднi вмiння, удосконалюються психiчнi процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань i вмiнь вiдбуваiться в практичнiй дiяльностi за активiзацii мимовiльноi уваги i запамтАЩятовування.

У дидактичнiй грi як формi навчання дошкiльникiв взаiмодiють навчальна (пiзнавальна) та iгрова (цiкава) сторони. Вiдповiдно до цього вихователь одночасно навчаi дiтей i бере участь у iхнiй грi, а дiти граючись навчаються. Здатнiсть дидактичноi гри навчати i розвивати дитину через iгровий задум, дii i правила О. Усова визначаi як авто дидактизм [29].

Пiзнавальний змiст навчання виявляiться в його дидактичних завданнях, якi педагог ставить перед дошкiльниками не прямо, як на заняттi, а повтАЩязуi iх з iгровими завданнями та iгровою дiiю. Дидактична мета, прихована в iгровому завданнi, стаi непомiтною для дитини, засвоiння пiзнавального змiсту вiдбуваiться не навмисне, а пiд час цiкавих iгрових дiй (приховування i пошуку, загадування i вiдгадування, елементiв змагання у досягненнi iгрового результату тощо).

Отже, дидактичнi iгри i вправи сприяють всесторонньому розвитку дiтей.

Дидактичнi iгри мають своiрiдну структуру, в якiй бiльшiсть дослiдникiв видiляi такi основнi елементи, як [30]:

В· навчальне завдання;

В· iгрова дiя або iгровий елемент;

В· правила;

В· висновок або закiнчення гри (розгорнуту структуру дидактичних iгор див. Додаток Б).

Деякi науковцi, зокрема Н. Седж, розширюють структурнi складовi дидактичноi гри:

В· дидактичне завдання;

В· iгровий задум;

В· iгровий початок;

В· iгровi дii;

В· правила гри;

В· пiдбиття пiдсумкiв.

Дидактичне завдання гри визначаiться вiдповiдно до вимог програми з урахуванням вiкових особливостей дiтей. Наприклад, формування у дiтей математичних уявлень, логiчного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнi середовище; розвиток оцiнки та самооцiнки, iнiцiативи, кмiтливостi, здатностi виявляти польовi зусилля для досягнення поставленоi мети, довiльноi уваги, зосередженостi.

РЖгровий задум тАУ наступний структурний елемент дидактичноi гри. Дидактичне завдання в грi свiдомо маскуiться, воно постаi перед дiтьми у виглядi цiкавого iгрового задуму. Дiтей приваблюють вiдтворення уявного сюжету, активнi дii з предметами, загадка, таiмниця, перевiрка своiх можливостей змаганням, рольове перевтiлення, загальна рухова активнiсть, кмiтливiсть.

На створення iгровоi атмосфери iстотно впливаi iгровий початок. Вiн може бути звичайним, коли вчитель повiдомляi назву гри i спрямовуi увагу дiтей на наявний дидактичний матерiал, обтАЩiкти дiйсностi, та iнтригуючим, цiкавим, захоплюючим, таiмничим.

РЖгровi дii тАУ засiб реалiзацii iгрового задуму i водночас здiйснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи iз задоволенням iгровi дii i захоплюючись ними, дiти легко засвоюють i закладений у грi навчальний змiст.

Правила гри дiти сприймають як умови, що пiдтримують iгровий задум; iх невиконання знищуi гру, робить ii нецiкавою. Без заздалегiдь визначених правил iгровi дii розгортаються стихiйно, i дидактичнi завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються до ii початку i мають навчальний та органiзуючий характер. Спочатку дiтям пояснюiться iгрове завдання, а потiм тАУ спосiб його виконання.

Успiх дидактичних iгор значною мiрою залежить вiд правильного використання в них iгрового обладнання: iграшок, геометричних фiгур, природного матерiалу (шишок, плодiв, насiння, листкiв) тощо.

Пiдбиття пiдсумкiв гри в звтАЩязку з такою вiковою особливiстю дiтей, як нетерплячiсть, бажання вiдразу дiзнатися про результати дiяльностi, проводиться вiдразу пiсля ii закiнчення. Це може бути пiдрахунок балiв, визначення команди-переможницi, нагородження дiтей, якi показали найкращi результати тощо. При цьому слiд тактовно пiдтримати й iнших учасникiв гри [30].

Дидактичнi iгри, якi ви

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi