Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами

Магiстерська робота

Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами

Змiст роботи

Вступ

Роздiл 1. Психолiнгвiстичнi основи розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв на матерiалi фразеологiзмiв

1.1 Проблема пiзнавального iнтересу у психолого-педагогiчнiй лiтературi

1.2 Теоретичний аспект вивчення фразеологii

Роздiл 2. Лiнгводидактичнi принципи органiзацii фразеологiчноi роботи в початковiй школi

2.1 Особливостi роботи з фразеологiзмами на уроках украiнськоi мови в початковiй школi

2.2 Формування пiзнавального iнтересу у контекстi змiсту програм i пiдручникiв з рiдноi мови та читання

2.3 НауковотАУметодичне обТСрунтування експериментального дослiдження

2.4 Система вправ iз фразеологiзмами як дiiвий засiб розвитку пiзнавального iнтересу до вивчення рiдноi мови

2.5 Результати експериментального дослiдження

Висновки та рекомендацii

Список використаноi лiтератури

Вступ

Одним iз вирiшальних завдань освiти i формування нацiонально свiдомоi особистостi, гiдноi почесного звання громадянина Украiни. Вчителю-словеснику належить сформувати в учнiв цiннiснi орiiнтацii, поглибити iхнi знання про нацiональну культуру, iсторiю, звичаi, традицii. Сучасний етап суспiльного життя, позначений вiдродженням нацiональноi самосвiдомостi украiнського народу, його нацiональноi культури й мови, спонукаi до пошукiв ефективних засобiв, методiв i прийомiв навчання, шляхiв ефективного педагогiчного впливу на школяра.

Реформування загальноi середньоi освiти, Нацiональна доктрина освiти Украiни передбачають методологiчну переорiiнтацiю процесу навчання, iндивiдуально-диференцiйований та особистiсно орiiнтований пiдхiд до навчання та оцiнювання навчальних досягнень учнiв.

Процес удосконалення системи освiти визначаiться багатьма аспектами, насамперед покращенням методичноi пiдготовки вчителiв, застосуванням ефективних методiв навчання вiдповiдно до вимог життя, забезпеченням школи сучасною навчальною лiтературою, технiчними засобами навчання, методичною лiтературою, комп'ютерними класами.

Якiсть, ефективнiсть навчання i виховання пiдростаючого поколiння зумовленi всiiю вчительською дiяльнiстю, у процесi якоi маi бути забезпечений високий рiвень викладання будь-якого предмета.

У державних документах, якi визначають змiст, характер i спрямованiсть реформи загальноосвiтньоi школи, чiтко накреслено мету i завдання навчання та виховання в початковiй ланцi освiти:

- закласти основи всебiчного розвитку дiтей;

- забезпечити формування стiйких навичок якiсного читання, рахунку, грамотного письма, розвитку мовлення;

- виховувати любов до землi, батькiв, до традицiй украiнського

- народу, до украiнського слова, до самостiйного здобуття знань i суспiльно корисноi працi.

Серед багатьох проблем початковоi школи новоi структури однiiю з найбiльш складних i актуальних i формування i удосконалення навчально-пiзнавального iнтересу школярiв до урокiв мови та читання,до слова як мовноi одиницi, до художнiх творiв та поезii, до навчальноi творчостi, яка i фундаментом розвитку особистостi молодшого школяра в цiлому.

Одним iз найголовнiших завдань початкового навчання рiдноi мови i збагачення словника учнiв. Успiшне його виконання маi велике значення для розвитку мовлення i мислення дiтей молодшого шкiльного вiку. Розширення лексичного запасу учнiв i необхiдною умовою засвоiння не лише мови, а й iнших предметiв.

По-справжньому прищеплювати любов до рiдноi мови, викликати захоплення багатством i рiзноманiтнiстю ii виражальних засобiв, розвивати чуття любовi i виховувати високу культуру мовлення неможливо, якщо не брати до уваги мовних перлин тАФ фразеологiзмiв.

Вивчення фразеологii украiнськоi мови у школi тАФ невiд'iмна частина роботи над розвитком мовлення учнiв, над формуванням та удосконаленням iх пiзнавального iнтересу.

Фразеологiя тАФ важлива пiдсистема мовного складу, самобутня частина його iсторико-культурного потенцiалу.

Дослiдження мови на всiх етапах розвитку суспiльства не могло залишити поза увагою стiйкi сполуки слiв, у яких не лише найповнiше розкриваiться уявлення народу про свiт i специфiчнi нацiональнi особливостi, а й уся складнiсть i багатограннiсть мови та ii феноменiв. Саме ця складнiсть i причиною невирiшеностi низки питань, якi, незважаючи на iнтенсивнiсть дослiджень у фразеологii, викликають постiйний iнтерес мовознавцiв.

У кожнiй мовi i величезний запас фразеологiчних висловiв, у яких вiдображено образне мислення народу, мудрий досвiд, набутий сотнями поколiнь.

Виникаючи у певнiй ситуацii, в конкретних життiвих обставинах, фразеологiчний зворот завдяки своiй стислостi, влучностi, образностi набуваi потiм здатностi продовжувати функцiонування i в iнших контекстах, стаi доречним у зовсiм iнших життiвих ситуацiях i лексичних зв'язках. Фразеологiзми надають мовi виразностi, динамiчностi, емоцiйностi. Людина, яка не користуiться ними, позбавляi себе одного з найяскравiших засобiв образного висловлення думок i почуттiв.

Виконуючи настанови навчальноi програми, вчителi мають якнайбiльше уваги придiляти розвитковi мовлення учнiв, розширенню iхнього загального i мовного свiтогляду. РЖстотну роль тут вiдiграi робота з фразеологiзмами, ознайомлення з фразеологiчним багатством украiнськоi мови, вироблення навичок користування цими виражальними засобами. Проте не можна, на жаль, сказати, що роботi над фразеологiiю придiляiться достатня увага на уроках у початковiй школi.

З фразеологiчними зворотами тАФ стiйкими словосполученнями, змiст яких часто прирiвнюiться до значення слова, детально учнi знайомляться лише у 5 класi. У молодших класах цяробота програмою конкретно не передбачена, i тому багато вчителiв навiть не намагаiться роз'яснювати дiтям суть таких словосполучень, хоч учнi постiйно зустрiчаються з ними, читаючи художнi тексти як за програмою, так i рекомендованi для позакласного опрацювання. Очевидно, деякi учителi вважають, що значення фразеологiчних висловiв школярi зрозумiють на основi власного мовного досвiду або контексту.

Практика показуi, що такi сподiвання на стихiйне засвоiння дiтьми мовних засобiв не завжди обТСрунтованi. Нерiдко молодшi школярi, не розумiючи значення фразеологiзму, все ж схоплюють у цiлому змiст тексту, i нерозумiння залишаiться непомiченим нi вчителем, нi самими учнями. Таке читання аж нiяк не сприяi виробленню в учнiв уваги до слова, бiльше того, в них може вкорiнитися шкiдлива думка, нiби для розумiння цiлого тексту зовсiм не обов'язково вникати у суть кожноi деталi. Це мусять враховувати класоводи, якi мають справу саме з читачами тАФ початкiвцями, що вдаються до фразеологiзмiв надзвичайно рiдко. Мабуть, у процесi навчання дiти зазнають надто великого впливу наукового i дiлового мовлення, тому на уроках вислови, характернi для повсякденного мовлення, сприймаються ними як недоречнi. Навряд чи треба доводити, що це негативно позначаiться на мовному розвитку школярiв. Вiдомо, що володiння фразеологiiю допомагаi школярам висловлюватись експресивно й образно, точно й лаконiчно. Ознайомлення дiтей зi стiйкими висловами украiнськоi мови: з прислiв'ями, приказками, - збуджуi пiзнавальний iнтерес до цих зворотiв, до використання iх в усному i писемному мовленнi. Це, у свою чергу, сприяi активiзацii творчоi й самостiйноi роботи школярiв на уроках.

В останнi десятирiччя зросла увага методистiв до питань лiнгводидактичного забезпечення змiсту i форм роботи з учнями при вивченнi фразеологiчного матерiалу. Аналiз лiнгвiстичноi та методичноi лiтератури показуi, що проблема вивчення фразеологii знаходиться у полi зору таких лiнгвiстiв i методистiв: С. Гаврина, О. Бистрова, В. Барабаша,

Т. Грибницького, М. Коломiйця, В. Мельничайка, О. Смовськоi та iнших.

Оволодiння фразеологiiю тАФ невiд'iмна складова частина мовленнiвоi культури людини. Фразеологiзми, поруч з iншими одиницями, i будiвельним матерiалом мови, до якого завжди викликаi iнтерес, вiн спонукаi до роздумiв. Знання фразеологii мови тАФ важливий фактор у формуваннi та удосконаленнi навчально-пiзнавального iнтересу до вивчення рiдноi мови, до пiзнання ii глибин мудростi, багатства. Але цей факторефективно може спрацювати лише за умови, коли учителi початковоi ланки освiти озброять учнiв фразеологiчними вмiннями i навичками, забезпечуючи при цьому розвиток навчально-пiзнавального iнтересу молодших школярiв.

Результатианалiзу констатувального зрiзу дозволяють стверджувати, що значна частина школярiв не володiють необхiдними фразеологiчними вмiннями та навичками, не можуть розкрити змiстового значення фразеологiчних одиниць, допускають перекручування iх структури.

Однак програма з украiнськоi мови не передбачаi цiлеспрямованоi систематичноi роботи над фразеологiчним матерiалом, хоча дана проблема i складною i багатоаспектною.

Не дивлячись на iснуючий методичний досвiд, проблема вивчення фразеологii та забезпечення мовлення учнiв фразеологiзмами на рiзних рiвнях лiнгвiстичноi освiти у школi не була предметом спецiального дослiдження. Вiдсутнiсть спецiальних дослiджень з методики фразеологiчноi роботи у початковiй школi негативно вiдображаiться на рiвнi розвитку усного та писемного образного мовлення учнiв. Виникаi необхiднiсть поглибленого вивчення цiii проблеми, планування та створення спецiального комплексу навчально-тренувальних завдань, якi запроваджуються у практику викладання протягом усього навчального року, що дозволить сформувати в учнiв фразеологiчне поняття та комунiкативно необхiднi фразеологiчнi вмiння та навички, збагатити iх мову фразеологiзмами, актуалiзувати та закрiпити отриманi знання.

Актуальнiсть проблеми формування та розвитку навчально-пiзнавального iнтересу молодших школярiв до рiдноi мови на матерiалi крилатих висловiв зумовили вибiр теми магiстерськоi роботи:

ВлРозвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмамиВ».

ОбтАЩiктом дослiдження i процес вивчення фразеологii на уроках украiнськоi мови в початкових класах.

Предмет дослiдження тАУ система вправ для формування знань, умiнь i навичок з фразеологii, як засобу розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв.

Мета дослiдження тАУ визначити роль фразеологiзмiв у розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв.

Робоча гiпотеза полягала в припущеннi: використання спецiально розробленоi системи вправ, спрямованоi на формування фразеологiчних вмiнь i навичок у молодших школярiв, ефективно сприятиме розвитку iх пiзнавального iнтересу до урокiв рiдноi мови та читання

Завданнями нашого дослiдження i:

- вивчити сутнiсть поняття Влпiзнавальний iнтересВ»;

- ознайомитись з лiнгво-дидактичними принципами органiзацii фразеологiчноi роботи в початковiй школi;

- ознайомитись iз методичним досвiдом науковцiв щодо вивчення фразеологiчного матерiалу учнями початкових класiв;

- проаналiзувати програми та пiдручники для початковоi школи на предмет вивчення фразеологiзмiв;

- розробити зразки вправ для активного введення фразеологiзмiв в усне i писемне мовлення молодших школярiв, яка б забезпечувала розвиток стiйкого iнтересу до слова;

- експериментально перевiрити ефективнiсть пропонованоi системи вправ.

Основнi етапи дослiдження. На першому (констатувальному) етапi визначалися основнi поняття проблеми, був проведений аналiз наукових джерел щодо теоретичноi та методичноi розробки обраноi теми. На основi цього була сформульована гiпотеза дослiдження, визначено подальшу програму роботи.

На наступному (формувальному) етапi проводилася розробка, корекцiя та апробацiя укладеноi нами системи вправ. На основi результатiв поточних замiрiв експериментальноi роботи в практику школи були впровадженi запропонованi методичнi розробки.

На третьому (пiдсумковому) етапi ми провели аналiз та узагальнили остаточнi результати проведеного експерименту.

У процесi роботи використано такi методи дослiдження: вивчення лiнгвiстичноi, психолого-педагогiчноi та методичноi лiтератури; теоретичне осмислення передового досвiду роботи вчителiв; аналiз шкiльних програм i пiдручникiв; аналiз письмових робiт учнiв; констатувальний зрiз i дослiдне навчання; цiлеспрямоване методичне спостереження за формуванням умiнь i навичок учнiв за запропонованою нами системою вправ; статистична обробка експериментальних даних.

Наукова новизна магiстерського дослiдження полягаi у застосуваннi цiлiсного пiдходу до вивчення фразеологii як засобу розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв.

Теоретичне значення роботи визначаiться тим, що ii основнi положення та висновки сприяють глибшому розумiнню сутi фразеологii та ii значення у розвитку пiзнавального iнтересу учнiв початковоi школи.

Практична цiннiсть дослiдження полягаi у можливостi використання його результатiв у навчаннi украiнськоi мови молодших школярiв, зокрема в процесi оволодiння фразеологiчним матерiалом.

Апробацiя магiстерського дослiдження. Результати дослiдження повiдомленi на засiданнi кафедри рiдноi мови та методики ii викладання та на науково тАУ практичнiй студентськiй конференцii ТНПУ iм. В. Гнатюка. Основнi положення викладенi у статтi ВлОсобливостi роботи з фразеологiзмами на уроках украiнськоi мови в початковiй школiВ», яка опублiкована у перiодичному виданнi ВлМагiстрВ».

Структура роботи. Магiстерська робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури. Обсяг роботи становить 120 сторiнок.

У вступi обгрунтовуiться актуальнiсть теми дослiдження, визначаiться обтАЩiкт, предмет, мета, гiпотеза, завдання i методика роботи, зтАЩясовуiться теоретична i практична значущiсть одержаних результатiв, iх вiрогiднiсть.

У першому роздiлi тАУ ВлПсихолiнгвiстичнi основи розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв на матерiалi фразеологiзмiв В» - розглядаiться сутнiсть пiзнавального iнтересу з психолого-педагогiчноi точки зору, стадii розвитку та варiативнiсть його модифiкацiй; умови розвитку пiзнавальних iнтересiв у молодших школярiв; розглядаються основнi аспекти вивчення фразеологii, визначаiться ii мiсце в системi науки про мову; зтАЩясовуiться семантична структура фразеологiзмiв; описуються принципи класифiкацii та основнi диференцiйнi ознаки фразеологiчних одиниць.

У другому роздiлi тАУ ВлЛiнгводидактичнi принципи органiзацii фразеологiчноi роботи у початковiй школiВ» - розглядаiться стан дослiджуваноi проблеми в педагогiчнiй практицi на основi аналiзу програм, пiдручникiв з украiнськоi мови i повсякденноi мовноi ситуацii; розкрито змiст пропонованоi системи вправ; проаналiзовано ii ефективнiсть.

У висновках описанi результати експериментального дослiдження, а також поданi рекомендацii для роботи над фразеологiчним матерiалом у початковiй школi.

Роздiл 1. Психолiнгвiстичнi основи розвитку пiзнавального iнтересу молодших школярiв на матерiалi фразеологiзмiв

1.1 Проблема пiзнавального iнтересу у психолого-педагогiчнiй лiтературi

Розвиток особистостi тАУ це процес прогресивних послiдовних змiн, якi характеризуються переходом вiд нижчих до вищих форм i рiвнiв всiii життiдiяльностi людини. Цей процес позитивний, протилежний регресу i розпаду.

Вiн включаi в себе боротьбу старого з новим, вiдмирання старого i народження нового.

Процес розвитку дитини багатостороннiй, оскiльки людина i, перш за все, представником соцiальноi спiльноти i водночас тАУ це живий органiзм з властивими йому якостями. Тому процес розвитку людини тАУ це процес прогресивних якiсних змiн, процес утворення нових структур у морфологiчному, бiохiмiчному, фiзiологiчному, психiчному i соцiальному його станах.

В умовах демократизацii та нацiонального вiдродження система освiти повинна забезпечити якiсно новий рiвень загальноосвiтньоi, професiйноi, науковоi пiдготовки, всебiчний розвиток кожноi людини як особистостi i найвищоi цiнностi суспiльства [84, 4].

Виховання у школяра активного ставлення до життiдiяльностi людей, до життя суспiльства, збагачення його пiзнавальноi i трудовоi дiяльностi, розвиток iнтересу до засвоiння рiзних знань набувають особливого значення для суспiльства.

Однiiю з форм суспiльноi спрямованостi особистостi i iнтерес, який i реальною причиною соцiальних дiй, що лежать в основi мотивiв, iдей особистостi.

У загальнiй психологii iнтерес характеризуiться як ВлпрагненняВ», ВлпереживанняВ», ВлставленняВ», ВлувагаВ», ВлспрямованiстьВ», Влвторинна потребаВ» та iн. тАУ усього понад птАЩятдесят визначень. Смисловi вiдтiнки, якi вносяться кожним дослiдником, дають можливiсть краще висвiтлити iнтерес, глибше зрозумiти цю особистiсну якiсть[10, 9].

Сучаснi фiлософськi i соцiологiчнi працi з проблеми iнтересу як суспiльного явища розглядаються в тiсному звтАЩязку з потребами i проблемою цiнностей, якi впливають на всi сфери життiдiяльностi суспiльства i людини, проявляються в ii внутрiшнiх можливостях. Потреби-iнтереси-цiнностi, за твердженням соцiологiв, утворюють послiдовний ряд вiдносин спонукального характеру.

Як форма вияву матерiальних i духовних потреб людини iнтерес вiдiграi iстотну роль у будь тАУ якiй ii дiяльностi. Пiзнавальнi потреби, що виявляються в iнтересi, спонукають особистiсть активно вiдшукувати способи iх задоволення, стимулюють пiзнавальну активнiсть у здобуваннi знань, сприяють поглибленню свiтогляду, викликають прагнення трудитися. Отже, вони i важливою умовою творчого ставлення до працi [31, 10].

Розглядаючи iнтерес як педагогiчну проблему, ми можемо стверджувати, що будь-який iнтерес i великою цiннiстю для людини. Завдяки iнтересу обтАЩiктивний свiт якимось чином стаi ближчим людинi, стаi iй не байдужим, а необхiдним, цiнним для ii iснування i розвитку.

Як складне утворення, iнтерес маi багато трактувань з психологiчноi точки зору. Вiн розглядаiться як:

В· Цiлеспрямованiсть уваги людини (Н. Добринiн, Т. Рибо).

Маючи завжди вибiрковий характер, iнтерес зумовлюi загальну тенденцiю: звертати увагу на певнi обтАЩiкти i явища навколишнього свiту з метою iх пiзнання або на виконання певного виду дiяльностi. Вiн впливаi на всi, без винятку, психiчнi процеси, спрямовуi iх у потрiбному напрямi. Йдеться насамперед про увагу до обтАЩiкта iнтересу, яка з фiзiологiчного погляду пояснюiться виникненням у корi великих пiвкуль головного мозку вогнища оптимальноi збудливостi, або домiнантного вогнища збудження. Саме завдяки йому в станi зацiкавленостi людина все засвоюi швидко й ТСрунтовно. Розумова дiяльнiсть пiд впливом iнтересу стаi дедалi зосередженiшою, зтАЩявляються роздуми щодо проблем, важливих для учнiв.

Ставлення людини до певного обтАЩiкта, як вiдомо, виявляiться насамперед в увазi до нього. Розглядаючи властивостi уваги, неважко переконатися, що вони в своiй основi характеризують i iнтерес. Ми уважнi до того, що нам не байдуже, що маi важливе, життiве значення. Увагу викликаi те, у чому i потреба, що вiдповiдаi нашим iнтересам, активiзуi слiди минулих вражень, збуджуi i пiдтримуi нашу дiяльнiсть. Цiкавiсть здатна викликати тривалу увагу, тодi як усi iншi засоби можуть збудити ii лише на короткий час. Отже, iнтерес i засобом посилення уваги, а увага i постiйною супутницею iнтересу. Проте ототожнювати iх не можна, оскiльки далеко не всi обтАЩiкти, на якi ми звертаiмо увагу, цiкавлять нас, викликають iнтерес. Проте iнтерес i причиною виникнення уважностi людини до тих чи iнших обтАЩiктiв [31, 11].

В· Активiзатор рiзноманiтних почуттiв (Д. Фрейер).

В· Особливе поiднання емоцiйно-вольових i iнтелектуальних процесiв, якi пiдвищують активнiсть свiдомостi i дiяльностi людини (Л. Гордон).

У 40 тАУ х роках вивченням ролi iнтересу в навчально-виховному процесi займався Л. Гордон. Розглядаючи особливостi цiii проблеми, вiн вважав, що iнтерес належить до мотивiв людськоi дiяльностi i i глибоко усвiдомленим виявом особистостi. РЖнтерес позитивно стимулюi, активiзуi всi без винятку психiчнi процеси i тим самим робить дiяльнiсть людини енергiйнiшою, повнокровнiшою. Не може бути, пише автор, щоб людина мала якийсь iнтерес i водночас залишалася байдужою до життя, бездiяльною. Коли виникаi iнтерес, у неi зтАЩявляiться пiднесений настрiй, вона усвiдомлюi всю ситуацiю, повтАЩязану з обтАЩiктом ii зацiкавлення, вiдчуваi глибокий внутрiшнiй звтАЩязок цього обтАЩiкта зi своiю особистiстю. Усе це викликаi в людини сильне, непереборне прагнення до обтАЩiкта iнтересу, готовнiсть напружити всi своi сили, наполегливо працювати, переборювати будь-якi труднощi, перешкоди, якi можуть виникнути в ходi реалiзацii iнтересу.

Зацiкавлена особистiсть дii вiдповiдно до поставленоi мети. Характер вольового акту людини у вiдповiдь на внутрiшнi й зовнiшнi впливи, ii здатнiсть протистояти тиску залежить вiд спонукань, джерелом яких i потреби й iнтереси людини. Чим бiльш значуща i привабливiша для людини мета, тим, за iнших однакових умов, сильнiшою буде ii воля. Зацiкавленiсть навчанням, що виявляiться у його взаiмозвтАЩязку з навчальними зусиллями дитини, з одного боку, сприяi розвитку волi, а з другого тАУ пiд впливом волi стаi стiйкою.

Завдяки поiднанню з вольовими зусиллями нашi iнтереси стають дiяльними, причому дiяльнiсть спрямовуiться в певному напрямi. Без такого поiднання iнтерес залишаiться пасивним [26, 32].

В· Активне пiзнавальне, емоцiйно-пiзнавальне ставлення людини до свiту (В.Мясищев, В. РЖванов, Н. Морозова).

Розглядаючи джерело iнтересiв людини, бiльшiсть педагогiв i психологiв вважаi, що таким i навколишнiй свiт (явища, середовище). Тому iнтерес може виявлятися тiльки через наше ставлення до певних предметiв i явищ навколишнього свiту, з якими особистiсть перебуваi у взаiмозв'язку i взаiмодii. Всякий реальний взаiмозв'язок i залежнiсть мiж людиною та життiвими явищами характеризуються оцiнним моментом. У свiтi немаi нiчого, з чим би ми взаiмодiяли безпосередньо чи опосередковано i що не являло б для нас певноi цiнностi, а отже тАФ i певного iнтересу. Тому iнтерес ще можна розглядати як оцiнне ставлення людини до явищ навколишнього свiту (з предметами, речами, процесами, подiями та iн.), що мають певне значення для ii iснування i життiдiяльностi.

В· Структура, яка складаiться з потреб (Ш. Бюлер).

Далеко не все однаковою мiрою захоплюi людину. Тому ставлення ii до предметiв i явищ навколишнього свiту маi вибiркове спрямування. РЖнтерес людини насамперед повтАЩязаний з тим, у чому вона вiдчуваi потребу, що для самоi особистостi маi особливе значення, становить iстотний життiвий змiст. Лише тодi, коли той чи iнший предмет, явище, подiя, вид дiяльностi уявляються людинi важливими, значними, вона з особливим захопленням пiзнаi його або займаiться ним [31, 16].

В· Специфiчне ставлення людини до обтАЩiкта, яке зумовлюiться свiдомiстю ii життiвого значення i емоцiйною привабливiстю(А. Ковальов).

Т. РДгоров, Е. Натанзом, П. Рудiн, О. Ковальов, даючи визначення iнтересу, стверджують, що його головною ознакою може бути тiльки стiйке позитивне емоцiйне ставлення особистостi до об'iкта. Вони вважають емоцii рушiйного силою, що може активiзувати i гальмувати процес пiзнання, впливати на працездатнiсть людини. Звичайно, кожний акт психiчноi дiяльностi людини тiiю чи iншою мiрою насичений почуттями, емоцiями. Проте особливо вагоме мiсце займають емоцiйнi моменти в iнтересах, якi виражають найiнтимнiше, найцiннiше для людськоi особистостi, бо, як пiдкреслюi С. Рубiнштейн, у разi вiдсутностi бiльш чи менш безпосереднього емоцiйного чинника буде усвiдомлення значущостi, обов'язку, але не буде iнтересу[88, 13].

ВлРЖнтерес можна назвати,- пише М. Демiн, - провiдним мотивом дiяльностi людинитАж через iнтерес ми проникаiмо в процеси взаiмодii субтАЩiкта i обтАЩiкта в механiзми дiяльностi i розглядаiмо його нiби з внутрiшнього бокуВ». Саме це дозволило Н. Мечинськiй вважати наявнiсть iнтересiв школярiв показником iх загального розвитку [27, 93].

РЖншими словами, умiння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотiти негайно зрозумiти, що, чому i як вiдбуваiться, знайти в собi сили, щоб вiдшукати вiдповiдi на цi запитання, не вiдступити перед труднощами, а, дiставши вiдповiдь, знову прагнути вперед, у незвiдане тАФ все це, разом узяте, i i iнтерес. РЖнтерес емоцiйний, вiн даруi радiсть творчостi, радiсть пiзнання, вiн мiцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього свiту, увагою, пам'яттю, мисленням i волею [29, 5].

У шкiльному вiцi особливе значення маi пiзнавальний iнтерес. Пiзнавальний iнтерес тАУ важлива дiлянка загального феномена iнтересу [88, 14].

Вiдрiзняючи пiзнавальний iнтерес вiд iнших мотивiв навчання, дослiдники вказують на такi його особливостi:

ранiше i швидше за iншi усвiдомлюiться дитиною;

активiзуi iншi мотивi;

створюi внутрiшнi середовище розвитку;

суттiво змiнюi пiзнавальну дiяльнiсть, впливаючи на ii характер, перебiг i результат.

Розглядаючи iнтерес як спрямовану активнiсть, психологи видiляють у ньому спiввiдношення динамiчного i змiстового.

Змiстовий бiк пiзнавального мотиву вченi вбачають у системi спонук, рiзноманiтних потреб, складнiй iiрархii мотивацii. Наприклад, змiстовою основою пiзнавального iнтересу Л. Божович визначаi потребу в нових враженнях, Д. Узнадзе - потребу в активностi. Динамiчний бiк iнтересу зумовлюють особливостi нервовоi системи: сила, урiвноваженiсть, рухливiсть, динамiчнiсть нервових процесiв. Усе це визначаi його динамiчнi характеристики: силу, стiйкiсть, дiiвiсть.

Педагогiчнi аспекти вивчення сутностi пiзнавального iнтересу найповнiше постають у теоретико-експериментальних роботах Г. Щукiноi. Вiдокремлюючи пiзнавальний iнтерес вiд загального, вона вказуi, що пiзнавальний iнтерес повтАЩязаний з ядром пiзнавальноi дiяльностi, iз значущою властивiстю людини - пiзнавати навколишнiй свiт не тiльки з метою бiологiчноi та соцiальноi орiiнтацii, а й з прагненням проникати в рiзноманiтнiсть свiту, вiдбивати в свiдомостi суттiвi сторони, причинно-наслiдковi звтАЩязки, закономiрностi, суперечностi. На цьому i ТСрунтуiться визначення iнтересу як вибiрковоi спрямованостi особистостi, яка звернена до пiзнання, його предметноi сторони i самого процесу оволодiння знаннями.

Принципово важливою ознакою пiзнавального iнтересу вважаiться не накопичення iнформацii в процесi вибiрковоi дiяльностi особистостi, а активнi дii субтАЩiкта в ii переробцi. Тому iнiцiативнiсть пошуку, самостiйнiсть у здобуттi знань i найхарактернiшими проявами пiзнавального iнтересу. Вiн не тiльки впливаi на всi психiчнi процеси, зумовлюючи результативнiсть навчання, а й визначаi вплив навчання на особистiсть учня. Ця обставина дозволяi розглядати пiзнавальний iнтерес як "центральний мотив" навчання, значущу частину загальноi спрямованостi особистостi [10, 10].

Пiзнавальний iнтерес тАФ це не будь-який iнтерес до об'iкта пiзнання; це iнтерес, пов'язаний з ядром пiзнавальноi дiяльностi. Динамiчнiсть, поступальний рух, перехiд вiд явища до сутностi, встановлення глибоких звтАЩязкiв, оволодiння закономiрностями i характерними ознаками пiзнавального iнтересу [29, 6].

Вiдтак, предметом його i найважливiша властивiсть людини: пiзнавати навколишнiй свiт не тiльки з метою бiологiчного i соцiального орiiнтування в дiйсностi, але i з бажанням проникати в його сутнiсть, вiдображаючи це у свiдомостi, в причинно-наслiдкових звтАЩязках, закономiрностях, протирiччях [88, 16].

Сьогоднi пiзнавальний iнтерес розглядаiться як рушiйна сила активiзацii навчання, розвитку пiзнавальноi самостiйностi учнiв, важливий напрям пiдвищення ефективностi навчальноi дiяльностi. Пiзнавальний iнтерес стимулюi пiзнавальну активнiсть учнiв i тим самим спрямовуi розвиток розумовоi, психiчноi та соцiальноi сфери особистостi, створюi умови для формування творчостi учня. Тому данiй проблемi придiляiться увага як психологiв, так i педагогiв: Н. Бiбiк, В.Бiлий, М. Бiляiв, Л. Божович, Д. Водзинський, Л. Гордон, О. Ковальов, В. Котирло, В. Крутецький, В. Лозова, В.Онищук, В. Паламарчук, О. Савченко, С. Рубiнштейн, Н. Тализiна, Т. Шалева, Г. Шамова, Г. Щукiна та iн.

Реформа школи спрямована на демократизацiю, гуманiтаризацiю, реалiзацiю особистiсно орiiнтованого навчання, впровадження розвивальних i адаптивних до сучасних вимог систем навчання. В цих умовах активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi молодших школярiв набуваi актуальностi i реалiзуiться в таких органiзацiйно змiстових моделях навчання, коли успiшнiсть в початковий перiод визначаiться iх пiзнавальною спрямованiстю, що формуiться у дiтей ще в дошкiльному вiцi на основi властивоi iм допитливостi [34, 63].

У той же час пiзнавальний iнтерес, будучи включений у пiзнавальну дiяльнiсть, тiсно повтАЩязаний з формуванням рiзноманiтних вiдносин: особливого ставлення до тiii чи iншоi галузi науки, пiзнавальноi дiяльностi, участi в нiй, спiлкуваннi iз спiвучасниками пiзнання. Саме на цiй основi - пiзнання предметного свiту i ставлення до нього, наукових iстин - формуiться свiторозумiння, свiтосприйняття, активному, пристрасному характеру яких сприяi пiзнавальний iнтерес.

Особливiстю пiзнавального iнтересу i також його здатнiсть активiзувати процес не тiльки пiзнавальноi, але i будь-якоi дiяльностi людини, оскiльки пiзнавальне начало присутнi у кожнiй iз них. Будь-який вид людськоi дiяльностi мiстить у собi пiзнавальне начало, пошуковi творчi процеси, якi зумовлюють перетворення дiйсностi.

Пiзнавальний iнтерес - важливе утворення особистостi, яке складаiться в процесi життiдiяльностi людини, формуiться в соцiальних умовах його iснування i жодним чином не i властивий людинi вiд народження.

Особливе значення пiзнавальний iнтерес маi в шкiльному вiцi, коли навчання стаi фундаментальною основою життя, коли до цiлеспрямованого пiзнання дитини залученi спецiальнi заклади i педагогiчно пiдготовленi кадри [88, 11].

Вигуки, здивування, захоплення, усмiшка, викликанi пiзнанням нового або хорошою оцiнкою, глибоке спiвпереживання в колективi, схвильованiсть, захоплення силою художнього образу, що приносить естетичну насолоду, - усе це рiзнi за своiю значущiстю i глибиною почуття, пробудженi iнтересом [31, 18].

Пiзнавальний iнтерес тАУцiнна iнтегративна якiсть особистостi. Його не можна розщепити на ВлскладовiВ», як це намагався здiйснити росiйський психолог С. Ананьiн, який розглядав iзольовано iнтелектуальнi, емоцiйнi, вольовi процеси, якi входять до психологiчноi структури iнтересу. РЖнтерес формуiться i розвиваiться в дiяльностi i впливають на нього не окремi компоненти дiяльностi, а вся ii обтАЩiктивно - субтАЩiктивна сутнiсть (характер, процес, результат). Психiчнi процеси, якi входять в iнтерес, - це не сума складових, а особливi звтАЩязки, певнi взаiмовiдносини: думка-участь, думка-дiя, думка-переживання. РЖнтерес - це ВлсплавВ» багатьох психiчних процесiв, якi створюють особливий тонус дiяльностi, особливi стани особистостi (радiсть вiд процесу навчання, бажання глибше пiзнати предмет iнтересу, переживання невдач i бажання iх подолати).

Пiзнавальний iнтерес виражений у своiму розвитку рiзними станами. Умовно видiляють такi стадii його розвитку: зацiкавленiсть, допитливiсть, пiзнавальний iнтерес, теоретичний iнтерес, якi в бiльшiй чи меншiй мiрi допомагають визначити ставлення учня до предмета i ступiнь впливу його на особистiсть.

Зацiкавленiсть вважаiться найелементарнiшим iнтересом, що за певних ситуацiй оволодiваi учнями, але при змiнi ситуацii швидко зникаi. Цей етап розвитку iнтересу пов'язаний з новизною предмета, яка може й не мати особливого значення для людини. В учнiв ще не помiчаiться прагнення до пiзнання сутi виучуваних предметiв, явищ, процесiв.

Зацiкавленiсть i елективнимзасобом успiшного навчання, необхiдною умовою досягнення позитивних наслiдкiв. Видатний педагог В. Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучаснiй школi повинен розвивати всемогутню радiсть пiзнання.

Лише тодi, коли дитина зацiкавиться матерiалом, у неi виникне бажання дiзнатися про нього бiльше. Ефективне навчання неможливе без пошукiв шляхiв активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв, адже дiти повиннi не тiльки засвоiти певну суму знань, а й навчитися спостерiгати, порiвнювати, виявляти взаiмозв'язок мiж поняттями, мiркувати.

Допитливiсть характеризуiться прагненням проникнути за межi побаченого, розширити своi знання, дiстати вiдповiдi на запитання, що виникають пiд час навчання. На цьому етапi для учнiв характернi емоцii здивування, почуття радостi вiдкриття. Вони самi прагнуть вiдповiсти на запитання: чому?, прагнуть розширити своi знання.

Пiзнавальний iнтерес - це вищий етап розвитку учнiв. Такий iнтерес пов'язаний з намаганням учня самостiйно розв'язати проблемне питання. В центрi увагитАФпроблема, а не готовi знання. При цьому учнi шукають причину, намагаються проникнути в суть предмета, самостiйно встановити закономiрнiсть, розкрити причинно-наслiдковi зв'язки. Учень напружуi думку, вольовi зусилля, виявляi емоцii.

Теоретичний iнтерес характеризуiться спрямованiстю учнiв не лише на глибоке i мiцне засвоiння знань, пiзнання закономiрностей i опанування теоретичних основ, а й на застосування iх на практицi. Теоретичний iнтерес виникаi в старшокласникiв тодi, коли в них формуються науковi погляди, переконання, стiйкий свiтогляд.

Усi цi етапи розвитку iнтересу змiнюються, взаiмопроникають, пов'язуються мiж собою, часом спiвiснують в iдиному актi засвоiння знань, пiзнаннi нового.

Етапи прояву в учнiв iнтересу нерозривно пов'язанi з етапами збудження в них цього iнтересу вчителем. До етапiв збудження iнтересу вчителем вiдносяться цiкавiсть, емоцiйна привабливiсть i проблемнiсть ситуацii у викладаннi. До етапу прояву iнтересу учнiв тАФ зацiкавленiсть, допитливiсть i творче застосування знань [29, 8].

У працях радянських психологiв i педагогiв доведено, що розвиток iнтересу учнiв до будь-якого шкiльного предмета вiдбуваiться одночасно й у взаiмодii, на основi формування в них таких якостей: умiння видiляти (вичленовувати) суть питання (висловлення), вiдмежовуватися вiд неiстотних деталей, тобто абстрагуватися; переходити вiд конкретноi ситуацii до схематичноi, не опускаючи нiчого iстотного, створювати простiшу модель; видiляти iз загального твердження часткове; робити логiчнi висновки з посилань i застосовувати цi висновки; оцiнювати ефективнiсть способiв рiзних обчислень, перетворень тощо [11, 14].

Маючи вiдношення до навчання i учiння, пiзнавальний iнтерес виступаi в навчальному процесi в рiзноманiтних проявах (модифiкацiях).

ВлНавчання i основою формування пiзнавального iнтересу, бо в процесi навчання, з одного боку, вiдбуваiться збагачення учня новими знаннями, пiд впливом яких ширшим i глибшим стаiйого свiтогляд. З iншого боку, в процесi активноi пiзнавальноi дiяльностi розвиваються можливостi школяра, завдяки чому вiн може самостiйно i творчо не лише застосовувати i використовувати наявнi знання, а й вiдшукувати новi, задовольняючи свою потребу в пiзнаннi, розвиваючи i збагачуючи цим пiзнавальний iнтересВ» [90, 41].

У педагогiчнiй практицi пiзнавальний iнтерес часто розглядають як внутрiшнiй стимул цих процесiв, як засiб активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв, ефективний iнструмент вчителя, який дозволяi йому зробити процес навчання захоплюючим, видiляти в навчаннi саме тi аспекти, якi можуть привернути увагу учнiв, активiзувати iх мислення.

Розглядаючи пiзнавальний iнтерес як засiб, стимул навчання, ми не завжди можемо розраховувати на те, що пiд час навчання стимул матиме той ефект, який i важливим для пiзн

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi