Розвиток у молодших школярiв уявлень про портретний жанр на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Володимира Гнатюка

Кафедра образотворчого,

декоративно-прикладного мистецтва,

дизайну та методики iх викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Розвиток у молодших школярiв уявлень про портретний жанр на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

виконала студентка 31 групи

факультету пiдготовки

вчителiв початкових класiв,

заочного вiддiлення

Пастушук Наталiя Василiвна

науковий керiвник

Цибулько Михайло

Богданович

Тернопiль 2009

Змiст

Вступ

Роздiл 1. РЖсторiя розвитку портретного жанру

Роздiл 2. Теоретичнi основи малювання голови людини

1.1 Анатомо-конструктивнi основи зображення голови людини

1.2 Врахування закономiрностей будови голови людини у процесi малювання

Роздiл 3. Методика i практика формування у молодших школярiв уявлень про портрет i автопортрет

2.1 Методика роботи над портретом i автопортретом

2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження, аналiз його результатiв

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Демократизацiя освiти, надання iй державно-нацiональноi спрямованостiвимагають вiд психолого-педагогiчноi науки пошуку нових шляхiв якiсного вдосконалення виховання пiдростаючоi особистостi. Йде робота над створенням такоi моделi вихованостi людини, яка дозволяла б iй оптимально вирiшувати складнi питання своii життiтворчостi, успiшно досягати iндивiдуальнi i суспiльнi цiлi. У звтАЩязку з цим школа повинна забезпечити високу якiсть освiтнього процесу, всебiчний розвиток i виховання пiдростаючого поколiння вiдповiдно до нових завдань i потреб суспiльства.

На сучасному етапi розвитку освiти особлива увага звертаiться на ii гуманiтарний рiвень. Це потребуi внесення значних змiн у змiст i процес навчання i виконання школярiв. Формування ж всебiчно розвиненоi особистостi неможливе без розвитку ii естетичноi сфери, тому мета естетичного виховання тАФ формування духовно багатоi людини, яка глибоко розумii твори мистецтва, маi високо розвинутi естетичнi смаки, вiдчуваi красу навколишнього свiту i прагне до творчого перетворення дiйсностi за законами прекрасного.

Естетичне ставлення людини до свiту передбачаi насамперед збудження позитивних почуттiв у дитини, якi поступово трансформуються в особистiснi властивостi людини. Це характерно для молодшого шкiльного вiку, у перiод активного особистiсного розвитку учнiв. Тому школа вже з перших рокiв навчання маi максимально використовувати можливостi образотворчого мистецтва для збагачення емоцiйно-чуттiвого досвiду дiтей.

Як стверджують дослiдження науковцiв-психологiв [3; 15; 17; 46 та iн.], образотворче мистецтво значною мiрою впливаi на людську психiку, даючи змогу пережити естетичнi вiдчуття. Особливiстю сприймання творiв мистецтва i естетичне переживання, своiрiднiсть якого залежить вiд рiвня художньо-естетичноi пiдготовки особистостi й зумовлюiться складнiстю об'iкта сприймання.

Вченi-дослiдники [25; 31; 43; 50] трактують естетичне виховання, виходячи з проблеми естетичноi й художньоi цiнностi. Естетична цiннiсть твору мистецтва i його певною синтетичною визначенiстю. Художнi цiнностi стимулюють естетичне переживання, створюють умови для конструювання естетичного предмета й пов'язаних iз ним цiнностей. Образотворче мистецтво як навчальний предмет та вид дiяльностi вiдiграi велику роль в естетичному розвитку дiтей. У цiй галузi духовного життя людей завжди знаходять вираз почуття, думки, iнтереси i переконання. Фарбами i лiнiями вони передають своi уявлення про життя i смерть, добро i зло, минуле i сучасне, а також своi мрii i бачення майбутнього.

Твори мистецтва i могутнiм засобом виховання пiдростаючого поколiння, вiдтворюючи в образнiй формi iстотнi сторони предметiв i явищ дiйсностi. У художнiх полотнах свiт вiдтворюiться в його видимих проявах, доступних зоровому сприйманню.

Як свiдчать експериментальнi психологiчнi дослiдження [71, 53-54], близько 70% усiii iнформацii людина сприймаi органами зору. Тому естетичному сприйманню творiв образотворчого мистецтва у практицi шкiльного навчання надаiться iстотного значення. Зважаючи на це, естетичне виховання школярiв на уроках образотворчого мистецтва повинно стати складовою процесу навчання школярiв.

Також психолого-педагогiчнi дослiдження, проведенi в рамках вивчення особливостей естетичного сприймання молодших школярiв, показують, що в цьому вiцi учнi вiдчувають значнi труднощi у сприйманнi творiв портретного жанру [86, 241-242].

Форма голови людини надзвичайно складна i рiзноманiтна. У кожноi людини i своi неповторнi особливостi в будовi черепа i пластичнiй характеристицi зовнiшнього вигляду. В той же час загальна форма голови, ii конструктивно-анатомiчна основа маi однакову для всiх закономiрнiсть будови. Щоб правильно зобразити голову людини, малюючому треба добре знати закономiрнiсть ii формоутворення, спiввiдношення частин i iх взаiмозв'язок. Але найголовнiше, потрiбно навчитися застосовувати одержанi знання в процесi побудови зображення, а для цього необхiднi багатократнi вправи в засвоiннi цих навичок.

При вивченнi закономiрностей будови форми голови i правил ii зображення на площинi паперу школяревi необхiдно перш за все оволодiти методами аналiзу i зображення загальноi форми голови, на основi яких протiкаi первинний етап побудови зображення. Хоча цей етап роботи в академiчному малюнку триваi дуже короткий час, учень повинен не тiльки зрозумiти його змiст, але i засвоiти на практицi за допомогою вправ.

Вiдповiдно до сучасних процесiв в освiтi методику проведення урокiв образотворчого мистецтва не можна розглядати без елементiв теорii i практики естетичного виховання та розвитку естетичних уявлень учнiв. Це й зумовило вибiр теми дипломноi роботи тАУ тАЬМетодика формування естетичного ставлення молодших школярiв до творiв портретного жанрутАЭ.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ твори портретного жанру на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослiдження тАУ формування у молодших школярiв естетичного ставлення до творiв портретного жанру.

Мета дипломноi роботи тАУ експериментально перевiрити ефективнiсть процесу формування естетичного ставлення молодших школярiв до творiв портретного жанру у ходi образотворчоi дiяльностi.

Завдання дослiдження:

1. Вивчити стан дослiдження проблеми у тематичнiй лiтературi.

2. Визначити мiсце творiв портретного жанру в естетичному вихованнi школярiв молодшого шкiльного вiку.

3. Визначити особливостi методики формування естетичного ставлення учнiв до творiв живопису.

4. Експериментально перевiрити ефективнiсть розробленоi методики формування естетичного ставлення учнiв до творiв портретного жанру.

Методи дослiдження:

¾ теоретичнi: аналiз та узагальнення науковоi iнформацii з проблеми дослiдження; аналiз, синтез, узагальнення i систематизацiя теоретичних та експериментальних даних; моделювання естетичного виховання школярiв на уроках образотворчого мистецтва; порiвняння отриманих експериментальних даних;

¾ емпiричнi: спостереження за навчально-виховним процесом; бесiди з вчителями, учнями; анкетування вчителiв; педагогiчний експеримент.

Структура дослiдження. Дипломна робота складаiться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв.

Роздiл 1. РЖсторiя розвитку портретного жанру

Портрет як самостiйний жанр мистецтва виник тодi, коли людина стала усвiдомлювати себе самостiйною особою. В давнину людина була частиною цiлого, частиною суспiльства, йому вона пiдпорядковувала власнi устремлiння. Поява зображення конкретноi людини була тодi неможливою. Лише в епоху Вiдродження, коли саме людина стаi центром всесвiту, сформувався портретний жанр.

Портрет тАУ жанр образотворчого мистецтва, що передаi неповторну своiрiднiсть певноi людини. Портретом називаiться i твiр такого жанру [74, 14]. Кожен портрет передаi iндивiдуальнi особливостi людини, риси, властивi тiльки iй. Зображене на портретi називаiться моделлю або портретованим. Для художника важливо не тiльки передати зовнiшню схожiсть, але i зазирнути у внутрiшнiй свiт, душу своii моделi, показати особливостi характеру, переживання, емоцiйний стан. Важливими в портретi i всi деталi тАФ поза моделi, одяг, оточення, аксесуари. Саме вони допомагають художнику показати суспiльний стан портретованого i додати вiдчуття iсторичного часу.

Першi портрети датованi глибокою старовиною. Фрески, знайденi при розкопках палацу на островi Крiт, донесли до нас риси обличчя молодих жiнок. При всiй схематичностi зображень фрески можна вважати ВлпротопортретамиВ». Першими портретами, що намагалися передати iндивiдуальнi риси, стали роботи майстрiв Древнього РДгипту, Грецii i Риму. Цi портрети були скульптурними i зображали поетiв i мислителiв, вчених i воiначальникiв i, звичайно, правителiв. Родоначальником живописних портретiв стали фаюмськi портрети, названi за мiсцем знахiдки (оазис Фаюм, РДгипет) [12, 23-24].

На сьогоднi образотворче мистецтво зiбрало величезну колекцiю портретних зображень, включаючи спадщину багатьох майстрiв минулого i сьогодення. У кожну епоху iснували своi iдеали краси, панували рiзнi стилi, змiнювалися вимоги до портретного зображення. Для того, щоб вiдобразити, зберегти i донести до нащадкiв зображення особи, художники використовували рiзний матерiал. Видiляють портрети скульптурнi, графiчнi i живописнi. Також портрет може бути виконаний i нетрадицiйно: у виглядi мозаiки, вишивки, аплiкацii i т.д.

Першi портрети були скульптурними. У Давньому РДгиптi вони були тiсно пов'язанi з релiгiйними вiруваннями. Дух померлого, повертаючись в статую, пожвавив ii, дарував iй вiчне життя. Портретна схожiсть потрiбна була для того, щоб душа могла взнати своi скульптурне втiлення. Грецькi портрети несуть риси iдеальноi краси i позбавленi точноi схожостi. Римськi скульптури, навпаки, iндивiдуальнi i психологiчнi, в них i не тiльки схожiсть, але i характер, чудово схоплений стан. Розвиток скульптурного портрета продовжував обидвi цi традицii [61].

У мистецтвi Середньовiччя важко зустрiти портрети, художники повертаються до цього жанру тiльки в епоху Вiдродження. Спочатку скульптурний портрет вiнчав надгробок покiйного. У подальшому з'являються замовники, якi хочуть бачити прижиттiвi зображення близьких. У епоху Вiдродження творили Донателло, Мiкеланджело. РЗх традицii продовжив Бенвенуто Челлiнi. Розвиваючись впродовж сторiч, скульптурний портрет не став масовим. Скульптурнi портрети цiкавi тим, що сам матерiал маi величезнi зображальнi можливостi. Вiн дозволяi зобразити характернiсть руху, мрiйливiсть погляду, запальнiсть натури, вдачу [68, 167].

Графiчнi портрети довгий час не мали самостiйного значення, вони були лише начерками майбутнiх живописних робiт. З XVI ст. у Францii видiлився олiвцевий портрет, визнаними майстрами якого були брати Дюмустьi. Такий портрет виконувався набагато швидше, нiж живописний, коштував дешевше, тому швидко завоював популярнiсть. Незабаром олiвцевий портрет став вельми поширеним, а в XIX в. його стали використовувати як сучасну фотографiю тАФ дарували на спомин, зберiгали в альбомах. У творчостi багатьох живописцiв графiчнi портрети, виконанi олiвцем, вугiллям, займають важливе мiсце, вони не менш цiкавi, нiж живописнi роботи. До графiчних робiт, окрiм малюнкiв, вiдносяться рiзнi види гравюр, пастельнi i акварельнi твори.

РЖснуi кiлька принципiв класифiкацii портретiв. За характером зображуваного портрети дiлять на жiночi, чоловiчi i дитячi, за кiлькiстю зображених персон тАФ на iндивiдуальнi (що зображають одну людину), подвiйнi (двох) або груповi (бiльше двох осiб). Особливим рiзновидом i парнi портрети: два портрети (як правило, подружжя), написанi на окремих полотнах, але об'iднаних загальним фоном, композицiiю, колоритом i форматом. Залежно вiд розмiрiв видiляють портрети Влв натуруВ», малоформатнi, мiнiатюрнi i т.д. За повнотою зображення фiгури портрети можуть бути пояснi, погруднi, поколiннi, у повен зрiст. РЖстотним i подiл портретiв на параднi i камернi [81].

Параднi портрети виконувалися на замовлення, тому зображенi на них в першу чергу монархи, знатнi вельможi, державнi дiячi i воiначальники. Одягненi в параднi плаття, з багатими прикрасами, в блиску всiх своiх орденiв i медалей вони постають у повен зрiст. Фоном найчастiше i природний або архiтектурний пейзаж. Такi зображення позбавленi психологiчностi, проникнення у внутрiшнiй свiт моделi. Це пов'язано з функцiями парадного портрету тАФ прославляння, пiднесення над оточуючими, звеличення портретованого. Такi портрети прикрашали параднi зали королiвських палацiв i будинкiв титулованих персон, вони передавалися нащадкам, зберiгали традицii минулого.

Камерний портрет з'явився в епоху Вiдродження i досяг розквiту в XVII ст. Вiн виконувався на замовлення, або мiг бути написаний художником за власним бажанням. На таких портретах зображалися як впливовi персони, так i простолюд. Перед художником стояло менше обмежень як у виборi моделi, так i в побудовi самого твору. У камерному портретi немаi пихатостi i пишноти, надмiрних лестощiв. Камерний портрет, як правило, поясний або погрудний, модель зображена на нейтральному фонi. Такий портрет невеликий за розмiрами, вiн зближуi героя i глядача.

Також видiляють костюмованi портрети, iсторичнi портрети та iн.

Докладнiше проаналiзуiмо iсторiю розвитку портретного мистецтва у захiднiй цивiлiзацii, зокрема у Стародавнiй Грецii, Римi i краiнах середньовiчноi РДвропи [79, 26-41].

Мистецтво Стародавньоi Грецii зробило величезний вплив на всi народи РДвропи, iх лiтературу, фiлософiю. До зображення людини старогрецькi майстри звернулися в архаiчний перiод. Мистецтво архаiки пов'язане з iдеалом людини, прекрасноi духом i тiлом. Зображення людини i бога могли бути практично однаковими: хлопець з прекрасним тiлом або жiнка в драпiровцi. Це зображення прекрасних людей, якi позбавленi портретноi схожостi. Класичний перiод став часом розквiту грецькоi держави. Частi битви стали причиною появи численних зображень воiнiв.

Рис. 1.1 Кресилай. Бюст Перiкла. V ст. до н.е.

В подальшому зображення стають складнiшими, майстри прагнуть створювати гострохарактернi портрети. Епоха еллiнiзму стала часом уваги до людини, ii емоцiй. У скульптури прийшли динамiчнiсть i виразнiсть. Створюванi статуi зберегли тiло iдеальноi людини, але прагнули до портретноi схожостi. Поза людини допомагала розв'язати проблему статусу: сидячими зображалися поети i мислителi, вершники були аристократами. Античнi скульптори лiпили тiльки бюсти, але були i статуi на повний зрiст, якi встановлювали на постаменти [15].

Було створено величезну кiлькiсть скульптурних портретiв з рiзних матерiалiв: мармуру, бронзи, срiбла, золота, слонячоi кiстки. Багато творiв мали не тiльки художню, але i матерiальну цiннiсть, що i стало причиною iх загибелi тАУ iх руйнували, переплавляли. Статуi правителiв руйнувалися зi змiною влади в краiнi.

РЖсторiя Давньоримськоi держави налiчуi 12 сторiч тАФ вiд пiднесення Риму в 754 р. до н.е. до падiння Захiдноi Римськоi iмперii в 476 р. н.е. РЖнтереси держави поiднувалися у римлян з увагою до людини, до ii iндивiдуальностi, роздумували про права i обов'язки, про залежнiсть i свободу. Це визначало розвиток правдивого скульптурного портрета [81].

Римляни постають одягненими в парадний одяг тАФ тогу. Портрет покликаний прославити знатнiсть роду, а пiзнiше був пов'язаний з обожнюванням особи iмператора. Раннi зображення передають силу i стiй-кiсть характеру. Розвитку римськоi скульптури сприяв стародавнiй звичай робити посмертнi маски i зберiгати в будинку створенi по них бюсти знаменитих предкiв, що передавалися з поколiння в поколiння. Збереглося зображення римського аристократа з портретами предкiв (рис. 1.2.).

У другiй половинi II ст. римський портрет досяг вершини свого розвитку. Скульптори тепер стали звертати увагу не тiльки на зовнiшню схожiсть з моделлю, але i на розкриття ii душевного стану. Це привело до змiни технiки зображення очей тАФ на змiну iнкрустацii i розфарбовуванню прийшли пластичнi прийоми. Портретисти того часу прагнуть до максимально точноi передачi характеру, оголення найважливiших рис особи, суперечливих [15].

Рис. 1.2. Патрицiй з портретами предкiв. Кiнець III ст. до н.е.

Самостiйним жанром мистецтва портрет став у часи середньовiччя. Фламандець Ян ван Ейк був одним з перших художникiв, що зробили портрет самостiйним жанром. За переказами, вiн був також автором технiки масляного живопису. Однiiю з перших робiт ван Ейка став розпис Гентського вiвтаря. Серед персонажiв i i замовники роботи тАФ так званi донатори (дарувальники), люди, що жертвували грошi на облаштування церкви. Традицiя включати в релiгiйнi композицii портрети замовникiв картин iснувала ще за часiв Середньовiччя. Митець не просто включаi фiгури донаторов в композицiю творiв, а прагне розкрити iх характери. Використання масляних фарб дозволило художнику добиватися м'яких переходiв тонiв, зберiгши чiткiсть малюнка [71].

Одна з найзнаменитiших картин ван Ейка тАФ портрет подружжя Арнольфiнi. Молоде подружжя даi клятву вiрностi i любовi. На стiнi над дзеркалом видно напис ВлJohannes de Eyk fuit hieВ» (ВлЯн ван Ейк був тутВ»), а в дзеркалi, крiм наречених, вiдображаiться ще хтось. Можливо, художник зобразив тут самого себе тАФ перед нами прихований автопортрет. Глядач побачить на картинi безлiч деталей, якi можуть показатися випадковими, але це не так. Кожна деталь важлива. Так, яблука символiзують райське блаженство, домашнi туфлi тАФ подружню вiрнiсть, а щiтка тАФ чистоту.

Одним з основоположникiв мистецтва Вiдродження в Нiмеччинi був Альбрехт Дюрер. Роботи живописця i графiка стали великим внеском у розвиток портретного жанру. Портрети Дюрера вирiзняi увага до неповторноi iндивiдуальностi моделi. РЗх героi енергiйнi, розумнi, повнi достоiнств, енергii i сил. Художник працював в рiзних жанрах, як живописних, так i графiчних [84]. У портретах художник прагнув передати не тiльки зовнiшню схожiсть, але i характер моделi.

Рис. 1.3 А. Дюрер. Автопортрет. 1484 р.

Автопортретам Дюрер надавав особливу увагу, що для того часу було явищем незвичним, прагнув знайти iндивiдуальнi риси, те, що вiдрiзняi одну людину вiд iншого. Велику увагу Дюрер надавав деталям, вони допомагали йому не просто розкрити особу, а показати в героi портрета людини свого часу.

Багато портретiв серед графiчних робiт Дюрера, створених в рiзнi роки. Вугiллям i срiбним олiвцем виконанi портрети ученого Еразма Роттердамського, художника Луки Лейденського i iнших. Одночасно Дюрер працював в технiцi гравюри на мiдi. Портрети Дюрера представляють нам не iдеалiзованi образи, властивi епосi Вiдродження, а живих людей з рiзними долями i характерами [85].

В епоху Вiдродження портрет став першим самостiйним живописним жанром. З'явившись в другiй чвертi XV ст., вiн швидко став популярним. Головним завданням портрета стало вiдображення постатi видатного сучасника. Художники зображали не благочестивих i покiрливих донаторiв тАУ iх героями стали вiльнi особи, не тiльки всебiчно обдарованi, але i здатнi на рiшучi вчинки.

Видатний художник Сандро Ботiчеллi створив свiй стиль у портретному жанрi. Художник використовував рiзнi ракурси, для кожного портрета продумував фон, велику увагу надавав точностi малюнка. Портрети Ботiчеллi вiдображають вiдношення самого художника до свiту, iх вiдрiзняi не тiльки зовнiшня схожiсть з моделлю. Вони повнi натхненностi, витонченiсть, передають багатство внутрiшнього свiту портретованого. З часом, переживши ряд трагiчних подiй, художник став замкнутiшим, його твори наповнила гiркота потрясiнь i перенесених страждань [21].

Мистецтво Рафаеля подiбне до казки, а його життя овiяне легендами. Своi прагнення до прекрасного Рафаель утiлив в образах Мадонни, у вiвтарних картинах i портретах. Важко знайти в свiтовiй iсторii мистецтва художника, твори якого були б такi близькi кожнiй людинi, як творiння Рафаеля. До раннiх робiт митця вiдносяться портрети Анджело i Магдалени Донi, ВлЖiнка з iдинорогомВ», ВлПортрет хлопцяВ». Перша робота Рафаеля в Римi тАФ фрески Ватиканського палацу.

Один з найзнаменитiших портретiв Рафаеля тАФ ВлПортрет графа Бальдассара КастiльйонеВ». Вiн знаходиться у Луврi навпроти ВлМони ЛiзиВ» да Вiнчi. Портрет копiювали Рембрандт, Рубенс i Матiсс [81].

Рис. 1.4 Рафаель. Портрет графа Бальдассара Кастiльйоне. 1515 р.

Леонардо да Вiнчi був прекрасним живописцем, графiком, винахiдником, вченим, iнженером i навiть музикантом. Його ВлМона ЛiзаВ» (ВлДжокондаВ») тАУ найвiдомiша в свiтi картина. Зараз вона виглядаi iнакше, нiж у момент написання. Колись злiва i праворуч вiд жiнки були написанi невисокi колони, дивлячись на якi було зрозумiло, що панi сидить на балконi, а зовсiм не висить в повiтрi, як здаiться тепер.

Рис. 1.5. Леонардо да Вiнчi. Джоконда.

Пейзаж в цьому портретi i не просто фоном. Жiнка i природа зливаються в iдине гармонiйне цiле. Художник немов прагне показати, що мир людськоi особи так само великий i незбагненний, як i оточуюча людей природа. Автор не розлучався з картиною, вiн всюди возив ii з собою, а пiсля смертi великого художника дiсталася французькому королю [47].

Тiциана називали Влкоролем живописцiв i живописцем королiвВ». Вiн був придворним художником iмператора Священноi Римськоi iмперii Карла V. Тiциан завжди багато працював, написав безлiч полотен на iсторичнi, мiфологiчнi i релiгiйнi теми, а також велике число портретiв. До портретного живопису художник звернувся ще в рокiв навчання, пiзнiше вiн став одним з найвiдомiших портретистiв свого часу.

Рис. 1.6. Тiциан. Автопортрет.

Тiциан умiв видiлити характернi риси кожноi моделi, показати iх яскраво i виразно [26]. Художник створив галерею портретiв сучасникiв. У портретах вiн прагне передати не тiльки характернi особливостi зовнiшностi, але i суперечливий внутрiшнiй свiт моделi.

РЖспанський художник Франсiско Гойя прославився як автор портретiв i гостросоцiальних гравюр. Всiм його творам властива пристрасна емоцiйнiсть i гострота характеристик. Гойя любив писати жiнок тАФ красивих i не дуже, аристократок i служниць. Навiть ставши придворним живописцем, Гойя вважав за краще писати мiську бiдноту.

Один з групових портретiв того часу тАФ ВлПортрет сiм'i короля Карла IVВ» [11]. У центр Гойя вмiстив королеву. Вона обiйняла дочку i тримаi за руку сина. Карл IV в парадному мундирi стоiть декiлька попереду, його обличчя байдуже. У лiвiй частинi картини фiгура в блакитному костюмi тАФ це спадкоiмець престолу, кронпринц Фердинанд. Поруч з ним, вiдвернувшись вiд глядача, стоiть його наречена. Такий ракурс художник обрав, щоб не показувати нам ii обличчя тАФ в момент написання цього групового портрета i сам Фердинанд нi разу не бачив ii.

Рис. 1.7. Гойя. Портрет сiм'i короля Карла IV.

Портрет був найвищим досягненням англiйського живопису другоi половини XVIII тАУ початку XIX ст. Томас Лоренс був першим англiйським вiдомим портретистом. Ефектнi i вiртуознi по технiцi виконання портрети Лоренса несуть вiдбиток романтичноi пiднесеностi.


Вiльна манера Лоренса iнодi справляi враження недбалостi, незавершеностi роботи, але це не так. Художник придiляв велику увагу витонченостi лiнiй, багатству колiрноi гамми, смiливостi мазка. Довгi роки його манера залишалася незмiнною, тiльки в останнi десятирiччя життя художника стиль став суворiшим. Лоренс писав портрети актрис i банкiрiв, дiтей i старикiв, молодих людей i дiвчат. У кiнцi 1810-х рр. художник вiдправився на континент, щоб створити серiю портретiв полiтикiв, священнослужителiв i воiначальникiв, чиi iмена були пов'язанi з перемогою над Наполеоном (сьогоднi майже всi цi роботи зберiгаються в галереi Ватерлоо Вiндзорського замку) [12].

Рис. 1.8 Т. Лоренс. Портрет графа М. С. Воронцова.
1821 р.

У РДвропi часiв наполеонiвськоi iмперii Францiя займала ключовi позицii. РЗi полiтичний, духовний i художнiй розвиток вiдобразив характернi особливостi культурного життя епохи. У перше десятирiччя XIX ст. головне мiсце у французькому живописi займали учнi i послiдовники Давида. РЗх творчiсть перекликалася з бажаннями суспiльства часiв правлiння Наполеона. Класицизм, що панував в цей перiод в мистецтвi, отримав назву ВлампiрВ» тАФ стиль iмперii [15].

Французький живописець Едуар Мане був противником академiзму Головним героiм Мане був городянин, його життя на вулицi, за мiстом, в театрi або кафе, сам ритм мiського життя.

Всi своi учбовi роботи Мане знищив тАФ художнику не подобався iх холодний академiзм. Набагато цiкавiше було ходити в Лувр, милуватися полотнами великих майстрiв минулого, робити з них копii. Художник намагався знайти свiй стиль, свiй жанр: вiн писав портрети, натюрморти, морськi пейзажi [81].

З найбiльшою жвавiстю передати виповненiсть щасливоi митi життя тАУ ось до чого прагнув в своiх творах Огюст Ренуар. Вiн не уявляв своiх полотен без людини, а портрет тАУ поза життiвою ситуацiiю, коли швидкоплинна поза, випадковий жест розкривають душевний стан, рису вдачi, вiдтiнок почуття [66].

Рис. 1.9 О. Ренуар. Дiвчинка з кiшкою.
1887 р. Пастель

У серединi 1870-х рр. портрет став головним жанром в живописi Ренуара.


У останнi роки життя художник захопився пастеллю. Тодi ж вiн почав працювати над створенням дитячих портретiв: писав дiтей в iнтер'iрi, на природi. Вiн точно вiдтворював фарфорову шкiру своiх юних моделей, ясний i вiдкритий погляд, шовковисте волосся, нарядний одяг.

Едгар Дега був живописцем i скульптором, що виразив в своiх творах гостроту i динамiчнiсть життя. Працюючи над портретами, Дега придiляв велику увагу позам своiх моделей. Вiн хотiв писати людей в невимушених позах, вiдповiдних вираженню iх облич [41].

Щоб написати i портрет, художник довго вивчав модель, риси його вдачi, вiдтiнки емоцiй, реакцii i виразу обличчя. Вiн прагнув передати все дуже точно. Цiкавi створенi ним подвiйнi портрети, коли художник немов порiвнюi двох людей, знаходить в них i вiдмiнностi i спiльнi риси.

Оптимiстичнi полотна Пiтера Рубенса виражають характер його епохи. Великi розмiри картин, вiльна манера, пишнота i легкiсть декору вiдповiдали часу. Збереглося небагато його робiт, проте серед них i i портрети, що свiдчить про iнтерес художника до даного жанру [57].

Рубенс написав цикл картин, присвячених головним подiям життя Марii Медiчi. Зробленi для цього циклу начерки портретiв вiдрiзняються вiд ii зображення на парадних картинах. Художник пом'якшуi недолiки зовнiшностi, прагнучи проте зберегти схожiсть. Перебiльшення достоiнств тАФ ось те, що подобалося замовникам. Проте Рубенс вiдомий не тiльки пишними парадними портретами, але i камерними портретами близьких, якi вiн часто писав в рiзнi роки життя.

Рис. 1.10. Рубенс. Портрет Марii Медiчi. 1625 р.

Антонiс ван Дейк, учень Рубенса, був одним з найбiльших портретистiв XVII ст. Точнiсть спостереження поiднувалася в його роботах з прагненням затвердити витончене духовне благородство моделi. Ван Дейк створив безлiч картин на релiгiйнi i мiфологiчнi сюжети, що користувалися успiхом, проте справжнiм його покликанням були портрети. Багато уваги художник надавав методу створення портрета: придумував новi пози для моделей, положення рук i повороти голови, створював фон, працював над колоритом полотен [81].

Рембрандт Харменс ван Рейн був видатним живописцем i офортистом свого часу. Його новаторство в жанрi портрета пов'язане з демократизацiiю образiв, глибоким психологiчним проникненням у внутрiшнiй свiт моделi.

РЖспанський художник Дiiго Родрiго де Сильва Веласкес першi своi картини Веласкес писав на побутовi сюжети, iх головними героями були простi жителi Севiльi. Дослiдники творчостi Веласкеса вiдзначали, що придворному художнику не пощастило з моделями: бiльшiсть мешканцiв королiвського палацу, включаючи i самого монарха, була непривабливими. Пiсля поiздки до РЖталii майстер став звертатися до кiнних портретiв [79].

Рис. 1.11. Веласкес. Портрет iнфанта.

Займатися живописом Вiнсент ван Гог почав порiвняно пiзно, проте створив бiльше 800 картин i 700 малюнкiв рiзних жанрiв: натюрморти, портрети, численнi автопортрети. Рухома i неспокiйна живописна фактура картин передаi внутрiшнiй стан художника тАФ вiн страждав душевною хворобою, один з нападiв якоi привiв його до самогубства. За життя талант художника не оцiнили, жодна з його картин не була продана.

Ван Гог добивався схожостi, фiксуючи лише найхарактернiше в моделi, внутрiшнiй ритм людини. Але ще бiльшою виразнiстю володii колiр, що передаi свiтовiдчування художника. На противагу бiльшостi портретистiв, Ван Гог звертав особливу увагу i на заднiй план картини: фарби фону були для нього не випадковою прикрасою, а таким же засобом виразностi, як i малюнок [63].

Портретний жанр в Росii з'явився пiзнiше, нiж в РДвропi. Справжнiй портрет з'явився лише у XVIII ст. i був багато в чому схожий на iкону. Початок росiйського портретного живопису пов'язаний з iменами таких художникiв, як i. Н. Никiтiн, А. М. Матвiiв, А. П. Антропов, РЖ. П. Аргунов.

Майстром портрета i жанровоi картини був Василь Андрiйович Тропiнiн. У своiх творах вiн завжди давав невимушену, але проте дуже вiрну характеристику людини. У жанрових портретах художник створив трохи iдеалiзованi зображення людини з народу [17].

Рис. 1.12. В. Тропiнiн. Портрет О. Пушкiна. 1827 р.

Художник писав жанровi твори, що показують повсякденне життя простого народу. Важливим напрямом в його творчостi став жiночий жанровий портрет. Художник писав жiнок часто за роботою, за рукодiллям. Його жiнки тАФ це перш за все дружини, подруги, господинi.

Тропiнiн практично став офiцiйним портретистом Москви. Йому замовляли портрети представники iменитих дворянських сiмейств тАФ Голiцини, Оболенськi, Панiни, а також iменитi московськi купцi. В цей час у художника з'явилися учнi, часто вiн безкорисливо допомагав молодим художникам, що починають, пам'ятаючи, яким непростим був його власний творчий шлях.

Олексiя Венецiанова справедливо називають родоначальником побутового жанру в росiйському мистецтвi. Вiн вперше створив галерею селянських образiв тАФ правдивих, але не позбавлених деякоi частки iдеалiзацii i сентиментальностi. Його зображення селян не i портретами у вузькому значеннi слова, це жанровi портрети iз зачатками сюжету. Створюючи такi портрети, художник Влприкрашав натуруВ» тАФ вiн радив позуючим селянам одягнутися наряднiше, зачесатися.. Венецiанов не приховував такоi iдеалiзацii, вiн не бачив в нiй нiчого поганого: його селяни зберiгають природнiсть навiть у постановочних композицiях i театральних позах, вiн не приховуi натруджених рук, виразу обличчя. Його головний принцип: ВлПиши, що бачиш, не мудруйВ» [65].

Карл Павлович Брюллов народився в Петербурзi в сiм'i майстра по дереву i живописця-декоратора. Генiй Брюллова виявився в багатьох його творах, серед яких були i портрети його сучасникiв. Художник написав велике число парадних портретiв, пройнятих захопленням красою людини, що вiдчуваi радiсть буття. До числа кращих портретiв цього часу вiдносяться ВлВершницяВ», портрети Ю.П. Самойловоi, В.А. Перовського.

ВлВершницяВ», що зберiгаiться в Третьяковськiй галереi, тАФ одна з найзнаменитiших картин Брюллова. На нiй зображенi вихованки графинi Ю. П. Самойловоi тАФ жiнки, що зiграла величезну роль в життi i творчостi художника. ВлВершницяВ» повинна була стати великим декоративним портретом, що прикрашаi парадний iнтер'iр. Майстра цiкавило не тiльки точне вiдтворення зовнiшностi персонажiв. Основна тема картини виражена самим художником так: ВлЯкщо не побачити красу в предметi i не вiдобразити цю красу, то зовсiм немаi значення вдаватися до мистецтваВ». Брюллов створюi особливий свiт краси, радостi, свiт щасливого дитинства.

Рис. 1.13. К. Брюллов. Вершниця. 1832 р.

Художник створював образи людей, що живуть напруженим внутрiшнiм життям, надаючи велику увагу психологiчному аналiзу особливостей характеру [79].

Василь Григорович Перов був майстром побутового живопису i портрета. У останнi десятилiття своii творчостi художник створив безлiч чудових портретiв, що стали еталоном жанру: портрети О.М. Островського, В.РЖ. Даля, Ф.М. Достоiвського. Першi роботи, виконанi в побутовому жанрi, були присвяченi зображенню селянського побуту. Вони викликали в суспiльствi великий iнтерес i самi рiзнi, часом дiаметрально протилежнi, оцiнки. Поiздки за кордон змiнили бачення художника. На перший план в його творах виходить тепер не соцiальне i викривальне, а психологiчне, глибинне. Вiн продовжуi писати побутовi картини, але тепер не дорiкаi, а тужить i спiвчуваi. Писав Перов i портрети селян. Часто це iдеальнi образи, втiлення мрii про iдеальне суспiльство, де однаковi матерiальне положення i внутрiшнiй стан людей [66].

РЖван Миколайович Крамской став одним з творцiв Товариства пересувних художнiх виставок. По виразу одного з критикiв, вiн бiльше зробив для мистецтва, нiж в мистецтвi. У творчостi художника портрет займаi головне мiсце: вiн писав дiячiв культури i селян, прагнучи в кожному зображеннi добитися глибини психологiчноi характеристики. Головне значення для Крамского маi обличчя портретованого, особливо очi тАФ дзеркало душi [50].

Основною сферою досягнень Крамского i портрет. Вiн виконанав серiю портретiв видатних сучасникiв: Л.М. Толстого, М.О. Некрасова, П.М. Третьякова, РЖ.РЖ. Шишкiна, М.РД. Салтикова-Щедрiна i iнших.

Рис. 1.14. РЖ. Крамской. М.О. Некрасов в перiод тАЬОстаннiх пiсеньтАЭ. 1877тАУ78 рр.

РЖлля Юхимович Рiпiн працював в рiзних жанрах. РЖсторичнi картини цього передвижника повнi справжньоi сили, показують гострi конфлiкти i драматичнi епiзоди. Портрети розкривають соцiальнi i психологiчнi сторони моделi, вносять неоцiнимий внесок в становлення реалiстичного живопису. Перший великий успiх Рiпiна пов'язаний з картиною ВлБурлаки на ВолзiВ». Спiлкування з багатьма чудовими сучасниками привело до появи цiлоi галереi портретiв: М.П.Мусоргського, Л.М.Толстого, О.Ф.Писемського й iн. Справжнiм шедевром i портрет М.П.Мусоргського, написаний в лiкарнi незадовго до смертi композитора. Портрети сучасникiв Рiпiн нерiдко брав за основу i при створеннi образiв iсторичних картин. РЖнодi вiн спецiально запрошував вiдомих людей позувати для того або iншого персонажа iсторичного полотна [15].

Валентин Олександрович Сiров працював в рiзних жанрах тАУ писав пейзажi, портрети, iсторичнi картини. В

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi