Роль народних звичаiв та традицiй у розвитку музичного свiтогляду дiтей дошкiльного вiку

ЛЬВРЖВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ РЖНСТИТУТ ПРЖСЛЯДИПЛОМНОРЗ ОСВРЖТИ

Кафедра суспiльствознавчоi та культурологiчноi освiти

КУРСОВА РОБОТА

ВлРоль народних звичаiв та традицiй у розвитку музичного свiтогляду дiтей дошкiльного вiкуВ»

Курсову пiдготувала:

Муз.керiвник ДНЗ №125

м.Львова

Чучукало Л.В.

Науковий консультант

Опанасюк О.П.,

Кандидат мистецтвознавства,

Доцент ЛОРЖППО

Львiв - 2009

ПЛАН

ВСТУП

РЖ. Моральнi та людськi цiнностi як фактор народу:

а) любов до рiдноi мови, до рiдноi землi, ii iсторii тАУ патрiотичне виховання;

б) любов до родини тАУ сiмейне виховання;

в) любов до Бога тАУ християнське виховання;

г) любов до всього прекрасного тАУ естетичне виховання.

РЖРЖ. Види народноi творчостi:

а) декоративно-ужиткове мистецтво;

б) усна народна творчiсть;

в) народна гра;

г) пiсенна творчiсть.

РЖРЖРЖ. Заключна частина. Вiд народознавства до свiдомого патрiотизму.

Висновок

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

ВлПрислухайтесь як океан спiваi

Народ говорить, i любов, i гнiв

У тому гомонi людським

Мудрiших нiж народ, учителiв немаi:

У нього кожне слово тАУ це перлина.

Це праця, це натхнення, це людинаВ»

М.Рильський

Народознавство, за словами В.Скуратiвського, - це народ, його iсторико-культурнi традицii, духовний досвiд. Це поняття вбираi в себе пласти матерiальноi i духовноi культури народу. Тут i традицii звичаi, обряди, фольклор i житло, одяг, кулiнарiя, трудова дiяльнiсть.

Людину робить сильною вiра батькiв, традицiя роду, пам'ять поколiнь. РЖ, щоб вiдродити нацiональну спадщину, нам слiд повернути собi втраченi духовнi якостi, джерела народного буття, розповiдати дiтям iсторiю народу, знайомити з традицiями i звичаями, обрядами, котрi сягають у глибину столiть.

Давня iстина: сьогоднiшнiй день тАУ похiдне вчорашнього, а завтрашнiй тАУ похiдне сьогоднiшнього. Наша i ж iсторiя культури тАУ це своiрiдний храм, який цiнний не тiльки працею, що в нього вклали будiвельники, а й працею всiх прийдешнiх поколiнь, без якоi той храм давно перетворився би на руiни.

Генотип украiнця сформований на народнiй основi, вiн виражаi його внутрiшнiй змiст, духовний та iнтелектуальний потенцiал.

Народнопiсенне свiтосприйняття i виявом талановитостi нашого народу, своiрiдностi характеру украiнськоi людини, надiленоi великою духовною красою i силою слова.

Народна мудрiсть говорить: ВлДитятко тАУ як тiстечко: як його замiсити, так воно i виростеВ». Нашi дiти тАУ це наша старiсть. Правильне хороше виховання тАУ це наше майбутнi, а погане тАУ горе, нашi сльози, наша провина перед iншими людьми. Ця iстина завжди буде живою:

Батьки i дiти! Дiти i батьки!

Нероздiлиме i довiчне коло,

Ми засiваiмо житейське поле

РЖ не на день минулий тАУ на вiки!

Батьки i дiтитАж Дiти i батькитАж

Нам нiчого дiлить на спiльнiм полi.

За даними педагогiв, психологiв саме дошкiльний вiк i найблагодатнiшим ТСрунтом для засiвання будь-яких основ виховного процесу. Саме в цьому вiцi дитина починаi набувати форми навчальноi дiяльностi, спецiально спрямованi дорослими на засвоiння дiтьми людського досвiду. Дiти дошкiльного вiку охоче включаються в таку дiяльнiсть. Тодi, за Г.С.Костюком, Влу них виникають почуття гордостi, власноi гiдностiВ».

Тепер постаi питання: хто повинен проводити роботу по присуспiльненню дитини до народноi нацiональноi спадщини? Звичайно ж, батьки i вихователi. РЖ саме вихователям слiд знати, що причетнiсть до народноi культури очищуi душу дитини, пробиваi замуленi джерельця доброти i любовi до народу, до свiту. Свiту, у якому так багато прикростi, жорстокостi, зла, несправедливостi i ненавистi.

До числа вихователiв, звичайно ж, належать i музичнi керiвники, оскiльки музика тАУ це свiт прекрасних свiтлих, добрих почуттiв; засобами якоi у дитячих серцях вiдгукуються найчарiвнiшi струни; у дитячих душах розквiтають дивнi квiти кохання i щастя, проростають зерна доброти, краси, людськоi гiдностi, патрiотизму. Як кажуть в народi, люди приходять i вiдходять, а музика живе вiчно. З чим же ми повиннi знайомити наших дiтей в дошкiльному вiцi на музичних заняттях в планi народознавства?

Багата наша спадщина, якою ми повиннi збагатити i зцiлити дитячi душi, запалити в них вогонь вiри в iснування кращого майбутнього, перемоги добра над злом. Ми (вихователi та муз керiвники, а згодом i шкiльнi вчителi) повиннi плекати любов до рiдноi мови i викликати iнтерес i повагу до нацiональних традицiй та звичаiв, знайомити з украiнським нацiональним посудом, одягом та народними символами (верба, калина, тополя, лелече гнiздо, народна вишиванка, писанка).

РЖ. Моральнi та людськi цiнностi як фактор народу

а) любов до рiдноi мови, до рiдноi землi, ii iсторii тАУ патрiотичне виховання

Необхiдним i формування почуття любовi до рiдноi землi, до села та мiста, де народилися, де ростуть рiднi та близькi серцю дитини люди. Дiти повиннi знати назву мiста/села, де народилися i живуть, його iсторiю, культуру. Так, з дитячого садочка вони, наприклад, вивчають чудову пiсню РЖ.Шевчук ВлЛьвове мiйВ»:

Ми, львiвтАЩяни i львiвтАЩянки

Мiсто любимо своi

РЖ тому ми гордимося,

Що у ньому ми живем.

Всi ми знаiм: Князь Данило

Цьому мiсту назву дав

РЖ на ймення свого сина

Мiсто наше вiн назвавтАж

Насправдi це i авторська пiсня, але в нiй живе коротенька iсторiя нашого древнього мiста, центру Галичини. РЖ маленькi галичани завжди пишаються тим, що мешкають у ньому. Особливо тiшаться з того дiвчатка:

ВлА ми панночки зi Львова,

А ми дуже гоноровi.

Любим танцi, спiв, гостини,

А найбiльше все фестинитАжВ»

б) любов до родини тАУ сiмейне виховання

А чи треба дiтям знати свiй родовiд? В сиву давнину було за обовтАЩязок знати поiменно свiй родовiд вiд птАЩятого чи сьомого колiна. Цифра ця досить солiдна, якщо, скажiмо, в кожного з нас i тато, мама, два дiдуся, стiльки ж бабусь. А за кожною такою особою стояли цiкавi iсторii, реальнi подii. Пам'ять про своiх пращурiв тАУ не забаганка. Це природна потреба триматися свого родоводу, оберiгаючи в такий спосiб сiмейнi релiквii i традицii та передаючи iх у спадок наступним поколiнням. Тих, хто цурався чи нехтував iсторичною памтАЩяттю, зневажливо називали ВлЛюдина без роду-племенiВ» (В.Скуратiвський).

РЖдеал сiмейного щастя висловив поет РЖ.Котляревський: ВлДе згода в сiмействi, там мир i тишина, щасливi там люди, блаженна сторона. РЗх Бог благословляi, здоровтАЩя посилаi. РЖ з ними вiк живетАжВ» - чи не iдеальна формула сiмтАЩi? Родовiд тАУ це корiння, на якому тримаiться родинне дерево. Можна навiть намалювати генералогiчне дерево, пiдписуючи кожну гiлочку на ньому iменами близьких людей для памтАЩятi майбутнiх поколiнь.

Не буде корiння тАУ дерево звалить маленький вiтерець. Тому ми i повиннi поглиблювати знання наших дiтей про роль в iхньому життi родини.

А зараз пригадуються слова iз всiм знайомоi пiснi, яку колись написав славетний украiнський композитор Назарiй Яремчук. Сам композитор давно помер, але його пiсня продовжуi жити у його двох синах тАУ Назарii та Андрii Яремчуках, що успадкували вiд батька чудовi голоси та щирi серця справжнiх украiнцiв. РЖ продовжують жити безсмертнi рядки:

ВлРодина, родинатАж вiд батька й до сина,

Вiд матерi донi тепло передам.

Родина, родина тАУ моя Украiна

З глибоким корiнням, з широким гiллямВ»

В садочку ми часто влаштовуiмо родиннi свята, де збираються разом дiти i iхнi родини. ВлЗ родини йде життя людиниВ», - так справедливо каже народна мудрiсть.

Для того, щоб дiти могли глибше дiзнатися про iсторiю свого роду, важливо знайомити дiтей з професiями iхнiх дiдiв-прадiдiв, а це означаi що повиннi знати i старовиннi професii, ремесла. Знаряддя працi, вироби народних промислiв.

З цiiю метою доречно в дитячому садочку провести театралiзоване дiйство ВлярмарокВ», щоб дiти наочно могли поглинути у свiт невичерпного джерела народноi мудростi, повтАЩязаного з iсторiiю, побутом, ремеслами та душею народу, ii народного мистецтва, фольклору, iскрометного жарту. Ярмарок тАУ це мiсце, де зустрiчаються виробник i споживач, щоб продати чи купити товар, погуляти, пожартувати, поспiвати, потанцювати, позмагатисятАж

Як тут не згадати славнозвiсний Сорочинський ярмарок у Полтавськiй областi, оспiваний самим М.В.Гоголем у циклi повiстей ВлВечори на хуторi бiля ДиканькиВ». Дiти дуже люблять приймати активну участь у таких дiйствах. Тут вони тАУ справжнi актори i спiваки. Найзаповiтнiша мрiя, найпалкiше бажання всiх батькiв-матерiв тАУ щоб дiтки зростали дужi i красивi. А ще розумнi, щедрi на добро, на любов, на пошану до старших, до святинь свого роду й народу.

Рiст i силу дитятi дають материнське молоко i батькiвський хлiб. А що ж спричиняi зростання душi? Звичайно ж, слово.

Маля тАУ немовлятко не знаi мови, не розумii слiв. Але материнська любов i народна мудрiсть створили диво-дивнеi тАУ колискову пiсню, забавлянку. Саме з ВлА-а-а, люлi-бай, спи, дитинко, засинайВ», - починаiться розумiння слова i мови.

Рiдна моватАж рiдний, рiдна, рiдне тАУ корiнь роду i народу. Рiдна матуся, рiдний тато, рiдна земля i рiдна Украiна, рiдна мова. Поки живе мова тАУ доти живе народ.

ВлЯк парость виноградноi лози

Плекайте мову, пильно й ненастанно

Полiть буртАЩян. Чистiше вiд сльози

Вона хай будеВ»тАж

(М.Рильський)

Автор заповiдаi майбутнiм поколiнням берегти рiдне слово. Необхiдно маленькому громадянину Украiни прищепити бажання бути вiрним своiму народовi, мовi, землi, де народився i зростаiш. В невиннiй душi неодмiнно зросте зерно сiяча, якщо його засiяти ще змалечку. З молоком матерi, з батькiвським хлiбом, з добрим словом i любовтАЩю педагога-наставника в садочку, а згодом i у школi. Мудрi люди кажуть: Влспочатку батькiвськi очi дивляться на нас з любовтАЩю, потiм з гордiстю, далi з надiiюВ».

ВлМова рiдна, слово рiдне,

Хто вас забуваi,

Той у грудях не серденько,

Тiльки камiнь маiтАжВ»

(Ф.Воробкевич)

Рiдна мова повинна дзюрчати, як чиста водиця iз криницi, спiвати янгольськими хорами. Кажуть, устами дитини говорить сам Бог, сама iстина.

ВлНарод, - зазначав В.О.Сухомлинський, - життiдайне вiчне джерело педагогiчноi мудростi, i якби в нас не було постiйного духовного спiлкування з дiтьми, ми не могли б успiшно навчати i виховувати молодьВ». Спiлкуючись з дiтьми, ми, дорослi, допомагаiмо iм пiзнати цей дивний, але такий чудовий свiт.

Багатьом дорослим i юним громадянам новоi Украiни, що вже впевнено ступають шляхом незалежностi, вибудови демократичноi iвропейськоi держави, розвиненоi економiчно й духовно, припали до душi поверненi з минулого й водночас такi сучаснi вiршованi рядки:

Мово рiдна, слово рiдне

Хто вас забуваi,

Той у грудях не серденько,

Тiльки камiнь маi.

Це слова украiнського письменника Федора Воробкевича (1836-1903 р.р.), якого РЖван Франко називав одним iз Влперших жайворонкiв новоi весни нашого народного вiдродженняВ». Кращi з його пiсень згодом настiльки поширилися у народi, що увiйшли до народнопiсенного репертуару й поповнили украiнську фольклорну скарбницю.

Украiнська мова тАУ одна з найяскравiших i наймилозвучнiших мов свiту. Саме тому дiти, народженi на Украiнi, повиннi грамотно спiлкуватись, спiвати рiдною мовою, адже мова тАУ душа народу. Це правдива i проста iстина.

Мова тАУ витвiр i одиниць, i маси тАУ не маi початку й кiнця, вона невiддiльна вiд народу тАУ носiя мови. Гине народ тАУ гине й мова, i так само, гине мова тАУ зникаi й народ як суверенний феномен вселюдськоi цiлiсностi.

Шевченкова мова тАУ зразок найпильнiшоi уваги до народного слова: ВлУчитесь, читайте i чужому научайтесь, i свого не цурайтесьтАжВ» i ще такi слова:

ВлНе шукайте, не питайте, того, що немаi

РЖ на небi, а не тiлько на чужому полi.

В своiй хатi своя й правда,

РЖ сила i воляВ»

(Т.Шевченко)

Нацiональний генiй украiнського народу Тарас Шевченко зробив неоцiнений внесок в духовну скарбницю людства. Ставши нацiональним символом своii епохи, вiн вивiв украiнську мову на свiтовий рiвень. Саме тому, починаючи з дитячого дошкiльного вiку (середнi та старшi групи) щороку вшановують свiтлу пам'ять невмирущого Тараса 9 березня:

ВлПоклiн Тобi, Тарасе,

За Твоi правi труди.

За тебе рiдний нарiд

Нiколи не забуде.

Нiколи не забуде.

Про Твоi заповiти.

Чого батьки не зможуть,

То сповнять iхнi дiтиВ», -

так спiвають дiти, квiтчають портрет улюбленого народного Кобзаря.

Видатнi украiнськi письменники М.Вовчок, РЖ.Франко, Леся Украiнка також високо цiнували i вважали за необхiдне ростити молоде поколiння на пiдТСрунтi украiнськоi народноi творчостi, яка вiдтворюi життя украiнського народу, його iсторiю, мову, народну мудрiсть. Як сказав поет Дмитро Бiлоус,-

ВлтАжзберiгаi мова калинова

На гронах дивних свiжостi росу,

Щоб у майбутнi музикою слова

Нести душi народноi красуВ».

Тож для вихователiв та музичних керiвникiв дитячих садочкiв вкрай необхiдним i грамотно, з любовтАЩю в серцi i голосi спiлкуватися з дiтьми саме украiнською мовою, виховувати i ростити справжнiх патрiотiв Украiни своiю кожноденною кропiткою працею, вносячи по крапельцi доброти, чесностi, справедливостi, щиростi, милосердя, краси, гармонii, великодушностi, благородства, мудростi, душевноi свободи, гiдностi, вiри, надii тАУ тих життiво необхiдних моральних якостей та цiнностей.

Ми, педагоги, вирощуiмо генофонд нашоi нацii, вiд якого залежить майбутнi нашоi краiни. Незважаючи на цiлу низку негативних явищ у суспiльствi, серед яких економiчна нестабiльнiсть, соцiальна незахищенiсть громадян, духовна криза, дiти повиннi твердо вiрити у перемогу добра над злом, жити за принципом: все так не буде!

Видатний украiнський педагог О.Сухомлинський порiвнював виховання дитини, формування ii найкращих рис характеру з мармуром, з якого необхiдно створити скульптуру. РЖ дуже важливо, який же iнструмент буде в руках митця.

На мiй погляд, виховати в майбутнiй людинi справжнi моральнi якостi допоможе мистецтво.

Якщо дитину змалечку знайомити зi скарбницею усноi народноi творчостi, музичними творами Чайковського, Леонтовича, Римського-Корсакова, Лисенка, навчити милуватися полотнами живописцiв Рiпiна, Бiлокур, Дерегуса, то можна з впевненiстю буде констатувати наявнiсть потягу до виховного iдеалу нацii. Але треба постiйно придiляти увагу подальшому руху культури до вершин досконалостi. РЖ тiльки за тих умов, на мою думку, кращi твори мистецтва будуть тим iнструментом, за допомогою якого людина стане гармонiйно розвиненою. Якщо з дитинства не прищепити маленькiй людинi початкiв духовностi, вона виросте морально нiмою i слiпою.

Три нещастя i в людинi: старiсть, смерть i поганi дiти. Старiсть неминуча, смерть невблаганна, а вiд поганих дiтей можна уберегтися, гарно iх виховуючи.

в) любов до Бога тАУ християнське виховання

Як допомогти дiтям розiбратися, де добро, де зло?

Треба вчити дiтей стриманостi i помiркованостi, самовладання, витримцi, прагненню не пливти за течiiю життя з усiма його ВлгрiховнимиВ» проявами, а пiднятися над нею, щоб дiяти за законами правди i добра. Вчити бути максимально наближеними до Бога. Тiльки Господь може дати вiдповiдь на будь-яке питання, на яке нiхто крiм нього не може знайти вiдповiдi. Тiльки пiд його святим покровом та покровом Матiнки Небесноi ми можемо знайти мир i спокiй знеболенiй душi. Отже, для розвитку як музичного, так i загального свiтогляду дiтей дуже важливо потурбуватись про iхнi моральне та християнське виховання. Це невiдтАЩiмна частина духовного свiту нашого народу. Це генетичний код нашоi нацii. З усiх наук найвища i найважливiша i та наука, котру проголосив сам Господь Бог. Тому особливе мiсце в життi кожноi людини повинна займати молитва, яка до Божих висот допомагаi i зцiлюi. Адже все на свiтi вiд Бога.

г) любов до всього прекрасного тАУ естетичне виховання

Людина тАУ найчутливiша iстота на Землi. РЗi думки, почуття, дii, стан душi й досi залишаються загадкою. Хтось з письменникiв сказав такi слова: ВлУсi ми до тих пiр люди, поки хочемо стати кращимиВ». Дiйсно, напевно, не знайдеться такоi людини в свiтi, яка б не намагалася стати кращою, не хотiла б забезпечити гiднi умови для свого iснування.

В свiтi так багато краси, але далеко не кожна людина вмii ii побачити: як ласкаво свiтить сонце, як розквiтаi навеснi квiточка, як невпинно тече рiчка тощо. Але прагнення краси, напевно, i в кожного i, особливо, в дитини. Тому таким важливим у вихованнi естетичному i навчити дiтей все в життi робити красиво: спiвати, танцювати, говорити, думати, творититАж адже сьогоднi маленькi дiти тАУ це наш завтрашнiй день, нашi перлинки, наш народ, i виростити його, виплекати, викохати, виспiвати, вiдродити тАУ чи i щось важливiше в життi.

Кожне музичне заняття я намагаюсь, хоч частково, але повтАЩязати iз народним мистецтвом. Широко використовую народнi пiснi, iгри, дитячi забави, народну мудрiсть, легенди, роблю драматизацii народних казок, ляльковий театр чи iнсценiвки. Навiть дiти молодшоi групи iз таким естетичним задоволенням виконують ролi Баби, Дiда, Рiпки, собачки Хвiнки, кицi Мiнки, мишки Оришки тощо. А дiтки ясельноi групи як непiддiльно щиро виконують ролi трьох гусей, що живуть у бабусi.

тАжТалантiв на украiнськiй землi безлiч. Нашi дiти тАУ це глина, з якоi наше завдання вилiпити естетично прекрасну, морально стiйку украiнську нацiю, украiнський народ.

ВлУкраiнка я маленька,

Украiна тАУ моя Ненька,

В неi щира я дитина,

Добра, люба та iдинаВ».

РЖРЖ. Види народноi творчостi

За видами народну творчiсть можна подiлити на:

а) декоративно-ужиткове мистецтво;

б) усну народну творчiсть;

в) народну гру;

г) пiсенну творчiсть.

А зараз бiльш детально зупинимося на кожному з цих пiдроздiлiв.

а) Декоративно-ужиткове мистецтво в роботi з дiтьми

Народна педагогiка тАУ бальзам, який треба прикладати до ран нашоi духовностi. Цi слова чи не найяскравiше виражають суть народознавства, його роль у роботi з дiтьми.

Одним з першочергових завдань в роботi з дiтьми по присуспiльненню до народноi нацiональноi спадщини i ознайомлення з батькiвською (дiдiвською) оселею. Це i родинне вогнище, звiдки вимандровуi людина в широкий свiт з засвоiними цiнностями: маминою пiснею, нелукавим батьковим напуттям, дiдусевими казками i бабусиними вишиванками, теплом незрадливого рiдного слова. З любовтАЩю описав прощання з батькiвською хатою В.Симоненко:

ВлТи стоiш небагата й непишна,

Виглядаючи з саду в луг,

Рясний цвiт обтрусили вишнi

На соломтАЩяний твiй капелюхтАж

Ти була менi, наче мати,

Ти служила менi, як могла тАУ

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жалiла для нас тепла.В»

Багате, розмаiте мистецтво на Украiнi. Через те, важливе мiсце в роботi з дошкiльнятами посiдаi ознайомлення дiтей з творiннями декоративного ужиткового мистецтва: керамiкою, вишивкою; з предметами побуту, одягу, взуття; з професiями ткалi, гончара, рiзьбяра, лiсоруба тощо.

Украiнський одяг i яскравим i самобутнiм культурним явищем, яке розвивалось й удосконалювалось протягом столiть. У народному костюмi вiдбилися спiльнiсть походження та iсторичнi долi схiдних словтАЩян, взаiмовпливи культур iнших народiв.

Представники рiзних соцiальних груп: ремiсники, феодали, козацька старшина, рядове козацтво, бiднi селяни, помiщики, мiщани, торговцi тощо тАУ вiдрiзнялися своiрiднiстю вбрання. Матерiал, з якого виготовляв народний одяг, - хутро i тканини. Характерною рисою традицiйного украiнського вбрання i його декоративна мальовничiсть, яка вiдбиваi розвиток ремесел, високу культуру виробництва матерiалiв для одягу. Дуже рiзниться одяг у рiзних мiсцевостях Украiни: на Лiвобережжi чи Правобережжi, на Слобожанщинi чи Подiллi, у Карпатах, Полiссi, ВолинiтАж

В дитячих садочках на допомогу педагогу приходить iграшка у нацiональному костюмi i народне слово:

ВлУ нашого Василя

Вишиванi рукава

Ще й розшитий комiрець,

А сам хлопець тАУ молодець.В»

Також важливим елементом народного одягу була хустка. В кожнiй мiсцевостi був свiй орнамент для жiночоi хустини, виразник особливоi краси:

ВлМаю хустку-вишиванку

На чотири роги,

Кого люблю, того люблю,

Кидаю пiд ноги.В»

Хустка з давнiх давен тАУ основний улюблений головний убiр украiнських жiнок. РЖ дiвчатка у садочку iз задоволенням танцюють iз хустинами, вистеляючи i до нiг хлопцiв, уявляючи себе дорослими жiнками. РЗх зберiгали до весiлля у скринях.

А найулюбленiшим головним убором для дiвчат був вiночок. Якi ж квiти повиннi були квiтчати дiвочi голiвки? Чорнобривцi (якi означають красу), ромашки (символ нiжностi i доброти), незабудки (символ вiрностi); барвiнок (символ життя); безсмертник (здоровтАЩя), мак (щоб не було печалi). А якими стрiчками повинен бути перевтАЩязаний вiночок i що вони означають? Коричнева (земля), жовта (сонце), зелена (трава), синя (вода), блакитна (небо), оранжева (хлiб), рожева (багатство).

А в тих вiночках дiвчатка самi стають такими гарними, наче квiточки. Навiть самi на себе не можуть налюбуватися. На РЖвана Купала дiвчата вплiтали помiж квiтiв полин, любисток, зiлля проти ВлчортовинняВ».

В садочку з вiночками дiвчатка водять хороводи, танцюють, а ще у iгри грають, наприклад:

(дiти стають у коло, вихователь ходить по колу з лялькою i носить вiночок).

Я вiночок сплету,

Я з вiночком пiду.

А коли я цей вiночок

На голiвку накладу?

Я Тетяночку знайду

Я до неi пiдiйду,

Я Тетянi цей вiночок

На голiвку накладу.

Ой, i гарний вiнок

РЖ веселий танок!

Ви поплескайте гучнiше,

Звеселяйте наш гурток.

(дiти плескають в долонi, а дитина у вiночку виконуi простi танцювальнi рухи). Повторити 2-3 рази.

ВлВiночок вити тАУ життя любитиВ», - так каже народне прислiвтАЩя.

Також важливим елементом чоловiчого одягу була вишиванка (вишита сорочка тАУ мамою, сестрою чи дiвчиною). Багато i цiкавого фольклорного матерiалу, повтАЩязаного iз цим видом одягу:

Вишиваю вишиваночку тАУ

Подарунок для РЖваночка

Як веселка тАУ вишиваночка тАУ

Подарунок для РЖваночка.

А ще:

А в горобейка жiнка маленька

Сидить на кiлочку,

Пряде сорочку.

Що виведе нитку тАУ

Горобцю на свитку.

Ще й кожна деталь одягу була своiрiдним оберегом, носила своi функцii, адже у все, що люди робили своiми руками, вони вкладали великий змiст, теплоту свого серця, умiння золотих рук.

Золотi руки, торкнувшись народних ремесел, перетворювали звичайнi речi у справжнi чудеса. Ковалi i слюсарi виготовляли металевi вироби й деталi до деревтАЩяних предметiв. Кушнiри вичиняли шкури й шили кожухи та iншi хутрянi речi. Шевцi виготовляли рiзнi види взуття. Одяг: свити, жупани, шаровари, плахти, запаски, сорочки тощо тАУ шили кравцi. Гончарi створювали безлiч рiзновиду посуду: миски, глечики, горщики, барильця, куманцi, iншi керамiчнi вироби, наприклад, кахлi. Проте, найпоширенiшими були деревообробнi ремесла. Адже здебiльшого знаряддя працi та предмети побуту були деревтАЩянi.

Теслi будували житла, що в бiльшостi районiв Украiни також ставилися з дерева. Столяри майстрували вiконнi рами, наличники, дверi, а також столи, лави, ослони, мисники.

Вози та сани тАУ то було ремесло стельмахiв. Колiсники робили колеса, ложкарi тАУ вирiзали ложки. Розвинутим було бондарське ремесло (з iх рук виходили цебри, дiжки, балii, боднi, шаплики). Дiти також люблять виконувати ролi чи то бондаря, чи шевчика, чи коваля:

А чи бачив ти, як шевчик шкурку в водi моче? Ой, так, братику, так шкурку в водi моче.

А чи бачив ти, як шевчик шкурку натягаi? Ой, так, братику, так шкурку натягаi тощо.

Украiнська народна iграшка тАУ цiлiсний культурний феномен. Через неi зберiгаiться соцiально-культурний досвiд, здiйснюiться звтАЩязок поколiнь. Гра з народною iграшкою i також важливим засобом нацiонального виховання.

Розкриваючи дiтям символiчний змiст ляльки, слiд звернути увагу на те, що досить часто ii можна побачити на весiллi. Пояснюiться цей звичай так: взагалi вiн (звичай) дуже давнiй. Колись люди вважали, що iграшка-лялька принесе добробут молодiй родинi, сприятиме народженню дiтей. Згодом розповiсти слiд дiтям про символiку образiв пiвня, курки, баранця, коника тощо. Встановленню звтАЩязкiв мiж минулим i сучасним допомагало знайомство з творчiстю вiдомих майстрiв украiнськоi iграшки тАУ РЖ.Гончара, О.Селюченко, М.Железняка.

Одним з цiкавих i доступних дошкiльнятам видiв народного мистецтва Украiни i витинанки тАУ орнаменти, вирiзанi з паперу.

Не слiд забувати i про писанки. Писанка тАУ покрите яскравим розписом яйце. Це символ життя, знак весняного вiдродження (адже розписують iх на Великдень), уособлення творчих сил природи. Багато i музичного матерiалу, повтАЩязаного з писанками:

ВлРозмалюю писанку, розмалюю,

Коника гривастого намалюю,

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

А то не знаi веселу гру ВлКупсаВ»?В»

Ходить Купса по риночку

ВлТа й купуi писаночку.

Купса, Купса уродливий,

Купса, Купса чорнобривий,

Купса, Купса будеш мати,

Що дiвчинi даруватиВ»

Найбiльш поширеним видом мистецтва i народна вишиванка, яка живиться великою рiзноманiтнiстю узорiв i веселкою кольорiв. Чарiвнi по своiй красi, неповторнi в малюнку i барвах орнаменти традицiй народних вишиванок. Вишивальницi, вишиваючи будь-який узор, в буквальному розумiннi програмують, складають у чiтку арифметичну прогресiю те, чого прагнуть передати на тканинi, шкiрi, повстi. Основним матерiалом для вишиванки i нитки (льнянi, бавовнянi, шовковi та iн.). iнодi як дорогi матерiали використовують золото, срiбло, самоцвiти, намисто, бiсер, монети тощо.

Вишивки були скрiзь: i на народному одязi, i на рушниках, i на серветках.

У народi казали: ВлХата без рушника тАУ що родина без дiтейВ». Ознакою охайностi, працьовитостi кожноi господинi i прибрана хата i чистий рушник напохватi. Не випадково в народнiй пiснi мати навчаi доньку:

ВлТримай хаточку, як у вiночку

РЖ рушничок на кiлочку;

Тримай вiдерця всi чистенькi

РЖ водицi повнесенькi.В»

ВлКiлковiВ» рушники можна використовувати в iнтертАЩiрi груповоi кiмнати (наприклад, прикрасити портрет Т.Г.Шевченка чи Лесi Украiни).

По всiй Украiнi поширенi звичаi накривати рушником хлiб на столi. А ще зустрiчати дорогих гостей хлiбом-сiллю, що лежать на вишитому рушнику (як тут не згадати чудовий твiр Гулака-Артемовського ВлВихiд з хлiбом та сiллюВ»?).

У народi кажуть: ВлХто сам малюнок долi вибираi, той пустоцвiту у життi не знаiВ».

На щастя, на долю своiм дiтям вишивала мати рушники, благословляла на дальню дорогу. Пригадуiться пiсня П.Майбороди на слова А.Малишка ВлРiдна мати мояВ»:

ВлРiдна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села

РЖ в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала

РЖ рушник вишиваний на щастя, на долю далатАжВ»

б) Усна народна творчiсть

Особливе мiсце в духовнiй сферi нашого народу належить тАУ казцi.

Казки зачаровують малят образнiстю рiдного слова, красою спiвучоi украiнськоi мови, своiю щирою наiвнiстю, допомагають iм подивитись на навколишнiй свiт iншими очима. Казки бувають:

чарiвнi (наприклад, ВлРЖван Голик та його братВ»), ВлРЖвасик-ТелесикВ», ВлПро двох братiв i сорок розбiйникiвВ», ВлРЖван ПобиванВ», ВлЦарiвна жабаВ» тощо);

соцiально-побутовi, в яких розповiдаiться про буденне життя людей, побут або реалii людського життя (ВлПро Правду i КривдуВ», ВлБiда ЛедащицяВ», ВлМудра дiвчинаВ» тощо);

сiмейно-антагонiстичнi казки (ВлДва братиВ», ВлГостинець батьковiВ», ВлНазваний батькоВ»);

жартiвливi (ВлМоскаль у пеклiВ», ВлДокучливi качкиВ», ВлЯк баба чорта дурилаВ» тощо);

сатиричнi (ВлПанська полiтикаВ», ВлПаниВ», ВлХома i гускаВ» тощо).

Важливе мiсце у творчостi дiтей вiдводиться участi у драматизацii казок. Розвиваiться артистизм.

Важливе мiсце у виховання поваги та любовi до батька i матерi займають прислiвтАЩя та приказки, наприклад:

Одна мати вiрна порада;

Все купиш, лише тата й мати тАУ нi;

Матерi нi купити, нi заслужити;

Дитина плаче, а матерi боляче;

У дитини заболить пальчик тАУ у матерi серце;

Шануй батька й неньку, то й тобi буде гладенько;

Яке дерево, такi його квiти; якi батьки тАУ такi й дiти;

Годуй дiда на печi, бо й сам будеш там.

А ще можна запропонувати дiтям вiдгадати загадки:

Найрiднiша, наймилiша,

Всiх вона нас пестить, тiшить,

Завжди скрiзь буваi з нами,

Вiдгадайте: хто це? (Мама).

Красивий, щедрий, рiдний край

РЖ мова наша тАУ соловтАЩiна.

Люби, шануй, оберiгай

Усе, що зветьсятАж (Украiна).

Сумовита, нiжна та лагiдна колискова викличе в дитини приiмнi, теплi спогади про найрiднiшу у свiтi людину.

Можна дати малятам поуправлятися у скоромовках:

ВлТи, малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже,

Хай малий теля привтАЩяже.В»

ВлНа дворi тАУ трава, на травi тАУ дрова,

Раз дрова, два дроватАжВ»

З усiх жанрiв дитячого фольклору чи не найбiльш ВлдитячимВ» i прозивалки:

ВлАнтоне, Антоне,

Собака втоне.

Тягни за вушка тАУ

Буде добра юшка.

Дiти посварилися тАУ треба помиритися.В»

ВлМир миром, пироги з сиром,

Варенички в маслi,

Ми дружечки краснi,

Помиримось.В»

У ВлСловнику украiнськоi мовиВ» читаiмо: ВлЛегенда тАУ народне сказання або оповiдання про якiсь подii чи життя людей, оповите казковiстю, фантастикоюВ». Основу легенди становить вигадка та фантазiя. Але люди в неi вiрили, як у можливу. Легенди тАУ зразки iсторичноi памтАЩятi людей.

в) Народна гра

ДiтитАж РЗх iгрища й розвагитАж Це особливий свiт ще й досi непiзнаного, загадкового. Як i свiт дитини. Не регламентований стереотип.

Усi люблять гратися: ведмежата, котики, песики, дiтки: хлопчики та дiвчатка, чорнявi та бiлявi. РЖ так ведеться з давнiх-давен. Любили гратися i нашi батьки, i бабусi й дiдусi, iхнi предки. Усi вони вигадували рiзнi iгри, навчалися одне в одного. Старшi передавали меншим своi вигадки, а меншi додавали щось своi, придумували новi забавки. Так i дiйшли всi iгри, забави до наших часiв. На згадку приходить дитяча гра Влв пiжмуркиВ». Тому, хто водив, завтАЩязували очi, пiдводили до кiлка i промовляли:

Де стоiш?

На каменi.

Що птАЩiш?

Квас.

Лови мух, а не нас.

Гра займаi бiльшу частину життя дитини. Адже в грi дитина задовольняi своi потреби в активнiй дiяльностi, намагаючись дiяти, як дорослi.

Гра дитини маi своi особливостi:

Гра тАУ творча дiяльнiсть. Дiти в грi творять згiдно зi своiю уявою.

Гра тАУ самостiйна дiяльнiсть. Якщо навчальну трудову дiяльнiсть дiтей органiзовують переважно дорослi, то гру, в бiльшостi випадкiв, дитина починаi сама. Вона самостiйно визначаi сюжет, тему, правила гри. (сюжетно-рольовi iгри).

Гра тАУ це засiб всебiчного розвитку дитини i можливiсть навести контакт з оточуючими через гру. Спiлкуючись в процесi гри, дiти взаiмозбагачуються знаннями, вмiннями. Граючись iграшками, предметами, пiском, снiгом, дiти засвоюють iх якостi. Для розумового розвитку створенi спецiальнi дидактичнi iгри. Музичнi iгри сприяють естетичному розвитковi. Дiти виконують певнi ролi. Гра сприяi розвитку активностi, iнiцiативностi, рiшучостi, вiдповiдальностi, дисциплiнованостi.

У грi вiдображаються тi соцiальнi явища, якi дiти спостерiгають в дiйсностi: професii, взаiмини мiж людьми. Велику роль в органiзацii i проведеннi гри вiдiграють батьки, вихователi, музичнi керiвники.

Дiти не граються мовчки. Навiть, коли дитина бавиться сама, вона розмовляi iз iграшкою, уявляючи себе мамою (татом), лiкарем, вихователькою тощо. Мабуть тому i в народних iграх i своiрiднi промовляння перед проведенням гри або вiдтворення цих слiв в ходi гри.

Найпоширенiшим засобом розподiлу дiтей у дитячих iграх i лiчилка.

Лiчилки тАУ це невеличкi поетичнi твори, в основi яких лежить лiчба. Вони бувають сюжетними та безсюжетними. Наприклад:

ВлКотилася торба з високого горба,

А в нiй хлiб-паляниця,

Кому доведеться тАУ той буде водитьсяВ»

Дитячi iгри тАУ це невеличкi твори, в основi яких лежить розкриття рiзних життiвих колiзiй засобами рухових елементiв. Найдавнiшими i хороводнi iгри, драматичнi iгри, що колись було частиною календарних обрядiв. Вони в основному розкривають тему через поiднання в iдине цiле музики, хореографiчних рухiв, пантомiми, слова.

Часто у грi використовуються дiалоги.

Серед народних iгрових елементiв багато рухливих iгор. Переважно цi iгри можна подiлити за календарними циклами:

Зимово-веснянi iгри: (наприклад, ВлКозаВ»);

Гаiвки, веснянки: (ВлОгiрочки-пуптАЩяночкиВ», ВлШумВ», ВлМи кривого танцю йдемВ»);

Лiтньо-осiннi iгри: (ВлКупайлоВ», ВлМишка та кiтВ», ВлА ми рутоньку посiiмВ», ВлКругом Мареноньки ходили дiвонькиВ», ВлКвочкаВ», ВлДiдВ», ВлЛисВ»).

Музично-дидактичнi iгри

Музичнi керiвники будують музичнi заняття з дошкiльниками з урахуванням завдань музично-естетичного виховання дiтей вiдповiдно до вимог програми ВлЯ у свiтiВ», проводять iх вiдповiдно до перспективного та простого плану роботи з використанням рiзноманiтних прийомiв, що допоможе дошкiльникам сприймати музичний твiр та роздумувати над основами музичноi грамоти.

Використання музично-дидактичних iгор даi можливiсть найбiльш змiстовно здiйснювати музичне виховання.

Орiiнтовна мета музично-дидактичних iгор:

Розвиток пiсенних навичок;

Навчання виразно спiвати;

Розвиток музичних здiбностей (слуху, памтАЩятi, почуття ритму);

Розвиток та збагачення руховоi активностi дiтей, умiння узгоджувати рухи з музикою;

Розвиток музично-слухового сприймання у процесi ритмiчних рухiв;

Виховання естетичного смаку, поваги до нацiональноi та свiтовоi культури.

РЖмпровiзацiя тАУ це особливий вид художньоi творчостi, при якiй твiр створюiться в результатi безпосереднього процесу виконання. РЖмпровiзацiя використовуiться у вокальнiй народнiй музицi тАУ фольклорi.

Пiд час занять у дошкiльному навчальному закладi тАУ це музична творчiсть дiтей, iх власнi музичнi твори та iх виконання або оформлення жестикуляцii у заданому музичному ритмi, темпi чи характерi.

Музична iмпровiзацiя може передаватися у рiзних видах (вокальному, iнструментальному, ритмiчному). РЖдеальний варiант для музичного керiвника тАУ присвятити iмпровiзацii все заняття.

г) Пiсенна творчiсть

Чи задумувались ви над тим, чому не вмирають народнi пiснi? А безсмертнi вони тому, що в них живе, не вмираi сам народ, його мудрiсть, вiра i незгасаюче працелюбство, його джерельна совiсть та iскрометний жарт. Бо вони впродовж вiкiв були i залишаються чарiвними провiдниками доброти i милосердя, яких сьогоднi так болiсно не вистачаi у людських взаiминах. Створюванi за сивоi давнини, пiснi передавалися iз уст в уста, змальовуючи фольклорний портрет тiii мiсцевостi, де спiвалися.

Украiнська пiсня тАУ це iсторiя народу-трудiвника, народу-воiна, що цiлi вiки бився за свою свободу, що цiлi вiки витрачав усю свою силу, свою кров, своi життя на виявлення своiх здiбностей на збереження своii гiдностi.

Хто не був зачарований украiнською пiснею, хто не згадуi ii, як своi чисте, прозоре дитинство, свою горду юнiсть, своi бажання бути красивим i нiжним, сильним i хоробрим, коханим?! Який митець не був натхненний ii багатющими мелодiями, безмежною широтою i красою барв, ii чарiвною силою, що пiднiмаi нас до вершин людяностi, гiдностi, творчостi.

Яка мати не спiвала над колисковою дитини! ВлЦе перша пiсня, яку дитина чуi вiд найближчоi i найдорожчоi для нього людини тАУ ii матерi. РЖ функцiя цього простого спiву, що йде вiд самого серця тАУ далеко не лише просте заколисування. Спiваючи колискову, мати висловлюi найзаповiтнiшу мрiю, сподiвання, бажаючи дитинi довгого, щасливого життя, передаi iй найважливiшi культурнi коди. Поки дiти чують колискову вiд своiх матерiв, народ маi надiю i надалi зберiгати свою iдентичнiстьВ» (М.Чемберджi).

Мотивiв, де кiт бере участь у заколисуваннi дитини чимало, i вiдомi вони у багатьох варiантах:

ВлОй, ну, люлi, коточок,

Да не йди рано в садочок

Вони дiтки малесенькi

Вони спатки радесенькiВ».

Пiсня тАУ це найкращий речовий вияв ритму, який пануi у Всесвiтi.

Хоч би i без слiв, пi

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi