Роль сiмтАЩi у фiзичному вихованнi дiтей

Роль сiмтАЩi у фiзичному вихованнi дiтей

Змiст

Вступ

1. Роль сiмтАЩi у фiзичному вихованнi дiтей

2. Здорова сiмтАЩя - запорука здоровтАЩя пiдлiтка

3. Функцii сiмтАЩi у збереженнi та змiцненнi здоровтАЩя

4. Шляхи пiклування про здоровтАЩя та фiзичний розвиток дiтей у народнiй педагогiцi

Висновки

Додатки

Вступ

Першочерговим завданням Украiни як соцiально-орiiнтованоi держави i сприяння розвитку молодого поколiння, його життiтворчостi, духовному зростанню. Основою його розвтАЩязання i розумiння сенсу життя та вiдповiдностi здорового способу життя, iснуванню в навколишньому свiтi. Це питання набуло глобального характеру.

У Програмi дiй Мiжнародноi конференцii з народонаселення i розвитку (Каiр, 1994) пiдкреслюiться, що однiiю з найважливiших цiлей свiтовоi спiльноти та окремих держав i забезпечення охорони здоровтАЩя, безпеки життiдiяльностi дiтей, пiдлiткiв та молодi.

На Всесвiтнiй зустрiчi в iнтересах дiтей в Нью-Йорку (1990) була прийнята декларацiя про забезпечення виживання, захисту i розвитку дiтей i план дiй щодо ii здiйснення до 2000-го року вiдповiдно до Конвенцii 00Н про права дитини.

Права дитини в Украiнi регулюються нормативними актами держави:

Кодексом про шлюб i сiмтАЩю Украiни, Законами Украiни "Про державну допомогу сiмтАЩям з дiтьми", "Про сприяння соцiальному становленню та розвитку молодi в Украiнi", "Про освiту", "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоi катастрофи", "Основами законодавства Украiни про охорону здоровтАЩя" та iн. Враховуючи важливiсть наявноi в Украiнi еколого-демографiчноi ситуацii, Президент своiм Указом вiд 18.01.96 р. №36/96 затвердив нацiональну програму "Дiти Украiни".

Формування, збереження i змiцнення здоровтАЩя пiдростаючого поколiння i обовтАЩязковим компонентом системи нацiональноi освiти.

Фiзичне виховання вiдiграi важливу роль у пiдготовцi всебiчно розвиненоi молодоi людини, здатноi успiшно працювати в рiзних галузях народного господарства.

Фiзичне виховання спрямовано на змiцнення здоровтАЩя, на оволодiння життiво важливими руховими навичками i вмiннями, на досягнення високоi працездатностi. Воно маi велике значення в пiдготовцi людини до продуктивноi працi. Крiм фiзичних якостей (швидкiсть, сила, витривалiсть, спритнiсть), розвиваються при цьому цiннi психiчнi якостi (наполегливiсть, воля, цiлеспрямованiсть, рiшучiсть, самовладання). Засобами фiзичного виховання i рiзноманiтнi фiзичнi вправи, спорт. Ним займаються в домашнiх умовах (ранкова гiмнастика тАУ зарядка), у школi тАУ уроки фiзичноi культури, в спортивних i туристичних секцiях у дитячих та юнацьких спортивних школах.

У рiзноманiтному вiцi фiзичне виховання маi рiзнi завдання. Пiдлiтки 10-13 рокiв, крiм закрiплення досягнутого оволодiвають основними видами рухiв, що виконуються у рiзних за складнiстю умовах i спортивною технiкою (лижi, ковзани, плавання, легка атлетика, iгри з мтАЩячем). У цьому вiцi формуiться i закрiплюiться звичка систематично займатися фiзичними вправами. В цiлому фiзичне навантаження пiдлiткiв може бути бiльшим нiж дiтей 6-9 рокiв, але сильнi вправи можуть бути обмеженими оскiльки велике силове навантаження в цьому вiцi може перешкодити нормальному розвитку органiзму. Не випадково, наприклад, у групах початковоi спортивноi пiдготовки займатися спортивною гiмнастикою, плаванням, фiгурним катанням, тенiсом починають з семи рокiв, футболом, хокеiм, сучасним птАЩятиборством, ковзанами, боротьбою тАУ з 10 рокiв, боксом тАУ з 12 рокiв. Учнi середнього вiку нерiдко схильнi переоцiнювати своi фiзичнi можливостi. Ось тодi невдачi, зриви, низькi результати в рiзних видах фiзичних вправ можуть викликати в них невпевненiсть i водночас негативне ставлення до занять фiзичними вправами.

Юнаки 14-17 рокiв удосконалюють основнi види рухiв, засвоiнi ранiше, розвивають силову, статичну i швидкiсну витривалiсть, оволодiвають знаннями з основ спортивного тренування, методикою самостiйних занять фiзичними вправами, формують вмiння добиратися i виконувати фiзичнi вправи, виробляють здатнiсть вести самоспостереження за якiстю рухiв, аналiзувати iх. У цьому вiцi можна збiльшити силове навантаження, але треба памтАЩятати важливу особливiсть органiзму юнакiв: iхня витривалiсть вiдстаi вiд сили. Крiм того можливостi опорно-руховоi системи в цьому вiцi перевищують можливостi серцево-судинноi системи тому фiзичне навантаження маi бути таким, щоб воно не спричинило якi-небудь порушення дiяльностi серця.

Важливу роль у фiзичному вихованнi дiтей вiдiграi сiмтАЩя. Категорично i однозначно визначав роль батькiв у вихованнi дiтей Ж. Руссо. Вiн вважав, що той, хто не може виховувати дiтей, не повинен iх мати, i нi бiднiсть, нi робота, нi повага людей не позбавляють батькiв вiд обовтАЩязку виховувати самому своiх дiтей, а Котляревський у поемi "Енеiда" гнiвно засуджував тих батькiв, якi хибно виховували своiх дiтей:

Батьки, якi синiв не вчили,

А гладили по головах,

РЖ тiльки знай, що iх хвалили,

Кипiли в нефтi в казанах.

ВлДiти тАУ живi квiти землiВ» тАУ так поетично виразив глибоку думку А.М. Горький. А вирощують цi квiти насамперед у родинi: батьки самою природою призначенi i суспiльством уповноваженi бути першими вихователями своiх дiтей. Саме вони разом зi школою допомагають дiтям набратися сил i розуму, освоiти основи людськоi культури, пiдготуватися до самостiйного життя i працi. У родинi закладаiться фундамент зростаючоi людини, i в нiй же вiдбуваiться його розвиток i становлення як громадянина. метелика, що пурхаi над ним, бачить яскраву iграшку тАУ i мама, i папа радiють, коли вiн, син, радii.. Чим далi, тим бiльше вступаi в дiю закономiрнiсть: якщо поводження, вчинки маленькоi людини диктуються тiльки його потребами, людина виростаi виродком. У нього розвиваються ненормальнi, пiдвищенi вимоги до життя i майже усяка вiдсутнiсть вимог до себе.

Гармонiчне виховання особистостi можливо тiльки при тiй умовi, коли до потреб тАУ першому, елементарному i навiть у якiйсь мерi примiтивному побуднику людських учинкiв, людського поводження тАУ приiднуiться бiльш сильний, бiльш тонкий, бiльш мудрий побудник.

Виховання дiтей тАУ найважливiша область нашого життя. Нашi дiти тАУ це майбутнi громадяни нашоi краiни i громадяни свiту. Вони будуть дiяти iсторiю. Нашi дiти тАУ це майбутнi батьки i матерi, вони теж будуть вихователями своiх дiтей. Нашi дiти повиннi вирости прекрасними громадянами, гарними батьками i матерями. Але i це тАУ не усi: нашi дiти тАУ це наша старiсть. Правильне виховання тАУ це наша щаслива старiсть, погане виховання тАУ це наше майбутнi горе, це тАУ нашi сльози, це тАУ наша провина перед iншими людьми, перед суспiльством.

РД десятки, сотнi професiй, спецiальностей, робiт: один будуi залiзницю, iнший зводить житло, третiй вирощуi хлiб, четвертий лiкуi людей, птАЩятий шиi одяг. Але i найунiверсальнiша тАУ найскладнiша i найблагороднiша робота, iдина для всiх i в той же час своiрiдна i неповторна у кожнiй родинi, тАУ це витвiр людини.

Вiдмiнною рисою цiii роботи i те, що людина знаходить у нiй нi з чим не порiвнянне щастя. Продовжуючи рiд людський, батько, мати повторюють у дитинi самих себе, i вiд того, наскiльки свiдомим i це повторення, залежить моральна вiдповiдальнiсть за людину, за його майбутнi. Кожна мить тiii роботи, що називаiться вихованням, тАУ це витвiр майбутнього i погляд у майбутнi.

Виховання дiтей тАУ це вiддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюiмо любовтАЩю тАУ любовтАЩю батька до матерi i матерi до батька, любовтАЩю батька i матерi до людей, глибокою вiрою в гiднiсть i красу людини. Прекраснi дiти виростають у тих родинах, де мати i батько люблять один одного i разом з тим люблять i поважають людей.

Людина криком сповiщаi свiт про своi народження, потiм починаються його вчинки, починаiться його поводження. Людина поступово вiдкриваi свiт, пiзнаi його розумом i серцем. Вiн бачить матiр, посмiхаiться iй i його перша незрозумiла думка, якщо тiльки можна ii назвати думкою, тАУ це вiдчуття того, що мати (а потiм i батько) iснують для його радостi, для його щастя. Людина пiднiмаiться на ноги, бачить квiтку i борг. Власне, людське життя починаiться з того моменту, коли дитина вже робить не те, що хочеться, а те, що треба робити в iмтАЩя загального блага.

Мета цiii роботи тАУ обТСрунтувати фiзичний розвиток дитини в сiмтАЩi на теперiшньому етапi розвитку суспiльства i впровадження нових шляхiв, умов та методiв для змiцнення здоровтАЩя пiдростаючого поколiння.

Проблема, яку ми поставили тАУ обТСрунтувати фiзичний розвиток дитини в сiмтАЩi на теперiшньому етапi розвитку суспiльства i знаходження шляхiв для змiцнення здоровтАЩя пiдлiткiв.

ОбтАЩiкт тАУ шляхи фiзичного виховання в сiмтАЩi.

Предмет тАУ шляхи збереження i змiцнення здоровтАЩя в сiмтАЩi.

Гiпотеза тАУ взаiмодiя сiмтАЩi, школи i громадськостi у фiзичному вихованнi значно покращить стан здоровтАЩя нацii.

1. Роль сiмтАЩi у фiзичному вихованнi дiтей

Аналiзуючи ступенi освiтньо-виховноi системи, першим завданням виховання Г. Ващенко визначаi фiзичний розвиток дитини. Природною вихователькою малоi дитини i мати. Найкращi наслiдки у вихованнi дiтей рiзного вiку може дати спiвпраця родини i навчально-виховного закладу. Це дозволяi дотриматись iдностi у напрямах i методах виховання. Такий звтАЩязок мусить iснувати i мiж школою та родинами. Школа мусить виховувати в дiтях пошану до батькiв, батьки тАФ створювати умови для виконання шкiльних завдань та пiдтримувати школу матерiально. Це було особливо потрiбним, на думку Г. Ващенка, в перших роках iснування самостiйноi украiнськоi держави.

На жаль, за даними найоптимiстичнiших наукових дослiджень, сьогоднi фiзичним вихованням дiтей цiкавиться не бiльше 20% батькiв. Учителi поВнвиннi прагнути зробити батькiв кожного школяра прихильниками фiзичноi культури, а отже, своiми спiльниками. Для успiшного залучення всiх учнiв до занять фiзичними вправами необхiдно, передусiм, переконати батькiв в оздоровчiй ролi фiзичноi культури, показати iм, що в коло завдань фiзичного виховання входить i формування звички до працi, зокрема навчальноi.

Для забезпечення ефективностi фiзичного виховання батьки повиннi знати, який виховний вплив на дiтей здiйснюiться на уроках i в позаурочний час. Такi знання необхiднi для дотримання наступностi i забезпечення iдиноi педагогiчноi лiнii в предтАЩявленнi вимог до дитини. Адже в комплексi виховних заходiв кожен елемент повинен чiтко виконувати своi функцii. В iншому випадку система не спрацюi.

Мiж сiмтАЩiю i школою повинна бути створена атмосфера дiлових, товариських стосункiв, у яких менторському тону нема мiсця, бо йдеться про обтАЩiднання зусиль для досягнення спiльноi мети. Водночас варто враховувати умови i можливостi сiмтАЩi та школи.

Рухових дiй переважно навчаi школа. Для оздоровчо-загартовуючого впливу на органiзм, формування постави, виховання гiгiiнiчних навичок кращi умови маi сiмтАЩя. Мати не вчить свою дитину технiки стрибка, але ii виховний вплив не припиняiться i тодi, коли дитина сидить за обiдом, граiться або вiдпочиваi. Робота над поставою, культурою поз i манер (хода, жестикуляцiя, мiмiка) вiдбуваiться паралельно з навчанням дiтей спiлкуватися з людьми, з повагою ставитися до них. Особлива роль жiнцi-матерi у фiзичному вихованнi дiтей вiдводиться Оксаною Суховерською: "Через жiнку можна оздоровити цiлий народ. Жiнка й мати може привести на свiт здорове поколiння, як вихователька тАФ може покермувати дальшим здоровтАЩям дiтей та впоiти в них переконання, що здоровтАЩя тАФ це скарб, що i власнiстю не лише даноi одиницi, але цiлого народу". (Суховерська О. Роль жiнки у фiзичному вихованнi//Украiнське юнацтво. тАФ Л.тАФ 1933. тАФ Ч. 6. тАФ С. 12). Отже, замiнити сiмейне виховання неспроможна жодна iнституцiя. СiмтАЩя завжди була й залишаiться природним середовищем первинноi соцiалiзацii дитини.

Бiльшiсть батькiв, на жаль, ставлять пiд сумнiв цiннiсть занять фiзичними вправами, а отже, i доцiльнiсть витрачання часу на цей вид дiяльностi.

Зокрема, про те, як будувати мости, вести математичнi розрахунки, говорити важко: розмова згасаi через недостатнiсть знань. Спорт, на думку цих батькiв, справа РЖнша. У ньому "розумiються" всi. РЖ починаються балачки про сутнiсть спорту, хоча без глибокого знання проблеми. Люди точно не знають, але щось чули, щось читали, щось бачили. Цих "щось" нiбито достатньо, щоби мати власний погляд i навтАЩязувати РЗРЗ iншим. Тому педагогiчний колектив повинен постiйно пiклуватися про органiзацiю систематичноi та планомiрноi просвiтницькоi роботи з батьками. У школах використовуються рiзноманiтнi форми роботи вчителiв фiзичноi культури з батьками.

1. Виступи вчителя на загальношкiльних батькiвських зборах (не бiльше двох-трьох разiв на рiк). Тут присутнi батьки учнiв рiзних вiкових груп, а отже, запити в них рiзнi. Тому матерiали виступiв повиннi бути однаково цiкавими для всiх. Цi виступи можуть торкатись ролi сiмтАЩi у фiзичному вихоВнваннi дiтей, засобiв фiзичного виховання в родинi, завдань, що стояли перед учнями у звтАЩязку iз сезоном, етапом роботи школи, змiною навчальних програм тощо. РЖз цих питань бажанi не тiльки виступи вчителя, а й лiкарiв фiзкультурного диспансеру, дитячоi полiклiнiки. Усi лекцii, доповiдi, бесiди повиннi закiнчуватися практичними порадами.

2. Батькiвськi конференцii рекомендуiться проводити один раз на рiк. Вони нацiленi на розвтАЩязання не окремих питань, як це маi мiсце на зборах, а покликанi показати iснуючу практику фiзичного виховання, досвiд конкретних сiмей. При цьому важливе значення мають професiйний аналiз i оцiнка досягнутих успiхiв. Концентруючи увагу батькiв на актуальних питаннях фiзичноi культури i шляхах iх практичноi реалiзацii в сiмтАЩi, конференцiя сприяi громадському визнанню РЖ поширенню передового досвiду кращих сiмей, спонукаi батькiв до активнiшоi виховноi дiяльностi. На конференцiях демонструють слайд-фiльми, фотомонтажi, а часом i короткометражнi фiльми з коментарями спецiалiстiв, лiкарiв, батькiв. Доцiльно використовувати також показовi виступи дiтей.

3. Протягом року в кожному класi проводиться три-чотири заняття для батькiв, враховуючи вiковi та iндивiдуальнi особливостi дiтей, а також рiВнвень пiдготовленостi слухачiв. Це складова частина плану роботи класного керiвника i вчителя-класовода з батьками. Учитель фiзичноi культури бере активну участь у складаннi планiв та iх реалiзацii. Вiн присутнiй на заняттях, консультуi класних керiвникiв. Обговорюються питання рацiонального режиму дня i здорового побуту дiтей, ранковоi гiмнастики i загартування органiзму, а також шляхи виховання любовi до працi. Важливе значення маi особистий приклад батькiв, зокрема спiльнi заняття фiзичними вправами у вихiднi днi. На класних заняттях радимо пропагувати досвiд кращих сiмей класу, органiзовувати обмiн досвiдом iз питань фiзичного виховання дiтей.

Наприкiнцi кожного навчального року iнформуйте батькiв про змiст завдань, отриманих дiтьми на перiод лiтнiх канiкул, i методи iх реалiзацii.

4. Ефективною формою роботи i органiзацiя участi батькiв у змаганнях сiмейних команд. Тут створюються сприятливi умови не тiльки для всебiчного фiзичного розвитку i змiцнення здоровтАЩя усiх учасникiв, а й для виховання правильних вiдносин у сiмтАЩi (мiж молодшими i старшими дiтьми, хлопцями i дiвчатами, батьками i дiтьми). Так, спiльна участь батькiв i дiтей у спортивнiй боротьбi створюi атмосферу свободи, взаiмноi поваги, стимулюi систематичнi заняття фiзкультурою. Основу сiмейних змагань становлять естафети i команднi iгри з почерговими дiями учасникiв, де результати кожного члена сiмтАЩi сумуються i таким чином впливають на розподiл мiсць. Це пiдвищуi вiдповiдальнiсть i спонукаi готуватися до наступних стартiв.

Такi змагання можуть бути частиною спортивно-художнього свята, днiв здоровтАЩя або самостiйних занять пiд час вiдпочинку.

5. Велику користь можуть принести вiдкритi уроки для батькiв, а також вiдвiдування урокiв батьками невстигаючих i слабо встигаючих учнiв. Цi уроки наочно показують, якi вправи варто виконувати в домашнiх умовах, якi методичнi прийоми можна при цьому використовувати.* Кожен батько i мати мають змогу самостiйно оцiнити рiвень фiзичноi пiдготовленостi своii дитини та ii ровесникiв, зробити вiдповiднi висновки.

6. Озброiти батькiв знаннями i практичними умiннями допоможуть виступи лiкарiв i вчителiв на пiдприiмствах i за мiсцем проживання. Тут можна також органiзувати постiйно дiючi консультпункти, влаштовувати вечори запитань i вiдповiдей, зустрiчi з цiкавими людьми, що пропагують фiзичну культуру i спорт як засiб оздоровлення i профiлактики захворювань. Дiiвою формою поширення вiдповiдних знань серед батькiв i тематичнi виставки. Вони наочно показують користь занять фiзичними вправами, популяризують методику самостiйних занять. Тематика виставок може бути найрiзноманiтнiшою.

2. Здорова сiмтАЩя - запорука здоровтАЩя пiдлiтка

Пiдлiтковий перiод один з критичних перiодiв життя людини, перебiг якого обумовлюi його психофiзiологiчнi, репродуктивнi, iнтелектуальнi можливостi упродовж всього майбутнього життя.

В цьому вiцi вiдбуваiться перебудова всього органiзму. Вивченi та визначенi закономiрностi бiологiчних особливостей органiзму в пiдлiтковому перiодi показують, що в цей перiод наступають принциповi змiни в становленнi всiх систем органiзму вiд дитячого типу до дорослого. Даний перехiдний процес охоплюi абсолютно всi рiвнi бiологiчноi органiзацii пiдлiтка тАУ вiд змiни перебудови скелету, системи дихання, кровообiгу, секрецii залоз, корково-пiдкоркових взаiмин до розвитку репродуктивноi системи, ii функцiонального i структурного забезпечення.

Подiбна тотальна перебудова, що особливо гостро вiдчуваiться на перших стадiях пiдлiткового перiоду, послаблюi старi сформованi системи, що склалися упродовж зростання дитини. Ця перебудова пiдвищуi сприйнятливiсть органiзму до дii рiзноманiтних чинникiв середовища i знижуi його резистентнiсть. Звiдси i цiлком слушнi уявлення про особливу тендiтнiсть пiдлiтка.

Для дiтей в пiдлiтковому вiцi характернi рiзка змiна настрою i переживань, пiдвищена збудливiсть, iмпульсивнiсть, надзвичайно велике коло полярних вiдчуттiв. У цьому вiцi у дiтей спостерiгаiться т.з. тАЮ пiдлiтковий комплекс тАЭ емоцiйностi, який включаi перепади настрою пiдлiткiв тАУ деколи вiд нестримноi веселостi до смутку i навпаки, а також ряд iнших полярних якостей, що проявляiться поперемiнно. Слiд зазначити, що наявних, значущих причин для такоi рiзкоi змiни настрою у пiдлiтковому вiцi може i не бути. З'являiться новий емоцiйний стан, так званий тАЮ афект неадекватностi тАЭ. Загальне зростання пiдлiтка як особи, розширення кола його iнтересiв, розвиток самосвiдомостi, новий досвiд спiлкування з однолiтками тАУ все це веде до iнтенсивного збiльшення соцiально цiнних мотивiв та переживань, таких як спiвчуття чужому горю, здiбнiсть до безкорисливого самопожертвування i таке iнше. Не виникаi сумнiву, що пiдлiток, його здоровтАЩя й соцiальна зрiлiсть залежать вiд впливу цiлого комплексу бiологiчних, медичних, соцiальних, психологiчних та економiчних факторiв, але одним iз найважливiшим iз них i психоемоцiйнi вiдносини в родинi, де виховуiться пiдлiток.

Видiляють чотири наступнi етапи розвитку пiдлiтка:

Перший етап починаiться в 11-12 рокiв, характеризуiться конфлiктом у пiдлiтка мiж потребою в залежностi вiд батькiв i прагненням до автономii, до самостiйностi. З одного боку пiдлiток чинить опiр проявам турботи та ласкам батькiв, а з iншого тАУ все ж хоче, щоб його балували, пестили. Пiдлiток перестаi бути слухняним, як ранiше.

Другий етап тАУ у цей перiод пiдлiток усiм оточуючим доводить особисту незалежнiсть, критикуючи дii дорослих. При цьому, бурхливi реакцii батькiв ще бiльше посилюють прагнення до емансипацii. Ця стадiя продовжуiться до того часу, поки батьки не сприймуть той факт, що пiдлiток поступово стаi дорослою людиною i почнуть з нею чи з ним рахуватися як iз самостiйною особою, що маi свою думку, свою позицiю, свою оцiнку стосовно тiii чи iншоi ситуацii.

Третiй етап тАУ емоцiйна реакцiя на усвiдомлення вiддiлення вiд сiмтАЩi: на цьому етапi може зтАЩявлятись почуття провини, гнiву, депресii, страх втрати любовi ближнiх.

Четвертий етап тАУ дорослi вже повнiстю визнають право пiдлiтка на самостiйнiсть, зникаi зовнiшнi буйство та вразливiсть. Пiдлiток зосереджуiться на своiй iндивiдуалiзацii i тому дуже важливим i те, щоб пiдлiток у цей перiод мав перед собою зразки позитивних iнтеграцiй серед дорослих.

Таким чином, особистiсть пiдлiтка зазнаi суттiвих змiн, котрi характеризуються динамiчним розвитком шкали цiнностей, якi стануть основними в його життi, вiддiленням вiд батькiв, розвитком логiчного мислення, i, в кiнцi-кiнцiв, пiдлiток стаi частиною дорослого свiту, тобто вiн готуiться брати на себе вiдповiдальнiсть за створення сiмтАЩi та планування потомства.

Аномальна поведiнка в пiдлiтковому вiцi трактуiться як прояв конфлiкту мiж звичайною залежнiстю вiд батькiв i бажанням вiдокремлення, сепарацii. Негативiзм i агресiя - це дезадаптивнi спроби вирiшення конфлiкту. Даний тип поведiнки на зовнiшньому планi затверджуi тАЬ автономiю тАЭ пiдлiтка, при цьому на внутрiшньому планi часто присутня впевненiсть, що саме така поведiнка пiдсилюi увагу батькiв, якоi дитина ще потребуi.

Вивчення нами особистiсних рис пiдлiткiв показало, що нестiйка поведiнка, особливо в умовах стресу бiльш властива хлопцям нiж дiвчатам. Вiдчуття тривожностi, схильнiсть до самозвинувачення i страху притаманна 12 % хлопцiв i 8 % дiвчат, i ще 33 % хлопцiв i 14 % дiвчат вiдчувають емоцiйну напруженiсть, збудження i вираженi явища фрустрацii (депресii, апатii, вiдчуження, тощо).

Нездатнiсть управляти своiми емоцiями, знаходити iм адекватне пояснення характерне 28 % хлопцiв i 5 % дiвчат. Звертаi на себе увагу той факт, що у хлопцiв спостерiгаiться достовiрно бiльше вираженi особистiснi розлади.

Дiти дуже страждають вiд несприятливоi сiмейноi атмосфери (систематичнi конфлiкти, розлучення батькiв, нервово-психiчне або ж соцiальне неблагополуччя батькiв), впливу соцiально-економiчних i соцiально-культурних факторiв (незадовiльнi матерiально-побутовi умови, зайнятiсть батькiв, складний характер мiжособистiсних вiдносин в сiмтАЩi, недостатнi умови для повноцiнного культурного вiдпочинку).

СiмтАЩя i основним соцiальним середовищем, в якому формуються характерологiчнi особливостi особистостi дитини. При складних сiмейних психоемоцiйних вiдношеннях в першу чергу страждаi дитина. В пiдлiтковий перiод особливо важливим i вмiння та бажання батькiв налагодити добрi внутрiшньо сiмейнi вiдносини.

Для пiдлiткiв в дитячому вiцi найбiльш важливою i потреба у вiдчуттi особистоi безпеки, захищеностi, поваги i доброго до себе вiдношення, з боку дорослих. Запорукою впевненостi в собi виступають добрi стосунки в родинi, перш за все безпосередньо мiж батьками, а також мiж батьками та дiтьми. Будь-яке порушення злагоди мiж дорослими членами родини, або неадекватне ставлення батькiв до виховання своiх дiтей i для пiдлiткiв стресогенним чинником, що може спричинити психiчний зрив.

Найбiльш небезпечним проявом порушення добрих мiжособистiсних взаiмовiдносин у родинi i використання ii членами у своiх стосунках будь-якого насильства. Насильство у сiмтАЩi виступаi суттiвим фактором ризику виникнення у дитини невротичних розладiв та неадекватноi поведiнки.

Батьки мають рiзноманiтнi почуття до дитини, рiзнi поведiнковi стереотипи, якi вони використовують у спiлкуваннi з дiтьми, особливостi сприйняття i розумiння характеру та особистостi своii дитини, ii вчинкiв.

Хоча бiльшiсть батькiв вважають себе зацiкавленими в справах та дiяльностi своiх дiтей, але методи iх виховання не завжди приносять користь дитинi. Частина батькiв надто опiкуючись дiтьми, намагаючись задовольнити усi iх потреби сприяють вихованню несамостiйноi, безвiльноi нецiлеспрямованоi особистостi. РЖншi батьки вимагають вiд дитини беззастережноi слухняностi, особливо стосовно дiвчат. Вищевказане сприяi виникненню агресивностi, бунтарства у одних дiтей або невпевненостi, безiнiцiативностi у iнших.

Нашi дослiдження показали, що бiльшостi батькiв подобаiться дитина такою, як вона i. Батьки поважають iндивiдуальнiсть своii дитини, симпатизують iй, прагнуть проводити бiльше часу разом з дитиною, схвалюють ii iнтереси та плани. Деякi батьки сприймають свою дитину критично, як таку, що маi багато недолiкiв, непристосованою до зовнiшнього свiту, безталанною. Цiй групi батькiв здаiться, що дитина не буде мати успiху в життi через низькi здiбностi, невеликий розум, поганi нахили. Найчастiше цi батьки вiдчувають по вiдношенню до дитини злiсть, досаду, роздратування, образу, вони не довiряють дитинi та, головне, не поважають ii. Певнi сумнiви щодо своii дитини, як особистостi, до ii здiбностей, а також сумнiви стосовно свого способу ii виховання i третина батькiв тАУ 29,6 %.

Зацiкавленою в справах i планах своii дитини, намагаiться у всьому допомогти та спiвчувати iй i бiльшiсть батькiв. Цi батьки належно оцiнюють iнтелектуальнi та творчi здiбностi дитини, пишаються нею. Вони заохочують iнiцiативу й самостiйнiсть дитини, намагаються бути з пiдлiтком на рiвних. Батьки довiряють своiй дитинi, намагаються прийняти ii точку зору або спокiйно i аргументовано розтлумачити свою у суперечливих питаннях. В кожнiй двадцятiй сiмтАЩi батьки не мають зацiкавленостi у справах i планах своii дитини, вважають, що iх пiдлiтки ведуть тАЮсвоi життятАЭ, яке батьками не сприймаiться.

Половина батькiв прагнуть до близьких вiдносин зi своiю дитиною, вони вiдчувають себе з дитиною одним цiлим, прагнуть, по можливостi, задовольнити всi потреби дитини, захистити ii вiд труднощiв i неприiмностей життя; вiдчувають тривогу за дитину, яка i в пiдлiтковому вiцi здаiться iм маленькою i беззахисною. Тривога батькiв пiдвищуiться, коли дитина починаi в звтАЩязку з життiвими обставинами вiдходити вiд них, так як по своiй волi цi батьки нiколи не надають дитинi самостiйностi.

Не прагнуть до близьких взаiмовiдносин з дитиною 7,0 % батькiв. Частина батькiв розумii, що дитина маi залишатися тАЮ маленькою тАЭ i бути пiд патронатом мами та батька, але в той же час вона також маi право i на певну самостiйнiсть.

Форма i напрямок контролю за поведiнкою дитини у батькiвських вiдносинах чiтко маi прояви авторитаризму. Переважна бiльшiсть батькiв бажають вiд дитини беззастережноi слухняностi та дисциплiни. Вони намагаються нав'язати дитинi у всьому свою волю, не в змозi прийняти ii точку зору. В цих сiмтАЩях за прояви чiткоi самостiйностi дитину суворо карають. Батьки пильно стежать за соцiальними досягненнями дитини та вимагають вiд неi соцiального успiху. Це тi батьки, що добре знають дитину, ii iндивiдуальнi здатностi, звички, думки, почуття. Менша частина батькiв лише час вiд часу вимагають вiд дитини беззастережноi слухняностi та дисциплiни. Значно менша частка (6,4 % батькiв) не пiдкоряють своiй волi дитину, не мають нiякого авторитаризму по вiдношенню до неi, та не мають впливу на ii вчинки.

Повна авторитарнiсть батькiв по вiдношенню до дитини викликаi певну тривогу. Вiдомо, що авторитарнiсть батькiв породжуi конфлiкти та ворожiсть у дитини пiдлiткового вiку. Найбiльш активнi, сильнi духом пiдлiтки чинять батькам опiр та бунтують; стають надмiрно агресивними, i частка з них може пiти з дому. Боязкi, невпевненi в собi пiдлiтки привчаються у всьому коритися батькам, не роблячи спроб вирiшувати що-небудь самостiйно, повнiстю втрачають iнiцiативнiсть. При такому вихованнi у дiтей формуiться лише механiзм зовнiшнього контролю, заснований на почуттi провини або страху перед покаранням, i, як тiльки погроза покарання ззовнi зникаi, поведiнка пiдлiтка може стати потенцiйно антигромадською.

В кожнiй дванадцятiй сiмтАЩi батьки прагнуть iнфантилiзувати дитину, приписати iй особистiсну та соцiальну незрiлiсть та неспроможнiсть. В цих родинах батьки бачать дитину молодшою у порiвняннi з ii реальним вiком. РЖнтереси, захоплення, думки та почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Вони мають уяву про свою дитину як непристосовану, неуспiшну, вiдкриту для поганого впливу. Батьки не довiряють своiй дитинi, скаржаться на ii недостатнi навчання i невмiння щось зробити. У зв'язку iз цим батьки намагаються вiдсторонити дитину вiд труднощiв життя та суворо контролювати всi ii дii, не дозволяючи iй вирiшувати певнi проблеми самiй.

Деякi батьки (6,4 % батькiв) мають поблажливе ставлення та прояви гiпоопiки, батьки належним чином не керують поведiнкою та вчинками своiх дiтей, дитина практично не знаi заборон i обмежень iз боку батькiв, або не виконуi вказiвок своiх батькiв, для яких характерне невмiння, нездатнiсть, або небажання керувати дiтьми.

Пiдлiтки сприймають недолiки виховання з боку батькiв як прояв байдужостi та емоцiйного вiдторгнення, пiдлiтки вiдчувають страх i непевнiсть в собi. Стаючи дорослими, такi пiдлiтки конфлiктують з тими, хто не потураi iм, вони не здатнi враховувати iнтереси iнших людей, встановлювати мiцнi емоцiйнi зв'язки, не готовi до обмежень i вiдповiдальностi.

В деяких родинах вiдсутнiй iдиний пiдхiд до виховання дитини (24,0 % всiх сiмей), коли у батькiв немаi чiтко виражених, певних, конкретних вимог до дитини або спостерiгаються протирiччя та розбiжностi у виборi виховних засобiв мiж батьками та дитиною.

Непередбачуванiсть батькiвських реакцiй позбавляi дитину вiдчуття стабiльностi та провокуi пiдвищену тривожнiсть, непевнiсть, iмпульсивнiсть, а в складних ситуацiях навiть агресивнiсть i некерованiсть, соцiальну дезадаптацiю. При такому вихованнi не формуiться самоконтроль i почуття вiдповiдальностi, вiдзначаiться незрiлiсть суджень, занижена самооцiнка.

Таким чином, в пiдлiтковому вiцi, необхiдно особливо чуйно ставитися до дитини, зважаючи на ii особливостi характеру та поведiнки.

Загальними шляхами оптимiзацii поведiнки пiдлiтка i: пiдтримка зусиль, спрямованих на досягнення поставленоi мети; заохочення i розвиток органiзаторських здiбностей; надання допомоги у виборi занять (спорт, захоплення, танцi, малювання i iн.); можлива колективна критика, якщо в нiй i потреба; пiдтримка лiдерських зусиль, допомога в дiловому i особистiсному планi; розвиток естетичних схильностей, пiдтримка захоплень, соцiального iнтелекту; звернення уваги на вольовi якостi пiдлiтка (наполегливiсть, рiвень домагань); виважений, толерантний контроль з боку дорослих над пiдлiтком. Вiдношення до пiдлiтка у будь-якому разi маi бути спокiйно-доброзичливе; потрiбна допомога у важких ситуацiях; залучення в позитивно соцiальнi групи iз сильним впливовим лiдером; необхiдно хвалити пiдлiтка за стараннiсть; побудова взаiмин дорослого та пiдлiтка повинна базуватися на повазi та високiй вимогливостi; по можливостi не допускати зазнайства у дитини, вчити його цiнувати iнших, адекватно реагувати на навколишнi, вмiти спокiйно сприймати невдачi. Бiльше потрiбно наголошувати на позитивних сторонах життя в сiмтАЩi та школi, виховувати почуття спiвпереживання та небайдужостi до чужоi долi, навчити не нервувати i не озлоблюватись, не допускати виникнення конфлiктiв.

3. Функцii сiмтАЩi у збереженнi та змiцненнi здоровтАЩя

Завдання iз змiцнення здоров'я вирiшуються у процесi фiзичного виховання на основi вдосконалення властивих кожнiй людинi фiзичних якостей, особливо тих, розвиток яких призводить до пiднесення загального рiвня функцiональних можливостей органiзму. Але це не означаi, що завдання зi змiцнення здоров'я i вдосконалення рухових здiбностей у фiзичному вихованнi повнiстю спiвпадають, а iх реалiзацiя не маi своiх особливостей. Зокрема, завдання iз загартування та виховання навичок дотримуватись здорового способу життя мають самостiйне оздоровче значення, i його реалiзацiя передбачаi спецiальну систему фiзкультурно-гiгiiнiчних заходiв.

3доройий спосiб життя неможливо поiднувати зi шкiдливими звичками. Вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин-пiдвищуi рiвень ризику багатьох захворювань, якi справляють негативний вплив на здоров'я старшокласникiв. Проведене анонiмне анкетування учнiв 10 тАФ 11-х класiв дало змогу виявити, що всi вони не один раз вживали алкоголь, а ЗО % з них майже регулярно вживають його у вихiднi. Регулярно палять 55 %, .10 %вiдсоткiв по одному разу приймали наркотичнi речовини, з них 2 % вiдсотки тАФ внутрiшньовенно. У цьому вiцi юнаки ще не задумуються про наслiдки шкiдливих звичок, тому завдання вчителiв тАФ допомогти iм не стати на згубний шлях.

Науковi данi свiдчать про те, що вживання алкоголю шкiдливо впливаi насамперед на нервову систему: з'являiться стан сп'янiння, викликаний порушенням функцiй головного мозку в результатi його отруiння. Людина стаi самовпевненою, втрачаi почуття вiдповiдальностi за своi ¹ вчинки, переоцiнюi своi можливостi, у неi порушуiться координацiя рухiв, знижуiться реакцiя на рiзнi подразники. Порiвняно з дорослими юнак п'янii швидко i вiд менших доз алкоголю. Для нього випитi 0,4 тАФ 0,5л горiлки можуть стати смертельними. Алкоголь поступово руйнуi всi системи людського органiзму. Спосiб життя, пов'язаний з вживанням алкоголю, призводить до втрати соцiальноi активностi, замкнення в колi своiх егоiстичних iнтересiв. При цьому знижуiться якiсть життя юнака в цiлому, його головнi життiвi орiiнтири спотворюються та не збiгаються iз загальноприйнятими; робота, яка вимагаi вольових та iнтелектуальних зусиль, викликаi труднощi, виникаi конфлiкт iз суспiльством.

Однiiю iз шкiдливих звичок i палiння. Приваблива його сила для юнакiв у тому, що вони отримують задоволення вiд усвiдомлення своii ВлповноцiнностiВ», самоствердження, вбачають у палiннi спосiб зняття емоцiйного напруження, пiдвищення працездатностi. Так поступово палiння перетворюiться у ритуал.

Дуже впливаi на нервову систему нiкотин. У результатi його дii настаi короткочасне збудження, потiм тАФ загальне пригнiчення, нервовоi дiяльностi: знижуiться пам'ять, загальна працездатнiсть, розумова та рухова реакцii. Курцi у 10 разiв частiше хворiють на рак легенiв. Палiння призводить до хвороб серця, порушення дiяльностi ендокринних залоз. Особливо сильних змiн зазнаi органiзм юнака, який розвиваiться. Тому тiльки повна вiдмова вiд палiння може вiдновити повноцiнну життiдiяльнiсть та здоров'я органiзму.

Останнiм часом серед шкiльноi молодi стала поширюватися наркоманiя. Головна властивiсть наркотичних речовин тАФ здатнiсть викликати стан ейфорii (невиправданий реальною дiйснiстю пiднесений, радiсний настрiй). Причини вживання наркотикiв рiзнi. На початковому етапi тАФ бажання вiдчути ще незнайоме ВлгостреВ» вiдчуття, наслiдувати тих, хто вже вживаi цi речовини, бажання хоча б на деякий час вiдiйти вiд складних життiвих ситуацiй; вiдчути стан ВлневагомостiВ». Коли вживання наркотичних речовин стаi систематичним, то поступово знижуються захиснi реакцii органiзму, розвиваiться психiчна та фiзична залежнiсть вiд препарату.

Наркотики руйнують органiзм юнакiв: вони викликають передраковi процеси у легенях, iмпотенцiю, атрофiю мозку, психопатичнi явища, призводять до епiлептичних нападiв, руйнують кров. Наркомани i носiями рiзних хвороб, у тому числi i СНРЖДу. Загальна ж деградацiя особистостi настаi у 15 разiв швидше, нiж вiд алкоголю. Лiкувати вiд наркоманii надзвичайно важко, найкращий варiант тАФ не пробувати наркотики.

Перешкодою виникнення потягу до шкiдливих звичок i утворення внутрiшнього культурного стрижня особистостi, ii моральних цiнностей, потреби у трудовiй дiяльностi, органiзацii навчання та вiдпочинку, зайняття фiзичною культурою та спортом.

Палiння, алкоголiзм, наркоманiя тАФ найнебезпечнiшi хвороби, адже вживання речовин, навiть у незначних дозах, якi при

Вместе с этим смотрят:

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi