Роль тренера в пiдготовцi спортсмена
ПЛАН
Вступ
Роздiл 1. Сучасний тренер у педагогiчнiй системi
1.1 Педагогiчна система "тренер тАФ спортивний колектив"
1.2 Критерii педагогiчноi майстерностi i передумови пiдвищення ефективностi дiяльностi тренера
1.3 Вимоги до дiяльностi тренера
1.4 Функцii тренера
1.5 Структура дiяльностi тренера
Роздiл 2. РЖндивiдуалiзацiя педагогiчного процесу в роботi тренера
2.1 РЖндивiдуальний пiдхiд у навчаннi i вихованнi
2.2 РЖндивiдуальний пiдхiд у навчаннi як захiд педагогiчного впливу
2.3 Розвиток спортивноi активностi в пiдлiткiв з урахуванням iх iндивiдуальностi
2.4 Модель iндивiдуалiзацii виховання юного спортсмена
Висновок
Лiтература
ВСТУПСучасний рiвень розвитку масового спорту пред'являi усе бiльш зростаючi вимоги до особистостi керiвника спортивного колективу, його майстерностi. Проблема педагогiчноi майстерностi тренера тАФ одна з центральних у теорii i практицi педагогiки спорту.
Педагогiчна майстернiсть сучасного тренера тАФ це комплекс умiнь, необхiдних для продуктивного рiшення педагогiчних задач. Педагогiчне умiння тАФ це спосiб дii, що спираiться на сукупнiсть знань, навичок, задаткiв i здiбностей i свiдомо реалiзуiться тренером у педагогiчнiй ситуацii. Умiння i також критерiями розвитку педагогiчних здiбностей.
Майстернiсть тренера маi складний характер, обумовлена необхiднiстю рiшення незлiченного ряду логiчно взаiмозалежних педагогiчних задач. Педагогiчна задача припускаi усвiдомлення тренером кiнцевоi мети своii дiяльностi i способiв вирiшення в процесi навчальноi i позанавчальноi дiяльностi спiввiднесених мiж собою стратегiчних, тактичних i оперативних задач. У способi рiшення задачi повиннi вiдображатися усi компоненти дiяльностi тренера.
Вивчаючи специфiку дiяльностi тренера спортивного колективу, шляхи оптимiзацii процесiв виховання i навчання, психолого-педагогiчнi аспекти формування i становлення особистостi пiдлiтка, ми використовували теоретичнi положення педагогiв, психологiв, теоретикiв фiзичного виховання Б. Г. Ананьiва, Ю. К. Бабанського, А. А. Бодалева, В. В. Давидова, А. Г. Хрипковоi, 3. А. Мальковоi, Е. С. Кузьмiна, А. Ц. Пуни, П. А. Рудика, Б. Т. Лихачова, Т. Н. Мальковськоi, Т. Е. Коннiковоi, Л. П. Матвiiва, В. П. Фiлiна, М. Я. Набатнiковоi i iн.
Вивчення ведучих компонентiв у структурi педагогiчноi дiяльностi дозволило визначити оптимальну структуру знань тренера, виявити i класифiкувати професiйно значимi умiння, спiввiднесенi з педагогiчними здiбностями, що розвиваються в процесi дiяльностi, i психологiчними якостями особистостi тренера, визначити особливостi творчого рiшення спортивних i педагогiчних задач, розробити модель iндивiдуалiзацii процесу виховання i навчання юних спортсменiв i на ii основi тАФ систему завдань для пiдлiткiв.
На рiзних рiвнях майстерностi тренера ведучими стають рiзнi компоненти структури його дiяльностi. Тому дуже важливо з'ясувати, якi труднощi випробують тренери на рiзних етапах своii роботи i намiтити шляхи iхнього подолання, порiвнюючи дiяльнiсть починаючих i досвiдчених тренерiв.
Важливоi складовоi майстерностi тренера i його майстернiсть у формуваннi особистостi юного спортсмена. Процес формування особистостi можна представити як функцiонування складноi динамiчноi системи, взаiмодiя елементiв якоi обумовлено ведучою роллю й авторитетом тренера, впливом зовнiшнього середовища, станом пiдлiтка. Тому майстернiсть тренера в даному процесi треба розглядати як цiлеспрямовану систему властивостей особистостi, регуляцii вiдносин, обумовлених основними формами життiдiяльностi пiдлiтка, виявлення змiн у становленнi його особистостi i визначення оптимальних способiв впливу на неi.
Цiлiсний аналiз взаiмодii нормативноi i реальноi моделей умiнь у дiяльностi тренера дозволив виявити ряд закономiрностей.
Майстернiсть у вихованнi i навчаннi юних спортсменiв припускаi високий ступiнь розвитку педагогiчних знань, умiнь i навичок. Якщо який-небудь компонент у структурi педагогiчноi дiяльностi тренера розвитий недостатньо, педагогiчнi впливи виявляються малоефективними.
Рiвнi майстерностi тренерiв орiiнтують них на поступове розширення i поглиблення дiапазону спортивних i педагогiчних умiнь. Тому тренеровi необхiдно домагатися детального вiдпрацьовування кожного умiння у всiх ланках навчання i виховання юних спортсменiв, визначення ефективних критерiiв рiшення задач, створення цiльовоi настанови, спiввiднесення власних умiнь з еталонними, оволодiння функцiональними знаннями, закрiплення знань i вироблення умiнь оперувати ними в практичнiй дiяльностi.
Наша мета i полягаi в тому, щоб послiдовно i в повному обсязi розкрити процес становлення педагогiчноi майстерностi тренера та його роль в пiдготовцi спортсменiв.
Проблема: значення педагогiчноi майстерностi тренера в пiдготовцi спортсменiв.
Робоча гiпотеза: можна вважати, що важливим значенням у пiдготовцi спортсменiв i високий професiйний рiвень тренерського колективу.
Предмет дослiдження: психолого-педагогiчнi особливостi роботи тренера.
Об`iкт дослiдження: професiйнi якостi тренера та iх роль в пiдготовцi спортсменiв.
Для досягнення поставленоi мети були використанi наступнi методи наукового дослiдження: порiвняльно-ретроспективний, аналiз передового досвiду роботи видатних педагогiв, узагальнення.
РОЗДРЖЛ 1. СУЧАСНИЙ ТРЕНЕР У ПЕДАГОГРЖЧНРЖЙ СИСТЕМРЖДiяльнiсть тренера, як правило, розглядають дуже вузько, видiляючи тiльки ii зовнiшню сторону: управлiння тренуванням. Однак дiяльнiсть тренера маi багатофакторний педагогiчний характер i здiйснюiться в рамках визначеноi педагогiчноi системи. Педагогiчна система тАФ це сукупнiсть структурних i функцiональних компонентiв, пiдлеглих педагогiчним цiлям (Н. В. Кузьмiна). До структурних компонентiв, що дозволяють аналiзувати педагогiчну систему в статицi, вiдносяться мети педагогiчноi системи, змiст навчальноi iнформацii, засобу педагогiчноi комунiкацii, дiяльнiсть юних спортсменiв i тренера. До функцiональних компонентiв, що обумовлюють становлення, розвиток, удосконалювання педагогiчноi системи, вiдносяться гностичний, проектувальний, конструктивний, органiзаторський i комунiкативний компоненти.
Мети будь-якоi педагогiчноi системи перетворюються в життя в педагогiчному процесi. "Педагогiчний процес i, з одного боку, саморух (тобто вiн буде вiдбуватися незалежно вiд волi його учасникiв i всупереч iм), з iншого боку, це керований процес, що вiдбуваiться через рiшення незлiченного ряду педагогiчних задач, пiдлеглих кiнцевим цiлям системи, спiввiднесених з ними".
Керована частина педагогiчного процесу реалiзуiться в професiйно-педагогiчнiй дiяльностi тренера, що визначаiться як рiшення незлiченного ряду педагогiчних задач.
Тренер, щоб залишатися елементом педагогiчноi системи, повинний вiдповiдати iй, тобто задовольняти визначеним вимогам за рiвнем професiйних умiнь i навичок.
Педагогiчна система припускаi участь у процесi педагогiчноi працi вихователя (суб'iкта) i вихованця (об'iкта), причому керiвна i направляюча роль у ньому належить педагоговi.
Двостороннiсть педагогiчноi дiяльностi пояснюiться особливiстю ii об'iкта: дитина не просто пасивно сприймаi вплив, а сама активно дii, являючись суб'iктом своii дiяльностi [4].
Кожен юний спортсмен i членом цiлого ряду колективiв (формального i вiльного спiлкування) i перебуваi пiд виховним впливом кожного з них. В цих умовах координацiя зусиль усiх дорослих, працюючих з юними спортсменами, регулювання зв'язкiв i вiдносин пiдлiткiв iз зовнiшнiм середовищем i спортивним колективом складаi одну з головних задач тренера. Слiд пам'ятати, що прогнозування спортивного i педагогiчного результату носить iмовiрнiсний характер i вимагаi вiд тренера умiння швидко орiiнтуватися вiдповiдно до конкретноi ситуацii, оперативно змiнювати характер i змiст дiяльностi.
Розвиток об'iкта педагогiчноi дiяльностi тренератАФ юного спортсмена тАФ вимагаi розмаiтостi прийомiв, способiв колективного й iндивiдуального впливу в залежностi вiд вiкових i iндивiдуальних особливостей дiтей.
Педагогiчна дiяльнiсть суспiльних тренерiв маi, крiм цього, своi особливостi.
По-перше, ii здiйснюють на суспiльних початках люди рiзних вiкiв i професiй, як правило, що не мають спецiальноi пiдготовки для роботи з дiтьми. Основним мотивом iхньоi роботи, як показують бiльшiсть дослiджень, i любов до дiтей, усвiдомлення необхiдностi особистоi участi в моральному i фiзичному вихованнi дiтей i пiдлiткiв.
По-друге, дiяльнiсть суспiльного тренера менш регламентована, чим дiяльнiсть учителiв фiзичноi культури, що забезпечуi тренеровi самi широкi можливостi для творчостi.
Цiль педагогiчноi системи "тренер тАФ дитячий спортивний колектив" як цiлеспрямованоi развиваючоiся системи взаiмозв'язку тренера i дитячого спортивного колективу тАФ виховання гармонiчно розвинутоi особистостi.
Педагогiчна система "дитячий спортивний колектив" i цiлiсною, що саморозвиваiться, самокерованою, вiдкритою системою, тобто маi всi ознаки системного об'iкта. У своiй дiяльностi вона реалiзуi ведучi принципи самоврядування: принцип активного саморуху за рахунок розвитку iнiцiативи, активностi, самостiйностi юних спортсменiв i iхньоi взаiмодii iз середовищем, тобто з рiзними громадськими органiзацiями; принцип цiлеспрямування, що виявляiться в доцiльно спланованiй дiяльностi колективу; принцип iнформацiйного зв'язку елементiв, що забезпечуi необхiдну погодженiсть у роботi активу i його взаiмозв'язку з юними спортсменами; принцип субординацii елементiв i iiрархiчностi структури системи, що конкретизуiться в принципi добровiльностi вступу пiдлiткiв у колектив i активну участь у його справах.
Особливостi дитячого спортивного колективу виявляються в дiяльностi педагогiчноi системи "тренер тАФ дитячий спортивний колектив". Треба вiдзначити наступне.
1. Поява даноi педагогiчноi системи обумовлено зростанням значення спорту у вихованнi пiдростаючого поколiння.
2. Система може виникнути лише за умови нагромадження практичного досвiду, знань.
3. Система виникаi в результатi вироблення способiв взаiмодii з пiдлiтками.
4. Юнi спортсмени тАФ необхiдний компонент системи. Рiст чисельного складу дитячих спортивних команд свiдчить про великi можливостi цiii системи.
5. Тренер, що усвiдомить мети навчально-виховного процесу, своiрiднiсть дiяльностi спортивного колективу, що володii спецiальною навчальною i виховною iнформацiiю, що вмii користуватися формами i методами педагогiчного впливу, тАФ теж необхiдна умова виникнення i функцiонування даноi системи.
Таким чином, педагогiчна система "тренер тАФ дитячий спортивний колектив" вiдповiдаi усiм вимогам iснування педагогiчних систем: маi стiйкiсть, стабiльнiстю, твердою органiзацiiю i взаiмодiiю структурних i функцiональних компонентiв, високим ступенем iхньоi упорядкованостi i спрямованостi. Однак вона маi особливостi, що вiдрiзняють неi вiд iнших педагогiчних систем [7].
Функцiонування даноi педагогiчноi системи повинне забезпечити нормальне протiкання учбово-тренувального процесу при активнiй взаiмодii всього комплексу навчання i виховання юних спортсменiв. Особливiсть дiяльностi цiii системи порозумiваiться ще i тим, що дитячий спортивний колектив виступаi i як суб'iкт виховання, i як виховне середовище. Отже, ефективнiсть функцiонування педагогiчноi системи "тренер тАФ дитячий спортивний колектив" залежить вiд органiзацii керування даним процесом, тобто вiд сукупностi заходiв державних i громадських органiзацiй, що забезпечують цiлеспрямовану дiяльнiсть тренерiв у роботi з юними спортсменами.
Про реалiзацii цiлей педагогiчноi системи можна судити по психологiчнi змiнi в особистостi для того щоб мети, поставленi державною педагогiчною системою, стали рушiйною силою формування особистостi юних спортсменiв, необхiдно, щоб цiлi були усвiдомленi тренерами i перетворенi та втiленi у iхнi педагогiчнi цiлi. Важливо також, щоб i самих пiдлiтках усвiдомили цi мети, тобто щоб педагогiчнi цiлi тренера перетворилися в психологiчнi цiлi юних спортсменiв.
Специфiка педагогiчноi системи "тренер тАФ дитячий спортивний колектив" виявляiться також у дiяльностi тренера.
Структурнi компоненти дiяльностi тренера знаходять своi вiдображення в структурi його знань, а функцiональнiтАФ у структурi його умiнь.
При цьому ефективнiсть дiяльностi обумовлюiться ступенем розвитку функцiональних компонентiв, до яких вiдносяться:
1) гностичний, зв'язаний з постiйним узагальненням i систематизацiiю наукових знань, iхнiм згортанням (схематизацiiю) i розширенням, перетворенням наукових знань у навчальнi, вивченням загальних закономiрностей дiяльностi педагогiчних систем (наукове педагогiчне знання стаi умовою iхнього розвитку), аналiзом дiяльностi педагогiчноi системи i всiх ii пiдсистем;
2) проектувальний, зв'язаний iз проектуванням розвитку педагогiчних систем з урахуванням потреб комплексного пiдходу до навчання i виховання пiдлiткiв, наукових методичних дослiджень, що забезпечують змiст дiяльностi педагогiчних систем, розвитку засобiв педагогiчноi комунiкацii, якi забезпечують способи функцiонування системи;
3) конструктивний, зв'язаний зi створенням навчальних посiбникiв для юних спортсменiв i тренерiв, методичних посiбникiв для тренерiв, посiбникiв i циркулярiв за методикою аналiзу ефективностi дiяльностi педагогiчних систем;
4) органiзаторський, зв'язаний зi створенням загального i режиму дiяльностi систем, органiв самоуправлiння;
5) комунiкативний, зв'язаний з регламентацiiю i регулюванням вiдносин мiж системою й адмiнiстративними органами керування, мiж адмiнiстрацiiю i тренерами, тренерами i пiдлiтками, усерединi цих груп.
Порушення в кожнiм з видiлених компонентiв спричиняють порушення в дiяльностi педагогiчноi системи [4].
Педагогiчнi системи з iх структурними i функцiональними компонентами тАФ це об'iктивна реальнiсть, що iснуi поза i незалежно вiд окремого тренера i юного спортсмена i зумовлюючоi функцii останнiх, тобто iхнього обов'язку, статус, систему рольових розпоряджень (див. с. 50). РЖ тренер i юнi спортсмени можуть залишатися елементами системи, лише виконуючи своi функцii, про якiсть виконання яких судять за досягнутими результатами. Аналiз же результатiв, яких досягаi тренер, дозволяi судити про рiвень його дiяльностi.
1.2
Критерii педагогiчноi майстерностi i передумови пiдвищення ефективностi дiяльностi тренера
Тренер зможе виконувати своi функцii в педагогiчнiй системi, тiльки володiючи професiйними знаннями, умiннями i навичками, а також визначеними властивостями особистостi.
Загальними ознаками професiоналiзму в рiзних професiях i: 1) володiння спецiальними знаннями про мети, змiст, об'iкт i засобах працi; 2) володiння спецiальними умiннями в здiйсненнi процесу дiяльностi на всiх його етапах: пiдготовчому, виконавчому, пiдсумковому; 3) спецiальнi властивостi особистостi i характеру, що дозволяють здiйснювати процес дiяльностi й одержувати шуканi результати.
Ефективнiсть дiяльностi тренера залежить вiд багатьох факторiв: економiчного, соцiального, наукового, органiзацiйного й iн. Показник ефективностi дiяльностi тренера тАФ успiшне досягнення мети при найбiльш рацiональному використаннi сил i засобiв. РЖншими словами, ефективнiсть припускаi вiдповiднiсть структури i функцiонування психiки тренера структурi i динамiцi його дiяльностi.
Великий вплив на ефективнiсть дiяльностi тренера роблять особливостi його особистостi, свiтогляд, здiбностi, характер, темперамент, психiчний стан (Б Г. Ананьiв, А. Г. Ковальов, Е. С. Кузьмiн, А. Н. Леонтьев, В. С. Мерлин, А. Ц. Пуни, Н. С. Лейтес, В. Е. Чудновський, В. С. Магун, Е. В. Шорохова).
Важливою умовою ефективностi дiяльностi тренера i умiння творчо визначати цiльовi настанови занять вiдповiдно до програми навчання конкретному видовi спорту. Однак нашi дослiдження показують, що тренери часто не вмiють у цiльовiй настановi вiдбити виховнi можливостi всiii програми або окремих занять. Вони прагнуть дати юним спортсменам побiльше спортивних знань, умiнь, недостатньо спiлкуючись з ними, а також не вмiють органiзувати роботу юних спортсменiв з метою iхнього виховання.
Передумови пiдвищення ефективностi дiяльностi тренера подiляються на особистiснi (базовi) i ситуативнi (процесуальнi).
До особистiсного вiдносяться: позитивнi риси спрямованостi особистостi тренера (стiйкий iнтерес до занять з юними спортсменами, почуття вiдповiдальностi за роботу й iн.); прояву темпераменту, адекватнi вимогам педагогiчноi дiяльностi; сприятливi особливостi характеру (такi риси, як доброзичливiсть, тактовнiсть, чуйнiсть, вимогливiсть, справедливiсть, витримка, уважнiсть, наполегливiсть, рiшучiсть, спритнiсть); педагогiчнi й органiзаторськi здiбностi. Будучи сформованими, особистiснi передумови допомагають тренеровi виявляти стiйкiсть у практичному здiйсненнi цiлей дiяльностi, зберiгати сталiсть стилю роботи [6].
До ситуативних передумов вiдносяться: ясне розумiння поточних задач своii дiяльностi i дiяльностi юних спортсменiв; досить сильнi ситуативнi мотиви, що спонукують до досягнення цiлей; адекватно протiкаючi психiчнi пiзнавальнi процеси; стенiчнi психiчнi стани. Ситуативнi передумови з'являються в результатi усвiдомлення виникаючих задач, пiд впливом роботи по пiдготовцi до занять i iхнього проведення.
Формування передумов пiдвищення ефективностi дiяльностi тренера залежить вiд того, наскiльки добре володii тренер конкретним видом спорту, вiд його ерудицii, культури i рiвня педагогiчноi майстерностi i фiзичноi пiдготовленостi.
Тренери по-рiзному визначають задачi спортивно-масовоi роботи з пiдлiтками. Однi вважають, що творцями всiii спортивно-масовоi роботи повиннi бути самi хлопцi. З цiiю метою, вони формують суспiльно-колективiстську спрямованiсть особистостi пiдлiткiв, сприяють правильному розвитковi iхнiх спортивних здiбностей, iнiцiативи i самостiйностi, визначеного устою життя i дiяльностi, що в остаточному пiдсумку перетворюi дитячий колектив у вихователя окремого юного спортсмена. РЖншi тренери вважають, що iхня основна задача тАФ як можна повнiше, цiкавiше i яскравiше побудувати навчально-виховний процес. Вони удосконалюють його, вiдбирають найбiльш ефективнi форми, методи i прийоми виховання i перевиховання, i джерелами великоi iнформацii. Нарештi, досить численну групу складають тренери, що через недостатнi знання основ педагогiки не можуть цiлеспрямовано керувати навчально-виховним процесом.
Таким чином, ми видiляiмо три рiвнi майстерностi тренерiв у роботi з юними спортсменами: високий, середнiй i низький. При цьому дiяльнiсть тренерiв характеризуiться по: 1) вiдношенню до спорту i педагогiчноi дiяльностi взагалi i до роботи з юними спортсменами зокрема; 2) характеровi визначення змiсту дiяльностi з юними спортсменами; 3) знанню закономiрностей навчально-виховного процесу в роботi з юними спортсменами.
Для дiяльностi тренерiв високого рiвня майстерностi характерно стiйке позитивне вiдношення до своii дiяльностi, iнтерес до справи, визначена система в роботi. Вони ясно розумiють оздоровчi, освiтнi, виховнi задачi, умiють намiтити шляхи iхнього рiшення i бачать кiнцевi результати роботи. Враховують особливостi вiку, статi, стану здоров'я, фiзичного розвитку i фiзичноi пiдготовленостi пiдлiткiв. Знають свiй вид спорту. Успiшно формують у дiтей стiйкий iнтерес до спорту. Умiють яскраво i захоплююче розкривати перспективи систематичних учбово-тренувальних занять, переносити на тренування з юними спортсменами принципи технiчноi i тактичноi пiдготовки сучасного спорту. Рацiонально використовують час, вiдведений на виконання задачi, дiють чiтко i впевнено [7].
Органiзувати суспiльну активнiсть пiдлiткiв, формуючи в них визначенi суспiльнi i моральнi уявлення, поняття, вони прагнуть, щоб цi iдеi ставали мотивами, що спонукують i направляють поводження i дiяльнiсть юних спортсменiв.
Суспiльно-полiтична робота з юними спортсменами завжди в центрi уваги цих тренерiв. Вони вiдрiзняються багатою вигадкою, iнiцiативою, гарними педагогiчними здiбностями. При органiзацii спортивно-масовоi роботи обТСрунтовують необхiднiсть участi юних спортсменiв у тiм або iншому видi дiяльностi, активно керують тренуванням, сполучаючи роботу iз сильними, слабкими i середнiми спортсменами, виявляють творчу iнiцiативу в конкретизацii вправ, розробляють iхнi новi варiанти. Тренери самокритично оцiнюють результати своii роботи, пiклуються не про зовнiшнiй ефект, а про виховну доцiльнiсть кожного заходу. Умiють контролювати, вчасно поправляти i заохочувати вихованцiв, об'iктивно оцiнювати дiяльнiсть, не впадати у вiдчай при невдачах, не зазнаватися при удачах i перемогах. Вони постiйно в курсi нових дослiджень в областi теорii i методики фiзичного виховання i спорту, психологii, педагогiки, охоче вiдгукуються на речення по удосконаленню навчальноi i виховноi роботи в командi. Легко оперують специфiчними формами i методами дiяльностi юних спортсменiв. Мають тiсний контакт iз батьками i громадськiстю, знають положення в родинах вихованцiв, iхнi iнтереси, запити i нестатки.
У цiii групи тренерiв моральнi переконання виявляються в рiзних формах. Однi тренери активно реагують почуттям на всi подii в командi (у всiй системi взаiмин з юними спортсменами). При цьому емоцiйний вплив може рiзко змiнити спрямованiсть поводження юних спортсменiв. РЖншим тренерам властивi самостiйнiсть суджень, критичнiсть. Третiм тАФ практичнi дii, учинки.
Педагогiчна дiяльнiсть таких тренерiв виразна, багата внутрiшньою вольовою активнiстю i цiлеспрямованiстю. У них яскравiше виявляються органiзаторськi умiння. Вони вiдрiзняються високою вимогливiстю до юних спортсменiв i до себе, привчають вихованцiв до правильного режиму навчання, працi, вiдпочинку, харчування, сну, до виконання санiтарно-гiгiiнiчних правил. Моральний вплив вони роблять насамперед особистим прикладом. Такi тренери умiло враховують конкретнi педагогiчнi ситуацii, обирають найбiльш доцiльнi прийоми впливу. На прикладах iз практики спорту формують у хлопцiв почуття товариства, умiння у важких умовах змагань домагатися перемоги. У командi створюють невимушену обстановку, сприяють розвитковi iнiцiативи i самостiйностi пiдлiткiв, тобто, по-перше, учать них знаходити i планувати справи свого колективу, здiйснювати них у життi й аналiзувати для того, щоб накопичувався досвiд самостiйноi органiзацii дiяльностi юних спортсменiв; по-друге, дiють через актив i разом з ним домагаються, щоб органи самоврядування дiяли систематично, мали авторитет у пiдлiткiв; по-третi, розвивають у кожного вихованця самостiйнi навички спортивно-масовоi роботи, використовуючи доручення. Планують роботу таким чином, що вiд доручень виконавчого характеру пiдлiток переходить до доручень, що вимагають вiд нього творчостi, прояву своiх iндивiдуальних здiбностей i умiнь органiзатора [10].
Для тренерiв середнього рiвня майстерностi характерно позитивне вiдношення до спортивно-масовоi роботи з юними спортсменами. Вони розумiють ii задачi, але випробують труднощi в iхньому практичному рiшеннi. РЗх бiльше залучаi сам процес навчально-виховноi дiяльностi, чим ii кiнцевий результат. Не завжди усвiдомлюють вони послiдовнiсть своiх дiй, не можуть пояснити iхня доцiльнiсть, використовують випадковi прийоми i способи дiй. РЗм подобаiться живе спiлкування з дiтьми, напруженiсть повсякденноi роботи. В основi iхнi вiдносини до навчально-виховноi роботи лежить захопленiсть справою. Вони охоче беруться за тi види дiяльностi, що бiльше люблять, що iм краще вдаються, iгноруючи малоцiкавi, але необхiднi дiлянки роботи. Виявляють творчiсть у проектуваннi справ команди, але дii iхнiй носять iндивiдуальний характер. У роботу утягують лише активiстiв команди. Рацiонально розподiляють час, вiдведений на виконання задачi, але дiють найчастiше непевно, утрудняються в пошуках нових прийомiв активiзацii дiяльностi юних спортсменiв. Правильно оцiнюють педагогiчну ситуацiю, i iнiцiаторами бiльшостi справ у командi. Формально використовують прийоми педагогiчного впливу по розвитку самостiйностi й iнiцiативи пiдлiткiв.
У дiяльностi ряду тренерiв переважаi мотив твердження своii переваги над iншими. Вiн втiлюiться у вiдповiдним йому способах дiй: прагненнi продемонструвати перед усiма спортивнi успiхи, замовчувати про невдачi, труднощiв, недолiки. Такi тренери охоче беруться за ту дiяльнiсть, результати якоi зможуть побачити всi, недооцiнюючи часом повсякденну роботу. Вони вмiють добре оформити, яскраво подати результати навiть там, де вони не позначаються на поводженнi дiтей. Стиль виховноi роботи, обумовлений даним мотивом, особливо згубно вiдбиваi на вихованнi юних спортсменiв.
У тренерiв низького рiвня майстерностi цiль у роботi з юними спортсменами чiтко не визначена. В основi iхньоi дiяльностi, як правило, лише тактичнi, невiдкладнi задачi. Вони не ставлять досить конкретно перед собою i вихованцями далеких перспектив дiяльностi, уся iхня робота складаiться iз сукупностi близьких i середнiх перспектив дiяльностi, при цьому останнi часто виникають зненацька для тренера. Тому результат дiяльностi таких тренерiв залежить вiд цiлого ряду випадкових факторiв. З задоволенням використовують рiзноманiтнi "розробки" учбово-тренувальних занять, виховних заходiв, але до методичних рекомендацiй i навчальних посiбникiв вiдносяться скептично. Недостатньо уважно вiдносяться до виховання в юних спортсменiв почуття боргу й особистоi вiдповiдальностi за виконання своiх обов'язкiв. Вихованцi часом не приховують свого недоброзичливого вiдношення до тренера, допускають iронiчнi реплiки по його адресi. Найбiльш гарнi органiзатори серед юних спортсменiв волiють приймати участь у спортивно-масових справах поза командою, i неохоче включаються в ii життя. Актив команди дii формально.
Тренери затрачають багато сил i часу на виконання задачi, дiють непевно. Методами учбово-тренувальноi i виховноi роботи володiють слабко. Змiст своii педагогiчноi дiяльностi чiтко визначити не можуть. Не вмiють установити контакт з окремими хлопцями i створити обстановку невимушеностi, довiрчостi. Зрiлi моральнi переконання тренерiв виявляються недостатньо дiючими через обмеженiсть спортивних i педагогiчних здiбностей i умiнь. Майже не виявляють самостiйностi в роботi. Дii iх скованi i не завжди мають виражену психолого-педагогiчну спрямованiсть [11].
Юнi спортсмени позбавленi можливостi виявляти свою активнiсть i особисту вiдповiдальнiсть через вимоги беззаперечного пiдпорядкування. У такiй ситуацii нерiдко велике мiсце займають примусового заходу, адмiнiстрування при слабко поставленiй роз'яснювальнiй роботi з вихованцями. У результатi юний спортсмен або перетворюiться в сумлiнного, але пасивного виконавця чужоi волi, безвiдповiдального споживача готових iстин, здатного при обставинах, що змiнилися, потрапити пiд вплив будь-який iншоi, бiльш сильноi особистостi, або вiдкрито протестуi i вступаi в конфлiкт iз тренерами, iде з команди.
Результати порiвняльно-порiвняльного аналiзу дiяльностi тренерiв рiзних рiвнiв майстерностi привели нас до висновку, що процес перетворення педагогiчних умiнь у предметну дiяльнiсть у майстрiв i немайстрiв здiйснюiться по-рiзному.
Цiлiснiсть, взаiмозалежнiсть компонентiв властивi тiльки дiяльностi тренера-майстра. Загальна логiка його дiй така: осмислення державних задач виховання i навчання i спiввiднесення iх iз задачами дитячого спортивного колективу; аналiз з цих позицiй вихiдноi iнформацii про роботу дитячого Спортивного колективу; формулювання цiлей i задач конкретного дитячого колективу, моделювання засобiв педагогiчного впливу, сфери взаiмин з юними спортсменами; планування реалiзацii намiчених цiлей i задач; ухвалення рiшення, органiзацiя конкретноi дiяльностi; регулювання областi взаiмин у командi; оцiнка досягнутих результатiв, формулювання новоi мети на наступному етапi навчально-виховноi роботи. Таким чином, у логiку дiй тренери-майстри переломлюються усi компоненти структури дiяльностi тренера.
У тренерiв-немайстрiв виявилося неможливим виявити цiлiсну, взаiмозалежну картину дiй.
В основi вищих рiвнiв майстерностi лежить цiлеспрямована i взаiмозалежна система знань i умiнь у роботi з юними спортсменами. Було встановлено, що критерiями педагогiчноi майстерностi тренера можуть виступати; а) якiсть знань, умiнь, навичок i рiвень вихованостi юних спортсменiв, тобто психологiчнi результати його працi; б) способи дiяльностi тренера, що приводять до позитивних результатiв: до високого рiвня вихованостi i дiяльностi юних спортсменiв, тобто функцiональнi результати його працi.
Психологiчним критерiiм педагогiчноi майстерностi i високий ступiнь сформованостi в юних спортсменiв: 1) стiйкого iнтересу до спортивноi дiяльностi; 2) спортивних здiбностей i творчого вiдношення до спорту; 3) гарноi фiзичноi пiдготовки; 4) глибокого знання конкретного виду спорту; 5) мiцних навичок i умiнь виконання окремих спортивних вправ i комбiнацiй; 6) умiння переборювати труднощi в спортивнiй дiяльностi; 7) iнтересу до спортивноi дiяльностi.
Визначальна роль в оцiнцi майстерностi тренера належить психологiчним критерiям. При цьому важливо вичленувати основний показник успiшноi дiяльностi тренера, свого роду iндикатор рiвня його майстерностi. Таким психологiчним критерiiм i рiвень сформованостi в юних спортсменiв конкретних спортивних умiнь i моральних рис особистостi. У цьому критерii вiдбиваi ступiнь досягнення тренером основноi мети навчання. Варто мати на увазi, що критерiй знання спорту i практичного володiння включаi ряд iнших критерiiв. Отже, психологiчнi критерii тАФ це загально педагогiчнi критерii, що мають бiльш загальний характер, чим функцiональнi, i застосовнi при оцiнцi результативностi дiяльностi тренера [4].
Функцiональними критерiями майстерностi i: 1) володiння основами конкретного виду спорту; 2) володiння засобами, формами i методами навчання юних спортсменiв спортивним умiнням; 3) система навчально-виховноi роботи з юними спортсменами; 4) система контролю за дiяльнiстю вихованцiв, умiння визначати особливостi функцiонального стану iхнього органiзму й у зв'язку з цим дозувати навантаження на тренуваннях i змаганнях; 5) умiння виявляти особливостi iндивiдуальноi пiдготовки, здiбностей i схильностей до конкретних вправ, мiсцю в командi i т.п.; 6) високий рiвень сформованих загально педагогiчних умiнь; 7) систематичний аналiз власноi дiяльностi i витяг урокiв з помилок i невдач, тобто перебудова дiяльностi в напрямку удосконалювання.
Визначення критерiiв педагогiчноi майстерностi дозволяi, по-перше, одержати iдиний iнструментарiй для оцiнки квалiфiкованостi тренерських кадрiв, по-друге, орiiнтир для самооцiнки працi тренера.
Визначивши роль i мiсце тренера в педагогiчнiй системi "тренер тАФ дитячий спортивний колектив", критерii майстерностi i передумови пiдвищення ефективностi його дiяльностi, можна сформулювати вимоги до дiяльностi тренера.
Важливим критерiiм педагогiчноi майстерностi тренера в суспiльно-полiтичнiй роботi з юними спортсменами i умiння виховувати в них: 1) почуття безпосередньоi приналежностi до дитячоi органiзацii як до колективу; 2) iнтерес до полiтичного життя Украiни i iнших краiн i прагнення до полiтичноi самоосвiти; 3) чуйнiсть, звичку зауважувати, коли ровесники i дорослi мають потребу в iхнiй допомозi, дiяти, не чекаючи прохання або розпорядження старших; 4) вiдчуття радостi вiд працi на загальну користь, вiдчуття своii потреби краiнi; 5) навички ретельностi й органiзованостi в колективнiй роботi команди; 6) прагнення бачити свою успiшну роботу як частина суспiльних справ усього спортивного колективу; 7) умiння енергiйне домагатися позитивного результату i почуття вiдповiдальностi за спортивно-масову роботу в колективi; 8) свiдоме вiдношення до справ команди, корисним для навколишнiх, для самоi команди i для пiдлiтка.
Тренер зобов'язаний озброiти юних спортсменiв полiтичними знаннями, сформувати в них комунiстичнi переконання, виховати суспiльну активнiсть. Органiзацiя такоi дiяльностi жадаi вiд тренера якостей пропагандиста, агiтатора, полiтичного керiвника, органiзатора.
Сучасний тренер тАФ це людин високих моральних якостей, чуйний i уважний. Вiн повинний мати такi якостi, що вiн хоче виховати в пiдлiтка.
Високi моральнi якостi тренер виробить у себе, якщо буде строго додержуватися принципiв морального кодексу, на iхнiй основi будувати своi взаiмини з вихованцями i з iншими людьми як на роботi, так i в побутi. РЖдейна переконанiсть, твердий свiтогляд, моральна чистота тАФ основа внутрiшнього стануособистостi тренера, його морально-полiтичноi i професiйноi спрямованостi.
Високоморальний тренер завжди може зi спокiйною совiстю пред'являти юним спортсменам високi вимоги в областi моральноi поведiнки i своiм способом життя, своiми вчинками закрiплюють цi вимоги в iхнiй свiдомостi i поведiнцi. Спортивна дiяльнiсть у силу своii специфiки породжуi особливi форми вiдносин: колективну й особисту вiдповiдальнiсть, повагу, взаiмодопомогу, коректнiсть поводження i т.п. Тренеровi необхiдно в доступнiй формi роз'ясняти юним спортсменам норми морального поводження, принципи моралi i спортивноi етики, що, як i загальнi норми моралi, визначаi вiдношення спортсмена до краiни, суспiльства, колективу, до процесу спортивного удосконалювання, спортивнiй боротьбi i т.д.
У виховнiй роботi потрiбно широко використовувати позитивнi приклади морального поводження радянських спортсменiв, тому що важливим напрямком морального виховання i формування прагнення до морального iдеалу. Використовуючи цiкавi приклади з практики спорту, тренер зумii послiдовно сформувати в юних спортсменiв якостi дiйсноi людини i громадянина нашоi незалежноi краiни.
Тренер не повинний залишати без уваги жодного випадку порушення правил i норм поводження в дитячiй спортивнiй командi, давати iм негайну оцiнку. Вiн веде боротьбу з палiнням, лихослiв'ям, недбалiстю в одязi, створюi в командi обстановку вимогливостi, доброзичливостi i взаiмноi поваги [4].
У центрi уваги тренера постiйно повиннi бути питання правового виховання юних спортсменiв. Виховнi впливи спортивного колективу, тренера повиннi бути спрямованi в першу чергу на пiдлiткiв, що складаються на облiку в iнспекцiях по справах неповнолiтнiх, педагогiчно запущених.
Важливо не тiльки допомогти юному спортсменовi показати гарний спортивний результат, установити рекорд, необхiдно (i це в першу чергу) прищепити любов до спортивноi дiяльностi, систематичнiй працi, розвити i змiцнити його моральнi i вольовi якостi. Тренеровi необхiдно пам'ятати, що серед рушiйних мотивiв поводження в юного спортсмена не останнi мiсце займаi честолюбство. У ньому закладене суперечлива iднiсть свiдомостi власноi переваги в боротьбi РЖз супротивником, невигубне бажання перемогти будь-що-будь i шляхетне прагнення вести цю боротьбу в строгих рамках правил, на чесних початках.
Позитивний моральний досвiд у юного спортсмена повинний накопичуватися в процесi тренувань, змагань, суспiльноi роботи, у вiдносинах з товаришами по командi, тренерами, суддями. Перевiркою моральних якостей юного спортсмена нерiдко i ситуацiя, коли вiн повинний допомогти товаришам, вiдмовивши при цьому вiд особистого успiху.
Тренер повинний учити своiх вихованцiв володiти собою. Стримуючим початком
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi