Система вивчення iменникiв дiтьми початкових класiв
Початкове навчання
Реферат на тему
"Система вивчення iменникiв дiтьми початкових класiв"
РЖвано-Франкiвськ
2008
ЗМРЖСТ
Вступ............................................................2
I. Система вивчення iменника у другому класi.........................3
1.1 Етапи формування поняття тАЬiменниктАЭ у дiтей........................4
1.2 Формування уявлень про iменники тАУ назви iстот i не iстот .............5
1.3 Вивчення числа iменникiв........................................6
1.4 Розпiзнаваня роду i початковий етап вивчення
вiдмiнювання iменникiвтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..9
II. Розвиток творчих задаткiв учнiв при вивченнi iменника............12
2.1. Роль дитячоi творчостi на уроках украiнськоi мови..................12
2.2. Загадки.......................................................13
2.3. Значення казки................................................18
III. Органiзацiя самостiйноi роботи учнiв у процесi вивчення iменника...тАж21
3.1. Важливiсть самостiйноi дiяльностi учнiв...........................21
3.2. Дидактичнi матерiали для самостiйноi роботи
другокласникiв пiд часвивчення iменника..........................тАж22
IV. Розробки урокiвтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж30
Висновки........................................................45
Лiтература.......................................................46
ВСТУП
Для кожного народу рiдна мова тАУ це скарб. У нiй вiдбиваються iсторiя, яку творив народ, природа, яка його оточуi, праця, його радощi й уболiвання, думи й сподiвання, духовний свiт, сила, мудрiсть його життя. Мова закрiплюi в словах результати людського пiзнання. У нiй переданий вiковий досвiд народу, досягнення його культури, науки, мистецтва.
Мова тАУ засiб засвоiння i передачi сучасному i наступним поколiнням усiх тих духовних скарбiв, що iх надбав народ.
Мова i засобом психологiчноi цiлостi, iсторичноi iдностi нацii, це духовний ареал кожного народу, без неi нацiя розчиняiться у просторi, зникаi.
В системi початкового навчання мова маi особливо важливе значення. За допомогою рiдноi мови дiти збагачуються знаннями про природу, життя людей, iх виробничу дiяльнiсть, вивчають iншi навчальнi предмети: математику, iсторiю, географiю, природознавство тощо. Оволодiваючи мовою, дiти розвивають мислення i навпаки тАУ в роботi над розвитком мислення учнi збагачують i вдосконалюють свою мову.
Велике значення при навчаннi рiдноi мови молодших школярiв маi вивчення частин мови, зокрема iменника.
Цiiю проблемою займалися автори таких праць як: Бiлецька М,А, тАЬУроки украiнськоi мови в другому класiтАЭ [3]; Вашуленко М.С. тАЬУкраiнська мова в 2 класi чотирирiчноi початкооi школитАЭ [2]; Борець Г.РЖ. тАЬДидактичний матерiал з украiнськоi мови для 2 класу, [5]; Хорошiвська О.Н. тАЬВивчення украiнськоi мови в 2 тАУ 3 класахтАЭ, [7]; а також такi видатнi педагоги, як Сухомлинський В.О., Макаренко А.С., Ян Амос Коменський, С.Ф. Русова, Богоявленський Д.М. та багато iнших.
Я звернулася до вивчення цiii теми тому, що iменник тАУ одна з найчисельнiших частин мови, одна з найбiльш вживаних, це одна з перших частин мови, з якою знайомляться дiти.
ОбтАЩiктом дослiдження i методика вивчення iменника в другому класi.
Предметом дослiдження i уроки рiдноi мови у 2 класi, на яких вивчаiться iменник.
Мета дослiдження полягаi в узагальненнi методичних рекомендацiй щодо всiх етапiв вивчення iменника як частини мови у 2 класi, в обгрунтуваннi дидактичних умов ефективного використання самостiйноi роботи пiд часс вивчення iменника та розвитку творчих задаткiв другокласникiв.
Вiдповiдно до мети були поставленi такi завдання:
тАУ систематизувати загальнi методичнi рекомендацii щодо вивчення iменника в 2 класi;
тАУ розкрити роль дитячоi творчостi у процесi вивчення iменника другокласниками;
тАУ подати рекомендацii щодо самостiйноi роботи школярiв iз рядом завдань;
тАУ розробити зразки урокiв.
I. СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ РЖМЕННИКА
1.1. Етапи формування поняття тАЬiменниктАЭ у дiтей
Знайомство з частинами мови починаiться з вивченВння iменника як найбiльш уживаного учнями лексико-граВнматичного класу слiв.
Вивчення iменника в початкових класах передбачаi, по-перше, формування граматичного поняття iменник, по-друге, формування навичок правопису вiдмiнкових закiнчень iменникiв, по-третi, збагачення словника учнiв новими iменниками i розвиток навичок точного викориВнстання iх у мовi. Цi завдання розв'язуються не iзольоВнвано, а у взаiмозв'язку.
Лексичнi i граматичнi ознаки iменника досить складВннi, а тому вивчення цiii частини мови вимагаi поступоВнвого накопичення конкретного матерiалу для узагальВннення знань про iменник як частину мови.
Система роботи над вивченням теми ВлРЖменникВ» маi бути цiлеспрямованим процесом, який передбачаi певну послiдовнiсть ознайомлення учнiв iз смисловим значенВнням i граматичними ознаками цiii частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формуванВння навичок точного вживання iменникiв у мовленнi i праВнвильне iх написання.
У 2 класi формуiться уявлення учнiв про такi лексико-граматичнi категорii iменника, як назви iстот i неiстот, власнi й загальнi назви, формуiтьВнся граматичне поняття однини/множини. Учнi вперше знаВнйомляться з такою граматичною категорiiю, як рiд iменВнника, навчаються розрiзняти iменники за родами з допомогою пiдстановки слiв вiн, вона, воно чи мiй, моя, моi. Другокласники ще не знають вiдмiнкiв iменникiв, однак практично вчаться ставити питання до слiв тАУ назв предметiв кого? чого? кому? чому? i под., будуВнвати речення i словосполучення з iменниками в непрямих вiдмiнках i тим самим готуються до усвiдомлення понятВнтя вiдмiнювання iменникiв, що i основним у програмi 3 класу.
Формування у молодших школярiв граматичного поВнняття ВлiменникВ» складаiться з кiлькох етапiв. Перший тАУ пiдготовчий, який збiгаiться з перiодом навчання граВнмоти. Пiдготовка учнiв до усвiдомлення поняття ВлiменВнникВ» передбачаi навчання розрiзняти предмет i його назву, розвиток умiння класифiкувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочiв, фруктiв, транспорту тощо).
Другий етап формування поняття ВлiменникВ» передВнбачаi ознайомлення учнiв iз граматичними ознаками слiв у iдностi з iх смисловим значенням (вiдповiдають на питання хто? що?, називають предмети) й закрiпВнлення iх у термiнi ВлiменникВ». Ця робота потребуi вiд учня бiльш високого ступеня узагальнення, нiж це було на пiдготовчому етапi.
Третiй етап полягаi у поглибленнi знань про смислоВнве значення iменникiв, засвоiння форм роду, числа, пiдВнготовцi до усвiдомлення вiдмiнкiв, розширеннi знань про власнi i загальнi назви.
Четвертий етап передбачаi формування умiння вiдВнмiнювати iменники, свiдомо вживати вiдмiнковi форми для висловлення своiх думок i правильно писати вiдмiнВнковi закiнчення.
У 2 класi учнi засвоюють знання, умiння i навички, якi передбачають другий i третiй етапи.
Загальне поняття про iменник починаi формуватися у дитини ще в добукварний перiод. Саме тут учитель навчаi дiтей розрiзняти предмет i слово, що його називаi.
Надалi в учнiв поступово формуiться умiння ВлпрацюВнватиВ» iз словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажiмо, учитель вимовляi слово стiл, а дiти називають той стiл, який вони при цьому можуть уявити.
1.2. Формування уявлень про iменники тАУ назви iстот i не iстот
Подальше формування поняття ВлiменникВ» передбачаi роботу над лексичним значенням iменника i його грамаВнтичною ознакою тАУ вiдповiдаi на питання хто? що?. Умiння ставити до слiв тАУ назв предметiв запитанняхто?чи що? прищеплюiться дiтям ще в перiод навчання граВнмоти.
У 2 класi дiти дiзнаються про те, що слова, якi ознаВнчають назви людей i тварин, вiдповiдають на питання хто?, а слова, якi означають назви iнших предметiв, - на питання що?. З цiiю метою учитель здiйснюi систеВнматизацiю слiв тАУ назв предметiв, тобто видiляi групи слiв на позначення людей, тварин, рослин, предметiв побуту. Демонструiться, наприклад, таблиця iз зображенням лiВнкаря, робiтника, вчителя (перший ряд), собаки, кота, iжака (другий ряд), дерева, портфеля, чайника (третiй ряд).
У ходi евристичноi бесiди учитель з'ясовуi:
тАУ Хто зображений на малюнку першого ряду?
тАУ Яке питання можна поставити до кожного з зобраВнжених предметiв? (Хто це?тАУЛiкар i под.).
тАУ Кого називають слова лiкар, робiтник, вчитель? (Людей.)
тАУ Отже, якi слова вiдповiдають на питання хто? (Слова тАУ назви людей.)
Аналогiчна робота проводиться з малюнками другого, а потiм третього ряду.
Внаслiдок такоi роботи у дiтей формуiться уявлення про iменники тАУ назви iстот i неiстот.
1.3. Вивчення числа iменникiв
Поняття ВлчислоВ» засвоюiться учнями на реальнiй, предметнiй основi: у життi вони зустрiчають один або декiлька предметiв. У зв'язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкiльному вiцi, адже, пракВнтично дiти вмiють користуватися формами однини i мноВнжини iменникiв (лялькатАУляльки, яблуко тАУяблука). Усвiдомлення числа iменникiв як граматичноi категорii починаiться в школi.
Поняття про однину i множину iменникiв формуiтьВнся послiдовно. Спочатку дiти дiстають уявлення про один i багато предметiв, учаться добирати слова за зразВнком (герой тАУ героi, мишенята тАУ мишеня) або змiнюваВнти форму слова, керуючись настановою одинтАУбагато.
Потiм вводяться термiни однина / множина.
Пiд час вивчення числа iменникiв дiти повиннi зроВнзумiти:
якщо iменник означаi назву одного предмета, вiн ужиВнваiться в однинi (книга, олiвець, стiл);
якщо iменник означаi назву двох або бiльшоi кiльВнкостi предметiв, вiн уживаiться в множинi (книги, олiВнвцi, столи);
не всякий iменник, що маi форму множини, називаi кiлька предметiв (окуляри, ножицi, дверi);
не всякий iменник, що маi форму однини, становить собою назву одного предмета (корiння, кiннота).
У процесi роботи над числом iменникiв учитель маi сформувати умiння: 1) розрiзняти iменники в однинi i множинi за значенням i закiнченням; 2) утворювати форВнму множини вiд найбiльш уживаних форм однини i навпаки; 3) правильно вживати числовi форми iменникiв у мовленнi.
Робота над вивченням числа iменникiв проходить у таВнкiй послiдовностi.
Спочатку вчитель органiзовуi спостереження за слоВнвами, якi називають один i кiлька предметiв, i порiвнянВння цих слiв. Пропонуi, наприклад, такi слова: парта тАУ парти, хлопець тАУ хлопцi, лiнiя тАУ лiнii, море тАУ моря.
Учитель допомагаi дiтям з'ясувати, скiльки предметiв називають iменники першоi колонки, а скiльки тАУ другоi. Внаслiдок узагальнення дiти неодмiнно зроблять висновок про те, що, коли iменник називаi один предмет, вiн уживаiться в однинi, а коли бiльше предметiв тАУ у множинi.
Оскiльки учнi при визначеннi числа звертають увагу лише на смисловий бiк поняття (одинтАУбагато), слiд зорiiнтувати iх на врахування формального показника однини i множини тАУ закiнчення (книга тАУ книги, лiс тАУ лiси).
Визначаючи число iменникiв, учнi повиннi дотримуВнватися певноi послiдовностi дiй: 1) встановити, один чи бiльше предметiв називаi слово; 2) визначити закiнченВння iменникiв у множинi. Це полегшуi роботу вчителя над розширенням у дiтей уявлення про число, зокрема, в iменВнникiв, якi мають форму множини, але називають один предмет, або, маючи форму однини, називають сукупнiсть предметiв.
Як можливi варiанти органiзацii спостереження за такими iменниками можна виконати будь-яку з наведеВнних нижче вправ:
тАУ учитель демонструi малюнок iз зображенням одВнних окулярiв i кiлькох i просить назвати, що зображено на малюнках. В учнiв руйнуiться стереотип визначення числа за принципом один тАУ багато, не допомагаi iм у даному випадку i закiнчення. Дiти неодмiнно приходять до висновку про iснування в мовi iменникiв, якi вживаВнються тiльки у формi множини, незалежно вiд того, яку кiлькiсть предметiв вони позначають;
тАУ учитель пропонуi учням записати поданi слова у два стовпчики ВлОднинаВ» i ВлМножинаВ». Серед слiв, якими оперуватимуть дiти (наприклад, вiкно, море. вiкна, моВнря), зустрiнуться i слова типу ножицi, окуляри. ПриродВнно, що перед дiтьми виникаi проблемна ситуацiя: до якоВнго стовпчика вiднести останнi iменники? Можна очiкувати, що учнi, враховуючи вiдомi iм критерii один тАУ багаВнто i закiнчення, вiднесуть цi iменники до множини. Класовод пропонуi школярам утворити вiд цих iменникiв форми однини. Коли дiти переконаються в неможливосВнтi такоi операцii, вiн приводить iх до висновку, що деВнякi iменники мають тiльки форму множини, хоч i познаВнчають один предмет.
Аналогiчно учитель знайомить учнiв i з тими iменниВнками, що мають тiльки форму однини.
Збiрнi iменники типу камiння, корiння, в уявленнi молодших школярiв можуть асоцiюватися з мноВнжиною. Тому слiд дати дiтям допомiжний орiiнтир для множини тАУ слова моi, вони. Користуючись цим орiiнтиВнром, учнi прийдуть до висновку, що слово корiння маi форму однини тАУ корiння (воно, моi), а слово коренi (воВнни, моi), i формою множини вiд корiнь (вiн, мiй).
1.4. Розпiзнаваня роду i початковий етап вивчення вiдмiнювання iменникiв
Граматичне поняття роду iменникiв формуiться в 2 класi переВнважно на основi використання пояснювально-iлюстративного методу. Опрацьовуючи теВнму ВлРiд iменникiвВ», учитель маi показати дiтям, що:
iменники бувають трьох родiв: чоловiчого, жiночого i середнього;
для того щоб визначити рiд iменникiв, слiд поставити iх у формi однини;
рiд деяких iменникiв слiд запамятати (собака тАУ ч. р., путь тАУ ж. р.).
У шкiльнiй практицi традицiйно розпiзнавання роду iменникiв здiйснюiться пiдстановкою особових займенниВнкiвтАУвiн, вона, воно чи присвiйнихтАУмiй, моя, моi. Це маi повiдомити учитель дiтям перед виконанням вправ на розрiзнення роду.
Важливо пiд час формування поняття роду показати учням, що визначити рiд iменникiв можна тiльки тодi, коли вони вжитi в однинi. З цiiю метою учитель може запропонувати дiтям визначити рiд iменникiв у такому, наприклад, реченнi: До годiвницi прилiтають горобцi i синицi. Учнi переконуються, що вiдомий iм прийом визВнначення роду (пiдстановка слiв вiн, вона. воно) до слiв горобцi i синицi не допомагаi. Тодi учитель пропонуi iнший варiант речення: До годiвницi прилетiли горобець i синиця. Так учнi повиннi дiйти висновку, що визначити рiд iменника можна тiльки за формою однини.
Уже в 2 класi, на початковому етапi вивчення вiдмiнювання iменникiв, дiти, ще не знаючи вiдмiнкiв, знайомляться з рiзними формами слова. СпоВнстереження за змiною закiнчень у словах у залежностi вiд iнших слiв даi змогу учням усвiдомити роль закiнчення в мовленнi.
Починати вивчення вiдмiнювання iменникiв доцiльно з аналiзу записаного на дошцi чи кодокартi тексту, в якоВнму слово хлiб уживаiться в усiх вiдмiнках.
Учитель керуi спостереженням учнiв у ходi такоi, наВнприклад, бесiди:
Хлiб тАУ усьому голова,тАУ так вiддавна в народi казали, Не раз без хлiба люди вмирали. Хлiбовi шану, як рiдним батькам, вiддавали, Пiсню про хлiб на весiллi й обжинках спiвали, З хлiбом i сiллю гостей дорогих зустрiчали, В хлiбовi силу й могутнiсть народу вбачали.
тАУ Прочитайте текст. Скажiть, яке слово повторюiтьВнся в кожному реченнi (Слово хлiб.)
тАУ На яке питання це слово вiдповiдаi? (Що ?) Що сказано про хлiб у другому реченнi? (Без хлiба вмирали.)
тАУ На яке питання вiдповiдаi це слово? (Без чоВнго?)
тАУ Випишiть форми слова хлiб з першого й другого речення i скажiть, чим вони вiдрiзняються? (У другому словi з'явилось закiнчення -а.)
тАУ Чому не можна, щоб у другому реченнi слово хлiб було вжите в однiй i тiй самiй формi, що й у першому? (Не буде зв'язку мiж словами.)
Аналогiчно проводиться робота з наступними реченВннями. Пiсля такоi пiдготовчоi роботи цiлком логiчним буде питання: для чого потрiбна змiна закiнчень в iменВнниках? (Для зв'язку з iншими словами.) Що вiдповiдаi кожнiй змiнi закiнчення? (Запитання до iменника.)
Змiна запитання, як правило, приводить до змiни закiнчень у словах. Подальше усвiдомлення цiii заВнкономiрностi вiдбуваiться при роботi над деформованиВнми текстами. Побудова речень iз безсистемно поданих слiв неодмiнно змусить дiтей поставити логiчнi запитанВння, а мовленнiвий досвiд пiдкаже вибiр правильноi форВнми. Отже, ще до вивчення теми ВлВiдмiнки iменникiвВ» учнi мають змогу зрозумiти взаiмозв'язок питання i форВнми слова-вiдповiдi.
Вивчення iменника в 2 класi сприяi розвитковi логiчного мислення дiтей, забезпечуi розумiнВння функцii цiii частини мови, усвiдомлення ряду грамаВнтичних категорiй.
II. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗАДАТКРЖВ УЧНРЖВ ПРИ ВИВЧЕННРЖ РЖМЕННИКА
2.1. Роль дитячоi творчостi на уроках украiнськоi мови
Пiзнаючи великий i складний свiт навколо себе, маленька людина прагне самоутвердитися в ньому, виявити себе як особистiсть.Один iз найдоступнiших i найпривабливiших шляхiв до цього тАУ творчiсть. А оскiльки слово тАУ одне iз засобiв творення, то дитина прагне до самовираження у лiтературнiй творчостi. РЖ якщо цi прагнення пiдтримати й розвивати, то молодший школяр не тiльки збереже на все життя любов до рiдного слова, здатнiсть побачити, оцiнити, емоцiйно пережити i розповiсти iншим про те, що його схвилювало, а швидше i легше оволодiватиме програмовими шкiльними предметами. Видатний педагог В. Сухомлинський говорив: тАЬДати дитинi радiсть поетичного натхнення, пробудити в ii серцi живе джерело поетичноi творчостi тАУ така ж важлива справа, як навчити писати i розвтАЩязувати задачi.тАЭ
Творчiсть не приходить до дiтей тiльки з натхнення. Творчостi треба вчити. Але не для того, щоб виростити юних поетiв, а щоб благороднiшим, добрiшим, чуйнiшим стало кожне дитяче серце.
На уроках украiнськоi мови, зокрема при вивченнi iменника у 2 класi, можемо сприяти розвитку дитячоi творчостi.
Почати слiд з елементарно простих речей: роботи над скоромовками, чистотою мови, заученням лiчилок, прислiвтАЩiв та приказок, цiкавих, веселих, жартiвливих вiршикiв.
Особливо зацiкавлюi учнiв процес складання вiршiв. Дiтям властиве вiдчуття мови, i тому доцiльно розвивати цi навички з якомога молодшого вiку.
На перших етапах цiii роботи можна пропонувати загадки-додаванки (коли дитина в риму вiрша добираi слово-вiдгадку що i iменником:
Не дiд, а сивий,
Не спить, а стелиться.
Вкриваi землю й океан
А звуть його .. (туман)
Наступне, що можна запропонувати дiтям, тАУ це гра, яка називаiться тАЬСхожi хвоститАЭ. Правила цiii гри потребують вiд дiтей дiбрати слова, схожi за своiм звучанням на тi, якi iм подають, наприклад:
лисичка тАУ сестричка, синичка;
кiшка тАУ мишка, книжка;
бичок тАУ жучок, червтАЩячок, павучок;
пiртАЩiнка тАУ хвоiнка.
2.2. Загадки
Важливу роль для розвитку творчих задаткiв учнiв вiдiграють рiзноманiтнi загадки.
Загадки здавна мали ваВнгоме значення у духовВнному буттi народу, були тiсно пов'язанi з трудовою дiяльнiсВнтю людини, входили в обрядовiсть:
загадуючи й вiдгадуючи iх, люди прагнули впливати на природу i тваринний свiт, пiдкоряти iх собi, проникати в iхнi таiмницi.
Алегорична мова використовуВнвалась у вiйськових i посольських переговорах. Знання загадок було необхiдне не тiльки простим труВндiвникам, а й вождям i правитеВнлям. Звичаi вимагали умiння склаВндати i розгадувати алегорiю. Отже, загадки розвивали кмiтливiсть, вчили зiставляти факти, мислити поетичними образами.
Звичайно загадки загадувались старшими, якi таким чином переВндавали молодi свiй досвiд, набутi знання, свiй погляд на навкоВнлишнi життя. Пiзнiше вони набуВнли тiльки розважального значення.
У наш час загадка використоВнвуiться з виховною метою, для розвитку в дiтей кмiтливостi, умiння зiставляти, в звичайному бачити прекрасне, привабливе, гарне i таiмниче.
Загадка найбiльше зацiкавлюi дiтей, коли вона стаi вiдправним моментом для бесiди про тварину, подiю чи явище, для того, щоб учнi здогадалися, яку нову тему вивчатимуть, щоб закрiпити слова iз словника, для логiчних вправ i класифiкацii предметiв тощо. ОтВнже, в будь-якому випадку загадка на уроцi допомагаi справi вихоВнвання, навчання, розвитку мовленВння i мислення дiтей.
При вивченнi iменника для розвитку творчих задаткiв учнiв можна використати, наприклад, такi вправи:
До слiв, якi вiдповiдають на питання хто?, дiбрати слова, якi вiдповiдають на питиння що?
Садiвник тАУ сад;
тракторист тАУ ..
лiкар тАУ ..
читач тАУ ..
пекар тАУ ..
Закiнчити речення:
Собака Булька, кiт Мурчик тАУ це (хто?).
Недiля, середа, четвер тАУ це (що?).
Написати кiлька назв предметiв:
iграшки тАУ лялька, кубики, мтАЩяч;
звiрi тАУ ..
птахи тАУ ..
iнструменти тАУ..
Вiдгадайте загадки, в зошити запишiть у двi колонки слова, що вiдповiдають на питання хто? i що? Пояснiть.
Прилетiли гостi, сiли на помостi, узяли по латi i зробили хату (птахи, гнiздо).
За горами, за лiсами золотий кружок встаi (сонце).
За лiсом, за пралiсом бiла вовна висить (хмари).
Зеленii ноги-косицi виросли вгору з землицi, а зубате головище коренем-вусом у землю свище (часник).
Бiжить свинка, вирiзана спинка, оглянеться назад, а й слiду не знать (човен).
РЖде силач, на нiм ловкач, за ним копач добувати калач (трактор, тракторист, плуг).
Вiдгадайте загадки, запишiть слова-вiдгадки, усно поставте питання до них, скажiть, кого або що вони називають.
Червонясту шубку маi,
По гiлках вона стрибаi,
Хоч сама мала на зрiст,
Та великий маi хвiст,
Як намисто, оченята.
Хто це? Спробуйте вгадати (бiлка).
Я труд поважаю:
Все лiто лiтаю
У поле, до гаю,
Збираю медок
iз рiзних квiток.
Кого не злюблю,
того жалом колю (бджола).
Поясок ясний зiткала,
Небеса оперезала,
Пiсля дощику з'явилася тАУ
Нiжнобарвно заiскрилася (веселка).
Лiтом наiдаiться, а зимою висиВнпаiться (ведмiдь).
Кругле озерце нiколи не замерзаi (око).
Вранцi на сажень, в обiд на п'ядень, а вечором через поле крадеться (тiнь).
Чорна корова всiх людей поборола, а бiлий вiл всiх людей пiдвiв (нiч, день).
Загадки вiдгадайте, випишiть iз них власнi iменники, пояснiть, що вони означають.
РЖшла Улита, черепком сповита,
Безрука, безнога, чотирирога (равлик).
Хлопець Мартин похилився через тин,
дiвчина Галка: ВлНевже в тебе гарна шапка?В» (Соняшник).
Кольорового стовпця;
Застругали ми з кiнця,
Як побiг вiн до сторiнки тАУ
Зразу ж кинувся в танок,
РЖ у зошитi в Маринки
Вирiс песик та садок (кольоровий олiвець).
Бiг кiнь бiлобокий через Дунай глибокий;
Як упав тАУ заiржав, увесь свiт задрижав (грiм).
Загадки вiдгадайте, iменники-вiдгадки запишiть, визначте, до якоi групи за значенням вони належать.
Зразок: латаття тАУ назва рослини.
Стоять красунi на водi,
Вiнки в них бiлi й золотi (латаття).'
Сiрий, та не вовк,
Довговухий, та не заiць;
З копитами, та не кiнь (осел).
Влiтку й взимку вбрання одне,
Та кличуть дiтки завжди мене,
Щоб я на свято до них прийшла,
Цяцьок багато принесла (ялинка).
Зубiв багато, а само не iсть,
Усе хапаi, а собi нiчого не залишаi;
Де пройшло, там чисто стало (граблi)
Мене частенько просять, ждуть,
А тiльки покажусь, тАУ ховатии почнуть (дощ).
Сидить дiд над водою та й киваi бородою;
Хто йде тАУ не мине, за бороду ущипне (горох).
Не електрика, не гас, свiтить всюди в нiчний час (мiсяць).
Загадки вiдгадайте, iменники-вiдгадки запишiть, позначивши в дужках iх рiд.
Яке взуття в огнi гнеться,
А з нiг не скидаiться? (Пiдкова).
По полю бродить,
Зерно молотить,
Жне, косить тАУ
Хлiба не просить (комбайн).
Сторожем не служить, а всiх рано будить (пiвень).
Плету хлiвець на четверо овець, а на п'яту окремо (рукавицi).
Що можна бачити з заплющеними очима? (Сон).
Що воно за штука, що день i нiч стука? (Серце).
Не людина, а говорить (радiо).
Запропонований матерiал кожен учитель зможе викоВнристати залежно вiд своiх уподобань та рiвня пiдготовки школярiв на етапi формування або узагальнення знань, умiнь i навичок.
2.3. Значення казки
Мовленнiвий розвиток молодших шкоВнлярiв, успiшне опанування ними елеменВнтiв знань iз фонетики, граматики, орфоВнграфii вiдчутно залежить вiд iнтересу до виучуваного, вiд того, наскiльки в ходi засвоiння матерiалу збуджувати емоцii, творчу уяву дiтей. Вiдомо, що вони мiркують образами. Мовленнiвi ж понятВнтя, особливо граматичнi, вирiзняються абстрагованiстю. За словами психолога Д.М. Богоявленського, це свого роду другий поверх абстракцii, що надбудоВнвуiться над уже узагальненими значенВннями слiв та речень. Звiдси зрозумiлi причини тих труднощiв, якi постають перед учнями при опануваннi мовного матерiалу. Учитель маi наблизити цi абстракцii до дитячих уявлень про навкоВнлишнi, пропустити iх через чуттiвий досвiд школярiв, наповнити конкретними образами i, таким чином, створити умови для абстрактного мислення.
Досвiд роботи творчих педагогiв, реВнзультати нашого дослiдження перекоВннують, що ефективним способом усвiдомВнлення мовного матерiалу i лiнгвiстичнi казки, казки-оповiдання, дотепнi розпоВнвiдi. Для дiтей все це тАУ казки. А цей жанр молодшi школярi готовi слухати, переповiдати, обгоВнворювати безкiнечно, iх захоплюi сюжет, вони з непiдробним iнтересом стежать за дiями незвичайних героiв, за розвитком подiй, роблять власнi вiдкритВнтя й узагальнення. Новi лiнгвiстичнi поняття й термiни, що iх позначають, стають для школярiв доступними, зрозуВнмiлими.
Суттiвим i й те, що зi змiсту казки дiти усвiдомлюють практичну потребу засвоВнiная. матерiалу.
У роботi з лiнгвiстичними казками активiзуються рiзноманiтнi аналiзатори, смисловi асоцiацii, мовлення.
Казка як засiб навчання може викоВнристовуватися на рiзних етапах уроку, в багатьох варiантах, наприклад:
1. Читання або розповiдь казки учитеВнлем. Для активiзацii аналiтико-синтетичноi дiяльностi школярiв можна супроВнводжувати це записами фрагментiв казки на дошцi. Дiти охоче приiднуються до колективноi розповiдi та аналiзу.
2. Слухання казки iлюструiться окреВнмими сценками, якi грають заздалегiдь пiдготовленi учнi; заучуванням римоваВнних рядкiв, казкових повторiв тощо.
Для цього використовуються ще й стиВнлiзованi костюми чи окремi яскравi атрибути, виготовленi дiтьми (букви, частини слiв та iн.)
3. РЖнсценування казки.
ВлКазка тАФ це активна естетична творчiсть, що охоплюi всi сфери духовного життя дитини тАУ ii розум, почуття, уяву, волю. Вона починаiться уже з розповiдi, вищий етап ii тАУ iнсценуванняВ»,тАФ писав В.О. Сухомлинський Драматизацiя як прийом навчання даi школяревi активне й ефективне сприйняття матерiалу. Дiти беруть участь у втiленнi уявного образу в реальний.
Абстрактнi поняття стають живими чоловiчками Хто? i Що?, РЖменник тАУ це мудрий чарiвник зi своiми слухняними синочками Родами, бiгають маленькi непосидючi хлопчики тАУ Числа.
Для iнсценування можна використовуВнвати i класний ляльковий або пальчиковий (паперовий, пластилiновий) театр. Це помiтно сприяi розвитку творчих задаткiв, уяви та мовлення учнiв.
4. Складання казок.
Цю роботу проводять у рiзних форВнмах тАУ колективнiй, груповiй, iндивiдуВнальнiй, причому пiсля ознайомлення школярiв з конкретним мовним матеВнрiалом. Тодi казка допомагаi глибше осмислити виучуване i водночас стаi своiрiдною перевiркою того, як дiти розумiють засвоiне.
З огляду на складнiсть теми вчитель може давати початок казки, окремi часВнтини або пропонувати скласти ii самосВнтiйно. У будь-якому разi пiсля завершенВння роботи влаштовують обговорення, редагування, перевiрку, вибирають кращу казку та, по змозi, iнсценують ii. ОпануВнвання матерiалу завдяки лiнгвiстичним казкам сприяi усвiдомленню його через текст як мовленнiву одиницю. Учнi охоче виконують тренувальнi вправи, стають нiби спiвучасниками описаних у казцi подiй, допомагають своiм героям виконуВнвати цiкавi завдання, запропонованi класоводом.)
III. ОРГАНРЖЗАЦРЖЯ САМОСТРЖЙНОРЗ РОБОТИ УЧНРЖВ У ПРОЦЕСРЖ ВИВЧЕННЯ РЖМЕННИКА
3.1. Важливiсть самостiйноi дiяльностi учнiв
Сучасна система навчання даi можливiсть пiдвищити результативнiсть уроку через органiзацiю дiяльностi як усього колективу, так i кожного учня зокрема. Слiд будувати урок так, щоб збiльшити час самостiйноi роботи школярiв. Адже самостiйнiсть учнiв i важливою передумовою свiдомого i мiцного оволодiння знаннями: вона розвиваi зосередженiсть, цiлеспрямованiсть, умiння мiркувати, формувати iндивiдуальний спосiб мислення. За цiii умови навчання стаi переважно активною самостiйною дiяльнiстю. Вчитель маi змогу в цей час працювати з окремими дiтьми iндивiдуально. Його роль пiд час такоi роботи спрямовуiться на формування в учнiв умiння працювати самостiйно, здiйснювати взаiмоконтроль i самоконтроль, допомагати товаришам. Поiднання виконання завдань з iх контролем полiпшуi якiсть навчання, робить його надiйно керованим, результативним.
Завдання для самостiйноi роботи мають бути спрямованi на розвиток мислення учнiв, на змiцнення iхнiх пiзнавальних спроможностей, мiстити посильнi труднощi, подолання яких потребуi вольових зусиль. Самостiйна робота тАУ одна з найскладнiших форм навчальноi дiяльностi, тому учнiв потрiбно до неi готувати. Це можна робити за допомогою чiтких стислих iнструкцiй, вказiвок, показу зразка, колективноi роботи, пiд час якоi дiти вчаться виконувати певнi завдання. За таких умов навчання тАУ не тiльки повiдомлення новоi iнформацii, а й засвооiння прийомiв самостiйноi роботи, самоконтролю, взаiмоконтролю, навичок дослiдницькоi дiяльностi, вмiння здобувати знання, узагальнювати, робити висновки. Вмiти самостiйно працювати тАУ головне, чого учень повинен навчитися в початковiй школi.
Для самостiйноi роботи учнiв 2 класу пiд час вивчення теми ВлРЖменникВ» можна використати такi матерiали.
3.2. Дидактичнi матерiали для самостiйноi роботи другокласникiв пiд час вивчення iменника
№ 1 Варiант 1
Запиши поданi iменники у двi колонки:
1) тi, що вжитi в однинi; 2) тi, що вжитi у множинi. У кожному iменнику пiдкресли першу букву. З них прочитай i запиши прислiв'я.
Доля, нарциси, екзамени, озеро, приклади, радощi, берег, радiсть, експеримент, дочка, олiвцi, птахи, iграшка, абрикоси, дерева, лiс, оса, експонати.
№ 1 Варiант 2
Спиши текст. Визнач у ньому iменники. РЖменники, вжитi в однинi, пiдкресли однiiю рискою, у множинi тАУ двома.
Ти прокинься рано-рано,
лиш над мiстом сонце встане,
привiтайся з ластiвками,
з кожним променем ласкавим.
Усмiхнися всiм навколо:
небу, сонцю, квiтам, людям тАУ
i тодi обов'язково день тобi веселим буде!
(А. Костецький)
№ 1 Варiант 3
Прочитай текст. Випиши iменники у множинi, поряд запиши iх в однинi. Видiли закiнчення.
Бiлi гуси летять над лугами,
в синiм небi бiлiють снiгами,
в синiм небi хмарками зникають,
довго-довго iх очi шукають.
Бiлi гуси на озеро впали,
Тихi води кругом розгойдали..
Розцвiли, як купави великi..
Довго, довго iх чуються крики.
(О. Олесь)
№ 2 Варiант 1
Спиши словосполучення, ставлячи у дужках питання до iменника. Зразок: слухали (кого?) казкаря.
Гордитися братом; знати причину; дорожити чаВнсом; переказати сусiдовi; бачити вчителя; немаi пояснення; надсилати друговi.
№ 2 Варiант 2
Запиши словосполучення, добираючи для зв'язку потрiбнi прийменники та ставлячи у дужках перед iменником питання.
Розмовляти, другом; радiти, друга; зберiгати, друВнга. Сидить, деревом; злiз, дерева; доглядаi, деревом. Росте, рiчкою; переправа, рiчку; стоiть, рiчки.
№ 2Варiант 3
Склади речення зi слiв, додаючи прийменник та змiнюючи закiнчення.
а) Вечiр, земля, спадаi.
б) Сонце, обрiй, сiдаi.
в) Тин, цвiтуть, кущi, троянди.
г) Село, темрява,потонуло.
д) Нiч, людина, вiдпочинок, необхiдна.
№ 3 Варiант 1
Спиши прислiв'я, пiдкресли у них синонiми.
Праця робить людину розумною. Пташку пiзнають у польотi, а людину тАУ в роботi. Посiй труд, а слава вродить. Без хазяiна i хата сирота. Не дiм господаря красить, а господар дiм.
№ 3 Варiант 2
Випиши з тексту: 1) iмена дiтей; 2) прiзвища дiтей; 3) назви населених пунктiв, де проживають дiти.
Переможцями конкурсу юних талантiв стали: Федорчук РЖринка з села Острожиць Рiвненьськоi областi, що надiслала казочку "Листочки також живi", Довгопола Оксанка з мiста Лина Чернiгiвськоi областi тАУ за оповiдання "Лiто", Залужна Тетянка з Полтави, яка надiслала нам казку "Мурчик i Гавчик". Усi дiти нагородженi грамотами та пам'ятними призами.
№ 3 Варiант 3
Спиши текст. Пiдкресли iменники тАУ власнi назви. Склади речення зi словами земля, мiсяць, сонце, де б вони писалися з малоi лiтери.
Усi люди називаються землянами. Це тому, що ми живемо на планетi Земля. Земля тАУ це велитенська куля. Вона невпинно лiтаi довкола Сонця. За рiк Земля робить один оберт. РЖ протягом цього часу в нас настаi то весна, то лiто, то осiнь, то зима. Навкруг Сонця, так само як i Земля, обертаiться ще вiсiм планет. Найближчий його сусiда тАУ Меркурiй. Найдальший тАУ Плутон. Супутником Землi i наш срiбний красень Мiсяць.
№ 4 Варiант 1
Спиши речення. Пiдкресли iменники.
Вдивляються хлоп'ята в далечiнь голубу, кажуть: "Летять лiтаки!" Дiти, будьте обережнi! Пустощi з вогнем i причиною пожежi. У неi очi голубi, такi, як неба синь.
№ 4 Варiант 2
Прочитай слова. У кожному рядку визнач серед них iменник. З iменниками склади речення, визнач у них граматичну основу.
Смiшний тАУ смiiться тАУ смiх. Жовток тАУ жовтiти тАУ жовтий. Летючий тАУ лiтак тАУ летить. Бiгти тАУ бiгаючий тАУ бiг.
№ 4 Варiант 3
Утвори вiд поданих дiiслiв та прикметникiв тАУ iменники. Що робить? Хто? Який? Що? Знаi тАУ знавець
Зелений тАУ Читаi тАУ
Теплий тАУ Продаi тАУ
Смiшний тАУ Лiкуi тАУ
№ 5 Варiант 1
Спиши, вставляючи пропущенi букви. Пiдкресли iменники тАУ власнi назви.
Мандрiвка в лiто
Пiзнайко та його друзi зiбрались разом на квiтучiй галявинi.
тАУ Нарештi лiто! тАУ радiсно вигукнув зайчик (С,с)кок. тАУ Будемо гратися, стрибати, вiдпочивати!
тАУ Е нi, друзi, тАУ заперечив хом'ячок (Л,л)асунчик. тАУ Лiто тАУ це не тiльки вiдпочинок. У червнi не байдикуватимеш тАУ i на столi, i у коморi матимеш.
тАУ А знаiте, чому червень саме так називаiться? тАУзапитала бiлочка (П,п)роня. (З журналу "Пiзнайко")
№ 5 Варiант 2
До поданих слiв випиши в одну колонку антонiми, а в iншу тАУ синонiми.
тиша радiсть смiх долина
(гора, регiт, веселощi, веселiсть, сум, шум, спокiй, плач, низина).
№ 5 Варiант 3
З поданих синонiмiв вибери найбiльш вдалий.
Для лижних прогулянок добре мати спецiальний .. (наряд, одяг). Над осiннiми полями кружляють .. (табуни, зграi, череди) галок i гракiв. Баба Орися жила в дерев'янiй .. (оселi, хатинi) над рiчкою. Оленка схилилась над водою, розглядаючи своi нiжне (личко, обличчя).
№ 6 Варiант 1
Запиши поданi словосполучення у двi колонки. В одну тАУ з прямим, у iншу тАУ з переносним значенням.
Нiс човна, кирпатий нiс, вушко голки, вушко зайчика, очi квiтiв, синi очi, голос вчителя, голос води, хуртовина айстр, зимова хуртовина.
№ 6 Варiант 2
Спиши речення, добираючи до видiлених слiв антонiми i вставляючи iх у речення. Користуйся словами з довiдки.
Готуй взимку воза, а влiтку .. Зима без снiгу, а лiто без .. не буваi. Якщо зорi блищать яскраво, влiтку це вiщуi спеВнку, а взимку .. Весна красна квiтками, а .. пирогами. Восени ранок похмурий тАУ чекай гарного .. .
Довiдка: мороз, сани, дощу, осiнь, дня.
№ 6 Варiант 3
Продовжи текст, склавши з окремих слiв речення. Пiдкресли слова, вжитi у переносному значеннi.
Маленький пiдснiжник на тоненькiй нiжцi зiбрався з силами i вибрався з-пiд шорсткого торiшнього листка. Квiточка зац
Вместе с этим смотрят:
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi